Медико-соціальна реабілітація інвалідів внаслідок бронхіальної астми

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.27 - пульмонологія

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ІНВАЛІДІВ ВНАСЛІДОК БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

ГОНДУЛЕНКО Наталія Олексіївна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України.

Науковий керівник член-кореспондент АМН України,

доктор медичних наук, професор

ПЕРЦЕВА Тетяна Олексіївна

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідуюча кафедрою факультетської терапії та ендокринології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Юхимець Володимир Олексійович,

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, завідувач групи інформаційно-комп'ютерних технологій

доктор медичних наук, професор

Петренко Василь Іванович

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології

Провідна установа Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сеченова МОЗ України, загальноклінічне відділення, м. Ялта.

Захист відбудеться “26” грудня 2005 року о “14⁰⁰” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України за адресою: 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського (м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

Автореферат розісланий “25” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) є глобальною проблемою світової та вітчизняної пульмонології у зв'язку зі зростанням поширеності захворювання, обтяженням його перебігу й ростом інвалідності (Фещенко Ю.І., 2000, 2003; Barnes P.G., Chung F., Fabbri L. M., 2003).

У 2003 році серед первинно визнаних інвалідами внаслідок захворювань органів дихання на БА припадає 46,8 %. В Україні у 2003 році первинно визнані інвалідами внаслідок БА 2480 чоловік. Показники первинної інвалідності внаслідок БА коливаються від 0,2 до 0,9-1,2 випадку на 10 тисяч населення у працездатному віці в різних регіонах, у середньому по Україні - 0,7 випадку (Іпатов А.В. та співавт., 2004).

Своєчасна діагностика та правильне лікування БА запобігають прогресуванню захворювання та його ускладнень (Яшина Л.О., 2003; Овчаренко С.И., 1998). Тому головною метою фармакотерапії бронхіальної астми є досягнення контролю над перебігом захворювання, попередження загострень та досягнення кращих показників функції дихання з мінімальними побічними ефектами, підвищення якості життя (ЯЖ) хворих, упередження інвалідності та смертності від БА (Фещенко Ю.І., 2003; Cleland J., 2003).

Встановлення астма-контролю - це комплексне і цілком досяжне завдання, що може бути вирішено на підставі східчастого підходу до діагностики й терапії бронхіальної астми, клініко-функціонального моніторингу стану хворого, застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів, диференційованого підходу до вибору інгаляційних доставочних пристроїв, комплаєнтності хворих, оцінки якості життя пацієнтів (Яшина Л.О., 2003). Доведена ефективність освітніх програм для хворих на БА з методів самоконтролю та самоведення відповідно до плану лікування, розробленого лікарем, що сприяє сповільненню прогресування захворювання та поліпшенню соціальної адаптації пацієнта (Перцева Т.О., 2001).

Впровадження у деяких країнах превентивних заходів на амбулаторному етапі, раннє виявлення хворих астмою, впровадження освітніх програм і планів індивідуального лікування дозволило значно знизити число хворих з тяжкою астмою, зменшити охороноздоровчі витрати за рахунок зниження частоти госпіталізацій та зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності (Haahtela T., Klaukka T., 2001; Castro M. et al., 2003).

Україна, як і більшість держав світу, передбачає в своїй соціальній політиці заходи щодо збереження здоров'я населення, профілактики хвороб, попередження інвалідності, а також заходи з реабілітації та реінтеграції у суспільство осіб із захворюваннями, що зумовлюють інвалідність, та удосконалення нормативно-правової бази щодо їх здійснення (Марунич В.В. та співавт., 1999: Іпатов А.В., Сергієні О.В., 2000).

Сучасні підходи до ведення хворих на БА дозволяють значно зменшити тяжкість захворювання, покращити функціональні можливості хворих та відновити виконання звичних для них соціальних функцій. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (1991 р.) передбачає, що реабілітація повинна розпочинатися з визначення реабілітаційного потенціалу, складання індивідуальної програми реабілітації та оцінки ефективності реабілітаційних заходів, що проводилися раніше. Така програма повинна включати не тільки медичну, а й професійну та соціальну реабілітацію інвалідів (Іпатов А.В., Сергієні О.В., 2002; Клячкин Л.М., 2000).

Між тим, до теперішнього часу залишаються недостатньо розробленими та науково обґрунтованими сучасні принципи проведення медико-соціальної реабілітації інвалідів внаслідок БА відповідно до нових уявлень (Іпатов А.В., Сергієні О.В., Паніна С.С., 2004). У літературі також відсутні матеріали щодо досконального визначення рівня якості життя у інвалідів внаслідок бронхіальної астми та його змін у процесі застосування комплексних індивідуальних програм реабілітації інвалідів.

Таким чином, актуальність даної роботи обумовлена особливим місцем БА в структурі хронічних захворювань легень у зв'язку з високими показниками захворюваності, iнвалiдностi та смертності i відсутністю тенденції до їх зниження, а також низькою ефективністю реабілітації інвалідів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у терапевтичному відділенні Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (Укр. Держ. НДІ МСПІ) як фрагмент планової науково-дослідної роботи “Удосконалення критеріїв оцінки ефективності реабiлiтацiї iнвалiдiв внаслідок хронічних обструктивних захворювань легень і бронхіальної астми та розробка рекомендацій по її оптимізації з позиції поліпшення якості їх життя” (№ держреєстрації 0199U001664, шифр ВН.69.Ін.18).

Мета дослідження - оцінка ефективності реабілітаційних програм для інвалідів внаслідок бронхіальної астми, запропонованих з метою підвищення якості життя інвалідів та покращення стану їх життєдіяльності.

Задачі дослідження:

1.Вивчити клініко-функціональні характеристики, фізичну активність, психологічний статус та якість життя хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми.

2.Розробити та адаптувати принципи та методи диференційованих підходів до проведення реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми на підставі сучасних базисних схем лікування.

3.Вивчити ефективність індивідуальних програм реабілітації з урахуванням динаміки клініко-функціональних показників, особистісно-психологічних особливостей та якості життя інвалідів внаслідок бронхіальної астми в процесі проведення реабілітаційних заходів.

