Токолітичні властивості вінборону

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Незважаючи на численні дослідження етіології та патогенезу невиношування вагітності, в Україні частота цієї патології складає від 10 до 25 % від загальної кількості вагітностей. Передчасні пологи залишаються однією з провідних причин перинатальної захворюваності та смертності. Загроза переривання ускладнює перебіг вагітності майже у 40 % жінок. За даними ВООЗ, частота самовільних викиднів складає 10-20 %, передчасних пологів - 2-7 % (Богатырева Р.В. и соавт., 1999; Абрамченко В.В., 2003; Астахов В.М. и соавт., 2003; Венцковський Б.М. и соавт., 2005).

Невиношування вагітності являє собою поліетіологічний симптомокомплекс, у розвитку і реалізації якого беруть участь найважливіші системи організму матері і плода. Фізіологічні пологи складають менше третини від їх загальної кількості, неускладнений перебіг вагітності спостерігається менш ніж у 8 % здорових жінок (Астахов В.М. и соавт., 2003; Жилка Н.Я., 2003). Активно проводяться дослідження по вивченню клінічних та теоретичних аспектів патогенезу передчасних пологів. Разом з тим, ряд положень, викладених в них, також неоднозначно трактується авторами і залишається дискутабельним (Бороян Р.Г., 1997; Абрамченко В.В., 2003; Венцковський Б.М. и соавт., 2005).

Тому в останні десятиріччя дана проблема знаходиться в центрі пильної уваги вітчизняних та зарубіжних дослідників. Сьогодні в комплексній профілактиці та лікуванні невиношування вагітності та передчасних пологів використовують бета-2 і альфа-2-адреноміметики, нейротропні, міотропні спазмолітики, антагоністи іонів кальцію, інгібітори фосфодіестерази, антибра-дикінінові препарати, блокатори Н1-гістамінових рецепторів, антагоністи і блокатори рецепторів окситоцину, ГАМК-ергічні засоби, нітрати, магнію сульфат, гормональні препарати, інгібітори синтезу простагландинів, препарати, що покращують реологічні властивості крові, коректори тканинного метаболізму. Незважаючи на величезний арсенал лікарських засобів, дана проблема фармакотерапії цих станів залишається невирішеною (Кирющенков А.П., 2002; Венцківський Б.М., 2005; Медведь В.И., 2005). Це пов'язане як з недостатньою ефективністю, так і з наявністю практично у всіх зазначених лікарських засобів побічних ефектів з боку матері і плоду, що, на жаль, обмежує їх застосування (Машковський М.Д., 2003; Ципкун А.Г. і співавт., 2004; Медведь В.И., 2005).

У зв'язку з зазначеним, нашу увагу привернув новий вітчизняний спазмолітик вінборон (2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламіноментил-5-оксибензофурану гідрохлорид), ресинтезований на НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” фенікаберан (Безпалько Л.В. і співавт., 1998), якому властивий широкий спектр фармакологічних властивостей, що доповнюють одна одну: спазмолітична, знеболююча центральна та місцева, антиоксидантна, антиагрегантна, антигіпоксична, імуномодулююча, активуючий вплив на мікроциркуляторні та репаративні процеси (Степанюк Г.І. і співавт., 2002; Степанюк Н.Г., 2002; Пашинська О.С., 2004; Коньков Д.Г., 2005). Всі ці властивості препарату органічно вписуються в патогенез невиношування та можуть позитивно вплинути на перебіг передчасних пологів, що і стало предметом нашого дослідження. Попередніми дослідженнями встановлено, що вінборон не володіє мутагенною, ембріотокичною та тератогенними діями (Храпцун В.А., 2000).

Мета дослідження. Дати експериментальне обґрунтування доцільності застосування вінборону в акушерській практиці як токолітичний засіб.

У відповідності з поставленою метою планується вирішити такі завдання:

1. Дослідити вплив вінборону на скорочувальну активність матки тварин в дослідах in vitro та in vivo.

2. Вивчити вплив вінборону на перебіг вагітності на моделях передчасних пологів.

3. Визначити вплив вінборону на антенатальний та постнатальний розвиток щурів при експериментальному недоношуванні.

