Використання лазеропунктури в лікуванні больових рефлекторних проявів поперекового остеохондрозу

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.15 - нервові хвороби

ВИКОРИСТАННЯ ЛАЗЕРОПУНКТУРИ В ЛІКУВАННІ БОЛЬОВИХ РЕФЛЕКТОРНИХ ПРОЯВІВ ПОПЕРЕКОВОГО ОСТЕОХОНДРОЗУ

Виконала Джужа Тетяна Василівна

Київ - 2005

АНОТАЦІЯ

Джужа Т.В.: Використання лазеропунктури в лікуванні больових рефлекторних проявів поперекового остеохондрозу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

Робота виконана на результатах лікування 180 пацієнтів похилого й старечого віку (старші вікові групи). Середній вік хворих 75,5+3,32 років. Больові рефлекторні прояви поперекового остеохондрозу у хворих старших вікових груп, переважно хронічно-рецидивуючі нейродистрофічні й нейросудинні форми люмбоішіалгій, доповнювались периферійними рефлекторними моторними реакціями, викликаними вісцеральною і кістково-суглобовою патологією, міоадаптивними ускладненнями неадекватного рухового стереотипу та іритативними сигналами з міофасціальних і міофіброзних алгогенних зон.

Вікова поліморбідність, кардіоваскулярні порушення, знижений рівень неспецифічної резистентності, вегетативні дисфункції і психологічний дискомфорт вимагали застережливого підходу до вибору лікувальних заходів, до дозових навантажень та контролю стану хворого в процесі лікування.

Для осіб похилого й старечого віку з різними адаптаційними можливостями розроблені й апробовані 3 варіанти лікувальних комплексів, які включали лазеропунктуру, лазеротерапію, акупунктуру, вакуумну терапію, психокорекцію в поєднанні з базовою фармакотерапією. Показано розширення інформативності загальноклінічних і рефлексотерапевтичних обстежень.

Приведена математична методика узагальненої оцінки результатів комплексного обстеження, що забезпечує диференційований і максимально індивідуальний підхід у лікуванні та дає гнучкий механізм об'єктивного контролю терапевтичного процесу.

остеохондроз больовий рефлекторний лазеропунктура

1 .ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності лікування вертеброгенних больових синдромів у людей старших вікових груп (СВГ) є актуальною медичною та соціальною проблемою. За даними ВООЗ 10%-48% пацієнтів із неврологічною патологією звертаються за медичною допомогою з приводу захворювань периферичної нервової системи (В.П. Губенко, 2003; В.А. Карлов, 2002; Э.С. Кубасова и соавт., 2000; Я.Ю. Попелянский, 2003; J. Faucett, 1999; K.B. Hagen et. al., 2003; P.C. Vroomen, 1999). У структурі неврологічної захворюваності периферичної нервової системи провідне місце (65-95%) займають вертеброгенні ураження, 66,5% яких клінічно проявляються поперековими рефлекторними синдромами (І.П. Антонов и соавт., 1998; В.И. Боброва, 2002; В.А. Голубев, А.М. Вейн, 2001; Є.Г.Дубенко і співавт., 2001; В.А.Епифанов и соавт., 2000; М.О. Корж, 2000; Я.Ю. Попелянский, 1995; Н.Е. Уліч, 2000; О.Є.Юрик, 2001; T.F. Bergmann et. al., 1998). За останні два десятиліття у вітчизняній неврології сформувався сучасний підхід до проблем остеохондрозу (ОХ) та розроблена класифікація вертеброгенних уражень НС (И.П. Антонов, 1985; Ю.И. Головченко, 1985; Я.Ю. Попелянский, 1989), де неврологічні рефлекторні синдроми при ушкодженнях попереково-крижового рівня представлені такими нозологічними формами: люмбаго (простріл), люмбалгія, люмбоішіалгія з м'язово-тонічними, або вегетативно-судинними, чи нейродистрофічними проявами. Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб Х перегляду неврологічні прояви поперекового остеохондрозу відносяться до дорсалгій (М54): люмбаго, люмбалгія, люмбаго з ішіалгією.

Вертеброгенні рефлекторні синдроми у хворих похилого й старечого віку (старші вікові групи) формуються за умов хронічної кардіологічної патології, імуносупресії, нейрорегуляторних порушень, уповільнених саногенетичних процесів та характеризуються хронічно-рецидивуючим перебігом у 70-80%, вираженими нейродистрофічними та ангіо-вегетативними змінами, (Т.В.Богатирьова, 2000; Ю.В. Геряк і співавт., 2000; М.І. Швед і співавт., 2000; С.І. Шкробот, 2001), дефіциттними кровопостачаням і мікроциркуляцією у нижніх кінцівках у 25-80% (Н.М Жулев и соавт., 2001; Л.И. Иванова и соавт, 2001; A. Taguchi et al., 2002). Порушення у надсегментарних вегетативних структурах, що викликані хронічним болем чи віковим стрес-синдромом, спричиняють психоемоційні реакції, психовегетативні синдроми чи психогенний біль у 90-96% (А.М. Вейн, 2003; В.А. Карлов, 2002; В.В. Поворознюк, 1999; В.В. Фролькис, 1991), ускладнюють клінічну картину РППО та часто потребують психокорекційних заходів.

Існує багато методик фармакотерапевтичних, хірургічних, рефлексотерапевтичних, фізіотерапевтичних, мануальної та кінезітерапії, які ефективно застосовуються при вертеброгенній патології у осіб середнього віку (О.П. Гандурська, 2001; Ю.И. Головченко, 2001; В.К. Забаровский, 2000; І.С. Зозуля, 1998; М.М. Іщенко і співавт., 2001; Є.Л. Мачерет і співавт., 2001; Н.Ф. Мирютова, 2000; И.З. Самосюк, В.П. Лысенюк, 2004; K.B. Hagen et. al., 2003; P.C. Vroomen, 1999), але мають певні обмеження до використання у хворих СВГ. Тому лікування больових вертеброгенних синдромів залишається актуальною проблемою геріатричної неврології.

