Визначення оптимальних строків вакцинації поросят проти класичної чуми свиней, одержаних від імунних свиноматок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Стратегія боротьби з класичною чумою свиней (КЧС) у світі була і залишається неоднорідною. В останні десятиріччя більшість країн європейської спільноти (ЄС) виключає застосування живих вакцин, в деяких при ліквідації спалахів захворювання поряд із забоєм хворих тварин проводиться часткова імунізація, а в державах СНД, в тому числі і Україні, повсюдна вакцинація свиней є основним засобом профілактики КЧС.

Вакцинація призводить до різкого зниження економічних втрат та покращення епізоотичної ситуації щодо КЧС (В.А. Сергеев, Е.А. Непоклонов, Т.И. Алипер, 2001; В.В. Макаров, С.И. Джупина, А.А. Коломыцев, 2001). При розробці в Україні науково-обгрунтованої програми з вивчення закономірностей епізоотичного процесу і особливостей цієї інфекції, вакцинопрофілактиці слід визначати певне місце в системі контролю і ліквідації КЧС (О.Т. Шиков, Л.П. Гришок, 1999, 2000). Тактика застосування вірусвакцин, з урахуванням системи утримання і віку поголів'я, потребує подальшого вирішення (М.В. Бабкін, 2002), а система заходів повинна бути диференційованою для кожної країни, регіону з урахуванням конкретних умов (В.А. Прискока, Ю.А. Собко, С.В. Аранчій, 2000).

Незважаючи на те, що розроблені настанови по застосуванню вірусвакцин проти класичної чуми свиней, в практичних умовах нашої держави не існує уніфікованої схеми вакцинопрофілактики КЧС. Так, державні обласні, районні управління ветеринарної медицини України, а іноді фахівці господарств різних форм власності в межах певних районів керуються різними, часто необгрунтованими схемами профілактичних щеплень свинопоголів'я проти КЧС і, головне, без урахування попереднього імунного статусу тварин, особливо поросят, одержаних від імунних матерів. Свиноматок щеплюють перед кожним осіменінням, і, з урахуванням дворазового опоросу, вони вакцинуються двічі на рік, що не відповідає вимогам діючої настанови, згідно якої останніх імунізують 1 раз на рік за 15-20 днів до осіменіння.

Пасивні (материнські) антитіла сприяють захисту народжених поросят від КЧС в початковий період життя, які в наступному здатні до повного зникнення з організму тварин. Тому, в системі профілактичної вакцинації виникає питання визначення оптимальних строків імунізації молодняка з материнськими антитілами та створення у нього напруженого протективного імунітету.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було визначення імунологічних властивостей вірусвакцин проти КЧС на свинях різних вікових груп, з урахуванням імунного статусу свиноматок, та внесенням необхідної корекції шляхів специфічної профілактики класичної чуми свиней.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- дослідити імуногенні властивості виробничих серій вірусвакцин проти КЧС (АСВ і ЛК-М);

- простежити наявність материнських антитіл в організмі поросят з урахуванням їх рівня у сироватці крові, молозиві і молоці свиноматок;

- вивчити імунологічну відповідь у поросят та підсвинків, щеплених вірусвакцинами проти КЧС в умовах свинарських господарств з різною технологією;

- визначити оптимальні строки вакцинації поросят, що походять від імунних свиноматок;

- здійснити техніко-модифіковані підходи у вдосконаленні діагностики класичної чуми свиней в мазках-відбитках, шляхом заміни предметних скелець на лунки пластикових планшет;

- внести корективи щодо щеплення свиней проти чуми з урахуванням попередніх рівнів вірусспецифічних антитіл у тварин певного господарства;

- визначити місце застосування “booster” (бустер) доз вакцин при ліквідації КЧС.

1. Матеріали і методи

Дослідження імуногенних властивостей вітчизняних вірусвакцин проти КЧС (АСВ і ЛК-М) проведені в умовах біофабричного виготовлення та контролю, а визначення оптимальних строків вакцинації поросят, одержаних від імунних свиноматок, - в господарствах з різною технологією ведення свинарства та схемами імунізації їх проти чуми (СВАТ “Агрокомбінат Калита” і Агрофірма “Агрома”).

