Адгезивна техніка герметизації кореневого каналу при штифтовому протезуванні зубів композитними матеріалами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМ. П.Л.ШУПИКА

ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

УДК 616.314-77:615.466:616.314.163-08

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

АДГЕЗИВНА ТЕХНІКА ГЕРМЕТИЗАЦІЇ КОРЕНЕВОГО КАНАЛУ ПРИ ШТИФТОВОМУ ПРОТЕЗУВАННІ ЗУБІВ КОМПОЗИТНИМИ МАТЕРІАЛАМИ

14.01.22 - стоматологія

ЛИХОТА КОСТЯНТИН МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, завідувач кафедри стоматології, директор Інституту стоматології

Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, завідувач кафедрою терапевтичної стоматології НМУ ім. О.О. Богомольця.

Кандидат медичних наук, професор Макєєв Валентин Федорович, завідувач кафедрою ортопедичної стоматології ЛДМУ ім. Д. Галицького.

Провідна установа:

Українська Медична Стоматологічна Академія, м. Полтава, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач кафедри к. м. н. проф. Рубаненко В. В..

Захист відбудеться „_11_” __березня_ 2005 року о13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.09 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10А

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кореневий канал штифтовий адгезивний

Актуальність теми. Клініко-статистичні дослідження останнього десятиріччя засвідчують, що розповсюдженість ускладненого карієсу у працездатного населення України залишається високою (Ю.Й.Бернадський, 1998, 1999; Є.В.Боровський, 2003; К.М.Косенко, 1994; С.П.Сулковська, І.І.Дмитрієва, 2000 та ін.), тому пошук методів удосконалення підготовки кореневих каналів перед протезуванням є актуальним.

Металеві штифти та штифтові конструкції широко застосовуються у стоматологічній практиці, але й вони мають певні недоліки (Е.К.Гаврилов, Є.Н.Жульов, В.Н.Трезубов, А.С.Щербаков, 1997; П.Г.Герасимчук, 1997; В.О.Годований, О.Я.Судова, А.З.Піх, 2001; В.П.Неспрядько, А.М.Грибан, 1987 та ін.).

Еластичні (волоконні) штифти позбавлені багатьох недоліків, властивих металевим штифтам (корозії, окиснення, біметалізму, теплопровідності), а також дають змогу усунути найголовніший недолік - можливе пошкодження кореня зуба (К.Крастева, 2000; М.Феррарі, А.Віші, Ф.Манноччі, П.М.Масон, 2001; В.В.Ходасенко, 1999 та ін.).

Волоконні структури, армовані адгезивними системами, у нашій країні застосовуються недостатньо. Розроблені тільки деякі композитні матеріали, що почали впроваджуватись у стоматологічну практику як штифти і штифтові конструкції (О.І.Подчерняєв, Т.П.Скрипникова, В.К.Шевченко, 1998; М.Ф.Соловйов, 2000; В.К.Шевченко, 2004 та ін.), тому проблема виготовлення волоконних штифтів є актуальною. Але й дотепер не вивчені питання підготовки каналу до протезування штифтами, штифтовими конструкціями та адгезивними системами, біоценозу кореневих каналів, з'єднання “fiber”-вкладки зі стінкою кореня зуба, не розроблені методи фіксації штифтів на композитних матеріалах і адгезивних цементах.

З урахуванням зазначеного вище широке впровадження у практику еластичних штифтів значно поліпшить якість допомоги стоматологічним хворим.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно з планом науково-дослідних робіт Інституту стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика і є фрагментом теми кафедри стоматології: “Kлініко-лабораторне обґрунтування застосування сучасних медичних технологій для діагностики, профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань” (державний реєстраційний номер 0104U000711). Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту запланованої науково-дослідної роботи.

Мета дослідження - удосконалення методів лікування хворих із втраченою коронковою частиною зуба за допомогою адгезивних систем, волоконних структур і композитних матеріалів.

Метою дослідження визначені такі завдання:

1. Вивчити біоценоз кореневих каналів під час обробки адгезивними системами.

2. Розробити методику підготовки кореневого каналу перед виготовленням штифтів й штифтових конструкцій з композитних матеріалів і волоконних структур.

3. Вивчити з'єднання матеріалів штифта зі стінкою кореня зуба.

4. Підтвердити отримані результати відновлення втраченої коронкової частини зуба під час функціональної експлуатації штифтів і штифтових конструкцій у ротовій порожнині при жувальному навантаженні.

5. Провести порівняльну оцінку отриманих результатів з найпоширенішими методиками відновлення коронки.

Об'єкт дослідження. Хворі зі значною втратою коронкової частини зуба та збереженим коренем зуба.

Предмет дослідження: штифтові конструкції, виготовлені з композитних матеріалів та волоконних структур, що застосовуються для відновлення коронкової частини зуба в експерименті та у процесі їх клінічної експлуатації.

Методи дослідження. Методика підготовки кореневого каналу до штифтового протезування з використанням адгезивних систем; мікробіологічні дослідження під час ендодонтичної підготовки і герметизації кореневого каналу; оптична і скануюча електронна мікроскопія для виявлення з'єднання матеріалів штифта зі стінкою кореня зуба; клінічні та рентгенологічні методи дослідження; клініко-статистичні і математичні методи обробки результатів.

Наукова новизна отриманих результатів:

Уперше розроблена методика підготовки кореневого каналу адгезивними системами для штифтового протезування зубів із використанням композитних матеріалів і волоконних структур.

Уперше вивчено склад мікрофлори кореневого каналу під час ендодонтичної підготовки і герметизації його адгезивними системами.

Уперше визначена ефективність з'єднання “fiber”-вкладки з тканинами зуба.

Уперше впроваджена у практику методика виготовлення штифтів і штифтових конструкцій з використанням вітчизняних матеріалів - адгезивних та композиційних систем і волоконних структур.

Уперше проведена порівняльна оцінка металевих і волоконних конструкцій для протезування зубів штифтами та штифтовими конструкціями.

Уперше вивчено поводження штифтових конструкцій при жувальному навантаженні. Розширені показання для застосування металево-куксових вкладок із одночасним зниженням кількості ускладнень.