Об'єкт дослідження: бронхіальна астма.

Предмет дослідження: медико-соціальна реабілітація інвалідів внаслідок бронхіальної астми.

Методи дослідження: у роботі застосовані сучасні соціально-гігієнічні, електрофізіологічні, клініко-лабораторні, психологічні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше з урахуванням сучасної концепції інвалідності виявлені основні фактори та об'єктивні критерії інвалідізації хворих на бронхіальну астму.

Визначені медико-соціальні та клініко-функціональні особливості інвалідів внаслідок бронхіальної астми.

За допомогою міжнародних стандартизованих опитників AQLQ та SF-36 доказано низький рівень якості життя інвалідів, що страждають бронхіальною астмою, виявлено найбільш значущі клінічні, соціальні, психологічні показники, які впливають на якість їх життя.

На підставі вивчення особистісно-психологічних особливостей інвалідів внаслідок бронхіальної астми було з'ясовано рівень їх психосоціальної дезадаптації, виявлені відхилення у психічній та емоціональній сфері.

Розроблені критерії, якими необхідно керуватися при складанні індивідуальних реабілітаційних програм та методику складання індивідуальних програм реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми. Удосконалено критерії оцінки ефективності медичної та соціально-трудової реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені підходи до реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми та доведена ефективність реабілітаційних програм дозволяють використовувати їх у практиці лікувально-профілактичних закладів та МСЕК для покращення результатів реабілітації інвалідів, профілактики інвалідності та зменшення її рівня.

Показано, що в програми реабілітації необхідно включати не тільки сучасну медикаментозну терапію, але й професійну та соціальну реабілітацію інвалідів.

Результати дослідження впроваджені в роботу терапевтичних відділень Дніпропетровських міських клінічних лікарень № 6 і № 7, терапевтичного відділення клініки Укр. Держ. НДІ МСПІ та МСЕК України. Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри медико-соціальної експертизи факультету удосконалення лікарів Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. За матеріалами дисертації опубліковані методичні рекомендації: „Методика складання індивідуальної програми реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми та контроль ефективності її виконання” (Дніпропетровськ 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Автором проаналізовано літературні джерела за період з 1980 по 2004 рр. Розроблена програма, обрані напрями наукового дослідження, визначені мета, задачі, методи та обсяг матеріалу дослідження. Здійснено збирання, статистичний аналіз та інтерпретація матеріалу, обговорення результатів, формулювання висновків щодо удосконалення медико-соціальної реабілітації інвалідів внаслідок БА. Аналіз та узагальнення результатів дослідження, статистична обробка отриманих даних, оформлення автореферату та дисертаційної роботи проведені самостійно.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедри факультетської терапії та ендокринології Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України та Вченої ради Укр. Держ. НДІ МСПІ (2004 р.). Основні положення дослідження доповідались і обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клініка, діагностика та лікування легенево-серцевої недостатності“ (м. Харків, 2002 р.), 12 щорічному конгресі Європейського респіраторного товариства (м. Стокгольм, Швеція, 2002 р.), 11, 12 Національних конгресах по хворобах органів дихання (м. Москва, 2001, 2002 рр.); VII, VIII Міжнародних конференціях “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (м. Дніпропетровськ, 2001, 2002 рр.), науково-практичній конференції Укр. Держ. НДІ МСПІ “Сучасні проблеми МСЕ і реабілітації хворих та інвалідів внаслідок серцево-судинних захворювань” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), обласній науково-практичній конференції “Питання психосоматичної медицини” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри медико-соціальної експертизи (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), на Українській науково-практичній конференції „Психосоматичні розлади у клініці внутрішніх хвороб” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю Укр. Держ. НДІ МСПІ “Інноваційні діагностичні технології в медико-соціальній експертизі і реабілітації інвалідів” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових робіт, у тому числі 5 статей у наукових фахових журналах, що входять до переліку ВАК України, 12 робіт у збірниках наукових праць та матеріалів всеукраїнських та міжнародних з'їздів та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, клінічної характеристики обстежених контингентів, двох розділів власних досліджень та обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури та 1 додатку. Дисертаційна робота викладена на 165 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 18 таблицями та 16 рисунками в основному тексті. Додаток викладено на 24 сторінках. Бібліографія викладена на 25 сторінках, містить 246 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження.

До дослідження були залучені 180 хворих та інвалідів внаслідок БА, які знаходились на обстеженні в терапевтичному відділенні клініки Укр. Держ. НДІ медико-соціальних проблем інвалідності. З них 135 були визнані інвалідами II та III груп.

До першої групи ввійшли 135 хворих на БА, визнаних інвалідами третьої та другої групи віком від 20 до 59 років (середній вік 43,9 0,8 років) з тривалістю захворювання від 5 до 45 років (у середньому - 17,6 0,64 років). Чоловіків було 57 (42,2 %), жінок - 78 (57,8 %).

До другої групи ввійшли 45 хворих на БА, які не визнавались інвалідами. Серед них було 18 чоловіків (40 %) та 27 жінок (60 %) віком від 20 до 59 років (середній вік 42,4 1,7 років) з тривалістю захворювання від 1 до 40 років (у середньому - 14,9 1,5 років).

Діагноз бронхіальної астми встановлювали згідно з наказом МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. щодо діагностики, клінічної класифікації та лікування БА. Ступінь обмеження життєдіяльності визначали згідно з “Інструкцією про встановлення груп інвалідності”, затвердженою наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004 р.

