Клініко-лабораторна характеристика і лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХЛАМІДІЙНУ ІНФЕКЦІЮ ПОРОЖНИНИ РОТА

14.01.20 шкірні та венеричні хвороби

МЯГКОХЛІБ НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мавров Іван Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, директор, завідуючий кафедрою дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна Віталіївна, Донецький державний медичний університет МОЗ України, завідуюча кафедрою дерматовенерології і косметології факультету післядипломної освіти;

доктор медичних наук Дюдюн Анатолій Дмитрович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб;

Провідна установа: Національний медичний університет імені акад. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу.

Захист відбудеться „21” грудня 2005 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий „18” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, ст. н. с. Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хламідійний рот епітелій лікування

Актуальність теми. Останні роки характеризуються надзвичайно неблагополучною епідеміологічною обстановкою із захворюваністю населення інфекціями, що передаються статевим шляхом. Особливої актуальності останнім часом набуває хламідійна інфекція.

Щорічно у світі реєструється 89 млн. нових випадків захворювання, у США щорічно занедужують 4,5 млн. осіб, переважно молодше 25 років. В Україні, за відомостями Інституту дерматології та венерології АМН України, захворюваність на хламідіоз у кілька разів перевищує захворюваність на гонорею і трихомоноз (Резенкіна Л.Д., 2000).

Проблема хламідіозу є важливою задачею сучасної медицини, в розробці якої зацікавлені представники різних спеціальностей. Разом з дерматовенерологами, в останній час, активно вивчають хламідійні ураження органів та систем організму акушери-гінекологи, урологи, інфекціоністи, педіатри, лікарі-лаборанти, організатори охорони здоров'я.

Сьогодні хламідіози являють собою особливу соціально-медичну проблему, яка має загальнонаціональне значення. Гострота цієї проблеми визначається широким розповсюдженням хламідійної інфекції, появами ускладнень, формуванням контингенту хворих із рецидивуючим плином захворювання та абсолютним зростом захворюваності ( Г. І. Мавров, 2000; Л. Д. Калюжна, 1999).

З 1989 р. увагу медиків привертає вид Chlamydia pneumoniae, що спричиняє ураження респіраторного тракту людини (так званий “респіраторний хламідіоз”), у тому числі пневмонії, бронхіти, фарингіти, гострі респіраторні захворювання. “Респіраторний хламідіоз” розповсюджений у всьому світі і, очевидно, більшість людей хворіють на цю інфекцію (Козлова В.И., Пухнер А.Ф., 1995, Линьков В.И., 1995).

В останні роки хламідійна інфекція набуває дедалі більшого значення в патології немовлят і дітей раннього віку в звязку з ростом частоти урогенітальних хламідіозів у вагітних жінок. Щонайменше 6-7% дітей при народженні виявляються інфікованими хламідіями. У першу чергу уражається респіраторний тракт (ротоглотка, бронхи, легені) (Сидорова И.С., Макаров И.О., Сидоров А.А., 1997).

Але найбільший інтерес у медиків викликали повідомлення про роль цього

виду хламідій у розвитку серцево-судинних захворювань, у тому числі ішемічної хвороби серця і інфаркту міокарда. У різних країнах 40-60% обстежених хворих мають антитіла до цього виду хламідій (Гранитов В.М., 2002).

Описані менінгоенцефаліт, ендокардит, аортит, пневмонія, отит тощо хламідійної етіології. Згідно з даними літератури, у 20-50% виявляється хламідійна інфекція очей, у 10-20% - хламідійна пневмонія (Линьков В.И., 1995).

Однією з клінічних форм системних проявів хламідійної інфекції є нейрохламідіоз, що може викликатися різними видами хламідій і клінічно виявлятися у вигляді різних патологічних станів (Михайленко А.А., Нуралова И.В., Пожарисская Т.Д., 1995).

В теперішній час мають однозначні наукові докази зв'язку хламідійної інфекції з ураженнями органів та систем організму: сечостатевої, дихальної, серцево-судинної, травної, нервової системи, органів руху, очей, порушень репродуктивної функції (І.І. Мавров, 2002; В.М. Гранитов, 2002).

Більшість публікацій щодо цієї проблеми, як правило, стосується однієї з хвороб або її різновиду, найчастіше - сечостатевого хламідіозу. При цьому вони мають суперечливий характер щодо різноманітності клінічних проявів екстрагенітальних хламідіозів, особливо різних нозологічних форм цих захворювань, і це істотно ускладнює роботу практичних лікарів

(А.Л. Позняк, Л.А. Глазников, С.Н. Пониделко и др., 2001; П.П. Чиженюк, Н.И. Аверьянова и др. 1992).

Частота хламідійної інфекції, за даними різних авторів, коливається в значних межах. Це зумовлено, насамперед, якістю лабораторної діагностики. Її методи, часом, недостатньо чуттєві, трудомісткі і неоднозначно трактуються лікарями.

Сприйнятливість до урогенітального хламідіозу сягає 100%, особливо вона висока в осіб з імунодефіцитними станами. Найчастіше на сечостатевий хламідіоз хворіють чоловіки і жінки в сексуально-активному віці - 20-40 років. Хламідіоз - хвороба молодих людей. Співвідношення інфікованих чоловіків і жінок, за даними закордонних авторів, коливається в інтервалі 4:1 - 5:2 (Everett K.D.E, Hornung L.J., Andersen A.A., 1999).

Поліморфізм клінічних проявів значно ускладнює клінічну діагностику хламідіозів. Нерідко хламідійна інфекція перебігає у вигляді мікстінфекції, сполучаючись із вірусною, бактеріальною і протозойною інфекціями, що спричиняються різними збудниками, особливо у разі ураження респіраторного й урогенітального трактів (Everett K.D.E., Andersen A.A., 1997; Everett K.D.E., Bush R.M., Andersen A.A., 1999).