Практичне значення. Описані вище методики дають змогу швидко (за одне відвідування) та якісно відновити зруйновану коронкову частину зуба, скоротити затрати часу лікаря та виключити лабораторний зуботехнічний етап роботи. Доступність та простота виконання дає змогу рекомендувати розроблений метод для масового протезування. Метод апробований на клінічній базі кафедри стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедрі щелепно-лицевої хірургії і стоматології Української військово-медичної академії, Медичному інституті Української асоціації народної медицини.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистим завершеним дослідженням. Автор самостійно здійснив пошук, систематизував та проаналізував джерела науково-медичної інформації за поданою темою, опрацював експериментально-морфологічні та клінічні методи досліджень, самостійно здійснив клінічні спостереження, запропонував та приймав безпосередню участь у розробці методу використання волоконного штифта після герметизації кореневого каналу адгезивними системами, застосував його у клініці, проаналізував та узагальнив отримані результати і виклав їх у вигляді рукопису дисертаційної роботи. Мікробіологічні та морфологічні дослідження дисертант виконував спільно з науковими співробітниками лабораторії біофізики (завідувач, старший науковий співробітник, к.м.н. А.Ф.Карась) інституту отоларингології НАН України ім. О.С.Коломійченко (директор, член-кор. АМН України, проф. Д.І.Заболотний).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень дисертаційної роботи підтверджено та апробовано на кафедрі стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, проблемній комісії Інституту стоматології КМАПО. За матеріалами дисертації зроблено доповіді на конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (1999, 2002, 2003 рр.), міжнародних наукових конференціях “Сучасні проблеми стоматології” (Львів, 1996 р.) та “Актуальные вопросы стоматологии” (Київ, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації надруковано 8 наукових праць, з них 6 робіт, ліцензованих ВАК України, отримано 3 деклараційні патенти України.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація написана українською мовою на 162 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, огляду літератури, опису об'єктів і методів досліджень у 3 розділах власних досліджень, обговорювання результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Список літератури містить 312 джерел (222 написано кирилицею, 90 - латиницею). Отримані дані наведені у 7 таблицях та 61 рисунку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Нами обстежено 120 хворих віком від 12 до 60 років, у 187 зубах яких була відсутня коронкова частина зуба.

Для відновлення використані штифти та штифтові конструкції. Над'ясенна частина штифта (кукса) відновлювалась прямим (реставрація зуба композитними матеріалами) або ортопедичним методом (виготовлення одиничних коронок та мостоподібних протезів).

Клінічні методи дослідження складались із виявлення скарг хворого, збору анамнезу з визначенням етіологічного чинника втрати коронкової частини (зуб лікували або втрата коронки відбулась внаслідок того, що хворий довго не звертався за допомогою). Визначали, чи мало місце протезування або відновлення композиційними матеріалами, з'ясовували наявність травми або зміни структури (клиноподібний дефект, патологічне стирання зуба). Іноді хворі звертались зі зруйнованою коронковою частиною зуба після протезування. Під час обстеження ротової порожнини хворого звертали увагу на стан над'ясенної частини зуба і твердих тканин, ширину входу у кореневий канал, рухомість кореня. У багатокореневих зубах визначали наявність перфорації або бокових перфорацій на зубах, що лікували, роз'єднання коренів. Також визначали стан тканин пародонту і ступінь рухливості зуба, прикус пацієнта, особливо у ділянці втраченої коронки.

Обов'язковим додатковим методом була рентгенографія, як прицільна, так і панорамна (за показаннями), особливо у разі потреби протезування дефектів щелепи, у тім числі при обмеженні дефектів коренями зубів. На рентгенограмах визначали стан періапікальних тканин зуба, якість ендодонтичногго лікування або його відсутність, доцільність їх лікування і придатність до застосування штифтової конструкції. На підставі такого комплексного обстеження з'ясовували потребу у деяких підготовчих втручаннях: діатермокоагуляції маргінального краю ясен; ендодонтичній підготовці каналу до штифтового протезування; резекції верхівки кореня; гемісекції коренів за наявності перфорації або неможливості розширити кореневий канал для виготовлення штифта.

Методика ендодонтичної підготовки кореневого каналу до штифтового протезування. Герметизацію кореневого каналу як найнадійнішого методу підготовки до протезування одиничними штифтами та незнімними мостоподібними конструкціями, фіксованими на 1 або 2 штифтах, проводили за допомогою адгезивних систем подвійного тверднення фірм “Кром-Дентал” (“Дюбонд”, “Унібонд”), “Opti-Bond “Solo” (“Kerr”), “Prime&Bond” (“Densply”).

Пульпоекстрактором видаляли з каналу залишки путридних мас, обробляли 3%-м розчином гіпохлориду натрію. Розширяли канал К- і Н-файлами, промивали зі шприца стерильною водою, висушували, вносили гель на основі етилендіамінотетраоцтової кислоти (ЕДТА), знову розширяли канал К- і Н-файлами, просушували стерильними пінами. Для протравлювання вносили гель ЕДТА і 3 %-й розчин гіпохлориду натрію, через 30 с кислоту вимивали водою, вносили на пінах адгезивну систему подвійного тверднення “Дюбонд” (“Унібонд”) або адгезиви закордонного виробництва. Адгезив на пінах обережно наносили на стінки, залишки видаляли, потім полімеризаційною лампою з боку устя каналу засвічували протягом 30 с. Після цього канал був готовий до введення штифта.

Методика мікробіологічних досліджень. Мікробіологічні дослідження проводили у 62 пацієнтів з різними формами періодонтитів до і під час лікування. Всіх обстежених розподілили на 2 групи - основну (48 осіб) і контрольну (14 осіб).

Підготовка кореневих каналів у пацієнтів основної групи складалась з IV етапів:

I етап - інструментальна обробка, видалення пульпоекстрактором путридних мас, обробка К- і Н-файлами.

II етап - медикаментозна обробка антисептичними препаратами: 3%-м розчином перекису водню, 3%-м розчином гіпохлориду натрію та 0,05%-м розчином хлоргексидину біглюконату. У середньому проводили 5 промивань кожним із розчинів.

III етап - розширення кореневих каналів К- і Н-файлами з лубрикантами (гель на основі ЕДТА), стерилізація каналів ферезолом.

IV етап - герметизація кореневого каналу адгезивними системами. Для цього використовували бонд-систему подвійного тверднення “Дюбонд”, а також адгезиви закордонного виробництва.

У контрольній групі після стерилізації ферезолом одразу пломбували кореневий канал за загальноприйнятими методами, герметизацію адгезивними системами не проводили.

У 7 пацієнтів основної групи і 5 пацієнтів контрольної групи при розпломбуванні перед виготовленням штифтів із 5 точок каналу брали матеріал (залишки некротичної пульпи, предентину, ексудату) і на стерильних пінах занурювали у пробірку із рідким середовищем Кіта-Тароці, яку перед цим підігрівали на водяній бані протягом 15-20 хв, а потім охолоджували. Пробірки з матеріалом відправляли у бактеріологічну лабораторію для подальших досліджень.

