Клініко-імунопатогенетичні особливості алергічних захворювань та їх профілактика в промисловому регіоні Донбасу

Таблиця 1

Показники ФЗД у хворих з респіраторними проявами алергічних захворювань залежно від впливу техногенних забрудників (M±m), n=202

Показники / Групи ФЗД хворих	ОФВ1, л/с	ЖЄЛ/НЖЄЛ, %	Коефіцієнт Тіффно, %
Контрольна група (n = 21) )	3,9±0,13*	88,2±2,3	81,0±1,5*
I (n = 73)	2,1±0,1	80,5±1,9	67,2±1,1
II (n = 71)	2,4±0,1	84,5±2,0	69,3±1,1
III (n = 58)	2,7±0,1	87,7±2,3	72,3±1,2
PI-II	<0,01	>0,05	>0,05
PII-III	<0,01	>0,05	>0,05
PI-III	<0,01	>0,05	<0,05

Примітка. * - достовірність розбіжностей у здорових осіб в порівнянні з групами хворих (Р<0,05).

Отримані дані ДК, які характеризують рестриктивний тип порушень ФЗД, виявилися мало зміненими у ІІ і ІІІ групах хворих (Р>0,05), а у І групі - зниженими до помірних (80,5±1,9)%, тобто техногенні чинники та інфекційні менше впливали на цей тип порушень ФЗД.

ОФВ₁ у хворих І і II груп був достовірно знижений порівняно з показниками у хворих III групи (Р_І-ІІ<0,01; Р_ІІ-ІІІ<0,01), однак більше у осіб І групи (Р_{І-ІІ, ІІІ} <0,01).

Тобто, в стадії клінічної ремісії у хворих з респіраторними проявами АЗ зниження бронхіальної прохідності залишалося переважно в тих, хто зазнавав вплив техногенних чинників та інфекційних збудників.

Про обструкцію бронхів у міжрецидивний період також свідчило достовірне помірне зниження коефіцієнта Тіффно у осіб І групи до (67,2±1,1)% у порівнянні із здоровими особами (81,0±1,5)% (Р<0,05).

У хворих II і III груп ступінь обструкції бронхів був меншим: коефіцієнт Тіффно був рівним відповідно: у (69,3±1,1)% і у (72,3±1,2)% осіб і без суттєвої різниці в цих групах (Р_ІІ-ІІІ>0,05).

Таким чином, ступінь обструкції бронхів залежав як від стану бар'єрної функції дихальних шляхів, так і від впливу техногенних чинників виробництва, і свідчив про наявність дисфункції в₂ - адренорецепторів слизової оболонки бронхів у всіх групах хворих.

Порівняльний аналіз частоти порушень ФЗД в статистичних групах (табл.2) довів, що зміни ФЗД частіше були у хворих І групи - у (76,7±4,9)% (Р_І-ІІ <0,01, Р_І-ІІІ<0,01): так, обструктивний тип вентиляційної недостатності зареєстровано у (38,4±5,7)% хворих І групи, а у (19,2±4,6)% хворих з однаковою частотою (Р>0,05) спостерігали рестриктивний та змішаний типи порушень ФЗД, у 17,8% чол. (n=13) бронхоспазм був прихованим.

Аналіз змін ФЗД у хворих ІІ групи показав їх меншу частоту порівняно з даними в І групі, тобто порушення ФЗД та їх тип цілком були пов'язані з клінічними особливостями АЗ.

У хворих з частими ГРВІ в анамнезі порушення ФЗД реєструвались в 1,8 рази частіше (Р_І-ІІ<0,05). У III групі хворих вони свідчили про наявність усіх типів вентиляційної недостатності практично з однаковою частотою: (8,6±3,7)%, (5,2±2,9)%, (8,6±3,7)% - (Р>0,05), але, загалом, їх реєстрували рідше майже в 2 рази, ніж у хворих II групи (Р_ІІ-ІІІ<0,05) та в 3,4 рази, ніж у хворих І групи (Р_І-ІІІ<0,01).

Отже, в одній третині хворих (у 36,7%) у стані клінічної ремісії залишались порушення бронхіальної прохідності, які можна розцінювати як ознаку хронічного запального процесу в бронхах, що спонукає потребу лікування таких хворих і в міжрецидивний період.

Збереження синдрому гіперреактивності бронхів у часто хворіючих на ГРВІ і у тих, що мали хронічні вогнища інфекції, свідчило про порушення бар`єрної функції дихальних шляхів та про роль ГРВІ та хронічної інфекції в провокації гіперреактивності бронхів, що можна пояснити сприянням персистенції цього стану внаслідок конкретної дії респіраторних вірусів (Trigg C.J. et al., 1996).

Отримані дані щодо холінергічної чутливості слизових оболонок бронхів показали підвищення її більшою мірою також у осіб, що контактували з техногенними чинниками в умовах виробництва: тест був позитивним у (100,0-2,5)% хворих і тільки у (28,2±7,2)% у тих, хто не мав такого контакту (Р_І-ІІ<0,05; t = 9,42).

В контрольній групі у здорових осіб тест був негативний. А тому, що ваготонія в останні роки визнана одним з маркерів атопічного захворювання (Горовенко Н.Г. та ін., 2002), гіперреактивність бронхів холінергічного походження у хворих на АР слід розцінювати як прогностичну ознаку ризику розвитку БА.

Отже, з точки зору патогенезу, адренергічна та холінергічна дисфункція бронхів залежала як від впливу техногенних чинників (екологічних забрудників), так і від стану бар`єрної функції дихальних шляхів, тобто наявність цих механізмів гіперреактивності бронхів є часткою особливостей патогенезу АЗ у хворих - мешканців промислового регіону.

