Одонтогліфіка малих кутніх зубів верхньої, нижньої щелеп людини в нормі та при карієсі

Апробація роботи. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: ювілейній науково-практичній конференції «Розвиток і становлення стоматології в Україні» /Полтава, 11-12 жовтня, 2002 рік/; міжнародній ювілейній науково-практичній конференції «Сучасні методи діагностики, лікування, профілактики терапевтичної стоматології» /Полтава, 16 травня 2003 рік/, на засіданні апробаційної ради «Морфологія» УМСА /Полтава, 2004/.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 8 наукових працях, з яких 5 - у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України. Одержано 1 патент України на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 171 сторінках машинописного тексту (150 сторінок основного тексту) і складається з вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів досліджень, 3 підрозділів власних досліджень, аналізу та узагальнень результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Робота ілюстрована 48 рисунками, 8 таблицями, та 11 графіками. Список літератури включає 204 джерела вітчизняних та іноземних авторів.

Основний зміст роботи

карієс емаль зуб одонтогліфіка

Матеріали та методи дослідження. Для вивчення одонтогліфічних особливостей малих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп в нормі та при карієсі було обстежено 293 підлітки віком 15-18 років, мешканців м. Полтава. Також використовували екстирповані за ортодонтичними показаннями (20 зубів) та малі кутні зуби померлих від нещасних випадків, віком 18-33 років (51 зуб). Виключали наявність флюорозу та можливу соматичну патологію.

Для вивчення різних морфологічних елементів емалі малих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп в нормі та при карієсі нами проводилися наступні методи дослідження: одонтологічні (Зубов О.О., Халдєєва Н.І., 1989), гістологічні та гістохімічні з використанням стандартних та спеціальних методів світлової мікроскопії, скануючої електронної мікроскопії, електронно-мікроскопічного мікроаналізу на СЕМ (Саркісов Д.С., Пєров Ю.Л., 1996).

Одонтологічні методи дослідження малих кутніх зубів верхньої і нижньої щелеп проводили згідно з рекомендаціями світової класифікації анатомічних утворень коронки зубів різних груп. Реєстрацію показників проводили в одонтологічній карті, (П.М. Скрипніков, 2003). Для детального виявлення піднятих (горбики, стилі, гребені) та понижених (ямки, борозни) анатомічних утворень коронки зуба використовували вперше запропонований нами метод забарвлення еріохромом Т чорним (патент №35937А від 16.04.2001, бюл. №3).

Після фотографування рельєфу малих кутніх зубів цифровим фотоапаратом «Minolta DIMAGE 7» проводили обробку даних (довжини борозен, борозенок, площі основних та додаткових горбиків, глибини ямок) з використанням морфометричної тест-системи Г.Г. Автандилова (1982) та за допомогою програмного забезпечення Corel Draw 11. В окрему групу відбирали малі кутні зуби з ознаками початкового карієсу. Для його виявлення проводили люмінесцентну діагностику (люмінесцентна лампа ОЛД-41).

Гістологічний метод дослідження застосовували після визначення одонтологічних типів малих кутніх зубів, у відібраних найбільш типових з них на верхній та нижній щелепах в нормі та при карієсі. Гістотопографічне вивчення верхніх та нижніх малих кутніх зубів проводили на товстих та тонких незабарвлених та гістохімічно забарвлених шліфах.

Товсті шліфи отримували шляхом розпилювання фіксованих протягом двох тижнів в 10% розчині нейтрального формаліну екстирпованих малих кутніх зубів. Орієнтирами для вертикальних розтинів малих кутніх зубів були підняті анатомічні утворення: горбики, стилі, гребені, а також понижені ділянки коронки: ямки, борозни і борозенки. Далі у кожній з половин зуба зрізали відповідно вестибулярні чи лінгвальні поверхні. При проведені поперечних розтинів орієнтувалися на екватор зуба. Для вивчення гістотопографії горбика, гребеня або стиля жувальної поверхні малих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп проведено їх часткове зішліфовування до одержання пластинки 4-6 мм.

Далі під контролем лупи проводили полірування поверхонь повздовжніх та поперечних шліфів коронок малих кутніх зубів з використанням алмазної пасти. Дрібні відламки, шліфувальний пил видаляли завдяки поперемінному ополіскуванню в проточній воді та абсорбуючому розчині Трилону Б для досягнення ефекту слабкої демінералізації. Одержані товсті шліфи гістохімічно забарвлювали ШИК + альціановим синім, крім того, в окремих випадках для визначення ступеня проникності емалі шліфи дозабарвлювали 1% водяним розчином метилового синього. Забарвлені товсті шліфи фотографували у відбитих променях (епімікроскопія) на спеціально створеному верстаті, а також в люмінесцентному мікроскопі.

