Особливості стану здоров’я та шляхи корекції вегетативних дисфункцій у підлітків, мешканців Вінницької області

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ОСТРОВСЬКА Людмила Іванівна

УДК 616.12-009-053.2

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ТА ШЛЯХИ КОРЕЦІЇ ВЕГЕТИВТИВНИХ ДИСФУНКЦІЙ У ПІДЛІТКІВ, МЕШКАНЦІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.01.10 - педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І.Пирогова МОЗ України

Науковий керівник: Кандидат медичних наук, доцент

Попов Володимир Петрович,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, м. Вінниця, доцент кафедри педіатрії

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор

Коренєв Микола Михайлович

Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків

АМН України, м. Харків,

завідуючий відділом педіатрії, директор

Доктор медичних наук, професор,

член-кореспондент АМН України

Майданник Віталій Григорович

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, МОЗ України, м. Київ,

завідуючий кафедрою педіатрії №4

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради Савво В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

здоров'я вегетативний соматометричний підліток

Актуальність теми. Значимість проблеми здоров'я підлітків останнім часом зростає, оскільки стан здоров'я дітей і підлітків постійно змінюється, виникають нові закономірності поширеності та характеру патології дитячого віку (Є.Г. Гончарук, В.Г. Кундієв, 1995, О.С. Копилов, М.В. Курик, 1995). За даними Ю.Г. Антипкіна з співавторами (1996) простежується подальша тенденція до зростання захворюваності дітей і підлітків в останні роки. Незадовільний стан здоров'я дітей і підлітків є важливою соціально-економічною проблемою (О.С. Копилов, М.В. Курик, 1995, Ю.А. Ямпольська, 1996). Зважаючи на значні анатомо-фізіологічні зміни в пре- та пубертатному періоді, шкідливі для здоров'я чинники в цьому періоді набувають особливого значення (А.А.Єфімова, 1995).

Найбільш частою патологією дитячого віку є вегетативна дисфункція. Вона складає 20-30% всіх захворювань дитячого віку (В.Г.Майданник, В.Д.Чеботарьова, В.Г.Бурлай, М.М.Кухта, 1999). У 80-85% підлітків причиною артеріальної гіпертензії є саме ВД (О.Г.Морозова, 1998). Згідно з дослідженнями групи експертів ЮНЕСКО в загальній структурі серцево-судинних захворювань вегетативні дисфункції складають 32-50% (В.Н.Грошев, 1995). Вегетативні порушення у 33,5% дітей зберігаються в подальші періоди життя, в багатьох випадках вони сприяють виникненню гіпо- або гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця. Все це робить проблему досить актуальною для подальшого вивчення.

Багаточисельність факторів ризику виникнення вегетативних розладів, різний рівень порушень, різноманітність клінічних проявів вимагають подальшого вивчення на різних рівнях розвитку ВД. Беручи до уваги, що медичне обслуговування підлітків з вегетативними дисфункціями в містах Вінницької області здійснюється здебільшого педіатрами, необхідно зосередити увагу на питаннях стану здоров'я підлітків з ВД з метою вдосконалення лікування, реабілітації та подальшого спостереження. Оскільки кожна клінічна форма вегетативної дисфункції відрізняється за клінічним перебігом, показниками вегетативного статусу, слід виявити характерні особливості для кожного типу ВД, а також обґрунтувати шляхи корекції виявлених порушень.

У літературі є повідомлення про зв'язок конституції з типом вегетативної дисфункції. Діти з вихідною симпатикотонією частіше худі чи мають нормальну масу при підвищеному апетиті. При ваготонії вони схильні до повноти, мають збільшені лімфатичні вузли, мигдалики, аденоїди, тимус (Н.О.Бєлоконь, М.Б.Кубергер, 1987, О.М.Вейн, 1991). Відомо, що соматотип є генетично детермінованою підсистемою (Б.А.Нікітюк, 1989). Таким чином, виявлення зв'язків між соматотипом та типом ВД може мати важливе значення в прогнозуванні подальшого перебігу вегетативних розладів. Однак, ці дані потребують поглибленого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані на кафедрі педіатрії у відповідності плану науково-дослідницького центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова ВНМУ з вивчення та створення нормативних критеріїв фізичного, психічного та морфо-функціонального стану здоров'я населення України (№ держреєстрацiї 0102U002701).

Мета та завдання дослідження. Вдосконалити оздоровлення підлітків, мешканців міст Вінницької області з вегетативною дисфункцією на основі вивчення особливостей стану їх здоров'я, вегетативного статусу та соматометричних даних.

Для вирішення зазначеної мети поставлені наступні завдання:

1. Вивчити загальний рівень та структуру захворюваності за нозологіями серед підлітків з вегетативною дисфункцією, що постійно мешкають в містах Вінницької області.

2. Оцінити стан сомато-статевого розвитку підлітків з вегетативною дисфункцією, виявити соматометричні та соматотипологічні особливості характерні для різних типів ВД.

3. Виявити особливості клініко-анамнестичних даних розвитку вегетативних дисфункцій у підлітків Вінницької області та на їх основі проаналізувати механізми виникнення вегетативних розладів.

4. Дослідити стан церебральної гемодинаміки у підлітків з нейроциркуляторною дистонією, провести оцінку ефективності лікування танаканом виявлених порушень.

5. Дати соматотипологічну характеристику підлітків з різними видами вегетативних порушень, з'ясувати зв'язки між соматотипом та типом ВД.

Об'єкт дослідження. Стан здоров'я підлітків з різними типами вегетативної дисфункції, які мешкають в містах Вінницької області.

