Морфологічні особливості тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та дії імунодепресанту
Експериментальне визначення морфологічних особливостей тимусу та селезінки при травматичному пошкодженні сідничого нерва. Дослідження впливу імунодепресанту циклоспорину А на структуру тимусу та селезінки за умов розтину та зшивання периферійного нерва.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.07.2014 |
| Размер файла | 67,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство охорони здоров'я України
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
УДК: 616.411 + 616.438] - 018: 616.833 - 001.5 - 085: 612.017.1
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Морфологічні особливості тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та дії імунодепресанту
14.03.09 - гістологія, цитологія та ембріологія
Чекмарьова Ірина Володимирівна
Київ 2005
Загальна характеристика роботи
тимус селезінка сідничий нерв
Актуальність теми. Останнім часом відновленню працездатності хворих з ураженнями периферійної нервової системи надається велике значення. В основі прискіпливої уваги до цієї проблеми лежить збільшення питомої ваги травматичних ушкоджень в структурі захворюваності населення (Фомін Г.М., 1999; Чеботарьова Л.Л., 1998). Особливо небезпечними ці травми є для молодих пацієнтів, оскільки саме внаслідок таких пошкоджень вони втрачають працездатність та стають інвалідами (Третяк І.Б., Хонда О.М., 1994). Вивчення ситуації навколо лікування хворих з ушкодженням периферійних нервів свідчить про необхідність максимально ранньої діагностики таких станів, широкого застосування мікрохірургічних втручань (Шевелев И.Н., 1990; Ackermann P.W., 2003; Akassoglou K., 2003), а також використання нових ефективних комбінацій оперативного та консервативного лікування. Комплексне лікування попереджує віддалені повторні операції (Цымбалюк В.И., Чайковский Ю.Б. и соавт., 1993).
Актуальною залишається проблема вивчення імунологічного статусу організму при травмі нервового стовбура. Найменше при цьому вивчені морфологічні зміни в органах імунної системи (Мельник Н.О., 1996) та вплив препаратів на органи імуногенезу. Враховуючи те, що вже доведено наявність аутоімунної реакції при травматичному пошкодженні периферійної нервової системи (Баюн Ю.В., 2002; Лузан Б.М., 2001; Medinaceli L.W., 1985), лише в невеликій кількості робіт розглянуто вплив препаратів імуносупресивної дії на процеси регенерації нервів (Bavetta S. et al., 1999; Becker M. et al., 1990). Дані таких досліджень є досить суперечливими, тому ми вважаємо за доцільне подальше вивчення особливостей регенерації, а також її кореляції зі змінами, які відбуваються у центральних (тимус) та периферійних (селезінка) імунних органах.
Таким чином, усе вище згадане дає підстави сподіватись, що отримані результати експериментального дослідження можуть стати передумовою для подальшого, поглибленого вивчення органів імунної та нервової системи; мають важливе теоретичне та практичне значення і є актуальними в даний час.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є індивідуальним фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України “Вивчити органи імунного захисту та регенерати шкіри за умов деяких патологічних та відновлювальних процесів” 2001-2005 рр. за № державної реєстрації 0103U000876, яка присвячена вивченню реактивних змін органів імуногенезу за умов патологічних чинників, що діють на нервову систему та медикаментозним впливам на ці процеси та зміни.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є експериментальне визначення морфологічних особливостей тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та впливу циклоспорину А на ці зміни та процеси регенерації периферійного нервового стовбура. Для досягнення поставленої мети було визначено вирішення наступних завдань:
1. Вивчити морфологічні зміни тимусу після травми сідничого нерва;
2. Вивчити морфологічні зміни селезінки після травми сідничого нерва;
3. Визначити вплив циклоспорину А на процеси де- та регенерації сідничого нерва;
4. Вивчити вплив циклоспорину А на структуру тимусу за умов розтину та зшивання периферійного нерва;
5. Вивчити вплив циклоспорину А на структуру селезінки за умов розтину та зшивання периферійного нерва.
Об'єкт дослідження: об'єктом даного дослідження є морфологічні зміни в органах імуногенезу (тимусі та селезінці) та сідничому нерві після його травматичного пошкодження та дії циклоспорину А (реактивні властивості тимусу, селезінки та нервових стовбурів).
Предмет дослідження: предметом дослідження стали загруднинна залоза, селезінка та сідничий нерв після невротомії з наступним зшиванням нервового стовбура через 3, 6 та 12 тижнів після операції без використання лікарських засобів та з фармакологічною корекцією циклоспорином А.
Методи дослідження: для об'єктивного вивчення показників використано комплекс методів: загальногістологічні, нейрогістологічні, морфометричні, гістохімічні. Вищеперераховані методи дозволили вивчити реактивні властивості органів імунної системи та нервових стовбурів. За допомогою загальногістологічних методів вивчені особливості будови тимусу та селезінки. Нейрогістологічний метод дозволив описати будову центрального та периферійного відрізків нервового стовбура та регенераційної невроми. Морфометричним методом кількісного вивчення морфологічних структур об'єктивно визначені наступні показники: динаміка співвідношення площі морфо-функціональних зон тимусу та селезінки, зміни клітинного складу. Гістохімічним методом вивчено особливості розподілу рецепторів до лектинів сої, арахісу та сочевиці на мембрані та у цитоплазмі клітин тимусу та селезінки. Всі цифрові дані оброблені методами варіаційної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дістало подальшого розвитку комплексне вивчення основних змін у органах імунної системи при травматичних пошкодженнях периферійних нервів та після відновних нейрохірургічних втручань з використанням консервативних методів лікування.
Вперше проведено детальний аналіз особливостей органів імунної системи (тимусу та селезінки) після травми периферійного нерва та використання імунодепресанту. Встановлено, що при травматичному пошкодженні сідничого нерва відбуваються значні зміни у загруднинній залозі та селезінці, які тривають впродовж 12 тижнів. Доведено, що використання циклоспорину А зменшує ці прояви.
Вперше досліджено структуру тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та дії імунодепресанту методом цифрового комп'ютерного аналізу; отримано відсотковий розподіл клітин лімфоїдної популяції (від нормальних та деструктивних лімфобластів до нормальних і деструктивних малих лімфоцитів, у тому числі вперше виявлено значний відсоток клітин на стадії апоптозу). Слід зазначити, селезінка за допомогою даного методу до цього не вивчалась.
Вперше використано гістохімічні методи визначення розподілу рецепторів клітин в тимусі та селезінці до лектинів сої, арахісу та сочевиці після травми нервового стовбура та дії імунодепресанту. Крім того, ряд клітин зі специфічною спорідненістю рецепторів до вищеозначених речовин в селезінці раніше не спостерігали.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані є передумовою для подальшого вивчення процесів, що відбуваються в органах імуногенезу в різні терміни після пошкодження периферійного нерва. Результати проведеного експериментального дослідження дозволяють лікарям різних спеціальностей використовувати їх для розробки нових методів лікування з метою покращення регенерації нервових стовбурів, запобігаючи при цьому негативному впливу на інші органи.