Клініко-експериментальними дослідженнями доведена висока терапевтична ефективність низькоенергетичного лазерного опромінювання (НЕЛО), фотофізіологічний ефект якого забезпечує загальну корекцію енергетичних, метаболічних, адаптаційних і пластичних процесів (Г.Е. Брилль 2000; Я.Л. Габинский и соавт., 2001; Н.Ф. Гамалея и соавт., 1999; Е.Г. Дубенко и соавт., 1998; К.Н. Егоров, 2000; Є.Л. Мачерет і співавт., 2004; В.И. Молодан и соавт., 2001; С.В.Москвин, 2000; Н.Г. Самойлов, 1999, 2000; И.З. Самосюк, В.П. Лысенюк, 2004). НЕЛО відзначається м'яким модулюючим впливом, нейродинамічною направленністю на вегетативний гомеостаз та служить протекторним фактором, запобігаючи деструкції органел і зберігаючи у міоцитів здатність до підвищених функціональних навантажень (О.В. Агруч, 2001; В.Ф. Вахитова и соавт., 1999; А.В. Волотовская, 2003; Л.В. Ежова, 2001; Л.А. Перелыгина, 1999; Н.С.Сердюченко и соавт., 2000; Q. Zhu et al., 1997). Доведена [Л.С. Годлевский и соавт., 2000] здатність НЕЛО збуджувати нейромедіаторні холінергічні стовбурові системи мозку, активувати сон-генеруючі механізми шляхом вивільнення ендогенних медіаторів сну та здійснувати антистресорний вплив. Роботами Є.Л. Мачерет і співавт. (1989, 1995, 2003), М.Г. Самойлова (1999, 2000), І.З. Самосюка і співавт. (1997, 2004) показана клінічна ефективність фотостимуляції точок акупунктури (ТА) - лазеропунктури (ЛП), як методу загальної дії на організм, що, поєднуючи фотобіологічні ефекти НЕЛО і рефлекторну дію акупунктури (АП), активує внутріклітинні метаболічні процеси, загальні регуляторно-адаптаційні механізми, підтримує постійність внутрішнього середовища та оптимальний рівень діяльності організму. Ефект ЛП дозозалежний і визначається енергетичними характеристиками, вихідним рівнем стимульованих процесів та залежить від зони опромінювання (Н.А. Безлепкина, 2000; Э.А.Ромоданова и соавт., 2000; И.З. Самосюк и соавт., 2000). Тому на часі обґрунтування оптимальних доз і визначення шляхів об'єктивізації саногенетичних ефектів ЛП.

Таким чином, пошук адекватних терапевтичних методик із використанням ЛП та шляхів об'єктивного контролю процесу лікування осіб похилого й старечого віку з больовими рефлекторними проявами ОХ є актуальною проблемою, що потребує поглибленого вивчення.

Мета роботи: удосконалення терапевтичних методик для осіб похилого та старечого віку з больовими рефлекторними синдромами, вивчення можливості об'єктивного контролю клінічних результатів на основі використання математичних критеріїв для узагальненої оцінки функціонального стану хворого.

Завдання дослідження. Для обґрунтування принципів комплексного обстеження й лікування хворих СВГ з больовими рефлекторними проявами поперекового остеохондрозу (РППО) потрібно було вирішити наступні завдання:

- вивчити клінічні особливості формування больових рефлекторних синдромів у хворих СВГ з поперековим остеохондрозом;

- дослідити особливості та розробити методики адекватного застосування лазеропунктури у комплексному лікуванні хворих похилого та старечого віку з больовими РППО;

- визначити об'єм необхідних обстежень, показники яких можуть змінюватись у відповідь на лазеропунктуру, вивчити рівень їх інформативності;

- з'ясувати можливість використання математичних методик для інтегральної оцінки результатів лікування та його об'єктивізації;

- дати порівняльну характеристику терапевтичних ефектів лазеропунктури у комплексі з акупунктурою, вакуумною терапією (ВТ) психокорекційними заходами (ПКЗ) та базовою фармакотерапією при больових РППО у хворих СВГ.

Об'єкт дослідження: вплив лазеропунктури на перебіг больових рефлекторних проявів поперекового остеохондрозу у хворих СВГ.

Предмет дослідження: клінічні показники стану рефлекторно-рухової й вегетативно-трофічної функції периферійної нервової системи, кровообігу нижніх кінцівок, рівня неспецифічної резистентності, психологічного комфорту та їх зміни під впливом ЛП, АП, ВТ, ПКЗ при лікуванні больових рефлекторних синдромів у хворих СВГ.

Методи дослідження: клініко-неврологічні обстеження з оцінкою вегетативного гомеостазу, інтенсивності больового синдрому, рівня неспецифічної резистентності та психологічного комфорту, результатів загально-клінічних лабораторних та інструментальних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів: За даними неврологічних обстежень і результатами інтегральної оцінки клінічних досліджень вивчені особливості формування больового компоненту РППО у хворих похилого та старечого віку. На основі диференційованого підходу до лікування больових рефлекторних синдромів у хворих із різним рівнем адаптаційних можливостей розроблені три варіанти терапевтичних комплексів із використанням НЕЛО, рефлексотерапії (РТ), психокорекційних заходів і базової фармакотерапії.

Визначений об'єм необхідних обстежень, досліджена їхня інформативність для характеристики змін вегетативного гомеостазу в процесі лікування больових рефлекторних синдромів у хворих СВГ. Розроблена нова поведінкова методика на основі зворотного біологічного зв'язку для проведення психокорекції, апробований і адаптований для використання в геріатричному стаціонарі проекційний кольоровий психологічний тест М. Люшера.

