Імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я УКРАІНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. Богомольця

УДК:612.017:615.834:615.83+615.34:547:616.24

14.03.08 - імунологія та алергологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ІМУНОТРОПНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З УСКЛАДНЕННЯМИ В ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХАХ

Пілецький Анатолій Михайлович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії МО України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Кузнєцова Лариса Володимирівна, Українська військово-медична академія, кафедра військової терапії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бордонос Володимир Герасимович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач відділом експериментальної та клінічної імунології науково-дослідного лабораторного центру

доктор медичних наук, професор Пухлик Борис Михайлович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри фтизіатрії, клінічної імунології та алергології

Провідна установа: Інститут геронтології АМН України, лабораторія патофізіології та імунології

Захист дисертації відбудеться "5" лютого 2004 року о 15-30 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (м. Київ, вулиця Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2, (аудиторія кафедри шкірних та венеричних хвороб)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, 03057, м. Київ, вулиця Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 03.01. 2004 року.

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої Ради доктор медичних наук, професор С.Г. Свирид

Анотації

Пілецький А.М. Імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.08. - імунологія та алергологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Київ. 2004 р.

Представлена до захисту дисертація у вигляді рукопису, в якій відображені результати лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах за допомогою специфічної імуновакцини Імудон та преформованого природного фактора Пайлер-світла.

Встановлено, що імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму вакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом здатна підвищувати кількість Т-лімфоцитів (47,5±1,2% до 56,7±1,9% при нормі 61,4±0,8%) та їх функційну активність в реакції бластної трансформації на неспецифічні мітогени: ЛМ з 15,9±1,2 і.с. до 25,1±1,2 і.с. при нормі 26,7±2,1 і.с.) та Кон-А в концентрації 20 мкг\мл з 3,2±0,1 і.с. до 5,1±0,2 і.с.), при комбінованому лікуванні хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії знижується вихід гістаміну з базофілів периферійної крові, індукованого бактеріальними алергенами з 50,4±5,6% до 15,1±1,2%, в процесі лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії значно зменшилась кількість основного IgE (з 91,4 ± 8,3 Ке\л до 21,3 ± 9,1 Ке\л) та специфічного IgE, а також відзначається тенденція до нормалізації IgA (з 0,9 ± 0,2 Ке\л до 1,4 ± 0,9 Ке\л), показники поглинаючої активності нейтрофільних гранулоцитів та альвеолярних макрофагів, а також киснево-залежного механізму фагоцитозу (НСТ-тест) нормалізувалися в результаті лікування імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії, в процесі проведеного лікування в комплексі з імуновакциною Імудон являється позитивним, що супроводжується імунологічними змінами, очевидно, пов"язаними з гіперчутливістю негайного типу, важкість перебігу бронхіальної астми з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах характеризується високим складом ФНП-б, ІЛ-1б, ІЛ-4 в сироватці крові, яка корелює з важкістю нападів бронхіальної астми та вмістом імунного інтерферону.

Ключові слова: бронхіальна астма, Імудон, Пайлер-світло.

Пилецкий А.М. Иммунотропная терапия больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08. - иммунология и аллергология. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца. Киев. 2004 г.

Представлена к защите диссертация в виде рукописи, в которой отражены результаты лечения больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях с помощью специфической иммуновакцины Имудон и преформированного природного фактора Пайлер-света.

Впервые установлены особенности течения заболевания бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях при специфической иммунотерапии Имудоном в комплексе с Пайлер-светом, что дает возможность изучения патофизиологических механизмов развития данного заболевания и дает возможность вневдить в практику новые схемы лечения, что в свою очередь приводит к повышению эффективности терапии больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях путем включения в комплекс лечебных мероприятий медикаментозной специфической иммунотерапии при помощи препарата Иммудон в сочетании с иммуномодулирующими свойствами преформованных природных факторов Пайлер светом.

Установлено, что иммунотропная терапия больных бронхиальной астмой вакциной Имудон в комплексе с Пайлер-светом способна повышать количество Т-лимфоцитов (47,5±1,2% до 56,7±1,9% при норме 61,4±0,8%) и их функциональную активность в реакции бластной трансформации на неспецифические митогены: ЛМ з 15,9±1,2 и.с. до 25,1±1,2 и.с. при норме 26,7±2,1 и.с.) и Кон-А в концентрации 20 мкг\мл з 3,2±0,1 и.с. до 5,1±0,2 и.с.), при комбинированном лечении больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях иммуновакциной Имудон в комплексе с Пайлер-светом на фоне традиционной терапии снижается выход гистамина с базофилов периферической крови, индуцированного бактериальными аллергенами с 50,4±5,6% до 15,1±1,2%, в процессе лечения больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях иммуновакциной Имудон в комплексе с Пайлер-светом на фоне традиционной терапии, значительно уменьшилось количество основного IgE (с 91,4 ± 8,3 Ке\л до 21,3 ± 9,1 Ке\л) и специфического IgE, а также обозначается тенденция к нормализации IgA (с 0,9 ± 0,2 Ке\л до 1,4 ± 0,9 Ке\л), показатели поглотительной активности нейтрофильных гранулоцитов и альвеолярных макрофагов, а также кислородо-зависимого механизма фагоцитоза (НСТ-тест) нормализовался в результате лечения иммуновакциной Имудон в комплексе с Пайлер-светом на фоне традиционной терапии, в процессе проведенного лечения в комплексе с иммуновакциной Имудон является положительным, что сопровождается иммунологическими изменениями, очевидно, связанных с гиперчувствительностью немедленного типа, тяжестю течения бронхиальной астмы с осложнениями в верхних дыхательных путях, характеризуется высоким составом ФНП-б, ИЛ-1б и ИЛ-4 в сыворотке крови, которая кореллирует с тяжестю приступов бронхиальной астмы и содерданием иммунного интерферона.

