Главная Коллекция "Revolution" Медицина Комплексна діагностика і фармакотерапевтична корекція афективних розладів внаслідок вживання опіоїдів та психостимуляторів

Комплексна діагностика і фармакотерапевтична корекція афективних розладів внаслідок вживання опіоїдів та психостимуляторів

Особливості родинного анамнезу та показників соціальної адаптації у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів. Динаміка зворотного розвитку афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів і психостимуляторів.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2014
Размер файла 58,1 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

УДК 616.89-008.441.13-092-02:615.212.7

КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА І ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДІВ ВНАСЛІДОК ВЖИВАННЯ ОПІОЇДІВ ТА ПСИХОСТИМУЛЯТОРІВ

14.01.17- наркологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

САМОЙЛОВА ОЛЕНА СТЕПАНІВНА

Харків 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, ЛІНСЬКИЙ Ігор Володимирович, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, завідувач відділу профілактики та лікування наркоманій.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор СОСІН Іван Кузьмич, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри наркології;

доктор медичних наук, професор БІТЕНСЬКИЙ Валерій Семенович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології;

П р о в і д н а у с т а н о в а: Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться "_22___" __вересня____2006 р. о _10-й_____годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий "_18_____" __серпня_______________2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І. Дяченко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Протягом останніх п'ятнадцяти років в Україні триває стрімке поширення наркоманій (Волошин П.В. та співавт., 2001; Бітенський В.С., Мельник Е.В, 2001; Юрьєва Л.Н., 2002; Сосін І.К., 2005). Найбільш поширеним видом наркоманії в Україні залишаються опіоманії. Кількість осіб, залежних від опіоїдів, за даними МОЗ України на 1.01.2006 р., сягає 73239, а за розрахунками фахівців АМН України вона перевищує 130 тисяч (Лінський І.В., Мінко О.І., Первомайський Е.Б., 2005). Швидко зростає залежність від ефедриноподібних психостимуляторів кустарного виготовлення (далі в тексті - психостимулятори) (Волошина Н.П. та співавт., 2000; Сосін І.К. та співавт., 2001; Григорова І.А., 2002; Гавенко В.Л., 2004; Бачеріков А.М., 2005). За даними МОЗ України з 1999 по 2004 рік кількість залежних від психостимуляторів збільшилась в 6,54 рази: з 272 до 1779 осіб відповідно (Волошин П.В., Мінко О.І., Лінський І.В., 2004; Напрєєнко О.К., Процик В.О., 2004; Дяченко Л.І., 2005).

Облігатною складовою клініки залежності від будь-яких психоактивних речовин є афективна патологія (Кутько І.І. та співавт., 2001; Бітенський В.С., Аймедов К.В., 2002; Марута Н.О., Мінко О.І., 2003; Влох І.Й., Михняк С.І., 2003; Абрамов В.А., 2004; Михайлов Б.В., Мартиненко А.О., 2006; Fernandez L., Cassagne-Pinel C., 2001; Baker T.B., 2004). Афективні розлади, з одного боку, створюють додаткову мотивацію для вживання психоактивної речовини, а з іншого - є одними з обов'язкових наслідків наркотизації (Мерцалов В.С., 2001; Воробйова Т.М., 2002; Деменко В.Д., 2003; Берченко О.Г., 2005; Міщенко Т.С., Козьолкіна С.О., 2006; Balfour D.J., Ridley D.L., 2000).

В клініці наркоманій зустрічається весь спектр відомих афективних розладів: від гострої ейфорії на висоті інтоксикації до вітальної туги в структурі синдрому відміни (Підкоритов В.С., Кутько І.І., 2003; Дубенко А.Є. та співавт., 2004; Дзяк Л.А., 2005; Сосін І.К. та співавт., 2005; Bovasso G., 2001; Dodge R. та співавт., 2005). Висока лабільність емоційного статусу у хворих на наркоманію істотно ускладнює оцінку наявної у них афективної патології існуючими психодіагностичними методами (Сердюк О.І., 2001; Голубков О.З., 2003; Рімша С.В. та співавт., 2004; Кришталь В.В.,2005; Dannon P. та співавт., 2004). Крім того, на структуру афективних розладів впливає не тільки поточний стан, не тільки вид наркотику, але й конституційні риси (Михайлов Б.В. та співавт., 2000; Тайцлін В.І., 2001; Перцев Г.Д., 2002; Сухоруков В.І., 2003; Казакова С.Є. та співавт., 2003; Воробйова Т.М., 2004).

Таким чином, афективна патологія при залежності від психоактивних речовин є складним і недостатньо вивченим клінічним феноменом, що ускладнює вибір оптимальної терапевтичної тактики. Для визначення спільних і специфічних рис афективної патології, що виникає внаслідок наркоманій, і для розробки відповідної диференційованої терапії бажано було обрати якісно відмінні за своїми фармакологічними властивостями психоактивні речовини - об'єкти залежності. З цієї точки зору опіоїди (депресанти ЦНС) та ефедриноподібні сполуки (стимулятори ЦНС) постають найбільш придатними для порівняльного аналізу. Сукупність перелічених вище обставин визначила мету і завдання цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності з планом науково-дослідних робіт відділу профілактики та лікування наркоманій Інституту неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України, які проводились у руслі реалізації Національної програми протидії зловживанню наркотичними речовинами та їх незаконному обігу, а саме: 1/ "Розробка методів корекції афективних розладів при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання психоактивних речовин" (№ держреєстрації 0101U000116, шифр АМН 7.01) та 2/ "Розробити методи стабілізації терапевтичних ремісій у хворих з залежністю від психоактивних речовин на основі комплексного вивчення якості їх особистого життя і стану мікросоціального оточення" (№ держреєстрації 0104U002282, шифр АМН.ТР.5.04).

