Діагностика та корекція порушення чоловічої фертильності в залежності від стану вільнорадикальних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема демографічної кризи, яка зараз спостерігається в Україні за умов складного соціально-економічного розвитку, соціальної нестабільності, несприятливої екологічної ситуації і яка проявляється падінням народжуваності, інтенсифікацією смертності, особливо чоловіків працездатного віку має державне значення. При цьому розв`язання цієї проблеми неможливо без вирішення суто медичних її аспектів. Серед них в контексті зазначеного особливого значення набуває покращення репродуктивної функції чоловічого населення. Адже тільки за останні п`ять років рівень захворюваності на чоловічу неплідність в Україні зріс практично вдвічі і в 2004 р становив 32,4 на 100 тис. населення (Н.О.Сайдакова та інші, 2000, 2004). Серед причин такого положення слід виділити доведену багатьма авторами (Грищенко В.І. и соавт., 1998; Люлько О.В., Стусь В.П. 1999) залежність сперматогенезу від факторів зовнішнього середовища. На них посилається С.Brake (1992), коли приводить дані про щорічне зниження концентрації та рухливості сперматозоїдів (2.1%/рік і 0.6%/рік, відповідно), а також зростання патологічних змін на 0,5%/рік. Такої думки дотримуються P.Carlsen із співавторами, (1992), які за результатами конвент-аналізу публікацій за 1938-1999 роки виявили вірогідно негативні зміни показників об'єму еякуляту та концентрації сперматозоїдів.

Ситуація в Україні ускладнюється за рахунок збільшення антропогенного забруднення радіоактивними відходами в зв'язку з аварією на ЧАЕС. Сучасна наука володіє інформацією стосовно впливу на спермальні показники як іонізуючого(GorpinchenkoІ.І.,1996; Boyko M.I. 1997) так і неіонізуючого опромінення (Brent, et al., 1994). Є також дані щодо характеру порушень в сперматогенезі внаслідок Чорнобильської катастрофи (Горпинченко І.І.,1994, Бойко М.І., 1996). Проте вони головним чином віддзеркалюють зміни, які виникли під впливом великих доз іонізуючої радіації впродовж перших років після опромінення. В той же час робіт, присвячених вивченню дії малих довготривалих доз радіації на відповідні показники обмаль. Одним з основних в Ії дії є активація вільнорадикальних процесів, які негативно відбиваються на сперматогенезі і сприяють розвитку неплідності (Aitken R.1995).

Сперматозоїди людини особливо чутливі до гіпероксидаціїї внаслідок наявності в складі їх мембран високої концентрації ненасичених жирних кислот та через неможливість репарації ДНК.

Разом з тим, необхідно наголосити на відсутність даних щодо підвищення вільнорадикальних процесів в спермі, обумовлених впливом малих довготривалих доз іонізуючої радіації, активації кисневих радикалів у пацієнтів при запальних захворюваннях чоловічих статевих органів, різних формах неплідності та методів корекції оксидативних змін. Все вищезазначене й обумовило необхідність проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з плановою науково-дослідною темою „Вивчити генеративні порушення у чоловіків при хламідійній урогенітальній інфекції з метою покращення ефективності діагностики, лікування, профілактики неплідності” Інституту урології АМН України(№ держреєстрації 0101U000517). Автор брав безпосередню участь у роботі та впровадженні методів діагностики та лікування згідно з тематичним планом.

Мета дослідження: підвищити якість діагностики та лікування порушень чоловічої фертильності на підставі вивчення дії малих довготривалих доз радіаційного опромінення та впливу вільнорадикальних процесів.

Задачі дослідження:

1.Визначити вплив малих доз іонізуючої радіації на показники спермограми чоловіків, залежно від відстані до ЧАЕС.

2. Визначити інтенсивність вільнорадикальних процесів у неплідних чоловіків з секреторною неплідністю.

3. Визначити інтенсивність вільнорадикальних процесів у неплідних чоловіків з екскреторно-токсичною неплідністю.

4.Визначити інтенсивність вільнорадикальних процесів у хворих на хронічний простатит.

5. Встановити інтенсивність вільнорадикальних процесів у чоловіків залежно від відстані до ЧАЕС.

