Епідеміологічна характеристика ентеровірусних менінгітів у Західному регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНТЕРОВІРУСНИХ МЕНІНГІТІВ У ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

Василенко Вікторія Василівна

Київ-2005

Анотація

Василенко В.В. Епідеміологічна характеристика вірусних менінгітів у Західному регіоні України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02 - епідеміологія. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена удосконаленню епідеміологічного нагляду і профілактики ентеровірусних менінгітів на основі вивчення їх епідеміологічної характеристики. Вперше в Україні за час офіційної реєстрації вірусних менінгітів визначені їх основні епідеміологічні показники.

З використанням клініко-епідеміологічних критеріїв на моделі Закарпатської області доведено, що рівні реальної захворюваності на ентеровірусні менінгіти в 15 разів перевищують рівні офіційної захворюваності. Показана їх питома вага в структурі етіологічно розшифрованих серозних менінгітів. Визначено циклічність динаміки ентеровірусних менінгітів та зміна серотипів ентеровірусів. Показано можливість тривалої персистенції вірусів Коксакі В-5, ЕСНО-6 та ЕСНО-18 у перехворівших на ентеровірусні менінгіти. Виявлено ускладнення ентеровірусних менінгітів у вигляді полірадикулонейропатій і невритів лицевого нерву. Ретроспективно виявлено спалах вірусного менінгіту в одному з районів області. Доведено, що на інтенсивність епідемічного процесу ентеровірусних менінгітів значний вплив мають рівні забрудненості ентеровірусами водних об'єктів.

З метою підвищення ефективності епідеміологічного нагляду за вірусними менінгітами запропоновано рекомендації, які ввійшли до спільного наказу лікувальної мережі та санітарно-епідеміологічної служби області. Це дозволило поліпшити якість діагностики та збільшити рівень обліку вірусних менінгітів за 2004 р. майже на 100%.

Ключові слова: вірусний менінгіт, ентеровіруси, ентеровірусний менінгіт, епідемічний процес, епідеміологічний нагляд.

Аннотация

Василенко В.В. Эпидемиологическая характеристика энтеровирусных менингитов в Западном регионе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02 - эпидемиология. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В.Громашевського АМН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена усовершенствованию эпидемиологического надзора и профилактики энтеровирусных менингитов на основе изучения эпидемиологической характеристики.

Впервые в Украине определены основные эпидемиологические характеристики вирусных менингитов (ВМ) за период их официальной регистрации (1999-2003 гг.). За эти годы выявлено 2389 случаев. Заболеваемость составляла 0,72-1,66 на 100 тысяч населения. Тенденцию динамики заболеваемости определяли детские контингенты, среди которых интенсивность эпидемического процесса была значительно большей, чем среди взрослого населения. Определена летне-зимняя сезонность ВМ в Украине, летне-осенняя - в Западном регионе.

Для Закарпатской области, по сравнению с Западным регионом, присущи более высокие

показатели частоты изоляции энтеровирусов от больных нейроинфекциями ((4,1±0,8)% против (1,6±0,3)%) и из проб воды разного вида водопользования ((3,1±0,4)% против (2,1±0,1)%).

Автором с использованием клинико-эпидемиологических критериев на модели Закарпатской области доказано, что показатели реальной заболеваемости серозными менингитами в 15 раз превышают показатели официальной заболеваемости. В структуре выявленных при эпидемиологической экспертизе серозних менингитов за 1995-2003 гг. удельный вес энтеровирусных менингитов составил (36,5±2,9)%. Серопейзаж изолированных энтеровирусов был представлен вирусами Коксаки А-24, В-5, В-6, ЕСНО-6, -9, -11, -18, -20, -25. Чаще болели дети до 14 лет ((85,6±2,1)% и лица мужского пола (63,8±2,9)%. Определена летне-осенняя сезонность заболеваемости.

Показана цикличность динамики энтеровирусных менингитов и смена серотипов энтеровирусов: за 1995-1999гг. наблюдались высокие уровни заболеваемости с постепенным снижением до 2000 г. (в этот период превалировали вирусы группы Коксаки - (56,0±4,7)%), с 2001г. начался новый рост с преимущественной изоляцией от больных вирусов группы ЕСНО - (75,0±15,3)%. Компьютерное прогнозирование показало в ближайшие годы вероятность увеличения удельного веса вирусов группы Коксаки.

Ретроспективно выявлена вспышка вирусного менингита в одном из районов области в 1998г. с изоляцией вирусов ЕСНО-6, -11, аденовирусов. Этиологическая расшифровка составила (44,7±7,2)%. Удельный вес вирусов ЕСНО-11 составил (52,4±10,9)%.

Установлены факты продолжительной персистенции вирусов Коксаки В-5, ЕСНО-6 и ЕСНО-18 после заболеваний энтеровирусными менингитами. Наблюдались осложнения энтеровирусных менингитов в виде полирадикулонейропатий (5,0±2,1)% и невритов лицевого нерва (7,1±2,6)%. Летальность составила (3,7±1,1)%. В некоторых случаях изолировались вирусы Коксаки В-5.

Картографирование территории области в отношении загрязненности энтеровирусами водных объектов показало нарастание ее уровня по ходу русел рек. Доказано, что на интенсивность эпидемического процесса энтеровирусных менингитов значительное влияние имеют уровни загрязненности энтеровирусами водных объектов окружающей среды, что подтверждается существованием прямой достоверной корреляционной связи сильной степени между частотой изоляции энтеровирусов от больных и из проб сточной воды и воды открытых водоемов. Установлена летне-осенняя сезонность их циркуляции, которая закономерно опережает начало сезонного подъема заболеваемости энтеровирусными менингитами.

Предложены рекомендации относительно повышения эффективности эпидемиологического надзора за ВМ, которые вошли в разработанный автором общий приказ по лечебной сети и санитарно-эпидемиологической службе области. Это позволило улучшить качество диагностики и уровень учета вирусных менингитов в 2004 г. почти на 100%.

Ключевые слова: вирусный менингит, энтеровирусы, энтеровирусный менингит, эпидемический процесс, эпидемиологический надзор.

The summary

Vasylenko V.V. The epidemiological performance of enterovirus meningitises in Western region of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences by speciality 14.02.02 - epidemiology. - L.V. Gromashevsky Institute of Epidemiology and Infections disease of Academy of Medicine of Science of Ukraine, Kiev, 2005.

The thesis is dedicated to advancing of epidemiological supervision and preventive measures of enterovirus meningitises on the basis of analysis of the epidemiological performance. For the first time in Ukraine during official registration of virus meningitises their basic epidemiological parameters are determined.

