Хронічний тонзиліт (питання патогенезу та лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

УДК: 616.322 - 002 - 036.12 - 092 - 08 - 039.73

Хронічний тонзиліт (питання патогенезу та лікування)

14.01.19 - оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Шевчук Юрій Вікторович

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Мітін Юрій Володимирович, Національной медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідуючий кафедрою оториноларингології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, завідуючий лабораторією патофізіології та імунології.

Доктор медичних наук, професор Кіщук Василь Васильович, Віницький медичнний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідуючий кафедрою оториноларингології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра оториноларингології, м. Київ.

Захист відбудеться 16.12. 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 15.11. 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Розкладка А.І.

тонзиліт хронічний діагностика лікування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Піднебінні мигдалики є важливим органом імунної системи, розміщеним на межі дихального та травного шляхів і виконують велику роль в захисно-пристосувальних реакціях організму, беручи участь у формуванні клітинного та гуморального імунітету (Е.В. Гюлллінг, О.Ф. Мельников, 1976; А.Є. Вершигора, 1978; Д.І. Заболотний,О.Ф. Мельников,1999; В.В. Кіщук, 2003).

Проблема хронічного тонзиліту із чисто отоларингологічної перетворилась в проблему клініко-імунологічну, а з появою нових даних про наявність в мигдаликах системи ліпідного метаболізму, перекисного окислення ліпідів та тканинного контролю до антигенів, кальцієвого гомеостазу тощо в загальнобіологічну (О.Ф. Мельников, 1999; Ю.В. Мітін та ін., 2002; Brandzacg, 2000; Vіng, 1999).

За даними А.А.Лайко, Ю.А.Молочека, (2000); А.Г.Балабанцева та ін., (2002) захворюваність на хронічний тонзиліт в Україні сягає 1260 на 10 тис. населення, що говорить про широке поширення даної патології.

Хронічний тонзиліт, є вогнищем інфекції, що викликає інші захворювання організму (ревматизм, нефрит, поліартрит тощо), залишається до кінця не вивченим. Викликає більшої уваги розробка методів оцінки функціонального стану, нових механізмів розвитку цієї патології, сучасних методів діагностики та патогенетичної терапії.

Все вищеперераховане свідчить про актуальність даної проблеми і спонукало нас до виконання даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри оториноларингології НМУ імені О.О.Богомольця “Розробка та впровадження нових технологій для вдосконалення методів діагностики та лікування захворювань вуха, носа, приносових пазух, глотки, гортані, шиї і стравоходу”. УДК: 616.21.23+616.28+616.32)-07-08. Реєстраційний номер 0103 U 4 000882.

Мета роботи. На основі вивчення функціонального стану і потенційних можливостей, ліпідного метаболізму і кальцієвого гомеостазу лімфоцитів піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті розробити нові патогенетичні механізми розвитку даної хвороби і на їх основі запропонувати більш досконалі методи діагностики і лікування.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

1. Дослідити електрофоретичну рухливість лімфоцитів піднебінних мигдаликів, яка відображає їх функціональний стан і кількісну характеристику та виявити їх потенційний резерв під впливом мітогенного стимулятора лектина - конканаваліна А, іонів Ca²⁺ та цАМФ в нормі та при хронічному тонзиліті.

2. Вивчити вміст насичених і ненасичених жирних кислот (ЖК), та стан процесів ліпопероксидації та антиоксидазного захисту в піднебінних мигдаликів в нормі і при хронічному тонзиліті.

3. Визначити кальцієвий гомеостаз [Са²⁺]_і в лімфоцитах, який відображає їх функціональний стан, в нормі та при хронічному тонзиліті.

4. Запропонувати нову ланку патогенезу хронічного тонзиліту на основі теорії помпового механізму піднебінних мигдаликів.

5. Розробити новий спосіб стимуляції функціонального стану піднебінних мигдаликів як лікарський засіб.

6. Розробити нову схему медикаментозної корекції патологічних процесів лімфаденоїдного глоткового кільця.

Об'єкт дослідження - хворі нахронічний тонзиліт до та після лікування.

Предмет дослідження -- тканина та лімфоцити піднебінних мигдаликів (ПМ) відносно здорових осіб та хворих на тканина та лімфоцити ПМ відносно здорових осіб та хворих на ХТ.

Методи дослідження -- клінічні, біохімічні, патофізіологічні, електрофізіологічні.

Наукова новизна. В результаті виконання дисертаційної роботи:

1. Вперше на основі електрофоретичної рухливості лімфоцитів ПМ дана оцінка і виявлені потенціальні можливості їх функціонального стану в контролі та патології.

2. Вперше встановлені зміни спектру насичених та ненасичених жирних кислот (ЖК) мигдаликів, відображено процеси ліпопереоксидації в контролі і при хронічному тонзиліті, визначена їх діагностична цінність.

3. Вперше досліджено гомеостаз внутрішньоклітинного кальцію [Са²⁺]_і в лімфоцитах мигдаликів в нормі та при хронічному тонзиліті, описаний новий патогенетичний механізм розвитку тонзилярної патології.

4. Запроваджено новий метод лікування хворих на хронічний тонзиліт - електроміостимуляцію піднебінних дужок.

5. Запроваджено методику медикаментозної корекції порушень гомеостазу ПМ при їх патології.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволяють визначати функціональний стан імунокомпетентних клітин піднебінних мигдаликів, ліпідний обмін, процеси ліпопероксидації та антиоксидантного захисту, кальцієвого гомеостазу в лімфоцитах ПМ. На основі отриманих результатів пропонуються нові підходи до стимуляції лімфоцитів мигдаликів, які покращать їх захисну систему при патології лімфаденоїдного кільця. Розроблений новий метод медикаментозного та електрофізичного лікування хронічного тонзиліту, котрий може застосовуватись в практичній медицині.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи самостійно виконані аналіз літератури, відбір хворих, клінічні спостереження, обстеження, збір матеріалу, проведення експериментальних досліджень на тканині і лімфоцитах мигдаликів, та застосування методу електростимуляції, проведення аналізу та статистичної обробки результатів, обгрунтування висновків та практичних рекомендацій. В процесі виконання роботи консультативну та технічну допомогу надавали співробітники Інституту фізіології НАНУ (акад. НАНУ П.Г. Костюк і к.б.н. Н.В. Войтенко, акад. НАНУ І.С. Магура і к.б.н. Н.В. Долгая), та НДЛЦ НМУ (к.х.н. Т.С. Брюзгіна, к.б.н. Н.М. Юрженко).