6. Визначити концентрацію фосфоліпідів в сперматозоїдах та сім'яній плазмі у хворих на неплідність.

7. Довести доцільність призначення антиоксидантних препаратів в комплексній терапії корекції порушень сперматогенезу.

Об`єкт дослідження:

Пацієнти з секреторною та екскреторно-токсичною формою неплідності, пацієнти з запальними захворюваннями статевих органів, чоловіки, яки проживають на різній відстані до ЧАЄС, здорові чоловіки.

Предмет дослідження: Спермальні показники , показники хемілюмінесценції сперми, сперматозоїдів, семінальної плазми та крові. Єсенційні фосфоліпіди сперматозоїдів та семінальної плазми.

Матеріали та методи дослідження.

У дисертації застосовано загально клінічні, біохімічні, сперматологічні методи діагностики. Медико-статистичні, соціологічні, бібліосемантичні та аналітико-синтетичні методи досліджень. Отримані результати статистично оброблени за критерієм Стюдента.

Наукова новизна одержаних результатів:

Встановлено негативний вплив малих довготривалих доз радіаційного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС на сперматогенез чоловіків, який найчастіше проявляється на кількості рухливих та живих сперматозоїдів.

Вперше показана лінійна залежність між кількісними та якісними змінами в показниках спермограми та віддаленістю від ЧАЕС.

Вперше виявлено, що у неплідних чоловіків та хворих на хронічний простатит рівень активності вільнорадикальних процесів достовірно вищий ніж у здорових.

Вперше встановлено, що між рівнем активації вільнорадикального окислення сперми та кількістю лейкоцитів в передміхуровій залозі існує пряма функціональна кореляційна залежність.

Вперше виявлені особливості змін вмісту індивідуальних фосфоліпідів у неплідних чоловіків, які вказують на їх участь в біохімічних механізмах розвитку олігозооспермії.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розкритті механізмів розвитку чоловічої неплідності і, зокрема, олігозооспермії, на підставі визначення дії вільних радикалів та особливостей змін вмісту фосфоліпідів в спермі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в запропонованому методі діагностики чоловічої неплідності та диференціації її форм, зокрема, шляхом визначення інтенсивності вільнорадикальних процесів в спермі при застосуванні хемілюмінесценції;

обґрунтуванні призначення антиоксидантних препаратів в комплексній терапії чоловічої неплідності та хворих на хронічний простатит.

Особистий внесок здобувача. Ідея, мета та завдання роботи сформульовано разом з керівником. Дисертантом персонально проаналізовано літературу з даної теми, окреслені проблемні питання. Дисертантом за розробленою схемою проведено збір анамнезу, огляд, оцінка клінічного та лабораторного обстеження осіб з груп спостереження, встановлення діагнозу та розробка схеми лікування. Самостійно вивчено інформативність запропонованих методик та доцільність їх застосування. Самостійно проаналізовано результати обстеження до- та після лікування, проведена первинна обробка одержаних результатів, статистично опрацьовано та оформлено в вигляді друкованих робіт. Матеріали роботи самостійно викладені на декількох конференціях та з`їздах. При написанні дисертації не використовувались ідеї і розробки співавторів публікацій. Підготовлена дисертація до захисту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на Першому з`їзді андрологів Росії (Кисловодськ, 2001), науково-практичних конференціях з сексології та андрології України (Київ, 2000; Одеса, 2002), І Українському з`їзді сексології та андрології, ІІ Українсько-Польському з`їзді урологів (Жешув, 2002), наукових засіданнях відділу сексопатології та андрології Інституту урології АМН України (Київ, 2000-2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, з них 3 - в наукових фахових виданнях у вигляді журнальних статей.

Структура та об`єм дисертації. Робота складається з вступу, 8-и розділів (огляд літератури, матеріали та методи, 6 розділів з результатами власних досліджень), обговорення, висновків, та списку літератури; ілюстрована 34 таблицями, 17 малюнками. Дисертація викладена на 128 сторінках друкованого тексту. До бібліографії входить 211 використаних наукових праць, із яких 170 латиницею.

