Мета дослідження - вивчити стан глутатіон-залежної ферментної системи в умовах експериментальної бронхолегеневої патології та можливість корекції її порушень омега-3 поліненасиченими жирними кислотами.

Огляд літератури. В огляді літератури проведено ретельний аналіз сучасного стану знань про ферментну систему глутатіону в життєзабезпеченні й функціональній активності організму. Узагальнено основні відомості щодо хімічної будови, механізму біологічного впливу та ролі омега-3 поліненасичених жирних кислот у регуляції метаболічних процесів в організмі.

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведено на статевозрілих білих безпородних щурах-самцях масою 180-200 г, які перебували на стандартному раціоні харчування та утриманні у віварії.

Моделями бронхолегеневої патології були обрані експериментальні гострий і хронічний бронхіти та пневмосклероз.

Експериментальний гострий бронхіт викликали за допомогою високомолекулярного полімерного полісахариду - сефадексу А-25. Тваринам за допомогою дозуючого пристрою для інгаляційного введення сухих порошків під легким ефірним наркозом вводили сефадекс А-25 у дозі 5 мг на 1 кг маси тіла. Аерозольне введення сефадексу А-25 викликає розвиток у легенях гострого бронхіту й альвеоліту з формуванням зрілих макрофагальних гранульом, з максимальною виразністю захворювання на 7-у добу після введення полімеру (О.В. Макарова, 1996).

Експериментальний хронічний бронхіт викликали шляхом введення в паренхіму легені спиртового розчину туші в кількості 0,2 мл на 100 г маси тіла з наступним, через 20 днів, одноразовим введенням у хвостову вену 25 %-ної суспензії еритроцитів курей в кількості 0,2 мл на 100 г маси тіла. Через 3 місяці від початку моделювания одержували модель хронічного неспецифічного захворювання легень із чітко вираженими ознаками хронічного деструктивного бронхіту зі спазмом бронхів (В.П. Яценко и др., 1998).

Експериментальний пневмосклероз викликали за допомогою гістаміну. Тваринам під короткочасним ефірним наркозом робили триразове, із п'ятиденними проміжками, інтратрахеальне введення 10 г солянокислого гістаміну в 0,3 мл 0,9 % NaCl. Гістамін, викликаючи спазм легеневих артерій і вен, розширення капілярів і підвищення їхньої проникності, а також порушення легеневої вентиляції (бронхоспазм), призводить до розвитку в легенях тривалого гіпоксичного стану. Останній сприяє розростанню сполучної тканини. Стадія різко вираженої деструкції легень настає через 2 місяці після введення гістаміну (В.И. Успенский, 1952).

У роботі використано стандартизований препарат омега-3 ПНЖК - „Епадол” виробництва ЗАТ „Київський вітамінний завод”, м. Київ, Україна, реєстраційне посвідчення № Р/98/19А/8 від 15.10.1998 р. Цей новий лікарський препарат являє собою суміш з високим вмістом ефірів омега-3 поліненасичених жирних кислот. Він був розроблений в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України. Усі дослідження проведені на одній партії препарату.

Вплив омега-3 ПНЖК на стан глутатіон-залежної та монооксигеназної ферментних систем in vivo вивчали як на здорових щурах, так і на щурах, що мали вищезазначену бронхолегеневу патологію.

У дослідах in vitro вплив омега-3 ПНЖК на функціональний стан глутатіон-залежної ферментної системи в еритроцитах і цитозольній фракції печінки оцінювали після преінкубації 5,0 мл дослідного матеріалу з 0,12 г омега-3 ПНЖК, що відповідало середньотерапевтичній дозі (Н.А. Морозова, 2001).

При кожній експериментальній моделі тварини були розподілені на 6 груп: 1-у (контрольну) склали інтактні тварини; 2-у (дослідну) - здорові тварини, яким вводили препарат омега-3 ПНЖК перорально щодня в дозі 0,1 г/кг маси тіла протягом двох тижнів при експериментальному гострому бронхіті та одного місяця при хронічному бронхіті та пневмосклерозі; 3-ю групу - тварини з експериментальною бронхолегеневою патологією; 4-у групу склали тварини, яким спочатку вводили препарат омега-3 ПНЖК у дозі 0,1 г/кг щодня протягом двох тижнів при експериментальному гострому бронхіті та одного місяця при хронічному бронхіті та пневмосклерозі, а потім у них викликали експериментальну бронхолегеневу патологію; 5-у - тварини, яким на тлі експериментальної бронхолегеневої патології вводили препарат омега-3 ПНЖК у вищезазначеній дозі протягом двох тижнів при гострому бронхіті та одного місяця при хронічному бронхіті та пневмосклерозі; 6-у - тварини, яким вводили щодня перорально препарат омега-3 ПНЖК у дозі 0,1 г/кг маси тіла протягом двох тижнів при гострому бронхіті, одного місяця при хронічному бронхіті, пневмосклерозі. Потім у тварин викликали експериментальну бронхолегеневу патологію і після розвитку патології знову вводили препарат омега-3 ПНЖК у вищезазначеній дозі протягом одного тижня при гострому бронхіті та одного місяця при експериментальному хронічному бронхіті та пневмосклерозі (рис. 1).