Лапінізована вірусвакцина АСВ готується на кролях (кров, селезінка, лімфатичні вузли). Така технологія не дозволяє накопичувати високих титрів вакцинного вірусу.

Вірусвакцина ЛК-М виготовляється на культурі клітин тестикулів ягнят (ТЯ), що дозволяє напрацьовувати високі титри вакцинного антигену. Вивчення деяких властивостей виробничих серій вірусвакцин проти КЧС (АСВ і ЛК-М) - стерильність, нешкідливість, імуногенність, проводили на підсвинках 3-6 місячного віку в біофабричних умовах, а оцінку імунологічної відповіді з урахуванням показників підрахунку кількості лейкоцитів - в лабораторних дослідженнях. В дослідах використано 3 серії вірусвакцини АСВ (№1, 2, 3) та 3 серії вакцини - ЛК-М (№ 14, 15, 16), кожну з яких згідно “ТУ У” перевіряли на 10 - ти неімунних до вірусу КЧС тваринах. При перевірці АСВ 3-м підсвинкам вакцину вводили на нешкідливість - 10-1, 5 голів вакцинували на імуногенність (3-х тварин в розведенні 10-2 та 2-х - 10-3) і 2 підсвинки служили контролем вірусу. Вакцину ЛК-М вводили двом тваринам на нешкідливість 10-1, а на імуногенність щеплювали 6 голів, з яких по два підсвинки вакцинували в розведеннях: 10-3, 10-4, 10-5 і двоє були контролем вірусу. Завершальним етапом придатності виготовлених серій вакцин було контрольне зараження тварин на 14-й день після щеплення вірулентним вірусом КЧС, штам “Ші - Мінь”, з інфекційною активністю 104 ЛД50/см3. В усіх випадках вакцинацію тварин проводили внутрішньом'язево в ділянці верхньої третини шиї в дозі 2 см3.

У біофабричних та виробничих умовах вивчення імунологічної відповіді обох вакцин проводилось на підсвинках. У всіх вказаних тварин з очного синусу в стерильні одноразові шприци - “моновети” відбирали венозну кров. Наявність специфічних антитіл до вірусу КЧС у сироватці крові визначали імунопероксидазним тестом у реакції нейтралізації на перещеплюваній культурі клітин SK-6 з використанням стерильних 96-лункових планшет. Слід додати, що імунопероксидазний мікрометод реакції нейтралізації разом з методом флуоресціюючих антитіл рекомендований МЕБ та міжнародними стандартами для виявлення антигену і антитіл до вірусу КЧС та затверджений Держдепартаментом ветеринарної медицини України. На кожному планшеті ставили контролі: клітин, вірусу та позитивної сироватки і розтитровували дослідні сироватки крові. Титром антитіл вважали останнє розведення сироватки, при якому були відсутні характерні структури - бляшки (конгломерати або окремі зафарбовані клітини, уражені вірусом КЧС) від світло-рожевого до темно-червоного кольору цитоплазм із світлими ядрами. Титри антитіл згідно сучасних вимог були переведені в логарифми з основою 2 (log 2).

Загалом у дослідах по перевірці 6-ти виробничих серій вірусвакцин проти КЧС було використано 60 підсвинків масою тіла 30-50 кг. На 15 тваринах вивчалася нешкідливість вакцин, 33-х - їх імуногенність, а 12 підсвинків були контрольними (контроль вірусу).

В осередку класичної чуми свиней досліджено 20 голів поросят двохмісячного віку масою тіла 10-12 кг, 7 підсвинків 7-8 міс., кнура та свиноматку віком 1,5 року, які раніше не вакцинувались проти КЧС.

Перед постановкою дослідів у всіх господарствах свиней номерували бірками та вушними вищипами.

Оцінка імуногенних властивостей виробничих серій вакцин проти КЧС в умовах біофабричного контролю. При вивченні обох вірусвакцин проти КЧС відбір крові проводили перед щепленням і кожної доби після вакцинації та на 6-у, 9-у, 12-у доби після контрольного зараження.