Нормализация уровня сывороточного ФНП-б - одного из факторов, который дестабилизирукт базофильные клетки, может быть рассмотреный как положительный эффект лечения Пайлер-светом, который способен понижать клеточные проявления бронхиальной астмы.

При лечении больных бронхиальной астмой Имудоном в комплексе с Пайлер-светом сохраняется высокий уровень спонтанной продукции ИЛ-1б, возможно, на ответ на долгосрочное нахождение аллергенов.

Для острого периода бронхиальной астмы характерно независимое от степени тяжести приступа снижение концентрации в сыворотке крови ИФН-г. Это может быть теоретическим предположением для использования препаратов ИФН-г в комплексной терапии больных бронхиальной астмой.

Включение полиризованного света в комплексное лечение заболевания приводит к повышению эффективности лечения до 85%, сокращение сроков нахождения в стационаре, улучшает качество жизни больного на 75%.

Проведенное нами исследование также свидетельствует о том, що в результате лечения в комплексе с Имудоном и Пайлер-светом является положительным и сопровождается важными иммунологическими показателями, возможно, связанными со снижением аллергической реакции гиперчувствительности немедленного типа. После проведенного лечения Имудоном в комплексе с Пайлер-светом определены непрямые признаки снижения активности Th-составной иммунной системы - нормализация уровня ИЛ-4 в сыворотке крови.

На основе полученных данных предложен новый алгоритм и лечебная тактика больных бронхиальной астмой с осложнениями в верхних дыхательных путях.

Ключевые слова: бронхиальная астма, Имудон, Пайлер-свет.

Pilyetsky A. M. Immunotropic therapy of patients with bronchial asthma. - Manuscript.

Thesis for the Candidate of Medical Sciences scientific degree in the in specialty 14.03.08. - immunology and allergology.National Medical University, named after A. A. Bogomolets. Kyiv. 2004. Thesis is presented for defense in the form of manuscript, in which the results of treatment patients with bronchial asthma with complications in upper respiratory airways by specific immunovaccine Imudon and preformed natural factor Pilar-light are reflected.

It was found out, that immunotropic therapy of patients with bronchial asthma by vaccine Imudon in complex with Pilar-light could raise the number of T-lymphocytes (from 47,5±1,2% to 56,7±1,9% with the norm 61,4±0,8%) and their functional activity in the reaction of blast transformation into nonspecific mytogenes: LM (from 15,9±1,2 i.s. to 25,1±1,2 i.s. with the norm 26,7±2,1 i.s.) and Kon-A in the concentration 20 mcg\ml (from 3,2±0,1 i.s. to 5,1± 0,2 i.s.); in combined treatment of patients with bronchial asthma with complications in upper respiratory airways by immunovaccine Imudon in complex with Pilar-light on the background of conventional therapy the coming out of histamine from basophiles of peripheral blood, that is induced by bacterial allergens, decreases (from 50,4±5,6% to 15,1±1,2%); the quantity of general IgE (from 91,4±8,3 Ke\l to 21,3±9,1 Ke\l) and specific IgE significantly decreased, and also the tendency to the normalization of IgА (from 0,9±0,2 Ke\l to 1,4±0,9 Ke\l) is determined; the indices of absorbing activity of neutrophilic granulocytes and alveolar macrophages and also oxygen-dependent mechanism of phagocytosis (NBT-test) normalized as a result of complex treatment by Imudon and Pilar-light. The process of the treatment completed in complex with immunovaccine Imudon is positive, which is accompanied by immunologic changes, obviously connected with hypersensitivity of immediate kind. The heaviness of bronchial asthma course with complications in upper respiratory airways is characterized by high content of FNP-б, Il-б in blood serum.

Key words: bronchial asthma, Imudon, Pilar-light.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема лікування хворих на бронхіальну астма з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах є однією з актуальних як в Україні, так і в цілому світі (І.С. Гущин, 1995; 1998; Плейфер Дж.,1998; F.E. Hargreave, J. Dolovich, 2001; P.H. May, J. Richman, H.W. Harris, 2001; D.E. Tinktlman, C.K. Naspitz, 2002; E.B. Weiss, M. Stein, 2002).

Останні 20 років характеризуються ростом захворювань та важкістю перебігу бронхіальної астми, особливо, якщо патологія ускладнюється алергією в верхніх дихальних шляхах, яка обумовлена вторинним імунодефіцитом. За соціальним значенням бронхіальна астма виходить на одне з перших місць серед захворювань органів дихання (Бережна Н.М.,1996; Чернушенко К.Ф., 1995; Чучалін А.Г., 1999).

Дослідження останніх років показали, що симптоми бронхообструкції, при бронхіальній астмі, як правило, з"являються одночасно із симптомами інфекційного процесу і залишаються після одужання, загострюючись при наступній інфекції (Гущин І.С., Драннік Г.М., 1995; Плейфер Дж., 1998). Відомо, що в патогенезі бронхіальної астми важливу роль відіграє стан імунної системи, особливо порушення загального та локального імунітету, які неминуче виникають на певному етапі розвитку захворювання і в значній мірі є фактором, що замикає порочне коло прогресування захворювання (D.M. Paulnode, 1998; D.S. Parker, 199І.)

