Клініка і лікування інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕХТЯР ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.61/.63:618.173

КЛІНІКА І ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНО - ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ В ЖІНОК У ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

14.01.06.-урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата медичних наук

КИЇВ-2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі урології та нефрології Одеського державного медичного університету МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Доктор медичних наук, професор Костєв Федір Іванович, Одеського державного медичного університету МОЗ України, завідувач кафедри урології та нефрології.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

Доктор медичних наук, професор Лісовий Володимир Миколайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України,завідувач кафедри урології та андрології.

Доктор медичних наук, професор Щербак Олександр Юрійович, Київська державна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Щупика, професор кафедри урології.

ПРОВІДНА УСТАНОВА:

Донецький державний медичний університет МОЗ України, м. Донецьк, кафедра урології та оперативної нефрології.

Захист відбудеться 21 червня 2005 pоку o 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.615.01 в Інституті урології АМН України (04053, м. Київ, Юрія Коцюбинського, 9а)

Автореферат розісланий 17 травня 2005року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Л.М.Старцева



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджуваної проблеми визначається переважно її соціальною значущістю. В останнє десятиліття відзначено прогресуюче збільшення середньої тривалості життя жінок. За даними G.Samsioe до 2030 р. можливе чотириразове збільшення популяції 80-річних жінок. Отже, після настання менопаузи в жінок залишається значний відтинок життя. Одним з патологічних станів, що характерні для цього періоду, є урогенітальні захворювання, пов'язані з віковим дефіцитом естрогенів. Сьогодні проблемі урогенітальної атрофії приділяється велика увага, що обумовлено украй вираженим негативним впливом урогенітальних розладів (УГР) на якість життя жінок в клімактерію та очікуваним подвоєнням у найближчі роки популяції жінок, що страждають на них (Barlow D.H., 1997, Samsioe G., 1998,).

Хоча розвиток розладів акту сечовипускання і нетримання сечі в літньому віці не є обов'язковим, менше з тим доведена роль естрогенного дефіциту в розвитку урогенітальних розладів в клімактерію. Виникнення "сенсорних" або "подразнювальних" симптомів розладів сечовипускання пояснюють підвищеною чутливістю атрофічної слизової органів сечостатевої системи.

Діагностика і лікування розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі становить одну з найсерйозніших проблем сучасної урогінекології. Особливостями урогенітальних розладів у літніх жінок вважаються різноманітність вираженності симптомів і реакції на лікування, а також труднощі прогнозу і визначення критеріїв соціальної адаптації хворих (Возианов А.Ф., 1992, Пирогов В.О., 2001). Атрофічний цистит може протікати у вигляді поодиноких епізодів гострого запалення при бактеріальній інвазії, що ліквідуються короткими курсами антимікробної хіміотерапії і не тягнуть за собою яких-небудь серйозних ускладнень, і як запальний процес із вираженим больовим симптомокомплексом, персистуючою симптоматикою (Пасєчніков С.П., 2004). Хоча клінічний перебіг розладів сечовипускання у літніх жінок частіше за все не загрожує життю хворої, але відрізняється тривалістю, малою ефективністю проводжуваної терапії, розвитком неврозів, порушенням соціальної адаптації (Возианов А.Ф., 1992, Люлько А.В., 1988).

Лікування розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі дотепер залишається складною проблемою. Незважаючи на різноманітність методів і засобів лікувальної і фізичної терапії, а подеколи і оперативних втручань, далеко не завжди вдається домогтися доволі сприятливих результатів стосовно швидкого, а головне, сталого позитивного ефекту і запобігти виникненню рецидивів захворювання (Bingham S. A., 1998, Ballanger Ph., 1999). Складність лікування хворих із розладами сечовипускання при УГР в клімактерію, особливо із сильним больовим синдромом, посилюється ще й неоднорідністю патогенетичних механізмів, що лежать в основі захворювання, та зміною реактивності різних систем організму, що виникають вторинно при існуванні больового подразнення. Напевне, цим пояснюється торпідність перебігу і складність підбору ефективних методів терапії.

Останні роки характеризуються активним пошуком медикаментозних засобів для терапії клімактеричних порушень. Прагнення продовжити повноцінне життя жінки, полегшити перебіг перехідного періоду привело до розробки гормональних препаратів (естрогенів, естроген-гестагенів), прийом яких сприяє усуненню або зменшенню вираженості багатьох важких „супутників” пери- і постменопаузального періодів. Насьогодні представники різних галузей медицини всe більшу увагу виявляють до перспективи використання фітопрепаратів, що мають естроген-подібну дію. Перспектива широкого використання фітоестрогенів у профілактиці і лікуванні захворювань, пов'язаних з наслідками гормональних порушень, відкривається також у зв'язку з їхньою нешкідливістю та особливостями фармакологічної дії (Lieberman S., 1996). Ці з'єднання здатні компенсувати наслідки гормональних порушень різної етіології, а також виконувати антиоксидантну і ферментну функції (Fukutake M., 1996). Тому прийнято вважати, що використання фітоестрогенних препаратів, зможе змінити епідеміологію численних клінічних проявів клімактеричних розладів (Bingham S. A., 1998, Fukutake M., 1996).

Питання етіології, патогенезу, клініки і лікування атрофічного циститу в жінок у постменопаузі висвітлені недостатньо і суперечливо. Все це диктує необхідність вивчення і розробки нових методів і засобів, що можуть дати сталий терапевтичний ефект, пошук яких мусить йти в першу чергу в напрямку подальшого вивчення патогенезу даного страждання. У зв'язку з появою сучасних, більш об'єктивних методів обстеження з'явилися нові можливості їхнього використання як у діагностиці, так і для вибору методу лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеського державного медичного університету і є фрагментом держбюджетної НДР: “ Вплив сучасних техногенних і екологічних факторів на розвиток, клінічний перебіг і реабілітацію затворювань органів сечової системи та репродуктивної системи людини і шляхи їх корекції” УДК 616.6:614.87 № держреєстрації 0101 U 007764.

