Роль інтенсивних та регулярних фізичних навантажень у виникненні порушень імунного та метаболічного гомеостазу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Луганський державний медичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

14.03.04 - патологічна фізіологія

РОЛЬ ІНТЕНСИВНИХ ТА РЕГУЛЯРНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У ВИНИКНЕННІ ПОРУШЕНЬ ІМУННОГО ТА МЕТАБОЛІЧНОГО ГОМЕОСТАЗУ

Ляпін Валентин Петрович

Луганськ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Романенко Валерій Олександрович, Донецький національний університет МОН України, професор кафедри фізіології людини та тварин

доктор біологічних наук, професор Яковенко Борис Володимирович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка МОН України, професор кафедри хімії

доктор біологічних наук, професор Маліков Микола Васильович, Запорізький національний університет МОН України, завідувач кафедри фізичної реабілітації

Провідна установа: Одеський державний медичний університет, кафедра загальної та клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького, МОЗ України, м. Одеса

Захист відбудеться “22” вересня 2006 р. об 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.600.02 при Луганському державному медичному університеті України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

Автореферат розісланий “20” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент Шанько В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному спорті реабілітація так саме важлива, як і процес тренування, оскільки неможливо досягти високих результатів тільки за рахунок збільшення обсягу та інтенсивності навантажень (Матвеев Л.П., 1999; Ільїн Є.П., 2000). В зв'язку з цим методи відновлення в спортсменів набувають першорядного значення (Волков В.Н., 2000). Характерною рисою сучасного спорту є значні, за обсягом та інтенсивністю, тренувальні навантаження, які пред'являють винятково високі вимоги до організму спортсмена (Височин Ю.В., Денисенко Ю.П., 2002; Ляпін В.П., 2003; Leach R., 1998). Навантаження, які перевищують фізіологічні можливості організму, та нераціональна побудова тренувального процесу можуть обумовити не тільки порушення імунного і метаболічного статусів, але і підвищення захворюваності (Рибаков В.В., Куликов Л.М., 1995).

Часто тренувальні заняття проводяться на фоні хронічної втоми (Вовк С.І., 2001). Постійні фізичні перевантаження приводять до перенапруги локомоторного апарата і до виникнення передпатологічних і патологічних станів. Це має місце в тих випадках, коли навантаження не відповідають віковим і індивідуальним можливостям спортсменів (Волков Н.І. та ін., 2000; Pasque C.B., Hewett T.E., 2000).

В розвитку стрес-реакції в спортсменів має значення і гематологічний компонент в якості вузлової ланки в формуванні метаболічних змін в організмі при екстремальних впливах і як генералізованої реакції системи крові (Камскова Ю.Г., 2002). Активація лімфоїдних клітин пептидними гормонами тимусу, як і дія інших регуляторних пептидів, здійснюється шляхом утворення в цитоплазмі вторинних месенджерів: цАМФ та іонів кальцію з наступною генерацією сигналу на різні індуктори (Genini D. еt al., 2000; Cazzola R. еt al., 2003). Гормони тимусу при стресі, крім зміни продукції цАМФ, викликають стимуляцію синтезу вторинних медіаторів - простагландинів (ПГ) групи Е, дія яких реалізується через цГМФ (Назирова Л.А. та ін., 2000).

Серед патологічних процесів у спортсменів істотну роль відводять інфекційній захворюваності, зокрема “простудним” захворюванням і т.п. (Вінантов В.В., Рибаков В.В., 1995). У виникненні і перебігу цих захворювань певне значення має стан: Т- і В-систем імунітету, фагоцитарної активності нейтрофілів і моноцитів, продукції цитокінів - інтерлейкінів (ІЛ) і фактора некрозу пухлини (ФНП-); концентрація циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів (Ig) в сироватці крові, імуногенетичний статус (Кетлінський С.А., 1999; Долгушін І.І., 2002; Michie C.A., 1999). Імунні порушення в спортсменів корелюють з синдромом метаболічної інтоксикації (Дятлов Д.А., Волчегорський І.А., 1995; Мельников А.А., Вікулов А.Д., 2002). Продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - ейкозаноїди (ПГ, тромбоксан (Тх) і лейкотрієни (ЛТ)) спроможні викликати інтоксикацію організму, змінювати вміст макроергів в еритроцитах (Drouet M., 1999).

Особливого значення набуває вивчення закономірностей відновних процесів, характеру втоми і методів, які підвищують ефективність відновлення й активного відпочинку (Мищенко В.С. і ін., 1999). Розумне застосування засобів відновлення в тренувальному процесі можливе при чіткому розумінні суті втоми, її характеру, особливостей виду спорту. Нещодавні допінгові скандали ще гостріше позначили проблему пошуку ефективних і безпечних для здоров'я засобів і методів оптимізації спортивної працездатності і процесів відновлення (Pirnay F., 2001). До комплексу відновних заходів входять раціональна побудова тренування, масаж, сауна, автогенне тренування, кисневі коктейлі і т.д. Особлива роль належить організації раціонального харчування, вітамінізації їжі (Стернин Ю.И., 2002; Martinez A.C. et al., 2002).

Вміле комбінування усіх форм відновлення на різних етапах тренувального процесу дає можливість уникнути несприятливих наслідків навантажень. Вивчення методів відновлення в спорті важливе ще й тому, що вони спрямовані на зміцнення здоров'я і продовження життя спортсменів, на створення умов, які б забезпечували найбільш успішне відновлення їх працездатності (Павлов С.Є., 1999; Куліненков О.С., 2000; Подливаєв Б.А., Суснін Ю.М., 2002; Казімірко Н.К., Ляпін В.П., 2004).

Вік, спеціалізація, кваліфікація, період тренувального циклу - всі ці фактори можуть впливати на імунні показники (Imai H. et al., 2002). Досі залишається невивченою реакція системи крові на дію різних за тривалістю фізичних навантажень залежно від віку спортсменів, статі і ступеня їх тренованості (Pyne D.V. et al., 2000; Oopik V. et al., 2002). Незважаючи на велику науково-практичну значимість, не визначені інформативні показники, що дозволили б вивчати реакцію лейкону в процесі адаптації до фізичного навантаження спортсменів різної кваліфікації в різні сезони року; при переїзді до інших географічних зон; залежно від впливу кліматичних факторів і тривалості фізичних навантажень; в ході самого тренувального процесу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційної роботи включена в основний план науково-дослідної роботи Луганського державного медичного університету з 1991 р. і є фрагментом планової наукової теми “Фізіологічні показники оцінки рівня здоров'я різних груп населення” (номер державної реєстрації 0100U001111).