Тонкі шліфи готували шляхом повздовжнього розтину поперечних та повздовжніх товстих шліфів. Одержані пластинки, товщиною 1-2 мм, наклеювали на предметне скло та шляхом ручної шліфовки в діамантовій пасті товщина шліфу доводилась до 30-50 мкм.

На тонких шліфах проводили гістохімічні реакції: ШИК + альціановий синій, що дозволяє віддиференціювати блакитну емаль від червоного дентину. Це також дало можливість визначити в емалі волокнисті структури (ламели, емалеві кущики) міжпризмової речовини. Комбінований метод ШИК + альціановий синій + судан ІІІ дозволив виявити щільність білково-мінеральних зв'язків призмової емалі та міжпризмової речовини при початковому карієсі. Нативні та забарвлені тонкі шліфи вивчали в прохідному та поляризаційному світлі при різних збільшеннях мікроскопа.

Більш глибоке вивчення тканинних частин емалі (призмової та міжпризмової) проведено за допомогою скануючої електронної мікроскопії. Дослідні зразки наклеювали електропровідним срібним клеєм на спеціальні тримачі, вміщували у вакуумну установку ВУП-5 та методом термічного напилювання наносили тоненьку плівку золота та паладію. Напилену поверхню зразка вивчали за допомогою скануючого електронного мікроскопу «Novoscan 30».

Вивчення біомінералізації емалі проводили методом електронно-зондового мікроаналізу на скануючому мікроскопі JSM-820 з системою енергодисперсного рентгенівського мікроаналізу Link AN 10/85s.

Кількісний аналіз проводили на полірованій поверхні зразків при прискореній напрузі 20 Кв по наступних лініях рентгенівського випромінювання: СаКб, SiКб, МgКб, А1Кб, ККб, NаКб, FеКб, РКб, SКб, С1Кб.

Локальність мікроаналізу в даних умовах склала 1-3 мкм. Розрахунок кількісного вмісту елементів проводили за стандартним методом ZAP - поправок (поправки на атомний номер поглинання та флюоресценцію) з використанням в якості еталонів сполук: СаSiO₃, Мg0, А1₂0₃, Si, КaSi₃0₈, NaА1Si₂0₆, Fе, СаР, FеS₂, КС1. Точність визначення концентрації методом ZAР для вказаних елементів - 1-3 відносних відсотка. Вміст кисню визначали по стехіометрії. Результати нормували до 100% для того, щоб уникнути статистичної помилки, пов'язаної з можливою нестабільністю приладу. Виміри проводили методом аналізу від точки до точки з вибором найбільш сприятливих для аналізу областей (відсутність шорсткості, бруду та крупних включень).

Отримані цифрові дані обробляли з використанням статистичного пакету Microsoft Word XL-2000.

Результати досліджень та їх обговорення. Одонтогліфічно в умовах норми встановлена наявність двох гомологічних для верхньої та нижньої щелеп типи: з плюс (+) - малюнком, та ігрек (Y) - малюнком. Плюс малюнок характеризується контактом двох головних горбиків (еоконуса та епіконуса) центральним гребенем тригону. Ігрек малюнок характеризується наявністю контакту головного горбика (епіконусу) з додатковим горбиком (діаконусом) в одних випадках, а в інших - з емалевим напливом (дистостилем) дистальним гребенем тригону. Горбики відокремлені певними основними борознами, а стилі допоміжними борознами. При злитті борозен утворюються два типи ямок: перший тип альфа ямка, другий тип - бета ямка.

В залежності від ступеню вираженості кількісного зменшення параметрів горбиків та борозен, що їх відокремлюють, та ямок встановлені індивідуальні варіанти Y-4, Y-3, та +-4, +-3 нижніх малих кутніх зубів та Y-2 та +2 варіанти одонтогліфічних малюнків верхніх малих кутніх зубів. Зменшення площі елементів жувальної поверхні коронок малих кутніх зубів відбувається в наступній послідовності: горбиків - діаконус, ендоконус; довжини борозен - мезіолінгвальна, вестибулярна, лінгвальна; глибини ямок - спочатку альфа, а потім бета.

