Тютюнопаління у осіб молодого віку (клінічне та експериментально-фізіологічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

УДК 613.84: 616-092-071

Тютюнопаління у осіб молодого віку (клінічне та експериментально-фізіологічне дослідження)

14.01.17 - наркологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Пономарьов Володимир Іванович

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Захист відбудеться “03” лютого 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул.Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “02” січня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Є.Г. Гриневич

інтоксикація психопатологічний тютюнопаління

АНОТАЦІЯ

Пономарьов В.І. Тютюнопаління у осіб молодого віку (клінічне та експериментально-фізіологічне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17 - наркологія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2005.

У дисертаційній роботі проведене вивчення факторів, що сприяють формуванню тютюнопаління у осіб молодого віку, встановлені клініко-психо-патологічні, психодіагностичні та психофізіологічні особливості формування тютюнопаління. Експериментально вивчені лімбіко-неокортикальні механізми виникнення залежності від тютюнового диму. Показано вузлове значення емоціогенних механізмів мозку у формуванні цього патологічного потягу. Виявлено залежність особливостей формування потягу до паління від високого або низького рівня мотивації до позитивних емоцій, а також від високої або низької функціональної активності механізмів негативних емоційних реакцій. Експериментально доведено роль успадкованої схильності у формуванні тютюнової залежності. Отримані результати клінічних та експериментальних досліджень поліпшують розуміння етіопатогенезу тютюнопаління, його наслідків і сприяють розробці нових підходів до профілактики тютюнопаління та лікування тютюнової залежності у осіб молодого віку.

Ключові слова: тютюнопаління, особи молодого віку, експериментально-фізіологічне дослідження.

АННОТАЦИЯ

Пономарев В.И. Табакокурение у лиц молодого возраста (клиническое и экспериментально-физиологическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2005.

С целью выявления клинико-психопатологических, психодиагностическсих и экспериментально-физиологических особенностей формирования табакокурения было обследовано 565 человек (100 старшеклассников и 465 студентов). Экспериментальное изучение роли лимбико-неокортикальных структур мозга при острой и хронической интоксикации табачным дымом было проведено на 24 нелинейных половозрелых белых крысах (по 12 особей обоего пола) и 24 нелинейных неполовозрелых крысятах (по 12 особей обоего пола). Электрическую активность мозга крыс регистрировали биполярным способом на 8-канальном электроэнцефалографе фирмы ”Медикор” до и после принятия очередной дозы табачного дыма. В качестве модели положительного эмоционального поведения использовали метод самостимуляции положительных эмоциональных зон латерального гипоталамуса. Для наблюдения за животными использовался этологический метод.

Как показали результаты работы, распространенность курения среди старшеклассников и студентов достаточно высока, регулярно курят 22,2% старшеклассников и 17,2% старшеклассниц. Среди студентов эти показатели составляют у мужчин и женщин соответственно 39,5% и 14,2%. Необходимо отметить, что распространенность эпизодического курения среди учащихся значительно выше, но нередко факт курения самими обследованными скрывается из-за понимания его социально-негативного значения. Среди обследованных студентов выкуривают до 5 сигарет в день 22,2% мужчин и 53,8% женщин, до 10 сигарет в день - 40,7% мужчин и 46,2% женщин, а больше, чем 10 сигарет - 37,1% мужчин, и среди женщин таковых выявлено не было.

В структуре нарушений психической деятельности у обследованных лиц с проявлениями табакокурения основное место занимали астенические расстройства, которые были выражены в большей степени, чем у некурящих, а у женщин (12,55±1,08 баллов у курящих школьниц, 11,75±0,57 баллов у некурящих школьниц, 12,47±0,61 баллов у курящих студенток и 11,93±0,24 у некурящих студенток) они были выражены сильнее, чем у мужчин (10,13±1,09 баллов у курящих школьников, 9,89±0,92 баллов у некурящих школьников, 10,83±0,54 баллов у курящих студентов (p<0,05) и 10,45±0,48 баллов у некурящих студентов). Наиболее часто у курящих лиц встречались жалобы на плохое самочувствие, рассеянность, повышенную умственную утомляемость, разбитость, снижение умственной работоспособности, нарушение сна, головные боли. Психологические корреляты табакокурения представлены снижением продуктивности умственной деятельности, а у женщин также заострением особенностей личности и возрастанием уровня конфликтности по сравнению с некурящими. В структуре конфликтности преобладающими направлениями являются отношению к отцу, лицам противоположного пола, половой жизни, сознанию вины, страхам и опасениям, собственной личности.

Экспериментально установлено, что однократное вдыхание табачного дыма может иметь как тормозное, так и активирующее влияние, а также перестраивать электрическую активность лимбико-неокортикальной системы мозга в сторону развития ее судорожных проявлений на ЭЭГ. Хроническая табачная интоксикация вызывает значительную перестройку электрогенеза с формированием патологического очага судорожной активности как коррелята зависимости от табачного дыма.

Установлена инициирующая роль латерального гипоталамуса в возникновении табачной зависимости. Учитывая резко выраженное свойство никотина включаться в метаболизм мотивационных и эмоциогенных центров гипоталамуса, его отсутствие нарушает их деятельность, что в свою очередь формирует мотивационное возбуждение и поведение, направленное на удовлетворение приобретенной специфической внутренней потребности организма в табачном дыме. Изменения поведенческих реакций, процесса самостимуляции латерального гипоталамуса, электрогенеза эмоциогенных структур мозга свидетельствуют о том, что у потомства, рожденного от родителей с табачной зависимостью, уже имеет место наследственно обусловленная предрасположенность к быстрому формированию табачной зависимости.

Изменение поведения и его электрографических коррелятов у животных с отягощенной наследственностью по табакомании свидетельствует, что формирование влечения к табачному дыму является более выраженным и устойчивым и отличается однообразием “программ” в достижении цели - получения удовольствия путем его ингаляции, тогда как у потомства, рожденного от интактных родителей, формирующееся влечение к табачному дыму не носит характера устойчивого патологического состояния, что обусловлено отсутствием у них энграмм памяти на эйфоризующее действие этого ингалянта, имеющееся в основной группе.