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на щорічній традиційній осінній (2001, 2002, 2004 рр.) та весняній (2003 р.) конференціях Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, всеросійській конференції з міжнародною участю “Проблемы реабилитации в оториноларингологии”, Самара, 2003 р., засіданні Наукового товариства отоларингологів Києва та Київської області, 2004 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, в яких викладені основні положення дисертації. З них - 5 в спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України, 7 - в матеріалах з'їздів та конференцій. Одержано 1 патент на винахід та опубліковано 1 інформаційний лист.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 145 сторінках машинопису. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох глав власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, що включає в себе 292 найменування джерел 195 вітчизняних та 97 зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 9 таблицями та 21 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Об'єктом досліджень була тканина піднебінних мигдаликів, взята після тонзилектомії від 55 хворих на декомпенсовану форму хронічного тонзиліту (ХТ) з видами декомпенсації у вигляді рецидивів ангін та тонзилогенної інтоксикації (за класифікацією І.Б.Солдатова, 1975), віком від 14 до 40 років. Чоловіків було 21 (39%), жінок - 34 (61%).

В якості контролю застосували здорову тканину мигдаликів, взяту нами у 9-ти пацієнтів з папіломами та 20 - з гіпертрофією ПМ віком від 5 до 46 років. В усіх вказаних пацієнтів були відсутні місцеві ознаки ХТ, з анамнезу було відомо про відсутність ангін або інших проявів тонзиліту.

Нами проліковано 110 хворих на хронічний тонзиліт віком від 10 до 35 років, з них чоловіків 43 (39%), жінок 67 (61%). У 20 осіб була компенсована форма, у 90 - декомпенсована форма, види декомпенсації: рецидиви ангін, тонзилогенна інтоксикація. Ми не брали для лікування хворих з паратонзилярними абсцесами та іншими видами декомпенсації в анамнезі.

Методи дослідження ЕФР лімфоцитів піднебінних мигдаликів

Для дослідження електрофоретичної рухливості (ЕФР) лімфоцитів виділення останніх з тканини ПМ проводили за класичним методом Вoyum A (1968). Після виділення лімфоцитів, T - і В - клітини розділяли на колонках з нейлоновою ватою за Еккертом (1987) та електромагнітним ситом. Після центрифугування (10 хв., 400g) і суспендування підраховували кількість клітин в камері Горяєва і доводили їх концентрацію у вихідній суспензії до 10⁶ клітин/мл. Кількість клітин з непошкодженою мембраною (становила не менше 90%) визначали по відсутності пофарбування трипановим синім (0.1 % розчин, 10 хв.).

Вимірювання ЕФР проводили в скляній камері з приєднаними хлорсрібними або платиновими електродами. Комірки для електрофорезу розміщували на предметний столик мікроскопа. Для визначення швидкості руху клітин вимірювали час, який вони витрачали на проходження певного шляху (100-200 мкм) при різній полярності електричного поля. Потім знаходили середню швидкість й розраховували величину ЕФР. Ми використовували загальноприйняті одиниці вимірювання ЕФР мкмсмВ^-1с^-1, тобто швидкість руху частини (мкм/с) віднесеної до напруженості електричного поля (В/см). В усіх експериментах досліджувалось не менше 50 клітин.

Методи визначення жирнокислотного складу клітинних мембран в піднебінних мигдаликах

Жирнокислотний склад ліпідів в ПМ виявляли хроматографічним способом шляхом екстракції ліпідів, їх гідролізу та метилювання за методиками Folsh J. (1957), та Синяк К.М. (1976), в нашій модифікації. Хроматографічний аналіз спектру ЖК проводили в ізометричному режимі на газовому хроматографі з полум'яно-іонізаційним детектором ”ЦВЕТ-500”, СРСР.

В спектрі ЖК ліпідів було ідентифіковано 8 найбільш інформативних. Піки ЖК ідентифікували шляхом порівняння з часом утримання піків стандартних ЖК. Кількісну оцінку спектру ЖК ліпідів проводили методом нормування площин шляхом вимірювання площі піків метильованих похідних ЖК та визначення їх вмісту у відсотках.

Методи дослідження ПОЛ в піднебінних мигдаликах

Активність процесів ліпопероксидації оцінювали за рівнем накопичекння в піднебінних мигдаликах кінцевого продукту ПОЛ малонового діальдегіду (МДА) в неініційованому та в НАДФ-Н залежному процесах ліпопероксидації. Вміст МДА визначали як що проводилось при спектрофотометричному аналізі за методиками Ю.А.Владімірова, А.І.Арчакова, (1972); І.Д.Стальної, Т.Г.Гаришвили, (1977). З факторів антиоксидантного захисту проводили вивчення активності каталази за методом М.А.Королюка та ін., (1988) і супероксиддисмутази методом спектрофотометрії (В.А. Костюк, 1990).

Методи дослідження внутрішньоклітинного кальцію в лімфоцитах піднебінних мигдаликів

При дослідженні внутрішньоклітинного кальцію в лімфоцитах піднебінних мигдаликів приготовлену суспензію центрифугували 10 хв. при 1500 об/хв., та підраховували кількість лімфоцитів в камері Горяєва. Отриману суспензію розливали по 0,3 мл в пластикові чашки Петрі діаметром 35 мм (Nunk, Данія) та витримували в термостаті при 36С одну годину для прикріплення клітин до дна чашки.