Мікрофлору ідентифікували і визначали чутливість до описаних вище антисептиків й адгезивів.

Методика експериментально-морфологічних досліджень. Всього обстежено 60 зубів експериментальних тварин (свині) і 116 (130 коренів) зубів людини. Переважно досліджувались такі питання: 1) Інструментальна і медикаментозна обробка каналів і характер протравлювання 36%-м розчином (гелем) ортофосфорної кислоти або 3%-м розчином гіпохлориду натрію і гелем на основі ЕДТА. 2) Характер полімеризації адгезивів хімічного,сві

тлового та адгезивів подвійного тверднення. 3) Експозиція тверднення адгезивів і введених у канал матеріалів. 4) Проникнення адгезивних систем у дентинні трубочки кореня зуба. 5) Заповнення каналу різними композитними матеріалами і з'єднання їх зі стінкою кореневого каналу. Для цього використовували різні методики.

Методика досліджень в оптичному мікроскопі здійснювалась таким чином. Зуби декальцинували за допомогою 5%-ї ЕДТА. Після дегідратації декальциновані тканини заливали у парафінові блоки. Підготовлені зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, розглядали під оптичним мікроскопом NU (збільшення від 90 до 250 разів). Всього після декальцинації обстежено 57 коренів у 52 зубах.

Методика досліджень в оптичному мікроскопі без попередньої декальцинації базувалась на мікроскопії поверхні непрозорих об'єктів у відбитому світлі. Для цього із препаратів зубів готували шліфи розпилюванням вздовж зуба на шліф-моторі з дископодібною пилкою за постійного охолодження водою і наступною обробкою пастою Гойя. Підготовлені шліфи роздивлялись та фотографували у відбитому світлі за допомогою освітлювання під кутом зверху вниз через об'єктив оптичного мікроскопу NU, МБІ-6 (збільшення - 90, 250, 400 разів). Обстежено 43 кореня у 38 зубах людини і 60 зубів тварин.

Растрову електронну мікроскопію проводили після напилення шліфів та місць обламування золотом у вакуумній установці іонного напилення “Fine coat” завтовшки 100-200А під мікроскопом “Chitachi” та YSM-Si за напруги 15-30 кВ (збільшення від 0,3 до 9 тис.). Обстежено 30 зразків (30 коренів у 26 зубах).Методика експериментально-морфологічного дослідження стінки кореневого каналу після герметизації кореневого каналу у тварин.

Дослідження проведено на щелепах свиней. Алмазними дисками вирізували блоки з 2-3 зубами, промивали їх дистильованою водою, просушували. Борами трепанували коронки зубів, видаляли коронкову і кореневу пульпу, промивали корінь описаними вище антисептиками. На стерильних турундах (пінах) вносили гель або розчин 36%-ї ортофосфорної кислоти, вимивали, просушували. Вносили на пінах адгезив “Дюбонд” (“Унібонд”) і “Prime&Bond”, обережно змазували стінки і засвічували з боку устя кореневого каналу 30 с, із язикового і вестибулярного боків - по 30 с. Всього у 1-й групі досліджено 10 блоків (20 зубів), у другій - 10 блоків (20 зубів) - проведені ці ж етапи, але замість 36%-ї ортофосфорної кислоти стінки зубів обробляли 3%-м розчином гіпохлориду натрію і лубрикантом на основі ЕДТА.

Для вивчення експозиції тверднення адгезивної системи у кореневому каналі на 5 блоках (10 зубах) полімеризацію проводили тільки з боку устя кореневого каналу (3-я група) і трьох боків - устя, язикового і вестибулярного (4-а група).

Методика вивчення проникнення адгезивних систем в тверді тканини зуба людини. Матеріалом дослідів були зуби хворих (волонтерів), у яких, за попередньою домовленістю, корені зубів, що непридатні для штифтів, обробляли за попередніми методиками, потім видаляли і проводили патоморфологічне дослідження, або ж зразки робили після видалення коренів. Для оцінки під оптичним мікроскопом препарати зубів декальцинували чи готували шліфи, які розглядали і фотографували у відбитому світлі мікроскопів NU і МБІ-6.

Підготовку каналу проводили за методикою, наведеною вище, тобто протравлювали його 36%-м розчином ортофосфорної кислоти, 3%-м розчином гіпохлориду натрію і гелем на основі ЕДТА.

Канал після тверднення адгезиву заповнювали різними композитними матеріалами і полімеризували з різних боків зуба протягом 30 с та 1 хв.

Методика вивчення з'єднання “fiber”- вкладки зі стінкою кореня зуба. Дослідження проведено на 30 зубах, видалених за ортодонтичними показаннями. Одразу після видалення зуби промивали водою, обробляли протягом 15 хв 3%-м розчином перекису водню. Корінь розрізали навпіл (поздовжній зріз) алмазним диском. Видаляли пульпу, стінку кореня обробляли антисептиками, видаляли К- і Н-файлами предентин, промивали дистильованою водою. В одних випадках наносили гель ортофосфорної кислоти, змивали, висушували, в інших - не наносили.

У 1-й групі досліджень (10 зразків) дентин стінки кореня зуба протравлювали гелем 36%-ї ортофосфорної кислоти, потім корінь промивали та висушували. Стінку кореня обробляли адгезивом “Opti-Bond “Solo”, полімеризували протягом 1 хв вздовж усього кореня, наносили композитний матеріал “Herculite” і знову полімеризували 1 хв. Нитку гласспену просочували адгезивом і накладали на композит, полімеризували, зверху знову наносили композит, засвічували полімерною лампою протягом 1 хв.

У 2-й групі (10 зразків) ортофосфорну кислоту не застосовували, а протравлювали 3%-м розчином гіпохлориду натрію та гелем на основі ЕДТА. Після змиву лубриканту стінку просушували, наносили адгезив подвійного тверднення “Дюбонд”, полімеризували вздовж усього кореня протягом 1 хв, наносили рідкий фотополімерний композит фірми “Кром-Дентал” або твердий “Кромлайт-Р” і знову засвічували 1 хв. Вузьку смужку “Поліглас” просочували адгезивом, вносили у розрізаний корінь, щільно притуляли до стінки, накладали зверху “Кромлайт-Р” і полімеризували протягом 1 хв. У 4 випадках використовували адгезив “Еста-3”, а смужку фіксували рідким композитом “Еста-3”.

