Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.ГОРЬКОГО

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНОГО ПЕРЕБІГУ, ПАТОГЕНЕЗУ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ РЕЙТЕРА В ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.12 - ревматологія

ПОДЛІНА Юлія Олександрівна

Донецьк - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Ігнатенко Григорій Анатолійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач кафедри пропедевтичної терапії і клінічної кардіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Пасієшвілі Людмила Михайлівна, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини

доктор медичних наук, професор Бурмак Юрій Григорович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри сімейної медицини

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб № 1, м. Київ

Захист відбудеться 14.10.2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького МОЗ України (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий 13.09.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Губергріц Н.Б.

Размещено на Allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороба Рейтера (ХР) - це системне ревматичне захворювання імунної природи, котре розвивається внаслідок хламідійної або (значно рідше) іншої інфекції (уреаплазмової, йєрсиніозної, сальмонельозної, кампілобактерної, шигельозної, клостридійної), частіше в осіб з генетичною схильністю за HLA-B27, проявляється ураженням опорно-рухового апарату, урогеніталій, очей, шкіри та внутрішніх органів, що завершуються одужанням або ж набувають хронічного рецидивуючого прогресуючого перебігу (Гринь В.К., 1998; Пасієшвілі Л.М. та ін., 2001; Синяченко О.В., Ігнатенко Г.А., 2002; Amor B., 1998; Thomas D., 2000).

На частку ХР припадає до 2-14% від загального числа ревматичних захворювань, причому ці показники постійно зростають (Насонова В.О., Фоломєєва О.М., 2000; Дорошенко Ю.А., Ніконова О.Н., 2001) . Закономірне розпоширення реактивних хламідійних артритів чинить негативний медико-соціальний та економічний вплив на трудовий потенціал України (Коваленко В.М., Камінський А.Г., 2000; Коваленко В.М. та ін., 2002).

Ще чверть віку тому ХР у жінок описувалася як казуїстичне спостереження, а чоловіча стать дотепер навіть належала до додаткових діагностичних критеріїв реактивних хламідійних артритів (Ковалев Ю.Н., 1998; Ключарев Г.В. та ін., 2000). Упродовж останнього десятиріччя це захворювання серед жінок набуло дедалі більшого поширення, і співвідношення з чоловіками в деяких регіонах досягло 1:2 (Зайцева О.В. та ін., 2001). Поки що бракує відомостей про особливості клініко-лабораторного перебігу ХР у чоловіків і жінок, зокрема суглобового, періартикулярного, урогенітального, очного, шкірного і вісцеральних синдромів, недостатньо вивченим залишається статевий диморфізм патогенезу захворювання, не розроблено програми терапевтичних заходів у представників різної статі. Можна припустити, що вирішення цих питань дозволить підвищити якість діагностики і лікування ХР.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до основного плану НДР Донецького державного медичного університету ім. М. Горького і є фрагментом комплексної теми “Вивчення статевого диморфізму клінічного перебігу запальних ревматичних захворювань” (№ держреєстрації 0101U009002).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи стало поліпшення якості діагностики та лікування хламідійної ХР в осіб різної статі. Відповідно до цього було поставлено такі задачі:

1.Вивчити за даними клінічного, лабораторного, рентгенологічного та інструментальних методів дослідження статевий диморфізм перебігу хламідійної ХР, частоту і характер ураження периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань, періартрикулярних тканин, урогеніталій, очей, шкіри, серця й нирок у чоловіків і жінок.

2.Визначити роль гіперурикемії, імунітету, прозапальних простагландинів і системи оксиду азоту в патогенезі хламідійної ХР у представників різної статі, зв'язок з окремими клінічними ознаками захворювання.

3.Встановити фактори, що дають змогу оцінювати активність захворювання і прогнозувати перебіг патології опорно-рухового апарату, урогеніталій, очей, шкіри і внутрішніх органів у чоловіків та жінок, які страждають на хламідійну ХР.

4.Оцінити ефективність застосування в комплексній терапії хворих чоловіків і жінок антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфосаліцилатів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону та поліферментних сумішей, встановити найбільш раціональні підходи до лікування хламідійної ХР в осіб різної статі.

5.Виділити клініко-лабораторні критерії хламідійної ХР, що дають змогу прогнозувати ефективність лікування в чоловічій і жіночій групах хворих, а також контролювати хід терапевтичних заходів у представників різної статі.

Об'єкт дослідження - перебіг хламідійної ХР у хворих різної статі.

Предмет дослідження - частота і ступінь тяжкості уражень опорно-рухового апарату, урогеніталій, очей, шкіри, серця й нирок у чоловіків і жінок з хламідійною ХР, статевий диморфізм порушень систем імунітету й оксиду азоту, а також ролі прозапальних простагландинів у патогенезі захворювання, результати лікування хворих різної статі, ефективність застосування ними антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфосаліцилатів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону та поліферментних сумішей.

Методи дослідження - клінічні (розпит, фізичне обстеження хворих), бактеріологічні (визначення хламідій в мазках з урогеніталій), біохімічні (оцінка показників креатиніну, сечовини та сечової кислоти в крові), імунологічні (дослідження імуноглобулінів і циркулюючих імунних комплексів у крові, фагоцитарної функції нейтрофілів), імуноферментні (вивчення антитіл до хламідій у сироватці крові), радіоімунні (визначення концентрацій простагландинів і циклічного гуанозинмонофосфату в крові), інструментальні (електрокардіографія, ехокардіографія), статистичні (комп'ютерний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено статевий диморфізм клініко-лабораторного перебігу хламідійної ХР, відмінності між частотою і характером уражень периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань, періартикулярних тканин, урогеніталій, очей, шкіри, серцево-судинної системи і нирок. Вперше виявлено особливості патогенезу ХР у чоловіків і жінок, роль у ньому порушень систем імунітету та оксиду азоту, а також прозапальних простагландинів. Вперше визначено ефективність антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфосаліцилатів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону й поліферментних сумішей у хворих різної статі.

