Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика)

Отже, під впливом Т-2 токсину в організмі поросят активуються процеси ВРПО, які проявляються зниженням осмотичної резистентності еритроцитів, концентрації вільних SH-груп та сечової кислоти, збільшенням концентрації МДА. Одначасно знижується активність ферментативної системи антиоксидантного захисту організму.

Стан неферментативної ланки антиоксидантного захисту організму щурів за Т-2 токсикозу та її корекція

В організмі щурів під впливом Т-2 токсину у дозі 2 мг/кг маси тіла активуються процеси ВРПО. Якщо рівень МДА в печінці щурів через 7 діб після надходження цього ж токсину залишався без змін, то через 14 днів його показник зростав на 47% і залишався на такому ж рівні до закінчення експерименту.

Суттєвішими були зміни показників неферментативної ланки антиоксидантного захисту. Зокрема, уже на 7-у добу концентрація вітаміну А в печінці щурів зменшувалась на 10%, на 14-у добу - в 3,2 рази, а на 21-у добу - у 4,4 рази (Р<0,02).

Як відомо, найбільш виражену антиоксидантну активність проявляють токофероли. Надходження Т-2 токсину в організм щурів протягом 7 діб проявилось зменшенням концентрації вітаміну Е у плазмі крові на 14%. Вираженішою була різниця через 14 діб. У цей період концентрація вітаміну Е була меншою від показника на початку досліду на 32% і зберігалась на цьому ж рівні до закінчення експерименту (Р<0,05).

Аналогічні зміни встановлені при дослідженні концентрації аскорбінової кислоти в плазмі крові. Зокрема, на 7-у добу після згодовування корму з Т-2 токсином її рівень зменшувався на 27%, хоча різниця була невірогідною. Через 14 днів рівень аскорбінової кислоти був меншим від початкового показника на 35% і залишався таким же через 21 добу експерименту (Р0,05).

За отриманими результами досліджень можна стверджувати про те, що Т-2 токсин стимулює перекисне окиснення ліпідів, а це проявляється підвищенням рівня МДА в тканині печінки та зменшення показників неферментативної системи антиоксидантного захисту організму (АОСЗО).

Саме тому для стимуляції неферментативної ланки АОСЗО дослідній групі щурів, крім Т-2 токсину, додатково до корму включили вітамінні препарати, а саме: -токоферолу ацетат 70 мг/кг корму, ретинолу пальмітат 12000 ОД/кг, холекальциферол 6000 ОД/кг та аскорбінову кислоту - 250 мг/кг корму.

Встановлено, що у щурів, які отримували антиоксиданти на 7-у добу підвищився рівень МДА у печінці на 66% (Р0,05). Однак, у подальшому його показник стабілізувався і залишався на рівні початкових величин.

Вміст вітаміну А у тканині печінки залишався стабільним упродовж усього досліду. Концентрація вітаміну Е поступово зменшувалась, а різниця між початковим показником була вірогідною лише на 21 добу згаданого вище токсикозу (Р0,05). Як і в контрольній групі, концентрація вітаміну С поступово зменшувалася, але інтенсивність цього процесу була не вираженою. Зокрема, через 7 діб її рівень був меншим від величини на початку досліду на 22%, через 14 - на 29% і залишався без змін до закінчення експерименту.

Отже, додаткове введення до корму щурів природних антиоксидантів стабілізує неферментативну ланку антиоксидантного захисту організму.

Обмін оксиду азоту та циклічних нуклеотидів у поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу

Результати вивчення впливу Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг маси тіла свідчать про те, що уже на 7-у добу після його надходження активність NO-синтази зменшувалась на 41%, а на 14-у добу на 77%. Через 14 діб після припинення надходження Т-2 токсину активність ферменту зростала в 3,4 рази в порівнянні з попереднім показником, але залишалась меншою в 1,3 рази від величини на початку досліду.

Слід відзначити, що активність аргінази на 7-у добу підвищилась у 2,4 рази, а на 14 - у 9,2 рази. Після припинення надходження токсину активність аргінази дещо знижувалася, але була вищою від початкової величини в 5,7 рази.