With usage of clinical-epidemiological yardsticks on model of Zakarpatye area is demonstrated, that the levels of a substantial morbidity by enterovirus meningitises in 15 times exceed levels of an official morbidity. Their specific weight in pattern of viruses meningitises is rotined. The repetition of dynamics of еnterovirus meningitises and gang serotypes of enteroviruses is determined. The odds by long-lived persistence of viruses Cocsaciae В-5, ЕСНО-6 and ЕСНО-18 for had been ill by enterovirus meningitises is rotined. The complications of enterovirus meningitises by the way of polyradiculoneuropathies and neuritises of a facial nerve are established. The flash of a virus meningitis is retrospective detected in one of regions of area. Is demonstrated, that on intensity of epidemic process of enterovirus meningitises considerable influencing render the levels impurity by enterovirus of aqueous objects.

With the purpose of increase of a level of epidemiological supervision behind virus meningitises the advisories are offered, which one were included in the joint command of a medical network and sanitary - epidemiological service of area. It has allowed to improve quality of diagnostic and to increase a level of the registration of virus meningitises for 2004 almost at 100 %.

Key words: a virus meningitis, enteroviruses, a enterovirus meningitis, epidemic process, epidemiological supervision.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Збудники інфекційних хвороб на теперішній час викликають близько 70% всіх захворювань у світі і стають причиною кожної третьої смерті [ВООЗ, 2000]. Повертаються старі хвороби, котрі вважались майже ліквідованими, виникають нові. Продовжуються наукові відкриття нових збудників, що спричиняють інфекційну патологію [Черкасский Б.Л., 2001, Фролов А.Ф., 2002, Федоров Е.І., 2002]. Деякі з вірусних агентів продовжують еволюціонувати в бік набуття патогенних та вірулентних властивостей [Громашевський Л.В., 1987, Широбоков В.П., 1998, Задорожна В.І., 2001].

Як відомо, етіологічними чинниками вірусних менінгітів (ВМ), крім ентеровірусів (ЕВ), можуть бути віруси лімфоцитарного хоріоменінгіту, герпесу, інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту, кору, цитомегаловіруси, аденовіруси тощо. Однак, за даними літератури, провідна роль належить ЕВ [Ashwell M.,1996, Parker S.L., 1998]. За клініко-лабораторними показниками ВМ є серозними менінгітами. Зростаюча актуальність ВМ в Україні зумовила необхідність впровадження з вересня 1999 року офіційної статистичної звітності.

На фоні різкого зниження, а в деяких регіонах світу повного припинення циркуляції „диких” поліовірусів, зросло значення інших ЕВ [Lambert H.P., 1991, Бондаренко В.І., Задорожна В.І., 1996, Jung Y.T., 1998, Ambrosieva T.V., 2001, Diedrich S., 2001]. Ентеровірусні інфекції характеризуються поліморфізмом клінічних проявів, серед яких значне місце належить ентеровірусним менінгітам (ЕВМ). Останні часто переростають у спалахи та епідемії [Бароян О.В., 1962, Ворошилова М.К., 1979, Соловьёва Е.І., 1986, Утницкая О.С., 1991, Rotbart H.A., 1995]. За останнє десятиліття відмічається збільшення частоти епідемічних спалахів ЕВМ у світі. Вищевказане в значній мірі стосується й України. Однак на сьогодні проблема ВМ в Україні недостатньо досліджена, в їх структурі не визначене місце ЕВМ. Все вищезазначене обумовило необхідність вивчення епідеміологічних характеристик ВМ і, зокрема, ЕВМ.

Надзвичайно актуальною проблема ЕВМ є для Закарпатської області, якій притаманні клімато-географічні та екологічні особливості (відмежування області Карпатським хребтом від решти території України, ускладнення екологічної ситуації внаслідок щорічних повеней), а також транскордонна активізація міграційних процесів населення, обумовлена сусідством області з 4 Європейськими державами (Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією), тісне спілкування населення області з регіонами, де часто реєструються спалахи ЕВМ. Це, безумовно, впливає на стан специфічного імунітету населення та на епідеміологічні особливості ЕВМ. Екосистема Закарпаття, що створилась за рахунок водорозділу, який проходить по лінії Карпатських гір, характеризується особливими ознаками, у тому числі циркуляцією характерних для неї серотипів ЕВ. Занесення ЕВ інших серотипів може спричинити епідемічні спалахи.

Західний регіон (ЗР), до якого належить Закарпатська область, було обрано як модель для визначення епідеміологічної характеристики ЕВМ та подальшого вдосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планових наукових досліджень, які проводились у лабораторії поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України: „Еволюція ентеро-вірусних інфекцій”, №державної реєстрації 0101V002330 (строки виконання 2001-2003рр., виконавець) „Закономірності епідемічного процесу ентеровірусних інфекцій в умовах ерадикації поліомієліту”, №державної реєстрації 0104U000211 (2004 - 2006рр., виконавець).

Мета роботи. Удосконалення епідеміологічного нагляду та профілактики ентеровірусних менінгітів на підставі визначення їх епідеміологічної характеристики.

Для реалізації вказаної мети були поставлені такі завдання:

1. Надати оцінку епідемічній ситуації з вірусних менінгітів в Україні за роки їх реєстрації (1999-2003 рр.).

2. Визначити питому вагу ентеровірусних менінгітів у загальній структурі вірусних менінгітів, їх епідеміологічні особливості на моделі Західного регіону України, у т.ч. Закарпатської області.

3. Вивчити вплив окремих факторів передачі збудників на активність епідемічного процесу ентеровірусних менінгітів у Закарпатській області.

4. Оцінити ефективність існуючого епідеміологічного нагляду за вірусними менінгітами, у т.ч. ентеровірусної етіології, в умовах впровадження їх обліку в Закарпатській області.

5. Надати рекомендації щодо удосконалення епідеміологічного нагляду та профілактики ентеровірусних менінгітів.

Об'єкт дослідження. Епідемічний процес вірусних менінгітів, епідеміологічна характеристика ентеровірусних менінгітів.

Предмет дослідження. Хворі на серозні менінгіти та проби фекалій, ліквору, носопролигових змивів від них, проби води різного виду водокористування, форми обліку інфекційної захворюваності (ф.№1-місячна та ф.№2-річна), щоденні форми реєстрації інфекційних захворювань (ф.№060/о), медичні карти стаціонарних хворих (ф.№003/о), карти епідеміологічного обстеження вогнищ інфекційних захворювань (ф.№357/о), форми річної галузевої звітності санітарно-епідеміологічної служби (ф.№40-здоров), робочі журнали вірусологічних досліджень (ф.№386/о), робочі журнали реєстрації проб та видачі результатів досліджень з об'єктів навколишнього середовища (ф.№274/о).

Методи дослідження. У ході виконання роботи комплексно використано епідеміологічні, вірусологічні та статистичні методи, комп'ютерну програму Microsoft Graph 2002 (0.2602.2625) Office ^xp.