Об'єктами дослідження були мікросомна та цитозольна (постмікросомна) фракції печінки, еритроцити. Забір матеріалу для досліджень здійснювали при суворому дотриманні правил роботи з експериментальними тваринами(Г.П. Червонская и др., 1998).

Тварин декапітували під легким ефірним наркозом.

Мікросомну фракцію печінки отримували методом диференційного центрифугування (N. Silman et al., 1965). Еритроцити виділяли за допомогою центрифугування на центрифузі ОПН-3 (зі швидкістю 3000 об/хв) із крові, що була стабілізована розчином гепарину (25 одиниць гепарину на 1 мл крові). У цитозольній фракції печінки та в еритроцитах визначали активність глутатіон-залежних ферментів: глутатіонредуктази (ГР) [КФ 1.6.4.2] (В.П. Верболович,
Л.М. Подгорная, 1987; А.И. Карпищенко и др., 1997), глутатіонтрансферази (ГТ) [КФ 2.5.1.18] (И.А. Переслегина, 1989; А.И. Карпищенко и др., 1997), глутатіонпероксидази (ГП) [КФ 1.11.1.9] (В.М. Моин, 1989; А.И. Карпищенко и др., 1997). В еритроцитах визначали вміст загального, окисненого (GSSG) та відновленого (GSH) глутатіону (В.Г. Чернышов, 1983). У мікросомній фракції печінки визначали вміст цитохромів Р-450 і b₅ (В.Н. Орехович, 1977). Концентрацію білка визначали за O. Лоурі (Р. Досон и др., 1991). Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом (В.В. Меньшиков, 1988). Результати досліджень піддавали статистичному аналізу. Вірогідність отриманих результатів визначали, використовуючи t-критерій вірогідності Стьюдента. Зміни вважали вірогідними при Р < 0,05.

Рис. 1. Загальна схема досліджень.

Результати досліджень та їх аналіз

Стан глутатіон-залежної ферментної системи та вміст цитохромів Р-450 і b₅ в еритроцитах і печінці щурів з експериментальною бронхолегеневою патологією. Проведені нами дослідження показали, що експериментальна бронхолегенева патологія призводить до змін активності глутатіон-залежних ферментів як в еритроцитах, так і в цитозольній фракції печінки щурів.

При гострому бронхіті відбувалося вірогідне підвищення активності ГП в еритроцитах на 3-ю, 7-у, 12-у та 18-у добу експериментальної патології більше, ніж у 2 рази (рис. 2). Підвищувалася активність ГР у цитозольній фракції печінки на 7-у, 12-у і18-у добу порівняно з контролем на 38,5 %, 28,3 % та 35,5 % відповідно (як це видно на рис. 2). Активність ГП у цитозольній фракції печінки підвищувалася на 12-у добу на 38,4 % (див. рис. 2). Активність ГТ при гострому бронхіті суттєво не змінювалась як у цитозольній фракції печінки, так і в еритроцитах.

Дослідження показників функціональ-ного стану глутатіон-залежних ферментів при хронічному бронхіті виявили порушення, що характеризувалися вірогідним зниженням активності ГТ на 21,3 % та підвищенням активності ГП на 38,0 % у цитозольній фракції печінки. При цьому в еритроцитах відбувалася активація ГП - на 124,5 %, тоді як активності ГР і ГТ відносно інтактних тварин не змінилися.

Пневмосклероз характеризувався більш

суттєвими змінами активності глутатіон-залежних ферментів, ніж експериментальні гострий та хронічний бронхіти. Розвиток пневмосклерозу супроводжувався активацією глутатіон-залежних ферментів у цитозольній фракції печінки на 75,0 %, 156,2 %, 17,9 % для ГР, ГП і ГТ відповідно порівняно з контролем. Активність ГП в еритроцитах підвищувалася в 3 рази, але активності ГТ і ГР практично не відрізнялися від контрольних значень.