Мета дослідження - підвищення ефективності фармакотерапевтичної корекції афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів, на основі результатів комплексного динамічного психодіагностичного дослідження.

Відповідно до мети були поставлені та вирішені наступні задачі:

Визначити особливості родинного анамнезу та показників соціальної адаптації у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів.

Встановити особливості рис особистості та типів темпераменту у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів.

Комплексно вивчити афективний статус осіб, залежних від опіоїдів, і осіб, залежних від психостимуляторів, на момент госпіталізації і сформувати однорідні, за сукупностями психодіагностичних ознак, групи хворих.

Вивчити динаміку зворотного розвитку афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів і психостимуляторів, під впливом комплексної психофармакотерапії.

Оцінити відставлену ефективність комплексної психофармакотерапії у хворих, залежних від опіоїдів, і хворих, залежних від психостимуляторів, за результатами катамнестичного спостереження.

Об'єкт дослідження: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин.

Предмет дослідження: афективні розлади у осіб, залежних від опіоїдів та психостимуляторів. опіоїд психостимулятор розлад адаптація

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний (опитувальник Айзенка, опитувальник Derogatis, шкала HADS, шкала Hamilton-21, шкала Yang), математичної статистики та кластерного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше представлена порівняльна, комплексна клініко-психопатологічна та психодіагностична характеристика афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів, і хворих, залежних від ефедриноподібних психостимуляторів. Вперше встановлена залежність характеру і динаміки зазначених афективних розладів від рис особистості, типу темпераменту, особливостей родинного анамнезу та показників соціальної адаптації. Визначено вплив особливостей афективних розладів в момент госпіталізації на ефективність лікування і стійкість терапевтичної ремісії. Розроблені оптимальні диференційовані схеми корекції афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів, і хворих, залежних від психостимуляторів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено оптимальний комплекс психодіагностичного дослідження для виявлення афективних розладів у хворих, залежних від психоактивних речовин. Розроблено методи корекції афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів, на основі результатів комплексного, динамічного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження. Шляхом катамнестичного спостереження доведена ефективність запропонованих методів діагностики та лікування, що дозволяє рекомендувати їх широке впровадження в медичну практику.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням здобувача. Всі ідеї, що складають суть дисертації, належать автору. Автором здійснений патентно-інформаційний пошук, визначена мета і задачі дослідження, розроблено дизайн дослідження й освоєні всі методи дослідження, що використовувались під час виконання роботи. Автором самостійно обстежені всі хворі і проаналізовані їхні результати. Самостійно виконана статистична обробка отриманих даних. Самостійно розроблено комплекс психодіагностичного дослідження для виявлення афективних розладів у хворих, залежних від психоактивних речовин, а також методи корекції афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів, і у хворих, залежних від психостимуляторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на: XII Всесвітньому психіатричному конгресі, Йокогама, Японія, 24-29 серпня, 2002 р.; XIII Всесвітньому психіатричному конгресі, Каїр, Єгипет, 10-15 вересня, 2005 р.; ІІ Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України "Психоневрологія ХХІ століття", Харків, 11-14 червня 2002 р.; Пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України "Сучасні технології профілактики та лікування нервових, психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних речовин", Луганськ, 20-22 вересня 2005 р.; ІV-VІI Українських науково-практичних конференціях з міжнародною участю "Довженківські читання", Харків, 2003-2006 рр.; Обласних конференціях Харківського наукового товариства невропатологів, психіатрів та наркологів (2001-2005 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, у тому числі 7 наукових робіт у наукових професійних виданнях (згідно переліку ВАК), з них 3 наукові роботи без співавторів. Подано заявку на винахід "Спосіб прогнозування тривалості терапевтичних ремісій у хворих залежних від опіоїдів".

Структура та обсяг роботи. Основний зміст роботи викладено на 134 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, висновків, ілюстрована 37 рисунками і 28 таблицями. Перелік використаних літературних джерел містить 242 найменування, із них 149 кирилицею, а 93 латиницею.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження: Дослідження проводились протягом 2001-2006 рр. в стаціонарі 1-го наркологічного відділення Міської клінічної наркологічної лікарні м. Харкова № 9, що є клінічною базою відділу профілактики і лікування наркоманій Інституту неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України (ІНПН АМНУ).

Обстежено 200 хворих (всі чоловічої статі), з яких 94 хворих із синдромом залежності від опіоїдів (І група порівняння - шифр діагнозу F11.2 за МКХ-10) і 106 хворих із синдромом залежності від психостимуляторів (ІІ група порівняння - шифр F.15.2 за МКХ-10). Особи, залежні від опіоїдів, вживали переважно ацетильований екстракт із макової соломки, а залежні від психостимуляторів - виготовлений із фенілпропаноламіну (сировина - офіцінальні препарати "Ефект", "Колдакт") розчин, що містив у собі меткатінон. Середній вік залежних від опіоїдів 26,88 0,63 роки, а залежних від психостимуляторів 25,55 0,48 роки.