Досить актуальною залишається і терапія хламідіозів, при якій необхідно враховувати цикл розвитку хламідій, можливість утворення ними L-форм, фармакодинамічні особливості антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, до яких чутливі хламідії (Гранитов В.М., 2002).

Хламідійна інфекція не обмежується урогенітальною патологією. Незначна кількість розрізнених наявних даних, а також відсутність відомостей про ураження хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота і тканин пародонту, змін багатошарового плоского епітелію, ураженого хламідіозом, значною мірою вказують на необхідність розробки раціонального комплексного лікування хламідійної інфекції порожнини рота, а також намітити шляхи її профілактики.

З огляду на вищевикладене, нам уявлялося доцільним вивчити клінічні прояви хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів стоматологічного профілю, хворих на урогенітальний хламідіоз, розробити лікувально-профілактичний комплекс заходів, спрямованих на усунення етіопатогенетичного фактора при захворюваннях слизової порожнини рота і тканин пародонту.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи Інституту дерматології та венерології АМН України: „Екстрагенітальна патологія у хворих на венеричні захворювання”

(№ 0100U001039, шифр ОК 0700). Дисертант вивчала клінічні та епідеміологічні особливості хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота, розробляла та виконувала клінічну апробацію нового патогенетично обґрунтованого методу лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота.

Мета дослідження - установити частоту виявлення хламідій у ротовій порожнині хворих на урогенітальний хламідіоз і в осіб із хронічними запальними процесами у порожнині рота. Підвищити ефективність лікування хворих із хламідійною інфекцією порожнини рота з урахуванням особливостей клінічних проявів і цитоморфологічних змін слизової оболонки порожнини рота.

Задачі дослідження.

Для досягнення сформульованої мети поставлено наступні задачі:

Визначити частоту хламідійної інфекції порожнини рота у хворих на хламідіоз і в осіб із хронічними запальними захворюваннями порожнини рота.

Уточнити характер клініко-епідеміологічних проявів хламідійної інфекції порожнини рота.

Дати характеристику цитоморфологічних змін багатошарового плоского епітелію, ураженого хламідійною інфекцією.

Розробити ефективний комплексний метод лікування хворих із хламідійною інфекцією порожнини рота.

Впровадити розроблений метод лікування пацієнтів із хламідійними поразками порожнини рота.

Обєкт дослідження - 128 пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота, 70 пацієнтів, хворих на сечостатевий хламідіоз.

Предмет дослідження - слизова оболонка порожнини рота, цервікального каналу, уретри до лікування, одразу після лікування, та через 6 тижнів після лікування за нашою методикою.

Методи дослідження:

Клінічне обстеження пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота та хворих на сечостатевий хламідіоз (скарги, анамнез захворювання, статевий анамнез, анамнез життя, обєктивне обстеження).

Виявлення морфологічних структур хламідій у досліджуваному матеріалі, забарвленому за Романовським-Гімза (до лікування, одразу після лікування а також через 6 тижнів після лікування за нашою методикою).

Виявлення антигенів хламідій у зішкрібних препаратах слизових оболонок порожнини рота, уретри, церві кального каналу методом ПІФ (до лікування, одразу після лікування а також через 6 тижнів після лікування за нашою методикою).

Виявлення антитіл до хламідій у сироватках крові пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота та хворих на сечостатевий хламідіоз за допомогою РНІФ (до лікування, одразу після лікування а також через 6 тижнів після лікування за нашою методикою).

Визначення антихламідійних Ig G до виду Chlamydia pneumoniae у сироватках крові пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота та хворих на сечостатевий хламідіоз методом ІФА (до лікування, одразу після лікування а також через 6 тижнів після лікування за нашою методикою).

Визначення та оцінка структурних змін багатошарового плоского епітелію при ураженні хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота (до лікування).

Наукова новизна одержаних результатів. Зясовано частоту виявлення хламідій у ротовій порожнині хворих на урогенітальний хламідіоз і в осіб із хронічними запальними процесами в порожнині рота.

Уперше проведені порівняльні лабораторні дослідження на виявлення хламідій у ротовій порожнині в осіб із запальними захворюваннями порожнини рота і при урогенітальному хламідіозі.

Вивчені морфологічні зміни щічного епітелію, пародонтальних кишень, задньої стінки глотки при хламідійних ураженнях, які характеризуються наявністю внутрішньоклітинних цитоплазматичних включень хламідій у плоскому епітелії та супроводжуються альтеративними та діспластичними змінами у плоскому епітелії.

Визначено продуктивну діагностичну значимість вибору методу лабораторного дослідження і забору матеріалу з осередків ураження для виявлення хламідій з порожнини рота.

Розроблено оригінальний комплексний метод лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота з урахуванням клінічних проявів і цитоморфологічних змін слизової оболонки в осередках ураження.

Практична значущість отриманих результатів. Результати наукових досліджень вносять істотний внесок у проблему екстрагенітального хламідіозу. Це дозволяє об'єктивно орієнтувати епідеміологічну, діагностичну і профілактичну роботу, проведену шкірно-венерологічними, оториноларингологічними, гінекологічними, стоматологічними установами стосовно індивідуальних хворих із безпосереднім визначенням конкретних заходів повного і своєчасного виявлення і санації всіх випадків венеричного захворювання.

Запропоновано схему комплексного лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота з урахуванням порушень інших органів і систем, що при цьому можуть страждати.

Результати наукових розробок з теми дисертації впроваджені в Інституті дерматології та венерології АМН України, Харківському обласному шкірно-венерологічному диспансері, використовуються в навчальному процесі кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, кафедри дитячої та терапевтичної стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, Інституті медичної радіології АМН України, кафедри клінічної лабораторної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача. Автором сформульовано мету і задачі дослідження, розроблено дослідницьку програму. Самостійно проведені клінічні дослідження, проаналізовані і науково обґрунтовані отримані результати, оформлено дисертаційну роботу. Висновки та практичні рекомендації на основі виконаних досліджень сформульовані автором разом із науковим керівником.

