Наукове обґрунтування застосування методів альтернативної терапії в комплексному лікуванні хворих на хронічний простатит

До 7 доби в контрольній групі зміни продовжували прогресувати і кількість дегранулюючих клітин зросла на 147% у порівнянні з вихідним рівнем, у той час, як до цього ж терміну в основній групі настав переломний момент у вигляді зниження кількості клітин до 51%. У групі, що отримувала окс-спрей, до 21 доби спостерігалося значне число дегранулюючих клітин, у той час як у хворих, що застосували Траумель С, їхня кількість була не виражена і стосовно вихідного рівня носила статично недостовірний характер. Використання ПАЙЛЕР-світла з препаратом Траумель С перешкоджає паталогічній дегрануляції, ефективно ліквідує запалення в залозі і скорочує терміни лікування. Таким чином, результати досліджень показують, що при простатиті відмічається дегрануляція ТБ і накопичення опасистих клітин, що зумовлено, з однієї сторони, дефіцитом кисню, а з другої - наростаючими запальними змінами. Така можливість цілком очевидна, оскільки при гострому простатиті дифузія кисню протікає менш інтенсивно і кисневий дефіцит тканин зростає. Це призводить до підсилення ПОЛ мембран, більш вираженому в гострому періоді, що є одним із найважливіших патофізіологічних механізмів активації опасистих клітин. Запропонований метод лікування ХП перешкоджає вираженим зрушенням дегрануляції ТБ при ХП, що зумовлено впливом препаратів на процеси транспорту і споживання кисню не тільки ПЗ, але й іншими тканинами. Це обумовлено не тільки їх участю в мікроциркуляторних змінах на етапі запалення, але і безпосереднім впливом речовин, що секретуються опасистими клітинами на відновні процеси в ПЗ. Наведені результати дослідження свідчать про ефективність включення в комплекс патогенетичної терапії захворювань ПЗ ПАЙЛЕР-світла в різних модифікаціях. Успіх лікування цього захворювання залежить тільки від оптимального поєднання в лікувальному комплексі всіх наявних в арсеналі уролога засобів. На цей метод лікування отримано патент України (№2000020730 39307А „Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту”).

З метою підтвердження ефекту АГТ були простежені в динаміці зміни імунологічних показників. На початку лікування КГП і алопатичними препаратами, а також протягом першого тижня установлено незначне зменшення (на 1,3%) при використанні алопатичних препаратів і їх збільшення на 1,8% при лікуванні АГТ. Відсотковий вміст клітин, які утворюють бластні форми з ФГА при традиційному лікуванні, зменшився порівняно з вихідним рівнем на кінець лікування на 3,6%, у той час як при застосуванні АГТ, він збільшився на 6,5%. При вивченні даних імуноглобулінів класів G, A і М в плазмі крові, вираженої різниці в порівнянні з вихідними даними установлено не було. При вивченні впливу КГП і алопатичних препаратів на клітинний і гуморальний імунітет, найбільші зміни наступали на 14 добу після початку лікування, при використанні традиційних методів відмічено значне зменшення кількості CD3⁺- і СD22⁺-лімфоцитів, яке було статистично достовірним у пролікованих антибактеріальними препаратами. На 14 добу також продовжувалось зниження показників Т-лімфоцитів, що пояснюється токсичним впливом препаратів даної групи на всі ланки імунітету, порівняно з КГП, де навпаки відмічено їх достовірне збільшення на 1,2%. До 30 доби медикаментозного лікування відмічено кількісні і якісні зміни Т-системи імунітету. При традиційному лікуванні кількість Т-лімфоцитів була на 1,9% нижче вихідної, в той час при лікуванні КГП вона зросла на 7,1%. Концентрація показників гуморальної ланки імунітету за вмістом імуноглобулінів у сироватці крові корелювала з даними Т- і В-систем імунітету. Таким чином, вивчення імунологічних критеріїв у хворих на ХП, відображають характер змін в організмі і ПЗ.