Програма дисертаційної роботи передбачала оцінку поточного психічного стану хворих та його динаміки протягом лікування шляхом комплексного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження із обробкою одержаних результатів методами математичної статистики. Вивчення анамнезу, скарг пацієнтів, поведінкових проявів наявної психопатології здійснювалось в межах клініко-психопатологічного метода за діагностичними критеріями МКХ-10 (Чуркін А.А., Мартюшов А.Н., 2000). Опитувальник Айзенка (EPQ) (Васерман Л.І., Щєлкова О.Ю., 2003) використовувався для оцінки базових властивостей особистості (екстраверсії - інтроверсії та нейротизму) та визначення на цій основі типу темпераменту. Опитувальник Derogatis (SCL-90R) (Derogatis L.R та співавт., 1976) застосовувався для багатовимірного визначення структури психопатологічної симптоматики за шкалами: соматизації (SOM), обсесивності-компульсивності (O-C), міжособистісної сенситивності (INT), депресії (DEP), тривожності (ANX), ворожості (HOS), фобічної тривожності (PHOB), паранояльних тенденцій (PAR), психотизму (PSY), а також за додатковою шкалою (ADD) та шкалою загального індексу тяжкості психічного стану (GSI). Для всебічної оцінки власно афективного статусу використовувалися: суб'єктивна шкала тривоги і депресії (Hospital Anxiety Depression Scale (HADS)), об'єктивна шкала депресії Hamilton-21 (Hospital Depression Rating Scale (HDRS)) та шкала манії Yang (Hamilton M., 1960; Guelfi G.D., 1993). Для визначення однорідних (за сукупністю одержаних психодіагностичних ознак) груп хворих, результати комплексного дослідження оброблялись методом кластерного аналізу (Єнюков І.С., 1989). Для визначення середніх величин, дисперсії, взаємозалежностей, вірогідності відмінностей в групах порівняння використовувалися методи математичної статистики, а саме, методи дисперсійного та кореляційного аналізу (Лапач С. Н. та співав., 2000) з застосуванням програмних пакетів: "Statistica 6.0" та обчислювальних таблиць "Excel" з пакету "MS Office 2003".

Результати досліджень та їх обговорення

Дослідженнями родинного анамнезу та показників соціальної адаптації встановлено, що серед батьків осіб, залежних від психоактивних речовин, частота наркозахворювань (алкоголізму та наркоманії) в 15,06 разів більше, ніж в популяції (23,50 % проти 1,56 % при p<0,01). При цьому, батьки залежних від опіоїдів були уражені наркохворобами достовірно частіше (в 3,16 рази при p<0,01) ніж батьки залежних від психостимуляторів (29,79 % проти 9,43 % відповідно). Водночас, хворі, залежні від опіоїдів, достовірно частіше (в 2,09 рази при p<0,05) походять із неповних родин ніж хворі, залежні від психостимуляторів, а якщо розглядати ті родини, які стали неповними не внаслідок смерті одного із батьків, а саме через власний розпад, то це співвідношення стає ще більшим (2,37 рази при p<0,05 ). Аналіз показників соціальної адаптації свідчить про низький рівень освіти і зайнятості осіб, залежних від психоактивних речовин, при чому вірогідних різниць поміж хворими, що були залежними від різних психоактивних речовин виявити не вдалося.

Показано, що холеричний тип темпераменту зустрічається серед осіб, залежних від психоактивних речовин, в 2,80 рази частіше, ніж в загальній популяції (62,48 % проти 22,33 % при p<0,01) і тому може розглядатися як фактор ризику формування наркоманії, при цьому тип темпераменту не впливає на вибір конкретної психоактивної речовини (опіоїда чи психостимулятора) - різниця в розподілах хворих, залежних від цих психоактивних речовин за типами темпераменту (так само як і за середніми значеннями екстраверсії-інтраверсії та нейротизму), не вірогідна (p=0,74).

В результаті комплексного дослідження афективного статусу, виконаного в момент госпіталізації, встановлено, що хворих на опіоманію достовірно відрізняє від хворих, залежних від психостимуляторів, більш високі рівні: депресії за шкалою Hamilton-21, а також соматизації, міжособистісної сенситивності і загальної тяжкості психічного стану за опитувальником Derogatis, що пояснюється важкістю синдрому відміни опіоїдів, з одного боку, і нейротоксичною дією психостимуляторів (яка веде до емоційного сплощення) - з іншого (табл. 1).

Таблиця 1

Результати комплексного психодіагностичного дослідження осіб, залежних від психостимуляторів, та осіб, залежних від опіоїдів (перший день госпіталізації)

Шкала

Середні значення 1) психодіагностичних параметрів, бали

В групах хворих з різними типами темпераменту

Разом

Холерики

Сангвініки

Меланхоліки

Флегматики

Залежні від опіоїдів (n=94)

Шкала HADS

Тривога

14,95 ± 0,62 3)4)5)

12,27 ± 0,48 5)

12,09 ± 0,60 5)

10,17 ± 0,10 3)

13,68 ± 0,46

Депресія

15,22 ± 0,60 4)5)

17,27 ± 0,64 5)

18,18 ± 0,64

20,00 ± 0,09 3)

16,35 ± 0,48

Шкала Hamilton

41,98 ± 1,26 4)

36,50 ± 1,80 4)5)

46,55 ± 0,64 3)

45,00 ± 0,57 3)

