Клініко–нейрофізіологічне дослідження ефективності магнітолазерної терапії у комплексному патогенетичному лікуванні хвороби Паркінсона

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

АВТОРЕФЕРАТ

КЛІНІКО-НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ПАТОГЕНЕТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРОБИ ПАРКІНСОНА

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук Карабань Ірина Миколаївна, Інститут геронтології АМН України, головний науковий співробітник, керівник відділу клінічної фізіології та патології екстрапірамідної нервової системи.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри неврології та рефлексотерапії; доктор медичних наук, доцент Соколова Лариса Іванівна, Національний медичний університет МОЗ України, кафедра нервових хвороб.

Провідна установа: Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м.Харків, відділ судинної патології головного мозку.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.Київ-112, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “ 12 ” квітня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед нейродегенеративних захворювань головного мозку хвороба Паркінсона (ХП) займає особливе місце в зв'язку з її розповсюдженістю в загальній популяції та значним зростанням з віком (Koller W.C., 1992, Фролькис В.В., 1991, Маньковский Н.Б., Карабань И.Н.,1998).

Показно, що при ХП значно знижується активність дофамінергічної нігростріатної системи, що приводить до дефіциту дофаміну (ДА) у стріатумі, який відіграє ключову роль у розвитку нейромедіаторного балансу в ЦНС при ХП (Hornykiewicz O.,1989, Olanow W., 2000). В цей час ХП визнають як хронічне неухильно прогресуюче нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи (Шток В.Н., Федорова Н.В., 1997, Koller W.C, 2003, Крыжановский Г.Н. та співавт., 2002).

Особливості патогенезу ХП визначають стратегію патогенетичної терапії, котра повинна бути направлена на пригнічення патологічних систем основних симптомів захворювання, на активацію регуляторних механізмів, стимулюючих синтез ДА, а також на посилення трофічного забезпечення збережених та пошкоджених дофамінергічних нігростріатних нейронів (Calne D, 1999, Reppard R., 1999, Mizuno Y., 2001, Карабань та співав., 2002).

Незважаючи на сучасні успіхи застосування нових класів противопаркінсонічних засобів, в цей час залишаються невирішені численні питання ефективності тривалої етапної патогенетичної фармакотерапії ХП, своєчасної корекції побічних явищ лікарських засобів, неминуче виникаючих при тривалому лікуванні та питання комплексної реабілітації хворих. Виникає необхідність пошуку немедикаментозних методів дії, які зменшили медикаментозне навантаження при лікуванні ХП. В зв'язку з цим особливе значення мають методи лікування, які безпосередньо стимулювали дофамінові депо, щоб отримувати терапевтичний результат при мінімальній дозі базового препарату . Розробка всіх цих проблем представляє собою актуальне питання та є необхідним етапом терапії та реабілітації хворих на ХП ( LeWitt P.A., 2004, Melamed E., 2000).

Експериментальні та клінічні дослідження за останній час обґрунтовують можливість застосування фізіотерапевтичних методик на фоні базисної терапії ХП, власне застосування магнітних полів (Cantello R., 2002, Potrebic A., 2001, Wassermann Eric M., 2001, Sandyk R., 1998). Розробляються та досліджуються біофізичні основи поєднаних методів впливу, передбачаючи одночасний вплив на визначену зону кількома видами фізичних факторів (Самосюк И.З., 2001, Полонский А.К., 1985, Илларионов В.Е., 1989). Досить актуальною є розробка можливих шляхів патогенетичної корекції функціонального стану центральної нервової системи при ХП за допомогою сучасних немедикаментозних методик, як магнітолазерна терапія (МЛТ).

Для оцінки ефективності немедикаментозних методів лікування застосовують клініко-нейрофізіологічний підхід, зокрема комп`ютеризовані методи аналізу функціонального стану ЦНС. Особливий інтерес представляє оцінка можливості застосування ЕЕГ-топографічного картування мозку при ХП, де локальна нігростріатна дегенерація в значному ступені може змінити кірково-підкіркові взаємовідношення, а це, як слідство, буде впливати на спектр ЕЕГ (Зенков Л.Р., 2004, Коберская Н.Н., 2003, Tanaka H., 2000, Гаркавенко В.В. та співавт, 2000, Soikkeli R., 1991).

Все більше застосовуються методики реєстрації ендогенних викликаних потенціалів, в якості терапевтичного контролю за якістю лікування хворих на ХП та вивчення центральних механізмів аферентації - це умовна негативна хвиля (УНХ) та когнітивний потенціал Р300 (Гнездицкий В.В, 2003, Коберская Н.Н., 2003, Jiang C., 2000, Вейн А.М., 1999).

Об`єктивним методом контролю за ефектом лікування ХП вважають дослідження біоелектричної активності м`язів та аналіз параметрів електроміограми (Nieuwboer A., 2004, Strambi S.K., 2004, Луханина Е.П. та співав., 2002).

Клінічні методи об`єктивізації ступеню рухових порушень при ХП можуть бути значно доповнені результатами дослідження моторного темпу та сенсомоторної реакції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Інституту геронтології АМН України в рамках теми: “Розробка та оцінка впливу засобів геропротективної дії на функціональний стан головного мозку при віковозалежній церебральній патології” /шифр 005.95/ і є фрагментом теми: “Вивчення процесу вільнорадикального окислення і церебрального електрогенезу у хворих на паркінсонізм та можливості їх медикаментозної корекції нейропротекторними препаратами” /шифр 00.42.98/.

Мета дослідження.

Виявити клініко-фізіологічні особливості впливу магнітолазерної терапії на функціональний стан головного мозку у хворих на ХП, визначити показання до застосування магнітолазерної терапії у комплексному патогенетичному лікуванні захворювання на різних етапах його розвитку.

Задачі дослідження:

Розробити методику використання МЛТ в лікуванні хворих на ХП. Визначити показники для призначення МЛТ в комплексній патогенетичній терапії захворювання на різних етапах його розвитку.

Оцінити вплив курсового використання МЛТ на клінічну симптоматику у хворих, які приймали базисну медикаментозну терапію.

Вивчити особливості біоелектричної активності головного мозку в динаміці курсового лікування МЛТ по показникам ЕЕГ-топографічного картування у хворих на ХП і на різних етапах базисної патогенетичної терапії.

Дослідити динаміку ендогенних викликаних потенціалів (Р300 і УНВ) з метою терапевтичного контролю ефективності МЛТ у хворих на ХП.

