Передменструальні розлади: клініка, діагностика, прогнозування та лікування

Отримані формули дискримінантних функцій для прогнозування передменструальних розладів мали слідуючий вигляд:

f1 = - 12,3 + 5,2хХ 1 + 1,4хХ 2 + 2,7хХ 3 + 2,0хХ 4 + 1,8хХ 5 - 3,1хХ 6 + 1,5хХ 7;

f2 = - 7,8 + 2,4хХ 1 + 0,6хХ 2 + 0,7хХ 3 + 1,4хХ 4 + 0,9хХ 5 - 2,3хХ 6 + 0,8хХ 7 (ризик розвитку ПМС)

f1 = - 13,8 + 2,8хХ 1 + 3,5хХ 2 + 4,1хХ 3 + 2,1хХ 4 + 1,7хХ 5 + 2,3хХ 6;

f2 = - 5,3 + 1,9хХ 1 + 2,0хХ 2 + 2,4хХ 3 + 1,3хХ 4 + 0,9хХ 5 + 1,6хХ 6, (ризик розвитку ПМДР),

де f1 - величина, яка затверджує імовірність виникнення ПР, а f2 - заперечує таку можливість. Тому якщо f1>f2, прогнозується можливість розвитку ПР, а при f2>f1 - цей ризик малоімовірний.

Для визначення ступеня імовірності ризику розвитку передменструального синдрому розраховували величину Fl за формулою:

На основі аналізу кривої розподілу залежності частоти виникнення ПМС від функції Fl визначено 3 ступеня імовірності прогнозу: при Fl>0,8 - імовірність розцінювали як високу; при Fl=0,5-0,8 - середню, а при Fl<0,5 - низьку.

Приймаючи до уваги, особливості клінічного перебігу ПР, нейро-ендокриного статусу та гормонального гомеостазу, що були виявлені у обстежених жінок, а також фактори ризику їх розвитку, наявність структурно-функціональних змін яєчників, дисрегуляцію ВНС та прояви психологічної дезадаптації, нами було розроблено та апробовано комплексне та диференційоване лікування різних форм патології, яка вивчається.

Однак, необхідною передумовою при лікуванні усіх форм ПР, виходячи з концепції стресіндукованого патогенезу даної патології, є нормалізація режиму праці та відпочинку з дозованими фізичними навантаженнями та раціональне, збалансоване харчування.

Приймаючи до уваги доведену нами наявність дисімунного стану та гіпомагнєемії, що мали місце в усіх досліджуваних групах, ми визнали за доцільне з метою корекції даних розладів призначення всім категоріям хворих препарату магне В 6 з 16-го по 25-й день МЦ протягом 3-6 послідовних МЦ, а також адаптогену ербісолу.

Пацієнткам з ПС, ми призначали лише вищезазначені препарати, які склали лікувальний комплекс, гормонокорекція в даному випадку не призначалась за відсутністю змін в ендокринному гомеостазі.

Враховуючи високу поширеність запальних захворювань геніталій у хворих на ПМС, ми визнали за необхідне проведення курсу відповідної протизапальної терапії перед проведенням основного лікування. Вона розроблялася та призначалася на підставі комплексного бактеріологічного обстеження у відповідності до виявлених збудників.

Приймаючи до уваги порушення ендокринного статусу, які відмічалися у хворих на ПМС жінок, до схем їх лікування було включено гормонокоригуючі препарати. При виборі даних засобів ми виходили як з патогенетичного обґрунтування їх доцільності, так і репродуктивних планів окремих жінок. Таким чином, терапевтичний комплекс пацієнток з ПМС, які були зацікавлені у вагітності, було доповнено препаратом дуфастон, що призначався з 16-го по 25-й день МЦ протягом шести послідовних МЦ, або комбінованим оральним контрацептивом (КОК) Яриною (етінілестрадіол 30,0 мкг та дроспіренон 3,0мг), який застосовувався за традиційною протизаплідною схемою протягом трьох місяців у випадку наполягання хворою на контрацепції.