Предмет дослідження. Сомато-статевий розвиток, клініко-епідеміологічна характеристика, вегетативний гомеостаз, соматотипологічна характеристика підлітків міст Вінницької області з різними вегетативними порушеннями.

Методи дослідження. Клінічні (анамнестичний, об'єктивного обстеження), соматометричні, інструментальні дослідження (електрокардіографічне, кардіоінтервалографічне, ехокардіографічне, реоенцефалографічне дослідження судин головного мозку), аналітико-статистичний метод.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у виявленні відмінностей між показниками стану здоров'я у підлітків з вегетативною дисфункцією та підлітків групи порівняння, що мешкають у містах Вінницької області. Відмічено, що стан здоров'я підлітків з вегетативною дисфункцією відрізняється підвищеною частотою захворюваності, особливо захворюваннями опорно-рухового апарату.

Виявлено, що у підлітків обох статей з вихідною симпатикотонією спостерігається збільшення зросту та зменшення маси, поперечних і обхватних розмірів тіла. У ваготоніків виявлено збільшення маси, поперечних та обхватних розмірів тіла.

Встановлені клініко-анамнестичні особливості розвитку різних типів вегетативних порушень, що дозволить правильно діагностувати та оптимізувати диференційоване лікування відповідно виду вегетативної дисфункції.

Доведено ефективність та безпечність лікування танаканом порушень церебральної гемодинаміки у підлітків з нейроциркуляторною дистонією.

У підлітків обох статей з вихідною симпатикотонією переважає ектоморфний компонент: їх соматотип характеризується високим зростом, меншою масою тіла, тенденцією до граціалізації. Переважання ендоморфного компоненту відмічено в підлітків обох статей з ваготонією: для них характерна схильність до повноти на фоні середнього зросту, накопичення жирової маси. Виявлено, що на формування симпатикотонії впливає ектоморфний компонент, на формування ваготонії впливає мезоморфний та ендоморфний компонент в обох статях, м'язова маса у хлопчиків та жирова маса у дівчаток.

Практичне значення роботи. Виявлення особливостей стану здоров'я підлітків з вегетативною дисфункцією, які мешкають у містах Вінницької області, сприятимуть вдосконаленню методів лікування та реабілітації вегетативних порушень. На підставі отриманих даних доведена необхідність підвищеної уваги педіатрів та дитячих кардіологів до вивчення сомато-статевого розвитку підлітків з вегетативною дисфункцією, детального дослідження стану ВНС з метою встановлення типу вегетативних порушень, що дає змогу коригувати виявлені розлади шляхом призначення комплексного етіопатогенетичного лікування.

Виявлені порушення церебральної гемодинаміки у підлітків з нейроциркуляторною дистонією диктують необхідність включення в схему лікування препаратів, що нормалізують мозковий кровообіг. Обґрунтовано можливість використання танакану (натуральний екстракт гінкго-білоба EGb 761, виробництва Бофур Іпсен, Франція, № П.06.99/00726), ефективність і безпечність якого були доведені в дослідженні.

Виявлений зв'язок між вихідним вегетативним тонусом та соматотипом обґрунтовує доцільність включення в діагностичний комплекс ВД соматометрії. Виділення підлітків з крайніми соматотипами як групи ризику подальшого прогресування вегетативної дисфункції та ймовірним розвитком в дорослому віці патології серцево-судинної системи доводить необхідність постійного моніторингу за цією категорією підлітків до сповнення 18 років, оцінки стану здоров'я та їх оздоровлення.

Результати досліджень впроваджені в практику роботи медичних закладів м. Вінниці та Вінницької області.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено збір клінічного матеріалу та вибрано комплекс методів дослідження. Самостійно проведене дослідження сомато-статевого розвитку підлітків, проаналізовані показники стану здоров'я і соматометрії. Самостійно виконане клінічне обстеження, оцінено результати інструментального дослідження серцево-судинної системи. Визначені особливості вегетативного гомеостазу у підлітків з різними типами вегетативної дисфункції, проаналізовано порушення стану вегетативної нервової системи.

Проведена статистична обробка і аналіз отриманих результатів із використанням математичних програм. Автором самостійно виконано аналіз вітчизняної та іноземної літератури. Здобувачем обґрунтовано і сформульовано всі положення дисертації, оформлення роботи, проведено підготовку наукових даних до публікацій та виступів на конференціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені на конференції „Актуальні проблеми соматичної патології у дітей” (м. Київ, 2001), науково-практичній конференції молодих вчених та фахівців Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова (м. Вінниця, 2004), науково-практичному семінарі для педіатрів Вінницької, Житомирської області “Актуальні питання патології підліткового періоду” (м. Вінниця, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 3 статті у наукових журналах рекомендованих ВАК, 2 роботи в тезах конференцій, отримано 1 деклараційний патент на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Робота включає вступ, аналітичний огляд літератури, розділ, що характеризує матеріал та методи дослідження, 3 розділи власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації, додатки. Дисертація викладена на 161 сторінці. Ілюстрована 9 рисунками, 27 таблицями. Список літератури включає 185 джерел (134 кирилицею, 51 латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Виходячи з мети і завдань дослідження, нами було проведено поглиблене вивчення стану здоров'я підлітків, постійних мешканців міст Вінницької області. Обстежено 600 підлітків з різними типами вегетативної дисфункції віком 14 років (основна група), з них хлопчиків - 270 (45%), дівчаток - 330 (55%). У першу підгрупу ввійшли 280 (46,66%) підлітків з вихідною симпатикотонією. Друга підгрупа становила 220 (36,67%) обстежених з нормотонічним вегетативним тонусом. Третю підгрупу склали 100 (16,67%) підлітків з ваготонічним вегетативним тонусом.