Вміст нітрозотіолів зріс на 7-у добу у 2 рази, а через 14 - у 2,4 рази. Після припинення надходження токсину вміст нітрозотіолів нормалізувався. Зростання рівня нітрозотіолів у період надходження токсину є свідченням активації процесів окиснення. Підтвердженням цьому є зменшення рівня гемоглобіну в крові з 89,65,9 до 55,63,7 г/л (Р0,01). Припинення надходження токсину сприяло відновленню рівня гемоглобіну до початкового показника.

Концентрація одного із метаболітів оксиду азоту - нітрит-аніону на 7-у добу Т-2 токсикозу була меншою від показника на початку досліду на 30%, а через 14 - перевищувала його на 35%. Після припинення надходження токсину вміст нітрит-аніону був на рівні початкових величин.

Як свідчать результати проведених нами досліджень, Т-2 токсин, навіть у субтоксичних дозах, проявляв виражений вплив на всі показники, які безпосередньо або опосередковано пов'язані з обміном оксиду азоту. Однак, на нашу думку, їх слід розглядати з точки зору процесів, що відображають утворення активних форм кисню та стимулюють процес ліпопероксидації.

Встановлено виражений вплив Т-2 токсину на вміст циклічних нуклеотидів у крові поросят. Зокрема, на 7-у добу після надходження токсину вміст cАМP зростав на 41%, а cGМP - на 76%. На 14 добу рівень cАМP підвищувався у порівнянні з початковим майже в 3 рази, тоді як рівень cGМP залишався на рівні попереднього (P0,001 та P0,02 відповідно). Після припинення надходження токсину впродовж 14 діб показники cАМP і cGМP були на рівні початкового.

Підвищення концентрації cАМP та cGМP у крові поросят може бути обумовлене порушенням співвідношення між процесами синтезу цих речовин (аденілат- та гуанілатциклаза) і процесами розпаду (фосфодиестераза).

Одночасно встановлено порушення співвідношення між cАМP та cGМP, яке проявилось на 7-у добу незначним його зменшенням, а в подальшому зростанням (P0,05). Після припинення надходження токсину співвідношення cАМP/cGМP було на рівні початкових величин.

Концентрація сечової кислоти в крові поросят на 7-у добу після надходження токсину зменшувалась в 2,6 рази і зберігалась на низькому рівні на 14-у добу (Р0,001). Припинення надходження токсину сприяло відновленню концентрації сечової кислоти, а її показник був меншим від початкового лише на 12%.

Зменшення концентрації сечової кислоти в крові поросят може бути обумовлене дефіцитом субстрату (аденіну) з одного боку та зниженням активності ксантиноксидази з іншого.

Отже, оцінюючи стан обміну оксиду азоту, циклічних нуклеотидів та сечової кислоти в організмі поросят за Т-2 токсикозу, слід відзначити безперечний вплив Т-2 токсину на ці показники. Детальний аналіз отриманих результатів дав можливість встановити невідомі сторони механізму дії токсину на організм тварин та відкрив нові шляхи для пошуку засобів лікування і профілактики Т-2 токсикозу.

Протекторна дія нукливету за Т-2 токсикозу поросят

Незважаючи на різноманітні методи детоксикації кормів, все таки значна частина метаболітів плісеневих грибів надходить в організм. Власне тому одним із перспективних напрямів зниження негативного впливу мікотоксинів є посилення їх ендогенної дезінтоксикації.

Нукливет - це комплекс полірибонуклеотидів або низькомолекулярна РНК, виділена з біомаси дріжджів. Препарат містить не менше 15% азоту та 8% фосфору у перерахунку на суху речовину, із співвідношенням азоту до фосфору від 1,64 до 1,96. Застосовується для антитоксичної, антиоксидантної, протизапальної терапії і профілактики хвороб продуктивних та дрібних тварин.

Незалежно від дії Т-2 токсину у різних дозах, більшість біохімічних показників поросят піддавались загальним закономірностям. Якщо рівень загального білка в плазмі крові через 7 днів залишався без змін або зростав, то через 14- в обох дослідах знижувався. Припинення надходження Т-2 токсину дало можливість нормалізувати рівень загального білка до показника на початку досліду.