4. Дослідити механізми токолітичної дії вінборону.

5. Обґрунтувати доцільність застосування вінборону як токолітика.

1. Матеріали і методи дослідження

Експериментальні дослідження виконані на 450 безпородних молодих білих щурах масою 150-170 г (термін гестації 20-22 діб), in vitro - на 20 препаратах гладеньких м'язах матки звичайних свиней та на 112 препаратах гладеньких м'язів матки, які були взяті від вагітних 224 щурів лінії Вістар. Комітетом з біоетики ВНМУ ім. М.І. Пирогова (протокол №9 від 15 березня 2006 р.) встановлено, що проведене дослідження не суперечить загально прийнятим біоетичним нормам з дотриманням відповідних міжнародних положень стосовно проведення експериментальних досліджень.

Досліди проводились з врахуванням вимог належної лабораторної практики (GLP) згідно з Методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України (Стефанов О.В., 2001). Всі больові маніпуляції та евтаназія тварин проводились під ефірним та тіопенталовим наркозом. Дослідження проводили в лабораторії кафедри фармакології Вінницького Національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, сертифікованої ДФЦ МОЗ України (посвідчення №51 від 30.05.2002).

В дослідах використовували ін'єкційну лікарську форму вінборону у вигляді ліофілізованого порошку в ампулах по 0,01 (НВЦ „Борщаговський ХФЗ”, м. Київ) та препарати порівняння - ампульний розчин но-шпи (“Сhinoin Sanofi” Угорщина), ампульний розчин партусистену (фенотерол гідробромід) (“Boehringer Ingelheim”, Німеччина).

На першому етапі досліджень вивчали утеролітичну активність вінборону in vitro на ізольованих відрізках рогу матки вагітних і невагітних щурів в діапазоні концентрацій 5х10-6 - 1х10-4 М. Токолітичну активність препарату оцінювали за показниками частоти, амплітуди маткових скорочень, їх тривалості та величини базального тонусу смужки вагітної матки. Для визначення ступеня утеролітичного ефекту вінборону розраховували середньоефективну концентрацію препарату (ЕС50) в діапазоні доз 5х10-6 - 1х10-4 М та її довірчі межі за допомогою графічного методу програм Origin 5.0 та Excel. Дію вінборону in vivo на скоротливу діяльність матки вивчали при однократному внутрішньовенному (в/в) введенні у вигляді 0,5% розчину в дозах 2,5, 5 та 10 мг/кг. ЕД50 вінборону, но-шпи були розраховані за методом, заснованим на лінійній залежності ефекту від випробуваних доз (Штабський Б.М. і співавт., 1980).

Вплив вінборону та но-шпи на перебіг неускладненої вагітності оцінювали за терміном настання пологів і станом новонароджених тварин. Були використані дві експериментальні моделі невиношування вагітності (Риженко И.М.), коли передчасні пологи відтворювались при введенні сильних агоністів скорочень матки, таких як окситоцин (в/м 5 МО 3 рази на добу) та естрадіол дипропіонат (в/м 150 мкг/кг 1 раз на добу) з 18 по 21 та з 20 по 21 добу гестації відповідно. Для дослідів використовували ампульний розчин окситоцину (“Біолек”), розчин естрадіолу діпропіонату 0,1% (ЗТ “Здоров'я”, Харків). Тварини були розподілені на відповідні групи: 1 - контроль, 2 - тварини, яким моделювались передчасні пологи, шляхом введення вищезазначених утеротонічних препаратів, 3 - на моделі передчасних пологів вводився вінборон в дозі ЕD50 - 4,5 мг/кг 1 раз на добу, з 18 по 21 добу гестації, 4 - на моделі передчасних пологів водився вінборон в дозі 9 мг/кг 1 раз на добу, з 20 по 21 добу вагітності, 5 - на моделі передчасних пологів вводилась но-шпа в дозі 3,2 мг/кг 1 раз на добу, з 18 по 21 добу гестації, 6 - на моделі передчасних пологів водилась но-шпа в дозі 6,4 мг/кг 1 раз на добу, з 20 по 21 добу вагітності.