Групою порівняння були 200 підлітків без вегетативних розладів віком від 12 до 15 років, які постійно мешкали в містах Вінницької області. Обстеження підлітків групи порівняння проводилось співробітниками науково-дослідницького центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (керівник центру - д.м.н., проф. Гунас І.В.), матеріали дослідження надані для порівняльного аналізу.

Співвідношення дітей у залежності від статі було однакове в основній та групі порівняння. Виділення групи порівняння необхідне для аналізу показників стану здоров'я. Для нівелювання вікової різниці аналіз показників сомато-статевого розвитку проводився між підлітками основної групи та 63 підлітками групи порівняння віком 14 років.

Комплексна оцінка фізичного розвитку підлітків проводилась за оціночними таблицями з урахуванням зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки. Антропометричні параметри усіх підлітків вивчали за методикою В.В.Бунака (1941). Для цього визначались тотальні розміри тіла: довжину, масу тіла, площу поверхні тіла, поперечні та обхватні розміри тіла. Визначення компонентного складу маси тіла проводилось за методом Матейка (1992), соматотипування за розрахунковою модифікацією Хіт-Картера (1990). Згідно цієї схеми, під соматотипом розуміють виявлення морфологічного статусу в даний момент часу. Соматотип визначали оцінкою, яка включає три послідовні числа. Кожне число (бал) є оцінкою одного із трьох компонентів тілобудови, якими проявляються індивідуальні варіації форми і складу людини. Ендоморфний (жировий) компонент характеризує ступінь вгодованості; мезоморфний (м'язово-кістковий) визначає відносний розвиток м'язів і кісткової тканини; ектоморфний (показник площі поверхні тіла) характеризує відносну лінійність і є зв'язуючим між ендоморфною та мезоморфною характеристиками тіла. Усім підліткам ретроспективно проводився збір даних з медичної документації (форма 113/у - „Обмінна картка дитини”, форма 112/у - „Історія розвитку дитини”).

Статевий розвиток хлопчиків оцінювався за А.Н. Демченко, І.А. Черкасовим (1978), під час якого вивчали розвиток вторинних ознак, час їх появи, проводили генітометрію, індекс маскулінізації визначали за формулами. Оцінку темпів статевого розвитку дівчаток проводили з визначенням балу статевого розвитку за Таннером (1997). При необхідності проводили ультразвукове дослідження органів малого тазу на апараті Aloka-540 (Японія).

Вихідний вегетативний тонус вивчали за допомогою таблиць О.М. Вейна (1991). Стан вегетативної нервової системи оцінювали за результатами кардіоінтервалографії (КІГ). За спеціальною програмою оцінювали величину моди (Мо), яка відображає стан гуморального каналу регуляції серцевого циклу, амплітуду моди (АМо) - показник активності симпатичного відділу ВНС, варіаційний розмах (Х) - показник активності парасимпатичної ланки ВНС, індекс напруження Р.М.Баєвського (ІНБ), який відображає ступінь централізації управління серцевим ритмом і адаптаційно-компенсаторні можливості серцево-судинної системи; показник адекватності процесів регуляції (ПАПР), який характеризує співвідношення між активністю симпатичного відділу ВНС та провідним рівнем функціонування синусового вузла та вказує на реалізуючий шлях центрального стимулювання (нервовий або гуморальний). Вегетативну реактивність оцінювали за результатами КІГ з використанням кліноортостатичної проби. Вегетативне забезпечення діяльності ВНС визначали після інтелектуального навантаження.

Реоенцефалографічне обстеження підлітків проводили за допомогою діагностичної системи “REO 5” фірми PALLAR Ltd з наступним візуальним аналізом та кількісним вивченням показників мозкового кровообігу в фронтомастоїдальному і окципітомастоїдальному відведеннях. Для аналізу кількісних показників користувались нормативними даними для підлітків за М.К.Осколковою, Г.О.Красиною (1980) та реоенцефалографічними даними групи порівняння. З метою оцінки ефективності терапії препаратом танакан під спостереженням знаходилось 72 підлітки з нейроциркуляторною дистонією, в яких були діагностовано порушення церебральної гемодинаміки. Використовувалась рандомізація методом послідовних номерів. Підлітки контрольної групи (n=30) отримували тільки традиційну медикаментозну терапію; підлітки основної групи (n=43) в комплексі із традиційним лікуванням додатково отримували танакан (натуральний екстракт гінкго-білоба Egb 761, реєстраційний номер фармкомітету України виробництва Бофур Іпсен, Франція, № П.06.99/00726) по 40 мг тричі на день, курсом 30 днів (деклараційний патент на винахід №56609А від 15.03.03. Бюл. №5). В комплекс немедикаментозних заходів терапії підлітків обох груп входили нормалізація режиму, збалансоване харчування, психотерапія, фізіотерапевтичні процедури, рефлексотерапія.

Результати обстеження оброблені статично за допомогою комп'ютерної програми, використовуючи варіаційні та кореляційні методи аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Анатомо-фізіологічні особливості підліткового віку (інтенсивний ріст, збільшення маси, нейроендокринна перебудова, висока інтенсивність обмінних процесів), наявність хронічних вогнищ інфекції та соматичної патології можуть провокувати і/чи бути етіологічним чинником розвитку вегетативної дисфункції у підлітків, що обумовило доцільність поглибленого вивчення показників стану здоров'я.