41,43 ± 1,05

Шкала Yang

18,07 ± 1,49 4)5)

17,73 ± 1,74 4)5)

5,64 ± 0,65 3)

5,17 ± 0,35 3)

15,71 ± 1,20

Опитувальник Derogatis

Шкала SOM

3,84 ± 0,02 3)4)5)

3,53 ± 0,02 4)5)

3,05 ± 0,06 3)

1,69 ± 0,12 3)4)

3,54 ± 0,06

Шкала O-C

3,51 ± 0,09 5)

3,31 ± 0,16 5)

3,44 ± 0,09 5)

2,22 ± 0,30 3)4)

3,37 ± 0,08

Шк. INT

2,78 ± 0,05

2,34 ± 0,09 4)5)

2,92 ± 0,07 3)

2,91 ± 0,04 3)

2,70 ± 0,08

Шкала DEP

3,16 ± 0,12 5)

2,95 ± 0,19

3,29 ± 0,28 5)

1,41 ± 0,55 4)

3,01 ± 0,10

Шкала ANX

3,57 ± 0,05 5)

3,65 ± 0,10 5)

3,66 ± 0,05 5)

0,37 ± 0,16 3)4)

3,40 ± 0,09

Шкала HOS

2,06 ± 0,14 4)5)

1,46 ± 0,16 4)5)

0,73 ± 0,10 3)

0,81 ± 0,08 3)

1,69 ± 0,12

Шк. PHOB

2,33 ± 0,16 5)

2,14 ± 0,26 5)

1,87 ± 0,28 5)

0,52 ± 0,09 3)4)

2,12 ± 0,13

Шкала PAR

2,45 ± 0,12 4)5)

2,12 ± 0,15

1,91 ± 0,03

2,08 ± 0,03

2,29 ± 0,09

Шкала PSY

2,73 ± 0,16

2,90 ± 0,25

3,01 ± 0,34

2,12 ± 0,59

2,77 ± 0,12

Шкала ADD

2,74 ± 0,18

3,06 ± 0,18

2,58 ± 0,35

2,79 ± 0,23

2,80 ± 0,12

Індекс GSI

2,98 ± 0,04 5)

2,99 ± 0,06 5)

3,06 ± 0,06 5)

1,26 ± 0,09 3)4)

2,88 ± 0,06

Залежні від психостимуляторів (n=106)

Шкала HADS

Тривога

15,84 ± 0,66 5)

13,85 ± 0,72

13,50 ± 0,70

12,00 ± 0,63

15,08 ± 0,49

Депресія

16,03 ± 0,62 3)4)5)

11,88 ± 0,63 2)

11,33 ± 0,65 2)

11,00 ± 0,37 2)

14,56 ± 0,48

Шкала Hamilton

34,40 ± 1,94 2)3)5)

22,50 ± 1,80 2)4)

31,33 ± 2,23 2)3)5)

22,25 ± 1,43 2)

30,85 ± 1,45 2)

Шкала Yang

17,44 ± 1,71 4)5)

11,04 ± 1,71 5)

11,00 ± 1,26 2)5)

3,00 ± 0,37 2)3)

14,96 ± 1,24

Опитувальник Derogatis

Шкала SOM

1,56 ± 0,03 2) 3) 4) 5)

0,91 ± 0,04 2)4)5)

0,49 ± 0,01 2)3)5)

0,38 ± 0,02 2)3)4)

1,30 ± 0,04 2)

Шкала O-C

3,45 ± 0,09 3)5)

2,60 ± 0,21

3,03 ± 0,32

2,45 ± 0,19

3,18 ± 0,09

Шк. INT

2,30 ± 0,08 2)

2,02 ± 0,08 2)

2,09 ± 0,11 2)

2,00 ± 0,06 2)

2,21 ± 0,06 2)

Шкала DEP

3,61 ± 0,07 2)3)

2,36 ± 0,21

2,36 ± 0,44

1,98 ± 0,64

3,17 ± 0,10

Шкала ANX

3,42 ± 0,14 3)

2,03 ± 0,43 2)4)

4,28 ± 0,32 3)

3,25 ± 0,31 2)

3,12 ± 0,16

Шкала HOS

1,73 ± 0,16 3)4)5)

0,88 ± 0,15 5)

0,70 ± 0,10

0,38 ± 0,07 2)3)

1,41 ± 0,12

Шк. PHOB

2,08 ± 0,14 5)

1,27 ± 0,29

2,19 ± 0,48 5)

0,46 ± 0,04 4)

1,83 ± 0,13

Шкала PAR

2,50 ± 0,13 3)4)5

1,19 ± 0,18 2)

1,28 ± 0,18 2)

0,71 ± 0,15 2)

2,04 ± 0,12

Шкала PSY

3,01 ± 0,11 3)

1,62 ± 0,30 2)

2,65 ± 0,29

2,50 ± 0,15

2,63 ± 0,12

Шкала ADD

2,88 ± 0,10

2,12 ± 0,33 4)

3,24 ± 0,16 3)

2,96 ± 0,31

2,71 ± 0,11

Індекс GSI

2,75 ± 0,06 2)3)5)

1,66 ± 0,13 2)4)

2,34 ± 0,13 2)3)

1,91 ± 0,09 2)

2,43 ± 0,07 2)

Примітки:

1) - середні значення подано у форматі "M ± m"; 2) - різниця із залежними від опіоїдів вірогідна (p < 0,05); 3) - різниця із сангвініками вірогідна (p < 0,05); 4) - різниця із меланхоліками вірогідна (p < 0,05); 5) - різниця із флегматиками вірогідна (p < 0,05).

