Вивчення вмісту в сироватці крові хворих гормонів, що складають ренін-ангі-отензин-альдостеронову систему (РААС), показало, що рівень реніну підвищений у більшості хворих І-ї і ІІ-ї гр. (66,7%14,2 і 52,9%12,5) і лише у 20% хворих ІІІ-ї гр., а вміст ангіотензину і альдостерону у переважної більшості дітей усіх груп виявився нормальним. При цьому середньостатистичні показники вищеозначених гормонів у хворих І-ї і ІІ-ї гр. мають виразну тенденцію до збільшення, в той час як у хворих ІІІ-ї гр. - до зменшення (крім альдостерону, рівень якого в усіх групах дещо підвищений) (див. табл. 5). Отримані дані свідчать про активацію у хворих з парасимпатикотонією і симпатикотонією РААС.

Вивчення особливостей ВГ при різному ступені тяжкості і поширеності патологічного процесу в гастродуоденальній зоні проведено у 280 дітей. У 51 (18,2%) дитини мав місце хронічний Г (1 гр.), у 198 (70,0%) - хронічний ГД (2 гр.), у 33 (11,8%) - віразкова хвороба ДПК (3 гр.). Вегетативний дисбаланс у більшості хворих характеризується парасимпатикотонією. По мірі збільшення поширеності патологічного процесу і його тяжкості (Г ГД віразкова хвороба ДПК) збільшується питома вага хворих із парасимпатикотонічною спрямованістю вегетативних реакцій (відповідно 54,9%, 63,3% і 75,8%, р0,01-0,001) і ступінь вираженості парасимпатикотонії (Р_п дорівнює відповідно 57,5%, 59,0% і 62,4%, р0,001). Така ж закономірність спостерігається і при збільшенні кількості супутних захворювань травної системи. При сполученні ГД + ХХ парасимпатикотонічний ВВТ відзначався у 56,1% хворих (Р_п дорівнює 56,6%), при сполученні ГД + ГЕРХ + патологія ЖВС (ХХ або ДЖВП) + патологія підшлункової залози (П або диспанкреатизм) парасимпатикотонія має місце у 79,3% (р0,05) (Р_п дорівнює 62,3%). Вірогідно, парасимпатикотонія спочатку виникає як компенсаторна реакція на симпатикотонію, яка обумовлена дисфункцією надсегментарних систем мозку, а потім стає патогенетичним фактором розвитку хронічної патології травної системи.

ВР у більшості хворих (57,5% дітей 1-ї гр., 61,7% дітей 2-ї гр.(р0,001) і 64,3% дітей 3-ї гр.) виявилася патологічною (гіперсимпатикотонічна або асимпатикотонічна). Найчастіше у хворих всіх груп мало місце сполучення парасимпатикотонічного ВВТ із симпатикотонічною (нормальною) і гіперсимпатикотонічною (підвищеною) ВР. У 86,2% хворих (р0,001) встановлено недостатнє ВЗД (асимпатикотонічний, гіпердіастолічний і симпатикоастенічний варінти КОП, у 0,8% хворих - надмірне ВЗД (гіперсимпатикотонічний варіант КОП); при цьому у хворих всіх груп переважав асимпатикотонічний варіант (р0,001). Суттєвіх відмін характеру ВР і ВЗД при міжгруповому порівнянні не виявлено.

Оцінка ВГ при порушеннях моторної функції органів гастродуоденальної зони проведена у 280 хворих. Із них у 39 дітей мав місце ДГР (1 гр.), у 69 дітей - ГЕР (2 гр.), у 48 дітей спостерігалось сполучення ДГР і ГЕР (3 гр.); групу порівняння склали 124 дитини з хронічними захворюваннями травної системи, в яких рефлюкси не виявлені (4 гр.). В усіх групах переважали хворі хронічним гастродуоденітом (р0,001).

У більшості хворих усіх груп встановлено парасимпатикотонічний загальний ВВТ, причому питома вага таких дітей в 2-й гр. найбільша (73,9%, р0,001), а в 1-й гр. найменша (48,7%, Р₂0,05). Вивчення вірогідності переважання симпатичних (Р_с) або парасимпатичних (Р_п) проявів в травній системі показало більший ступінь парасимпатикотонії в групах хворих з ГЕР в порівнянні з 1-ю і 4-ю (Р_п в 2-й гр. 80,7% 2,4, Р₁0,01, Р₄0,001). Крім того, у хворих з декомпенсованим ДГР (ІІІ і IV ст.) дещо частіше, ніж у хворих з компенсованим (І і ІІ ст.), спостерігається парасимпатикотонічний ВВТ, а ступінь вираженості парасимпатикотонії однаковий.

ВР у більшості хворих всіх груп патологічна. Найчастіше спостерігається гіперсимпатикотонічна ВР (р0,001). Суттєвих відмін характеру ВР міжгруповому по-рівнянні не виявлено. В основному у хворих всіх груп спостерігається сполучення парасимпатикотонічного ВВТ з гіперсимпатикотонічною або симпатикотонічною ВР і симпатикотонічного ВВТ з гиперсимпатикотонічною ВР.

Нормальне ВЗД має місце у половини хворих 1-ї гр. і лише у 6,7-10,9% дітей останніх груп (р0,05). У переважної більшості хворих 2, 3 і 4 гр. встановлено недостанє ВЗД: домінуючим варінтом КОП у дітей виявився асимпатикотонічний (73,3-83,8%, р0,001), а самий дезадаптивний варіант (гіпердіастолічний) найчастіше (у 1/5 частини) відзначається у хворих 3-ї гр. (при сполученні ГЕР і ДГР).

Таким чином, у більшості дітей з порушеннями моторной функції органів гастродуоденальної зони на тлі сполученої патології травної системи ВГ характеризується домінуванням тонусу парасимпатичного відділу ВНС. За ступенем ваготонії групи хворих можна розташувати таким чином: хворі з ГЕР хворі з ГЕР+ДГР хворі без ГЕР і ДГР хворі з ДГР. Найчастіше у хворих спостерігається гіперсимпатикотонічна ВР і недостатнє ВЗД, що свідчить про змішаний тип СВД. Ваготонія приводить до підвищення рухової активності шлунка і зниження тонусу сфінктерів (нижнього стравохідного і пілоричного), що є однією із суттєвих передумов для виникнення антиперистальтики. У випадку сполучення парасимпатикотонії з підвищенням активності симпатичного відділу ВНС, який збільшує тонус сфінктерів, виникає їх дискінезія, яка в сполученні с порушеннями моторики шлунка і ДПК приводить до появи ГЕР і ДГР.

