Обґрунтування застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини в комплексній терапії генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Захворювання пародонта серед стоматологічної патології займають одне з ведучих місць, при цьому за поширеністю на перший план виступає хронічний генералізований пародонтит (ГП) (Г.Ф. Білоклицька, 1996; Вишняк Г.Н., 1999; Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко, 2000; И.С. Мащенко, 2003; A. Daniel, 1988).

Уявлення про патогенез ГП з кожним роком розширюються і доповнюються відомостями про нові механізми і шляхи формування патологічного процесу в пародонті (A. Bascones et al., 2004).

Хронічний ГП характеризується прогресуючою резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка, довгостроковим перебігом, який супроводжується зниженням реактивності організму (А.Г. Сафаров с соавт., 1985; А.И. Грудянов с соавт., 2000). Важлива роль у розвитку ГП належить виникаючим порушенням імунного статусу, на які вказують багато авторів (Г.Ф. Белоклицкая с соавт., 1995; Ю.Г. Чумакова с соавт., 2002; Л.Ф. Сидельникова с соавт., 2003; И.С. Мащенко, 2003). Затягнений хронічний перебіг запально-дистрофічного процесу в пародонті обумовлено зниженням неспецифічної резистентності організму, а також недостатністю функції системи імунітету.

В зв'язку з тим, що існуючі на сьогодення методи лікування хронічного ГП не завжди достатньо ефективні, вочевидь, необхідним є пошук нових лікувальних засобів, спрямованих на активну репарацію запально-деструктивних ушкоджень пародонта і корекцію порушень імунного статусу хворих.

Експериментальні і клінічні дослідження свідчать про високу біологічну активність тканин ембріофетоплацентарного комплексу, що продукують і містять велику кількість різних біологічно активних речовин і ростових факторів, які здатні стимулювати регенерацію ушкоджених тканин реципієнта (Г.Т. Сухих с соавт., 1996; В.С. Репин с соавт., 1998; В.И. Кулаков с соавт., 1998). Крім того, в них містяться адаптогени, що стимулюють імунокомпетентні клітини, тому вони можуть здійснювати корегуючий вплив на імунітет.

Тривале збереження усіх властивостей біологічних препаратів, і навіть деяке їхнє збільшення, стало можливим завдяки досягненням кріобіології, що дозволили розробити схеми заморожування і збереження біоматеріалів протягом терміну, необхідного для здійснення різних досліджень, що забезпечують неінфекційність субстратів, що вводяться.

Дані про успішне застосування тканин фетоплацентарного комплексу у різних галузях медицини, і у стоматології включно, перераховані вище якості, що обумовлюють наявність у них вираженої здатності до місцевого і загального терапевтичного впливу на організм реципієнта, безпека методу дозволяють припустити: застосування ембріофетоплацентарних тканин людини при лікуванні захворювань пародонта є патогенетично обґрунтоване і може призвести до терапевтичного ефекту в даній групі хворих.

Мета дослідження - підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит з використанням кріоконсервованого екстракту плаценти людини.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Вивчити терапевтичну ефективність кріоконсервованого екстракту плаценти людини при генералізованому пародонтиті в експерименті.

Обґрунтувати можливість застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

Розробити показання і протипоказання до застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини для корекції імунного статусу пацієнтів з генералізованим пародонтитом.

Розробити спосіб комплексної терапії генералізованого пародонтиту з використанням кріоконсервованого екстракту плаценти людини і вивчити віддалені результати лікування.

1. Матеріали і методи дослідження

Для обґрунтування можливості застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини (КЕПЛ) для лікування запально-дистрофічного процесу в тканинах пародонта були проведені експериментальні дослідження.

Для постановки експерименту нами були відібрані 69 білих щурів-самок лінії Вістар, віком 8 місяців, вагою 200-220 г. Для індукції патології використана “фосфоліпазна” модель пародонтиту (В.М. Зубачик із співавт., 1999), запропонована Інститутом стоматології АМН України.