Апробація результатів роботи. Матеріали досліджень повідомлені на міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених у м. Тернополі в 2001 році, на науково-практичній конференції молодих учених Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в 2001 році, на конференції студентського наукового суспільства і молодих учених „Санкт-Петербурзькі наукові читання” у 2002 році, на підсумковій науковій конференції молодих учених Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в 2002 році, науково-практичній конференції молодих учених, присвяченій 80-річчю Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в 2003 році, міжрегіональній науково-практичній конференції молодих учених Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в 2004 році.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, серед них 5 статей (1 у моноавторстві) у фахових виданнях, які рекомендовані ВАК України та 10 - у матеріалах конференцій. Зміст опублікованих праць достатньо повно висвітлює основні результати проведених здобувачем досліджень, їх актуальність та значення для медицини.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 132 сторінках компютерного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та обговоренню одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (загальна кількість - 194, із них 143 - кирилицею, 51 - латиною), ілюстрована 14 таблицями та 23 рисунками (з них 1 таблиця та 5 рисунків займають обєм 3 цілих сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилось 128 пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота та 70 пацієнтів, хворих на сечостатевий хламідіоз. Обстеження хворих здійснювали за загальноприйнятою методикою. Клінічне обстеження полягало у зясуванні скарг, анамнезу захворювання, статевого анамнезу, анамнезу життя, обєктивного обстеження.

Для діагностики хламідійної інфекції порожнини рота використовувалися наступні методи:

Виявлення морфологічних структур хламідій в досліджувальному матеріалі, забарвленому за Романовським-Гімза. Метод індикації хламідій передбачає виявлення цитоплазматичних включень, що утворюються хламідіями, шляхом фарбування збудника за методом Романовського-Гімза.

Виявлення антигенів хламідій методом ПІФ. Суть методу полягає у зєднанні мічених флюорохромом антитіл зі специфічним антигеном і спостереженні продукту реакції при люмінесцентній мікроскопії. Дослідження проводили за допомогою діагностичних тест-систем: набору родоспецифічних антитіл “Хламоноскрін” (Москва, “Ніармедик”) для визначення родоспецифічного антигену Chlamydia і набору видоспецифічних антитіл “Рекомбі Слайд Хламідія” (Москва “Лабдіагностика”) для виду Chlamydia trachomatis.

Виявлення антитіл до хламідій у сироватках крові пацієнтів за допомогою РНІФ. Дослідження проводили з використанням діагностичної тест-системи “Хламоноскрін” Ніармедик, Росія.

Визначення антихламідійних Ig G до виду Chlamydia pneumoniae у сироватках крові хворих методом ІФА з використанням діагностичної тест-системи “Хламібест-Ig G-стрип” ЗАТ “Вектор-Бест”, Росія.

Облік і систематизація, а також математична обробка отриманих якісних і кількісних показників проводилася з використанням стандартного пакета програм Microsoft Office XP під Windows'98. Кількісні дані, категорії і логічні значення були імпортовані в програму Microsoft Excel - 97, де за допомогою убудованих статистичних функцій вироблялися обчислення описових статистик для кожної порівнювальної вибірки. Порівняння середніх значень безперервних величин у вибірках робили за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення

Було проведено клініко-лабораторне обстеження 128 осіб із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота і тканин пародонту віком від 10 до 60 років: жінок - 77, чоловіків - 51 і 70 пацієнтів, що страждали на урогенітальний хламідіоз без клінічних проявів захворювань слизової оболонки порожнини рота: жінок - 45, чоловіків - 25.

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування, наприкінці лікування та через 6 тижнів після лікування. Діагноз хламідіозу виставлявся на підставі типового клінічного симптомокомплексу, тривалості захворюваності від 1 до 10 років, позитивних результатів лабораторних досліджень. З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого, обєктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження хворого.

Серед обстежених пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота переважна більшість склала групу хворих віком від 31 до 40 років - 35,9 %. Найбільш представницька група - група із середнім ступенем тяжкості захворювань слизової оболонки порожнини рота. Із захворюваннями пародонту склалася група хворих - 75 осіб, яких розподіляли за віком і ступенями тяжкості. групу хворих із хронічним генералізованим пародонтитом склали хворі віком від 21 до 30 років - 29,3 %, потім хворі у віковій групі від 31 до 40 років - 28,1 %, від 41 до 50 років - 21,3 %. Найменш численною була група хворих від 12 до 20 років - 9,3 % і від 51 року - 12 %.

Для встановлення ступеня тяжкості процесу користувалися критеріями оцінки ступеня тяжкості. До легкого ступеня тяжкості відносили хворих, що мали симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені глибиною до 2-3,5 мм. Рухливість зубів була відсутня або була 1 ступеня, R-графічно визначали наявність розволокненого кортикального шару гребеня альвеолярного відростка.

Хворі із середнім ступенем тяжкості мали симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені мали глибину 4-5 мм, рухливість зубів 1-2 ступеня, R-графічно відзначалася горизонтальна резорбція кісткової тканини альвеолярного відростка.

Важкий ступінь генералізованого пародонтиту встановлювали у хворих, що мали симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені мали глибину 5 мм і більше, R-графічно відзначалася горизонтальна і вертикальна резорбція кісткової тканини альвеолярного відростка.