Мета дослідження: Встановити роль інтенсивних та регулярних фізичних навантажень у виникненні порушень імунного та метаболічного гомеостазу у юнаків, які займаються греко-римською боротьбою.

Для досягнення мети поставлені такі окремі задачі:

В різні періоди тренувального циклу і різні сезони року дослідити в борців стан клітинної ланки імунітету.

Вивчити в борців різних кваліфікаційних категорій в різні періоди тренувального циклу і різні сезони року стан гуморальної ланки імунітету та визначали кореляційні зв'язки між показниками, які характеризують гуморальну та клітинну ланки імунітету.

Дослідити в борців стан системи HLA лімфоцитів.

Вивчити в борців різних кваліфікаційних категорій стан процесів апоптозу імунних клітин протягом тренувального макроциклу.

Дослідити в борців різних кваліфікацій в різні періоди тренувального циклу і різні сезони року стан ПОЛ і системи антиоксидантного захисту.

В різні періоди тренувального циклу і різні сезони року дослідити в борців різних кваліфікаційних категорій стан системи ейкозаноїдів.

В різні періоди тренувального циклу і різні сезони року дослідити в борців різних кваліфікацій стан аденілової системи еритроцитів і системи циклічних нуклеотидів в сироватці крові.

На основі результатів досліджень розробити методи оперативного контролю за станом імунних і метаболічних показників та варіанти відновних заходів.

Об'єкт дослідження: юнаки, які займаються греко-римською боротьбою, різних кваліфікаційних категорій, протягом тренувального циклу, проведеного в різні сезони року.

Предмет дослідження: роль інтенсивних та регулярних фізичних навантажень у виникненні порушень імунного та метаболічного гомеостазу у юнаків, які займаються греко-римською боротьбою.

Методи дослідження: імунологічні (імуногенетичні показники, субпопуляційний склад лімфоцитів, фагоцитарна і секреторна активність моноцитів і нейтрофілів периферичної крові, гуморальний імунітет, апоптоз імуноцитів), біохімічні (показники ПОЛ, антиоксидантного захисту, аденілової системи еритроцитів і системи циклічних нуклеотидів в сироватці крові), статистичні (варіаційна статистика, кореляційний аналіз та аналіз таблиць спряженості).

Наукова новизна дослідження. Встановлено, що на виразність імунних та біохімічних порушень в борців впливають періоди тренувального макроциклу, кваліфікаційна категорія і сезонний фактор. Імунодефіцитний стан більш значний в борців, які мають в своєму фенотипі маркери системи HLA A2, В5, В12, Вw35 і менш виражений при наявності В7 і В8; показаний їх вплив на окремі показники імунітету. Вивчено субпопуляційний склад Т-лімфоцитів, натуральні кілери (НК) та їх активність, секреція ІЛ-1 і -6, ФНП- моноцитами і нейтрофілами борців в різні періоди тренувального макроциклу, а також залежно від сезонності та кваліфікаційної категорії. Вперше вивчена динаміка змін фракційного складу ЦІК, ПГ і ЛТ, цАМФ та цГМФ сироватки крові, а також енергетичний потенціал еритроцитів. Запропонований комплекс імунної і метаболічної реабілітації борців, який включає вплив електродинамічними токами слабкої інтенсивності, прийом усередину противірусного препарату “Ремантадин” та індуктора продукції ендогенного інтерферону - “Амізону”, збору лікарських трав, полівітамінів у вигляді драже, кисневих коктейлів. Встановлено позитивний вплив комплексу реабілітаційних заходів на імунний, метаболічний статуси, а також на рівень захворюваності борців.

Практичне значення. Отримані дані дозволяють: 1. Оптимізувати тренувальний процес з урахуванням кваліфікаційної категорії борця, періоду тренувального макроциклу і сезону року. 2. Зменшити втрати тренувального часу за рахунок зниження захворюваності борців. 3. Підвищити спортивну результативність борців. Отримані дані використовуються в навчальному процесі кафедр патофізіології і мікробіології Луганського державного медичного університету МОЗ України при викладанні теми “Набута патологія імунної реактивності організму”, в тренувальному процесі Луганської академії внутрішніх справ МВС України, Луганського вищого училища фізичної культури Управління по фізичній культурі і спорту Луганської обласної державної адміністрації, Інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка МОН України, Луганської обласної ради фізкультурно-спортивного товариства “Колос”, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто обстежено 662 спортсмена-борця і 230 практично здорових осіб (контрольна група). В 195 чоловік особисто вивчений імунний статус, активність ПОЛ і стан системи антиоксидантного захисту (АОЗ). Брав участь у проведенні досліджень системи ейкозаноїдів. Автором проведена статистична обробка результатів імунологічних та біохімічних досліджень. Особисто автором написані всі розділи дисертації і текст автореферату.

Апробація роботи. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на засіданнях: 7-ї науково-методичної конференції з проблем фізичного виховання і спортивної медицини на Півночі (Архангельськ, 1986); 4-ї міжрегіональної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми інфекційної патології, клінічної імунології і медичної генетики” (Луганськ, 1991); 5-ї регіональної наукової конференції інфекціоністів, генетиків, алергологів Луганської області (Луганськ, 1992); наукової сесії “Актуальні проблеми екологічної імунології та алергології” (Луганськ, 1992); Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі” (Донецьк, 1995); 2-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі” (Донецьк, 1998); 5-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні досягнення валеології і спортивної медицини” (Одеса, 1999); 2-ї Всеукраїнської науково-методичної конференції “Здоров'я та освіта: проблеми і перспективи” (Донецьк, 2002); 8-ї Міжнародної наукової конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2004); Міжнародної науково-практичної конференції “Олімпійський спорт, фізична культура, здоров'я нації в сучасних умовах” (Луганськ, 2004); Всеукраїнської науково-практичної конференції “Олімпійський спорт і культура здоров'я” (Луганськ, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 55 робіт, в тому числі 1 монографія та 28 статей (20 - в часописах, фахових з біологічних наук, 8 - в часописах, фахових з медичних наук), отримані 4 деклараційні патенти на винахід та корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 288 сторінках комп'ютерного набору та складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Робота ілюстрована 73 таблицями, 5 малюнками. Список літератури включає 375 першоджерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням знаходилось 662 борці-юнаки віком від 14 до 18 років: 362 розрядники (I і II масовий розряди), 217 кандидатів в майстра спорту, 83 майстри спорту. Всі борці протягом року проходили 5-6 тренувальних макроциклів, кожний з яких включав підготовчий (1,5-2 місяця), змагальний (3-5 днів) і перехідний періоди (7-14 днів). Всі борці були поділені за випадковою ознакою на 2 групи - основну (341 чол) і дослідну (321 чол). Борці основної групи протягом тренувального макроциклу щодня одержували збалансоване харчування, по суботах проходили сауну і масаж, що і складало базисні реабілітаційні заходи. Борці дослідної групи додатково одержували фізіотерапевтичний вплив електродинамічними токами слабкої інтенсивності, прийом усередину противірусного препарату “Ремантадин” та індуктора продукції ендогенного інтерферону - “Амізону”, збору лікарських трав (корінь і кореневище солодцю голого, плоди шипшини, листи м'яти перцевої, корінь і кореневище лепехи болотної, листи горця пташиного), полівітамінів, кисневих коктейлів. Контрольну групу склали 230 практично здорових юнаків віком 14-18 років, які не займались спортом систематично.

