Проведення електрофоретичного поділу РНК сироватки крові хворих на ДЕ виявило на фореграмі всього 3 мономери РНК. При цьому перший мономер достовірно збільшувався, а другий мономер достовірно зменшується. По відношенню до хворих з ППЦВХ відмічається достовірне зростання першого мономера РНК і зниження 3 мономера (р<0,001). Концентрація другого мономера не відрізняється від такої при ППЦВХ.

Розмежування молекулярних форм РНК сироватки крові хворих на МПМК виявляло чотири мономери РНК. Значно підвищувався рівень першого мономера (р<0,001) і достовірно зменшувалася концентрація третього мономера РНК по відношенню до рівня в сироватці здорових людей. На відміну від хворих з ДЕ, в сироватці крові хворих МПМК появлявся додатковий 4 мономер РНК. При електрофоретичному розподілі сироватки крові РНК хворих на ІІ в гострішому періоді відмічається достовірне зростання перших чотирьох мономерів, а також зниження рівня п'ятого мономеру РНК (р<0,05).

Електрофоретичне розмежування РНК сироватки крові хворих на ІІ на 7 добу виявили 6 мономерів РНК. По відношенню до здорових достовірно збільшилась концентрація другого і четвертого мономерів, в той час як рівень мономерів першого і п'ятого був значно нижчим від норми (р<0,05). В межах нормальних значень залишався третій мономер РНК.

При порівнянні цих величин сироватки крові хворих на ІІ з показниками хворих на МПМК відмічено достовірне підвищення другого і четвертого мономерів і зниження першого мономера (р<0,001) хворих з інфарктом мозку по відношенню до їх концентрації в сироватці хворих МПМК.

При порівнянні концентрації мономерів РНК сироватки крові хворих на ІІ отриманої на 7 добу захворювання спостерігається в порівнянні з 1 добою достовірне зменшення рівня першого, другого, третього мономерів РНК (<0,001) та підвищення рівнів четвертого і п'ятого мономерів (<0,05). Вміст шостого мономера в обидва терміни коливався в межах норми.

Таким чином, дані електрофоретичного розподілу РНК сироватки крові у хворих з судинними захворюваннями головного мозку корелюють з даними, які отримані при досліджені нуклеїнових кислот (РНК і ДНК) в лікворі і крові хворих з хронічними і гострими порушеннями мозкового кровообігу. Особливості протікання ішемічного патологічного процесу у різних хворих пов'язані з індивідуальними особливостями наявності і розподілу різних видів рибонуклеїнової кислоти в тому числі її мономерів.

При дослідженні вмісту показників нуклеїнового гомеостазу у тканині мозку хворих, які померли від ішемічного інсульту, зареєстровано достовірне зменшення вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у зоні некрозу мозкової речовини і збільшення активності кислої дезоксирибонуклеази і лужної рибонуклеази.

В межовій зоні інфаркту головного мозку у померлих спостерігається збільшення концентрації нуклеїнових кислот (передусім РНК) за рахунок лейкоцитарної інфільтрації, появи макрофагів і фібробластів. У хворих, які померли на 7-14 добу захворювання, виявляється вдвічі менш виражене зниження рівнів ДНК (на 55%) і РНК (на 70%) у зоні некрозу і значно поповнюється їх вміст у межовій зоні. Можна вважати, що нуклеїнові кислоти дифундують із вогнища некрозу і потрапляють через ушкоджені клітинні мембрани в кров'яне русло і ліквор. У хворих на ішемічний інсульт, які померли на 7-14 добу захворювання, в головному мозку відбувалися зміни рівня ДНК і РНК, які відрізнялися від таких у померлих в 1 добу. Так, зниження рівня ДНК і РНК було менш виражене у зоні некрозу з їх підвищенням у навколоінфарктній зоні, де спостерігалося менше зниження рівня ДНК (на 19% в порівнянні з 37% в першу добу), і РНК (на 21% у порівнянні з 26% в першу добу). У віддаленій зоні рівні ДНК і РНК достовірно не відрізнялися від таких у померлих в 1 добу.