Дослідити біоелектричну активність м'язів, час сенсомоторної реакції і моторний тип для аналізу ефективності МЛТ при курсовому її використанні на фоні базисної медикаментозної терапії у хворих на ХП.

Визначити динаміку показників екскреції катехоламінів з сечею при МЛТ (монотерапії) у хворих на ХП, які знаходяться на початкових стадіях захворювання. магнітолазерний паркінсон клінічний фізіологічний

Об'єкт дослідження: особливості перебігу ХП у хворих середнього та похилого віку, що знаходяться на різних рівнях медичної корекції (МЛТ як монотерапія, долеводопний та леводопний рівень), який був використаний у комплексному патогенетичному лікуванні при допомозі магнітолазерної терапії. Контрольна група практично здорові особи відповідного віку.

Предмет дослідження: клінічні прояви ХП, стан біоелектричної активності мозку, дослідження параметрів викликаних потенціалів (Р300, УМН), середня амплітуда біоелектричної активності м'язів, моторного темпу та сенсомоторної реакції, а також показники екскреції катехоламінів сечі у хворих на ХП на фоні курсового застосування магнітолазерної терапії.

Методи дослідження: клінічно-неврологічне дослідження стадійності ХП за Hoehn a.Yahr, оцінка рухової активності хворих за допомогою стандартизованої міжнародної шкали (UPDRS) та шкали денної активності Шваба - Инглэнда, реєстрація ЕЕГ та викликаних потенціалів Р300 та УНХ, а також оцінка біоелектричної активності м'язів - m.biceps brachii та m.triceps brachii, дослідження моторного темпу та простої сенсомоторної реакції, визначення добової екскреції катехоламінів сечі (ДА, ДОФА, НА, А), статистичне опрацювання одержаних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного підходу до аналізу функціональної активності мозку у хворих на ХП дана клініко-нейрофізіологічна оцінка центральних механізмів регуляції рухової активності на різних стадіях розвитку захворювання.

Вперше проведено порівняльне дослідження функціонального стану аферентних систем мозку у хворих на ХП за допомогою викликаних потенціалів та сенсомоторної реакції на різних етапах лікування, визначено їх діагностичне значення визначення стадійності перебігу захворювання з ціллю оцінки механізмів різної ефективності патогенетичної антипаркінсонічної терапії.

Вперше розроблені методичні основи застосування магнітолазерної терапії у комплексному патогенетичному лікуванні ХП, визначені показники для призначення магнітолазерної терапії у хворих на ХП та її ефективність на різних етапах фармакотерапії захворювання.

Одержані результати обґрунтовують застосування МЛТ при ХП у вигляді монотерапії та в комплексному патогенетичному курсі лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень можуть бути використані у функціональній діагностиці ХП.

Отримані дані комплексного нейрофізіологічного аналізу функціонального стану ЦНС (ЕЕГ, Р300, УНВ, ЕМГ, моторного темпу та сенсомоторної реакції) також можуть буду використані в оцінці клінічної ефективності протипаркінсонічних препаратів, а також немедикаментозних методів лікування ХП.

В роботі визначена ефективність МЛТ у хворих на ХП, що дає можливість рекомендувати цей засіб лікування в комплексній патогенетичній терапії у хворих на різних етапах розвитку захворювання.

Розроблена методика магнітолазерної терапії, як метод лікування ХП, впроваджена у практичну роботу відділу клінічної фізіології та патології екстрапірамідної нервової системи Інституту геронтології АМН України.

Основні результати досліджень було впроваджено в навчальний процес кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Київської академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, в неврологічному відділенні міської клінічної лікарні №9 та неврологічному відділенні міської лікарні №15, що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором персонально проаналізовано наукову літературу відносно обраної теми, проведено інформаційний пошук.

Самостійно розроблена методика застосування магнітолазерної стимуляції у хворих на ХП, самостійно проводилися сеанси МЛТ та оцінка їх клінічної дії. Проведена оцінка стадійності хвороби Паркінсона, бальна оцінка рухових порушень за допомогою шкал Hoehn a.Yahr, UPDRS, Шваба - Інглэнда, а також всебічне клініко-неврологічне обстеження, електроміографічне дослідження, визначення моторного темпу та сенсомоторної реакції у хворих на ХП та осіб контрольної групи. В співавторстві з докт. мед. наук Е.П. Луханіною виконано дослідження викликаних потенціалів (когнітивного Р300 та УНХ). Дослідження біоелектричної активності мозку методом електроенцефалографії виконано сумісно з канд. мед. наук В.В. Гаркавенко. Аналіз результатів дослідження та їх узагальнення, статистичне опрацювання матеріалу, текстове та ілюстративне оформлення дисертації. здійснені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було подано і обговорено на засіданнях клінічного сектору Інституту геронтології АМН України (Київ, 2001, 2002, 2003, 2004); на ХII Європейському симпозіумі неврологічного товариства (Берлін, 2002); на VII Європейському конгресі федерації неврологічного товариства (Хельсінкі, 2003); на науково-практичній конференції “Альтернативні методи лікування в геронтології і геріатрії” (Київ, 2003); на V Українській конференції молодих вчених пам'яті академіка В. В. Фролькіса (Київ, 2004); на мультідисциплінарній конференції EPDA (Лісабон, 2004); на II Українському симпозіумі з міжнародною участю "Екстрапірамідні захворювання та вік” (Київ, 2004); на Всеросійському конгресі по патофізіології (Москва, 2004).

Публікації. Результати проведених досліджень викладені та опубліковані у фахових наукових виданнях: у 6 статтях, п`ять з них опубліковані у наукових журналах, атестованих ВАК України, 10 тезах у збірниках матеріалів конференцій, з'їздів, конгресів, одному обзорі та статті, яка надрукована у російському виданні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 131 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, розділу про використані матеріали та методи, 6 розділів та 2 підрозділів власних досліджень, аналізу та узагальнення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Дисертація ілюстрована 15 таблицями та 14 малюнками. Список літератури містить 216 джерел, із них 112 іноземних.

Зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Основою дисертаційної роботи послужив матеріал комплексного обстеження 115 хворих на ХП середнього та похилого віку, 1,5-2,5 стадії захворювання за шкалою Hoehn a Yahr, що відповідає ІБ-ІІБ ступеню виразності (Маньковский Н.Б. и соавт., 1982). Контрольну группу складало 59 практично здорових осіб відповідного віку.

Всім пацієнтам було проведено загальноклінічне, неврологічне нейрофізіологічне дослідження.