Терапію ГП проводили з використанням КЕПЛ у різних концентраціях, а також біомодулятора Біоглобіна, який був обраний нами як препарат порівняння, оскільки він є препаратом плаценти, однак відмінність його полягає в тому, що для знезаражування і збереження препарат піддається хімічній, а не кріообробці. Хімічна обробка білкових препаратів, як відомо, у корені змінює їхню структуру і значно знижує терапевтичну ефективність у порівнянні з властивостями нативних матеріалів.

Поділ тварин по групах був наступним: першу групу склали тварини з інтактним пародонтом (біологічний контроль); другу - з індукованим ГП без лікування; третю - тварини з ГП, що лікувався біомодулятором Біоглобіном; четверту - тварини з ГП, що лікувався КЕПЛ у різних концентраціях, які були розділені на підгрупи в залежності від концентрації КЕПЛ: перша підгрупа - КЕПЛ без розведення; друга - КЕПЛ у розведенні фізіологічним розчином натрію хлориду в 10 разів; третя - КЕПЛ у розведенні в 100 разів. Досліджувані препарати вводили внутрішньочеревно в кількості 0,5 мл, протягом 4-х днів, щодня, у ранкові часи.

Стан тканин пародонта тварин оцінювали клінічно і рентгенологічно на 26-й і 49-й дні експерименту, тобто на 7 і 30 дні після проведеного лікування. У ці ж терміни проводили лабораторне вивчення стану білої крові (Меньшиков В.В., 1987). Т-клітинну ланку імунітету вивчали за допомогою набору антищурячих Фітц-мічених моноклональних антитіл до CD3+, CD4+ і CD8+ структур виробництва “Caltag laboratories”, США (В.Г. Передерий с соавт., 1995). Кілерну активність мононуклеарів селезінки оцінювали в цитотоксичному тесті з еритроцитами курей (О.Ф. Мельников, Т.А. Заяц, 1999). Вивчали вміст у периферічній крові комплементу і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (Л.С. Резникова, 1967; П.В. Cтручков с соавт., 1985), фагоцитарну активність сегментоядерних нейтрофілів (СЯН) (М.Т. Александров с соавт., 1988).

Вивчали вміст гідроперекисів ліпідів (H. Ohkawa et al., 1979; T. Asakava et al., 1980), аскорбат-індуковане ПОЛ (Ю.А. Владимиров, А.И. Арчаков, 1972), активність неферментативної та ферментативної антиоксидантної системи в гомогенатах печінки та плазмі крові щурів при моделюванні ГП (В.З. Ланкин, С.М. Гуревич, 1976; S. Marclund et al., 1981).

Проводили патоморфологічне вивчення стану тканин пародонта тварин за рекомендаціями (Р. Лили, 1969; Д.С. Саркисов, Ю.Л. Перов, 1996).

Для клінічного вивчення ефективності застосування КЕПЛ у комплексній терапії запально-дистрофічного процесу в пародонті було обстежено 80 хворих ГП різного ступеня тяжкості з хронічним перебігом захворювання. Діагностику пародонтиту проводили відповідно до класифікації М.Ф. Данилевського (1994).

Обстеження пацієнтів проводили згідно прийнятим у наукових дослідженнях методам оцінки стану тканин пародонта. Визначали гігієнічний індекс (ГІ) за Федоровим-Володкіною (1976), папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (ПМА) у модифікації Parma (1960), пародонтальний індекс (ПІ) по Расселу (1956), ступінь кровоточивості ясен (індекс H.J.Kotzchke), глибину пародонтальних кишень вимірювали за допомогою градуйованого зонда, визначали ступінь патологічної рухливості зубів, проводили ортопантомографію щелепних кісток.

Для виконання поставлених у роботі задач пацієнтам до призначення курсу терапії та через 7 днів, 1, 6 і 12 місяців після закінчення лікування проводили вивчення імунного статусу. Стан клітинної ланки імунітету визначали за допомогою реакції непрямої поверхневої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл до фенотипічних маркерів (СД3+, СД4+, СД8+, СД19+), отриманих в імунохімічній компанії “Сорбент-лтд”, м. Москва.

