Удосконалення антропометричних методів діагностики трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та терапія захворювань пародонту при ортодонтичному лікуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут стоматології

Академії медичних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

Удосконалення антропометричних методів діагностики трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та терапія захворювань пародонту при ортодонтичному лікуванні

Дхауі Хатем Бен Мохамед Сахбі

Одеса 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Руденко Михайло Модестович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри стоматології дитячого віку

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Зубкова Людмила Петрівна, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, провідний науковий співробітник;

кандидат медичних наук, доцент Дрогомирецька Мирослава Степанівна, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, доцент кафедри стоматології дитячого віку.

Провідна установа: Українська медична стоматологічна академія, кафедра післядипломної освіти лікарів-ортодонтів, МОЗ України, м. Полтава

Захист відбудеться "20" лютого 2006 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий "19" січня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чумакова Ю.Г.

1. Загальна характеристика роботи

зубний прикус пародонт лікування

Актуальність теми. За даними вітчизняних і закордонних вчених зубо-щелепні аномалії (ЗЩА) діагностуються у 50-70 % дітей і дорослих. Серед них значний відсоток (від 0,3 % до 76,7 %) належить трансверзальним аномаліям, до яких відносять усі види звуження і розширення щелеп, скупченість зубів і різновиди косого прикусу (Радлинский С.В., 1988; Куроедова В.Д., 1997; Кузьмина Э.М., 1998; Алимский А.В., Аличева Р.К., 1999; Саям Сами А.Ф., Нидзельский М.Я., 1999; Павлова Г.Г., 1999; Деньга О.В. с соавт., 2003; Thilander B. et al., 2001).

Для встановлення ортодонтичного діагнозу і вибору раціонального методу лікування найчастіше використовують антропометричні методи визначення відповідності типу обличчя і розмірів щелеп пацієнта. При визначенні трансверзальних розмірів щелеп здійснюють біометричні вимірювання моделей, враховуючи певну залежність між шириною зубної дуги і коронок різців. Цей принцип лежить в основі багатьох розроблених методів (Ужумецкене И.И., 1970; Снагина Н.Г. с соавт., 1982). Проте, всі вони не дозволяють визначити відповідність розмірів щелеп до розмірів обличчя і ступінь патологічних відхилень при зубощелепних аномаліях. В літературі зустрічаються окремі повідомлення про спробу встановити звязок між формою обличчя і шириною зубної дуги (Ужемецкене И.И., 1970).

Основним методом ортодонтичного лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу є апаратний, для цього застосовують знімні та незнімні конструкції (Бычкова В.М., 1991; Хорошилкина Ф.Я., Персин Л.С., 1999; Аюпова Ф.С., 2000; Покровський М.М., 2000). Для зменшення термінів використання ортодонтичних апаратів пропонується в процесі лікування використовувати фізіотерапевтичні засоби дії на кісткову тканину: ультразвук, електрофорез, вакуум-терапію, магніторезонансну, лазеро- і НВЧ-терапію (Фліс П.С., Дорошенко П.І., Рашенко Н.В., 1994; Григорьева Л.П., 1995; Раджаб М., 2005; Proffit W.R., Fields H.W., 1995).

Відомо, що при ортодонтичному лікуванні зубощелепних аномалій, як правило, спостерігається погіршення стану тканин пародонту, розвиток запальних захворювань пародонту, що пов'язано, у першу чергу, з ускладненням проведення гігієнічних заходів, особливо при використанні незнімних ортодонтичних апаратів (Дрогомирецька М.С., 2003). Крім того, період адаптації до ортодонтичного апарата супроводжується порушенням функціональних реакцій у порожнині рота і зниженням неспецифічної резистентності, що також негативно впливає на стан тканин пародонту (Раджаб М., 2005).

В літературі є окремі повідомлення про необхідність лікувально-профілактичних заходів на початку, в процесі і в кінці ортодонтичного лікування. В основному, вони передбачають проведення уроків гігієни, санацію порожнини рота, корекцію дієти, використання препаратів фтору (Вавилова Т.П., Коржукова М.В., 1997; Соловей С.І., 2001). Проте, актуальним є розробка комплексних методів лікування зубощелепних аномалій, а саме проведення ортодонтичного лікування з одночасним спрямованим лікувально-профілактичним впливом на тканини пародонту. Це і склало предмет даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри стоматології дитячого віку Одеського державного медичного університету МОЗ України "Розробка комплексних методів профілактики карієсу зубів, сучасних методів лікування гінгівіту та деяких зубощелепних аномалій із використанням седативної підготовки у дітей і підлітків" (№ ДР 0198U007838). Автор був безпосереднім виконавцем фрагменту вищевказаної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження підвищення ефективності лікування хворих з трансверзальними аномаліями зубних рядів і прикусу шляхом удосконалення діагностики даного виду зубощелепних аномалій та застосування дихроматичної фототерапії світлом квазілазера на тканини пародонта у період ортодонтичного лікування.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити поширеність і клінічні різновиди трансверзальних аномалій прикусу у дітей 7-14 років і дорослих 20-22 років.

2. Розробити пристрій для антропометричних досліджень обличчя й щелеп і спосіб його застосування у хворих.

3. Встановити найхарактерніші зміни антропометричних показників при трансверзальних аномаліях до і в результаті лікування деформацій знімними і незнімними апаратами у дітей і дорослих.

4. Розробити спосіб та оцінити ефективність застосування дихроматичної фототерапії світлом квазілазера при лікуванні запальних захворювань пародонту у хворих під час ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій.

Об'єкт дослідження трансверзальні аномалії зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих.

Предмет дослідження ефективність ортодонтичного лікування хворих з трансверзальними аномаліями при урахуванні взаємозвязку ширини виличних дуг і верхньої щелепи в області молярів і премолярів; вплив фототерапії квазілазером (ІНС-3КС) на стан тканин пародонту хворих у період ортодонтичного лікування.