За результатами експериментального дослідження проведено корелятивний аналіз вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у тканині мозку, сироватці крові й лікворі тварин (кролів) в різні терміни моделі гострого періоду експериментального мозкового інсульту. При дослідженні зони некрозу мозкової тканини кролів в першу добу після експериментального інфаркту мозку зафіксоване достовірне зниження вмісту ДНК (р<0,05) і різке підвищення активності: ДНК-ази І (р<0,05), РНК-ази І - (р<0,001) РНК-ази ІІ - (р<0,001). Разом з тим, у сироватці крові тварин у ці терміни вміст нуклеїнових кислот поступово підвищувався на тлі зниження активності РНК-ази І і зростання активності РНК-ази ІІ. Так, достовірно перевищували відповідні значення в контролі: рівень ДНК (р<0,05), РНК - (р<0,001) і сумарні нуклеїнові кислоти - (р<0,001). Активність РНК-ази І поступалася аналогічному показнику в контрольних дослідженнях (р<0,01). Найбільш значним було зростання активності РНК-ази ІІ, яка перевищувала її нормальний рівень у чотири рази (р<0,001). Показники нуклеїнового гомеостазу зокрема рівень ДНК та сумарних нуклеїнових кислот в спинномозковій рідині кролів у першу добу експерименту були достовірно вищими, ніж у здорових тварин. Нуклеазна активність ліквора кролів у цей час була низькою по відношенню до відповідних значень у контрольних вимірюваннях, зокрема щодо ДНК-ази І, (р<0,01), ДНК-ази ІІ, (р<0,05), РНК-ази І - (р<0,01) і РНК-ази ІІ - (р<0,001). На сьому добу експериментального інфаркту головного мозку в кролів усе ще відбувалося зниження рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у тканині мозку в зоні некрозу, тоді як у сироватці крові й лікворі тварин у цей період експерименту мало місце подальше збільшення концентрації ДНК і РНК, а також активності нуклеаз, переважно РНК-ази І і РНК-ази ІІ.

При дослідженні тканини мозку на 14 добу експериментального інсульту в кролів нами виявлено, що в зоні некрозу продовжується зниження кількості ДНК і РНК у порівнянні з контрольною групою.

На 14 добу рівень нуклеїнових кислот у сироватці крові та спинномозковій рідині у тварин з експериментальним інфарктом мозку мав тенденцію до нормалізації, перш за все за рахунок РНК. Найбільш стабільною в ці терміни експерименту залишалася ДНК. Разом з тим, незважаючи на досить істотне зменшення активності більшості нуклеаз у досліджуваних рідинах, деякі з них на даному етапі процесу все ж значно перевищували контрольні показники.

Рівень ДНК в зоні некрозу мозкової речовини кролів після експериментального інсульту достовірно зменшувався, починаючи з першої доби до 14 доби, тоді як вміст ДНК в межовій зоні, навпаки, достовірно зростав в порівнянні з першою добою. Рівень РНК в межовій зоні порівняно з зоною некрозу на 14 добу також зростав (р<0,001), в той час як в зоні некрозу достовірно зменшувався.

В сироватці крові кролів на 1 добу спостерігалося достовірне збільшення рівня нуклеїнових кислот (коефіцієнт кореляції +0,83 для ДНК і +0,99 для РНК). На 7 добу при подальшому зменшенні вмісту нуклеїнових кислот в зоні некрозу, кількість їх в сироватці крові продовжувала достовірно зростати. Така тенденція продовжувалася до 14 доби (коефіцієнт кореляції +0,73). Це підтверджує припущення про те, що йде “вимивання” нуклеїнових кислот з зони некрозу і попадання їх в кров і ліквор. В той час, як в ушкодженій тканині мозку, а саме в зоні некрозу ,відбувається достовірне зниження нуклеїнових кислот і таке ж падіння їх вмісту в межовій зоні - в крові та спинномозковій рідині відбувається їх достовірне підвищення. Це свідчить про те, що руйнування клітин, підвищення проникності мембран зумовлюють вихід нуклеїнових кислот і нуклеаз в міжклітинний простір, а далі в кров і ліквор з подальшою реалізацією репаративних або деструктивних змін на рівні тканин і органів. Достовірне зростання в зоні некрозу в 1 добу активності РНК-аз і кислої ДНК-ази, корелює з активністю цих ферментів в сироватці крові (коефіцієнт кореляції для РНК-ази І +0,53, для РНК-ази ІІ +0,96, для ДНК-ази І +0,64). Але тоді, як на 7 добу їх активність в зоні некрозу зменшується (р<0,001), то в сироватці крові залишається на достовірно високому рівні. В подальшому до 14 доби в зоні некрозу збільшується активність ДНК-аз і зменшується активність РНК-аз, в сироватці крові залишається підвищеною лише активність РНК-ази І. Також значно збільшується вміст нуклеїнових кислот в спинномозковій рідині в першу добу експериментального інсульту, що корелює із зменшенням їх кількості в зоні некрозу (коефіцієнт кореляції +0,98). На 7 добу при зменшенні активності всіх нуклеаз в зоні некрозу головного мозку достовірно збільшується їх активність в лікворі. В більш пізні терміни експерименту (на 14 добу) в зоні некрозу достовірно збільшується активність РНК-аз і зменшується - ДНК-аз. Такі ж зміни відбуваються в спинномозковій рідині.