Дані представленого експериментального дослідження можуть бути впроваджені у педагогічний процес з метою розширення уявлень студентів про властивості нервової та імунної систем, реактивні та репаративні процеси в них. Результати можна використовувати на кафедрах нормальної та патологічної анатомії, гістології та ембріології, травматології та ортопедії, нейрохірургії. Отримані дані необхідно враховувати лікарям загальної практики при лікуванні супутніх патологій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченою науково-дослідною роботою. Автором самостійно виконано аналіз наукової літератури за темою дисертації, проведено патентно-інформаційний пошук, у тому числі за допомогою електронних баз даних. Розроблено теоретичні та практичні положення роботи, методологію проведення експерименту згідно поставлених завдань. Автором особисто проводились виконання експерименту, макро-, мікроскопічні, нейрогістологічні, гістохімічні та морфометричні дослідження. Здобувачем самостійно проведена первинна та статистична обробка отриманих даних, виконана фотодокументація. Усі розділи дисертаційної роботи написані автором особисто. Автор висловлює щиру подяку за надану можливість використання програмного забезпечення VIDAS-2.5 для морфометричної обробки даних ректору ЗДМУ, д.мед.н., професору Колеснику Ю.М.; професору кафедри патологічної фізіології ЗДМУ Абрамову А.В.; та за допомогу в опануванні методикою гістохімічного визначення рецепторів до лектинів завідувачу кафедри нормальної анатомії ЗДМУ, д.мед.н., професору Волошину М.А.; завідувачу кафедри гістології ЛНМУ, д.мед.н., професору Луцику О.Д.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукових досліджень за темою дисертації були представлені на конференціях: ІV міжнародній конференції з функціональної нейроморфології “Колосовские чтения - 2002” (С.-Петербург, 2002); науково-практичній конференції студентів та молодих вчених НМУ імені О.О. Богомольця “Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2003); науковій конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження М.І. Зазибіна “Гістологія та ембріогенез периферійної нервової системи” (Київ, 2004); Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання клінічної анатомії та оперативної хірургії” (Чернівці, 2004); науково-практичній конференції “Гістологія на сучасному етапі розвитку науки” (Тернопіль, 2004); на кафедрі гістології та ембріології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (2.11.2004 р.) та на засіданні апробаційної вченої ради “Морфологія” Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (19.11.2004 р.).
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 8 наукових робіт (2 - самостійно), в тому числі 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 214 сторінках (основного тексту - 140 сторінок) та складається з вступу, огляду літератури, розділу, який висвітлює матеріали та методи дослідження, розділу власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків. Дисертація проілюстрована 92 рисунками, додаток містить 45 таблиць. Список літератури включає 438 джерел вітчизняних та зарубіжних авторів.
Основний зміст роботи
Матеріал та методи дослідження. Роботу виконано на 106 білих нелінійних статевозрілих щурах масою 150-160 г віком 4-5 місяців. Згідно поставлених завдань тварин було розподілено на такі групи: І - щури, яким було проведено операцію по моделюванню стандартної травми периферійного нерва; ІІ - тварини, яким проводили операцію по моделюванню травми периферійного нерва та призначали після операції препарат імунодепресивної дії; ІІІ - контрольні тварини.
В складі кожної групи виділяли кілька підгруп. В першій та другій групі тварин розподіляли в залежності від терміну дослідження. Після оперативного втручання щурів виводили з експерименту: І а, ІІ а - через три тижні; І в, ІІ в - через шість тижнів; І с, ІІ с - через 12 тижнів після операції. Контрольна група щурів складалась з наступних підгруп: А - інтактні тварини; В - тварини, які підлягали несправжній операції.
Операція по моделюванню стандартної травми периферійного нерва полягала в наступному: втручання виконували під тіопенталовим наркозом. Оперативне втручання проводили в стерильних умовах за допомогою мікрохірургічного інструментарію. Доступ виконувався на межі середньої та верхньої третини стегна за проекційною лінією сідничого нерва. Нерв пересікався лезом безпечної бритви; відрізки нервового стовбура співставляли на відстані 2-3 мм, а потім накладали шви у кількості 3-4 на нерв атравматичною голкою з монофіламентною поліамідною ниткою 10/0 фірми Ethicon®. Після проведення гемостазу рану ретельно зашивали.
Друга група тварин підлягала аналогічній операції з призначенням препарату імуносупресивної дії циклоспорину А. Препарат призначали терміном 18 діб. Циклоспорин А використовували в дозі 5 мг/кг на добу протягом 6 діб, після чого тварин переводили на підтримуючу дозу 2,5 мг/кг на добу, яку вводили 12 діб.
Несправжня операція полягала у виконанні аналогічного згаданому доступу до сідничого нерва з наступною його мобілізацією (без розтину). Після цього накладали на операційну рану шов шовковою ниткою. Після операційного втручання контрольні і дослідні тварини отримували однакове харчування згідно норм віварію.
Тварин виводили з експерименту через 3, 6, 12 тижнів за допомогою передозування препарату Тіопентал при інтраперитонеальному введенні. Евтаназію експериментальних та контрольних щурів виконували згідно міжнародних нормативів гуманного ставлення до тварин.
Основними об'єктами дослідження були загруднинна залоза, селезінка та сідничий нерв контрольних тварин та щурів, яким проводили оперативне та медикаментозне лікування.
Матеріал для морфологічного дослідження забирали відразу після евтаназії тварин. З метою гістологічного та гістохімічного дослідження органи імунної системи фіксували в 10% нейтральному формаліні з подальшим зневодненням в етиловому спирті при поступовому підвищенні його концентрації з 50°С до абсолютного. Далі проводку здійснювали через спирт/хлороформ в рівних кількостях; хлороформ, хлороформ/парафін в рівних частинах, занурювали в парафін за загальноприйнятими гістологічними методиками. Виготовляли серійні парафінові зрізи товщиною 5-7 мкм за допомогою мікротому. Для вивчення морфологічних особливостей органів зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, азур ІІ - еозином. Для виявлення глікокон'югатів використовували набір лектинів, мічених пероксидазою хрону, різної вуглеводної специфічності. Лектини виготовлені в лабораторії “Лектинотест” із сировини Карпатського регіону. Гістохімічне визначення рецепторів до лектинів сочевиці, арахісу та сої виконували з використанням прямої реакції з кон'югатами та пероксидазою хрону по відкладенню пігментної бензидинової мітки.
Шматочки сідничого нерва піддослідних щурів фіксували в 10% нейтральному формаліні. Зрізи виконували за допомогою заморожуючого мікротому з наступною імпрегнацією сріблом за Рассказовою.
Отримані гістологічні препарати вивчали методом світлової мікроскопії.
У загруднинній залозі вивчали площу кіркової та мозкової речовини, капсули, в селезінці - площу білої та червоної пульпи, капсули, діаметр лімфатичних вузликів, реактивних центрів. Визначення клітинного вмісту тимусу та селезінки проводили за допомогою комп'ютерної системи цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина). Визначення морфометричних характеристик лімфоїдної популяції тимусу та білої пульпи селезінки відбувалось в автоматичному режимі за допомогою пакета прикладних програм VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина). Вивченню підлягали такі класи клітин: лімфобласти (нормальні та з ознаками деструкції), великі, середні та малі лімфоцити (нормальні та з ознаками деструкції), лімфоцити в стадії апоптозу.
