Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН ім. В.П. КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ

14.01.14 - ендокринологія

УДК 616.379-008.64-036.3-085.272.3

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

АВТОРЕФЕРАТ

ПРОФІЛАКТИЧНА ТА ЛІКУВАЛЬНА ДІЯ МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ “ЗБРУЧАНСЬКА” КУРОРТУ САТАНІВ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ ТА ПОРУШЕНІЙ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО ГЛЮКОЗИ

Кирилюк Микола Дмитрович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Буковинській державній медичній академії та санаторії “Збруч” курорту Сатанів Хмельницької області

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Паньків Володимир Іванович, Буковинська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Лучицький Євген Васильович, Інститут ендокринології та обміну речовин ім.В.П.Комісаренка АМН України, завідувач відділенням клінічної андрології

кандидат медичних наук, доцент Приступюк Олександр Максимович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, доцент кафедри ендокринології

Провідна установа: Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, відділ клінічної ендокринології, м. Харків

Захист відбудеться “7” червня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (04114, м.Київ-114, вул. Вишгородська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (04114, м.Київ-114, вул. Вишгородська, 69).

Автореферат розісланий “6” травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук Калинська Л.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема вдосконалення діагностики та диференційованих підходів до лікування цукрового діабету (ЦД) є однією з найбільш актуальних у сучасній медицині. Тенденція до постійного зростання захворюваності, особливо серед осіб працездатного віку, переважно прогресуючий перебіг, часті ускладнення, значні інвалідизація та смертність зумовлюють велике соціально-економічне значення цієї проблеми [Боднар П.М., 2001; Тронько М.Д. та співавт., 2002; Єфімов А.С. та співавт., 2005].

Цукровий діабет цілком справедливо визначений Всесвітньою організацією охорони здоров'я як епідемія особливого неінфекційного захворювання, котра стрімко поширюється у багатьох країнах. Указом Президента України від 21 травня 1999 р. було затверджено Комплексну національну програму “Цукровий діабет”, основні завдання якої присвячені організації системи профілактики ЦД, його ускладнень і вдосконаленню медико-соціальної і реабілітаційної допомоги хворим. У комплексі реабілітаційних заходів хворих на ЦД важливе місце належить санаторно-курортному лікуванню, при якому, крім загальноприйнятих методів терапії ЦД (дієта, пероральні цукрознижувальні препарати, інсулін та ін.), використовується лікувальна дія природних фізичних факторів [Балаболкин М.И., 2000; Єфімов А.С. та співавт., 2001]. Різноманітні природні і фізичні фактори, не володіючи безпосереднім впливом на патогенетичні механізми ЦД, стимулюють опірність організму, підвищують функціональну активність нейрогуморальних систем, сприяють оптимізації методів лікування [Улащик В.С., 2003]. Основним із таких чинників є внутрішнє вживання мінеральних вод [Орлов О.Б. та співавт., 2002].

Незважаючи на те, що дослідження складу і властивостей мінеральної води типу “Нафтуся” розпочалися ще у першій половині минулого століття, наші знання про цей відомий лікувальний чинник і на сьогодні залишаються недостатніми. Проблема полягає у тому, що методично якісний і кількісний хімічний аналіз органічних речовин у загальній суміші різнокомпонентного складу дуже складний. Дослідженнями останніх років встановлена здатність питних мінеральних вод формувати довготривалі адаптаційні реакції в гормональних системах різного рівня. Більш докладно ці питання вивчені в експерименті і значно менше в клініці при ЦД 1 типу [Крашеница Г.М. та співавт., 1997]. У хворих на ЦД 2 типу та осіб з порушеною толерантністю до глюкози (ПТГ) вивчення впливу мінеральних вод на вуглеводний обмін практично не здійснювалось. А саме ця проблема заслуговує більшої уваги як з теоретичних, так і практичних позицій.