Мета дослідження: Підвищити ефективність діагностики, реабілітації і профілактики інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді.

Задачі дослідження:

1. Вивчити частоту інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи та розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі.

2. Вивчити функціональний стан нижніх сечових шляхів у жінок у постменопаузальному періоді.

3. Розробити діагностичний алгоритм інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі.

4. Розробити клініко-організаційну модель реабілітації жінок з інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи у постменопаузі.

5. Вивчити ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі.

Наукова новизна:

Вивчена частота, особливості клінічного перебігу і вплив на якість життя функціональних порушень сечовипускання та інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальном періоді.

Встановлені патогенетичні механізми порушення акту сечовипускання в літніх жінок та вивчені особливості інфекційно-запального процесу в сечовому міхурі залежно від тривалості менопаузи.

Проведена клінічна оцінка акту сечовипускання і вивчено стан уродинаміки нижніх сечових шляхів в жінок з урогенітальними розладами у постменопаузі.

Запропоновано діагностичний алгоритм та обґрунтовано комплексний підхід до діагностики інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи та розладів акту сечовипускання в жінок у постменопаузі.

Розроблена клініко-організаційна модель реабілітації жінок з інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи у постменопаузі.

Доведена клінічна ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі.

Практичне значення отриманих результатів. За допомогою об'єктивних методів дослідження проведена клінічна оцінка акту сечовипускання літніх жінок і вивчено стан уродинаміки нижніх сечових шляхів в жінок з урогенітальними розладами у постменопаузі, що дозволило виявити закономірності та особливості клінічного перебігу інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальном періоді.

В роботі дана критична оцінка відомим методам діагностики, об'єктивно обгрунтовані найбільш інформативні з них і запропоновано оптимальний алгоритм діагностики інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі, що дозволяє обрати адекватне лікування.

Впроваджено в практику лікування інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи та розладів сечовипускання в літніх жінок фітоестрогенний препарат ЕКСО, що дозволило у більшості хворих отримати клінічний ефект, який полягає в покращенні трофіки, відновленні м'язового тонусу уретри та детрузора, стимуляції проліферативних процесів уретрального та сечоміхурового епітелію, протизапальній дії та нормалізації уродинаміки.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем разом з керівником сформульовані мета і задачі дослідження, розроблена програма дослідження, відібрані методи дослідження. Автором самостійно зібраний і статистично оброблений первинний матеріал. Обстеження хворих були виконані самостійно. Клінічні, біохімічні, функціональні дослідження проведені разом зі спеціалістами відповідного профілю. Остаточна інтерпретація результатів проведеної роботи, формулювання наукових положень, висновків та рекомендацій проводились спільно з науковим керівником. Здобувачем відпрацьований та впроваджений в практику спосіб лікування розладів акту сечовипускання у жінок в постменопаузальному періоді.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені і обговорені на пленуму Асоціації урологів України та Європейській школі урологів м. Одеса (1999), на науково - практичній конференції “Актуальні проблеми клімаксу” м. Одеса (1999), на науково - практичній конференції “Гормональна терапія гіпогонадних станів” м. Одеса (1999), на 3 науково - практичній конференції з міжнародною участю: “Нове у клінічній фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів” м. Харків (2000); на з'їзді Асоціації урологів Молдови та Європейській школі урологів м. Кишинів (2002); на засіданні Регіональної асоціації урологів м. Одеса (2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, з яких - 5 публікацій у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 тезисних доповідей, та 1 методичні рекомендації, з грифом МОЗ України, отримано 2 Патенти України на винахід, в яких повністю викладено матеріал дисертації.

Структура та об'єм дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 135 сторінках машинопису, ілюстрованор 26 таблицями, 9 рисунками. Робота складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який охоплює 241 джерело.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

сечовипускання інфекційний запальний захворювання

Матеріал і методи дослідження. Науково-дослідна робота ґрунтується на обстеженні, лікуванні, спостереженні хворих на атрофічний цистоуретрит в постменопаузі і виконувалась

в два етапи: 1-й етап - обстеження жінок з клімактеричними розладами, котрі звернулися на амбулаторний прийом терапевта, гінеколога й уролога в міську клінічну лікарню №10 м. Одеси, у міський клімактеричний центр “Роксолана” м. Одеси та підопічних одеського гериатричного будинку-інтернату; 2-й етап - формування груп хворих з інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи та розладами сечовипускання при УГР у постменопаузі і проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів.

На першому етапі роботи було обстежено 214 жінок з клімактеричними розладами, у віці від 39 до 68 років (середній вік 51,8 ±5,5 роки), що знаходяться під наглядом у жіночих консультаціях та 112 жінок, середній вік 70, 4 ± 3,3 роки (від 47 до 94 років), - підопічних гериатричного будинку-інтернату. Обстеження включало в себе: збір анамнезу життя, гінекологічний анамнез, вивчення амбулаторної карти й історії хвороби, гінекологічне обстеження, що проводилося класичними методами (D.A. Dumestic, 1997), клініко-лабораторне обстеження, реєстрація добового ритму сечовипускань, заповнення опитувальника для амбулаторного визначення виду нетримання сечі. При вияві дисфункцій нижніх сечових шляхів проводилося ультразвукове дослідження (УЗД) органів сечостатевої системи. Клініко-лабораторне обстеження містило: загальний аналіз крові та сечі, визначення рівня сечовини та креатинину крові, стан системи згортання крові, визначення рівня глюкози та електролитів крові, дослідження сечи за методом Нечипоренко, бактеріологічне дослідження для виявлення та ідентифікації інфекції. Стан гормонального гомеостазу оцінювався шляхом визначення рівня гормонів у сироватці крові (ФСГ, ЛГ, естрадіолу, прогестерону). Для визначення ступеня вираженості різних груп клімактеричних симптомів - нейровеґетативних, психоневрологічних та соматичних проводився розрахунок модифікованого менопаузального індексу (Е.М. Вихляева, 1998, В.И. Кулакова, 2001).

