Функціональний взаємозв'язок ліпополісахарид-зв'язуючого білка та імунних зрушень у патогенезі хронічного вірусного гепатиту С

Після лікування, що включало застосування хілаку та полісорбу, відмічався виражений клінічний ефект, що полягав в зникненні клінічних симптомів дисбактеріозу (дискомфорт в області живота після їжі, чергування запорів та послаблення стільця, здуття і буркоттиння в животі) у хворих, що були під нашим спостереженням. Після проведеного повторного мікробіологічного дослідження мікробного пейзажу кишечнику у хворих на ХГС та ВГВ+С 1 групи, на відміну від хворих 2 групи, відмічена нормалізація вмісту біфідобактерій та лактобактерій, зникнення ешеріхій з гемолітічними властивостями та переважання питомої ваги умовнопатогенної флори.

Спостереження за хворими через 12 місяців від початку комплексної терапії, що включала щадячий руховий режим, дієту (стіл №5), антиоксіданти (аєвіт), при клінічно вираженій інтоксикації - парентеральне введення дезінтоксикаційних засобів, гепатопротектори рослинного походження (карсіл), з противірусною метою призначення лаферону в дозі 3 млн МО через день в/м в комбінації з урсосаном по 1-2 капсули на день показало, що на фоні нормалізації клініко-біохімічних показників у всіх хворих відмічена позитивна динаміка маркерів вірусних гепатитів С і В: при ХГС анти-HCVcorеIgM як показник активності інфекційного процесу залишався ще трохи підвищеним лише у 24,5% хворих, в той же час РНК HCV не була виявлена у 30 з 32 обстежених пацієнтів. При ВГВ+С анти-HCVcorеIgM виявлявся лише у 17,5% хворих з мінімальною активністю, перевищуючи негативний показник лише в 1,5 рази. Оптична щільність HBsAg знизилась в середньому на 30%, а анти-HВs IgM знизився при мінімальній, слабкій та помірній активності гепатиту на 22,4%, 78,9% і 87,7% відповідно. У 8 обстежених методом ПЛР РНК HCV не була виявлена.

Через 12 місяців від початку лікування виявилось, що, незважаючи на позитивну динаміку показників імунограми, зміни в клітинній та гуморальній ланках імунітету зберігаються як при ХГС, так і при ВГВ+С при всіх ступенях активності гепатиту. Так, абсолютний вміст СD3+, СD4+, СD8+, СD22+ лімфоцитів при всіх ступенях активності як ХГС, так і ВГВ+С залишався ще зниженим, ІРІ після лікування при ВГВ+С залишався підвищеним. Рівень ЦІК під впливом лікування поменшав і досяг показника контрольної групи при ХГС, та при мінімальній активності ВГВ+С, залишаючись трохи підвищеним при слабкій та помірній активності ВГВ+С. Нормалізувався і процентний вміст СD16+ при ХГС та ВГВ+С помірної активності, в той час як при мінімальній та слабкій активності ВГВ+С рівень СD16+ лімфоцитів зберігався зниженим.

Активовані Т-, В-лімфоциті та моноциті (СD25+) нормалізувалися при ХГС, а при ВГВ+С процетний вміст СD25+ клітин достовірно вище за норму при мінімальній і помірній активності захворювання (p<0,05, p<0,001 відповідно).

Зберігався достовірно підвищеним фагоцитарний індекс при ХГС (р<0,05) і помірної активності ВГВ+С (p<0,05). Фагоцитарне число залишалося зниженим при ХГС і ВГВ+С. ПЗФ при ХГС і ВГВ+С досягли показника здорових осіб.

Таким чином, результати вивчення показників клітинного і гуморального імунітету при ХГС і ВГВ+С свідчать про те, що вторинний імунодефіцит зберігається, хоча вираженість імунних змін поменшала.

Як нами було показано вище, при ВГВ+С вміст LBP сироватки крові, що відображає запальний процес, вищий, ніж при ХГС. Тому для нормалізації неспецифічного захисту, навіть після досягнення неактивної фази хвороби при ВГВ+С необхідно більш тривалий час, ніж при ХГС.