В результаті перевірки 3-х виробничих серій вакцини АСВ виявлення специфічних антитіл до вірусу КЧС у тварин в імунопероксидазному тесті спостерігали, починаючи з 10-ої доби після вакцинації на рівні від 0,34 ± 0,28 до 0,77 ± 0,32 log 2. На 15-у добу, безпосередньо перед зараженням, рівні антитіл підвищились від 2,12 до 3,64 ± 0,06 log 2. Після контрольного зараження, починаючи з 6-ої доби, відмічали подальше підвищення показників антитіл практично у всіх тварин від 2,58 ± 0,03 до 4,59 ± 0,02 і до 12-ої доби по закінченню досліду вони досягали рівня 3,65 ± 0,27 - 5,42 ± 0,13 log 2 (строк спостереження).

Дещо інші результати були одержані при проведенні аналогічних досліджень з використанням 3-х серій вірусвакцини ЛК-М, де була виявлена більш рання поява специфічних антитіл проти вірусу КЧС, яка реєструвалась у тварин з 7-ої доби після вакцинації на рівні 1,06 ± 0,75 - 1,83 ± 0,32 log 2 і до зараження титр антитіл був майже в два рази вищим від АСВ (4,07 ± 0,14 - 5,7 ± 0,06 log 2). Зростання вірусспецифічних антитіл продовжувалось і після контрольного зараження: вони досягали рівня 5,95 ± 0,23 - 8,49 ± 0,09 log 2.

Результати вивчення шести виробничих серій вірусвакцин АСВ і ЛК-М згідно “ТУ У” показали, що вакциновані тварини не хворіли, а контрольні - інтактні підсвинки загинули в строки з 9-ої по 12-у доби після зараження з характерними для КЧС клінічними та патологоанатомічними змінами та ознаками гострої лейкопенії (у деяких тварин до 1,57 ± 0,02 тис. в 1 мкл крові).

Вивчення передачі материнських антитіл народженим поросятам і вплив їх на формування поствакцинального імунітету проти КЧС в умовах свиногосподарств. Вивчення передачі народженому молодняку материнських антитіл до вірусу класичної чуми свиней з молозивом, строки їх присутності в молоці свиноматок, динаміка елімінації цих антитіл у підростаючих поросят та їх вплив на наступне формування активного поствакцинального імунітету проти КЧС проводили в двох господарствах Київської області: СВАТ “Агрокомбінат Калита” та Агрофірма “Агрома”. Крім того визначали груповий імунітет проти КЧС у різних статево-вікових групах свиней.

Для цього у СВАТ “Агрокомбінат Калита” було відібрано 10 свиноматок, ревакцинованих вірусвакциною АСВ. Дослідження сироваток крові свиноматок на наявність антитіл проти КЧС проводили до опоросу та на 1-у, 10-у, 20-у, 30-у доби після народження поросят, а молозива та молока в зазначені строки після опоросу

Показано, що титр нейтралізуючих антитіл проти вірусу КЧС у сироватках крові свиноматок після опоросу знизився в межах ± 1 lоg 2 і не змінювався на протязі всього періоду підсосу - 30 діб (час спостереження), а у молозиві на 1-у добу після опоросу був практично відповідним їх рівню в сироватці крові (7,12 ± 0,57 lоg 2), r = 0,8. В подальшому антитіла в сироватці молока знижувались і на 10-у добу були на рівні 5,28 ± 0,47 lоg 2, а на 20-у добу вже не виявлялися.

Поряд з дослідженням сироваток крові та молока свиноматок в аналогічні строки після опоросу вивчали наявність материнських антитіл у поросят та їх вплив на формування активного поствакцинального імунітету проти класичної чуми свиней. Для цього в кожному гнізді, від згаданих 10 свиноматок, маркували по 6 поросят-сисунів, від яких відбирали сироватки крові на 1-у, 10-у, 20-у та 30-у доби після народження, а потім в 45 діб перед вакцинацією та через кожні 15 діб після щеплення і ревакцинації.

З цією метою, згідно планової (45 діб) схеми профілактичних щеплень, 30 поросят, одержаних від 5-ти свиноматок (І група), було провакциновано вірусвакциною АСВ, серія № 1, і таку ж кількість поросят (ІІ група) від інших 5-ти свиноматок було щеплено вакциною ЛК-М, серія № 12, з наступною їх ревакцинацією відповідними вакцинами у віці 90 діб.