Визначали кількість Т-, В-лімфоцитів, CD95-клітин, субпопуляційний склад Т-лімфоцитів; функціональну активність Т-, В-лімфоцитів та НК-кілерів; кількість ЦІК, Ig класів А, М, G в сироватці крові; фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофілів периферичної крові; малоновий діальдегід (МДА); дієнову кон'югацію (ДК) ненасичених вищих масних кислот; активність каталази (КТ). Проводили типування антигенів системи HLA локусів А, В, С, DR. За частотою виникнення “простудних” захворювань 517 борців були розділені на 3 групи: група А - борці, в яких “простудні” захворювання виникали 1-2 рази на рік (307 осіб), група В - 108 борців (виникнення захворювань 3-4 рази на рік) і група С - борці, в яких кількість захворювань на рік складала 5 і більше (102 особи).

Визначали ІЛ-1, -6, ФНП-, ТхВ2, простацикліну (6-кето-ПГF1б), ПГЕ2, F2б, ЛТВ4 і С4, цАМФ та цГМФ в сироватці крові і макроергічних сполук (АТФ, АДФ, АМФ) в еритроцитах. Математичну обробку отриманих даних здійснювали на ЕОМ “Pentium-133” методом варіаційної статистики з використанням стандартних пакетів прикладних програм. Для дослідження взаємозв'язків між досліджуваними перемінними були використані методи параметричної кореляції та аналізу таблиць спряженості.

Стан клітинної ланки імунітету. Показники осіб контрольної групи, які не були піддані фізичним навантаженням тренувального процесу, були прийняті в якості референтної норми. В підготовчому періоді в борців в 1,16 рази знижувались абсолютні кількості лейкоцитів порівняно з аналогічним показником контролю; лімфоцитів і моноцитів при незначному підвищенні нейтрофілів (р<0,05), кількість Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів, В-лімфоцитів, формувався відносний супресорний варіант імунодефіциту, знижувалась розеткоутворююча спроможність лімфоцитів. Кількість CD16-лімфоцитів порівняно з контролем вірогідно не відрізнялась. Індекс цитотоксичності (ІЦ) НК знизився в підготовчому періоді в 1,5 рази порівняно з контролем. Спостерігали вірогідне пригнічення фагоцитарної активності моноцитів і нейтрофілів.

В змагальному періоді рівень лейкоцитів був в 1,36 рази нижчим порівняно з нормою та в 1,2 рази нижчим кількості лейкоцитів в підготовчому періоді (р<0,05). Абсолютна кількість CD3-лімфоцитів в основній групі була в 3,5 рази нижчою аналогічного показника норми та в 2,3 рази - показника в підготовчому періоді (р<0,05); кількість CD4-лімфоцитів - в 5,0 і в 3,1 разів; CD8-клітин - в 2,0 і 1,75 разів. Індекс CD4/CD8 знижувався в 2,4 і 1,8 разів порівняно з нормою і підготовчим періодом (р<0,05). Рівень CD22-лімфоцитів в змагальному періоді був зниженим за абсолютним показником в 1,9 рази порівняно з нормою, за відносним - майже в 2,0 рази. ІЦ НК виявився в 3,5 рази нижчим, ніж в контрольній групі, і в 2,3 рази нижчим порівняно з підготовчим періодом. ФІ нейтрофілів і моноцитів виявились нижчими норми в 1,7 і 1,9 разів відповідно.

В перехідному періоді повної нормалізації показників не відбувалось. Загальна кількість лейкоцитів в борців перевищувала в 1,12 рази аналогічний показник в змагальному періоді, але була в 1,2 раз нижчою в порівнянні з нормою (р<0,05). Для абсолютної кількості лімфоцитів зменшення склало 2,0 і 1,7 разів відповідно, для моноцитів - 1,8 і 2,1 разів. Вірогідних розходжень абсолютних значень нейтрофілів порівняно зі змагальним періодом і нормою не виявлено. Істотно збільшувалась кількість CD3-, CD4-, CD8-, CD22-, CD16-клітин, підвищувався індекс CD4/CD8 (р<0,05), однак перераховані показники залишались на більш низькому рівні, ніж в контролі. Істотно зростала функціональна активність Т-, В-лімфоцитів і НК-клітин, фагоцитарна активність моноцитів і нейтрофілів; але абсолютні значення показників в перехідному періоді не сягали значень норми (р<0,05).

Незалежно від періоду тренувального циклу, найбільші зсуви в клітинній ланці імунітету реєстрували в групі борців вищих кваліфікацій. Найбільшу імунодепресію, незалежно від періоду тренувального процесу, реєстрували навесні, в літній період показники підвищувались, були найбільшими восени і мали тенденцію до зниження зимою. На сезонні зміни імунного статусу впливав і ступінь навантажень в конкретному періоді. Сезонні впливи на імунну систему були помірними в підготовчому періоді, найбільшими в змагальному і мали тенденцію до нормалізації в перехідному періоді.

Стан гуморальної ланки імунітету. В підготовчому періоді в борців рівень Ig А виявився на 38 % нижчим норми (р<0,05), Ig M - на 67 %, Ig G - на 34 %. Реєстрували підвищення вмісту ЦІК та зменшення питомої ваги великих ЦІК. Секреторна активність моноцитів і нейтрофілів знижувалась. Продукція ІЛ-1 нейтрофілами виявилась в 1,8 рази нижчою показника норми; кратність зниження синтезу ІЛ-6 і ФНП- складала 1,5 рази в обох випадках (р<0,05). Подібну динаміку синтезу цитокінів реєстрували і для моноцитів.

