Традиційний та малоінвазивний остеосинтез в травматології

Таблица 4. Ускладнення залежно від степеня ушкодження м'яких тканин у разі традиційного остеосинтезу (абс., %)

Ушкодження м'яких тканин	Усього хворих	Ускладнення
		Нагноєння м'яких тканин	Остеомієліт	Несправжні суглоби, сповільнена консолідація	Повторні переломи, переломи пластин	Контрактури великихсуглобів
Закриті переломи	IC 1-3	1380	21	9	25	10	10
		63,0	1,5	0,7	1,8	0,75	0,75
	IC 4-5	563	30	12	29	7	8
		25,7	5,3	2,1	5,2	1,2	1,3
Відкриті переломи	IO 1	108	19	11	13	11	3
		4,9	17,6	10,2	12,0	10,2	2,9
	IO 2-3	138	35	6	25	9	5
		6,3	25,4	4,3	18,1	6,5	3,9
Усього	2189	105	37	92	37	26
	100	4,8	1,7	4,2	1,7	1,2

У разі традиційного остеосинтезу закритих переломів ми спостерігали достатньо невисокий відсоток ускладнень запального характеру, несправжніх суглобів, повторних переломів кісток.

У разі використання даної методики під час лікування значних ушкоджень м'яких тканин та відкритих переломів відсоток ускладнень підвищувався у три рази.

У разі малоінвазивного остеосинтезу переважали ускладнення, пов'язані з порушенням регенерації тканин, а загальний відсоток ускладнень за наявності відкритих переломів та масивних ушкоджень м'яких тканин був значно нижчим, ніж у разі традиційних методик.

Аналізуючи дані результати, ми прийшли до висновку, що найбільша кількість усіх видів ускладнень спостерігається у разі використання методик традиційного остеосинтезу, якщо ступіні ушкодження м'яких тканин IC 4-5 і відкритих переломів IO 2-3. Застосування малоінвазивних методик при наявності цих ушкоджень більш ефективне.

Таблица 5. Ускладнення залежно від степеня ушкодження м'яких тканин у разі малоінвазивного остеосинтезу (абс., %)

Ушкодження м'яких тканин	Усього хворих	Ускладнення
		Нагноєння м'яких тканин	Остеомієліт	Несправжні суглоби, сповільнена консолідація	Повторні переломи, переломи пластин	Контрактури великихсуглобів
Закриті переломи	IC 1-3	1120	31	7	22	9	6
		45,8	2,8	0,6	2,0	0,8	0,5
	IC 4-5	830	19	7	21	6	6
		34,0	2,3	0,8	2,5	0,7	0,7
Відкриті переломи	IO 1	190	12	2	15	9	3
		7,8	6,3	1,1	7,9	4,7	1,6
	IO 2-3	303	23	8	21	7	7
		12,4	7,6	2,6	6,9	2,3	2,3
Усього	2443	85	24	79	31	22
	100,0	3,5	1,0	3,2	1,3	0,9

Слід також зазначити, що ускладнення, які виникли як наслідок традиційного остеосинтезу, були найбільш небезпечні, призводили до довготривалого лікування. Ускладнення запального характеру в ряді випадків закінчувалися резекцією секвестрованих ділянок кістки і відновленням дефекту методом дистракційного остеосинтезу. Ускладнення, пов'язані з регенерацією кістки, вдавалося ліквідувати після повторного оперативного втручання достатньо ефективно.

Під час аналізу лікування діафізарних переломів стена та гомілки ми помітили значний вплив ускладнень запального характеру на результати лікування хворих, тому відсоток хворих, результат лікування яких оцінювався нами як поганий або задовільний, був високий у разі лікування методами традиційного остеосинтезу.

Нами також проведений аналіз залежності кількості ускладнень типу перелому за класифікацією АО, у разі застосування різних методик остеосинтезу (табл. 6).

Аналізуючи дані результати ми помітили ефективність застосування методів традиційного остеосинтезу за наявності переломів типу А і значне збільшення кількості ускладнень за наявності переломів типу С.

Таблица 6. Ускладнення залежно від типу перелому в разі різних видів остеосинтезу (абс. %)

Вид остеосинтезу	Кількість хворих за типом перелому	Ускладнення
		Нагноєння м'яких тканин	Остеомієліт	Несправжні суглоби, незрощення	Повторні переломи	Контрактури суглобів
Традиційний	А	1074	24	9	2,527	12	5
		47,3	2,2	0,8		1,1	0,5
	В	760	37	15	32	15	11
		33,5	4,9	2,0	4,2	2,0	1,7
	С	435	44	13	33	11	10
		19,2	10,1	3,0	7,6	2,5	2,4
Усього	2269	105	37	92	37	26
	100	4,6	1,6	4,1	1,7	1,1
Малоінвазив-ний	А	375	17	4	15	4	2
		15,3	4,5	1,1	4,5	1,1	2,2
	В	1345	36	9	31	15	9
		55,1	2,7	0,7	2,3	1,1	0,7
	С	723	32	11	33	12	11
		29,6	4,4	1,5	4,6	1,7	1,5
Усього	2443	85	24	79	31	22
	100	3,5	1,0	3,2	1,3	0,9

Малоінвазивний напрямок розвитку остеосинтезу. Протягом декількох десятирічь застосування традиційного остеосинтезу за методом АО для досягнення головної мети лікування переломів - повного відновлення функції кінцівки - основним вважалося досягнення ідеальної репозиції та бездоганної механічної стабілізації уламків.