Флуоресцентне вимірювання внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію проводили в чашці Петрі з прикріпленими до дна за допомогою специфічного фіксатора лімфоцитів poly-e-lizin клітинами на предметному столику інвертованого мікроскопа Axioskop, Zeiss, (Німеччина), при збудженні флуоресцентного зонда довжиною хвилі 36010 нм і реєстрували його емісії в двох діапазонах. Сигнали з фотопомножувачів подавали на вхід аналового поділювача (DIV100, Burr Broun, США), який обчислював флуоресцентні сигнали на двох довжинах хвиль, що дозволяє обчислити концентрацію кальцію. Процес повністю контролювався комп'ютером.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Електрофоретична рухливість лімфоцитів мигдаликів при хронічному тонзиліті

Важливою характеристикою поверхні клітини є її електричний заряд. Його величина визначає примембранну концентрацію іонів і біологічно активних молекул, впливає на функціонування мембранних механізмів, грає важливу роль в міжклітинному взаємозв'язку. Властивість клітини нести на своїй поверхні негативний заряд використовують при проведенні мікроелектрофорезу, що дає кількісну оцінку величини поверхневого заряду, про яку судять по швидкості руху клітин в електрополі, а велична заряду дозволяє розділити суспензію клітин на різні фракції. За величиною електрофоретичної рухливості клітин оцінюють їх функціональний стан та потенціальні можливості.

Отримані гістограми ЕФР лімфоцитів ПМ контролю свідчать, що середня рухливість складала 0,98 0,03 мкмсмВ^-1с^-1, тоді як рухливість лімфоцитів хворих на ХТ становила 0,810,02 мкмсмВ^-1с^-1 (Р < 0,02). Аналіз результатів методом normal probabiliti plot з використанням графіків ймовірності дозволяє зробити висновок, що при ХТ: а) зменшується кількість високошвидкісних лімфоцитів; б) збільшується кількість лімфоцитів з нульовою швидкістю; в) зменшується абсолютна рухливість клітин, які залишаються ще функціонально збереженими, тобто при хронічному тонзиліті знижується функціональний стан клітин.

Для стимуляції активності лімфоцитів використано конканавалін А (Кон А), який діє на зовнішню мембрану клітин, викликаючи метаболічні і структурні її зміни. При малих концентраціях ЕФР наростала незначно, при середніх - максимально, при високих - падала. Максимальний ефект стимуляції лімфоцитів при хронічному тонзиліті розвивався на 20 мкг/мл (підвищення ЕФР на 47%), тоді як у здорових - на 25 мкг/мл (на 39%). На великі дози (50 мкг/мл) ЕФР лімфоцитів падала при ХТ на 7%, тоді як у контролі лише на 4%. Подібні зміни ЕФР розвивались на різні концентрації іонів кальцію.

Стимулюючий ефект Кон А пов'язаний з циклічними нуклеотидами, які діють внутрішньоклітинно, що наштовхнуло нас на проведення досліджень з донатором цАМФ - дібутирил-цАМФ. Отримані результати показали, що дібутирил-цАМФ в концентрації 1 мг викликав значне і тривале підвищення ЕФР лімфоцитів, більш виражене при ХТ. Отже, збільшення внутрішньоклітинних запасів цАМФ приводило не тільки до відновлення функціонального стану мембрани, про що свідчить інтенсивне зростання ЕФР, а й викликало суттєвий стимулюючий ефект, який можна застосувати в клініці.

Жирнокислотний склад ліпідів, інтенсивність процесів ПОЛ та антиоксидазного захисту в піднебінних мигдаликах при хронічному тонзиліті.

Патологічні стани в організмі мають в своїй основі процеси деструкції мембран клітин. Механізми пошкодження мембран в організмі багатосторонні, однак найбільш суттєва роль належить процесу вільнорадикального окиснення ліпідів.Оптимальним субстратом ПОЛ є ненасичені ЖК. Від їх нормального вмісту залежить текучість та рухливість мембран, виконання ними найважливіших фізіологічних функцій (імунний статус, диференціальна проникність, активний транспорт іонів та метаболітів, захисна та опорна функції, участь в медіаторній передачі, виділенні секретів). Результати газохроматографічного аналізу жирнокислотного складу ліпідів ПМ при ХТ представлені в табл.1.



Таблиця 1.

Зміни жирнокислотного складу ліпідів тканини піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті (%)

Назва ЖК	Контроль	ХТ
Мірістинова, С 14:0	-	2,10,1
Пальмітинова, С 16:0	41,22,1	23,60,5*
Стеаринова, С 18:0	12,00,9	12,30,8
Олеїнова, С 18:1	19,21,1	16,50,4
Лінолева, С 18:2	21,41,9	12,80,6*
Ліноленова, С 18:3	3,20,3	0,200,3*
Арахідонова, С 20:4	3,0 0,5	32,50,7*
Сума насичених ЖК	53,21,6	38,00,8*
Сума мононенасичених ЖК	19,21,1	16,50,4*
Сума ПНЖК	27,61,3	45,50,9*

Примітка.*) - р < 0,05 в порівнянні з контролем.

Як видно з таблиці, в жирнокислотному спектрі ліпідів ПМ контролюї співвідношення насичених і ненасичених ЖК майже рівнозначне, що ймовірно обумовлене генетично і фізіологічно. У хворих на хронічний тонзиліт підвищується ненасиченність ліпідного комплексу ПМ за рахунок падіння кількості пальмітинової й лінолевої (вдвічі); лінолевої (в 16 разів) жирних кислот та різкого (в 11 разів) збільшення арахідонової ЖК, що обумовило достовірне підвищення вмісту ПНЖК в порівнянні з контролем.

Інтенсивність процесів ПОЛ ми визначали по накопиченню малонового діальдегіду, який є кінцевим продуктом метаболізму арахідонової ЖК. Отримані результати показали, що при хронічному тонзиліті росте концентрація як спонтанного МДА (з 17.8 ммоль/г в контролі до 26,73,02 ммоль/г при ХТ), так і стимульованого NADF-H залежного МДА (відповідно 32,6 мМоль/г та 58,44,73 мМоль/г). Паралельно падає активність факторів антиоксидантного захисту - каталази (з 11,8 мМоль/л в контролі до 7,6 мМоль/л при ХТ) та супероксиддисмутази ( відповідно з 3,8 ум.од. до 2,6 ум.од.).