Всі отримані числові дані оброблені методами варіаційної статистики з обчисленням середньої помилки середньої арифметичної, достовірності різниці, вірогідності різниці. Вірогідність різниці між двома середніми визначали по критерію Стьюдента. При визначенні ступеню вірогідності допускали точність 0,05, що відповідає Р 95,0%.
Зміни в ділянці сідничого нерва детально вивчали з наданням якісної описової характеристики процесів відновлення в ділянці периферійного нерва.
Обрані нами методи дослідження (гістологічні, гістохімічні, морфометричні) дозволяють, на наш погляд, досить різноманітно охарактеризувати об'єкти дослідження, отримати основні морфометричні характеристики структурних компонентів органів імунної системи експериментальних тварин. Даний комплекс методів дає змогу вирішити поставлені завдання щодо вивчення впливу різних лікарських засобів на структуру тимусу та селезінки.
Результати дослідження та їх аналіз. Як свідчать отримані нами результати експерименту та дані літератури (Григорьева Е.А., 2002; Деева Т.В., 1999; Морозова Е.В., 1998; Торбек В.Э., 1995; Ярилин А.А. и соавт., 1991), тимус статевозрілих білих щурів має полігональну форму та складається з двох часток, що з'єднані між собою. Орган вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої відгалужуються сполучнотканинні прошарки, що ділять орган на структурно-функціональні одиниці - часточки. Строма органу займає в середньому 6,75-8,75%, аналогічні дані зустрічаються в літературі (Клименко О.М., 2000). Кожна часточка має кіркову та мозкову речовину, які відрізняються за рахунок щільності та кількості імуноцитів, що утворюють паренхіму органу. Співвідношення кіркової та мозкової речовини в контрольній та експериментальній групі за нашими дослідженнями значно відрізняються. В групі контролю ці показники були 56,75% та 43,25% на користь кіркової речовини, в експерименті переважала мозкова речовина (57,60%), кіркова складала 42,40%. Наші дані відображують максимальні прояви акцидентальної інволюції через 3 тижні після травматичного ушкодження сідничого нерва, ступінь якої поступово зменшується через 6 тижнів після операції, а через 12 тижнів наближається до контрольних значень: кіркова речовина переважає - 51,80% (48,20% - мозкова). Така реакція тимусу є підтвердженням даних багатьох авторів (Агеев А.К., 1981; О.Л. Кухарчук і співавт., 1999; Шубик В.М. и соавт., 1998). Використання препарату імунодепресивної дії протягом 18 діб приводить до зменшення проявів акцидентальної інволюції в терміни 3 тижні після операції зі стійкою тенденцією до нормалізації даних вже через 6 тижнів. Тут теж спостерігається переважання кіркової речовини над мозковою у віддалені від травми терміни (12 тижнів). Прискорення темпів відновлення структурних взаємовідносин у тимусі при застосуванні циклоспорину А відображено деякими дослідженнями (Guevel R.W.R. et al., 1997).
Клітинний склад органу характеризувався певними співвідношеннями епітеліальних та лімфоїдних клітин. Аналізувати дані клітинного складу досить складно за рахунок того, що багато клітин в межах однієї ділянки розташовані дуже нерівномірно, можуть створювати окремі групи (Аминова Г.Г., 1987). Вивчені нами клітини загруднинної залози: лімфоцити різного ступеню зрілості, епітеліоретикулярні клітини, макрофаги, плазматичні клітини, гранулярні лейкоцити, тучні клітини - розташовувались в трьох зонах (підкапсулярна, глибока кіркова та мозкова речовина) органу.
Найчисельнішою популяцією клітин у тимусі є лімфоцити (на різних етапах розвитку) - в контрольній групі препаратів вони спостерігались в межах 84,1-93,5% у залежності від ділянки; схожа кількість клітин представлена і в літературних джерелах (Волошин Н.А., Яхница А.Г., 1982; Морозова Е.В., 1998). Кількість окремих класів лімфоцитів досить варіабельна і в літературі (Аминова Г.Г., 1998; Кульбах О.С., Петрова Т.Б., 2000; Пушкар М.С., Тереховська О.І., 2000), і в наших дослідженнях. Необхідно зазначити, що в більшості досліджень клітини на стадії апоптозу і деструктивні клітини виділялись окремими відсотками, причому, кількість дегенеруючих та апоптозних форм була досить невеликою. Наші дослідження лімфоїдної популяції клітин базувались на визначенні різних форм за допомогою комп'ютерної програми і чисельність цих форм була досить вагомою в загальній кількості лімфоцитів. Зауважимо, що вчені, які використовували таку програму, отримували досить схожі дані у відсотковому відношенні (Абрамов А.В. и соавт., 2002). Щодо наших даних, переважають у тимусі лімфоцити малі та середні, значна кількість клітин знаходиться на стадії апоптозу. Серед лімфобластів найбільший відсоток знаходився в підкапсулярній зоні. Через 3 тижні після операції вміст лімфоцитів в різних ділянках загруднинної залози коливався в межах 81,1-91,9%, переважали в цій популяції такі ж клітини: середні та малі лімфоцити і апоптозні клітини. В той же час зростала кількість лімфобластів у власне кірковій речовині, чого не спостерігалось в контрольній групі. В ділянці субкапсулярної зони зростала також кількість великих лімфоцитів, що за рядом досліджень є проявом аутоімунної реакції (Жила М.І., 2000; Юрина Н.А., 1988).
Розподіл лімфоїдних клітин по класах відбувався наступним чином: у контрольній групі тварин в усіх зонах спостерігали переважання малих лімфоцитів, дещо меншою була кількість середніх лімфоцитів. В мозковій речовині були відсутні великі лімфоцити.
Лімфобласти в найбільшій кількості (9,1%) спостерігались у субкапсулярній зоні, найменша їх кількість була в мозковій речовині (2,6%). В експериментальних групах препаратів знайшла відображення така ж тенденція: значно переважали малі лімфоцити, меншою була кількість середніх лімфоцитів, лімфобласти були в найбільшій кількості в підкапсулярній зоні, а наявність великих лімфоцитів була достатньо варіабельною. Зміни кількості різних класів клітин суттєво не впливали на їх співвідношення. Достатньо вагомими були зрушення кількості лімфобластів: їх кількість у кожній зоні змінювалась. Таким чином, розподіл лімфоїдних клітин по класах відбувався у зворотно пропорційній залежності: найбільш значні прояви аутоімунної реакції і більша кількість лімфобластів та великих лімфоцитів виявлялась у підкапсулярній зоні через 3 тижні після операції (найкоротший термін після травми сідничого нерва).