Для успішного проведення лікувальних заходів, спрямованих на поліпшення функціонування імунної системи, необхідно чітко визначити роль окремих її ланок у розвитку процесу, встановити чіткі критерії характеру імунодефіциту (В.І. Пицький, 1999; І.С. Гущін 1998; Р.М. Хаїтов, 2002). астма бронхіальний імуновакцина

В період демографічної кризи, яка відзначається сьогодні в Україні, ця проблема набуває не тільки медичного аспекту, але й соціального. Необхідно новий підхід до діагностики стану імунної системи при слабковиражених її порушеннях, який полягає в інтегральній оцінці здатності її до адекватного функціонування. Специфічна імунотерапія при бронхіальній астмі за допомогою бактеріальних алергенів є малоєфективною, тому на сьогоднішній день особливу перспективність має лікування за допомогою специфічних вакцин, які складаються з лізатів майже всіх інфекційних збудників хвороб дихальних шляхів, що призводить до такого важкого захворювання, як бронхіальна астма, а тим паче, якщо перебіг її проходить на фоні патології в верхніх дихальних шляхах. Присутність різноманітних порушень імунологічного стану у хворих на бронхіальну астму потребує такої імуномодуляції, яка б позитивно діяла на всі ланки імунітету, таким вимогам відповідають специфічні імуновакцини і, особливо, Імудон, який забезпечує подвійний імуномодулюючий ефект - специфічний і неспецифічний. Перспективним є вивчення впливу преформованих природних факторів, та особливо Пайлер-світла на Т- та В- ланки імунітету у хворих на бронхіальну астму, та обгрунтувати недостатньо обгрунтовані клінічні та імунологічні критерії для його застосування (Р.М. Хаітов,1995; У.Пол,1999; Р.А. Томпсон, 1999; Anderson, 1998).

Враховуючи вищезазначене, актуальним являється підвищення ефективності лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах специфічними вакцинами в комплексі з Пайлер-світлом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової наукової тематики кафедри військової терапії Української військово-медичної академії:"Вивчення механізму специфічного та неспецифічного, системного та локального імунітету у хворих на алергічні та запальні захворювання та виявлення групи ризику з серцево-судинної судинною патологією" (Державний реєстраційний номер 0199U0 00213). Здобувачем самостійно виконано імунологічне обстеження та лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах шляхом оптимізації методу специфічної імунотерапії за допомогою препарату Імудон та преформованих природних факторів за допомогою поляризованого поліхроматичного світла - Пайлер-світла.

Задачі дослідження:

1. Розробити ефективні засоби лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах специфічною імуновакциною Імудон в комплексі з поляризованим поліхроматичним світлом на основі вивчення імунного, цитокінового та інтерферонового стутусу, вмісту гістаміну в базофілах периферичної крові, на основі вивченння дозозалежного ефекту та індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин хворих до препарату.

2. Вивчити стан системних та регіонарних імунних реакцій при бронхіальній астмі з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, їх патогенетичну роль в порівнянні з клінічними особливостями плину даного захворювання та його наслідком.

3. Розробити принципи локальної та системної імунокоригуючої терапії в залежності від важкості захворюваності бронхіальною астмою з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах та показниками їх імунологічної реактивності.

4. Вивчити особливості імунокоригуючої терапії при лікуванні хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах з урахуванням індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин та дозозалежного ефекту лікувального препарату Імудон.

5. Вивчити клінічну ефективність комплесної імуномодулюючої терапії з включенням специфічної імуновакцини Імудон в алгоритмі лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах.

6. Вивчити кореляційну залежність важкості перебігу бронхіальної астми з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах з цитокінами, забезпечуючими реакції запалення між ФНП-б, IL - 1б, ІФН-г.

Об"єкт дослідження: хворі на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, які дали згоду на добровільне лікування та обстеження за допомогою Пайлер-світла та Імудону.

Предмет дослідження: лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах за допомогою специфічної імуновакцини Імудон та Пайлер-світла.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, імунологічні, методи специфічної алергодіагностики, функціональні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені особливості перебігу захворювання на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах при специфічній імунотерапії Імудоном в комплексі з Пайлер-світлом, що дає можливість вивчення патофізіологічних механізмів розвитку даного захворювання та дає можливість впровадити в практику нові схеми лікування, що в свою чергу приведе до підвищення ефективності терапії хворих на бронхіальну астму шляхом включення в комплекс лікувальних заходів медикаментозної специфічної імунотерапії в поєднанні з імуномодулюючими властивостями преформованих природних факторів. Запропонований новий метод лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах за допомогою специфічної імунотерапії препаратом Імудон та преформованим природним фактором Пайлер-світлом.

На підставі одержаних даних запропоновано новий алгоритм та лікувальна тактика хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволили встановити особливості перебігу захворювання на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах при специфічній імунотерапії препаратом Імудон в комплексі з Пайлер-світлом, що дає можливість вивчення патофізіологічних механізмів розвитку даної патології, а також дає можливість впровадити в практику нові схеми лікування, що в свою чергу приведе до підвищення ефективності терапії хворих шляхом включення в комплекс лікувальних засобів медикаментозної специфічної імунотерапії в поєднанні з імуномодулюючими властивостями фізичних преформованих факторів.

Основні положення дисертації впроваджені в роботу алергологічних відділень Київської міської клінічної лікарні N8, Київського міського алергоцентру, терапевтичних та пульмонологічних відділень Київського військового госпіталю, в педагогічний процес кафедри загальної терапії Української військово-медичної академії, що підтверджено актами впровадження від 11.03 2002 року.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовані наукова і патентно-інформаційна література з проблемами ефективності специфічної імунотерапії хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, визначені мета, задачі і методологія дослідження. Проведений збір клінічного матеріалу і його статистичний аналіз, написані розділи роботи, сформульовані висновки і запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження у практичну охорону здоров"я. Автором досконально оцінені наявні методи лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, визначена їх інформативність. Автором не були використані ідеї та наукові розробки, які належать співавторам публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на наукових конференціях Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика в 2000 р., 2001 р., 2002 р., на 2 з"їзді фтізіатрів та пульмонологів України 2001 р. та 1 з"їзді алергологів України в 2001 р., на спільному засіданні кафедр військової терапії, військової загальної практики сімейної медицини, військової формації Української військової академії і кафедр медичної генетики, клінічної імунології та алергології, гастроентерології, сімейної медицини Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 7 статтях наукових журналів, 1 монографії, в 1 матеріалах з"їзду.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, 5 розділів особистих досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який включає 106 робіт кирилицею та 78 латиницею. Робота викладена на 178 стор., ілюстрована 36 таблицями і 2 малюнками.