Матеріали і методи дослідження

Базою проведення даної наукової роботи був відділ сексопатології та андрології Інституту урології АМН України. Біохімічні дослідження проводились в Інституті фізіології ім.О.О.Богомольця, в Інституті біохімії АН України та Центральній науково-дослідницькій лабораторії Національного медичного університету. До генеральної сукупності осіб, що підлягали вивченню входило 337чоловіків. Загальний період спостереження тривав з 1998 по 2004 рік. Програмою дослідження передбачено два його напрямки. Перший був спрямований на визначення впливу радіаційного забруднення на показники спермограми з урахуванням відстані до Чорнобильської АЕС та зміни в них в залежності від вільнорадикальних процесів. Другий - на виявлення характеру взаємозв`язку між інтенсивністю гіпероксидації сперми, змінами рівня фосфоліпідів сперматозоїдів та показниками спермограми у неплідних чоловіків та у хворих на хронічний простатит, а також на обгрунтування можливості корекції патологічних проявів. Реалізація цих напрямків вимагала виділення шести груп спостереження. При цьому перші три з них стали основою для отримання відповідей на перший блок питань, інші три - на другий.

До першої групи увійшло 35 чоловіків, середній вік яких був 36,7+3,7 роки. Це були робочі, які працювали вахтовим методом на ЧАЕС в ритмі двотижневого чергування роботи з відпочинком і проживали в м.Славутич, тобто в беспосередній близькості до станції. У всіх були діти, народжені до аварії і скарг чоловіки не пред`являли.

Друга группа у складі 30 чоловіків віком 24,6+1,1 років була сформована із курсантів військового училища м.Києва і які були його корінними жителями. Це було обумовлено програмою дослідження, оскільки місто знаходиться в 90 км зоні від ЧАЕС і його мешканці піддавались радіоактивній дії з моменту аварії.

Третя група була представлена 37 чоловіками (середній вік -20,9+0,39 років). В даному випадку це були курсанти Львівської міліцейської академії та військовослужбовці однієї з військових частин, що базувалась в районі м.Львова. Всі вони були мешканцями м.Львова та західних областей України, які відносяться до радіаційно чистих і знаходяться від ЧАЕС на відстані 500 та більше км.

Підкреслимо, що чоловіки останніх двох груп не мали дітей, не пред`являли ніяких скарг, вважали себе практично здоровими.

Більше того, вони були відібрані таким чином, що статистично не різнилися за основними параметрами, а саме: віком, антропометричними даними, за наявністю та кількістю шкідливих звичок та сексуальною активністю.

Далі охарактеризуємо три наступні групи розподілу. Перед цим наголосимо ще раз на представництві в них хворих на безплідність (137 чоловіків) та на хронічний простатит (63 чоловіка). Таким чином,

до четвертої та п'ятої груп були віднесені 31 чоловік з секреторною неплідністю, середній вік яких становив 27,4+1,3 років, та 106 чоловіків віком 29,1+3,1 років з екскреторно-токсичною неплідністю відповідно.

В шосту групу увійшло 63 хворих на хронічний простатит різного ступеня загострення.

Крім того, була створена референтна група для визначення рівня контролю хемілюмінесценції. В даному разі обстежувалось 35 молодих здорових чоловіків, які проживають в м.Києві, середній вік їх був 27,5+2,5 років.

Усі особи та хворі, що стали предметом вивчення пройшли клінічне та спеціальне дослідження. Воно включало оцінку скарг, анамнезу, огляду. Лабораторне обстеження, крім традиційних аналізів (сечі в 3-х порціях, секрету передміхурової залози, уретральних виділень, бак. посіву експриматів), передбачало сперматологічні та біохімічні методи. Урологічне обстеження включало ректальну пальпацію, УЗД передміхурової залози, при необхідності - уретроскопію.

Для оцінки якості еякуляту користувались критеріями ВООЗ. Для проведення хемілюмінесценції використовували хемілюмінометр ХЛМЦ-1 (Україна). Вимірювали ініційовану перекисом водню хемілюмінесценцію сироватки крові, сім`яної плазми і сперматозоїдів за описаним методом (Ochsendorf F.R. 1994; McKinney K.A. 1996). Цей метод дозволяє виявляти продукти збудження, які утворюються при вільнорадикальному окисленні на ранніх етапах диспропорціювання вільних радикалів, тобто в тих випадках, коли загальноприйняті методи, основані на визначенні продуктів перекисного окислення - диєнових коньюгатів виявляються неефективними. Фосфоліпідний склад сперматозоїдів та семинальної плазми аналізували за допомогою двомірної мікротонкошарової хроматографії. Жирнокислотний аналіз провадили з використанням методу газо-рідинної хроматографії.