Уперше запропонована методика об'єктивного, доказового контролю клінічних результатів на базі вивчення механізмів фотоефектів ЛП та вікових особливостей формування саногенетичних і патогенетичних процесів при больових рефлекторних синдромах. Показана можливість використання математичних критеріїв для узагальненої кількісної оцінки функціонального стану хворих за результатами комплексних обстежень та одержання об'єктивної характеристики процесу лікування. На її основі досліджена специфічність впливу лазеропунктури на рефлекторні м'язово-тонічні, нейросудинні, нейродистрофічні синдроми та вегетативні порушення при больових РППО у хворих СВГ. Це створило теоретичні передумови та дозволило обґрунтувати принципи диференційованого використання комплексних методик НЕЛО і РТ при больових РППО у хворих похилого та старечого віку із різним рівнем функціональних можливостей.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені патогенетичні особливості формування вертеброгенних рефлекторних синдромів у хворих СВГ дозволяють виділити окремі ланки, які визначають дещо інші підходи до симптоматичного лікування та вибору знеболюючих заходів у хворих з полісистемною супутньою патологією і поліморфними больовими синдромами.

Розроблені рекомендації та показання для диференційованого лікування больових РППО у хворих похилого та старечого віку. Апробовані режими адекватних дозових навантажень лазерного впливу у відповідності до неврологічних симптомів і рівня адаптаційних можливостей хворого. Викладені в роботі матеріали можуть використовуватись при виборі терапевтичної тактики, визначенні об'єму лікуваних заходів, адекватних дозових навантажень та об'єктивної оцінки клінічного результату лікування больових РППО у хворих СВГ.

Методика інтегральної оцінки резельтатів комплексних обстежень забезпечує доказовий контроль за процесом лікування хворих похилого та старечого віку. Показники неспецифічної резистентності, вегетативного гомеостазу, енергетичного балансу та психологічного комфорту є універсальними для характеристики змін функціонального рівня пацієнта під впливом ЛП. На основі використання однієї з методик векторної алгебри запропонований гнучкий механізм об'єктивного контролю процесу лікування, прогнозування клінічних результатів та розширення вікових меж для використання ЛП при больових вертеброгенних синдромах.

Методики комплексного Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни та Київської обласної клінічної лікарніобстеження й лікування больових РППО у хворих СВГ впроваджені у практику стаціонарного лікування хворих неврологічних відділень , а також включені до учбового процесу на кафедрі неврології і рефлексотерапії КМАПО ім. І.П. Шупика та успішно використовуються впродовж останніх семи років.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням автора. Автором особисто проведені всебічні клініко-інструментальні обстеження 180 хворих; визначені основи та обґрунтовані принципи диференційованого патогенетично спрямованого індивідуального підходу до комплексного обстеження та лікування хворих СВГ з больовими вертеброгенними рефлекторними синдромами. Апробовані 3 варіанти терапевтичних комплексів, проведений порівняльний аналіз і статистичне опрацювання матеріалу. Отримані дані узагальнені у статтях, тезах та виступах на з'їздах і конференціях. Дослідницькі напрацювання оформлені автором особисто у дисертаційну роботу та впроваджені у практичну медицину.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. Робота ґрунтується на дослідженнях результатів комплексного обстеження та лікування больових РППО у 180 хворих, із яких 112 (62,22%) чоловіків і 68 (37,78%) жінок. Середній вік хворих 75,5+3,32 років. Основою для попереднього клінічного діагнозу були біль, напруження м'язів у попереково-крижовій, сіднично-кульшовій зоні, вздовж стегна й гомілки, обмеження рухової активності, порушення функцій периферичних нервових утворень, вегето-судинні і нейродистрофічні зміни. Діагностика проводилась за сучасною класифікацією захворювань периферичної НС на основі неврологічних обстежень і клініко-функціональних досліджень: визначались коефіцієнти симптому Ласега, вербального синдрому, проводилась кількісна оцінка болю, напруження паравертебральних м'язів, зниження м'язової сили; виявлялиcь зміни у чутливій і руховій сфері, вегето-судинні порушення. Стан вегетативного гомеостазу діагностували за стандартними вегетативними тестами: індексом вегетативної рівноваги у серцево-судинній системі, станом поляризаційних властивостей і термочутливості шкіри нижніх кінцівок. Рівень неспецифічної резистентності визначався за співвідношенням імунокомпетентних лейкоцитів (адаптаційний індекс Гаркаві), вмістом глюкози у периферичній крові, протромбіновим індексом. Для визначення енергетичної рівноваги у системі меридіанів проводили електропунктурну діагностику (ЕПД) за Накатані. Для психологічного тестування використовували проективну кольорову методику М. Люшера. Інтенсивність болю оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) і за вербальною оцінкою самопочуття.

Результати власних досліджень та їх обговорення. В основу роботи покладено результати обстеження та лікування 180 хворих, у яких діагностовані рефлекторні прояви поперекового остеохондрозу: люмбаго (1,67+0,96%), люмбалгії (12,22+2,44%) і люмбоішіалгії (86,11+2,58%). Вивчалась ефективність і особливості застосування лазеропунктури, лазеротерапії і рефлексотерапії в лікуванні больових рефлекторних синдромів у осіб СВГ. Порівнювались терапевтичні результати у хворих 3-х груп, однорідних за віком, статтю і клінічними проявами. Їм призначались 3 різні за дозовими навантаженнями лікувальні комплекси, які проводились сумісно з базовою фармакотерапією та психокорекційними заходами. Об'єм лікувального комплексу визначали диференційовано за результатами комплексного обстеження. І-у клінічну групу склали 46 (25,55%) хворих, яким призначались лазеропунктура, бішофітні аплікації (І-й лікувальний комплекс). ІІ-й лікувальний комплекс для 61 (33,89%) пацієнта ІІ-ої групи включав ЛП й ЛТ, поверхневе голковколювання, ВТ, бішофітні аплікації. В ІІІ-ю групу ввійшло 73 (40,56%) особи, яким призначалась ЛП і ЛТ, АП, ПГВ, ВТ, парціальні бішофітні ванни чи бішофітні аплікації (ІІІ-й лікувальний комплекс). Вибір зон рефлексотерапевтичної дії здійснювали за результатами електропунктурної діагностики, керуючись класичними правилами та методичними рекомендаціями останніх років.

