Перебіг лептоспірозу у хворих із супутньою патологією та принципи лікування

У хворих на лептоспіроз із супутнім гіпотиреозом лікування активованим пробіотиком призводило до того, що у 53,3% пацієнтів після лікування дисбактеріозу не було виявлено, а після лікування неактивованим пробіотиком їх було 26,7% (Р>0,05). В основній групі пацієнтів після лікування дисбактеріоз І ступеня реєструвався у 40,0% випадків проти 46,6% (Р>0,05); II ступеня - у 6,7 проти 26,7% (Р>0,05); ІІІ і ІV ступенів дисбактеріозу не було у жодного пацієнта після лікування як активованими, так і неактивованими пробіотиками.

У хворих на лептоспіроз із супутнім цукровим діабетом лікування активованим пробіотиком призводило до того, що у 33,3% пацієнтів після корекції дисбактеріозу не було, а після лікування неактивованим пробіотиком нормалізації не відбулося у жодного із пацієнтів (Р<0,05). В основній групі пацієнтів після лікування дисбактеріоз І ступеня реєструвався у 40,0% випадків проти 31,6% (Р>0,05), II ступеня - у 26,7 проти 52,6% (Р>0,05), ІІІ ступеня дисбактеріозу не було у жодного пацієнта після лікування активованими формами пробіотиків, тоді як у групі порівняння ІІІ ступінь дисбактеріозу зустрічався у 15,8% випадків (Р>0,05). Реконвалесцентам із супутнім цукровим діабетом після виписки ми призначали повторний 20-тиденний курс лікування активованими формами пробіотиків і виявили, що склад мікрофлори нормалізувався у 53,3% випадків. Найповільніше у цієї категорії пацієнтів зменшувалась кількість грибкової флори - через 3 місяці після виписки зі стаціонару підвищена кількість грибків роду Candida була у 17,6% реконвалесцентів із цукровим діабетом. У групі хворих на цукровий діабет без супутнього лептоспірозу підвищене заселення кишечнику грибковою флорою реєструвалось майже у половини хворих (Р<0,05). При лікуванні таких пацієнтів активованими формами пробіотиків при виписці покращення складу біоценозу кишечника спостерігалось у (33,3±12,2)% випадків. При призначенні повторного 20-тиденного курсу лікування активованими формами пробіотиків після виписки реконвалесцентів склад мікрофлори нормалізувався у (53,3±12,9)% випадків. Найповільніше зменшувалась кількість грибкової флори - через 3 місяці після виписки зі стаціонару підвищена кількість грибків роду Candida була у 17,6% реконвалесцентів із супутнім цукровим діабетом. У групі хворих на цукровий діабет без супутньої патології підвищене заселення кишечника грибковою флорою реєструвалось у 50,0% випадків (P<0,05).

У хворих на лептоспіроз із супутнім хронічним алкоголізмом лікування активованим пробіотиком призводило до того, що у 33,3% пацієнтів після лікування дисбактеріозу не було, а після корекції неактивованим пробіотиком у групі порівняння нормалізація мікрофлори не відбулася у жодного із пацієнтів (Р<0,05). У основній групі пацієнтів після лікування дисбактеріоз І ступеню реєструвався у 33,3% випадків проти 22,9% (Р>0,05), II ступеня - у 20,0 проти 54,2% (Р<0,05), ІІІ ступеня - у 13,4 проти 22,9% випадків (Р>0,05). ІV ступень дисбактеріозу не було виявлено у жодного пацієнта після лікування як активованими, так і неактивованими пробіотиками. Як бачимо, використання активованих пробіотиків виявилось ефективнішим, ніж неактивованих пробіотиків при лікуванні дисбіотичних змін у хворих на лептоспіроз із супутніми гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом і хронічним алкоголізмом.

Таким чином, результати наших досліджень підтверджують взаємно обтяжливий вплив супутньої патології і лептоспірозу.

Вивчаючи хворих на лептоспіроз більш як 12 років, ми отримали результати, що дали підставу рекомендувати для практичної охорони здоров'я диференційно-діагностичні критерії перебігу лептоспірозу із супутньою патологією. Багаторічне вивчення клінічних симптомів перебігу лептоспірозу на тлі гіпертиреозу, гіпотиреозу, цукрового діабету, хронічного алкоголізму дало змогу систематизувати їх.

Як бачимо, клінічні прояви відрізняються у хворих на лептоспіроз із вказаною супутньою патологією. Уважна їх диференціація дозволить вчасно поставити правильний діагноз із призначенням відповідного оптимального лікування.