Співставлення показників свідчать про те, що рівень материнських антитіл у сироватках крові народжених поросят корелює з титром антитіл молозива свиноматок (r = 0,8) та утримується майже на одному рівні протягом 20 діб (6,44 ± 0,3 - 6,67 ± 0,35 lоg 2). Подальші спостереження свідчать про зниження материнських антитіл у поросят між 20-ою і 45-ою добами після народження до рівня 4,8 ± 0,3 lоg 2. Досить цікавим було те, що в сироватках крові поросят, котрі ссали передні соски, спостерігали дещо вищі рівні материнських антитіл (± 1 lоg 2) порівняно з їх ровесниками, які споживали молозиво та молоко задніх сосків.

Негативний вплив пасивних антитіл на формування поствакцинального імунітету був показаний на поросятах, одержаних від імунних матерів. У першому досліді, з вакцинацією поросят віком 45 діб, на 15-у добу після щеплення вакциною АСВ у тварин із титром материнських антитіл 3,08 lоg 2 і вище поствакцинальні антитіла взагалі не утворювались, а в тварин з наявністю пасивних антитіл у титрі 2,67 lоg 2 і нижче імунологічну відповідь реєстрували на рівні 1,08-1,33 lоg 2. Надалі, через 45 діб після щеплення, імунологічна відповідь у поросят на введення вакцини АСВ була на рівні 0,89 ± 0,18 lоg 2. Тобто, за цей проміжок часу (1,5 місяці) тварин слід рахувати не захищеними - рівнем захисту свиней від захворювання на КЧС, за даними багатьох дослідників, вважається титр антитіл 3 lоg 2.

Подальша планова ревакцинація підсвинків вірусвакциною АСВ (90 діб) сприяла підвищенню імунітету проти КЧС. Так, на 15-у добу, у тих тварин, що мали попередні рівні поствакцинальних антитіл, останні підвищувались до титру 4,71 ± 0,44 lоg 2, а у тварин, в яких не реєстрували антитіл, їх показники фіксували в межах 3,46 ± 0,68 lоg 2. До 30-ої доби після ревакцинації спостерігали накопичення вірусспецифічних антитіл (5,0 ± 0,15) і по закінченню циклу відгодівлі їх середній рівень становив 5,13 ± 0,35 lоg 2.

Другий дослід був проведений з використанням вірусвакцини ЛК-М в наближено-ідентичних умовах щодо І-го, а саме кількість голів, строків їх вакцинації, ревакцинації і досліджень наявності антитіл.

Ще два досліди по вивченню впливу материнських антитіл на формування імунологічної відповіді проти КЧС на 84-х поросятах від 14 свиноматок (з попарно згрупованими титрами специфічних антитіл до вірусу КЧС від 3,53 до 9,45 lоg 2) були проведені в господарстві Агрофірма “Агрома”. Відбір молозива та молока у свиноматок, з урахуванням попередніх даних, проводили вже на 1-у, 10-у доби, а далі кожного дня до 20-ої доби, а кров відбирали - до опоросу і на 1-у, 10-у, 20-у та 30-у доби після (час спостереження).

У цьому господарстві, як і в попередньому, під кожною свиноматкою, маркували по 6 поросят таким чином, що трьом тваринам вводили вірусвакцину АСВ, а іншим трьом ЛК-М. У подальшому 84-х поросят було розділено на 2 підгрупи по 42 голови в кожній, одну з яких вакцинували в 60-добовому, а другу в 90-добовому віці.

Рівень пасивних антитіл у сироватці крові поросят-сисунів вже у першу добу після народження та прийому молозива відповідав його рівню в молоці матері (r = 0,9). Такий титр антитіл утримувався в сироватці крові поросят протягом 20 діб і в подальшому знижувався кожні 15 діб в межах ± 1 lоg 2.

У цьому досліді, хоча щеплення поросят проводилось на 15 діб пізніше (60 днів), однак наявність материнських антитіл на рівні 2,49 ± 0,47 lоg 2 все ж таки гальмувала формування імунологічної відповіді. Так, після щеплення поросят вакциною АСВ рівень поствакцинальних антитіл становив лише 1,94 ± 0,4 lоg 2. Проте, після щеплення вакциною ЛК-М, починаючи з 15-ої доби, у всіх імунізованих тварин спостерігали формування поствакцинальних антитіл проти КЧС на рівні 4,71 ± 0,32, який на 210-у добу становив 5,65 ± 0,28 lоg 2.