Показано, що на характер депресії в стані відміни істотно впливає тип темпераменту: у холериків, незалежно від виду наркотику, домінує тривога, а у флегматиків характер депресії істотно залежить від виду наркотику (при опіоманії - тужливий, при залежності від психостимуляторів - тривожний); сангвініки і меланхоліки займають проміжне положення, при цьому сангвініки - ближче до холериків, а меланхоліки - до флегматиків.

В результаті кореляційного скринінгу всіх психодіагностичних даних встановлено, що окремі психодіагностичні характеристики сильно корелюють поміж собою. Оскільки дійсно додаткову інформацію несуть лише взаємонезалежні показники, сильнокорельовані ознаки були вилучені із масиву даних. Після цього із 15 психодіагностичних ознак (табл.1) для подальшого багатофакторного аналізу залишилось лише сім, а саме: рівень тривоги та депресії за суб'єктивною шкалою HADS, рівень депресії за об'єктивною шкалою Hamilton, рівень манії за шкалою Yang, а також рівні міжособистісної сенситивності, ворожості та паранояльності за шкалами опитувальника Derogatis. Кореляційні зв'язки поміж цими психодіагностичними ознаками мали складний, мозаїчний характер. Наприклад, у залежних від опіоїдів рівень манії за шкалою Yang цілком очікувано негативно корелював з рівнем депресії за шкалами HADS і Hamilton (r=-0,4 i r=-0,6 відповідно при p<0,05), в той час як у залежних від психостимуляторів спостерігався парадоксальний позитивний кореляційний зв'язок поміж зазначеними показниками (r=+0,4 i r=+0,4 відповідно при p<0,05).

Ця мозаїчність і парадоксальність зв'язків поміж показниками афективного стану у хворих, залежних від психоактивних речовин, могла бути адекватно описана лише в межах комплексного, багатовимірного підходу. В результаті кластерного аналізу багатовимірних даних (сім психодіагностичних ознак, згадані вище) всі обстежені хворі розділились на п'ять груп-кластерів із якісно відмінними спектрами афективних розладів, що зменшувались за загальним ступенем тяжкості у ряді ABCDE (рис.1). При цьому, дві групи-кластери (A і C) включали до себе як осіб, залежних від опіоїдів, так і залежних від психостимуляторів, а інші три - лише осіб, залежних або від психостимуляторів (групи-кластери B і E), або від опіоїдів (група-кластер D). Хворі групи-кластеру А характеризувалися високою емоційною нестабільністю з дисфоріями, психопатоподібною поведінкою і схильністю до агресії.

Рис. 1 Кластерна структура обстеженої популяції хворих, залежних від опіоїдів і залежних від психостимуляторів

В групі-кластері В хворим була притаманна значна емоційна нестабільність і психопатоподібна поведінка, але в цій поведінці домінували пасивно-оборонні реакції. Хворі групи-кластеру С клінічно демонстрували стабільну депресію. На відміну від хворих груп-кластерів А і В у цих пацієнтів тло настрою було постійно зниженим. В афективному статусі хворих групи-кластеру D домінували ознаки гіпоманії: благодушність, іронічність, милостиве відношенням до оточуючих та поблажлива поведінка у поєднанні із непослідовністю думок і руховим розгальмуванням. Нарешті, психічний статус хворих групи-кластеру E характеризувався ригідною астено-анергічною депресією, апатією, як правило, у поєднанні з важкою неврологічною (паркінсоноподібною) симптоматикою.

Дослідженнями динаміки наявних афективних розладів під впливом комплексної психофармакотерапії показано, що середні рівні тривоги і депресії у хворих, залежних від психостимуляторів, протягом лікування невпинно зменшуються, в той час як у хворих, залежних від опіоїдів, їхні зміни мають двофазний характер: спочатку зростають (з 1 по 6 день), а потім зменшуються. Це пояснюються тим, що синдром відміни опіоїдів (який досягає свого максимуму саме на 4-6 день припинення наркотизації) переноситься набагато тяжче, ніж синдром відміни психостимуляторів.

Ефективність корекції афективних розладів оцінювалася за ступенем їхнього зворотного розвитку протягом періоду спостереження, а саме, як різницю поміж початковими і фінальними рівнями тривоги та депресії. Встановлено, що хворі на опіоманію, у порівнянні з особами, залежними від психостимуляторів, при інших рівних умовах, демонструють протягом лікування більш інтенсивний зворотний розвиток депресії (наприклад, за шкалою Hamilton на 21,97 0,99 бали і на 13,60 0,95 бали відповідно, при p<0,05). При цьому високий вихідний рівень психопатизації у хворих, залежних від опіоїдів, достовірно знижує ефективність лікування депресії (темпи її зворотного розвитку оціненого за шкалою Hamilton під впливом терапії в групі-кластері А менші, ніж в групі-кластері С (17,45 1,93 бали і 25,21 0,84 бали відповідно, при p<0,05)), в той час як у хворих, залежних від психостимуляторів, подібної закономірності не існує. Також встановлено, що підвищенню ефективності лікування депресії у хворих на опіоманію вірогідно сприяє призначення рисполепту (p<0,01) і ципрамілу (p<0,05), а підвищенню ефективності лікування депресії у хворих залежних від психостимуляторів вірогідно сприяє призначення клопіксолу (p<0,05), зопіклону (p<0,01), пірацетаму (p<0,01) і також ципрамілу (p<0,01).