Розрахунок доз опромінення оснований на використанні

тіреодозиметричної та дозиметричної паспортизації радіоактивно забруднених населених пунктів України (інформація про забруднення ґрунту населених пунктів, забруднення молока та картоплі радіонуклідами цезія і по розміру тіреоїдної і паспортної доз. Карти СЕС досліджуваних областей і районів).

Радіоекологічна ситуація на вибраних територіях оцінювалась по забрудненню ґрунту Сs137 , Cs90, та Pu239.

За даними НАН України (Бар'яхтар В.Г., 1996) забрудненність Сs137 та Cs135 на території Києва та Київської області становить 0,5 -5,0 Кі/км2., в районі Чорнобильської АЕС - від 5,0 до 10 і навіть на окремих ділянках 50 Кі/км2 , в той час як в Львівській області вона <0,1Кі/км2.

Приблизно такий же розподіл спостерігається і в відношенні 238Pu+239+240Pu. Якщо в зоні ЧАЕС забрудненність плутонієм досягає концентрації 20-50 мKi/м2 , в м.Київ та Київській області від 3 до 20 мКі/м2 на різних ділянках, то в м. Львів та Львівській області - 1,5-3,0 мКі/м2 і нижче.

Отриманий матеріал оброблено статистично з використанням t-критерію Ст”юдента. Різниця вважалась статистично значимою, якщо вірогідность помилкового прийняття гіпотези про відсутність суттєвих розбіжностей (Р) не перевищувала 0,05.

Результати власних досліджень. Згідно до програми роботи представляємо результати вивчення впливу наслідків аварії на ЧАЕС на показники спермограми в залежності від різної відстані від неї. Вони базуються на даних обстеження чоловіків перших трьох груп розподілу, а саме вахтовиків(1-а), курсантів м.Києва(2-а), курсантів м.Львова(3-а).

Спочатку відмітимо загальну особливість, яка притаманна усім чоловікам цих груп. Вона полягає в відсутності різниці в об'ємі еякуляту, значень рН сперми та наявності в ній лейкоцитів. Достовірна відмінність була виявлена в морфологічних показниках спермограми, які представлені в табл.1.

Таблиця1. Морфологічні показники спермограми чоловіків по групах спостереження

діагностика сперматогенез урогенітальний інфекція

Аналіз табл.1 свідчить про погіршення показників в залежності від віддаленості до забрудненої зони. Так, концентрація сперматозоїдів в еякуляті в кожній з груп достовірно відрізняється одна від одної; найвищою вона була у львівських курсантів, найменшою - у вахтовиків, хоча й знаходилась в межах нормального значення показника. Аналогічний розподіл простежується й за величиною показників рухливості сперматозоїдів, від яких більшою мірою залежить запліднююча їх здатність. Зокрема, для представників чорнобильської групи значення показника було нижче норми ВООЗ і достовірно нижчим даних київських курсантів. У львівських чоловіків воно було найвищим ніж у попередніх двох групах; різниця показників між ними достовірна.

Ще більш разюча різниця між групами проявилась за показниками загальної кількості рухливих сперматозоїдів. Показник групи київських курсантів був вище, ніж у працюючих на ЧАЕС в 2,4 рази. а у чоловіків з Львівської області він в 1,7 рази перевищував його значення серед чоловіків з Києва, та в 4 рази серед чорнобильців.

Кількість живих сперматозоїдів зберігає ту ж тенденцію, що й попередні показники. Відсотковий вміст живих сперматозоїдів збільшувався з віддаленністю від зараженної зони.

Водночас зауважимо, що кількість морфологічно нормальних сперматозоїдів в зазначеному аспекті менш інформативна. Виявлені зміни по групах спостереження більшою мірою є наслідком запальних захворювань, що знаходить своє підтвердження в наступних даних.