Методи дослідження: клінічні опитування, огляд, оцінка гігієнічного стану ротової порожнини, стану зубів, тканин пародонту, прикусу, анатомо-топографічних особливостей порожнини рота; антропометричні - для діагностики зубощелепних аномалій і деформацій та визначення тактики лікування за допомогою розробленого методу, за методами Пона, Коркхауза, Герлаха, Снагіної Н.Г.; рентгенологічні ортопантомографія і телерентгенографія; лабораторні (біохімічні дослідження ротової рідини) для визначення впливу проведеного лікування на гомеостаз ротової порожнини та тканини пародонту.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі обґрунтовано і запропоновано новий спосіб діагностики трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та розроблено пристрій для антропометричних вимірювань, пріоритетність чого підтверджена патентами України на винаходи (№ 61622А від 18.03.2003 р. і № 44434 А від 15.02.2002 р.).

Уперше розроблені молярно-виличний індекс (МВІ), що характеризується відношенням поперечного розміру зубної дуги верхньої щелепи на рівні перших молярів у точках Пона до величини ширини обличчя в області виличних дуг (Zy-Zy); премолярно-виличний індекс (ПВІ) відношення поперечного розміру зубної дуги верхньої щелепи на рівні перших премолярів у точках Пона до величини ширини обличчя в області виличних дуг (Zy-Zy); ДВІ індекс, який визначається відношенням переднього відрізка зубної дуги верхньої щелепи до величини ширини обличчя в області виличних дуг (Zy-Zy).

Уперше показано, що при трансверзальних аномаліях спостерігається зменшення величини молярно-виличного індексу, що характеризує ступінь розвитку порушень при зубощелепних аномаліях.

У роботі доведено ефективність застосування дихроматичної низькоінтенсивної фототерапії світлом квазілазера на тканини пародонту, на підставі чого обґрунтовано і розроблено метод лікування запальних захворювань пародонту у хворих під час ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонований спосіб діагностики трансверзальних аномалій і пристрій для антропометричних вимірів значно підвищують точність діагностики зубощелепних аномалій і деформацій та сприяють вибору найбільш раціонального методу ортодонтичного лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих.

Дихроматична фототерапія світлом квазілазера, що пропонується для лікування запальних захворювань пародонту, які виникають і прогресують під час активного ортодонтичного лікування, нормалізує стан тканин пародонту, гомеостаз порожнини рота і тим самим підвищує ефективність лікування хворих із зубощелепними аномаліями.

Матеріали дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрі стоматології дитячого віку Одеського державного медичного університету МОЗ України і використовуються при викладі теми "Ортодонтичні методи лікування зубощелепних аномалій і деформацій".

Розроблені способи діагностики і лікування впроваджені в клінічну практику Одеського обласного центру стоматології дитячого віку та ортодонтії, відділення стоматології дитячого віку та ортодонтії Інституту стоматології АМН України, у дитячих міських стоматологічних поліклініках № 4 і № 5 м. Одеса.

Особистий внесок здобувача. Автором разом з науковим керівником розроблено план досліджень, визначені мета і завдання дослідження. Автором особисто проведено інформаційно-патентний пошук за темою дисертації, самостійно написана дисертаційна робота, вибрані методики дослідження, здійснені усі кінічні та антропометричні дослідження, лікування хворих із зубощелепними аномаліями і деформаціями.

Біохімічні дослідження ротової рідини виконані разом зі співробітниками лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України (зав. лаб. - к.б.н. О.А. Макаренко).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені та обговорені на науково-практичних конференціях молодих учених "Вчені майбутнього" в Одеському державному медичному університеті (м. Одеса, 2000, 2002), на 1-ій і 3-ій Міжнародних конференціях "Актуальні проблеми ортодонтії" (м. Львів, 2000; м. Київ, 2004), на Міжнародній науковій конференції молодих учених "Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини" (м. Дніпропетровськ, 2002), на VI Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (м. Тернопіль, 2002).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 10 наукових працях, з яких 3 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику наукових праць, 4 праці у вигляді тез доповідей наукових конференцій та 2 Деклараційних патенти на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках принтерного тексту, ілюстрована 8 рисунками, 24 таблицями, 1 додатком. Вона складається із вступу, розділу з оглядом літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел (245 джерел літератури, з яких 196 вітчизняних авторів і 49 - закордонних).

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань обстежено 228 дітей шкільного віку 7-15 років і 123 студента у віці 20-22 років. Також проаналізовано 342 історії хвороби пацієнтів, якім було проведено ортодонтичне лікування зубощелепних аномалій на кафедрі стоматології дитячого віку Одеського державного медичного університету у 2000-2002 рр.

При обстеженні хворих вивчали стоматологічний статус, встановлювали вид зубощелепних аномалій і деформацій, для чого здійснювали антропометричні вимірювання, оцінювали стан тканин пародонту, констатували перенесені і супутні захворювання.

В роботі використані клінічні, антропометричні та біохімічні методи дослідження.

Результати клінічних досліджень реєстрували в розробленій „Карті обстеження стану порожнини рота дитини”. Гігієнічний стан ротової порожнини визначали за методом Green-Vermillion (індекс OHI-S).

Стан тканин пародонту оцінювали на підставі даних опитування, огляду і визначення пародонтальних індексів і проб: індексу гінгівіта РМА у модифікації Parma, проби Шиллера-Писарева (Ш-П), ступеня кровоточивості ясен за методом Mьhlemann H.P., Son S. Глибину присінку ротової порожнини рота вимірювали за допомогою градуйованої гладилки або зонду.

Для диференціальної діагностики гінгівіту і пародонтиту початкового-I ступеня проводили внутріротову контактну рентгенографію за допомогою рентгенологічної установки Minident Re 55 (Хірана, Чехія). Постановку діагнозу здійснювали відповідно до систематики хвороб пародонту М.Ф. Данілевського (1994).

Вид зубощелепних аномалій у пацієнтів визначали відповідно до сучасної номенклатури найменувань ВООЗ із застосуванням існуючих класифікацій Енгля, Калвеліса Д.А. (1964) і Бетельмана А.І. (1956). Аномалії розглядалися у тридименсійній системі: у сагіталі, вертикалі і трансверзалі. Враховували кількість зубів, їхнє розташування, форму зубних дуг щелеп і взаємне розташування щелеп. За розташуванням перших молярів визначали клас аномалії по Енглю.