Проводилось комплексне обстеження кожного пацієнта, яке включало клінічний огляд (збір скарг, вивчення анамнезу хвороби і життя, об'єктивного статусу хворих), кількісну оцінку вираженості симптомів астми у денний та нічний час (шкала симптомів ATS). Функцію зовнішнього дихання оцінювали за допомогою показників спірографії. Для виявлення та визначення ступеня вираженості бронхоспазму, його ролі у механізмі обструкції, застосовували фармакологічну пробу з бронхолітиком (сальбутамол). Стан серцево-судинної системи оцінювали за допомогою ехокардіографії. З метою вивчення толерантності до фізичного навантаження використовували тест 6-ти хвилинної ходьби (6 MWD). Для вивчення якості життя використовували загальноприйняті міжнародні опитники: загальний опитник якості життя SF-36 та спеціальний опитник для хворих бронхіальною астмою - AQLQ. Для психологічної діагностики застосовували шкалу тривожності Тейлора, особистісний опитник Бехтерєвського інституту (ООБІ) та багатопрофільний Міннесотський особистісний опитник - MMPI.

Для оцінки ефективності запропонованих програм реабілітації 30 хворим бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу (середній ОФВ₁ = (59,2 ± 4,34) % від належних величин) вибірково було проведено динамічне спостереження протягом 3-х місяців з контролем ефективності проведених заходів. Вони склали основну групу динамічного спостереження. (група А). Для порівняння ефективності запропонованої програми була сформована група порівняння. У цьому дослідженні вона була представлена 20 хворими БА, які перебували під амбулаторним спостереженням, але їм не проводився комплекс реабілітаційних заходів (група В).

До основної групи ввійшли 30 хворих на БА віком від 22 до 60 років, - у середньому (43,2 3,2) років. Серед них було 22 жінки та 8 чоловіків. 17 з них постійно приймали системні кортикостероїди в середній дозі 9,7 мг/добу (у перерахуванні на преднізолон). Серед обстежених інвалідами було визнано 21 хворого, у тому числі інвалідами ІІІ групи були визнані 14 чоловік та ІІ групи - 7 чоловік.

До групи порівняння ввійшли 20 хворих БА віком від 21 до 51 років, - у середньому (37,1 1,7) років з тривалістю захворювання від 7 до 30 років, - у середньому (18,6 1,6) років. Серед них було 14 жінок та 6 чоловіків.

Реабілітаційна програма складалась з двох етапів: стаціонарного та амбулаторного. Під час перебування в клініці Укр. Держ. НДІ МСПІ інвалідам визначався комплекс оптимальних для кожного хворого реабілітаційних заходів: індивідуальний підбір дози інгаляційних кортикостероїдів (ІКС) - Фліксотиду - відповідно до тяжкості захворювання, фізіотерапевтичні процедури, дихальна гімнастика та масаж, проводились освітні програми. На амбулаторному етапі кожному хворому складалась ІПР, яка включала індивідуальний план ведення астми, комплекс дихальних вправ, дозовані фізичні навантаження, дієтотерапію, ранкову та вечірню пікфлоуметрію, ведення щоденника самоспостереження.

Амбулаторне спостереження проводилось протягом 3 місяців з контролем ефективності лікування через 4, 8 та 12 тижнів та повторним контролем у динаміці через рік. Оцінку динаміки денних та нічних симптомів астми проводили за бальною шкалою ATS з градацією від 0 до 5 балів [135]. Моніторинг функції зовнішнього дихання, у тому числі до та після інгаляції бронхолітика, проводився на спірографі “ЕТОН-01”, а також за допомогою пікфлоуметрії. При вивченні якості життя використовували спеціальний опитник якості життя для хворих БА AQLQ [191].

Всі отримані дані пiдданi статистичній обробці методом варіаційної статистики, дисперсійного аналізу та кореляційного аналізу. Розбіжності середніх величин оцінювались за допомогою критерія t Cтьюдента. Отримана в результаті обстеження інформація оброблялась на комп'ютері типу IBM PC на основі мікропроцесорів Intel-80486 з використанням пакета прикладних програм (Excel 97 та Statistica v. 5.5).

Результати власних досліджень та їх обговорення

З метою з'ясування факторів, що призводять до настання інвалідності внаслідок бронхіальної астми нами було проведено аналіз стану життєдіяльності та медичної документації (амбулаторних карт) інвалідів внаслідок бронхіальної астми (1-а група).

Серед причин, за якими була встановлена інвалідність у обстежених нами хворих, найбільшу частину займали медичні показання - 78 % осіб, що в першу чергу зумовлено тяжкістю та характером перебігу основного захворювання - бронхіальної астми, та неадекватним її контролем, а також наявністю супутньої патології.

До незадовільного контролю над перебігом БА, як правило призводили: низький рівень якості лікування, що не відповідає рівню прийнятих міжнародних стандартів з довгострокового лікування БА. Не всім хворим з БА призначаються інгаляційні глюкокортикостероїди.

Медико-соціальні причини інвалідності визначаються в 33,1 % хворих, тому що у цих осіб крім медичних показань при огляді враховувалися і соціальні фактори - необхідність змінити умови праці або професію, зменшити обсяг або інтенсивність виконуваної роботи і тривалості робочого дня.

Звертає на себе увагу низький рівень освіти інвалідів, в основному це середня і середня спеціальна освіта, що багато в чому впливало на можливість їхнього подальшого перенавчання або раціонального працевлаштування.

Серед інвалідів більшість складають жінки найбільш працездатного віку. Невеликий період часу, що проходить з моменту виникнення захворювання до первинного виходу на інвалідність говорить про те, що на різних етапах реабілітації мають місце недоліки в їхньому лікуванні. Більшість хворих стають інвалідами другої групи через неякісне обстеження, пізню діагностику захворювання.

Як правило найбільш часто до інвалідизації хворих на БА призводять наступні чинники:

1.Медичні:

-тяжкість захворювання (середньої тяжкості та тяжкий перебіг захворювання);

-часті загострення захворювання;

-незадовільний контроль астми;

-неадекватне лікування захворювання, яке не відповідає міжнародним стандартам;

-гормонозалежність;

-дихальна недостатність;

-затруднення повсякденної активності та фізичної працездатності;

2.Соціальні фактори:

-низький рівень освіти;

-робота у протипоказаних умовах праці;

-проживання у сільській місцевості.