Основний зміст дисертаційної роботи

Матеріали і методи дослідження. Робота основана на аналізі результатів обстеження 128 хворих на бронхіальну астму з ускладненням в верхніх дихальних шляхах. Вік обстежених від 18 до 65 років, з них 94 жінки (73,4%) та 34 (26,6%) чоловіки. Тривалість захворювання коливалась від 6 місяців до 10 років і більше, при цьому до 2-х років хворіло 30 чоловік (38,4%), від 2 до 5 років - 30 (38,4%), від 5 до 10 років (6,3%) і найчисельніша група хворих, яка страждає бронхіальною астмою - це від 10 до 30 років, становила 60 чоловік (46,9%). Діагноз бронхіальна астма встановлювався алергологами на основі комплексного, лабораторно-імунологічного та інструментального обстеження. Особливе значення надавалось алергологічному тестуванню. Виділялась клініко-функціональна форма бронхіальної астми. Характеристика клінічного стану хворого визначалась шляхом визначення інтегрального клінічного індексу, який включав в собі 14 основних клінічних ознак: кашель, кількість відокремленого харкотиння, пітливість, слабкість, задишка, затруднене дихання, частоту приступів затрудненого дихання за добу, катаральні зміни лор-органів, перкуторний звук, рухомість нижнього легеневого краю, характер дихання, хрипи сухі та вологі. Оцінка клінічних показників провадилась на основі пропозицій А.Д. Адо (1980). Всі хворі були обстежені при вступі в алергологічне відділення, на другу добу та після закінчення лікування за дві доби перед випискою, в деяких випадках хворі обстежувались від 3 до 5 разів. Контрольну групу 1 (здорові люди) становили 20 практично здорових людей в віці від 18 до 30 років, з них 15 чоловіків та 5 жінок. Серед обстежених мали перевагу мешканці міст - 90 чоловік (70,3%), значно менше пацієнтів мешкали в сільській місцевості 38(29,7%). У 30 (23,4%) хворих відзначалось легка ступінь важкості хвороби, у 68 (53,2%) - середньої важкості і у 30 (23,4%) відзначалось важкий перебіг патологічного процесу. Методом цілеспрямованого відбору всі хворі на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах були поділені на наступні репрезентативні групи: 1-у групу становили 30 хворих на бронхіальну астму, які одержували лікування Пайлер-світлом, 2-у групу становили 20 хворих на бронхіальну астму, в комплексну терапію яких було використано специфічний імунний препарат Імудон; 3-ю групу становили 35 хворих на бронхіальну астму, яким на фоні базисної терапії було призначено Пайлер-світло в комплексі з Імудоном, в 4-у групу війшли 35 хворих на бронхіальну астму, які лікувались традиційною терапією. Терапевтичну дозу Імудону призначали хворим в залежності від індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин. Необхідність вивчення трьох доз викликана тим, що застосування тільки однієї стандартної дози - 0,06 мкг/мл - не завжди відбиває істинну чутливість лімфоцитів до препарата. Відібрані мінімальна (0,006 мкг/мл та максимальна (0,2 мкг/мл) дози, які застосовувались в реакції Е-РУК. Було доведено, що на дозу нижчу мінімальної лімфоцити не реагували, а доза вища максимальної часто була надто велика і викликала пригнічуючу дію. Хворим бронхіальною астмою здійснювали дію на область проекції кореня легень Пайлер-світлом, індукованого від апарату " Bioptron" (Швейцарія), який випромінює поляризоване поліхроматичне світло (ППС) в хвилювому діапазоні 400-2000 нм, що дозволяє йому проникати в тканини на глибину 2,5-3 см. Лікування проводили кожної доби по 4 хвилини на груднину на область проекції підгруднинної залози - 1 день, потім 10-14 днів- на проекцію корня легень. Для рішення поставлених задач застосовувались загальнохімічні, функціональні, алергічні та імунологічні методи обстеження, після ретельно зібраного алергологічного анамнезу у пацієнтів в фазі ремісії бронхіальної астми для уточнення етіології захворювання робили алергологічне обстеження. Провадилось шкірне тестування побутовими, пилковими, епідермальними, харчовими алергенами. При негативних результатах скарифікаційних проб провадили внутрішньошкірні проби. Проби повторювались по закінченні курсу лікування. У всіх хворих обстежувалась периферійна кров та бронхоальвеолярний змив (БАЗ). При цьому визначались клітинні та гуморальні фактори системного імунітету: кількість, субпопуляційний склад та функційний склад лімфоцитів, функційний склад нейтрофілів, поглинаюча активність, спонтанний та індукований НСТ-тест, склад IgG, A, M, E, реактивність базофілів крові, цитокіновий профіль - ІЛ-1, ІЛ-4, ФНП-б, ІНФ-г. Клітинні та гуморальні фактори регіонарного імунітету в складі (БАЗ) визначались аналогічно показникам крові. Оцінку Т-системи імунітету провадили за допомогою тесту спонтанного розеткоутворення (Е-РУК) по методиці Bach J.N. (1969), для вивчення субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+), В-лімфоцитів (CD20+), IgE в сироватці крові використовували двухступеневий лімфоцитотоксичний тест з використовуванням моноклональних антитіл "Протеіновий профіль", Санкт-Петербург. Реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) становили в мікромодіфікації (Хоробрих В.В., 1983; Фремель Г.,1987). Для оцінки використовували метод рівня включення ДНК, міченого Н 3-тімідіном та рахували на сцинтилиційному лічильнику N 11321. Результати отримували в імпульсах на 1 хвилину або в індексах стимуляції. Для вивчення В-системи імунітету використовували реакцію комплементарного розеткоутворення (ЕАС-РУК) за методикою А.Н. Чередєєва (1975). Поглинаюча здібність альвеолярних макрофагів оцінювалась за методом Т.І. Івчик (1981), а нейтрофільних гранулоцитів по С.Г. Потаповій (1977). Спонтанний та індукований тест відновлення нітросинього тетразоляю альвеолярних макрофагів (АМ) та нейтрофільних гранулоцитів (НГ) провадили по Sigal (1974), визначення специфічного гістаміну з базофілів крові мікроспектрофлюорометричним методом на апараті "Нitachi" при довжині хвилі 355-544 нм. Сироватковий склад цитокінів визначався спектрофотоколориметричним способом із використанням реактивів для імуноферментного аналізу фірм ІВЛ (Гамбург, Германія) - для ІЛ-1б, ІФН-г - Immunogenetics N. V. (Бельгія) - для ФНП-б на аналізаторі Statfax фірми Labsystems (Фінляндія).