Антропометричні дослідження проводили за допомогою розроблених пристрою для антропометричних вимірювань і способу діагностики трансверзальних аномалій. Додатково для діагностики зубощелепних аномалій і деформацій здійснювали вимірювання на діагностичних моделях за методами Пона, Герлаха (1952), Коркхауза (1952), Снагіної Н.Г. (1965), визначали запропоновані молярно-виличний (МВІ) і премолярно-виличний (ПВІ) індекси та індекс ДВІ. За показаннями виконувалась ортопантомографія щелеп та пряма і бокова телерентгенографія.

Біохімічні дослідження ротової рідини пацієнтів включали стандартні загальноприйняті методи, за допомогою яких визначали вміст білка (Lowry O.H. et al., 1951), активність еластази (Visser L., Blouf E.R., 1972) і фосфатаз (Левицкий А.П. с соавт., 1973), рівень малонового діальдегіду (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність антиоксидантних ферментів - каталази (Королюк М.А. с соавт., 1988) і глутатіонпероксидази (Пахомова В.А. с соавт., 1982), активність лізосомального ферменту катепсину D (Левицкий А.П., 1974), вміст неорганічного фосфору (Розенберг П.А., Бялко Н.К., 1969) та іонізованого кальцію (Горячковский А.М., 1998).

Методи лікування хворих. Проведено комплексне ортодонтичне лікування 74 осіб: 44 дітей віком 7-15 років і 30 дорослих віком 20-22 років.

Усім хворим до початку лікування проводили санацію порожнини рота, за показанням виконували операції вестибуло- і френулопластики, навчали раціональній гігієні порожнини рота з застосуванням лікувально-профілактичних паст серії "Восход" (№ 7, № 9). У період лікування регулярно здійснювався контроль гігієни порожнини рота.

Лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і підлітків проводилося за допомогою знімних ортодонтичних апаратів різної конструкції. У дорослих лікування зубощелепних аномалій здійснювали за допомогою брекет-системи і техніки прямої дуги за Александером.

Усі хворі в залежності від проведеного комплексного лікування були розподілені на основну (32 дитини і 20 дорослих) і контрольну (12 дітей і 10 дорослих) групи.

Для впливу на тканини пародонту в основній групі хворих проводили дихроматичну фототерапію за допомогою апарата квазілазера "ІНС-3КС" із двома випромінювачами "синього" і "червоного" діапазонів по розробленій на кафедрі стоматології дитячого віку ОДМУ методиці.

До початку ортодонтичного лікування застосовували протизапальні параметри "синього" світла (потужність Р = 180-190 мВт, інтенсивність I = 106-112 мВт/см2, при експозиції 60 с на поле). Разова доза складала 6,4-6,7 Дж/см2. "Червоне" світло при цьому використовувалось потужністю 350-360 мВт (Р), інтенсивністю I = 206-212 мВт/см2 при експозиції 60 с на поле. Разова доза відповідала Е = 12,4-12,7 Дж/см2. Кількість процедур - від 7 до 10.

Після початку активного ортодонтичного лікування проводили процедури фототерапії на параметрах, що стимулюють процеси регенерації. "Синє" світло при цьому було потужністю Р = 50-60 мВт, інтенсивністю I = 29,4-35,3 мВт/см2, разова доза Е = 1,7-2,1 Дж/см2 і "червоне" світло при потужності Р = 20-50 мВт, інтенсивності I = 11,8-29,4 мВт/см2, разовою дозою Е=0,7-1,8 Дж/см2, при експозиції 60 с на поле. Кількість процедур у дітей 4-6, у дорослих - 7-9. Загальний курс лікування складав у дітей 10-16 процедур, у дорослих - 13-19 процедур.

Дихроматичну фототерапію світлом квазілазера проводили за допомогою стоматологічного наконечника-насадки при діаметрі стрижня насадки - 1,4 см; площі робочої поверхні 1,54 см2; коефіцієнті пропущення світлового потоку 0,90-0,96 в області коренів зубів.

Розрахунки параметрів фототерапії здійснювали відповідно до методичних рекомендацій (Шингарев Г.Л., 1996).

У контрольній групі хворих дихроматичну фототерапію світлом квазілазера не проводили, а рекомендували лише раціональний догляд за порожниною рота з застосуванням лікувально-профілактичних паст серії "Восход" (№ 7, № 9).

Оцінку ефективності дихроматичної фототерапії квазілазером здійснювали на підставі зміни показників ступеня кровоточивості ясен, проби Шиллера-Писарева, індексу РМА і OHI-S, а також біохімічних показників ротової рідини, що визначались до, після курсу лікування, а також через 6 і 12 місяців від початку лікування в порівнянні з контрольною групою хворих.

Отримані дані піддавали статистичній обробці з використанням Т-критерію Ст'юдента.

Результати досліджень і їх обговорення. На підставі проведених клінічних обстежень встановлена висока поширеність ЗЩА у дітей 7-12 років - в середньому 53,1 % (у дітей 7 років - 50,0 %; 8-річних - 50,0 %; 9-річних - 71,2 %; 10 років - 50,0 %; 11 років - 40,0 %; 12 років - 53,1 %). Найбільша частота виявлення трансверзальних аномалій спостерігається у дітей 10 років: скупченість зубів - у 33,3 % обстежених, косий прикус - у 13,3 %.

Для визначення поширеності і структури трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу обстежено 346 пацієнтів віком 7-22 років. Трансверзальні аномалії виявлено у 208 осіб (60,1 %).

У віці 7-14 років трансверзальні аномалії зубних рядів і прикусу частіше зустрічались у дівчат (68,1 %), ніж у хлопців (31,8 %). В постійному прикусі у дівчат частота трансверзальних аномалій із зростанням віку знижувалась до 47,8 %, а у хлопців - зростала до 53,1 %.