У 3-й групі (5 зразків) проведені ідентичні етапи експерименту, однак на стінку кореня зуба наносили адгезив подвійного тверднення “Prime&Bond”, зверху накладали цемент “Calibra” і вузьку смужку “Поліглас”, зволожену адгезивом. Полімеризували 1 хв, потім знову наносили адгезив і цемент “Calibra”, полімеризували вздовж усього кореня 1 хв.

У 4-й групі (3 зразки) виконали всі етапи, що й у 3-й групі, з тією різницею, що замість цементу “Calibra” використовували фосфат-цемент “Уніфас”.

У 5-й групі (2 зразки) досліджений корінь зуба оброблявся лише К- і Н-файлами, канал заповнювався фосфат-цементом “Уніфас”.

Методика виготовлення штифтів та штифтових конструкцій. Штифт з композитного матеріалу на основі волоконних структур “Glass-Span”, смужки “Поліглас” або “Fiber-splint” виготовлявся за наступною методикою: після підготовки каналу на композитному цементі або рідкому композиті залежно від ширини каналу вводили основу штифта (смужку або нитку), яку просочували адгезивом, що давало змогу добре з'єднуватись із фіксуючим матеріалом. Частина основи штифта виступала над коренем. За допомогою целулоїдного ковпачка рідким композитом або склоіономірним цементом відтворювали основу втраченої коронки (куксу).

У разі виготовлення одиничного штифта прямим методом, за необхідності одномоментного відновлення коронки зуба користувалися композитними матеріалами.

При протезуванні за допомогою лабораторних етапів робили відбитки і в лабораторії виготовляли литі, металокерамічні, металопластмасові одиничні штучні коронки або включали їх у мостоподібні незнімні протези.

У разі використання волоконних штифтів “J-Fiber-Post” (США) їх виготовляли згідно з технологією фірми-виробника.

Методика виготовлення коренево-куксової вкладки зі срібно-паладієвого або хромо-кобальтового сплаву. Згідно даних В.О.Годованого і співавт., 2001, P.Kurer, T.Kurer, 1984, однією з вимог до стандартних штифтів є збільшення площі опори за формування додаткової площини, на якій розподіляється тиск штифта. Виходячи з цього, ми запропонували методику виготовлення коренево-куксової вкладки зі срібно-паладієвого сплаву (СПС): в основі устя коронки максимально видаляли дентин, щоб штифт опирався не на стінку кореневого каналу, а на створену в його усті площину. Завдяки точним відбиткам каналу виготовляли штифт, який повторював форму кореня зуба, а не був конусоподібним. Далі з підготовленого каналу робили відбиток основними масами, корегували його спеціальним матеріалом “Spidex” і фіксували металевим штифтом або голкою. Отриманий відбиток відправляли у лабораторію для виготовлення вкладки, перевіряли її в кореневому каналі і фіксували склоіономірним цементом “Fugi-1”. У разі потреби використовували куксу як для виготовлення одиничної штучної коронки, так і для утримання мостоподібних протезів.

Статистичну обробку матеріалу проводили з використанням пакета стандартних комп'ютерних статистичних програм.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені клініко-рентгенологічні дослідження показали, що руйнування коронкової частини зуба пов'язано як із ускладненнями карієсу, некаріозними ураженнями, травмами та іншими причинами, так із наслідками недосконалого лікування і протезування зубів.

Усі хворі були розподілені за віком на 4 групи: 1-а група - 12-16 (підлітки), 2-а - 17-20 (молоді), 3-я - 21-35 (зрілий вік I), 4-а - 36-60 років (зрілий вік II). За статевими ознаками і віком 1-а група складалась із 8 хлопців і 10 дівчат - 18 хворих (15,0%), 2-а - із 16 хлопців і 7 дівчат - 23 (19,2%), 3-я - із 15 чоловіків і 22 жінок - 37 (30,80%), 4-а - із 17 чоловіків і 25 жінок - 42 хворих (35,0%).

За топографією дефектів виділено 2 групи: у 1-й була відсутня тільки коронкова частина зуба (68 хворих; 56,66%), у 2-й (52 хворих; 43,34%) спостерігали дефекти зубних рядів (1-2 відсутніх зуба), обмежених коренем з медіальної або дистальної сторін.

У пацієнтів 1-ї групи коронкова частина була відсутня у декількох зубах підряд: у 6 (8,8%) - у чотирьох різцях, у 2 (2,94%) - у двох різцях; у 15 (22,0%) дефекти коронок виявлені на верхній і нижній щелепі з правого та лівого боків. Тільки у 45 (66,17%) пацієнтів була відсутня коронкова частина 1 зуба. Отже, у 68 пацієнтів 1-ї групи виявлено 103 зуба із втраченою коронковою частиною зуба.

Серед 52 обстежених осіб 2-ї групи у 32 спостерігались комбіновані дефекти: крім дефектів зубних рядів, у других ділянках щелеп були одиничні дефекти коронкових частин (32 зуба; 67,55%). У 20 (38,45%) пацієнтів виявлено дефекти, обмежені коренем зуба, тобто у 52 осіб виявлено 84 дефекти.

Кількість пацієнтів, які втратили коронкову частину зуба, збільшується з віком (Р < 0,05). Якщо порівнювати кількість обстежених осіб чоловічої і жіночої статі, то різниця статистично не доведена (Р > 0,05). Не виявлена також статистична вірогідність у групах з одиничними і комбінованими дефектами (Р > 0,05).

Для відновлення втраченої коронкової частини за допомогою штифтів і штифтових конструкцій застосовували різні матеріали: композитні - “Herculite” (“Kerr”), “Кромлайт-Р”, “Cromlich-R” (“Кром-Дентал”), “Esta-3” (“Еста”), “Degufill-M” (“Degussa”), композитний цемент “Calibra” (“Densply”), фосфат-цемент “Уніфас”; волоконні армовані адгезивні системи “Glass-Span” (“Glass-Span inc.”, США), “Fiber Splint” (“Polidentiy”, Швейцарія), “Поліглас” (“Еста”), волоконні штифти “Fiber-Post”(“Jonson-Jonson”, США); срібно-паладієвий та хромо-кобальтовий сплави.

У 1-й віковій групі (30 зубів; 16,0%) різними матеріалами відновлено 19 однокореневих зубів й 11 багатокореневих, у 2-й (44 зуба; 23,5%) - 36 і 8 відповідно, у 3-й (55 зубів; 29,4%) - 43 і 12 відповідно, у 4-й - 58 (31,0%) зубів (Р > 0,05).