Висновки

Представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми оцінки перебігу лептоспірозу на фоні гіпертиреозу, гіпотиреозу, цукрового діабету і хронічної алкогольної інтоксикації та оптимізації лікування. Доведено, що вплив супутньої патології і лептоспірозу є взаємно обтяжуючим. Особливості клініко-лабораторних синдромів лептоспірозу із фоновими гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом залежать від характеру супутньої патології. Запропонована корекція виявлених змін диференційованим включенням в комплексне лікування препаратів глутаргіну, уролесану, синглетно-кисневої терапії та активованих форм пробіотиків, що дає змогу зменшити вираженість патогенетичних зсувів і попередити несприятливі наслідки захворювання.

При поєднанні лептоспірозу із супутніми гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом зростає відносна кількість середньотяжких і тяжких форм захворювання, достовірно збільшується тривалість стаціонарного лікування. Початковий період лептоспірозу із фоновою патологією характеризується значною полісимптомністю проявів, пізнім зверненням за медичною допомогою.

Виявлена суттєва різниця в перебігу лептоспірозу на фоні супутньої патології ендокринної системи і хронічної алкогольної інтоксикації.

Для перебігу лептоспірозу із супутнім гіпертиреозом характерні більш виражені прояви інтоксикації, функціональної недостатності гепатоцитів, дисбалансу гормонів щитоподібної залози.

Для перебігу лептоспірозу із супутнім гіпотиреозом - холестатичний і інтоксикаційний синдроми.

Для перебігу лептоспірозу із супутнім цукровим діабетом - синдроми інтоксика-ції, цитолізу гепатоцитів та нестабільність глікемії із проявами гіпоксичних змін.

Для перебігу лептоспірозу із хронічним алкоголізмом - синдроми гепатиту та хронічного токсикозу.

Період розпалу лептоспірозу характеризується порушеннями перекисного окислення ліпідів, особливо ці зміни виявляються у хворих із поєднаною патологією: надлишкова пероксидація ліпідів, за показниками МДА і ДК, достовірно перевищувала таку - як у хворих на лептоспіроз без фонової патології, так і у хворих із супутніми захворюваннями без лептоспірозу.

При перебігу лептоспірозу на фоні гіпертиреозу, хронічного алкоголізму спостерігається достовірне зниження протизапальних та підвищення прозапальних цитокінів, можливо, що є одним із сприяючих факторів рецидивів лептоспірозу та затягування патологічного процесу.

Дисбактеріоз кишечника характерний для хворих на лептоспіроз із супутньою патологією і найбільш вираженим є у пацієнтів із фоновими цукровим діабетом та хронічним алкоголізмом.

Показники електроміографічного дослідження у хворих на лептоспіроз вказують на наявність міастенізації та запально-дегенеративних змін у м'язах. Зміни показників електроміограми є вираженішими і тривалішими у хворих на лептоспіроз із цукровим діабетом.

До показників несприятливого перебігу лептоспірозу на фоні супутньої патології ендокринної сиcтеми та хронічного алкоголізму належать: дисбаланс гормонів щитоподібної залози, нестабільність глікемії, зниження показників антиоксидантного захисту та посилення надлишкової пероксидації, підвищення концентрації ПСМ₂₅₄ у сироватці крові, показників внутрішньопечінкового холестазу, цитолізу гепатоцитів, зниження протизапальних та підвищення прозапальних цитокінів та дисбіотичні зміни в кишечнику.

Застосування глутаргіну у хворих на лептоспіроз із супутнім гіпертиреозом сприяло достовірному зниженню проявів інтоксикації, скороченню на 10 днів тривалості гіпербілірубінемії, достовірно швидшій нормалізації ниркового синдрому.

Застосування уролесану у хворих із супутнім гіпотиреозом сприяло усуненню холестатичного компоненту - зниженню в 2,9 рази рівня загального холестерину в сироватці крові, швидшому зменшенню активності лужної фосфатази до рівня її у хворих на гіпотиреоз, швидшому регресу проявів інтоксикації.

Застосування уролесану і СКТ у хворих із супутнім цукровим діабетом сприяло тому, що швидше минали прояви інтоксикації, достовірно зменшувались тривалість жовтяниці, свербіжу шкіри і гепатомегалії, в 1,5 разу знижувалась концентрація ПСМ₂₅₄ в сироватці крові.

Застосування глутаргіну та СКТ у хворих із супутнім алкоголізмом сприяло достовірному скороченню тривалості ниркового, менінге-ального та геморагічного синдромів на 3-9 днів, підвищенню рівня загального білка в сироватці крові та підвищенню антиоксидантного захисту.