Таким чином, аналізуючи отримані дані, нами було відзначено, що при всіх трьох змодельованих бронхолегеневих патологіях відбувається вірогідне підвищення активності ГП, одного із ключових антиоксидантних ферментів, і в цитозольній фракції печінки, і в еритроцитах, що може свідчити про посилення антиоксидантного захисту. Отже, визначення глутатіонпероксидазної активності еритроцитів можна використовувати як стабільний і чутливий біомаркер, що вказує на розвиток бронхолегеневої патології.

Наступним завданням роботи було дослідження вмісту глутатіону в еритроцитах при патологіях, що вивчалися. Проведені дослідження показали, що гострий бронхіт, хронічний бронхіт і пневмосклероз призводять до зниження вмісту відновленого глутатіону. При цьому ступінь зниження вмісту глутатіону пропорційний ступеню тяжкості захворювання. Так, при гострому бронхіті спостерігається тенденція до зниження рівня відновленого глутатіону на 7-у та 12-у добу експериментальної патології, і тільки на 18-у добу рівень відновленого глутатіону знижується на 20,0 % порівняно з контролем (рис. 3).При хронічному бронхіті та пневмосклерозі вміст відновленого й загального глутатіону вірогідно знижений, причому, зниження вмісту більше виражене при пневмосклерозі. Вміст відновленого й загального глутатіону при хронічному

бронхіті вірогідно нижче за контроль - на 25,6 % та 22,5 % відповідно, при пневмосклерозі - на 38,6 % і 38,0 % відповідно. Рівень окисненого глутатіону майже не змінювався. Отримані нами дані збігаються з результатами досліджень вмісту глутатіону в людей залежно від тяжкості протікання та періоду пневмонії (Т.П. Сандалова, 1982).

Таким чином, експериментальна бронхолегенева патологія різного генезу призводить до порушення гомеостазу в глутатіон-залежній системі печінки та крові білих щурів. Підвищення активності глутатіон-залежних ферментів при зниженому рівні глутатіону, на нашу думку, може свідчити про напруження компенсаторних механізмів антиоксидантної системи захисту організму.

В умовах бронхолегеневої патології порушується стан і монооксигеназної ферментної системи, яка містить цитохром Р-450 і b₅. Наші дослідження показали, що вміст цитохрому Р-450 у мікросомній фракції печінки зменшувався на 66,2 % при гострому бронхіті, на 53,8 % і майже на 43 % при хронічному бронхіті та пневмосклерозі відповідно (рис. 4). Вміст цитохрому b₅ істотно не змінювався при бронхолегеневих патологіях, що вивчалися. Отже, можна зробити висновок, що при бронхолегеневій патології порушується стан монооксигеназної системи, яка містить цитохроми Р-450 і b₅, що виконує важливу функцію детоксикації різних сполук у печінці.

Вплив омега-3 ПНЖК на стан глутатіон-залежної ферментної системи і вміст цитохромів Р-450 і b₅ в нормі та при експериментальній бронхолегеневій патології. Сьогодні розширюється використання різних сполук природного походження, які можуть брати участь в обмінних процесах тваринного організму, для корекції біохімічних порушень при патологічних станах. У зв'язку з цим актуальним є вивчення можливості використання екзогенних омега-3 ПНЖК для підвищення адаптаційних можливостей і корекції функціонального стану глутатіон-залежної та монооксигеназної ферментних систем в умовах бронхолегеневої патології різного генезу.

Результати, отримані при вивченні впливу омега-3 ПНЖК на глутатіон-залежну систему інтактних тварин, свідчать про різний характер їхнього впливу залежно від об'єкту (печінка або кров) та від тривалості використання цих кислот.

При введенні інтактним щурам омега-3 ПНЖК протягом двох тижнів вірогідно підвищувалася активність ГТ - на 28,3 % і ГР - на 96,3 % у цитозольній фракції печінки (рис. 5) та ГР - на 32,9 % - в еритроцитах. При введенні інтактним щурам омега-3 ПНЖК протягом 1-го місяця вірогідно підвищувалася активність ГР на 24,8 % у цитозольній фракції печінки (рис. 6), ГП і ГТ в еритроцитах на 62,4 % і на 22,6 % відповідно. Вміст загального, відновленого та окисненого глутатіону суттєво не змінювався.