Під час проведення дослідження у інвалідів у порівнянні з неінвалідами виявлено більш виражені ознаки запального процесу в легенях, дихальну недостатність, більш часті загострення хвороби, частіше зустрічається гормонозалежність, що свідчить про незадовільний контроль астми. У них більш значніше зниження вентиляційної здатності легенів з більш вираженим рівнем обструкції. При проведенні проби з бронхолітиком у неінвалідів значно вищим був постбронходилатаційний ОФВ₁. Це свідчило про те, що у інвалідів обструкція мала більш необоротний характер, що було зумовлено ремоделюванням дихальних шляхів.

Так, у інвалідів внаслідок БА з різко вираженим порушенням бронхіальної прохідності в 20 % випадків після бронхолітичного тесту воно стає легким або прохідність повертається до норми. Функціональні проби дають важливу інформацію про максимальну спроможність легенів, що має велике значення для визначення реабілітаційного потенціалу інваліда.

При дослідженні серцево-судинної системи у інвалідів виявлено більш виражені зміни з боку правих відділів серця. У них частіше зустрічалися дилатація правого шлуночка та зменшення динамічних об'ємів лівого шлуночка, пов'язане з погіршенням умов функціонування внаслідок перевантаження правого шлуночка.

При проведенні тесту 6-ти хвилинної ходьби в інвалідів виявлено більш низьку толерантність до фізичного навантаження - до 60 % від належної величини, та зниження компенсаторно-пристосувальні можливості серцево-судинної та дихальної систем. Виконання тесту 6-ти хвилинної ходьби у хворих викликало збільшення задишки. В обстежуваних першої групи після навантаження спостерігалась “легка задишка”, що дорівнювало 2 балам, а у хворих другої групи - “помірна”, що дорівнювало 3 балам шкали Борга, що було вірогідно більше як у порівнянні з контролем, так і в групах між собою.

Функціональні можливості хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми залежать від різноманітних чинників, у тому числі віку пацієнтів, вираженості задишки у спокої та після фізичного навантаження, показників функції зовнішнього дихання, рівня підвищення артеріального тиску, скорочувальної здатності міокарда лівого шлуночка, інтенсивності паління, рівня тривожності та інших.

При дослідженні якості життя (ЯЖ) встановлено, що БА значно знижує рівень ЯЖ хворих та інвалідів за всіма критеріями опитувальника SF-36 у порівнянні з контролем і, особливо різко, - за критеріями, що відображають роль фізичних проблем RP. У неінвалідів більше значення в обмеженні життєздатності відіграє роль емоційних проблем (RЕ) (p<0,05). Це можна пояснити, з одного боку, кращою соціальною захищеністю інвалідів (соціальні пільги), з другого - меншим відсотком осіб серед інвалідів, які ведуть активний образ життя. У неінвалідів також більш обмеженими були соціальна активність (SF) та психічне здоров'я (MH). Декілька зниженою у них була і оцінка загального здоров'я - суб'єктивна оцінка зміни самопочуття за останній рік, тобто хворі розцінювали стан свого здоров'я як нестабільний.

Результати вивчення ЯЖ за даними опитувальника AQLQ показали значне його зниження за всіма категоріями як у інвалідів, так і у неінвалідів. Хоча вірогідної різниці між показниками ЯЖ у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми не виявлено, проте необхідно відмітити, що на інвалідів більш негативно впливало навколишнє середовище, в той час як у не інвалідів відзначалася тенденція до більш негативного впливу емоційних проблем та обмеження активності.

Психологічне обстеження виявило, що як у хворих, так і в інвалідів виявляються психосоматична направленість, конверсійний V (одночасне підвищення 1 і 3 шкал), що відображає усунення тривоги за рахунок соматизації та витиснення її з формуванням демонстративної поведінки. Для хворих БА, які не мають групи інвалідності, найбільш характерними патологічними ТВХ були неврастенічний, паранойяльний, тривожний та апатичний компоненти. Для інвалідів внаслідок БА, крім того, характерною була зміна паттерну типу відношення до хвороби (ТВХ) з появою іпохондричного та тривожного компонентів. У хворих на БА незалежно від наявності інвалідності спостерігався високий рівень тривожності, що пояснюється як соматогенними причинами, так і наявністю різних макро- та мікросоціальних проблем, які виникають у зв'язку з захворюванням.

Індивідуальні програми реабілітації назначалися усім обстеженим інвалідам. Для оцінки їх ефективності 30 інвалідам вибірково було проведено динамічне спостереження протягом 3 міс. з контролем ефективності проведених заходів. У 21 хворого була стійка втрата працездатності - вони були інвалідами ІІ або ІІІ групи. У 17 хворих виявлено гормонозлежність, протягом багатьох років вони приймали системні кортикостероїди в середній дозі 9,7 мг в перерахунку на преднізолон.

Амбулаторний нагляд проводився протягом 3 місяців з контролем ефективності лікування через 4, 8 і 12 тижнів. При кожних відвідинах хворих обстежували за спеціальною програмою, що включає оцінку симптомів захворювання, тяжкості задишки за шкалою Борга в спокої і під час тесту з фізичним навантаженням. Враховували результати уранішньої і вечірньої пікфлоуметрії протягом місяця, показники спірографії до і після інгаляції сальбутамолу; тесту 6-ти хвилинної ходьби. Якість життя визначали за допомогою опитувальника AQLQ. Для оцінки психологічного статусу використовували шкалу тривожності Тейлор і особистісний опитувальник Бехтеревського інституту.

Базові схеми індивідуальних програм реабілітації інвалідів унаслідок бронхіальної астми розроблялися з урахуванням ступеню тяжкості захворювання, ефективності його контролю, стану кардіо-респіраторної системи, ступеня вираженості необоротних змін з боку дихальних шляхів, наявності супутньої патології, толерантності до фізичного навантаження, психологічних особливостей особи, ефективності проведених раніше реабілітаційних заходів, соціальних даних і показників якості життя.