Наукова новизна отриманих результатів. Визначено основні характеристики епідемічного процесу ВМ в Україні та ЕВМ на моделі Закарпатської області, у т.ч. динаміку, інтенсивність, ураженість різних вікових груп населення, сезонність та територіальний розподіл захворювань. Встановлено, що загальну тенденцію його динаміки визначає захворюваність серед дитячих контингентів, де основною групою ризику є діти 7-14 років.

Проведено ретроспективний та поточний епідеміологічний аналіз у Закарпатській області із застосуванням клініко-епідеміологічних критеріїв оцінки випадків серозних менінгітів, в результаті чого встановлено реальні рівні захворюваності на ВМ. Визначено основні серотипи ЕВ, що були етіологічними агентами ЕВМ.

Показано циклічність динаміки ЕВМ, зміну серотипів ЕВ за період спостереження, можливе зростання у найближчі роки питомої ваги вірусів групи Коксакі. У результаті епідеміологічної експертизи ретроспективно виявлено епідемічний спалах ВМ в одному з районів області, встановлено етіологію та причини його виникнення.

Виявлено випадки тривалої персистенції вірусів Коксакі В-5, ЕСНО-6 та ЕСНО-18 у осіб, що перехворіли на ЕВМ, з наступним хронічним ураженням центральної нервової системи. Встановлено, що частота подальшого переходу ЕВМ в клінічну форму полірадикулонейропатії становила (5,0±2,1)%, невриту лицевого нерву - (7,1±2,6)%. Це опосередковано свідчить про підвищену нейровірулентність циркулюючих вірусів. Визначено летальність при серозних менінгітах (3,7±1,1)%, яка, головним чином, була етіологічно пов'язана з вірусом Коксакі В-5.

Визначено превалюючу роль в активності епідемічного процесу ЕВМ водного фактору передачі. Показано спорідненість реалізації факторів передачі збудників ЕВМ та поліомієліту, який реєструвався в області в 1946-1983 рр.

Надано прогноз щодо подальшої активності епідемічного процесу ЕВМ у Закарпатській області.

Практичне значення отриманих результатів. Визначено шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду та профілактики ЕВМ за рахунок впровадження активного епідеміологічного нагляду із застосуванням розроблених клініко-епідеміологічних критеріїв, своєчасності та повноти лабораторного обстеження контактних осіб, посилення комплексу протиепідемічних заходів в осередках, оптимізації вірусологічного моніторингу об'єктів довкілля. Показано ефективність своєчасного проведення відповідних санітарно-епідеміологічних заходів щодо ВМ в умовах екологічного неблагополуччя (повені 1998р. та 2001р.). Надано прогноз щодо тенденцій динаміки епідемічного процесу ЕВМ у Закарпатській області.

Отримані в процесі роботи результати увійшли до спільного наказу управління охорони здоров'я та санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України в Закарпатській області від 26.03.2004р. №91-0/05-0 „Про вдосконалення діагностики та обліку вірусних менінгітів у області”, впровадження якого дозволило підвищити ефективність виявлення випадків ВМ у 2 рази.

Особистий внесок автора при підготовці матеріалів. Основний обсяг епідеміологічних досліджень виконано особисто автором: здійснено збір, математичну та комп'ютерну обробку даних, а також логічну інтерпретацію результатів.

Ретроспективно проаналізовано захворюваність на ВМ по Україні та регіонах за період 1999-2003рр., визначено динаміку, інтенсивність епідемічного процесу серед різних вікових груп населення, здійснено картографічний аналіз розподілу захворюваності по областях України.

Проведено ретроспективний аналіз за 1999-2003рр. в ЗР, у т.ч. Закарпатській області, захворюваності на нейроінфекції, зокрема ентеровірусної етіології, а також забрудненості ЕВ водних об'єктів довкілля. Обчислено кореляційні зв'язки між частотою ізоляції ентеровірусів від хворих на нейроінфекції та з проб води різного виду водокористування. Проведено порівняльне картографування території ЗР щодо захворюваності на офіційно зареєстровані ВМ, нейроінфекції та серозні менінгіти, а також забрудненості ЕВ стічної, питної води та води відкритих водойм.

Проведено за 1995-2003рр. епідеміологічну експертизу 1098 історій хвороби з використанням клініко-епідеміологічних критеріїв оцінки випадків серозних менінгітів, встановлено реальні рівні захворюваності на ВМ, у т.ч. ентеровірусної етіології. Виявлено 271 випадок серозних менінгітів. Проведено їх поглиблений епідеміологічний аналіз, у т.ч. із використанням методу картографування.

Проведено порівняльний картографічний аналіз території області щодо інтенсивності епідемічного процесу поліомієліту (за період його реєстрації у 1946-1983рр.), а також ЕВМ та частоти ізоляції ЕВ з водних об'єктів довкілля (за період спостереження), з визначенням тісної їх прив'язки до ходу русел рік.

Проведено оцінку ефективності існуючого епідеміологічного нагляду за ВМ, у т.ч. ентеровірусної етіології, у Закарпатській області. Надано рекомендації щодо удосконалення їх обліку, протиепідемічних та профілактичних заходів, підготовлено спільний по управлінню охорони здоров'я та санітарно-епідеміологічній службі області наказ по вірусних менінгітах.

Апробація результатів дисертації. Доповіді за результатами дисертаційної роботи заслухані та обговорені на: Міжнародній науково-практичній конференції „Первинна медико-санітарна допомога та страхова медицина” (м. Ужгород, жовтень 2002р.), І Міжнародній конференції до 10-річчя Академії медико-технічних наук Російської Федерації „Современные аспекты реабилітации в медицине” (м. Єреван, вересень 2003р.), обласній науково-практичній конференції Асоціації інфекціоністів України „Особливо-небезпечні інфекції” (м. Ужгород, вересень 2003р.), науково-практичній конференції Міжнародного водного форуму „AКВА - УКРАЇНА-2003” (м. Київ, листопад 2003р.), конференції Науково-медичного товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів Закарпатської області (м. Іршава, листопад 2003р.), Міжсанаторному семінарі оздоровниць Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області з питань профілактики та боротьби з інфекційними хворобами (м. Свалява, грудень 2003р.), науково-практичній конференції „Актуальні питання контролю за особливо-небезпечними та керованими інфекціями в Україні” (м. Львів, лютий 2004р.), спільному засіданні Асоціації інфекціоністів і Науково-медичного товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів Закарпатської області „Біологічний тероризм - нова проблема епідеміології” (м. Ужгород, березень 2004р.), Х з'їзді Товариства мікробіологів України (м. Одеса, вересень 2004р.), ХІV з'їзді Українського науково-медичного товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К. Заболотного (м. Полтава, січень 2005р.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 робіт, із них 4 статті у журналах фахових видань.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, 8 розділів власних досліджень, висновків, списку використаної літератури: 306 джерел (168 вітчизняних та 138 зарубіжних авторів). Її викладено на 167 сторінках машинопису, ілюстровано 78 рисунками та 4 таблицями.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи. У роботі представлено матеріали досліджень епідемічного процесу ВМ на території України. На моделі ЗР, до якого належать Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Рівненська, Хмельницька та Чернівецька області, визначено роль ЕВ у виникненні захворювань на нейроінфекції, у т.ч. серозні менінгіти. На моделі Закарпатської області проаналізовано активність епідемічного процесу ЕВМ та оцінено ефективність епідеміологічного нагляду за ними. Оскільки поряд з ентеровірусними мали місце випадки аденовірусних менінгітів, епідемічну ситуацію оцінювали комплексно з урахуванням цих вірусних агентів.