Вивчення функціонального стану нижніх сечових шляхів у жінок в постменопаузі проводилося: за результатами реєстрації добового ритму сечовипускань у трьох групах (першу (контрольну) групу (n-30) становили соматично здорові жінки дітородного віку, другу (n-32) - жінки в постменопаузі, що не скаржилися на розлад акту сечовипускання і третю - жінки жінок з інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи в клімактерію (n-93)) і за результатами комплексного уродинамічного дослідження (урофлоуметрія, профілометрія уретри, цистометрія наповнення і випорожнення, електроміографія тазового дна), проведеного у 37 жінок з дисфункцією нижніх сечових шляхів у постменопаузі.

Для вивчення якості життя хворих хворих з інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи та розладами сечовипускання при УГР у постменопаузі використовувався впроваджений в повсякденну клінічну практику метод оцінки якості життя (ЯЖ) WHOQOL - 100 (українська версія під науковою редакцією д.мед.н. С.В. Пхиденка). Пацієнти третьої групи були поділені на 3 підгрупи для порівняння якості життя залежно від важкості захворювання та інтенсивності симптомів УГР у постменопаузі. Виявлені клінічні особливості в обстежених хворих визначили вибір тієї чи тієї підгрупи: 1 підгрупу становили 39 жінки з “сенсорними” симптомами атрофічного цистоуретриту без інконтиненції, 2 підгрупу - 26 жінок з симптомами стресової інконтиненції та 3 підгрупу - 28 жінок з ургентною або комбінованною формою нетримання сечі. Отримані дані були зіставлені з даними в другій групі.

На другому етапі дослідження була вивчена ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО в комплексному лікуванні функціональних розладів акту сечовипускання в жінок у постменопаузальному періоді. В урологічному відділку міської клінічної лікарні №10 проведено лікування 93 хворих, средній вік -- (57,4±5,2) років, тривалість постменопаузи -- від 1 до 26 років (пацієнтки отримували щоденно тричі по 2 піґулки (1г) препарату ЕКСО протягом 6 місяців). Відбір хворих для терапії ЕКСО здійснювався із дотриманням загальних засад проведення замісної гормональної терапії (ЗГТ). Перед призначенням ЕКСО було вивчено анамнез із урахуванням протипоказань до проведення ЗГТ, виконувалося УЗД геніталій і молочних залоз, онкоцитологічне обстеження, вимірювання артеріального тиску, зросту, маси тіла, чинників коаґуляції, рівня холестерину в крові. Щотримісяці провадився контроль артеріального тиску, через 6 місяців УЗД геніталій і молочних залоз.

Усім хворим до лікування, і через 6 місяців від початку лікування окрім загальноклінічного обстеження, проводили цитологічні дослідження вагінальних і уретральних мазків, визначення рН піхвового вмісту, дослідження клітинного складу осаду сечі за методикою Я. Л. Дунаєвського, С. Б. Шапіто (1970), бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження вмісту піхви й осаду сечі. Інтенсивність "сенсорних" симптомів атрофічного цистоуретриту (полакіурії, нічної полакіурії, імперативних позивів) оцінювалася за шкалою D. H. Barlow і співав. (1991). Щомісяця для оцінки стану сечовипускання проводилася реєстрація ритму сечовипускань протягом 3 діб у звичних (домашніх) умовах. Клініко-лабораторні дані зіставляли з даними індивидуального планового тестування ЯЖ за методом WHOQOL - 100. Дослідження повторювали через 6 місяців з метою вияву зв'язку між ЯЖ, інтенсивністю симптомів УГР у постменопаузі на тлі терапії ЕКСО.

При статистичній обробці результатів застосовували непараметричний параметр Вілкоксона-Мана-Уітні для не зв`язаних сукупностей, а також метод варіаційної статистики з використанням t-теста Ст'юдента для парних незалежних виборок. Кореляційний аналіз проводився з вирахуванням (r) Пірсона.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведене дослідження з'ясувало високу частоту хронічного циститу в жінок у постменопаузі. За клініко-анамнестичними даними, 27% серед хворих клімактеричним синдромом (середній вік 51,8 ±5,5 роки) і 53% серед підопічних геріатричного будинку-інтернату (середній вік 70, 4 ± 3,3 роки), перманентно відчували різні дізурічні прояви УГР у клімаксі. За останні 24 місяці гострий цистит перенесли 7% і 21% хворих відповідно. Персистуюча сечова інфекція при бактеріологічному дослідженні виявлена в 6% та в 21% - відповідно. Мікрофлора переважно кокова, у переважній більшості випадків так звана “фекальна” мікрофлора. У хворих з УГР у клімаксі виявляли лейкоцитурію: постійно - у 42%, при загостенні - у 45%. Початок атрофічного циститу в періменопаузі візначили 11% пацієнток, 68% - у фізіологічній менопаузі і 21% - в постопераційній менопаузі.

Для вияву важкості атрофічних процесів у структурах урогенітального тракту в жінок з хронічним цистоуретритом у постменопаузі ми використовували цитологічні методи дослідження вагінальних, уретральних мазків, осаду сечі: визначення значення зрелісті епітелію, pH піхвового вмісту, вивчення вагінального микроценозу. Було встановлено зв'язок між значеннями зрілості піхвового, уретрального і сечоміхурового епітелію і тривалістю постменопаузи. Зі збільшенням тривалості постменопаузи наростають атрофічні зміни епітелію, про що свідчать результати цитологічних досліджень (p < 0,001). Так, значення зрілості епітелію сечового міхура знижується з 64,9±4,5 балів у пременопаузі до 52,6±5,0 балів у постменопаузі тривалістю понад 5 років і до 37,5±4,8 балів у постменопаузі тривалістю понад 11 років. Більш виражених змін зазнає уретральний епітелій - 47,1±5,0 балів у пременопаузі і 17,8±5,0 балів у постменопаузі тривалістю понад 11 років. Величина рН вагінального вмісту зростає з 4,5 - 4,8 при тривалості менопаузи до 5 років і до 6,0-7,0 у постменопаузі тривалістю понад 5 років, значення зрілості епітелію піхви знижується з 57,3±3,6 балів до 28,0±5,6 балів відповідно (Табл. 1).