Одночасне введення Т-2 токсину та нукливету супроводжувалось різким зниженням рівня загального білка через 7 днів в першому досліді і залишалось без змін у другому. Через 14 днів в обох дослідах цей показник зростав, що дає можливість говорити про стимулюючий вплив нукливету на синтез білка.

За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг та нукливету 5 мг/кг маси тіла встановлено підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові на 7-у добу токсикозу, на 14-у добу після припинення надходження токсину та на 14-у добу після одночасного введення токсину та нукливету.

Рівень глюкози в плазмі крові за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг та нукливету 2 мг/кг маси тіла поступово зменшувався, а найменший показник був встановлений на 7-у добу після одночасного застосування токсину та нукливету і становив 2,810,10 відносно контролю 3,470,14 ммоль/л (Р0,02). Однак на кінець досліду цей показник нормалізувався і складав 3,000,40 ммоль/л.

Дія Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг сприяла різкому зниженню рівня глюкози з 3,990,11 до 1,330,23 ммоль/л (Р0,001). За тиждень після одночасного застосування нукливету та Т-2 токсину цей показник зростав і статистично не відрізнявся від рівня на початку досліду. На 14-у добу рівень глюкози зменшився до 1,790,09 ммоль/л (Р0,001), але був більшим на 34% від аналогічного періоду при надходженні лише самого токсину.

Введення Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг упродовж 2-х тижнів сприяло зниженню активності АсАТ майже на 80%, АлАТ-на 22%. Припинення надходження токсину супроводжувалось подальшим зниженням активності цих ферментів. Ін'єкції нукливету у дозі 2 мг/кг маси тіла сприяли зростанню активності АлАТ до рівня контрольних величин, АсАТ більше ніж у 1,5 рази порівняно з періодом надходження лише токсину.

Дещо інша закономірність встановлена щодо активності амінотрансфераз за дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг. Зокрема, якщо активність АсАТ зменшувалась на 40%, то АлАТ зростала майже на 80%. За двохтижневого припинення надходження Т-2 токсину активність АсАТ відновлювалась, тоді як активність АлАТ продовжувала зростати. За сукупного введення Т-2 токсину та нукливету у дозі 5 мг/кг маси тіла протягом 7 діб продовжувалась виявлена тенденція зниження активності АсАТ та підвищення АлАТ, але уже на 14 добу після їх такого застосування були встановлені зрушення, направлені на нормалізацію активності ферментів, що досліджувались.

Рівень кальцію в плазмі крові поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг поступово зменшувався протягом дослідного періоду. Одночасно виявлено зростання рівня фосфору. Співвідношення між Са і Р залишалося низьким до кінця експерименту. Одночасно виявлено зниження рівня Мg, а найменший його показник був встановлений через 14 днів після одночасного введення Т-2 токсину та нукливету. Отже, нукливет у дозі 2 мг/кг маси тіла не забезпечував нормалізацію обміну мінеральних речовин.

За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг встановлені подібні зміни. Якщо рівень кальцію упродовж 14 діб згаданого вище токсикозу суттєво не змінювався, то рівень фосфору зростав з 1,880,16 до 2,180,17 ммоль/л, а співвідношення між ними зменшувалось з 1,37 до 1,26. При застосуванні нукливету в дозі 5 мг/кг підвищувався рівень Са і Р, а співвідношення між ними складало 1,74, що відповідає величинам фізіологічного показника. Рівень Мg протягом 14 днів дії лише токсину знижувався на 40%. Ін'єкції нукливету сприяли нормалізації цього показника.

Надходження токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла зумовило порушення системи глутатіону. Зокрема, ГР-активність була меншою від початкової величини у 5,4 рази, а ГП - у 4,8 рази. Концентрація вільних сульфгідрильних груп зменшувалась на 64%.

При застосуванні нукливету у дозі 5 мг/кг маси тіла ГП-активність зростала і перевищувала показник за надходження лише Т-2 токсину на 68%, концентрація вільних сульфгідрильних груп на 49%, а концентрація вільних радикалів була в 2 рази меншою. До того ж, не було встановлено позитивного впливу нукливету на ГР- активність.