Клінічна ефективність ендоуретрального лазерофорезу вивчена у 47 пацієнтів з ХП у фазі загострення. Методика заключалась у впливі на ПЗ портативним лазерним апаратом “ЛІКА-1” інфрачервоного діапазону на основі арсеніду галію, з довжиною хвилі 0.95 мкм і потужністю 20 МВт. При лікуванні 18 хворих (1 група) трансректальна лазеротерапія проводилась 25 хвилин через спеціальний ректальний наконечник впродовж 10 днів в поєднанні з антигомотоксичними препаратами, які хворі отримували амбулаторно. За наявності дизурії і уретральних виділень проводився лазерофорез ПЗ ендоуретральним світловодом на рівні сім'яного горбика препаратом Tраумель С по 1 ампулі, який попередньо інстилювався в уретру на 10 хвилин. Об'єм розчину на один лазерофорез складав 2,2 мл, оскільки запропонований об'єм є оптимальним для виконання обробки простатичного відділу уретри сфінктером. Технологія: після обробки антисептичним розчином головки статевого члена і зовнішнього отвору уретри в уретру вводять до внутрішнього сфінктера сечового міхура уретральний катетер, змащений гліцерином, потім по ньому вводиться 2,2 мл препарату Траумель С і катетер витягується. Вплив на ПЗ проводився портативним лазерним апаратом “ЛІКА-1” ІЧ - діапазону на основі арсеніду галію з довжиною хвилі 0,95 мкм і потужністю 20 мВт. Через 10 хвилин лазерний світловод діаметром 6 мм, змащений гліцерином, вводиться до рівня сім'яного горбика, і проводять лазерофорез. Поверхня світловоду має ізотропний розсіювач, і перебування її в водяному середовищі має прямий і рівномірний вплив на ПЗ. Процедуру виконують через день. Хворим, у яких діагностується ІП або ГП, проводять курс, який складається із 8-10 процедур. При ГП повинно бути виконано не менше 10-12 щоденних процедур лазерофорезу. Температура інстильованого розчину повинна приблизно дорівнювати температурі тіла (35-37°С). Результати проведеного дослідження свідчать про високу ефективність цього місцевого лікування. 84% пацієнтів з вираженими больовим синдромом і дизуричними явищами до 4-5 сеансу відзначили ліквідацію больового синдрому і відновлення нормальної частоти сечовипускання. Розроблені методи місцевого лікування забезпечили клінічне видужання в 82±3,4% хворих, що на 22% вище контролю. Застосування лазерофорезу в поєднанні з АГТ дозволяє помітно полегшити стан хворих в дебюті захворювання і скоротити їх терміни лікування. На цей метод лікування отримано патент України №98116077 31903А „Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту”.

Фармакопунктура є методом, який поєднує у собі рефлексотерапію з гомеопатією і є новим напрямком у розвитку акупунктури. Вона являє собою точкову ін'єкцію лікарських препаратів у БАТ. При цьому виходить подвійна терапевтична дія - стимуляція точок і гомеопатичний вплив. Таке методика аналогічна ефекту стимуляції точок голками, однак значно перевищують ефект, ніж при звичайному підшкірному введенні лікарських препаратів, тому що вводяться в дію властивості БАТ і найбільш ефективними є TR5; F2; Е36. Застосовуючи фармакопунктуру, можна також запобігти або послабити захворювання. Ступінчаста АГТ (5 ступенів) проводиться в один прийом. Для цих цілей використовується венозна кров і нозодний препарат, в залежності від етіології виділеного збудника (частіше всього, враховуючи асоціати - Trichomonaden-Fluor). Після внутрішньовенної ін'єкції та залишення крові в голці або лише до слабкого забарвлення розчинів 1 ступеня Coensime compositum+Ubichinon compositum, надівши голку виконується енергічне струшування 10-20 разів. Після цього розчин вводиться в БАТ RP6. Під час 2 ступеня розчин із шприца ін'єкціююється п/ш так, щоб в ньому залишилося незначна кількість розчину 1 ступеня (в канюлі шприца), в той же шприц набирають Mucosae compositum+Hepar compositum, знову струшують і вводять п/ш в БАТ Е36. Залишають частину розчину в канюлі і виконують 3 ступінь: Solidago compositum вводять п/ш в F2, залишають частину розчину і проводять 4 ступінь, вводять п/ш Tраумель С в область V31. Залишають частину розчину і проводять 5 ступінь: Echinacea compositum+Solidago compositum в область V32, V33. Ступені з другого і наступні ні в якому випадку неможна виконувати внутрішньовенно. Проміжки між сеансами повинні складати не менше 5 діб, що необхідно для розвитку біологічних реакцій організму. Якщо настало погіршання, повторний курс необхідний, коли воно закінчиться. При вираженому больовому синдромі з полакіурією доцільно застосування свічок (Viburcol по 1 свічці двічі на добу впродовж 6-10 діб) в поєднанні з парентеральним введенням Tраумелю С (по 2 мл в надлобкову ділянку впродовж 5 днів). Рекомендується поєднання з Echinacea compositum, що призводить до активізації мезенхімального імунітету, реактивації ураженої імунної системи, особливо часто після безуспішної антибактеріальної терапії. Дана методика лікування є методом вибору. Вона може дати терапевтичні результати, тривалість яких буде довготривалою. Метод не має побічних ефектів. На це нами отримано патент України №98126493 32006А „Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту”.