Ефективність дії вінборону оцінювали на підставі терміну настання пологів і стану плодів, які народились (середньої маси тіла, наявність мертвонароджуваності). Було вивчено стан потомства до кінця антенатального періоду та досліджено вплив вінборону на постнатальний розвиток щурів (Дроговоз С.М. і співавт., 2001). Оцінювали фізичний розвиток потомства: динаміку маси щуренят, терміни відлипання вушної раковини, обростання шерстю, відкривання очей, прорізування різців, відкриття піхви, опускання сім'яників); становлення рухової активності (тест “горизонтальна мотузка”), сенсорно-рухової (рефлекс перевертання) на 5 день життя в період вигодовування. Досліджували рухову та емоційну поведінку і властивості до координації рухів в тесті “відкрите поле” у потомства та здатність до навчання, пам`яті (формування умовних рефлексів та збереженням отриманих навичок). Фізичну витривалість щурів визначали за допомогою плавальної проби. Здатність запобігати стресову ситуацію вивчали за допомогою модифікованої методики Хендерсона, 1999.

Стан кровообігу матки вагітних щурів оцінювали за величиною показників електропровідності, які визначали за допомогою індикаторного приладу для визначення динаміки мікроциркуляції в зоні вимірювання (Коньков Д.Г. і співавт., 2005).

Фармакологічний аналіз рецепторного механізму дії вінборону проводили з використанням ряду фармакологічних індикаторів на моделях ізометричної скорочувальної активності матки in vitro: з анаприліном в концентраціях 5х10-11 М, 2,5х10-10 М та 1х10-9 М, з ацетилхоліном в концентраціях 5Ч10-7 - 5Ч10-6 М (Рыженко И.М., 1999). Вплив вінборону на системи енергозалежного транспорту іонів у субклітинних мембранних структурах гладенького м'язу матки свиней досліджувався in vitro (Палладин Г.А., 2003). Для вивчення впливу вінборону на метаболічні процеси в матковому м'язі був використаний протокол стимуляції скорочення гіперосмотичним розчином КСl (Kaneda T., 1998). Дослідження NO-залежних механізмів інгібування скоротливої активності міометрію щурів під дією вінборону проведено в Інституті фармакології і токсикології АМН України на матеріалі взятому від вагітних 15 щурів лінії Вістар за методом Ballinger S.W., 2000.

Статистична обробка результатів була виконана за методами варіаційної статистики з визначенням t-критерію Стьюдента за допомогою спеціалізованих програм на IBM ПК.

2. Результати дослідження та їх обговорення

На першому етапі дослідження in vitro вивчався вплив вінборону на спонтанну скорочувальну діяльність матки вагітних щурів в діапазоні концентрацій 5х10-6 - 1х10-4 М. Встановлено, що ЕС50 вінборону складала 4(3,6ч4,4)х10-5 М.

Депримуюча дія вінборону на гладенькі м'язи матки залежала від його концентрації: з підвищенням її розслаблюючий ефект препарату, що вивчається, на міометрій посилювався. Після припинення надходження вінборону до м'язової смужки утеролітичний ефект препарату тривав ще деякий час. Це супроводжувалось подальшим зниженням частоти скорочень міометрію, або навіть її повним припиненням. В високих концентраціях вінборону (8х10-5 та 1х10-4 М) скорочення взагалі припинялись. При концентрації препарату 5х10-6 М тривалість м'язового скорочення достовірно знижувалась до 6,7±0,6 с, але в подальшому цей показник практично не відрізнявся від вихідної величини 9,4±0,8 с. Після припинення дії препарату показники частоти, амплітуди, тонусу м'язового скорочення також були достовірно знижені в порівнянні з вихідними величинами. Ці дані можна розцінити як наявність у вінборону ефекту післядії, що співпадає з даними про аналогічну дію препарату на тонус судин (Коньков Д.Г., 2005). Доречно порівняти ЕС50 вінборону з іншими лікарськими засобами, які використовуються в якості токолітиків. Так, за даними літератури, ЕС50 партуситсену дорівнює 6,5х10-9М (Рыженко И.М., 1999), но-шпи - 4,1х10-6М (Tomoskosi Z. еt al., 2002), папаверину - 8,9х10-5М (Kaneda T. еt al., 1998). За величиною ЕС50 вказаних токолітиків та вінборону їх можна розташувати в такий ряд активності: партусистен > но-шпа > вінборон > папаверин.