Таблиця 1 - Залежність зрілості епітелію піхви, уротелію і рН піхвового вмісту від тривалості постменопаузи ( n = 93)

Тривалість постмено-паузи (в роках)	n	pН піхвового вмісту	Зрілість піхвового епітелію (бали)	Зрілість уретральнго епітелію (бали)	Зрілість епітелію сечового міхура (бали)
1 - 5	28	4,5 - 4,8	57,35 ± 3,6	47,1 ± 5,0	64,9 ± 4,5
6 - 10	23	5, 5 - 6,0	40,9 ± 4,2*	27,7± 4,2*	42,6 ± 5,0*
11 і більше	42	6,0 - 7,0	28,0 ± 5,6*	17,8 ± 5,0*	37,5 ± 4,8*

Примітка. * - p < 0,001, порівняно з групою тривалістю постменопаузи до 5 років.

Проведеними дослідженнями встановлено патогенетичну роль гіпоестрогенії в клінічному перебігу інфекційно - запального процесу в сечовому міхурі. Серед 93 хворих на атрофічний цистит і тривалістю постменопаузи від 1 року до 27 років у 49,5% випадків нами виявлено стабільний-латентний цистит, у 29,0% випадків - хронічний латентний цистит с рідкими або частими (активація запалення більш ніж 2 рази на рік) загостреннями і у 21,5% хворих власне хронічний цистит (персистуюча симптоматика, позитивні лабораторні і ендоскопічні дані за відсутності незворотного порушення резервуарної функції сечового міхура). При цьому лише у 11,8 % хворих виявлено високий ступінь бактеріурії, що відводить сечовій інфекції вторинну роль у прояві атрофічних процесів у структурах урогенітального тракту.

Аналіз клінічного перебігу атрофічного цистоуретриту в жінок у постменопаузі дозволив встановити, що найчастішими симптомами атрофічного цистоуретриту є: частішання сечовипускання (88,8%); нічні сечовипускання, що порушують режим сну (83,2%); імперативні позиви (39%); відчуття неповного випорожнення сечового міхура (42%); утруднене сечовипускання (30%). У 74% розлади акту сечовипускання спостерігаються вдень і вночі з проявами полакіурії, імперативного сечовипускання, нетримання сечі. У 22% з переважають “нічні” симптоми, у 4% - з розлади сечовипускання лише удень. Симптоми нетримання сечі, які проявляються поодинокими епізодами або носять реґулярний характер, відзначало 56% жінок. З числа тих, що страждають на нетримання сечі у 32,7% діагностовано урґентне нетримання, у 44,8% - стресове і у 22,6% - комбінована форма (урґентне у сполученні зі стресовим).

Ізольоване виділення симптомів атрофічного цистоуретриту в жінок у постменопаузі, на нашу думку, є умовним, оскільки у 75 % випадків дизурічні симптоми сполучаються з іншими клімактеричними порушеннями. Найчастіше клінічні прояви атрофічного цистоуретриту сполучаються із симптомами атрофічного вагініту (69 %) і функціональними порушеннями товстого кишківника (52 %).

Діапазон інтенсивності клінічної симптоматики розладів акту сечовипускання при УГР в жінок у постменопаузі є надзвичайно широкий: від мінімального (коли діагностуються лише за результатами реєстрації добового ритму спонтанних сечовипускань) до вираженого прояву. Ступінь вираженості порушення резервуарної функції сечового міхура зростає зі збільшенням тривалості постменопаузи, що, напевне, пов'язано, як із наростанням атрофічних процесів у структурах урогенітального тракту, так і розвитком мікробно-запальних ускладнень. За результатами дослідження ритму і якості сечовипускання у хворих з хронічним циститом у постменопаузі погіршення самопочуття, що відповідає збільшенню бала за шкалою D. H. Barlow, збігається з порушеннями резервуарної функції сечового міхура, зменшенням його здатності до накопичення й утримання сечі. Зі збільшенням тривалості постменопаузи в результаті зниження ефективного об'єму сечового міхура за рахунок розладів його моторної і сенсорної функції з'являються ірритативні симптоми, котрі багато в чому визначають ступінь страждання хворого.

Вивчення функціонального стану нижніх сечових шляхів у жінок в постменопаузі проводилося за результатами комбинованого уродинамічного дослідження (урофлоуметрія, профілометрія уретри, цистометрія наповнення і випорожнення, електроміографія тазового дна), що виконано нами у 37 жінок з розладами акту сечовипускання в постменопаузі. Були виявлені наступні уродинамічні симптоми або їхнє сполучення: зниження максимальної цистометричної місткості - 51%; зниження порогу чутливості - 64%; нестабільність уретри - 38%; гіпотонія детрузора - 9%; функціональна інфравезикальна обструкція - 37%; сфінктерна недостатність - 30%; скорочення функціональної довжини уретри - 40%; нестабільність детрузора - 19%.

Порівнюючи дані комбинованого уродинамічного дослідження з клінічними даними слід відзначити дисоціацію порогів чутливості і рефлекторності, тобто позиви на сечовипускання, цисталгія, відчуття переповнення сечового міхура з'являлися при низькому внутрішньоміхуровому тиску. Підвищена чутливість і підвищена збудливість сечового міхура на тлі нормотонічності або гіпотонічності детрузора напевне пов'язані з підвищеною чутливістю атрофічної слизової оболонки уретри і сечоміхурового трикутника до потрапляння навіть мінімальних порцій сечі. Таким чином, дисоціація порогів чутливості і рефлекторності детрузора є характерною для атрофічного цистоуретриту в постменопаузі.