По Україні за 1999-2003рр. проаналізовано 2389 випадків ВМ, зареєстрованих у статистичних формах №1. Здійснено картографування захворюваності на ВМ в областях України. По ЗР за аналогічний період проаналізовано по формах галузевої звітності № 40-здоров результати вірусологічного обстеження на ЕВ 2141 хворого на нейроінфекції, 148 хворих на серозні менінгіти, а також результати вірусологічного дослідження на ЕВ 3623 проб стічної води, 3440 проб питної води, 1651 проби води відкритих водойм. По Закарпатській області за 1995-2003рр. проаналізовано результати вірусологічного обстеження на ЕВ 1419 хворих на нейроінфекції, результати вірусологічного дослідження на ЕВ 1644 проб стічної води, 2195 проб питної води, 808 проб води відкритих водойм. Проведено епідеміологічну експертизу 1098 медичних карт стаціонарних хворих з діагнозами „нейроінфекція” та „ГРВІ з нейротоксикозом” і детальний епідеміологічний аналіз виявлених випадків захворювань на серозні менінгіти.

Для епідеміологічної експертизи з метою визначення випадків серозного менінгіту користувалися наступними клініко-епідеміологічними критеріями:

І. Клінічні критерії: випадок захворювання, що супроводжується лихоманкою >38,5⁰С, а також двома або більше ознаками - ригідністю потиличних м'язів, сильним головним болем, болями в області шиї та по ходу хребта, гіперестезією, світлобоязню, тошнотою, блюванням, позитивними симптомами Керніга, Брудзинського, невеликим (<500/мм) збільшенням цитозу з переважанням лімфоцитів (>50%) у лікворі безколірного характеру. Результати досліджень ліквору оцінювали за кількісними показниками цитозу та питомої ваги лімфоцитів згідно з діючими методиками [Инькова А.Н., 2000].

ІІ. Епідеміологічні критерії: ізоляція в культурі клітин вірусного агента із проб ліквору, фекалій чи іншого клінічного матеріалу, наявність епідеміологічних зв'язків із підтвердженими випадками захворювань.

Вірусологічні дослідження на ЕВ та аденовіруси (АдВ) здійснювались працівниками вірусологічної лабораторії Закарпатської обласної СЕС на перещеплюваних лініях клітин HEp-2 за загальновживаною методикою [Ворошилова М.К. із співавторами, 1964]. Ідентифікацію виділених вірусних агентів проводили за допомогою полі- та моновалентних діагностичних ентеровірусних сироваток виробництва Інституту поліомієліту та вірусних енцефалітів РАМН у реакції віруснейтралізації. АдВ ідентифікували за специфічною цитопатогенною дією. Досліджувались проби фекальних мас, носопролигові змиви, ліквор та сироватки крові від хворих на нейроінфекції, у т.ч. серозні менінгіти, а також проби води різного виду водокористування (стічної, питної та води відкритих водойм із зон рекреації).

Статистичні обчислення проводили з використанням діючих методик [Поляков И.В., Соколова Н.С., 1975, Mantel N., Haenszel W., 1994, Черкасский Б.Л., 2001]. Статистичну обробку проведено з метою оцінки рівнів захворюваності на серозні, у т.ч. ентеровірусні менінгіти, їх питомої ваги, забрудненості ЕВ об'єктів довкілля, достовірності отриманих показників. Обчислено ступені кореляційного зв'язку між частотою ізоляції ентеровірусів від хворих та з водних об'єктів довкілля.

Епідемічна ситуація з вірусних менінгітів в Україні. В Україні з 1998р. розпочався ріст захворюваності на ВМ (спалахи зареєстровано в Одеській, Донецькій областях, м. Севастополі, м. Києві, тощо). Це обумовило необхідність введення їх офіційної реєстрації, котру було розпочато з 31.08.1999р. Зазначене дозволило оцінити епідемічну ситуацію з ВМ за період 1999-2003 рр.

За даними статистичної звітності по формі №1, загалом за 1999-2003рр. виявлено 2389 випадків ВМ. Захворюваність на протязі 1999-2002 рр. мала тенденцію до зниження, але з 2003р. розпочався черговий її ріст.

Незважаючи на те, що питома вага дітей до 14 років у захворюваності була значно меншою, ніж дорослих ((29,6±0,9)%) проти (70,4±0,9)%), однак епідемічний процес серед них був інтенсивнішим (1,3 - 2,4 на 100 тисяч дитячого населення), ніж серед дорослих (0,6 - 1,4 на 100 тисяч дорослого населення).

Картографічний аналіз показав, що на різних територіях України епідемічний процес мав неоднакову інтенсивність із найвищими рівнями у Південному регіоні. Жодного випадку ВМ не виявлено в єдиній у державі області - Хмельницькій, яка належить до ЗР.

У ЗР тенденція до росту в останні роки намітилась у Закарпатській, Львівській та Чернівецькій областях. Загалом по ЗР зареєстровано у 1999р. 31 випадок ВМ (0,28 на 100 тисяч населення), у 2000р. - 49 (0,36), у 2001р. - 68 (0,62), у 2002р. - 51 (0,46), у 2003р. - 49 (0,44). У Закарпатській області в 1999р. захворювань на ВМ не зареєстровано, у 2000р. виявлено 3 випадки (0,23 на 100 тисяч населення), у 2001р. - 7 (0,56), у 2002р. - 3 (0,24), у 2003р. - 5 (0,40).