Практичне значення одержаних результатів. Окреслено клініко-лабораторні ознаки хламідійної ХР, що дозволяють прогнозувати активність патологічного процесу, перебіг захворювання та ефективність лікувальних заходів у чоловіків і жінок, у залежності від статі, рекомендовано найбільш раціональні комбінації засобів етіопатогенетичної терапії.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в практику лікувально-профілактичних установ Донецької області (узагальнений акт впровадження), ревматологічного відділення та ревматологічного диспансеру Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, терапевтичних клінік Донецького медичного університету МОЗ України та Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України, Луганської обласної клінічної лікарні, міської клінічної лікарні № 4 м. Полтава та МСЧ № 12 виробничого об'єднання “Моноліт” м. Харкова, а також у педагогічний процес Донецького, Харківського і Луганського медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в одержані результати досліджень є основним і полягає в підборі, обстеженні та лікуванні хворих різної статі з хламідійною ХР. Автор запропонувала критерії, які дозволяють оцінювати активність патологічного процесу, прогнозувати перебіг окремих клінічних ознак захворювання й ефективність подальших лікувальних заходів у чоловіків та жінок. Здобувач самостійно виконала статистичну обробку результатів і впровадження їх у практику. Вона не скористалася результатами та ідеями співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційну роботу було апробовано на спільному засіданні кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 та пропедевтичної терапії і клінічної кардіології, терапії факультету післядипломної освіти, шпитальної та факультетської терапії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (січень, 2004). Основні положення дисертаційної роботи оприлюднено на засіданнії Донецького обласного товариства терапевтів ім. В.П. Образцова (Донецьк, 2002, 2003), ІІІ Національному конгресі ревматологів України (Дніпропетровськ, 2001), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції (з міжнародною участю) “Нове в клінічній фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів” (Харків, 2002), науково-практичній конференції “Сучасні методи реабілітації, лікування та профілактики в умовах санаторіїв-профілакторіїв” (Слов'янськ, 2002), Всеукраїнській науково-праткичній конференції “Прогресуючі нефропатії і ремоделювання серцево-судинної системи - сучасні уявлення про механізми розвитку, нове в діагностиці, лікуванні та профілактиці” (Харків, 2003), XV з'їзді терапевтів України (Київ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої” (Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, серед яких розділ у монографії “Хвороба Рейтера”, 7 робіт у журналах, 2 - в збірниках, 6 - в матеріалах наукових форумів, 3 роботи у спеціальних виданнях ВАК України виконаних пошукувачем самостійно.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 126 сторінках тексту, вона складається зі вступу, 5 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів і методів, 3 розділів власних досліджень), аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, який містить 221 найменування (96 кирилицею і 125 латиницею). Робота проілюстрована 35 таблицями і 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебували 199 хворих на ХР віком від 15 до 60 років (у середньому 33,0±0,83 років). Серед обстежених пацієнтів було 108 (54,3%) чоловіків і 91 (45,7%) жінка. Жінки виявилися більш старших вікових груп (x2=13,9, р=0,001), а середній вік чоловіків і жінок відповідно складав 30,5±1,09 років і 36,0±1,20 років (S=3,39, р=0,001).

Представники різної статі мало відрізнялися між собою за тривалістю захворювання (x2=0,52, р=0,771). До того ж у чоловіків і жінок виявилася приблизно однаковою й ступінь активності ХР (?2=5,63, р=0,060). В цілому, мінімальний ступінь активності хвороби констатовано в 25,1% хворих, помірний - у 40,2%, високий - у 34,7%.

Хламідії в урогеніталіях виявлено в 88,0% чоловіків і 90,1% жінок (x2=0,23, р=0,630), а антитіла до хламідій у сироватці крові - відповідно у 87,0% і 91,2% (x2=0,87, р=0,350). У 3/4 хворих на ХР виявлено в мазках лише хламідії, у 7,0% - хламідії і гарднерели, у 6,0% - хламідії і трихомонади. Представники різної статі не відрізнялися за цими параметрами (відповідно x2=0,12, р=0,727, x2=2,09, р=0,148, x2=0,09, р=0,771).

При виставленні діагнозу ХР використовувалися критерії, запропоновані Ю.Н. Ковальовим. Хворі в клініці оглядалися дерматологом, окулістом, урологом або гінекологом.

Комплекс обстеження хворих був побудований на клінічному, рентгенологічному (рентгенографія периферичних суглобів, хребта, крижово-клубових зчленувань), лабораторному (мікробіологічному, біохімічному, імунологічному, імуноферментному, радіоімунному), електрофізіологічному (ЕКГ), ультразвуковому (ЕхоКГ) дослідженнях.

Усім чоловікам проводили бактеріоскопічне дослідження мазків із уретри та соку передміхурової залози, а жінкам - із піхви. Крім того, визначали титри антитіл до хламідій (ридер “PR2100 Sanofi diagnostic pasteur”, Франція). ЕКГ здійснювали за допомогою апарату “Fukuda Denshi Cardimax-FX326” (Японія), ЕхоКГ - “SSA-270A-Toshiba” (Японія).

У сироватці крові визначали рівні сечовини, креатиніну, сечової кислоти, Ig A, M, G, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), простагландинів Е2 і F2б, циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). Застосували аналізатори “Cone-Progress” (Фінляндія) і “Vitalab-Flexor” (Нідерланди), радіолічильник “Гамма-800” (Україна), набори “Amercham” (Великобританія). Стан метаболізму оксиду азоту (NO) оцінювали за концентрацією нітритів (NO2) у сироватці за L.C. Green et al. з урахуванням рекомендацій О.М. Драпкіної та ін., Н.В. Кулакової та ін. Скористалися спектрофотометром “СФ-46” (Росія) при довжині хвилі л=540 нм. Фагоцитарну активність лейкоцитів периферичної крові (число формазанпозитивних нейтрофілів - ФПН) вивчали за тестом з нітросинім тетразолієм (“Lachema”, Чехія), а в якості стимулятора застосовували пірогенал (50 МПД/мл).