Рівень LBP через 12 місяців спостереження достовірно знизився як в групі хворих ХГС, так і в групі хворих ВГВ+С (p<0,001). Однак ні в одній з обстежених груп пацієнтів вміст LBP не досяг показника здорових осіб, залишаючись вищим за показник здорових осіб на 60-70%. А при зіставленні з показниками пацієнтів, яким було проведене морфологічне дослідження гепатобіоптатів, виявилося, вміст LBP дорівнює показники хворих з мінімальною активністю процесу в печінці. Враховуючи те, що LBP - гострофазний білок, рівень якого підвищується при запальному процесі в печінці, стає очевидним, що запалення в печінці продовжується, хоча інтенсивність його після лікування стала значно менше.

Наявність у хворих з ХГС і ВГВ+С ще змінених показників імунограми і збільшеного вмісту LBP, корелюючого з морфологічними змінами в печінці та відображаючого запальний процес в печінковій тканині, дає можливість використати ці показники при контролі ефективності лікування і надалі при спостереженні за хворими в амбулаторних умовах.

ВИСНОВКИ

В дисертації проведено вивчення особливостей клінічного перебігу ХГС та видового складу мікрофлори товстої кишки, поглиблено уявлення про патогенез хронічного гепатиту С на підставі вивчення імунних зрушень в організмі хворих та вмісту ліпополісахарид-зв'язуючого білка в залежності від гістологічної активності гепатиту, що патогенетично обгрунтовує доцільність включення пребіотиків (хілак) та сорбентів (полісорб) в склад комплексної терапії ХГС.

Хронічний гепатит С характеризується малосимптомним перебігом з тривалими астеновегетативними та диспетичними проявами, рідше - жовтяниці з тривалою гиперферментемією та супутнім синдромом надмірного зростання мікрофлори кишечника.

Результати вивчення показників клітинного і гуморального імунітету у хворих на хронічний гепатит С свідчать про депресію клітинної ланки, що проявляється Т-лімфоцитопенією, зниженням CD4+ та CD8+ лімфоцитів при нормальному ІРІ, зниженням CD22+, CD16+ лімфоцитів, гіперпродукцією ЦІК, збільшенням СD25+клітин та пригніченням активності фагоцитозу незалежно від вираженості клінічних проявів.

У хворих на хронічний гепатит С підвищення рівня LBP корелює з активністю патологічного процесу в печінці за даними пункційної біопсії, а дослідження LBP в динаміці дозволяє оцінити вираженість запальних змін в печінці при ХГС.

Виявлений патогенетично обгрунтований функціональний взаємозв'язок між рівнем LBP і імунними показниками CD16+, ЦІК, CD25+, що відображає активність запального процесу в печінці при ХГС. Дослідження вмісту LBP нарівні з імунними показниками (CD16+, ЦІК, CD25+, ПЗФ) в динаміці може служити додатковими критеріями ефективності комплексного етіопатогенетичного лікування.

Включення в комплексну терапію хронічного гепатиту С хілаку та полісорбу надає виражений позитивний вплив на клінічний перебіг хвороби, стан неспецифічної резистентності, клітинного та гуморального імунітету, вміст LBP сироватки крові, сприяє нормалізації кишкової мікрофлори.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вміст LBP може служити як додатковий лабораторний критерій активності запального процесу в печінці і використовуватись при контролі ефективності лікування поряд з активністю трансаміназ, морфологічними дослідженням гепатобіоптатів та ПЛР, і надалі при спостереженні за хворими на хронічний гепатит С в амбулаторних умовах.

Для визначення активності перебігу хронічного гепатиту С та ефективності лікування рекомендується поряд з активністю трансаміназ, визначенням специфічних маркерів НСV та НСV РНК в динаміці, використовувати показники імунограми (CD3+, CD16+, CD25+, ЦІК, фагоцитарний індекс та ПЗФ) і вміст LBP.

У комплексній терапії хворих на хронічний гепатит С в стадії загострення доцільне призначення хілаку по 40-50 крапель 3 рази на день і полісорбу 3 рази на день через день протягом 4-6 тижнів, що посилює ефект базисної терапії, сприяє нормалізації клініко-біохімічних показників, більш швидкій нормалізації імунних показників, зниженню вмісту LBP, нормалізації кишкової мікрофлори.

Показанням до використання запропонованої схеми лікування є клініко-біохімічне загострення гепатиту, збільшення рівня LBP, виражена депресія неспецифічної ланки імунітету.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Аршинов П.С., Петров В.М, Коліуш О.І. Варіант підтримувальної терапії при цикловому застосуванні лаферону у хворих на хронічний гепатит С // Мат. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України “Нове в диагностиці і терапії інфекційних хвороб”. - Тернопіль: “Укрмедкнига” - 2000. - С. 7-8.