Основною скаргою при РППО був біль, який 10,56+2,29% хворих відчували лише у поперековій і 3,33+1,34% у крижовій зоні. 86,11+2,58% хворих, окрім поперекового, відчували інтенсивний біль у сідничних м'язах (17,22+2,81%) і вздовж стегна й гомілки (68,89+3,45%). Результати неврологічного обстеження були наступними: позитивний симптом Ласега (15°-60°) у 77, 22+3,13% хворих; інтенсивність больових проявів 2-3 бала була у 43,89+3,70% - 37,22+3,60% хворих; зниження м'язової сили до 2-3 балів у 68,88+3,53% хворих; відсутність колінного (21,67+3,07%) і ахілового (52,78+3,72) рефлексу та поява патологічних рефлексів (51,67+3,72%). Порушена чутлива функція: знижена тактильна (25,56+1,93%) і больова (16,67+2,78) чутливість шкіри стоп і гомілок; виявлено гіперестезію у 7,22+3,25% хворих, гіперпатію у 3,89+1,44% і порушення глибокого суглобово-м'язового чуття у 12,78+2,49% хворих. Парестезії у 78,33+3,07% та судоми у 81,11+2,92% хворих виникали вночі чи при тривалій ході. Проба на іпсілатеральне напруження паравертебральних м'язів була позитивною у 95,19% хворих, які її виконували.

Формування автономного больового синдрому часто спричинялось захворюваннями суглобів нижніх кінцівок у 68,33+3,47%. Деформації хребта, зміни форми спини й постави виявлені у 77,33+3,12% хворих та у 67,22+3,49% прояви неадекватного рухового стереотипу з утрудненнями при ході та необхідністю додаткової опори. Такі порушення спричиняли артромоторні реакції та формували додаткові міофасціальні і міофіброзні алгогенні зони. У 31,11+3,45% хворих виявлялись ділянки нейроостеофіброзу у місцях прикріплення м'язів та тригерні м'язові гіпертонічні утворення (50,56+3,73%) у крижово-клубових і гомілкових м'язах. Постійний біль також відчували хворі у кістках гомілок (12,78+2,49%) і стоп (21,11+3,04%).

У всіх пацієнтів діагностувалися прояви хронічного вегетативного судинно-трофічного синдрому нижніх кінцівок з порушеннями кровообігу, мікроциркуляції з гіпотермією стоп і відчуттям холоду у 73,89+3,27%, пастозністю (67,22+3,50%) і зблідненням (21,11+3,04%) шкіри гомілок чи гіпертермією й гіперемією шкіри гомілок і стоп (18,33+2,88%), відчуттям жару у них (9,44+2,18%), гіпотрофією поперекових і гомілкових м'язів (82,78+2,81%), трофічними виразками гомілок і стоп (7,78+2,00%). За даними доплерографії і реографії у 81,11+2,92% виявлені глибокі порушення кровотоку в нижніх кінцівках.

Проведений аналіз даних обстеження вегетативного стану хворих виявив порушення за стандартними вегетативними тестами: зміщення балансу в серцево-судинній системі за показниками вегетативного індексу та перевагу симпатикотонії у 70,56+3,40%, парасимпатикотонія визначалась у 20,0+2,98% і ейтонія у 9,44+2,08%; підвищення порогу термочутливості шкіри нижніх кінцівок у 41,11+3,67%; електропровідність визначалась на рівні 27,62+3,33 мкА. Рівень неспецифічної резистентності за адаптаційним індексом Гаркаві був недостатнім у 37,22+3,59% хворих, що вимагало адекватного вибору лікувального комплексу та постійної корекції дозових навантажень у процесі лікування.

Для успішної рефлексотерапії, відновлення балансу в енергетичній системі меридіанів та раціонального вибору точок акупунктури використовували дані ЕПД за Накатані. Частіше дисбаланс визначався у меридіанах V(VII) 75,6%; RP(IV) 69,5%; F(XII) 64,2%; R(VIII) 62,8%; IG(VI) 63,9%, Аналіз результатів психологічного тесту Люшера виявив знижений рівень трофотропних процесів і працездатності у 36,67+3,58% за коефіцієнтом Шипоша та високий рівень тривожності у 39,44+3,64% за коефіцієнтом Вольнефера. За візуальною аналоговою шкалою інтенсивність болю до лікування 79,55+3,01% хворих визначали у межах 53-92 мм та у 51,67+3,72% незадовільною була вербальна оцінка самопочуття.

Крім того, у всіх пацієнтів діагностувалась полісистемна супутня патологія - серцево-судинна (97,78%), органів травлення (69,44%), дихання (46,11%), сечовиділення (7,78%), цукровий діабет (28,89%), яка при загостреннях могла спричиняти вісцеромоторні рефлекторні реакції.

Таким чином, у хворих СВГ з больовими РППО виключної ваги набувало визначення усіх факторів і рівнів патологічних морфологічних і функціональних змін, що ставали джерелами інтенсивного больового потоку чи тривалих непошкоджуючих аферентних стимулів, які детермінували порушення антиноцицептивних механізмів і саногенетичних процесів.

Статистичний аналіз виявив достовірність (р<0,05) міжгрупової різниці показників досягнутих терапевтичних результатів і стійкого зниження болю у хворих усіх груп за даними неврологічних обстежень: покращився загальний стан і самопочуття, зріс рівень неспецифічних адаптаційних реакцій, зменшився суставний біль, зросла рухова активність, покращився сон. При цьому: зняті гострі больові прояви, відновлені рефлекторно-рухові функції, нормалізований сон у 10,87+2,32% хворих І-ої, у 11,48+2,38% ІІ-ої та у 12,33+2,45% ІІІ-ої групи. Знизилась інтенсивність поперекового болю до 1 бала у хворих І-ої (36,96+3,6%), ІІ-ої (42,62+3,69%) та ІІІ-ої групи (46,22+3,8%) і зменшилась кількість хворих, які відчували біль на рівні 4-3 балів на 43,48+3,69% у І-й, на 37,7+3,68% у ІІ-й та на 33,89+3,47% у ІІІ-й групі. Знизилась інтесивність проявів симптому натягу >4 одиниць у І-ій групі на 43,50+3,73%, у ІІ-ій на 37,7+3,6% та у ІІІ-ій на 33,89+3,45%. КСЛ=2 одиницям став у 30,43+3,43% хворих І-ої, 32,8+3,50% ІІ-ої та 9,5+2,2% ІІІ-ої групи. Статистично достовірним (р<0,05) було покращення вегетативного гомеостазу і відновлення стану ейтонії за показниками вегетативного індексу у хворих І-ої (6,52+1,84%), ІІ-ої (8,22+2,05%) і ІІІ-ої групи (4,11+1,4%).