Стан імунної системи оцінювали за допомогою лейко-Т-клітинного індексу (ЛТІ), імунорегуляторного індексу (ІРІ), Т/В-індексу, обчислювали кількість 0-клітин, Т+В/0-індекс (Передерий В.Г., Земсков А.М., Бычкова Н.Г., Земсков В.М., 1995).

Про стан гуморальної ланки імунітету судили за рівнем у сироватці крові імуноглобулінів (Ig) класів G, A, M (J. Mancini et al., 1965), визначали індекс гуморального імунітету (ІГІ) (Гольцев А.М., Грищенко О.В., Дубрава Т.Г. та інш., 2000), ЦІК (Гриневич Ю.А., Алферов А.И., 1981). Крім того, була проведена оцінка показників неспецифічної резистентності організму: фагоцитарного числа (ФЧ), фагоцитарного індексу (ФІ), індексу завершеності фагоцитозу (ІЗФ), бактерицидної активності нейтрофілів (БАН) (Меньшиков В.В., 1987).

Лімфоцитотоксичні аутоантитіла та гетерофільні гемолізини в плазмі крові визначали методом, запропонованим В.Д. Ісаєвою (1975).

У залежності від проведеної терапії ГП пацієнти були розділені на 2 групи: основну і контрольну. В основну групу ввійшли 37 пацієнтів, у 6 хворих відзначали початковий-I ступінь важкості ГП, у 11 - II, у 20 - III ступінь. Пацієнтам основної групи, крім загальноприйнятої комплексної терапії ГП, проводили лікування з використанням КЕПЛ (Сертифікат про державну реєстррацію медичного імунобіологічного препарату № 371/03 - 3002 00 000 від 29 травня 2003 р., виданий ДержДепартаментом з конторолю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України). КЕПЛ вводили хворим у вигляді підслизових ін'єкцій у перехідну складку передодня порожнини рота в області премолярів. Курс лікування складався з 4-х ін'єкцій, по 1-й ін'єкції щодня, у ранкові часи.

Контрольну групу склали 43 пацієнта з хронічним ГП, серед яких 7 хворих мали початковий-I ступінь ГП, 14 - II і 22 - III, яким призначали традиційну терапію. Достовірних відмінностей за статевим і віковим складом між групами виявлено не було.

2. Результати досліджень

Результати клінічної оцінки стану тканин пародонта тварин на 26-й день експерименту свідчили про наявність усіх ознак ГП як у тварин без лікування, так і у випадку застосування препаратів, щодо 49-го дня експерименту сприяли зменшенню клінічних проявів ГП, що відбивало зниження (на 50,0% у порівнянні з тваринами з ГП без лікування) значення індексу оцінки стану тканин пародонта, який був найменшим у тварин, лікованих КЕПЛ у розведенні 1:10. Дані рентгенологічного дослідження на 49-й день експерименту також свідчили про найбільш виражену стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта тварин цієї підгрупи.

Дані лабораторних досліджень периферичної крові показали, що використані в експерименті імуномодулюючі препарати мають здатність потенціювати імуно-запальний процес у ранні терміни після застосування, що виявлялося в підвищенні рівня лейкоцитозу. Однак, вже на ранніх термінах після введення КЕПЛ у розведенні 1:10 виявляв корегуючий ефект, мінімізуючи рівень лейкоцитозу.

При дослідженні клітинного імунітету встановлено, що розвиток ГП істотно спотворює стан Т-ланки. Так, на ранніх термінах відмінності визначалися зниженням відносного вмісту як загальних Т-клітин, так і їх регуляторних субпопуляцій. У більш пізні терміни збереглися низькі величини загальних Т-клітин, і, крім того, відбувся виражений перерозподіл субпопуляцій Т-лімфоцитів з відносною перевагою Т-супресорної ланки. Кожний з використаних в експерименті препаратів здійснював, деякою мірою, імунокоригуючий ефект, однак найбільш виражену імуномодулюючу активність у відношенні Т-ланки імунітету виявив КЕПЛ у розведенні 1:10.