З метою досягнення анатомічної репозиції та бездоганної стабілізації руйнувалися прилеглі періостальні та м'якотканинні, судинні структури, які мають вирішальне значення для васкуляризації кісткових фрагментів, що було негативним фактором в умовах вже порушеного кровообігу. У зв'язку з цим терміни заживлення перелому затягувалися або взагалі були проблематичними.

Помилки та ускладнення унаслідок оперативного лікування переломів за дотримання правил традиційного остеосинтезу стали приводом для перегляду значення взаємопов'язаних проблем анатомічної репозиції, стабільної фіксації і кровообігу у зоні перелому. Ми почали приділяти більше уваги збереженню кровообігу, розуміючи, що він є найважливішою умовою повноцінної регенерації кісткової тканини. Залишковий кровообіг має вирішальне значення для життєздатності тканин в зоні перелому. Зумовлене травмою та операцією порушення васкуляризації після перевищення компенсаторного порогу сприяє краху процесів заживлення перелому. Недостатнє кровопостачання зони перелому як наслідок додаткового, зумовленого технікою операції, ушкодження м'яких тканин, не може бути компенсованим механічною стабільністю фіксації фрагментів.

У разі косих і поперечних переломів довгих кісток незначно порушується ендостальне і періостальне кровопостачання у результаті ушкодження однієї або обох гілок головної живлячої артерії і періостальних судин. У разі оскольчатих переломів кровопостачальними залишаються кісткові уламки, які пов'язані з прилеглими тканинами. Ступінь травматичних порушень кровопостачання залежить від тяжкості травми. Якщо перелом супроводжується масивним ушкодженням м'яких тканин, то компенсація порушеного кровопостачання кісткових уламків і наступна їх консолідація стають проблематичними.

У зв'язку з викладеним вище ми запропонували розрізняти такі види остеосинтезу в залежності від тяжкості операційної травми:

традиційний;

малоінвазивний;

мінімальноінвазивний.

Традиційний СФО - найбільш відома система хірургічного лікування переломів, яка включає 5 класичних способів фіксації кісток: гвинтами, пластинами, стержнями, апаратами, методом 8-подібного дротяного серкляжу. Основними його принципами є: анатомічна репозиція, стабільна фіксація, атравматична техніка і ранні активні рухи в суглобах оперованої кінцівки.

Мінімальноінвазивний остеосинтез - новий напрямок удосконалення остеосинтезу, який має на меті виконання стабілізації уламків без нанесення додаткової травми в зоні перелому. До цих методів, на наш погляд, можна віднести закритий остеосинтез апаратом зовнішньої фіксації, а також остеосинтез канюльованими гвинтами. У разі застосування апарата зовнішньої фіксації не оголюється зона перелому, репозиція і фіксація уламків виконується закритим способом. У разі остеосинтезу канюльованими гвинтами репозиція перелому виконується закритим способом, а для фіксації уламків застосовується лише розріз-укол поза зоною перелому, що наносить мінімальну травму тканинам.

Малоінвазивний остеосинтез - це новий напрямок удосконалення традиційного остеосинтезу, який характеризується застосуванням імплантатів із зменшеною площею контакту з кісткою, малим хірургічним доступом з незначним порушенням васкуляризації у зоні перелому. До методів малоінвазивного остеосинтезу можна, на наш погляд, віднести закритий остеосинтез стержнями без розсвердлювання кістковомозкового каналу, остеосинтез пластинами з мінімальним контактом із 2-3 хірургічних доступів, фіксацію гвинтами і методом 8-подібного серкляжу.

Остеосинтез гвинтами і методом 8-подібного дротяного серкляжу в системі способів традиційного остеосинтезу є найбільш атравматичним методом. Такі переваги техніки остеосинтезу, як малий хірургічний доступ, незначна площа імплантата, придатність для багатьох локалізацій переломів, мінімальний контакт імплантата з кісткою, добра міжфрагментарна компресія і стабільність, дають право віднести ці засоби фіксації до методів малоінвазивного остеосинтезу.

У разі малоінвазивногоостеосинтезу головним принципом є атравматична техніка з метою збереження васкуляризації фрагментів, а стабільність фіксації і анатомічна репозиція - бажані.