Таблиця 2

Вплив техногенних чинників на частоту порушень ФЗД у хворих з респіраторними проявами алергічних захворювань в міжрецидивний період (n = 202 )

Типи порушень \ Групи ФЗД обстежених і число хворих - n	Число хворих з порушенням ФЗД	Всього осіб з порушенням ФЗД
	обструктивний тип	рестриктивний тип	Змішаний тип
	абс.	% ± m	абс.	% ± m	абс.	% ± m	абс.	% ± m	Р
I група (n=73)	28	38,4±5,7	14	19,2±4,6	14	19,2±4,6	56	76,7±4,9	PI,II< 0,01
II група (n=71)	15	21,1±4,8	8	11,3±3,8	7	9,9±3,5	30	42,3±5,9	PII,III< 0,05
III група (n=58)	5	8,6±3,7	3	5,2±2,9	5	8,6±3,7	13	22,4±5,5	PIII,I< 0,01
Всього: (n=202)	48	23,8±3,0	25	12,4±2,3	26	12,9±2,4	99	49,0±3,5

Таким чином, сукупна дія інфекції та техногенних забрудників на слизові оболонки дихальних шляхів "забезпечує" хронічний запальний процес - патогенетичну основу гіперреактивності бронхів у хворих з АР і БА.

Констатація його у міжрецидивному періоді свідчить про постійну стимуляцію аферентних кінців блукаючого нерва медіаторами алергічного запалення і про підсилення парасимпатичної ланки вегетативної регуляції дихальних шляхів, тобто про важливість і неімунологічних механізмів формування БА у населення промислового регіону Донбасу.

Враховуючи отримані результати дослідження клінічних та імунопатогенетичних особливостей АЗ, вважаємо доцільним уточнення сучасного визначення алергічного захворювання.

Алергічна хвороба - це мультифакторіальна патологія, як результат взаємодії спадкових факторів і довкілля, з гіперпродукцією IgE в основі імунопатогенезу та дисфункцією Т-клітинної ланки імунітету, клінічно уявляє собою хронічний прогресуючий алергічний запальний процес з локалізацією в органах дихання, травного каналу, шкіри та ін. внаслідок порушення їх бар`єрної функції під впливом провокуючих факторів атопії і з клінічним перебігом загострень хвороби, неповної ремісії (із збереженням параклінічних ознак запалення) та повної ремісії (при відновленні дисфункції імунітету, рецепторного апарату бронхів, дисферментемії та інших механізмів запалення).

В формуванні АЗ в промисловому регіоні мають місто разом імунологічні і неімунологічні ланки патогенезу:

? дисфункція імунної системи (вроджена і/або набута), зокрема імунорегуляторних Т-клітин з хелперною та супресорною дією;

? полівалентна сенсибілізація природними екзоалергенами з накопиченням IgE;

? індукція алергічного запалення техногенними забрудниками, в першу чергу, хімічними сполуками;

? порушення бар`єрної функції внутрішніх органів, шкіри і слизових оболонок (внаслідок супутньої патології);

? гіперреактивність бронхів (з причини дисбалансу адрено- або холінорецепторів бронхів).

Таким чином, аналіз результатів дослідження дозволив виділити ланки патогенезу, що відіграють провідну роль в виникненні АЗ у населення в умовах промислового регіону і призводять до рецидиву АЗ, як до нового загострення хвороби після уявного повного одужування (згідно Булыко А.Н., 2004):

– висока постійна антигенемія, обумовлена несприятливим довкіллям;

– ендогенна інтоксикація;

– зниження протиінфекційного захисту організму;

– розвиток параалергічних реакцій.

Саме високий ступень сенсибілізації та індукція її техногенними та інфекційними чинниками веде до ускладнень АЗ: так званих невідкладних станів - до анафілактичного шоку, астматичного статусу, набряку Квінке, токсико-алергічних дерматитів тощо.

Згідно основної мети роботи був розроблений метод ендогенної детоксикації як метод профілактики, спрямований на попередження маніфестації АЗ. Суть його - застосування ентеросорбента "Карбовіт" і гепатопротекторів для елімінації ксенобіотиків, екзоалергенів тощо та покращання функції печінки. Було вивчено вплив цих ліків на імунний статус і рівень цитоплазматичних ферментів. Істотна позитивна динаміка щодо біохімічних показників функції печінки: рівня цитоплазматичних ферментів, тимолової проби спостерігалася вже після 3-місячного курсу профлікування (табл. 3).

В I гр. хворих рівень визначених ферментів достовірно знизився: рівень АлАт - у 1,74 рази (Р<0,01), АсАт - у 2,14 рази (Р<0,01), що свідчило про поліпшення стану мембран гепатоцитів.

Показники ЛФ зменшилися до рівня у практично здорових осіб з (186,3±3,26) Од/л до (92,1±4,8) Од/л - (Р<0,01). Це вказувало на зменшення холестазу і поліпшення процесів мікроциркуляції під час профілактики. ТП так само була в межах норми (3,81±0,21) од., що свідчило про нормалізацію білкоутворюючої функції печінки.

У хворих, яким не призначали подібної профілактики (II гр.), позитивних змін показників не відбувалося (Р>0,05) і в порівнянні з такими у практично здорових осіб були достовірні розбіжності (Р<0,05).