На стаціонарному етапі хворим проводився індивідуальний підбір дози інгаляційних кортикостероїдів відповідно тяжкості захворювання, призначалися фізіотерапевтичні процедури, дихальна гімнастика і масаж, проводились освітні програми, давалися поради з раціонального працевлаштування. При виписуванні з інституту кожному хворому складалася індивідуальна програма реабілітації, яка на амбулаторному етапі включала індивідуальний план ведення астми, комплекс дихальних вправ, піші прогулянки не менше ніж півгодини в день, освітню і психологічну підтримку, дієтотерапію, пікфлоуметрію, ведення щоденника самоспостереження та інше.

При надходженні до стаціонару всі хворі скаржились на часті денні (від 3 до 10 разів) та нічні (від 1 до 4 разів) напади ядухи; споживання в-агоністів короткої дії у цих хворих було від 5 до 10 разів на добу і більше, а у деяких хворих - 10 та більше разів на добу. Всі хворі скаржились на різке обмеження фізичної активності, задишку при незначному фізичному навантаженні (при підйомі на 1-2 поверхи). Середні значення частоти нападів ядухи, денних та нічних симптомів астми, споживання в-агоністів до та після проведення реабілітаційних заходів наведені у табл. 1.

Всі обстежені хворі скаржились на різке обмеження фізичної активності. При проведенні тесту 6-хвилинної ходьби хворі за 6 хвилин проходили у середньому відстань в 411,8 м. Показник шкали диспное Борга у спокої складав 0,76 балів, що свідчило про незначну задишку. Після тесту задишка зростала до 2,78 балів за шкалою, що наближається до помірної. Вихідна ЧСС склала 78,5 удару на хвилину, після навантаження 91,4 удару на хвилину, середній АТ - 128/82,8 мм рт. ст., після навантаження - 134/81,5 мм рт. ст. Показники спірографії у середньому склали: ЖЄЛ 62,65 % від належного, ОФВ₁ - 56,2 %, МОШ₂₅ - 44,8 %, МОШ₅₀ - 38,3 %, МОШ₇₅ - 42,9 %, що відповідало помірно вираженому обструктивному синдрому.

Таблиця 1. Динаміка клінічних показників у обстежених основної групи та групи порівняння до та після проведення реабілітації (M ± m)

Показники	Основна група	Група порівняння
	До реабілітації	Після реабілітації	Початкові дані	Через 12 міс.
Частота нападів ядухи, разів/удень	2,7 ± 0,3	1,2 ± 0,3**	2,7 ± 0,2	3,6 ± 0,3*
Частота нападів ядухи, разів/ уночі	1,6 ± 0,2	0,6 ± 0,3**	1,7 ± 0,8	2 ± 0,2
Вираженість денних симптомів астми, бали	2,6 ± 0,2	1,7 ± 0,4**	2,4 ± 0,2	3 ± 0,2
Вираженість нічних симптомів астми, бали	1,7 ± 0,2	0,9 ± 0,8*	1,7 ± 0,15	1,7 ± 0,2
Споживання в2-агоністів, разів/добу	5,1 ± 1,0	2,7 ± 0,3*	4,4 ± 0,3	5,5 ± 0,4*

Примітки:

1. ** - статистично вірогідно (р < 0,01) у порівнянні з вихідним показником.

2. * - статистично вірогідно (р < 0,05) у порівнянні з вихідним показником.

По завершенню 3-місячного періоду були одержані наступні результати: всі хворі відзначали значне поліпшення самопочуття, спостерігалося зменшення числа нападів задухи майже в 2 рази і вночі майже в 3 рази. Зменшилися симптоми бронхіальної астми в денний час - з 2,6 до 1,3 балу (1,7 через рік) і в нічний час з 1,8 до 0,7 балу. Споживання в-агоністів короткої дії у обстежених хворих основної групи після проведення реабілітації складало у середньому 2 рази на добу, а деякі хворі зовсім відмовились від вживання бронхолітиків.

Відбулося значне зниження споживання системних кортикостероїдів. Припинили приймати пероральні глюкокортикостероїди 8 хворих, а інші зменшили прийом в середньому на 4 мг на добу, що свідчило про ефективність призначеної терапії, яка сприяла значному зменшенню тяжкості перебігу захворювання.

Суб'єктивне відчуття задишки у спокої зменшилося - за шкалою Борга з 0,7 до 0,4 балу і після фізичного навантаження (6MWD) - з 2,7 до 1,8 (р < 0,01). У хворих зросла толерантність до фізичного навантаження - дистанція 6MWD збільшилася з 412 м до 462 м (р < 0,01).

Спірографічне дослідження виявило значне поліпшення функції зовнішнього дихання у хворих після проведення реабілітації (табл. 2). Достовірно збільшився показник бронхіальної прохідності ОФВ₁, що свідчить про зменшення опору повітряних шляхів внаслідок зменшення бронхоспазму, набряку та гіперсекреції слизу.

Таблиця 2. Динаміка показника ОФВ₁ у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми до та після проведення реабілітації

Періоди спостереження	Показник ОФВ1
	ОФВ1 до проби з бронхолітиком	ОФВ1 постбронходилатаційний	ОФВ1 у відсотках	Приріст ОФВ1 у відсотках
Т1	56,5 ± 4,4	71,6 ± 4,3	14,4 ± 3,2	36,5 ± 7,3
Т2	70,2 ± 3,9	81,3 ± 4,4	11,1 ± 1,9	17,4 ± 3,7
Т3	70,8 ± 4,3	81,8 ± 4,2	11,0 ±2,1	18,8 ± 4,5
РТ1-Т2	< 0,001	> 0,05	> 0,05	< 0,01
РТ1-Т3	< 0,001	< 0,05	> 0,05	> 0,05
РТ2-Т3	> 0,05	> 0,05	> 0,05	< 0,05

Примітки:

1.Т₁ - середні значення показників до реабілітації.

2.Т2 - середні значення показників після реабілітації.

3.Т3 - середні значення показників через рік після реабілітації.

4.Р - вірогідність різниці (парний Т-критерій).