При аналізі клінічних симптомів найчастіше мали місце неприємний запах з рота, кровоточивість, гноєтеча ясен, оніміння і печіння ясен, свербіж, печіння слизової порожнини рота, рухливість, розхитування зубів, біль у глотці. Більшість пацієнтів - 85 чоловік пред'являли скарги на неприємні відчуття в області геніталій, виділення з уретри або піхви, свербіж, різкий біль в ділянці сечівника, часті позиви на сечовипускання, 32 жінки скаржилися на порушення менструального циклу, 25 чоловіків - на зниження статевої активності.

Хворі на урогенітальний хламідіоз не відзначали скарги з боку слизової порожнини рота. При огляді геніталій мали місце гіперемія зовнішніх статевих органів, губок уретри, усть парауретральних протоків, у чоловіків набряклість шкіри мошонки; відзначалася наявність слизового-гнійного виділення з уретри, піхви.

При обстеженні хворих використовували цитологічний метод за Романовським-Гімза для виявлення морфологічних структур в досліджувальному матеріалі (зішкріб зі слизової оболонки порожнини рота, уретри, цервікального каналу). Нами встановлено, що цитоплазматичні включення хламідій виявлено в 26,7 % зішкрябних препаратах зі слизової оболонки порожнини рота (у 32 пацієнтів з виявленою хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота і 35 осіб з урогенітальним хламідіозом); у 58,8 % зішкрябних препаратах із сечівника (18 чоловік з виявленою хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота і 70 чоловік с урогенітальним хламідіозом); у 45,9 % зішкрябних препаратах зі слизової цервікального каналу в 56 пацієнток (11 жінок з виявленою хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота і 45 пацієнток з урогенітальним хламідіозом).

В результаті проведеного цитологічного дослідження було виявлено в 56,3 % (18 з 32 чоловік) інфікування хламідійною інфекцією порожнини рота, сечостатевого тракту в хворих із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота. Також ми виявили одномоментне інфікування сечостатевого тракту і слизової оболонки порожнини рота у хворих на урогенітальний хламідіоз у 50,0 % випадків (35 з 70 чоловік). Присутність цитоплазматичних включень у зішкрябах дає можливість до 34% у залежності від активності перебігу захворювання діагностувати наявність у пацієнта хламідійної інфекції.

Також ми визначали частоту виявлення хламідійної інфекції за нозологічними формами захворювань слизової оболонки порожнини рота за допомогою методу Романовського-Гімзи. Отримані дані свідчать, що в уражених епітеліальних клітинах слизової оболонки порожнини рота морфологічні структури хламідій були виявлені в групі хворих на хронічний рецидивуючий афтозний стоматит - 60,9 %, 13,3 % становила частота виявлення хламідій у хворих на генералізований пародонтит і 26,7 % - на катаральний гінгівіт.

Аналізуючи дані з виявлення хламідійної інфекції при різних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота, можна зробити висновок про значне ураження порожнини рота при хронічному рецидивуючому афтозному стоматиті, а саме більшому ураженні епітелію слизової оболонки щоки.

Ці дані збігаються з результатами щодо виявлення цитоплазматичних включень за допомогою методу Романовського-Гімзи в різних осередках слизової оболонки порожнини рота.

У всіх обстежених хворих за методом ПІФ позитивні результати на наявність антигену до Chlamydia trachomatis були отримані в 36,7 %: у 31,8% зішкрябних препаратах зі слизової оболонки щоки, у 19,9% зішкрябних препаратах зі слизової пародонтальных кишень, у 34,8% зішкрябних препаратах зі слизової задньої стінки глотки; у 64,7% зішкрябних препаратах зі слизової уретри, у 51,6% зішкрябних препаратах зі слизової цервікального каналу.

Методом ПІФ ми визначали частоту виявлення антигенів до виду Chlamydia trachomatis при різних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота. Найбільший відсоток виявлення антигенів до хламідій - 82,6 % відзначався при хронічному рецидивуючому афтозному стоматиті, з частотою в 26,7 % антигени хламідій виявлялися при катаральному гінгівіті і 9,3 % при генералізованому пародонтиті.

У результаті проведених досліджень діагностичні титри антихламідійних антитіл до родоспецифічного антигену були знайдені в сироватках крові в 51,5 %. У більшості з них титр антитіл сягав розведення 1:64 - у 40,4 %), а в ряді випадків хворих титр антитіл був слабкопозитивним, а в частини хворих або був відсутній, або був недіагностичним 1:32 - у 11,1 %).

Таким чином, рівень сумарних антитіл може свідчити про стадії інфекційного процесу і бути інформативним методом для виявлення хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота. Досліджуючи сумарні титри антихламідійних антитіл через 1-1,5 місяця після лікування, можна оцінити ефективність проведеної терапії.

Визначали рівень Ig G до виду Chlamydia pneumoniae методом ІФА. Позитивні результати на наявність інфекції до Chlamydia pneumoniae були отримані в 6 хворих із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота, що становило 3,6 ± 1,4 %. Титри антихламідійних Ig G до виду Chlamydia pneumoniae реєструвалися в межах від слабкопозитивних (1:10) до сильнопозитивних (1:20). Слабкопозитивні титри Ig G 1:10 виявлялися в 20 пацієнтів, що становило 12,0 ± 2,5 % випадків. У 30 хворих виявляли переважно діагностичні титри Ig G до Chlamydia pneumoniae. Можливо, у цих випадках у ролі патогенного агента виступає Chlamydia pneumoniae. У 110 хворих (66,3 ± 3,7 %) антитіла до Chlamydia pneumoniae або зовсім не виявлялися, або в 30 чоловік (18,1 ± 3,0 %) виявлялися в сумнівних титрах. У цих випадках ми стикаємося зі штамами Chlamydia trachomatis, що мають слабку імуногенність, або сумнівний титр варто прийняти як фоновий.

При проведенні морфологічних досліджень епітелію слизової оболонки порожнини рота встановлено, що при інфікуванні слизової оболонки порожнини рота епітелій піддавався різного роду дистрофічним змінам. Дистрофічні зміни в клітинах плоского покривного епітелію порожнини рота при наявності хламідійної інфекції залежать від стадії розвитку циклу.