Всі обстежені хворі на ХП були протестовані за Міжнародною Уніфікованою шкалою оцінки рухової активності хвороби Паркінсона - Unified Parkinson`s Disease Rating Scale (UPDRS) (Fahn, Elton, 1987).

За допомогою ЕЕГ дослідження було визначено біоелектричну активність головного мозку. Проводили спектральний аналіз в передніх (anterior) (F,C) та задніх (posterior) (Р,O) відведеннях. Визначали параметри в слідуючих діапазонах: (0 - 4 Гц), 1(4 - 6 Гц), 2 (6 -8 Гц), (8,1 - 13 Гц), (13,1- 20 Гц). Для порівняння застосували показники потужності , 1, 2, - ритмів.

Одним із фізіологічних показників функціонального стану головного мозку було взято параметри ендогенних викликаних потенціалів - це довго латентні повільно розвинені біоелектричні реакції, обумовлені механізмами сприйняття інформації та її обробки. До них відноситься потенціал Р300 (латентний період, амплітуда), який є нейрофізіологічним компонентом когнітивних функцій: пам'яті, уважності. Також були використані потенціали, які пов'язані з рухом і відображають готовність нейрональних структур до здійснення дії - умовна негативна хвиля (площа, тривалість, середня амплітуда).

Електроміографічний стан оцінювали за даними середньої амплітуди m.biceps brachii та m.triceps brachii в стані спокою. Оцінку проводили як на стороні яка має переважно моторні та пластичні порушення в кінцівках, так і на не ураженій стороні.

Регістрували моторний та сенсомоторний темп. Визначали час моторного темпу та латентний період простої сенсомоторної реакції (ЛП).

У хворих (parkinsonism de novо) які отримували магнітолазерну стимуляцію як монотерапію, було проведене визначення екскреції катехоламінів сечі за такими показниками - адреналін (А), норадреналін (НА), дофамін (ДА), 3,4 - дігідроксіфеніланін (ДОФА).

Всі методики було проведено до і після курсу магнітолазерної терапії.

Враховуючи топічне представлення периферичних депо в ділянці glomus caroticus та норадренергичних утворень (locus coeruleus) в нижніх відділах довгастого мозку, вперше розроблена методика МЛТ при ХП червоним (л=650 нм) та інфрачервоним (л=780 нм) магнітолазерним випромінником на ділянку каротидних синусів, проекцію більшого потиличного отвору та шійно-грудні ганглії. Час дії склав 10 хвилин, з частотною модуляцією 9,4 Гц та індукцією магнітного поля 15-20 мТл. Потужність лазерного випромінювача досягав 15-40 мВт та площа дії - 0,5 см². Енергетична дія на зону, враховуючи частотну модуляцію, коливалась від 2 до 6 Дж/см². Кількість процедур на курс лікування - 10 сеансів.

МЛТ проводили за допомогою апарату для комбінованої фізіотерапії “МИТ - 11” (фирма НМЦ “Мединтех”, Київ). В цьому апараті передбачено комбінована дія магнітного поля з низькоенергетичним лазерним випромінюванням.

Статистичну обробку даних проводили за допомогою стандартного пакету аналізу даних програми Microsoft Excel та спеціалізованої програми STATISTICA 5.5, ANOVA. Були використані критерії Стьюдента та Уілкоксона. Для виявлення взаємозв'язку між різними показниками були застосовані методи кореляційного аналізу, а для непараметричних показників визначали коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

Результати досліджень та їх обговорення. У відповідності з завданнями нашого дослідження, всі обстеженні хворі на ХП по рівню медикаментозної корекції були розподілені на 3 клінічні групи: група І - хворі (parkinsonism de novо) яким проводили МЛТ як монотерапію, середній вік цих хворих 1,1 1,8 років, а тривалість захворювання 1,8 0,4 років. ІІ група - хворі знаходились на долеводопному етапі, у комплексній терапії яких застосовувались холіноблокатори, адамантами та селективні інгібітори МАО - Б, середній вік дорівнював 63,3 1,6 років, тривалість 3,5 0,4 лет. ІІІ група - хворі, які приймали препарати, які вміщували леводопу в середній добової дозі 470 мг\доб, з середнім віком 59,9 1,3 років та тривалістю захворювання 5,6 0,4 років.

Перебіг клінічної симптоматики під впливом курсового застосування магнітолазерної терапії у хворих на ХП був позитивний по сумарному балу, так і за окремим розділами UPDRS. Так сумарний бал в перший групі дорівнював 36,9 ± 3,8, а після курсу МЛТ зменшився до 31,9 ± 3,5 (p<0,001) з процентом зміщення 23,5 ± 3,9 %. Бал UPDRS другої групи знижувався з 46,2 ± 2,5 до 38,8 ± 2,3 (p<0,001), процент зміщення дорівнював16,6 ± 1,6 %. Також достовірно змінився загальний сумарний бал третьої групи (p<0,001), що до МЛТ встановило 57,7 ± 2,6, а після курсового лікування знижувався до 48,3 ± 2,3, з позитивним зміщенням 16,5 ± 1,1 % (табл.1).

Таблиця 1 Вплив курсового використання МЛТ на клінічну симптоматику у хворих на хворобу Паркінсона (по показникам шкали UPDRS в балах).

Групи хворих	І частина UPDRS	ІІ частина UPDRS	ІІІ частинаUPDRS
	до МЛТ	після МЛТ	до МЛТ	після МЛТ	до МЛТ	після МЛТ
1 група (n= 20)	1,7±0,2	0,3±0,1 *	9,9±1,0	7,4±0,9*	27,5±2,8	24,2±2,7*
2 група (n= 21)	2,0±0,3	0,4±0,2*	11,3±0,8	8,4±0,7*	33,1±1,7	30,4±1,7*
3 група (n= 41)	2,6±0,3	0,7±0,2*	14,7±0,9	11,6±0,7*	40,9±1,9	37,5±1,6*

Примітка * - p<0,001

По цим даним було визначено, що МЛТ надавала позитивний вплив на мислення, денну активність, і на моторні функції хворих на ХП.

Зміни ЕЕГ показників у всієї групи хворих з ХП після МЛТ спостерігалися у різних частотних діапазонах спектру. Достатньо чітко з'явилося зниження потужності -активності у передніх та задніх відведеннях у всіх трьох групах пацієнтів. Так, у першої групи потужність дельта активності у передніх відведеннях до МЛТ складала 108,5 ± 33,6 мкВІ, а після 83,4 ± 25,5 мкВІ (p<0,01). В задніх відведеннях потужність дельта ритму після МЛТ зменшувалася з 111,5 ± 46,0 мкВІ до 70,3 ± 20,7 мкВІ (p<0,05).