Актуальність атравматичної техніки настільки суттєва, що в разі альтернативи необхідна свідома відмова від анатомічної репозиції та стабільної фіксації. Питання про ранню функцію суглобів вирішується в залежності від досягнутого ступеня стабільності уламків.

Характерними ознаками МІО вважаємо такі:

Застосування імплантатів з малою площею контакту з кісткою. Порушення кровообігу за умови остеосинтезу уламків спричиняє щільний обширний контакт імплантата з кортикальним шаром кістки, тому нове покоління імплантатів ми сконструювали так, щоб ця площа скоротилася до мінімуму.

Закрите непряме співставлення перелому з допомогою дистрактора, стержневого апарату зовнішньої фіксації, пристроїв операційного столу. В результаті дистракції фрагменти, пов'язані з м'якими тканинами, займають репозиційне положення і хірург, не відділяючи фрагменти від м'яких тканин, детально не репонуючи їх, виключає ушкодження кровоносних судин, що живлять уламки.

Для запобігання порушенню кровообігу, зумовленого хірургічним втручанням, для екстракортикального остеосинтезу слід застосовувати 2-3 невеликих хірургічних доступи, не відкриваючи зони перелому, проштовхуючи пластину до проксимального і дистального уламків малою кількістю гвинтів (3-4 з кожного боку). Для інтрамедулярного остеосинтезу слід надати перевагу розрізу поза зоною перелому із закритим уведенням стержня без розсвердлювання кістковомозгового каналу.

Свідома відмова від точної репозиції та абсолютної стабілізації з метою збереження кровопостачання у зоні діафізарного перелому. Довкола кісткових фрагментів утворюється манжета із кісткового мозолю, який рано стабілізує перелом і захищає його від перенавантаження, що є фактором біологічної стабілізації.

За недостатньої внутрішньої фіксації слід застосовувати додатково апарат зовнішньої фіксації простої конструкції. Стабільність повинна бути завжди для здійснення раннього функціонального лікування без гіпсової пов'язки.

Метод фіксації вибирається в залежності від стану тканини, ступеня репозиції уламків, типу формування кісткового зрощення, яке залежить від хірургічного доступу і методу стабілізації уламків кістки.

Для мало- і мінімальноінвазивного остеосинтезу можуть бути використані ті ж засоби фіксації, що й для традиційного остеосинтезу, тобто апарати, пластини, стержні, гвинти, метод 8-подібного дротяного серкляжу. Із найчастіше застосовуваних методів, з біологічної точки зору, тобто з урахуванням збереження оптимального кровопостачання прилеглих до кістки тканин, засоби фіксації розставлені в такій послідовності:

· зовнішній остеосинтез апаратами;

· закритий інтрамедулярний остеосинтез без розсвердлювання кістковомозкового каналу;

· екстракортикальний остеосинтез.

Запропонований нами розподіл видів остеосинтезу в залежності від тяжкості операційної травми необхідий для визначення показань до остеосинтезу.

Традиційний остеосинтез показаний у разі простих поперечних і косих переломів з ушкодженням тканин IС 1-2 та всіх видів внутрішньосуглобових переломів, а також відкритих переломів IO1. за наявності таких переломів не виникає значного порушення кровообігу, тому пріоритет належить остеосинтезу з ідеальною репозицією та абсолютною стабілізацією.

Мало- і мінімальноінвазивний остеосинтез показані:

· хворим із відкритими переломами 2-3-го ступеня за класифікацією АО;

· хворим із закритими діафізарними оскольчатими переломами типу В і С (за класифікацією АО);

· хворим із будь-якими закритими ушкодженнями шкіри ІС3-ІС4 (за класифікацією АО);

· хворим із політравмою та в разі одночасного остеосинтезу множинних переломів.

ВИСНОВКИ

1. Розроблено новий напрямок хірургічного лікування переломів - малоінвазивний остеосинтез, основними задачами якого є збереження кровообігу періостальних тканин, що залишилися навколо зони перелому, та зменшення часу оперативного втручання. Цей напрямок включає в себе розробку та вдосконалення внутрішніх і зовнішніх фіксаторів, а також методики остеосинтезу та їх використання.

2. Основними відмінними особливостями малоінвазивного остеосинтезу є застосування малих хірургічних доступів зі збереженням зв'язку відламків з прилеглими м'якими тканинами шляхом закритого співставлення відламків та застосуванням фіксаторів з малою площею контакту, які забезпечують стабільну їх фіксацію. Принципи малоінвазивного остеосинтезу реалізуються шляхом використання розроблених нами пластин з мінімальним контактом, інтрамедулярних стержнів та позавогнищевих зовнішніх стержневих апаратів.

3. Вибір методу остеосинтезу визначається із урахуванням локалізації, рівня та типу перелому, а також ступеня ушкодження м'яких тканин. Малоінвазивний остеосинтез особливо показаний та має переваги порівняно з традиційним у хворих із закритими оскольчатими переломами довгих кісток типу В і С, з ушкодженням м'яких тканин 3-5-го ступеня, з відкритими переломами 2-3-го ступеня, а також у випадках одночасного остеосинтезу в разі множинних переломів та поєднаних травм.

