Однополюсне ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки при медіальних переломах її шийки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Удосконалити конструкцію однополюсного ендопротеза, методику та інструментарій для ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки при медіальних переломах її шийки.

Провести порівняльну оцінку біомеханічних характеристик різних видів ендопротезів проксимального відділу стегнової кістки.

Установити об'єктивні вікові показання для первинного ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки однополюсними ендопротезами різних видів.

Вивчити стан опороздатності кінцівки хворих у різний термін після ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки ендопротезами ОРТЕН з приводу медіального перелому її шийки і встановити оптимальні терміни повного навантаження на кінцівку.

Провести аналіз віддалених результатів, помилок і ускладнень первинного ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки з приводу медіального перелому її шийки.

Об'єкт дослідження: хворі з медіальними переломами шийки стегнової кістки.

Предмет дослідження: рентгенологічні, антропометричні характеристики проксимального відділу стегнової кістки, показання до диференційованого вибору однополюсних ендопротезів, біомеханічні особливості стабільності фіксації різних видів однополюсних ендопротезів, технології та методика ендопротезування і реабілітації хворих з медіальними переломами шийки стегнової кістки.

Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, біомеханічні, статистичні.

Наукова новизна. За участю автора розроблений вітчизняний ендопротез проксимального відділу стегнової кістки, удосконалена технологія та інструментарій для проведення ендопротезування.

Вперше на основі рентгеноантропометричних досліджень обгрунтований оптимальний типорозмір ніжки ендопротеза проксимального відділу стегнової кістки.

Вперше проведено порівняльне біомеханічне дослідження міцності кріплення ендопротезів Мура, Мура-ЦІТО та ОРТЕН проксимального відділу стегнової кістки; встановлено, що конструкції ендопротеза ОРТЕН забезпечують найбільший рівень надійності фіксації ендопротеза, що дозволяє здійснювати раннє та повне навантаження оперованої кінцівки.

Розроблені критерії для диференційованого проведення ендопротезування стегнової кістки при медіальних переломах її шийки цільним однополюсним ендопротезом, однополюсним ендопротезом зі знімною головкою та біполярним ендопротезом.

Практичне значення роботи. Впровадження розробленого однополюсного вітчизняного ендопротеза проксимального відділу стегнової кістки, удосконалення інструментарію та технології проведення операції, диференційованої тактики вибору виду однополюсного ендопротеза в залежності від конкретної клінічної ситуації дозволить покращити результати лікування хворих з медіальними переломами шийки стегнової кістки.

Результати роботи впроваджені в практику Інституту травматології та ортопедії АМН України (м. Київ), Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (м. Київ), Київської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської і Черкаської обласних лікарень, Вінницької міської клінічної лікарні № 2, Севастопольської міської клінічної лікарні №9. Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрах травматології та ортопедії Дніпропетровської державної медичної академії, Харківського державного медичного університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пірогова та Запорізького державного медичного університету. Однополюсні ендопротези кульшового суглоба ОРТЕН мають дозвіл до клінічного застосування Міністерства охорони здоров'я України (Реєстраційне посвідчення №1569 / 2003 від 27.02.2003р.) та впроваджені у промислове виробництво.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовані мета та задачі дослідження, проведені патентно-інформаційний пошук та аналіз літератури, обгрунтування методів дослідження та обробка отриманих результатів. Самостійно провів 260 рентгеноантропометричних досліджень проксимального відділу стегнової кістки та обгрунтував конструкцію однополюсного ендопротеза. Біомеханічні дослідження проведені автором на базі кафедри опору матеріалів Дніпропетровської академії будівництва та архітектури при наданні консультативної допомоги зав. кафедри д.т.н. професором В.Л. Красовським. На правах співавтора брав участь у розробці 4 винаходів за темою дисертаційного дослідження. Автор особисто провів аналіз архівного матеріалу, безпосередньо здійснював клінічний нагляд за 96 хворими, самостійно прооперував 22 хворих, брав участь у 74 операціях у якості асистента.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися на наступних конференціях, конгресах та семінарах: Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Тотальне і ревізійне ендопротезування кульшового суглоба" (Львів, 2003), конференції, присвяченій 80-річчю кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ, 2003), на засіданнях Дніпропетровської обласної асоціації травматологів-ортопедів (2002, 2003).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих праць, з них 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, 4 деклараційних патенти України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, 3 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел, який включає 201 джерело (127 роботи вчених СНД і 74 іноземних авторів) і додатків. Дисертація викладена на 219 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 12 таблицями, 48 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У роботі проведений аналіз хірургічного лікування 219 хворих, яким із приводу медіального перелому шийки стегнової кістки була виконана операція однополюсного ендопротезування кульшового суглоба. Всі операції виконані в клініці травматології й ортопедії Дніпропетровської Обласної лікарні ім. І.І. Мечникова, керівник - д.м.н. проф. О.Є.Лоскутов.