Концентрація гемоглобіну через добу у тварин контрольної групи зменшувалась у 2,2 рази, в дослідній - у 1,6 рази. Через 7 діб вміст гемоглобіну був меншим від величини на початку досліду в 1,4 та 1,3 рази відповідно, а через 14 - був однаковим у тварин контрольної та дослідної груп.

Кольоровий показник крові котів в обох групах зменшувався, що свідчить про розвиток гіпохромної анемії. Однак її ступінь був неоднаковим. Зокрема, через 7 днів після надходження Т-2 токсину в контрольній групі насиченість еритроцитів гемоглобіном зменшувалась на 40%, тоді як у дослідній лише на 21%. Але до закінчення експерименту кольоровий показник в обох групах був однаковим.

Т-2 токсикоз супроводжувався лейкопенією, яка була найбільш вираженою через 7 днів. Однак на кінець досліду кількість лейкоцитів у тварин дослідної групи була меншою від показника на початку досліду в 1,8 рази (Р<0,05), тоді як у контрольній - у 4,6 рази (Р<0,01).

Кількість тромбоцитів через добу після надходження токсину у тварин контрольної групи збільшилась у 1,4 рази, тоді як у дослідній залишалась без змін. У подальшому встановлена тромбоцитопенія, а на кінець досліду кількість тромбоцитів у тварин контрольної групи була меншою від величини показника на початку досліду у 9,3 рази, тоді як у дослідній - у 4,5 рази.

У лейкограмі виявили еозинофілію, лімфоцитопенію та зсув ядра нейтрофілів вліво. Проте ці зміни у крові тварин, яким задавали унітіол, були меншими. Зокрема, у тварин контрольної групи кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшувалась через добу у 4,3 рази, тоді як у дослідній лише у 2,5 рази. У наступному цей показник у тварин контрольної групи зменшувався, а у дослідних залишався на рівні попереднього. Через 14 діб знову встановлено збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів у крові тварин контрольної групи, тоді як у дослідних їх кількість не змінювалася. Кількість лімфоцитів до закінчення експеримену у крові котів контрольної групи зменшувалась у 1,8 рази, тоді як у котів дослідної - у 1,4 рази.

Отже, клінічні ознаки, поведінкові реакції, маса тіла, гематологічні показники та лейкограма крові котів дослідної групи свідчать про протективну дію унітіолу за Т-2 токсикозу.

Захисна дія унітіолу за Т-2 токсикозу поросят

Аналізуючи клінічні ознаки у поросят, слід відзначити, що найбільш виражений їх прояв реєструвався з 12-го дня Т-2 токсикозу і характеризувався втратою блиску та скуйовдженістю щетини, шкіра набирала сірий колір, погіршувався апетит, а в деяких тварин через 10-15 хвилин після згодовування корму з токсином виникала блювота. Була помітною затримка росту, а середньодобові прирости в період надходження Т-2 токсину становили лише 55 г, тоді як в підготовчий період 294 г.

Після припинення надходження токсину загальний стан тварин поліпшився, покращився апетит, поступово зникали клінічні ознаки згаданого вище токсикозу, а середньодобові прирости у поросят збільшились до 305 г.

У період одночасного надходження в організм поросят Т-2 токсину та унітіолу клінічні ознаки токсикозу були непомітними. Відзначалось добре поїдання корму, а середньодобові прирости за 14 діб одночасного згодовування Т-2 токсину та унітіолу склали 238 г.

У поросят, які піддавались отруєнню Т-2 токсином, розвивалась диспротеїнемія, яка на 14 добу токсикозу характеризувалась зростанням рівня загального білка на 40% та одночасним зниженням рівня альбуміну на 38%. Після припинення надходження Т-2 токсину упродовж двох тижнів рівень загального білка був меншим порівняно з показником на початку досліду на 17%, а порівняно з періодом надходження токсину на 41%. Вміст альбуміну залишався без змін. Застосування унітіолу сприяло нормалізації рівня загального білка, хоча вміст альбуміну був нижчим від початкових величин на 32%. Показники небілкового азоту в період надходження Т-2 токсину не зазнавали вірогідних змін. Лише в період припинення надходження токсину встановлено їх підвищення. Особливо це стосується креатиніну, рівень якого зростав у 1,4 рази (Р<0,001). Застосування унітіолу упродовж двох тижнів сприяло нормалізації у плазмі крові рівня сечовини та зниженню рівня креатиніну до показника на початку досліду, що свідчить про покращення функціонування нирок, особливо процесу клубочкової фільтрації.