Порівняльна морфологія змін епітеліального покриву порожнини рота і характеру ексудату показала, що пародонтальна кишеня і щічна поверхня інфіковані хламідійною інфекцією. Гнійний ексудат найбільш часто зустрічався в мазках зі слизової оболонки щічної поверхні - у 42,86%) і найменш часто в глотці - у 4,76 %). У пародонтальній кишені гнійний ексудат виявлявся в - 19,05%.

Хламідійні включення найбільш великі і численні в пародонтальній кишені. На щічній поверхні хламідійні включення дрібні і менш численні. На глотковій поверхні слизової оболонки порожнини рота хламідійні включення виявляються рідко. У мазках із глотки найбільш часті випадки гіперкератозу і дисплазії. Усі патологічні зміни в епітелії порожнини рота у вигляді пікнозу ядер, брилчатого розпаду, жирової і вакуольної дистрофії, наявність зроговіння і дисплазії вимагає індивідуалізації прийнятих методів лікування. Разом з тим, хронічний вплив хламідійної інфекції і атрофічно-гіперпластичних процесів з атрофією слизової оболонки, наявність склеротичних змін у слизовій оболонці з порушенням стромально-паренхіматозних взаємин сприяють гіперкератозу і дисплазії, що поєднувалися з найбільшим числом випадків жирової і гідропічної дистрофії в клітинах.

Отже, хламідійну інфекцію справедливо визнають важливою проблемою міжнародної та національної служб охорони здоровя. Тому проведено пошук медикаментозних середників, які б чинили вплив на різні ланки інфекційно-запального процесу. З цією метою нами була розроблена оригінальна методика лікування хворих із хламідійною інфекцією порожнини рота.

Хворим на захворювання слизової оболонки порожнини рота й урогенітальний хламідіоз при виявленні хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота рекомендувалося таке комплексне лікування: терапію починали із застосування комбінованого антибактеріального препарату “Золоксацин”. Препарат призначали по 1 таблетці 2 рази на день після їжі протягом 14 днів. Після закінчення прийому “Золоксацину” хворим рекомендувалося застосування внутрішньо препарату “Юнідокс” (доксицикліну моногідрат). Препарат призначали по 0,1 г 2 рази на день, протягом 10 днів.

Поряд із застосовуваною терапією хворим рекомендувався препарат „Неовір” (натрієва сіль 10-метиленкарбоксилат-9-акридину), що представляє собою індуктор інтерферону і виявляє імуномоделюючу і противірусну активність, сприяє нормалізації морфологічних змін слизових оболонок при бактеріальних і вірусних ураженнях. “Неовір” призначали внутрішньом'язово по 2 мл 12,5% розчину з інтервалом у 2 доби. На курс лікування призначали 6-8 ін'єкцій.

Під час етіотропної терапії хворим рекомендувався “Парагель” - гель для ясен - протимікробний препарат для комплексного лікування і профілактики інфекційно-запальних захворювань порожнини рота, що має пролонговану імунокоригуючу дію і підсилює процес фізіологічного самоочищення порожнини рота.

“Парагель” застосовували у вигляді аплікацій на ясна і щічного епітелію протягом 10 днів. Контроль виліковності проводили наприкінці лікування і через 6 тижнів після закінчення лікування. Запропонована нами схема лікування була застосована в 32 осіб із захворюваннями слизової порожнини рота з виявленою в них хламідійною інфекцією й у 35 хворих на урогенітальний хламідіоз з наявністю в них хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота.

Про результати лікування робили висновки на підставі клінічних спостережень, повторного цитологічного, імунологічних досліджень наприкінці і через 6 тижнів після закінчення лікування.

Застосовані нами лікувальні засоби з використанням нових етіотропних препаратів, імуномодуляторів, препаратів для місцевої терапії дозволили скоротити терміни лікування, стабілізувати процеси в порожнині рота, сечостатевій системі, підвищити захисні сили організму.

Після лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота проводилося обстеження на предмет виявлення цитоплазматичних включень хламідій цитологічним методом за Романовським-Гімза. При цитологічному дослідженні хламідії і хламідійні включення в епітеліальних клітинах порожнини рота, сечостатевого тракту були відсутні в 95,2% пацієнтів.

Після лікування хворих із хламідійною інфекцією порожнини рота нами проводилось обстеження на предмет виявлення антигенів хламідій методом ПІФ. При проведенні обстеження антигени хламідій були відсутні в 95,6% хворих.

При дослідженні сироваток крові на наявність антитіл до хламідій за допомогою РНІФ після лікування в 93,3 % випадків антитіла до хламідій були відсутні.

При проведенні ІФА після лікування у 94,9 % випадків в сироватках крові були відсутні Ig класу G до Chlamydia pneumoniae.

Проведену терапію хворі переносили добре - у жодного пацієнта не відзначалося побічних реакцій токсичного й алергічного характеру. Уже через 2 тижні від початку лікування хворі відзначали поліпшення самопочуття, стабілізацію процесів на слизовій оболонці порожнини рота і геніталій. У групі пацієнтів із захворюваннями слизової порожнини рота спостерігали істотне зменшення набряклості слизової оболонки порожнини рота, глибини пародонтальних кишень, рухливості зубів. У групі пацієнтів з урогенітальним хламідіозом значно покращилося загальне самопочуття, зменшилися або зникли біль унизу живота, біль при сечовипусканні; виділення з уретри, цервікального каналу набули слизового характеру, ставали менш вираженими або зовсім зникали.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наводиться теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності діагностики і лікування хворих із хламідійними ураженнями слизової оболонки порожнини рота на підставі клініко-лабораторних особливостей цього захворювання і використання в комплексній терапії комбінованого препарату норфлоксацин із тінідазолом (Золоксацин) і доксицикліну моногідрат (Юнідокс), а також імуномодулятора натрієва сіль 10-метиленкарбоксилат-9-акридину (Неовір) і місцевого лікування витяжкою перстача із хлоргексидином (Парагель).