В залежності від певного одонтогліфічного малюнка виділено наступні варіанти ураження карієсом нижніх та верхніх малих кутніх зубів. Перший варіант - ураження карієсом ямок та фісур при плюс одонтогліфічному малюнку (20±1,01%). Другий варіант - ураження карієсом жувальної (ямок та фісур) та апроксимальної поверхонь при ігрек одонтогліфічному візерунку (41±1,01%). Третій варіант - ураження карієсом апроксимальних поверхонь - як при ігрек, так і при плюс візерунках при наявності щільних контактів з іншими класами зубів (переважно великими кутніми зубами) (39±1,01%).

В умовах фізіологічної норми встановлені особливості гістологічної будови жувальних поверхонь малих кутніх зубів. Зокрема доведено, що незалежно від кількості горбиків та плюс - чи ігрек - візерунку існує тотожна мікроскопічна будова як підвищених, так і понижених морфологічних утворень. Але в будові підвищених елементів відмічається зокрема різниця горбика та стилю. Так стилю властиве збільшення співвідношення призмової емалі до міжпризмової та безпризмової речовини, на користь останньої. Суттєва відмінність існує також і між пониженими морфологічними утвореннями. Так борозна являє собою заглиблення коронки, що містить в центрі ШИК-позитивну речовину, яке не досягає емалево-дентинної межі. При плюс-візерунку борозна вертикальна, перпендикулярна по відношенню до емалево-дентинної межі. Вона розсікає хід центрального стрижневого гребеня. При ігрек-візерунку борозна має косий хід за рахунок того, що її хід перериває дистальний гребінь тригону. Ямка, подібно борозні, утворена дублікатурою кутикули, проте її дно досягає емалево-дентинної межі. В центрі ямка заповнена ШИК-позитивною речовиною. Виділено два типи ямок: перший - бета - ямка має краплеподібну форму; другий - альфа-ямка має конусоподібну форму. Завдяки особливостям будови в бета-ямці обмежений доступ ротової рідини, не відбувається достатньої мінералізації, можливе затримування рештків їжі.

Таким чином стилі, бета-ямка є місцями найменшої резистентності емалі в малих кутніх зубах для проникнення мікроорганізмів, що підтверджено подальшими результатами досліджень.

Гістотологічно при ураженні карієсом жувальної поверхні малих кутніх зубів (ямок та борозен) встановлено, що в центральній частині ямок та борозен зникають гомогенні ШИК-позитивні структури. У верхній частині ямок та борозен відбувається поглиблення за рахунок дефекту з нерівними краями. Від дефекту в глибину емалі до емалево-дентинної межі поширюється колбоподібне розширення (темнофіолетового кольору). Крім того відмічена наявність більшого проникнення еріохром Т чорного барвника, що свідчить про зміни співвідношення призмової і міжпризмової речовини на користь останньої.

При комбінованому ураженні жувальної та апроксимальної поверхонь гістотологічно встановлено, що вогнище ураження локалізовано в бета - ямці. У центральній частині бета-ямки наявна зона демінералізації, яка поширюється вздовж емалево-дентинної межі на емаль дистостилю і, виходячи на поверхню кутикули, утворює крейдоподібну пляму. Зона демінералізації чітко обмежена відносно збереженої емалі, пофарбованої в блакитний колір.

При ізольованому початковому апроксимальному карієсі в стадію пігментованої плями гістотологічно встановлено, що вона являє собою вогнище трикутної форми з вираженими ШИК - позитивними структурами, які мають сполучення з емалево-дентинною межею, серед світло-блакитної збереженої структури емалі. При початковому карієсі в стадію крейдоподібної плями деструкція емалі є більш вираженою, з'являються світлі зруйновані кришталики вапна. Зона деструкції визначається у вигляді трапеції, більша основа якої розташована в ділянці кутикули.

В поляризаційному світлі при початковому карієсі на стадії пігментованої плями встановлена наявність трьох зон: тіла ураження, темної зони, прозорої зони. На стадії крейдоподібної плями мікроскопічно виявлено збільшення міжпризмових волокнистих структур, що у вигляді трикутника відмежовують ділянку деструкції від неураженої емалі. Вапняні зерна частково або повністю руйнують хід емалевих призм.