Отже, за результатами експериментального дослідження встановлено, що реакція тканин на ушкодження пов'язана з локальними змінами нуклеїнового гомеостазу в тканинах мозку, які в свою чергу патогенетично пов'язані зі загальними змінами його показників у крові й лікворі.

Рівень ДНК сироватки крові при ішемічних судинних захворюваннях головного мозку достовірно зменшується при ДЕ, підвищується при АТ, ППЦВХ і достовірно збільшується при МПМК та ІІ (p<0,001).

Збільшення вмісту ДНК в крові залежить від поширеності та фази ішемічного судинного захворювання головного мозку. Найбільш високі показники рівня ДНК у пацієнтів з ГПМК. Відмічається залежність ДНК від ступеня важкості судинної патології, що може достовірно відображати напруженість патологічних цереброваскулярних процесів. Подібні зміни спостерігаються і у відношенні спинномозкової рідини. Рівень РНК в сироватці крові при хронічних і ГПМК має значні відмінності від ДНК. Так, концентрація РНК достовірно збільшується тільки при ГПМК, тоді як при хронічних порушеннях вірогідно зменшується, досягаючи найменшого рівня при ДЕ (p<0,01), (рис. 6).

Зменшення концентрації РНК відображає поглиблення хронічної ішемії. Збільшення вмісту РНК при ГПМК пояснюється лізисом клітинних ядер і некрозом мозкової речовини. Концентрація їх достовірно зменшується при хронізації судинних процесів і вірогідно зростає при розвитку ГПМК.

Дезоксирибонуклеази (ДНК-аза І і ДНК-аза ІІ), які сприяють розпаду і синтезу ДНК, ведуть себе при судинній патології головного мозку по-різному. Кисла дезоксирибонуклеаза (ДНК-аза І) в порівнянні з нормою зростає при всіх ішемічних захворюваннях головного мозку, особливо при ДЕ і МПМК (p<0,001), (рис. 8).

Лужна декзоксирибонуклеаза (ДНК-аза ІІ) веде себе дещо інакше. Її активність достовірно підвищується при ГПМК, різко падає при ДЕ (p<0,001) і має незначні коливання при інших хронічних захворюваннях головного мозку. ДНК-аза І більш активна при наростанні метаболічного ацидозу, тоді як ДНК-аза ІІ - в проявах метаболічного алкалозу.

Активність кислих і лужних РНК-аз при хронічних і гострих захворюваннях головного мозку значно різниться. Достовірно низькою активність РНК-ази ІІ є при ДЕ, тоді як при ППЦВХ, МПМК та інфарктах мозку в гострішому періоді вона значно зростає (p<0,001). Підвищення активності кислої РНК-ази спостерігається тільки при ГПМК (p<0,001) і достовірно зменшується при ППЦВХ і ДЕ.

Відмічається кореляційний зв'язок між рівнем РНК в сироватці крові і активністю кислої РНК-ази, при зменшенні вмісту РНК падає активність РНК-ази І, а при наростанні концентрації РНК (при ГПМК) її активність різко підвищується.

Слід зауважити, що ступінь активності нуклеаз в кожному конкретному випадку залежить від кислотності середовища, температурного режиму, присутності іонів Ca, Mg, Na.

Тканина мозку в патологічних умовах є основним джерелом нуклеаз спинномозкової рідини. Рибонуклеази враховуючи їх відносно малі розміри, можуть переходити у ліквор безпосередньо із невроцитів, а також з крові, оскільки вони можуть легко проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Збільшення активності РНК-аз в лікворі при ГПМК можна розцінювати як результат первинного руйнування клітин головного мозку з виходом із них нативних РНК, а також як наслідок деградації рибонуклеазами, які додатково виділяються з лізосом.