Середній вік хворих склав 72,8 року. Був проведений ретроспективний аналіз лікування, проаналізовані клінічні і рентгенологічні дані в різні терміни після операції. Віддалені результати спостерігали в терміни від 2 до16 років. Для пацієнтів, що у силу різних обставин не могли прибути в клініку і не були жителями Дніпропетровського регіону, нами розроблена спеціальна анкета, яку заповнювали пацієнти і надсилали в клініку. Анкета була розроблена на основі критеріїв R.M.d'Aubіgnе-М.Postel (1954).

Нами проведений аналіз первинних рентгенограм групи хворих відповідно до найбільш використовуваних ортопедами класифікацій МПШСК Пауелса, Гардена й АО. Встановлено, що за видами переломів, які найбільш часто зустрічалися, були: переломи типу II і III за Пауелсом, переломи типу III і IV за Гарденом, переломи В2.3 і В3.3 за АО.

Ці типи переломів відносяться до нестабільних і супроводжуються високою питомою вагою незрощень, формування несправжніх суглобів шийки стегнової кістки й розвитком асептичного некрозу її головки, що вплинуло на вибір ендопротезування як методу оперативного лікування цієї групи хворих.

При виконанні оперативних втручань використовували однополюсні ендопротези Мура-ЦІТО (МЦ) - у 23 (10,5%) випадків, Дудко (Д) - у 5 (2,2%) випадків, ОРТЕН - у 191 (87,2%) випадку, при цьому з них у 154 випадках використовували цільний імплантат ОРТЕН, у 12 - однополюсний ендопротез ОРТЕН зі знімною головкою, і в 25 - однополюсний ендопротез ОРТЕН з подвійною сферою обертання (ОБП). Спочатку в 1989-1992 роках для лікування хворих з медіальними переломами шийки стегнової кістки застосовували імплантати Мура-ЦІТО і Дудко. Однак зростання кількості несприятливих результатів змусило відмовитися від конструкцій цих типів ендопротезів. З впровадженням у 1991 році конструкції однополюсного ендопротеза ОРТЕН застосування імплантатів Дудко і Мура-ЦІТО припинили, і використовували більш ефективні й адаптовані ендопротези ОРТЕН.

Розробка і впровадження в 1994-1995 рр. ендопротезів зі знімною головкою і біполярних ендопротезів призвели до того, що намітилися зміни у віковій структурі пацієнтів у залежності від застосування того чи іншого типу ендопротеза. Поява ж вітчизняних тотальних ендопротезів ОРТЕН дозволила нам ще більш звузити показання до застосування однополюсних ендопротезів. Однак у пацієнтів літнього і похилого віку загальні зміни організму і наявність тяжкої супутньої патології змусили нас віддати перевагу однополюсному ендопротезуванню, тому що це єдиний шанс зберегти життя хворого і відновити функцію ушкодженої кінцівки в максимально короткий термін.

На діаграмі відбита динаміка вікових меж застосування однополюсних ендопротезів ОРТЕН. З неї видно, що згодом нижня вікова межа застосування ендопротезів ОРТЕН підвищувалася, і до 2003 року середній вік прооперованих хворих з імплантацією даного типу ендопротеза хворих склав 76,1 року.

Концепція диференційованого однополюсного ендопротезування кульшового суглоба ендопротезами ОРТЕН при МПШСК передбачає, що пацієнтам старше 65 років при відсутності ознак дистрофічних змін кульшової западини показано однополюсне ендопротезування цільним однополюсним ендопротезом ОРТЕН, пацієнтам у віці 60-65 років показано ендопротезування з використанням модульного ендопротеза зі знімною головкою ОРТЕН, для пацієнтів до 60 років при транскапітальних, субкапітальних і осколкових переломах показано використання модульного біполярного ендопротеза ОРТЕН.