У пацієнтів другої групи потужність дельта ритму в передніх та задніх відведеннях після МЛТ значно не змінився.

Найбільш високий рівень зниження дельта активності в передніх відведеннях спостерігався у пацієнтів третьої групи, де до МЛТ дорівнював 152,3 ± 23,3 мкВІ, а після - 100,0 ± 15,4 мкВІ (p<0,001).

Що стосується показників потужності тета1 ритму в передніх відведеннях, то було встановлено достовірне зменшення цього показника у всіх трьох групах. Достовірне зниження було в другій групі відповідно 35,3 ± 7,1 мкВІ до МЛТ, а після курсу дорівнювало 22,6 ± 3,2 мкВІ (p<0,05).

Змін середніх показників потужності ₂- та -ритмів, а також частоти -ритму, в передніх та задніх відведеннях під впливом магнітолазерної терапії не спостерігалося.

Була виявлена кореляційна залежність між зрушеннями клінічних показників та змінами параметрів ЕЕГ. Зниження сумарного балу для всієї групи хворих корелювало зі зменшенням потужності тета 1 у задніх відведеннях (r = 0,3, p<0,05). Доречі, найбільше зниження потужності тета 1 було характерно для пацієнтів з високим значенням цього показника, як для передніх (r = 0,42, p<0,05), так і для задніх відведень (r = 0,46, p<0,05).

При порівнянні структури кореляційних зв'язків між змінами показників ЕЕГ та даними клінічної шкали було виявлено певні розрізнення в групах хворих.

В першій групі зниження сумарного балу UPDRS корелювало зі зниженням потужності тета 1 и тета 2 ритмів в задніх відведеннях (r = 0,82, r = 0,64 відповідно, p<0,05). Друга група хворих мала зниження сумарного балу UPDRS, яке корелювало зі зниженням співвідношення показників потужності в передніх та задніх відведеннях для дельта ритму (r = 0,52, p<0,05) та тета 2 ритму (r = 0,54, p<0,05).

Ендогенні викликані потенціали мозку є інформативним методом оцінки функціонального стану ЦНС у хворих на ХП. Позитивна дія курсового застосування МЛТ на параметри потенціалу Р300 була визначена у всіх трьох груп хворих.

Середня тривалість латентного періоду Р300 достовірно знижувалася, наближаючись до значення контрольної групи. У всіх хворих латентний період потенціалу Р300 спочатку достовірно (в першій p<0,01, в другій і третій p<0,001) перевищило значення цього показника контрольної групи. Позитивна дія курсового застосування МЛТ на потенціал Р300 було виявлено у всіх трьох груп хворих. Середня тривалість латентного періоду Р300 в групі хворих parkinsonism de novо складала 357,2 8,4 мс, що після МЛТ набуло значення 311,4 ± 5,5 мс (p<0,01). В другій групі у хворих на долеводопному етапі лікування до МЛТ латентний період Р300 дорівнював 368,7 8,1 мс, а після МЛТ зменшився до 328,9 ± 5,0 мс (p<0,001). В третій групі у хворих, які приймали леводопавміщуючі препарати латентний період Р300 до курсового застосування МЛТ - 357,4 4,6, знижувався до до 321,2 ± 4,8 мс (p<0,01).

Параметри УНХ у хворих на ХП були достовірно зменшені в порівняні з контрольною групою. Встановлено достовірне зростання тривалості та площі у всіх групах хворих після застосування МЛТ. Площа УНХ після МЛТ зростала в першій групі з 2,4 ± 0,2 мВмс до 3,5 ± 0,3 (p<0,001). В другій групі теж були достовірні зміни площі УНХ, до МЛТ цей показник дорівнював 2,4 ± 0,3 мВмс, а після 3,5 ± 0,3 мВмс (p<0,01). Значення площі в третій групі до МЛТ складало 2,8 ± 0,3 мВмс, а після найбільш зростала до 4, 3 ± 0,2 мВмс.

Аналізуючи тривалість УНХ в групах обстежених хворих з ХП вона неперевищувала значення КГ. Тривалість першої групи була найбільша і складала 540,6 ± 16,1 мс, в другій групі мала таке значення 538,3 ± 13,9 мс, а в третій - тривалість набула 538,3 ± 13,9 мс.

У обстежених хворих з ХП відмічалося достовірне (p<0,001) зменшення тривалості після курсового застосування МЛТ при порівняні з вихідним значенням цього параметру. Середня тривалість в першій групі збільшилась до 640,0 ± 18,0 мс, в другій - складала 626,8 ± 19,7 мс та в третій зросла до 604,2 ± 13,7 мс.

Значення середньої амплітуди УНХ теж збільшувалося, але достовірно тільки у першої та третьої групах. До курсу МЛТ в першій групі середня амплітуда набула 4,2 ± 0,4 мкВ, після достовірно зростала 5,4 ± 0,4 (p<0,05). В другій групі цей показник теж зростав, але не мав достовірного значення ( до МЛТ 4,6 ± 0,6 мкВ, після 5,6 ± 0,5 мкВ). Середня амплітуда третьої групи до МЛТ складала 4,8 ± 0,5 мкВ, що після МЛТ була найбільш достовірною 6,5 ± 0,4 мкВ (p<0,01).

Також було проведено дослідження потенціалу Р300 та УМХ у хворих на ХП, яким не проводили курсове лікування магнітолазером. Запис було здійснено до та після одноразового прийому леводопи. Курс леводопатерпії хворі отримували у середній дозі 420мг. Значення латентного періоду Р300 360,0 ± 10,2 мс до прийому мало достовірну різницю із значенням, яке було одержано після прийому леводопи 338,1 ± 10,5 (p<0,05). Амплітуда Р300 зменшувалася після прийому леводопи з 19,7 ± 2,9 мкВ до 15,3 ± 1,5, але ця різниця не мала достовірного значення, але наближалася до значення контрольної групи.

Встановлені зміни до та після одноразового прийому леводопи параметрів УНХ стосувалися тривалості, площі та середньої амплітуди. Було відмічено збільшення тривалості з 519,0 ± 39,4 мс до 568,7 ± 17,9 мс. Значення середньої амплітуди УНХ до МЛТ складало 5,5 ± 0,9 мкВ, а після - дорівнювало 8,3 ± 1,3 мкВ (p<0,05). Після прийому препаратів, які вміщували леводопу, відмічалося зростання площі УНХ з 3,1 ± 0,5 мВЧмс до 4,8 ± 0,8 мВЧмс (p<0,05).