В змагальному періоді концентрація сироваткового Ig А була в 3,6 рази нижчою показника норми та в 2,6 рази нижчою, ніж в підготовчому періоді. Концентрація Ig М зменшувалась в 5,0 разів порівняно з нормою та в 3,0 рази - з показником підготовчого періоду. Середній рівень ЦІК перевищував норму в 1,95 рази. При цьому реєстрували істотне зниження великомолекулярної фракції. Спонтанна продукція ІЛ-1 нейтрофілами була в 1,8 рази нижчою, ніж в підготовчому періоді, а продукція ІЛ-6 і ФНП- - в 2,3 і 1,9 разів відповідно. Аналогічно змінювалась секреторна функція моноцитів.

В перехідному періоді відбувалось відновлення показників гуморальної ланки імунітету, але повної нормалізації параметрів до рівня підготовчого періоду не спостерігали. Концентрації Ig A, M та G залишались, відповідно, в 1,4, 1,3 і 1,1 разів нижчими, ніж в підготовчому періоді. Рівень загальних ЦІК знижувався в 1,5 раз порівняно зі змагальним періодом і не відрізнявся вірогідно від показника підготовчого періоду. Істотно зростала фракція великих ЦІК. Продукція ІЛ-1, -6 і ФНП- нейтрофілами зросла порівняно зі змагальним періодом в 2,1, 1,8 і 2,2 разів відповідно, але залишалась вірогідно нижчою контролю.

Стан гуморальної ланки імунітету в борців вищих кваліфікацій характеризувався більш значними змінами порівняно з групою розрядників в різні періоди тренувального циклу. Найбільше пригнічення показників реєстрували навесні, відзначали тенденцію до їх поліпшення влітку, яка сягала максимуму восени. Взимку показники знов погіршувались. Сезонні імунні зміни різнились також залежно від періоду тренувального циклу. Найбільше пригнічення реєстрували навесні в змагальному періоді. В перехідному періоді відзначали тенденцію до відновлення показників, яка була, як і раніше, більш вираженою восени, найменш - навесні.

Система HLA лімфоцитів. Загальна популяція борців характеризувалась відсутністю значущих накопичень HLA-антигенів і вірогідного зниження носійства специфічностей локусу А. Була знижена частота антигенів А10 і Аw19, які виявляли в 1,8 і 2,4 разів рідше, ніж в контрольній групі (p<0,001). Зниження ідентифікації останніх супроводжувалось зниженням розрахункової частоти сегрегованих з ними генів. Більш низькими показниками, порівняно з контролем, характеризувалась також розповсюдженість алелей А1 і В7 (p<0,01) при одночасному підвищенні носійства антигенів А11, В5, В12, Bw35. Відносний ризик захворюваності при наявності в фенотипі цих маркерів підвищувався (від 1,6 до 2,2 разів), проте вірогідної різниці в частоті виявлення даних специфічностей також виявлено не було (p<0,01). При аналізі розподілу антигенів HLA-системи залежно від кратності виникнення захворювань відзначено, що в борців групи А було значуще накопичення лише антигену А11, підвищеною більше ніж в 2,0 рази проти контролю виявилась розрахункова частота кодуючого його гена. Частота ідентифікації алелей А10 і Aw19 мала тенденцію до зниження. Найбільш виражені асоціації маркерів з кратністю захворювань зареєстровані в групі С: в них істотно частіше, ніж в інших групах, визначали HLA-антигени А5, В5, В12, Вw35 і вірогідно рідше - А1, Aw19, В7 і В8 (р<0,001).

В групі В відзначені лише поодинокі тенденції змін алелей локусів A і В, які мали місце в групі С. Проте вірогідних відмінностей в накопиченні специфічностей А2, В5, В12, Bw35 і зниженні А1, Aw19, В7, В8 в групі В не виявлено (р<0,01). Аналіз розподілу антигенів A10 і Аw19 залежно від кратності захворювань показав, що частота виявлення Аw19 мала чітку тенденцію до зниження зі збільшенням частоти захворювань при менш вираженій закономірності для А10. Водночас, значення превентивної фракції в групі С для А10 хоча і було істотно нижчим такого ж показника для Aw19, підвищувалось в порівнянні з групою А в 2,0 рази. Вивчення частоти антигенів локусу DR статистично значущих змін не виявило. В групі С відзначене зниження DR1, DR3 і накопичення DR2 антигенів. В локусі С вірогідних зв'язків із захворюваннями виявити не вдалось.

Вивчено зиготність фенотипів як в загальній популяції обстежених, так і залежно від кратності виникнення захворювань. В загальній групі збільшення числа гомозиготних осіб майже в 2,0 рази відзначено лише за локусом С при істотному зниженні осіб з нульовим фенотипом за локусом DR. Частота розповсюдженості гетерозигот за іншими локусами істотних відмінностей не мала. Найбільш виражені зміни в зиготності фенотипів виявлені в осіб групи С. Вивчення локусу В виявило тенденцію до зниження гомозигот і підвищення гетерозигот. В групі А істотних відмінностей кількості гомозигот порівняно з контролем не виявлено. В групі В відзначені тенденції змін зиготності фенотипів, характерні для борців групи C.

В міру наростання кратності виникнення захворювань відзначено зниження частки борців, гомозиготних лише за 1 локусом HLA-системи і збільшення частоти гомозигот за 2 і більше локусами. В групі C розповсюдженість гомозигот за 1 локусом була на 17,5 % нижчою, ніж в групі А, а за 2 локусами - на 16,4 % вищою. Осіб, гомозиготних за всіма 4 групами, в жодній з груп виявлено не було.

В борців, що мали в фенотипі антиген B7, рівень CD3-, CD4-, CD8-клітин був вірогідно вищим показників в осіб з відсутністю даного маркера. Зіставлення результатів дослідження гуморального імунітету залежно від наявності або відсутності в фенотипі В7 антигену вірогідної різниці не виявило. В В8+-осіб показники імунітету мали ряд особливостей. Виявлено, що кількість CD8-клітин в даного контингенту була істотно нижчою аналогічних показників в борців з відсутністю В8-специфічності. Водночас, рівень CD8-лімфоцитів був вірогідно вищим в представників В8-антигену, що супроводжувалось підвищенням індексу CD4/CD8 і більш високими рівнями Ig G та А.

Вивчення показників імунітету залежно від наявності або відсутності в фенотипі антигену Bw35 дозволило виявити помітний вплив даного маркера на показники імунітету. Носійство алелі Bw35 характеризувалось вірогідно зниженими значеннями рівнів CD3- і CD4-лімфоцитів. Менш вираженою виявилась і динаміка змін Ig G і А. Носійство антигену В5 характеризувалось порівняно більш високими концентраціями ЦІК. Не вдалось виявити взаємозв'язків між показниками імунітету і антигенами локусів А, С та DR.