Композитні матеріали використані у 46 (24,5%) зубах, із них 31 (67,73%) однокореневий і 15 (32,55%) багатокореневих. Смужки “Glass-Span” і смужки “Поліглас” застосовували у 66 (35,7%) зубах, 51 (77,43%) та 15 (22,72%) відповідно; волоконні штифти - у 39 (20,8%) зубах, 31 (79,19%) і 8 (20,54%) відповідно. Металеві коренево-куксові вкладки виготовлені у 25 (69,5%) однокореневих і 11 (30,5%) багатокореневих зубах, всього 36 (19,00%).

Отже, у однокореневих зубах із різних матеріалів виготовлено 138 коренево-куксових вкладок, у багатокореневих - 49 (Р < 0,05). Якщо 66 хворих розподілити на групи, в яких окремо використовували смужки “Glass-Span” і смужки “Поліглас”, то отримуємо відповідно 38 (57,5%) і 28 (42,5%) зубів (Р > 0,05).

Відновлена супраструктура зубів із втраченою коронковою частиною була наступною: у лабораторії виготовлено 36 цільнолитих, 40 металокерамічних, 65 металопластмасових коронок; зроблено 46 прямих реставрацій композитними матеріалами.

Основна група (151 хворий; 80,7%) протезувалась за допомогою штифтів на основі композитно-волоконних структур, їм проводилась герметизація кореневого каналу адгезивними системами. Тільки 36 хворим (19,3%) виготовили металеві коренево-куксові вкладки за модифікованою нами методикою.

Отже, у своїй роботі адгезивні системи і композитно-волоконні структури ми застосовували майже у 81% випадків, і тільки у разі великих дефектів (19%) користувались металевими коренево-куксовими конструкціями.

Найближчі позитивні результати відновлення коронкової частини зуба зафіксовані у 177 зубах (94,6%), негативні - у 10 (5,4%) випадках. У 1-й віковій групі спостерігали відламування кута 2 зубів (1%), що було пов'язано з кусанням твердих предметів. У 2-й в в одному зубі також відламалась частина коронки після прямої реставрації композитним матеріалом. У 4-й групі розцементувався протез з композитного матеріалу, фіксований на куксі зуба. У одному випадку відламалась частина обличкування на одиничній металокерамічній коронці.

Під час відновлення коронки, використовуючи смужки “Glass- Span” і смужки “Поліглас”, у перших 3 вікових групах спостерігали порушення цілісності коронкової частини, відновленої композитним матеріалом (4 випадки). Ми вважаємо, що це пов'язано з великими жувальним навантаженням. У 1-й віковій групі під час відновлення коронки композитним матеріалом коренево-куксової вкладки на волоконному штифті “J-Fiber-Post” розцементувалась уся конструкція.

Отже, позитивні результати зафіксовано майже у 95% випадків, що дає змогу привести дані подальшого спостереження процесу експлуатації як одиничних штифтів, так і складових мостоподібних протезів, при жувальному навантаженні.

Через 6 міс відновлення втраченої коронкової частини зуба простежено у 155 зубах. У 154 (99,36%) випадках штифтові зуби і штифтові конструкції несли жувальне навантаження і не спричиняли зайвих ускладнень, у 1 (0,64%) випадку після прямої реставрації композитним матеріалом “Еста-3” частково зруйнувалась надбудова (Р < 0,001).

Через рік результати простежені у 123 зубах. Позитивні наслідки відмічені у 119 (96,75%) зубах, негативні - у 4 (3,25%) (Р < 0,001). У 1-й групі обстежених у фронтальному зубі відламалась частина надбудови, у 2-й спостерігалося часткове руйнування надбудови, основою якої була смужка “Поліглас”, у 4-й розцементувалась кукса, що утримувала литу металеву коронку.

Через 2 роки результати відновлення втраченої коронки простежені у 107 зубах. Позитивні дані отримані у 105 (98,14%), негативні - у 2 (1,86%) випадках (Р < 0,001). У 2-й групі розцементувалась штучна коронка зуба, в 3-й - волоконний штифт. Віддалені наслідки відновлення втраченої коронки зуба показали, що через 6 міс, 1 та 2 роки експлуатації штифтів і штифтових конструкцій у ротовій порожнині при жувальному навантаженні позитивні результати становили 99,36%, 96,75% і 98,14% відповідно, негативні - 0,64%, 3,25% і 1,86% відповідно (Р > 0,05).

Клініко-рентгенологічне спостереження 187 зубів показало, що у 120 хворих віком від 12 до 60 років майже однаково часто зустрічаються дефекти як коронкової частини зуба, так і зубних рядів, обмежених коренями. Для удосконалення допомоги хворим, підвищення естетичної якості протезів, а також зниження їх вартості використані адгезивні системи, композитні матеріали і волоконні структури як закордонного, так і вітчизняного виробництва.

Підготовка кореневого каналу до протезування зазначеними вище матеріалами передбачала герметизацію кореневого каналу, яка давала змогу стерилізувати макро- і мікроканали, а також утворювати гібридний шар, що монолітно з'єднується з “fiber”-вкладкою, тобто основою штифта, на якому тримається надбудова - штучна кукса і супраструктура.

Отримані результати, підтверджені лабораторними і експериментальними дослідженнями, дають змогу рекомендувати цю методику для стоматологічної допомоги хворим.

Результати мікробіологічних досліджень показали, що під час лікування хронічних періодонтитів у стадії ремісії та загострення у 48 пацієнтів основної групи із кореневих каналів було виділено і ідентифіковано 288 штамів (13 видів) мікроорганізмів, що відносяться до різних таксономічних груп. Облігатні анаероби становили 150 штамів (52,1% загальної кількості), факультативні анаероби - 120 (41,6%), мікроаерофіли - 18 (6,3%). У пацієнтів контрольної групи (14 чоловік) виділено 84 штами бактерій: 47 штамів (55,8%) становили облігатні анаероби, 32 (38,1%) - факультативні анаероби, 5 штамів (6,1%) - мікроаерофіли.

Мікрофлора в обох групах була представлена 5-7-компонентними асоціаціями облігатно- і факультативно-анаеробних бактерій, лактобацил, актиноміцетів і грибів. Їх співвідношення в основній групі становило 8:7:1:1, у контрольній - 9:6:1:2.

Вивчення кількісного складу мікрофлори показало, що як у основній, так і в контрольній групах рівень мікробного обсіменіння каналів у середньому становив відповідно 6,7 • 10⁷ + 2,1 • 10⁶ й 8,1 • 10⁷ + 1,8 • 10⁶. Результати статистичного аналізу, проведені за допомогою критерію ч², не виявили достовірних розходжень між середніми показниками обсіменіння каналів до лікування в основній і контрольній групах (Р > 0,05 при ч² = 0,04).