Полученные результаты клинических и экспериментальных исследований улучшают понимание этиопатогенеза табакокурения, его последствиий и способствуют разработке новых подходов к профилактике табакокурения и лечения табачной зависимости у лиц молодого возраста.

Ключевые слова: табакокурение, лица молодого возраста, экспериментально-физиологическое исследование.

SUMMARY

Ponomaryov V.I. Tobacco smocking in young people (clinical and experimental-physiological research). - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of medical sciences in the specialty 14.01.17 - narcology. Ukrainian Research Institute of Social and Forensic Psychiatry and Drug Abuse, Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2005.

The studying of factors promoting smocking formation in young persons was carried out in the dissertation. The clinical-psychopathological, psychological and psychophysiological predictors of tobacco smocking were established. Limbic and neocortical mechanisms of occurrence of dependence on a tobacco smoke were experimentally investigated. Pivotal value of emotiogenic mechanisms of a brain in formation of this pathological inclination was shown. Dependence of features of formation of an inclination to smoking from a high or low level of motivation to positive emotions, and also from high or low functional activity of mechanisms of negative emotional reactions was found out. The role of a hereditary factor in formation of tobacco dependence was experimentally proved. The received results of clinical and experimental researches improve understanding the tobacco dependence ethiopathogenesis, its consequences and promote development of new approaches to preventive maintenance of a syndrome of tobacco dependence.

Key words: smocking, young people, experimental-physiological investigation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Однією з найактуальніших проблем сучасності є тютюнопаління, що є причиною багатьох важких захворювань (World smoking and health, 1993; Peto R. et al., 1994; Prokhorow A.V., 1997; Табачников С.И., 2002; Москаленко В.Ф., 2002; Битенский B.C., Мельник Э.В., Панаетов А.И., 2002; Сосин И.К., Чуев Ю.Ф., 2003; Минко А.И., Линский И.В., 2003). Щорічно у світі помирають від хвороб, пов'язаних із тютюнопалінням, близько 3,5-4 млн. осіб (Chollat-Traquet C., 1999; ВОЗ, 2000; Peto R., Lopez A., 2000; Чучалин А.Г., Сахарова Г.М., Новиков К.Ю., 2001; Пшук Н.Г., 2002). У країнах Європи вживання тютюну та тютюнових виробів є причиною 1,2 млн. смертей на рік, що складає 14% від їхньої сумарної кількості, а в Україні гинуть 110 тис. людей щороку (Пушка П. и др., 1999; ВООЗ, 2002). Негативний вплив тютюнового диму на тих, хто не палить, особливо дітей, підвищує ризик передчасної смерті від онкологічних, серцево-судинних, респіраторних та інших захворювань (Yarnell S.W.G. et al., 1994; Rosanski A., Blumenthal J.A., Kaplan J., 1999; Пидаев А.В., 2003). За даними літератури, в Україні 46,8% підлітків палять тютюн, у Росії розповсюдженість тютюнопаління складає серед підлітків 40%, серед юнаків - 80% (Ігнатов М.Ю, Маркова М.В, 2004).

Актуальність теми. На сьогодні доведено етіопатогенетичний вплив паління на розвиток ряду серйозних захворювань центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, а також порушень сенсорних процесів, пам'яті та емоційної сфери (Гавенко В.Л., 1991; Дмитриев В.Ю., Седень П.М., Худин В.А., 1991; Качаев А.К., Смирнов В.К., 1991; Шамарин В.М., Петросян К.Ю., Тимофеева С.Г. та ін., 1991; Гарницкая А.С., 1999; Merz C.B., Sabramanian R., 1999; Бабанов С.А., 2000; Зыскин А.Ю., 2000; Чебаненко Н., 2003).

Нікотин входить до складу тютюнового диму та за своєю фармакологічною дією є одним з головних факторів процесу формування залежності від паління (Ovide F.P., Cynthia S. P., 1988; Murray J., 1991; Silagy C. et al., 1994; Russell M., 1995; Rothman R., Ohuoha D., Keenan R., 1997; Села Б.А., 1998; George T., 2000). Тютюнопаління має як стимулюючий, так і релаксуючий вплив на організм та його функціональні системи, а це частково допомагає курцям легше справлятися зі стресовими ситуаціями і на короткий час затримує розвиток психологічних та фізіологічних порушень, викликаних стресом. Однак такий антистресовий ефект призводить до подальшого посилення тютюнової залежності (Александрова В.Ю., 1989; Schneider N.G. et al., 1996; Schuh L. et al., 1996; Shimao T., 1997; Gorbounova O. et al., 1997; Гарницкая А.С., 2002).

Очевидно, що ці дані вказують на зв'язок тютюноманії зі станом емоціогенних механізмів мозку. Їх морфо-функціональним субстратом є лімбіко-неокортикальна система, що має безпосереднє відношення до забезпечення пристосувальних реакцій організму: підтримки внутрішнього гомеостазу і станів сон-неспання, церебрального електрогенезу, емоційного та соматовегетативного тонусу (Nordberg A., 1987; Воробьева Т.М., Волошин П.В., Пайкова Л.Н., Берченко О.Г. та ін., 1994; Воробьева Т.М., 2004). Дія нікотину спрямована на вузлові структури лімбічної системи - гіпокамп, septum, мигдалеподібний комплекс, гіпоталамус, мезенцефалічну ретикулярну формацію - та залежить від багатьох факторів: дози, виразності мотивації до паління та ін. (Knoff V.J., 1988; Timothy P.G., 1989; Stolerman J., 1990; Carmody T.P., 1992; Воробьева Т.М., 2002).