За сучасними поглядами, поліморфізм нейроендокринних синдромів, зокрема передменструальних розладів, обумовлений, в тому числі, залученням до патологічного процесу біологічно активних речовин, а саме простагландинів. Тому, на підставі вищевикладеного, у комплексну терапію різних форм ПР був включений Найз - антипростагландиновий препарат нової генерації. Його активна речовина німесулід є селективним інгібітором циклооксигенази-2. Призначення цього препарату жінкам з нейроендокринною патологією має не тільки знеболюючий ефект, але й патогенетично глибоко обґрунтовану багаторівневу дію. Найз призначали з 16 по 25 день МЦ протягом 6 МЦ.

Особлива роль стресорного чинника у механізмі розвитку ПР обумовлює необхідність проведення антистресорної терапії.В якості седативного препарату був обраний Ноофен, діюча речовина якого (фенібут) - фенольне похідне гамааміномасляної кислоти та фенілетиламіна виявляє, крім транквілізуючої, ноотропну дію, зменшує напруженість, тривогу, покращує сон.

При плануванні лікувальних заходів у пацієнток з ПМДР, приймаючи до уваги найбільшу поширеність та вираженість психопатологічних розладів саме у цієї групи хворих, загальний лікувальний комплекс ми доповнили сучасним антидепресантом золофтом, який є селективним блокатором зворотнього захвату серотоніну у головному мозку. Призначали однократно уранці. Приймаючи до уваги особливості його фармакокінетики, а саме той факт, що клінічний ефект сертраліну, діючої речовини золофта, починає проявлятися лише через тиждень, досягаючи максимуму через 14-21 день, ми застосовували його з 5-го по 25-й день МЦ протягом шести місяців (або трьох місяців, у разі клінічної ефективності лікування).

В основу диференційованого підходу до терапії цієї категорії хворих ми поклали отримані нами дані щодо рівню пролактину в сироватці крові. Так, не дивлячись на те, що його середня концентрація у них і перевищувала як дані, отримані у інших обстежених, так і референтні значення, рівень пролактинемії у 39,02% жінок з ПМДР був у межах норми.

Для пацієнток з підвищеною концентрацією пролактину у сироватці крові, призначався дофамінергічний засіб достінекс (по 0,25 мг двічі на тиждень впродовж 6 місяців) з метою нормалізації продукції даного гормону. Приймаючи до уваги ановуляцію, яка виявилася характерною саме для даної категорії хворих, лікування додатково контрацептивні засоби ми не вводили, а з метою корекції гормональних розладів призначали дуфастон у другу фазу МЦ протягом 6 місяців за описаною вище схемою.

Ефективність розроблених терапевтичних комплексів перевірялася на підставі порівняння результатів лікування традиційним комплексом, що складався із денного транквілізатора гідазепама (20,0 мг двічі на добу), калійзберігаючого сечогінного засобу верошпирону (50,0 мг на добу), комплексу вітамінів А і Є аєвіту (по 1 капс. тричі на добу) та нестероїдного протизапального препарату парацетамолу (по 500,0 мг двічі на день), які призначалися з 16-го по 25-й день МЦ впродовж 6-ти місяців.

З метою перевірки ефективності запропонованих удосконалених лікувальних комплексів нами обстежено 428 жінок з різними формами ПР, з яких 310 пацієнток з основної групи отримували диференційоване лікування, а 118 хворих з групи порівняння - недиференційоване, традиційне.

Для об'єктивізації результатів клінічних досліджень ми застосовували метод оцінки клінічних симптомокомплексів на підставі аналізу динаміки бальних показників менструального дисстрес-опитувальника Муса (МДО), на підставі загального індексу Муса (ЗІМ). Крім того, було проведене дослідження функціонального стану центральної та вегетативної нервової системи, імунного та ендокринного статусу. Ефективність застосовуваних лікувальних заходів оцінювалася у лютеїнову фазу через 1, 2, 3 та 6 (у випадку зберігання симптоматики) місяців терапії. Прикінцеві гормональні дослідження здійснювалися через 7 місяців терапії у ІІ фазу МЦ.