Ріст поширеності та значна частота ускладнень ЦД визначає серйозну медико-соціальну значущість і науково-практичну актуальність всебічного вивчення цієї проблеми. Актуальним є не лише пошук нових цукрознижувальних засобів, але й вивчення можливостей впливу на перебіг ЦД факторів природного походження, в тому числі реабілітаційного лікування з використанням мінеральних вод, які дозволяють здійснювати всебічний вплив на порушений при діабеті функціональний стан органів і систем. У зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення у хворих на ЦД впливу слабомінералізованої (1 г/л) хлоридно-гідрокарбонатної кальцієво-магнієво-натрієвої води “Збручанська” курорту Сатанів на обмінні процеси, на рівень базальної і стимульованої глюкозою глікемії та інсулінемії як внаслідок одноразового її прийому, так і при курсовому лікуванні у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планових наукових досліджень Буковинської державної медичної академії “Мікроекологія тонкої кишки у хворих на цукровий діабет різного віку та хронічні неспецифічні захворювання легень” (номер державної реєстрації 0198V005598).

Вказаний напрямок співпадає з основною метою Комплексної програми “Цукровий діабет” в Україні (Указ Президента України від 21.05.1999 р. №545/99), скерованої на профілактику та зменшення розвитку ускладнень цукрового діабету, збільшення тривалості життя хворих на цукровий діабет, а також підвищення його якості.

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження. На підставі клінічних, біохімічних та імунорадіометричних досліджень оцінити доцільність застосування мінеральної води “Збручанська” курорту Сатанів для лікування і реабілітації хворих на цукровий діабет 2 типу та осіб з порушенням толерантності до глюкози.

Задачі дослідження:

1. Вивчити біохімічні та гормональні показники у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ до і після лікування на курорті Сатанів.

2. Дослідити вплив мінеральної води “Збручанська” на функціональний стан бета-клітин підшлункової залози у пацієнтів з різним ступенем порушення вуглеводного обміну.

3. Провести аналіз показників ліпідного обміну та системи гемостазу в процесі курортного лікування із застосуванням мінеральної води “Збручанська”.

4. Вивчити вплив комплексної курортної терапії хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ на показники медико-соціальної реабілітації.

5. Розробити методи курортного лікування хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ із застосуванням мінеральної води “Збручанська”, як етапу оптимізації терапії і профілактики ускладнень цієї недуги.

Об'єкт дослідження. Удосконалення комплексного лікування, реабілітації та профілактики цукрового діабету.

Предмет дослідження. Клініко-метаболічні та гормональні показники у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ в процесі лікування із застосуванням мінеральної води “Збручанська” курорту Сатанів.

Методи дослідження - для оцінки впливу внутрішнього застосування мінеральної води “Збручанська” та функціонального стану бета-клітин підшлункової залози використані загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні методи обстеження, в тому числі дослідження рівня імунореактивного інсуліну (ІРІ), С-пептиду та глікозильованого гемоглобіну в крові.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено можливості і доцільність використання комплексної курортної терапії із внутрішнім застосуванням мінеральної води “Збручанська” курорту Сатанів як засобу первинної профілактики в осіб з ПТГ.

Отримано нові дані про вплив природної питної мінеральної води “Збручанська” на перебіг ЦД 2 типу і ПТГ. Доведено, що курортне лікування із застосуванням мінеральної води “Збручанська” сприяє оптимізації функціонування бета-клітин з відновленням у частини хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ фізіологічного профілю секреції інсуліну і толерантності до глюкози, нормалізації ліпідного і білкового обміну, гемокоагуляції та фібринолізу.

З нових позицій у порівняльному аспекті визначено ефективність курортної терапії залежно від ступеня порушення вуглеводного обміну, що дозволило оцінити характер змін регуляторних систем у динаміці курортного лікування і на цій основі визначити методичний підхід до розробки науково обґрунтованих режимів питного лікування.

Доведено лікувально-профілактичну дію комплексної курортної терапії із застосуванням мінеральної води “Збручанська” на перебіг ЦД. Досліджено динаміку біохімічних показників, системи гемостазу у пацієнтів з ЦД 2 типу та ПТГ при реабілітаційному лікуванні з використанням слабомінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води “Збручанська” в умовах санаторію “Збруч” смт. Сатанів Хмельницької області.