Негативний вплив тютюнопаління на осіб молодого віку та необхідність розробки відповідних профілактичних і корекційних програм розглядається на державному рівні, що відображено в “Концепції реалізації державної політики в сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2002-2010 роки”, в Міжгалузевій комплексній програмі “Здоров'я нації” на 2002-2011 рр. (постанові Кабінету Міністрів №14 від 10.01.2002 р.), наказах Міністерства освіти і науки України №57 від 12.02.2001р. “Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах та установах Міністерства освіти і науки України”, і №148 від 27.02.2002 р. “Про підвищення рівня профілактичної роботи серед дітей та молоді по запобіганню незаконному вживанню наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів” (Москаленко В.Ф., Горбань Є.М., Табачніков С.І., 2001; Ревенок О.А., 2002; Болотова З.Н., Маркозова Л.М., 2002; Маркова М.В., Ченская А.В., Студзинский О.Г., 2003).

Таким чином, тютюнопаління характеризуєтся широкою розповсюдженістю, негативно впливає на стан соматичного та психічного здоров'я людини. Саме це зумовило актуальність проведення наукових досліджень, спрямованих на визначення факторів ризику, умов виникнення, механізмів формування та клінічних особливостей тютюнопаління у осіб молодого віку, що важливо для розробки методів профілактики тютюнопаління та лікування тютюнової залежності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківського державного медичного університету МОЗ України за темою НДР: “Вивчення системних механізмів індивідуальної неспецифічної стійкості до стресу” (№ держреєстрації 0198U002619).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - визначити клініко-психопатологічні, психодіагностичні та експериментально-фізіологічні особливості формування тютюнопаління.

Згідно із зазначеною метою були поставлені такі задачі:

Дослідити поширеність тютюнопаління серед осіб молодого віку.

Визначити клініко-психопатологічну структуру проявів тютюнопаління у осіб молодого віку.

Проаналізувати роль соціально-психологічних факторів у формуванні тютюнопаління серед молодих осіб.

Провести порівняльний аналіз особистісних властивостей осіб молодого віку, які палять та не палять.

Дослідити поведінкові та електрофізіологічні особливості реагування лімбіко-неокортикальних структур мозку при гострій та хронічній інтоксикації тютюновим димом в експерименті.

Дослідити фізіологічні особливості мозкової системи позитивного емоційного підкріплення при гострій і хронічній тютюновій інтоксикації та у стані позбавлення тютюну в експерименті.

Об'єкт дослідження - тютюнопаління.

Предмет дослідження - клініко-психопатологічні, психодіагностичні та експериментально-фізіологічні особливості формування тютюнопаління.

Методи дослідження. Клініко-епідеміологічний, клініко-психопато-логічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний, електрофізіологічний, етологічний, статистичний.

Клініко-епідеміологічний метод застосовувався для визначення розповсюдження тютюнопаління серед учнів старшх класів та студентів медичного ВУЗу при проведенні скринуючого дослідження.

Клініко-психопатологічний метод базувався на загально прийнятих підходах до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв'ю з ними. Проводилась кількісна та якісна оцінка скарг та виявлення психопатологічних симптомів стосовно різних психічних сфер. Діагностика тютюнопаління та тютюнової залежності проводилась згідно клінічних критеріїв МКХ-10.

Клініко-анамнестичний метод використовувався для оцінки мікросоціальних умов життя обстежених осіб за допомогою стандартизованого питальника, що давало можливість в подальшому проаналізувати роль соціально-психологічних факторів у формуванні тютюнопаління серед учнів та студентів.

Психодіагностичний метод передбачав оцінку психологічних особливостей особистості за методиками СБОО (Зайцев В.П., 1981), ТРАНС (Гавенко В.Л., Сінайко В.М., Соколова І.М., 2001), рівня конфліктності за тестом “Незакінчені речення”, аналіз розумової працездатності за методикою “Коректурна проба” (Гавенко В.Л., Сінайко В.М., Соколова І.М., 2001).

Електрофізіологічний метод включав дослідження електронегативності (ЕН) ядер букального епітелію обстежених, яке проводилось за допомогою вимірювача фізіологічного стану та біологічного віку людини “Біотест” (Шахбазов В.Г., Набоков А.Л., Колупаева Т.В., 1985).

Експериментальне вивчення ролі лімбіко-неокортикальних структур мозку при гострій і хронічній інтоксикації тютюновим димом було проведено на 24 нелінійних статевозрілих білих щурах (по 12 тварин обох статей) і 24 нелінійних статевонезрілих щуренятах (по 12 тварин обох статей). Електричну активність мозку щурів реєстрували на 8-канальному електроенцефалографі фірми ”Медикор” до та після прийняття чергової дози тютюнового диму. Як модель позитивної емоційної поведінки використовували самостимуляцію позитивних емоціогенних зон латерального гіпоталамусу. Для спостереження за тваринами використано етологічний метод, який передбачав візуальний контроль за поведінкою тварин під час експерименту, її зміни під впливом гострої або хронічної тютюнової інтоксикації. Після проведених дослідів на підготовлених гістологічних препаратах фотоконтактним способом визначали локалізацію електродів в структурах мозку.

Статистична обробка фактичного матеріалу проводилася на персональному комп'ютері Pentium за допомогою програми Excel-2000 та включала оцінку достовірностей розбіжностей за допомогою t-критерія Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові сучасні дані щодо факторів, що сприяють формуванню тютюнопаління в осіб молодого віку (учнів старших класів та студентів медичного ВУЗу), та їх клініко-психопатологічних, психологічних та психофізіологічних особливостей.

Уперше в експерименті досліджені лімбіко-неокортикальні механізми формування залежності від тютюнового диму. Вперше показано вузлове значення емоціогенних механізмів мозку у формуванні патологічного потягу до тютюну. Вперше виявлено залежність особливостей формування потягу до паління від рівня мотивації до позитивних емоцій, а також від функціональної активності механізмів негативних емоційних реакцій.

Уперше експериментально доведено важливу роль успадкованої схильності у формуванні тютюнової залежності.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати клінічних і експериментальних досліджень поліпшують розуміння етіопатогенезу тютюнопаління, його наслідків і сприяють розробці нових підходів до профілактики тютюнопаління та лікування тютюнової залежності у осіб молодого віку.