Виявлене пониження активності РНК-аз спинномозкової рідини при хронічних судинних захворюваннях головного мозку, в тому числі при ДЕ, можна пояснити зменшенням виражених процесів деструкції НК, так і включення продуктів розпаду РНК в репаративні процеси в тканинах головного мозку. Підтвердженням цього є нормалізація і підвищення вмісту НК і зниження нуклеазної активності тканин головного мозку кролів у відновний період після інсульту.

Таким чином, руйнування клітин, що спостерігається при судинній патології головного мозку, підвищення проникності пор і гематоенцефалічного бар'єру та розрив лізосомальних мембран зумовлюють вихід НК і нуклеаз в міжклітинний простір, а далі - в кров і спинномозкову рідину. Потрапляння нуклеаз в біологічні рідини активує їх ензиматичні системи, внаслідок чого ці ферменти безпосередньо впливають на метаболізм НК. Так, підвищення вмісту РНК і зниження ДНК у сироватці крові і лікворі відображає послаблення деструктивних і посилення компенсаторних процесів та свідчить про сприятливий перебіг захворювання, тоді як зниження рівня РНК і збільшення вмісту ДНК у цих рідинах характеризує виражені дистрофічні зміни, ареактивність організму і відображає торпідний перебіг хвороби. Наростання активності РНК-аз є також проявом одного з механізмів у відповідь на збільшення кількості РНК у крові та лікворі.

Кожна з обстежених груп хворих була розділена на дві підгрупи: основну та порівняння. Пацієнти групи порівняння отримували базове лікування для даного захворювання. Хворі основної групи окрім базового лікування отримували РНК по 1 г тричі на день. В обох групах хворих проведене лікування дало позитивний результат. Однак якщо в групі хворих, що отримували додатково до базового лікування РНК зменшення частоти скарг носило статистично вірогідний характер (р<0,05), то в групі хворих з базовим лікуванням це зменшення було статистично менш достовірним. Особливо добре впливав прийом РНК на головний біль пульсуючого характеру, запаморочення, похитування при ходьбі, розсіяність, забудькуватість, розлади уваги. Особливої уваги заслуговують дані повторного огляду через 3 місяці після проведеного курсу лікування. Кращий ефект лікування із статистично вірогідним результатами спостерігався у груп хворих, які додатково отримували РНК.

Так, наприклад, рівень нуклеїнових кислот у хворих з ДЕ ІІ ст. після лікування з додаванням РНК, в сироватці крові вірогідно збільшувався, як і активність нуклеаз та досягав норми зразу після лікування. У хворих, які отримували базове лікування встановлено вірогідне підвищення рівня ДНК і активності ДНК-аз порівняно з показниками до початку лікування, які все ж не досягали норми, та підвищення концентрації сумарних нуклеїнових кислот, РНК і активності РНК-аз, яка однак не досягає ступеня вірогідності (р>0,05), хоча вони є достовірно (р<0,05) меншими порівняно з контрольними показниками. Коефіцієнти співвідношень при терапії з долученням РНК вірогідно наближалися до норми, на відміну від таких при базовому лікуванні (табл. 2).

Таблиця 2. Вміст нуклеїнових кислот (мг/л) і активність нуклеаз (мО/мл) у сироватці крові хворих на ДЕ IІ ст. до та після базового лікування і лікування з долученням РНК

В групі хворих, які отримували додатково РНК показники нуклеїнового гомеостазу сироватки крові мали тенденцію до нормалізації, достовірно підвищувався рівень нуклеїнових кислот (р<0,001) і активність кислих нуклеаз порівняно з показниками до початку лікування.

При лікуванні з додаванням до базової схеми РНК поряд з клінічним покращенням спостерігали позитивні зміни ряду пара клінічних показників, зокрема за даними УЗДГ виявлено вірогідний ріст показників середньої швидкості кровотоку та зниження пульсового індексу.

Результати порівняння клінічних та параклінічних змін в динаміці лікування можуть свідчити про певну роль РНК в патологічних механізмах судинної патології.