Наступний дослід був проведений на 42-х поросятах, одержаних від інших 7-ми свиноматок з аналогічним рівнем антитіл. При цьому половину підсвинків було провакциновано вірусвакциною АСВ, а іншу - ЛК-М у 90-добовому віці.

Детальне співставлення графічних зображень вказує на те, що найвищі показники титрів поствакцинальних антитіл були встановлені при введенні обох вакцин саме підсвинкам 90-добового віку, коли імунологічна відповідь вдвічі перевищувала її рівень у тварин аналогів, яких вакцинували у віці 60 днів, що свідчить про вибір оптимального строку проведення профілактичної вакцинації.

Накопичені дані щодо впливу пасивних материнських антитіл на формування поствакцинального імунітету у поросят, одержаних від імунних проти КЧС свиноматок, дозволяють розглядати це імунобіологічне явище як реакцію нейтралізації між пасивними антитілами і вакцинним вірусом in vivo. Тому при формуванні активного імунітету у поросят, з присутнім рівнем материнських антитіл, введення вакцини АСВ недостатнє, так як вміст кількості вакцинного вірусу в одній щеплюваній дозі неспроможний долати бар'єр пасивних антитіл.

Прискорений спосіб діагностики КЧС з використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого пероксидазою хріну. Маніпуляції з крихкими покривними скельцями при постановці реакції флуоресціюючих антитіл не виключають можливості травматизації дослідників та більш тривалого виконання у часі, що спонукало нас випробувати інші методичні підходи при діагностиці КЧС із залученням МФА та імунопероксидазного тесту.

Суть реакції зводиться до виявлення в мазках-відбитках патологічного матеріалу клітин, уражених вірусом класичної чуми свиней, специфічного забарвлення цитоплазм червоного кольору різної інтенсивності та світлих ядер, котрі виявляються при позитивній оцінці імунопероксидазним методом. Кількість забарвлених клітин у полі зору залежить від ступеню розвитку хвороби та накопичення вірусу в організмі тварин.

Постановка реакції: з патологічного матеріалу (органи) ножицями вирізали шматочки розміром, відповідним діаметру дна лунок пластикових планшет. Дотиком до фільтрувального паперу видаляли наявну рідину. Мазки-відбитки готували шляхом легкого доторкання до поверхні дна лунок планшета поверхнею зрізу шматочка органа за допомогою очного пінцету. З одного досліджуваного органу робили мазки-відбитки в 4-х лунках. Мазки-відбитки в кожній лунці фіксували внесенням 0,1 см3 40 % - ного розчину ацетону (ЧДА) на протязі 15 хвилин, після чого останній видаляли, а планшет підсушували протягом 5-ти хвилин при кімнатній температурі. Далі в лунки вносили по 0,05 см3 робочого розведення гіперімунної свинячої сироватки проти КЧС, яку розводили на 2% розчині сухого знежиреного молока у фосфатно-буферному розчині (ФБР), рН 7,2-7,4. Планшет витримували в умовах термостату при +37С протягом 30 хвилин. Після цього сироватку видаляли, а лунки промивали 4-5 разів ФБР за допомогою восьми-канальної піпетки. Потім вносили по 0,05 см3 робочого розведення кон'югату (кролячий антисвинячий IgG, мічений пероксидазою хріну) і витримували планшет в умовах термостату при +37С протягом 30 хвилин. В робоче розведення кон'югату брали 0,02 см3 кролячого антисвинячого Ig G, міченого пероксидазою хріну, та 5 см3 2% р-ну сухого знежиреного молока у ФБР, рН 7,2-7,4. Після видалення та відмивання кон'югату в лунки вносили по 0,05 см 3 розчину барвника (3-аміно-9-етил-карбазол) з експозицією 10-15 хвилин. Розчин барвника готували з розрахунку на 1 планшет так: 0,002 г 3-аміно-9-етил-карбазолу розчиняли в 0,3 см3 розчину димексиду і вносили 5 см 3 Na-ацетатного буферу, рН 5,0, після чого додавали 0,05 см3 3 % розчину перекису водню (Н2О2). Для зупинки реакції використовували фізіологічний розчин, котрий вносили по 0,1 см3 в лунки планшета. Облік реакції проводили під інвертованим мікроскопом з прогляданням кожної лунки. Критерієм оцінки була ступінь зафарбовування структури уражених клітин.