Даний засіб імуноферментного аналізу являється твердофазним ензимозв"язаним імуносорбентним аналізом (ELISA), який бронхіальна астмазується на принципі "бутерброду", де аліквоти сироватки крові пацієнта інкубуються в чашечках, які покриті первинними антитілами, де будь-який присутній досліджуваний антиген зв"яжеться з цим антитілом. Біотинілюване вторинне антитіло, направлене на другу область молекули антигена, зв"яжеться з ним, утворюючи "бутерброд".

Результати роботи та їх обговорення. В останні роки особлива увага приділяється патофізіологічному підходу до лікування хворих на бронхіальну астму. Експериментально та клінічно доказано, що бронхіальна астма - імунозалежне захворювання, в патогенезі якого особливе значення мають порушення клітинного та гуморального імунітету, а також зміни регіонарного імунітету дихальних шляхів. Поряд з можливістю рецидиву підвищується небезпека переходу захворювання в хронічну форму. В зв"язку з цим доцільно використовувати імунотерапію бактеріальною вакциною Імудон, яка складається з лізату слідуючих бактерій, які частіш за все являються збудниками захворювань верхніх дихальних шляхів і, сенсибілізуючи середні, викликають захворювання на бронхіальну астму (Л.Бластен, 1997; de Week A.L. 1980).

В останній час на фоні імунотерапії широко використовуються немедикаментозні методи лікування бронхіальної астми, які спрямовані на корекцію імунного статусу, становить інтерес вплив поляризованого світла (Пайлер-світла) на імунологічну реактивність організму, що являє собою електромагнітні хвилі, які осцилюють в паралельних площинах і охоплюють довжину хвилі від 400 до 2000 нм, іншими словами - це видиме холодне світло: обмежений діапазон частот інфрачервоного світла. Тому, нашим завданням було вивчення імунного статусу хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах до і після впливу поляризованого поліхроматичного світла на фоні традиційної терапії та Імудону. Об"єктом вивчення було 128 хворих з діагнозом: бронхіальна стма, персистуюча, середньо-важкий перебіг, стадія помірно вираженого загострення з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах. В залежності від лікування хворі були розподілені на слідуючі групи: 1-у групу становили пацієнти, які одержували Пайлер-світло на фоні традиційної терапії (38 чоловік); 2-а група (20 чоловік), яким на фоні базисного лікування застосовували специфічну вакцину Імудон; 3-я група (35 чоловік), які лікувались Пайлер-світлом на фоні імунотерапії за допомогою Імудону; 4-а група (35 чоловік) - це група хворих, які одержували тільки традиційне лікування. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб, донорів крові. Після проведення обстежень по індивідуальній чутливості Т-лімфоцитів до Імудону виявилось, що 88,7% хворих чутливі до середньотерапевтичної дози, що і було використано нами в лікуванні. Оцінюючи результати проведеного лікування, спочатку оцінювали ефективність по клінічним проявам хвороби. У хворих на бронхіальну астму, які приймали Імудон, на фоні світлотерапії відстежено 20% позитивних результатів - ефективність лікування 5 балів, при цьому приступів задухи та дихальний дискомфорт не простежувався, працездатність не порушувалась. У 58% пацієнтів відстежено хороший ефект - 4 бали - це приступи задухи були періодичні та турбував невеликий сухий кашель, що потребувала використання в 2- агоністів короткої дії. Працездатність хворих зберігалась повністю. Задовільний результат - 3 бали - простежувався у 30% хворих, приступи задухи зберігались, але стали більш легкими, тому виникла потреба прийняття бронхолітичних препаратів, профілактичного лікування кромоглікатом або недокромілом натрію і працездатність зберігалась. У пацієнтів, яким на фоні базисного лікування не призначали Пайлер-світла, тільки у 10% випадків були одержані відмінні результати та в 40% був добрий результат, а задовільний - у 50% хворих, що говорить про доцільність використання Пайлер-світла при лікуванні даної групи хворих. Результати аналізу змін стану клітинного імунітету у хворих свідчить про вірогідно більш низький рівень відносної кількості числа CD3+ у пацієнтів досліджуваних груп в порівнянні з контролем (60,3±0,21%). У всіх обстежених пацієнтів був достатньо низький рівень CD4+ (26,73±0,8%) і особливо CD8+ (18,4±1,58%) в порівнянні з нормальними величинами, відповідно (35,4±0,35% та 25,1±0,50%). В 2-ій групі хворих, які не приймали терапію поляризованим поліхроматичним світлом (ППС), відзначається тенденція до поліпшення показників, але дані не досягають нормальних величин. В групі пацієнтів, які отримували ППС на фоні традиційної терапії - рівні CD4+ та CD8+, значно підвищились та наближались до показників у здорових людей, а співвідношення CD4+/CD8+ нормалізувалось (р<0,05). Клінічно це виявлялось більш швидким поліпшенням загального стану хворого. Проліферативна активність лімфоцитів виявлялась в реакції РБТЛ на ЛМ, в усіх обстежених групах хворих і була суттєво нижча за норму і вірогідно не відзначалась в усіх групах обстежених хворих. Після проведеної реакції РБТЛ на ЛМ, Кон-А в дозах 20 мкг/мл та 40 мкг/мл до кінця лікування хворих простежувалась більш висока ефективність бластоутворення на неспецифічний мітоген ЛМ, що підтверджує активацію функціональної активності Т-лімфоцитів, в основному Т-хелперів. При вивченні гуморального імунітету виявилось, що кількість В-лімфоцитів (CD20+) у хворих 1-ї групи в результаті лікування Пайлер-світлом вірогідно наближалась до норми (15,9±3,2). У всіх хворих склад IgE до лікування був значно підвищеним, але після лікування Пайлер-світлом в комплексі з Імудоном понижчав до норми. Було вивчено вплив Імудону в поєднанні з лікуванням Пайлер-світла на рівень IgЕ загального та специфічного до стафілококу. Обстежено 23 хворих, рівень IgЕ вивчали до лікування і 6 місяців після лікування. Виявилось, що комплексне лікування специфічною імуновакциною Імудон з преформованим природним фактором ППС в певній мірі покращує імунний статус хворих як кількісну, так і функціональну його активність і специфічність. При обстеженні хворих була виявлена значна дисфункція альвеолярних макрофагів (АМ), яка проявлялася в зниженні поглинаючої активності АМ в порівнянні з контролем (P<0,01). Показники НСТ-тесту у хворих були значно вищі, ніж в контролі, що свідчить про недостатність внутрішньоклітинних киснево-залежних механізмах бактерицидності. В процесі комплексного лікування Імудоном та ППС функція АМ та нейтрофільних гранулоцитів (НГ) наближалася до норми, напруга внутрішньоклітинних механізмів бактерицидності також нормалізувалася, при цьому доза Імудону, яка давала максимально виражений стимулюючий терапевтичний ефект була 0,06 мкг\мл. Відомо, що тканинні базофіли та базофільні гранулоцити крові являються важливими структурними елементами імунної системи організму людини, які регулюють мікроциркуляцію, трофіку та прояв алергійних реакцій в тканинах. Виявилось, що в результаті лікування Імудоном. чутливість базофілів крові до специфічного інфекційного алергену різко знижена у хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах 1 групи, які лікувались Імудоном. При традиційному лікуванні показники гістаміну, виділеного з базофілів під дією специфічного алергена до і після лікування були значно знижені та їх чутливість до специфічного алергену була незначна.