Аналіз даних за групами здоров'я свідчить, що серед підлітків основної групи абсолютно здорових (тобто дітей з першою групою здоров'я) не було, оскільки всі вони мали прояви вегетативної дисфункції. В той час як, в групі порівняння абсолютно здорових було 16,10±2,14% підлітків. З другою групою здоров'я виявлено 46,33±2,03% підлітків основної групи, що значно менше показника групи порівняння 56,25±3,30% (p<0,05). З третьою групою здоров'я дітей з ВД спостерігалось більше 48,78±2,28%, ніж в групі порівняння23,31±2,98% (р<0,001). Четверта група здоров'я серед підлітків основної та контрольної групи зустрічалась однаково часто.

Загальний рівень захворюваності у підлітків основної групи відмічено значно вищий 1080,55±11,09‰, ніж дітей без вегетативних розладів 897,06±12,89‰ (р<0,001). Аналізуючи структуру захворюваності за нозологіями, потрібно відмітити, що серед підлітків основної групи перше місце займали хвороби опорно-рухового апарату, а групи порівняння - патологія органів дихальної системи. Аналізуючи загальний рівень захворюваності в залежності від переважання вихідного вегетативного тонусу виявлено, що найбільший її рівень спостерігався у підлітків з симпатикотонією 1095,06±10,68‰ відповідно групи порівняння 897,06±12,89‰ (р<0,001).

Захворюваність підлітків основної групи за класом хвороб дихальної системи висока серед всіх обстежених, особливо у підлітків з вихідною ваготонією 331,31±13,22‰ і обумовлена високою частотою ГРВІ та хронічних захворювань ЛОР-органів. Слід відмітити, що вірогідно вища частота патології постави та стоп в порівнянні з контролем 278,70±23,07‰ виявлена у підлітків з симпатикотонічним 360,71±23,6‰ та ейтонічним вихідним вегетативним тонусом 334,80±15,71‰ (р<0,001). Необхідно зазначити, що в основній групі підлітків реєструвався доволі високий рівень захворювань органів травлення 143,80±10,65‰, з вірогідним рівнем значущості у дітей з вихідною ваготонією 152,90±10,06‰ в порівнянні з контролем 125,40±8,04‰ (р<0,05). Патологія ЖКТ носила переважно функціональний характер, що підтверджує значення патологічних вегето-вісцеральних рефлексів у розвитку вегетативних розладів.

Проведений нами порівняльний аналіз показників фізичного розвитку між підлітками з ВД та групою порівняння виявив суттєві відмінності між підлітками з вихідною симпатикотонією та ваготонією (див. табл. 1). Підлітки з вихідною ейтонією займали проміжне становище і вірогідних різниць у фізичному розвитку в порівнянні з групою контролю не мали. У дівчаток основної групи з вихідною симпатикотонією середній зріст був більший на 7,00% від показника групи порівняння. У хлопчиків з вихідною симпатикотонією також виявлено достовірне збільшення середніх значень довжини тіла на 4,94% відповідно групи порівняння. Аналізуючи показники маси тіла виявлені наступні відмінності: дівчатка-симпатотоніки мали достовірно менші середні значення маси тіла на 10,11% від даних групи порівняння (р<0,05). У хлопчиків з вихідною симпатикотонією спостерігалось суттєве зменшення середніх показників маси тіла на 8,02% в порівнянні з контрольною групою (р<0,05). Дівчатка з ваготонією мали вірогідно більшу масу тіла на 13,77%, ніж дівчатка групи порівняння (р<0,05).

У дівчаток-симпатотоніків спостерігалось достовірне зменшення середніх показників ширини плечей - 31,12±1,44 см, міжвертлюгового розміру - 27,36±1,59 см, обхвату шиї - 27,24±1,18 см, тілії - 58,48±1,06 см в порівнянні з даними контрольної групи (р<0,05). Тоді як в дівчаток-ваготоніків відзначено суттєве збільшення міжгребневого - 29,94±1,05 см, міжвертлюгового розміру тазу - 33,62±1,48 см, обхвату грудної клітки - 89,84±1,49 см відносно даних групи порівняння (р<0,05). Для хлопчиків з вихідною ваготонією характерним було достовірне збільшення ширини плечей 41,95±1,36 см, тоді як в контрольній групі цей показник становив 36,19±2,84 см (р<0,05).Частіше вірогідні зміни у фізичному розвитку виявлялись у дівчаток, що може свідчити про більшу лабільність процесів росту і розвитку у них під впливом оточуючого середовища.

Таблиця 1

Розміри тіла у підлітків з проявами вегетативної дисфункції відносно групи порівняння (М±m)

Примітки:

1. p₁ - різниця порівняння підлітків з вихідною симпатикотонією з групою контролю;

2. p₂ - різниця порівняння підлітків з ейтонією з групою контролю;

3. p₃ - різниця порівняння підлітків з ваготонією з групою контролю.

Кількість гармонійно розвинутих хлопчиків 54,29±1,41% і дівчаток 56,74±1,32% основної групи була достовірно меншою в порівнянні з групою контролю, де гармонійний розвиток відмічено у 76,30±2,86% хлопчиків і 73,50±2,91% дівчаток (p<0,001). Відзначено, що дисгармонійність фізичного розвитку підлітків з вегетативною дисфункцією обумовлена високим зростом та дефіцитом маси тіла.