Рівень больового відчуття за ВАШ після лікування визначався у діапазоні 31-83 мм з модою на рівні 45-55 мм у 45,47% хворих І-ої групи, 30,79% ІІ-ої та 38,36% ІІІ-ої групи. До лікування цей рівень був у межах 55-92 мм у хворих І-ої та 53-85 мм у хворих ІІ-ої та ІІІ-ої групи.

Зміни результатів РВГ і УЗДГ після проведеного курсу лікування мали тенденцію до покращення у більшості пацієнтів, що проявлялось зменшенням опору периферичних судин і застійних венозних явищ, але показники пульсового кровонаповнення, реографічного індексу, коефіцієнту асиметрії залишались у межах попереднього цифрового коридору і не були статистично демонстративними (р>0,05).

За нашими спостереженнями більш наглядно об'єктивізувати хід лікування у хворих СВГ можна, використовуючи методики рефлексотерапевтичної діагностики за даними обстежень термочутливості та поляризаційних властивостей інформаційних зон поверхні шкіри. Термочутливість шкіри нижніх кінцівок за результатами термопунктурного тесту Акабане нормалізувалась у 12,33+2,45% хворих ІІІ-ої групи, у 10,87+2,32% хворих І-ої групи та у 8,19+2,45% хворих ІІ-ої групи. Статистично достовірне (<0,05) відновлення термочутливості спостерігалось після 5 процедур у 6,99+1,8%-11,54+2,38%, поступово наростало після 9-11 процедур до 26,32+3,28%-31,03+3,19%. Не змінився рівень термочутливості у 24,14+3,19%-27,87+3,34% хворих. Розширення інформативної бази тесту Акабане досягалось за рахунок визначення термочутливості на різних сегментарних рівнях (RP_IV9-L₃; RP_IV6-L₄; VB_XI39-L₅; V_VII40-S₂), що давало додатковий лікувальний ефект при термостимуляції активних ТА.

Електропровідність шкіри до лікування була на рівні 16,1-38,8 мкА (М=27,75+3,35 мкА) і після лікування визначалась у межах 16,8-32,2 мкА (М=24,4+3,20 мкА, р<0,05). Після лікування середні показники електропровідності у більшості пунктів виміру приблизились до межі “фізіологічного коридору”. Не змінювались показники MC_IX7 (19,3+2,94 мкА), були нижчими у пунктах вимірів RP_IV3 (16,1+2,74-16,8 мкА), R_VIII3 (18,1+2,87-18,8+2,91 мкА) і залишались високими C_V7 (38,8+3,63-32,2+3,48 мкА), IG_VI4 (37,4+3,61-31,3+3,46 мкА). Статистичний аналіз результатів визначення електропровідності не виявив достовірної різниці відхилення показників між групами до та після лікування. Зміна параметрів таких характеристик досить тісно пов'язана з розвитком саногенетичних реакцій, випереджує у часі формування проявів клінічних ефектів і відчуття покращення самим пацієнтом. Тому більш демонстративною була індивідуальна інформація, яку отримували при кожному вимірі в процесі лікування, оцінюючи зміни рівнів електропровідності в репрезентативних пунктах, відзначаючи тенденцію таких змін до приближення чи віддалення від межі “фізіологічного коридору”, порівнюючи зміни середніх параметрів кожного з меридіанів із середнім загальним показником всіх меридіанів. Комплексний аналіз результатів визначення рівнів електропровідності давав більш детальну інформацію про зміни вегетативних функцій та енергетичних характеристик і дозволяв судити про терапевтичну ефективність у хворих СВГ, незважаючи на збереження енергетичного дисбалансу після лікування. За результатами ЕПД помітна статистично достовірна (р<0,05) тенденція до відновлення енергетичного балансу і приближення до меж “фізіологічного коридору” в 9 із 12 меридіанів. Найвищий рівень дисбалансу до та після лікування був у меридіані V_VІІ (75,6+3,20% і 73,3+3,30%), найнижчий - у меридіанах GI_II (54,7+3,71 і 53,7+3,72%) та C_V (55,2+3,71% і 46,2+3,72%). Аналогічна ситуація зберігалась і в інших меридіанах, коли у процесі лікування кількісно змінювався лише рівень дисбалансу. Але, оскільки енергетичний баланс є складовою загальних саногенетичних процесів, він може служити динамічним маркером позитивних чи негативних тенденцій відновлення гомеостазу в процесі лікування больових синдромів у хворих із полісистемною патологією. Зменшення рівнів дисбалансу зразу в кількох меридіанах є підтвердженням необхідності комплексної оцінки змін, що виникають в реакціях неспецифічної адаптації у процесі лікування хворих СВГ.