Вегетативна дисфункція, як правило, характеризується полісистемністю, коли в клініці просліджується симптомокомплекс, обумовлений вегетативною дисрегуляцією різних систем. Своєрідним лакмусовим папіром в процесі діагностики СВД як такого служить функціональний стан ССС.

Важливо відзначити, що при вивченні загального ВВТ виявилась його незбіжність з ВВТ в ССС у 3,4% дітей з парасимпатикотонією, у 41,3% дітей з симпатикотонією і 100% дітей з амфотонією. Крім того, оцінка ВГ методом КІГ показала, що у 85 дітей (41,5%) з парасимпатикотонічним ВВТ має місце підвищення ІН (ознака симпатикотонії) і у 3 дітей (7,0%) з симпатикотонічним ВВТ - зниження ІН (ознака парасимпатикотонії), тобто у 88 дітей (35,5%) ВВТ в ССС, встановлений за опитувальною таблицею, не збігається з ВВТ, встановленому по КІГ. Це свідчить про те, що оцінка ВВТ як в ССС, так і в цілому, не може базуватися тільки на даних КІГ; обов'язково потрібно враховувати клінічні і електрокардіографічні показники, означені в опитувальній таблиці (О.М.Вейн, 1998).

Хворі із парасимпатикотонічним ВВТ в ССС склали І гр. (278 дітей), хворі з симпатикотонічним ВВТ - ІІ-гу (79 дітей).

При об'єктивному дослідженні ССС у хворих І-ї гр. достовірно частіше, ніж у дітей ІІ-ї гр. спостерігалися брадикардія, аритмічність і помірне зниження звучності тонів серця (69,9%, р0,001); систолічний шум функціонального характеру у дітей обох групп виявлявся однаково часто (78,4% і 72,2%) (р0,001). Звертає на себе увагу характер змін артеріального тиску. У більшості хворих І-ї гр. САТ в межах норми, а ДАТ знижений. Тільки у 1/2 частини хворих ІІ-ї гр. САТ підвищений, а ДАТ у такої ж кількості дітей знижений. Таким чином, в обох групах у хворих реєструвалося як підвищення артеріального тиску (частіше у хворих з симпатикотонією), так і зниження його (частіше у дітей з ваготонією). Це свідчить про відносну значущість показника артеріального тиску для визначення типу СВД і необхідність врахування інших клінічних, а також біохімічних і інструментальних даних при проведенні диференційної діагностики СВД.

У 96,2% хворих І-ї гр. і у 96,8% хворих ІІ-ї гр. встановлені функціональні зміни діяльності серця, які реєструються на ЕКГ. Характерна особливість ЕКГ дітей з вегетативною дисфункцією - порушення функції автоматизму. Номотопні порушен-ня ритму однаково часто реєструвалися у хворих обох груп (67,8%3,1 (р0,001) дітей 1-ї гр. і 75,9%5,5 (р0,001) дітей ІІ-ї гр., в той час як гетеротопні (верхньоправопередсердний, миграція водія ритму, екстрасистолія, феномен передчасного збудження шлуночків) - переважно у дітей з парасимпатикотонією (20,5%2,6, Р_ІІ0,05). Всім хворим з несинусовими варіантами порушення ритму і екстрасистолією проводились проби (ортостатична або з фізичним навантаженням), при яких відновлювався синусовий ритм, а екстрасистоли зникали або значно зменшувалась їх кількість. Це свідчить про функціональний (вегетозалежний) характер виявлених аритмій.

Аналіз параметрів зубця Р і інтервалу РQ виявив відміни їх значень у хворих з різним ВВТ: у дітей І-ї гр. висота зубця Р менша (Р_ІІ0,001), довжина РQ - більша (Р_ІІ0,05). Для оцінки домінуючого впливу парасимпатичного або симпатичного від-ділів ВНС на атріовентрикулярну провідність, на нашу думку, доцільно не просто вимірювати інтервал РQ, а визначати індекс Макруса (Р/РQ-сегмент).

Результати дослідження свідчать, що для дітей з СВД характерне подовження електричної систоли за рахунок розширення зубця Т. Подовження інтервалу QT встановлено у 68,0%3,1 хворих І-ї гр. і 83,9%4,7 ІІ-ї гр. (р0,01), причому його подовження на 0,05 с і більше спостерігається більш, ніж у 1/3 хворих обох груп (в середньому подовження інтервалу QT у дітей І-ї гр. дорівнює 0,040,001 с, у хворих ІІ-ї гр. - 0,0450,003 с). Тривалість електричної систоли відносно всього серцевого циклу зменшується при зменшенні ЧСС і збільшується при її зростанні. Тому ризик розвитку міокардіальних проблем у хворих вищий саме у момент підвищення ЧСС (при активації симпатичних впливів). За нашими даними поширення комплексу QRST не патогномонічно для ваготонії (оскільки подовження електричної систоли частіше реєструвалося у хворих ІІ-ї гр.), тому диференційно-діагностичного значення при визначенні характеру ВВТ даний показник не має.

При ЕХОКГ у хворих обох груп найчастіше виявлявся пролапс однієї або двох стулок мітрального клапану, помірна дилатація камер серця (переважно лівого шлуночка), гіпо- або гіперкінезія міокарду. При вивченні показників центральної гемодиміки з'ясовано, що у хворих обох груп має місце нормодинамічний режим (у дітей І-ї гр. СІ дорівнює 88,13,6% від нормативу, у хворих ІІ-ї гр. - 116,86,3%, Р_І0,01), але міжгрупове порівняння виявило відміни гемодинамічних показників (СІ, ФВ, ЗПСО, ЧСС), обумовлені переважним впливом на серце і судини симпатикотонії (посилення діяльності серця, півищення сили і частоти скорочень) або парасимпатикотонії (гальмування діяльності серця, зниження контрактильності, сили і частоти скорочень).

Всі відхилення від норми, зареєстровані на ЕКГ і виявлені при ЕХОКГ, ми вважаємо проявами вторинної кардіоміопатії в результаті порушення нейрогуморальної регуляції діяльності ССС при вегетативній дисфункції.