Статистичну обробку одержаних результатів досліджень виконано на персональному комп'ютері за допомогою одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу ANOVA/MANOVA (пакети ліцензійних програм “Microsoft Excel”, “Stadia.6.1/prof” i “Statistica”). Оцінювали середні значення (М), їх помилки (m), коефіцієнти кореляції (r), критерії Стьюдента (S), Вілкоксона (W), Рао (R), Крускала-Уолліса (KW), Хі-квадрат (?2) кростабуляцією і достовірність статистичних показників (р) (Боровіков В.П., Боровіков І.П., 1998; Вихованець Ю.Г. та ін., 2000; Кулаічев А.П., 1999; Лях Ю.Е. та ін., 2000; Тюрін Ю.Н., Макаров А.А., 1998).

Основні результати та їх обговорення. У 99,5% хворих мав місце периферичний артрит, у 21,1% - сакроілеїт, у 36,2% - тендовагініти, у18,1% - ентезопатії, у 94,0% - ураження урогеніталій, у 55,3% - серця, у 50,3% - нирок, у 40,2% - очей і у 8,5% - шкіри. Встановлено вплив статі на клінічні ознаки ХР (р=0,006). У чоловіків на 88,1% частіше реєстрували зміни крижово-клубових зчленувань (р=0,030), а в жінок - в 3,9 рази частіше шкірний синдром (р=0,008) і в 1,5 рази нефропатію (р=0,003). Виявлено вплив статі на тяжкість периферичного артриту (р=0,021), уражень урогеніталій (р=0,021) і нирок (р=0,014). Якщо у чоловіків суглобовий рахунок склав 11,3±1,09, індекс Річі - 18,6±1,66, а індекс Лансбурі 67,1±3,75, то в жінок ці показники відповідно вищі на 60,2% (р<0,001), 44,6% (р=0,002), 20,4% (р=0,020). Як у чоловіків, так і в жінок виявлено залежність клінічних ознак ХР від наявності в урогеніталіях хламідій (відповідно р=0,002 і р<0,001).

Незалежно від статі хворих, з віком збільшувалася тяжкість перебігу кардіопатії (відповідно р=0,043 у чоловіків і р<0,001 у жінок). Якщо в чоловічій групі мав місце кореляційний зв'язок з віком вираженості сакроілеїту (р=0,039) і офтальмій (р=0,048), то в жіночій групі - тендовагінітів (р=0,028) і нефропатії (р=0,036). У чоловіків тривалість ХР прямо співвідносилася з тяжкістю ураження крижово-клубових зчленувань і серця (відповідно р<0,001 і р=0,022). Зі ступенем активності ХР у чоловіків прямо корелювала тяжкість ниркової патології (р=0,028), а в жінок - зміни з боку крижово-клубових зчленувань (р=0,014).

Хламідійна інфекція впливала на вираженість ураження урогеніталій (у чоловіків і жінок р<0,001). Активний хламідіоз в уретрі і передміхуровій залозі впливав на тяжкість периферичного артриту в чоловіків (р=0,015), а наявність інфекції в геніталіях жінок - на ступінь вираженості патології очей (р=0,018).

Не встановлено в хворих впливу статі на показники систолічного й діастолічного артеріального тиску, а також загального периферичного судинного опору. Між тим і в жінок, і в чоловіків виявлено прямий кореляційний зв'язок показників середнього артеріального тиску з віком хворих (відповідно р=0,003 і р<0,001) і тривалістю захворювання (р=0,020 і р=0,004). Параметри тиску від ступеня активності ХР у чоловіків і жінок не залежали. Середній артеріальний тиск у чоловіків прямо корелював з тяжкістю ураження шкіри (р=0,044), а в жінок - з вираженістю кардіопатії (р=0,001).

Не виявлено впливу статі як на загальні електрокардіографічні, так і ехокардіографічні ознаки патології серця, в тому числі стан збудливості міокарда, провідність серця та змін його камер. Зміни ЕКГ зафіксовано в 52,3% хворих. Синусову тахікардію виявлено в 9,6% спостереженнях, миготливу аритмію - в 1,5%, надшлуночкову екстрасистолію - в 3,0%, шлуночкову екстрасистолію - в 2,0%, синдром укорочення PQ - в 7,0%, внутрішньошлуночкову блокаду - в 15,1%, внутрішньопередсердну блокаду - в 1,0%, блокаду лівої і правої ніжок пучка Гіса - відповідно в 3,5%, синдром ранньої реполяризації шлуночків - в 9,1%, гіпертрофію лівого шлуночка - 16,1%, гіпертрофію лівого передсердя - в 5,5%, гіпертрофію правого шлуночка - в 1,0%. Блокада лівої ніжки пучка Гіса виявилася специфічною для чоловіків (р=0,013), а гіпертрофія лівого шлуночка - для жінок (р=0,038). Першу ознаку виявлено винятково у 6,5% хворих чоловіків, а другу - вдвічі частіше в жінок.

Зміни ЕхоКГ встановлено у 43,2% хворих на ХР. Зміни мітрального й аортального клапанів серця зафіксовано відповідно в 36,2% і 24,1% спостережень, мітральні й аортальна регургітації - відповідно в 22,6% і 10,1% гіпертрофії лівого шлуночка, лівого передсердя й правого шлуночка - в 12,6%, 4,0%, 1,0%, дилатації лівого шлуночка й лівого передсердя - в 9,1% і 5,0%, перикардит - в 2,5%, систолічна і діастолічна дисфункції лівого шлуночка - в 6,0% і 7,0%. Мітральну регургітацію в жіночій групі виявлено вдвічі частіше, чим у чоловічій (р=0,004).