Середній індекс маскулінізації у хлопчиків основної групи становив 4,85±0,08 балів, що є вірогідно (р<0,05, різниця достовірна) більшим в порівнянні із здоровими підлітками даного регіону - 4,63±0,06 балів. В юнаків з вихідною симпатикотонією та ейтонією відмічене вірогідне збільшення середніх показників ДСЧ (р<0,05). У 31 дівчинки (9,39±6,29%) поряд із зниженими показниками Ма, Р, Ах мали місце порушення менструального циклу (альгодисменорея, опсоменорея, менорагія). Більша частка 70,96±8,15% дівчаток з відхиленням менструальної функції мали прояви ВД і вихідну симпатикотонію. Загальний бал статевого розвитку в цій групі дівчаток становив 5,02±1,24, що вірогідно нижче, ніж у гармонійно розвинутих 7,88±0,39 (р<0,05).

Аналізуючи дані анамнезу відмічено, що в основній групі підлітків ускладнення вагітності і пологів матерів мали місце достовірно частіше, ніж в групі порівняння: відповідно в 402 випадках (67,00±1,91%) та в 94 (47,00±3,52%) випадках (p<0,001). Хронічні вогнища інфекції зустрічались в 3 рази частіше в підлітків основної групи, ніж в контрольній: у 262 підлітків (43,72±2,02%) основної групи, в групі порівняння - в 23 (11,80±2,28%) підлітків (p<0,001). На наявність психоемоційного перенапруження частіше вказували підлітки основної групи - в 334 (55,66±2,02%) випадках, відносно контрольної - в 72 (36,00±3,39%) випадках (p<0,001). Порушення режиму дня і харчування спостерігалось в 274 (45,66±3,12%) підлітків основної групи та 58 (29,00±3,20%) дітей контрольної (p<0,01). Обтяжений спадковий анамнез виявився у 314 (52,33±2,03%) підлітків з ВД, що достовірно частіше в порівнянні із здоровими підлітками - 78 (39,00±3,44%) випадків (р<0,01). Причому, більша частина 178 (56,68%) дітей вказувала на ерготропні зрушення в родині.

При огляді сколіотичну осанку частіше мали підлітки основної групи - в 125 (20,83±1,65%) випадках, ніж групи порівняння - у 25 (12,50±3,06%) обстежених (p<0,05). Патологія стоп також частіше діагностовано у підлітків основної групи - в 91 (15,32±1,47%) випадку, тоді як в групі порівняння - в 19 (9,50±2,07%) обстежених (p<0,05). Більшість підлітків основної і групи порівняння мали поєднану патологію осанки та стоп. Серед підлітків основної групи найчастіше патологію осанки та стоп мали діти з вихідною ейтонією 18,58±2,62% та симпатикотонією 17,33±2,26% підлітків.

При аналізі клінічних проявів вегетативних дисфункцій суттєві відмінності відмічались у підлітків з симпатикотонією та ваготонією. В підлітків з вихідною симпатикотонією відмічено достовірне підвищення систолічного 129±2,21 мм рт ст тиску, тоді як в групі порівняння систолічний тиск становив 120±3,41 мм рт ст. (p<0,05). У ваготоніків виявлено достовірне зниження як систолічного - 109±2,05 мм рт ст, так і діастолічного тиску - 72±2,49 мм рт ст (p<0,05).

Серед усіх клінічних форм вірогідно частіше в порівнянні з іншими клінічними формами ВД виявлялась вегето-судинна дистонія - в 240 (40,05±2,00%) випадках (p<0,05). Клінічна картина підлітків з вегето-судинною дистонією характеризувалась наявністю синдрому порушення збудливості міокарду, гіперкінетичним та міокардіальним синдромом, синдромом скоротливої дисфункції міокарду. Під час ехокардіографічного обстеження в 63 (26,25±2,84%) випадках діагностувався гіперкінетичний синдром, в 23 (9,58±1,89%) підлітків - гіпокінетичний. Причому зберігалась тенденція різниць: у підлітків з гіперкінетичним синдромом здебільшого реєструвалась вихідна симпатикотонія, з гіпокінетичним - ваготонія. При ехокардіографічному дослідженні серця у 72 (30,00±2,95%) підлітків з ВСД діагностовано пролапс мітрального клапану. Частіше у 54 (75,00±5,87%) випадках визначалась вихідна симпатикотонія (p<0,001). Аналізуючи показники вегетативного гомеостазу у дітей з ВСД виявлено достовірне збільшення показників АМ₀ (амплітуда моди) - 24,32±0,61% та індексу напруження Баєвського в спокої - 83,4±2,16 ум. од., в ортоположенні - 172,1±15,6 ум. од., тоді як в контрольній групі ці показники складали - 19,46±0,14%, 74,5±3,31 ум. од. і 103,6±7,54 ум. од. відповідно (p<0,001 і p<0,05). Відмічалось зменшення показників варіаційного розмаху (Х) - 0,217±0,02 секунд в порівнянні з даними контрольної групи - 0,298±0,03 секунд; ПАПР - 20,11±1,10 в порівнянні з 23,87±1,48 (p<0,05). Відмічені на КІГ дані свідчать про підвищення активності симпатичного відділу ВНС та зумовлюють розвиток гіперкінетичного синдрому, виявленого клінічно та інструментальними методами.