Біомеханічне обґрунтування конструкції однополюсного ендопротеза ОРТЕН. Незважаючи на те, що проблема стабільності фіксації ендопротезів такого типу була предметом широких досліджень, це питання залишається і дотепер актуальним. З огляду на те, що найбільш розповсюдженими в Україні однополюсними безцементними ендопротезами кульшового суглоба є добре відомі імплантати Мура, Мура-ЦІТО, а також запропонована нами нова конструкція ОРТЕН, нами був проведений біомеханічний аналіз стабільності фіксації ендопротеза ОРТЕН у порівнянні з конструкціями Мура і Мура-ЦІТО.

Обґрунтування розмірів ніжки однополюсного ендопротеза ОРТЕН. Ніжка ендопротеза ОРТЕН виконана клиноподібною у верхній частині, а в середній і нижній переходить у призматичний стержень (постійного за довжиною прямокутного перетину). З метою визначення оптимальних розмірів ніжки цього імплантата були проведені антропометричні дослідження верхньої третини кістковомозкового каналу стегнової кістки. На основі аналізу розмірів і форми кістковомозкового каналу в сагітальній площини (по рентгенограмах) визначали товщину ніжки (розмір у сагітальній площині - h). Як уже відзначалося раніше, вона приймалася постійною по всій довжині і рівною 9 мм (з урахуванням остеотропного покриття - h=10 мм).

Така товщина забезпечувала для абсолютної більшості досліджених розмірів каналу і викривлень стегна в сагітальній площини мінімальну травматизацію кіркової кістки при підготовці ложа під ендопротез. При цьому контакт ніжки з кірковою кісткою здійснювався по трьох ділянках: 1) по передній стінці метафізарного відділу стегнової кістки у верхній третині; 2) по задній стінці діафіза у верхній третині; 3) по передній стінці діафіза в середній третині стегна.

Був проведений загальний і груповий статистичний аналіз отриманих при антропометричному дослідженні даних. У таблиці 1 подано середнє значення ( ) і статистичні властивості цього показника: середньоквадратичне відхилення (S), довірчий інтервал середнього значення з довірчою вірогідністю 0,95 (±D), а також коефіцієнт варіації (V), що визначає розмах розкиду граничних параметрів з тією ж довірчою вірогідністю (обчислювали за формулою

).

Аналіз даних, поданих у таблиці 1, указує на наступні тенденції: розмір поперечного перерізу кістковомозкового каналу у чоловіків більше, ніж у жінок, на правій кінцівці більше, ніж на лівій, у похилому віці більше, ніж у молодому і середньому. Крім того, у всіх випадках має місце дуже значний розкид ширини кістковомозкового каналу.

Тому при визначенні ширини призматичної ділянки ніжки t ми керувалися наступними міркуваннями. Найбільш ефективним закріпленням ніжки у діафізі буде така її фіксація, при якій перетин ніжки вписується в контур каналу. У цьому випадку здійснюється всебічний контакт ніжки з кірковою кісткою при мінімальній травматизації останньої. Якщо розмір кістковомозкового каналу істотно перевищує розміри перетину ніжки, її контакт із кірковою кісткою буде однобічним і надійність фіксації ендопротеза буде знижена. При малих розмірах каналу в процесі підготовки ложа кірковій кістці буде нанесена травма, що буде тим більше, чим менше величина каналу.

Ґрунтуючись на приведених міркуваннях, а також на тому, що закон розподілу отриманих даних за величиною кістковомозкового каналу близький до нормального, було прийнято установити ширину ніжки t за середнім значенням розміру каналу, отриманим для всієї вибірки, = 15,86 мм.

Приймаючи величину як діагональ прямокутного перетину ніжки, одержимо

мм.