Епітеліоретикулярні клітини зустрічаються в різних ділянках загруднинної залози в кількості 5,2-14,9% (в контрольних препаратах). У експериментальних препаратах у найближчі до травми периферійного нерва терміни (3 тижні) та через 6 тижнів зростає кількість епітеліальних клітин до 5,8-15,6%. Ступінь цього збільшення варіює в залежності від ділянки, де розташовані клітини та умов дослідження. Через 12 тижнів після травматичного пошкодження нерва кількість епітеліоретикулярних клітин була нижчою за таку в контрольній групі, а за умов використання циклоспорину А ці дані наближались до контрольних. Максимальна кількість клітин в наших дослідженнях спостерігалась в підкапсулярній зоні, найменша - у власне кірковій речовині, такий розподіл даних клітин зустрічався і в літературі (О.С. Кульбах, Т.Б. Петрова, 2000; Anderson G., Moore N.C., 1996). Епітеліоретикулярні клітини в експериментальних групах тварин змінювали свою кількість переважно в сторону збільшення. Ступінь цього збільшення був меншим у власне кірковій речовині і значно більшим у підкапсулярній зоні та в мозковій речовині.
Макрофаги спостерігались в різних ділянках тимусу у кількості від поодиноких клітин до 2,3-2,4%. Дані щодо наявності та кількості макрофагів у попередніх дослідженнях (Бахшинян М.З., Белоусова Т.Л., 1998; Robinson J.H., Jordan R.K., 1983; Wood G. et al., 1985) теж були досить суперечливими: ряд вчених вважає, що макрофаги в тимусі або не зустрічаються зовсім, або присутні в невеликій кількості. Частина дослідників стверджує, що макрофаги присутні в нормі у зовнішній третині кіркової речовини, і кількість їх з віком збільшується (Жукова Е.М. и соавт., 1999). За нашими дослідженнями, макрофаги виявлялись у контрольній групі в невеликій кількості (0,8-1,8%), найбільше їх було в мозковій речовині, найменше - в підкапсулярній зоні; у власне кірковій речовині їх кількість займала проміжне положення. У експерименті зі створенням травми нерва їх кількість зростала до 2,4% в мозковій речовині. За умов віддалення від моменту пошкодження кількість цих клітин значно зменшувалась, досягаючи наявності поодиноких клітин в термін 12 тижнів після травми сідничого нерва із застосуванням імуносупресанту.
Роль плазматичних клітин в складі паренхіми загруднинної залози остаточно не визначена: частина авторів вважає, що вони виконують захист органу від антигенів, що “прориваються” через гемато-тимічний бар'єр та впливають на основні функції органу (Аминова Г.Г., 1987). Рядом дослідників знайдена певна кількість плазматичних клітин в нормі у капсулі, міжчасточкових прошарках та сполучній тканині, що супроводжує судини; при патології їх кількість значно підвищується і в паренхімі (Ерофеева Л.М. и соавт., 2000). В наших дослідженнях плазматичні клітини були присутніми в контрольній групі лише в ділянці мозкової речовини в середній чисельності 0,4%. За умов експерименту (в терміни 3 та 6 тижнів) вони з'являлись у всіх зонах і кількість їх збільшувалась до 0,9%. Через 12 тижнів плазматичні клітини зустрічались у щурів з ізольованою травмою нерва в кількості 0,2%, а в групах, де застосовували циклоспорин А, взагалі були відсутні.
Непостійними клітинними формами в загруднинній залозі є нейтрофільні та еозинофільні лейкоцити: в літературі наводяться відомості про десяті долі відсотку (Сапин М.Р., 1983; Henry K., Farrer-Brown G., 1981). Ряд дослідників вважає, що гранулярні лейкоцити в нормальних умовах можуть зустрічатись у міжчасточкових прошарках, в мозковій речовині, а при патологічних процесах їх вміст в паренхімі залози значно збільшується (Белецкая Л.В. и соавт., 1986; Бережная Н.М., 1992). Ці клітини у контрольній групі щурів спостерігались у мозковій речовині в невеликій кількості (0,3%), у кірковій речовині вони були відсутні. Експеримент висвітлював збільшення кількості цих клітинних форм за умов травматичного пошкодження сідничого нерва через 3 тижні до 0,9%. При використанні циклоспорину А у той же термін кількість цих клітин була 0,4% (максимальна) і знаходились вони в більшості у підкапсулярній зоні. Зі збільшенням терміну, що проходив після травми периферійного нерва, кількість цих клітин зменшувалась. У найбільш віддаленні терміни після травми (12 тижнів) гранулоцити були представлені поодинокими клітинами.
У ряді досліджень тучні клітини в складі паренхіми загруднинної залози відсутні, але вони зустрічаються по ходу кровоносних судин та в сполучнотканинних утвореннях тимусу - в складі капсули та перетинок (Г.Ю. Стручко и соавт., 2000). Деякі дослідники висвітлюють наявність тучних клітин в субкапсулярній зоні та на кортико-медулярній межі (Быков В.Л., 2000). Вважають, що при патологічних процесах та за умов імунізації збільшується кількість цих форм (Брюхин Г.В., Барышева С.В., 2000). Отримані нами результати свідчать, що кількість тучних клітин становить у контрольній групі по 0,2% в підкапсулярній зоні та у власне кірковій речовині; в мозковій речовині ці клітини були відсутні. У групах, які підлягали операції та фармакологічній корекції чисельність цих клітин у ранні терміни підвищувалась до 0,4%, а також вони з'являлись у зоні, де раніше були відсутні (в мозковій речовині). У віддалені від травми терміни тучні клітини зникали у власне кірковій та мозковій речовині, залишаючись в підкапсулярній зоні в кількості 0,2%.
Таким чином, у тимусі за умов травматичного ушкодження периферійного нерва виникає структурна перебудова органу. Вона характеризується зміною співвідношення кіркової та мозкової речовини і різних класів клітин. Зміни, що ми спостерігали, в літературі розглядались як реакція на імунізацію та патологічні впливи (Каспарова И.С., 1986; Моисеева М.Л., Морозова Е.В., 1990). Використання циклоспорину А зменшувало такі прояви, що певною мірою є підтвердженням опосередкованої дії цього препарату на процеси, пов'язані з травматичним пошкодженням нервових стовбурів, і безпосереднього його впливу на центральні органи імуногенезу з метою пригнічення аутоімунних процесів.
Площа, яку займає біла пульпа селезінки, за нашими даними коливалась в межах 21,75-49,01% в експериментальних та контрольних групах. Причому, її максимальні розміри спостерігались через 3 тижні після операції, а мінімальні - за умов використання циклоспорину А через 12 тижнів після операції. Аналогічні показники ми зустрічали і в літературі, де розглядались антигенні впливи на організм (Давронов Р., Батирова Э.Б., 1998). Лімфатичні вузлики складаються з клітин - лімфоцитів, лімфобластів, макрофагів, ретикулярних та плазматичних клітин. У складі лімфоїдної популяції виділяються лімфоцити - великі, середні та малі, а також лімфоцити з ознаками деструкції (великі, середні та малі) і апоптозні клітини.
Навколо центральної артерії розташовується периартеріальна зона, на периферії - маргінальна зона. У складі вузлика також розрізняють світлий реактивний центр. У нашому дослідженні ми розглянули клітинний склад кожної з перерахованих зон: периартеріальної, гермінативного центру, маргінальної.