4. Розроблені нами пластини з мінімальним контактом відрізняються від відомих наявністю круглих і продовгуватих отворів, а також опорних площадок, які зменшують площу контакту імплантата з кісткою і створюють простір під пластиною, у якому проходить формування кісткового регенерату. Створений нами комплект типорозмірів пластин дозволяє виконувати малоінвазивний екстракортикальний остеосинтез із двох доступів у разі діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток.

Результати клінічного застосування розроблених нами пластин з мінімальним контактом показали їх достатній запас міцності, що підтверджується проведеними теоретичними розрахунками.

5. Проведені експериментальні дослідження на тваринах показали, що за умови накісткового остеосинтезу проходить зрощення відламків шляхом утворення періостального кісткового регенерату. В зоні прилягання пластини до кістки з тотальним контактом періостальний регенерат не утворюється. У разі застосування пластин з мінімальним контактом проходить формування періостального кісткового регенерату в просторі під пластиною, що суттєво збільшує об'єм регенерату.

Під опорними площадками пластини з мінімальним контактом не виникає резорбції кістки, що підтверджують результати наших теоретичних розрахунків.

6. Розроблений нами стержень для інтрамедулярного остеосинтезу має специфічну форму профілю з наявним розбортованим пазом, що дозволяє його вводити в кістковомозковий канал стегнової та великогомілкової кісток без попереднього розсвердлювання і забеспечує більш високу ротаційну стійкість порівняно зі стержнем К'юнчера.

Запропонованій інтрамедулярний стержень показаний для закритого малоінвазивного остеосинтезу переломів стегна та гомілки типу А і В.

7. Методики малоінвазивного остеосинтезу з використанням удосконаленого нами стержневого апарату зовнішньої фіксації найчастіше використовувалися у лікуванні відкритих переломів гомілки (83,9%), відкритих переломів стегнової кістки (48%), зактритих переломів гомілки (23,5%) та переломів тазу типу В і С (57%).

За наявності відкритих переломів потрібне виконання повноцінної первинної хірургічної обробки, за необхідності - повторної хірургічної обробки рани і фіксації відламків апаратом зовнішньої фіксації.

Виходячи з отриманих результатів лікування, даний варіант малоінвазивного остеоситнезу слід розглядати як основний метод лікування. Рання заміна апарату на внутрішній остеосинтез доцільна переважно на сегменті стегна.

8. Рішення про можливість, терміни та етапність виконанання остеосинтезу у хворих з поєднаною травмою слід приймати після оцінки важкості травми та прогнозування результатів лікування на основі шкал, а також необхідно проводити оцінку стану пацієнта за запропонованою нами схемою з використанням прогностичного коефіцієнта важкості стану, яких грунтується на динаміці показників спеціальних та лабораторних методів досліджень.

За умови стабільних показників патофізіологічних, метаболічних процесів у разі політравми стабілізацію діафізарних переломів і нестабільних переломів тазу доцільно проводити протягом першої доби після травми.

9. За наявності множинних та поєднаних ушкоджень необхідно виділяти переломи з вираженою скелетною нестабільністю, яку слід усунути відзразу ж після виконання операції за життєвими показаннями. До таких переломів слід віднести нестабільні ушкодження тазового кільця, відкриті переломи 2-3-го ступеня, переломи з ушкодженням магістральних судин або компартмент-синдромом, діафізарні переломи стегнової кістки, множинні діафізарні переломи, важкі внутрішньосуглобові переломи.

10. Малоінвазивний остеосинтез не передбачає додаткової зовнішньої іммобілізації ушкодженої кінцівки гіпсовою пов'язкою. Основними принципами реабілітаційної програми після проведення як малоінвазивного, так і традиційного остеосинтезу є раннє дозоване відновлення функції, вертикальне пересування хворого та виконання ним індивідуальних комплексів активних вправ, які передбачають поступове збільшення навантаження.

11. Оцінка результатів лікування хворих з діафізарними переломами стегна та гомілки за методикою Маттіса, а також за частотою основних ускладнень показала більш високу клінічну ефективність запропонованих методик малоінвазвиного остеосинтезу порівняно з традиційним остеосинтезом.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Практика остеосинтеза и эндопротезирования. - К.: „Молодь”, 1994. - 300 с.

2. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Практическая травматология. Европейские стандарты диагностики и лечения. - М.: Книга-плюс, 2002. - 480 с.

3. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Пластины с минимальным контактом для биологического стабильно-функционального остеосинтеза // Травматология и ортопедия России. - 1995. - № 5. - С. 14-16.

Особистий внесок автора: брав участь у розробці пластини, проводив експеременти щодо обгрунтування параметрів пластин.