Розроблені модифіковані методики: „Спосіб діагностики типу патологічного потягу до тютюну” (рацпропозиція ХДМУ № 231 (11) від 05.06.2003р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), „Спосіб виявлення компонентів синдрому патологічного потягу до тютюну” (рацпропозиція ХДМУ № 235 (15) від 05.06.2003 р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), „Спосіб визначення клінічної форми тютюнової залежності” (рацпропозиція ХДМУ № 234 (14) від 05.06.2003 р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), „Спосіб визначення форми конституціонального реагування на тютюн при першій спробі паління” (рацпропозиція ХДМУ № 236 (16) від 05.06.2003 р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), що можуть бути застосовані при ранній діагностиці тютюнової залежності в осіб молодого віку.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес Харківського державного медичного університету МОЗ України, лікувальний процес Харківської міської клінічної психіатричної лікарні №15 та Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені всі клініко-епідеміологічні, клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні, психодіагностичні та експериментально-фізіологічні дослідження, статистична обробка, інтерпретація, аналіз та узагальнення отриманих даних, сформульовано висновки та здійснено впровадження результатів роботи в клінічну та педагогічну практику. Дослідження факторів формування тютюнової залежності у експериментальних тварин проводилося дисертантом самостійно у лабораторії нейрофізіології й імунології Інституту неврології, психіатрії і наркології АМН України (зав. лабораторією - д.біол.н., професор Т.М.Воробйова). Особистий внесок здобувача у статті, написані у співавторстві (№ 5,6 згідно з переліком наукових праць, що наведений наприкінці автореферату), полягяє в наступному - статті виконані на підставі особисто отриманих, статистично оброблених, проаналізованих і узагальнених здобувачем даних про клінічні особливості формування тютюнопаління та його вплив на електричну активність клітин букального епітелію в осіб молодого віку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися та обговорювалися на II Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (м. Харків, 2002 р.), конференції молодих вчених (м.Харків, 2002, 2003; 2004 рр.; м.Полтава, 2002 р.), III міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (м.Харків, 2003 р.), конференції молодих психіатрів (м.Харків, 2003 р.), науковій конференції “Стрес, шок, термінальні стани” (м.Донецьк, 2003 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 15 робіт, в тому числі 8 статей у спеціалізованих журналах ВАК України, з них 6 - одноосібних, 7 статей і тез у журналах і збірниках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 171 сторінці машинопису (137 сторінок основного тексту). Робота складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних літературних джерел, що містить 270 найменувань (із них 117 зарубіжних), додатку. Дисертація ілюстрована 14 таблицями і 19 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати комплексного аналізу психічних порушень при формуванні тютюнопаління у молодих осіб, а також дослідження ролі соціальних, психологічних і біологічних факторів у його виникненні. Обстежено 565 осіб, у тому числі 100 учнів 10-11 класів СШ №116 м. Харкова, серед них 64 дівчинки (64%) і 36 хлопчиків (36%); та 465 студентів 3-4 курсів ХДМУ, серед них 318 дівчат (68,4%) і 147 юнаків (31,6%). Вибір контингенту обстежених зумовлений насамперед прагненням прослідити динаміку факторів ризику й особливостей формування тютюнопаління в осіб молодого віку. Як показали результати раніше проведених досліджень, саме студенти середніх курсів є найбільш адаптованими до умов навчання у ВУЗі (Гавенко В.Л., 1991; Сінайко В.М., 2002). Обстеження проводилося під час навчальних занять тільки при добровільній згоді самих обстежених.

Як показали результати клініко-епідеміологічного дослідження, поширеність паління серед старшокласників та студентів досить висока, палять 22,2% школярів та 17,2% школярок, 39,5% студентів та 14,2% студенток. Необхідно відзначити, що розповсюдженність епізодичного паління серед учнів значно вища, але нерідко факт паління самими учнями приховується через розуміння його соціально-негативного значення. Випалювали до 5 цигарок на добу 22,2% студентів і 53,8% студенток, до 10 цигарок на добу - 40,7% студентів і 46,2% студенток, а більше 10 цигарок - 37,1% студентів, а серед студенток таких виявлено не було.

Оцінка віку першої спроби паління в обстежених нами групах різна і складає 10,8±2,4 років у школярів, 11,4±2,5 років у школярок, 14,9±2,5 років у студентів і 16,0±1,8 років у студенток. Як бачимо, жінки починають палити в більш пізньому віці, ніж чоловіки. Серед мотиваційних факторів початку паління ми виділили інтерес до нового (75,0±5,3% школярів і 90,1±4,5% школярок (p<0,05), а також 90,2±5,6% студентів і 92,1±4,0% студенток), наслідування дорослим, а також реакція групування з однолітками, бажання бути не гірше інших (25,0±5,3% старшокласників, 5,9±1,2% студентів і 2,6±0,4% студенток (p<0,05)).

Вивчення суб'єктивної оцінки дії тютюнопаління дозволило зробити висновок, що найважливішим є релаксуючий вплив паління (100% школярів, 90,0±9,0% школярок, 89,3±5,8% студентів і 79,1±6,1% студенток), а також його тимолептична дія, яку відзначають 87,5±11,7% школярів, 50,0±10,1% школярок (p<0,05), 51,2±7,5% студенток. Лише 34,5±9,0% студентів-чоловіків відзначають поліпшення настрою під дією паління тютюну, що достовірно рідше (p<0,001), ніж серед старшокласників.

Досить розповсюдженою є думка про паління як про спосіб полегшити спілкування, яку висловлюють 87,5±11,7% школярів, 72,7±13,44% школярок, 72,7±6,6% студенток і тільки 58,6±5,7% студентів, що є нижче (p<0,05), ніж аналогічний показник серед старшокласників.