Таким чином, при хронічному тонзиліті змінюється ліпідний склад жирних кислот, суттєво зростає концентрація арахідонової ЖК і кінцевого продукту її окиснення - МДА, знижується активність ферментів антиоксидантного захисту - каталази і супероксиддисмутази. Отримані дані свідчать, що на рівні з іншими лікувальними засобами ХТ необхідно призначати антиоксидантну терапію.

Кальцієвий гомеостаз лімфоцитів мигдаликів при хронічному тонзиліті

Внутрішньоклітинний кальцій розглядається як один із найбільш універсальних регуляторів клітинних реакцій. Порушення регуляції кальцієвого обміну, що відбувається завдяки надмірному входу в клітину кальцію, є причиною так званої кальцієвої смерті клітини, якій передує різке зниження її функціонального стану. Отже, враховуючи регулюючий і пошкоджуючий фактор іонів кальцію, наступний розділ дослідження ми присвятили визначенню ролі кальцієвого гомеостазу у розвитку хронічного тонзиліту.

Результати досліджень показали, що базальний рівень [Са²⁺]_і в лімфоцитах контролю складав 698 нМ (досліджували по 23 клітини від 4 пацієнтів), що узгоджується з літературними даними, отриманих на Т-лімфоцитах тимуса (О.М. Дячок та ін., 1996; P.F.Ross et al., 1997) та периферичної крові людей (S. Grinstein, S.J. Dioxon, 1989). Рівень базального кальцію лімфоцитів, при хронічному тонзиліті, дорівнював 11115 нМ (досліджували по 26 клітин від 8 пацієнтів), тобто на 60% (Р < 0,01) був вищим ніж у контролі. Підвищення базального рівня [Са²⁺]_і в лімфоцитах при ХТ може бути позв'язано із: 1) збільшенням кількості чи пошкодженням T- i L-каналів мембрани; 2) пошкодженням Na-Cа обмінника; 3) порушенням властивості білків цитозолю зв'язувати кальцій.

Хоча лімфоцити відносяться до незбудливих тканин, відомо, що діючи агоністами на рецептор-керовані канали плазматичної мембрани можна спричинити зміни внутрішньоклітинної концентрації кальцію [Са²⁺]_і. В наших дослідженнях діяли на лімфоцити 2 мМ АТФ протягом 40 с. Результати досліджень показали, що в 42 % в контролі і 37 % - хворих на хронічний тонзиліт аплікація лімфоцитів розчином натрієвої солі АТФ приводила до збільшення внутрішньоклітинного кальцію. Так, у контролі вільний кальцій лімфоцитів складав 141 нМ (досліджували по 23 клітини від 4 пацієнтів), у хворих на ХТ - 264 нМ (досліджували по 24 клітини від 8 пацієнтів), тобто на 9019 % більше (р < 0,01). Отже, ХТ характеризується суттєвим накопиченням базального і вільного рівня кальцію. Збільшення концентрації кальцію, за даними V.Borutaite (2003), A.Kowaltowski et al., (2001) викликає набряк мітохондрій, пошкодження їх зовнішньої мембрани, утворення в ній пори. Відкриття мітохондріальної пори веде, згідно M. Crompton (1999); A. Halestar et. al., (2002); Ф. Сагач та ін., (2003) до збільшення плинності мембран мітохондрій, зниження мембранного потенціалу, розмежування окислювального фосфорилювання, гальмування синтезу АТФ, виходу із мітохондрій речовин, що приводять до різкого зниження функції чи смерті клітини. Таким чином, можна зробити висновок, що патогенетичний механізм розвитку ХТ пов'язаний з накопиченням внутрішньоклітинного кальцію, відкриттям мітохoндріальної пори, виділенням мітохондріального фактору, що приводить до смерті клітин.

Помповий механізм функціонування піднебінних мигдаликів.

Нами розроблена нова теорія реалізації інформаційної функції піднебінних мигдаликів, основана на їх функціонально-анатомічних особливостях. Ми вважаємо, що скорочення м'язів піднебінних дужок та констрикторів глотки приводять до зменшення об'єму тонзилярної ніші та підвищення тиску в ній. Мигдалик затискається між дужками, вміст крипт видавлюється в прозір ротоглотки, крипти звільняються. При розслабленні м'язів тонзилярна ніша збільшується, ПМ розправляється, в криптах виникає від'ємний тиск, з поверхні мигдаликів у крипти засмоктуються мікрочастинки, що містять антигени. При попаданні нової порції антигену в прозір крипт відбувається запуск імунних процесів. Цей процес звільнення лакун і наступного засмоктування вмісту з ротоглотки за рахунок скорочення м'язів глотки ми назвали помповим механізмом функціонування піднебінних мигдаликів. Його розлад порушує імунні процеси в мигдаликах, окрім того, неминуче приводить до формування в них хронічного вогнища інфекції.

На основі цього нами запропонована теорія виникнення хронічного тонзиліту. При зниженні сили скорочення дужок зменшується сила стискання мигдалика, крипти спорожнюються не повністю. Відбувається звуження вічок крипт, їх вміст застоюється і підлягає гнійному розкладу, створюються умови для культивування мікроорганізмів. Лакуни кістозно розширюються, дренаж їх порушується, що приводить до тривалого контакту інфекційного агента з макроорганізмом і формування хронічного осередку інфекції в ПМ.

При ХТ мигдалики ущільнюються, підсилюється стискання і без того вузьких та розгалужених лакун з затримкою в них вмісту, що потребує більшої сили скорочення м'язів дужок для повного випорожнення крипт. Але потовщені і гіперемійовані дужки незабезпечують повноцінне скорочення, що також сприяє затримці вмісту крипт, виникає неможливість їх спорожнення, кістозне розширення з накопиченням патологічного вмісту. Утворюється замкнене коло. Запалені дужки не здатні виконати повноцінне скорочення для звільнення крипт, а постійне джерело інфекції в криптах підтримує запалення дужок.