4. Анкин Н.Л. Биологическая концепция накостного остеосинтеза // Проблемы воєнного здравоохранения и пути его реформирования: Сборник научных трудов УВМА. - К.: Логос, 1997. - С. 337-340.

5. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Реабилитация больных с переломами вертлужной впадины // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1997. - № 1. - С.9-14.

Особистий внесок автора: проводив підбір клінічного матеріалу та огляд літератури з даної проблеми.

6. Анкин Н.Л. Остеосинтез и эндопротезирование при переломах шейки бедра // Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова. - 1997. - №2. - С. 19-22.

7. Анкин Н.Л., Коструб А.А., Павлишен Ю.И., Литовченко В.А., Власенко В.Г., Лакша А.М., Гарячий Е.В. Репаративный остеогенез при переломах длинных костей и сочетанной черепномозговой травме // Проблеми остеології. - 1998. - Т. 1, № 2-3. - С. 79-81.

Особистий внесок автора: провів аналіз клінічного матеріалу.

8. Анкин Н.Л. Остеосинтез при повреждении тазового кольца // Клінічна хірургія. - 1998. - №1. - С. 26-28.

9. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л., Заруцкий Я.Л. Выбор времени и средств хирургической стабилизации отломков при переломах бедра у пострадавших с сочетанными травмами // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1998. - № 4. - С. 18-22.

Особистий внесок автора: розробив бальну оцінку тяжкості стану хворих, провів огляд клінічного матеріалу та оцінку результатів лікування.

10. Анкин Н.Л. Применение остеосинтеза при переломах вертлужной впадины // Клінічна хірургія. - 1998. - №4. - С. 31-32.

11. Анкин Н.Л. Оперативное лечение переломов длинных костей у больного с политравмой // Клінічна хірургія. - 1998. - № 7. - С. 41-43.

12. Анкін М.Л., Анкін Л.М., Поліщук М.Є., Трещинський А. І, Рощин Г.Г., Шлапак І.П., Харченко В.Г., Ісаєнко Н.П., Барамія Н.М., Бабаєв Е.Х. Лікувальна тактика у потерпілих з поєднаними та численними черепно-мозковими травмами // Клінічна хірургія. - 1998. - № 9-10. - С. 36-37.

Особистий внесок автора: провів огляд клінічного матеріалу та оцінку результатів лікування. Розробив тактику первинного остеосинтезу апаратом зовнішньої фіксації.

13. Анкин Н.Л. Хирургическое лечение нестабильных повреждений тазового кольца // Современные аспекты военной медицины: Сборник научных трудов ГВКГ Украины. - К., 1999. - Вып. 4. - С. 101-103.

14. Анкин Н.Л., Никитин П.В., Король С.А., Бурлука В.В. Анализ причин рефрактур бедренной кости // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА. - К., 1999. - Вип. 5. - С. 254-256.

Особистий внесок автора: провів аналіз клінічного матеріалу, розробив фіксатори для зменшення кількості ускладнень та техніку остеосинтезу, показання до кісткової пластики.

15. Анкин Н.Л., Никитин П.В., Король С.А., Бурлука В.В. Актуальные аспекты лечения огнестрельных переломов бедренной кости мирного времени // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА. - К., 1999. - Вип. 5. - С. 250-254.

Особистий внесок автора: проводив оцінку результатів лікування хворих з вогнепальними переломами, запропонував тактику первинного зовнішнього та вторинного внутрішнього остеосинтезу.

16. Анкин Н.Л., Коструб А.А., Лакша А.М. Особенности остеосинтеза при открытых переломах длинных костей // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - Симферополь: Сонат, 1999. - Т.135, ч. 2. - С. 47-49.

Особистий внесок автора: розробив апарат зовнішньої фіксації, проводив оцінку результатів лікування.

17. Анкин Н.Л., Поляченко Ю.В., Коструб А.А., Король С.А., Анкин Л.Н. Хирургическое лечение переломов плечевой кости // Вісник ортопедії травматології та протезування. - 2000. - №1(26). - С. 30-31.

Особистий внесок автора: проводив аналіз клінічного матеріалу, запропонував фіксатор для лікування переломів плечової кістки.

18. Анкин Н.Л., Гайко Г.В., Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Коструб А.А., Лакша А.М. Традиционный и малоинвазивнный остеосинтез в травматологии // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - №2. - С. 73-76.

Особистий внесок автора: провів аналіз лікування хворих, розробив принципи та техніку малоінвазивного остеосинтезу і фіксатори для його використання.

19. Н.Л. Анкин, Л.Н. Анкин, Ю.В. Поляченко, В.В. Бурлука. Хирургическое лечение нестабильных повреждений тазового кольца // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - №4. - С. 9-14.

Особистий внесок автора: розробив техніку остеосинтезу крижово-клубового зчленування, розробив показання до дорзального та вентрального остеосинтезу.

20. Анкин Н.Л., Поляченко Ю.В., Анкин Л.Н., Король С.А. Применение миниинвазивного остеосинтеза при лечении диафизарного перелома бедренной кости // Клінічна хірургія. - 2000. - № 6. - С. 40-43.