Аналізуючи показники обміну вуглеводів, слід відзначити різке їх зниження через два тижні Т-2 токсикозу. Зокрема, рівень глюкози в плазмі крові знижувався на 40%, пірувату на 34% (Р0,001 та Р0,01 відповідно), а лактат не виявлявся (табл. 8). Це свідчить про напруження гліколізу та значні енергетичні витрати організму на процес дезінтоксикації. Припинення надходження Т-2 токсину на 14 днів сприяло нормалізації рівня глюкози та лактату, лише рівень пірувату був зниженим (Р<0,05).

Застосування унітіолу за умов надходження Т-2 токсину проявило нормалізуючий вплив на процеси гліколізу. Зокрема, якщо протягом 7 діб встановлено зниження рівня глюкози та пірувату (Р0,01), то через 14 - рівень пірувату та лактату відповідав величинам на початку досліду, лише рівень глюкози був меншим на 43%.

Таблиця 8 Показники обміну вуглеводів у поросят за Т-2 токсикозу та застосуванні унітіолу, M±m, n=4

При дослідженні обміну мінеральних речовин у поросят встановлено зниження концентрації Са та Mg на 7-у добу токсикозу (Р<0,05). Це зумовило зменшення співвідношення між Са та Р з 2,09 до 1,46. На 14 добу згаданого вище токсикозу співвідношення між ними було на рівні попереднього.

Рівень Мg продовжував зменшуватися і на 14 добу складав 88% від початкової величини. Припинення надходження токсину впродовж 14 діб не забезпечувало нормалізації цих показників, за винятком магнію, рівень якого навіть перевищив дані на початку досліду на 10%. На 7-у добу після одночасного надходження Т-2 токсину та унітіолу рівень Мg не відрізнявся від початкових величин, а співвідношення Са до Р було низьким і становило 1,18. Через 14 діб після одночасного надходження Т-2 токсину та унітіолу виявлено тенденцію до нормалізації рівня кальцію та фосфору, про що свідчить їх коефіцієнт 1,34. Рівень магнію в цей період був меншим від початкового лише на 6%.

Заслуговує на увагу зростання в плазмі крові поросят рівня ТБК активного продукту (МДА). Зокрема, на 7 добу Т-2 токсикозу рівень МДА підвищився на 68% (Р<0,05), а на 14 - перевищував початкові величини у 1,6 рази (Р<0,01). Навіть після припинення надходження токсину концентрація МДА була вищою від показника контрольних величин на 36% (Р<0,05), що свідчить про ланцюгову реакцію в системі перекисного окиснення ліпідів. Одночасне надходження Т-2 токсину та унітіолу забезпечило зниження рівня МДА до початкового уже на 7-у добу і до кінця досліду.

Застосування унітіолу сприяло нормалізації осмотичної резистентності еритроцитів, що дає підстави стверджувати мембраностабілізуючий та антиоксидантний ефекти унітіолу.

Найбільш виражені зміни активності ферментів плазми крові поросят встановлені на 14-у добу після надходження Т-2 токсину, які проявилися зростанням активності АсАТ, ГГТ, ЛДГ та зниженням активності АлАТ. Після припинення надходження токсину активність ферментів, що досліджувались була на рівні контрольних показників, за винятком ЛДГ, активність якої залишалась високою, що є безперечним доказом компенсаторних процесів організму (табл. 9).