При розвитку ГП цитотоксична активність мононуклеарів селезінки тварин знижувалася. Уведення біомодулятора Біоглобіна ще більше знижувало цю активність, у той час, коли КЕПЛ без розведення викликав гіперреакцію цитотоксичної дії мононуклеарів селезінки на ранніх термінах після введення і виснаження їхньої функціональної здатності у віддалений термін. При зменшенні концентрації БАВ у препаратах, що вводилися, спостерігався більш гармонічний імуномодулюючий ефект у відношенні цитотоксичної активності мононуклеарів селезінки.

Формування запально-дистрофічного процесу в пародонті спричиняло різьке підвищення концентрації ЦІК у периферичній крові тварин на фоні значно зниженого рівня комплементу. Усі використані в експерименті препарати зменшували накопичення ЦІК, однак цей ефект був найбільш виражений після введення біомодулятора Біоглобіна і КЕПЛ у розведенні 1:10. Крім того, КЕПЛ у розведенні 1:10 найбільш ефективно коригував рівень комплементу.

У результаті проведених досліджень установлено, що при розвитку ГП абсолютна більшість показників стану сегменто-ядерних нейтрофілів (СЯН) істотно відрізнялася від показників інтактних тварин. Знижувалися ФІ, ФЧ, індекс бактерицидності нейтрофілів і абсолютний показник бактерицидності.

При дослідженні в найближчі і віддалені терміни встановлено, що усі використані препарати мають явно виражену стимулюючу активність у відношенні фагоцитарної здатності СЯН, однак по сукупному модулюючому ефекту КЕПЛ у всіх обраних концентраціях виявив набагато більш виражений терапевтичний ефект, ніж біомодулятор Біоглобін, що свідчить про більш виражений протизапальний і бактерицидний ефект КЕПЛ.

Проведені дослідження стану прооксидантно-антиоксидантного балансу плазми крові і гомогенатів печінки тварин показали, що КЕПЛ без розведення і у розведенні 1:10 виявили виражену антиоксидантну активність, знижуючи концентрацію продуктів ПОЛ, а також інтенсивність аскорбат-індукованого ПОЛ. З усіх вивчених показників антиоксидантної системи селензалежна глутатіонпероксидазна активність у відповідь на введення КЕПЛ у всіх розведеннях нормалізувалася, а у випадку застосування КЕПЛ без розведення і у розведенні 1:10 була навіть вище, ніж у інтактних тварин при подовженні термінів спостереження.

При патоморфологічному вивченні терапевтичної ефективності досліджених препаратів встановлено виражений протизапальний ефект КЕПЛ, про що свідчить відсутність у тканинах пародонта лімфоідно-плазмоцитарної інфільтрації, ознак набряку і розладу кровообігу. КЕПЛ виявив виражену здатність стимулювати регенерацію одонтобластів, остеоцитів, а також багатошарового плоского епітелію ясен. Цікаво, що КЕПЛ без розведення й у розведенні 1:10 виявили аналогічний терапевтичний ефект.

Виявлена при патоморфологічному дослідженні здатність КЕПЛ стимулювати регенерацію кісткової тканини, епітелію слизових оболонок, розширює область його використання. Даний препарат може бути рекомендовано для застосування не тільки в стоматології, але й в інших галузях медицини (дерматології, ортопедії і травматології).

Результати експериментального вивчення впливу КЕПЛ свідчать про виражений терапевтичний ефект даного препарату у відношенні різних патогенетичних ланок ГП, таких як запальний, імунний компоненти, баланс прооксидантно-антиоксидантної системи. Крім того, КЕПЛ має виражену здатність стимулювати загоєння і регенерацію всіх тканин пародонта. Усе вищесказане дозволяє запропонувати використовувати КЕПЛ у комплексній етіопатогенетичній терапії ГП.