За даними віддалених результатів курортного лікування встановлено позитивну динаміку зрушень глікемії, інсулінемії та показників ліпідного обміну як у хворих на ЦД 2 типу, так і осіб з ПТГ.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження дозволяють доповнити уявлення про вплив питної мінеральної води “Збручанська” в осіб з ПТГ і хворих на ЦД 2 типу, а саме інсуліностимулюючу дію цієї води здебільшого в ранню фазу секреції гормону.

Встановлено ефективність реабілітаційного лікування із застосуванням слабомінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води “Збручанська” курорту Сатанів у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ.

Розроблені науково обґрунтовані методи первинної профілактики цукрового діабету з використанням мінеральної води “Збручанська” курорту Сатанів.

Оптимізовані методики питного лікування з вживанням мінеральної води “Збручанська” за 15-20 хвилин до прийому їжі у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ, враховуючи особливості регуляторних механізмів вуглеводного обміну. Результати досліджень дозволяють підвищити ефективність курортного лікування хворих на ЦД 2 типу і досягти ремісії порушеної толерантності до глюкози у більшості обстежених.

Впровадження одержаних результатів у практику. Практичні рекомендації, що випливають з виконаних досліджень, впроваджені в клінічну практику санаторію “Збруч” смт. Сатанів, Чернівецького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Основні положення дисертації використовуються при проведенні навчального процесу на кафедрі клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто на основі аналізу літератури було визначено напрямок, мету і задачі дослідження, розроблено карту спостереження, самостійно проведено загальноклінічні дослідження хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ, систематизацію, статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих даних, обґрунтування наукових положень і висновків, підготовку наукових даних до публікації та до виступів на конференціях, написання дисертації. Лабораторні дослідження виконані автором спільно із співробітниками лабораторії функціональної діагностики Інституту ендокринології та обміну речовин ім.В.П.Комісаренка АМН України (зав. - чл.-кор. АМН України, проф. О.В. Епштейн).

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, були представлені та обговорені на 37-ому щорічному засіданні Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (м. Глазго, 2001), VI з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (м. Чернівці, 2001), 2-ому національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України “Курортні і природні ресурси та фізичні чинники в медичній реабілітації” (м. Слов'янськ, 2002), науково-практичній конференції “Патогенетичні аспекти фармакотерапії ендокринних захворювань”, присвяченій 150-річчю з дня народження В.Я.Данилевського (м. Харків, 2002), науково-практичній конференції “Актуальні питання сучасної ендокринології” (м. Вінниця, 2003), 84-ій підсумковій науковій конференції співробітників Буковинської державної медичної академії (м. Чернівці, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць (4 статті у фахових наукових виданнях, 4 роботи у збірниках доповідей з'їздів і конференцій).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 139 сторінках машинописного тексту і включає: вступ, огляд літератури, результати власних досліджень, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел (92 роботи вітчизняних і російськомовних авторів та 116 робіт зарубіжних авторів), містить 26 таблиць та 11 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика обстежених та методи дослідження. Основою дисертаційної роботи є матеріали комплексного обстеження і лікування 145 хворих на ЦД 2 типу та 30 осіб з ПТГ. До контрольної групи увійшло 25 практично здорових осіб, у котрих на момент обстеження не було ніяких гострих чи хронічних захворювань і, за даними анамнезу, не спостерігалося алергічних проявів. Крім того, обстежено 20 хворих на ЦД 2 типу та 8 осіб з ПТГ аналогічного віку, які перебували під диспансерним спостереженням в Сатанівській дільничній лікарні і впродовж 24 днів не вживали мінеральної води “Збручанська” курорту Сатанів.