За статистичною оцінкою рівень неспецифічних адаптаційних реакцій за показниками індексу Гаркаві після проведеного лікування зріс (р<0,05) на 15,22+2,68% у І-й групі, на 20,51+3,01% у ІІ-й та на 14,87+2,65% у ІІІ-й групі; зменшилась (р<0,05) кількість хворих у стані надмірної активації з 28,26+3,3% до 19,57+2,5% у І-ій, з 29,51+3,4% до 21,31+3,1% у ІІ-ій та з 28,77+3,5% до 15,07+2,6% у ІІІ-ій групі. За результатами тесту Люшера після проведеного лікування зросли показники рівня процесів енерготворення і працездатності, знизилась тривожність у хворих усіх груп. Предметом нашого вивчення були зміни у процесі лікування психосоматичних характеристик і психовегетативних процесів, які проявлялися пріоритетним вибором чи неприйняттям відповідних кольорів. За нашими спостереженнями існує певна відповідність між показниками співвідношення імунокомпетентних лейкоцитів периферичної крові та психофізіологічних характеристик тесту Люшера. Як цифрові вегетативні кореляти тесту Люшера, використовувалися коефіцієнт Шипоша, що відтворює рівень трофотропних процесів, і коефіцієнт Вольнефера, який висвітлює рівень ерготропності та стресову готовність пацієнта. На основі статистично достовірної різниці при співставленні показників індексу Гаркаві, коефіцієнтів Шипоша та Вольнефера робимо висновок про можливість використання тесту Люшера у комплексі з вегетативними показниками (ЧСС, АТ, термочутливість, електропровідність) для неінвазивного контролю функціонального рівня та загальної реакції на проведене лікування больового синдрому у осіб СВГ.

Психокорекційні заходи включали психомодулюючі ефекти НЕЛО, АП та додаткову психокорекцію за поведінковою методикою, що базується на використанні зворотного біологічного зв'язку та забезпечується вегетативною функцією електропровідності. На нашу думку у осіб похилого й старечого віку поведінкова методика психокорекції найбільш доцільна. Каналом зв'язку між фізіологічним станом хворого та електричним опором шкіри ми обрали числові показники вольтметра, які дозволяли пацієнтові отримувати візуальну інформацію про стан контрольованої функції - реакції на проведення процедур ЛП, АП, ВТ. Різниця електропотенціалів окремих ділянок шкіри дуже лабільний показник, залежить від багатьох факторів, у тому числі, від стану периферичної вегетативної регуляції вологості шкіри, яка змінювалась в процесі лікування. Цей метод вносив елемент cуб'єктивної присутності “об'єктивного контролю” лікування особисто самим пацієнтом, що мало значення при ЛП та ЛТ в інфрачервоному діапазоні, коли дія лікувального фактору короткочасна і здійснювалася без сенсорно-емоційного та візуального підтвердження.

За результатами статистичного аналізу достовірними (р<0,05) були: добрі результати у хворих І-ої (10,87+2,32%), ІІ-ої (11,48+2,38%) та ІІІ-ої (12,33+2,45%) груп; задовільні, відповідно, у 19,57+2,96%, 19,67+2,96% та 21,92+3,08%; посередні - у 23,90+3,18%, 31,15+3,45% і 34,24+3,54%; позитивні - у 26,09+3,27%, 22,94+3,13% та 20,55+3,01%. Без змін закінчували лікування 19,57+2,96% хворих І-ої групи, 14,76+2,64% ІІ-ої та 10,96+2,33% ІІІ-ої групи (табл.1).

Таблиця 1. Ефективність лікування за даними неврологічних обстежень (M+m)

Порівняльний аналіз ефективності трьох лікувальних комплексів показав статистично достовірну міжгрупову різницю показників клінічних результатів: стійке зниження болю досягалося у 68,49+3,46% (р<0,05) хворих ІІІ-ої групи, яким призначався лікувальний комплекс, що включав лазеропунктуру, лазеротерапію, акупунктуру, поверхневе голковколювання, вакуумну терапію, базову фармакотерапію (БФТ), психокорекційні заходи (ПКЗ). Сумісне призначення лазеропунктури, лазеротерапії, поверхневого голковколювання і вакуумної терапії, БФТ, ПКЗ забезпечувало терапевтичну ефективність на рівні 62,30+3,61% (р<0,05) у хворих ІІ-ої групи. Стійке зниження больового синдрому досягалося у 54,34+3,71% (р<0,05) хворих І-ої групи при почерговому використанні лазеропунктури у червоному та інфрачервоному (ближньому) діапазонах, БФТ, ПКЗ.

Дані катамнезу і ретроспективний аналіз клінічної ефективності при повторному, через 8-13 місяців, лікуванні 27,78+3,34% хворих показав, що: ремісія тривала від 2 до 8 місяців при використанні І-го і ІІ-го терапевтичного комплексів та 8-13 місяців при використанні ІІІ-го комплексу; у 13,89+2,58% хворих, які закінчували попереднє лікування безрезультатно, покращення наступало протягом 3-7 тижнів після проведеного лікування. Це спостереження дозволило говорити про віддалені позитивні результати лікування у певної категорії хворих СВГ.

Отже, найбільш ефективним у лікуванні РППО у хворих СВГ було комплексне використання лікувальних заходів, які направлені на периферичний, вертебральний і надсегментарний рівні формування болю та антиноцицептивних механізмів, а саме: на стимуляцію внутріклітинних метаболічних реакцій, процесів синтезу й репарації; на зменшення рівня тканинної гіпоксії; на активацію кровоносної й лімфатичної мікроциркуляторних ланок, примембранних процесів і мембранних реакцій; на покращення периферичного й сегментарного кровообігу; підвищення неспецифічної резистентності, відновлення психологічного комфорту.

Контроль лікування РППО у хворих СВГ проводили за показниками 10 обстежень. З використанням математичної методики узагальненої оцінки результатів комплексних обстежень обраховано 6 порівняльних векторів для визначення функціонального рівня пацієнтів СВГ з больовими рефлекторними синдромами та контролю проведеного лікування. Визначені середні параметри для пацієнтів СВГ та їх інформативні коефіцієнти. Усі вектори включають показники обстежень за Накатані, що дають можливість найбільш раціонального вибору ТА і міри впливу на них - тонізуючим чи седативним методом. Перший вектор, окрім результату ЕПД, включає 5 показників загальних клінічних обстежень вихідного стану пацієнта і його змін у процесі лікування. 5 контрольних векторів включають показник, що характеризує найбільш проявлене супутнє захворювання, результати ЕПД, тесту Люшера і суб'єктивної оцінки інтенсивності бопю. За першим вектором визначається рівень адаптаційних можливостей, необхідний об'єм і періодичність контрольних обстежень. Контрольні вектори дозволяють проводити порівняльну оцінку зміни параметрів індивідуального вектора пацієнта при повторних обстеженнях у процесі лікування. Якщо виникає потреба контролювати кілька клінічних показників, порівняльна оцінка стану хворого може проводитись за кількома векторами

За рекомендацією Л.Є. Туманової (1993) максимальна точність прогнозування ефекту складає 78,83% при використання 6 ознак. Комплекс 6 показників вибирали індивідуально в залежності від клініко-неврологічних симптомів та найбільше проявлених супутніх захворювань (табл. 2).