Діаметр лімфатичного вузлика визначався як 11,40-18,76 мкм. Найбільше діаметр лімфатичних вузликів зростав в термін 3 тижні після травматичного ушкодження периферійного нерва. Це, з огляду на літературні джерела (Самойлов М.В., 1997; Growley M.K., 1996), зрозуміло, оскільки в цей час найбільшої виразності досягають прояви аутоімунної реакції, яка з часом згасає. Використання циклоспорину А аутоімунні процеси пригнічує і це проявляється зменшенням діаметру лімфатичного вузлика в порівнянні з групами без фармакологічної корекції. За літературними даними імуносупресія призводить до пригнічення певних ланок імунної системи, що знаходить відображення в будові органів імуногенезу (Ягмуров О.Д., Огурцов Р.П., 1996; Calne R.Y., 1994).
Аналогічним чином відбуваються зміни діаметру реактивного центру. Згідно наших досліджень його розміри складають 3,21-8,98 мкм. В літературі теж спостерігаються подібні показники, що підтверджує теорію щодо “зацікавленості” гуморальної ланки імунітету за умов антигенної стимуляції (Talmadge I.D., Iachon I.D., 1998).
Вивчаючи кількість лімфатичних вузликів на площі зрізу ми спостерігали такі ж показники: збільшення в найближчі до травми терміни кількості вузликів до 15,43 од. За умов використання препарату імунодепресивної дії через 12 тижнів після оперативного втручання ці числа дорівнювали 12,87 од. і були меншими за контрольні (13,01 од.). Такі цифри є досить суперечливими і не завжди знаходять підтвердження в літературі (Федулов О.И., Кривова О.А., 1996; Butter J.J., 1996; Dijkstra C.D. et al., 1997).
У нашому дослідженні виявились цікаві дані щодо кількості реактивних центрів в складі лімфатичних вузликів. Ми спостерігали лімфатичні вузлики з одним, двома та без жодного світлого центру. Найбільші розбіжності в цих показниках виявились у кількості лімфатичних вузликів, що не містили жодного гермінативного центру. Їх чисельність коливалась у межах 0,28-11,61%. Мінімальна кількість таких вузликів спостерігалась на висоті аутоімунної реакції, а максимальна - через 12 тижнів після травми за умов призначення циклоспорину А. Необхідно зазначити, що ці дані достовірно відрізнялись від контрольних показників, які складали 9,75%. Найбільша кількість серед лімфатичних вузликів належала таким, що містили один реактивний центр (79,49-86,07%). Аналогічні дані відображені і в більшості літературних джерел (Бабаева А.Г., 1987). Кількість лімфатичних вузликів з двома реактивними центрами коливалась в межах 7,47 - 13,65%.
Як вже зазначалось, важливим діагностичним критерієм функціонального стану селезінки є кількісний склад клітин в кожній із зон лімфатичного вузлика. Периартеріальна зона характеризується найменшою кількістю клітин в контрольних препаратах (16,4 кл.) і найбільшою - в термін 3 тижні після операції без фармакологічної корекції (26,1 кл.). При тривалому спостереженні виявляється тенденція до нормалізації даних, причому швидше відновлення відбувається в групах, що використовували циклоспорин А. Аналогічні показники зустрічаються і в літературі (Ткачук М.Г., Вихрук Т.И., 1996; Munoz R.M., Villanua M.A., 1996). Світлий центр містить 6,8-9,1 кл., а маргінальна зона - 14,3-25,7 кл. В цих зонах також спостерігається поступове зменшення кількості клітин з 3-го тижня до 12-го, та швидке відновлення контрольних показників у групі з корекцією циклоспорином А.
У складі всіх зон лімфатичних вузликів переважають лімфоцити (74,1-82,7%), в меншій кількості спостерігаються ретикулярні та плазматичні клітини (11,5-15,1 та 1,5-12,3% відповідно). Найменше виявляється макрофагів: 1,5-3,6% (Рис. 1). Причому в кожній зоні співвідношення цих клітин дещо відрізняються. У контролі найбільше число лімфоцитів зустрічається в периартеріальній зоні, а найменше - в маргінальній; ретикулярні клітини в максимальній кількості представлені в світлому центрі, інші зони містять приблизно однакову їх кількість.
Плазматичні клітини значно переважають у маргінальній зоні. На порядок нижча кількість цих клітин спостерігається у світлому центрі. Т-зона характеризується проміжними показниками. Взагалі, за деякими дослідженнями, плазматичні клітини в селезінці щурів досить рідко зустрічаються, а їх поява може бути підтвердженням дії будь-яких пошкоджуючих факторів або впливів зовнішнього середовища (Пучков В.Ф. и соавт., 1998).
Макрофаги представлені в рівних кількостях у периартеріальній зоні та маргінальній, у складі світлого центру їх найбільше. У результаті експерименту відсоткові співвідношення перерахованих клітин дещо змінюються.
Рис. 1. Клітинний склад маргінальної зони селезінки через 3 тижні після травми сідничого нерва та дії циклоспорину А (у відсотках)
За умов експерименту, незважаючи на підвищення абсолютної кількості клітин, відносний вміст лімфоцитів дещо зменшується в термін 3 тижні після операції. При цьому підвищується вміст ретикулярних клітин та макрофагів. З віддаленням від травматичного пошкодження ці показники наближаються до контрольних значень.
Кількість плазматичних клітин змінюється в залежності від ділянок білої пульпи: в світлому центрі їх число збільшується, а в периартеріальній та маргінальній зоні - дещо зменшується. У той же час у літературі є дані (Krieken J., Velde J., 1988), які відображують відсутність плазматичних клітин в селезінці за нормальних умов, що в деякій мірі суперечить нашим даним.
Розподіл клітин лімфоїдної популяції виявив такі дані: в периартеріальній зоні переважають малі та середні лімфоцити. Значний відсоток припадає на апоптозні та деструктивні лімфоцити. У складі гермінативного центру найбільше середніх лімфоцитів, дещо менше - малих, кількість апоптозних та деструктивних лімфоцитів виявляється нижчою, ніж у периартеріальній зоні.
Маргінальна зона характеризуються переважанням малих та середніх лімфоцитів. Дещо меншими є цифри, що відображують кількість апоптозних та деструктивних клітин. Експериментальні дані характеризуються змінами співвідношення окремих класів лімфоїдних клітин. Взагалі, показники, що ми отримали, свідчать про значну антигенну стимуляцію організму, яка має менші прояви за умов використання імунодепресанту.
Наростання розмірів усіх зон білої пульпи (особливо, периартеріальної та маргінальної) підтверджує, що саме в цих ділянках відбуваються процеси контролю над кров'ю, яка протікає; клітинне диференціювання, кооперативні взаємодії різних популяцій лімфоцитів з макрофагами, що фагоцитують антигени (Пигаревский П.В., 1998; Schmidt B., 1997; Unanue E.R. et al., 1984; Yokoyama M. et al., 1988). Збільшення розмірів периартеріальної зони може бути пов'язаним також з посиленою міграцією лімфоцитів з тимусу, а ступінь лімфоцитопоезу у загруднинній залозі та утворення клітин в периферійних органах імуногенезу, у свою чергу, також корелюють. Кількість клітин у гермінативному центрі може свідчити про гіперплазію В-клітинної ланки імунітету, що відображено в ряді робіт (Забродский П.Ф., 1997).