Вік початку регулярного паління різний у групах обстежених: у старшокласників - це 14,0±0,5 років, у старшокласниць - 13,4±1,8, у студентів - вищий, ніж у школярів, і складає відповідно 18,9±1,2 років (p<0,001) і 18,2±1,0 років (p<0,05). З отриманих даних слідує, що студенти починають регулярно палити тютюн значно пізніше, ніж школярі, що підтверджує описані вище закономірності виникнення першої спроби паління. У той же час період від поодиноких спроб до формування залежності у школярів коротший і дорівнює 3,2 роки в хлопчиків і 2,0 роки в дівчаток, що трохи менше, ніж у студентів (4,0 роки в юнаків і 2,2 роки у дівчат). Як видно, більш ранній початок паління супроводжується швидшим формуванням тютюнової залежності, насамперед психологічної, особливо у жінок, при цьому структура мотиваційних факторів продовження паління в школярів і студентів різна. Так, прагнення бути таким, як усі, зустрічається в 14,3±5,4% обстежених старшокласників і лише в 1,9±0,6% студентів (p<0,05), а в дівчат даний фактор не впливає на продовження паління. Формування тютюнової залежності виявлено у 85,7±7,4% старшокласників, 77,8±9,5% старшокласниць, та лише 57,7±9,3% у студентів (p<0,01) та 48,7±7,5% студенток (p<0,05). У той же час 40,4±9,3% студентів і 48,7±7,5% студенток відзначає появу приємних відчуттів від випаленої сигарети, що вище, ніж у школярів (22,2±9,5%, p<0,05).

Для вивчення вікових і гендерних особливостей впливу тютюнопаління на психічну діяльність молодих осіб нами було проведено вивчення особливостей психічного стану учнів і студентів, які регулярно палять тютюн і не палять (табл.1). З'ясовано, що найбільша кількість суб'єктивних скарг як у чоловіків, так і у жінок, виявляється з боку загального самопочуття, причому їхня вираженість у жінок перевищує аналогічні показники в чоловіків. Найчастіше у тих, хто палить, зустрічалися скарги на погане самопочуття, неуважність, підвищену розумову втому, розбитість, зниження розумової працездатності, порушення сну. Частим симптомом були головні болі різного характеру й інтенсивності, суб'єктивні скарги на погіршення запам'ятовування поточних подій, зниження концентрації і переключення уваги, порушення мислення у вигляді його уповільнення, зниження розумової продуктивності й кмітливості, що негативно позначалося на академічній успішності.

У структурі афективних порушень у тих, хто палить, переважали періоди підвищеного або зниженого настрою, ослаблення емоцій, нав'язливих страхів уже на ранніх етапах розвитку тютюнопаління. У більш старшому віці виразність даних порушень зменшується, однак їх відмінності між тими, хто палить, і тими, хто не палить, стають більш значимими.

У меншій мірі описані закономірності, характерні для ефекторно-вольових розладів, установлений негативний вплив тютюнопаління на виникнення зазначених порушень як серед школярів, так і серед студентів.

Таблиця 1 Середні значення комплексних показників інтенсивності скарг відносно різних психічних сфер в учнів та студентів, які регулярно палять і не палять тютюн (бали)

Примітка. Достовірність розходження між показниками тих, хто палить та не палить * - p <0,05; **- p <0,01; ***- p <0,001

Також установлено, що виразність вегетативних розладів у тих, хто палить, вища, ніж у їхніх однолітків, які не палять. У структурі вегетативних розладів переважали коливання артеріального тиску, частіше його підвищення.

Аналізуючи кількісні показники психічного стану у тих учнів, які палять та не палять, у залежності від статі й віку, необхідно відзначити, що паління призводить до зростання загальної кількості скарг з боку різних психічних сфер. Втім, якщо у школярів спостерігаються виражені гендерні розходження, а саме більш висока кількість скарг у дівчаток, ніж у хлопчиків, то у студентів зазначені гендерні відмінності виражені в меншій мірі, ніж у студенток. У той же час загальна кількість виявлених скарг з боку різних психічних сфер у тих, хто палить, вища, ніж у тих, хто не палить, як серед школярів (p<0,05), так і серед студентів (у юнаків p<0,05, а у дівчат p<0,01).

Згідно з даними проведених досліджень, особливості психічного стану та ризик розвитку тютюнопаління в учнів взаємопов'язані з низкою соціально-психологічних факторів: несприятливий сімейний мікроклімат (конфлікти з батьками та іншими членами родини), незадовільні гігієнічні умови проживання, порушення режиму та якості харчування, недотримання розпорядку дня, недостатній нічний сон, наявність шкідливих звичок у батьків чи інших психологічно значимих членів родини, неправильний тип виховання, що викликає різноманітні реакції протесту, емансипації, групування з однолітками.

Так, сімейний мікроклімат оцінювали як незадовільний 15,3±2,6% старшокласників і 9,1±6,4% старшокласниць, які палять; тоді як серед тих школярів, які не палять, таких осіб було менше (3,6±1,8%, p<0,001), а серед школярок - більше (44,2±6,8%, p<0,001). Студенти частіше негативно оцінюють сімейний мікроклімат (p<0,001), але, якщо в юнаків не виявлено розходжень за даним показником, то у дівчат паління пов'язане з більш вираженою суб'єктивною оцінкою сімейного мікроклімату як несприятливого (35,6±4,4% тих, хто палить, та 19,2±1,8% тих, хто не палить, p<0,001).

Одже, згідно з отриманими даними, в обстежених підлітків чоловічої статі й у студенток несприятлива оцінка сімейного мікроклімату є чинником, пов'язаним саме з підвищеною частотою тютюнопаління, тоді як у дівчаток спостерігається зворотна закономірність.

Паління батьків відзначають 37,5±7,1% старшокласників та 72,7±9,5% старшокласниць, які палять (p<0,001), причому в більшості з них ця шкідлива звичка є у обох батьків. Частота паління батьків старшокласників, які не палять, вища і складає 64,3±7,1% (p<0,05), тоді як у дівчаток цей показник трохи нижчий (55,7±3,1%, p>0,05). У студентів розходження у частоті паління батьків юнаків і дівчат, які палять та не палять, недостовірні і складають 53,4±9,4% у юнаків і 57,8±7,4% у дівчат, які палять, та 2,9±1,1% у юнаків і 47,3±2,7% у дівчат, які не палять.