Застосування підвищених доз протичумних вакцин безпосередньо у вогнищі захворювання КЧС. Випробування 10-кратних доз вірусвакцин було проведено в одному з фермерських господарств, де реєструвалося захворювання КЧС. Згідно анамнезу тварини не вакцинувались проти КЧС і утримувались у трьох хлівах одного подвір'я, а в годівлю входили відходи різних їдалень, з чим і пов'язано занесення інфекції. Перебіг хвороби був такий: спочатку загинули 5 підсвинків та свиноматка. Попередній діагноз був встановлений на підставі характерних клінічних ознак, гематологічних досліджень (виражена лейкопенія) та результатів патологоанатомічного розтину двох вимушено забитих підсвинків.

Серед 20 поросят двохмісячного віку у шести голів спостерігали підвищення температури тіла від 40,1 до 41,1єС, пригнічення та зниження апетиту. Даних тварин було поділено на 2 групи (по 10 голів у кожній). Поросят першої групи вакцинували 10-кратними дозами вакцини АСВ, а другої - ЛК-М. Відбір крові для досліджень проводили до щеплення та через 7, 14 і 30 діб після.

В результаті досліджень встановлено, що у трьох поросят першої групи до введення вакцини АСВ виявлено підвищення температури тіла, а в крові лейкопенію на рівні 6,24; 7,19; 6,45 тис/мкл крові та наявність вірусу КЧС у титрах: 2,2; 2,2; 1,7 lg відповідно. Після вакцинації у поросят-вірусоносіїв спостерігали прогресивний розвиток захворювання, з подальшим зниженням кількості лейкоцитів (2,27-4,77 тис. в 1 мкл) та накопиченням вірусу в крові до 3,53 ± 0,14 lg, які загинули протягом 16 діб після щеплення. При розтині у них спостерігали характерні для КЧС патологоанатомічні зміни. Решта тварин цієї групи, в крові яких не було виявлено вірусу КЧС, залишились живими.

При дослідженні патологічного матеріалу від загиблих тварин-вірусоносіїв з використанням згаданих методів у всіх випадках реєстрували наявність антигену вірусу КЧС.

Однак, зовсім інші результати були одержані після щеплення поросят-ровесників другої групи культуральною вірусвакциною ЛК-М. Серед тварин цієї групи у трьох поросят також спостерігали підвищення температури тіла, лейкопенію - 5,50; 7,95; 6,79 тис/мкл та присутність вірусу КЧС у титрі 2,7; 1,7; 2,2 відповідно. Проте, на 7-у добу після вакцинації в крові 2-х вірусоносіїв рівень антигену знизився в межах ± 1 lg, а в одного взагалі не виявлявся, до того ж в їх сироватці крові відмічали формування специфічних антитіл на рівні 1,03 - 1,12 lоg 2. На 14-у добу після вакцинації титр антитіл становив 5,46 ± 0,21 lоg 2, а на 30-у добу - 7,54 ± 0,31 lоg 2. Слід додати, що у поросят-вірусоносіїв після введення 10-кратних доз вакцини ЛК-М поряд із зникненням польового вірусу у крові та формуванням специфічних антитіл, показники кількості лейкоцитів нормалізувались до 30-ої доби.

Отже, констатуючи дані дослідження, необхідно відмітити, що присутність високих титрів вакцинного антигену (вакцина ЛК-М) дозволила не тільки перешкодити прогресуючому розвитку вірулентного вірусу в організмі поросят, а й стабілізувати показники кількості лейкоцитів крові з одночасним формуванням вірусспецифічних антитіл.

Висновки

імуногенний вірусспецифічний чума свиня

1. Визначені оптимальні строки вакцинації поросят, народжених імунними свиноматками проти класичної чуми свиней. Показано, що материнські антитіла при застосуванні вірусвакцин АСВ і ЛК-М негативно впливають на формування поствакцинального імунітету. Розроблено прискорений спосіб діагностики КЧС з використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого пероксидазою хріну (патент на винахід № 58868 А, 2003).