Визначено деякі відмінності динаміки захворюваності на ВМ в Україні, ЗР та Закарпатській області. Так, у 2001-2002 рр. у країні спостерігались її найнижчі рівні, а в ЗР та Закарпатській області - найвищі, хоча показники в останніх не перевищували загальнодержавні рівні. Якщо по Україні та ЗР питома вага дорослих серед захворілих була превалюючою (відповідно (70,4±0,9)% та (55,6±3,1)%), то в області більш ураженими виявились дитячі контингенти ((66,7±11,1)%). Найбільш ураженими серед дитячого населення виявились діти 7-14 років як в Україні ((68,8±1,7)%), так і ЗР ((63,6±4,6)%) та області ((58,3±14,2)%), тобто саме ця вікова категорія є підвищеною групою ризику щодо захворюваності на ВМ.

Визначено літньо-зимову сезонність ВМ в Україні (з максимумом у серпні-грудні), літньо-осінню сезонність - у ЗР (з максимумом у липні-листопаді). Кількість зареєстрованих випадків ВМ у Закарпатській області виявилась недостатньою для обчислення достовірних показників сезонності.

Найбільш виражені розбіжності в рівнях захворюваності на ВМ мали місце в областях ЗР України. З метою пошуку їх причин було проведено аналіз захворюваності на нейроінфекції за даними галузевої звітності. Серозні менінгіти входять до цієї групи інфекцій, і кожна нозологічна форма може бути пов'язана з ЕВ. На рівні обласних санітарно-епідеміологічних станцій на сьогодні вірусологічні дослідження матеріалу від хворих на нейроінфекції практично обмежені визначенням ЕВ та АдВ з подальшою їх реєстрацією у галузевих формах обліку №40-здоров. Як з'ясувалося при ретроспективному аналізі, при звертанні хворих із явищами серозного менінгіту за медичною допомогою в основному виставляються первинні діагнози „нейроінфекція” або „ГРВІ з нейротоксикозом”, однак реальні остаточні діагнози здебільшого лікарями-практиками не уточнюються. Було проведено порівняльний картографічний аналіз захворюваності на нейроінфекції, у т.ч. серозні менінгіти, ентеровірусної етіології.

Отже, за результатами проведеного картографування можна зробити слідуючі висновки:

1. Частота ізоляції ЕВ від хворих на нейроінфекції в Закарпатській області достовірно (t=2,9) перевищувала аналогічні показники по ЗР - (4,1±0,8)% проти (1,6±0,3)%. Це повною мірою стосується і частоти виділення ЕВ з водних об'єктів довкілля: зі стічних вод - (5,6±0,9)% проти (3,7±0,3)%, з води відкритих водойм - (4,8±1,8)% проти (1,6±0,3)%, з питної води - (1,2±0,3)% проти (0,5±0,1)%. Загалом з проб води різного виду водокористування частота виділення ЕВ по області становила (3,1±0,4)% і достовірно (t=2,4) була вищою, ніж по ЗР ((2,1±0,1)%).

2. При порівнянні даних захворюваності на офіційно зареєстровані ВМ по формах №1, а також на нейроінфекції, серозні менінгіти ентеровірусної етіології по формах №40-здоров (див. рис.3) та забруденості ЕВ води різного виду використання по цих же формах (див. рис.4) встановлено слідуючі розбіжності:

- при високих рівнях захворюваності на нейроінфекції, у т.ч. із вірусологічно підтвердженими випадками, рівні офіційного обліку ВМ низькі майже у всіх областях регіону, особливо у Хмельницькій, де згідно з галузевою звітністю показники клінічно діагностованих нейроінфекцій, у т.ч. серозних менінгітів, склали відповідно 15,0 та 0,5 на 100 тисяч населення, однак жодного випадку ВМ у загальнодержавній формі №1 не зареєстровано;

- у Волинській обл. офіційна захворюваність на ВМ склала 2,1 на 100 тисяч населення, а по галузевій формі захворюваність на серозні менінгіти була вищою - 3,7, у Тернопільській обл. - відповідно 1,0 та 2,8 на 100 тисяч населення, тобто у деяких областях ЗР не всі випадки ВМ ввійшли до офіційних звітів;

- у ряді областей вірусологічні обстеження хворих з діагнозом ВМ були недостатньо організовані: у Рівненській - рівень захворюваності на ВМ склав 0,5 на 100 тисяч населення (ф.№1), а за даними галузевої звітності хворі на серозні менінгіти вірусологічно не обстежувались. Аналогічна картина спостерігалась й у Чернівецькій обл. - показник офіційно зареєстрованої захворюваності склав 0,4 на 100 тисяч населення, однак вірусологічні обстеження хворих на серозні менінгіти не проводились.

Таким чином, як показав проведений картографічний аналіз, і досі має місце неповний облік

ВМ, зокрема в областях ЗР, незважаючи на те, що він був введений майже 5 років тому. Не всі випадки серозних менінгітів офіційно реєструються і лабораторно обстежуються, що може бути результатом певних недоліків епідеміологічного нагляду за ВМ, недосконалості лабораторних досліджень і відсутності координованих дій санепідслужби та лікувальної мережі.

Епідеміологічні особливості ЕВМ у Закарпатській області. Подібна ситуація визначена і в Закарпатській області: при високих рівнях захворюваності на нейроінфекції ентеровірусної етіології та частоти ізоляції вищеозначених вірусних агентів із проб матеріалу від хворих, а також значній забрудненості вірусами водних об'єктів, офіційно зареєстрована захворюваність на ВМ є низькою. Тому було проведено детальний ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на нейроінфекції за 1995-2003 рр. Її рівні були найвищими у 1995 р. (31,1 на 100 тисяч населення), 1998 р. (13,0) та 2001р. (21,3). Загалом за період спостереження з різного клінічного матеріалу виділено 2 штами вірусів Коксакі А ((0,8±0,2)%), 116 штамів Коксакі В ((8,2±0,7)%), 93 штами ЕСНО ((6,5±0,6)%), 4 штами ЕВ інших типів ((0,3±0,1)%) та 103 штами АдВ ((7,3±0,7)%). Частота підтвердження ізоляцією ЕВ була найбільшою в 1998р. - (34,3±3,7)%, далі відбулось зниження показника до нульового у 2000 р., а з 2001р. відмічено поступове наростання частоти ізоляції ЕВ із (11,3±3,5)% у 2001р. до (12,8±4,8)% у 2003р. Серопейзаж ЕВ був наступним: Коксакі А-24, Коксакі В-3, -5, -6, ЕСНО-6, -9, -11, -18, -19, -20, -25, ЕВ типів 68-69. Наростання частоти ізоляції ЕВ від хворих на нейроінфекції за ряд останніх років може свідчити про інтенсифікацію циркуляції цих збудників серед населення.