В структурі трансверзальних аномалій у дітей і дорослих переважали випадки звуження верхньої щелепи (54,8 %), тісне положення (скупченість) зубів (44,7 %) і різновиди косого прикусу (21,1 %). Із зростанням віку обстежених відмічалось зменшення частоти випадків звуження верхньої щелепи (з 59,0 % у дітей до 50,0 % у дорослих) і збільшення, майже вдвічі, тісного положення зубів (26,3 % і 65,3 % відповідно), що свідчить про перехід аномалії в більш важкі форми патології і відсутність тенденції до саморегуляції деформації. Частота виявлення косого прикусу з віком практично не змінюється (на 0,5 %), що також свідчить про відсутність саморегуляції.

Трансверзальні аномалії зубних рядів і прикусу майже у половини пацієнтів (42,8 %) поєднуються з другими видами зубощелепних деформацій, серед яких найчастіше зустрічались дистальний прикус (у 36,5 %), глибокий прикус (у 13,4 %), аномалії положення зубів (у 29,3 %). Значно меншим був відсоток виявлення аномалій кількості зубів (4,8 %), медіального (6,7 %) і відкритого (5,2 %) прикусу.

При обстеженні 178 школярів віком 7-15 років з різними видами зубо-щелепних аномалій встановлена висока (100 %) поширеність захворювань пародонту. Хронічний катаральний гінгівіт діагностовано у 94,3 5,4 % дітей різних вікових груп, гіпертрофічний гінгівіт (гранулююча форма) - у 5,7 1,2 %. За ступенем важкості хронічного катарального гінгівіту (за індексом РМА) легка форма спостерігалась у 68 дітей (38,2 ± 3,2 %), середня - у 82 (46,1 4,1 %), а важка у 28 (15,7 ± 2,9 %) дітей.

Гігієнічний стан порожнини рота в обстежених дітей був незадовільним: індекс ОНІ-S коливався в межах 2,46 0,07 - 2,65 ± 0,08 ум.од. в різних вікових групах.

Обстеження присінку ротової порожнини показало, що у 23 дітей (12,9 2,4 %) має місце вкорочена вуздечка верхньої губи, а у 19 дітей (10,7 ± 3,2 %) визначаються аномаліі їх прикріплення. Дослідження глибини присінку ротової порожнини показало, що у 15,3 ± 3,3 % дітей воно було дрібне, у 26,9 ± 6,9 % дітей - середнє і у 10,2 ± 1,4 % дітей - глибоке.

Антропометричні дослідження обличчя і щелеп проведено у 346 пацієнтів (224 дитини віком 8-14 років і 122 дорослих віком 20-22 роки): 184 з них мали трансверзальні аномалії зубних рядів і прикусу і 162 - ортогнатичний прикус (табл. 1, 2).

В результаті проведених досліджень встановлено, що у дітей з ортогнатичним прикусом величина МВІ при вузькому обличчі складала 36,9 ± 0,1, середньому - 36,6 ± 0,1 і широкому - 35,9 ± 0,2. При цьому у дорослих з ортогнатичним прикусом величина МВІ коливалась незначно - від 35,3 ± 0,2 з узьким типом обличчя до 34,8 ± 0,1 при середньому і 33,4 ± 0,4 при широкому (табл. 1).

Ширина обличчя в області виличних дуг за період від 13-14 років до 20-22 років збільшується в середньому на 4,7 ± 0,3 % в осіб з узьким обличчям, на 7,1 ± 0,2 % при середньому типі обличчя і широкому - на 8,0 ± 0,3 %. Ширина верхньої щелепи в області перших молярів збільшується незначно, лише на 1,1 мм (2,3 ± 0,3 %).

Величина ПВІ у дітей з ортогнатичним прикусом коливалась в межах від 24,8 до 34,4 а ДВІ - від 11,5 до 12,8. У дорослих ці показники складали: ПВІ - від 25,0 до 28,7; ДВІ - від 10,7 до 12,8.

При наявності трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу МВІ у дітей складав 34,9 ± 0,3, у дорослих - 31,2 ± 0,2, що свідчить про незначні порушення лицевих ознак у дітей, тоді як у дорослих диспропорція обличчя збільшується (табл. 2).

Результати удосконалених антропометричних вимірювань за допомогою запропонованих індексів (МВІ, ПВІ і ДВІ) сприяли більш чіткій діагностиці виду зубощелепних аномалій і ураховувалися при виборі методу лікування.

Аналіз змін, які відбуваються при лікуванні трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу розширяючими ортодонтичними апаратами показав, що у дітей розширення верхнього зубного ряду супроводжується збільшенням відстані між виличними дугами. В області премолярів розширення зубної дуги може бути дещо більшим, ніж в області молярів - в середньому на 0,5 мм.

Сагітальні розміри щелепи при розширенні зубного ряду змінюються незначно, у обстеженних пацієнтів - не більше, як на 1,5 мм. У дітей в результаті розширення зубних дуг змінюється і форма обличчя. При збільшенні значень МВІ, ПВІ, ДВІ обличчя змінюється з широкого типу до середнього, при зменшенні цих індексів - з вузького до середнього або широкого. У дорослих ці зміни слабо виражені і більш прогнозовані: зміни розмірів відбуваються тільки в межах зубної дуги, тоді як розміри обличчя практично не змінюються.

Аналіз результатів змін антропометричних показників у дітей основної групи, яким проводилось комбіноване лікування (ортодонтичне і фототерапія світлом квазілазера) показав, що у 49,6 % дітей до лікування було діагностовано звуження верхньої щелепи. МВІ коливався в межах від 31,1 до 33,6, що було нижче показника у дітей з ортогнатичним прикусом (36,4 ± 0,2). Проведене лікування за допомогою знімних розширяючих апаратів привело до збільшення МВІ до 36,1-36,3. Ці зміни відбулися за рахунок збільшення поперечних розмірів в області перших молярів на 1,5-3,4 мм. Розширення верхньої щелепи привело до збільшення величини МВІ на 0,9-1,9. У 85 % випадків розширення верхньої щелепи супроводжувалось збільшенням показників в області виличних дуг у точках Zy-Zy, що і сприяло збільшенню величини МВІ. У 18,8 % дітей показник МВІ значно перевищував величини цього індексу при ортогнатичному прикусі і відповідав 38,1-39,3. За клінічними показаннями цим хворим було видалено перші премоляри і здійснено подальше ортодонтичне лікування.