В дослідах in vivo на вагітних щурах встановлено, що час виникнення токолітичного ефекту та його тривалість залежали від дози препарату. Так, при в/в введенні вінборону в дозі 2,5 мг/кг (5% від LD50) релаксація м'яза виникала вже через 3 хв після введення, а в дозі 5 та 10 мг/кг (відповідно 10 і 20% від LD50) - одразу після введення препарату. В залежності від доз препарату амплітуда змінювалась по-різному. Так, в дозах 5 мг/кг відзначалась двофазна депресія тонусу матки. Перша фаза - від моменту введення до 10 хв, друга - з 30 хв і до кінця спостереження. З 9 хв почала відновлюватись амплітуда скорочень, яка наприкінці досліду майже досягла початкової величини. В дозі 10 мг/кг амплітуда зменшувалась на 70% на 4 хв і на 85% в кінці експерименту і відповідно не відмічалась двофазна депресія тонусу матки. Суттєвих змін частоти скорочень в дозах 2,5 та 5 мг/кг від вихідної величини не відбувалось. В дозі 10 мг/кг на 7-9 хв частота зменшувалась на 50%, в порівнянні з вихідною величиною, і це зниження зберігалось до кінця експерименту. Слід зазначити, що зниження тонусу м'язового скорочення спостерігалось в усіх досліджуваних дозах вінборону (2,5, 5, 10 мг/кг). Для порівняльної оцінки утеролітичної активності вінборону та но-шпи розраховано їх ЕД50 (Штабський Б.М. с соавт., 1980), яка відповідно становила 4,5 (2,7ч6,3) та 3,2 (2,3ч4,1) мг/кг. За даними Риженко І.М. і співавт., 1995, ЕД50 партусистену дорівнює 3,9 мкг/кг. Тобто, порівнюючи наведені дані, слід відмітити, що за величиною ЕД50 вінборон практично співставляється з но-шпою, поступаючись партусистену.

В умовах гіпертонусу матки, викликаного окситоцином, в дослідах in vitro на щурах встановлено, що в/в введення вінборону в дозі 4,5 мг/кг в такій же мірі, як і но-шпи 3,2 мг/кг та партусистену - 3,9 мкг/кг (дози, що дорівнюють їх ЕД50) викликало прогресуюче зниження амплітуди та тонусу м'язового скорочення матки (табл. 1).

Таким чином, отримані в ході експериментальних досліджень результати свідчать про наявність у вінборону, як і у но-шпи та партусистену, виражених токолітичних властивостей, що проявляється пригніченням індукованої окситоцином активності матки вагітних щурів. За цим показником вінборон співставляється з но-шпою та поступається партусистену.

Таблиця 1. Вплив вінборону на скорочувальну активність матки вагітних щурів на тлі попередньої стимуляції її окситоцином у дослідах in vivo (М±m, n=7)

Примітки: 1. * - статистично вірогідний результат відносно контролю (Р?0,05), 2. ** - статистично вірогідний результат відносно окситоцину (Р?0,05), 3. в дужках показана динаміка розслаблення відносно окситоцину.

Введення вінборону щурам так само, як і но-шпи, при неускладненій вагітності не порушувало строків гестації, сприяло народженню життєздатного потомства без ознак патології.

Токолітична дія вінборону знайшла підтвердженя на моделі передчасних пологів, які були індуковані окситоцином та естрадіолом. Із даних, які наведені в табл. 2, видно, що в групі тварин, яким вводили тільки окситоцин, пологи наступали на 3 доби раніше, ніж у інтактних щурів.

Таблиця 2. Ефективність дії вінборону і но-шпи при загрозі передчасних пологів, які викликані окситоцином, у щурів, (М±m, n=10)

Примітка. * - статистично вірогідний результат відносно контрольної патології (Р?0,05).