Фактором, що впливає на ризик формування тютюнопаління, є також його поширеність в мікросоціумі, а саме: серед близьких друзів і знайомих підлітка. Так, у всіх обстежених нами школярів, які палять, є друзі, які страждають цією звичкою, що перевищує даний показник у хлопчиків (74,1±8,9%) і дівчаток (58,5±4,4%, p<0,01), які не палять.

Негативне відношення до паління інших відзначають 75,0±5,3% старшокласників і 45,5±5,0 старшокласниць (p<0,001), які палять. Цей показник нижчий у їхніх однолітків, які не палять (85,7±8,7% у хлопчиків і 58,5±5,4% у дівчаток, p>0,05). У студентів зберігається ця ж закономірність: засуджують паління сторонніх осіб 61,4±9,2% студентів і 40,9±4,5% студенток (p<0,05), які палять, та 83,3±5,1% студентів (p<0,001) і 76,6±6,0% студенток (p<0,05), які не палять.

Отримані дані підтверджують важливу роль сімейних, мікросоціальних умов у формуванні тютюнопаління, тому що при позитивному емоційному відношенні до батьків, товаришів, інших членів мікросоціуму, підліток переймає ті цінності, носіями яких вони є. Це закономірно приводить до зміни змісту індивідуальної норми як соціальної категорії і прийнятної форми поведінки. Так, 75,5±5,3% школярів і 90,9±8,7% школярок, які палять, зізнаються у вживанні спиртного, тоді як серед тих, які не палять, даний фактор виражений менше (42,9±9,4% хлопчиків (p<0,01) і 24,6±5,9% дівчаток (p<0,001)). Така ж закономірність відзначається й в обстежених нами студентів, серед яких уживають спиртні напої 72,4±5,8% юнаків і 55,6±7,1% дівчат, які палять, що є вище, ніж аналогічний показник у тих, які не палять (51,7±5,3% юнаків (p<0,01) і 31,9±5,7% дівчат (p<0,01).

Порівняльний аналіз особистісних властивостей учнів та студентів, які палять тютюн, або не палять, показав, що у чоловіків є тенденція до зниження профілю особистості у тих, хто палить, особливо серед студентів. У той же час у жінок спостерігається зворотна закономірність: більш високі показники шкал СБОО у тих студенток і старшокласниць, які не палять.

Аналіз рівня конфліктності старшокласників і студентів за допомогою методики “Незакінчені речення” показав, що у старшокласників середній рівень конфліктності нижчий, ніж у студентів, а у тих, хто палить він менший, ніж у їхніх однолітків, які не палять. У студенток тютюнопаління пов'язане зі зростанням середнього рівня конфліктності й емоційної напруженості у різних напрямках порівнянно з тими, хто не палить (0,73±0,07 і 0,54±0,03 бала відповідно, p<0,05). У той же час у студентів-чоловіків спостерігається зворотна картина: більш високий рівень конфліктності у тих, хто не палить, у порівнянні з їхніми однокурсниками, які палять (0,68±0,04 і 0,54±0,05 бала відповідно, p<0,05). У структурі конфліктності переважала емоційна напруженість у стосунках з батьком, особами протилежної статі, відношення до статевого життя, усвідомлення провини, власної особистості, страхів та побоювань.

Проведений нами аналіз суб'єктивної оцінки тривоги, працездатності, активності, настрою і самопочуття за допомогою модифікованої методики ТРАНС, показав, що паління у старшокласників супроводжується зростанням рівня тривоги, зниженням працездатності, тоді як у студентів спостерігаються гендерні відмінності, а саме оцінка чоловіками його впливу на психічний стан як стимулюючого, а жінками - як такого, що викликає розслабленість.

Результати вивчення показників розумової працездатності старшокласників і студентів показали, що у старшокласників, які палять, виявлено більш високий вихідний рівень точності роботи, однак на фоні розумового навантаження в жінок він знижується, а в чоловіків залишається на попередньому рівні, тоді як у школярів, які не палять, спостерігається “ефект загартовування”, тобто підвищення точності в роботі. У старшокласників установлено також підвищення продуктивності розумової діяльності за рахунок зростання обсягу виконаної роботи, що суб'єктивно самими учнями може сприйматися позитивно, хоча абсолютні значення показників продуктивності лишаються нижчі, ніж у тих, хто не палить. Даний факт можна вважати підтвердженням розповсюдженої думки про суб'єктивно стимулюючу роль паління на розумову діяльність, хоча об'єктивні дані свідчать про погіршення продуктивності розумової праці навіть при невеликому “стажі” паління.

У студентів, які палять, вихідний рівень точності розумової роботи виявився нижчим, ніж у тих, які не палять, при цьому розумове навантаження викликало лише незначне його підвищення, тоді як у студентів, які не палять, спостерігався ефект загартовування і мобілізація адаптаційних резервів організму.

Нами була проведена оцінка впливу “стажу” тютюнопаління і кількості цигарок, випалених за добу, на показники електронегативності (ЕН) ядер букального епітелію. Результати дослідження показали - тютюнопаління погіршує показники фізіологічного стану студентів, що визначається за зменшенням кількості активних клітин букального епітелію і, відповідно, збільшенням їхнього біологічного віку. Так, у студентів-чоловіків зі стажем тютюнопаління до 3 років ЕН букального епітелію складала 62,4±2,1%, у порівнянні з 65,3±7,1 у тих, хто не палить (p>0,05), і 68,2±2,4% у жінок, у порівнянні з 70,0±2,4 у тих, хто не палить (p>0,05), а при тривалості паління тютюну, більше ніж 3 роки, вона зменшилася і складала 46,8±4,7 у чоловіків (p<0,01) і 65,7±6,2 у жінок (p>0,05).