У контрольній групі дітей в результаті прогресування запальних захворювань пародонту ортодонтичне лікування було менш успішним, з незначним покращенням. 25 % дітей не закінчили лікування, самовільно перервавши його.

У дорослих пацієнтів МВІ до лікування знаходився в межах від 24,6 до 37,3. У 56,6 % хворих при низькому значенні МВІ (24,6-27,4 у порівнянні з 34,5 при ортогнатичному прикусі) спочатку розширили щелепи незнімними апаратами, а після того використали брекет-системи. Відстань між молярами збільшилась на 1,0-1,3 мм, а величина МВІ знаходилась в межах 26,8-29,6.

У 20,0 % хворих МВІ перевищував значення, характерні для даної вікової групи 35,3-37,3, що було причиною видалення окремих зубів до початку ортодонтичного лікування, і, таким чином, отримано позитивний результат лікування. Застосування брекет-систем привело до покращення форми зубних рядів і її співвідношення, але практично не змінювало величину показника Zy-Zy. Збільшення його на 0,8-1,5 мм було констатовано тільки у 3 пацієнтів.

В контрольній групі хворих, через часті рецидиви і прогресування захворювань пародонту, ортодонтичне лікування було більш тривалим, особливо у випадках застосування розширяючих апаратів.

Таблиця 1 Антропометричні показники МВІ у дітей і дорослих з ортогнатичним прикусом (n = 162)

Тип обличчя	Виличний індекс Zy-Zy (мм)	Ширина верхньої щелепи (16-26 мм)	Молярно-виличний індекс
	Діти	Дорослі	Відмінності	Діти	Дорослі	Відмінності	Діти	Дорослі	Відмінності
			абс.	%			абс.	%
Вузьке	124,52,5*	130,71,3	6,20,5	4,70,3	45,90,3	46,00,2	0,10,01	0,20,01	36,90,1*	35,30,2	1,60,2
Середнє	125,92,2*	135,63,0	9,70,4	7,10,2	45,30,3*	47,20,3	1,90,2	4,00,4	36,60,1*	34,80,1	1,80,2
Широке	130,81,4*	142,22,2	11,40,2	8,00,3	46,90,4*	47,20,3	0,30,02	0,60,01	35,90,2*	33,40,4	2,50,5
Середній показник	127,02,1*	136,82,2	9,10,4	6,60,3	45,90,3*	47,00,3	1,10,04	2,30,2	36,40,2*	34,50,2	1,70,1

Таблиця 2 Антропометричні показники обличчя у дітей при трансверзальних аномаліях (n = 118)

Тип обличчя	Виличний індекс Zy-Zy (см)	Ширина верхньої щелепи (16-26 мм)	Молярно-виличний індекс
	Контроль	Патологія	Відмінності	Контроль	Патологія	Відмінності	Контроль	Патологія	Відмінності
			абс.	%			абс.	%
Вузьке	124,52,5	115,82,1*	8,70,4	7,50,3	45,90,1	43,20,2*	2,70,1	8,80,4	36,90,1	37,70,2*	0,80,1
Середнє	125,92,2	132,52,0*	6,60,2	5,20,1	43,50,3	44,00,2*	0,50,1	1,10,2	36,60,1	33,20,4*	2,80,3
Широке	130,81,4	128,11,0	2,70,4	2,10,01	46,90,2	43,00,1*	3,90,1	8,30,3	35,90,2	33,60,4*	2,30,2
Середній показник	127,02,1	126,61,0	3,00,3	4,90,2	45,40,2	43,50,2*	2,90,1	5,90,4	36,40,2	34,90,3*	1,90,2

Оцінку ефективності застосування дихроматичної фототерапії з метою профілактики і лікування хронічного катарального гінгівіту проведено у 74 хворих: 44 дітей у віці 7-15 років і 30 дорослих віком 20-22 роки.

Під дією світла квазілазера у всіх дітей основної групи зникли болісні відчуття, гіперемія, кровоточивість, набряк тканин ясен. У 89,0 ± 3,9 % хворих була ліквідована кровоточивість ясен. Проба Шиллера-Писарева була негативною у 76,0 ± 4,1 % пацієнтів, що свідчить про ліквідацію запального процесу в тканинах пародонту.

У дорослих застосування фототерапії світлом квазілазера сприяло покращенню стану тканин пародонту. При об'єктивному огляді пародонту гіперемія і набряк ясен зникли. Показник проби Ш-П склав після лікування 0,35± 0,05 ум.од. (до лікування - 1,75 ± 0,07 ум.од.), індекс РМА - 6,04 ± 0,04 % (до лікування - 33,4 ± 1,3 %), а ступінь кровоточивості - 0,34 ± 0,01 ум.од. (до лікування - 1,79 ± 0,09 ум.од.). Значно покращився гігієнічний стан порожнини рота (1,02 ± 0,02 ум.од.).

Біохімічні дослідження ротової рідини показали, що при ортодонтичному лікуванні з застосуванням знімних і незнімних апаратів посилюються патологічні зміни в системі перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і стану антиоксидантної системи (АОС); концентрація малонового діальдегіду (МДА) зростає, а активність антиоксидантних ферментів (каталази і глутатіон-пероксидази) падає. Проте, в основній групі хворих, де застосовувався квазілазер, рівень МДА зменшується, а активність антиоксидантних ферментів збільшується.

У дітей із ЗЩА спостерігається інтенсифікація процесів обміну у кістковій тканині, про що свідчить підвищення активності лужної і кислої фосфатаз ротової рідини. При ортодонтичному лікуванні збільшується активність фосфатаз. Лікування квазілазером слабо впливає на активність лужної фосфатази (індикатор остеобластів), проте достовірно знижує рівень кислої фосфатази (індикатор остеокластів), що свідчить про послаблення функціональної активності остеокластів та посилення процесу остеогенезу.