ВИСНОВКИ

нуклеїновий мозковий ішемічний кровообіг

1. В роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми удосконалення діагностичної та лікувальної тактики при судинних захворюваннях головного мозку ішемічного генезу шляхом уточнення патогенетичного значення стану нуклеїнового гомеостазу при різних формах цереброваскулярної патології, яке базується на результатах комплексного клінічного, клініко-лабораторного, інструментального та експериментального досліджень, взаємозв'язку і розвитку змін головного мозку з порушеннями рівня нуклеїнових кислот і активності ферментів їх розпаду і синтезу - нуклеаз в крові і спинномозковій рідині.

2. У хворих з ішемічними порушеннями мозкового кровообігу в порівнянні із здоровими людьми мають місце зміни кількісного складу ДНК, РНК, сумарних нуклеїнових кислот і активності кислих і лужних нуклеаз однотипні по направленості і ступені вираженості в сироватці крові і спинномозковій рідині. Гострим і хронічним формам цієї цереброваскулярної патології властиві як загальні закономірності порушень нуклеїнового гомеостазу, так і деякі відмінні риси.

3. Дані експериментальних досліджень з моделюванням ішемічного інсульту доводять, що показники нуклеїнового гомеостазу приймають участь в патогенезі судинних захворювань головного мозку ішемічного ґенезу, порушення яких в речовині мозку пов'язані зі зміною їх рівня в крові і спинномозковій рідині.

4. Виявлені при цереброваскулярній патології ішемічного ґенезу особливості взаємовідношення змін показників стану нуклеїнового гомеостазу відображають співвідношення деструктивних і репаративних процесів в головному мозку

5. Виникнення на фоні загального судинного захворювання ранніх проявів цереброваскулярної патології, якими є ППЦВХ, відображають поглиблення вже наявного розбалансування нуклеїнового гомеостазу і формуванням істотного дефіциту РНК та активності рибонуклеаз, які беруть участь у синтезі клітинного матеріалу з відновленням зруйнованих структур.

6. Зміни нуклеїнового гомеостазу при ДЕ проявляються зокрема підвищенням рівня ДНК, зниженням рівня РНК, та активності рибонуклеаз, причому ступінь патохімічних порушень корелює з тяжкістю перебігу захворювання і темпами його прогресування.

7. При МПМК виявлено взаємозв`язок характеру змін кількісного складу показників нуклеїнового гомеостазу та типу судинного епізоду, частоти ішемічних атак і їх тривалості, особливо при корковій локалізації порушень мозкового кровообігу.

8. При ІІ в гострій стадії відбувається різноступеневе підвищення рівня всіх компонентів нуклеїнового гомеостазу з відносним переважанням рівня ДНК і активності кислих нуклеаз. Інтенсивність порушень у кількісному складі нуклеїнових кислот і активності нуклеаз прямо корелює з тяжкістю хвороби, наявністю тромботичних ускладнень, локалізацією порушень мозкового кровообігу (стовбурова або кіркова), несприятливим наслідком.

9. За даними дослідження показників нуклеїнового гомеостазу в тканині головного мозку померлих від ІІ встановлено наявні локальні зміни рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз в залежності від зони ураження головного мозку при інфаркті мозку (зона некрозу, межова та інтактна зони) та термінів захворювання, що свідчить про зв`язок реакції тканин головного мозку на ушкодження зі змінами нуклеїнового гомеостазу.

10. На моделі ІІ розроблена і підтверджена концепція (вимивання) нуклеїнових кислот із зони некрозу і потрапляння їх в кров і ліквор, що супроводжується достовірним зниженням рівня нуклеїнових кислот в ураженій тканині головного мозку та відповідним підвищенням їх в крові та спинномозковій рідині.

11. Електрофоретичний поділ РНК сироватки крові в поліакриламідному гелі хворих судинною патологією головного мозку ішемічного генезу корелює з даними, які отримані при дослідженні РНК в крові і лікворі хворих з хронічними і гострими порушеннями мозкового кровообігу. Перебіг судинного ішемічного патологічного процесу може бути пов`язаний з індивідуальними особливостями наявності і розподілу різних видів РНК, в тому числі їх мономерів.

12. Базуючись на клініко-параклінічних даних доведена доцільність використання РНК в лікуванні різних етапів хронічних та гострих судинних захворювань головного мозку ішемічного ґенезу.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андріюк Л.В. Роль нуклеїнового гомеостазу при різноманітних патологічних станах людського організму // Лікарська справа = Врачебное дело. - 1996. - № 3-4. - С. 3-6.