В контексті питання, що розглядається, вагомими слід вважати результати аналізу хемілюмінесценції крові та сперми, які подані в табл.2

Таблиця 2. Показники хемілюмінесценції крові та сперми по групах спостереження.

Наведені дані підтверджують відсутність достовірної різниці в крові між показниками обстежених різних груп, хоча цей показник був дещо вищий у вахтовиків в порівнянні з такими у чоловіків, що проживали далі від ЧАЕС.

Значно більша різниця спостерігалась між тими ж даними в спермі. Показники хемілюмінесценції збільшувались по мірі віддаленості від Чорнобильської АЕС. Коефіцієнт кореляції інтенсивності ХЛ сироватки крові і нативної сперми склав 0.52 (р<0, 05).

Ця ж залежність зберігалася і за показниками хемілюмінесценції в сім'яній плазмі, а також окремо в фракції сперматозоїдів.

Таким чином, розходження в морфофункціональних показниках сперми супроводжувалися аналогічними розходженнями вільнорадикальних процесів у ній. Зниження рухливості, а також концентрації сперматозоїдів супроводжувалося підвищенням рівня вільнорадикального окислення.

На наступному етапі за аналогічною схемою вивчались показники, одержані в результаті обстеження неплідних чоловіків з різною формою неплідності.

Виявилося, що концентрація сперматозоїдів та їх загальна кількість в еякуляті була вірогідно нижчою у чоловіків із секреторною неплідністю, тоді як у разі екскреторно-токсичної форми захворювання відповідні показники статистично не різнилися від норми.

Показники рухливості сперматозоїдів, як при секреторній, так і екскреторній неплідності були вірогідно нижчими за норму, проте між собою не різнились. Конкретні дані відповідно становили 29,5+10,0% та 38,1_12,9% проти показника контрольної групи 47,2_3.7%. Кількість живих сперматозоїдів при обох формах неплідності не відрізнялася, проте була достовірно нижча відносно даних контролю (табл.3). Наголосимо на більш суттєвій різниці у випадку порівняння абсолютних чисел рухливості сперматозоїдів. Так, при екскреторно-токсичній неплідності конкретне його значення було 34,4+10,0 проти 152,9+23,2 в контрольній групі (р<0,05).

Таблиця 3. Морфологічні показники сперматозоїдів у хворих на неплідність.

З метою встановлення значення вільнорадикальних процесів в патогенезі неплідності вивчались показники хемілюмінесценції сперми неплідних чоловіків. Оскільки двома найбільш відомими джерелами вільних радикалів в спермі є лейкоцити та дегенеративно вражені сперматозоїди порівнювались відповідні показники у чоловіків з секреторною та екскреторно-токсичною неплідністю, а також у хворих на хронічний простатит. Нижче послідовно представимо одержані результати, подані в табл.4.

Таблиця 4. Показники хемілюмінесценції у хворих на неплідність.

Аналіз даних хемілюмінесценції крові не виявив достовірної різниці між показниками серед неплідних пацієнтів і контрольної групи. Тоді як при дослідженні сперми вона присутня і, крім того, доведена суттєва відмінність між показниками двох форм патології; при екскреторно-токсичній формі значення його вірогідно більше ніж при секреторній (p<0.05). Щоб встановити джерело вільних радикалів в спермі окремо визначали рівень хемілюмінесценції в сім`яній плазмі та сперматозоїдах. В процесі дослідження була виявлена наявність певного рівня хемілюмінесценції у здорових чоловіків, що пояснюється необхідністю кисневих радикалів для нормального протікання процесів фертильності. Результати порівняльного аналізу вищезазначених двох показників ідентичні за характером змін до тих, що були отримані при вивченні сперми.

Була також простежена досить висока корелятивна залежність показників хемілюмінесценції зі стадією запального процесу в статевих органах (r=0,45). Зокрема, показник хемілюмінесценції спермальної рідини у хворих на екскреторно-токсичну неплідність був достовірно вищим у разі наявності загострення запального процесу в статевих органах; він становив 69,6+4,3 проти 44,5+3,5 при латентному перебігу(p<0.05).

Таким чином, отримані дані свідчать про активацію вільнорадикальних процесів в спермі неплідних чоловіків. При цьому вона більш інтенсивна у випадках екскреторно-токсичної форми. Відсутність різниці при співставленні показників хемілюмінесценції крові у хворих з контрольною групою дає підставу до висновку, що активність вільно радикальних процесів направлена селективно на генеративний матеріал.