Курсове застосування МЛТ впливало на параметри ендогених викликаних потенціалів у всіх трьох групах. Середнє значення латентного періоду Р300 набув достовірного зменшення (р<0,001, р<0,01). Збільшувались усі досліджені параметри УНХ. При цьому слідує відмітити, що ефективність курсового застосування МЛТ була відбита, як в нейрофізіологічному компоненті когнітивних функцій Р300 (покращення у 94 - 89% хворих), так і на параметри УНХ (позитивна дія в різних групах у 94 - 81 % хворих).

Визначення біоелектричної активності м'язів проводили за допомогою електроміографії, де змінювались амплітудні показники m.biceps brachii та m.triceps brachii. Середня амплітуда у хворих на більш ураженій стороні мала достовірні значення на відміну від контрольної групи. Після курсу МЛТ амплітудні показники m.biceps brachii електроміографії спокою у хворих на хворобу Паркінсона достовірно зменшувались відповідно у всіх групах (табл. 2). Зниження м'язової активності m.triceps brachii на більш ураженій стороні під впливом МЛТ було найменьш виражено, але достовірним було лише у третій групі хворих. Також була позитивна динаміка середньої амплітуди m.biceps brachii та m.triceps brachii м'язів плеча у хворих на ХП на менш ураженій стороні.

Таблиця 2 Вплив МЛТ на середню амплітуду (Ас) ЕМГ спокою у хворих на хворобу Паркінсона.

Групи хворих	Час дослідження	Ас на більш ураженій стороні (мкВ)	Ас на менш ураженій стороні (мкВ)
		m.biceps brachii	m.triceps brachii	m.biceps brachii	m.triceps brachii
1 группа n = 20	до МЛТ	12,6 ± 1,3	8,4 ± 1,4	13,9 ± 3,1	8,1 ± 0,9
	після МЛТ	7,2 ± 0,5 ***	6,4 ± 0,4	6,6 ± 0,3 *	7,5 ± 1,5
2 группа n = 26	до МЛТ	17,5 ± 3,8	12,5 ± 3,9	15,4 ± 3,3	18,3 ± 9,9
	після МЛТ	9,0 ± 1,5 **	8,6 ± 1,9	9,9 ± 1,5 *	13,5 ± 6,1
3 группа n = 41	до МЛТ	20,9 ± 5,7	14,3 ± 3,7	17,0 ± 4,0	15,5 ± 4,8
	після МЛТ	12,0 ± 2,7 **	10,5 ± 2,8 ***	11,7 ± 2,4 **	10,0 ± 2,6
Контрольна група n = 15	5,0 ± 0,4 - 6,1 ± 0,7

Примітка *** - p<0,001, ** - p<0,01, * - p<0,05.

Паралельно з покращенням біоелектричної м'язової активності, у хворих на ХП після курсового застосування МЛТ було виявлено нормалізацію часу рухових реакцій, яке було застосовано як об'єктивний критерій брадикінезії - регістрували моторний темп та латентний період простої сенсомоторної реакції. Особливо помітно збільшувався моторний темп, зменшувався час, який був потрібен для послідовного натискання пальцем двох клавіш. До МЛТ середній час для обох рук чітко мав високо достовірну різницю (347,7 ± 21,9 мс, p<0,001) з контрольною групою у хворих трьох груп (відповідно 706,2 ± 44,8 мс, 681,6 ± 27,2 мс, 745 ,6 ± 31,7 мс). Після курсу МЛТ цей час достовірно зменшувався, наближаючись до значення контрольної групи, в першій групі до 529,7 ± 38,7 мс (p<0,001), в другій дорівнював 545,8 ± 23,3 мс (p<0,001), а в третій зменшився до 558,9 ± 24,3 мс (p<0,001).

Латентний період простої сенсомоторної реакції до МЛТ у хворих всіх груп достовірно перевищував вказаний показник у здорових випробувачів (289,4 ± 16,9, в першій p<0,001, в другій та третій p<0,01). Після курсу МЛТ значення латентного періоду простої сенсомоторної реакції достовірно зменшувалося у другої групи з 431,3 ± 28,2 мс о 364,5 ± 11,9 мс (p<0,05) та в третьої групи, де до МЛТ це знання складало 433,8 ± 15,9 мс, а після МЛТ зменшилося до 383,3 ± 14,3 (p<0,05). В першій групі цей показник знижувався, але мав недостовірне значення.

В якості показників загального метаболізму катехоламінів в організмі досліджувалась екскреція катехоламінів сечі - ДА, НА, А, а також ДОФА у хворих, отримувавши МЛТ, як монотерапію. При порівнюванні отриманих даних екскреції катехоламінів сечі (ДА, НА, А, ДОФА) до курсового застосування МЛТ у хворих на ХП, було визначено зниження виділення ДА 120,3 ± 27,4 мкг\доб та А 4,2 ± 1,8 мкг\доб, при порівнянні з показниками у здорових осіб похилого віку, де ДА складав 796,4 ± 138,7 мкг\доб, а А мав значення 12,2 ± 1,3 мкг\доб.

При аналізі результатів вмісту ДОФА в сечі після МЛТ-монотерапії у більшій частині хворих (71%) позначалось зниження цього показника з 66,7 ± 17,0 мкг\доб до 48,6 ± 9,9 мкг\доб, наближаючись до значення контрольної групи 40,0 ± 23,4 мкг\доб. Зміни екскреції ДА, НА, та А після курсового застосування МЛТ не було виявлено.

Таким чином, клінічний аналіз ефективності курсового застосування МЛТ у хворих на ХП виявив позитивну динаміку кількісних показників, відображаючи стан різних сторін неврологічної симптоматики у пацієнтів на різних етапах базисної медикаментозної терапії. У всіх хворих, яким проводили МЛТ, збільшувалася денна активність та загальна моторика. Результати проведеного дослідження показали, що курсове застосування магнітолазерної терапії у хворих на ХП на тлі патогенетичної противопаркінсонічної терапії, а також у хворих які захворіли вперше, сприяє нормалізації ЕЕГ показників та ендогенних викликаних потенціалів, об'єктивно відображаючи функціональний стан та активність структур головного мозку.