Наші дослідження показали, що зміни в глутатіон-залежній системі, які виникають при. гострому бронхіті, хронічному бронхіті та пневмосклерозі підлягали корекції під впливом омега-3 поліненасичених жирних кислот.

Таким чином, отримані дані свідчать, о при експериментальному пневмосклерозі вплив омега-3 ПНЖК на стн глутатіон-залежної ферментної системи в печінці менше виражений, ніж при хронічному бронхіті. Відповідно до отриманих даних, активність ГП у цитозольній фракції печінки, одного із ключових ферментів антиоксидантної системи, при всіх трьох режимах введення омега-3 ПНЖК мала тенденцію до зниження, але все ж таки залишалася високою порівняно з інтактними щурами. Активність ферменту ГР, який підтримує пул відновленого глутатіону, при всіх режимах введення омега-3 ПНЖК була вірогідно вище показників інтактних щурів.

Коригуючий вплив омега-3 ПНЖК на активність глутатіон-залежних ферментів при пневмосклерозі визначено і в крові. При використанні цих кислот як профілактичного засобу активність ГР зросла, а інші показники практично не змінювалися. При лікувальному введенні омега-3 ПНЖК зареєстровано майже повне відновлення активності ГР, а ГП мала тенденцію до зниження своєї активності, проте залишалася вірогідно вище за показники у інтактних щурів. При цьому рівень відновленого, окисненого та загального глутатіону залишався зниженим на 32,9 %, 50,0 % та 35,9 % відповідно порівняно з інтактними щурами. У щурів із пневмосклерозом, які отримували омега-3 ПНЖК як лікувально-профілактичний засіб, не було виявлено особливих змін активності ГР в еритроцитах, проте активність ГП вірогідно знижувалася, порівняно з групою тварин, які не отримували препарат, на 31,8 %, але порівняно з інтактними щурами залишилася вище в 2,1 раза. Активність ГТ у тварин цієї групи вірогідно зростала порівняно з показниками у інтактних тварин. При такій картині активності глутатіон-залежних ферментів рівень відновленого глутатіону залишався зниженим відносно інтактних щурів, але мав тенденцію до підвищення відносно щурів із пневмосклерозом. При цьому рівень загального глутатіону зростав і наближався до цього показника у інтактних щурів.

Отже, найбільший ефект дії омега-3 ПНЖК в еритроцитах був виявлений при їхньому лікувально-профілактичному застосуванні, що виявилося у вірогідному зниженні активності ГП, нормалізації вмісту загального глутатіону та активності ГР, підвищенні рівня відновленого глутатіону.

Таким чином, з урахуванням отриманих результатів, можна вважати, що експериментальний пневмосклероз характеризується більш значними біохімічними порушеннями, ніж гострий та хронічний бронхіти. Імовірно, із цим пов'язаний і менший ефект дії омега-3 ПНЖК на глутатіон-залежну систему при даній бронхолегеневій патології.

При вивченні особливостей впливу омега-3 ПНЖК на стан монооксигеназної ферментної системи було встановлено, що вміст цитохрому b₅ у мікросомній фракції печінки суттєво не змінювався при їх введенні з профілактичною, лікувальною або лікувально-профілактичною метою при всіх трьох вивчених патологіях. Що стосується впливу омега-3 ПНЖК на вміст цитохрому Р-450, то при гострому бронхіті вони підвищували вміст цитохрому Р-450 на 92,6 %, 96,3 % та 92,6 % при введенні з профілактичною, лікувальною або лікувально-профілактичною метою відповідно (табл. 1).

При хронічному бронхіті й пневмосклерозі омега-3 ПНЖК виявляли односпрямований коригуючий вплив на вміст цитохрому Р-450 у мікросомній фракції печінки білих щурів. Використання омега-3 ПНЖК з профілактичною та лікувально-профілактичною метою у тварин з хронічним бронхітом призводило до вірогідного підвищення вмісту цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки на 113,5 % та 97,3 % відповідно, тобто відбувалося майже повне відновлення цього показника. При лікувальному введенні препарату протягом одного місяця щурам з модельованим хронічним бронхітом вміст цитохрому Р-450 залишався зниженим і не відрізнявся від цього показника у групи щурів з хронічним бронхітом, які омега-3 ПНЖК не

Таблиця 1 Вміст цитохрому Р-450 у мікросомній фракції печінки щурів за умов експериментальної бронхолегеневої патології різного генезу та введення омега-3 ПНЖК, нмоль/мг білка ( М ± m, n = 8)

Примітка. * - Р < 0,05 відносно контролю 1; ** - Р < 0,05 відносно контролю 2.