Значне переважання рівня вільнорадикальних процесів у хворих на екскреторно-токсичну неплідність, ніж на секреторну, свідчить, можливо, про більший вміст порушення вільнорадикальних процесів при неплідності, викликаній запальними процесами в статевих органах.

Це свідчить про доцільність використання показників хемілюмінесценції в спермі як діагностичних тестів для втановлення функціонального стану сперматозоїдів при безплідності, особливо екскреторно-токсичній його формі.

Отримані вище дані щодо лінійної залежності між рівнем активації оксидантної системи та стадією запального процесу в статевих органах знайшли підтвердження під час вивчення аналогічного показника при хронічному простатиті. У цих хворих мало місце підвищення кількості лейкоцитів в секреті передміхурової залози до 16,3+3,4 в п/з. За даними літератури їх наявність сприяє стимуляції вільнорадикальних процесів.

Результати вивчення показали, що показник хемілюмінесценції сперми у хворих на хронічний неспецифічний простатит не тільки вірогідно вищий за дані контролю (46.3±7.4 проти 21,1±3,5; р<0,05), але й має прямий кореляційний зв'язок з кількістю лейкоцитів в секреті передміхурової залози (r=0,5).

Таким чином, можна констатувати, що від рівня лейкоцитів у хворих на хронічний простатит залежить інтенсивність активації вільних радикалів, що зрештою спричиняє погіршення фертильності.

Однією з мішеней дії вільних радикалів є фосфоліпіди сперми. Встановлено, що у хворих по мірі зростання ступеня олігозооспермії вірогідно зростає рівень загальних фосфоліпідів та загального білка у сперматозоїдах. Так, вміст неорганічного фосфору загальних фосфоліпідів при олігозооспермії 3-го ступеня становив 44,03+14,0 мкг Pi/100 млн.сперматозоїдів, тоді як при 1-му ступені - 13,641,60 мкг Pi/100 (р<0,05).

При цьому кожний з показників був вірогідно меншим, ніж у здорових чоловіків (6,600,60 мкг Pi/100 млн.сперматозоїдів). Що стосується загального білка, то його показники становили відповідно 13.244.5 мг/100 млн. сперматозоїдів та 4.230.79(р<0,05) при нормі 2,100,2.

Абсолютний вміст індивідуальних фосфоліпідів в сперматозоїдах також піддається істотним змінам. Їх суть полягає в тому, що зі ступенем олігозооспермії вірогідно зростають або мають таку тенденцію рівні фосфатидилхоліну, лізо-фосфатидилхоліну, фосфатидилсерину та сфінгомієліну.

При цьому абсолютний вміст фосфатидилетаноламіну різко знижується у неплідних чоловіків з 1-ю та 2-ю ступінню олігозооспермії.

Оскільки більш наочним представляються зміни фосфоліпідів за відсотковим їх вмістом, подаємо ці дані в табл.5.

Таблиця 5. Відсотковий вміст індивідуальних фосфоліпідів у сперматозоїдах неплідних чоловіків з олігозооспермією (M+m)

На відміну від сперматозоїдів, істотних змін в абсолютному вмісті індивідуальних фосфоліпідів семинальної плазми практично не виявлено, за винятком вірогідного пониження рівня лізо-фосфатидилхоліну у семинальній рідині неплідних хворих з олігозооспермією 3-го ступеню.

Важливою знахідкою є встановлення факту вираженого зменшення кількості фосфатидилетаноламіну в сперматозоїдах неплідних чоловіків з олігозооспермією. Фосфатидилетаноламін є депо омега-3 ПНЖК - докозагексаєнової кислоти, яка є високочутливою до дії вільних радикалів. Саме підвищене утворення активних форм кисню є відповідальним як за деплецію докозагексаєнової кислоти в сперматозоїдах за неплідності, так і, відповідно, за зменшення кількості в сперматозоїдах фосфатидилетаноламіну. Варто зауважити, що гліцерофосфоліпіди,- фосфатидилсерин, фосфатидилхолін та фосфатидилетаноламін, є метаболічно спорідненими. Так, шляхом декарбоксилювання фосфатидилсерину може утворюватися фосфатидилетаноламін. Не виключено, що накопичення фосфатидилсерину та зменшення кількості фосфатидилетаноламіну може бути зумовлено блоком цього метаболічного шляху в сперматозоїдах неплідних чоловіків з олігозооспермією. Крім того, фосфатидилетаноламін, піддаючись метилюванню за допомогою S-аденозилметионіну, перетворюється в фосфатидилхолін. Зменшення відсоткового вмісту фосфатидилхоліну в сперматозоїдах може свідчити про певне пригнічення також і цього метаболічного шляху, що може лежати в основі розладів рухомості сперматозоїда.