Особистий внесок автора: провів аналіз лікування хворих, розробив принципи та техніку малоінвазивного остеосинтезу і фіксатори для його використання.

21. Анкин Н.Л., Денисенко В.Н., Король С.А., Поляченко Ю.В., Бурлука В.В. Объективная оценка тяжести травмы в лечении переломов бедра у пострадавших с сочетанной травмой // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА. - К., 2000. - Вип. 7. - С. 118-125.

Особистий внесок автора: розробив принципи розподілу хворих по групах в залежності від оцінки тяжкості за шкалою АSS, розробив критерії операбельності хворих.

22. Анкин Н.Л., Барамия Н.Н., Рощин Г.Г., Поляченко Ю.В., Заруцкий Я.Л., Бурлука В.В., Король С.А., Анкин Л.Н. Лечение переломов бедра у пострадавших с тяжелой политравмой // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.М.Шупика. - К., 2000. - Вип. 9, кн. 1. - С. 282-291.

Особистий внесок автора: розробив тактику надання допомоги в залежності від бальної оцінки тяжкості травм, розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу.

23. Анкин Н.Л., Поляченко Ю.В., Король С.А., Анкин Л.Н. Остеосинтез и эндопротезирование при переломах шейки бедренной кости // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.М.Шупика. - К., 2000. - Вип. 9, кн. 3. - С. 5-8.

Особистий внесок автора: розробив показання для остеосинтезу та ендопротезування, запропонував методику застосування канюльованих гвинтів.

24. Анкин Н.Л., Анкин Л.Н., Король С.А., Поляченко Ю.В., Бурлука В.В. Выбор хирургической тактики при лечении перелома бедренной кости у пострадавших с сочетанной травмой // Клінічна хірургія. - 2000. - № 11. - С. 42-45.

Особистий внесок автора: розробив класифікацію тяжких травм і показання до остеосинтезу, розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу. Провів оцінку результатів лікування.

25. Анкин Н.Л., Поляченко Ю.В., Анкин Л.Н., Рощин Г.Г., Коструб А.А., Король С.А. Замена метода остеосинтеза при лечении пострадавших с открытыми переломами // Вісник травматології, ортопедії та протезування. - 2001. - № 1(28). - С. 94-96.

Особистий внесок автора: розробив показання до заміни методу у хворих з відкритими переломами, розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу.

26. Анкин Н.Л., Поляченко Ю.В., Никитин П.В., Король С.А., Анкин Л.Н. Наш опыт лечения открытых переломов костей // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2001. - №1. - С. 10-13.

Особистий внесок автора: розробив тактику остеосинтезу в разі відкритих переломів, розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу, провів аналіз результатів лікування.

27. Анкин Н.Л, Денисенко В.Н., Анкин Л.Н., Король С.А. Хирургическая тактика при лечении переломов бедренной кости у пострадавших с сочетанной травмой // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА. - К., 2002. - Вип. 11. - С. 534-539.

Особистий внесок автора: розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу стегна, провів аналіз результатів лікування.

28. Анкін М.Л., Заруцький Я.Л., Анкін Л.М. Лікування переломів у пострадавших з політравмою // Військова медицина України. - 2003. - Т. 3, № 1-2. - С. 29-34.

Особистий внесок автора: розробив критерії операбельності пацієнтів.

29. Анкин Н.Л., Король С.А., Анкин Л.Н., Денисенко В.Н., Бурлука В.В. Лечение переломов бедренной кости у пострадавших с сочетанной травмой // Травма. - 2003. - Т. 4, № 2. - С. 185-188.

Особистий внесок автора: розробив техніку малоінвазивного остеосинтезу, тактику та етапи надання допомоги в разі поєднаної травми.

30. Патент №13842А Україна, МПК⁶ А 61 В 17/58. Пластина для остеосинтезу / Анкін М.Л., Анкін Л.М. (Україна); №94020542; Заявл. 29.06.93; Опубл. 25.04.97, Бюл. №2-4 с.

31. Патент №2022534 Российская Федерация. Пластина для остеосинтеза / Анкин Н.Л., Анкин Л.Н., Кваша В.П., Левицкий В.Б. (Украина); №5026222; Заявл. 20.08.91; Опубл. 15.10.94.

32. Анкін М.Л., Анкін Л.М. Остеосинтез при пошкодженнях тазового кільця та переломах вертлужної западини // ХІІ з?їзд травматологів-ортопедів України: Матеріали з'їзду. - К., 1996. - С. 5-6.

Особистий внесок автора: провів аналіз клінічного матеріалу.

33. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Биологическая концепция экстракортикального остеосинтеза // VІ съезд травматологов и ортопедов России: Тез. докл. - Нижний Новгород, 1997. - С. 360.

Особистий внесок автора: брав участь в розробці пластини, провів гісто-морфологічні дослідження.

34. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л., Бурлука В.В., Король С.А. Лечение переломов двух бедренных костей у пострадавших с сочетанной и множественной травмой // Российский национальный Конгресс ,,Человек и его здоровье. Травматология, ортопедия, протезирование, биомеханика, реабилитация инвалидов”: Материалы Конгресса. - Санкт-Петербург, 1998. - С. 35-36.

Особистий внесок автора: провів аналіз клінічного матеріалу, розробив тактику надання допомоги в разі політравми.

35. Поляченко Ю.В. Анкін Л.М., Анкін М.Л. Політравма і проблеми підготовки травматологів широкого профілю // ХІІІ з?їзд ортопедів - травматологів України: Зб. наук. пр. з'їзду. - Донецьк, 2001. - С. 117.

Особистий внесок автора: провів аналіз надання ургентної допомоги хворим з політравмою.

36. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Иерархия лечения переломов у пострадавших с сочетанными травмами // Седьмой российский национальный Конгресс ,,Человек и его здоровье”: Материалы Конгресса. - Санкт-Петербург, 2002. - С. 88.

Особистий внесок автора: розробив тактику та визначив терміни надання хірургічної допомоги хворим з політравмами.

37. Анкин Н.Л., Анкин Л.Н. Опыт применения накостного малоинвазивного остеосинтеза // Восьмой российский национальный Конгресс ,,Человек и его здоровье”: Материалы Конгресса. - Санкт-Петербург, 2003. - С. 135.

Особистий внесок автора: брав участь у розробці пластини, провів гісто-морфологічні експерименти, провів аналіз клінічного матеріалу.

АНОТАЦІЯ

Анкін М.Л. Традиційний та малоінвазивний остеосинтез у травматології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21. - травматологія та ортопедія. Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України, Харків, 2005.

Захищається 47 наукових праць, 2 патенти, 11 раціоналізаторських пропозицій, що містять результати експериментальних і клінічних досліджень. Автором розроблено новий напрямок розвитку стабільно-функціонального остеосинтезу, спрямований на мінімізацію операційної травми - малоінвазивний остеосинтез; розроблені і впроваджені у практику нові імплантати та апарат для малоінвазивного й мінімальноінвазивного остеосинтезу; проведено серії гістоморфологічних експериментів щодо вивчення впливу запропонованих пластин на тип зрощення та кровопостачання кістки, визначені показання до різних видів остеосинтезу і розроблена атравматична техніка фіксації переломів з урахуванням концепції малоінвазивного остеосинтезу, тактика первинного й раннього остеосинтезу довгих кісток за умови поєднаних ушкоджень; розроблені критерії оцінки можливості виконання оперативних втручань у пацієнтів з політравмами, запропонована система медичної реабілітації пацієнтів з урахуванням особливостей проведення малоінвазивного остеосинтезу переломів довгих кісток; принципи реабілітації хворих після традиційного та малоінвазивного СФО, проведений багатофакторний кореляційно-регресивний аналіз результатів лікування переломів методами традиційного і малоінвазивного остеосинтезу.

Апробація розробленої системи методів малоінвазивного стабільно-функціонального остеосинтезу в клініці травматології Київської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на 4712 хворих показала їх високу ефективність та економічну рентабельність, що дозволяє рекомендувати систему методів для широкого впровадження у практику охорони здоров'я.

Ключові слова: малоінвазивний остеосинтез, поєднані ушкодження, політравма.

АННОТАЦИЯ

Анкин Н.Л. Традиционный и малоинвазивный остеосинтез в травматологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21. - травматология и ортопедия. Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины, Харьков, 2005 .

Защищается 47 научных трудов, 2 патента, 11 рационализаторских предложений, которые содержат результаты экспериментальных и клинических исследований. Автором разработано новое направление развития стабильно-функционального остеосинтеза, направленное на минимизацию операционной травмы - малоинвазивный остеосинтез; разработаны и внедрены в практику новые имплантаты и аппарат для малоинвазивного и минимальноинвазивного остеосинтеза; проведены серии гистоморфологических экспериментов по изучению влияния предложенных пластин на тип сращения и кровообращение кости, определены показания к различным видам остеосинтеза и разработана атравматическая техника фиксации переломов с учетом концепции малоинвазивного остеосинтеза, тактика первичного и раннего остеосинтеза длинных костей при сочетанных повреждениях; разработаны критерии оценки возможности проведения оперативных вмешательств у пациентов с политравмами, предложена система медицинской реабилитации пациентов с учетом особенностей проведения малоинвазивного остеосинтеза переломов длинных костей; принципы реабилитации больных после традиционного и малоинвазивного СФО, проведен многофакторный корреляционно-регрессионный анализ результатов лечения переломов методами традиционного и малоинвазивного остеосинтеза.