Таблиця 3

Динаміка деяких біохімічних показників функції печінки у хворих з алергічними захворюваннями під час профілактичного лікування методом ентеросорбції (вугільний сорбент "Карбовіт") з гепатопротекторами

Клінічні групи Біо-хімічні показники	Практично здорові особи (n=27)	І гр. - хворі на АЗ (n=50)	ІІ гр. - хворі на АЗ (n=35)
		до лікування	через 3 міс після лікування	вихідні показники	через 3 міс. без лікування
АлАт, ммоль/мл	0,73 ± 0,03	1,39 ± 0,15¦	0,80 ± 0,01*	1,40 ± 0,15	1,36 ± 0,15**
АсАт, ммоль/мл	0,48 ± 0,03	1,09 ± 0,14¦	0,51 ± 0,02*	1,07 ± 0,14	1,08 ± 0,14**
ЛФ, Од/л	98,1 ± 4,7	186,3±3,26¦	92,1 ± 4,8*	175,2±3,20	163,3±3,19**
г-ГТ, ммоль/мл	2,80 ± 0,21	6,70 ± 0,36¦	2,62 ± 0,12*	6,80 ± 0,36	6,48 ± 0,36**
Тимолова проба, од	3,70 ± 0,18	6,89 ± 0,95¦	3,81 ± 0,21*	5,91 ± 0,95	5,85 ± 0,94**

Примітки: * - достовірні розбіжності показників до і після профілактичного лікування у хворих I групи;

¦ - достовірні розбіжності між показниками у I групі хворих до профілактичного лікування і у практично здорових осіб;

** - достовірні розбіжності вихідних показників у II групі хворих і показників через 3 місяці без профілактичного лікування в порівнянні з даними у практично здорових осіб.

Щодо показників імунного статусу теж відзначалася позитивна динаміка (табл.4). Так, поліпшувалися показники числа Т-лімфоцитів з супресорною дією з (0,17±0,02)?10⁹/л до (0,33±0,03)?10⁹/л (Р<0,05), відновлювався ІРІ до рівня (1,6±0,1). Однак кількість Т-клітинних субпопуляцій не досягала показників у практично здорових осіб (Р<0,05). Тобто, отримані дані свідчили про деяке поліпшення функції імунорегуляторних клітин і тенденцію до нормалізації процесу імунорегуляції, про покращання процесів елімінації (по зниженню ЦІК з (3,8±0,3) г/л до (3,0±0,2) г/л (Р<0,05), але це наводило на думку про необхідність подальшої імунотропної терапії.

Таблиця 4

Показники імунітету до і після сорбційно-гепатозахисної терапії у хворих з алергічними захворюваннями в стадії клінічної ремісії (М±m)

Показники імунітету	Практично здорові особи (n=15)	Хворі на АЗ (n=50)
		до лікування	після лікування
Лейкоцити, 109/л	7,1±0,21	6,7±0,1	7,1±0,2
Лімфоцити, 109/л	2,26±0,18	1,64±0,07	1,81±0,06
	31,8±1,70	24,5±2,2	25,6±2,2
Т-лімфоцити	1,62±0,05	0,71±0,03	0,86±0,03**
	71,7±1,5	43,9±1,8	47,5±2,0**
В-лімфоцити	0,57±0,03	0,43±0,03	0,50±0,03
	25,2±2,6	26,5±2,1	28,0±2,1
О-клітини	0,07±0,02	0,48±0,03	0,44±0,03**
	3,1±0,7	29,5±1,0*	24,5±2,0**
Тх	1,02±0,05	0,54±0,03	0,53±0,3**
	45,1±1,7	33,4±2,1	29,3±1,0**
Тс	0,60±0,02	0,17±0,02*	0,33±0,03**
	26,6±1,8	10,5±1,0*	18,2±1,0**
ІРІ	1,7±0,05	3,2±0,1*	1,6±0,1
Ig A, г/л	1,68±0,10	1,50±0,2	1,58±0,2
Ig М, г/л	1,62±0,20	1,34±0,2	1,36±0,2
Ig G, г/л	11,22±0,62	10,2±0,4*	12,6±0,5
ЦІК середньомол., г/л	2,66±0,18	3,8±0,3*	3,0±0,2

Примітки: * - вірогідність розбіжностей показників до та після профілактичного лікування

** - вірогідність розбіжностей показників у практично здорових осіб і у хворих після профілактичного лікування

Ефективність сорбційно-гепатозахисного методу спостерігалась у 78% хворих: через 1 місяць клінічне поліпшення було у 46% хворих, через 3 місяці - ще у 32% осіб. Позитивна динаміка лабораторних показників функції печінки після 1-го курсу профілактики відзначалася у 38% осіб, наступні 3 курси поліпшили показники ще у 44% хворих. В цілому, функція печінки після 3 курсів нормалізувалася у 82% пацієнтів.

Таким чином, цей спосіб поліпшував адаптацію хворих на АЗ до несприятливих умов довкілля і може вважатися адаптивним методом профілактики АЗ і одним із ланок патогенетичної базисної терапії. Сам метод можна застосовувати до призначення імуноактивної терапії.

Хворим з АЗ, які мали клінічні ознаки супутньої хронічної інфекції та у яких неможливо елімінувати інфекційний початок, з метою підвищення імунобіологічних властивостей організму та зменшення ролі інфекції, як тригерного чинника, в період клінічної ремісії (та при нормальному рівні загального сироваткового IgE) призначали ехінацею пурпурову (ЕП). Кратність курсів її призначення не перевищувала трьох разів поспіль (всього не більше 8 тижнів). Вживали ЕП після 10-денного курсу ентеросорбції. В імунограмах обстежених хворих (n = 45) зберігались переважно порушення Т-клітинної ланки імунітету в межах І ступеня імунодефіциту. Після застосування ЕП помічали достовірне підвищення Т-лімфоцитів до (70,0±2,0)%, проти (49,5±1,8)% у осіб контрольної групи (Р<0,05). Підвищувалась кількість Т-лімфоцитів з хелперною функцією з (27,2±2,2)% до (43,0±1,6)% (Р<0,05) і з супресорною дією з (22,3±2,2)% до (27,0±2,2)% (Р<0,05); ІРІ став рівним (1,59±0,1) проти (1,22±0,1) до лікування. Підвищувався у крові рівень IgA (Р<0,05) і IgG (Р<0,05). Рівень середньомолекулярних ЦІК зменшувався і наближався до показників осіб контрольної групи.