Введення вінборону та но-шпи в дозах, які досліджувались, на окситоциновій моделі невиношування, сприяло пролонгації строків гестації без ознак переношування потомства. При цьому за впливом на перебіг ускладненої вагітності вінборон в обох дозах практично не відрізнявся. Разом з цим, вінборон подібно до препарату порівняння запобігав мертвонароджуваності. Так, у щурів, яким вводили окситоцин, мертвонароджуваність складала 31,6 %, в той час, як на тлі вінборону та но-шпи мертвонароджуваність не спостерігалась.

Аналогічна дія препаратів спостерігалась на естрадіоловій моделі невиношування. Водночас вінборон в умовах невиношування, як і но-шпа, сприяв народженню щуренят, які за масою не відрізнялись від потомства, народженого при неускладненій вагітності: вказаний показник становив відповідно 5,32±0,25 г; 5,25±0,18 г; 5,1±0,3 проти 4,2±0,05 г в умовах патології (Р?0,05). Таким чином, в умовах модельного відтворення передчасних пологів у щурів, вінборон подібно до но-шпи, виявляв достовірну виразну токолітичну активність, що проявилось подовженням строків гестації без ознак переношування і народженням життєздатного потомства.

Разом з цим, вінборон на відміну від референс-препарату, поліпшував дослідницьку активність потомства, яке було народжено в умовах ускладненої вагітності, на що вказувало вірогідне прискорення в 2,4 рази вироблення умовного рефлексу пасивного уникнення, збільшував в 1,5 рази фізичну витривалість щуренят, в 1,9 рази вірогідно підсилював рухову та в 2 рази орієнтовну активність в тесті “відкрите поле”. В умовах фізіологічної та ускладненої вагітності обидва препарати не впливали на дослідницьку активність, не пригноблювали дослідницького рефлексу, не зменшували рухову активність та кількість заглядань. Отже, наведені дані дають підставу стверджувати, що в умовах як фізіологічної, так і ускладненої вагітності вінборон перевершує референс-препарат за динамікою показників спонтанної дослідницької активності, умовно-рефлекторної діяльності та фізичної витривалості потомства в постнатальному періоді.

В окремій серії дослідів нами встановлено, що в/в ведення вінборону (4,5 мг/кг) вагітним самкам щурів на тлі окситоцину викликало вирогідне зростання показника електропровідності тканин в ділянці матки. При цьому за ефективністю вінборон співставлявся з партусистеном, перевершуючи но-шпу. Така дія вінборону, як і референс препаратів, може бути ознакою поліпшення матково-плацентарного кровообігу, що, ймовірно лежить в основі їх сприятливого впливу на перебіг ускладненої вагітності.

Для вивчення можливих механізмів утеролітичних ефектів вінборону проведено фармакологічний аналіз його дії на основі порівняльної оцінки взаємодії препарату з різними агоністами скорочувальної діяльності матки.

Встановлено, що токолітична дія вінборону не пов'язана з стимуляцією гальмівних в2-адренорецепторів матки, на що вказувала відсутність релаксуючого ефекту вінборону на тлі анаприліну. Дослідженням спазмолітичної дії вінборону за рахунок М-холінорецепторів встановлено, що утеролітична дія вінборону непов'язана з дією через М-холінорецептори.

Враховуючи, що механізм токолітичної дії сучасних спазмолітиків повґязаний з їх впливом на обмін Ca2+, представляло інтерес дослідити вплив вінборону на транспорт цих іонів в матковому м'язі.

При дослідженні транспортної Са2+, Mg2+-АТФ-ази плазматичної мембрани виявлено, що вінборон у концентрації 10 мкМ практично не впливав на їх активність. В експерименті по вивченню активного неелектрогенного накопичення Ca2+ у саркоплазматичному ретикулумі досліджували Mg2+ -АТФ-залежну кальцієву помпу саркоплазматичного ретикулуму. Вінборон у діапазоні концентрацій 10-100 мкМ, абсолютно не впливав на Mg2+-АТФ-залежну акумуляцію Ca2+ у саркоплазматичному ретикулумі. Контрольні досліди щодо вивчення впливу вінборону на адсорбцію, у відсутності АТФ у середовищі інкубації, іонів Са2+ (у вигляді ізотопу 45Са2+) на мембранах субклітинних структур (ретикулум, мітохондрії) дали можливість зробити висновок: вінборон в концентраціях 10-100 мкМ не впливає на енергонезалежне зв'язування Са2+ з біологічними мембранами. Ці дані вказують на те, що, вінборон не здатний ефекторно модифікувати активність „повільних” мембранозв'язаних АТФ-залежних іон-транспортних систем міометрія (натрієва, протонна та кальцієва помпи плазматичної мембрани; кальцієва помпа саркоплазматичного ретикулуму; Са2+-уніпортер мітохондрій).