Проведеними дослідженнями також було встановлено значне зростання рівня загальних фосфоліпідів у сперматозоїдах хворих на неплідність з олігозооспермією. Може здатися, що ці дані протирічать раніше встановленим фактам про підвищення процесів вільнорадикального окислення в сперматозоїдах. Однак, накопичення фосфоліпідів в сперматозоїдах найімовірніше може бути викликане порушенням їх резорбції під час процесингу в епідидимісі, коли в нормальних умовах сперматозоїд віддає біля 30% своїх фосфоліпідів, а також порушеного обміну під час капацитації. Крім того, різке зменшення вмісту фосфатидилетаноламіну - найбільш ненасиченого фосфоліпіду, прямо вказує на його пероксидативну деструкцію.

Що стосується семинальної плазми, то її фосфоліпідний склад змінюється набагато м`якше порівняно зі сперматозоїдами, що може вказувати на контрибутивну роль фосфоліпідів саме сперматозоїдів у патогенезі неплідності у чоловіків з олігозооспермією. Конгруентні зміни відсоткового вмісту фосфоліпідів семинальної плазми стосовно сперматозоїдів (підвищення відсотку фосфатидилсерину та зменшення - фосфатидилетаноламіну) може вказувати на сперматозоїдне походження цих змін.

Таким чином, представлені дані засвідчують, що фосфоліпіди сперматозоїдів є важливим субстратом дії вільних радикалів за чоловічої неплідності, що супроводжується олігозооспермією. Зміни фосфоліпідного складу сперматозоїдів, серед яких провідне місце посідають накопичення фосфатидилсерину та зменшення кількості фосфатидилетаноламіну, можуть лежати в основі молекулярних механізмів розвитку олігозооспермії та пониження чоловічого фертильного потенціалу.

Вищевикладене обґрунтувало призначення антиоксидантного комплексу як складової комплексної терапії, якою передбачено застосування антибактеріальних та протизапальних препаратів. Він представлений слідуючим комплексом: Мультітабс с -каротином, Вітамін Е, Цинк-Селен, омега- 3 ПНЖК.

Перевага запропонованої тактики була доведена за результатами лікування 63 хворих на хронічний простатит. Вони свідчать, що в групі з призначенням антиоксидантного комплексу хемілюмінесценція сперми була вірогідно нижчою після лікування ніж після загальноприйнятої терапії.

Так, конкретні дані показника становили до лікування 47.3±4.2 імп х10 3, після - 30,0+4,3 проти 45,6±7,7 та 40,8±6,5 імп х10 3, відповідно у разі призначення стандартно загальноприйнятої терапії. Для порівняння подаємо значення контролю - 21,1±3,5. Нижчою стала й абсолютна кількість лейкоцитів в секреті передміхурової залози, а саме: 6,7+2,1 в п/з проти 16.3±3.4 в п/з до лікування.

Виявлені також й достовірні зміни даних спермограми, що представлені в табл.6.

Таблиця 6. Показники сперматозоїдів у хворих на хронічний простатит до і після лікування.

Подібні корелятивні зміни були відмічені і у хворих з групи екскреторно-токсичної неплідності, в яких антиоксидантне лікування призвело також до позитивних змін як рівня інтенсивності гіпероксидації, так і показників спермограми.

Таким чином, включення антиоксидантного комплексу в терапевтичні заходи призводить до клінічного поліпшення, зниження гостроти процесу та покращення спермограми пацієнтів, що корелює зі зменшенням активності вільнорадикального процесу.

Висновки

азмещено на Allbest.ru