Округляючи результат обчислень до цілого значення, будемо мати ширину ніжки з урахуванням остеотропного покриття t = 12 мм (без урахування покриття - t = 11 мм). З огляду на те, що середній розмір каналу типового контингенту хворих (вік - 70 років і більше) більше, ніж для усієї вибірки, нами був прийнятий розмір перетину призматичної частини ніжки конструкції ОРТЕН - tЧh = 11Ч9 мм (з покриттям - tЧh = 12Ч10 мм), що забезпечує для основної маси пацієнтів низькотравматичну для кіркової кістки діафіза імплантацію ендопротеза. На розроблений відповідно до цих розрахунків ендопротез отриманий деклараційний патент України на винахід №62269 А.

Порівняльний аналіз первинної стабільності різних типів однополюсних імплантатів. Нами проведений аналіз елементів конструкцій ендопротезів, що обумовлюють стабільність їх закріплення в кістці. До них відносяться:

Опорний комірець, який спирається на обпил кістки, що включає у своєму зрізі елементи спонгіозної тканини, а так само кіркову кістку, зокрема, поперечний зріз дуги Адамса.

Клин в одній чи двох площинах, у фронтальній площині відповідний формі метафізарного відділу стегнової кістки.

Стержень постійного перетину для забезпечення фіксації ніжки в діафізарному відділі кістки.

Отвори в метафізарному відділі для проростання в них спонгіозної кісткової тканини.

Остеотропні покриття поверхні ніжки, що забезпечують остеоінтеграцію ендопротеза з кісткою.

Нами проаналізована міцність фіксації ендопротезів у кістковомозковому каналі при правильній установці ендопротеза, коли навантаження на нього розподіляється адекватно на всі елементи фіксації ендопротеза, так і в ситуаціях, коли установка імплантата була зроблена з порушенням цієї рівномірності. Встановлено, що при правильній установці для ендопротезів Мура і Мура-ЦІТО в двох площинах характерна, в основному, метафізарна фіксація. Кріплення в діафізі є дискретним - в окремих точках ребер дистального відділу ніжок. На відміну від цих імплантатів, фіксація ендопротеза ОРТЕН здійснюється як у метафізі, так і в діафізі. Діафізарна фіксація обумовлена більшою довжиною ніжки, ніж у ендопротезів Мура і Мура-ЦІТО, і наявністю призматичної ділянки ніжки. Важливо відзначити, що, незважаючи на відсутність у конструкції ОРТЕН клина в сагітальній площині, тут також відбувається заклинювання ніжки з обпиранням у трьох зонах на кіркову кістку, обумовлене вигином стегна в цій площині. Нами встановлено, що при нормальній імплантації конструктивні особливості ендопротезів Мура, Мура-ЦІТО й ОРТЕН цілком забезпечують первинну стабільність їх фіксації. При цьому найбільший рівень надійності фіксації має конструкція ОРТЕН.

Виконано детальний аналіз напруженого стану кістки в зонах її контакту з ендопротезом для двох “кризових ситуацій”, коли: 1) відсутній контакт кістки з імплантатом по клинах і навантаження на кістку передаються через комірець; 2) відсутній контакт по комірцю і навантаження передається через клин.

На основі аналізу в обох ситуаціях, навіть при дозованому навантаженні (ходьба з опорою на милиці), установлена стовідсоткова первинна нестабільність конструкції ЕМ. Конструкція Мура-ЦІТО при такому навантаженні в першій ситуації виявляється нестабільною, у другій - має певний запас стабільності, який є достатнім для початкового післяопераційного періоду. Первинна стабільність конструкції ОРТЕН у всіх випадках забезпечується з досить високим рівнем надійності, що обумовлено наявністю як мінімум двох центрів фіксації цього імплантата.

На відміну від конструкцій Мура і Мура-ЦІТО, рівень надійності фіксації ендопротеза ОРТЕН у віддалений післяопераційний період істотно зростає. Це досягається інтенсивною стимуляцією процесів інтеграції кістки з імплантатом, обумовленої наявністю остеотропного покриття і раннім навантаженням оперованої кінцівки, можливим тільки при достатній надійності первинної стабільності ендопротеза.

Для реабілітації хворих літнього і похилого віку (після 65 років) нами був розроблений однополюсний цільний ендопротез кульшового суглоба ОРТЕН.