З метою більш детального вивчення патологічних процесів, які відбуваються в зоні поширення карієсу, на стадіях пігментованої та крейдоподібної плям нами проведено гістохімічна комплексна реакція ШИК+альціановий синій+суданІІІ з попередньою декомпозицією на протязі 10-15 хв. в 10% розчині хлориду амонію. Встановлено, що на стадії пігментованої плями поверхневі пучки емалі зберігають власну будову, у той час як у прозорій зоні пігментованої плями визначається суданофілія емалевих призм. Це може свідчити про руйнування білково-мінеральних зв'язків, яке спостерігається при порушенні першої фази біомінералізації, коли починаються руйнуватися зв'язки між кришталиками гідроксиапатиту та міжпризмовою емаллю.

При початковому карієсі на стадії крейдоподібної плями поряд зі збереженням ділянок призмової емалі відбувається майже повне руйнування пучків емалевих призм, що проявляється у вигляді суданофілії. Крім того відмічається їх часткове заміщення розгалуженою сіткою ламел, які сполучаються з сітчастим шаром. В ділянках деструкції призм відмічається наявність ШИК-позитивної речовини, ймовірно за рахунок вивільнення глікофосфопротеїдів. Це дозволяє нам зробити припущення, що в стадію крейдоподібної плями, в порівнянні з пігментованою плямою, відбувається не тільки порушення взаємозв'язку між білками і мінералами кристалічних решіток, але і початкове руйнування самих кристалічних решіток гідроксиапатиту.

Для більш детального вивчення будови емалі горбика та стилю нами проведена скануюча електронна мікроскопія цих утворень. Виявлено існування певних відмінностей між ними як у якісному характері розподілу емалевих призм, міжпризмової речовини і сітчастого шару, так і в кількісному співвідношенні на користь збільшення міжпризмової речовини і безпризмової емалі у додатковому горбику (стилі). Безперечним є те, що маючи менший ступінь мінералізації, міжпризмова речовина і безпризмова емаль є «locus minoris» резистентності відносно проникнення мікроорганізмів.

Електронно-мікроскопічне дослідження прозорої зони пігментованої плями (своєрідної зони прогресування ураження) показує, що емаль призм, зберігаючи свою часткову конфігурацію, має узуровану поверхню в тілі і голівці призми, при цьому розширюються і збільшуються міжпризмові простори. Планіметричний підрахунок кількості темних ділянок міжпризмової речовини і світлих ділянок (емалевих призм) свідчить про збільшення кількості ділянок міжпризмової речовини до 5%. Отже процес демінералізації при початковому карієсі відбувається спочатку з міжпризмових просторів, а потім переходить на тіло чи хвіст емалевих призм. Безсумнівно, це свідчить про те, що в стадії пігментованої плями виникають значні порушення мінералізації між емалевими призмами і міжпризмовою речовиною, які пов'язані з порушенням білково-мінеральних зв'язків.

При вивченні структурних змін призмової емалі, які відбуваються в стадію крейдоподібної плями, встановлено, що в центральній ділянці ураження контури емалевих призм не визначаються; у наступній зоні відбувається часткове руйнування голівок і хвостів поверхонь емалевих призм та розширення ділянок міжпризмової речовини; по периферії спостерігається зона, в якій частково деформовані голівки емалевих призм, а міжпризмові проміжки розширені.

Результати дослідження біомінералізації окремих анатомічних утворень малих кутніх зубів в нормі показують, що на площадках жувальних поверхонь верхівок епіконусу та дистостилю малих кутніх зубів, у порівнянні з їх основою, відмічається зменшення відношення між кальцієм і фосфором, що свідчить, на наш погляд, про збільшення мінералізації емалі у напрямку основи поверхні горбика. При цьому в такому ж напрямку зменшується відношення між натрієм і калієм, а також відсотковий вміст магнію і хлору.

При вивченні біомінералізації стадії пігментованої плями виявлено збільшення, порівняно з нормою, кількості іонів кальцію за рахунок звільнення їх з кристалу гідроксиапатиту та зменшення кількості іонів фосфору, внаслідок руйнування білків та їх видалення з емалі. Крім того відбувається підвищене надходження хімічних елементів в демінералізовану емаль по системі кутикула, мікроканальці, ламели, внаслідок чого відбувається гіпермінералізація поверхневого шару зони тіла ураження пігментованої плями. Це свідчить про те, що в ділянці призмової емалі у напрямку до емалево-дентиної межі відбувається ізоморфний та ізоіонний обмін з утворенням зерен хлоридів та карбонатів кальцію та магнію. Отже, спостерігається гіпермінералізація поверхневих шарів емалі, та незначна її демінералізація при наближенні до емалево-дентинної межі.