Функція сфінктерного апарату, за правило, страждає так само. За результатами профілометрії уретри 30% хворих з хронічним циститом величина максимального уретрального тиску не перевищувала 30 см вод. ст., що свідчило про наявність у них уретральної сфінктерної недостатності. У 40% хворих виявлено зменшення функціональної довжини уретри. У 38% хворих - коливання максимального внутрішньоуретрального тиску, при статичному положенні датчика протягом 5-10 хв., амплитудою 15-20 см вод. ст., що було визначено нами як нестабільність уретри.

Урофлоуметрія була нами проведена 93 жінкам з атрофічним цистоуретритом у постменопаузі. У хворих ми спостерігали 3 вірогідних варіанти випрожнення сечового міхура: у 36% хворих - нормальне сечовипускання, у 27% - стрімке і у 37% - обструктивне. Окрім того, у 18% спостерігалося переривчасте сечовипускання. Вже при первинній урофлоуметрії у жінок з обструктивним сечовипусканням виявляються деякі особливості показників сечовипускання, котрі дозволяють здогадно поділити цих пацієнток на три групи: 1 - з підозрою на детрузорно-сфінктерну дисинерґію (18,7%); 2 - з підозрою на первинну функціональну обструкцію шийки статевого міхура (46,9%); 3 - з ознаками так званого дисфункціонального сечовипускання (34,4%).

Характеризуючи в цілому особливості порушень уродинаміки нижніх сечових шляхів при атрофічному цистоуретриті в постменопаузі, можна зробити висновок, що на перший план виступає зниження здатності сечового міхура до накопичення й утримання сечі за нормального або низького внутрішньоміхурового тиску. Головна причина в нестабільності сечового міхура. Вона визначає наполегливу потребу випорожняти сечовий міхур одразу після появи позиву. Другою особливістю є часте сполучення нестабільності сечового міхура з ознаками обструктивного сечовипускання. Останнє найчастіше обумовлено первинною обструкцією шийки сечового міхура. Відтак, вищенаведені клінічні стани можуть обумовлюватися різними, часом парадоксальными, сполученнями уродинамічних симптомів, що доконечно потрібно враховувати при обстеженні даних пацієнток.

Аналізуючи велику кількість варіантів уродинамічних знахідок, необхідно звернути увагу на таку обставину. У кожної хворої, судячи за даними ритму спонтанних сечовипускань, спостерігається доволі широкий діапазон коливань ефективного об'єму сечового міхура. Ці дані на перший погляд не відповідають даним цистометрії, що по суті й визначає доконечність проведення уродинамічних досліджень для верифікації дисфункцій. Проте, середній ефективний об'єм сечового міхура зменшений, отже, можна зробити висновок, що у більшості випадків хворі з урогенітальними проявами клімактеричного синдрому, незалежно від їхніх форм, прагнуть випорожнити сечовий міхур з появою першого позиву на сечовипускання, котрий має імперативний характер (або не дожидаючись імперативного позиву), і значно рідше “демонструють” сечовипускання відповідно до справжнього стану рефлекторної збудливості сечового міхура. На нашу думку, виражена гіперсенсорність сечового міхура у більшості хворих й особливості вольового контролю визначають клінічні прояви атрофічного цистоуретриту в літніх жінок.

Нами проаналізовано опитувальні листи оцінки якості життя WHOQOL - 100 і клініко-лабораторні характеристики 93 хворих на атрофічний цистоуретрит у постменопаузі. За допомоги анкет, самостійно заповнюваних пацієнтами, оцінювалася їхня ЯЖ і чинники, які змінювали останню у найбільшому ступені, а также особливості особистості пацієнта, сприйняття болю. В результаті спостереження встановлено, що УГР у клімактерію знижують якість життя на 23% за рахунок “сенсорних” симптомів атрофічного цистоуретрита, на 17% за рахунок стресової інконтиненції і на 49,7% за рахунок ургентної або комбінованої інконтиненції. Відтак, статистично достовірні дані (р <0,05), отримані при проведенні дослідження спостережуваних груп пацієнтів, підтверджують зв'язок між ЯЖ та інтенсивністю і ступенем важкості УГР у постменопаузі. Виявлено різке зниження фізичної і соціальної активності, емоційного статусу, значне зниження суб'єктивної оцінки емоційного стану, настрою і, в цілому, загальної оцінки якості життя. Втрата контролю над сечовипусканням не лише визначає ступінь важкості УГР, але й чинить найбільший вплив на якість життя.

Дослідження ефективності нового вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі проведене у 93 хворих на атрофічний цистоуретрит. Пацієнтки одержували щоденно тричі по 2 піґулки препарату ЕКСО протягом 6 місяців.

При аналізі динаміки ступеня дозрівання піхвового епітелію, через 6 місяців терапії, виявлено, що середнє значення ступеня зрілості вагінального епітелію відповідає 59,8±3,0 балів (при вихідному значенні 39,4±4,7 балів), рН піхвового вмісту становило 3,8±0,4 (при вихідному значенні 6,8±0,5). Динаміка даних уретроцитологічного і уроцитологічного досліджень демонструють стимулюючий вплив ЕКСО на проліферативні процеси епітелію сечових шляхів - через 6 місяців терапії середнє значення ступеня зрілості епітелію сечового міхура було 63,3±5,2 балів (при вихідному значенні 47,0±3,5 балів), уретри - 54,6±4,8 балів (при вихідному значенні 29,1±4,5 балів)

Таблиця 2 - Динаміка показників зрілості сечового епітелію й епітелію піхви на тлі терапії ЕКСО (n = 93)

	рН піхви	Зрілість епітелію піхви, бали	Зрілість епітелію уретри, бали	Зрілість епітелію сечового міхура, бали
До лікування	6,8 ± 0,5	39,4 ± 4,7	29,1 ± 4,5	47,0 ± 3,5
6 місяців терапії	3,8 ± 0,4	59,8 ± 3,0*	54,6 ± 4,8*	63,3 ± 5,2*

Примітка: * відмінності вірогідні (р <0,05).