На основі цієї теорії нами розроблений та введений в практику новий метод патогенетичного лікування хворих на ХТ, котрий допомагає розірвати це замкнене коло. Суть лікування полягає в електростимуляції м'язів піднебінних дужок, що дозволяє покращити силу їх скорочення і, забезпечити відновлення та повноцінне функціонування помпового механізму.

В ЛОР-клініці НМУ проліковано 70 хворих на ХТ, з яких 20 - з компенсованою та 50 - з декомпенсованою формою, рецидиви ангін (50 хворих), тонзилогенна інтоксикація (20 хворих) та субфібрилітет (10 хворих) віком 10 - 35 років, з них 32 жінки та 18 чоловіків. Критерієм відбору хворих для лікування є молодий вік, нетривалий анамнез хвороби (до 3-х років), відсутність виражених морфологічних змін в мигдаликах (кістозне розширення лакун, різке порушення дренажної функції лакун, наявність значних рубцевих змін), відсутність паратонзилярних абсцесів та інших ознак декомпенсації в анамнезі.

Лікування проводилось по загальноприйнятій методиці (Б.М.Гехт,1997) за допомогою електроміостимулятора ТENS-2002, США. Проводилась безпосередня стимуляція кожного м'язу піднебінної дужки з наступними параметрами: частота подачі імпульсу - 140 Герц, сила струму - 60 - 70 міліампер, інтервал між подачею імпульсів - 180 мілісекунд протягом 4 - 7 хвилин. На курс лікування проводилось 10 -12 сеансів. Після проведеного лікування ми спостерігали хворих протягом двох років. Результати лікування хворих представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Результати лікування хворих на декомпенсовану форму хронічного тонзиліту

№	Критерій оцінки	Кількість хворих
		всього	одужання	покращення	без змін
1.	Рецидиви ангін	50	43 86,0%	7 15,0%	-
2.	Тонзилогенна інтоксикація	35	22 62,86%	10 28,67%	3 9,52%
3.	Субфібрилітет	21	13 61,91%	6 28,57%	2 9,52%
4.	Покращення дренування лакун	50	34 68,0%	12 24,0%	4 8,0%
5.	Суб'єктивне зменшення дискомфорту в глотці	50	38 76,0%	7 14,0%	5 10,0%



Також вищевказаним методом проліковано 20 хворих на ХТ, компенсовану форму віком 10 - 28 років, з них 10 чоловіків та 10 жінок. При відборі хворих нами зверталась увага на скарги про наявність дискомфорту, болючості у глотці, неприємного запаху з рота, збільшення защелепних лімфовузлів, поодинокі захворювання на ангіни в анамнезі, а такаж на наявність у пацієнтів місцевих ознак ХТ. На курс лікування призначалось проведення 10 сеансів.Результати проведеного лікування представлені в таблиці 3.

Таблиця 3

Результати лікування хворих на декомпенсовану форму хронічного тонзиліту

№	Критерій оцінки	Кількість хворих
		всього	одужання	покращення	без змін
1.	Наявність ангін	20	Не спостерігались	-	-
2.	Покращення дренування лакун	20	15 75,0%	4 20,0%	1 5,0%
3.	Суб'єктивне зменшення дискомфорту в глотці	20	16 80,0%	4 20,0%	-
4.	Реґіонарний лімфаденіт	11	6 54,5%	2 18,3%	3 27,2%
5.	Неприємний запах з ротоглотки	15	12 80,0%	2 13,4%	1 6,6%

Окрім суб'єктивних анамнестичних даних та результату об'єктивного обстеження хворих нами проведено оцінку ефективності даного методу лікування методом міографічного дослідження, котрий є загальноприйнятим для оцінки результату електроміостимуляції м'язів (Б.М.Гехт, 1990; В.Ю.Давиденко, 2000). У 20 хворих нами проведено дослідження сили скорочення піднебінно-глоткового та піднебінно-язикового м'язів до та після проведення курсу лікування за допомогою електроміографії. Обстеження проводилось на базі Інституту нейрохірургії АМН України за допомогою електроміографа Multibasis, (Італія). Для реєстрації міограми застосувались голкоподібні концентричні електроди діаметром 0,4 мм та довжиною 30 мм, котрі встановлювались в товщу передньої та задньої піднебінних дужок, потенціал реєструвався безпосередньо в м'язових волокнах дужок.

Основними параметрами оцінки міограми є визначення довжини та амплітуди потенціалу рухової одиниці (рухова одиниця - це мотонейрон та м'язове волокно, котре він іннервує). Позитивним результатом вважається підвищення параметрів на 30 - 40 %. Одержано статистично достовірну різницю в силі скорочення м'язів до та після лікування, що зображено в таблиці 4. Також відмічалось збільшення кількості монофазних та однорідних потенціалів після проведеного лікування, що свідчить про підвищення скоротливості м'язів.

Таблиця 4

Дослідження сили скорочення м'язів

РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ
Параметри оцінки	ДО ЛІКУВАННЯ	ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ
	піднебінно-язиковий м'яз	піднебінно-глотковий м'яз	піднебінно-язиковий м'яз	піднебінно-глотковий м'яз
Довжина ПРО, мс	5,50,5	5,30,4	7,80,7 41,85	7,30,6 36,4%
Амплітуда ПРО, мкВ	43820	42018	76025 75,8%	68023 61,9%

Примітка. ПРО - потенціал рухової одиниці.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що запропонований метод патогенетичного лікування хворих на хронічний тонзиліт є ефективним та може бути рекомендованим до впровадження в практичну медицину в комплексному лікуванні даної патології.

Медикаментозна корекція метаболічних порушень у хворих на хронічний тонзиліт.

В результаті проведених досліджень виявлено значні зміни ПОЛ в мигдаликах при ХТ, котрі потребують корекції. Так, окрім електроміостимуляції м'язів в схему лікування хронічного тонзиліту нами запропонована медикаментозна корекція змін в системі клітинного гомеостазу піднебінних мигдаликів.