Поряд з аналітичним дослідженням (по окремим параметрам) був проведений системний аналіз особливостей гуморального гомеостазу хворих за допомогою методу кореляційних структур (А.М.Зосимов, 1993). В результаті проведення системного аналізу встановлено, що при різних типах ВВТ мають місце специфічні (на 88-90,0%) детермінанти гуморальних показників вазорегуляції. Це свідчить про формування при кожному із видів ВВТ різних програм керування функціональною системою організму хворих.

У дітей з парасимпатикотонією і амфотонією відзначається баланс внутршньо- і міжсистемної інтеграції вазорегуляторів, що вказує на задовільні компенсаторні можливості функціювання у них систем вазорегуляторів. У хворих з симпатикотонічним ВВТ відзначається переважання міжсистемних взаємодій над внутрішньосистемними, що свідчить про зниження компенсаторних можливостей гуморального гомеостазу. При різному ВВТ мають місце різні типи програм саморегуляції ВНС на органному рівні по відношенню до організму в цілому. При амфотонії встановлена пряма кореляція між характером загального ВВТ і ВВТ в окремих системах. При парасимпатикотонії і симпатикотонії має місце зворотна кореляція між загальним ВВТ і ВВТ в травній системі, яка дозволяє нейтралізувати негативні впливи вегетативного дисбалансу по відношенню до органів, які функціонують з перенапругою внаслідок захворювання.

При різних формах гастродуоденальної патології мають місце специфічні (на 77-80%) вегето-метаболічні кореляції. У хворих гастритом і гастродуоденітом формується вегето-метаболічна матриця взаємозв'язків (по типу зворотнього зв'язку), спрямована на нейтралізацію негативних впливів на функціювання ШКТ надмірної активності як парасимпатичного, так і симпатичного відділів ВНС. У хворих виразковою хворобою ДПК виникає прямий кібернетичний зв'язок, який потенцює патологічну дію дисфункції ВНС по відношенню до функціювання травної системи.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок про наявність у обстежених хворих психовегетативного синдрому, обумовленого дисфункцією надсегментарних вегетативних систем. Гіперадреналінемія в сполученні з нормальним вмістом НА, гіпокортизолемією, збільшенням (майже в 4 рази) рівня неестерифікованих жирних кислот (2,00,39 ммоль/л, 2,70,3 ммоль/л і 2,120,2 ммоль/л у хворих І-ї, ІІ-ї і ІІІ-ї гр. відповідно при нормативі 0,660,13 ммоль/л) і відсутність активації гальмових систем організму (нормальний рівень ГАМК, дофаміну, зниження серотоніну (табл. 6) і простагладнину Е) свідчать, що хворі переносять стан хронічного стресу з проявами гіперкатехоламінового ушкодження біомембран (А.М.Магомедова та ін., 1988; О.М. Лук'янова, М.Л.Тараховський, 1993; О.Д.Мороз, 1994; Л.К.Пархоменко та ін., 2001; А.Б.Смулевич, 2001).

Таблиця 6. Рівень гальмових медіаторів ЦНС у дітей із сполученою патологією травної системи (Мm)

Медиаторы ЦНС	Норматив	І група (n=26)	ІІ група (n=12)	ІІІ група (n=6)
ГАМК, мкмоль/л	39,42,1	43,21,5	49,24,6	30,30,2** (РІ,ІІ0,01)
Серотонін, нмоль/л	516,723,8	436,121,4*	433,431,2*	463,186,9
Дофамін, нмоль/л	10,31,0	10,80,2	11,10,2	12,21,0

Примітки: 1. * - р0,05, ** - р0,01 (порівняння з нормативом). 2. Р_І - порівняння з І-ю групою, Р_ІІ - порівняння з ІІ-ю групою

Вищевикладене обгрунтовує наш підхід до терапії дітей з порушеннями ВГ при сполученій патології травної системи з позицій стресорного ушкодження біологічних систем.

Для корекції порушень ВГ у дітей ми використовувати комплекс препаратів, основу якого складають: пірацетам (ноотропіл), гліцин (гліцисед), транквилізатори (сибазон), седативні ліки (настоянка і екстракт валеріани, персен, настоянка півонії, настоянка пустирнику, ново-пасит, фітосед, різні распокійливі збори), -адренобло-катори (анаприлін), антагоністи йонів кальцію (фенігідин), пумпан, холінолітичні препарати (беластезин, шлуночні краплі), антиоксиданти (триовіт), магне-В6, полівітаміни з мікроелементами (зокрема, дуовіт).

Призначення означених препаратів повинно проводитися поетапно за наступною схемою (декларационный патент Украины №60096А):

1. 1-й місяць лікування:

Незалежно від варіанта вегетативної дисфункції хворим призначали “базовий” комплекс пірацетам (0,4 г 3 рази на добу) + триовіт (1 капсула на добу) + екст-ракт валеріани (0,04 г 3 рази на добу).

При вираженій ваготонії у хворого до “базового” комплексу додатково признача-ли холінолітичний препарат (белластезин або бесалол по 1/2-1 табл. 3 рази на до-бу, шлуночні краплі 1 крапля на рік життя) на 7-10 днів.

При вираженій симпатикотонії у хворого до “базового” комплексу додатково призначали пумпан (8-10 крапель 3 рази на добу) на 4 тижні. Якщо у дитини на фоні симпатикотонії мала місце артеріальна гіпертензія і скарги на головний біль, кардіалгії, то спочатку (в умовах стаціонату) призначали -блокатори (анаприлін 10-20 мг 2-3 рази на добу) і антагоністи кальцію (фенігідин 10 мг 2-3 рази на добу), а після нормалізації АТ - пумпан. У випадку вираженої невротизації хворих, при порушеннях в емоційній сфері, порушеннях сна на 2-3 тижні призначали транквилізатори (сибазон, 5 мг 1-2 рази на добу).

2. 2-й місяць лікування:

Продовжують лікування хворих комплексом: пірацетам (0,4 г 3 рази на добу) + триовіт (1 капсула на добу) + екстракт валеріани (0,04 г 3 рази на добу).

При зберіганні вираженої ваготонії знову до “базового” комплексу ддатково при-значають холінолітичний препарат (дивись вище) на 7-10 днів.