Ураження ПЗ асоціатом майже ніколи немає специфічної клінічної картини. Частіше для асоціатів є безсимптомне носійство, що при тривалому існуванні не менш небезпечно для макроорганізму, ніж гострий процес. Якщо розглянути асоціат, де умовно є присутнім повний спектр інфекційних агентів, то черговість лікування така: санація від трихомонадної інфекції з наступним контролем вилікованості. За наявності гонококової інфекції - терапію починають після негативного контролю трихомоніазу; у подальшому лікують хламідійну та уреаплазменну інфекція, а потім - противірусна терапія.

З метою вивчення ролі комбінованої терапії (антибіотики+АГТ) при бактеріальних простатитах або при мікст-інфікуванні, нами проведено дослідження 37 пацієнтів. Контрольну групу склали 30 хворих, які отримували тільки антибактеріальну терапію (рокситроміцин, кларитроміцин). Рулід приймався по 300 мг, а клацид по 500 мг на добу впродовж 10-15 днів, у залежності від ваги хворого і тривалості захворювання. Один із антибіотиків приймався в поєднанні з комплексними гомеопатичними препаратами. Поєднання наступних антигомотоксичних препаратів має виражену протизапальну, антибактеріальну, імуномодулюючу і антигістамінну дію. Комбінація антигомотоксичних препаратів Ехінацея композитум, Псоринохель, Траумель, Лімфоміозот, Убіхінон композитум вводилась методом біопунктури по 1 ампулі у вказаній послідовності по БАТ Е36, ТR5, F2. Гомотоксичне лікування простатитів проводилось методом ступінчастої аутогемотерапії АГТ за Реккевегом. Універсальність і унікальність АГТ як особливого напрямку в лікуванні даної категорії хворих витікає із інтеграції науково обгрунтованого патогенетичного діагнозу і відповідного йому терапевтичного методу. Взаємодія між даними фармпрепаратами можлива при одночасному застосуванні декількох лікарських засобів. Фармакологічна дія використаної комбінації не була токсичним фактором для пацієнтів, а навпаки, послабляла негативні наслідки антибіотикотерапії. Через те, що можливо одночасно проводити лікування на фармакологічних і гомеопатичних рівнях, такий вибір нам здається доцільним. Застосовані препарати в даному випадку не витісняють один одного із комплексів з білками і не викликають негативного токсичного поєднаного ефекту. При обстеженні на трихомонади 78 пацієнтів з ХП виявлені атипові форми трихомонад у різних комбінаціях з іншими інфекціями, які передаються статевим шляхом. Цикл застосування антибіотика чергується з циклом стимуляції вегетації трихомонади перед наступним циклом антибіотика. Після першого курсу циклічної терапії у чоловіків трихомонади не виявлялись у 50% випадків.

При комбінованій терапії (антибіотики+АГТ) у 85% хворих контрольної групи відзначили ліквідування болю при нормалізації показників гемодинаміки, тоді як у групі, яка застосовувала тільки традиційну терапію, результати більш скромні. Доведено можливість і доцільність проведення лікування на фармакологічних і гомеопатичних рівнях. За даними наших досліджень, клінічна ефективність застосування антибактеріальної терапії в хворих без використання АГТ склала 83%, тоді як при поєднаному їхньому застосуванні вона відзначена в 91% пацієнтів.