Таке зменшення дисфункції імунного статусу у хворих з АЗ свідчило про позитивну фармакологічну дію ЕП, як рослинного адаптогена, і можливість її застосування при цій патології в міжрецидивний період. До того ж, проведені контрольні дослідження ФЗД до і після застосування ЕП у 18 хворих на АБА з ознаками бронхоспазму у міжрецидивному періоді довели підвищення бронхіальної прохідності з (2,2±0,4) л/с до (3,4±0,15) л/с (Р<0,001). Цей факт пояснює опосереднювану дію ЕП на неспецифічну реактивність бронхів, можливо внаслідок її мембраностабілізуючого ефекту та зменшенні продукції запальних цитокінів, що спричинило зменшення чутливості рецепторного апарату бронхів до екзогенних подразників (як природного, так і техногенного походження).

Диспансерний нагляд 85 хворих, які контактували з різними видами шкідливих речовин: 55 хворих з респіраторними проявами АЗ і 30 - з шкірними, показав, що ремісія АЗ протягом першого року нагляду тривала у 84,7% хворих, при подовженні профілактики міжрецидивний період утримувався до 3 років у 58,8% осіб і до 5 років - у 18,8% хворих (рис.2).

Рис. 2. Ефективність реабілітації хворих з алергічними захворюваннями через 1-5 років диспансерного нагляду

В контрольній групі хворих, яка не одержувала протирецидивного лікування (n=49), клінічна ремісія відзначена протягом одного року тільки у (24,5±6,1)% хворих (Р<0,05).

Після проведення ендогенної детоксикації та при нормальних параклінічних даних хворим призначали АСІТ. Маючи на увазі патогенетичну особливість АЗ - полівалентність сенсибілізації, яка за деякими авторами є протипоказанням до АСІТ (Ильина Н.И. и соавт., 1997), було проведено катамнестичну оцінку віддалених результатів цього методу профілактики. Найбільшу тривалість ремісії АЗ спостерігали у хворих з АБА - до 8 років, в поодиноких випадках - до 20-23 років, з ринокон`юнктивітом - до 18 років. Стійкий клінічний ефект був у (72,4±8,3)% хворих з АБА, у (82,4±9,2)% - при шкірних формах АЗ.

Середній бал ефективності був в межах 4,2-4,4. Таким чином, доведено що АСІТ є ефективним методом профілактики при атопічних АЗ з полівалентною

сенсибілізацією у хворих - мешканців промислових міст.

На підставі клініко-імунопатогенетичних особливостей АЗ, виділення провокуючих факторів, що приводять до загострень АЗ, та даних щодо ефективності апробованих методів профілактики було розроблено "Алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань" як первинної, так і вторинної (див. "Алгоритм …" на стор. 28). А також запропоновано трьохетапну систему реабілітаційних заходів, що доповнює схеми лікування АЗ згідно Міжнародних консенсусів: I етап - купірування хвороби у гострому періоді та послідовні два етапи для суто профілактичних заходів: II етап - реабілітації при неповній клінічній ремісії (при збереженні параклінічних ознак запалення) і III етап - при повній клінічній ремісії (без параклінічних ознак алергічного запалення). На цих етапах рекомендовано здійснювати клініко-функціональний і імунологічний моніторинг (не менше 2 разів на рік), проводити профілактичну ендогенну детоксикацію, активну імунореабілітацію з застосуванням АСІТ, сезонної імунопрофілактики мікробними вакцинами та неспецифічних препаратів (для підвищення імунобіологічної резистентності). На всіх етапах реабілітації обов'язкове проведення елімінації алергенів, метаболічної терапії (призначення вітамінів, мікроелементів, антиоксидантів) та лікування супутньої патології.

Таким чином, ефективність запропонованого спектру профілактичних заходів у відповідності з "Алгоритмом медичної профілактики алергічних захворювань" та з урахуванням індивідуальних особливостей хворого дозволило домогтися позитивного відновлення параклінічних показників, що в цілому сприяло оптимізації ситуації щодо захворюваності у осіб диспансерної групи (робітників акумуляторного підприємства) і привело до зниження числа днів непрацездатності (у роки досліджень) по алергічним захворюванням на 74%.

алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань

алергологічний бронхіальний ендогенний ехінацея

ВИСНОВКИ

У дисертації в результаті поглибленого вивчення поширеності алергічних захворювань, їх клініко-імунопатогенетичних особливостей у взаємодії зі складною екологічною ситуацією Луганської області, як унікального промислового регіону Донбасу, розроблено новий науковий напрямок в галузі клінічної алергології - екологічну алергологію, уточнено дані про ситуацію щодо алергологічної захворюваності та її провокуючих факторів, розроблено метод профілактики алергічних захворювань, доведена його ефективність та створено алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань.

Алергологічна захворюваність в регіоні має тенденцію до зростання. Поширеність бронхіальної астми збільшується кожні 10 років в 1,3 рази, незважаючи на зниження рівня викидів техногенних забруднювачів в атмосферу з причини спаду роботи підприємств в роки розбудови держави.

Рівень розповсюдженості алергічних захворювань серед контингенту промислового виробництва значно вище офіційних статистичних даних і досягає (8,9±1,6)% (за даними скринінгових досліджень). Основним провідним антропогенним фактором в формуванні алергічних захворювань в регіоні, є хімічні речовини.

Професійний контакт з ними прискорює клінічну маніфестацію алергічного захворювання у (57,6±5,2)% хворих (через індукуючий ефект процесу сенсибілізації).

Техногенні забруднювачі, типові для Донбасу (хімічні речовини, промислові полютанти, вугільний пил), обумовлюють структуру алергічних захворювань в промислових містах регіону: у 60% хворих формуються полісиндромні клінічні прояви хвороби - респіраторні і шкірні.