При зберіганні вираженої симпатикотонії у хворого знову до “базового” комплек-су додатково призначають пумпан (дивись вище) на 3-4 тижні.

3. 3-й місяць лікування:

Пірацетам (0,4 г 3 рази на добу).

Магне-В₆ (1 табл. на добу) протягом всього місяця.

Настоянка кропиви собачої (пустирника) (1 крапля на рік життя 3 рази на добу) на 3 тижні.

4. 4-й місяць лікування:

Гліцисед (0,1 г сублінгвально 3 рази на добу) 4 тижні.

Фітосед (1 крапля на рік життя 3 рази на добу) на 3 тижні.

5. 5-й і 6-й місяці лікування:

Седативні препарати (ново-пасит, персен, нотта та інші) у віковій дозі тричі на добу послідовно за схемою: 3 тижні приймати - 2 тижні не примати.

Полівітаміни з мікроелементами у віковій дозі (дуовіт по 1 червоному і 1 синьому драже на добу) протягом 4-8 тижнів.

На основі викладеного розроблений алгоритм терапії порушень ВГ у дітей, який адаптований до умов роботи лікарів практичної охорони здоров'я і може використовуватися на всіх етапах спостереження за хворими (малюнок 2).

Слід відзначити, що корекція порушень ВГ у хворих - це складова частина загального терапевтичного комплексу при лікуванні хворих хронічними захворюваннями травної системи; основою терапії таких хворих є сучасні гастроентерологічні програми, розроблені для всіх нозологічних форм патології травної системи.

Для оцінки ефективності корекції порушень ВГ проведено спостереження в динаміці 108 дітей. У 70 хворих бів парасимпатикотонічний ВВТ, у 38 - симпатикотонічний. Основну групу склали 50 дітей з парасимпатикотонічним ВВТ і 18 дітей з симпатикотонічним ВВТ, яким крім основної терапії проводилась корекція порушень ВГ; групу порівняння склали 20 дітей з парасимпатикотонічним ВВТ і 20 дітей з симпатикотонічним ВВТ, яким проводилась тільки основна терапія. За статтю, віком і патології травної системи групи хворих суттєво не відрізнялися.

Оцінка стану хворих проводилась при надходженні у стаціонар (вихідний рівень) і через 1, 3, 6 і 12 місяців з початку терапії. Для оцінки динаміки даних об'єк-тивного дослідження використовувалась бальна оцінка ступеня вираженості змін загального стану хворих, їх самопочуття і клінічних симптомів захворювання, оцінювався ВВТ і показники КІГ.

Оцінки об'єктивних даних у хворих основної групи і групи порівняння показала, що вихідний стан у хворих всіх груп був практично однаковим (65,7-74,8 бала) і через 1 міс мала місце позитивна динаміка. Але через 3 місяці стан дітей групи порівняння почав потроху погіршуватися, а у хворих основної групи відбувалось подальше поліпшення стану і його стабілізація через 6-12 міс. (р0,001).

Таблиця 7. Динаміка вірогідності переважання у хворих симпатични (Р_с) і парасимпатичних (Р_п) проявів (Мm)

Показник ВВТ	Хворі з парасимпатикотонічним ВВТ	Хворі з симпатикотонічним ВВТ
	Основна гр.	Гр. порівняння	Основна гр.	Гр.порівняння
Рп (исходн.)	66,30,8	64,71,1	39,50,9	37,41,2
Рп (ч/з 1 год)	57,20,9 (Р10,001)	68,61,2 (Р10,05)	45,31,0 (Р10,001)	38,21,3
Рс (исходн.)	33,40,8	35,31,1	60,50,9	62,61,2
Рс (ч/з 1 год)	42,80,9 (Р10,001)	31,41,2 (Р10,05)	54,71,0 (Р10,001)	61,81,3

Оцінка ВВТ через рік спостереження (табл. 7) за хворими показала, що принципово його характер під впливом вегетотропної терапії не змінюється (тобто парасимпатикотонія не переходить в симпатикотонію і навпаки), однак ступінь ваготонії і симпатикотонії значно зменшується, в той час, як у хворих, яким не проводилась така терапія, ступінь порушень ВГ зростає.

Оцінка ІН показала, що у хворих основної групи з парасимпатикотонічним ВВТ його вихідне значення було на 52,6% нижче нормативу. На всіх подальших етапах обстеження спостерігається позитивна динаміка (р0,001) і через рік показник ІН наближається до вікового нормативу (його зниження складає всього 6,5%). У хворих групи порівняння після нетривалої позитивної динаміки рівень ІН знову знижується і через рік залишається нижче нормативу на 56,3%, тобто ступінь парасимпатикотонії збільшується. У хворих основної групи і групи порівняння з симпатикотонічним ВВТ вихідний рівень ІН значно підвищений (на 154,6% і 136,8% відповідно). Через 12 міс. у хворих основної групи має місце суттєва позитивна динаміка (ІН вищий за норматив лише на 12,4%), а у хворих групи порівняння зберігається значна симпатикотонія (ІН вищий за норматив на 65,3%). Причому в основі зниження ІН у хворих цієї групи підвищення тонусу парасимпатичного відділу ВНС (Х), в той час як у дітей основної групи - зниження ступеня симпатикотонії (АМо) і помірне підвищення тонусу парасимпатичного відділу. Достовірність відмін динаміки ІН у хворих має місце через 1 міс. лікування.

По даним ЕГДС через 12 міс. у значно більшої (р0,01) кількості дітей основної групи (63,6% дітей з парасимпатикотонічним ВВТ і 55,5% дітей з симпатикотонічним ВВТ) має місце позитивні зміни у стані СО верхніх відділів травного тракту і зменшення моторних порушень шлунка в порівнянні з хворими групи контролю (10,0% хворих з парасимпатикотонією і 5,0% з симпатикотонією). Негативна динаміка при ендоскопічному дослідженні мала місце тільки у хворих групи порівняння.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності лікування дітей, хворих хронічними захворюваннями травної системи, шляхом поглибленого вивчення вегетативного гомеостазу, виділення варіантів його порушення, з'ясування міжсистемних взаємовідношень і розробки терапевтичної програми корекції вегетативних розладів в залежності від варіанту порушення вегетативного гомеостазу.