Результати дослідження біомінералізації дозволяють зробити припущення, що в стадію крейдоподібної плями відбувається збереження та навіть невелике збільшення мінералізації поверхневих шарів емалі за рахунок постійного надходження хімічних елементів. В підповерхневих шарах емалі відбувається демінералізація призмової емалі та незначна ремінералізація за рахунок надходження іонів магнію по системі кутикула, мікроканальці, ламели з утворенням карбонат та хлорапатитів. По емалево-дентинній межі відбувається незначна демінералізація порівняно з нормою.

Таким чином проведені комплексні дослідження свідчать про гетерогенність пошкодження різних шарів емалі в динаміці каріозного процесу, що в значній мірі визначає особливості розвитку та клінічного перебігу початкового карієсу.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні прогнозування резистентності емалі малих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп до карієсу за їх одонтогліфікою з метою підвищення ефективності профілактики початкового карієсу. З практичної точки зору, в анатомічній будові малих кутніх зубів доцільно виділяти підвищені та заглиблені ділянки жувальної поверхні коронок, які відрізняються як за субмікроскопічною, так і за хімічною будовами, що суттєво при вивченні розвитку патології твердих тканин зуба, зокрема, при розвитку карієсу.

1. Одонтогліфічно встановлено в малих кутніх зубах наявність двох гомологічних типів: з плюс - та ігрек - малюнками. Встановлені індивідуальні варіанти ігрек-4, ігрек-3 та плюс-4, плюс-3 нижніх малих кутніх зубів та ігрек-2 та плюс-2 варіанти верхніх малих кутніх зубів. Кількісне зменшення параметрів структур жувальної поверхні коронок малих кутніх зубів відбувається в наступній послідовності: горбиків - діаконус, ендоконус; борозен - мезіолінгвальна, вестибулярна, лінгвальна; ямок - альфа, бета.

2. Одонтогліфічно встановлена наявність при плюс-малюнку у нижніх та верхніх малих кутніх зубах карієсу з переважним ураженням ямок та фісур (20±1,01%). При ігрек-малюнку малих кутніх зубів встановлено комбіноване ураження як ямок та фісур, так і апроксимальних поверхонь (41±1,01%). При щільному контакті дистальних поверхонь малих кутніх зубів з великими кутніми зубами утворюється ізольований апроксимальний карієс (39±1,01%).

3. Гістотологічно встановлено, що найменш мінералізованими структурами в умовах фізіологічної норми в малих кутніх зубах є дистальний горбик - стиль, та дистальна, бета-ямка.

При фісурно-ямковому карієсі виявляється деструкція бета-ямки, яка розповсюджується до емалево-дентинної межі. Комбіноване ураження жувальної і апроксимальних поверхонь супроводжується демінералізацією емалі, яка поширюється від бета-ямки до дистальних ділянок коронок малих кутніх зубів (апроксимальної поверхні дистостилю).

4. Ультраструктурними особливостями емалі дистостилю в нормі є збільшення кількості міжпризмової речовини до 3% (проти 1% в епіконусі) та більш виражені безпризмовий та сітчастий шари.

Для ізольованого апроксимального карієсу на стадії пігментованої плями в прозорій зоні характерна шорсткуватість голівок емалевих призм, збільшення міжпризмових просторів до 5%, наявність менш мінералізованих волокнистих структур. В ділянці розвитку початкового карієсу на стадії крейдоподібної плями ультраструктурно виявляється три зони: перша - повного руйнування емалевих призм; друга - часткового руйнування емалевих призм і розширення міжпризмових проміжків; третя - деформації голівок емалевих призм.

5. Встановлені особливості біомінералізації емалі підвищених анатомічних утворень коронки малих кутніх зубів в нормі: стиль є менш мінералізованим, порівняно з горбиком.

Ізольований апроксимальний карієс на стадії пігментованої плями супроводжується збільшенням кількості іонів кальцію та зменшенням кількості іонів фосфору порівняно з нормою. В ділянці призмової емалі у напрямку до емалево-дентинної межі відбувається ізоморфний та ізоіонний обмін з утворенням зерен хлоридів та карбонатів кальцію та магнію.

На стадії крейдоподібної плями відбувається невелике збільшення мінералізації поверхневих шарів емалі за рахунок постійного надходження макроелементів. В підповерхневих шарах емалі відбувається демінералізація призмової емалі та незначна ремінералізація за рахунок надходження іонів магнію по системі кутикула, мікроканальці, ламели з утворенням карбонат - та хлорапатитів.