З ендогенних факторів формування АЗ вагомим є у (42,2±2,6)% хворих значна обтяженість сімейного алергологічного анамнезу, що свідчила про генетичну схильність до атопії. Важливою сучасною клінічною особливістю алергічних захворювань є наявність поліорганної супутньої патології у (82,9±2,0)% хворих з підвищенням її частоти в 2,6 рази у осіб, які контактують з хімічними речовинами.

Переважною патологією є хронічні вогнища інфекції та часті гострі респіраторні вірусні інфекції у (22,5±2,2)% хворих, хвороби обміну речовин у (18,2±2,1)% осіб, насамперед, ожиріння у (6,3±1,3%), хвороби печінки і жовчних шляхів - у (11,1±1,7)% чол.

В період клінічної ремісії алергічного захворювання при респіраторних його проявах окрім класичного атопічного синдрому у осіб з хронічними осередками інфекції спостерігається дисфункція імунної системи у вигляді інфекційного синдрому вторинної імунної недостатності I-II ступеня.

Техногенні чинники збільшували порушення Т-клітинної ланки імунітету. Специфічна імунореактивність характеризується полівалентністю сенсибілізації (до 11 груп екзоалергенів), насамперед, до пилових, пилкових і медикаментозних.

Професійний контакт з техногенними забруднювачами обумовлює холінергічний механізм гіперреактивності бронхів у 98,5% всіх хворих з респіраторними проявами алергічного захворювання. Адренергічна дисфункція спостерігається у одній третині хворих, при поєднанні з інфекційним фактором - у (57,5±5,8)% пацієнтів. При відсутності такого контакту гіперреактивність бронхів реєструється відповідно: у (28,2±7,2)% і (17,2±4,9)%, що є ознакою хронічного алергічного запалення в бронхах в межрецидивний період.

Провідним клінічним синдромом патології печінки і жовчовивідних шляхів при алергічних захворюваннях був астеновегететативний, рідше спостерігався диспепсичний синдром і больовий. З біохімічних показниківведучою була дисферментемія, яка зберігалась у міжрецидивному періоді захворювання в прямій залежності від інтенсивності впливу техногенних чинників (насамперед хімічних). Застосування ентеросорбента "Карбовіт" і гепатопротекторів зменшує гіперферментемію (Р<0,05).

У хворих з алергічною бронхіальною астмою і ринітом при супутній вторинній імунній недостатності з інфекційним синдромом профілактична терапія ехінацеєю пурпуровою сприяє усуненню порушень Т-клітинної ланки імунітету: підвищує рівень Т-лімфоцитів з хелперною функцією з (49,5±1,8)% до (70,0±2,0)% (Р<0,01), нормалізує імунорегуляторний індекс з (1,22±0,1) до (1,59±0,1) (Р<0,01).

В стадії клінічної ремісії алергічного захворювання та при нормальних показниках рівня загального IgE ехінацея пурпурова може призначатися з метою профілактики частих гострих респіраторних вірусних інфекцій, як провокуючих чинників загострення алергічного захворювання.

Адаптивний метод профілактики загострень алергічних захворювань є ефективним і сприяє збереженню ремісії хвороби до одного року у (84,7±3,9)% хворих, до 3 років у (58,8±5,3)% осіб і до 5 років у (18,8±4,2)%.

Застосування в амбулаторних умовах алерген - специфічної імунотерапії підшкірним методом разом з аплікаційним приводить до значного позитивного ефекту, який зберігається до 10 років і більше: у (71,8±4,8)% хворих з атопічною бронхіальною астмою з середнім балом 4,4, у (82,4±9,2)% хворих з кропив'янкою - з середнім балом 4,2, у (66,7±7,5)% хворих з алергічним риноконю'нктивітом з середнім балом 3,1.

Практичні рекомендації:

1. З метою проведення первинної профілактики алергічних захворювань рекомендовано дільничним лікарям під час алергологічного скринінгу визначати до групи ризику осіб з позитивним сімейним анамнезом щодо атопії, осіб з недостатністю і дисбалансом Т-клітинної ланки імунітету, підвищенним рівнем загального IgE та осіб з вегетативною дисфункцією бронхів (за результатами пікфлуометрії).

2. При плануванні оздоровчих програм лікарям слід враховувати клініко-патогенетичні особливості хворих - мешканців промислових регіонів і користуватись "Алгоритмом медичної профілактики алергічних захворювань" (див. стор. 28).

3. В процесі реабілітації алергологічних хворих використовувати метод ендогенної детоксикації, як неспецифічної профілактики алергічних захворювань з використанням ентеросорбентів і гепатопротекторів та з обов'язковим контролем рівня цитоплазматичних ферментів (аланинової та аспарагинової трансаміназ, лужної фосфатази та г-глютамілтрансферази).

4. Алергологам, клінічним імунологам, сімейним та дільничним лікарям доцільно виділяти серед осіб з атопією і алергологічних хворих групу пацієнтів з інфекційним синдромом вторинної імунної недостатності.

З метою зниження провокуючої дії інфекційного фактору проводити сезонну імунопрофілактику гострих респіраторних вірусних інфекцій у хворих при вторинній імунній недостатності І ступеня з використанням ехінацеї пурпурової, при вторинній імунній недостатності ІІ ступеня - тимічних препаратів, а при наявності хронічних осередків інфекції дихальних шляхів додатково призначати мікробні вакцини (бронхомунал, рибомуніл, IRS-19 тощо).

5. Обираючи метод алерген-специфічної імунотерапії у хворих з полівалентною сенсибілізацією, перевагу слід надавати поєднаному способу: підшкірному разом з аплікаційним.