Таким чином, специфічний імуномодулятор Імудон виявляє гіпосенсибілізуючий та стабілізуючий ефект на мембранні структури базофілів, а приєднання Пайлер-світла в комплексі з Імудоном на фоні традиційної терапії хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах сприяє нормалізації імунного статусу організму людини. Ці дані диктують необхідність поєднаного застосування специфічної імунотерапії Імудоном в комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, етіологічним фактором якої являється сенсибілізація організму до найчастіше зустрічаючих спектрів інфекційних алергенів.

Патогенетичні механізми атопічного запалення потребують поглибленого вивчення з урахуванням кооперативної взаємодії між клітинами імунної системи, які забезпечують секрецію та рецепцію цитокінів. Цитокіни містять в собі велику кількість ендогенних біологічно активних сполучень (описано близько двох десятків інтерлейкінів, інтерферонів, колонієстимулюючих факторів, факторів, які некротизують пухлини, та ряд інших сполучень). У формуванні атопічного запалення приймає участь велика кількість різних медіаторів запалення, їхні функції багато в чому взаємозалежні, але про вплив запального процесу з певною долею вірогідності можна судити по деяким цитокінам, які грають важливу роль в розвитку запальної реакції. До їхнього числа відносяться ІНФ-г, ФНП-б, ІЛ-1б, ІЛ-4.

При дослідженні нами групи хворих до лікування визначені наступні зміни в групі цитокінів (таблиця 1): концентрація ІЛ-1б в сироватці крові у хворих на бронхіальну астму, які лікувались Пайлер-світлом на фоні базисної терапії була значно збільшена у порівнянні зі здоровими людьми (р<0,05).

Рівень спонтанної продукції ІЛ-1б, а також вміст ФНП-б та ІФН-г в сироватці крові хворих були значно більше, ніж у здорових людей. У хворих на бронхіальну астму контрольної групи, які отримували тільки базисну терапію, ці показники відповідали до лікування показникам хворих на бронхіальну астму попередньої групи. У пацієнтів після проведеного лікування разом із визначеною вище позитивною динамікою клінічної симптоматики було визначено цілий ряд змін цитокінового профілю. Так, рівень ІЛ-4 в сироватці крові пацієнтів, які лікувалися Пайлер-світлом, значно знизився у порівнянні з таким до лікування та не відрізнявся від показників у здорових осіб. Сироватковий рівень ІНФ-г до лікування в І та ІІ групах хворих був значно нижче, ніж до лікування. Літературні дані свідчать, що при запальній реакції ІНФ-г, який активує макрофагальну частину імунітету, являється прямим індуктором синтезу ІЛ-1б (при запальній реакції, яка обумовлена впливом інфекційного агенту, в більшій ступені, та в меньшій ступені - при атопічному запаленні). ІЛ-1б у фізіологічних умовах здатний підвищувати виробку ІНФ-г шляхом активації Th1-клітин.