З метою встановлення реального рівня захворюваності на серозні менінгіти було проведено епідеміологічну експертизу медичних карт стаціонарних хворих на нейроінфекції, у результаті якої визначено 271 випадок серозних менінгітів. Розподіл захворюваності на ці менінгіти по роках був слідуючим: 1995р. - 1,91 на 100 тисяч населення (24 випадки), 1996р. - 3,28 (40), 1997р. - 1,43 (18), 1998р. - 6,12 (77), 1999р. - 2,31 (29), 2000р. - 0,95 (12), 2001р. - 1,59 (20), 2002р. - 1,83 (23), 2003р. - 2,23 (28). Із 1995р. по 1999р. частота ізоляції від цих хворих як ЕВ, так і АдВ була надзвичайно високою з поступовим зниженням (показники виділення ЕВ коливалися в межах від (66,7±11,1)% до (27,6±8,3)%, АдВ - від (29,2±9,3)% до (3,4±3,3)%). Мінімальні рівні відмічено у 2000р. (ЕВ не ізолювались, частота ізоляції АдВ становила (33,3±16,4)%). Починаючи з 2001р. спостерігається поступове наростання частоти ізоляції ЕВ, у 2003р. показник досягнув значення (14,3±6,6)%.

Загалом ЕВ було виділено від 99 хворих на серозні менінгіти, що склало (36,5±2,9)%. Для

АдВ зазначений показник дорівнював (11,4±1,9)% (31 хворий). Отже, вірусологічне підтвердження одержано в 130 випадках ((47,9±3,0)%). Частка вірусів групи Коксакі як етіологічних агентів ЕВМ склала (53,5±5,0)%, ЕСНО - (46,5±5,0)%. Якщо у період 1995-1999рр. превалювали віруси групи Коксакі ((56,0±4,7)%), то за 2001-2003рр. зросла участь у захворюваності вірусів ЕСНО ((75,0±15,3)%). Отримано результати комп'ютерного прогнозу на найближчий період, які свідчать про можливий подальший ріст захворюваності, пов'язаної з вірусами групи Коксакі. Тобто прослідковується циклічність у зміні серотипів ЕВ.

Віруси було ізольовано з різного клінічного матеріалу хворих на серозні менінгіти, що виявлені епідеміологічною експертизою. Зокрема ЕВ виділено у 73 випадках із проб фекалій ((73,7±4,4)%), у 18 випадках із ліквору ((18,2±3,9)%), у 6 випадках із носопролигових змивів ((6,1±2,4)%), у 2 випадках із секційного матеріалу ((2,0±1,4)%).

Як свідчить аналіз динаміки захворюваності на серозні менінгіти в області, виявленої в результаті епідеміологічної експертизи, найвищі її рівні відмічались у 1998р. При детальнішому вивченні випадків захворювань встановлено, що причиною вищеозначених високих показників був епідемічний спалах серозного менінгіту (захворіло 47 осіб), що виник у Виноградівському районі в серпні (45 випадків) з продовженням у вересні (2 випадки). В анамнезі більшість захворілих відмічали купання у відкритих водоймах населених пунктів за 10-14 днів до виникнення перших симптомів. Було зареєстровано в 4 сім'ях по декілька випадків серозних менінгітів, котрі виникли майже одночасно (усі хворі купались), та у 2 сім'ях, де захворювання реєструвались з інтервалом 8 - 11 днів і де купались тільки перші із захворілих. Від хворих були ізольовані віруси ЕСНО -11 (11 випадків), ЕСНО-6 (2 випадки), АдВ (6 випадків) та одночасно ЕСНО-11 і АдВ (2 випадки). Загалом вірусологічно підтверджено (44,7±7,2)% випадків. Віруси ЕСНО-11 було ізольовано із ліквору 2 хворих, у решті випадків їх виділили із проб фекалій. Щодо частоти ізоляції різних серотипів ЕВ, то найбільшою була питома вага вірусів ЕСНО-11 - (52,4±10,9)%.

Отже, результати епідеміологічної експертизи свідчать про значні рівні реальної захворюваності на серозні менінгіти в області за 1995-2003рр. Загалом (з урахуванням спалаху в 1998р.) найчастіше на серозні менінгіти хворіли діти до 14 років ((85,6±2,1)%), питома вага дорослих становила (14,4±2,1)%. У структурі захворюваності дитячого населення переважали діти 7-14 років ((45,3±3,3)%), частка дітей 0-2 років становила (35,3±3,1)%, дітей 3-6 років - (19,4±2,6)%. Найбільш ураженими виявились чоловіки як сумарно за 1995-2003рр. ((63,8±2,9)%), так і окремо в кожному році - від мінімального показника (54,2±10,2)% до максимального (76,6±4,8)%, крім 2003р., коли захворювання серед чоловіків та жінок реєструвались порівну. Характер сезонності серозних менінгітів був літньо-осіннім з максимумом із липня по вересень.

За період спостереження мали місце захворювання на ВМ, які в подальшому ускладнилися виникненням у 5 випадках полірадикулонейропатій (5,0±2,1)% та в 7 випадках - невритів лицевого нерву (7,1±2,6)%, що склало (12,1±3,2)% від всіх випадків ВМ, етіологічно підтверджених виділенням ЕВ. У всіх випадках ЕВМ з послідуючими ускладненнями у вигляді моно- та геміпарезів, були ізольовані ЕВ, зокрема віруси Коксакі В-5, В-6 та ЕСНО-9. ЕВ ізольовані також від хворих на серозні менінгіти, які були ускладнені невритами лицевих нервів, зокрема виділено віруси Коксакі В -5 та ЕСНО-9. Співвідношення випадків ЕВМ, ускладнених полірадикулонейропатіями, до всіх випадків ЕВМ склало 1:20, а ускладнених невритами лицевого нерву - 1:14. Явище тривалої персистенції вірусів Коксакі В-5, ЕСНО-6 та ЕСНО-18 у хворих на ЕВМ мало місце у 1996р. та 1998 р. Летальні випадки від серозних менінгітів реєструвались у 1996 - 1998 рр., 2000 - 2001 рр., 2003 р. Всього померло 10 осіб ((3,7±1,1)%), у т.ч. 3 особи жіночої статі та 7 - чоловічої. Летальні випадки розподілились з однаковою частотою серед дітей до 14 років (5 випадків) та серед дорослих (5 випадків). У 2 випадках (у 1997р. та 1998р.) виділено віруси Коксакі В-5.

Проведено порівняльний картографічний аналіз захворюваності на серозні менінгіти, виявлені в результаті епідеміологічної експертизи за період спостереження, та захворюваності на поліомієліт, що реєструвався в області з 1946р. по 1983р. Встановлено спорідненість реалізації факторів (а саме водних) передачі збудників ЕВМ та поліомієліту.