Таким чином, проведені нами дослідження дозволили розробити принципово нову класифікацію ХП, основану на об'єктивній характеристиці кровотоку в ПЗ, а дослідження вмісту глікогену та окислювально-відновних ферментів дегідрогеназ тканинного дихания, вивчення продуктів ПОЛ, дегрануляції тканинних базофілів і стану імунного статусу показали, що ХП - це не місцеве захворювання, а процес, що стосується багатьох органів і систем. Використання АГТ показало її суттєву перевагу перед традиційним лікуванням, оскільки вона призводить до нормалізації патологічного процесу не тільки в ПЗ, але й у всьому організмі, що виявляється більш швидким досягненням клінічного ефекту.

ВИСНОВКИ

1. Розроблений метод альтернативної терапії хворих на абактеріальний хронічний простатит, ефективність якого складає 84±11%. 15±5% хворих відзначають покращання клінічного перебігу. Використання альтернативних методів лікування підвищує ефективність лікування на 12-14%.

2. На основі вивчення регіонального кровотоку в передміхуровій залозі за допомогою трансректальної ультразвукової доплерографії виявлені судинні механізми виникнення ХП та розроблена їх гемодинамічна класифікація: ішемічний, гіперемічний та змішаний. При помірно вираженому ступені ішемії кровоток знижується на 10-15%, при середній формі - на 20-25% і при різко вираженій ішемії кровопостачання залози зменшується на 65 та більше відсотків (патент на винахід №20031110157).

3. Для диференційної діагностики хронічного простатиту розроблений показник індексу резистентності: значення індексів резистентності вище 0,75 свідчать про склероз передміхурової залози; 0,65-0,75 - відсутність порушення гемодинаміки (норма); нижче 0,65 - гострий запальний процес у передміхуровій залозі (патент на винахід №20031211258).

4. При вивченні внутрішньоклітинного гомеостазу в нейтрофілах периферичної крові виявлено зменшення вмісту внутрішньоклітинного глікогену на 28,3±3,2%. Застосування альтернативної терапії має глікогензберігаючий ефект і сприяє відновленню глікогену в більш короткий термін у порівнянні з традиційним лікуванням. У динаміці його вміст при альтернативних методах лікування на 2% нижче вихідного рівня у той час, як при традиційному лікуванні його дефіцит складає 13%.

5. При вивченні процесів тканинного дихання на клітинному рівні у хворих на хронічний простатит виявлено зменшення активності ключових окислювально-відновних ферментів гліколізу (глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа на 14,3±1,8%, лактатдегідрогеназа на 15,6±2,1%) і циклу Кребса (сукцинатдегідрогеназа на 28,2±3,7%), що свідчить про кисневий дефіцит. Процеси гіпоксії, що виявляються на гуморальному рівні в нейтрофілах периферичної крові є відображенням аналогічних змін у тканинах передміхурової залози. При використанні антигомотоксичної терапії зворотна динаміка цитохімічних показників у нейтрофілах периферичної крові спостерігається на 5 добу у той час, як при традиційному лікуванні - на 10 добу.

6. Виявлені зміни в системі перекисного окислення ліпідів за даними різних показників у 85,2% хворих. Еритроцитарно-плазмовий дисбаланс вмісту загальних ліпідів крові при традиційних методах спостерігається до 10 доби, а при антигомотоксичній терапії - до 5 доби.

7. Траумель-світлопунктура біологічно активних точок ПАЙЛЕР-світлом підвищує лікувальну ефективність при використанні антигомотоксичної терапії, у порівнянні з оксигенованою водою (оксі-спрей) у 4,2 рази ефективніше, за рахунок перешкоди дегрануляції тканинних базофілів і нормалізації гемодинаміки (патент на винахід №2000020730).

8. Антигомотоксична терапія має позитивний вплив на стан клітинного і гуморального факторів імунітету. При її застосуванні спостерігаються достовірно вищі ніж у групах, що отримували традиційну терапію показники кількості CD3⁺ (відповідно:38,8±2,3 та 46,2±3,1), функціональної активності Т-лімфоцитів (РБТЛ із ФГА) (31,6±2,2 та 42,2±2,5), кількості В-лімфоцитів (CD22⁺) (15,2±1,4 та 19,3±1,5), рівень імуноглобуліну А в периферичній крові (1,179±0,017 та 1,355±0,016).