Вихідний вегетативний тонус у 64,7% (р0,001) дітей характеризується парасимпатикотонією; симпатикотонія і амфотонія у хворих спостерігаються значно рідше (у 27,7% і 7,6% відповідно). У 58,2% (р0,001) хворих має місце патологічна (переважно гіперсимпатикотонічна) вегетативна реактивність і у 86,4% (р0,001) - порушення вегетативного забезпечення діяльності, які відбивають неадекватну реакцію органзму на внутрішні і зовнішні подразники.

У дітей із сполученою патологією травної системи спостерігаються різні варіанти порушення вегетативного гомеостазу. У хворих із парасимпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом можуть мати місце істинна субкомпенсована і некомпенсована парасимпатикотонія і відносна парасимпатикотонія, у хворих із симпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом - істинна субкомпенсована і некомпенсована симпатикотонія.

По мірі збільшення поширеності патологічного процесу в гастродуоденальній зоні і його тяжкості (гастрит гастродуоденіт виразкова хвороба дванадцятипалої кишки) збільшується кількість хворих, у яких домінує тонус парасимпатичного відділу ВНС, і зростає ступінь вираженності парасимпатикотонії.

У 57,8% (р0,05) дітей з порушеннями моторної функції органів гастродуоденальної зони на тлі сполученої патології травної системи вегетативний гомеостаз характеризується парасимпатикотонією, яка обумовлює зниження тонусу сфінктерів і підвищення рухової активності шлунка, що є однією із суттєвих передумов антиперистальтики. За ступенем ваготонії групи хворих можна розташувати таким чином: хворі із гастро-езофагеальним рефлюксом, хворі із гастро-езофагеальним і дуодено-гастральним рефлюксами, хворі без рефлюксів, хворі із дуодено-гастральним рефлюксом.

У переважної більшості хворих хронічною патологією органів травлення спостерігаються функціональні зміни серцево-судинної системи (вторинна кардіоміопатія, судинна дистонія), які в значній мірі обумовлені порушеннями нейрогуморальної регуляції внаслідок вегетативних розладів.

У 80,0% (р0,001) дітей із сполученою патологією травної системи мають місце компенсовані порушення кислотно-лужного балансу, однією із причин яких є вегетативна дисфункція. Її вплив наочніше відбивається на респіратороній ланці кислотно-лужного балансу: підвищення тонусу симпатичного відділу ВНС сприяє розвитку респіраторного ацидозу, а парасимпатикотонія - респіраторного алкалозу.

Для хворих сполученою патологією травної системи характерні гіперадреналінемія, незначна гіпонорадреналінемія, виражена гіпокортизолемія, значне підвищення рівня вільних жирних кислот і помірне підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Такі зміни вмісту в крові гормонів і катехоламінів свідчать про наявність у дітей хронічного стресу.

Сполучення гіперадреналінемії, гіперліпідемії, гіпокортизолемії з нормальним або помірно зниженим рівнем нейромедіаторів ЦНС (дофаміна, серотоніна, ГАМК) і простагландина Е свідчить про стан дезадаптації дітей із сполученою патологією травної системи до умов існування.

При кожному із видів вихідного вегетативного тонусу формуються різні програми керування функціональною системою організма хворих, мають місце різні типи програм саморегуляції вегетативної нервової системи на органному рівні по відношенню до організму в цілому і при різних формах гастродуоденальної патології мають місце специфічні вегето-метаболічни кореляції.

Корекція порушень вегетативного гомеостазу у хворих хронічними захворюван-нями травної системи повинна проводитися з позицій стресорного пошкодження біологічних систем, оскільки останні є суттєвою ланкою як патогенезу вегетативної дисфункції, так і розвитку хронічної патології травного тракту.

Терапевтичний комплекс, який включає ноотропи, гліцин, препарати седативної і антиоксидантної дії, транквилізатори, -адреноблокатори, антагоністи кальцію, холінолітики, магне-В₆, полівітаміни, сприяє корекції порушень вегетативного гомеостазу, підвищує ефективність терапії хворих хронічними захворюваннями органів травлення.

Практичні рекомендації

Всім хворим на хронічну патологію органів травлення необхідно проводити дослідження функціонального стану ВНС на підставі вивчення вихідного вегетативного тонусу (по опитувальній таблиці), вегетативної реактивності (методом кардіоінтервалографії), вегетативного забезпечення діяльності (методом кліно-ортостатичної проби).

Для диференційованого підходу до корекції вегетативної дисфункції у хворих рекомендується визначати варіанти порушення вегетативного гомеостазу: істинну субкомпенсовану парасимпатикотонію, істинну некомпенсовану парасимпа-тикотонію, відносну парасимпатикотонію, істинну субкомпенсовану симпатико-тонію, істинну некомпенсовану симпатикотонію, патологічну (дистонічну) ейтонію.

Для визначення варіанту порушення вегетативного гомеостазу рекомендується використовувати розроблений нами алгоритм діагностики.

Корекція порушень вегетативного гомеостазу повинна бути складовою частиною комплексного лікування дітей з хронічними захворюваннями травної системи; в повному обсязі вона призначається після закінчення курсу основної терапії, в періоді загострення доцільно використовувати седативні препарати (або транк-вилізатори) і антиоксиданти.

Хворим з парасимпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом рекомендується призначати пірацетам (0,4 г 3 рази на добу 2 міс.), триовіт (1 капс. на добу 2 міс.), седативні препарати (у віковій дозі 2 міс). Дітям з истинною некомпенсо-ваною парасимпатикотонією крім цього необхідно призначати холінолітики (белластезин (1 табл. 2-3 рази на добу) або шлуночні краплі (1 крапля на рік життя) 10 днів щомісячно №3). На 3-6 місяці лікування доцільно використовувати гліцисед (0,1 г сублінгвально 4 рази на добу 1 міс.), магне-В6 (1 табл. на добу 1 міс.), полівітаміни (1-2 міс.). Седативні препарати необхідно призначати курсами по 3 тижні з перервами по 2 тижні.

Хворим з симпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом рекомендується призначати пірацетам (0,4 г 3 рази на добу 2 міс.), тріовіт (1 капс. на добу 2 міс.), седативні препарати (у віковій дозі 2 міс.). Дітям з истинною некомпенсованою симпатикотонією крім цього необхідно призначати пумпан (8-10 крапель 3 рази на добу 1-2 міс.), а також при показаннях в умовах стаціонару транквилізаторів (сибазону по 5 мг 1-2 рази на добу), -адреноблокаторів (анаприліну по 10-20 мг 2-3 рази на добу), антагонистів кальцію (фенігідину по 10 мг 2-3 рази на добу). На 3-6 місяці лікування терапія така ж, як у хворих з парасимпатикотонією.