Кореляційний аналіз і аналіз таблиць спряженості. З допомогою методу параметричної кореляції визначали кореляційні зв'язки між показниками ІЛ-1в, ІЛ-6 та ФНП- моноцитів, ІЛ-1в нейтрофілів, ФІ та ФЧ моноцитів, Е-РУК, М-РУК. В підготовчому періоді спостерігали сильний позитивний кореляційний зв'язок між ІЛ-1в, -6 та ФНП- моноцитів та не настільки очевидні зв'язки між ФНП- моноцитів, ІЛ-1в нейтрофілів та М-РУК. В змагальному періоді просліджували ті ж сильні позитивні кореляційні зв'язки: між ІЛ-1в, -6 та ФНП- моноцитів, ІЛ-1в нейтрофілів. Ці закономірності були очевидними і мали реальну фізичну природу. В цьому періоді відзначали зворотний кореляційний зв'язок між ІЛ-1в, -6 та ФНП- моноцитів з одного боку і ФЧ моноцитів, Е-РУК - з іншого. В перехідному періоді зберігались і посилювались всі знайдені попередні закономірності. Чітко виявляли позитивні внутрішньогрупові кореляції перемінних імунних клітин ІЛ-1в, -6, ФНП- моноцитів, ІЛ-1в нейтрофілів і зворотні кореляційні зв'язки з іншим блоком перемінних: ФІ, ФЧ моноцитів, Е-РУК, М-РУК.

Для встановлення зв'язку між періодом тренувального макроциклу з одного боку і фагоцитарною активністю моноцитів, розеткоутворюючою активністю лімфоцитів - з іншого був використаний метод аналізу таблиць спряженості. Встановлено існування вірогідного взаємозв'язку між періодом тренувального макроциклу і силою фагоцитарної реакції, а значення Е-РУК і М-РУК вірогідно залежали від періоду тренувального макроциклу.

Процеси апоптозу імунних клітин. Встановлено, що в борців мало місце підвищення експресії на поверхні імуноцитів молекул CD95 і CD38 - маркерів готовності до реалізації апоптозної програми. Кількість таких клітин була різною залежно від періоду тренувального макроциклу. Найбільша кількість клітин з молекулами CD95 і CD38 визначена серед нейтрофілів, серед них CD95+ було в 1,9-5,6 разів, а CD38+ - в 1,6-4,2 разів більше ніж серед інших клітин. В той же час, рівні CD95+ і CD38+-нейтрофілів в 1,7 і 2,6 разів перевищували показники контрольної групи (p<0,05). Приблизно однаково часто реєстрували моноцити і Т-лімфоцити з експресією молекул CD95, кратність збільшення яких порівняно з показниками контролю коливалась від 1,9 до 2,5 разів. При аналізі субпопуляційного складу Т-лімфоцитів відзначено, що найбільш виражений перехід до реалізації апоптозної програми мав місце в Т-хелперів.

В підготовчому періоді рівень імуноцитів, які експресували CD95- і CD38-молекули, вірогідно збільшувався порівняно з контролем, при цьому рівень нейтрофілів істотно перевищував чисельність інших імуноцитів. Змагальний період корелював з найбільшою частотою виявлення клітин, які експресували молекули апоптозу. Зазначена тенденція була характерною для імуноцитів, що несли на своїх мембранах як CD95-, так і CD38-рецептори. Значне зростання кількості клітин, готових до реалізації апоптозної програми, в змагальному періоді відзначали також для Т-, В-лімфоцитів і НК. Частіше зустрічались імунокомпетентні клітини з CD38-рецепторами, що вказувало на переважання неспецифічної індукції апоптозу. В перехідному періоді частота виявлення CD95+- і CD38+-імуноцитів була більш високою, ніж в підготовчому. Відносно субпопуляцій Т-клітин, як і раніше, відзначали переважання Т-хелперів.

Стан ПОЛ і системи АОЗ. В підготовчому періоді концентрація ДК перевищувала аналогічний показник норми на 47 % (р<0,05), підвищеними в 2,0 рази були і рівні МДА та сироваткової КТ (р<0,05). В змагальному періоді активність процесів ПОЛ істотно зростала, що виражалось в більш ніж двохразовому збільшенні в сироватці крові ДК, більш ніж трикратному - МДА та підвищенні активності КТ в порівнянні з нормою в 3,2 рази. В перехідному періоді концентрація ДК в сироватці крові була в 1,8 рази нижчою, а МДА - в 2,0 рази нижчою аналогічних показників в змагальному періоді. Активність КТ знизилась в 1,9 рази. В цілому, показники ПОЛ і системи АОЗ в перехідному періоді наближались до таких в підготовчому періоді і вірогідно перевищували показники норми.

В борців вищих кваліфікацій зміни ПОЛ і системи АОЗ були більш виражені, ніж в спортсменів з масовими кваліфікаційними розрядами. Так, ступінь перевищення ДК в кандидатів в майстра спорту та в майстрів спорту в підготовчому періоді склав 1,19 рази, в змагальному - 1,18 рази, в перехідному - 1,21 рази (р<0,05 в усіх випадках). Для МДА кратність переважання склала, відповідно, 1,26, 1,25 і 1,3 разів (р<0,05). Більш високим показником активності КТ характеризувалась також група борців вищих кваліфікацій.

Максимальну активацію ПОЛ реєстрували навесні, влітку вона знижувалась, сягаючи найменших значень восени, після чого помірно збільшувалась взимку. На ступінь сезонних змін ПОЛ помітно впливали періоди тренувального циклу. Найбільшу активацію ПОЛ реєстрували в змагальному періоді, незалежно від сезону року. Навесні система АОЗ була найменш ефективною, про що побічно свідчило збільшення в сироватці крові борців КТ. Активність останньої знижувалась влітку, сягаючи найменших значень восени, після чого знову збільшувалась взимку. Найбільша недостатність системи АОЗ мала місце навесні в змагальному періоді; приблизно однакова найменша активність КТ визначалась восени в перехідному і підготовчому періодах.