Лікувальна корекція дисбактеріозу активованими формами пробіотиків сприяє зменшенню кількості умовно-патогенної флори та підвищенню вмісту нормальної кишкової флори і є ефективною у всіх хворих на лептоспіроз, незалежно від наявності супутньої патології.

Практичні рекомендації

1. Для оцінки тяжкості перебігу і прогнозу лептоспірозу на фоні супутньої патології ендокринної системи, хронічної алкогольної інтоксикації поряд із загальноклінічними обстеженнями хворих рекомендується в комплексі визначати показники інтоксикації - ЛІІ, ГПІ, ПСМ₂₅₄; стану ПОЛ/АОС - МДА, ДК, СОД; цитокінового профілю крові - ФНП-б, ІЛ-4; стану біоценозу кишечника.

2. З метою полегшення клінічної діагностики лептоспірозу в поєднанні з супутньою патологією рекомендується застосовувати запропоновані нами диференційно-діагностичні таблиці.

3. З метою ранньої діагностики міопато-міастенічного синдрому хворим на лептоспіроз із вираженими міалгіями та усім хворим із супутнім цукровим діабетом рекомендовано проводити електроміографічні дослідження для своєчасної корекції в лікуванні та спостереження невропатологом протягом року після перенесеного захворювання.

4. Для зменшення проявів клініко-патогенетичних порушень хворим на лептоспіроз із супутніми станами рекомендовано призначати:

- із фоновим гіпертиреозом - глутаргін по 50 мл 4% розчину внутрішньовенно краплинно 1 раз на день 10 днів зі зменшенням дози до 20 мл та 10 мл у наступні 5-7 днів; в періоді реконвалесценції рекомендовано пероральний прийом глутаргіну по 0,25 г. 3 рази на день після прийому їжі;

- із гіпотиреозом - уролесан по 10 крапель 3 рази на день всередину протягом 10 днів з наступним зменшенням дози до 5 крапель 3 рази на день ще 5-7 днів;

- із цукровим діабетом - уролесан за попередньою схемою у поєднані із синглетно-кисневою терапією курсом 10 сеансів: 1-й день - вживання 150 мл активованої води та інгаляції активованим повітрям тривалістю 9 хв, 2-й день і наступні - 200 мл активованої води всередину та інгаляції по 14 хв;

- з хронічним алкоголізмом - глутаргін разом із синглетно-кисневою терапією (за схемами, поданими вище).

Лікування дисбактеріозу хворим на лептоспіроз рекомендовано проводити активованими формами пробіотиків по 1 умовній дозі за 1 год до прийому їжі 1 раз на день всередину впродовж 20 днів.

7. Лікування хворих із супутньою патологією ендокринної системи рекомендовано проводити сумісно з ендокринологом для корекції дисгормональних порушень.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Пришляк О.Я. Лептоспіроз в осіб похилого віку // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т., №1. - С. 106-107.

2. Пришляк О.Я. Середньомолекулярні пептиди і процеси мікросомального окислення у хворих на лептоспіроз з фоновим цукровим діабетом, ускладненим гнійною інфекцією // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т.9, №3. - С. 231-232.

3. Глушко Л.В., Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф. Внутрішньосудинні та судинні розлади мікроциркуляції у хворих на лептоспіроз // Галицький лікарський вісник. - 2003. - Т.10, №2. - С. 61-62 (особистий внесок здобувача: клініко-лабораторне обстеження пацієнтів, підготувала статтю до друку).

4. Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф. Хофітол в комплексному лікуванні хворих на лептоспіроз // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №3. - С. 97-100 (особистий внесок здобувача: провела клініко-лабораторне обстеження пацієнтів, статистичну обробку отриманих результатів).

5. Пришляк О.Я. Результати катамнестичного спостереження за перехворілими на лептоспіроз // Архів клінічної медицини. - 2004. - №1. - С. 51-52.

6. Пришляк О.Я. Клініко-лабораторні зміни гепатобіліарної системи в реконвалесцентів після лептоспірозу // Буковинський медичний вісник. - 2004. - №4. - С. 39-41.

7. Пришляк О.Я. Ультрасонографічна та доплерографічна характеристика нирок при тяжкому перебігу лептоспірозу // Галицький лікарський вісник. - 2004. - Т.11, №2. - С. 80-81.

8. Пришляк О.Я. Мікроциркуляторні порушення у осіб похилого віку // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №6. - С. 121-123.

9. Пришляк О.Я. Дисбактеріоз кишок у хворих на лептоспіроз // Сучасні інфекції. - 2004. - №2. - С. 56-59.