Посіви сечі, що досліджувалися до початку лікування і через 6 місяців від початку лікування, свідчать, що при доповненні до поточного лікування сечової інфекції в постменопаузі фітоестрогенного препарату ЕКСО відбуваються зміни мікрофлори сечі, що характеризуються елімінацією або зниженням титру кишкової палички, стафілококової, стрептококової інфекції. Якщо до лікування у 20 % хворих в 1 мл сечі містилося понад 100 тис. мікробних тіл, у 23 % хворих від 20 тис. до 100 тис. то через 6 місяців застосування ЕКСО цей показник перевищував 100 тис. лише у 4 % хворих. У 8 % хворих бактеріурія зберіглася в межах від 20 тис. до 100 тис. мікробних тіл в 1 мл.

До лікування з дизурічних симптомів найчастіше відзначалося частішання сечовипускання - 92%, нічні сечовипускання, що порушують режим сну - 95%, імперативні позиви - 36%, стресове нетримання сечі - 31%, мимовільні нічні сечовипускання під час сну - 9%, відчуття неповного випорожнення сечового міхура - 12% пацієнтів, утруднене сечовипускання - 9%. Залишкової сечі не було у 59% хворих, залишкова сеча в об'ємі до 50 мл виявлялася у 35% хворих, від 51 до 100 мл - у 6 %.

При аналізі динаміки окремих симптомів дизурії виявлено, що частота сечовипускання зменшилася у 70%, частота нічних сечовипускань зменшилася - у 63%, зменшення або усунення імперативних позивів - у 18%, відчуття неповного випорожнення сечового міхура - у 9% хворих (рис.1). Стресова інконтиненція не спостерігалася у 9% жінок. Проте, слід відзначити, що до лікування втрата сечі у цих пацієнток налічувала усього декілька крапель.

Зіставляючи об'єктивні дані (динаміку інтенсивності полакіурії, нічної полакіурії, показників ефективності сечовипускання), а також суб'єктивну оцінку ефективності лікування лікарем і пацієнтом (інтенсивність симптомів атрофічного цистоуретриту за шкалою D. H. Barlow), можна зробити висновок, що в 65 % спостережень відзначався виразний позитивний ефект від лікування ЕКСО. Це підтверджується інтенсивністю зниження “сенсорних” симптомів атрофічного цистоуретриту в цій групі хворих: число епізодів полакіурії зменшилося удвічі, нічної полакіурії - в 1,5 рази, а інтенсивність дизурічних симптомів, зменшилася в середньому з 3-4 до 0-1 бала. Невиражений ефект спостерігали 25% жінки. Число епізодів сечовипускання в них знизилося на 30 %, інтенсивність симптомів дизурії в цій групі пацієнтів знизилася в середньому на 20 % - с 3-4 до 2-3 балів. Ефект від лікування не відзначено в 12% жінок. У них статистично значуще не змінилася частота полакіурії і нічної полакіурії. Схожим чином практично не змінилася й інтенсивність симптомів атрофічного цистоуретриту.

Рис. 1 Динаміка дизурічних симптомів хронічного цистоуретриту в жінок у постменопаузі на тлі лікування ЕКСО (n = 93) (1 - частішання сечовипускання; 2 - нічні сечовипускання; 3 - імперативні позиви; 4 - нетримання сечі; 5 - мимовільні нічні сечовипускання під час сну; 6 - відчуття неповного випорожнення сечового міхура; 7 - утруднене сечовипускання).

Якість сечовипускання покращилася у 65% і не погіршилася у 30% жінок. Так, більш ніж у половини хворих (62%) збільшився середній ефективний об'єм сечового міхура, кількість залишкової сечі зменшилася - у 40% обстежуваних. Відповідно збільшився коефіцієнт ефективності сечовипускання у 65% хворих. Проте, ефективність лікування ЕКСО обмежена важкістю УГР. Позитивна динаміка, встановлена по відношенню, як до полакіурії та ніктурії, так і до показників ефективності сечовипускання була мало виражена при важких УГР. Інтенсивність симптомів атрофічного цистоуретриту у хворих з важкими УГР, котра відповідала максимальній неґативній оцінці - 5 балам, через 3 місяці терапії знизилася в середньому до 4 балів.

Відтак, дане клінічне дослідження підтвердило багатосторонню дію фітоестрогенів на урогенітальну систему жінок, що страждають на атрофічний цистоуретрит у постменопаузі. Проведені дослідження виявили стимулюючий вплив ЕКСО на проліферативні процеси епітелію сечових шляхів, аналогичний його впливові на епітелій слизової оболонки піхви. Також, відбуваються зміни мікрофлори сечі, що характеризуються елімінацією або зниженням титру кишкової палички, стафілококової, стрептококової інфекції. Препарат ЕКСО справляє вплив як на суб'єктивний компонент дизурії (частота сечовипускань та імперативних позивів), так і на динамічний компонент. На користь останнього вказує виражена позитивна динаміка дизурічних симптомів, оцінена за шкалою Barlow, а також покращення показників ефективності сечовипускання (усунення залишкової сечі, виразне збільшення середнього ефективного об'єму сечового міхура і коефіцієнту ефективності сечовипускання). Останнє вказує на оптимізацію резервуарно-евакуаторної функції сечового міхура і реґулюючий вплив на тонус детрузора і замикального апарату шийки сечового міхура.



ВИСНОВКИ

1.На рівні системних порушень, пов'язаних з естрогендефіцітом, виникають пошкодження в результаті атрофічних змін в слизовий оболонці нижнего відділу сечового тракту та геніталій, що клінічно проявляються різноманітною дизурічною симптоматикою (36%) та розвитком хронічної сечової інфекції (11,8 %).