Стан системи ейкозаноїдів. В підготовчому періоді мало місце збільшення вмісту 6-кето-ПГF1б в 2,2 рази проти норми (р<0,05). Кратність збільшення в крові концентрації ТхВ2 складала 3,2 рази. Коефіцієнт 6-кето-ПГF1б/ТхВ2 знижувався в 1,4 рази порівняно з контролем (р<0,05). Вміст ПГЕ2 перевищував показник норми в 1,7 рази, рівень ПГF2б - в 2,8 рази (р<0,05). Коефіцієнт ПГЕ2/ПГF2б зменшувався порівняно з показником контролю в 1,5 рази (р<0,05). Збільшеними виявились концентрації ЛТВ4 і С4.

В змагальному періоді вміст 6-кето-ПГF1б перевищував аналогічні показники в підготовчому періоді та в контрольній групі в 1,8 і 4,0 разів (р<0,05); для ТхВ2 ступінь збільшення склав 3,0 і 9,6 разів. Коефіцієнт 6-кето-ПГF1б/ТхВ2 знижувався в 2,6 рази проти норми та в 1,8 рази - проти показника в підготовчому періоді (р<0,05). В крові накопичувались ПГЕ2 і F2б , ЛТВ4 і С4 (р<0,05).

В перехідному періоді кратність зменшення 6-кето-ПГF1б, ТхВ2 та співвідношення порівняно зі змагальним періодом склала 1,5, 1,7 і 1,3 разів відповідно, але кількість зазначених простаноїдів значно перевищувала аналогічні показники норми, а також була вищою такої в підготовчому періоді. Подібну динаміку реєстрували і відносно системи ПГЕ2, F2б, ЛТВ4 і С4.

Зміни метаболічних показників були найбільшими в майстрів і кандидатів в майстра спорту. Найбільша активація каскаду перетворень арахідонової кислоти мала місце навесні, найменша - восени. Навесні реєстрували найбільші концентрації ПГ і ЛТ. В системі 6-кето-ПГF1б/ТхВ2 мало місце переважання Тх, а системі ПГЕ2/ПГF2б спостерігали превалювання ПГЕ2. Найменші рівні зазначених простаноїдів реєстрували в осінній період. Взимку і влітку зазначені зсуви були помірними. Концентрації ЛТВ4 і С4 були найменшими восени і найбільшими навесні. Найбільшу активацію метаболізму ейкозаноїдів спостерігали в змагальному періоді, незалежно від сезону року, при максимальній активності навесні. В підготовчому і перехідному періодах активність метаболізму ейкозаноїдів знижувалась пропорційно конкретному сезону року.

Стан аденілової системи еритроцитів і системи сироваткових циклічних нуклеотидів. В підготовчому періоді рівень АТФ в еритроцитах мав тенденцію до зниження (р>0,05), концентрації АДФ і АМФ були вищими норми, відповідно, в 1,2 і 1,8 разів (р<0,05), а енергетичний заряд (ЕЗ) еритроцитів знижувався в 1,5 рази (р<0,05). Спостерігали істотне переважання цАМФ над цГМФ, збільшення коефіцієнта цАМФ/цГМФ проти аналогічного показника норми в 1,5 рази (р<0,05).

В змагальному періоді мало місце значне зменшення вмісту АТФ і накопичення АДФ і АМФ. Зазначені зсуви вели до зниження ЕЗ клітин в 1,7 рази проти показника підготовчого періоду, р<0,05. Мало місце наростання як цАМФ, так і цГМФ в 1,7 і 1,2 разів проти рівнів підготовчого періоду. Коефіцієнт цАМФ/цГМФ збільшувався в 1,4 рази порівняно з підготовчим періодом (р<0,05).

В перехідному періоді в еритроцитах відбувалось збільшення питомої ваги АТФ і зниження АДФ і АМФ. В той же час, рівні зазначених макроергів помітно відрізнялись від таких в контролі. ЕЗ в перехідному періоді був в 1,55 рази вищим, ніж в змагальному періоді (р<0,05) і в 1,6 рази нижчим проти показника норми (р<0,05). Відзначено дворазове зменшення рівня цАМФ і зниження в 1,4 рази цГМФ порівняно з аналогічними показниками змагального періоду. Коефіцієнт цАМФ/цГМФ також знижувався в 1,4 рази порівняно зі змагальним періодом.

В групі борців вищих кваліфікацій показники були нижчими аналогічних в групі розрядників в усіх періодах тренувального макроциклу. Внутрішньоклітинний енергетичний потенціал піддавався сезонному впливу, зміни протягом макроциклу були найбільшими навесні, помірними в зимовий та літній періоди і найменшими - восени. В змагальному періоді, незалежно від сезону року, порушення були найбільшими.

Методи корекції імунних та метаболічних порушень в підготовчому періоді. Встановлено, що загальна кількість лейкоцитів в борців дослідної групи в 1,14 рази перевищувала показник основної групи (р>0,05), що вело до збільшення відносної та абсолютної кількості лімфоцитів і моноцитів (р<0,05). Тенденцією до збільшення характеризувалась в дослідній групі абсолютна кількість нейтрофілів, проте вірогідної різниці при зіставленні з показником основної групи виявлено не було. У борців дослідної групи рівень CD16-клітин був в 1,6 рази нижчим порівняно як з основною, так і з контрольною групами. Використання реабілітаційних заходів сприяло поліпшенню індексу СD4/CD8, який був в 1,3 рази вищим показника основної групи (р<0,05) і не мав вірогідних розходжень з показником норми. В борців дослідної групи ФІ і ФЧ моноцитів перевищували аналогічні показники в основній групі в 1,28 і 1,25 разів (р<0,05).

Концентрації Ig А, М та G в борців дослідної групи вірогідно переважали над показниками в основній групі. Позитивну динаміку змін під впливом курсу реабілітаційних заходів реєстрували і відносно ЦІК та їх субпопуляційного складу. В основній групі борців зазначені зміни не відбувались.

Проведення комплексу реабілітаційних заходів призвело до підвищення продукції нейтрофілами і моноцитами ІЛ-1, -6 і ФНП-.

Комплекс реабілітаційних заходів знижував активність процесів ПОЛ, метаболізму арахідонової кислоти, поліпшував стан системи АОЗ, енергетичного метаболізму і системи циклічних нуклеотидів. Концентрація ДК в дослідній групі виявилась в 1,27 рази нижчою показника в основній групі (р<0,05), а вміст МДА - в 1,7 рази. Активність КТ в борців дослідної групи виявилась в 1,68 раз нижчою порівняно з основною групою (р<0,05); вміст 6-кето-ПГF1б знизився в 1,67 рази порівняно з основною групою, вміст ТхВ2 - в 2,3 рази (р<0,05), внаслідок чого коефіцієнт 6-кето-ПГF1б/ТхВ2, збільшився в 1,3 рази в порівнянні з основною групою (р<0,05). Позитивну динаміку спостерігали в борців дослідної групи і відносно системи ПГЕ2/ПГF2б.