Вивчення клітинних механізмів впливу вінборону на метаболічні процеси в матковому м'язі проведено in vitro на скорочення м'язу за допомогою гіперкалієвого розчину (60мМ). Встановлено, що послідовне введення вінборону гальмувало викликане гіперосмолярним розчином КCl скорочення інтактних смужок міометрія. Розслаблення подовжніх м'язів міометрія до рівня “напруги спокою” спостерігалось під впливом високих концентрацій вінборону (більше 10-5 М) в перфузійному розчині. Після дії більш низьких концентрацій вінборону (10-6 М) повного відновлення сили ізометричного скорочення не спостерігалось протягом тривалого часу (більше 1 год). Результати, які отримані при даній постановці досліду, можуть свідчити про те, що вінборон пригноблює амплітуду тонічного скорочення (енергетичну компоненту скорочення) подовжніх гладких м'язів міометрія, тобто впливає на внутрішньоклітинні енергетичні механізми.

Існують також інші механізми, які впливають на кальцієвий гомеостаз клітин міометрія. Так, концентрація кальцію в клітині може підвищуватись за рахунок виходу його з депо, наприклад саркоплазматичного ретикулума, при активації фосфатидилінозитолових (PI) каналів. Вважається, що одним з основних механізмів скорочень міометрія під впливом простагландинів є активація PI-сигнального шляху з саркоплазматичного ретикулума (вхід зовнішнього Са2+, PI-залежні осциляції [Ca2+]i) (Костерін С.О., 2001). Тому в наступній серії дослідів на ізольованих фрагментах рогу матки щурів був використаний експериментальний протокол, що дозволяє оцінити участь інших клітинних механізмів в процесі інгібування фазних скорочень міометрія під впливом вінборону на фоні стимуляції простагландином (ПГ) F2б. Встановлено, що вінборон спроможний знижувати скоротливу активність матки на фоні стимуляції вказаним простагландином. Оскільки скорочення матки, викликані простагландинами, є кальцій залежні (Костерін С.О., 2001), то можна припустити, що токолітична дія вінборону обумовлена, в певній мірі, перерозподілом кальцію в середину клітини.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що токолітичний ефект вінборону в певній мірі пов'язаний з кальцій - залежними механізмами релаксації. При цьому вінборон не впливає на повільні енергозалежні кальцієві канали, а, можливо, діє шляхом активації внутрішньоклітинних енергетичних систем, швидких кальцієвих та РІ-каналів.