Другу за величиною групу складали діти з вегето-вісцеральною дистонією - 202 (33,66±1,92%). В клінічній картині підлітків з вегето-вісцеральною дисфункцією переважали симптоми, характерні для порушень органів відповідно з боку травної системи у 74 обстежених (36,64±3,39%), дихальної - в 71 підлітків (35,15±3,35%), сечовивідної системи - 57 (28,21±3,16%) дітей. При аналізі вегетативного статусу в дітей з вегето-вісцеральною дисфункцією відмічено вірогідне зниження активності симпатичної нервової системи - показника амплітуди моди (AM₀) 18,91±0,06% в порівнянні з групою контролю - 19,46±0,14% (p<0,01). Виявлені зміни свідчать про перевагу парасимпатичної ланки, неадекватність та невідповідність між активністю симпатичної ланки та провідним рівнем функціонування синусового вузла. Серед всіх підлітків з вихідною ваготонією найбільшу частину - 51із 100 обстежених (51±4,99%) мали прояви вегето-вісцеральної дисфункції (p<0,05), що підтверджує дані літератури про розвиток вегетативних розладів під впливом патологічної імпульсації з внутрішніх органів.

Прояви нейроциркуляторної дистонії мали 122 підлітки (20,18±1,63%); їх клінічна картина характеризувалась цефалічним, синдромом дизадаптації, розладами психоемоційної сфери, порушенням церебральної гемодинаміки. Симптоми НЦД мали місце у інших членів сім'ї в 73 випадках (59,83±4,43%), що свідчить про важливу роль спадкового фактору у виникненні захворювання. У групі дітей з НЦД виявлено достовірне підвищення показників варіаційного розмаху (Х) - 0,381±0,02 секунд, в порівнянні з 0,298±0,03 секунд в групі контролю; амплітуди моди (АM₀) - 21,20±0,60% в порівнянні з даними групи порівняння - 19,46±0,14% (відповідно p<0,05 і p<0,001). Індекс Баєвського в стані спокою - 65,3±4,20 ум. од. статистично не відрізнявся від даних групи порівняння - 74,5±5,31 ум. од., тоді як в ортоположенні цей показник значно зростав 169,5±20,4 ум. од. в порівнянні з контрольною групою - 103,6±7,54 ум. од.( p<0,05). Отримані дані свідчать про одночасне підвищення активності як симпатичної, так і парасимпатичної ланки та вказують на перенапруження компенсаторних механізмів у підлітків з НЦД і, як наслідок, розвиток синдрому дизадаптації.

Найменшу групу 36 (6,11±0,97%) випадків склали діти з пароксизмальною вегетативною недостатністю. Всі підлітки мали психоастенічний і дизадаптаційний синдром, в анамнезі - наявність пароксизмів. При оцінці функціонування ВНС у підлітків з ПВН виявлено суттєве зниження всіх показників: варіаційного розмаху (Х) - 0,201±0,03, в групі порівняння - 0,298±0,03 секунд; моди (М₀) - 0,242±0,02, в групі порівняння - 0,719±0,24 секунд; амплітуди моди (АМ₀) - 17,40±0,80%, в контрольній групі - 19,46±0,14%; індексу напруження в спокої - 59,4±7,60 ум. од., в контрольній групі 74,5±5,31 ум. од. (p<0,05), що свідчать про низьку активність симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС. Після переходу в ортоположення спостерігається суттєве збільшення індексу напруження - 174,3±18,60 ум. од. відносно групи порівняння - 103,6±7,54 ум. од. (p<0,01). Отримані дані вказують на зниження активності як симпатичної, так і парасимпатичної ланки нервової системи, посилення автономності синусового вузла, зниження компенсаторних механізмів регуляції серцевої діяльності.

Аналізуючи дані вихідного вегетативного тонусу, реактивності та забезпечення, нами відмічені різноспрямовані зміни при різних клінічних формах ВД, що свідчить про перенапруження компенсаторних механізмів та одночасне зрушення в обох ланках ВНС.

Порушення церебральної гемодинаміки нами виявлено у 97 із 122 підлітків (79,50±3,66%) з нейроциркуляторною дистонією. При оцінці реоенцефалограм у 72 (59,01±4,45%) підлітків виявлені ознаки підвищеного тонусу церебральних судин і порушеного венозного відтоку. В 25 (20,49±3,65%) спостерігались прояви підвищеного артеріального притоку та зниження тонусу судин, асиметрія більше 10 % між правою і лівою півкулями, а також між басейнами внутрішньої сонної та вертебробазилярної артерій.

Під час порівняння основних показників церебральної гемодинаміки за даними РЕГ (див. табл.2) у 72 (59,01±4,45%) підлітків з нейроциркуляторною дистонією виявлено достовірне збільшення діастолічного та дикротичного індексу в середньому на 36,50% і 20,00% відносно групи порівняння (p<0,001 і p<0,05).

Таблиця 2

Показники церебральної гемодинаміки у здорових підлітків та підлітків з НЦД у фронто-мастоїдальному відведенні (M±m)

Примітки:

1. p₁ - показники лівої півкулі порівняно із здоровими підлітками;

2. р₂ - показники правої півкулі порівняно із здоровими підлітками.

З метою оцінки ефективності танакану в лікуванні підлітків з НЦД проводилось спостереження за двома групами: 30 дітей контрольної групи отримували тільки традиційну медикаментозну терапію; 43 підлітки основної групи в комплексному лікуванні додатково отримували танакан (екстракт гінкго-білоба Egb 761, виробництва Бофур Іпсен, Франція, реєстраційний номер № П.06.99/00726) по 40 мг тричі на день, курсом 30 днів (деклараційний патент на винахід №56609А). Вираженість клінічних проявів оцінювалась за шкалою в бальній оцінці. За клінічними проявами спостерігався наступний розподіл підлітків: більшість 27 дітей (36,98±5,65%) мали 2 бали, 25 обстежених (34,24±5,55%) мали 3 бали, решта - 21 (28,78±5,29%) мали 1 бал.