При лікуванні хворих рекомендується керуватися розробленим нами алгоритмом терапії порушень вегетативного гомеостазу у дітей із сполученою патологією травної системи, який може використовуватися на всіх етапах спостереження за хворими.

Тривалість лікування дітей з порушеннями вегетативного гомеостазу повинна бути не менше 6 місяців. Через 6 місяців рекомендується проведення контрольного обстеження дитини: оцінка функціонального стану органів травної системи, ендоскопічне дослідження стану слизової оболонки верхнів відділів ШКТ, вівчення вегетативного гомеостазу. На підставі результатів дослідження слід вирішувати питання про подальшу терапевтичну тактику.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Приходько В.С., Ніколаєва О.В., Бугара Н.В. Стан церебральної гемодинаміки при вегетосудинній дистонії у дітей за даними реоенцефалографії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997. - №5. - С.9-11. (Дисертантом проведено підбір хворих, дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, оцін-ка результатів реоенцефалографії, сформульовано висновки).

Николаева О.В. Особенности электрической систолы при вегетативной дисфунк-ции у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. - №4. - С.52-54.

Николаева О.В. Особенности электрокардиограммы при различных вариантах вегетативной дисфункции у детей с сочетанной патологией пищеварительной си-стемы // Медицина сьогодні і завтра. - 2001. - №1. - С.79-82.

Приходько В.С. Ніколаєва О.В. Особливості електрокардіограми при вегетативній дисфункції у дітей з хронічними захворюваннями травної системи // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2001. - №2. - С.17-20. (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, оцінка даних електрокардіограми, сформульовано висновки).

Ніеолаєва О.В. Кислотно-лужний баланс при різних варіантах вегетативної дисфункції у дітей із сполучною патологією травної системи // Гастроентерологія: Міжвідом. зб. - Дніпропетровськ, 2001. - Вип.32. - С.406-410.

Николаева О.В. Влияние вегетативной нервной системы на кислотно-щелочный баланс у детей с сочетанной патологией пищеварительной системы // Медицина сьогодні і завтра. - 2001. - №3. - С.62-64.

Николаева О.В. Состояние кислотно-щелочного баланса при вегетативной дис-функции у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Експериментальна і клінічна медицина. - 2001. - №3. - С.76-78.

Ніколаєва О.В. Функціональний стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при вегетативній дисфункції у дітей з хронічними захворюваннями травної системи // Врачебная практика. - 2001. - №5. - С.75-79.

Ніколаєва О.В., Омельченко О.В., Єрмолаєв М.М. Функціональний стан серцево-судинної системи при вегетативній дисфункції у дітей з хронічною патологією травної системи // Експериментальна і клінічна медицина. - 2001. - №4. - С.80-82 (Дисертантом проведено дослідження і оцінка функціонального стану вегетативної нервової системи, дослідження функціонального стану серцево-судинної системи, статистична обробка даних, формулювання висновків).

Ніколаєва О.В. Функціональний стан вегетативної нервової системи при різних ступенях дуоденогастрального рефлюксу в дітей з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту // Одеський медичний журнал. - 2002. - №1. - С.67-69.

Ніколаєва О.В. Катехоламіни і кортизол при вегетативній дисфункції у дітей із хронічними захворюваннями травної системи // Український медичний альманах. - 2002. - №.2. - С.74-77.

Николаева О.В., Осама С.А.Саламех. Функциональное состояние вегетативной нервной системы у детей с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью // Врачеб-ная практика. - 2002. - №2.-С.95-98. (Дисертантом проведено дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, узагальнення результатів, статистична обробка даних, формулювання висновків).

Николаева О.В. Состояние вегетативного обеспечения функций у детей с дуоденогастральным рефлюксом при хронических заболеваниях желудочно-кишечного тракта // Експериментальна і клінічна медицина. - 2002. - №4. - С.82-85.

Приходько В.С., Ніколаєва О.В. Кардіоваскулярний синдром при вегетативній дисфункції у дітей із хронічною патологією травної системи // Український медичний часопис. - 2003. - №3. - С.119-123 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження функціонального стану серцево-судинної і вегетативної нервової системи, статистична обробка даних, формулювання висновків).

Приходько В.С., Ніколаєва О.В. Гормони і катехоламіни при вегетативній дисфункції у дітей із поєднаною патологією травної системи // Буковинський медичний вісник. - 2003. - №1-2. - С.131-135 (Дисертантом проведено дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, узагальнення результатів дослідження, статистична обробка даних, формулювання висновків).

Николаева О.В. Алгоритм терапии вегетативной дисфункции у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Клінічна та експериментальна патологія. - 2003. - Т.ІІ, №2. - С.18-22.

Николаева О.В. Алгоритм диагностики вариантов вегетативного гомеостаза у детей с сочетанной патологией пищеварительной системы // Український медичний альманах. - 2003. - №6. - С.106-108.

Ніколаєва О.В. Функція вегетативної нервової системи у дітей із хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони // Сучасна гастроентерологія. - 2003. - №4. - С.39-42.

Николаева О.В. Терапия вегетативной дисфункции у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Експериментальна і клінічна медицина. - 2004. - №1. - С.149-152.

Николаева О.В. Варианты изменения вегетативного гомеостаза у детей с сочетанной патологией пищеварительной системы // Медицина сьогодні і завтра. - 2004. - №1. - С. 144-147.

Приходько В.С., Ніколаєва О.В., Єрмолаєв М.М. Функціональний стан вегетативної нервової системи у дітей із дуоденогастральним рефлюксом при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту // Гастроентерологія: Міжвідом. зб. - Дніпропетровськ, 2001. - Вип.32. - С.411-415 (Дисертантом проведено дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи і узагальнення результатів дослідження, статистична обробка даних).

Пат.58286А. Україна. Спосіб діагностики варіантів вегетативного гомеостазу у дітей: А61В10/00. Заявл. 12.11.2002; Опубл. 15.07.2003. Бюл.№7. Приходько В.С., Ніколаєва О.В., Осама С.А.Саламех. (Дисертантом розроблено критерії діагностики варіантів вегетативного гомеостазу).