При дослідженні NO-залежних механізмів дії вінборону встановлено, що на фоні підвищеного окситоцином, чи простагландином F2б тонусу м'язової смужки, препарат (10-8-10-4 М) призводить до її розслаблення. Після введення блокатора NO-синтази L-NAME (2х10-5 М) релаксуючий ефект вінборону повністю усувався. Вінборон в концентрації, близької до терапевтичної, обмежував скоротливу активність міометрія на певному рівні (близько 50 % ІІmax) навіть в умовах занадто сильної гормональної окситоцинової стимуляції, гальмував фазні скорочення міометрія, які обумовлені підвищенням продукції NO або NO-залежних релаксуючих чинників. Гальмування скорочень міометрія відбувалось, не дивлячись на стимулююче окситоцином накопичення констрикторних чинників. В наступній серії експериментів, коли постійно підтримувалася концентрація окситоцину, близька до напівмаксимальної (СИИ50=2,9х10-4 ОД/мл) і максимальної (СИИmax~1х10-2 ОД/мл), некумулятивне додавання вінборону (10-8-10-4 М) в перфузуючий розчин Кребса викликало зниження амплітуди тонічних скорочень і гальмування фазних скорочень міометрія. Водночас виявлено зв'язок між характером зміни кінетичних параметрів скорочення міометрія під дією вінборону і фізіологічною активністю ендометрія. Видалення ендометрія призводило до вираженого підвищення тонусу міометрія під впливом окситоцину (0,0005 ОД/мл), тоді як інтактні смужки відрізнялися переважно фазною активністю із стабільною амплітудою одиночних скорочень. Підтвердженням існування NO-залежних механізмів в токолітичному ефекті вінборону є блокування синтезу NO на інтактних смужках (СИИ50=2,6x10-5 М), що викликало зсув кривої “концентрація-ефект” вліво, тобто підвищувало ефективність дії вінборону, яке інгібує (СИИ50=2,1x10-6 М) подовжні гладенькі м'язи міометрія. Водночас тестування в таких же експериментальних умовах змін скоротливої активності міометрія у присутності но-шпи (10-7-10-4 М) не виявило достовірних відмінностей між реакціями гладеньких м'язів на інтактних та денудурованих смужках. Отримані дані дають підставу припустити, що характерною особливістю утеролітичної дії вінборону, що виражається в антагонізмі з окситоцином і гальмуванні стимулюючої фазної активності міометрія, мабуть, є підвищення продукції NO в ендометрії і активація NO-залежних механізмів релаксації гладеньких м'язів. Враховуючи, що токолітичний ефект вінборону краще проявлявся в присутності ендометрію, можна зробити висновок про ендометрійзалежні механізми токолітичної дії вінборону. Оскільки додаткове введення блокатора утворення NO-синтази повністю усувало релаксуючий ефект вінборону, можна припустити, що токолітичний ефект вінборону є NO-залежним.

На підставі проведених дослідів можна зробити заключення, що вінборону притаманний достатньо виразний утеролітичний ефект, за величиною якого він практично співставляється з но-шпою. В умовах експериментальної патології вінборон, як і но-шпа, подовжує термін вагітності без ознак переношування, профілактує мертвонароджуваність. Водночас досліджуваний препарат краще, ніж но-шпа, впливає на постнатальний розвиток потомства, особливо в умовах ускладненої вагітності, що ймовірно пов'язано з наявністю у нього антитигіпоксичного ефекту (О.В. Дякова, 2005). Враховуючи, що оксид азоту спроможний знижувати тонус гладком'язових структур, викликати протиішемічну та протигіпоксичну, дію, покращувати мікроциркуляторні поцеси в органах (Ципкун А.Г., 2003), можна припустити, що токолітичний ефект препарату та його сприятливий вплив на перебіг ускладненої вагітності у щурів в значній мірі обумовлений активуючим впливом вінборону на NO-синтазу маткового м'язу. Таким чином, в механізмах утеролітичної дії вінборону певне значення мають такі його властивості, як можливе підвищення активності оксиду азоту в ендометрії та активація NO-залежних механізмів релаксації гладеньких м'язів, спроможність стимулювати мікроциркуляторні процеси в вагітній матці за рахунок притаманних препарату вазодилататорних та антиагрегантних ефектів (Степанюк Г.І. і співавт., 2001; Коньков Д.Г., 2005). Отримані дані свідчать про можливість використання вінборону в якості токолітичного засобу.

Висновки

вінборон фармакологічний постнатальний рецепторний

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка спрямована на підвищення ефективності фармакотерапії невиношування вагітності шляхом використання вінборону, як лікарського засобу з токолітичною дією.

1. Вінборону притамана токолітична дія. В дослідах in vitro вінборон дозозалежно знижує амплітуду, тонус та частоту скорочення ізольованої смужки матки щурів в умовах її підвищеної окситоцином скоротливої активності: ЕС50 = 4х10-5 М. За величиною токолітичної активності у вагітних щурів в дослідах in vivo вінборон співставляється з но-шпою: ЕД50 дорівнює відповідно 4,5 (2,7ч6,3) та 3,2 (1,95 ч 4,45) мг/кг в/в.