Аналіз середнього ЗІМ, який було обраховано для всіх жінок основної групи, довів що вже після першого місяця застосування удосконаленого лікування відбуваються статистично вірогідні позитивні зміни, а саме його зниження до 3,4±0,9 за 4,14±1,01 бали вихідного значення та 3,77±0,8 бали у групі порівняння, р 1-2,1-3<0,05, які свідчать про більшу ефективність запропонованого нами методу лікування.

Призначення лікувального комплексу впродовж 2 місяців призводить до суттєвого зменшення тяжкості клінічної симптоматики до рівня "ледь помітних проявів" (за визначенням Р.Муса), а саме до 2,83±0,9 бали за 3,58±0,85 бали у контролі (р<0,05). Застосування традиційної схеми, що було оцінене на той же термін, також сприяло, порівняно із вихідними даними, зменшенню тяжкості симптоматики ПР, однак, лише до рівня "слабких та середніх" - 3,58±0,85 бали.

Аналогічна оцінка, яку було проведено наприкінці курсу лікування показала відсутність клінічних проявів у жінок основної групи (1,47±0,8 бали за Р.Мусом). У хворих, яким було призначено недиференційовану схему, також відбулося покращення, однак лише до рівня "ледь помітних проявів" - 2,18±0,8 бали, що вірогідні відрізнялося від даних основної групи (р<0,05).

Аналіз динаміки змін клінічної симптоматики при застосуванні різних лікувальних заходів також виявив певні відмінності в основній та контрольній групах. За умов призначення удосконаленого лікування вже на протязі перших двох місяців ступінь покращення (СП), який обчислювали за різницею двох ЗІМ у динаміці лікування, суттєво перевищував аналогічний показник контролю, відповідно 0,49±0,02 і 0,26±0,03 бали після першого місяця прийому та 0,64±0,04 та 0,2±0,01 бали - після другого (р 1-2,.3-4<0,05). Цей факт свідчить про значний зворотній розвиток клінічної симптоматики у даних пацієнток вже на початку лікування. У групі порівняння статистично вірогідне збільшення СП відбулося лише після третього місяцю терапії. Найбільше покращення в обох досліджуваних групах відмічалося наприкінці курсу, про що свідчать найбільші показники СП - 0,98±0,08 та 0,9±0,07 бали, відповідно в основній та групі порівняння.

На підставі даних СП було обраховано коефіцієнти ефективності (К) запропонованих схем терапії порівняно із традиційними. К(1)= СП(1)/СП(1п), де СП(1)-ступінь покращення клінічної картини в певній підгрупі основної групи,СП(1п) теж саме у відповідній підгрупі порівняння.

К середній = 1/4(К(1)+К(2)+К(3)+К(4)).

При цьому, як показали наші розрахунки, середній К дорівнював 4,35, тобто ефективність удосконаленого лікування ПР у 4,35 рази перевищує даний показник традиційної терапії.

При аналізі впливу застосовуваних методів лікування на гормональний статус жінок з різними видами патології, що розглядається, виявлено вірогідну стабілізацію сироваткових рівнів досліджуваних гормонів за переважною більшістю показників у групах хворих, що отримували удосконалену терапію.

При аналізі сироваткового вмісту досліджуваних БАР у жінок, що отримували традиційну та удосконалену схеми лікування, також відмічено вірогідні відмінності. Перш за все, треба зазначити, що у всіх пацієнток основних підгруп відбулася стабілізація цих показників, в той час, як серед хворих, що отримували недиференційовану терапію відмічено здебільшого тенденцію до покращення.