У пацієнтів основної групи найчастіше висівались факультативно-анаеробні та облігатно-анаеробні стрептококи - 48 (16,6%) і 42 (14,6%) штама відповідно. Несуттєво поступались їм у відсотковому відношенні актиноміцети - 36 штамів (12,4%), бактероїди та вейлонели - по 24 (8,3%). Кількість пептококів становила 18 (6,5%), фузобактерій - 6 (2,1%) штамів. Факультативно-анаеробна мікрофлора переважно представлена коковою групою бактерій. Після стрептококів друге місце посідали ентерококи - 30 (10,4%). Ідентифікували також інші види бактерій - стафілококи та кишкову паличку, частка яких була незначною - 4,2% і 2,1% відповідно. Дріжджеподібні гриби роду Candida висівалися у 18 (6,3%) випадках.

Істотні зміни біоценозу кореневих каналів спостерігались у процесі лікування як основної, так і контрольної груп. Після інструментальної обробки на I етапі в основній групі висіяли 168 штамів (10 видів) бактерій (58,3% вихідної кількості). Співвідношення облігатних і факультативних анаеробів, лактобацил та грибів становило 8:4:1:1. Обсіменіння кореневих каналів зменшилось у 10-100 разів. Стафілококи, нейсерії та ентеробактерії не висівались. Провідними мікроорганізмами залишались облігатні анаероби (59,5%) - пептострептококи, актиноміцети і бактероїди, підвищилась кількість лактобацил (10,7%). Асоціації складались із 3-5 видів бактерій, описаних вище.

На II етапі у пацієнтів основної групи після медикаментозної обробки антисептиками з кореневих каналів зубів виділили 61 штам (7 видів) мікроорганізмів (21,2% вихідної кількості). Облігатні анаероби висівались у 6,4% випадків, факультативні - у 11,4%, лактобацили - у 14,8%, гриби роду Candida - у 9,8% (7:2:1:1). У 27 пацієнтів було виділено монокультуру облігатно-анаеробних бактерій (56,3%). У 14 пацієнтів із каналів виділялися 2-компонентні асоціації, у 2 - 3-компонентні. У 5 пацієнтів бактерії не висівались. Після II етапу лікування обсіменіння каналів мікрофлорою знизилось у 10²-10³ разів.

Найістотніший вплив на мікробне обсіменіння кореневих каналів на III етапі мали препарати на основі ЕДТА і ферезол. Вони діяли активніше перекису водню, гіпохлориду натрію і хлоргексидину біглюконату відносно облігатно-анаеробних бактерій, які після цього етапу обробки (за винятком актиноміцетів) не висівались. Рівень обсіменіння значно знизився (у 10³-10⁴ разів) і становив 2,3 • 10 + 0,9 • 10 (Р < 0,001). Із 48 пацієнтів тільки у 8 виділялись 11 культур мікроорганізмів: у 5 пацієнтів - монокультура, у 3 - 2-компонентні асоціації. Мікробний пейзаж був представлений актиноміцетами, лактобацилами, ентерококами і грибами.

На IV етапі - герметизації каналів бонд-системою - спостерігалось подальше зниження кількісного складу мікрофлори кореневих каналів зубів (6 штамів; 2,1%). Співвідношення 4:0:1:1 показує, що факультативно-анаеробні бактерії не висівались. Облігатно-анаеробна флора була представлена актиноміцетами, мікроаерофілами (молочно-кислими бактеріями), у 1 хворого виділили Candida albicans. Обсіменіння матеріалу становило 1,2 • 10 + 0,3 • 10.

Під час розпломбування каналу тільки у 1 пацієнта із 5 висівались гриби роду Candida та актиноміцети (0,69% вихідного рівня), що, можливо, обумовлено інфікованістю каналу.

У контрольній групі після I етапу лікування також спостерігалось суттєве зменшення мікробного обсіменіння каналів. Вірогідних розходжень між основною та контрольною групою не було (Р > 0,05 при ч ² = 0,06).

Суттєвої різниці між контрольною та основною групами не спостерігали і після II етапу лікування. Домінуючою залишилась анаеробна флора (47,2%), серед якої переважали пептострептококи (23,8%) та актиноміцети (19,0%); у меншій кількості були виділені пептококи (4,8%). Частка факультативних анаеробів - стрептококів, ентерококів та грибів - у хворих контрольної групи становила 38%. Підвищився рівень мікроаерофілів (14,4%) та грибів (19%).

Після III етапу лікування у каналах контрольної групи залишилося 10,7% бактерій, тобто у 28,6% хворих канали були інфіковані. Із загальної кількості виділених штамів 4 - це облігатні анаероби, 3 - лактобацили, 2 - гриби. Бактерії були представлені 2-компонентними асоціаціями, видовий склад останніх характеризувався одноманітністю мікроорганізмів. Абсолютна кількість мікробних клітин варіювала від 5,6 • 10¹ до 1,8 • 10². Вивчення ефективності методик обробки кореневих каналів зубів у хворих контрольної та основної груп встановило, що у контрольній мікробне обсіменіння у 5-10 разів вище, ніж в основній.

Через місяць у 5 осіб контрольної групи розпломбували канали і отримали матеріал для дослідження. Кількісний та якісний склад мікрофлори кореневих каналів зубів у хворих цієї групи не зазнав суттєвих змін: висівались ті ж самі облігатні та мікроаерофільні бактерії і гриби, як і після III етапу.

Значне розходження чутливості різних видів бактерій до препаратів визначалось за середніми величинами зон затримки їх росту. Найбільшу антимікробну активність виявляв ферезол. Друге місце посідали антисептики (гіпохлорид натрію, перекис водню, хлоргексидин). Менш активними відносно деяких клінічних і музейних штамів були препарати на основі ЕДТА і бонд-системи, однак і вони на окремі види мікроорганізмів впливали досить ефективно. Різна чутливість досліджених штамів бактерій, можливо, обумовлена появою варіантів, стійких до цих препаратів.

Послідовна обробка зазначеними вище препаратами дає змогу досягти клінічного результату, коли порожнина каналу перед пломбуванням стає майже стерильною. Бонд-системи хімічного, свґтлового і подвійного тверднення з менш вираженими бактеріостатичними властивостями використані як блокатори мікроорганізмів у макро- і мікроканалах; розходження їх антимікробної активності статистично недостовірні (Р > 0,05). Кращу герметизацію і зручність у роботі створювали бонд-системи подвійного тверднення (“Дюбонд”, “Prime&Bond”).