Таблиця 2. Показники порівняльних векторів у хворих із больовими рефлекторними синдромами та різною супутньою патологією

Приведений лише основний підхід, але, за інших конкретних умов, може бути ситуативно змінений спектр показників, деталізована чи розширена їхня інформативність, уточнені інформаційні коефіцієнти та обраховані параметри нових поріваняльних векторів згідно поставлених завдань.

ВИСНОВКИ

1. У роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми диференційованого лікування методом лазеропунктури больових рефлекторних проявів поперекового остеохондрозу у хворих старших вікових груп і науково обґрунтовані шляхи об'єктивізації ефективності розроблених методів.

2. Досліджені та систематизовані дані щодо особливостей розвитку комбінованих хронічно-рецидивуючих, переважно екстравертебральних, больових синдромів із м'язовотонічними, нейросудинними та нейродистрофічними ураженнями, викликаними вертеброгенними та віковими змінами, вісцеромоторними, артромоторними, міоадаптивними реакціями та больовими сигналами з міофіброзних і міофасціальних зон.

3. Порівняльний аналіз клінічної результативності комбінацій базової фармакотерапії та психокорекційних заходів із різними лікувальними факторами виявив найвищу ефективність (68,49%) при почерговому призначенні комплексів лазеропунктури, поверхневого голковколювання, вакуумної терапії та лазеротерапії, акупунктури; 62,30% досягав терапевтичний ефект при сумісному використанні лазеропунктури, вакуумної терапії та лазеротерапії, поверхневого голковколювання; стійке зниження інтенсивності больових проявів у 54,34% хворих забезпечило щоденне застосування лазеропунктури.

4. Особливістю використання лазеропунктури в умовах стаціонарного лікування хворих похилого й старечого віку з больовими вертеброгенними синдромами є необхідність диференційованого підходу до вибору індивідуально оптимального дозового навантаження у відповідності до ступеня вираження неврологічних больових симптомів, рівня неспецифічних адаптаційних реакцій і тяжкості супутньої патології, що обумовлює розширення об'єму відповідних обстежень для підвищення ефективності лікувально-діагностичних заходів.

5. Об'єктивний моніторинг функцінального стану хворого дозволяє проводити своєчасну корекцію процесу лікування, забезпечує його адекватність і клінічну результативність. Узагальнена оцінка саногенетичних можливостей пацієнта базується на комплексному обстеженні та співставленні показників: адаптаційного індексу Гаркаві, протромбінового індексу, концентрації глюкози у периферичній крові - для характеристики рівня неспецифічних адаптаційних реакцій; вегетативного індексу, числа серцевих скорочень, артеріального тиску, рівня термочутливості та електропровідності - для характеристики вегетативних функцій; рівня трофотропних і ерготропних процесів за тестом Люшера, результатів візуальної аналогової шкали - для оцінки суб'єктивного сприйняття пацієнтом больового синдрому.

6. Розроблена й адаптована для застосування практичною медициною математична методика інтегральної оцінки результатів обстежень дозволяє підвищувати рівень їхньої інформативності, індивідуалізувати методики проведення лазерного опромінювання, розширити вікові показання для його призначення та допомагає кількісно характеризувати досягнутий клінічний результат.

7. Розроблено, обгрунтовано та впроваджено методику вибору індивідуально адаптованих лікувальних заходів на підставі комплексної оцінки рівня функціонального стану пацієнта для забезпечення диференційованого лікування, підвищення його ефективності та об'єктивного контролю клінічних результатів.

Практичні рекомендації

1. Лазеропунктура - метод, який забезпечує індивідуальні варіанти оптимальних дозових навантажень і може бути використаний для ефективного симптоматичного лікування хворих похилого й старечого віку із больовими рефлекторними синдромами та різним ступенем тяжкості полісистемної супутньої патології. Загальна реакція на дію ЛП залежить від терапевтичної специфічності й енергетичного стану опромінюваних зон, від сукупної дози та режиму опромінювання, від рівня адаптаційних реакцій і загального функціонального стану пацієнта.

2. Особливості розвитку больових РППО у осіб СВГ вимагають додаткових обстежень для з'ясування всіх ланок патологічного процесу, визначення терапевтичної тактики та вибору адекватного лікувального комплексу. Комплексне обстеження забезпечує об'єктивний контроль за лікувальним процесом, попереджує нетипові реакції, підвищує клінічну ефективність при застосуванні ЛП та ЛТ у хворих, яким призначення інших фізичних факторів обмежене.

3. При лікуванні больових синдромів у хворих СВГ виникає необхідність контролювати рівень психологічного балансу, стан ерготропних і трофотропних функцій. Такі характеристики одержуємо при психологічному тестуванні за проекційною кольоровою методикою М. Люшера. Достовірність інформації від І-ої сигнальної системи підвищується завдяки зменшенню частки вольового контролю, що присутній при аналізі даних ІІ-ої сигнальної системи, коли ускладнюється обробка вербальних результатів та необхідно збільшувати тестовий масив.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Джужа Т.В. Математические критерии оценки клинических эффектов физиотерапии больных старших возрастов // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. 1998, №1(13).- с. 46-47.

2. Джужа Т.В. Варианты и возможные причины нетипичных реакций на лазеропунктуру у больных старших возрастов // Фотобіологія та фотомедицина. - 2000, № 1,2.- с. 17-23.

3. Джужа Т.В. Досвід використання лазерної стимуляції при комплексному лікуванні вертеброгенних больових синдромів у хворих кардіологічного профілю в геріатричному стаціонарі // Фотобіологія та фотомедицина.- 2000, № 3,4.- с.29-32.