При об'єктивному дослідженні стану тканин пародонта пацієнтів основної і контрольної груп зареєстрована наявність ознак симптоматичного гінгівіту різного ступеня виразності відповідно з фазою патологічного процесу в пародонті. Таким чином, у пацієнтів з початковим-I ступенем важкості ГП індекс ПМА склав 31,75±3,77 у контрольній групі і 25,00±1,06 в основній, при II ступені ГП індекс ПМА в пацієнтів контрольної групи - 51,83±0,65, у пацієнтів основної групи - 53,84±1,42, при III ступені ГП - 63,23±1,43 у контрольній групі і 66,38±1,29 - в основній. Достовірних розходжень значень індексу ПМА, так саме як і ГІ Федорова-Володкіної, ПІ Рассела, індекса кровоточивості, у виділених групах не виявляли.

У хворих на ГП ясна при пальпації були пастозні, у деяких випадках, болісні, поряд з явищами гіперемії відзначався ціаноз міжзубних сосочків і, іноді, альвеолярних ясен. При II-му і III-му ступені важкості ГП відзначали усікання вершин міжзубних сосочків, рідше - гіпертрофію ясеневого краю.

Глибина пародонтальних кишень варіювала від 2-2,5 мм при початковому-I ступені важкості ГП (у середньому 2,25±0,08) до 3-4,5 мм при II ступені (у середньому 3,5±0,08) і 5-8 мм при III ступені (у середньому 5,85±0,15). Відокремлюване з пародонтальних кишень носило серозний або серозно-гнійний характер. При збільшенні глибини пародонтальних кишень виявляли посилення розростання грануляційної тканини в них. При прогресуванні патологічного процесу в пародонті ступінь рухливості зубів підсилювався і складав 1,48±0,08 при II ступені важкості ГП, 2,57±0,08 - при III-му.

При дослідженні імунного статусу хворих хронічним ГП у клітинній ланці імунітету було виявлене зниження відносного вмісту Т-лімфоцитів, а також абсолютного і відносного вмісту Т-хелперів/індукторів і Т-супресорів/ кілерів з відносною перевагою останніх, що й обумовило зниження значення імунорегуляторного індексу.

Підвищення продукції В-лімфоцитів, що їх концентрація у крові хворих ГП була на 18,0% вище умовної норми, викликало розвиток дисбалансу в гуморальній ланці імунітету у виді зниження вмісту IgА (на 21,9%), а також підвищення рівнів IgG і IgM на 32,7% і 45,9% відповідно.

У периферичній крові обстежених пацієнтів було виявлене підвищення концентрації ЦІК на 42,9% у порівнянні з умовною нормою. У той же час, на 9,9% знижувався рівень вільного комплементу. Вміст лімфоцитотоксичних аутоантитіл і гетерофільних гемолізінів в обстежених пацієнтів значно перевищував рівень відносної норми (на 98,3% і 110,1% відповідно).

При вивченні фагоцитарної здатності СЯН периферичної крові пацієнтів із ГП відзначалося пригноблення фагоцитарного захисту слизових оболонок, що характеризувалося зменшенням ФІ на 19,1%, ФЧ - на 15,0%, БАН - на 22,4%, а також зменшенням ІЗФ - на 22,3%.

З метою корекції порушень імунного статусу, що описано в обстежених пацієнтів із ГП, крім традиційної комплексної загальної і місцевої терапії був використаний КЕПЛ, який потенційно має імуномодулюючий ефект.

При проведенні динамічного диспансерного спостереження за станом тканин пародонта пацієнтів виявлений тривалий терапевтичний ефект комплексної терапії з використанням КЕПЛ. Клініко-рентгенологічна стабілізація запально-дистрофічного процесу в пародонті через 12 місяців після закінчення курсу лікування відзначена в 88,9% пацієнтів, а при проведенні традиційної терапії - у 72,4% випадків.

При дослідженні віддалених результатів корекції порушень імунного статусу пацієнтів із ГП, що одержували лікування з використанням КЕПЛ, тільки 7 з 31 вивчених показників відрізнялися від умовної норми, що складає 22,6%, а при проведенні традиційної терапії виявлене відхилення в тому чи іншому ступені виразності 19 показників імунної системи, що склало 61,3%.