6. Алергологам при лікуванні хворих та в процесі диспансерного нагляду слід домагатися повної клінічної ремісії алергічного захворювання з нормалізацією параклінічних ознак алергічного запалення (дисфункції імунітету, дисферментемії, дисбалансу гіперчутливості бронхів).

7. Особам із сімейною атопією та хворим на алергічне захворювання на підприємствах упровадити заборону професійного контакту з хімічними речовинами, промисловими полютантами та потенційними алергенами.

8. Працівникам відділу технічної безпеки підприємств ретельно контролювати професійне очищення внутрішніх приміщень і викидів в атмосферу з метою елімінації техногенних забруднювачів та для зменшення можливості їх довгострокової сенсибілізуючої і індукуючої атопію дії.

9. Сімейним та дільничним лікарям, лікарям будинків санітарної освіти проводити санітарно-просвітню роботу з особами із спадковою схильністю до атопії та захворілим відносно побуту, змін екології житла (наприклад, про заходи щодо зменшення чисельності постільних кліщів, їх знищення за допомогою побутової техніки та акарицидів тощо), гіпоалергенного харчування, усуненню стресу.

СПИСОК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Алешина Р.М. Специфическая иммунотерапия - эффективный метод лечения при атопической бронхиальной астме // Імунологія та алергологія. - 1998. - №1-2. - С. 115-119.

2. Алешина Р.М. Влияние экологических факторов на распространенность аллергических заболеваний в промышленных регионах (обзор литературы) // Імунологія та алергологія. - 1998. - № 4. - С. 9-16.

3. Алешина Р.М. Некоторые аспекты формирования атопии под влиянием экологических факторов, типичных для промышленного региона Донбасса // Вісник наукових досліджень. - 1998. - №5-6. - С. 57-60.

4. Алешина Р.М. Влияние ряда экологических факторов на состояние иммунитета у лиц с атопическими заболеваниями // Укр. пульмонол. журнал. - 1998. - №4. - С. 19-21.

5. Алешина Р.М. Отдаленные результаты специфической гипосенсибилизации у больных с атопическими заболеваниями // В кн.: Акт. проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. - Київ - Луганськ, 1998. - Вип. 2. - С. 190-197.

6. Альошина Р.М. Роль антропогенних чинників у розвитку атопічних захворювань у населення промислових регіонів (огляд літератури) // В кн.: Акт. проблеми клінічної імунології та алергології. Щорічник, 1997. - №2. - Львів: "Місіонер", 1998. - С. 5-15.

7. Альошина Р.М. Ефективність медичної профілактики атопічних захворювань в екологічно несприятливому регіоні // В кн.: Акт. проблеми клінічної імунології та алергології. Щорічник, 1998. - №3. - Львів, 1999. - С. 7-14.

8. Альошина Р.М. Атопічна бронхіальна астма з інфекційним синдромом вторинної імунної недостатності і її імунореабілітація // В кн.: Акт. проблеми клін. імунології та алергології. Щорічник, 1998. - №3. - Львів, 1999. - С. 15-19.

9. Алешина Р.М. Клинико-лабораторные аспекты функции печени у больных с аллергическими заболеваниями // Укр. медичний альманах. - 1999. - №3. - С. 15-18.

10. Алешина Р.М. Клинические особенности современного течения атопических заболеваний и причины их рецидивов в условиях промышленного региона Донбасса // Укр. пульмонол. журнал. - 1999. - №4. - С. 15-18.

11. Алешина Р.М., Витрищак В.Я. Антропогенные факторы, распространенность и структура атопических заболеваний в различных экохозяйственных районах промышленного региона Донбасса // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1999. - Т.З, №2. - С. 10-13. Здобувачем проводився збір матеріалу, статистична обробка, узагальнення результатів, підготовка статті до друку.

12. Алешина Р.М. Иммунопатогенетические механизмы формирования атопических аллергических заболеваний // Укр. медичний альманах. - 2000. - Т.3, №2. - С. 198-201.

13. Алешина Р.М. Медицинская профилактика аллергических заболеваний // Укр. медичний альманах. - 2000. - Т.3, №4. - С. 7-9.

14. Альошина Р.М. Ехінацея пурпурова у профілактиці алергічних захворювань //Ліки. - 2000. №6. - C. 33-36.

15. Альошина Р.М. Ентеросорбція і гепатопротектори у профілактиці алергічних захворювань // Ліки. - 2001. - № 5-6. - С. 127-130.

16. Алешина Р.М., Сергиенко С.В. Роль печени в формировании аллергии // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. Вип. 2 (34). - Київ; Луганськ; 2001. - С. 191-203. Дисертанту належить ідея огляду літератури щодо цієї проблеми, проведено теоретичне узагальнення наукових даних, висвітлено власні дослідження.

17. Сергієнко С.В. , Альошина Р.М. Клініко-функціональний стан печінки у хворих з атопічними захворюваннями в залежності від впливу несприятливих екологічних факторів // Акт. проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. пр. Вип.6. - Київ-Луганськ, 2001. - С. 181-185. Здобувачем проводилися клінічні обстеження, обробка отриманих результатів, підготовка статті до друку.

18. Альошина Р.М. Методи усунення синдрому ендогенної інтоксикації в клінічній алергології // Укр. журнал екстрем. медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2001. - Т.2, №1. - С. 71-78.

19. Альошина Р.М. Вплив техногенних забрудників на зовнішнє дихання при респіраторних формах атопічних захворювань // Практична медицина. - 2002. - №3. - С. 62-65.

20. Альошина Р.М. Ендогенні чинники атопічних захворювань // Практична медицина. - 2002. - №4. - С. 97-101.

21. Алешина Р.М. Гепатозащитная терапия как метод профилактики аллергических заболеваний у населения промышленных регионов // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. - Вип. 2 (41). - Київ-Луганськ-Харків, 2002. - С. 61-72.