Так, особливо була вираженою динаміка вмісту прегненолону, очікуваним виявилася нормалізація сироваткової концентрації магнію у жінок основних підгруп.

Дослідження, проведені після курсу запропонованої терапії, виявили вірогідну стабілізацію функціонального стану як центральної, так і вегетативної нервової системи. При цьому доведена достовірна стабілізація вегетативного тонусу в усіх основних групах досліджуваних. При цьому треба зазначити, що позитивний ефект даної терапії проявлявся як у нормалізації різного ступеню гіперактивності симпатичної ланки ВНС, що мала місце до лікування практично у всіх пацієнток, так і у стабілізації вагального тонусу та надсегментарних ерготропних систем, яка відмічалася у хворих на ПМДР. Застосування традиційної терапії в окремих випадках також призводило до певної стабілізації вегетативної рівноваги, проте такий ефект відмічався здебільшого у жінок з легкими формами ПР, крім того вони торкалися лише поодиноких показників та їх зміни не призводили до суттєвого покращення загальної картини.

Аналіз впливу запропонованого нами диференційованого лікування на досліджувані показники імунного статусу у хворих з різними формами та тяжкістю перебігу ПР виявив позитивну динаміку переважної більшості критеріїв. Однак, треба зазначити, що найбільш виражена динаміка мала місце у пацієнток з клінічно найлегшою формою, ПС, а також у жінок з ПМС, що отримували лікувальні комплекси на базі КОК ярини. У групі пацієнток з ПМДР більш вагомі зміни відбулися серед жінок з нормальною продукцією пролактину. Дані факти узгоджуються з сучасними літературними відомостями та указують на суттєвий внесок гормонального дисбалансу у загальні розлади єдиної стреслімітуючої нейроімуноендокринної системи.

Висока клінічна ефективність удосконаленого лікування ПР обумовлена взаємною потенціюючою дією гормональних та негормональних засобів, як на ендокринний статус, функціональний стан імунної та нервової систем, так і на психологічний комфорт жінок, що підтверджує доцільність та патогенетичну обґрунтованість сумісного використання препаратів антистресорної, адаптогенної, імуно- та гормономодулюючої дії.

Висновки

У дисертації представлено нове вирішення наукового напрямку важливої проблеми сучасної гінекології, щодо обґрунтування системи надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнткам з передменструальними розладами шляхом розробки алгоритму діагностики та принципів і методів диференційованого їх лікування на основі встановлення взаємозв'язків гормонального та імунного гомеостазу, особливостей мікробіоценозу вагіни, а також функціонального стану центральної і вегетативної нервової системи.

1. Проведені комплексні клініко-параклінічні дослідження передменструальних розладів довели, що ця патологія є клінічними проявами різних за механізмом розвитку захворювань - передменструального синдрому та передменструальних дисфоричних розладів.

2. Спільним для маніфестації передменструального синдрому і передменструальних дисфоричних розладів є позитивний віковий градієнт, при цьому у структурі передменструального синдрому переважає фізікальний симптомокомплекс, а для передменструальних дисфоричних розладів більш притаманні психопатологічні прояви.

3. Переважну більшість пацієнток з передменструальним синдромом (88,5%) складають жінки, у яких захворювання розвинулося на тлі запальних захворювань геніталій та/чи екстрагенітальної патології запального генезу. При передменструальному синдромі виявлена первинна гіпофункція яєчників (зниження вмісту прогестерону, естрадіолу та підвищення рівня АКТГ та кортизолу), що у поєднанні із симпатикотонією без активації надсегментарної ланки вегетативної нервової системи дозволяє розглядати передменструальний синдром як соматопсихічну патологію, яка розвивається у фазі компенсації дистрес-синдрому.