Дослідження психологічного статусу показало, що у більшості хворих як основної, так і контрольної груп спостерігався високий початковий рівень тривожності Середні значення рівня тривожності складали у обстежених основної групи (31,4 ± 3,4) бала, контрольної групи - (30,2 ± 2,3) бала і вірогідно не відрізнялись між собою. Підвищення рівня тривоги виявлялося у вигляді нестійкого настрою, поганого засипання, неспокійного переривистого сну, головного болю, підвищеної невмотивованої турботи, відчуття незадоволеності своїм життям, відчаю, невпевненості в собі. Після проведення лікування одночасно з поліпшенням клінічного стану хворих спостерігалася чітка тенденція до зниження рівня тривожності. Після завершення програми він складав у обстежених основної групи 21,9 ± 3,44 бала (р = 0,002), що відповідало середньому рівню тривожності. Хворі після лікування набагато менше пред'являли скарг, були більш урівноважені і упевнені в собі і своєму майбутньому. бронхіальний астма інвалідність реабілітація

При аналізі змін рівня тривожності через 12 міс. виявлено, що у хворих основної групи рівень тривожності знаходився у межах середнього показника і зберігався на рівні вірогідно нижчому у порівнянні з початковими даними

У групі порівняння спостерігалося незначне збільшення кількості хворих з високим рівнем тривожності. Середній рівень тривожності мав тенденцію до збільшення (32,2 ± 2,8) бала у порівнянні з початковим. Але ці дані були не достовірними.

Виявлено зменшення частоти зустрічаємості несприятливих дифузних типів відношення до хвороби з переважанням неврастенічного і тривожного компонентів і збільшення чистих і змішаних типів відношення до хвороби з переважанням конструктивних гармонійного, ергопатичного компонентів.

Використання програм реабілітації дало позитивний ефект у 75 % інвалідів і хворих основної групи: зменшилася частота загострень захворювання, покращилась якість їх життя. Розділи опитника AQLQ, які відображають вплив зниження фізичної активності (I) на ЯЖ складали 3,1 бали до проведення програми і 4,0 бали - після (р < 0,05) (рис. 1).

Рис. 1. Показники якості життя у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми за період спостереження

Розділ опитника, за допомогою якого оцінювали вплив симптомів захворювання (II) на ЯЖ складав 2,7 та 4,3 бали відповідно (р < 0,001), вплив емоційних проблем (III) у динаміці був 3,1 та 4,2 бали відповідно (р < 0,01), вплив навколишнього середовища (IV) - 3,0 та 3,8 балів (р = 0,01). Загальний показник ЯЖ (Total), який дозволяє оцінити якість життя в цілому теж збільшився у динаміці від 3,0 до 4,0 (р = 0,01).

Клінічно значимим покращенням якості життя вважається змінення показників якості життя не менше, ніж на 0,5 балу, тобто по усіх розділах опитника спостерігалося значне покращення якості життя.

Зміни параметрів якості життя у хворих основної групи та групи порівняння на початку та в кінці дослідження приведено у табл. 3.

Як видно з таблиці вихідні показники ЯЖ за опитником AQLQ були значно знижені у порівнянні з розрахунковим максимумом (7 балів) як у основній групі, так і у групі порівняння. Найбільш низьким у обстежених обох груп був вихідний параметр ЯЖ „вираженість симптомів”, що свідчило про значно виражену симптоматику захворювання.

Таблиця 3. Динаміка параметрів ЯЖ у хворих та інвалідів внаслідок БА (M ± m, в балах)

Шкали опитника AQLQ	Основна група	Група порівняння
	До реабілітації	Після реабілітації	Початкові дані	Через 12 міс.
I - обмеження активності	3,1 ± 0,8	4,1 ± 0,2**	2,9 ± 0,2	2,8 ± 0,2
II - вираженість симптомів	2,7 ± 0,1	4,3 ± 0,2**	2,5 ± 0,2	2,4 ± 0,2*
III - емоційний статус	3,1 ± 0,3	4,5 ± 0,2**	3,2 ± 0,4	3,0 ± 0,3*
IV - вплив навколишнього середовища	3,0 ± 0,3	3,9 ± 0,3**	2,7 ± 0,3	2,6 ± 0,2
Vtotal - загальна оцінка	3,0 ± 0,21	4,2 ± 0,2**	2,8 ± 0,2	2,7 ± 0,2

Примітки:

1. ** - статистично вірогідно (р < 0,01) у порівнянні з вихідним показником.

2. * - статистично вірогідно (р < 0,05) у порівнянні з вихідним показником.

Через 12 міс. у хворих основної групи зафіксовано достовірне покращення ЯЖ за усіма шкалами опитника у порівнянні з вихідними даними. Вони зберігалися приблизно на тому ж рівні, що й через 3 міс. У хворих контрольної групи, яким не проводились реабілітаційні заходи, через 12 міс. зберігалися низькі показники якості життя, а за шкалами „вираженість симптомів” та „емоційний статус” відмічено навіть деяке погіршення ЯЖ.

Таким чином, використання програм реабілітації на основі базисних препаратів (інгаляційних кортикостероїдів) в дозі, адекватній тяжкості захворювання, дозволяє досягти реального контролю захворювання, значно зменшити тяжкість проявів астми, споживання -агоністів, вживання системних кортикостероїдів, покращує толерантність до фізичного навантаження при зменшенні задишки, покращує психологічний статус (зменшення рівня тривожності) та стан життєдіяльності інвалідів.

У інвалідів внаслідок бронхіальної астми якість життя значно знижена й пов'язана з впливом симптомів захворювання та зниженням фізичної активності, що утруднюють повсякденне життя та виконання різних видів діяльності. Запропоновані реабілітаційні програми значно покращували якість життя за усіма показниками, особливо за показниками “симптоми” та “вплив навколишнього середовища”. Якість життя повинна використовуватися як показник ефективності проведення реабілітаційних заходів у інвалідів внаслідок бронхіальної астми.

Хворі та інваліди внаслідок бронхіальної астми потребують широкого спектру реабілітаційних заходів, які повинні складатися з медичної, соціальної, професійної та психологічної допомоги.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі на підставі комплексного вивчення проблеми медико-соціальної реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі сучасної пульмонології - підвищення ефективності медико-соціальної реабілітації інвалідів внаслідок бронхіальної астми шляхом застосування комплексних реабілітаційних програм.