Таким чином, в результаті комплексного лікування (ортодонтичного і фототерапії квазілазером) трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих можливо нормалізувати не тільки розміри зубних рядів і форму обличчя, але і запобігти ускладненням, що виникають під час ортодонтичного лікування.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, спрямованого на удосконалення діагностики і підвищення ефективності лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих шляхом застосування при діагностиці зубощелепних аномалій пристрою для антропометричних вимірювань і патогенетично обгрунтованого використання некогерентного низькоінтенсивного світла квазілазера для профілактики і лікування запальних захворювань пародонту під час ортодонтичного лікування.

1. Встановлена висока поширеність зубощелепних аномалій у дітей 7-12 років (53,1 %), у тому числі і трансверзальних аномалій (у дітей 7-14 років - 58,5 %). В структурі трансверзальних аномалій у дітей звуження верхньої щелепи складає 54,8 %, скупченість зубів - 44,7 % і різноманітні форми косого прикусу - 21,1 %. Із зростанням віку обстежених відмічається зменшення частоти випадків звуження верхньої щелепи на 9,0 % і збільшення, майже вдвічі, тісного положення зубів, що свідчить про перехід аномалії в більш важкі форми патології і відсутність тенденції до саморегуляції деформації. Із супутньої патології частіше діагностовано дистальний прикус (36,5 %), аномалії положення зубів (29,3 %) і глибокий прикус (13,4 %). Мезіальний і відкритий прикус виявлено в 6,7 % і 5,2 % випадків відповідно.

2. Розроблений пристрій для антропометричних вимірювань і запропонований спосіб його застосування дозволяє точніше встановити ступінь виразності патологічних змін при трансверзальних аномаліях за рахунок визначення величини виличного показника у точках Zy-Zy і ширини верхньої щелепи у точках Пона (16-24 і 14-24 зуби) з визначенням молярно-виличного індексу і премолярно-виличного індексу, що дозволяє вибрати найбільш ефективний метод лікування.

3. Показано, що значення молярно-виличного індексу у дорослих є величиною постійною. При ортогнатичному прикусі у дітей МВІ складає 36,4 ± 0,1, у дорослих 34,5 ± 0,2. При трансверзальних аномаліях спостерігається зменшення величини цього показника у дітей до 34,9 ± 0,3, що обумовлено зменшенням ширини верхньої щелепи в області перших молярів. Ширина обличчя у точках Zy-Zy практично не змінюється. У дорослих величина МВІ складає 31,2 ± 0,2, ширина обличчя (Zy-Zy) - 126,8 ± 1,4 мм при значенні показника ширини верхньої щелепи (16-26 зуби) - 39,5 ± 0,3 мм.

4. Встановлено, що в результаті ортодонтичного лікування у дітей при зміні форми обличчя з вузького до середнього МВІ зменшувався, а у дітей, в яких форма обличчя змінювалась з широкого до середнього або вузького, МВІ збільшувався. ПВІ збільшувався при любих змінах форми обличчя і зменшувався, коли форма обличчя була стабільна. Зміни ДВІ були незначними. У дорослих ці зміни були слабо виражені, оскільки зміни розмірів відбуваються в основному в межах зубної дуги, тоді як розміри обличчя практично не змінились.

5.Встановлена висока поширеність захворювань пародонту у хворих з трансверзальними зубощелепними аномаліями. Частіше всього діагностовано хронічний катаральний гінгівіт - у 94,3 ± 5,4 % обстежених (легкий ступінь - у 38,2 ± 3,2 %, середній у 46,1 ± 4,1 % і важкий - у 15,4 ± 2,9 %). Стан тканин пародонту характеризувався підвіщеною кровоточивістю ясен (р<0,001), позитивною і різко позитивною пробою Ш-П (р<0,05, 0,001), величина показника РМА коливалась в межах від 24,3 ± 1,03 % до 31,7 ± 2,11 %. Гігієнічний стан порожнини рота був незадовільним (р<0,001).

6. Застосування дихроматичної фототерапії квазілазером на тканини пародонту до і під час активного ортодонтичного лікування забезпечує у дітей терапевтичний ефект у 86,0 ± 2,9 % випадків при курсі 10-16 сеансів. У дорослих лікувальний ефект (курс 13-19 сеансів) досягнуто у 82,0 ± 2,8 % випадків. Про нормалізацію стану тканин пародонту свідчить ліквідація кровоточивості ясен, достовірне зниження величини індекса РМА (p<0,001), проби Ш-П (p<0,01), покращення гігієнічного стану порожнини рота.

7. Результати біохімічних досліджень ротової рідини свідчать, що у хворих із зубощелепними аномаліями спостерігається підвищення протеолітичної активності і зниження активності антиоксидантної системи. Застосування дихроматичної фототерапії квазілазером на тканини пародонту сприяє зниженню протеолітичної активності і відновленню АОС. Результатом такого зсуву стало послаблення інтенсивності перекисного окислення ліпідів і посилення білок-синтезуючої функції тканин пародонту, що безумовно сприяє репаративним процесам.

Практичні рекомендації

1. Для діагностики ступеня виразності змін при сагітальних аномаліях і вибору оптимального методу лікування пропонується враховувати величини молярно-виличного індексу і премолярно-виличного індексу, які визначаються за допомогою розробленого пристрою для антропометричних вимірювань і способу діагностики трансверзальних аномалій (Деклараційні патенти України на винахід № 44434А від 15.02.02 р. і № 61622А від 17.11.03 р.).

2. З метою підвищення ефективності лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та супутніх запальних захворювань пародонту рекомендується комбінований метод лікування, що включає використання ортодонтичних апаратів різної конструкції і проведення дихроматичної фототерапії за допомогою апарата квазілазера "ІНС-3КС".

У дітей з хронічним катаральним гінгівітітом до активного ортодонтичного лікування застосовують протизапальні параметри "синього" світла (потужність Р = 180-190 мВт, інтенсивність І = 106-112 мВт/см2, при експозиції 60 с на поле). Разова доза 6,4-6,7 Дж/см2. "Червоне" світло при цьому використовується потужністю 350-360 мВт, інтенсивністю І = 206-212 мВт/см2 при експозиції 60 с на поле. Разова доза відповідає Е = 12,4-12,7 Дж/см2. Кількість процедур - 7-10.