Разом із тим показано (рис.2), що протягом перших двох тижнів комплексного лікування амітриптилін (який на відміну від селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, справляє не тільки власно антидепресивну, але і седативну дію) у хворих на опіоманію демонструє істотну терапевтичну перевагу над ципрамілом, що пов'язано з високим рівнем тривоги на висоті синдрому відміни опіоїдів і чого немає при синдромі відміни психостимуляторів. Але потім, починаючи з 30-го дня комплексного лікування, ципраміл у хворих на опіоманію є більш ефективним не тільки у порівнянні з фоновою терапією, але і у порівнянні з амітриптиліном; водночас, у хворих, залежних від психостимуляторів, таких розходжень в ефективності комплексної терапії з застосуванням ципрамілу або амітриптиліну немає.

Оскільки інформація, яку надають про себе хворі на наркоманію, рідко буває надійною, в якості показника відставленої ефективності комплексної психофармакотерапії був взятий хоча і непрямий, але об'єктивний критерій, а саме, період між першою і другою госпіталізацією до стаціонару протягом періоду спостереження.

Примітки:

* - відмінність від хворих, що одержували ципраміл і амітриптілін вірогідна (p<0,05);

** - відмінність від хворих, що одержувала амітриптілін вірогідна (p<0,05);

*** - відмінність від хворих, що одержувала ципраміл вірогідна (p<0,05).

Рис. 2 Динаміка середніх показників тривоги (за шкалою HADS) у хворих, залежних від опіоїдів (А), і хворих, залежних від психостимуляторів (Б) під впливом різних видів комплексного лікування

Встановлено, що у хворих, залежних від психостимуляторів, тривалість міжгоспітального періоду вірогідно менша, ніж у хворих, залежних від опіоїдів, що свідчить про відносно більший темп перебігу залежності від психостимуляторів (табл. 2).

Таблиця 2

Середня тривалість міжгоспітального періоду протягом катамнестичного спостереження у осіб, залежних від опіоїдів і від психостимуляторів

Група-кластер / вид

комплексного лікування

Середня тривалість міжгоспітального періоду 1), діб

Залежні від опіоїдів (n=56)

Залежні від психостимуляторів (n=50)

Диференціація за групами-кластерами

Група-кластер A

112,82 25,12

125,00 43,00

Група-кластер B

-

153,25 84,19

Група-кластер C

286,31 42,08 2)

232,64 108,35

Група-кластер D

292,33 80,95

-

Група-кластер E

-

164,92 75,50

Диференціація за видом комплексного лікування

Без антидепресантів

167,72 26,13

161,36 68,06

З амітриптіліном

227,81 66,08

169,20 63,87

З ципрамілом

420,27 80,34 3)

170,33 83,68

Разом

252,50 33,40

167,30 40,50 4)

Примітка:

1) - середні значення подано у форматі "M ± m"; 2) - різниця з групою-кластером А вірогідна (p < 0,05); 3) - різниця з групою лікування без застосування антидепресантів вірогідна (p < 0,05); 4) - різниця із залежними від опіоїдів вірогідна (p < 0,01).

Разом із тим, виявлена достовірна тенденція до збільшення тривалості міжгоспітального періоду у хворих, залежних від опіоїдів, в ряду груп-кластерів A > C > D, тобто в порядку зменшення тяжкості наявних афективних розладів і ступеню психопатизації хворих. Окрім того, у хворих на опіоманію, які одержували ципраміл, міжгоспітальний період був в 2,51 рази довшим, ніж у тих, хто не одержував ніяких антидепресантів, і в 1,85 рази довшим, ніж у тих, хто одержував амітриптилін (табл. 2).

Водночас, у осіб, залежних від психостимуляторів, призначення антидепресантів у складі комплексної терапії, істотно не впливає на тривалість міжгоспітальних періодів протягом катамнестичного спостереження, що свідчить про відносно меншу питому вагу афективних розладів у виникненні рецидивів у цієї категорії хворих.

Висновки

1. У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі комплексної діагностики афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів та психостимуляторів, для їх фармакотерапевтичної корекції.

2. Частота наркологічної обтяженості в родинах хворих, залежних від опіоїдів, в 3,16 рази більше (29,79 % проти 9,43 % при p<0,01), ніж в родинах хворих, залежних від психостимуляторів; що свідчить про істотну питому вагу спадкової компоненти у розвитку залежності від психоактивних речовин, насамперед, у розвитку опіоманій.

3. Хворі, залежні від опіоїдів, походять із неповних родин в 2,09 рази частіше, ніж хворі, залежні від психостимуляторів (27,66 % проти 13,21 % при p<0,05). Це свідчить про те, що можливість легального придбання прекурсорів психоактивних речовин підвищує ризик наркотизації ними осіб, що походять із так званих "благополучних" сімей, оскільки сировину для психостимуляторів (на відміну від макової соломки) можна купувати в аптеках.

4. Холеричний темперамент зустрічається серед хворих, залежних від психоактивних речовин, в 2,80 рази частіше, ніж в загальній популяції (62,48 % проти 22,33 % при p<0,01) і може розглядатися як фактор ризику формування наркоманії. При цьому тип темпераменту не впливає на вибір опіоїда чи психостимулятора (різниця в розподілах хворих, залежних від цих психоактивних речовин за типами темпераменту невірогідна (p=0,74)).