2. Внутрішньовенне одноразове введення вінборону вагітним щурам в дозах 4,5 та 9 мг/кг, викликало прогресуюче зниження гіпертонусу матки, внаслідок введення окситоцину (0,5 ОД/кг), на 64 %.

3. Вінборон (4,5 та 9 мг/кг в/в) так само, як і но-шпа (3,2 і 6,4 мг/кг), не впливав на перебіг неускладненої вагітності у щурів, що проявлялось настанням пологів у відповідні терміни гестації та народженням доношеного життєздатного потомства.

4. Внутрішньовенне введення вінборону вагітним щурам в сумарних дозі відповідно 18 мг/кг на окситоциновій та естрадіоловій моделях невиношування, сприяв подовженню строків гестації без ознак переношування потомства, запобігав мертвонароджуваності. За вказаними показниками вінборон співставлявся з препаратом порівняння но-шпою. При цьому вінборон сприяв покращенню матково-плацентарного кровотоку у вагітній матці.

5. Вінборон, як і референс-препарат в умовах фізіологічної та ускладненої вагітності, не порушував антенатальний розвиток потомства (приріст маси тіла, фізичний розвиток, безумовно рефлекторну, дослідницьку та рухову активність). На відміну від но-шпи, вінборон в умовах патологічної вагітності профілактував ускладнення постнатального розвитку потомства, що проявлялось прискоренням в 2,4 рази вироблення умовного рефлексу активного та пасивного уникнення, в 1,5 рази збільшенням фізичної витривалості, в 1,9 рази рухової та в 2 рази орієнтовної активності щуренят.

6. Механізм токолітичної дії вінборону є ендометрій залежним, і, в певнії мірі, пов'язаний зі спроможністю препарату активізувати NO-залежні механізми релаксації м'язів. Водночас токолітичний ефект вінборону пов'язаний з кальцій залежними механізмами релаксації. При цьому препарат не впливає на повільні енергозалежні кальцієві канали, активує внутрішньоклітинні енергетичні системи. Вінборон не впливає на холіно- та в2-адренорецептори матки.

7. Результати проведених досліджень вказують на доцільність використання вінборону для попередження передчасних пологів та невиношування.

Література

1. Вінборон - лікарський засіб з політропними фаракологічними властивостями / Г.І. Степанюк, І.Л. Черешнюк, Н.Г. Степанюк, С.В. Сергєєв, О.В. Дякова, О.С. Пашинська, А.Б. Гордійчук, О.О. Столярчук, В.М. Черно-бровий, А.С. Шаламай // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002.- № 1.- С. 111-114.

2. Гордійчук А.Б., Степанюк Г.І. Дослідження токолітичної дії вінборону in vitro // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003.- Т.2, №2.- С. 640-641.

3. Степанюк Г.І., Гордійчук А.Б. Токолітична дія вінборону за умов експериментальних моделей передчасних пологів у щурів // Ліки.- 2004.- № 1-2.- С. 49-51.

4. Гордійчук А. Вплив похідного бензофурану на перебіг неускладненої вагітності у щурів // Ліки України.- 2004.- № 6.-С. 112-113.

5. Гордійчук А.Б., Степанюк Г.І. Дослідження NO-залежних механізмів інгібування скоротливої активності міометрію щурів під дією вінборону // Буковинський медичний вісник.- 2005.- Т. 9, № 2.- С. 70-71.

6. Деклараційний патент на корисну модель 3387, Україна, МПК 7 А61К31/00. Застосування 2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5-оксибензофурану гідрохлориду (вінборону) як утеролітичного засобу / Гордійчук А.Б., Степанюк Г.І., Гриб В.Д., Безпалько Л.В. - Заявл. 09.02.2004; Опубл. 15.11.2004, Бюл. №11.- 2 с.

7. Гордийчук А.Б., Степанюк Г.И. Токолитическое действие винборона при неосложненной беременности в условиях моделей преждевременных родов // Актуальні питання фармакології: Матеріали IV Української науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології. - Вінниця, 2004.- Ч. 2.- С. 39-40.

Размещено на Allbest.ru