9. Розроблені методи місцевого лікування (ендоуретральний траумель-лазерофорез) забезпечують клінічне видужання і зменшення патологічних симптомів у 82,6% хворих, що на 22,2% вище, ніж при використанні традиційних методів лікування (патент на винахід №98116077).

10. Виявлено клінічний ефект фармакопунктури з введенням антигомотоксичних препаратів у біологічно активні точки у 87,5% випадків із тривалою ремісією при термінах лікування до 25 діб. При традиційних методах - відповідно 64,3% та 30-45 діб (патент на винахід №98126493)

11. Ефективність використання антибактеріальної терапії в сполученні з антигомотоксичною терапією у хворих на хронічний бактеріальний простатит складає 94,2%. Терапевтичний ефект антибактеріальної монотерапії - 79,3%.

12. При лікуванні хворих на хронічний простатит, що викликаний змішаною інфекцією, розроблені методи лікування забезпечують у 92,5% хворих етіологічне вилікування, що на 22,5% вище, ніж при використанні традиційних методів лікування.

Практичні рекомендації

1. Запропоновано алгоритм лікування хворих на ХП, на основі якого рекомендовано складати патогенетичний курс лікування. В ньому показано місце АГТ в терпії захворювання.

2. Запропонована гемодинамічна класифікація ХП, на основі якої забезпечується індивідуальний підхід до кожного хворого.

3. Визначений гемодинамічний механізм виникнення ХП, розкрито основні біохімічні ланки його патогенезу, на які слід звертати увагу лікарю при проведенні курсу лікування, вивчено стан основних органів та систем організму чоловіка при ХП.

4. Удосконалено спосіб діагностики ХП шляхом дослідження кровопостачання ПЗ за допомогою трансректального ультразвукового дуплексного сканування її судинної сітки. Запропонований спосіб дозволяє провести диференційну діагностику між гіперемічною та ішемічною формами простатиту та оцінити гемодинаміку ПЗ.

5. Запропоновано систему використання антибіотиків при поєднаному застосуванні з антигомотоксичними препаратами, що не призводить до конфлікту з білковими комплексами і не викликає негативного токсичного ефекту, а навпаки, послаблює побічну дію антибактеріальної терапії.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клименко П.М. Биохимические аспекты диагностики и лечения острого простатита // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского.- Симферополь, 1996.- Т.132, Ч.II.- С.186-191.

2. Клименко П.М. Препарат Testis Compositum в лечении сексуальных расстройств // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского.- Симферополь, 1997.- Т.133, Ч.I. - С.73-77.

3. Клименко П.М. Цитохимические аспекты диагностики и лечения простатитов // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского.- Симферополь, 1997.- Т.133, Ч.IІІ. - С.92-98.

4. Клименко П.М. Сочетанное применение лазерного ИК-излучения и гомотоксикологических препаратов при простатитах // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского.- Симферополь, 1997 - Т.133, Ч.IІІ.- С.79-84.

5. Клименко П.М. Возможности иридодиагностики в распознавании патологии предстательной железы и её гомотоксикологической коррекции // Вестник физиотерапии и курортологии. -1998.- №2.- С.41-44.

6. Клименко П.М. Гомеопатическая терапия хронического простатита у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Клiнiчна хiрургiя.- 1998.- №12.- С.43-45.

7. Клименко П.М., Белый И.В. Современные подходы к лечению хламидийных простатитов // Таврический медико-биол. вестник.- 1998.- №3/4.- С.59-63.

8. Клименко П.М. Цитохимические показатели содержания гликогена в нейтрофильных гранулоцитах периферической крови у больных простатитом // Клiнiчна хiрургiя.- 1999.- №1.- С.33-34.

9. Клименко П.М. Современные методы диагностики и лечения простатита // Клiнiчна хiрургiя.- 1999.- №7.- С.33-35.

10. Горпинченко І.І., Клименко П.М. Зміни загальних ліпідів при гомотоксичному лікуванні простатитів у віддалені терміни // Урологія. - 2000.- №4.- С.66-69.