Вищенадані результати підтверджують тісний взаємозв'язок центральних та периферійних органів імуногенезу, що цілком зрозуміло, оскільки клітини, які беруть участь в імунних реакціях, мають певну гістогенетичну спорідненість. Відомо, що Т- та В-лімфоцити, їх субпопуляції, макрофаги, гранулоцити є “нащадками” стовбурових клітин крові (Абдулхадыров К.М. и соавт., 1996). На прикладі селезінки можна зробити припущення, що травма периферійного нерва впливає і на клітинну, і на гуморальну ланки імунітету. Це проявляється змінами в Т- та В-зонах лімфатичних вузликів. Опосередковано, враховуючи власні результати дослідження та дані щодо використання циклоспорину А (Rezzani R., 1997), можна сказати, що цей препарат зменшує такі прояви.
Зміни, які спостерігаються в тимусі та селезінці в умовах експерименту, тісно пов'язані між собою у відповідні терміни. Отже, процеси, що відбуваються в ділянці травми периферійного нерву супроводжуються змінами в центральних (тимус) та периферійних (селезінка) органах імуногенезу.
За допомогою лектинів сої, арахісу та сочевиці виявляється певний клітинний склад лімфоїдних органів (Волошин Н.А., 1991; Іванов М.Е., 1996) - важливий показник їхнього морфо-функціонального стану, який здатен динамічно змінюватись у дорослих організмів (Сапин М.Р., Этинген Л.Е., 1996; Сырцов В.К., 1998). Деякі клітини взагалі досить складно виявити звичайними методиками.
Лектин сої є маркером рецепторного апарату плазматичних клітин. При цьому на В-лімфоцитах, які знаходяться на етапі диференціювання, рецептори сої відсутні. SBA+ клітинами є і стовбурові клітини (0,3-0,4%). Різке збільшення в десятки разів кількості В-лімфоцитів у селезінці є відображенням піка імунної гуморальної відповіді на травматичні пошкодження нерва на 3-му тижні після антигенного впливу.
Вперше встановлено факт наявності SBA+ клітин навколо артеріол Т-залежних зон. Подібні явища з використанням імунофлюоресцентних сироваток спостерігали в селезінці плода людини ряд авторів (Хлыстова З.С., 1988).
Підкапсулярна, маргінальна зона, червона пульпа виявляють типову плазмоцитарну реакцію, що свідчить про нормальну імунну відповідь.
У селезінці рецептор до лектину сої виявляється на мембрані та в цитоплазмі плазматичних і макрофагальних клітин. Плазматичні клітини локалізуються в субкапсулярній зоні, трабекулах, червоній пульпі. Лімфоцитарні клітини гермінативного центру, лімфатичних вузликів та Т-залежної зони - SBA-. Розтин нерва призводить до розвитку первинної імунної відповіді, що проявляється різким збільшенням кількості SBA+ клітин в селезінці, динаміка яких у терміни 6-12 тижнів відповідає первинній імунній відповіді (Пол У., 1987). Введення циклоспорину А викликає цитотоксичну дію і проявляється у зменшенні SBA+ клітин.
Лектин сочевиці виявляє аналогічну макрофагальну та тучноклітинну реакції, що підтверджує дані, отримані при обробці органів лектинами сої та арахісу.
Через 3 тижні після травми нерва збільшується кількість PNА+ лімфоцитів у селезінці, що є відображенням міграції в селезінку з тимусу імунологічно незрілих лімфоцитів. Рецептор до лектину арахісу є маркером лімфоцитів, які знаходяться на різних стадіях диференціювання. Фенотипічно Т-лімфоцити є двічі позитивними; вони в нормі не виходять з тимусу, а гинуть природнім шляхом (апоптоз) та елімінуються макрофагами (Kabelitz D., Janssen O., 1997).
При імунізації, стресовому та хронічному впливі частина PNА+ лімфоцитів здатна емігрувати з тимусу та осідати в селезінці, де вони проходять нетимічні етапи дозрівання під дією гормональних факторів (Maraques C. et al., 1998).
У нашому дослідженні вперше показано, що PNА+ лімфоцити розташовуються вздовж маргінальної зони, а не занурюються в глибокі шари Т-залежної зони, як у новонароджених, що знайшло відображення у деяких роботах (Нововалова О.А., 1996).
Дані, отримані за допомогою перерахованих лектинів, підтверджують результати дослідження, що базуються на вивченні тимусу та селезінки загальноприйнятими гістологічними методиками.
Вивчення процесів регенерації в ушкоджених нервах триває протягом останніх десятиріч, але актуальність проблеми від цього не зменшується (Чайковський Ю.Б., 1988; Сокуренко Л.М., 2003; Fawceff J.W., Keynes R.J., 1990; Zamboni W.A., 1995). Наші дослідження порівнювали відновлення нервових стовбурів за умов традиційного зшивання нерва та оперативного втручання в комплексі з фармакологічною корекцією імунодепресантом.
Експеримент виявив чітку динаміку відновлення периферійного нерва за умов проведення операції після його травми. На третьому тижні після травматичного ушкодження визначалась досить розвинута реакція з боку сполучної тканини. Певна частина нервових волокон занурювалась у регенераційну неврому та досягала дистального відрізка. У літературних джерелах є дані щодо подібних змін у пошкодженому нерві (Пушкар Ю.В., 2000; Старченко І.І., 2000).
Через 12 тижнів після травми сідничого нерва спостерігалась подальша позитивна динаміка у процесах регенерації нервового стовбура. Виявлялась більш зріла сполучна тканина, ніж у попередні терміни. Переважна більшість аксонів досягала дистального відрізка. Дані, отримані нами у цей термін після травматичного пошкодження сідничого нерва, знаходять підтвердження в літературі (Дрюк Н.Ф. и соавт., 1982; Лузан Б.М., 2001; Шрамко В.И., 1989).