Протеїнурію виявлено в 45,7% хворих, лейкоцитурію (>2000 клітин в 1 мл сечі) - у 31,2%, еритроцитурію (>1000 клітин в 1 мл сечі) - у 35,7%, фібронектинурію (>0,48 мкг/мл) - у 45,7%. Білок у сечі жінок виявлено на 38,6% частіше, ніж у чоловіків (р=0,035). У чоловіків середній рівень загальної протеїнурії склав 7±2,4 мг/л, а в жінок - 11±5,7 мг/л (р=0,503), фібронектинурії - відповідно 0,48±0,002 мкг/мл і 0,49±0,003 мкг/мл (р=0,028). Хворі на ХР різної статі не відрізнялися між собою і за швидкістю клубочкової фільтрації, рівнем у крові креатиніну й сечовини.

Встановлено вплив статі на рівень сечової кислоти в крові хворих на ХР (р<0,001). Середні показники урикемії в чоловіків склали 404±9,9 мкмоль/л, а в жінок - 345±9,2 мкмоль/л (р<0,001). Концентрація сечової кислоти в крові прямо корелювала з віком хворих чоловіків (р=0,035). Гіперурикемією вважали підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові > 420 мкмоль/л у чоловіків і > 340 мкмоль/л у жінок. З врахуванням сказаного гіперурикемію виявлено в 41,7% чоловіків і 39,6% жінок (р=0,763). Гіперурикемія чинила вплив на вираженість клінічних ознак ХР, причому це стосувалося як чоловіків, так і жінок, тільки з тією різницею, що в жіночій групі виявлено пряму залежність між параметрами урикемії і ступенем вираженості сакроїлеїту (р=0,024), офтальмій (р=0,004) і нефропатії (р=0,034).

У жінок спостерігали залежність тяжкості офтальмій від наявності підвищеної концентрації в крові сечової кислоти (р=0,014). Між тим у жіночій групі не виявлено впливу гіперурикемії на показники артеріального тиску, тоді як у чоловічій групі середній рівень тиску залежав від показників у крові сечової кислоти (р=0,021), хоча кореляційного зв'язку між цими параметрами не спостерігали (р=0,149). У чоловіків установлено вплив гіперурикемії на сумарні електрокардіографічні показники (р=0,040) та зміни серцевих камер (р=0,037), але не ехокардіографічні ознаки кардіопатії, окремо порушення збудливості міокарда та електричної провідності серця, а також розвиток систолічної і діастолічної дисфункцій лівого шлуночка. В свою чергу, в жінок гіперурикемія мала виражений вплив на появу порушень збудливості міокарда (р=0,049).

В порівнянні зі здоровими людьми при ХР спостерігається підвищення на 45,4% концентрації IgG (р<0,001), на 19,1% - IgA (р=0,078), на 77,8% - IgM (р<0,001), на 27,3% - ЦІК (р=0,001) і зниження на 20,6% числа ФПН (р<0,001). Встановлено вплив статі на імунологічні показники в хворих на ХР (р<0,001). Насамперед це стосувалося параметрів IgM (р=0,023), ЦІК (р<0,001) і ФПН (р=0,002). У чоловіків з ХР показники IgG, IgA, IgM, ЦІК і ФПН відповідно складали 14,5±0,44 г/л, 2,5±0,16 г/л, 1,7±0,13 г/л, 1,1±0,08 г/л і 24,9±0,90%. У жінок констатували збільшення на 63,6% рівня ЦІК у крові (р<0,001) і на 16,9% (р=0,003) кількості нейтрофілів, котрі зазнали фагоцитозу в тесті з нітросинім тетразолієм.

Виявлено вплив ступеня активності ХР на імунологічні показники (р=0,012), хоча мав місце кореляційний зв'язок активності патологічного процесу лише з IgG-ємією і тільки у чоловіків. Відповідно до подовження тривалості захворювання у чоловіків відбувалося зменшення концентрації в сироватці крові IgA. В цій групі хворих зафіксовано кореляційний зв'язок між тяжкістю ураження урогеніталій і очей з вмістом у крові IgG (відповідно р=0,039 і р=0,045), періартикулярних тканин і нирок - з IgM (р=0,039 і р=0,004), периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань і шкіри - з числом ФПН (відповідно р=0,004, р=0,037, р=0,026), а в жінок помічено вплив вираженості патології геніталій на рівень у крові IgA (р=0,039) і IgМ (р=0,041).

Якщо в здорових людей рівні в крові PgE2 i PgF2б відповідно дорівнювали 2,4±0,08 нг/мл і 10,2±0,19 нг/мл, то в хворих на ХР вони підвищувалися на 62,5% (р<0,001) і 75,5% (р<0,001), складаючи 3,9±0,22 нг/мл і 17,9±0,71 нг/мл. Не встановлено при ХР впливу статі на синтез простагландинів, що стосувалося і PgE2 i PgF2б. Якщо в хворих чоловіків концентрації PgE2 i PgF2б відповідно склали 3,5±0,26 нг/мл і 18,1±0,91 нг/мл, то в жінок - 4,4±0,37 нг/мл (р=0,054) і 17,6±1,17 нг/мл (р=0,736). Не зафіксовано кореляційні зв'язки рівнів окремих простагландинів у крові в представників різної статі з їх віком і тривалістю захворювання. У жінок виявлено взаємозв'язок концентрації PgE2 зі ступенем активності ХР.

У чоловічій групі встановлено прямий кореляційний зв'язок між вмістом у крові PgF2б і тяжкістю патології очей (р=0,033), а в жіночій - зворотний між PgE2 і вираженістю запального процесу в геніталіях (р=0,009). Не виявлено статистично достовірних взаємовідносин концентрацій простагландинів у крові чоловіків і жінок з тяжкістю ураження опорно-рухового апарату, шкіри та внутрішніх органів. У чоловічій групі вміст у крові PgE2 мав взаємний зв'язок з IgG (р=0,001), а PgF2б - з числом ФПН (р=0,024). У жінок концентрація PgE2 зворотним чином співвідносилася з рівнем IgM (р=0,040).