При експериментальному пневмосклерозі використання омега-3 ПНЖК з профілактичною та лікувально-профілактичною метою призводило до вірогідного підвищення вмісту цитохрому Р-450 у мікросомній фракції печінки на 56,5 % і 60,8 % відповідно відносно щурів з експериментальним пневмосклерозом. При лікувальному застосуванні омега-3 ПНЖК помітного впливу на вміст цитохрому Р-450 відзначено не було.

Таким чином, омега-3 ПНЖК суттєво підвищують вміст цитохрому Р-450 в печінці при експериментальних гострому та хронічному бронхітах і пневмосклерозі, а отже, значно посилюють детоксикаційні можливості організму відносно ендогенних токсинів, що утворюються при вказаних патологіях.

Для більш чіткого уявлення про механізм дії омега-3 ПНЖК у нормі і при патології нами були проведені досліди in vitro. Притаманна живому організму природа омега-3 ПНЖК уможливлює наявність у клітинах шляхів передачі сигналу як для самих полієнових кислот, так і для продуктів їхнього метаболізму, чим надійно забезпечує прояв біологічних властивостей даних субстанцій.

Широкий спектр біологічних ефектів надає омега-3 ПНЖК поліфункціональну дію. Втім, при не зовсім точному патогенетичному використанні вони можуть стати причиною розвитку ефектів, які не були заплановані, і дієвість цих кислот може виявитися нижчою від очікуваної.

Єдиним шляхом, який може допомогти уникнути тактичних помилок при використанні омега-3 ПНЖК як лікарського засобу, є чітке уявлення про механізм їхньої дії. Тому було важливо вивчити, як впливають омега-3 ПНЖК на стан глутатіон-залежної ферментної системи - безпосередньо чи опосередковано.

Вивчення впливу омега-3 ПНЖК на активність глутатіон-залежних ферментів і вміст глутатіону in vitro проводили з використанням цитозольної фракції печінки, крові та гемолізату еритроцитів здорових щурів і щурів з експериментальним гострим бронхітом. Дослідження проводили після періоду годинної преінкубації дослідного матеріалу з омега-3 ПНЖК.

Встановлено, що омега-3 ПНЖК за умов in vitro викликали підвищення активності глутатіон-залежних ферментів: ГР - на 63,1 % і ГП - на 72,6 % у цитозольній фракції печінки здорових щурів (рис. 8). Активність ГТ залишалася майже незмінною.

Досліди, проведені на цитозольній фракції печінки щурів з експериментальним гострим бронхітом, показали, що преінкубація цієї фракції з омега-3 ПНЖК протягом години призводить до підвищення активності ГТна 49,4 %, ГР - на 47,1 % і ГП - на 190,3 % порівняно з відповідними показниками у цитозольній фракції печінки щурів з експериментальним гострим бронхітом, що не була преінкубована з омега-3 ПНЖК (рис. 9).

У дослідах in vitro було встановлено, що преінкубація як крові, так і гемолізату еритроцитів інтактних щурів з омега-3 ПНЖК протягом години не призводила до змін активності ферментів ГТ і ГР. Одночасно активність ГП зросла на 110,7 % після преінкубації крові та на 128,4 % після преінкубації гемолізату еритроцитів. Вміст відновленого глутатіону знизився у 1,4 раза, вірогідно знижувався і вміст загального глутатіону.

Преінкубація крові або гемолізату еритроцитів щурів з експериментальним гострим бронхітом з омега-3 ПНЖК не призводила до змін активності ГТ і ГР. Активність ГП залишалася підвищеною і дорівнювала значенню цього показника у щурів з експериментальним гострим бронхітом при відсутності преінкубації зомега-3 ПНЖК. Вміст відновленого і загального глутатіону вірогідно знижувався.

Отже, результати проведених in vitro досліджень свідчать, що омега-3 ПНЖК сприяють підвищенню активності всіх трьох глутатіон-залежних ферментів у цитозольній фракції печінки, а також активності ГП в еритроцитах. Підвищення активності ферментів після преінкубації цитозольної фракції печінки та гемолізату еритроцитів з омега-3 ПНЖК вказує на можливість безпосереднього впливу цих кислот на ферментну систему глутатіону в організмі.