2. Лечение хронического вирусного гепатита С: перспективы использования биологических препаратов / Аршинов П.С., Колиуш О.И., Петров В.М., Береговая М.В. // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - Киев. - 2001. - С. 235-237. (Здобувач самостійно виконала обстеження хворих, провела статистичну обробку, аналіз та інтерпретацію результатів).

3. Колиуш О.И., Аршинов П.С. Клиническая характеристика хронического вирусного гепатита С // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Сб науч. трудов КГМУ - 2001. - т. 137, часть 3 - С 79-83. (Здобувач самостійно виконала клінічне обстеження хворих, провела статистичну обробку, інтерпретацію результатів, сформулювала висновки).

4. К вопросу лечения больных хроническим вирусным гепатитом С. / Аршинов П.С., Колиуш О.И., Петров В.М., Васильева В.В. // Инфекционные болезни в практике терапевта: Материалы науч.-практ. конф. с международным участием. - Харьков - 2001. - С. 21-23.

5. Аршинов П.С., Колиуш О.И. Особенности клинических проявлений вирусного гепатита С // Достижения отечественной эпидемиологии в ХХ веке. Взгляд в будущее: Труды научной конференции с международным участием. - Санкт-Петербург. - 2001. - С. 110-111.

6. Колиуш О.И. Иммунологические механизмы в патогенезе хронического вирусного гепатита С // Сучасні інфекції. - 2001. - №3. - С. 110-115.

7. Клініко-біохімічні особливості гепатитів С і В+С / П.С. Аршинов, О.І. Коліуш, А.О. Дегтярьова, В.М. Петров, М.В. Берегова // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: VI зЇзд інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 року, м. Одеса ). - Тернопіль.- 2002. - С. 90-91.

8. Целесообразность исследования иммунологических показателей у больных хроническим вирусным гепатитом С / Колиуш О.И., Аршинов П.С., Малый К.Д., Васильева В.В., Береговая М.В. // Современная терапия больных с инфекционной и паразитарной патологией на догоспитальном и госпитальном этапах, методы профилактики: Матеріли науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Харьков. - 2002. - С. 25-26.

9. Изменение иммунного статуса больных хроническим гепатитом С в процессе противовирусной терапии / Аршинов П.С., Колиуш О.И., Петров В.М., Васильева В.В. // Гепатиты в практике семейного врача, терапевта, инфекциониста. Современные методы диагностики и лечения: Материалы научно-практической конференции с международным участием. - Харьков. - 2003. - С.7-8.

10. Содержание липополисахарид-связывающего белка у больных хроническим гепатитом С в зависимости от активности процесса в печени / О.И. Колиуш, П.С. Аршинов, В.А. Белоглазов, В.Г. Воробец, Ю.И. Фисенко // Сучасні інфекції. - 2004. - №3. - С. 16-20. (Здобувач самостійно провела клінічне обстеження хворих, виконала дослідження, провела статистичну обробку, інтерпретацію результатів, сформулювала висновки).

11. Липополисахарид-связывающий белок как показатель воспалительной активности при HCV-инфекции / О.И. Колиуш, П.С. Аршинов, В.Г. Воробец, Ю.И. Фисенко // Актуальные проблемы госпитальной медицины: Материалы международной научно-практической конференции (25-26 ноября 2004 г., г. Севастополь) - Севастополь. - 2004. - С. 288-289.

12. Патент № 42537 А Україна, МКИ 7 А61К38/21, А61Р1/16. Спосіб лікування хронічного гепатиту С / Коліуш О.І., Аршинов П.С. - Заявка №2001032030; Заявлено 27.03.2001; Опубліковано 15.10.2001, Бюл. №9. - С.4.32-4.33 (Здобувач самостійно провела аналіз літератури, патентний пошук, статистичну обробку, узагальнення отриманих результатів, оформлення патенту).

13. Патент № 47481 А Україна, МКИ 7 А 61В5/00, 5/145, А 61К38/21. Спосіб діагностики імунологічних порушень при хронічному гепатиті С / Коліуш О.І., Аршинов П.С. . - Заявка №2001096298; Заявлено 13.09.2001, Опубліковано 15.07.2002, Бюл. №7. - 4.12. (Здобувач самостійно провела аналіз літератури, патентний пошук, статистичну обробку, узагальнення отриманих результатів, оформлення патенту).

Размещено на Allbest.ru