Після початку активного ортодонтичного лікування хворим проводять процедури фототерапії на параметрах, що стимулюють процеси регенерації. "Синє" світло при цьому має потужність Р = 50-60 мВт, інтенсивність І = 29,4-35,3 мВт/см2, при разовій дозі Е = 1,7-2,1 Дж/см2; "красне" світло - потужність Р = 20-50 мВт, інтенсивність І = 11,8-29,4 мВт/см2, разова доза Е = 0,7-1,8 Дж/см2, при експозиції 60 с на поле. Кількість процедур 4-6. Загальний курс фототерапії у дітей становить 10-16 процедур.

У дорослих кількість процедур, що стимулюють процеси регенерації, складає 7-9. Загальний курс фототерапії -13-19 процедур.

При проведенні процедур використується стоматологічний світловод, діаметр плями на виході наконечника 1,4 см (площа S = 1,54 см2).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Руденко М.М., Радочіна С.В., Х.Б. Дхауі, Стеценко А.В. Динаміка змін антропометричних показників обличчя в дітей і дорослих у нормі та при трансверзальних аномаліях прикусу // Одеський медичний журнал. 2002. № 3 (71). С. 60-62. Участь здобувача полягає в проведенні клініко-антропометричних обстежень хворих, статистичній обробці та аналізі результатів, підготовці статті до друку.

2. Дхауі Хатем Бен, Руденко М.М. Поширеність і клінічна характеристика трансверзальних аномалій прикусу // Одеський медичний журнал. 2003. - № 5. С. 63-65. Внесок здобувача полягає в проведенні клініко-антропометричних обстежень хворих, аналізі результатів, їх статистичній обробці, написанні статті.

3. Дхауи Хатем Бен Мохамед Сахби. Применение дихроматической фототерапии при лечении хронического катарального гингивита у детей с зубочелюстными аномалиями // Вісник стоматології. - 2005. - № 4. - С. 61-65.

4. Деклараційний патент № 44434А, Україна, МПК 7 GO1В3/02, GO1В21/02, GO1В21/22. Пристрій для антропометрічних вимірювань /М.М. Руденко, О.Ю. Одинцова, Дхауі Хатем Бен Мохамед Сахбі, С.В. Радочина. Одеський державний медичний університет № 2001010537; Заявл. 24.01.2001; Опубл. 15.02.2002. - Бюл. 2.

5. Деклараційний патент № 61622А, Україна, МПК 7 А61С7/00. Спосіб діагностики трансверзальних аномалій /С.В. Радочина, М.М. Руденко, Дхауі Хатем Бен, А.В. Стеценко. Одеський державний медичний університет № 20030332346; Заявл. 18.03.03; Опубл. 17.11.03. - Бюл. 11.

6. Дхауі Хатем Бен. Характеристика стану зубощелепної системи у школярів з нормальною поставою і зі сколіозом // Вопросы эксперим. и клинич. стоматологии. 2003. Вып. 6. С. 241-244.

7. Руденко М.М., Дхауї Хатем Бен. Спосіб діагностики трансверзальних аномалій // Матеріали II зїзду Асоціації стоматологів України. К., 2004. - С. 474. Автором розроблено, обгрунтовано і апробовано спосіб діагностики, підготовлено тези до друку.

8. Ославський О.М., Бен Д.Х., Руденко М.М. Стан зубощелепної системи у школярів, хворих сколіозом, і вплив тісного розташування зубів на органи ротової порожнини // Матер. Першої міжнар. конф. "Актуальні проблеми ортодонтії" (6-7 жовтня 2000 р.). Львів, 2000. С. 50-55. Участь здобувача у проведенні обстежень дітей, аналізі результатів, написанні статті.

9. Дхауи Хатем Бен, Стеценко А. Антропометрическая характеристика измерений лицевого скелета при трансверзальных аномалиях прикуса // Матеріали VI міжнар. мед. конгр. студенів і молодих вчених (21-23 травня 2002 р.). Тернопіль, 2002. С. 329. Автору належать усі антропометричні дослідження, аналіз результатів, статистична обробка, написання тез.

10. Дхауи Хатем Бен, Стеценко А. Антропометрическая характеристика отношения ширины верхней челюсти к ширине лица при ортогнатическом прикусе // Тези Міжнар. наук. конф. студентів і молодих вчених „Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини” (27-29 вересня 2001 р.). Дніпропетровськ, 2001. С. 235. Участь здобувача полягає у проведенні антропометричних вимірювань, аналізі результатів, написанні тез.

Анотація

Дхауі Хатем Бен Мохамед Сахбі. Удосконалення антропометричних методів діагностики трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та терапія захворювань пародонту при ортодонтичному лікуванні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Інститут стоматології АМН України, м. Одеса, 2005.

Дисертація присвячена вивченню поширеності і структури трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих, удосконаленню антропометричних методів їх діагностики та розробці комбінованого методу ортодонтичного лікування даної патології з одночасним спрямованим лікувально-профілактичним впливом на тканини пародонта квазілазером.

Запропоновано новий спосіб діагностики трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу та розроблено пристрій для антропометричних вимірювань. Для уточнення діагнозу запропоновано визначати молярно-виличний і премолярно-виличний індекси. Показано, що при трансверзальних аномаліях спостерігається зменшення величини молярно-виличного індексу, що характеризує ступінь розвитку порушень при зубощелепних аномаліях.

В результаті проведених клінічних і біохімічних досліджень встановлено ефективність застосування дихроматичної низькоінтенсивної фототерапії світлом квазілазера на тканини пародонту у найближчий і віддалений термін спостережень, на підставі чого обґрунтовано і розроблено метод лікування запальних захворювань пародонту у хворих під час ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій.

Ключові слова: зубощелепні аномалії, трансверзальні аномалії, антропометричні методи, ортодонтичне лікування, квазілазер, фототерапія

Аннотация

Дхауи Хатем Бен Мохамед Сахби. Усовершенствование антропометрических методов диагностики трансверзальных аномалий зубных рядов и прикуса и терапия заболеваний пародонта при ортодонтическом лечении. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Институт стоматологии АМН Украины, г. Одесса, 2005.