5. Хворих на опіоманію достовірно відрізняє від осіб, залежних від психостимуляторів, більш високі рівні: депресії (41,43 ± 1,05 бали і 30,85 ± 1,45 бали відповідно при p<0,05) за шкалою Hamilton-21, а також соматизації (3,54 ± 0,06 бали і 1,30 ± 0,04 бали відповідно при p<0,01), міжособистісної сенситивності (2,70 ± 0,08 бали і 2,21 ± 0,06 бали відповідно при p<0,05) і загальної тяжкості психічного стану (2,88 ± 0,06 бали і 2,43 ± 0,07 бали відповідно при p<0,05) за опитувальником Derogatis, що пояснюється відносною важкістю синдрому відміни опіоїдів, з одного боку, і нейротоксичною дією психостимуляторів (яка веде до емоційного сплощення) - з іншого.

6. На характер депресії в стані відміни у осіб, залежних від психоактивних речовин, істотно впливає тип темпераменту: у холериків, незалежно від виду наркотику, домінує тривога, а у флегматиків характер депресії істотно залежить від виду наркотику (при опіоманії - тужливий, при залежності від психостимуляторів - тривожний). Сангвініки і меланхоліки займають проміжне положення, при цьому сангвініки - ближче до холериків, а меланхоліки - до флегматиків.

7. Складний і мінливий характер афективних розладів у хворих, залежних від психоактивних речовин, вимагає для об'єктивізації емоційного стану таких пацієнтів одночасного використання як мінімум двох протилежних за своєю спрямованістю психодіагностичних методик (наприклад, пари шкал HADS-Yang, або Hamilton-Yang). При цьому, на дійсну депресію вказуватимуть лише конгруентні результати - "висока депресія - низька манія".

8. Серед п'яти груп-кластерів (в порядку зменшення сукупної тяжкості афективних розладів: ABCDE), виділених в результаті багатофакторного кластерного аналізу даних комплексного психодіагностичного дослідження, дві (A і C) включають до себе як осіб, залежних від опіоїдів, так і осіб, залежних від психостимуляторів, а інші три - лише осіб, залежних або від психостимуляторів (B і E), або осіб, залежних від опіоїдів (D). Це свідчить про можливість формування як подібних, так і сугубо специфічних, для кожної психоактивної речовини, спектрів афективних розладів.

9. Динаміка тривоги і депресії протягом детоксикації у осіб, залежних від психостимуляторів, є монотонно убутною, а у хворих на опіоманію вона має двофазний характер: із стадією зростання і стадією зменшення, що пояснюється відносно більшою суб'єктивною тяжкістю синдрому відміни опіоїдів, який набуває свого максимального розвитку на 4-6 день з моменту припинення вживання наркотику (госпіталізації). При цьому, на висоті синдрому відміни варіабельність ступенів виразності афективних розладів зменшується, що особливо помітно у осіб, залежних від опіоїдів, і свідчить про нівеляцію індивідуальних особливостей у стражданні.

10. Хворі на опіоманію, у порівнянні з хворими, залежними від психостимуляторів, при інших рівних умовах, демонструють протягом лікування більш інтенсивний зворотний розвиток депресії як за шкалою HADS (7,74 + 0,40 бали і 5,71 + 0,39 бали відповідно при p<0,05), так і за шкалою Hamilton-21 (21,97 + 0,99 бали і 13,60 + 0,95 бали відповідно при p<0,05). При цьому, у хворих, залежних від опіоїдів, з високим вихідним рівнем психопатизації (група-кластер А) ефективність лікування як тривоги, так і депресії є достовірно (p<0,05) нижчою, ніж у хворих з низьким вихідним рівнем психопатизації (група-кластер С), в той час як у хворих, залежних від психостимуляторів, відповідної закономірності не існує.

11. Середня тривалість міжгоспітальних періодів у хворих, залежних від психостимуляторів, в 1,51 рази менша, ніж у хворих, залежних від опіоїдів (167,3 40,5 діб проти 252,5 33,4 діб відповідно при p<0,01), що свідчить про відносно більшу прогредієнтність залежності від психостимуляторів у порівнянні з залежністю від опіоїдів.

12. Призначення ципрамілу або амітриптиліну хворим, залежним від опіоїдів, збільшує середню тривалість міжгоспітальних періодів, у порівнянні з фоновою комплексною терапією в 2,51 рази (420,27 80,34 діб проти 167,72 26,13 діб при p < 0,05) і в 1,85 рази (227,81 66,08 діб проти 167,72 26,13 діб при p > 0,05) відповідно. Водночас, у осіб, залежних від психостимуляторів, призначення антидепресантів у складі комплексної терапії, істотно не впливає на тривалість міжгоспітальних періодів протягом катамнестичного спостереження, що свідчить про відносно меншу питому вагу афективних розладів у виникненні рецидивів у цієї категорії хворих.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертаії

1. Самойлова Е.С. Характеристика аффективных расстройств у больных с зависимостью от психоактивных веществ//Український вісник психоневрології. 2005. Т.13, вип.2(43). С. 42-44.

2. Самойлова Е.С. Кластерный анализ популяции больных, зависимых от опиоидов и психостимуляторов кустарного изготовления по результатам комплексного психодиагностического исследования//Український медичний альманах. 2005. Том 8, №4 (додаток). С. 223-224.