Паралельно з проведенням курсу електростимуляції м'язів піднебінних дужок, котрий налічував 12 сеансів, хворим призначалась медикаментозна терапія, направлена на корекцію порушень ПОЛ, що включала в себе призначення 10% розчину токоферолу ацетату по 1 мл в/м; 5% розчину аскорбінової кислоти по 2 мл в/м; 5% розчину унітіолу по 5 мл в/м протягом 10 діб. В подальшому призначався пероральний курс токоферолу ацетату по 0,1 мг та аскорбінової кислоти по 0,1 г тричі на добу протягом 20 діб.

За даною схемою нами проліковано 20 хворих на декомпенсовану форму ХТ віком 15 - 30 років, серед яких 13 жінок та 7 чоловіків. У 15 хворих декомпенсація проявлялась у вигляді рецидивів ангін, у 5 - у вигляді тонзилогенної інтоксикації. Під час лікування у хворих не відмічалось ніяких алергічних або інших ускладнень, усі 20 хворих курс лікування перенесли задовільно. Результати лікування наведені у таблиці 5.

Таблиця 5

Результати лікування з застосуванням антиоксидантів

№	Критерій оцінки	Кількість хворих
		всього	одужання	покращення
1.	Рецидиви ангін	15	15 100%	-
2.	Тонзилогенна інтоксикація	5	4 80%	1 20%
3.	Субфібрилітет	3	2 66,6%	6 33,3%
4.	Покращення дренування лакун	20	17 85,0%	3 15,0%
5.	Суб'єктивне зменшення дискомфорту в глотці	20	20 100 %	-

Враховуючи, що у наших дослідженнях ефективним стимулятором функціонального стану лімфоцитів був аденінуклеотід - цАМФ (клітинний посередник), ми запропонували для лікування препарат, який запобігає зниженню вмісту цАМФ і АТФ, а також має виражені антиоксидантні властивості - триметазидин.Триметазидин (Предуктал, фірми Servier, Франція) ми призначали по 20 мг (1 таблетка) перорально, двічі на добу протягам 30 діб, починаючи з першого дня проведення 12-ти сеансів електроміостимуляції.

За даною схемою нами проліковано загалом 20 хворих на ХТ, декомпенсовану форму віком від 18 - 29 років, серед яких 12 жінок та 8 чоловіків. У всіх 20 хворих декомпенсація проявлялялась у вигляді рецедивів ангін, також у 6 хворих спостерігалась тонзилогенна інтоксикація та у 6 - субфібрилітет, пов'язаний з патологією лімфаденоїдного кільця. Під час лікування у хворих не відмічалось ніяких алергічних абo інших ускладнень, усі 20 хворих курс лікування перенесли задовільно. Лікування проводилось амбулаторно. Результати лікування представлені у таблиці 6.

Таблиця 6

Результати лікування з застосуванням триметазидину

№	Критерій оцінки	Кількість хворих
		всього	одужання	покращення
1.	Рецидиви ангін	20	20 100%	-
2.	Тонзилогенна інтоксикація	6	6 100%	-
3.	Субфібрилітет	6	6 100%	-
4.	Покращення дренування лакун	20	20 100%	-
5.	Суб'єктивне зменшення дискомфорту в глотці	20	18 90 %	2 10%

ВИСНОВКИ

При хронічному тонзиліті в мигдаликах різко зменшується ЕФР (функціональна спроможність) Т- і В-лімфоцитів. Стимуляція ЕФР лімфоцитів малими концентраціями конканаваліна А (20,0 мкг/мл) і іонами Са²⁺ (5,0 мМ) більш виражена при ХТ, середніми - у контролі, a великими (50 мкг/мл та 10 мМ) - приводила до падіння ЕФР, переважно в контролі. Аденіннуклеотид - цАМФ викликав більш значне і тривале підвищення ЕФР лімфоцитів при ХТ. Виражене зменшення функціональної активності лімфоцитів можливо приводить до зниження активності місцевого імунітету.

При хронічному тонзиліті в мигдаликах відбуваються різнонаправлені зміни спектру ЖК (ріст арахідонової ЖК в 11 раз, падіння ліноленової ЖК в 16 раз, пальмітинової та лінолевої ЖК в 2 рази), метаболізм яких пов'язаний з накопиченням пероксидів. Це призводить до підвищення інтенсивності процесів ПОЛ (наростання МДА), паралельного зниження активності ферментів антиоксидантного захисту, що веде до порушення життєдіяльності імунокомпетентних клітин.

Хронічний тонзиліт супроводжується суттєвим (на 60%) накопиченням в лімфоцитах внутрішньоклітинного кальцію [Са²⁺]_i (з 69,4 нМ до 110,7 нМ), який являється фактором апоптозу клітин та приводить до їх загибелі.

Вперше розроблена нова теорія реалізації інформаційної функції - помповий механізм функціонування піднебінних мигдаликів, на основі якої запропонована нова ланка патогенезу хронічного тонзиліту, пов'язана з порушенням цього механізму.

Запропонований новий метод патогенетичного лікування хворих на хронічний тонзиліт - електростимуляція м'язів піднебінних дужок, направлений на корекцію роботи помпового механізму являється ефективним, що доведено результатами електроміографії м'язів глотки та клінічного обстеження хворих до та після лікування.

Комбіноване застосування електроміостимуляції і медикаментозної корекції порушень процесів ПОЛ -- стабілізатора вуглеводного і ліпідного метаболізму, донатора АТФ, блокатора вільнорадикального окиснення - триметазидину, а також комплексу антиоксидантів (вітаміни С, Е, унітіол), є перспективним направленням сучасної терапії хронічного тонзиліту.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДAЦІЇ

Розроблений нами, апробований та введений в практику новий метод патогенетичного лікування хворих на хронічний тонзиліт, направлений на відновлення помпового механізму функціонування мигдаликів - метод електроміостимуляції м'язів піднебінних дужок може широко впроваджуватись в практичну медицину в комплексному лікуванні хворих з даною патологією.

Враховуючи виявлені в результаті наших досліджень порушення системи ліпопероксидації та внутрішньоклітинного гомеостазу ми вважаємо за необхідне включати в комплекс терапії хворих на ХТ системне призначення антиоксидантів: препарати вітамінів С (аскорбінова кислота) та Е (токоферол), унітіолу та, особливо, препарату метаболічної дії - триметазидину, котрий має антиоксидантні, антирадикальні властивості. Антиоксиданти також слід призначати хворим під час загострень хронічного тонзиліту (ангіни, паратонзилярні абсцеси).