Вплив реабілітаційних заходів на енергетичний обмін виявлявся в збільшенні вмісту АТФ, ЕЗ і зменшенні частки АДФ і АМФ. В борців дослідної групи вміст АТФ вірогідно перевищував показник в основній групі; а рівні АДФ і АМФ були істотно нижчими - в 1,12 (р>0,05) і 1,57 раз (p<0,05) відповідно. Зазначені зміни супроводжувались збільшенням в борців дослідної групи ЕЗ в 1,5 раз, зниженням вмісту цАМФ в 1,8 рази; незначним зниженням цГМФ, зниженням співвідношення цАМФ/цГМФ в 1,33 рази порівняно з основною групою, p<0,05.

При вивченні ефективності комплексу реабілітаційних заходів залежно від сезону року встановлено, що найбільший ефект спостерігали восени, найменший - навесні. В дослідних групах були більш високі показники клітинного і гуморального імунітету, а метаболічні зміни - менш вираженими. Зазначені зміни виявили у всіх сезонах року. Поряд з цим, проведення реабілітаційних заходів дозволило по ряді імунних і метаболічних показників усунути сезонні впливи. Наприклад, в дослідних групах рівні CD3-, CD4-, CD22-, CD16-лімфоцитів в різні сезони року не мали істотних коливань. В борців, які систематично протягом року проходили комплекс реабілітаційних заходів, мала місце, незалежно від сезону року, більш низька активність процесів ПОЛ і метаболізму ейкозаноїдів, тоді як енергетичний потенціал клітин були більш високим, ніж в основних групах.

Методи корекції імунних та метаболічних порушень в змагальному періоді. В дослідній групі загальна кількість лейкоцитів була в 1,22 рази вищою показника в основній групі. Порівняно з основною групою, в борців, які пройшли курс реабілітаційних заходів, рівень лімфоцитів був вищим в 2,17 рази, моноцитів - в 2,12 рази, абсолютна кількість нейтрофілів вірогідних розходжень не мала.

В борців дослідної групи індекс CD4/CD8 підвищився в 1,9 рази. Більш високим виявився вміст CD22- і СD16-лімфоцитів. Порівняно з основною групою, в борців дослідної групи ІЦ НК виявився в 2,2 рази вищим, ФІ і ФЧ моноцитів і нейтрофілів - в 1,28, 1,27, 1,26 і 1,29 разів відповідно (р<0,05 в усіх випадках).

В дослідній групі вміст сироваткового Ig А був в 1,8 рази вищим, ніж в борців основної групи (р<0,05), концентрація Ig M і G перевищувала аналогічні показники в 2,7 і 1,7 разів відповідно. На фоні зниження концентрації загальних ЦІК (в 1,23 рази порівняно з основною групою, р<0,05), в дослідній групі зменшувалась частка середніх і дрібних комплексів.

В борців дослідної групи, порівняно з основною, секреція нейтрофілами ІЛ-1 перевищувала в 1,9 рази, ІЛ-6 - в 1,8 рази, ФНП- - в 1,7 рази, для моноцитів кратність переважання секреції ІЛ-1, -6 і ФНП- склала, відповідно, 1,7, 1,5 і 1,75 разів (р<0,05 в усіх випадках).

В дослідній групі активність процесів ПОЛ була значно нижчою такої в борців основної групи. Активність в сироватці крові КТ зменшувалась в 1,5 рази (р<0,05). В борців дослідної групи зареєстровані позитивні зміни в системах 6-кето-ПГF1б/Тх і ПГЕ2/ПГF2. В борців дослідної групи рівні ЛТВ4 і С4 знижувались в 1,3 і 1,4 разів порівняно з показниками основної групи (р<0,05 в обох випадках). фізичний навантаження гомеостаз борець

В борців дослідної групи рівень АТФ був в 1,26 рази вищим порівняно з показником основної групи (р<0,05). Мало місце зменшення АДФ і АМФ, рівні цАМФ і цГМФ були вірогідно нижчими показників в основній групі; вміст цАМФ в 2,2 рази, а цГМФ - в 1,57 рази перевищував показник норми, тоді як в борців основної групи кратність перевищення складала 4,0 і 1,9 разів для цАМФ і цГМФ відповідно.

Використання реабілітаційних заходів в змагальному періоді в різні сезони року сприяло зменшенню впливу сезонного фактора на імунні і метаболічні показники борців порівняно з такими в основних групах. Проте через найбільший вплив фізичних навантажень в змагальному періоді використання комплексу реабілітаційних заходів не дозволяло цілком усунути вплив сезонного фактора, як це мало місце в підготовчому періоді. В зв'язку з цим, змагальний період, проведений навесні, супроводжувався найбільшими зсувами; найменшими - в осінній період.

Методи корекції імунних і метаболічних порушень в перехідному періоді. В дослідній групі загальна кількість лейкоцитів була в 1,16 рази вищою, ніж в основній, і не мала вірогідних розходжень з показником норми, тоді як в борців основної групи вміст лейкоцитів в крові був вірогідно вищим норми. Абсолютна кількість лімфоцитів була вищою показника в основній групі в 1,5 рази, моноцитів - в 1,9 рази (р<0,05 в усіх випадках). Абсолютний вміст нейтрофілів в групах зіставлення вірогідних розходжень не мав.

В борців дослідної групи збільшувалась абсолютна кількість CD3-лімфоцитів в 1,63 рази порівняно з основною. Індекс CD4/CD8 в дослідній групі був в 1,3 рази вищим показника в основній (р<0,05), однак зазначений коефіцієнт був нижчим норми в 1,3 рази, а в основній групі - в 1,7 рази. Використання реабілітаційних заходів супроводжувалось збільшенням абсолютної кількості CD22- і CD16-клітин (в 1,24 і 1,6 разів проти показників основної групи, р<0,05). Під впливом реабілітаційних заходів істотно поліпшувалась функціональна активність імуноцитів.

В дослідній групі продукція Ig А була вищою в 1,8 рази, Ig М - в 1,7, а Ig G - в 1,35 разів, а абсолютна кількість дрібних і середніх ЦІК була нижчою, ніж в основній групі. В дослідній групі продукція нейтрофілами ІЛ-1, -6 і ФНП- виявилась в 1,35, 1,6 і 1,2 разів вищою, ніж в борців основної групи (р<0,05 в усіх випадках).