Згідно з класифікацією ВООЗ (1998 р.) всі обстежені були розподілені на групи хворих з ЦД 2 типу та осіб з ПТГ. Верифікацію діагнозу здійснювали на підставі вивчення скарг, анамнезу хвороби, об'єктивних даних і показників вуглеводного обміну: рівня глюкози в крові ортотолуїдиновим методом, глюкози в добовій сечі поляриметричним методом, глікемічної кривої після стандартного навантаження глюкозою - 75 г упродовж 120 хвилин на початку і кінці лікування. Рівень глюкози встановлювали натще, через 30, 60 і 120 хвилин після навантаження глюкозою; рівні базального та індукованого глюкозою імунореактивного інсуліну (ІРІ) - з допомогою набору для імунорадіометричного визначення у сироватці крові “Immunotech” Insulin IRMA (кат.№3210) (Франція); діапазон концентрацій інсуліну в крові здорових людей становив від 2,1 до 22 мкМО/мл. Вміст С-пептиду встановлювали з допомогою набору для кількісного імунорадіометричного визначення С-пептиду у сироватці крові IMMUNOTECH C-peptide IRMA kit (кат.№3639). Діапазон концентрацій у здорових осіб становив від 160 до 1100 пмоль/л. Імунорадіометричні дослідження здійснювали в лабораторії функціональної діагностики Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (зав. - чл.-кор. АМН України, проф. О.В. Епштейн).

З допомогою “Stat Fax 1904 Plus” визначали показники ліпідного спектру крові: загальний холестерин, тригліцериди, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), а також рівень глікозильованого гемоглобіну. Крім того, з допомогою цього апарату в сироватці крові визначали рівень електролітів, білірубіну, загального білка і білкових фракцій, показники лужної фосфатази, сечової кислоти, сечовини, креатиніну, амілази. Для з'ясування впливу одноразового прийому досліджуваної мінеральної води на глікогомеостатичні механізми у хворих на ЦД 2 типу проведені дослідження базальної і стимульованої глікемії та інсулінемії в процесі стандартного ГТТ, а в частини хворих вивчені рівні С-пептиду.

Інтенсивність окиснювальної модифікації білків у сироватці крові визначали за методом О.Ю. Дубініної та співавт. в модифікації І.Ф.Мещишена [1998 р.]. Вміст у крові відновленого глутатіону визначали титраційним методом за О.В. Травіною [1955 р.], малонового диальдегіду (без ініціації, а також з ініціацією НАДФH2, аскорбатом) - за Ю.А. Владимировим, О.I. Арчаковим [1972 р.], дієнових кон'югатів - за І.А.Волчегорським і співавт. [1989 р.].

Загальний коагуляційний потенціал крові, фібринолітичну активність плазми крові, потенційну активність плазміногену, швидкодіючі та повільнодіючі антиплазміни, рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну III, активність XIII фактора, концентрацію розчинних фібрин-мономерних комплексів та ранніх продуктів деградації фібриногену в плазмі крові визначали за допомогою наборів реактивів фірми “Simko Ltd.” (м. Львів) за методиками Н.Тіца [1997 р.].

Лікування хворих було комплексним і включало наступні компоненти: санаторно-курортний режим, лікувальне харчування із застосуванням низькокалорійного варіанту дієти 9 для хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ загальною калорійністю 1800-2000 ккал/добу. За наявності показань хворі отримували пероральні цукрознижувальні препарати (сульфаніламіди, бігуаніди), а також адекватну інсулінотерапію. Для питного лікування хворі отримували мінеральну воду “Збручанська” курорту Сатанів (свердловина №1650) - слабо мінералізовану (1 г/л) хлоридно-гідрокарбонатну кальцієво-магнієво-натрієву воду з високим вмістом біологічно активних органічних речовин - протягом трьох тижнів в добовій дозі 10 мл/кг ваги в теплому вигляді при триразовому прийомі за 45 хв. до їжі. Первинні дослідження проводилися при поступленні в санаторій. Висновки про компенсацію вуглеводного обміну, стан органів і систем робили лише при наявності комплексу клініко-лабораторно-інструментальних даних.