На підставі отриманих даних можна зробити висновок, що омега-3 ПНЖК за умов in vitro впливають на активність глутатіон-залежних ферментів і вміст глутатіону. До того ж, цей ефект є більш вираженим у цитозольній фракції печінки, ніж у крові.

Таким чином, проведені дослідження розширили наше уявлення про біохімічні механізми розвитку експериментальних гострого, хронічного бронхітів та пневмосклерозу, важливим ланцюгом яких, як виявлено, є зміни в глутатіон-залежній і монооксигеназній ферментних системах. При цьому простежується певна залежність ступеня порушень у цих системах від виду експериментальної патології.

Підсумовуючи дані про вплив екзогенних омега-3 ПНЖК на стан глутатіон-залежної і монооксигеназної ферментних систем при експериментальному гострому та хронічному бронхітах і пневмосклерозі, можна зробити висновок, що поліненасичені жирні кислоти сімейства омега-3 мають коригуючий вплив на вказані ферментні системи і, таким чином, можуть бути використані з профілактичною і лікувальною метою при вказаних бронхолегеневих патологіях.

Можливість корекції активностей глутатіон-залежної та монооксигеназної систем відкриває нові перспективи у вирішенні проблеми підвищення адаптаційних і компенсаторних можливостей організму, відновленні гомеостазу в життєвоважливих біохімічних системах в умовах патології, розширенні меж адекватності сприйняття того чи іншого несприятливого чинника впливу на організм у цілому або на окремі його клітини, підвищення ефективності лікування хворих із запальними захворюваннями бронхолегеневої системи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягало у встановленні особливостей змін у глутатіон-залежній ферментній системі при експериментальній бронхолегеневій патології різного генезу та обґрунтуванні можливості використання омега-3 поліненасичених жирних кислот для її реактивації. У ході роботи були зроблені такі висновки:

1. При експериментальному гострому бронхіті відбувається підвищення глутатіонредуктазної активності в цитозольній фракції печінки в 1,4 раза на 7-у добу, в 1,3 раза - на 12-у та 18-у добу, глутатіонпероксидазної активності - в 1,4 раза на 12-у добу розвитку патології порівняно з контролем. В еритроцитах підвищується глутатіонпероксидазна активність на 3-ю добу розвитку патології в 2,6 раза, на 7-у - в 2,0 рази, на 12-у - в 2,8 раза та на 18-у - в 2,2 раза. Істотно знижується вміст цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки: в 3,0 рази, в 2,1 раза та в 1,6 раза відповідно на 7-у, 12-у та 18-у добу розвитку гострого бронхіту.

2. Експериментальний хронічний бронхіт супроводжується зниженням глутатіонтрансферазної активності в 1,3 раза й підвищенням глутатіонпероксидазної активності в 1,4 раза в цитозольній фракції печінки. При цьому в еритроцитах глутатіонпероксидазна активність підвищується у 2,2 раза. У мікросомній фракції печінки знижується вміст цитохрому Р-450 в 2,2 раза.

3. В умовах експериментального пневмосклерозу глутатіонредуктазна і глутатіонпероксидазна активності в цитозольній фракції печінки підвищуються відповідно в 1,7 і 2,5 раза, глутатіонпероксидазна активність еритроцитів зростає майже в 3,0 рази. Вміст цитохрому Р-450 у мікросомній фракції печінки знижується в 1,7 раза.

4. При досліджених експериментальних бронхолегеневих патологіях, особливо при пневмосклерозі, спостерігається зниження вмісту відновленого глутатіону в еритроцитах. Вміст відновленого глутатіону при гострому бронхіті вірогідно знижується в 1,2 раза, при хронічному бронхіті - в 1,3 раза, при пневмосклерозі - 1,6 раза порівняно з контролем.

5. Використання омега-3 поліненасичених жирних кислот при вивчених патологічних станах сприяє нормалізації функціонального стану глутатіон-залежної ферментної системи як у цитозольній фракції печінки, так і в еритроцитах при різних режимах їх введення.

6. Омега-3 поліненасичені жирні кислоти за умов бронхолегеневих патологій підвищують вміст цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки. За умов гострого бронхіту при використанні омега-3 поліненасичених жирних кислот з профілактичною, лікувальною та лікувально-профілактичною метою вміст цитохрому Р-450 підвищується в 2,0 рази. При хронічному бронхіті та пневмосклерозі більш ефективним є використання омега-3 поліненасичених жирних кислот з профілактичною та лікувально-профілактичною метою. При цих режимах введення вміст цитохрому Р-450 підвищується в 2,0 рази при хронічному бронхіті, при пневмосклерозі - в 1,6 раза відносно щурів з відповідною бронхолегеневою патологією.