Диссертация посвящена изучению распространенности и структуры трансверзальных аномалий зубных рядов и прикуса у детей и взрослых, усовершенствованию антропометрических методов их диагностики и разработке комбинированного метода ортодонтического лечения данной патологии с одновременным целенаправленным лечебно-профилактическим действием на ткани пародонта квазилазером.

Установлена высокая распространенность зубочелюстных аномалий (ЗЧА) у детей 7-12 лет (53,1%), в том числе и трансверзальных аномалий (у детей 7-14 лет - 58,5 %). В структуре трансверзальных аномалий сужение верхней челюсти составляет 54,8 % случаев, скученное положение зубов - у 44,7 % и различные формы косого прикуса - у 21,1 %. С увеличением возраста отмечалось уменьшение частоты случаев сужения верхней челюсти на 9,0 % и увеличение более, чем вдвое, тесного положения зубов, что свидетельствует о переходе аномалии в более тяжелые формы патологии и отсутствии тенденции к саморегуляции деформации. Из сопутствующей патологии чаще диагностировали дистальный прикус (36,5 %), аномалии расположения зубов (29,3 %) и глубокий прикус (13,4 %). Мезиальный и открытый прикусы установлены в 6,7 % и 5,2 % соответственно.

Разработанное устройство для антропометрических измерений и предложенный способ его применения позволяют более точно установить степень выраженности патологических изменений при трансверзальных аномалиях путем определения величины скулового показателя в точках Zy-Zy и ширины верхней челюсти в точках Пона (16-26 и 14-24 зубы) с выделением значения молярно-скулового индекса (МСИ) и премолярно-скулового индекса (ПСИ), что в итоге упрощает выбор эффективного метода лечения.

Показано, что значение молярно-скулового индекса у взрослых является величиной постоянной. При ортогнатическом прикусе МСИ у детей составляет 36,40,1, у взрослых - 34,50,2. При трансверзальных аномалиях отмечено уменьшение величины этого показателя у детей до 34,90,3, обусловленное уменьшением ширины верхней челюсти в области первых моляров. Ширина лица в точках Zy-Zy меняется незначительно. У взрослых величина МСИ соответствует 31,20,2, ширина лица (Zy-Zy) - 126,81,4 мм при значении показателя ширины верхней челюсти (16-26 зубы) - 39,50,3 мм.

Установлено, что в результате ортодонтического лечения у детей при изменении формы лица с узкого до среднего МСИ уменьшался, а у детей, у которых форма лица изменялась с широкого до среднего или узкого, МСИ увеличивался. ПСИ увеличивался при любых изменениях формы лица и уменьшался, когда форма лица была стабильна. Изменения ДСИ были незначительными. У взрослых эти изменения были менее выражены, поскольку изменения размеров происходят в основном в пределах зубной дуги, тогда как размеры лица практически не изменялись.

Установлена высокая распространенность заболеваний пародонта у больных с трансверзальными зубочелюстными аномалиями. Чаще встречается хронический катаральный гингивит - у 94,35,4 % обследованных (легкая степень ХКГ - у 38,23,2 %, средняя - у 46,14,1 % и тяжелая - у 15,42,9 %). Состояние тканей пародонта характеризовалось повышенной кровоточивостью десен (р<0,001), положительной и резко положительной пробой Ш_П (р<0,05; 0,001), величина показателя РМА колебалась в пределах от 24,31,03 % до 31,72,11 %. Гигиеническое состояние полости рта было неудовлетворительным (р<0,001).

Проведение дихроматической фототерапии светом квазилазера на ткани пародонта до и во время активного ортодонтического лечения обеспечило у детей высокую терапевтическую эффективность в 86,02,9 % случаев при курсе 10-16 сеансов. У взрослых лечебный эффект (курс 13-19 сеансов) отмечался в 82,02,8 % случаев. О нормализации состояния тканей пародонта свидетельствовали ликвидация кровоточивости десен, достоверное снижение значения индекса РМА (р<0,001), пробы Ш-П (р<0,01), улучшение гигиенического состояния полости рта.

Результаты биохимических исследований ротовой жидкости показали, что у больных с ЗЧА наблюдается увеличение протеолитической активности и снижение активности АОС. Проведение дихроматической терапии квазилазером на ткани пародонта вызывает снижение протеолитической активности и восстановление АОС. Результатом такого сдвига стало ослабление интенсивности ПОЛ и усиление белок-стимулирующей функции тканей пародонта, что безусловно способствует репаративным процессам.

Ключевые слова: зубочелюстные аномалии, трансверзальные аномалии, антропометрические методы, ортодонтическое лечение, квазилазер, фототерапия

Annotation

DHAOUI Hatem ben Mohamed Sahbi. Improvement of anthopometrical methods of diagnostics transversal anomalies of dental numbers and a bite and therapy of periodontal diseases at orthodontic treatment. - A manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in speciality 14.01.22 - Stomatology. - Institute of Dentistry of Academy of Medical Sciences Ukraine, Odessa - 2005.

Dissertation covers a question studying of prevalence and structure transversal anomalies of dental numbers and a bite at children and adults, improvement of anthopometrical methods of their diagnostics and development of the combined method of orthodontic treatment of the given pathology with simultaneous purposeful treatment-and-prophylactic action on periodontal tissues by quasilaser.

The device for anthopometrical measurements and a way of diagnostics transversal anomalies is developed. It is shown, that at transversal anomalies reduction of size of the molar-malar index, testifying about a degree of development of infringements is observed at malocclusions.

The high therapeutic effectiveness of incoherent low-intensity light quasilaser at the treatment of chronic catarrhal gingivitis during orthodontic treatment of malocclusions is shown. As the result of the realized phototherapy according to the elaborated scheme the liquidation of pathological process in periodontal tissues was observed and hygienic state of oral cavity improved considerably.

Key words: malocclusions, anthopometrical methods, orthodontic treatment, quasilaser, phototherapy

Размещено на Allbest.ru

...