Оскільки епідеміологічна експертиза щодо встановлення реальної кількості серозних менінгітів у Закарпатській області була проведена за період 1995-2003 рр., то за цей же період було проаналізовано і результати вірусологічних досліджень проб води різного виду водокористування з метою встановлення епідеміологічних зв'язків між захворюваністю на нейроінфекції ентеровірусної етіології та контамінацією цими збудниками абіотичних об'єктів. Загалом зі стічної води виділено 385 штамів ЕВ ((23,4±1,0)%). Найвища частота ізоляції спостерігалась у 1995, 1998, 2000 та 2003рр., тобто відмічена періодичність з інтервалом 2-3 роки, що свідчить про ймовірність існування аналогічної закономірності щодо циркуляції ЕВ серед населення. Із проб води відкритих водойм було виділено загалом 170 штамів ЕВ ((21,0±1,4)%). Найвищим цей показник був у 1995, 1996 і 1998рр. Періодичні підйоми забрудненості відмічені з інтервалами 2-3 роки. Забрудненість питної води ЕВ склала (5,6±0,5)% (124 штами). Найвищі рівні контамінації були у 1995-1998рр.

У спектрі виділення ЕВ із проб води всіх видів водокористування превалювали віруси групи ЕСНО: у стічних водах - (60,5±2,5)%, у воді відкритих водойм - (65,9±3,6)%, у питній воді - (58,1±4,4)%. Меншою була частота ізоляції вірусів групи Коксакі - відповідно (37,9±2,5)%, (32,3±3,6)% та (39,5±4,4)%. ЕВ інших типів ізолювались значно рідше (зі стічних вод виділено всього 4 штами, із води відкритих водойм та питної води - по 3 штами).

Кореляційний аналіз показав, що між забрудненістю ЕВ довкілля та захворюваністю, що спричинена ними, безумовно існує взаємозалежність. Так, прямий достовірний кореляційний зв'язок сильного ступеня встановлено між частотою ізоляції ЕВ від хворих на нейроінфекції та з проб води різного виду водокористування (R±m=0,73±0,11). Скидання стічних вод, що містять ЕВ, у відкриті водоймища, які широко використовуються для забору води до водопровідної мережі та в рекреаційних цілях, обумовлюють їх епідеміологічне значення. Прямий достовірний зв'язок сильного ступеня визначено між частотою ізоляції ЕВ від хворих на нейроінфекції і з проб стічних вод (R±m=0,74±0,10) та із проб води відкритих водойм (R±m=0,83±0,2). Для питної води цей зв'язок був середнього ступеня (R±m=0,56±0,12).

Картографічний аналіз розподілу забрудненості ЕВ водних об'єктів на території Закарпаття показав зростання її рівнів по ходу русел рік з досягненням найвищого значення у долинах. Для циркуляції ЕВ у довкіллі характерним є перевищення середньомісячних багаторічних рівнів з червня по вересень, яке закономірно випереджає на 1 місяць початок сезонного підвищення захворюваності на ЕВМ, що триває з липня по вересень.

Було проведено дослідження впливу на рівні захворюваності на ЕВМ повеней 1998р. та 2001р., що нанесли значні соціально-економічні збитки області. Встановлено, що екологічні негаразди не ускладнили епідеміологічну ситуацію завдяки своєчасним заходам санітарно-епідеміологічної служби та лікувальної мережі, спрямованим на попередження розповсюдження ЕВ у довкіллі.

Ефективність епідеміологічного нагляду за вірусними менінгітами в Закарпатській області та шляхи його удосконалення. Показники офіційно зареєстрованої захворюваності на ВМ в області були значно нижчими, ніж в Україні, у т.ч. ЗР.

Однак для Закарпаття притаманна висока активність епідемічного процесу ентеровірусних інфекцій. Результати епідеміологічної експертизи показали, що частка ЕВМ у захворюваності на нейроінфекції загалом по області складає (19,1±1,0)%. Тобто кількість офіційно зареєстрованих ВМ у 15 разів була нижчою, ніж реальна кількість ЕВМ.

Таким чином, за результатами проведених досліджень встановлено, що за роки спостережень епідеміологічний нагляд за ВМ в області був украй недостатнім. Згідно з комп'ютерним прогнозом щодо тенденцій динаміки ЕВМ, у найближчий період очікується подальший ріст захворюваності на цю нозологію, етіологічними чинниками якої ймовірно частіше будуть віруси групи Коксакі. Очікується інтенсифікація виділення ЕВ з довкілля з переважним темпом приросту вірусів Коксакі, що також підтверджується комп'ютерним прогнозом. Як показали результати проведених нами досліджень, захворюванням на ЕВМ, спричиненим вірусами групи Коксакі, притаманні переважно важкі форми з подальшим розвитком ускладнень та більшою летальністю. Тому прогноз щодо перебігу ЕВМ у послідуючі роки несприятливий. Враховуючи те, що в останні десятиліття відбувається посилення міжнародних трансміграційних процесів через територію області, треба очікувати зростання ймовірності занесення нехарактерних для області серотипів ЕВ з послідуючим швидким їх розповсюдженням, що може призвести до виникнення спалахів.

Таким чином, питання удосконалення епідеміологічного нагляду за ВМ є надзвичайно актуальним, зокрема для Закарпатської області. Для його посилення було введено в дію спільний по управлінню охорони здоров'я та санітарно-епідеміологічній службі наказ “Про вдосконалення діагностики та обліку вірусних менінгітів у області“, до якого ввійшли розроблені нами рекомендації (крім останнього пункту).

Рекомендації щодо удосконалення епідеміологічного нагляду за ЕВМ

· Посилити співпрацю епідеміологічної служби та лікувальної мережі на всіх рівнях з метою покращення своєчасності та якості діагностики і повноти обліку ВМ, у т.ч. ентеровірусної етіології.

· Застосовувати клініко-епідеміологічні критерії для оперативного виявлення клінічних випадків ВМ та своєчасного вірусологічного обстеження.

· Офіційно реєструвати всі випадки клінічно виявлених ВМ, у т.ч. при від'ємних результатах вірусологічних досліджень, тому що лабораторні методи досліджень, які використовуються в області, вкрай недосконалі. Прийняти до уваги, що етіологічний спектр ВМ, крім ЕВ та АдВ, включає й інші вірусні агенти, що в значній частині випадків не враховується при обстеженні.

· Впровадити метод картографування території для щомісячного оперативного слідкування за циркуляцією ЕВ в абіотичних об'єктах та своєчасного прийняття відповідних протиепідемічних заходів на виявлених територіях ризику з метою попередження захворюваності на ЕВМ.

· Для виявлення можливих джерел інфекції та факторів передачі збудника забезпечити обов'язкове проведення епідеміологічного розслідування кожного випадку ВМ спеціалістами з вищою освітою з визначенням обсягів вірусологічних досліджень в осередку інфекції.

· З метою попередження ускладнень і летальності від ЕВМ виділити спеціалізовані відділення стаціонарів у обласних центрах для ефективного лікування хворих.