10. Пришляк О.Я. Особливості перебігу лептоспірозу в осіб, які зловживають алкоголем // Інфекційні хвороби. - 2004. - №2. - С. 33-34

11. Пришляк О.Я. Функціональні особливості щитоподібної залози у хворих на лептоспіроз // Архів клінічної медицини. - 2004. - №2. - С. 70-71.

12. Пришляк О.Я. Уролесан у комплексному лікуванні хворих на лептоспіроз із супутньою патологією // Інфекційні хвороби. - 2004. - №3. - С. 26-30.

13. Пришляк О.Я. Стан ендогенної інтоксикації та цитокінового профілю у хворих на тяжкі форми лептоспірозу // Буковинський медичний вісник. - 2004. - №3. - С. 112-113.

14. Дикий Б.М., Пришляк О.Я. Клініко-лабораторні критерії діагностики інтоксикаційного синдрому у хворих на лептоспіроз із поліорганними ураженнями // Сучасні інфекції. - 2004. - №3. - С. 53-57 (особистий внесок здобувача: провела клініко-лабораторні дослідження, статистичну обробку матеріалу).

15. Пришляк О.Я. Вираженість інтоксикаційного синдрому у хворих на лептоспіроз, які зловживають алкоголем // Галицький лікарський вісник. - 2004. - №3. - С. 89-91.

16. Пришляк О.Я. Медикаментозна корекція деяких метаболічних показників у хворих на лептоспіроз в поєднанні з фоновою хронічною патологією гепатобіліарної системи // Галицький лікарський вісник. - 2004. - Т.11, №4. - С. 66-68.

17. Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф., Будеркевич Л.І., Андрусишин Л.І. Вплив синглетно-кисневої терапії на клініко-лабораторні показники у хворих на лептоспіроз із супутньою патологією // Інфекційні хвороби. - 2004. - №4. - С. 38-40 (особистий внесок здобувача: огляд літератури, клініко-лабораторне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу).

18. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Кіріяк О.П., Мурзова Л.І., Пюрик В.Ф. Лептоспіроз: актуальність, епідеміологія // Галицький лікарський вісник - 2005. - Т.12, №1. - С. 72-74 (особистий внесок здобувача: провела опис та аналіз клініко-епідеміологічного матеріалу для публікації статті, підготувала статтю до друку).

19. Пришляк О.Я. Ефективність глутаргіну в комплексній терапії лептоспірозу на тлі хронічної алкогольної інтоксикації // Інфекційні хвороби. - 2005. - №1. - С. 46-48.

20. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Остяк Р.С. Клінічні прояви лептоспірозу у хворих із дифузним токсичним зобом // Галицький лікарський вісник. - 2005. - Т.12, №1. - С. 16-18 (особистий внесок здобувача: провела клініко-лабораторне обстеження пацієнтів, статистичну обробку результатів дослідження).

21 Дикий Б.М., Пюрик В.Ф., Пришляк О.Я., Нікіфорова Т.О., Грижак І.Г. Особливості перебігу лептоспірозу та стан судинно-тромбоцитарного гемостазу у хворих похилого віку // Інфекційні хвороби. - 2005. - №2. - С. 24-27 (особистий внесок здобувача: опрацювала літературу з даної проблеми, провела опис результатів та аналіз матеріалу для публікації).

22. Дикий Б.М., Пітик М.І., Пришляк О.Я. Нервово-м'язові ураження у хворих на лептоспіроз // Архів клінічної медицини. - 2005. - №1. - С. 17-19 (особистий внесок здобувача: опрацювала літературу з даної проблеми, провела опис результатів та аналіз матеріалу для публікації).

23. Деклараційний патент 50267А. Україна, МПК7 А61К35/74. Спосіб лікування кишкового дисбактеріозу активованими формами пробіотиків / Грижак І.Г., Дикий Б.М., Матейко Г.Б., Пришляк О.Я., Бойчук О.П. - №2001128496; Заявл. 10.12.2001; Опубл. 15.10.2002. - Бюл. №10.

24. Дикий Б.Н., Пришляк А.Я., Никифорова Т.А., Пюрик В.Ф., Засуха Г.П., Василик Л.В. Энтеросорбция в лечении вирусных гепатитов, лептоспироза и острых кишечных инфекций // Инфектология. Достижения и перпективы: Юбилейная научная конференция, посвящ. 100-летию первой в России кафедры инфекционных болезней. - Санкт-Петербург, 1996. - С. 55-57.

25. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф. Діагностичні помилки при лептоспірозі на догоспітальному етапі // Інфекційні хвороби: Збірник наукових робіт. - Львів, 1997. - вип.V. - С. 92.

26. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Матейко Г.Б., Нікіфорова Т.О. Ехографія в диференціальній діагностиці жовтяниць // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму інфекціоністів України (Мукачево). - 1998. - С. 103-104.

27. Пришляк О.Я., Матейко Г.Б., Грижак І.Г., Пюрик В.Ф. Стан мікросомальної окислювальної активності печінки у хворих на гепатит В і лептоспіроз // Стратегия и тактика борьбы с инфекционными заболеваниями: Мат. Междунар. науч. конф. - Харьков, 1998. - С. 42

28. Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф. Середньомолекулярні пептиди і процеси мікросомального окислення у хворих на лептоспіроз // Важливі зоонози; Мат. наук.-практ. конф. - 1999. - С. 95-96

29. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Нікіфорова Т.О., Матейко Г.Б., Кобрин Т.З., Засуха Г.П., Остяк Р.С. Спосіб лікування вірусних гепатитів і лептоспірозу з допомогою синглетно-кисневої терапії // Нові наукові здобутки та передовий досвід у вітчизняній медицині: Збірник наукових праць МОЗ. - Київ, 2000. - С. 28-29.

30. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Нікіфорова Т.О., Матейко Г.Б., Пюрик В.Ф. Особливості перебігу лептоспірозу у хворих з НВs-антигенемією // Нове в діагностиці, терапії інфекційних хвороб: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (Львів). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 98-99.

31. Дикий Б.М., Пришляк О.Я., Нікіфорова Т.О., Пюрик В.Ф. Ефективність синглетно-кисневої терапії у хворих на лептоспіроз // Збірник наукових праць. - Київ, 2000. - С. 112-113.

32. Нікіфорова Т.О., Пюрик В.Ф., Пришляк О.Я. Діагностика уражень печінки у хворих на безжовтяничну форму лептоспірозу // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб: Матер, наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (18-19.05.2000 р., Львів). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 134-136.

33. Пришляк О.Я. Особливості перебігу лептоспірозу у хворих з НВs-антигенемією. // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (18-19 травня 2000 р., Львів). - С. 88-89.

34. Пришляк А.Я., Пюрик В.Ф., Никифорова Т.А. Использование этамзилата натрия и рибоксина в лечении больных лептоспирозом // Инфекционные болезни: диагностика, лечение, профилактика. VI Российско-итальянская научная конференция «Инфекционные болезни». Санкт-Петербург, 2000. - С. 63-64.

35. Дикий Б.М., Глушко Л.В., Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф. Мікроциркуляторні зміни у хворих на лептоспіроз // Інфекційні хвороби в практиці терапевта. - Харків, 2001. - С. 115-117.

36. Пришляк О.Я. Іктерогеморагічний лептоспіроз у поєднанні із супутньою НВs-антигенемією // Проблеми вірусних гепатитів, що передаються парентеральним шляхом та їх наслідки у новому тисячолітті. Матер. наук.-практ. конференції. - Київ, 2001. - С. 87.

37. Глушко Л.В., Пюрик В.П., Пришляк О.Я., Грижак І.Г. Кардіогемодинамічні ураження у хворих на лептоспіроз // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: Мат. VI з'їзду інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 р., Одеса). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 105-107.

38. Пришляк О.Я. Функціональний стан печінки у хворих на лептоспіроз із патологією щитоподібної залози // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: Мат. VI з'їзду інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 р., Одеса). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 88-89.

39. Пришляк А.Я. Использование препарата уролесан в комплексном лечении больных на лептоспироз // Проблема инфекции в клинической медицине: Матер. Международной конф. по инфекционным болезням. - Санкт-Петербург, 2002. - С. 273-274.

40. Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф., Грижак І.Г. Стан білковосинтезуючої функції печінки у хворих на лептоспіроз // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани: Матер. наук.-практ. конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (16-17 травня 2002 р., Дніпропетровськ). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 181-183.

41. Пришляк О.Я. Використання глутаргіну в комплексному лікуванні хворих на лептоспіроз // Глутаргин: применение нового украинского препарата в клинической практике. - Харків, 2003. - С. 103-104.

42. Пришляк А.Я., Дикий Б.Н., Матейко Г.Б, Пюрик В.Ф. Течение лептоспироза у больных сахарным диабетом // Матер. международной конф. по инфекционным болезням. - Санкт-Петербург, 2003. - С. 70-71.

43. Пришляк О.Я., Пюрик В.Ф., Мазурок У.Я. НВV-інфекція і лептоспіроз // Керовані інфекції: Матер. наук.-практ. конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (Яремча). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - С. 169-171.

Размещено на Allbest.ru