4. Передменструальні дисфоричні розлади - здебільшого є наслідком тривалої дії стресогених чинників у акцентуйованих за істероїдним або сенситивним типом осіб, для яких характерний високий рівень іпохондричності та реактивної чи особистісної тривожності. Гормональний статус пацієнток з передменструальними дисфоричними розладами характеризується достовірним зниженням вмісту статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та вільного тестостерону), гіперпролактинемією на тлі зниження сироваткових концентрацій АКТГ та кортизолу і тенденцією до зниження рівней гонадотропінів у сироватці крові, що поряд з вираженою симпатикотонією при недостатній гальмівній функції вагальної складової та гіперактивації надсегментарної ланки вегетативної нервової системи дає підстави трактувати передменструальні дисфоричні розлади як психосоматичну патологію з вторинною гіпофункцією яєчників та стресіндукованою ановуляцією, яка розвивається у разі декомпенсації дистрес-синдрому.

5. У хворих з передменструальним синдромом виявлено збільшення контамінації статевих шляхів патогенними та умовно-патогенними аеробними та анаеробними мікроорганізмами. При цьому видові та кількісні характеристики мікробіоценозу вагіни у хворих на передменструальні дисфоричні розлади суттєво не відрізнялися від аналогічних показників здорових жінок. При серологічному обстеженні пацієнток з передменструальними дисфоричними розладами відмічено більшу (в порівнянні з групою хворих на передменструальний синдром та контролем) частоту виявлення позитивних титрів IgG до вірусів герпесу І типу та цитомегаловірусу, що, враховуючи їх нейротоксичність, можна розглядати як одну з передумов зниження стресостійкості ЦНС у даного контингенту жінок.

6. Для імунного статусу пацієнток з передменструальним синдромом характерне підвищення загальної кількості Т- лімфоцитів (CD3+) що призводить також до функціонального дисбалансу їх окремих субпопуляцій (підвищення питомої ваги природних кілерів (CD16/56), зменшення - Т-хелперів (CD4) та зменшення імунорегуляторного індексу CD4/CD8). Виявлені ознаки розбалансованості функціонального стану імунної системи при ПМС можна розглядати як наслідок персистуючого запального процесу переважно бактеріальної природи, на що вказує високий рівень експресії маркеру тривалої активації (НLA-DR) та низькі значення показників швидкої активації (CD69+ і CD71+) на тлі розбалансованості функціональної активності фагоцитів (підвищення показника фагоцитозу та фагоцитарного індексу при зниженні функціонального резерву), дисімуноглобулінемії (підвищення вмісту IgG та зниження продукції IgA) та дисцитокінемії (гіперпродукція ФНП-б і зменшення секреції IФ-б).

7. У хворих на передменструальні дисфоричні розлади виявили зниження загальної кількості Т-лімфоцитів, дисбаланс їх субпопуляцій (підвищення питомої ваги природних кілерів CD16/56 та зниження рівню цитотоксичних клітин з підвищенням імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Згадані зміни клітинного імунітету, поряд із зниженням функціональної активності та функціонального резерву фагоцитів, гіпоімунноглобулінемією та гіперпродукцією цитокінів (підвищена секреція ФНП та ІФ-б і г), співвідносяться з імунносупресією, притаманною фазі декомпенсації дистрес-синдрому.

8. Розроблені алгоритми та математичні моделі прогнозування передменструального синдрому та передменструальних дисфоричних розладів є високоінформативними та дають можливість формувати групи ризику розвитку захворювань з урахуванням ступеня ймовірності їх виникнення.

9. Запропонований диференційований підхід до лікування різних видів передменструальних розладів з використанням патогенетично обґрунтованих комплексів, з попереднью санацією наявних запальних вогнищ, забезпечує усунення істотних порушень ендокринного, імунного статусу, функціонального стану центральної та вегетативної нервової системи з досягненням стійкого клінічного ефекту, який у 4,35 рази перевищує ефект традиційної терапії.

Практичні рекомендації

1. З метою своєчасного проведення заходів щодо запобігання розвитку передменструальних розладів є доцільним їх прогнозування і формування груп підвищеного ризику їх виникнення.