В пацієнтів контрольної групи відхилення виявляли як з боку клітинного, так і гуморального імунітету. Зниженим був відносний і абсолютний вміст загальних Т-лімфоцитів і їх регуляторних субпопуляцій, ІРІ був на 17,6% нижче рівня умовної норми. Застосування КЕПЛ сприяло вираженому тривалому коригуючому ефекту у відношенні клітинної і гуморальної ланок імунітету, що відбилося в нормалізації рівня загальних Т-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів, ІРІ, В-лімфоцитів, концентрації сироваткових IgА, IgG, IgМ в периферичній крові пацієнтів із ГП. В гуморальній ланці імунітету пацієнтів основної групи було виявлено лише підвищення рівня гетерофільних гемолізинів і лімфоцитотоксичних аутоантитіл на 46,8% і 38,1% відповідно, у той час, коли в пацієнтів контрольної групи достовірно відхилялися усі показники гуморальної ланки імунітету, а саме: знижувався рівень IgА, підвищувалися рівні IgG та IgМ у порівнянні з умовною нормою, різко підвищеною була концентрація ЦІК на тлі зниження рівня комплементу, а також значно збільшувалася концентрація лімфоцитотоксичних аутоантитіл і гетерофільних гемолізинів.

З боку фагоцитарної здатності СЯН хворих основної групи виявляли нормалізацію усіх вивчених показників, крім ІЗФ, який на 13,6% знижувався у порівнянні з умовною нормою. Однак цей показник був на 10,7% вище, ніж пацієнтів контрольної групи, в яких усі показники фагоцитарної здатності СЯН було знижено.

Таким чином, проведені дослідження виявили низьку ефективність традиційної терапії ГП у відношенні корекції порушень в імунному статусі пацієнтів уже через 6 місяців після закінчення лікування. Загострення патологічного процесу в пародонті на цьому терміні спостереження реєструвалося в 2 рази частіше, ніж при використанні КЕПЛ.

Терапія з використанням КЕПЛ, який виявляє усі властивості пародонтопротекторів, такі як протизапальний, антиоксидантний, стимулюючий регенерацію ефекти, також дозволяє провести корекцію імунних порушень у пацієнтів протягом тривалого терміну (принаймні 12 місяців). У той же час спостерігається стійка клініко-рентгенологічна стабілізація запально-дистрофічного процесу в пародонті протягом 12 місяців при застосуванні способу лікування з використанням КЕПЛ.

Висновки

терапевтичний кріоконсервований плацента пародонтит

У дисертаційній роботі на основі експериментальних і клінічних досліджень представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності лікування хронічного генералізованого пародонтиту з використанням кріоконсервованого екстракту плаценти людини для корекції порушень імунного статусу, а також стимуляції процесів регенерації тканин пародонта та остеогенезу кістки альвеолярного відростка.

1. Кріоконсервований екстракт плаценти людини виявив в експерименті виражений терапевтичний ефект: знижував ступінь клінічних проявів індукованого пародонтиту у тварин на 50%, корегував усі ланки імунної системи, зокрема підвищував відносний вміст загальних Т-лімфоцитів у 2 рази, знижував вміст Т-супресорів/кілерів на 72%, підвищував імунорегуляторний індекс в 1,5 рази, знижував вміст ЦІК на 63%, підвищував рівень комплементу в 2,5 рази, а також нормалізував прооксидантно-антиоксидантний баланс, знижуючи вміст у плазмі крові гідро перекисів ліпідів на 24% і підвищуючи активність глутатіонпероксидази на 16%.

2. Застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини здійснило виражений місцевий протизапальний ефект, а також стимулювало процеси регенерації, остеогенеза і дентиногенеза у тварин, що були досліджені. Повна санація запального процесу в пародонті під впливом кріоконсервованого екстракту плаценти людини без розведення й у розведенні 1:10 відзначена у 83% тварин, що підлягало дослідженню.