7. Омега-3 поліненасичені жирні кислоти у пробах in vitro підвищують глутатіонпероксидазну і глутатіонредуктазну активності цитозольної фракції печінки в 1,7 раза і 1,6 раза відповідно та глутатіонпероксидазну активність еритроцитів інтактних щурів в 2,1 раза. Вплив омега-3 поліненасичених жирних кислот за умов in vitro на ферментативні активності цитозольної фракції печінки тварин з модельованим гострим бронхітом суттєвіший і проявляється у вигляді підвищення активності всіх трьох ключових глутатіон-залежних ферментів: глутатіонпероксидази - в 2,9 раза, глутатіонредуктази - в 1,5 раза і глутатіонтрансферази - в 1,5 раза.

8. Отримані результати досліджень свідчать про доцільність використання омега-3 поліненасичених жирних кислот у клініці з метою корекції активності глутатіон-залежної ферментної системи та монооксигеназної системи, яка містить цитохром Р-450, при гострому бронхіті, хронічному бронхіті та пневмосклерозі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Состояние некоторых систем детоксикации при экспериментальном остром бронхите и применении препарата Теком / В.И Коржов, В.Н Жадан, А.Н Алфёров, М.В. Коржов, В.А. Вальтер, Т.А. Савич // Укр. пульмонол. журн. - 2001. - № 4. -С. 44 - 46. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, аналіз одержаних результатів, їх математичну обробку, підготовлено статтю до друку).

2. Влияние Текома на функциональное состояние некоторых ферментных систем микросом и цитозоля печени при экспериментальном остром бронхите / В.И. Коржов, А.Н. Алфёров, В.Н. Жадан, М.В. Коржов, В.А. Вальтер, М.П. Буденная // Укр. хіміотерапевтичний журн. - 2001. -
№ 4. - С. 17 - 19. (Дисертант приймав участь у проведенні експерименту, визначав активність глутатіон-залежних ферментів у цитозольній фракції печінки, узагальнив результати, підготував статтю до друку).

3. Влияние омега-3 полиненасыщенных жирных кислот на состояние монооксигеназной цитохром Р-450-содержащей системы микросом печени при экспериментальном хроническом бронхите / В.И. Коржов, А.Н. Алфёров, М.В. Коржов, В.Н. Жадан, В.А. Вальтер // Укр. пульмонол. журн. - 2002. - № 4. -С. 67 - 68. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, аналіз та інтерпретацію одержаних даних, їх математичну обробку, підготовлено матеріали статті до друку).

4. Коржов В.И., Жадан В.Н. Влияние щ-3 полиненасыщенных жирных кислот на активность глутатионзависимых ферментов в цитозоле печени и эритроцитах крови крыс в норме и при экспериментальном хроническом бронхите // Укр. біохім. журн. - 2003. - Т. 75, № 4. - С. 115 - 119. (Дисертант приймав участь у постановці експерименту, особисто проводив дослідження активності глутатіон-залежних ферментів, узагальнив результати, підготував роботу до друку).

5. Коржов В.И., Жадан В.Н., Коржов М.В. Действие омега-3 полиненасыщенных жирных кислот на глутатионозависимую ферментную систему в эритроцитах крови и цитозоле печени при экспериментальном пневмосклерозе // Укр. пульмонол. журн. - 2004. - № 2. - С. 48 - 50. (Дисертант приймав участь у постановці експерименту, особисто проводив дослідження активності глутатіон-залежних ферментів, проаналізував результати, підготував матеріали до друку).

6. Коржов В.И., Жадан В.Н., Коржов М.В. Влияние омега-3 полиненасыщенных жирных кислот in vitro на активность ферментов глутатионозависимой системы детоксикации // Укр. пульмонол. журн. - 2005. - № 2. - С. 64 - 66. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, аналіз одержаних результатів, їх математичну обробку, підготовлено статтю до друку).

7. Пат. 54022 А Україна, МПК - 7 А 61 К 35/60, С 12 N 9/00, G 01 N 21/00 Спосіб активації ферментів глутатіонзалежної системи детоксикації печінки в експерименті / В.І. Коржов, В.М. Жадан, А.М. Алфьоров, М.В. Коржов, В.А. Вальтер (Україна). - № 2002043292; Заявл. 22.04.2002.; Опубл. 17.02.2003; Бюл. № 2. - С. 4.48. (Дисертантом самостійно проведено експериментальні дослідження, проведений патентний пошук і підготовлені матеріали заявки на винахід).