22. Патент на винахід №94043109 Україна, 6 А61 К 33/44. Спосіб профілактики і лікування алергічних захворювань / Альошина Р.М., Лейкіна В.В., Фролов В.М., Пересадін М.О., Безкаравайний Б.О.// Промислова власність. Офіційний бюлетень № 3 (І частина). - Київ, 1998. - С. 67. Дисертанту належить ідея винаходу, проведення патентного пошуку, апробація і впровадження методу, оформлення документів.

23. Алешина Р.М., Шелыгина Н.М., Матвеев Е.Т., Вахтина Т.И., Петренюк Л.М., Зарецкий М.М., Куликова Р.С., Дурнев В.И., Малюга В.А., Беседин А.В., Паничкина В.И. Экологическая ситуация аккумуляторного производства и заболевания сердечно-сосудистой и бронхо-легочной системы // Деп. рукопись во ВНИИМИ МЗ СССР. № Д-20363 от 29.08.90. Дисертантом (як відповідальним виконавцем наукової теми) описані професійні чинники акумуляторного виробництва, проводились заходи щодо організації скринінгового дослідження (2357 чол.), проанкетована і відібрана група алергологічних хворих, обмірковані отримані результати та особисто написана стаття.

24. Алешина Р.М. Поллиноз // Doctor. - 2003. - № 6. - С. 18-21.

25. Алешина Р.М. Заболеваемость бронхиальной астмой и особенности клинического течения в экологически неблагоприятных условиях // В кн.: Науч. труды сотр. медуниверситета и врачей практ. здравоохранения. - Луганск, 1997. - С. 122-123.

26. Алешина Р.М. Патология печени - эндогенный фактор риска атопических заболеваний у населения промышленных регионов // В кн.: Клиническая аллергология и иммунология. Иммунодиагностика и иммунореабилитация. Тр. 2-ой Междунар. конф. и I съезда БААКИ.- Минск-Витебск, 1998. - С. 6-7.

27. Алешина Р.М., Лейкина В.В. Оптимизация противорецидивной терапии атопических аллергических заболеваний с применением эхинацеи пурпурной // В кн.: С эхинацеей в третье тысячелетие. Материалы междунар. науч. конф. Полтава, 7-11 июля 2003. - Полтава, 2003. - С. 137-143. Дисертант самостійно призначала ехінацею пурпурову всім дорослим хворим, проводила статистичну обробку результатів, підготовила статтю до друку.

28. Алешина Р.М. Способ профилактики аллергических заболеваний и их рецидивов // Информационный листок. - Луганск, 1996. - 3 с.

29. Алешина Р.М., Германов В.Т., Зайков С.В., Лейкина В.В. Иммунотермистометрия - новый метод диагностики в клинической аллергологии // В кн.: Науч. труды сотр. медуниверситета и врачей практ. здравоохранения. - Луганск, 1997. - С. 124-125. Здобувач оволоділа методом імунотермістометрії, самостійно проводила дослідження у дорослих хворих, довела його ефективність, підготовила тези до друку.

30. Алешина Р.М., Германов В.Т., Батарчуков А.В., Руденко И.В., Андрушенко О.Н. Метод профилактики атопической бронхиальной астмы (АБА) у населения Донбасса // Int. Journal on Immunorehabil. - 1997. - №7. - С. 161. Дисертант запропонувала метод адаптивної профілактики, оцінювала його клінічну ефективність, підготовила тези до друку.

31. Алешина Р.М., Витрищак В.Я. Антропогенные факторы и формирование атопии. В сб.: Резюме "Пульмонология - 1998", Междунар. конгресс "Интерастма - 1998" 20-21 окт. 1998 г., Восьмой Нац. конгресс по болезням органов дыхания, муковисцидозу. Москва, 22-24 окт. 1998 г. / Под ред. А.Г. Чучалина, Р.И. Сепиашвили. - Москва, 1998. - С. 56. Автор аналізувала формування атопічних захворювань в залежності від антропогенних факторів серед населення Донбасу, підготувала тези до друку.

32. Алешина Р.М. Эхинацея пурпурная в реабилитации больных бронхиальной астмой (БА). В сб. Резюме "Пульмонология - 1998", Междунар. конгресс "Интерастма - 98" 20-21 окт. 1998г., Восьмой Нац. конгресс по болезням органов дыхания, Четвертый Нац. конгресс по муковисцидозу. Москва, 22-24 окт. 1998 г. / Под ред. А.Г. Чучалина, Р.И. Сепиашвили. - Москва, 1998. - С. 57.

33. Альошина Р.М. Імунореабілітація при алергічних захворюваннях // Укр. медичні вісті. Матеріали VІ з`їзду ВУЛТ. М.Чернівці, 18-19 травня 2001 р. - Чернівці, 2001. - С. 5.

34. Альошина Р.М. Специфічна імунореактивність у атопічних хворих мешканців промислового регіону Донбасу // ІХ Конгрес світової федерації Українських лікарських товариств, присвячений 25-річчю СФУЛТ. 19-22 серпня 2002 р., м. Луганськ. Тези доповідей. - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С. 489.

35. Алешина Р.М., Германов В.Т., Батарчуков А.В., Лейкина В.В. Современные клинико-патогенетические особенности аллергических заболеваний // Матер. наук. пр. І з`їзду алергологів України. Київ, 3-5 квітня 2002 р. - Київ, 2002. - С. 7-8. Дисертант спостерігала хворих з алергічними захворюваннями, виділила їх клініко-патогенетичні особливості, підготовила тези до друку.

АНОТАЦІЯ

Альошина Р.М. Клініко-імунопатогенетичні особливості алергічних захворювань та їх профілактика в промисловому регіоні Донбасу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.29 - клінічна алергологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2005.