У здорових людей рівень нітритів (метаболітів оксиду азоту) в крові склав 5,06±0,064 мкмоль/л, а цГМФ (вторинного месенджера оксиду азоту) - 11,1±019 нмоль/мл. При ХР на 8,7% підвищувалася концентрація NO2 (р<0,001) і на 5,4% знижувався вміст цГМФ (р=0,011). У хворих на ХР не встановлено впливу статі на показники системи оксиду азоту, що стосувалося і NO2, і цГМФ. Разом з тим, якщо вміст цГМФ у чоловіків і жінок був приблизно однаковим (р=0,631), складаючи відповідно 10,5±0,20 нмоль/л і 10,4±0,26 нмоль/л, то в жінок виявилися достовірно вищими (р=0,030), складаючи 5,61±0,072 мкмоль/л проти 5,43±0,038 мкмоль/л.

У чоловіків і жінок були відсутні достовірні кореляційні зв'язки між показниками метаболізму оксиду азоту і віком хворих та тривалістю захворювання. Якщо в чоловіків показники NO2 і цГМФ крові не співвідносилися зі ступенем активності ХР, то в жіночій групі встановлено пряму кореляційну активність патологічного процесу з нітритемією (р=0,013). Стан метаболізму оксиду азоту в хворих на ХР різної статі не корелював з тяжкістю периферичного артриту, сакроілеїту, тендовагінітів, уражень урогеніталій, серця й нирок. Разом з тим у чоловіків виявлено тісний прямий зв'язок рівня нітритів у крові з вираженістю ураження очей (р=0,011), а цГМФ (зворотна залежність) - з вираженістю шкірних проявів (р=0,006). В жіночій групі зафіксовано негативну кореляційну цГМФ з тяжкістю ентезопатій (р=0,021). хвороба рейтер стать лікування

У чоловіків, котрі страждають на ХР, встановлено вплив цГМФ на показники середнього артеріального тиску (р=0,004) і зворотний кореляційний зв'язок між цими параметрами (р=0,042). У жінок також рівень цГМФ у крові достовірно співвідносився з показниками середнього тиску (р=0,038), але впливу циклічного нуклеотиду на артеріальний тиск не спостерігалося. Артеріальний тиск не залежав і від показників NO2 у крові, причому це стосувалося і чоловіків, і жінок. У чоловіків з нормальним тиском параметри в крові NO2 і цГМФ відповідно склали 5,42±0,054 мкмоль/л і 10,1?0,30 нмоль/мл. Ступінь діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця не корелював з рівнем нітритів і цГМФ у крові. Між тим концентрація нуклеотиду достовірно співвідносилася зі ступенем систолічної дисфункції лівого шлуночка, але в чоловіків і жінок залежність виявилася різноспрямованою (відповідно r=+0,311, р=0,025 і r=-0,352, р=0,033). Показники PgE2 в крові хворих чоловіків прямо корелювали з NO2 (р=0,022).

В умовах клініки 94,0% хворих одержували нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), 79,4% - антибіотики, 42,2% - циклоферон, 29,7% - глюкокортикоїдні гормони (ГКГ), 10,1% - поліферментні суміші (ПФС). Результати лікування оцінювалися через 3-8 тижнів від початку лікування (в середньому 3,9±0,25 тижні), жінки в 1,5 рази частіше одержували циклоферон (р=0,013). Не встановлено впливу статі на ефективність медикаментозного лікування хворих. Більш або менш вираженого позитивного результату досягнуто у 92,6% чоловіків і в 91,2% жінок.

Як у чоловіків, так і жінок був відсутній кореляційний зв'язок між ефективністю лікування, віком хворих і тривалістю захворювання. Не виявлено і впливу на результати терапевтичних заходів ступеня активності ХР, а також наявності хламідійної інфекції в урогеніталіях. На ефективніть лікування в чоловічій групі хворих істотний вплив чинили застосовувані антибіотики (р=0,031) і ПФС (р=0,001), але не НПЗП, ГКГ і циклоферон. В свою чергу, в жінок результати терапії чітко зростали на фоні застосування ГКГ (р=0,011) і циклоферону (р=0,005).

Результати лікування незначно пов'язані з початковою тяжкістю сакроілеїту, тендовагінітів, ентезопатій, уражень урогеніталій, очей, шкіри й серця. Разом з тим у чоловіків прогнознегативною ознакою подальших терапевтичних заходів був тяжкий суглобовий синдром, а в жінок наявність нефропатії, що відбивали відповідні кореляційні зв'язки (р=0,016 і р=0,041). Як у чоловіків, так і в жінок не виявлено кореляційних співвідношень ефективності лікування з параметрами середнього артеріального тиску й загального периферичного судинного опору. В чоловіків негативний вплив на подальші результати лікування мала діастолічна дисфункція лівого шлуночка серця (р=0,024), а в жінок - гіперурикемія (р=0,014). Систолічна дисфункція лівого шлуночка не впливала на ефективність лікувальних заходів і чоловіків, і жінок. Сказане повною мірою стосується жінок з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка і чоловіків з високим рівнем сечової кислоти в крові.

У чоловіків були відсутні кореляційні зв'язки ефективності лікування з параметрами сечового синдрому й азотовидільної функції нирок. В свою чергу, в жінок на погіршення результатів терапії відчутний вплив мала загальна протеїнурія (р=0,018) і фібронектинурія (р=0,007), а також сечова кислота в крові (р=0,038). В жіночій групі помічено пряму залежність ефективності лікування від початкових параметрів цГМФ (р=0,035).