Таблиця 9 Вплив унітіолу на активність ферментів плазми крові поросят, M±m, n=4

Застосування унітіолу за Т-2 токсикозу проявило нормалізуючий вплив на активність амінотрансфераз у плазмі крові поросят. Активність ГГТ хоча і зросла, але її показник перевищував початковий на 51%, тоді як при надходженні лише Т-2 токсину - на 71%. Можливо, це відбувається завдяки стабілізуючому впливові унітіолу на стан плазматичних мембран, що і перешкоджає надходженню цього фермента в кров. Застосування унітіолу призвело до зниження активності ЛДГ, показник якої був меншим від початкового в 2,2 рази, а в порівнянні з періодом надходження токсину - в 3 рази. Зниження активності ЛДГ в плазмі крові проявилось нормалізацією рівня лактату. Зокрема, якщо в період надходження лише Т-2 токсину лактат у плазмі крові поросят не виявлявся, то введення унітіолу сприяло відновленню його показника до величин на початку досліду. Зниження активності ЛДГ у плазмі крові свідчить про позитивний вплив унітіолу на стан мембран клітин. На нормальну активність цього фермента в організмі вказує рівень лактату та пірувату в плазмі крові поросят, обмін яких забезпечується лактатдегідрогеназою.

Отже, застосування унітіолу поросятам у дозі 30 мг/кг маси тіла на тлі хронічної форми Т-2 токсикозу сприяє нормалізації загального стану, обміну білків та вуглеводів, зменшує концентрацію малонового діальдегіду, проявляє стабілізуючий ефект на осмотичну резистентність еритроцитів та забезпечує збільшення приростів у 4 рази.

Діагностика Т-2 токсикозу

Отримані нами результати клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень можуть бути розглянуті з метою їх використання для постановки діагнозу на Т-2 токсикоз тварин та як такі, що передують хіміко-токсикологічним дослідженням.

Діагностика Т-2 токсикозу повинна складатися: 1 - обстеження тварин (з метою виявлення глибини Т-2 токсикозу); 2 - мікотоксикологічний аналіз корму.

Враховуючи те, що наші дослідження були проведені на поросятах та лабораторних тваринах, тому рекомендовані нами діагностичні тести у більшій мірі будуть стосуватись Т-2 токсикозу свиней.

Підозрою на наявність Т-2 токсину у кормі може бути поведінка тварин. У першу чергу, слід звернути увагу на те, що під час прийому корму, контамінованого Т-2 токсином, тварини проявляють “обережність”, періодично відходять від годівниць, труть п'ятачок передніми кінцівками, жадібно п'ють воду, що є свідченням подразливої дії згаданого вище токсину. Ознакою подразливої дії є посилення салівації, яка проявляється виділенням слини та достатньо зволоженого нею корму з ротової порожнини. Часто тварини намагаються викинути уражений корм із годівниць.

Характерною ознакою наявності Т-2 токсину у кормі є блювота, яка виникає у поросят через 10-15 хвилин після його прийому. Як правило, після цього тварини відмовляються поїдати уражений корм, або ж використовують його дуже неохоче. У свиней можливий пронос, хоча, у більшості випадків, спостерігається розрідження калових мас.

До специфічних ознак хронічної форми Т-2 токсикозу свиней слід віднести появу виразок на губах та п'ятачку через 8-10 діб після використання корму з Т-2 токсином. У тварин поступово розвиваються анемічні явища, які характеризуються блідістю слизових оболонок та сірим відтінком шкіри.

У поросят спостерігається затримка росту, а середньодобові прирости зменшуються на 20-50%. Захворювання не передається ні контактним, ні повітряно-крапельним шляхом, а застосування хіміотерапевтичних засобів не дає бажаного результату.

Картина крові у перші дні захворювання характеризується збільшенням кількості лейкоцитів та тромбоцитів, які у подальшому змінюються лейкопенією та тромбоцитопенією. Крім того, виявляють зниження рівня гемоглобіну, а інколи кількості еритроцитів (еритропенія).

Для діагностики Т-2 токсикозу має значення аналіз лейкограми. При Т-2 токсикозі свиней спостерігають нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом ядра нейтрофілів вліво. У крові збільшується кількість юних та особливо паличкоядерних нейтрофілів, а кількість сегментоядерних зменшується. Серед агранулоцитів виявляють лімфоцитопенію та моноцитоз.