2. З метою адекватної терапії ПМС та ПМДР, враховуючи відмінності у механізмах їх розвитку, рекомендовано застосовувати розроблені та застосовувані нами критерії диференційної діагностики (табл. 3).

3. До розробки терапевтичних комплексів лікування хворих на передменструальні розлади слід підходити диференційовано, враховуючи форми захворювання та особливості їх перебігу. У випадку ПС спричиняє позитивний лікувальний ефект призначення препаратів магнію та адаптогенів. Перед призначенням комплексу основного лікування жінкам з ПМС необхідне проведення їх ретельного обстеження для виявлення запальних вогнищ та адекватної протизапальної терапії з урахуванням чутливості збудника до антибактеріальних препаратів. Доцільне призначення гормонокоригуючого лікування, а при необхідності - також препаратів антистресорної та ноотропної дії. За наявності ПМДР лікувальний комплекс повинен розроблятися сумісно з психіатром для адекватного вибору препаратів антидепресантної групи, що призначаються на тлі гормонокорекції (у тому числі і з врахуванням гіперпролактинемії), адаптогенів та препаратів магнію.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Особливості лікування нейропсихічної форми перед менстрыуального синдрому при хронічному рецидивуючому кандидозі // Педіатрія, акушерство і гінекологія.- №4.- 2001.- С.124-126. Спіавт.: Татарчук Т.Ф. Михайленко К.О., Шевчук Т.В. (клінічні спостереження, аналіз літератури).

2. Негормональная терапия предменструального синдрома у женщин позднего репродуктивного возраста // Репродуктивное здоровье женщины.- №3.- 2002.- С.59-62. Співавт.: Шевчук Т.В., Татарчук Т.Ф. (аналіз літератури, клінічні спостереження, статистична обробка отриманих результатів).

3. Предменструальный синдром.// В кн. Эндокринная гинекология (клинические очерки), К.: Заповіт, 2003.- СП 1-146. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (аналіз літератури, клінічні спостереження, оформлення).

4. Половые стероидные гормоны и иммунная система // Здоровье женщины.- №1(3).- 2003.- С.33-37. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Исламова А.О. (клінічні спостереження, статистична обробка отриманих результатів, оформлення).

5. Нестероидные противовоспалительные препараты в комплексном лечении предменструального синдрома у женщин позднего репродуктивного возраста // Репродуктивное здоровье женщины.- №2(14).- 2003.- С.41-45. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (аналіз літератури, клінічні спостереження).

6. Гиперпролактинемические состояния в практике гинеколога и методы их лечения // Репродуктивное здоровье женщины.- №3(15).- 2003.- С.71-76. Співавт.: Ефименко О.А. (клінічні спостереження, аналіз літератури, узагальнення).

7. Негормональная терапия первичной дисменореи // Репродуктивное здоровье женщины.- №1(13).- 2003.- С.59-62. Співавт.: Самосийная О.А., Шакало И.Н. (клінічні спостереження, аналіз літератури, узагальнення).

8. Алгоритм диагностики и лечения предменструального синдрома // Репродуктивное здоровье женщины. - №4.(20)-2004.- С.41-43. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В., Майдан И.С. (аналіз літератури, клінічні спостереження).

9. Современнные подходы к диагностике и лечению предменструальных расстройств // Международный медицинский журнал.-№4.том 10.-2004.-С.76-81. (огляд літератури, узагальнення)

10. Застосування препарату МЕРАТИН у комплексному лікувані передменструального синдрому // Акушерство та гінекологія - №6,- 2004.-С.103-105. (клінічні спостереження, аналіз літератури, узагальнення).

11. Терапія дисменореї у пацієнток з передменструальним синдромом // Репродуктивное здоровье женщины. - №1(21).-2005.- С.79-81. (аналіз літератури, клінічні спостереження).