Проведене дослідження обґрунтовує застосування МЛТ у комплексному лікуванні хворих на ХП, а також дає підставу до розширення можливостей та перспективу для застосування немедикаментозних методів лікування. Магнітолазерну терапію рекомендовано застосовувати у комплексному патогенетичному лікуванні хворих на ХП на всіх стадіях розвитку захворювання.

Висновки

На підставі оцінки клінічної симптоматики у хворих на хворобу Паркінсона, виявлена достовірна ефективність курсового лікування МЛТ на різних етапах базисної медикаментозної терапії, встановлена позитивна динаміка якісних показників, які відображають стан рухових і ментальних функцій, а також властивості до самообслуговування у пацієнтів.

Використання ЕЕГ топографічного картування для аналізу ефективності курсового впливу МЛТ у хворих на хворобу Паркінсона показало високу інформативність цієї методики. Клінічне покращення після курсу МЛТ супроводжується достовірним зниженням потужності дельта і тета-ритмів і сприяє нормалізації частотно-інтегративних показників функціональної активності головного мозку.

Позитивна динаміка під впливом МЛТ параметрів ендогенних викликаних потенціалів (когнітивного потенціалу Р300, та пов`язаної з рухом умовної негативної хвилі) у хворих на хворобу Паркінсона свідчить про покращення процесів аналізу, синтезу і переробки інформації в кірково-підкіркових структурах в результаті комбінованого лікування і вказує на потенційний вплив МЛТ на медикаментозну патогенетичну терапію при хворобі Паркінсона.

Після курсу МЛТ у хворих на хворобу Паркінсона достовірно покращується механізми центрального супраспінального контролю рухової активності, які проявляються в зниженні амплітуди спокою згиначів і розгиначів м`язів плеча по показникам комп'ютерного ЕМГ аналізу.

При курсовому застосовані магнітолазерної терапії у хворих на хворобу Паркінсона визначалось зменшення часу виконання рухових реакцій по показникам моторного темпу та латентного періоду простої сенсомоторної реакції, що свідчить про нормалізацію центральної регуляції рухової активності та зниженню клінічних проявів.

У хворих із початковими стадіями ХП, які не приймали противопаркінсонічні препарати, відмічений позитивний вплив курсового застосування МЛТ на рівень нейромедіаторного обміну по показникам екскреції катехоламінів сечі, що побічно підтверджує можливість активації периферичних депо дофаміну на рівні його прекурсора.

Використання МЛТ у хворих на хворобу Паркінсона можливо рекомендувати в комплексній патогенетичній терапії на всіх стадіях розвитку захворювання, як метод, який значно поліпшує ефективність медикаментозного впливу. Особливо ефективним є курсове лікування МЛТ у хворих на хворобу Паркінсона, які знаходилися на леводопатерапії і у первинних хворих, які не приймали протипаркінсонічні препарати.

Практичні рекомендації.

Результати проведених досліджень можуть бути застосовані у функціональній діагностиці хвороби Паркінсона.

Отримані дані комплексного нейрофізіологічного аналізу функціонального стану ЦНС (ЕЕГ, Р300, УНВ, ЕМГ, моторного темпу та сенсомоторної реакції) можливо застосовувати в оцінці клінічної ефективності протипаркінсонічних препаратів, а також немедикаментозних методів лікування хвороби Паркінсона.

В роботі доведена ефективність магнітолазерної терапії у хворих на хворобу Паркінсона, що дає можливість рекомендувати цей засіб лікування в комплексній патогенетичній терапії у хворих на різних етапах розвитку захворювання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Е.П. Луханина, И.Н. Карабань, Ю.А. Буренок, Н.А. Мельник. Характеристика параметров волн условной негативности при болезни Паркинсона и их зависимость от двигательных нарушений // Український медичний альманах. - 2002. - №6. - С. 82 - 84. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження хворих по уніфікованій шкалі UPDRS, дослідження умовної негативної хвилі, проаналізовані показники умовної негативної хвилі при хворобі Паркінсона.

2. Е.П.Луханина, И.Н.Карабань, Н.В.Карабань, Ю.А.Буренок, Н.А.Мельник, Н.М.Березецкая. Влияние церебролизина на электроэнцефалографические показатели деятельности мозга при болезни Паркинсона // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 2004. - №7. - С.54-60. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, дослідження моторного темпу та сенсомоторної реакції, проаналізовано вплив препарату Церебролізін на рухові реакції, аналіз одержаних результатів.

3. Ю.А.Буренок, В.В.Гаркавенко, Н.М.Березецкая, И.Н.Карабань, И.З.Самосюк. Эффективность магнитолазерной терапии у пациентов с болезнью Паркинсона: результаты клинико-энцефалографического исследования // Український медичний часопис. - 2004. - №5 (43) - С. 54 - 60. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, проведені сеанси та проаналізован вплив магнітолазерної терапії, проведений аналіз та статистична обробка даних, наведені графічно.

4. Ю.А.Буренок, И.Н.Карабань, В.В.Гаркавенко. Применение магнито-лазерной терапии в комплексном лечении паркинсонизма // Актуальні питання медичної науки та практики. Збірник наукових праць. - 2004, - вып.67, кн.:1, - С. 7-11. Автором самостійно проведено загальноклінічне та неврологічне обстеження хворих, реєстрація електроенцафалографії, проведені сеанси магнітолазерної терапії, дана оцінка ефективності курсового застосування магнітолазерної терапії, проведена статистична обробка.

5. Е.П.Луханина, Ю.А.Буренок, И.Н.Карабань. Динамика параметров эндогенных вызванных потенциалов у пациентов с болезнью Паркинсона под влиянием курсового применения магнитолазерной терапии // Український медичний часопис. - 2004. - №6(44) - С. 44 - 48. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, дослідження ендогенних викликаних потенціалів Р300 та умовної негативної хвилі, проведені сеанси магнітолазерної терапії, дана оцінка ефективності курсового застосування магнітолазерної терапії, аналіз одержаних результатів, статистична обробка.

6. Ю.А.Буренок, Е.П.Луханина, И.Н.Карабань. Оценка эффективности магнитолазерной терапии у больных болезнью Паркинсона с помощью электромиографического анализа и исследования времени двигательных реакцій // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т.12, вип. 4(41) - С. 24-29. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, реєстрація електроміограми, дослідження моторного темпу та сенсомоторної реакції, проведені сеанси магнітолазерної терапії, дана оцінка ефективності курсовій магнітолазерній терапії у хворих на ХП..