1. Хламідійна інфекція є частою причиною запальних уражень слизової оболонки порожнини рота. Висока питома вага виявлення хламідій відзначається у хворих на пародонтит, гінгівіт, стоматит - у 32 осіб (25 %) з 128 обстежених. Найчастіше хламідії виявляються з порожнини рота в пацієнтів з урогенітальним хламідіозом - у 35 осіб (50 %) з 70 обстежених.

2. Встановлено більш продуктивну діагностичну значущість лабораторних методів досліджень з виявлення хламідій різними методами: зокрема, за Романовським-Гімзою хламідії слизової оболонки порожнини рота виявлялися в 26,7 ± 1,3 %, ПІФ-методом - у 36,7 ± 1,2 %, у РНІФ діагностичні титри антихламідійних антитіл виявлялися в 51,5 ± 3,6 %, а при ІФА Ig G до Chlamydia pneumoniae у 18,1 ± 3,0 % обстежених хворих з рецидивуючим афтозним стоматитом, генералізованим пародонтитом і катаральним гінгівітом.

3. При лабораторному обстеженні хворих на урогенітальний хламідіоз з метою виявлення хламідій з порожнини рота має значення не тільки вибір методу дослідження, але і забір матеріалу з осередків ураження. Порівняльна оцінка частоти виявлення хламідій із щічного епітелію, пародонтальних кишень і задньої стінки глотки показала, що в препаратах із щічного епітелію хламідії виявлені в 31,8 ± 2,3 %, із пародонтальних кишень - у 19,9 ± 2,0 %, а із задньої стінки глотки - у 34,8 ± 2,4 % обстежених. Наведені дані показують, що частота виявлення хламідій із задньої стінки глотки і щічного епітелію в 3,6 раза більша за показники виявлення хламідій із пародонтальних кишень.

4. Встановлено, що в епітелії щічної поверхні, пародонтальних кишень, задньої стінки глотки має місце хронічне запалення хламідійної етіології. При цьому багатошаровий плоский епітелій піддавався різного роду дистрофічним та диспластичним змінам. Ці зміни характеризувалися наявністю пікноза ядер, глибчатого розпаду, жирової та вакуольної дистрофії, зроговінням та дисплазією. Вплив хламідій на слизову оболонку порожнини рота сприяв розвитку гіперпластичних процесів з атрофією слизової оболонки, наявністю склеротичних змін, порушенням стромально-паренхіматозних взаємовідношень.

5. Розроблено комплексний метод лікування хворих із хламідійною інфекцією порожнини рота шляхом застосування етапної етіотропної терапії комбінованим препаратом Золоксацин (400 мг норфлоксацину, 600 мг тинідазолу) по 1 таблетці 2 рази на день протягом 14 днів, після закінчення прийому Золоксацину призначається Юнідокс (доксицикліну моногідрат) по 0,1 г 2 рази на день протягом 7 днів.

На тлі етіотропного лікування пацієнтам проводять імуномоделюючу терапію Неовіром по 2 мл 12,5 % розчину 1 раз на три дні - на курс 6-8 ін'єкцій; рекомендовано місцеве лікування ясен і слизової оболонки у вигляді аплікацій Парагелем (“Парагель”) протягом 10 днів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати проведених досліджень і клінічних спостережень можуть бути рекомендовані до впровадження в практику дерматовенерологічних служб, стоматологічних, оториноларингологічних клінік, навчальний процес і проведення наукових досліджень. Пропонуються такі рекомендації:

Перед проведенням індивідуального комплексного лікування хворим при ураженні хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота слід проводити комплексне обстеження пацієнтів на наявність хламідіозу.

Хламідії необхідно виявляти комплексно: за допомогою методу Романовського-Гімзи, що дає можливість візуально диференціювати хламідії від інших елементів, методом прямої імунофлюоресценції, за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції та імуноферментного аналізу. Інфікованість хламідійною інфекцією раціонально виявляти паралельно за усіма методами діагностики хламідіозу.

Рекомендуємо проводити патоморфологічну діагностику хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота для виявлення дистрофічних змін багатошарового плоского епітелію з метою призначення в комплексному лікуванні симптоматичних засобів.

Рекомендується комплексна терапія, що включає комбінований антимікробний препарат “Золоксацин” - кожна таблетка містить тинідазол - 600 мг і норфлоксацин - 400 мг. Після закінчення прийому “Золоксацину” призначають “Юнідокс” (доксицикліну моногідрат) - по 0,1 г 2 рази на добу протягом 7 днів. Поряд із застосованою терапією рекомендовано “Неовір” (натрієва сіль 10-метиленкарбоксилат-9-акридину) в якості імуномодулятора і противірусного препарату. Препарат призначається внутрішньом'язово по 2 мл 12,5 % розчину з інтервалом у 2 доби. На курс лікування призначається 6-8 ін'єкцій. Паралельно для місцевого лікування призначають “Парагель” у вигляді аплікацій ясен і щічного епітелію протягом 10 днів. Така схема добре переноситься і не призводить до ускладнень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

И.И. Мавров, Н.А. Божко Хламидийная инфекция полости рта у больных с мочеполовым хламидиозом // Дерматологія та венерологія, №3 (21).- 2003.- С. 35-38.

Н.А. Божко, В.В. Кутовая Клинико - диагностические особенности хламидийной инфекции слизистой оболочки полости рта // Журн. Проблеми медичної науки та освіти, №1.- 2004.- С. 79-80, 90.