Таблиця 1 Показники виробництва деяких цитокінів у хворих на бронхіальну астму до та після лікування (M±m)

Примітки:* - достовірність різниці від контролю, р<0,05;

** - достовірність різниці від групи хворих після лікування, р<0,05

Таким чином, приймаючи до уваги отримані нами дані про зниження ІНФ-г в період загострення бронхіальної астми, а також з точки зору його значення в патогенезі запалення, ми вважаємо, що в період загострення бронхіальної астми можливо порушення інтерлейкін-1-опосередньої продукції ІНФ-г Th1-клітинам, що в числі інших факторів призводить до недостатнього синтезу данного цитокіну клітинами-продуцентами. Активація макрофагальної складової імунітету, яке має місце при загостренні бронхіальної астми, може сприяти підвищенню продукції макрофагами речовин, які інгібують синтез ІНФ-г. Про показник запальних реакцій в гострому періоді бронхіальної астми з деякою долею вірогідності свідчить підвищення в сироватці крові типових запальних цитокінів ІЛ-1б та ФНП-б, тоді як зниження вмісту ІНФ-г може свідчити про недостатність факторів, які обмежують реалізацію запального процесу. З цієї позиції ефект ІНФ-г при атопічному запаленні варто оцінювати як протизапальний.

У формуванні атопічного запалення приймає участь велика кількість різних медіаторів запалення, їхні функції багато в чому взаємозалежні, але про перебіг запального процесу з певною часткою вірогідності можна судити по деяким цитокінам, які грають центральну роль в розвитку запальної реакції. До їхнього числа відносяться інтерферон (ІНФ-г), а такж фактор некрозу пухлин (ФНП-б) та інтерлейкін 1 (ІЛ-1б). Відомо, що дія на організм антигену активує макрофаги та визиває секрецію ними ряду медіаторів, в тому числі і ІЛ-1б, що стимулює проліферацію Т-клітин та є головним медіатором розвитку місцевої запальної реакції при будь-якому типі запалення. Крім того, доведено, що в фізіологічних умовах ІЛ-1б здатний підвищувати активність Th1-клітин, стимулюючи секрецію ними ІФН-г.

Таким чином, при патологічному процесі найбільшу інформативність може нести виявлення в біологічних середовищах організму секреторної форми ІЛ-1б.

Відомо, що гіперпродукція IgE за допомогою цитокінів грає важливу роль в патогенезі імунної стадії атопічного запалення. Саме IgE, на думку більшості авторів, є основною патогенетичною ланкою в механізмі розвитку будь-яких атопічних реакцій, до числа яких відносять запалення бронхів при переважній більшості форм бронхіальної астми.

В зв"язку з цим, нам представляється актуальним проведення порівнянь вмісту в сироватці крові ІЛ-1б., ФНП-б та ІФН-г та клінічної характеристики приступів бронхіальної астми у хворих з метою виявлення можливих клініко-імунологічних критеріїв її важкості перебігу. Були досліджені хворі на бронхіальну астму при різній ступені важкості патологічного процесу: при важкому процесі було досліджено 15 чоловік, при середній ступені важкості - 20 чоловік та при легкому перебігу - 20 чоловік, в стані ремісії - 55 хворих на бронхіальну астму.

Отримані нами дані демонструють достовірну залежність концентрації рівня запальних цитокінів в сироватці крові від важкості перебігу бронхіальної астми. Особливо виражені порушення відмічені у пацієнтів під час важкого перебігу бронхіальної астми. Виявлені зміни достовірно відрізнялися від значень, отриманих в групі порівнянь (таблиця 2).

Таким чином, при аналізуванні рівня ряду запальних цитокінів в сироватці крові хворих на бронхіальну астму в приступному періоді різної ступені важкості нами відмічено значне можливе підвищення рівня ІЛ-1б та ФНП-б при важкому перебігу бронхіальної астми та помірне підвищення їхнього сироваткового вмісту при приступі бронхіальної астми середньої важкості. При легкому перебігу бронхіальної астми не виявлено можливого збільшення концентрацій ІЛ-1б та ФНП-б в сироватці крові, рівень цих медіаторів запалення був порівняний з групою порівняння (періодом ремісії бронхіальної астми). Сироватковий рівень ІФН-г при приступі будь-якого ступеня важкості виявився достовірно нижче, ніж у період ремісії захворювання, та не залежав від важкості перебігу бронхіальної астми.

Таблиця 2 Рівень ФНП-б, ІЛ-1б, ІНФ-г (Мm) в сироватці крові при приступах бронхіальної астми різного ступеня важкості (пг / мл)

Примітки: достовірність отриманих результатів в порівнянні

важкості процесу та стану ремісії

* - важкий перебіг

**- середня важкість

*** - легкий перебіг

Висока ступінь взаємозв'язку їхнього сироваткового вмісту являється фізіологічним. Виходячи з цього, нам представляється цікавим провести кореляційне дослідження між концентраціями цих цитокінів в приступному періоді бронхіальної астми різного ступеня важкості (таблиця 3)

Проведений кореляційний аналіз дозволив встановити наявність прямого зв'язку між вмістом в сироватці крові ІФН-г та ІЛ-1б.. Встановлено, що сила цього зв'язку має оборотню пропорційну залежність від важкості перебігу бронхіальної астми. Так, якщо в період ремісії бронхіальної астми коефіцієнт кореляції був близький до одиниці (r=0,949), то при легкому та середньоважкому перебігу бронхіальної астми, значення коефіцієнту кореляції складали відповідно 0,726 та 0,59, а при важкому перебігу астми нами встановлений найменший взаємозв'язок цих показників (r=0,369). Можливих коефіцієнтів кореляції між іншими парами показників вмісту цитокінів не одержано ні в одній групі пацієнтів.