При експериментальному вивченні реакції організму на гострий вплив тютюнового диму встановлено, що інгалювання тютюнового диму протягом 10 хвилин приводить до істотних змін поведінкових реакцій, електричної активності мозку, реакцій самостимуляції і безумовного уникання. На ЕЕГ лобно-тім'яних відділів кори спостерігалося домінування повільнохвильової активності в тета-діапазоні амплітудою 50-70 мкВ, що була модульована високоамплітудними (до 100 мкВ) гострими альфа-хвилями, частотою 13Гц. У гіпокампі переважала тета-активність, амплітудою до 200 мкВ і частотою 5-6 кол/с, збагачена судомними коливаннями частотою 14-26 кол/с, так званою “амігдалярною” вибуховою активністю. Для ЕЕГ латерального гіпоталамусу та мигдалеподібного комплексу також було характерне збільшення повільнохвильових коливань у тета- і дельта-діапазоні різної амплітуди і частоти. У деяких випадках в активності мигдалеподібного комплексу реєструвався регулярний мономорфний альфа-ритм високої частоти (12 кол/с) з амплітудою 80-100 мкВ, з формуванням альфа-веретен. Гострий вплив тютюнового диму викликав також пароксизмальну активність із фокусом у гіпокампі та латеральному гіпоталамусі. Тютюновий дим підсилював прояв пароксизмальної активності у тих тварин, у яких вона реєструвалася у вихідному стані, особливо в неокортексі, де до складу пароксизмальної активності входили високоамплітудні (180-200 мкВ) гострі альфа-хвилі з частотою 8-10 кол/с. У дорослих тварин з високим потягом до позитивних емоцій тютюновий дим викликав перебудову електричної активності мозку, спрямовану вбік розвитку синхронізації, тоді як у вихідному стані реєструвалася її десинхронізація.

Вивчення хронічного впливу тютюнового диму протягом 50-55 днів показало, що у тварин з початково високим рівнем потягу до позитивних емоцій у перші дні спостерігалася підвищена рухова активність з яскраво вираженою орієнтовно-дослідницькою реакцією. До обкурювання на 5-й день експерименту на ЕЕГ лобно-тім'яних відділів кори спостерігалася активність з амплітудою до 30 мкВ, переважно в тета- й альфа-діапазонах, реєструвалися поодинокі гострі високоамплітудні розряди до 100-120 мкВ. ЕЕГ гіпокампа характеризувалася синхронізованим тета-ритмом, частотою 6-7 кол/с і амплітудою до 300-400 мкВ. Тета-хвилі в основному мали гострі верхівки. У латеральному гіпоталамусі реєструвалася низкоамплітудна до 20 мкВ тета- і альфа-активність, а у мигдалеподібному комплексі - поліморфна дельта- й тета-активність з амплітудою 80 - 100 мкВ. Після обкурювання тютюновим димом тварини трохи заспокоювалися, але при цьому в них часто виникав і оральний автоматизм, і екзофтальм. Уже через 5 хвилин після інгалювання тютюновим димом виникала генералізована пароксизмальна активність епохою 1-5 с., переважно повільних тета-коливань. Надалі тварини рідше бігали у димовий відсік пристрою, вони тікали в контрольну камеру, характерне було рухове занепокоєння щурів. Зміни електричної активності мозку поєднувались із достовірним (р<0,05) зменшенням частоти самостимуляції латерального гіпоталамусу у порівнянні з показниками до обкурювання.

При аналізі просторово-часової організації реакції самостимуляції латерального гіпоталамусу та супутніх поведінкових реакцій в одномісячних щуренят з обтяженою спадковістю виявилося, що після 1-місячного обкурювання в ситуації триденного позбавлення тютюнового диму відзначається досить високий розкид частоти реакції самостимуляції, при цьому у 85% випадків має місце непреривність процесу самостимуляції, практично без пауз відпочинку. Спостерігалися елементи агресивної поведінки, пароксизми немотивованого страху. На ЕЕГ переважала епілептиформна активність із ініціацією її фокусу в медіальній нюховій області, мигдалеподібному комплексі, далі- новій корі та гіпокампі.

Зазначені зміни електрогенезу неокортексу та емоціогенної ольфакторно-лімбічної системи мозку свідчать про дезінтеграцію мозкових механізмів фізіологічної активності і формування патологічного вогнища судомної активності як корелята залежності від тютюнового диму. Інакше кажучи, у покоління, обтяженого тютюновою залежністю батьків, мають місце прояви успадкованого синдрому тютюнової залежності.

Після повторного триденного споживання дозованого тютюнового диму відбувалися значні зміни у поведінці щурів з чіткою орієнтацією на активне одержання чергової дози цього інгалянта.

Описані зміни поведінкових реакцій, процесу самостимуляції латерального гіпоталамуса, електрогенезу емоціогенних структур мозку свідчать про те, що у нащадків, народжених від батьків із тютюновою залежністю, уже має місце схильність до швидкого формування тютюнової залежності та проявів абстинентного синдрому.

Одномісячні щуренята, народжені від інтактних батьків, через 3-4 дні після сорокаденної інгаляції тютюнового диму, тобто на фоні депривації набутої мотивації, проявляли високу рухову активність, обнюхували камеру й лабіринт, та характеризувались підвищеною збуджуваністю на випадкові зовнішні подразнення і дотики, поведінка супроводжувалася вокалізацією, реакціями переляку, тривоги, агресивністю.

Цим змінам поведінки відповідали і специфічні зміни електрогенезу різних структур мозку, характерні для абстинентного синдрому. Електрична активність латерального гіпоталамусу свідчила про його відносну автономність у формуванні абстинентного синдрому, провідними були гіпокамп та olfactoris із підключенням неокортексу та мигдалеподібного комплексу.

У цих тварин мали місце спонтанні обриви залежності від тютюнового диму, що проявлялося у стереотипних поведінкових реакціях, які свідчили про менш стійку патологічну інтеграцію потягу до тютюнового диму. ЕЕГ-кореляти обриву тютюнової мотивації характеризувалися вираженою десинхронізацією біопотенціалів у всіх досліджуваних структурах.