В борців дослідної групи рівні ДК і МДА були, відповідно, в 1,15 (р>0,05) і 1,4 (р0,05) разів нижчими проти показників в основній групі. Пригнічення активності метаболізму ейкозаноїдів в дослідній групі характеризувалось більш значним зниженням індексу 6-кето-ПГF1б/ТхВ2 (в 1,6 рази), ТхВ2 (в 3,1 рази), ПГЕ2 (в 1,4 рази) і ПГF2 (в 2,0 рази).

Реєстрували більш значне зниження в дослідній групі ЛТВ4 і С4 порівняно з показниками основної групи. Мала місце в борців дослідної групи і більш позитивна динаміка поліпшення енергетичного потенціалу клітин. Реабілітаційні заходи сприяли більш швидкому зниженню як цАМФ, так і цГМФ і нормалізації співвідношення між ними. Порівняно з основною групою, в дослідній групі коефіцієнт цАМФ/цГМФ виявився в 1,37 рази нижчим (р<0,05).

Проведення реабілітаційних заходів значно послабляло вплив сезонного фактора на імунний і метаболічний статус борців. Про це свідчили найбільш оптимальні параметри показників в борців дослідних груп порівняно з такими в основних групах. Оптимізація статусу борців, які пройшли курс реабілітаційних заходів, мала місце у всіх сезонах року, але була найбільш виражена в осінній період. Порівняно з останнім, найменший позитивний ефект був відзначений навесні, тоді як влітку і взимку цей ефект оцінювали як середній. Зазначені сезонні коливання ефективності реабілітаційних заходів в тій або іншій мірі узгоджувались з такими в підготовчому і змагальному періодах тренувального процесу.

Вплив комплексу реабілітаційних заходів на захворюваність. В основній групі протягом тренувального циклу на гостру респіраторно-вірусну інфекцію, ангіну, фарингіт, кон'юнктивіт, бронхіт, синусит перехворіло 250 фізичних осіб (73,33,7 %), в дослідній групі - 87 борців (27,11,4 %). Отже, абсолютна частота захворюваності знижувалась в 2,9 рази (р<0,05). За рахунок зменшення частоти захворюваності реабілітаційні заходи сприяли істотному скороченню кількості пропущених тренувальних днів. Якщо в основній групі пропуск тренувальних днів за рік через хворобу склав 10455,2 днів, то в дослідній групі - 23312 днів (зменшення в 4,5 рази, р<0,05). При цьому скорочувалась також тривалість захворюваності, що в основній групі склала, в середньому, на одного захворілого борця 4,2 дня, тоді як в дослідній групі - 2,7 дня (зменшення в 1,55 рази). Найбільша захворюваність борців, незалежно від приналежності до тої або іншої групи, мала місце в зимовий період. Захворюваність середньої частоти реєструвалась восени і навесні і була мінімальною в літній період. Найбільші втрати тренувального часу спостерігали в підготовчому періоді, в зв'язку з його значною тривалістю (до 2 місяців), найменші - в змагальному періоді, що пояснюється його короткочасністю (в середньому, 3 дні). В перехідному періоді, який складав 10-14 днів, кількість захворілих борців і втрати тренувальних днів збільшувались.

Показники захворюваності в борців дослідних груп, незалежно від періоду тренувального процесу, були вірогідно нижчими показників в основних групах. Так, кількість перехворілих борців дослідної групи в підготовчому періоді була по відносному показнику в 2,6 рази нижчою, ніж в основній, в змагальному і перехідному періодах - в 2,5 і 3,0 разів відповідно (р<0,05 в усіх випадках). Відносно кількості пропущених тренувальних днів ступінь зниження втрат тренувального часу склав 4,7 рази в підготовчому, 2,3 рази - в змагальному і 5,1 рази - в перехідному періоді.

При вивченні впливу реабілітаційних заходів на захворюваність борців залежно від сезону року і періоду тренувального макроциклу встановлено, що в усі періоди максимальна захворюваність мала місце в осінньо-зимовий період. При зберіганні відзначеної тенденції найбільший рівень захворюваності спостерігали в борців основних груп: в підготовчому періоді, проведеному взимку, відносний показник кількості перехворілих був в 3,2 рази вищим, ніж в дослідній групі, навесні - в 2,0 рази, влітку і восени - в 3,5 і 2,4 разів відповідно (р<0,05 в усіх випадках). Значно більш високою, порівняно з дослідними групами, була і кількість пропущених тренувальних днів, максимум яких припадав на зиму. В змагальному періоді вплив сезонного фактора на захворюваність борців зберігався. В борців дослідних груп частота захворюваності, залежно від сезону року, була в 2,2-3,3 раз нижчою, ніж в групах зіставлення. Рівень захворюваності збільшувався в перехідному періоді, особливо в осінньо-зимовий час, і був більш значним в борців основної групи.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне обгрунтування ролі інтенсивних та регулярних фізичних навантажень у виникненні порушень імунного та метаболічного гомеостазу у юнаків, які займаються греко-римською боротьбою та на основі результатів досліджень розроблені методи оперативного контролю за станом імунних і метаболічних показників та варіанти відновних заходів.

Зміни клітинної ланки імунітету в борців, які виникають під впливом фізичних навантажень, характеризуються Т- і В-лімфопенією, формуванням відносного гіперсупресорного варіанта вторинного імунодефіцитного стану; пригніченням кілерної активності НК-клітин, фагоцитозу нейтрофілів і моноцитів, розеткоутворюючої спроможності Т- і В-лімфоцитів. Фізичні навантаження в борців негативно впливають на секреторну спроможність моноцитів і нейтрофілів, що супроводжується зменшенням продукції інтерлейкінів-1в та -6 і фактору некрозу пухлини-.

Імунодепресивний вплив фізичних навантажень на гуморальну ланку імунітету виражається в зниженні в крові борців імуноглобулінів класів М, G, А; посиленням процесів імунного комплексоутворення, переважно за рахунок накопичення найбільш патогенних середніх і дрібних фракцій циркулюючих імунних комплексів. В підготовчому періоді тренувального макроциклу спостерігали сильний позитивний кореляційний зв'язок між показниками секреції інтерлейкінів-1в, -6 та фактору некрозу пухлини моноцитами. В змагальному періоді просліджувались ті ж сильні позитивні кореляційні зв'язки між показниками секреторної активності моноцитів і нейтрофілів. Але в цьому періоді тренувального макроциклу просліджуються і нові взаємозв'язки між показниками фагоцитозу моноцитів і розеткоутворюючої спроможності лімфоцитів. В перехідному періоді тренувального макроциклу зберігаються і посилюються всі знайдені попередні закономірності.