В основу работы положен анализ хирургического лечения 4712 больных с переломами длинных костей и костей таза, оперированных различными методами остеосинтеза в клинике травматологии Киевской клинической больницы скорой медицинской помощи. Из числа прооперированных больных умерло 117, в том числе 65 с изолированными переломами и 52 - с сочетанными повреждениями. Из 65 больных с изолированными переломами 50 - старческого возраста с переломами бедренной кости. Причинами смерти были: тромбоэмболия, сердечно-сосудистая недостаточность, пневмония, полиорганная недостаточность. 7 больных с повреждениями тазового кольца умерли вследствие шока и кровопотери. 2 больных умерли после остесинтеза вследствие развития молниеносной формы анаэробной инфекции. Основными причинами летальности у больных с политравмами были - тяжесть черепномозговой травмы (57%), травмы грудной клетки и респираторной дистресс-синдром - 15%, кровопотери - 14%, пневмония и полиорганная недостаточность - 14 %.

При лечении 4712 больного с переломами нагноение послеоперационных ран отмечено у 190 (4 %) (остеосинтез аппаратами - 87, пластинами - 96, стержнями - 2, методом 8-образного серкляжа - 2, комбинированными средствами - 5), остеомиелит - у 61 (1,3%) (остеосинтез аппаратами - 22, пластинами - 38, комбинированными средствами - 1), повторные переломы - у 28 (0,6%), перелом фиксатора - у 40 (0,85%), ложные суставы и несращения - у 21 (0,45%) (аппараты - 10, пластины - 10, стержни - 1), временный парез лучевого нерва - у 8 (0,17%), повреждение магистральных сосудов у 3 (0,05%).

Сравнение частоты осложнений при традиционном и малоинвазивном остеосинтезе не выявило достоверных различий, но прослеживается четкая тенденция к уменьшению числа нагноений при МИО - 105 (4,1%) и 85 (3,9%) соответственно, остеомиелитов - 37 (1,44%) и 24 (1,12%) и повторных переломов - 37 (1,44%) і 31 (1,26%). В то же время при МИО чаще наступали переломы пластин на этапах лечения - у 13 (1,26%) и 27 (0,51%) соответственно.

Оценку результатов лечения переломов проводили в соответствие с системой, предложенной Маттисом. Оценка результатов по данной шкале проведена нами у 1747 пациентов, обратившихся к нам через 12-36 месяцев после травмы.

Выше 90 баллов, то есть отличный результат, отмечен нами у 507 пациентов (29,0%), от 80 до 90 баллов - хороший исход - у 905 (51,8%), от 70 до 80 баллов - удовлетворительный - у 277 (15,9%), от 50 до 70 - плохой - у 51 (2,9%), менее 50 баллов - у 7 (0,4%).

Таким образом, анализ непосредственных результатов внедрения методов традиционного и малоинвазивного СФО показал возможность снижения летальности, числа осложнений и сроков стационарного лечения пострадавших.

На основании анализа можно сделать вывод, что внедрение нового направления остеосинтеза, заключающегося в минимизации хуругической травмы, непрямой репозиции перелома, уменьшении площади контакта имплантата с костью способствует ускорению консолидации и снижению числа осложнений воспалительного характера.

Ключевые слова: малоинвазивний остеосинтез, сочетанные повреждения, политравма.

SUMMARY

Ankin M.L. Traditional and small invasion osteosynthesis in traumatology. - Manuscript.

Thesis for degree of Doctor of Medical Science according to speciality 14.01.21 - Traumatology and Orthopedy. Ukrainian Academy of Medical Sciences Sytenko Institute of Spine and Joints Pathology, Kharkov, 2004.

To vindicate 47 scientific works, 2 patents, 11 rationalization proposals, along with the results of experimental and clinical research.

Author has designed a new trend in development of stable functional osteosynthesis; has designed and introduced into practice of new implantates and device for osteosynthesis of small invasion and minimum invasion;

has conducted the series of histomorphological experiments to study the influence of integrated plates onto the type of knitting and blood circulatory supply to the bones,

have been defined the indications for different types of osteosynthesis and has been elaborated untraumatic techniques of fracture fixing taking into account the concept of osteosynthesis of small invasion;

tactics of primary and early osteosynthesis of long bones at combined damage;

has been designed criteria on estimate the operative invasion for the patients having multiple injuries, it has been offered a system of medical rehabilitation of patients considering particularity of small invasion osteosynthesis of long bones fractures;

principles of patients' rehabilitation following traditional and small invasion СФО;

has been maintained multi-factor correlation-regression analysis of the fracture treatment according to the methods of traditional and small invasion osteosynthesis.

Approbation of system designed by methods of small invasion stable functional osteosynthesis in traumatology clinics of Kiev Emergency Clinical Hospital involved 4712 patients, and results show its high efficiency and economic profitability that makes good to recommend the methods system for wide introduction into practice of medical treatment.

Key words: small invasion osteosynthesis, combined damage, multiple injuries.

Размещено на Allbest.ru

...