7. Самосюк И.З., Буренок Ю.А., Карабань И.Н. Использование магнитных полей и магнитолазерной терапии в неврологической практике // Український медичний часопис. - 2004. - 2 (40) - С. 88 - 95. Автором особисто проаналізовано одержану інформацію що стосувалася застосування ТМС, лазерних методик та вплив магнітного поля в неврологічній практиці, зібрані нозологічні приклади.

8. Ю.А.Буренок, Е.П.Луханина, Н.М.Березецкая, И.Н.Карабань. Применение магнитолазерной терапии в патогенетическом лечении болезни Паркинсона // Материалы научной конференции “Альтернативні методи лікування в геронтології і геріатрії”. - Київ, жовтень, 2003. - С.10 -11. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, проведені сеанси магнітолазерної терапії, дослідження моторного темпу та сенсомоторної реакції, аналіз одержаних даних.

9. Ю.А.Буренок, Е.П.Луханина, Н.М.Березецкая, И.Н.Карабань. Клинико - электромиографический анализ эффективности магнитолазерной терапии при болезни Паркинсона // Материалы научной конференции “Альтернативні методи лікування в геронтології і геріатрії”. - Київ, жовтень, 2003. - С.11-12. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження хворих по уніфікованій шкалі UPDRS, проведені сеанси магнітолазерної терапії, реєстрація електроміографії та статистична обробка даних.

10. Буренок Ю.А. Клинико - электроэнцефалографическая оценка эффективности магнитолазерной терапии у больных болезнью Паркинсона // Матеріали V Української конференції молодих вчених пам'яті академіка В. В. Фролькіса. - Київ, січень, 2004. - С.223. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, проведені сеанси та проаналізован вплив магнітолазерної терапії, статистична обробка даних.

11. О.П.Луханіна, І.М.Карабань, М.В.Карабань, Ю.О.Буренок, Н.О.Мельник. Пов'язані з подіями викликані потенціали мозку та вплив на них курсового лікування церебролізином при хворобі Паркінсона // Клінічна та експериментальна патологія. IV Національний Конгрес патофізіології України. - 2004. - Т.ІІІ, ч.1, №2. - С.238-240. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, дослідження моторного темпу та сенсомоторної реакції.

12. Ю.А.Буренок, Е.П.Луханина, И.Н.Карабань, И.З.Самосюк. Применение магнитолазерной терапии в комплексном лечении болезни Паркинсона // Материали ІІ Українського симпозіуму з міжнародною участю “Екстрапірамідні захворювання та вік”. - Київ, 23-24 вересня, 2004. - С.27. Автором самостійно проведено загальноклінічне та неврологічне обстеження хворих по уніфікованій шкалі UPDRS, проведені сеанси магнітолазерної терапії, дана оцінка ефективності курсовій магнітолазерній терапії у хворих на ХП.

13. Е.П.Луханина, И.Н.Карабань, Н.М.Березецкая, Ю.А.Буренок, Н.А.Мельник. Уменьшение тормозных корковых поствозбудительных процессов в слуховой системе у больных болезнью Паркинсона // Матеріали ІІ Українського симпозіуму з міжнародною участю “Екстрапірамідні захворювання та вік”. - Київ, 23-24 вересня, 2004. - С.47-48. Автором особисто проведено всебічне клінічне та неврологічне обстеження хворих, проаналізовані показники умовної негативної хвилі.

14. Е.П.Луханина, Н.В.Карабань, И.Н.Карабань, Ю.А.Буренок, Н.А.Мельник. Характерные особенности условной негативной волны при болезни Паркинсона и их зависимость от двигательных и когнитивных нарушений // ІІІ Всероссийский конгресс по патофизиологии. - Москва, 19-22 октября, 2004. - С.22. Автором особисто проведено клінічне та неврологічне обстеження по уніфікованій шкалі UPDRS, проаналізовані показники умовної негативної хвилі, статистична обробка одержаних даних.

15. I.Karaban, E. Luchanina, M.Kapustina, N. Melnik, J.Burenok Recovery functions in parkinsonian patients studied with paired auditory stimulation // Twelfth meeting of the European neurological society. Berlin, June 22 - 26, 2002. Journal of Neurology (Official Journal of the European neurological Society). - P.186. Автором особисто проведено комплексне обстеження хворих по уніфікованій шкалі UPDRS, проаналізовані показники ендогенних викликаних потенціалів.

16. E.P. Lukhanina, I. N. Karaban, N.V. Karaban, J.A.Burenok, N.A. Melnik. The use of cerebrolisin in pathogenetic combination therapy of Parkinson dieses // 7 th Congress of the European Federation of neurological Societies. Helsinki, 30 August - 2 September, 2002. European Journal of Neurology. - Vol. 10., Supp. 1. - P. 166. Автором самостійно проведено загальноклінічне та неврологічне обстеження хворих по уніфікованій шкалі UPDRS, дана оцінка ефективності курсового лікування церебролізіну у хворих на ХП.

17. I.Karaban, E.Lukhanina, N.Karaban, J.Burenok, N.Melnik. The use of Cerebrolysin in patogenetic combined therapy of Parkinson's disease // Multidisciplinary Conf. EPDA. - Lisabon, may, 2004, P.33. Автором особисто проведено комплексне обстеження хворих, дана оцінка ефективності курсового лікування церебролізіну у хворих на ХП.

Анотація

Буренок Ю.О. Клініко - нейрофізіологічне дослідження ефективності магнітолазерної терапії у комплексному патогенетичному лікуванні хвороби Паркінсона на різних етапах розвитку захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанням можливості застосування та оцінки ефективності МЛТ у хворих на ХП, які знаходилися на різних рівнях медичної корекції, обґрунтовано застосування МЛТ, як немедикаментозного методу в комплексній патогенетичній терапії ХП.

На основі клініко-нейрофізіологічного дослідження хворих на ХП, визначена стадійність процесу, дена активність хворих, встановлено, що застосування МЛТ у хворих ХП виявило позитивну динаміку кількісних показників, неврологічної симптоматики у пацієнтів на різних етапах базисної медикаментозної терапії.

У всіх пацієнтів, які отримували сеанси МЛТ, високо достовірно збільшувалась денна активність і якість загальної моторики. Найбільш виразні зміни рухової активності спостерігалися у пацієнтів при монотерапії МЛТ, які раніше не приймали медикаментозну противопаркінсонічну терапію.