Статистична обробка результатів досліджень проводилася за традиційною методикою. Визначалися середні величини варіаційного ряду, вірогідність відмінностей результатів досліджень (Р), проведених на одній і двох різних групах з обчисленням t критерію за Стьюдентом. Відмінності між двома середніми величинами вважалися статистично вірогідними при значенні Р<0,05. Розраховувалися площі інсулінемії та глікемії в інтервалах часу від 0 до 30 хвилин і від 30 до 120 хвилин. Крім цього, використовувався парний і множинний кореляційний аналіз для багатьох ознак з метою виявлення взаємозв'язків між досліджуваними показниками. Результати оброблені на ПЕВМ IВМ РС/АТ за допомогою пакету статистичних програм. Розраховувалися критерії параметричної і непараметричної статистики (Стьюдента, Фішера, Пірсона, Вілкоксона).

Результати досліджень та їх обговорення.

Під спостереженням перебувало 175 пацієнтів: 145 хворих на ЦД 2 типу і 30 осіб з ПТГ. Серед обстежених чоловіків було 84 (48%), жінок -- 91 (52%). Вік хворих становив від 32 до 65 років. Середній вік хворих на ЦД 2 типу становив 49,11,6 років, осіб з ПТГ -- 42,41,7 років. Серед хворих на ЦД 2 типу у 31 (21,4%) тривалість захворювання не перевищувала одного року, у 49% -- п'яти років, у 24,8% -- десяти років, у 4,8% вона перевищувала 10 років. В осіб з ПТГ порушення вуглеводного обміну відзначалися впродовж 1-3 років. Відповідно до вітчизняної класифікації тяжкості ЦД і критеріїв компенсації [Єфімов А.С. та співавт., 1998], серед хворих на ЦД 2 типу було встановлений легкий перебіг у 81 (55,9%), а середньої важкості -- у 64 (44,1%) осіб. Серед обстежених 70,3% хворих перебували у стані компенсації і 29,7% -- субкомпенсації ЦД. Частина хворих на ЦД 2 типу отримувала пероральні цукрознижувальні препарати: тільки похідні сульфанілсечовини: глібенкламід (11 осіб), манініл (34), амарил (11), діабетон (8), сульфаніламіди (манініл) у поєднанні з бігуанідами (сіофор) - 8 осіб і бігуаніди (сіофор) - 17 осіб).

У значної частини хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ (94-64,8% і 17-56,7% -- відповідно) відзначали наявність надлишкової маси тіла або ожиріння. Середній ріст хворих на ЦД 2 типу становив 167,71,8 см, осіб з ПТГ -- 168,51,9 см. Середній показник маси тіла дорівнював відповідно 86,83,7 кг і 91,53,8 кг. Середня величина ІМТ становила серед хворих на ЦД 2 типу 30,80,8 кг/м2, для осіб з ПТГ -- 32,50,7 кг/м2. Майже в половини хворих на ЦД 2 типу (69 осіб -- 47,6%) в анамнезі встановлене поєднання декількох несприятливих чинників -- генетичних, неврогенних, аліментарних і т.п.

Серед ускладнень у хворих на ЦД 2 типу найчастіше траплялися гіпертонічна хвороба та ІХС (32,4% і 12,4% відповідно), полінейропатії різного ступеня вираженості (18,6%), ураження печінки і жовчних шляхів (57,2%), інші хронічні захворювання системи травлення.

Для вивчення стану інсулярного апарату підшлункової залози у частини хворих на ЦД 2 типу і осіб з ПТГ здійснено дослідження базальної і стимульованої глікемії, інсулінемії та С-пептиду в процесі ГТТ. Проби крові брали з ліктьової вени з допомогою катетера до і через 30, 60 і 120 хвилин після навантаження глюкозою.

У групі здорових осіб рівень глікемії натще становив 4,20,2 ммоль/л, досягаючи максимального показника через 30 хвилин після навантаження глюкозою (6,20,2 ммоль/л), з подальшим поступовим зниженням до 120-ї хвилини до 4,50,2 ммоль/л. У хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ середні значення глікемії вірогідно перевищували показники в контрольній групі впродовж зазначених інтервалів (крім початкового рівня глікемії в осіб з ПТГ).