11. Колбасин П.Н., Клименко П.М., Белый И.В. Комплексное применение поляризованного света при лечении хронических простатитов // Вестник физиотерапии и курортологии.-2001.- №1.- С.76-80.

12. Сегалов В.М., Колбасин П.Н., Клименко П.М. Применение антигомотоксической терапии в санаторно-курортном лечении хронических простатитов // Вестник физиотерапии и курортологии.- 2001.-№1.- С.45.

13. Клименко П.М., Павловский Ю.Э., Матулевич С.Г. Комплексная ультразвуковая диагностика острых и хронических простатитов // Таврический медико-биологический вестник. - 2002.- Т.5, №2.- С.72-77.

14. Клименко П.М., Притуло О.А. Опыт применения роксида в комплексном лечении больных хламидийным простатитом // Дерматология. Косметология. Сексопатология, 2002.- №1/2 (5). - С.144-148.

15. Клименко П.М., Павловський Ю.Є., Колбасіна Л.П Результати клінічного іспиту ефективності препарату Флокс-Т у хворих на бактеріальний простатит і його доплерографічна оцінка // Урологія.- 2003.- №1.- С.10-14.

16. Клименко П.М. Притуло О.А. Павловский Ю.Э. Гемодинамические аспекты хронических простатитов и их допплерографическая оценка // Українский журнал дерматології, венерології, косметології. - 2003. - №6. - С.63-68.

17. Горпинченко И.И., Клименко П.М., Павловський Ю.Э. Гемодинамическая классификация простатитов // Здоровье мужчины. - 2004. - №1(8). - С.44-49.

18. Клименко П.М., Комаревцев В.Н., Павловский Ю.Э. Результаты клинического испытания эффективности препарата Клабакс у больных бактериальным простатитом и его допплерографическая оценка // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №1. - С.64-66.

19. Клименко П.М. Шамилова И.А. Роль ассоциированных инфекций (ассоциатов) в возникновении хронических простатитов // Таврический медико-биологический вестник. - 2004. - №2. - С.-71-75.

20. Клименко П.М. Гемодинамические расстройства предстательной железы при хроническом простатите и возможность их коррекции альфа-адреноблокатором тамсолузином // Здоровье мужчины. - 2005. - №1(12). - С.93-98.

21. Горпинченко И.И., Клименко П.М., Павловский Ю.Э. Дифференциальная ультразвуковая диагностика простатитов // Здоровье мужчины. - 2005. - №1(12). - С.111-114.

22. Клименко П.М. Результаты клинического испытания эффективности препарата Омник у больных бактериальным простатитом и его допплерографическая оценка // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского.- Симферополь, 2004. - Т.140,- С.40-45.

23. Клименко П.М. Пат. 98116077 Україна, МКИ А 61 М 25/00 Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту: Пат. 98116077 Україна, МКИ А 61 М 25/00 № 31903А (Україна) Заявл. 17.11.98; Опубл. 15.12.2000.- Бюл.№7-ІІ НКИ. - 2с.

24. Клименко П.М. Пат. 98126493 Україна, МКИ А 61 М 25/00 Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту: Пат. 98116077 Україна, МКИ А 61 М 25/00 № 32006А (Україна); Заявл.08.12.98; Опубл. 15.12.2000. Бюл.№7-2 НКИ. -2с.

25. Клименко П.М., Колбасін П.М., Залевська І.М Пат. 2000020730 Україна МКИ А 61 М 25/00 Спосіб лікування хронічного неспецифічного простатиту: Пат. 2000020730 Україна, МКИ А61К35/78 № 39307А (Україна); Заявл. 10.02.2000; Опубл.15.06.2001. Бюл.№5 НКИ. -2с.

26. Клименко П.М. Павловський Ю.Є. Пат. 20031110157 Україна МКИ А 61 М 25/00 Спосіб діагностики хронічного неспецифічного простатиту: Пат. 20031110157 Україна, МКИ А61М25/00 №39307А (Україна); Заяв.11.11.2003; Опубл. 15.09.2004. - Бюл. №9 НКИ. -3с.

27. Клименко П.М. Павловський Ю.Є. Пат. 20031211258 Україна МКИ А 61 М 25/00 Спосіб диференційної діагностики захворювань передміхурової залози: Пат. 20031211258 Україна МКИ А61В8/04 №70573А (Україна); Заяв. 09.12.2003; Опубл. 15.10.2004. - Бюл. №10 НКИ.- 3с.