В результаті дослідження ЕФР та метаболізму іонів кальцію в лімфоцитах мигдаликів хворих на ХТ, виявлено, що накопичення кальцію в клітині веде до її апоптозу, тому ми вважаємо небажаним призначення препаратів кальцію при лікуванні хворих з патологією лімфаденоїдного глоткового кільця.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ПРАЦЬ

1.Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В.Деякі аспекти анатомії і фізіології піднебінних мигдаликів в патогенезі хронічного тонзиліту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2001. - №1. - С.23-26.

2. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В., Брюзгіна Т.С., Юрженко Н.М. Місце перекисного та ліпідного обмінів в імунній відповіді піднебінних мигдаликів при їх різних патологічних станах // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2001. - № 5 (додаток). - С.89-90.

3. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В. Новий метод патогенетичного лікування хворих на хронічний тонзиліт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб.-2002. - №5 - с. - С.64-65.

4. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В., Брюзгіна Т.С., Юрженко Н.М. Особливості перекисного та ліпідного обмінів в піднебінних мигдаликах при хронічному тонзиліті // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2002. - №5-с. - С.66.

5. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В., Брюзгіна Т.С. Спосіб оцінки ліпідних порушень при запаленнях мигдаликів. Деклараційний патент на винахід, 2002075752. -- 15.01.2003, бюл. № 1, 53531 А, 7 G01N33/48.

6. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В. Відновлення помпового механізму піднебінних мигдаликів методом електроміостимуляції // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №3-с. - С. 208-209.

7. Митин Ю.В., Шевчук Ю.В. Помповый механизм функционирования небных миндалин, метод коррекции его нарушений // Труды всероссийской конференции с международным участием “Проблемы реабилитации в оториноларингологии”. Самара, 2003. - С. 376-378.

8. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В., Брюзгіна Т.С. Ліпідний комплекс піднебінних мигдаликів в нормі та при патології // Фізіол. журн. - 2003. - Т. 49, № 2. - С. 111-113.

9. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В. Місце електроміостимуляції в лікуванні хворих на хронічний тонзиліт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №4. - С. 7-10.

10. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В.Корекція процесів ліпопероксидації у хворих на паратонзилярний абсцес // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - №5-с. - С. 145-146.

11. Мітін Ю.В., Шевчук Ю.В., Брюзгіна Т.С. Особливості метаболічних пошкоджень ліпідів мигдаликів при їх патології // Медична хімія. - 2003. - Т. 5, № 3. - С. 107-109.

12. Шевчук Ю.В. Електрофоретична рухливість лімфоцитів мигдаликів людини при хронічному тонзиліті // Фізіол. журн. - 2004. - Т. 50, № 2. - С. 101-104.

АНОТАЦІЇ

Шевчук Ю.В. Хронічний тонзиліт (питання патогенезу та лікування). -Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці нових підходів до патогенезу хронічного тонзиліту (ХТ) на основі функціонального стану, ліпідного та перекисного метаболізму, кальцієвого гомеостазу, помпового механізму піднебінних мигдаликів, а також на вдосконалення лікування хворих на ХТ.

У роботі використано клінічні, біохімічні, патофізіологічні та електрофізіологічні методи дослідження.

Дослідження проведені на піднебінних мигдаликах та їх клітинах хворих ХТ та здорових людей показали, що при ХТ електрофоретична рухливість (ЕФР) лімфоцитів мигдаликів достовірно падає (з 0,980.03 мкмсмВ^-1с^-1 до 0,810.02 мкмсмВ^-1с^-1 ), що свідчить про суттєве зниження їх функціонального стану. Стимуляція малими дозами -конканаваліну А приводила до більш вираженого зростання функціональної спроможності лімфоцитів при ХТ, середніми - контрольних, великими - до падіння ЕФР лімфоцитів у хворих. Тривале і суттєве підвищення функціональної спроможності лімфоцитів спостерігалось в групі з ХТ під впливом цАМФ.

При ХТ різко змінюється метаболізм жирних кислот - концентрація лінолевої кислоти падає в 16 раз, а арахідонової зростає в 11 раз. Також при ХТ підвищуються процеси ПОЛ (ріст малонового діальдегіду з 17,8 до 26,73,02 ммоль/г при спонтанному ПОЛ та з 32,6 до 58,44,73 ммоль/г при НАДФ-Н залежному ПОЛ). Паралельно знижується активність системи антиоксидантного захисту (каталази на 4,2 мМоль/л та супероксиддисмутази на 1,2 у. о.).

ХТ супроводжується змінами кальцієвого гомеостазу - базальний і стимульований внутрішньоклітинний Са²⁺ наростає на 60% та 90%.

Підвищення продуктів ПОЛ, накопичення кальцію в лімфоцитах приводять до утворення мітохондріальної пори, виходу цитохрома, фактора апаптозу, падіння функціональної активності, їх загибелі.

Описаний помповий механізм мигдаликів та теорія патогенезу ХТ, електростимуляція м'язів піднебінних дужок, як метод посилення роботи помпи, що виштовхує з крипт патологічний вміст і засмоткує антигени, як процес реалізації імунної функції мигдаликів. Запроваджена комплексна терапія ХТ за допомогою електростимуляції м'язів піднебінних дужок і медикаментозноі корекції метаболічних порушень - призначення триметазидинy та комплексу антиоксидантів (унітіолу, токоферолу і аскорбінової кислоти).

Ключові слова: піднебінні мигдалики, хронічний тонзиліт, лімфоцити, електрофоретична активність, жирні кислоти, ліпопероксидація, кальцієвий гомеостаз, апоптоз, помповий механізм, електроміостимуляція, антиоксиданти.

Шевчук Ю.В. Хронический тонзиллит (вопросы патогенеза и лечения). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Институт отоларингологии им. проф. А.И.Коломийченко АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена разработке новых подходов к патогенезу хронического тонзиллита на основании функционального состояния, липидного метаболизма, интенсивности процессов липопероксидации и антиоксидазной защиты, кальциевого гомеостаза лимфоцитов, разработке помпового механизма небных миндалин, а также на усовершенствование лечения пациентов с хроническим тонзиллитом.