2.Патогенез інфекційно-запального процесу нижніх сечових шляхів з первинною гіпоестрогенією характеризується нетиповою динамікою процесу з формуванням стабільно-латентного циститу (49,5%), хронічного латентного циститу з рідкими або частими загостреннями (29,0%) і власне хронічного циститу (21,5%), що обумовлюється ініціальним атрофічним циститом в залежності від тривалості постменопаузи та виразності гіпоестрогенії.

3. Імперативний характер сечовипускання, що обумовлений гіперактивністю та гіперсенсорностю в залежності від виразності атрофічних змін і внутрішньоміхурового тиску, призводить до нестабільності сечового міхура (83%) і нестабільності уретри (38%) та є порушенням інтегративної функції нижніх сечових шляхів в результаті естрогенної недостатності.

4. Клінічний перебіг атрофічного цистоуретриту може виявлятися різними, подеколи парадоксальними, сполученнями симптомів порушення накопичувальної і эвакуаторної функції сечового міхура з проявами полакіурії (88,8%); нічної полакіурії (83,2%); імперативних позивів (39%); нетримання сечі (56%); утрудненого сечовипускання (30%).

5. Зміна гормональних факторів регуляції гомеостазу естрогенів в клімактерії є патологічною детермінантою формування атрофічного цистоуретриту, що найчастіше поєднується з атрофічним вагінітом (69%) і функціональними порушеннями товстого кишківника (52%).

6. Втрата контролю над сечовипусканням спричинене клімактеричним синдромом, гіпоестрогенією та віковими змінами характеризується зниженням якості життя при стресовій інконтиненції на 17 %, при ургентній або комбінованій формах інконтиненції на 49,7 %.

7. Фітоестрогенний препарат ЕКСО в комплексному лікувані проявляє стимулюючий вплив на проліферативні процеси епітелію сечових шляхів, аналогічний його впливові на епітелій слизової оболонки піхви. Також, відбуваються зміни мікрофлори сечі, що характеризуються елімінацією або зниженням їх титру. Одночасно відбувається вплив як на суб'єктивний компонент дизурії (частота сечовипускань та імперативних позивів), так і на динамічний компонент.

8. Патогенетична дія естрогенотерапії в комплексному лікувані функціональних порушень нижніх сечових шляхів в клімактерії полягає в позитивній динаміці інтенсивності дизурічних симптомів, оцінених за шкалою Barlow, а також в покращенні показників ефективності сечовипускання (усуненні залишкової сечі, вираженому збільшенні середнього ефективного об'єму сечового міхура і коефіцієнту ефективності сечовипускання), що вказує на оптимізацію резервуарно-евакуаторної функції сечового міхура і реґулюючий вплив на тонус детрузора і замикального апарату шийки сечового міхура.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дехтяр Ю.М. Особливості патогенезу атрофічного цистоуретриту при урогенітальних розладах у постменопаузі. // Досягнення біології та медицини. - 2004.-№ 1(3). -С.92 - 95.

2. Дехтяр Ю.М. Особливості клінічного перебігу хронічного циститу в жінок у пост менопаузі.// Одеський медичний журнал. - 2004. - №2 (82). - С.50-53.

3. Костєв Ф.І., Дехтяр Ю.М. Застосування фітоестрогенного препарату ЕКСО для лікування хронічного цистоуретриту. // Одеський медичний журнал. - 2003. - № 1 (75). - С.55 - 57.

4.Дехтяр Ю.М., Костєв Ф.І., Маломуж О.І., Паталащук А.П. Форми порушення сечовипускання у жінок при урогенітальних розладах у постменопаузі. // Одеський медичний журнал. - 2004. - № 3 (83). - С.50 - 53.

5. Костев Ф.И, Дехтярь Ю.Н. Качество жизни больных с хроническим цистоуретритом при урогенитальных расстройств (УРГ) в постменопаузе. // Врачебная практика. - 2004. - № 2. - С.68 - 72.

6. Дехтярь Ю.Н. Состояние уродинамики нижних мочевых путей у женщин в постменопаузе. // Тези доповідей конференції “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині”. Одеса, листопад, 2002 р. - С - 13.

7. Костев Ф.И, Левицкий А.П., Ухаль М.И., Борисов А.В., Дехтярь Ю.Н. Реабилитация урогенитальных расстройств в климактерии фитоэстрогенным препаратом ЭКСО. // International Journal on Immunorehabilitation. - 2001 Volum 3 Number 1. - P.174.

8. Костев Ф.И., Левицкий А.П., Дехтярь Ю.Н., Макаренко О.А. Фитоэстрогенный препарат (ЭКСО) в лечении мочевой инфекции в климактерии. // Матеріали 3 Республіканської науково - практичної конференції “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. Харків, 16 - 17 листопада 2000р. - С.- 52.

9. Дехтярь Ю.Н., Костев Ф.И. Роль эстрогенного дефицита в постменопаузальном периоде в развитии воспалительных заболеваний мочевого пузыря.// Conferinta 3 de Urologie, Conferinta 2 de Nefrologie, Dializa si Transplant Renal din Republica Moldova. Chisinau, 30 - 31 octombrie 2002, P.- 42.

10. Дехтярь Ю.Н., Костев Ф.И. Применение препарата ЭКСО (фитоэстроген) для лечения хронического цистоуретрита при урогенитальных расстройствах в постменопаузе.// Conferinta 3 de Urologie, Conferinta 2 de Nefrologie, Dializa si Transplant Renal din Republica Moldova. Chisinau, 30 - 31 octombrie 2002, P.- 45.

11. Костев Ф.И., Дехтярь Ю.Н. Роль определения индекса уретрального сопротивления в выборе метода коррекции акта мочеиспускания у женщин с хроническим цистоуретритом в постменопаузе. // Тези доповідей конференції “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині”. Одеса, листопад, 2002 р. - С - 17.

12. Костєв Ф.І., Дехтяр Ю.М. Спосіб лікування інфекційно - запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді // Методичні рекомендації, Київ 2003р.