Судячи із зміни поведінки та її електрографічних корелятів у одномісячних щуренят, обтяжених спадковістю батьків, формування потягу до тютюнового диму більш виражене, стійке та відрізняється одноманітністю “програм” у досягненні мети - одержання задоволення шляхом прийому тютюнового диму, у той час як у щуренят, народжених від інтактних батьків, потяг до тютюнового диму формується, однак, він не носить характеру стійкого патологічного стану, тому що в них не існує енграми пам'яті на ейфоризуючу дію цього інгалянту, яка є у тварин, обтяжених спадковістю батьків.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження було виявлено значну розповсюдженість паління серед старшокласників та студентів, визначено роль соціальних, психологічних та біологічних факторів у його формування. Експериментально досліджено поведінкові та електрофізіологічні особливості реагування лімбіко-неокортикальних структур головного мозку при гострій та хронічній інтоксикації тютюновим димом. Вивчено фізіологічні особливості мозкової системи позитивного емоційного підкріплення при гострій і хронічній тютюновій інтоксикації та у стані позбавлення тютюну в експерименті. Доведено роль спадкової схильності у формуванні тютюнової залежності.

Отримані дані можуть бути використані для розробки засобів профілактики тютюнопаління та лікування тютюнової залежності в осіб молодого віку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової задачі визначення клініко-психопатологічних, психодіагностичних та експериментально-фізіологічних особливостей формування тютюнопаління.

Установлено, що регулярно палять 22,2% старшокласників і 17,2% старшокласниць. Серед студентів ці показники складають у чоловіків і жінок відповідно 39,5% і 14,2%. Необхідно відзначити, що поширеність епізодичного паління серед учнів значно вища, але нерідко факт паління приховується самими обстеженими, тому що вони розуміють його соціально-негативне значення.

У структурі порушень психічної діяльності в студентів із проявами тютюнопаління основне місце займали астенічні розлади, загальна виразність яких у всіх обстежуваних групах була вища, ніж у їхніх однолітків, які не палять, і складала у школярів 45,25±2,19 і 39,64±1,60 балів відповідно (p<0,05), у школярок - 55,0±2,35 і 48,70±2,05 бали (p<0,05), у студентів - 39,93±1,05 і 36,70±1,02 балів (p<0,05) і у студенток - 44,89±1,88, і 39,10±0,82 балів (p<0,01). Найчастіше у тих, хто палить, зустрічалися скарги на погане самопочуття, неуважність, підвищену розумову стомлюваність, розбитість, зниження розумової працездатності, порушення сну, головні болі.

Ранній початок паління супроводжується швидшим формуванням тютюнової залежності, при цьому до числа факторів, що сприяють формуванню тютюнопаління необхідно віднести наявність осіб із найближчого оточення, які палять, нейтральне або позитивне відношення до паління інших, уживання спиртних напоїв, а також прагнення бути таким, як усі (14,3±5,4%), формування звички до паління (85,7±7,4% хлопчиків і 77,8±9,5% дівчаток). У більш старшому віці одним з мотиваційних факторів продовження паління стає поява приємних відчуттів від викуреної цигарки (40,4±9,3% студентів і 48,7±7,5% студенток).

Порівняльний аналіз особистісних особливостей показав, що в чоловіків є тенденція до більш низького розташування профілю особистості у тих, які палять, у порівнянні із тими, хто не палить, що особливо яскраво проявляється у студентів. У той же час у жінок спостерігається зворотна закономірність - вищі показники шкал СБОО у студенток і старшокласниць, які не палять.

В осіб молодого віку паління може бути чинником, що знижує емоційну напруженість, конфліктність. У структурі конфліктності переважають стосунки з батьком, особами протилежної статі, відношення до статевого життя, усвідомлення провини, страхів і побоювань, власної особистості.

У старшокласників, які палять, початковий рівень точності розумової діяльності вище, ніж у тих, хто не палить, однак на фоні розумового навантаження у дівчат, які палять, точність виконання роботи знижується, а у хлопчиків залишається на попередньому рівні, тоді як у школярів, які не палять, точність роботи підвищується. У студентів, які палять, уже вихідний рівень точності розумової роботи виявився нижче, ніж у тих, хто не палить, при цьому розумове навантаження викликає лише незначне його підвищення, тоді як у тих, хто не палить, має місце загартовування і мобілізація адаптаційних резервів організму.

На підставі вивчення електрофізіологічних властивостей клітин букального епітелію у студентів, які палять, виявлено, що ступінь зменшення електричного потенціалу клітин букального епітелію залежить від статі, стажу тютюнопаління, а найменше - від кількості цигарок, що випалюються протягом доби. Це може бути пов'язане як із тривалістю й інтенсивністю хронічної тютюнової інтоксикації у студентів, так і з віком його початку.

В експерименті доказано, що одноразове вдихання тютюнового диму може мати як гальмівну, так і активуючу дію, а також перебудовує електричну активність лімбіко-неокортикальної системи мозку вбік розвитку судомної активності. Хронічна тютюнова інтоксикація також викликає значну перебудову електрогенезу з формуванням патологічного вогнища судомної активності як корелята залежності від тютюнового диму. При цьому зміни поведінки, електричної активності різних структур мозку, емоційних реакцій залежать від тривалості впливу тютюнового диму.

Ініціююча роль у виникненні залежності від тютюнового диму належить латеральному гіпоталамусу, зміни функціональної активності якого в стані позбавлення тютюнового диму та після його вдихання дозволяють розглядати цю структуру як “пейсмекер” у розвитку тютюнової залежності.

У тварин із необтяженою спадковістю до нікотинової залежності потяг до тютюнового диму, що формується, не носить характеру стійкого патологічного стану. В той час, як у нащадків батьків із тютюновою залежністю уже має місце спадково зумовлена схильність до швидкого формування тютюнової залежності, що поясніється наявністю у них енграми пам'яті на ейфоризуючу дію цього інгалянту.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пономарьов В.І. Проблема тютюнової залежності серед студентів медиків // Укр. вісн. психоневрології. -2002. - Т.10, вип.2(31). - С.194-195.

2. Пономарев В.И. Основные мотивы начала курения молодежи // Медицина сегодня и завтра. - 2003.- №4.- С.125-127.

3. Пономарьов В.І. Особливості клінічної структури синдрому патологічного потягу до тютюну у студентів // Медицина сегодня и завтра. - 2003.- №3.- С.177-178.