2. Андріюк Л.В. Клініко-діагностичне значення вмісту ДНК і РНК у лікворі та крові при церебральних інфарктах // Практична медицина. - 1997. - № 3-4. - С.24-27.

3. Андріюк Л.В. Кількісна характеристика нуклеїнових кислот і активності нуклеаз хворих церебросклерозом і артеріальною гіпертензією // Практична медицина. - 1998. - № 5-6. - С.88-92.

4. Андріюк Л.В. Рівень нуклеїнових кислот і активність нуклеаз сироватки крові при початкових проявах недостатності кровопостачання мозку // Практична медицина. - 1998. - № 3-4. - С.16-20.

5. Андріюк Л.В. Нуклеїнові кислоти і нуклеази в дослідженні ефективності тіоцетаму при лікуванні хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби // Міжнародний неврологічний журнал. - 2005. - №3. - С. 27-32.

6. Андріюк Л.В. Роль нуклеїнових кислот і нуклеаз в патогенезі минущих порушень мозкового кровобігу // Галицький лікарський вісник. - 2000. - Т7, №4. - С. 12-15.

7. Андріюк Л.В. Характеристика нуклеїнового гомеостазу при ішемічних порушеннях мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, № 2. - С. 21-27.

8. Андріюк Л.В. Стан нуклеїнового гомеостазу при експериментальному інфаркті мозку // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія - 2000. - №2. - С.36-45.

9. Андріюк Л.В. Взаємозв'язок порушень нуклеїнового гомеостазу з локалізацією ішемічного інсульту і його наслідком // Галицький лікарський вісник. - 2000. - Т. 7, №2. - С. 15-20.

10. Андріюк Л.В. Особливості нуклеїнового гомеостазу при дисциркуляторних енцефалопатіях // Буковинський медичний вісник. - 2000. - № 3. - С. 17-22.

11. Андріюк Л.В. Динаміка і взаємозв'язок біохімічних змін мозкової тканини і біологічних рідин при експериментальному ішемічному інсульті // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. - 2000. - №3. - С.24-31.

12. Андріюк Л.В. Актуальні питання розвитку минущих порушень мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, № 4. - С. 13-17.

13. Андріюк Л.В. Клініко-діагностичні особливості ішемічної патології головного мозку // Галицький лікарський вісник. - 2001. - Т.8, №4, - С.12-15.

14. Андріюк Л.В. Дослідження показників нуклеїнового гомеостазу у хворих з церебральним гіпертонічним кризом // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. - 2001. - №4. - С. 66-72.

15. Андріюк Л.В. Аналіз порушень нуклеїнового гомеостазу у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10, вип. 2 . - С. 24-26.

16. Андріюк Л.В. Нуклеїновий гомеостаз крові і спинномозкової рідини у хворих з минущими порушеннями мозкового кровообігу // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. -№1. - С. 58-65.

17. Андріюк Л.В. Зміни нуклеїнового гомеостазу у хворих на ішемічний інсульт залежно від найбільш важливих клінічних характеристик захворювання // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, № 1. - С. 9-13.

18. Андріюк Л.В. Корекція порушень нуклеїнового гомеостазу тіоцетамом у хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби // Український медичний альманах. - 2005. - Т.8, №4. - С. 14-16.

19. Андріюк Л.В. Деякі закономірності порушень нуклеїнового гомеостазу у хворих з минущими порушеннями мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. - 2001. - № 4. - С. 8-12.

20. Андріюк Л.В. Характер розподілу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у головному мозку померлих від ішемічного інсульту // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. - 2000. - №1. - С. 64-69.

21. Пат. 20618 ИА, МКВ⁵ А 61 В 10/00. Спосіб диференціальної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу / Л.В.Андріюк (Україна); Львів. держ. мед. ун-т (Україна). - № 97041795; заявлено 16.04.97; Опубл. 27.02.98, Бюл. №1.

22. Пат. 56879 ИА, МКВ⁶ А 61 В 10/00. Спосіб доклінічної діагностики початкових проявів цереброваскулярної хвороби / В.М Шевага, Л.В. Андріюк, А.Г. Олексюк (Україна; Львів. держ. мед. ун-т (Україна). - № 2002108330; заявлено 22.10.02; Опубл. 15.05.03, Бюл. №5.