Ефективність лікування аналізувалась на основі динаміки клінічних проявів щодня та даних реоенцефалографії наприкінці лікування.

Позитивний терапевтичний ефект в основній групі спостерігався вже на першому тижні лікування: зменшувались головний біль, запаморочення, нормалізувався сон, тоді як в контрольній групі покращення самопочуття підлітки відмічали до 10 дня. На 15-16 добу діти основної групи не мали скарг на головний біль, запаморочення, хоча зберігались розлади психо-емоційної сфери, тоді як підлітки контрольної групи відмічали зникнення головного болю і головокружіння після 19 дня лікування. Покращення запам'ятовування, нормалізація сну та психоемоційного статусу в підлітків основної групи відбувалось на 17-18 добу, тоді як у дітей контрольної групи порушення сну та психоемоційні розлади зберігались після 26 доби лікування.

Динаміка реоенцефалографічних показників оцінювалась на 28-ий день лікування (див. табл. 3).

Таблиця 3

Показники церебральної гемодинаміки у дітей основної і контрольної груп на 28-ий день лікування порівняно з вихідними прийнятими за 100% (М±m)

Примітки:

1. p₁ - показники правої півкулі порівняно з даними контрольної групи;

2. p₂ - показники лівої півкулі порівняно з даними контрольної групи.

Аналізуючи показники РЕГ, виявлено достовірне зменшення амплітуди діастолічної хвилі (p<0,05) та діастолічного індексу в басейні внутрішньої сонної та вертебробазилярної артерій, що свідчить про зменшення венозного повнокрів'я та нормалізацію венозного відтоку. Відмічено вірогідне збільшення артеріального кровонаповнення судин головного мозку (p<0,05), що діагностувалось на РЕГ збільшенням амплітуди систолічної хвилі.

Значне покращення достовірно частіше в 28 (65,11±7,26%) випадках відмічалось у підлітків основної групи, ніж у підлітків контрольної групи - 7 випадках (23,33±7,72%) (p<0,01). В загальному лікування добре переносилось підлітками як основної групи - у 36 (83,72±5,62%) випадках, так і контрольної - в 25 (83,33±6,80%) випадках (p>0,05). Серед побічних ефектів в підлітків обох груп частіше спостерігались диспептичні прояви. Побічні ефекти пов'язані з призначеною терапією, які потребували відміни лікування, спостерігались лише в 1 (2,33%) випадку та були зумовлені збільшенням головного болю та головокружіння. Таким чином, доведено ефективність та безпечність використання танакану в підлітків НЦД з метою нормалізації мозкового кровообігу.

Проведено аналіз соматотипологічних характеристик у підлітків основної та групи порівняння (див. табл. 4). Вираженість ендоморфного компоненту в хлопчиків і дівчаток з вихідною симпатикотонією була достовірно нижчою, ніж в групі порівняння 0,487±0,09 і 0,424±0,03 відповідно (р<0,05). Більший ендоморфний компонент відмічений у дівчаток з вихідною ваготонією - 0,898±0,09, тоді як в групі порівняння він складав 0,625±0,10 балів (р<0,05). Оскільки ендоморфний компонент характеризує ступінь вгодованості, то слід відмітити, що підлітки з симпатикотонією мали меншу ступінь вгодованості в порівнянні з групою контролю, а підлітки з ваготонією - більшу вгодованість.

Аналізуючи мезоморфний компонент, виявлено достовірне збільшення його показників у хлопчиків і дівчаток-ваготоніків 4,869±0,13 і 3,341±0,02 балів відповідно в порівнянні з контрольною групою (р<0,05), зменшення у дівчаток з симпатикотонією (р<0,05). У дівчаток з вихідною симпатикотонією відзначалось зменшення вираженості мезоморфного показника - 2,634±0,06 балів в порівнянні з контрольною групою - 3,036±0,14 балів (р<0,05). Таким чином, у підлітків з переважанням симпатичної нервової системи спостерігався менший розвиток м'язової тканини відносно групи порівняння, а з домінуванням парасимпатичної ВНС - більший.

Оцінюючи ектоморфний компонент виявлені такі особливості: дівчатка з симпатикотонією мали достовірно вищий показник ектоморфності - 5,023±0,25 балів у порівнянні з контрольною групою (р<0,001). У хлопчиків-ваготоніків відмічено значно менший показник ектоморфності 2.672±0,08 балів, ніж в групі порівняння - 3,728±0.54 (р<0,05). Оскільки ектоморфний компонент характеризує відносну лінійність і є зв'язуючою ланкою між ендоморфною та мезоморфною характеристиками тіла, то можна відзначити, що дівчатка з переважанням симпатичної системи мають більш лінійну пропорцію тіла, по відношенню до дівчаток групи контролю.

Таблиця 4

Характеристика компонентів соматотипу (в балах) у підлітків з вегетативною дисфункцією (М±m)

Примітка:

1. p₁ - різниця порівняння підлітків з симпатикотонією з контрольною групою;

2. p₂ - різниця порівняння підлітків з ейтонією з контрольною групою;

3. p₃ - різниця порівняння підлітків з ваготонією з контрольною групою.