Таким чином, при ХР спостерігається статевий диморфізм клініко-лабораторного перебігу захворювання. В патогенезі ХР у чоловіків здебільшого бере участь низька фагоцитарна активність нейтрофілів, а в жінок - імунокомплексні процеси і дисбаланс системи оксиду азоту. В залежності від статі хворих, за даними імунологічних тестів, параметрами простагландинемії і показниками метаболізму оксиду азоту можна оцінювати активність патологічного процесу і тяжкість окремих клінічних ознак ХР. Ефективність лікування ХР не залежить від статі хворих і визначається в чоловіків тяжкістю суглобового синдрому, наявністю діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця, призначенням антибіотиків і поліферментних сумішей, а в жінок - вираженістю нефропатії, використанням глюкокортикоїдних гормонів та циклоферону. До прогнозпозитивних критеріїв подальших терапевтичних заходів у чоловіків належать відсутність серцевої недостатності, а в жінок - нормальна концентрація сечової кислоти і цГМФ у крові.

ВИСНОВКИ

В дисертації подано теоретичне обгрунтування і вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності діагностики та лікування ХР у чоловіків і жінок на підставі вивчення статевого диморфізму клінічного перебігу й патогенезу захворювання.

1.При ХР спостерігається статевий диморфізм перебігу захворювання, котрий проявляється більш частим розвитком у чоловіків сакроілеїту і блокади ніжки пучка Гіса, а в жінок - ураженням шкіри, нирок, виникненням гіпертрофії лівого шлуночка серця і недостатності мітрального клапана, а також більш поширеним і тяжким перебігом суглобового синдрому, що різною мірою залежить від активності патологічного процесу, наявності хламідійної інфекції в урогеніталіях і гіперурикемії.

2.В патогенезі ХР бере участь дисбаланс у системах імунітету та оксиду азоту, що сприяє синтезу прозапальних простагландинів, причому в чоловіків більшою мірою знижується фагоцитарна активність нейтрофілів, а в жінок зростає рівень циркуляції у крові імунних комплексів та концентрація нітритів - метаболітів оксиду азоту.

3.В залежності від статі хворих, за даними імунологічних тестів, параметрами простагландинемії і показниками метаболізму оксиду азоту можна оцінювати активність патологічного процесу, тяжкість уражень опорно-рухового апарату, урогеніталій, шкіри, очей і внутрішніх органів (серця, нирок), прогнозувати перебіг артеріальної гіпертензії і систолічної дисфункції лівого шлуночка серця.

4.Ефективність лікування ХР не залежить від статі хворих і визначається у чоловіків тяжкістю суглобового синдрому, наявністю діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця, призначенням антибіотиків і поліферментних сумішей, а в жінок - вираженістю нефропатії, використанням глюкокортикоїдних гормонів і циклоферону.

5.До прогнозпозитивних критеріїв подальших терапевтичних заходів у чоловіків відносяться відсутність серцевої недостатності, а в жінок - нормальна концентрація цГМФ у крові, відсутність гіперурикемії і гіперфібронектинурії, але не ступінь активності ХР, параметри артеріального тиску й загального периферичного судинного опору, стан імунітету і рівень продукції прозапальних простагландинів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Високому ступеню активності ХР у чоловіків відповідає розвиток нефропатії і гіпер - IgG-емії (> 16 г/л), а в жінок - наявність сакроілеїту, показники в крові PgE2 > 5,5 нг/мл і NO2 > 5,8 мкмоль/л.

2.У чоловіків параметри в крові IgG > 16 г/л вказують на тяжкість ураження урогеніталій, IgM > 2,1 г/л - нефропатії, ЦІК < 1,3 г/л - тендовагінітів, ФПН < 22% - шкіри, PgF2б > 20,8 нг/мл і NO2 > 5,5 мкмоль/л - офтальмій, а в жінок - вираженість шкірного синдрому відбивають значення цГМФ < 9,9 нмоль/мл, ентезопатій і систолічної дисфункції лівого шлуночка серця < 9,6 нмоль/мл, патології геніталій - IgA, IgM i PgE2 відповідно > 3 г/л, > 1,9 г/л та < 3,3 нг/мл.

3.Комплексне лікування ХР у чоловіків повинне включати сполучення “антибіотики + поліферментні суміші”, а в жінок - “глюкокортикоїдні гормони + циклоферон”. Артрит у чоловіків та офтальмії у жінок потребують обов'язкового використання антибактеріальних препаратів, незалежно від наявності чи відсутності виділеної з урогеніталій хламідійної інфекції.

4.У жінок прогнозпозитивними чинниками лікувальних заходів є нормальні початкові рівні в крові сечової кислоти (< 320 мкмоль/л) і цГМФ (> 11 нмоль/мл).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Подлина Ю.А. Половой диморфизм при болезни Рейтера. Глава 3 / В кн.: Болезнь Рейтера / Под ред. О.В. Синяченко, Г.А. Ігнатенко. - Донецк: Из-во медунивер., 2002. - С. 38-52.

2.Подлина Ю.А. Эффективность лечения болезни Рейтера у мужчин и женщин // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 2. - С. 140-142.

3.Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Денисова Е.М., Яковленко В.В., Шаповалова В.В., Подлина Ю.А., Чибисова И.Ю. Особенности течения болезни Рейтера у шахтеров // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2000. - Т. 5, № 2. - С. 185-187. (Самостійно проведено клінічне обстеження хворих шахтарів, встановлено особливості клінічного перебігу захворювання).

4.Синяченко О.В., Яковленко В.В., Игнатенко Г.А., Денисова Е.М., Чибисова И.Ю., Шаповалова В.В., Подлина Ю.А. Сакроилеит при болезни Рейтера // Травма. - 2001. - Т. 2, № 4. - С. 371-374. (Особисто здобувачем проведено обстеження та лікування хворих на хворобу Рейтера з наявним сакроілеїтом).