28. Клименко П.М. Антигомотоксическая терапия хронических простатитов // Биологическая терапия.- 1998.- №1.- C.40-42.

29. Клименко П.М. Применение циклопара при простатите, осложненном уролитиазом // Мистецтво лікування - 2005.- №3(019).-С.92-95.

30. Клименко П.М. Использование гомеопатической терапии в лечении простатита и его цитохимические критерии диагностики // Проблемы медицины.- 1998.- №4(4).- С.18-21.

31. Клименко П.М. Коррекция гемодинамических расстройств при хроническом простатите препаратом гемороль // Новости медицины и фармации. - 2005. - №1(161). - С.6-7.

32. Клименко П.М. Показатели содержания внутриклеточного гликогена у больных с воспалительными заболеваниями предстательной железы при лечении препаратом Гентос // Традиционные и нетрадиционные методы лечения в современной фармакотерапии: Мат. IV Укр.-Австрийский симпозиум.- К., 1998.-С.149-152.

33. Клименко П.М. Использование гомеопатической терапии в лечении простатита и его цитохимические критерии диагностики // Традиционные и нетрадиционные методы лечения в современной фармакотерапии: Мат. IV Укр.-Австрийский симпозиум.- К., 1998.-С.153-156.

34. Клименко П.М. Применение аппарата Биоптрон при лечении хронического простатита и его осложнений // Материалы юбилейной науч.-практ. конф. посвященной пятилетию деятельности Zepter в Украине.- К., 1999.- С.67-71.

35. Клименко П.М. Биологическая концепция оценки тяжести течения простатита // Акт. вопр. развития инновационной деятельности в государствах с переходной экономикой. НАН Украины 80 лет.- Симферополь, 2001.- С.248-249.

36. Клименко П.М. Современные подходы к лечению трихомонадных простатитов // Актуальные проблемы современной сексологии и репрудоктологии // Сб. тезисов научно-практической конф.- К., 2003.- С.46-47.

37. Клименко П.М. Гемодинамика предстательной железы и её коррекция антигомотоксическими препаратами // Актуальные проблемы современной сексологии и репрудоктологии// Сб. тез. науч.-практ. конф.- К., 2003.- С.47-48.

38. Клименко П.М. Траумель-лазерофорез при лечении хронических простатитов // Актуальные проблемы современной сексологии и репрудоктологии: сб. тез. науч.-практ.конф. - К., 2003. - С.49-49.

39. Клименко П.М. Гемодинамические нарушения в предстательной железе и их коррекция антигомотоксическими препаратами // Юбилейная междунар. науч.-практ. конф., посвященная 220-летию со дня основания 1472 Военно-морского госпиталя имени Н.И. Пирогова: сб. научн. тр. - Севастополь, 2003. - С.83-84.

40. Клименко П.М. Гемодинамические нарушения в предстательной железе при мужском климаксе // Труды науч.-прак. конф. Мужской и женский климакс. Состояние проблемы. Пути решения.- Симферополь, 2003.- С.19-20.

41. Клименко П.М. Методические рекомендации по применению гомотоксикологии в лечении урологических больных: методические рекомендации для студентов.- Симферополь, КГМУ, 1998.- 18 с.

42. Klimenko P.M. Homeopathic Therapy of Chronic Prostatitis among Liquidators of the Accident at the Chernobyl Atomic Pawer Station (CHAPS) // Biomedical Therapy. - Albuquerque, NM 87192. - 1999. - №4. - P.147-148.

43. Klimenko P.M., Lubarskiy A. To Evaluation of Intracellular Glycogene Volume in Patients with Prostatitis against a Background of Gentos Application // Advances in clinical and experimental medicine. Bimonthly. Urology, 2003.- Vol.12.- No.4.- P.160

44. Klimenko P.M., Lubarskiy A. Complex Correction of Dysuric and Psychovegetative Effects after Post-Operative Treatment of BHP (Benign Hyperplasia of the Prostate) through Evolutionary Perspectives // Advances in clinical and experimental medicine. Bimonthly. Urology, 2003.- Vol.12.- No.4.- P.161.

Размещено на Allbest.ru