Пат. 60096А. Україна. Спосіб лікування хронічних захворювань травної системи у дітей: А61К31/00, А61К35/00. Ніколаєва О.В. Заявл. 27.01.2003; Опубл.15.09. 2003. Бюл.№9.

Николаева О.В. Кардиоинтервалография в оценке функционального состояния вегетативной нервной системы у детей // Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків: Матеріали наук.-практ. конф. - Харків, 1997. - С.140-142.

Приходько В.С., Николаева О.В. Состояние мозгового кровотока при вегето-сосудистой дистонии у детей // Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків: Матеріали наук.-практ. конф. - Харків, 1997. - С.156-157 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, оцінка стану мозкового кровотоку, формулювання висновків).

Приходько В.С., Николаева О.В. Ермолаев М.Н. Состояние вегетативной нервной системы у детей с хронической гастродуоденальной патологией // Рос. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1997. - Т.VІІ, №5. - С.202 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Приходько В.С., Николаева О.В. Изменения сердечного ритма при вегетативной дисфункции у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Вестник аритмологии. - 2000. - №15. - С.109 (Дисертантом проведено вивчення вегетативного гомеостазу у хворих, формулювання висновків).

Николаева О.В. Функция сердечно-сосудистой системы при синдроме вегетативной дисфункции у детей с хронической патологией пищеварительной системы // Вестник аритмологии. - 2002. - №25. - С.114.

Николаева О.В., Ермолаев М.Н. Катехоламины при вегетативной дисфункции у детей с дуоденогастральным рефлюксом // Материалы VII Конгр. педиатров России. - М., 2002. - С.197. (Дисертантом проведено, дослідження вегетативного гомеостазу, оцінка біохімічних показників, формулювання висновків).

Николаева О.В., Осама С.А.Саламех, Ермолаев М.Н. Функция вегетативной нервной системы у детей с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью // Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей: Материалы 9-го симпоз. - СПб., 2002. - С.52-54 (Дисертантом проведено дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, формулювання висновків).

Ермолаев М.Н., Николаева О.В., Осама С.А.Саламех. Наблюдение семейной гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей: Материалы 9-го симпоз. - СПб., 2002. - С.54-55 (Дисертантом проведено дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Ніколаєва О.В., Єрмолаєв М.М., Омельченко О.В. Вегетативне забезпечення функцій у дітей із дуоденогастральним рефлюксом // Сучасна гастроентерологія: питання діагностики та лікування: Зб. наук. пр. - Харків, 2002. - С.78 ( Дисертантом проведено оцінку вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Осама С.А.Саламех, Николаева О.В., Ермолаев М.Н. Вегетативная дисфункция у детей с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) // Рос. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2002. - Т.XII, №5. - С.115. (Дисертантом проведено дослідження вегетативного гомеостазу, висновки).

Николаева О.В., Ермолаев М.Н. Состояние вегетативного гомеостаза при различной степени тяжести патологии верхних отделов пищеварительного тракта у детей // Рус. мед. журнал. - 2003. - Т.11, №3. - С.114-115 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Приходько В.С., Николаева О.В. Вегетативный гомеостаз у детей с синкопальными и предсинкопальными состояниями // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2003. - №1. - С.28 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Николаева О.В. Варианты нарушения вегетативного гомеостаза у детей с соматической патологией // Новые технологии в диагностике и лечении сердечно-сосудистых заболеваний: Тез. Республ. науч.-практ. конф. с междунар. участием. - Симферополь, 2003. - С.44.

Николаева О.В., Ермолаев М.Н. Варианты вегетативного гомеостаза у детей с хронической патологией пищеварительной системы // Рос. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2003. - Т.XIII, №5. - С.117 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Николаева О.В., Осама С.А.Саламех, Ермолаев М.Н. Вегетативный гомеостаз у детей с хроническими заболеваниями пищеварительной системы // Санкт-Петербург - Гастро-2003: Материалы 5-го Славяно-Балтийского науч. форума. - СПб., 2003. - С.97 (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження вегетативного гомеостазу, формулювання висновків).

Николаева О.В. Синкопе и предсинкопальные состояния у детей с синдромом вегетативной дисфункции // Материалы 4-й Северо-Западной междунар. науч.-практ. конф. по проблемам внезапной смерти. - СПб., 2003. - С.12.

Николаева О.В. Терапевтическая коррекция нарушений вегетативного гомеостаза у детей с хронической патологией пищеварительной системы // Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі: Матеріали 11-го з'їзду педіатрів України. - К., 2004. - С.184-185.

Николаева О.В., Приходько В.С. Терапия вегетативной дисфункции у детей с хронической патологией пищеварительной системы // Актуальні питання медичної реабілітації дітей та підлітків: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Одеса, 2005. - С.102-103. (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, оцінка ефективності терапії, сформульовано висновки).

Николаева О.В., Приходько В.С. Оценка вариантов нарушения вегетативного гомеостаза у детей // Таврический медико-биологический вестник. - 2005. - Т.8, №2. - С.21. (Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, визначення варіантів вегетативного гомеостазу, статистична обробка даних).

Анотація

Ніколаєва О.В. Стан вегетативного гомеостазу у дітей із сполученою патологією травної системи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичний наук по спеціальності 14.01.10 - педіатрія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2005.

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності терапії хворих хронічними захворюваннями травної системи на підставі поглибленого вивчення вегетативного гомеостазу і розробки терапевтичної програми корекції його порушення. Представлена характеристика вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивністі і вегетативного забезпечення діяльності у хворих. Визначені варінти порушення вегетативного гомеостазу і розроблен алгоритм їх діагностики. Оцінено стан вегетативного гомеостазу у дітей при різному ступені тяжкості і поширеності патологічного процесу і порушенні моторної функції органів гастродуоденальної зони. Досліджено функцію серцево-судинної системи у хворих. Вивчено стан кислотно-лужного балансу, рівень гормонів (кортизолу, реніну, ангіотензину-ІІ, альдо-стерону) і катехоламінів (адреналіну, норадреналіну). Проведено системний аналіз особливостей вегетогуморальних взаємовідношень у хворих для з'ясування міжсистемних і внутрішньосистемних взаємодій, які обумовлюють компенсаторні можливості гуморального гомеостазу. Розроблено терапевтичну програму корекції порушень вегетативного гомеостазу у дітей, оцінена її ефективність при лікуванні хворих і складено алгоритм терапії, адаптований до умов роботи лікарів практичної охорони здоров'я.