12. Нестероидные противовоспалительные препараты в лечении алгических синдромов в гинекологии // Репродуктивное здоровье женщины. - №3(23).-2005.- стр 116-120. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (клінічні спостереження, оформлення).

13. Досвід застосування препарату Занозин ОD укомплексній терапії урогенітальних інфекцій у жінок // Здоровье женщины.- №2(22).- 2005.- С.75-78. Співавт.: Жабіцька Л.А. (клінічні спостереження, аналіз літератури, узагальнення).

14. Роль магнію у патогенезі передменструальних розладів. // Лікарська справа.-2005.- № 8.-С.62-65. Співавт.: Сенчук А.Я. (клінічні спостереження, аналіз літератури, оформлення)

15. Функціональний стан системи метаболітів гормонального обміну та нейротрансміттерів у хворих на передменструальні розлади.//Здоровье женщины.-№4(24).-2005.-С.87-90. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (клінічні спостереження, аналіз літератури, оформлення).

16. Особливості імунного статусу в пацієнток із передменструальними розладами.// Буковинський медичний вісник.-2005.-№4(том 9).-С.74-76. Співавт.: Шевчук Т.В., Радиш Т.В. (клінічні спостереження, аналіз літератури, узагальнення).

17. Диференційна діагностика передменструального синдрому (ПМС) і передменструальних дисфоричних розладів (ПМДР).//Педіатрія, акушерство і гінекологія.-2005.-№ 6.-С.71-74.

18. Застосування комбінованих оральних контрацептивів в терапії передменструальних розладів.//Вестник морской медицины.-2005.-№ 4(31).-С.95-98. Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (клінічні спостереження, аналіз літератури, оформлення).

19. Стан екосистеми вагіни при передменструальних розладах. //Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2005.-№ 9(2). - С.297- 300. Співавт.:Лисяная Т.А., Касій Н.В. (клінічні спостереження, узагальнення, оформлення).

20. Функціональний стан гіпофізарно- оваріальної системи у хворих з передменструальними розладами.//Репродуктивное здоровье женщины.-2005.-№ 4(24).-С.125-127.

21. "Спосіб диференційної діагностики передменструальних синдромів та передменструальних дисфоричних розладів у жінок." Патент на корисну модель № 12765, А 61В 5/00, 15.02.2006. Бюл. №2 (співавт. Прилуцька А.Б., Татарчук Т.Ф.). Збір матеріалу, основна ідея.

22. "Спосіб лікування передменструальних розладів." Патент на корисну модель № 12764, А 61К 35/48, 15.02.2006. Бюл. №2 (співавт. Прилуцька А.Б., Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В.). Збір матеріалу, основна ідея.

23. "Спосіб прогнозування передменструальних синдромів у жінок." Патент на корисну модель № 12763, А 61В 5/1468, 15.02.2006. Бюл. №2 (співавт. Лисяна Т.О., Прилуцька А.Б., Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В.). Збір та аналіз матеріалу, основна ідея.

24. Лечение хронического рецидивирующего кандидоза, как составляющая в комплексе терапии нейропсихической формы предменструального синдрома // Научно-практическая конференція Актуальные вопросы дерматовенерологии и гинекологии.- 2001.- Донецк.-с.7-9. Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В., Михайленко Е.Е. (клінічні спостереження, аналіз літератури).

25. Предменструальний синдром - междисциплинарная проблема.// Мистецтво лікування.-№4 (010).-2004.-стр 36-43. Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В. (аналіз літератури, клінічні спостереження, оформлення).

26. Современный взгляд на лечение синдрома педменструального напряжения // Здоров'я України. - 2004.-№6(91).- С.38-39. Співавт.: Татарчук Т.Ф., (клінічні спостереження аналіз літератури, оформлення).

27. Принципи медикаментозної терапії передменструального синдрому.// Ліки та життя, збірник наукових праць. - 2005. -С.86. Співавт.: Шевчук Т.В., Василинчук Л.І. (клінічні спостереження, узагальнення).

Размещено на Allbest.ru