1.Причинами інвалідності внаслідок бронхіальної астми є особливості перебігу захворювання: тяжкий та середньої тяжкості перебіг, часті загострення хвороби, незадовільний контроль симптомів захворювання, неадекватне лікування, яке не відповідає міжнародним стандартам, гормонозалежність, дихальна недостатність, утруднення повсякденної активності та фізичної працездатності, а також соціальні фактори, такі як робота у протипоказаних умовах праці, нераціональне працевлаштування.

2.При дослідженні кардіореспіраторної системи встановлено, що у інвалідів внаслідок БА спостерігаються виражені обструктивно-рестриктивні зміни з переважанням необоротного компоненту обструкції. Виявлені зміни правих відділів серця, свідчать про формування легеневого серця, встановлено зниження толерантності до фізичного навантаження і компенсаторно-пристосувальних можливості серцево-судинної та дихальної систем.

3.Встановлено значне зниження якості життя у інвалідів внаслідок бронхіальної астми, пов'язане з впливом симптомів захворювання та зниженням фізичної активності, що утруднює повсякденне життя і виконання різних видів діяльності. Встановлено характерні зміни психоемоційної сфери, які значною мірою впливають на ефективність проведення реабілітаційних заходів і можливість досягнення комплаєнсу між лікарем та пацієнтом.

4.При складанні індивідуальних програм реабілітації інвалідів внаслідок БА необхідно враховувати ступінь тяжкості перебігу захворювання, контроль симптомів астми (споживання в-агоністів короткої дії), ступінь порушення функції легенів (ОФВ₁, ранкова PEF), ступінь ремоделювання дихальних шляхів (постбронходилатаційна спірограма); ступінь порушення фізичної активності, побічні ефекти прийому препаратів, психологічні особливості особистості, оцінку хворим власного благополуччя (якість життя), соціальний статус хворого, рівень і якість реабілітаційних заходів, стан життєдіяльності.

5.Використання індивідуальних програм реабілітації у 75 % інвалідів внаслідок БА на регулярній основі сприяє встановленню адекватного контролю над перебігом захворювання, дозволяє покращити функціональний та емоціональний стан хворих, якість їхнього життя і стан життєдіяльності. Огляд хворих на БА у МСЕК і оцінку стану їх життєдіяльності слід проводити тільки після виконання індивідуальних програм реабілітації.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Реабілітація хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми повинна включати комплекс медичних і психологічних заходів та проведення соціально-трудової реабілітації.

2.Метою реабілітації інвалідів внаслідок БА повинно бути встановлення контролю над проявами захворювання, попередження його загострень та виникнення побічних ефектів при лікуванні, а також попередження настання інвалідності та летального виходу захворювання.

3.Базисна медикаментозна терапія на основі ІКС повинна складати основу лікування при БА. Вона повинна бути тривалою та безперервною.

4.У комплексну терапію інвалідів внаслідок БА необхідно включати індивідуальні комплексні програми фізичної та психологічної реабілітації, проведення яких теж повинно бути тривалим.

5.Важливе значення має проведення професійної реабілітації хворих на БА. Своєчасне виявлення і запобігання впливу шкідливих професійних факторів дозволяє підвищити ефективність реабілітаційних заходів.

6.У хворих на бронхіальну астму перед направленням на МСЕК необхідно провести повне клініко-функціональне обстеження для з'ясування ефективності та вичерпаності проведеного лікування і резервів реабілітації.

7.Показники ЯЖ є надійним критерієм оцінки ефективності реабілітаційних заходів, їх необхідно використовувати при складанні та проведенні реабілітаційних програм у інвалідів внаслідок БА.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гондуленко Н.О. Основні психологічні характеристики хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми // Медичні перспективи. - 2002. Т. VII, № 1. - С. 124-128.

Гондуленко Н.О. Результати вивчення толерантності до фізичного навантаження у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми // Астма та алергія. - 2002. № 3-4. - С. 54-57.

Перцева Т.О., Паніна С.С., Гондуленко Н.О. Результати проведення реабілітаційних заходів у хворих та інвалідів унаслідок бронхіальної астми // Укр. пульмонол. журн. - 2004. - № 1. - С. 11-15. Проведено клінічне обстеження частини хворих, дослідження якості життя, статистичну обробку матеріалу, підготовку статті до друку.

Епідеміологічні та медико-експертні аспекти інвалідності внаслідок бронхіальної астми в Україні / Іпатов А.В., Сергієні О.В., Паніна С.С., Войтчак Т.Г., Гондуленко Н.О. // Укр. пульмонол. журн. - 2004. - № 3. - С. 23-26. Проведено аналіз наукової вітчизняної та закордонної літератури, підготовку статті до друку.

Перцева Т.О., Паніна С.С., Гондуленко Н.О. Якість життя та фактори, що впливають на неї у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми // Астма та алергія. - 2005. № 1. - С. 65-69. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, дослідження якості життя, статистичну обробку матеріалу, підготовку статті до друку.

Проблемы реабилитации инвалидов вследствие бронхиальной астмы / Л.К. Сулеева, С.С. Панина, Г.Н. Маловичко, Н.А. Гондуленко // 11 Национальный конгресс по болезням органов дыхания, Москва, 2001 г.: Сб. резюме. - С. 55, публ. V.128. Проведено клінічне обстеження частини хворих, дослідження якості життя, статистичну обробку матеріалу, підготовку статті до друку

Гондуленко Н.А., Панина С.С., Сулеева Л.К. Тревожные расстройства у больных бронхиальной астмой в сочетании с хроническим обструктивным бронхитом // VII Міжнародна конференція “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”: Матеріали. - Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. - Т.2. - С. 10-11. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Individual rehabilitation programs in invalids with asthma / S.S. Panina, A.V. Ipatov, N.О. Gondulenko, T.S. Igumnova // Eur. Resp. J. - 12th ERS Annual Congress, Stockholm, Sweden, September 14-18, 2002. - 453 s. - P. 2867. Проведено клінічне обстеження хворих, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Panina S.S., Gondulenko N.A., Senkevich N.Yu. Quality of life, psychological characteristics, exercise perfomance and dispnoea in invalids with asthma // Eur. Resp. J. - 12th ERS Annual Congress, Stockholm, Sweden, September 14-18, 2002. - 48s. - P. 413. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, дослідження якості життя, аналіз і узагальнення результатів, підготовку тез.