3. Показаннями до застосування кріоконсервованого екстракту плаценти людини ставляться порушення в імунному статусі пацієнтів з генералізованим пародонтитом. Кріоконсервований екстракт плаценти людини виявив виражений тривалий корегуючий ефект у відношенні клітинної та гуморальної ланок імунітету, а також стимулюючий вплив на фагоцитарну активність сегментоядерних нейтрофілів. Через 12 місяців після проведення комплексної терапії генералізованого пародонтита з використанням кріоконсервованого екстракту плаценти людини відмінними від умовної норми були 7 з 31-го вивченого показника імунного статусу (22,7%), а при проведенні традиційної терапії - 19 (61,3%). При застосуванні кріоконсервованого екстракту плаценти людини враховувалися відомі протипоказання до застосування біостимуляторів.

4. Кріоконсервований екстракт плаценти людини сприяв ліквідації запального процесу і стабілізації стану тканин пародонта протягом тривалого терміну після проведеного комплексного лікування у 88,9% хворих, при проведенні традиційної терапії клініко-рентгенологічна стабілізація наставала в 72,4% пацієнтів.

Практичні рекомендації.

1. Кріоконсервований екстракт плаценти людини рекомендовано використовувати при генералізованному пародонтиті при виявленні порушень в імунному стані пацієнтів.

2. Кріоконсервований екстракт плаценти людини рекомендовано використовувати при комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у вигляді підслизових ін'єкцій препарату в перехідну складку передодня порожнини рота, по 1,0 мл, 4 ін'єкції на курс.

3. При транспортуванні кріоконсервованого екстракту плаценти людини необхідно дотримувати режиму глибокої заморозки, для чого препарати в індивідуальних розфасовках поміщають у судини Д'юара (термос) з рідким азотом (-196°С), подальше збереження можливе в умовах низькотемпературних морозильних камер (-20°С) протягом 14 днів.

4. Розморожування кріоконсервованого екстракту плаценти людини варто проводити безпосередньо перед уведенням на водяній бані при 37°С до повного відтавання. Не слід допускати повторної заморозки препаратів після відтавання.

Література

1. Куцевляк В.Ф., Куцевляк В.І., Грищенко В.В. Корекція імунологічних порушень у хворих на генералізований пародонтит із використанням препаратів фетальних тканих людини // Український стоматологічний альманах. - 2003. - № 5. - С. 33-35.

2. Куцевляк В.Ф., Гольцев А.Н., Останкова Л.В., Семенченко А.Ю., Строна В.И., Грищенко В.В. Изучение влияния криоконсервированного экстракта плаценты человека на течение экспериментального пародонтита у крыс // Вісник стоматології. - 2004. - № 1. - С. 6-11.

3. Грищенко В.В. Фагоцитарная активность сегментоядерных нейтрофилов крыс с индуцированным генерализованным пародонтитом и его коррекция с использованием криоконсервированного экстракта плаценты человека // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наукових праць. - Київ-Луганськ-Харків. - 2004. - Вип. 5 (58). - С. 59-68.

4. Патент 35192 А, Україна, МПК 6, А 61К 35/00. Спосіб лікування генералізованого пародонтиту /Грищенко В.І., Куцевляк В.Ф., Куцевляк В.І., Прокопюк О.С., Строна В.І., Грищенко В.В.; Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України. - №99094885; Заяв. 01.09.1999; Опубл. 15.03.2001. - Бюл. №2.

5. Грищенко В.В. Фетальные ткани в комплексной терапии болезней пародонта // Медицина третього тисячоліття: Збірник тез конференції молодих вчених ХДМУ (Харків, 17-18 січня 2001 р.). - Харків, 2001. - Частина III. - С. 86-87.

6. Куцевляк В.Ф., Грищенко В.В., Куцевляк В.И. Возможности применения плодовых тканей в комплексной терапии заболеваний пародонта // Нові технології в медицині: Мат. наук.-практич. конференції молодих вчених ХМАПО (Харків, 25 грудня 2001 р.). - Харків, 2001. - С. 43-44.

Размещено на Allbest.ru