Він складається з головки (1) і ніжки (2). Ніжка (2) складається з метафізарного (3) і діафізарного (4) відділів. Метафізарний відділ (3) має в сагітальній площині вид балки товщиною 11,3 мм, а у фронтальній - клин з вершиною в бік діафізарної частини ніжки (2). Діафізарний відділ ніжки (4) представлений балкою прямокутного перетину з розмірами 8,2Ч11,3 мм. У місці з'єднання ніжки ендопротеза із шийкою - комірець (5) для опори ендопротеза на обпил шийки стегнової кістки. Шийка ендопротеза виконана під кутом 130 до осі ніжки. На дану конструкцію отриманий Деклараційний патент України № 62269А.

Ендопротез виконаний з титанового сплаву ВТ-5 чи ВТ-6 і має два шари функціонального покриття. Перший шар - нітрид титану. Цей шар забезпечує електроінертність імплантата і є сполучною ланкою з другим шаром композиційного покриття - шаром пористої корундової кераміки, що має остеоадгезивні властивості.

Для лікування пацієнтів у віці 60-65 років із МПШСК при неушкодженому травматичними і деструктивно-дистрофічними змінами хрящі кульшової западини нами був розроблений модульний ендопротез зі знімною головкою ОРТЕН.

Він складається з двох частин: ніжки (1) і модульної головки (2). Ніжка (1) ендопротеза складається з таких відділів: шийка ендопротеза (3), яка у своїй основі закінчується п'яткою (4), метафізарна частина ніжки ендопротеза (5) і діафізарна частина ніжки (6). Метафізарна частина ендопротеза має трапецієподібну сплощену форму з розташованими на ній під кутом 45 борозенками глибиною до 3-4 мм.

На ніжку також отриманий Деклараційний патент України на винахід №36896 А. Ніжка модульного ендопротеза ОРТЕН має 5 типорозмірів восьми версій.

З метою реабілітації хворих молодше 60 років з медіальними переломами головки і шийки стегнової кістки типу В3 та С3 за АО нами застосовувався біполярний ендопротез ОРТЕН. У ньому замість знімної головки застосовується головка ОРТЕН типу “дабл-кап”.

Кожна система ендопротезів передбачає для проведення операції застосування оригінальних інструментів. У процесі проведення експериментальних досліджень з імплантації однополюсних ендопротезів системи ОРТЕН і відпрацьовування методики операції нами був розроблений спеціальний комплект інструментарію, необхідний для проведення однополюсного ендопротезування кульшового суглоба ендопротезами розроблених конструкцій.

У комплект інструментів входять: штопор для витягування головки стегнової кістки (1), шаблон для визначення площини і рівня обпилу стегнової кістки (2), шаблон для визначення діаметра головки стегнової кістки (3), рашпіль для підготовки каналу стегнової кістки до імплантації однополюсного ендопротеза (4), імпактор для забивання однополюсного ендопротеза в канал стегнової кістки (5), лопатка для вправляння головки однополюсного ендопротеза в кульшову западину (6).

Шаблон для визначення діаметра головки стегнової кістки сприяє швидкому і точному визначенню діаметра вилученої головки стегнової кістки і головки відповідного їй однополюсного ендопротеза, що імплантується. На нього отриманий патент України на винахід №56401 А.

Лопатка для вправляння головки однополюсного ендопротеза в кульшову западину призначена для забезпечення вправляння головки ендопротеза в кульшову западину, захисту від травматизації хряща западини, лімбусу і сідничного нерва. Також отриманий патент України на винахід № 54721 А.

Результати дослідження. Оцінюючи відновлення динамічної функції оперованої кінцівки в групі пацієнтів, що перебували під наглядом, ми провели порівняння показників опороздатності кінцівки досліджуваної групи пацієнтів при ходьбі в різні терміни після операції однополюсного ендопротезування кульшового суглоба з приводу медіального перелому шийки стегнової кістки з нормальними, отриманими за даними літератури. Незалежно від застосованого виду однополюсного ендопротеза, у всіх випадках навантаження на оперовану кінцівку відновлюється до 6 тижнів з моменту операції. При цьому якщо статична функція нижньої кінцівки відновлюється у відносно ранній термін, то функція ходьби відновлюється в терміни, що значно перевищують терміни відновлення функції вертикального стояння.