23. Андриюк Л.В. Активность нуклеаз сыворотки крови при инфаркте мозга // Проблемы патологии в эксперименте и клинике: Науч. тр. / Под ред. Т.В. Митиной Львовского медицинского института. - Львов, 1990. - Т.12. - С.107-108.

24. Андріюк Л.В. Суммарные нуклеиновые кислоты спинномозговой жидкости в дифференциальной диагностике инсультов // Рекомендации по внедрению в практику результатов научных исследований молодых ученых. - Львов, 1990. - С. 18

25. Андріюк Л.В. Використання ультраспектрофотометрії ліквору при оцінці стану хворих з гострою судинною патологією головного мозку // VIII з'їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: / Тези доп. - арків, - 1990. - Ч.1. - С. 90.

26. Андріюк Л.В. Динаміка факторів нуклеїнової природи в крові хворих ішемічним інсультом // VIII з'їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: Тези доп. - Харків, 1990. - Ч.1. - С. 154-155.

27. Андріюк Л.В. Вплив низько частотного перемінного магнітного поля на нуклеїновий гомеостаз у хворих з судинними захворюваннями головного мозку // 1-й Український з'їзд рефлексотерапевтів і мануальних терапевтів: Тези доп., 20-21 жовтня 1992 р. - Львів, 1992. - С. 3-4.

28. Андріюк Л.В. Порушення обміну нуклеїнових кислот при різних фізіологічних станах і патологіях / Львів. мед. ін-т. - Львів, 1994. - 32 с. - Деп. в ДНТБ України 30.08.94, № 1804.

29. Андріюк Л.В. Диференціально-діагностичне значення нуклеїнових кислот при судинній патології головного мозку // Експериментальна та клінічна фізіологія: Зб. Наук. праць до 100-річчя кафедри фізіології, 10-14 жовтня, 1995 р. - Львів, 1995. - С. 84-86.

30. Андриюк Л.В. Активность РНК-аз сыворотки крови и ликвора при ишемическом инсульте в вертебробазилярной системе // Congresus III al Neurolo-gilor, Chisinau, 5-6 Septembrie. - Chisinan, 1995. - Р. 102.

31. Аndriyk L. V. Usage of ribonucleate acid (RNA) in the treanment for cerebral sings of atherosclerotic process // Congresus III al Neurologilor, Chisinau, 5-6 Septembrie. - Chisinan, 1995.- Р. 52.

32. Андріюк Л.В. Активність кислих нуклеаз в спинномозковій рідині хворих в післяінсультному періоді // Актуальні проблеми неврології і нейрохірургії: Зб. Наук. робіт. - Львів, 1996. - С. 26

33. Андріюк Л.В. Дослідження деяких показників нуклеїнового обміну у хворих на церебральний атеросклероз // Актуальні проблеми неврології і нейрохірургії: Зб. Наук. робіт. - Львів, 1996. - С. 27.

34. Андріюк Л.В. Діагностична цінність визначення нуклеїнових кислот крові і ліквору в гострому періоді порушенння мозкового кровообігу // Проблемы патологии в експерименте и клинике: Науч. тр / Под ред. Т.В. Митиной. - Львов,. - 1996. - Т. 16. - С. 91-94.

35. Андріюк Л.В. Зміни нуклеїнових кислот і ферментів, які каталізують їх перетворення у хворих дисциркуляторною енцефалопатією // VІІІ конгрес світової федерації українських лікарських товариств: Тез. доп. - Львів; Трускавець, 2000. - С.200.

36. Андріюк Л.В. Особливості нуклеїнового гомеостазу при гіпертонічних кризах // Х конгрес світової федерації українських лікарських товариств, 26-28 серпня 2004 р. м Чернівці: Тези доп. - Чернівці; Київ; Чикаго, 2004. - С. 315.

37. Андріюк Л.В. Роль нуклеїнового гомеостазу у патогенезі транзиторних ішемічних атак // Актуальні питання неврології та нейрохірургії: Тез.доп. 2 західно-укр. конф., Ужгород, 15-16 квітня 2004р. - Ужгород, 2004. - С. 50-51.