Практичні рекомендації

1. Результати проведених досліджень дозволяють прогнозування резистентності емалі до карієсу завдяки розробленому клінічному тесту одонтогліфіки малих кутніх зубів. Оцінка результатів клінічного тесту проводиться шляхом підрахунку кількості балів. Показники від 8 до 10 балів свідчать про високий рівень карієсрезистентності. Таким пацієнтам необхідно дотримуватися гігієнічних заходів та проводити контрольні клінічні огляди 1 раз на рік. Показники від 11 до 19 балів свідчать про низький рівень карієсрезистентності емалі. Таким пацієнтам необхідно проводити корекцію гігієни порожнини рота при плюс та ігрек-малюнках коронки зубів. Контрольні огляди необхідно проводити 2 рази на рік.

2. При плюс-малюнку проводити герметизацію бета ямки, та мілких борозенок при їх наявності, фторвмісними силантами терміном до двох років після прорізування малих кутніх зубів.

3. При ігрек-малюнку малих кутніх зубів пропонується з метою профілактики - герметизація фторвмісними силантами дистальної бета ямки та глибоке фторування дистальної апроксимальної поверхні після застосування гумових сепараторів, в ті ж терміни.

4. Для попередження розвитку ізольованого апроксимального карієсу пропонується метод глибокого фторування дистальних апроксимальних поверхонь після застосування гумових сепараторів, в ті ж терміни.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сиренко Е.А., Скрипников П.Н. Связь одонтоглифических типов рисунка моляров и премоляров верхней и нижней челюсти с кариозным поражением жевательной поверхности // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава.-Харків. - 2001. - Вип.4. - С. 91-94. (Здобувачем проведено набір матеріалу шляхом зняття відбитків з жувальної поверхні великих та малих кутніх зубів, аналіз результатів дослідження за складністю узору жувальної поверхні та виникненням патології, написана та підготована до друку стаття).

2. Сіренко О.А., Марченко А.В. Морфометрія фісур нижніх премолярів людини // Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії. - Полтава. - 2002. - Т.2, вип. 2 (4).-С. 59-61.

Здобувачем проведено набір матеріалу, проведена морфометрія фісур нижніх малих кутніх зубів людини, підготована стаття до друку.

3. Сиренко Е.А., Скрипников П.Н., Марченко А.В., Алгоритм изучения минерализации эмали // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава. - 2003. - Вип.2. - С. 51-53.

Здобувачем особисто проведений забір матеріалу, гістохімічне забарвлення зубів за запропонованою методикою, висвітленою в патенті «Спосіб діагностики карієсу», патентний пошук вітчизняної та зарубіжної літератури за темою.

4. Сіренко О.А. Особливості перебігу карієсу в премолярах в залежності від їх одонтогліфічного малюнка. // Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії.-Полтава. - 2004.-Т.4, вип. 1 (7).-С. 49-52.

5. Сіренко О.А., Гасюк А.П. Структурна організація емалі при початковому карієсі (стадії пігментованої та крейдоподібної плям). // Український стоматологічний альманах. - Полтава. - 2004. - №3-4. - С. 5-7.

Здобувачем проведено набір матеріалу, підготована стаття до друку.

6. Пат. 35937А Україна, МПК А61К49/00. Спосіб діагностики карієсу: Декларац. пат. 35937А Україна, МПК А61К49/00 // Сіренко О.А., Скрипніков П.М., Гасюк П.А (UA). - №99042055; Заявл.13.04.1999; Опубл.16.04.2001, Бюл. №3.

Здобувачем розроблено новий спосіб забарвлення для діагностики карієсу та апробовано його на 71 малому кутньому зубі людини, які стали часткою всього досліджуваного матеріалу.

7. Сіренко О.А. Одонтогліфіка перших та других премолярів верхньої та нижньої щелеп. // Актуальні проблеми експериментальної та клінічної медицини. Тези доповідей 54-ої підсумкової студентської конференції. 21 квітня 1998 року. - Полтава. - 1998. - С. 8.

8. Сіренко О.А. Премоляри. Одонтогліфіка жувальної поверхні. // Актуальні питання клінічної медицини. Тези доповідей науково-практичної конференції лікарів інтернів і магістрів. 10 червня 1999 року - Полтава. - 1999. - С. 54-55.

Размещено на Allbest.ru