Отже, підготовка кореневих каналів перед штифтовим протезуванням вимагає ретельної інструментальної і медикаментозної обробки, що майже цілком знищує мікрофлору. Однак, незважаючи на це, незначна кількість анаеробної флори все ж таки висівається. Щоб досягти повної герметизації кореневих каналів, необхідно широко використовувати бонд-системи. Мікробіологічні дослідження обґрунтували також необхідність герметизації кореневого каналу у разі використання волоконних штифтів при протезуванні.

Експериментально-морфологічні дослідження. На 60 зубах тварин простежили заповнення дентинних трубочок адгезивними системами після протравлювання стінок 36%-м розчином ортофосфорної кислоти, 3%-м розчином гіпохлориду натрію і гелем на основі ЕДТА. Адгезиви хімічного, свґтлового і подвійного тверднення глибоко проникали у стінки кореневого каналу. Найпридатнішими для герметизації виявились адгезиви подвійної дії.

Полімеризація адгезиву на всю глибину кореневого каналу відбувається при засвічуванні тільки з боку устя кореневого каналу протягом 30 с. Внесення адгезивів свґтлового тверднення збільшує експозицію з одного боку до 60 с, а трьох боків - втричі більше. Морфологічні дослідження тканин 116 зубів (128 коренів), видалених за ортодонтичними і клінічними показаннями, проведені як після декальцинації, так і методом вивчення шліфів у відбитому світлі.

Методом растрової (скануючої) електронної мікроскопії (30 зразків) вивчено 5 груп зубів: простежено проникнення адгезиву у дентинні трубочки, з'єднання композитного матеріалу зі стінкою кореневого каналу та утвореної структури (“fiber”-вкладки) зі стінкою зуба.

Отримані результати засвідчують, що під час протравлювання зуба 36%-м розчином або гелем ортофосфорної кислоти композитний матеріал “Herculite” після нанесення адгезиву Opti-Bond “Solo” міцно з'єднується зі стінкою кореня зуба, а також волоконною структурою, армованою адгезивною системою “Glass-Span”,”Fiber-Splint”. Подібний результат отримали також у разі використання волоконної структури “Поліглас” вітчизняного виробництва. У цьому випадку застосовували адгезив подвійного тверднення “Дюбонд”, який потребує меншої експозиції, добре з'єднує стінку зуба і волоконну смужку “Поліглас”. Міцного з'єднання смужки та стінки зуба досягли і у разі використання композитного матеріалу “Кромлайт-Р”.

Поєднавши клінічні спостереження та експериментальні дані, зробили висновок, що для протравлювання стінки зуба достатньо обробити канал 3%-м розчином гіпохлориду натрію та гелем лубрикантів на основі ЕДТА.

Позитивний ефект з'єднання дентину і смужки “Поліглас” дає композитний цемент “Calibra”, тоді як фосфат-цемент “Уніфас” з'єднується зі стінкою кореня зуба недостатньо, залишає темну лінію, що спостерігається під час морфологічного дослідження. Наші дані збігаються з даними В.Ф.Макєєва, В.О.Годованого, О.Я.Судової, А.З.Піха, 2001.

Вивчення зрізів зубів тварин і видалених коренів зубів людини показало, що під час декальцинації частина адгезиву у дентинних трубочках руйнується, тому шліфи в подальших дослідженнях робили шлґфи,якґ проглядали під оптичним і растровим електронним мікроскопом. Виявили, що фотополімерні матеріали нерівномірно тверднуть і не з'єднуються зі стінкою зуба у разі засвічування тільки з боку устя кореневого каналу. Тому у цих випадках доцільно використовувати адгезиви подвійного тверднення (“Дюбонд”, “Prime&Bond” та ін.). Фіксувати “fiber”-вкладку також треба на матеріалах подвійного тверднення (“Calibra” та ін.).

Вивчення сканограм з'єднання композитного матеріалу і стінки кореня зуба під час морфологічних досліджень показало, що гібридний шар (міцне з'єднання) однаково утворюється у разі нанесення композитних матеріалів як закордонних, так і вітчизняних (“Herculite” (“Kerr”), “Degufill” (“Degussa”), “Кромлайт-Р”, “Cromlicht-R”, “Ecta-3” та ін.) фірм.

До таких же висновків ми прийшли, вивчаючи з'єднання „fiber”-вкладки “Glass-Span”, США (“Fiber-Splint”, Швейцарія; “Поліглас”,“Еста”) і стінки зуба. З'єднання стінки кореня зуба, композитного матеріалу і “fiber”-вкладки цих фірм утворює монолітну структуру, яка утримує надбудову кукси. Куксу формували із склоіономерних цементів “Fugi-IX” або композитних матеріалів.

Супраструктура одиничних штифтів і складових мостоподібних протезів виготовлялась залежно від функціональних, естетичних і економічних показань.

Нитки “Glass-Span”, смужки “Fiber-Splint”, “Поліглас” в експериментальних умовах утворюють монолітну структуру. Але у клініці використовувати ці матеріали не зовсім зручно, тому подальшим нашим завданням буде виготовлення разом із вітчизняними фірмами-виробниками волоконних штифтів, які забезпечать потреби стоматологів, скорочуючи і час роботи, і вартість протезування.

Порівняння штифтів із матеріалів на основі волоконних структур, армованих адгезивними системами з металевими коренево-куксовими вкладками показало, що останні витримують більше жувальне навантаження у разі великих дефектів зубів, тому за відсутності 3 і більше зубів застосовувались незнімні протези з фіксацією на коренево-куксову вкладку. Щоб уникнути недоліків даного типу протезування, ми запропонували деякі зміни у виготовленні конструкції.

Волоконні штифти “J-Fiber-Post” (США) легко вводяться у кореневий канал, тому за одне відвідування можна відновити втрачену коронкову частину зуба.

Отже, наші клінічні, рентгенологічні, лабораторні, морфологічні дані дають змогу рекомендувати метод відновлення втраченої коронкової частини зуба штифтами та штифтовими конструкціями на основі композитних матеріалів і волоконних структур. Надбудову легко відновити як прямим методом із використанням композитного матеріалу, так і у разі виготовлення супраструктури різних коронок.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі проведені клінічні, лабораторні і морфологічні дослідження, спрямовані на підвищення ефективності одно етапного відновлення втраченої коронкової частини зуба шляхом використання адгезивних систем, композитних матеріалів, волоконних структур.

1. Встановлено, що біоценоз мікрофлори кореневих каналів при хронічних періодинтитах ті їх загостренні представлений 5-7 компонентними асоціаціями облігатно-факультативно-анаеробних бактерій, лактобацил, актиноміцитів і грибів. Амплітуди коливань їх чутливості досить висока.