5.Синяченко О.В., Денисова Е.М., Яковленко В.В., Ермолаева М.В., Игнатенко Г.А., Подлина Ю.А., Такташов Г.С. Эффективность лечения больных с хламидийной болезнью Рейтера // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2002. - Т. 3, № 1. - С.57-60. (Здобувачем самостійно проведено моніторинг ефективності фармакотерапії хворих на хламідійну хворобу Рейтера, виконано статистичну обробку отриманих даних).

6.Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Яковленко В.В., Денисова Е.М., Шаповалова В.В., Чибисова И.Ю., Подлина Ю.А. Поражение позвоночника при болезни Рейтера // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2002. - № 3. - С. 54-59. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, узагальнення результатів дослідження, а також сформульовано висновки).

7.Яковленко В.В., Денисова Е.М., Чибисова И.Ю., Шаповалова В.В., Подлина Ю.А. Вегетососудистая дистония при болезни Рейтера // Врачебная практика. - 2002. - № 2. - С. 50-54. (Здобувачу належить визначення мети роботи, аналіз і відбір історій хвороб пацієнтів на хворобу Рейтера з вегето-судинною дистонією, узагальнення результатів дослідження).

8.Яковленко В.В., Ермолаева М.В., Денисова Н.М., Подлина Ю.А., Гамаюнов И.В., Чибисова И.Ю., Такташов Г.С. Психосоматические расстройства при болезни Рейтера // Дерматологія та венерологія. - 2002. - № 2 (16). - С. 38-40. (Особисто здобуваем визначені критерії відбору хворих для дослідження, зроблені узагальнення та висновки).

9.Подлина Ю.А. Особенности поражений сердечно-сосудистой системы у мужчин и женщин, страдающих болезнью Рейтера // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2004. - Вип. 5 (58). - С. 369-382.

10.Ігнатенко Г.А., Денисова О.М., Гамаюнов І.В., Подліна Ю.О. Ураження нирок при хламідійній хворобі Рейтера // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць. - Вип. 6. - Київ: Задруга, 2001. - С. 137-139. (Особисто здобувачем встановлено статевий диморфізм ураження нирок при хламідійній хворобі Рейтера).

11.Ананченко О.В., Подліна Ю.О., Денисова О.М., Гамаюнов І.В. Нирки при хламідійному реактивному спондилоартриті // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. - Дніпропетровськ, 2001. - С.20-20. (Самостійно проведено клінічне обстеження хворих).

12.Синяченко О.В., Подлина Ю.А., Денисова Е.М., Яковленко В.В. Оценка эффективности фармакотерапии болезни Рейтера // Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов: Материалы IV Всеукраинской научно-практической конференции (с международным участием). - Харьков, 2002. - С. 224-225. (Здобувачем проведено медикаментозне лікування хворих на реактиивний хламідійний артрит).

13.Яковленко В.В., Денисова Е.М., Подлина Ю.А., Шаповалова В.В., Чибисова И.Ю. Санаторно-курортная реабилитация больных с болезнью Рейтера и другими реактивными артритами // Современные методы реабилитации, лечения и профилактики в условиях санаториев-профилакториев: Материалы научно-практической конференции. - Славянск, 2002. - С. 23-25. (Особисто здобувачем проведено обстеження хворих на хворобу Рейтера з метою подальшого немедикаментозного лікування).

14.Денисова О.М., Шаповалова В.В., Подліна Ю.О. Ураження нирок при хворобі Рейтера // Прогресуючі нефропатії і ремоделювання серцево-судинної системи - сучасні уявлення про механізми розвитку, нове в діагностиці, лікуванні та профілактиці: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2003. - С. 20-21. (Здобувач самостійно проводив клінічне обстеження хворих).

15.Денисова Е.М., Шаповалова В.В., Чибисова И.Ю., Подлина Ю.А. Нефропатия у больных реактивным хламидийным артритом // Матеріали XV з'їзду терапевтів України. - Київ. - 2004. - С. 40-40. (Здобувачем виконана статистична обробка матеріалу).

16.Яковленко В.В., Чибисова И.Ю., Подлина Ю.А. Поражение опорно-двигательного аппарата при болезни Рейтера // Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2004. - С. 272-272. (Самостійно проведено узагальнення результатів дослідження).

АНОТАЦІЯ

Подліна Ю.О. Особливості клініко-лабораторного перебігу, патогенезу та лікування хвороби Рейтера в чоловіків і жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.12 - ревматологія. - Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2004.

Дисертацію присвячено питанням поліпшення якості діагностики та лікування хламідійної ХР в осіб різної статі. На підставі клінічного, лабораторного, рентгенологічного та інструментального методів дослідження встановлено, що у чоловіків ХР проявляється більш частим розвитком сакроілеїту і блокади ніжки пучка Гіса, а в жінок - ураженням шкіри, нирок, виникненням гіпертрофії лівого шлуночка і недостатності мітрального клапана, більш поширеним і тяжким перебігом суглобового синдрому. Визначено дисбаланс у системах імунітету та оксиду азоту в патогенезі ХР. Доведено, що ефективність лікування ХР не залежить від статі і визначається у чоловіків тяжкістю суглобового синдрому, наявністю діастолічної дисфункції лівого шлуночка, призначенням антибіотиків і поліферментних сумішей, а в жінок - вираженістю нефропатії, використанням глюкокортикоїдних гормонів і циклоферону.

Ключові слова: хвороба Рейтера, перебіг, статевий диморфізм, лікування.

АННОТАЦИЯ

Подлина Ю.А. Особенности клинико-лабораторного течения, патогенеза и лечения болезни Рейтера у мужчин и женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.12 - ревматология. - Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, 2004.