2. Наявність антитіл у неімунних до КЧС тварин після введення протичумних вакцин ЛК-М та АСВ виявляли на 7-у та 10-у доби відповідно.

3. Захисним рівнем гуморальних антитіл до КЧС є титр 2,12 log 2 і вище. Такі тварини не хворіють при зараженні їх високовірулентним штамом “Ші-Мінь” в дозі 104 ЛД50/см3.

4. Рівень материнських антитіл проти КЧС у поросят залежить від вихідного у свиноматок і корелює у перші доби після народження із титром антитіл сироваток молозива та крові їх матерів (r= 0,8 - 0,9).

8. Розроблені науково обґрунтовані рекомендації оптимальних термінів вакцинації молодняка свиней.

9. Застосування підвищених доз біофабричних вірусвакцин дозволяє захистити тварин безпосередньо в осередку КЧС.

Пропозиції виробництву.

При вакцинації поросят проти КЧС необхідно брати до уваги не тільки їх вік, а й слід визначати наявність материнських протичумних антитіл для прогнозування доцільності проведення імунізації.

Поросят, що походять від імунних свиноматок, слід імунізувати у віці не раніше 80 діб.

У господарствах, де проводиться щеплення свиней проти КЧС, слід брати до уваги показники серологічних досліджень сироваток крові поголів'я, яке підлягає ревакцинації; останню проводити за умов зниження стадного імунітету до титрів 2,12 log 2 і менше.

У лабораторних дослідженнях при постановці діагнозу на КЧС, поряд з імунопероксидазним та імуноферментним методами, використовувати розроблений нами прискорений спосіб виявлення вірусу класичної чуми свиней у патологічному матеріалі від тварин, які загинули або були вимушено забиті.

У крупному свинокомплексі СВАТ “Агрокомбінат Калита” внесено корективи щодо специфічної профілактики проти класичної чуми свиней з перенесенням щеплень поросят з 45-добового віку в більш пізні строки - 90 діб, що затверджено Державним департаментом ветеринарної медицини України.

Література

1. Ситюк М.П. Визначення імунологічної відповіді імунопероксидазним тестом у свиней, щеплених лапінізованою вірусвакциною “АСВ” проти класичної чуми // Вісн. Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2002. - Вип. 21. - С. 203-208.

2. Ситюк М.П., Шиков О.Т. Вивчення показників кількості лейкоцитів крові у підсвинків, щеплених проти класичної чуми свиней лапінізованою вірус вакциною АСВ // Наук. вісн. ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2002. - Т. 4. Ч. 1. - С. 144-147.

3. Ситюк М.П. Імунологічна відповідь у підсвинків, щеплених проти класичної чуми свиней лапінізованою вірус вакциною “АСВ” // Наук. пр. Полтав. держ. аграр. ак-мії. : Ветеринарні науки. - Полтава, 2002. - Т. 2. Вип. 21. - С. 203-205.

4. Комплексне вивчення протичумної вакцини “ЛК-М” / О.Т. Шиков, М.П. Ситюк, В.І. Білоконь та ін. // Ветеринарна біотехнологія. - Київ, 2002. - № 2. - С. 263-268.

5. Ситюк М.П. Роль материнських антитіл у поросят при формуванні активного імунітету проти класичної чуми свиней // Вісн. Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2002. - Вип. 23. - С. 168-176.

6. Испытание иммуногенности производственных серий вирусвакцины “ЛК-М” против классической чумы свиней / О. Т. Шиков, М. П. Сытюк, В.И Билоконь и др. // Міжвідомчий темат. наук. зб. : Ветеринарна медицина. - Харків, 2002. - Вип. 80. - С. 641-647.

7. Ситюк М.П., Шиков О.Т., Ображей А.Ф. Застосування десятикратних доз вірус-вакцин (АСВ і “ЛК-М”) безпосередньо у вогнищі класичної чуми свиней // Аграрний вісник Причорномор'я, зб. наук. праць: ветеринарні науки. - Одеса, 2003. Вип. 21 - С. 183-188.

Размещено на Allbest.ru