Середня величина глікемії при визначенні глікемічного профілю становила у хворих на ЦД 2 типу 7,8±0,13 ммоль/л, в осіб з ПТГ -- 5,9±0,08 ммоль/л і вірогідно відрізнялася від показників у контрольній групі -- 4,41±0,11 ммоль/л. При визначенні С-пептиду в групі здорових осіб його рівень перебував у межах від 548 до 824 пмоль/л (показники нормальних значень від 160 до 1100 пмоль/л) і в середньому становив 716,5±28,2 пмоль/л. У хворих на ЦД 2 типу рівень С-пептиду також перебував у межах нормальних значень, хоча на нижчому рівні (385,2±18,9 пмоль/л; Р<0,01). Початковий рівень інсулінемії в хворих на ЦД 2 типу в середньому становив 29,4±1,78 мкМО/мл, в осіб з ПТГ -- 38,5±1,9 мкМО/мл, що вірогідно (Р<0,05) перевищувало базальний рівень інсуліну в контрольній групі (середній рівень інсуліну в крові становив 16,2±1,07 мкМО/мл).

Зниження базального та індукованого рівнів ІРІ встановлено у 22,5% хворих на ЦД 2 типу і у 6,7% осіб з ПТГ. Початковий і стимульований глюкозою рівень ІРІ перебував у нормальних межах у 27,5% хворих на ЦД 2 типу і 16,7% осіб з ПТГ, а в 50% хворих на діабет і 76,6% пацієнтів з ПТГ суттєво перевищував контрольні значення.

Індукований викид інсуліну в 44,3% хворих на ЦД 2 типу характеризувався відносно зниженою ранньою фазою інсулінової секреції, а у 22,5% -- її відсутністю. У 43,3% осіб з ПТГ виявлено зниження ранньої фази секреції інсуліну, ще у 6,6% -- її відсутність. Після прийому глюкози через 30 хвилин спостерігалося вірогідне підвищення секреції інсуліну як у здорових осіб, так і у хворих на ЦД 2 типу та осіб з ПТГ. Через 30 хвилин рівень ІРІ у здорових зростав до 37,0±3,6 мкМО/мл (330% до початкового), у хворих на ЦД 2 типу -- до 49,2±3,7 мкМО/мл (175%), в осіб з ПТГ -- до 64,3±3,77 (193,1%).

Зміни клінічних симптомів ЦД і супутніх захворювань під впливом курортного лікування. Під впливом курортного лікування з використанням мінеральної води “Збручанська” нами відзначена позитивна динаміка клінічних симптомів захворювання: у більшості хворих на ЦД 2 типу (97,2%) зникали спрага, сухість у роті, відчуття голоду, поліурія, свербіння шкіри, загальна слабість, швидка стомлюваність підвищена дратівливість і т.д. У 64,4% хворих на ЦД 2 типу відзначено зменшення маси тіла від 1 до 3 кг (у середньому 2,860,16 кг). У 53,3% осіб з ПТГ зменшення маси тіла становило 1-3 кг і в 16,7% -- понад 3 кг (у середньому -- 3,710,28 кг). Індекс маси тіла зменшився у хворих на ЦД 2 типу від 30,880,84 кг/м2 до 28,620,62 кг/м2 (Р=0,032), в осіб з ПТГ -- від 32,54±0,73 кг/м2 до 30,210,69 кг/м2 (Р=0,041). Зникнення болю в ділянці серця встановлене в 41 з 48 хворих на ЦД 2 типу (85,4%), у 31 з 37 обстежених (83,8%) відзначена нормалізація підвищеного на початку лікування артеріального тиску. Поліпшення початково порушених електрокардіографічних ознак, притаманних для процесів реполяризації в міокарді, спостерігалося у 27 хворих на ЦД 2 типу (18,6%) і у 8 осіб з ПТГ (26,7%). У більшості обстежених хворих (93%) зникали або зменшувалися відзначені до цього порушення травної системи: біль в правому підребер'ї, в епігастральній ділянці, диспептичні явища.