· Для попередження переходу захворювань на ВМ у хронічні форми здійснювати обов'язковий диспансерний нагляд за перехворілими.

· Оптимізувати моніторинг циркуляції ЕВ у довкіллі.

· Для поліпшення якості лабораторних досліджень прискорити на рівні обласної вірусологічної лабораторії введення сучасних методів, у т.ч. ПЛР, які дозволять підвищити ефективність контролю за епідемічною ситуацією з ЕВМ, оперативно здійснювати відповідні протиепідемічні та профілактичні заходи.

За підсумками 2004р., реалізація вищеозначеного наказу дозволила підвищити ефективність виявлення випадків ВМ на території області майже на 100%. Однак не виключено, що подібна ситуація щодо неповного обліку ВМ має місце і в більшості інших областей України, що вимагає подальшої розробки та впровадження нормативної документації з метою удосконалення епідеміологічного нагляду за ВМ у державі.

Висновки

1. Починаючи з 1998р., в Україні відмічається активізація епідемічного процесу вірусних менінгітів. За роки офіційної реєстрації (1999-2003рр.) виявлено 2389 випадків. Захворюваність становила 0,72-1,66 на 100 тисяч населення. Найвища інтенсивність епідемічного процесу була серед дитячих контингентів з превалюванням осіб вікової групи 7-14 років. Саме вони визначали тенденцію динаміки захворюваності серед всього населення країни. Сезонність захворюваності носила літньо-зимовий характер загалом по Україні та літньо-осінній - у Західному регіоні.

2. Для Закарпатської області притаманна вища частота виділення ентеровірусів від хворих на нейроінфекції та з проб води різного виду водокористування в порівнянні з показниками загалом по Західному регіону: за 1999-2003рр. в області від хворих на нейроінфекції частота ізоляції ентеровірусів становила (4,1±0,8)%, по регіону - (1,6±0,3)%, з води різного виду водокористування відповідно (3,1±0,4)% та (2,1±0,1)%.

3. В області за 1995-2003рр. питома вага ентеровірусних менінгітів у загальній структурі вірусних менінгітів склала (36,5±2,9)%. Серопейзаж ізольованих ентеровірусів був представлений вірусами Коксакі А-24, В-5, В-6, ЕСНО-6, -9, - 11, -18, -20, -25. Серед етіологічних агентів протягом 1995-1999рр. превалювали віруси групи Коксакі ((56,0±4,7)%), протягом 2001-2003рр. - віруси групи ЕСНО ((75,0±15,3)%). Отримано прогноз на найближчий період щодо подальшого зростання захворюваності, етіологічними агентами якої знову стануть віруси групи Коксакі.

4. На вірусні менінгіти в області частіше хворіли діти до 14 років ((85,6±2,1)%). Серед захворілих переважали особи чоловічої статі ((63,8±2,9)%).

5. Ретроспективно виявлено епідемічний спалах вірусних менінгітів, який мав місце у Виноградівському районі області в 1998р. Етіологічно розшифровано 21 випадок ((44,7±7,2)%). Виділено віруси ЕСНО-6, -11 та АдВ. Найбільшою була питома вага вірусів ЕСНО-11 ((52,4±10,9)%).

6. Виявлено факти тривалої персистенції вірусів Коксакі В-5, ЕСНО-6 та ЕСНО-18 після перенесеного ентеровірусного менінгіту. Розвиток полірадикулонейропатій та невритів лицевого нерву мав місце відповідно в (5,0±2,1)% та (7,1±2,6)% випадків. Летальність становила (3,7±1,1)%.

7. На території Закарпаття зростання рівнів забрудненості ентеровірусами довкілля спостерігається по ходу русел рік з досягненням найвищого значення у долинах. Виявлено прямий достовірний кореляційний зв'язок сильного ступеня між частотою ізоляції ентеровірусів від хворих на нейроінфекції та з проб стічних вод і води відкритих водойм. Для циркуляції ентеровірусів у водних об'єктах характерним є перевищення середньомісячних багаторічних рівнів з червня по вересень, яке закономірно випереджає початок сезонного підвищення захворюваності на ентеровірусні менінгіти на 1 місяць.

8. Існуюча система епідеміологічного нагляду за вірусними менінгітами в області є недостатньо ефективною, про що свідчать значно нижчі показники офіційно зареєстрованої захворюваності (0 - 0,56 на 100 тисяч населення) у порівнянні з показниками захворюваності, виявленої у результаті епідеміологічної експертизи (0,95 - 2,31 на 100 тисяч населення). Впровадження розроблених рекомендацій та нормативних документів дозволило підвищити рівень обліку вірусних менінгітів у 2004 р. у порівнянні з попереднім роком майже на 100%.

епідеміологічний вірусний менінгітам інфекція

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Задорожна В.І., Мухарська Л.М., Василенко В.В. Значення ентеровірусів у патології нервової системи // Українська міжвідомча збірка: Дитячі інфекції. - 2001. - № 28. - С.128-133.

2. Василенко В.В., Задорожна В.І., Аронова М.М. Характеристика захворюваності на вірусні менінгіти в Україні // Українська міжвідомча збірка: Дитячі інфекції.-2002 - № 29. - С. 67-72.

3. Василенко В.В., Дербак М.А., Задорожна В.І. Розповсюдження нейроінфекційних захворювань вірусної природи в Закарпатській області //Міжнародна науково-практична конференція: Первинна медико-санітарна допомога та страхова медицина. - Ужгород, 2002.

-- С.54-55.

4. Василенко В.В. Захворювання на серозні менінгіти ентеровірусної етіології в Закарпатській області // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх імунопрофілактики. - Київ, 2003. - С.52-54.

5. Василенко В.В., Задорожная В.И. Заболеваемость серозными менингитами в Украине // І Международная конференция к 10-летию Академии медико-технических наук Российской Федерации: Современные аспекты реабилитации в медицине. - Ереван, 2003. - С. 74.

6. Зубкова Н.Л., Василенко В.В., Кракович А.В., Задорожна В.І., Бондаренко В.І., Доан С.І., Бура Т.О. Забрудненість ентеровірусами води різного виду водокористування // Науково-практична конференція Міжнародного водного форуму „AКВА-УКРАЇНА-2003”. - Київ, 2003. - С.232-233.

7. Василенко В.В. Епідеміологічні особливості ентеровірусних менінгітів у Західному регіоні України // Науковий вісник Ужгородського університету: серія Медицина. - 2004. - Вип. 23. - С.54-59.

8. Василенко В.В., Задорожна В.І., Бура Т.О. Епідеміологічна характеристика нейроінфекцій ентеровірусної етіології на Закарпатті // Сучасні інфекції. - 2004. - № 3. - С.21-25.

...