Таблиця 3 Кореляційний зв"язок між досліджуваними цитокінами (r)

Примітки: кореляційні зв"язки: *між ФНП-б та ІЛ-1б;

**між ФНП-б та ІНФ-г;

***між ІЛ-1 бта ІНФ-г

Таким чином, результатами нашого дослідження підтверждується наявність взаємозв'язку між концентраціями ІФН-г та ІЛ-1б. в плазмі, причому виявлено зворотня залежність між силою описаного кореляційного зв'язку та важкості перебігу бронхіальної астми, що може свідчити на користь порушень імунорегулюючих механізмів контролю атопічного запалення в залежності від важкості перебігу бронхіальної астми.

Про вираженність запальних явищ у хворих на бронхіальну астму з певною долею вірогідності свідчить підвищення в сироватці крові типових запальних цитокінів - ІЛ-1б та ФНП-б, тоді як зниження вмісту ІФН-г може відображати недостатність факторів, які обмежують реалізацію атопічного запалення. З цих позицій ефект ІФН-г при атопічному запаленні слід розцінювати як протизапальний.

Таким чином, приступний період бронхіальної астми характеризується високим вмістом ІЛ-1б та ФНП-б в сироватці крові, яка корелює з важкістю приступів бронхіальної астми.

Нормалізація рівня сироваткового ФНП-б - одного із факторів, який дестабілізує базофільні клітини, може бути розглянутий як позитивний ефект лікування Пайлер-світлом, що здібний знижувати клітинні прояви бронхіальної астми.

При лікуванні хворих на бронхіальну астму Імудоном в комплексі з Пайлер-світлом зберігається високий рівень спонтанної продукції ІЛ-1б, можливо, на відповідь на довготривале надходження алергенів.

Для гострого періоду бронхіальної астми характерно незалежне від ступеня важкості приступу зниження концентрації в сироватці крові ІФН-г. Це може бути теоретичним припущенням для використання препаратів ІФН-г в комплексній терапії хворих на бронхіальну астму.

Включення поляризованого світла в комплексне лікування захворювання приводить до підвищення ефективності лікування до 85%, скорочення строків перебування в стаціонарі, покращує якість життя хворого на 75%.

Проведене нами дослідження також свідчить про те, що в результаті лікування в комплексі з Імудоном являється позитивним та супроводжується важливими імунологічними показниками, можливо, пов"язаних зі зниженням алергічної реакції гіперчутливості негайного типу.

Після проведеного лікування Імудоном в комплексі з Пайлер-світлом визначено непрямі ознаки зниження активності Th - складової імунної системи - нормалізація рівня ІЛ-4 в сироватці крові.

Висновки

У дисертаціі на основі вивчення імунного, цитокінового та інтерферонового статусу та їх корекції Імудоном та Пайлер-світлом розв"язана задача підвищення ефективності терапії хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах.

1. До початку терапії у хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах встановлені значні зміни в системному, локальному імунітеті, цитокіновому статусі та інтерфероногенезі. Виявлено дисбаланс показників імунної системи, що виражається в підвищенні рівня основного та специфічного IgE, зменшенням кількості та функціональної активності СД 3, СД 4, СД 8 та СД 20, зменшенні імунорегуляторного індексу, зниження виходу гістаміну з базофілів периферійної крові індукованого бактеріальними алергенами, зниженням показників поглинаючої активності нейтрофільних гранулоцитів та альвеолярних макрофагів, високим вмістом ФНП-б, IL - 1б, IL - 4 в сироватці крові та зниження вмісту ІФН - г. Виявлено, що коефіцієнт кореляції прямо пропорційний між вмістом в сироватці крові ІФН - г, ФНП-б, IL - 1б.

2. Імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах вакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом здатна підвищувати кількість Т-лімфоцитів (47,5±1,2% до 56,7±1,9% при нормі 61,4±0,8%) та їх функційну активність в реакції бластної трансформації на неспецифічні мітогени: ЛМ з 15,9±1,2 і.с. до 25,1±1,2 і.с. при нормі 26,7±2,1 і.с.) та Кон-А в концентрації 20 мкг\мл з 3,2±0,1 і.с. до 5,1±0,2 і.с.), що залежить від дози препарату та індивідуальної чутливості імунокомпетнтних клітин хворого до нього.

3. При комбінованому лікуванні хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії знижується вихід гістаміну з базофілів периферійної крові, індукованого бактеріальними алергенами з 50,4±5,6% до 15,1±1,2%.

4. В процесі лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії значно зменшилась кількість основного IgE (з 91,4 ± 8,3 Ке\л до 21,3 ± 9,1 Ке\л) та специфічного IgE, а також відзначається тенденція до нормалізації IgA (з 0,9 ± 0,2 Ке\л до 1,4 ± 0,9 Ке\л).

5. Показники поглинаючої активності нейтрофільних гранулоцитів та альвеолярних макрофагів, а також киснево-залежного механізму фагоцитозу (НСТ-тест) нормалізувалися в результаті лікування імуновакциною Імудон в комплексі з Пайлер-світлом на фоні традиційної терапії.

6. Перебіг бронхіальної астми з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах характеризується високим вмістом ФНП-б та ІЛ-б. в сироватці крові та зниженням ІФН-г, що має пряму залежність, але сила цього зв"язку має зворотню пропорційну від важкості перебігу бронхіальної астми.

7. Всім хворим на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, яким було проведено лікування Імудоном та Пайлер-світлом, в той час як у хворих контрольної групи, які отримували тільки традиційну терапію, мали місце підвищення ефективності проведеної терапії по бальній системі: у 38,0% хворих на відмінно, у 46,0% - добре, у 14,0% - задовільно і тільки у 3% хворих без ефекту, через 6-12 місяців відповідно: 74,1%, 12,1%, 6,9% в порівнянні з контрольною групою на 85%, скорочення строків перебування у стаціонарі на 25% та покращення якості життя хворого на 75%.