В диссертации использованы клинические, биохимические, патофизиологические и электрофизиологические методы исследования.

Исследования выполнены на небных миндалинах и их клетках пациентов с хроническим тонзиллитом и относительно здоровых людей (контроль) показали, что при хроническом тонзиллите электрофоретическая подвижность (ЭФП) лимфоцитов небных миндалин достоверно падает (с 0,980.03 мкмсмВ^-1с^-1 до 0,810,02 мкмсмВ^-1с^-1), что свидетельствует о существенном снижении их функционального состояния. Стимуляция малыми дозами конканаваллина А приводила к более выраженному росту функционального состояния лимфоцитов при хроническом тонзиллите, средними - контрольных, высокими - к падению ЭФП лимфоцитов при хроническом тонзиллите. Длительное и существенное повышение функциональной состоятельности лимфоцитов наблюдалось при хроническом тонзиллите под влиянием цАМФ, что свидетельствует о его стимуллируущем эффекте.

При хроническом тонзиллите резко изменяется метаболизм жирных кислот. Так, концентрация линоленовой кислоты падает в 16 раз, а арахидоновой - возрастает в 11 раз. Также при тонзиллите усиливается интенсивность процессов липопероксидации ( рост малонового диальдегида с 17,8 до 26,73,02 моль/г при спонтанном ПОЛ и с 32,6 до 58,44,73 моль/г при НАДФ-Н зависимом ПОЛ). Также отмечается снижение активности факторов антиоксидантной защиты (каталазы на 4,2 мМоль/л и супероксиддисмутазы на 1,2 у. е.).

Хонический тонзиллит сопровождается изменениями кальциевого гомеостаза лимфоцитов небных миндалин - уровень базального и стимулированного внутриклеточного Са²⁺ возрастает соответственно на 60% и 90% по сравнению с контролем. Хр

Увеличения количества продуктов ПОЛ, снижение активности антиоксидантных ферментов, накопление кальция в лимфоцитах приводят к образованию митохондриальной поры, выходу цитохрома, фактора апоптоза, падению функциональной активности лимфоцитов, что приводит к их гибели.

Описана теория помпового механизма реализации иммунной функции небных миндалин, базирующаяся на анатомо-физиологических особенностях миндалин, на основе которойпредложена теория патогенеза хроническом тонзиллите. Разработан метод электростимуляции мышц небных дужек, как метод усиления работы помпы, которая освобождает крипты от патологического содержимого и засасывает антигены, что в свою очередь способствует восстановлению функционирования помпового механизма. Внедрена комплексная терапия хронического тонзиллита включающая в себя электромиостимуляцию мышц небных дужек с одновременным назначением медикаментозной коррекции метаболических нарушений с применением триметазидина и комплекса антиоксидантов (унитиола, токоферола ацетата и аскорбиновой кислоты). Эффективность метода электромиостимуляции доказана с помощью клинического обследования пациентов и электромиографии мышц небных дужек.

Ключевые слова: небные миндалины, хронический тонзиллит, лимфоциты, электрофоретическая активность, жирные кислоты, липопероксидация, кальциевый гомеостаз, апоптоз, помповый механизм, электромиостимулляция, антиоксиданты.

Shevchuk Y.V. Chronic tonsillitis (the problem of pathogenesis and treatment). -Manuscript. Dissertation for awarding for scientific degree of candidate of medical sciences, specialization 14.01.09 - otolaryngology. - Prof. O.S. Kolomiychenko Institute of Otolaryngology of Medical Science Academy in Ukraine. - Kyiv, 2004.

Dissertation is devoted to the problem of pathogenesis and treatment the patients vith chronic tonsillitis by studding functional ability, lipid and peroxide oxidation metabolism, Calcium accumulation and increasing the effectiveness of treatment this patients.

In these work clinical, biochemical, patophysiology and electrophysiology methods was used.

These research was performed on palatal tonsils and their cell belonging to people with chronic tonsillitis and healthy individuals has shown heat in case of the mentioned disease palatal tonsils electrophoretic motility (EM) certainly decrease (from 0.980.03 desмV^-1s^-1 до 0.810.02 mdesмV^-1s^-1) with is evidence of substantial decline of immunocompetental cell functional ability. Small doses of concanavalin A (10-15 mg/ml) stimulation led to a greater rise in functional ability of lymphocytes in affected tonsils. Stimulation by medium doses (30-35 mg/ml) caused amore substantial rise in control group, by high doses (50 mg/ml) led to a decline in lymphocyte EM in silk individuals. A long-lasting substantial rise of lymphocyte functional potential has been observed in the group with chronic tonsillitis under effect of cAMP.

In case of chronic tonsillitis there is a share change in fatty acids metabolism: linoleum acid concentration is 16 times less than normal and arachidonic acid concentracion is 11 tomes greater, there is an increase in lipid oxidation process and a decline in antioxidant protection.

Chronic tonsillitis is accompanied by Ca²⁺ homeostasis changes - basal and stimulated intracellular Calcium increases. Lipid peroxidation, Calcium accumulation in lymphocytes leads to mytohondrial pore development, cytohrome and apoptosis factor outlet, and functional activity decline and cell death.

There is a description of pump theory if chronic tonsillitis patogenetic mechanism. Author suggests palatal tonsil muscle electrostimulation as an increasing pumpactivity that excretes toxic substansces from the crypts and sucks antigens in as immunologic factor. Complex therapy of chronic tonsillitis is introduced. This therapy comprises palatalmuscles electrostimulation and functional ability stimulators - trimetasidin, and tokoferoly, vitamin C and unitioly.

Key word: palatal tonsils, chronic tonsillitis, lymphocytes, electrophoretic motility, fatty acids, lipid peroxide oxidation, Calcium accumulation, apoptosis, pump phatogenetic mechanism, electrostimulation, antioxidants.

Размещено на Allbest.ru

...