Адгезивні системі виявляють антимікробні властивості, атакож блокують інфекцію в макро- і мікро каналах.

2. Обґрунтовано, що підготовка кореневого каналу до протезування повинна включати низку маніпуляцій, заключним етапом яких має бути герметизація каналу адгезивними системами, що запобігає розвитку ускладнень з боку періодонту.

3. На основі морфологічних досліджень (60 зубів тварин - свиней і 90 видалених за показаннями коренів зубів людини) встановлено, що після герметизації кореневого каналу адгезивними системами введені композитні матеріали міцно з'єднуються зі стінкою зуба. Електронно-мікроскопічні дослідження (26 зубів), засвідчує, що з'єднання “fiber” - вкладки (смужка, нитка на основі скловолоконних структур, а також еластичний штифт) зі стінкою зуба та фіксуючим матеріалом утворює монолітну структуру, яка взмозі витримати значне жувальне навантаження.

4. Під час клінічних спостережень (187 зубів у 120 хворих віком від 12 до 60 років) встановлено, що штифти на основі композитних матеріалів та волоконних структур відтворюють анатомічну будову і функцію зуба, а також придатні до протезування невеликих дефектів зубних рядів.

При експлуатації цих конструкцій в порожнині рота в умовах жувального навантаження найближчі та віддалені (6 міс., 1-2 роки) позитивні результати складають 95-98%, а негативні до 5%.

5. Запропонована методика відновлення втраченої коронкової частини зуба з використанням адгезивних систем, композитних матеріалів і волоконних структур порівняно з іншими методиками проста і з успіхом може застосовуватися в умовах амбулаторного прийому хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Розроблений метод підготовки кореневого каналу до штифтового протезування.

Методика підготовки. Пульпоекстрактором видаляемо з каналу залишки путридних мас, обробляемо 3%-м розчином гіпохлориду натрію. Канал розширяемо Н- і К-файлами, промиваемо зі шприця стерильною водою, висушиваемо, вносимо гель на основі ЕДТА. Знову промиваемо, висушуваемо стерильними пінами, вносимо адгезив подвійного тверднення “Дюбонд” (“Унібонд”), “Prime&Bond”, обережно наносимо його на стінки каналу, а залишки видаляемо пінами. Полімеризацію адгезиву проводимо з боку устя кореневого каналу протягом 30 с за допомогою полімеризаційної лампи. Після підготовки каналу еластичні штифти фіксуемо адгезивними матеріалами.

2. Розроблений метод відновлення втраченої коронкової частини зуба.

Методика. Штифт на основі адгезивних систем композитних матеріалів волоконних структур виготовлявся за методикою С.В.Радлинського (1997). Перед виготовленням штифта на основі волоконних структур “Glass-Span”, смужки ”Поліглас”, “Fiber-splint” підготовляемо канал, потім залежно від ширини каналу на композитному цементі або рідкому композиті вводимо основу штифта - смужку чи нитку. Останню просочуваемо адгезивом для з'єднання з фіксуючим матеріалом. Частина основи штифта виступае над коренем. За допомогою целулоїдного ковпачка рідким композитом або склоіономірним цементом відтворюемо основу втраченої коронки.

3. Проведена порівняльна оцінка еластичних і металевих штифтових конструкцій. Удосконалена методика виготовлення коренево-куксової вкладки зі срібно-паладієвого або хромо-кобальтового сплаву.

Методика виготовлення коренево-куксової вкладки зі срібно-паладієвого або хромо-кобальтового сплаву. Згідно даних В.О.Годованого і співавт., 2001; Р.Кurer, Т.Кurer, 1984, однією з вимог до стандартних штифтів є збільшення площі опори. Для цього формується додаткова площина, на якій розподіляється тиск штифта. Ми запропонували методику виготовлення коренево-куксової вкладки із СПС: в основі устя коронки максимально видаляемо дентин, щоб штифт опирався не на стінку кореневого каналу, а на створену в його усті площину. Для зменшення тиску на стінки завдяки точним відбиткам каналу виготовляемо штифт, який повторюе форму кореня зуба, а не е конусоподібним. Щоб зробити відбиток підготовленого каналу, за допомогою каналонаповнювача вводимо корегуючий матеріал “Spееdex”, і фіксували металевим штифтом або голкою. Із отриманого відбитку у лабораторії виготовляемо вкладки зі срібно-паладієвого або хромо-кобальтового сплаву, перевіряемо ґх у кореневому каналі і фіксуемо на склоіономірному цементі “Fugi-1”. За необхідності використовуемо куксу як для виготовлення одиничної штучної коронки, так і для утримання мостоподібних протезів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лихота К.М. Ендодонтична підготовка кореневого каналу для штифтового протезування з використанням адгезивної системи подвійного твердіння “Дюбонд” виробництва НПФ “Кром-Дентал” // Сучасні аспекти військової стоматології: Збірник наукових праць. - К., 1999.- С. 111-112.

2. Лихота К.М. Використання композитних матеріалів при протезуванні зубів штифтами та штифтовими конструкціями // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УМА, вип. 9. - Київ, 2002. - № 2. - С. 332-334.

3. Лихота Т.Ф., Лихота К.М. Посилювання адгезії амальгамових пломб шляхом використання бонд-систем // IV міжнародна науково-практична конференція з народної та нетрадиційної медицини: Збірник наукових праць. - Київ, 2002. - С. 379-381. Дисертантом проведений пошук та аналіз наукової літератури, обґрунтовані методики лікування.

4. Лихота К.Н. Изучение состава микрофлоры корневых каналов в процессе эндодонтической подготовки к штифтовому протезированию // Современная стоматология. - 2003. - № 2. - С. 12-16.

5. Лихота К.М., Лихота Т.Ф., Бєляков Д.В. Віддалені результати відновлення втраченої коронкової частини зуба // Сучасні аспекти військової медицини: Збірник наукових праць головного військового клінічного госпіталю МОЗ України, вип. 8. - Київ, 2003. - С. 122-124. Автор провів аналіз віддалених результатів відновлення втраченої коронкової частини зуба через 6 міс, 1 та 2 роки.

6. Лихота К.М., Лихота Т.Ф., Карась А.Ф. Міцність з'єднання “fiber”-вкладки з дентином кореня зуба. Морфологічні аспекти. // Військова медицина України. - 2003. - № 1-2. - С. 87-91. Дисертант підготовив дослідні зразки, провів дослідження ступеня полімеризації матеріалів у кореневому каналі залежно від умов тверднення, узагальнив результати.

...