8. Влияние щ-3-полиненасыщенных жирных кислот на процессы детоксикации и энергетический обмен при экспериментальном остром бронхите / В.И. Коржов, В.Н Жадан, А.Н. Алфёров, М.В. Коржов, В.А. Вальтер, М.П. Буденная, Н.А. Сушко, Е.Х. Холоденко // Укр. біохім. журн. - 2002. - Т. 74, № 4а (додаток 1). - С. 146. (Дисертантом виконано дослідження активності глутатіон-залежних ферментів та визначення вмісту глутатіону, статистичну обробку і аналіз результатів, написання тез).

9. Состояние глутатион-зависимой ферментной системы при экспериментальной бронхолегочной патологии разного генеза / В.Н. Жадан,В.И. Коржов, А.Н. Алфёров, М.В. Коржов, М.П. Буденная, Н.А. Сушко, Е.Х. Холоденко // Буковинський медичний вісник. - 2005. - Т. 9, № 2. - С. 92 - 94. (Дисертантом проведено дослідження активності глутатіон-залежних ферментів, аналіз результатів, підготовка тез до друку).

10. Жадан В., Коржов М., Вальтер В. Влияние омега-3 полиненасыщенных жирных кислот на активность глутатионзависимой ферментной системы в эритроцитах крови белых крыс in vitro // Сб.: VI міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2002. - С. 229. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, аналіз результатів, їх математичну обробку, написання тез).

11. Жадан В.Н., Коржов М.В., Коржов В.И. Содержание глутатиона в эритроцитах крови при остром и хроническом бронхитах и профилактическом применении омега-3 ПНЖК // Укр. пульмонол. журн. - 2003. - № 2. -С. 172. (Дисертантом проведено визначення вмісту глутатіону, статистичну обробку і аналіз одержаних результатів, написання тез).

12. Фармакологическая коррекция функции микросомальной системы окисления при экспериментальном остром и хроническом бронхитах / В.И. Коржов, А.Н. Алфёров, М.В. Коржов, В.Н. Жадан, В.А. Вальтер // Укр. пульмонол. журн. - 2003. - № 2. - С. 211. (Дисертант приймав участь у постановці експерименту, провів визначення вмісту цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки, узагальнив одержані результати).

13. Коржов В.И., Жадан В.Н., Коржов М.В. Метаболизм эритроцитов при экспериментальном хроническом бронхите и воздействии омега-3 полиненасыщенных жирных кислот // Укр. пульмонол. журн. - 2003. -№ 2. - С. 212. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, аналіз результатів, їх математичну обробку, написання тез).

14. Функциональное состояние цитохром Р-450-оксигеназной системы микросом печени при экспериментальном пневмосклерозе и применении омега-3 полиненасыщенных жирных кислот / В.И. Коржов, А.Н. Алфёров, М.В. Коржов, В.Н. Жадан, В.А. Вальтер ( n.d. / 2002 ). // [ WWW document ]. URL http: // ftp: // ftp 1.ifp.kiev.ua/original/2004/zip/korzhov 2004-2.zip. (08 июня 2004). (Дисертант приймав участь у постановці експерименту, провів визначення вмісту цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки, узагальнив одержані результати).

АНОТАЦІЯ

Жадан В.М. Стан глутатіон-залежної ферментної системи та вплив на неї омега-3 поліненасичених жирних кислот при експериментальній бронхолегеневій патології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 - біохімія. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню особливостей функціонального стану глутатіон-залежної ферментної системи при експериментальній бронхолегеневій патології і впливу на цю систему екзогенних омега-3 поліненасичених жирних кислот.

Вперше на експериментальних моделях гострого, хронічного бронхітів та пневмосклерозу встановлені порушення в глутатіон-залежній ферментній системі в цитозольній фракції печінки і в еритроцитах, показана залежність ступеня цих порушень від характеру патології. Доведено, що патологічні стани, які були вивчені, призводять до вірогідного зниження вмісту цитохрому Р-450 в мікросомній фракції печінки білих щурів.

У дослідах in vitro показано, що омега-3 ПНЖК мають виражений активуючий вплив на глутатіон-залежні ферменти в цитозольній фракції печінки і в еритроцитах. Причому, цей ефект був більш вираженим у цитозольній фракції печінки тварин з модельованим гострим бронхітом.