38. Андріюк Л.В. Вплив рибонуклеїнової кислоти (РНК) на нуклеїновий гомеостаз і перебіг ішемічного інсульту // Актуальні питання неврології та нейрохірургії: Тез.доп. 2 західноукр.конф., Ужгород, 15-16 квітня 2004р. - Ужгород, 2004. - С. 48-49.

39. Андріюк Л. Роль нуклеазної активності для лікування і діагностики хворих з наслідками порушення мозкового кровообігу // Медична діагностика Організація і управління, методи і засоби, алгоритми і навчання, технології і комп`ютеризація: Матеріали до Всеукр. наук.-практ.конф. 17-18 грудня 1992 р., м. Золочів Львів.обл. - К.; Львів, 1992. - С. 42-44.

40. Андріюк Л.В. Клінічне значення дослідження крові на вміст продуктів нуклеїнового обміну при цереброваскулярній патології // Питання практичної медицини: Тези доп. наук.-практ. конф. співпрацівників спеціалізованої багатопрофільної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. - Львів, 1992. - С. 62-63.

41. Андріюк Л.В. Деякі патогенетичні аспекти церебральних інфарктів // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т.4, вип. 3. - С. 89-91.

42. Андріюк Л.В. Особливості клінічного перебігу та діагностики ішемічного інсульту // Ювілейний VIII з`їзд ВУЛТ (Всеукраїнського лікар…товариства) присвячений 15-річчю організації. (1990-2005 рр.): Тези доп., м. Івано-Франківськ, 21-22 квітня 2005. - К. - 2005. - С.159-161.

43. Андріюк Л.В., Базилевич Я.П., Полатайко Е.Н., Мартынюк И.О., Павловский М.П. Стационары на дому. - К: Здоров`я, 1991.- С. 86-95.

44. Андріюк Л.В., Католик Г.В., Католик О.П., Клєванова К.О. Особливості ціннісних орієнтацій хворих, що перенесли інсульт // Практична медицина. - 2004. - Т10, № 3. - С. 51-57. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь в підготовці клінічного матеріалу і аналізі даних, підготував роботу до друку).

45. Андріюк Л.В., Саноцький М.Є., Тихий В.В. Церебральна гемодинаміка в хворих з початковими проявами недостатності кровопостачання мозку під впливом немедикаментозного лікування // Питання практичної медицини: Тези доп.наук.-практ.конф. співпрацівників спеціалізованої багатопрофільної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. - Львів, 1992. - С. 63-64. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, зібрані клінічні дані, проаналізовані результати досліджень, підготовлено роботу до друку).

46. Андріюк Л.В., Триндус Х.Я. Клініко-діагностичні особливості ішемічного інсульту // Проблеми клінічної неврології: історія, сучасність перспективи: Матеріали міжнародної наук.-практ.конф. - Львів, 2005. - С. 26-26. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь у підготовці клінічного матеріалу, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку).

47. Андріюк Л.В., Шевага В.М., Паєнок А.В. Ультраспектрофотометрія ліквору і фактори нуклеїнової природи // Acta medica Leopoliensia. - 1995. - Т.1, №1. - С. 63-65. (Дисертант провів літературний огляд, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку).

48. Андріюк Л.В., Шевага В.М. Інформативність показників нуклеїнового обміну при динамічних порушеннях мозкового кровообігу (ДПМК) і дисциркуляторних енцефалопатіях (ДЕ) // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4, вип. 3. - С. 91-92. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, зібрані клінічні дані, проаналізовані результати досліджень, підготовлено роботу до друку).

49. Шевага В.М., Андріюк Л.В. Активність нуклеаз в сироватці крові і лікворі хворих на післятравматичну дисциркуляторну енцефалопатію // Медична діагностика. Організація і управління, методи і засоби, алгоритми, навчання технології і комп'ютеризація: Матеріали до Всеукр. наук.-практ.конф. 17-18 грудня 1992 р., м. Золочів Львів.обл. - К.; Львів, 1992. - С. 96-98. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь у підготовці клінічного матеріалу, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку).

50. Shewaga W., Аndriyk L. V. Zwiazek miedzy zaburzenuami hjmeostatazy a lokalizacya udaru neidokrowiennego oraz iego nastestwem // Wiadomosci lekarskie. - 2003. - Т.LV1, N 9-10. S. 442-449. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, взята участь у підготовці клінічного матеріалу, проведений аналіз даних, підготовлена робота до друку).

Размещено на Allbest.ru