Диссертация посвящена усовершенствованию качества диагностики и лечения хламидийной БР у лиц разного пола. С учетом клинического, лабораторного, рентгенологического и инструментальных методов исследования установлен половой диморфизм течения хламидийной БР, который проявляется более частым развитием у мужчин сакроилеита и блокады левой ножки пучка Гиса, а у женщин поражением кожи, почек, возникновением гипертрофии левого желудочка сердца и недостаточности митрального клапана, а также более распространенным и тяжелым течением суставного синдрома, что по-разному определяется активностью патологического процесса, наличием хламидийной инфекции в урогениталиях и гиперурикемии.

В патогенезе БР участвует дисбаланс в системах иммунитета и оксида азота, который способствует синтезу провоспалительных простагландинов, причем у мужчин в большей степени снижается фагоцитарная активность нейтрофилов (р=0,003), а у женщин возрастает уровень циркуляции в крови иммунных комплексов (р<0,001) и концентрации нитритов - метаболитов оксида азота (р=0,030).

Установлено, что показатели в крови мужчин IgG>16 г/л свидетельствуют о тяжести поражения урогениталий и кожи, IgM>2,1 г/л - выраженности нефропатии, <1,3 г/л - степени тендовагинитов, ФПН>28% - тяжести изменений опорно-двигательного аппарата, <22% - кожи, а у женщин выраженность патологии гениталий отражают значения IgA и IgM соответственно >3 г/л и 1,9 г/л. В мужской группе содержание в крови PgE2 взаимосвязано с IgG (r=+0,480, р=0,001), а PgE2б - с числом ФПН (r=-0,313, р=0,024). У женщин концентрация PgE2 обратно соотносится с уровнем IgM (r=-0,340, р=0,040). В целом, в зависимости от пола больных по данным иммунологических тестов, параметрам простагландинемии и показателям метаболизма оксида азота можно оценивать активность патологического процесса, тяжесть поражений опорно-двигательного аппарата, урогениталий, кожи, глаз и внутренних органов (сердца, почек), прогнозировать течение артериальной гипертензии и систолической дисфункции левого желудочка сердца.

Эффективность лечения БР не зависела от пола (KW=0,22, р=0,638). Как у мужчин, так и у женщин отсутствовала корреляционная связь эффективности лечения с возрастом больных (соответственно r=-0,047, р=0,633 и r=-0,038, р=0,724) и длительностью заболевания (r=-0,141, р=0,142 и r=-0,015, р=0,882). Отсутствовало влияние на результаты терапевтических мероприятий степени активности БР (KW=3,80, р=0,0149 у мужчин и KW=1,09, р=0,581 у женщин), а также хламидийной инфекции в урогениталиях (соответственно KW=0,95, р=0,330 и KW=0,03, р=0,868). Эффективность БР у мужчин определяется тяжестью суставного синдрома, наличием диастолической дисфункции левого желудочка сердца, назначением антибиотиков и полифермертных смесей, а у женщин - выраженностью нефропатии, использованием глюкокортикоидных гормонов и циклоферона. Комплексное лечение БР у мужчин должно включать сочетание “антибиотики + полиферментные смеси”, а у женщин - “глюкокортикоидные гормоны + циклоферон”. Артрит у мужчин и офтальмии у женщин требуют обязательного использования антибактериальных препаратов, независимо от наличия или отсутствия выделенной хламидийной инфекции из урогениталий. К прогнозпозитивным критериям дальнейших терапевтических мероприятий у мужчин относятся отсутствие сердечной недостаточности, а у женщин - нормальная концентрация цГМФ в крови, отсутствие гиперурикемии и гиперфибронектинурии, но не степень активности БР, параметры артериального давления и общего периферического сосудистого сопротивления, состояние иммунитета и уровень продукции пропоспалительных простагландинов.

Ключевые слова: болезнь Рейтера, течение, половой диморфизм, лечение.

Summary

Podlina Yu.A. The particularities of a clinical-laboratory course, pathogenesis and treatment in patients with Reiter's disease (male and female). - The Manuscript.

The dissertation submitted for the Candidate of Sciences (Medicine) Degree in speciality 14.01.12 - rheumatology. Donetsk State Medical University named by M. Gorky, Ministry of Health of Ukraine, Donetsk, 2004.

The dissertation is devoted to the questions of improvement of quality of diagnostics and treatment in patients with Reiter's disease (male and female), what is developed after Chlamydia trachomatis infection. On the ground of clinical, laboratory, x-ray and instrumental methods of research work is stated that the more frequent development of sacroileitis and branch-block are revealed in male. And skin and kidney affections, development of left ventricular hypertrophy and mitral insufficiency, more severe course of joint syndrome - in female. Dysballance in immune and nitric oxide systems in pathogenesis of RD is discovered. It is proved that the efficiency of treatment in patients with RD is not depended on sex. It is defined by severity of joint syndrome, presence of left ventricular diastolic dysfunction, using of antibiotics and polienzymatic mixtures in male, and - by level of nephropathy, using of the corticosteroids and cyclopherone in female.

Key words: Reiter's disease, course, sexual demorphism, treatment.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГКГ глюкокортикоїдні гормони

ДНК дезоксирибонуклеїнова кислота

ЕКГ електрокардіографія

ЕхоКГ ехокардіографія

ІЛ інтерлейкін

НПЗП нестероїдні протизапальні препарати

ПФС поліферментні суміші

РНК рибонуклеїнова кислота

СРРШ синдром ранньої реполяризації шлуночків

ФПН формазанпозитивні нейтрофіли

ХР хвороба Рейтера

цГМФ циклічний гуанозинмонофосфат

ЦІК циркулюючі імунні комплекси

ЦОГ циклооксигеназа

HLA людський лейкоцитарний антиген

Ig імуноглобулін

KW критерій Крускала-Уолліса

m помилка середнього значення

M середнє значення

NO2 нітрити

p достовірність показника

Pg простагландин

r коефіцієнт кореляції

R критерій Рао

S критерій Стьюдента

W критерій Вілкоксона

x2 критерій Хі-квадрат

...