4. Джужа Т.В. Лазеропунктура у комплексному лiкуваннi больових рефлекторних проявiв поперекового остеохондрозу у хворих герiатричного стацiонару // Лікарська справа. - 2004, №7.- ст. 65-70.

5. Мачерет Є.Л., Джужа Т.В. Комплексне лікування хворих старших вікових груп з больовими рефлекторними проявами поперекового остеохондрозу та порушеннями периферичного кровообігу // Лікарська справа.- 2004, №8.- ст. 57-63. (Автором вивчені особливості больових вертеброгенних синдромів у осіб СВГ та подані результати використання 3-х рефлексотерапевтичних комплексів у їхньому лікуванні).

6. Джужа Т.В. Оригінальна методика оцінки фізіологічних ефектів лазеропунктури у людей похилого віку // Материалы юбилейной научно-практической конференции.- Винница.- 1996.- ст. 16.

7. Джужа А.Г., Джужа Т.В., Купцов В.В. Вакуум-терапія та поверхневе голковколювання в лікуванні остеохондрозу у людей похилого віку // Материалы юбилейной научно-практической конференции.- Винница.- 1996.- ст. 125-126. (Автором обґрунтовані методики та подані результати апробації використання спеціальних вакуумних масажних банок і багатоголкових ролерів у комплексному лікуванні патології периферичної НС).

8. Купцов В.В., Джужа А.Г., Джужа Т.В., Пасічна В.К. Особливості фізіотерапії при неврологічних проявах остеохондрозу у людей старшого віку // Материалы юбилейной научно-практической конференции. - Винница. - 1996.- ст. 129-130. (Автором обґрунтована необхідність використання додаткових рефлексотерапевтичних заходів при лікуванні патолоії периферичної НС у осіб СВГ).

9. Пасічна В.К., Джужа А.Г., Джужа Т.В., Купцов В.В. Використання низькоінтенсивного лазерного випромінювання при неврологічних проявах остеохондрозу у літніх людей // Материалы юбилейной научно-практической конференции. - Винница. - 1996.- ст. 127-128. (Автором запроваджені нові методики лазеротерапії та викладені отримані результати лікування вертеброенних вегетативних синдромів у осіб СВГ).

10. Джужа Т.В. Математичні критерії оцінки клінічних ефектів лазеропунктури у хворих старших вікових груп // Матеріали наук.-практ. конф. курортологів. - Київ. - 1997.- ст. 47.

11. Джужа А.Г., Джужа Т.В., Купцов В.В., Пархоменко В.К., Пасічна В.К. Досвід лікування вегетативної дисфункції у літніх людей // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 1997.- ст. 42-43. (Автором запроваджені нові методики лазеротерапії вертеброенних синдромів у осіб СВГ з кардіологічною патологією та викладені отримані результати).

12. Джужа Т.В., Джужа А.Г., Пасічна В.К. Особливості лікування рефлекторних проявів поперекового остеохондрозу у хворих похилого віку // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 1997.- ст. 43-44. (Автором досліджений об'єм необхідних рефлексотерапевтичних заходів для досягнення клінічного результату лікування вертеброенних вегетативних синдромів у хворих з хронічним порушенням периферійного кровообігу).

13. Джужа Т.В. Лазеропунктура в лікуванні рефлекторних проявів поперекового остеохондроза у хворих похилого віку // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 1997.- ст. 44.

14. Джужа Т.В. Оригінальна методика оцінки фізіологічних ефектів лазеропунктури у людей похилого віку // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 1997.- ст. 45.

15. Джужа А.Г., Джужа Т.В., Купцов В.В. Вакуум-терапія та поверхневе голковколювання в лікуванні остеохондрозу у людей похилого віку // Матеріали ІІ Науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 1997.- ст. 45-46. (Автором обґрунтовані методики та подані результати апробації використання спеціальних вакуумних масажних банок та багатоголкових ролерів у комплексному лікуванні патології периферичної НС).

16. Джужа Т.В. Опыт сочетанного использования лазеротерапии в гериатрическом стационаре для лечения болевых рефлекторных синдромов // Материалы ХІ научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии”.- Ялта.- 1998.- ст. 43.

17. Джужа Т.В. Опыт комплексного использования лазерной стимуляции и других физических факторов для лечения вертеброгенных болевых синдромов у больных гериатрического стационара // Материалы ХІІ научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии”.- Харьков.- 1999.- ст. 99-100.

18. Джужа Т.В. Сочетанное использование лазерной стимуляции, рефлексотерапии, транскутанного аппликационно-сорбционного введения лекарственных препаратов при лечении болевых вертеброгенных синдромов у больных кардиологической группы гериатрического стационара // Материалы XІV научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии”. - Харьков. - 2000.- ст. 79-80.

19. Джужа Т.В. Комплексное использование лазерной стимуляции и других физических факторов для лечения вертеброгенных болевых синдромов у больных гериатрического стационара // Материалы ХV научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии”. - Харьков. - 2001.- ст. 80.

20. Джужа Т.В. Використання рефлексотерапії і лазерної стимуляції при комплексному лікуванні вертеброгенних больових синдромів у хворих геріатричного стаціонару //Ювілейна науково-практична конференція рефлексотерапевтів. - Київ. - 2002.- ст. 37.

21. Джужа Т.В. Лікування вертеброгенних синдромів у хворих геріатричного стаціонару //Науково-практична конференція “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 2003.- ст. 34.

22. Джужа Т.В. Фототерапия болевых вертеброгенных синдромов у больных старших возрастов. Науково-практична конференція “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. - Київ. - 2003.- ст. 35.

23. Джужа Т.В. Комплексне лікування нейрорефлекторних поперекових синдромів у хворих старших вікових груп з використанням лазерної стимуляції, рефлексотерапії, психокорекційних заходів // Міжнародна науково-практична конференція “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі”. - Київ.- 2004.- ст. 33

Размещено на Allbest.ru