Н.А. Божко Клинические проявления венерических инфекций полости рта // Дерматологія та венерологія, №1 (23).- 2004.- С.57-61.

Т.П. Якимова, Н.А. Божко, Д.Ю. Якимов, О.В. Шевченко Клинико-морфологичекие аспекты диагностики хламидиоза // Лабораторна діагностика, №1 (31)- 2005.- С.53-58.

Т.П. Якимова, Н.А. Божко Морфологические изменения слизистой оболочки щек при хламидийной инфекции // Дерматологія та венерологія, №1 (27)- 2005.- С. 56-59.

Мавров Г.І., Унучко С.В., Клітний А.Г., Маврова Д.І., Бондаренко Г.М., Губенко Т.В., Божко Н.О, Никитенко І.М. Деякі особливості антибактеріальної

терапії урогенітальних захворювань хламідійної та змішаної етіології // Материалы международной конференции “Лекарства - человеку”, Харьков 2000.- С. 60-62.

Божко Н.А. Венерические инфекции полости рта: эпидемиология, клинические проявления // Сборник материалов научно-практической конференции молодых ученых Харьковской медицинской академии последипломного образования Нові технології в медицині, Харьков 2000.- С.71-72.

Божко Н.А. Роль хламидийной инфекции в развитии патологических процессов слизистой оболочки полости рта и тканей пародонта // Материалы научно-практической конференции молодых ученых Харьковской медицинской академии последипломного образования Нові технології в медицині, Харьков 2001.- С.10-11.

В.В. Кутова, Н.О. Божко, В.В. Гончаренко, О.В. Щоголева, С.К. Рудік Лабораторна діагностика хламідіоза при ураженні порожнини рота // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні аспекти етіопатогенезу, діагностики, клініки та лікування в дерматовенерології і косметології”, Донецьк 2003.- С. 71.

Божко Н.А., Кутовая В.В., Гончаренко В.В., Джораева С.К., Щеголева Е.В. К вопросу о частоте обнаружения хламидий у больных с поражениями полости рта // Імунологія та алергологія, №4.- 2003.- С.76.

Божко Н.А. Современные методы диагностики венерических заболеваний полости рта // Сборник тезисов конференции молодых ученых Харьковского государственного медицинского университета, Ч. 1, Харьков 2001.- С.55-56.

Божко Н.О. Хламідійна інфекція порожнини рота у хворих із стоматологічними захворюваннями // Матеріали підсумкової наукової конференції молодих учених Харківської медичної академії післядипломної освіти Нові технології в медицині, Харьков 2002.- С. 8-9.

Божко Н.А. Поражение слизистой оболочки полости рта при венерических инфекциях // Материалы международного медицинского конгресса студентов и молодых ученых, Тернополь, Укрмедкнига, 2001.- С. 78.

Божко Н.О. Пародонтіт і хламідійна інфекція // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 80-річчю Харківської

медичної академії післядипломної освіти, Харків 2003.- С.12.

Божко Н.О. Морфологічна оцінка хламідійної інфекції слизової оболонки порожнини рота. Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 350-річчю міста Харкова, Харків 2004.- С. 10-11.

АНОТАЦІЯ

Мягкохліб Н.О. Клініко-лабораторна характеристика і лікування хворих на хламідійну інфекцію порожнини рота. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по спеціальністі 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Інститут дерматології та венерології АМН України, м. Харків, 2005 р.

Дисертація присвячена вивченню клінічних проявів хламідійної інфекції порожнини рота у пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота, хворих на сечостатевий хламідіоз, вивченню структурно-функціонального стану багатошарового плоского епітелію при ураженні хламідійною інфекцією слизової оболонки порожнини рота та їх динаміки при використанні у комплексному лікуванні “Золоксацина” у поєднанні з “Юнідоксом”, імуномодулятором “Неовіром” та препаратом для місцевої терапії - “Парагелем”. У всіх обстежених визначалось: за Романовським-Гімзою хламідії порожнини рота виявлялися в 26,7%, ПІФ-методом - у 36,7%, у РНІФ діагностичні титри антихламідійних антитіл виявлялися в 51,5%, а при ІФА Ig G до Chlamydia pneumoniae у 18,1% обстежених хворих з рецидивуючим афтозним стоматитом, генералізованим пародонтитом і катаральним гінгівітом. Встановлено, що у епітелії щічної поверхні, пародонтальних кишень, задньої стінки глотки має місце хронічне запалення хламідійної етіології. При цьому багатошаровий плоский епітелій піддавався різного роду дистрофічним та диспластичним змінам. Впровадження розробленого методу лікування пацієнтів із хламідійною інфекцією порожнини рота в практику лікувальних закладів дозволяє у 95,9% випадках добитися клінічного та етіологічного успіху.Ключові слова: хламідійна інфекція, слизова оболонка порожнини рота, багатошаровий плоский епітелій, антихламідійний антибіотик - “Золоксацин”, “Юнідокс”, імуномодулятор “Неовір”, препарат для місцевої терапії - “Парагель”.

АННОТАЦИЯ

Мягкохлеб Н.А. Клинико-лабораторная характеристика и лечение больных с хламидийной инфекцией слизистой оболочки полости рта.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20. - кожные и венерические болезни.- Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена изучению клинических проявлений хламидийной инфекции полости рта у пациентов с заболеваниями слизистой оболочки полости рта и больных урогенитальным хламидиозом, изучению структурно-функционального состояния многослойного плоского эпителия при поражении хламидийной инфекцией слизистой оболочки полости рта и их динамики при использовании в комплексном лечении “Золоксацина” в сочетании с “Юнидоксом”, “Неовиром” и “Парагелем”.

Целью исследования явилось установление частоты выявления хламидий в полости рта больных урогенитальным хламидиозом и у лиц с воспалительными процессами в полости рта. Повысить эффективность лечения больных с хламидийной инфекцией полости рта с учетом особенностей клинических проявлений и цитоморфологических изменений слизистой оболочки полости рта.