13. Костєв Ф.І., Левицький А.П., Дехтяр Ю.М., Малярчук Д.А. Спосіб лікування уродинамічних порушень у жінок в постменопаузальному періоді // Деклараційний патент на винахід України № 41756 А від 17.09.2001р.

14. Костєв Ф.І., Левицький А.П., Дехтяр Ю.М. Спосіб лікування інфекційно - запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді // Деклараційний патент на винахід України № 50045 А від 15.10.2002р.



АНОТАЦІЯ

Дехтяр Ю.М. Клініка та лікування інфекційно - запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія.- Інститут урологи Академії медичних наук України, Київ,2005..

Дисертація присвячена вивченню питань клініки, діагностики і лікування інфекційно - запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді. Вперше встановлені патогенетичні механізми порушення акту сечовипускання в літніх жінок та вивчені особливості інфекційно-запального процесу в сечовому міхурі залежно від тривалості менопаузи. Проведена клінічна оцінка акту сечовипускання і вивчено стан уродинаміки нижніх сечових шляхів в жінок з урогенітальними розладами у постменопаузі. У межах системного підходу в роботі вивчена частота, особливості клінічного перебігу і вплив на якість життя функціональних порушень сечовипускання та інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальному періоді. Запропоновано діагностичний алгоритм та обґрунтовано комплексний підхід до діагностики розладів акту сечовипускання в жінок у постменопаузі. Доведена ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО у комплексному лікуванні функціональних порушень та інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузі.

Ключові слова: постменопауза, атрофічний цистоуретрит, фітоестрогени



АННОТАЦИЯ

Дехтярь Ю.Н. Клиника и лечения инфекционно-воспалительных заболеваний органов мочевой системы у женщин в постменопаузальном периоде. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология.- Институт урологи Академии медицинских наук Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению вопросов клиники, диагностики и лечения инфекционно-воспалительных заболеваний органов мочевой системы у женщин в постменопаузальном периоде. На первом этапе работы было обследовано 214 женщин с климактерическим и 112 женщин, подопечных гериатрического дома-интерната.

Научно-исследовательская работа состояла в обследовании, лечении, наблюдении больных инфекционно-воспалительных заболеваний органов мочевой системы в постиенопаузе. Впервые установлены патогенетические механизмы нарушения акта мочеиспускания у пожилых женщин и изучены особенности инфекционно-воспалительного процесса в мочевом пузыре в зависимости от продолжительности менопаузы. Проведена клиническая оценка акта мочеиспускания и изучено состояние уродинамики нижних мочевых путей у женщин с урогенитальными расстройствами в постменопаузе. В роботе изучена частота, особенности клинического течения и влияние на качество жизни функциональных нарушений мочеиспускания и инфекционно-воспалительных заболеваний органов мочевой системы у женщин в постменопаузальном периоде. Предложен диагностический алгоритм и обоснован комплексный подход к диагностике расстройств акта мочеиспускания у женщин в постменопаузе.

На втором этапе была доказана эффективность нового отечественного фитоэстрогенного препарата ЕКСО в комплексном лечении функциональных нарушений и инфекционно-воспалительных заболеваний органов мочевой системы у женщин в постменопаузальном периоде. Проведенные исследования обнаружили стимулирующее влияние ЕКСО на пролиферативные процессы эпителия мочевых путей и на эпителий влагалища. Также, происходят изменения микрофлоры мочи, которые характеризуются элиминацией или снижением титра условно-патогенной инфекции. Препарат ЕКСО оказывает влияние как на субъективный компонент дизурии (частота мочеиспусканий и императивных позывов), так и на динамический компонент. В пользу последнего указывает выраженная положительная динамика дизурических симптомов, а также улучшение показателей эффективности мочеиспускания (устранения остаточной мочи, увеличение среднего эффективного объема мочевого пузыря). Последнее указывает на оптимизацию резервуарно-эвакуаторной функции мочевого пузыря и регулирующее влияние на тонус детрузора и замыкающего аппарата шейки мочевого пузыря.

Ключевые слова: постменопауза, атрофический цистоуретрит, фитоэстрогены



SUMMARY

Dekhtyar Y.N. The clinic and treatments of infectious - inflammatory diseases of urinary system at women in the postmenopause. -The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.06 - urology. Institute urologists of Academy of medical sciences of Ukraine, Kiev, 2005.

The dissertation is devoted to the questions of clinic, diagnostics and treatment of infectious - inflammatory diseases of the uric system at women in the postmenopause

For the first time pathogenetic mechanisms of the act of an emiction infringement at elderly women are established and the peculiarities of infectious - inflammatory process in a bladder depending on duration menopause are investigated. In the present paper the frequency, the clinical features and the influence of functional infringements the postmenopause and infectious - inflammatory diseases of clinical current and influence on quality of a life of functional infringements the postmenopause and infectious - inflammatory diseases of urinary system at women in the postmenopause on the life quality are investigated. The diagnostic algorithm is offered and the complex approach to diagnostics of frustration of the act of an emiction at women in the postmenopause is proved.

Thus, the given clinical research has confirmed multilateral action of phyto-oestrogens on urogenital system of the women suffering the atrophic cysto - uretritis. Preparation EКSО conducive to increase of proliferation, improveement of urogenital ways trophism, cleanliness, pH of the vagina, exerting a good anti-inflammatory effect. Preparation EКSО influences both disuria subjective component (frequency of emictions and imperative desires), and a dynamic component. For the benefit of the last mentioned the expressed positive dynamics of dysuric signs appreciated on scale Barlow, and also improvement of parameters of efficiency of an emiction (specifies elimination of a residual urine, distinct augmentation of average effective volume of a bladder and coefficient to efficiency of an emiction). The last specifies optimization of storage and expulsion functions of a bladder and regulating influence on a tone detrusor and the switching device of a bladder outlet.

Key words: postmenopause, atrophic cysto - uretritis, phyto - estrogen.

Размещено на Allbest.ru

...