Ключові слова: хронічні захворювання травної системи, дисфункція вегетативної нервової системи, діагностика, терапія, діти.

Аннотация

Николаева О.В. Состояние вегетативного гомеостаза у детей с сочетанной патологией пищеварительной системы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2005.

Диссертационная работа посвящена вопросам повышения эффективности терапии детей, больних хроническими заболеваниями пищеварительной системы, путем углубленного изучения вегетативного гомеостаза и разработки терапевтической программы коррекции его нарушений.

Изучен характер исходного вегетативного тонуса (по таблице-опроснику) у 357 детей 6-14 лет с хроническими заболеваниями пищеварительной системы. Представлен детальный анализ жалоб больных, анамнеза болезни и жизни детей, дана клиническая характеристика больных с различним типом исходного вегетативного тонуса. Особое внимание уделено оценке функции центральной нервной системы: изучены характерологические и личностные особенности, эмоциональные расстройства, работоспособность и сон, состояние тонуса церебральных сосудов (по данным реоэнцефалографии), электрической активности мозга (по данным электроэнцефалографии), ликвородинамики (по данным одномерной эхоэнцефалографии и краниографии).

Представлены результаты исследования вегетативной реактивности (по данным кардиоинтервалографии) и вегетативного обеспечения деятельности (на основани клиноортостатической пробы) у детей с различным исходным вегетативным тонусом.

Определены варианты нарушения вегетативного гомеостаза у больных с различным исходным вегетативным тонусом и разработан алгоритм их диагностики.

Дана сравнительная характеристика состояния вегетативного гомеостаза (исходного вегетативного тонуса, вегетативной реактивности и вегетативного обеспечения деятельности) у детей при различной степени тяжести и распространенности патологического процесса в гастродуоденальной зоне (при хроническом гастрите, хроническом гастродуодените, язвенной болезни луковицы двенадцатиперстной кишки). Представлено сравнение вегетативного гомеостаза у больных при различном количестве сопутствующих заболеваний пищеварительной системы: у детей с сочетанием хронический гастродуоденит + хронический холецистохолангит и детей с сочетанием хронический гастродуоденит + гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь + патология желчевыделительной системы (хронический холецистохолангит или дискинезия желчевыделительной системы) + патология поджелудочной железы (хронический панкреатит или диспанктеатизм).

Оценено состояние вегетативного гомеостаза (исходный вегетативный тонус, вегетативная реактивность, вегетативное обеспечение деятельности) у детей при нарушении моторной функции органов гастродуоденальной зоны на фоне хронических заболеваний пищеварительной системы. Исследовались группы больных: с дуоденогастральным рефлюксом, с гастроэзофагеальным рефлюксом, с сочетанием дуоденогастрального и гастроэзофагеального рефлюксов, без рефлюксов. Кроме того, изучено состояние вегетативного гомеостаза у больных с различной степенью дуоденогастрального рефлюкса (компенсированный и некомпенсированный).

Исследовано функциональное состояние сердечно-сосудистой системы (при различном исходном вегетативном тонусе) как универсального индикатора адаптационно-приспособительной деятельности целостного организма. Проанализированы жалобы больных, клиническая симптоматика со стороны сердечно-сосудистой системы, результаты электрокардиографического и эхокардиографического исследования.

При различных типах исходного вегетативного тонуса изучено состояние кислотно-щелочного баланса, уровень гормонов (кортизола, ренина, ангиотензина-II, инсулина, глюкагона), катехоламинов и нейромедиаторов (адреналина, норадреналина, дофамина, серотонина, -аминомасляной кислоты) как материальной основы нарушений вегетативного гомеостаза и состояния адаптации детей с сочетанной патологией пищеварительной системы.

Проведен системный анализ особенностей вегето-гуморальных взаимоотношений у больных для выяснения межсистемных и внутрисистемных взаимодействий, обусловливающих компенсаторные возможности гуморального гомеостаза.

Разработана терапевтическая программа медикаментозной коррекции нарушений функции вегетативной нервной системы у детей с сочетанной патологией пищеварительной системы, использование которой напрявлено на повышение эффективности терапии больных хроническими заболеваниями органов пищеварения. Составлен алгоритм терапии больных в зависимости от варианта нарушения вегетативного гомеостаза, адаптированный к условиям работы врачей практического здравоохранения. Оценена эффективность предлагаемого терапевтического комплекса для коррекции нарушений вегетативного гомеостаза у больных и лечения хронической патологии пищеварительной системы.

Ключевые слова: хронические заболевания пищеварительной системы, дисфункция вегетативной нервной системы, диагностика, терапия, дети.

Annotation

Nikolaeva O.V. The condition of vegetative homeostasis in children with combined pathology of digestive system. - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of Doctor of Medical Sciences specializing in 14.01.10 - Pediatrs - Kharkov State Medical University, Kharkov, 2005.

The dissertation on aim is to improve therapy of patients with chronic digestive system disease by deep study of vegetative homeostasis and creation of theraputic programm for correction its disturbances. The patient's characteristic of basal vegetative tonus, vegetative reactivity and vegetative providment was presentated. The types of the disturbance of vegetative homeostasis were determined and diagnosis algorytm were worked out. The condition of vegetative homeostasis in children with different degree of severity and expansion of pathological processes and disorder of motor function of digestive system organs was investigated. The functional state of cardiovascular system was determined. The studies of acidbase balance, levels of hormones (cortisole, renin, angiotensin-II, aldosterone, insuline, glucagone) and catecholamines (adrenaline, noradrenaline, dophamine) were discovered. The systemic analys of vegetative and humoral interrelations in children was carried out. Its aim is to determine intersystemic and intrasystemic interactions, providing compensatory possibilities of humoral homeostasis. The theraputic programm for correction of disturbance of vegetative homeostasis in children was designed. The effectiveness of this programm within treatment of patients was estimated. The theraputic algorytm for practical doctors was composed.

Key words: digestive chronic illness, vegetative nervous system dysfunction, diagnosis, treatment, children.

Размещено на Allbest.ru

...