Суб`єктивне та об`єктивне клінічне покращення у хворих ХП після курсу МЛТ, високо достовірно корелювало із позитивною динамікою за даними ЕЕГ, що мало вираз в зменшенні потужності дельта та тета - ритмів.

При курсовому застосовані МЛТ у хворих ХП застосовувався аналіз параметрів Р300 та УНХ. Середнє значення латентного періоду Р300, в групах хворих, мало значне достовірне зменьшення (р<0,001), збільшувалась тривалість, середня амплітуда та площа УНХ.

Після курсу МЛТ у хворих на ХП значно покращувалась центральна регуляція рухової активності по показникам комп`ютеризованого ЕМГ-аналізу, що мало вираз в зниженні амплітуди спокою m.biceps brachii та m.triceps brachii м'язів плеча у хворих на ХП.

Під впливом МЛТ одержано достовірне зниження часу рухових реакцій таких як моторний темп та сенсомоторна реакція.

Застосування МЛТ у хворих на ХП показано у комплексній патогенетичній терапії на всіх стадіях розвитку захворювання, як метод , який значно збільшує ефективність медикаментозної дії. Особливо ефективним може бути курсове лікування МЛТ у хворих на ХП, які знаходились на леводопатерапії та у первинних пацієнтів ,які не приймали противопаркінсонічні препарати.

Аннотация

Буренок Ю.А. Клинико-нейрофизиологическое исследование эффективности магнитолазерной терапии в комплексном патогенетическом лечении болезни Паркинсона на разных этапах развития заболевания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МОЗ Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам возможности применения и оценке эффективности МЛТ у больных БП находившихся на разных уровнях медикаментозной коррекции, обосновано применение МЛТ как немедикаментозного метода в комплексном патогенетическом лечении БП.

Все пациенты, которые получали курс МЛТ, были разделены на три группы в зависимости от вида базисной противопаркинсонической терапии. Первую группу составляли больные с первично выявленной БП (parkinsonism de novо), ранее не применявших какого - либо лечения. Пациенты второй группы находились на долеводопном этапе медикаментозной коррекции, в комплексной терапии которых применялись холиноблокаторы, адамантаны и селективные ингибиторы МАО - Б. В третью группу входили пациенты принимающие леводопасодержащие препараты (наком, мадопар), в средней суточной дозе составляла 470 мг\сут.

На основании клинико-нейрофизиологического обследования больных БП, определения стадийности процесса, дневной активности больных, установлено, что применение МЛТ у больных БП выявило положительную динамику количественных показателей, неврологической симптоматики у пациентов на разных этапах базисной медикаментозной терапии. Улучшение в большей степени касалось психоэмоционального состояния больных, вызывало появление положительных мотиваций в отношении к прогнозу заболевания.

У всех пациентов, получавших МЛТ, высокодостоверно увеличивалась дневная активность и качество общей моторики. Наиболее выраженные изменения двигательной активности наблюдались у пациентов при монотерапии МЛТ, т. е. у ранее не получавших медикаментозную терапию противопаркинсоническими препаратами.

Субъективное и объективное клиническое улучшение у больных БП после курса МЛТ, высоко достоверно коррелирует с положительной динамикой по данным ЭЭГ, что выражается в уменьшении мощности дельта и тета - ритмов.

При курсовом применении МЛТ у больных БП применялся анализ параметров Р300 и УНВ. Среднее значение латентного периода Р300 в каждой группе высоко достоверно (р<0,001) уменьшалось, увеличивались продолжительность, средняя амплитуда и площадь УНВ.

После курса МЛТ у больных БП достоверно улучшается центральная регуляция двигательной активности по показателям компьютеризированного ЭМГ - анализа, что выражается в снижении амплитуды покоя сгибателей и разгибателей мышц плеча.

Под влиянием МЛТ получено достоверное снижение времени двигательных реакций - моторного темпа и сенсомоторной реакции.

Применение МЛТ у больных БП показано в комплексной патогенетической терапии на всех стадиях развития заболевания, как метода, существенно потенцирующего эффективность медикаментозного воздействия. Особенно эффективным можно считать курсовое лечение МЛТ у больных БП, находящихся на леводопатерапии и у первичных больных, не принимавших противопаркинсонические препараты.

Summary

Burenok Yu.A. The clinical neurophysiological study on the efficacy of the magnetic laser therapy in a complex pathogenetic management of the Parkinson's disease at its various stages. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate of Medical Science degree in speciality 14.01.15 - nervous diseases. The Kiev Medical Academy for Postgraduate Education named after P.L. Shupik, Health Ministry of Ukraine, Kiev, 2005.

This dissertation is concerned with the issues of the use and efficacy of magnetic laser therapy in the PD patients exposed to different levels of the drug therapy. The author has substantiated the use of magnetic laser therapy as a non-medicinal method in complex pathogenetic treatment of the PD.

The clinical neurophysiological study was carried out in the parkinsonian patients before and after the magnetic laser course treatment, with the use of the following methods: unified UPDRS scales, electroencephalography, endogenous evoked potentials (cognitive P300 and conditioned negative wave), and electromyography. Determined were also the motor and sensorimotor reactions and the catecholamines in the urine. On the basis of complex approach to analysis of the brain functional activity, the author performed a clinico-neurophysiological evaluation of the central mechanisms of motor activity regulation at the various stages of disease progression. The novelty of this work consists in the performance of a comparative study of the functional state of the brain afferent systems and the mechanisms of different efficacy of pathogenetic antiparkinsonian therapy in PD patients at the various disease levels, with the use of evoked potentials and sensorimotor reactions at various treatment stages and with the evaluation of their diagnostic significance. The possibility for the use of magnetic laser therapy at all disease stages has been shown as a method ensuring the high effectiveness of medicinal treatment. Efficiency of the course magnetic laser therapy in PD patients has been found especially high in the patients treated with levodopa and in the primary patients who did not prior take antiparkinsonian drugs.

Перелік скорочень

ЦНС - центральна нервова система

ХП - хвороба Паркинсона

МЛТ - магнітолазерна терапія

МАО - В - моноаміноксідаза В

ЕЕГ - електроенцефалографія

ЕМГ - електромиографія

UPDRS - Unified Parkinson's Disease Rating Scale

УНХ - умовна негативна хвиля

Р 300 - когнитивний потенціал Р300

А - амплитуда

ЛП - латентний період

ДА - дофамін

ДОФА - 3,4 - дігідроксіфенілаланін

НА - норадреналін

А - адреналін

ТМС - транскраніальна магнітна стимуляція

Размещено на Allbest.ru

...