Таким чином, аналізуючи результати відносно посттравматичного накладання шва на нерв, можна зробити висновок про те, що найбільш значні зміни спостерігаються в термін 3 тижні після операції в ділянці регенераційної невроми та периферійного відрізку. Ці процеси характеризуються інтенсивними дистрофічними та деструктивними змінами більшості осьових циліндрів з їх розпадом за типом валеровської дегенерації. При цьому в усіх ділянках нерва, що досліджувались (центральний та периферійний відрізок та регенераційна неврома), в усі терміни дослідження виявлена реакція з боку сполучної тканини. Вивчення стану тимусу та селезінки в ті ж терміни виявило найбільш виражену реакцію з їх боку також у термін 3 тижні після операції. Це дозволяє провести кореляцію змін у периферійній нервовій системі та органах імуногенезу: найбільш значні зміни в сідничому нерві супроводжуються такими ж змінами у загруднинній залозі та селезінці в термін 3 тижні. Через 6 тижнів після травматичного ушкодження периферійного нерва, згідно отриманих морфологічних даних, спостерігається поступове відновлення структурної цілісності пошкодженого нерва з формуванням сполучнотканинного рубця в зоні мікрохірургічного шва нерва та посиленою фібробластичною активністю. Це супроводжується морфологічними змінами в тимусі та селезінці, інтенсивність яких менша за таку в термін 3 тижні після операції. Тобто процеси відновлення в ділянці травми нерва співпадають (прямо пропорційні) з поступовим відновленням структури органів імуногенезу. Дані про синхронність змін в імунній системі та у периферійній нервовій системі, зустрічаються в роботах ряду дослідників у терміни до 30-ї доби після накладання мікрохірургічного шва нерва (Баюн Ю.В., 2002; Medinaceli L.W., 1985). У термін 12 тижнів відбувається подальше відновлення структури сідничого нерва та органів імуногенезу.
Використання циклоспорину А виявило пригнічення темпів відновлення нервів. У всіх термінах в ділянці травми відбуваються зміни, аналогічні таким без використання циклоспорину А, але розвиваються вони повільніше. Це з одного боку, є цілком обгрунтованим з огляду на дані літератури (Ansselin A.D. et al., 1992). Деякими дослідниками використовувався циклоспорин А з метою запобігання відторгнення алотрансплантата периферійного нерва (Guenard V. et al., 1994), що призвело до значного пригнічення запальної реакції та зменшення розмірів сполучнотканинного рубця, але в той же час спричинило і уповільнення процесів регенерації аксонів, що ми в певній мірі спостерігали. За даними літератури для кращого відновлення периферійного нерва циклоспорин А необхідно застосовувати не менше 16 діб і не більше 20-30 діб (Fansa H. et al., 1999), але ми не погоджуємось з такою точкою зору, оскільки переконались на досліді, що використання препарату терміном 18 діб (згідно рекомендації) призвело до затримки валлеровського переродження та уповільнення швидкості росту осьових циліндрів і, як наслідок, - погіршення результатів відновлення нервів. Окремі дослідники спостерігали аналогічні зміни за умов мікрохірургічного шва нерва з попередньою нейросенсибілізацією в терміни 5 діб - 3 місяці після оперативного втручання (Лузан Б.М., 2001). Застосування циклоспорину А в зазначених коротких термінах є недостатнім, що підтверджується нашими дослідженнями тимусу та селезінки за допомогою лектинів сої, арахісу та сочевиці.
У ряді робіт доведено, що медикаментозний вплив лише на ділянку шва нерва є недостатнім для забезпечення повноцінної регенерації нервових стовбурів (Жук О.Н., Калюнов В.Н., 1996). При цьому рекомендовано направляти фармакологічну корекцію і на периферійний відрізок нерва (Сокуренко Л.М., Чайковський Ю.Б. и соавт., 2002).
Висновки
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка полягає у з'ясуванні морфологічних особливостей загруднинної залози та селезінки за умов травми периферійного нерва та дії імунодепресанту циклоспорину А.
2. При пошкодженні сідничого нерва у загруднинній залозі змінюється співвідношення розмірів кіркової та мозкової речовини на користь останньої. Відбуваються зміни співвідношення між вивченими класами клітин (епітеліоретикулоцитами, макрофагами, тучними клітинами та класами лімфоїдних клітин). Усі зміни найбільш значні через 3 тижні після травми сідничого нерва, поступово зменшуються - через 6 тижнів, і наближаються до контрольних значень - через 12 тижнів.
3. Застосування циклоспорину А після травматичного пошкодження нерва призводить до менш значних змін у тимусі, а морфометричні показники наближаються до контрольних значень швидше, ніж без використання препарату.
4. Вивчена спорідненість рецепторів клітин загруднинної залози до лектинів сої, арахісу та сочевиці. За допомогою лектину сої визначені епітеліальні клітини, сочевиці - тучні клітини та макрофаги, арахісу - лімфобласти.
5. За умов травми периферійного нерва виникають зміни в будові селезінки: змінюється співвідношення білої та червоної пульпи (на користь білої), відбуваються зміни клітинного складу органу, зокрема, в складі лімфоїдної популяції. Найбільш значні прояви виявляються через 3 тижні після пошкодження нервового стовбура, поступово зменшуються - через 6 тижнів, наближаються до контрольних показників у термін 12 тижнів.
6. Використання циклоспорину А зменшує вищеперераховані зміни в селезінці та приводить до більш швидкого наближення морфометричних показників до контрольних значень.
7. Гістохімічними методами у селезінці вивчено розподілення рецепторів клітин до лектинів сої, арахісу та сочевиці. За допомогою лектину сочевиці виявлена тучноклітинна та макрофагальна реакції органу. Вперше встановлено факт наявності позитивних до лектину сої клітин навколо артеріол Т-залежних зон та позитивних до лектину арахісу лімфоцитів вздовж маргінальної зони селезінки.
8. Встановлено паралелізм між змінами в тимусі і селезінці та сідничому нерві при травмі останнього: поступове відновлення структури нерва супроводжується аналогічними процесами в тимусі та селезінці. Використання циклоспорину А призводить до повільнішої регенерації сідничого нерва, але прискорює відновлення структури тимусу та селезінки.
Перелік робіт, що надруковані за темою дисертації
1. Чекмарьова І.В. Зміни тимусу за умов травми сідничого нерва та фармакологічної корекції імунодепресантом //Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2003. - №4. - С. 53-56.
2. Чайковський Ю.Б., Чекмарьова І.В., Раскалєй В.Б. Морфологічні зміни селезінки за умов травми периферійного нерва та дії імунодепресанта // Вісник морфології. - 2004. - №10(1). - С. 142-145. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).
3. Мельник Н.О., Чекмарьова І.В., Чайковський Ю.Б. Реактивні зміни органів імунної системи під впливом патологічних факторів // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2004. - Т.3, №3. - С. 5-8. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведений експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання власного фрагменту роботи).
4. Чекмарьова І.В., Чайковський Ю.Б. Морфометричне дослідження тимусу за умов травматичного ушкодження периферійного нерва та дії імунодепресанту // Патологія. - 2004. - Т.1, №1. - С. 29-31. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).
5. Чекмарьова І.В., Раскалєй В.Б., Чайковський Ю.Б. Зміни в органах імунітету за умов травми периферійного нерва та імунокорекції // Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження М.І. Зазибіна “Гістологія та ембріогенез периферійної нервової системи”. - Київ. - 2004. - С. 64-65. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).
6. Чекмарьова І.В. Зміни тимусу за умов травми сідничого нерва // Тези 58-ї науково-практичної конференції студентів та молодих вчених НМУ імені О.О. Богомольця “Актуальні проблеми сучасної медицини” 28-31 жовтня 2003 р. - Київ. - С. 87.