Gondulenko N.О., Panina S.S. Psychological effects of the individual rehabilitation programs in invalids with asthma // Eur. Resp. J. - 12th ERS Annual Congress, Stockholm, Sweden, September 14-18, 2002. - 453 s. - P. 2868. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Гондуленко Н.А., Панина С.С. Психологические аспекты реабилитации инвалидов вследствие бронхиальной астмы // Пульмонология. - Приложение, 2002. - 12 Национальный конгресс по болезням органов дыхания, Москва, 11-15 ноября, 2002г.: Сб. резюме. - VII. 24. - C. 50. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Реабилитация инвалидов вследствие бронхиальной астмы / С.С. Панина, Н.А. Гондуленко, В.Н. Концур, Т.С. Игумнова, Л.Г. Степанова, Г.Н. Маловичко // Пульмонология. - Приложение, 2002. - 12 Национальный конгресс по болезням органов дыхания, Москва, 11-15 ноября, 2002г.: Сб. резюме. - VII.95. - C.68. Проведено клінічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Качество жизни инвалидов вследствие бронхиальной астмы / А.В. Ипатов, С.С. Панина, А.В. Сенкевич, Н.А. Гондуленко // VIII Міжнародна конференція “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”: Матеріали. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - Т. 2. - С. 29. Проведено дослідження якості життя, підготовка тез.

Гондуленко Н.О., Перцева Т.О., Паніна С.С. Вплив психологічних особливостей особистості на якість життя у хворих та інвалідів внаслідок бронхіальної астми // Укр. пульмонол. журнал. - 2003 - № 2 - С. 148. Проведено психологічне обстеження хворих, дослідження якості життя, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Паніна С.С., Гондуленко Н.О. Качество жизни как показатель эффективности индивидуальных программ реабилитации у инвалидов вследствие бронхиальной астмы // Укр. пульмонол. журнал. - 2003 - № 2 - С. 297. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, дослідження якості життя, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Панина С.С., Гондуленко Н.А., Игумнова Т.С. Эффективность реабилитационных программ у инвалидов вследствие бронхиальной астмы с различным уровнем тревожности // Астма. - 2003. - Т. 4, № 1. - XVII Всемирный конгресс по астме, Санкт-Петербург, Россия, 5-8 июля, 2003г.: Тезисы докладов. - С. 103-104. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

Панина С.С., Гондуленко Н.А. Эффективность индивидуальных программ реабилитации у инвалидов вследствие бронхиальной астмы // Науково-практична конференція “Сучасні аспекти медико-соціальної експертизи, реабілітації хворих та післядипломної підготовки лікарів”, 27-28 квітня 2004 р., м. Дніпропетровськ: Тези доповідей. - С. 163-165. Проведено клінічне та психологічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, підготовка тез.

АНОТАЦІЯ

Гондуленко Н.О. Медико-соціальна реабілітація інвалідів внаслідок бронхіальної астми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2005.

У дисертації викладені матеріали клініко-функціональних та психологічних досліджень у 180 хворих на бронхіальну астму: 135 інвалідів та 45 хворих, не визнаних інвалідами. Програми реабілітації проведено у 30 інвалідів.

В роботі з'ясовано основні фактори, що призводять до інвалідності при бронхіальній астмі. Медичні фактори - тяжкість та характер перебігу захворювання, неадекватний його контроль, наявність супутньої патології - складають 78 % випадків. У 33,1 % хворих при встановленні групи інвалідності провідна роль належить соціальним чинникам (робота у протипоказаних умовах праці, втрата професії, нераціональне працевлаштування та ін.).

Були виявлені клініко-функціональні особливості перебігу захворювання, стану кардіо-респіраторної системи та функціональної активності інвалідів, а також їх психологічні особливості та низький рівень якості життя.

У роботі надане наукове обґрунтування використання реабілітаційних програм у інвалідів внаслідок бронхіальної астми з урахуванням медичного, соціального, професійного та психологічного аспектів реабілітації. Показано високу ефективність виконання індивідуальних програм реабілітації інвалідів, що дозволяло в більшості випадків досягти астма-контролю, кращих значень функції зовнішнього дихання, сприяло стабілізації перебігу захворювання, покращенню функціонального та емоціонального стану хворих, поліпшенню стану життєдіяльності та підвищенню якості життя.

Ключові слова: бронхіальна астма, інвалідність, реабілітація, якість життя, індивідуальні програми реабілітації.

ANNOTATION

Gondulenko N.O. Medical and social rehabilitation of invalids with asthma. - Manuscript.

Thesis for degree of a candidate of medical sciences in speciality 14.01.27 - Pulmonology. The Institute of Phthisiology and Pulmonology named by F.G. Yanovky, AMS of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis presents materials of clinical, functional and psychological study of 180 patients with asthma: 135 invalids and 45 persons who were not classified as invalids. Rehabilitation program were realized in 30 invalids.

The basic factors leading to disability due to asthma are found out. Medical factors are severity and character of disease motion, inadequate control, presence of concomitant pathology - make 78 % cases. Under the determination of disability group a leading role belongs to the social factors in 33,1 % patients (work in the contra-indicated condition, loss of profession, inefficient work arrangement and other).

Clinical and functional features of disease motion, state of the cardio-respiratory system and functional activity of invalids were exposed, and also their psychological features and low level of quality of life were revealed.

It was given scientific ground of using rehabilitation program in invalids with asthma taking into consideration the medical, social, professional and psychological aspects of rehabilitation. Implementation the individual programs of rehabilitation for invalids with asthma promote to achieve the disease control, allow to improve functional and mental status in patient, to promote stabilization of disease course, to improve vital activity and quality of life.

...