Дані комп'ютерного дослідження ходьби виявили більш швидке відновлення динаміки ходьби в пацієнтів, що здійснювали раннє дозоване навантаження на кінцівку. Відзначимо, що швидше за все реабілітація відбувалася після біполярного ендопротезування, потім - після ендопротезування імплантатами зі знімною головкою і довше за все статична функція оперованої кінцівки відновлювалася після ендопротезування цільними імплантатами. На нашу думку, така різниця зв'язана, насамперед, з різницею у віці пацієнтів, яким ці імплантати застосовували, і тяжкості супутньої патології, що відзначалася в пацієнтів, які перебували під наглядом. Оцінку функції оперованого суглоба ми проводили за бальною системою R. M. d'Аubіgnе - M.Postel, а також за шкалою W.H. Harris.

Аналіз віддалених результатів показав, що диференційований підхід до вибору виду однополюсного ендопротеза ОРТЕН (цільного, зі знімною головкою і типу "дабл-кап") забезпечує при безцементному типі фіксації раннє відновлення опороздатності кінцівки в хворих, оперованих із приводу МПШСК, і високу питому вагу позитивних результатів, що складають 92,7% у віддаленому післяопераційному періоді.

У досліджуваній групі хворих ускладнення спостерігали в 14 пацієнтів (7,3%). При вивченні ускладнень, що мали місце в обстежених пацієнтів, які перенесли ОЕП із приводу МПШСК, на першому місці за частотою зустрічальності були ускладнення, зв'язані з протрузією дна кульшової западини (11 пацієнтів (5,0%)). Ми провели ретроспективний аналіз рентгенограм 6 хворих, у яких ознаки протрузії кульшової западини з'явилися в терміни до 2 років після операції. В усіх випадках виявлені ознаки деструктивно-дистрофічних змін кульшової западини, що, очевидно, і викликали протрузію останньої. Таким чином, недооцінка на етапі планування однополюсного ендопротезування стану кульшової западини веде до швидкого розвитку деструктивно-дистрофічних змін її хряща і розвитку протрузійних змін.

ВИСНОВКИ

Розроблений і впроваджений у клінічну практику новий вітчизняний однополюсний імплантат кульшового суглоба системи ОРТЕН, а також удосконалена методика та інструментарій для його малотравматичної установки.

Біомеханічні дослідження довели, що розроблена конструкція ендопротеза кульшового суглоба ОРТЕН у порівнянні з конструкціями Мура і Мура-ЦІТО забезпечує досить високу первинну стабільність як при нормальній його імплантації, коли навантаження рівномірно розподіляється між комірцем імплантата і його ніжкою, так і в ситуаціях, коли контакт комірця ніжки з проксимальним відділом стегнової кістки відсутній, що обумовлено наявністю як мінімум двох центрів фіксації цього імплантата.

Пацієнтам старше 65 років, а також пацієнтам із супутньою соматичною патологією при відсутності ознак деструктивних змін кульшової западини показано однополюсне ендопротезування. У пацієнтів у віці 60-65 років при незміненому хрящі кульшової западини доцільно застосовувати модульну конструкцію однополюсного ендопротеза ОРТЕН зі знімною головкою з можливістю подальшої заміни головки однополюсного ендопротеза стегновим компонентом тотального імплантата. У пацієнтів молодше 60 років при транскапітальних, субкапітальних і осколкових переломах доцільно використовувати ендопротези з подвійною сферою обертання (типу "дабл-кап"). Модульні конструкції також доцільно використовувати у випадках невідповідності форми ніжки цільного однополюсного імплантата формі каналу проксимального відділу стегнової кістки пацієнта.

Впровадження в клінічну практику однополюсних ендопротезів ОРТЕН дозволяє рекомендувати хворим з медіальними переломами шийки стегнової кістки повне навантаження оперованої кінцівки вже на 4-5 добу після операції, що запобігає розвитку ускладнень з боку внутрішніх органів і систем, пов'язаних з адинамією хворих.

Застосування однополюсних ендопротезів ОРТЕН у хворих з медіальними переломами стегнової кістки дозволяє в 92,7% одержати позитивні віддалені результати лікування. Основним чинником ускладнень однополюсного ендопротезування у 5% хворих з подальшим виконанням ревізійного тотального ендопротезування кульшового суглоба виявилось прогресування деструктивно-дистрофічного процесу кульшової западини, яке було зумовлено високою посадкою ендопротеза.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