В дисертації розроблено новий науковий напрямок - екологічну алергологію, створено метод та алгоритм медичної профілактики рецидивів алергічних захворювань (АЗ) на підставі вивчення їх клініко-імунопатогенетичних особливостей в промисловому регіоні Донбасу.

Визначені пріоритетні провокуючі фактори у формуванні АЗ: екзоалергени, інфекція і хімічні речовини. Останні прискорювали сенсибілізацію та сприяли ранній маніфестації АЗ. Специфічна сенсибілізація характеризувалася полівалентністю. Техногенні чинники обумовлювали формування інфекційного синдрому імунопатології, дисферментемії і вегетативної дисфункції бронхів. Доведена ефективність застосування ентеросорбції, гепатопротекторів та ехінацеї пурпурової.

Ключові слова: алергічні захворювання, провокуючі фактори, профілактика, ентеросорбція, ехінацея пурпурова.

ANNOTATION

Alyoshina R.M. Clinico-immunopathogenetic features of allergic diseases and their prophylaxis in the industrial region of Donbas. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of doctor of medicine (M.D.) on specialty 14.01.29 - clinical allergology. - Institute of Phthisiology and Pulmonology named by F. G. Yanovsky AMS Ukraine, Kyiv, 2005.

The new scientific approach - ecological allergology has been worked out in the dissertation, the method and the algorythm of medical prophylaxis of relapses of AD has been created and study their clinico-immunopathogenetic features in the industrial region of Donbas. The role of the most important provocative factors in pathogenesis of AD, such as: exoallergens, infection and chemical substances were proved. Later accelerated sensibilization and contributed to early manifestation of AD. Specific immunoreactivity was characterized by polyvalency of sensibilization. The contact with industrial harmfulness resulted in formation of the infectious syndrome of the immunopathology, disfermentemia, and vegetative bronchial dysfunctions. The efficacy of enterosorption, hepatoprotectors and Echinacea purpurea was proved.

Key words: allergic diseases, provocative factors, prophylaxis, enterosorption, Echinacea purpurea.

АННОТАЦИЯ

Алешина Р.М. Клинико-иммунопатогенетические особенности аллергических заболеваний и их профилактика в промышленном регионе Донбасса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.29 - клиническая аллергология. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2005.

В диссертации разработано новое направление научных исследований - экологическая аллергология, т.е. изучение аллергических заболеваний (АЗ) во взаимосвязи с воздействием на организм больных факторов окружающей среды, в первую очередь, производственных.

С помощью скрининга изучалась распространенность аллергических заболеваний у 2357 рабочих аккумуляторного производства с различными производственными вредностями: химическими веществами, промышленными агрессивными пылями. Установлен уровень аллергологической заболеваемости у рабочих вредных профессий, который колебался от (6,0±0,9)% до (8,9±1,6)%, при отсутствии контакта с вредностями - от (3,4±0,9)% до (5,1±1,4)%. Статистические данные по заболеваемости в Луганской области свидетельствовали о тенденции роста бронхиальной астмы в 1,3 раза каждое десятилетие, распространенность ее в промышленных городах и поселках достигала 4,4%, в сельских районах - 2,7%. Отмечено отсутствие влияния на снижение заболеваемости уменьшения объема промышленных выбросов предприятий области в атмосферу (в годы перестройки страны).

Установлены приоритетные факторы, участвующие в формировании АЗ: химические вещества, экзоаллергены природного происхождения, инфекция. Так, химические вещества ускоряли процесс сенсибилизации у лиц со стажем работы 5-10 лет, группой риска были молодые люди в возрасте от 20 до 39 лет.

Путь поступления техногенных загрязнителей определял локализацию аллергического процесса с преимущественным поражением респираторного тракта и кожных покровов. Специфическая иммунореактивность характеризовалась поливалентностью сенсибилизации к бытовым, пыльцевым аллергенам и лекарственным веществам, реже - к другим группам аллергенов. Положительный семейный анамнез выявлен у (42,2±2,6)% лиц.

Установлен высокий процент больных (61,8±2,6)% с сопутствующей патологией дыхательной и пищеварительной системы, обмена веществ и др. В межрецидивный период АЗ сохранялась дисферментемия - маркер патологии печени вследствие экологического неблагоприятного воздействия окружающей среды, вторичная иммунная недостаточность с сочетанным атопическим и инфекционным синдромом (у больных с хронической респираторной инфекцией), вегетативная дисфункция бронхов, что свидетельствовало о снижении барьерных функций внутренних органов и иммунологической реактивности. Техногенные загрязнители усугубляли эти нарушения.

Учитывая полученные результаты исследований клинических и иммунопатогенетических особенностей уточнена дефиниция аллергического заболевания.

На основе выявленных особенностей АЗ у населения промышленного региона Донбасса разработан, патогенетичеки обоснован и апробирован метод медицинской профилактики рецидивов АЗ путём применения энтеросорбции в сочетании с гепатопротекторами. Эффективность этого метода эндогенной детоксикации, а также и применения эхинацеи пурпурной у больных с АЗ заключалась в нормализации функции печени, иммунной системы и снижении гиперреактивности бронхов. У больных с поливалентной сенсибилизацией при применении сочетанного метода аллерген-специфической иммунотерапии определена длительность клинической ремиссии - до 10 лет и более, доказана безопасность этого метода и возможность его применения в амбулаторных условиях.

Разработан алгоритм медицинской профилактики аллергических заболеваний. Дифференцированное применение методов профилактики позволило удлинить межрецидивный период АЗ до 1 года у (84,7±3,9)% больных, до 3 лет - у (58,8±5,3)% и до 5 лет - у (18,8±4,2)% лиц, а также снизить аллергологическую заболеваемость у исследуемого контингента больных на 74%.

Ключевые слова: аллергические заболевания, провоцирующие факторы, профилактика, энтеросорбция, эхинацея пурпурная.

Размещено на Allbest.ru

...