Задачами исследования являлось проведение клинико-лабораторного обследования пациентов с заболеваниями слизистой оболочки полости рта и урогенитальным хламидиозом до лечения, сразу же после лечения и через 6 недель после окончания лечения по нашей методике, а также выявление структурных изменений эпителия слизистой оболочки полости рта при поражении хламидийной инфекцией до лечения. Следующей задачей была разработка эффективного комплексного этиопатогенетически обоснованного метода лечения пациентов с заболеваниями слизистой оболочки полости рта с выявленной хламидийной инфекцией и урогенитальным хламидиозом.

Анализировались следующие показатели: для подтверждения / обнаружения хламидийной инфекции в сыворотке крови всех обследованных больных (128 пациентов с заболеваниями слизистой оболочки полости рта и 70 больных урогенитальным хламидиозом) определяли уровень антител (Ig G) ко всем видам хламидий методом РНИФ, Chlamydia pneumonia методом ИФА, а также исследовали соскобы со слизистой оболочки полости рта, уретры и / или цервикального канала у пациентов методом ПИФ и Романовским-Гимза.

У всех обследованных больных с хламидийной инфекцией слизистой оболочки полости рта наблюдался выраженный воспалительный процесс полости рта хламидийной этиологии. При обследовании по методу Романовского-Гимза хламидии выявлялись в 26,7%, ПИФ - методом - в 36,7%, в РНИФ диагностические титры антихламидийных антител выявлялись в 51,5%, при ИФА Ig G к виду Chlamydia pneumoniae у 18,1% обследованных больных с рецидивирующим афтозным стоматитом, генерализованным пародонтитом и катаральным гингивитом.

Также мы проводили оценку структурных изменений эпителия слизистой оболочки полости рта при поражении его хламидийной инфекцией. Установлено, что в эпителии щечной поверхности, пародонтальных карманов, задней стенки глотки имеет место хроническое воспаление хламидийной этиологии. При этом многослойный плоский эпителий подвергался разного рода дистрофическим и диспластическим изменениям. Дистрофические изменения в клетках плоского эпителия полости рта при наличии хламидийной инфекции зависели от стадии развития цикла. Эти изменения характеризовались наличием пикноза ядер,

глыбчатого распада, жировой и вакуольной дистрофии, ороговения и дисплазии. Воздействие хламидий на слизистую оболочку полости рта способствовало развитию гиперпластических процессов с атрофией слизистой оболочки, наличием склеротических изменений, нарушением стромально-паренхиматозных взаимоотношений.

Все патологические изменения в эпителии полости рта в виде пикноза ядер, глыбчатого распада, жировой и вакуольной дистрофии, наличия ороговения и дисплазии требуют индивидуализации принятых методов лечения.

Был разработан и апробирован метод комплексного лечения хламидийной инфекции слизистой оболочки полости рта комбинированным антибактериальным препаратом “Золоксацин” в сочетании с “Юнидоксом”, иммуномодулятором “Неовиром” и “Парагелем” - местно.

Применение нами лечебных средств с использованием новых этиотропных препаратов, иммуномодуляторов, препаратов для местной терапии позволили стабилизировать процессы в полости рта и мочеполовой системе, повысить защитные силы организма.

На основании проведенных клинических, лабораторных исследований установлено, что применение разработанной нами методики лечения больных с хламидийной инфекцией слизистой оболочки полости рта способствует сокращению сроков нормализации клинических признаков, сроков санации организма от хламидий.

Внедрение разработанного метода лечения пациентов с хламидийной инфекцией СОПР в практику лечебных учреждений разрешает добиться клинического и этиологического успеха в 95,9% случаев.

Ключевые слова: хламидийная инфекция, слизистая оболочка полости рта, многослойный плоский эпителий, антихламидийный антибіотик - “Золоксацин”, “Юнидокс”, иммуномодулятор - “Неовир”, препарат для местной терапии - “Парагель”.

ABSTRACT

Мyagkohleb N.A. Clinico-laboratory the characteristic and treatment sick chlamydias infections of mucous membrane of oral cavity. -Manuscript.

Thesis for a Candidate of medical sciences degree by speciality 14.01.20 - skin and venereal diseases.-Institute of dermatology and venereology of the Аcademy of medical sciences of Ukraine, Kharkiv, 2005.

The dissertation is devoted to studying of clinical displays chlamydia to an infection of an oral cavity at patients with diseases of a mucous membrane of oral cavity and patients urogenytalis a chlamydiosis, to studying of a structurally functional status multilayered flat epitelium at defeat chlamydia an infection of a mucous membrane of an oral cavity of that their dynamics at use in complex treatment "Zoloxacin" in a combination with “Unidox”, "Neovir" and "Paragel".

For acknowledgement / inclusions chlamydia infections in whey of blood of the surveyed patients defined a level anthichlamydian (Ig G) antibodies to all kinds

chlamydias method RNIF, Chlamydia pneumoniae method IFA, and also investigated scrapes with oral cavity, urethras and / or cervical the channel a method the PIF and on Romanovski-Gimza.

Also we carried out a rating structures changes epitelium oral cavity at his defeat chlamydias an infection. Changes characterized presence picnozis nucleus, biockis disintegration, fatty and vacuolis dystrophies, cornification and dysplazia. Influence chlamydia on oral cavity promoted hyperplastic processes with an atrophy of a mucous membrane, presence of sclerous changes in a mucous membrane, infringement stromal-parenchymatosis mutual relations.

Key words: infection of chlamydia, a mucous membrane of oral cavity (OC), multilayered flat epitelium, antichlamydias antibiotic - "Zoloxacin", "Unidox", immunomodulats - "Neovir", a preparation for local therapy - "Paragel".

Размещено на Allbest.ru

...