7. Чайковський Ю.Б., Раскалєй В.Б., Чекмарьова І.В. Гістохімічне виявлення клітин тимічного оточення після травми сідничого нерва та дії циклоспорину А // Матеріали науково-практичної конференції “Гістологія на сучасному етапі розвитку науки”. - Тернопіль. - 2004. - С. 76-77. (Автором самостійно проаналізована література, проведені експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).
8. Чайковский Ю.Б., Мельник Н.А., Чекмарёва И.В. // Тезисы докладов IV Международной конференции по функциональной нейроморфологии ``Колосовские чтения-2002”. - С.-Петербург. - 2002. - С. 297-298. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент та гістологічна обробка матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).
Анотація
Чекмарьова І.В. Морфологічні особливості тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та дії імунодепресанту. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 - гістологія, цитологія та ембріологія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. Київ, 2005.
...Подобные документы
Мікрогемоциркуляторні зміни в печінці щурів з експериментальним цирозом після дії дозованої кріогепатодеструкції. Введення екстрактів кріоконсервованих фрагментів печінки і селезінки та при їхньому спільному застосуванні. Їх спільне застосування.
автореферат [47,0 K], добавлен 09.03.2009Невралгия тройничного нерва как заболевание черепно-мозговых нервов. Анатомия данного нерва и его этиология. Невралгия языкоглоточного нерва, этиология заболевания и факторы, вызывающие ушные боли. Постгерпетическая невропатия тройничного нерва.
реферат [15,5 K], добавлен 16.06.2011Особливості відновлення та підвищення ефективності регенерації нервового стовбура за умов впливу на нього спільної дії магнітного поля та лазерного опромінення у різні терміни після травматичного пошкодження та рекомендації для їх подальшого використання.
автореферат [231,0 K], добавлен 29.03.2009Описания пароксизмальной невралгии с локализацией болей и курковых зон в области иннервации языкоглоточного нерва. Изучение причин заболевания. Отличия от невралгии тройничного нерва. Дифференциальная диагностика и лечение невралгии языкоглоточного нерва.
презентация [265,0 K], добавлен 16.04.2015Паралич Белла как воспалительное поражение нерва, иннервирующего мимические мышцы одной половины лица. Первичный и вторичный неврит лицевого нерва. Синдром Ханта. Лечение заболевания: самомассаж лица, гимнастика. Профилактика неврита лицевого нерва.
презентация [5,1 M], добавлен 16.10.2015Проведение офтальмоскопического исследования глаза. Особенности диагностики интрабульбарного неврита (папиллита). Недоразвитие диска зрительного нерва. Патология, при которой отсутствуют зрительные функции. Косой ход склерального канала зрительного нерва.
контрольная работа [961,0 K], добавлен 22.12.2015Анатомо-гистологические особенности, схема строения зрительного анализатора. Внутриглазной отдел зрительного нерва. Этиология общих заболеваний, приводящих к развитию атрофии. Основные клинические симптомы, классификация заболеваний зрительного нерва.
презентация [3,7 M], добавлен 22.12.2015Класифікація лицевих болей (прозопалгій). Захворювання та патологія трійничного нерва. Невралгія трійничного нерва центрального та периферичного генезу. Основні форми невралгії, медикаментозні та хірургічні методи лікування. Негайна допомога при невриті.
презентация [14,0 M], добавлен 28.11.2015Определение понятия и описание подъязычного нерва. Рассмотрение схемы нерва и его ветвей. Описание процесса иннервации собственных подъязычных и скелетных мышц. Изучение схемы возникновения периферического паралича или пареза мышц при поражении нерва.
презентация [1,1 M], добавлен 24.09.2015Невралгия языкоглоточного нерва в зависимости от распространения боли. Клиническая картина заболевания, диагностика и принципы лечения. Причины глоссофарингеальной невралгии: компрессия языкоглоточного нерва, синдром Eagle, адгезивный арахноидит.
презентация [481,4 K], добавлен 13.09.2016Синдром поражения языкоглоточного нерва. Ветви, начинающиеся от ствола языкоглоточного нерва. Анестезия и аналгезия в верхних отделах глотки. Иннервация слизистой оболочки нижней части глотки и гортани. Основные симптомы поражения блуждающего нерва.
презентация [975,8 K], добавлен 15.04.2015Классификация заболеваний сетчатки и зрительного нерва: ретинопатия; тромбоз ретинальных вен; окклюзии ретинальных артерий; неврит; ишемическая оптикопатия; застойный диск, атрофия или отек зрительного нерва. Причины макулярной дегенерации сетчатки.
презентация [403,0 K], добавлен 09.12.2012- Локальний вплив аплікації прогестерону на ремієлінізацію зони входу трійчастого нерва в експеріменті
Модель сегментарної демієлінізації корінця трійчастого нерва. Особлива форма дегенерації мієлінової оболонки у пацієнтів з невралгією. Оптимальний варіант місцевого застосування прогестерону з метою посилення ремієлінізації зони входу трійчастого нерва.
автореферат [62,4 K], добавлен 24.03.2009 Характер боли в области лица при различных поражения тройничного, языкоглоточного нерва, крылонебного узла, коленчатого ганглия лицевого нерва и носоресничного нерва. Причины глазной боли: глаукома, ириты и иридоциклиты, конъюнктивит, эрозия роговицы.
реферат [19,2 K], добавлен 16.07.2009Клинические проявления, обусловленные сдавлением и ущемлением нерва в узких анатомических пространствах. Причины туннельного синдрома, диагностика и лечение. Компрессионная невропатия глубокой (задней) ветви лучевого нерва в подлоктевой области.
презентация [1,6 M], добавлен 30.06.2014Общая характеристика и анатомические особенности зрительного пути, его главные элементы и функциональное назначение отделов: внутриглазного, орбитального, внутриканального и внутричерепного. Аномалии развития зрительного нерва и возможные его воспаления.
презентация [4,3 M], добавлен 21.02.2016Повреждение двигательной и чувствительной части тройничного нерва. Ослабление жевательной и височной мышц. Возникновение у человека невралгической боли, нарушение вкуса, слуноотделения и слезоотделения. Заболевание периферической части лицевого нерва.
презентация [1,5 M], добавлен 29.04.2015Строение дренажной системы глаза. Двусторонний характер поражения нерва. Основной симптомокомлекс глаукомы. Лечение врожденной глаукомы. Стадии первичной открытоугольной глаукомы. "Трубочное" зрение в результате частичной атрофии зрительного нерва.
презентация [2,0 M], добавлен 23.02.2015Методики офтальмохромоскопии, оптико-физические основы. Офтальмохромоскопия в желтом, красном, синем, пурпурном свете. Патологические изменения глазного дна. Кольцевидное желтое пятно при тапеторетинальной абиотрофии. Аксиальная атрофия зрительного нерва.
презентация [6,8 M], добавлен 09.12.2012Понятие и причины головной боли, ее классификация. Описание симптоматики и мест ее локализации. Виды мигреней. Лицевые боли, связанные с невралгией тройничного нерва и невропатией лицевого нерва, уровни поражения. Диагностика и методы лечения заболеваний.
презентация [664,3 K], добавлен 12.11.2015