При аналізі компонентного складу виявлено, що дівчатка з вихідною симпатикотонією мають меншу частку м'язової тканини на 25,06% по відношенню до даних групи порівняння (р<0,05). У хлопчиків з ваготонією відмічено на 12,10% більшу частку м'язової тканини в порівнянні з контролем (р<0,01). Аналізуючи кількість жирової тканини в компонентному складі відзначалось достовірне зменшення її кількості в обох статей з вихідною симпатикотонією: в дівчаток - на 27,96%, в хлопчиків - на 28,14%. Хлопчики і дівчатка з вихідною ваготонією мали збільшення кількості жирової тканини на 35,30% і 31,14% відповідно по відношенню до підлітків групи порівняння (р<0,05). Підлітки обох статей з ейтонічним тонусом мали тенденцію до збільшення частки жиру без суттєвої різниці (р>0,05). Подібні особливості виявлені при аналізі показників кількості м'язової тканини, визначеної за формулою американського інституту харчування (АІХ) та жирової частки, визначеної за формулою Сірі. Відзначалось достовірне зменшення кількості м'язової тканини за АІХ у дівчаток-симпатотоніків та збільшення у хлопчиків-ваготоніків. Зменшення частки жирової тканини, визначеної за Сірі виявлялось лише у дівчаток з симпатикотонією - 9,87±0,15 балів в порівнянні з контролем - 11,35±0,35 балів (р<0,05).

Аналізуючи показники кількості кісткової тканини, виявлено достовірне збільшення її частки у хлопчиків з вихідною ваготонією 10,49±0,35 балів у порівнянні з групою контролю - 9,209±0,52 балів (р<0,05). У решти підлітків основної групи показники кількості кісткової тканини практично не відрізнялись від даних групи порівняння (р>0,05).

Нами встановлено, що на формування симпатикотонії впливає ектоморфний компонент, на формування ваготонії впливає мезоморфний та ендоморфний компонент в обох статях, м'язова маса у хлопчиків та жирова маса у дівчаток (р<0,05). На розвиток ейтонії жоден із вказаних факторів суттєвого впливу не має (р>0,05).

ВИСНОВКИ

1. У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і вирішене наукове завдання, пов'язане з вдосконаленням методів оздоровлення підлітків з вегетативною дисфункцією, мешканців міст Вінницької області. На основі клініко-епідеміологічного обстеження отримані нові дані про їх стан здоров'я, що дає змогу запропонувати підходи до диференційованого лікування та реабілітації.

2. У підлітків з вегетативними дисфункціями спостерігається вищий загальний рівень захворюваності, в порівняння з однолітками, які не мають вегетативних розладів. Найбільш частою патологією підлітків з вихідною симпатикотонією та ейтонією є хвороби опорно-рухового апарату (патологія постави та стоп), а підлітків з вихідною ваготонією - захворювання органів дихання.

3. У хлопчиків і дівчаток з вихідною симпатикотонією відмічено збільшення зросту, зменшення маси, поперечних і обхватних розмірів тіла. В підлітків з ваготонією виявлено збільшення маси в порівнянні з підлітками контрольної групи, поперечних та обхватних розмірів тіла при незмінному чи дещо більшому зрості. Для підлітків з вегетативними розладами характерний більш частий дисгармонійний розвиток, підвищення показників індексу маскулінізації у хлопчиків основної групи, а також порушення менструального циклу та зниження показників Ма, Р, Ах у дівчаток основної групи з вихідною симпатикотонією.

4. Факторами ризику для виникнення будь-якої клінічної форми вегетативної дисфункції у підлітків можуть стати спадкова схильність, перенесені матерями ускладнення під час вагітності та пологів, наявність у підлітків хронічних вогнищ інфекції, психоемоційні перевантаження. Врахування особливостей клінічного перебігу та даних вегетативного статусу у підлітків з різними типами вегетативної дисфункції дозволяє призначити комплексне диференційоване лікування. У підлітків з ВСД у вегетативному статусі зміни вказують на підвищення активності симпатичної нервової системи, з ВВД - на перевагу парасимпатичної ланки ВНС, з НЦД - підвищення активності симпатичної і парасимпатичної, а в підлітків з ПВН - зниження активності симпатичної і парасимпатичної ланки ВНС.

6. Застосування танакану по 40 мг тричі на день, курсом 30 днів в комплексній терапії вегетативних розладів сприяє нормалізації мозкового кровообігу в підлітків з нейроциркуляторною дистонією.

7. Виявлені зв'язки між соматотипом та вихідним вегетативним тонусом у підлітків з вегетативною дисфункцією можуть стати основою для прогнозування подальшого перебігу захворювання з певною спрямованістю ВНС, оскільки соматотип є генетично детермінованою підсистемою організму, що характеризує загальну реактивність організму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою систематизації термінології та покращення діагностики, а також для вдосконалення терапевтичних та реабілітаційних заходів підлітків з ВД практичними лікарями доцільно виділяти клінічну форму вегетативної дисфункції, рівень ураження ВНС, проводити ретельну оцінку вегетативного гомеостазу (з вивченням вихідного вегетативного тонусу, реактивності, забезпечення).

2. Висока частота виявлення у підлітків з вегетативною дисфункцією захворювань опорно-рухового апарату, ЛОР-органів, шлунково-кишкового тракту диктує необхідність комплексного диференційованого лікування, насамперед, з виявленням та усуненням етіологічного чинника.

3. Соматометричне обстеження підлітків з визначенням соматотипу дозволить педіатрам не лише оцінити порушення в сомато-статевому розвитку і скоригувати їх, а й виділити групу ризику підлітків з метою профілактики подальшого прогресування захворювання шляхом постійного спостереження та оздоровлення. Підлітки з вегетативною дисфунку...