3. Самойлова О. С. Родинна обтяженість як передумова формування афективних розладів у хворих на наркоманію//Український вісник психоневрології. 2006. Т.14, вип.1(46). С. 119-122.

4. Лінський І.В., Мінко О.І., Самойлова О.С. Структура афективних розладів у хворих із залежністю від опіоїдів та хворих із залежністю від психостимуляторів за результатами багатовимірного психодіагностичного дослідження//Архів психіатрії. 2004. Т.10, №4(39). С. 89-91. (Особистий внесок Самойлової О.С. - набір матеріалу, аналіз результатів дослідження).

5. Минко А.И., Линский И.В., Суслова Л.В., Маркозова Л.М, Самойлова А.В., Самойлова Е.С. Современные взгляды на лечение аффективных расстройств в клинике зависимости от психоактивных веществ//Архів психіатрії. 2003. Т.9, №1(32). С. 96-99. (Особистий внесок Самойлової О.С.- дослідження клінічної ефективності проведеної психотропної терапії).

6. Реминяк В.И., Линский И.В., Реминяк И.В, Самойлова Е.С. О перспективах использования ципрамила в комплексной терапии наркомании//Український медичний часопис. 2001. №2(22). III/IV. С. 60-63. (Особистий внесок Самойлової О.С - підбір та обробка даних літературних джерел).

7. Лінський І.В., Мінко О.І., Самойлова О.С. Місце рисполепту в лікуванні залежності від опіоїдів//Український вісник психоневрології.-2003.-Том 11, вип. 3 (36). С. 79-83. (Особистий внесок Самойлової О.С - дослідження терапевтичної дії рисполепту, аналіз отриманих результатів).

8. Минко А.И., Линский И.В., Самойлова Е.С. Эффективность ципралекса при купировании аффективных расстройств у больных опиоманией //Довженківські читання: теорія і практика наркології: Матеріали VІ-ї Української науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 87-й річниці з дня народження заслуженого лікаря України, народного лікаря СРСР О.Р. Довженка (5-6 квітня 2005 року). Харків, 2005. С. 183-186. (Особистий внесок Самойлової О.С - дослідження терапевтичної дії ципралексу, аналіз отриманих результатів).

9. Linsky I.V., Minko A.I., Marcozova L.M., Samoylova E.S. The antidepressants in treatment of opiomania//XIIth World Congress of Psychiatry, Yokohama, Japan (August 24-29, 2002). (Особистий внесок Самойлової О.С - дослідження терапевтичної дії антидепресантів, аналіз отриманих результатів).

10. Linsky I.V., Samoylova E.S.. Affective disorders in patients with dependence on psychostimulants and opioids//XIIIth World Congress of Psychiatry, Cairo, Egypt (September, 10-15, 2005). (Особистий внесок Самойлової О.С. набір матеріалу, аналіз результатів дослідження).

Анотація

Самойлова О.С. Комплексна діагностика і фармакотерапевтична корекція афективних розладів внаслідок вживання опіоїдів та психостимуляторів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17 - наркологія. - Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2006.

У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі комплексної діагностики афективних розладів у хворих, залежних від опіоїдів та психостимуляторів кустарного виготовлення, для їх подальшої фармакотерапевтичної корекції. Визначено, що спадкова обтяженість є одним із факторів ризику у формуванні афективних розладів у хворих із залежністю від психоактивних речовин, і насамперед, у розвитку опіоманій.

У роботі проведено дослідження впливу особистісних характеристик на характер, структуру і ступінь виразності афективних розладів. Доведено, що на формування конкретного спектру афективних розладів в стані відміни у осіб із залежністю від психоактивних речовин істотно впливає вид психоактивної речовини, тип темпераменту, а також тривалість періоду наркотизації.

Доведена перевага терапії з застосуванням антидепресантів над терапією без застосування цих препаратів. Встановлено, що динаміка зворотного розвитку депресії істотно залежить від виду антидепресантів, що використовувались. Розроблені пропозиції щодо оптимізації лікування афективних розладів. Здійснено впровадження отриманих результатів шляхом доповідей та публікацій.

Ключові слова: опіоїди, психостимулятори, залежність, афективні розлади, діагностика, корекція, прогноз.

Аннотация

Самойлова Е.С. Комплексная диагностика и фармакотерапевтическая коррекция аффективных расстройств вследствие употребления опиоидов и психостимуляторов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология. - Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2006.

В диссертации на основании комплексного динамического клинико-психопатологического и психодиагностического исследования дано теоретическое обобщение и новое решение научной задачи комплексной диагностики аффективных расстройств у больных с зависимостью от опиоидов и психостимуляторов кустарного изготовления (далее - психостимуляторы) с целью оптимизации их дальнейшей фармакотерапевтической коррекции. Представлены результаты обследования 94 пациентов-мужчин с зависимостью от опиоидов и 106 пациентов-мужчин с зависимостью от психостимуляторов (диагностика проводилась по критериям МКБ-10).

В результате изучения наследственных факторов и показателей социальной адаптации у больных с зависимостью от психоактивных веществ установлено существенное значение наследственной отягощенности в развитии наркозаболеваний и, прежде всего, в развитии опиоманий. Исследовано влияние личностных характеристик на характер, структуру и степень выраженности аффективных расстройств, доказано, что на формирование конкретного спектра аффективных расстройств у зависимых от опиоидов и психостимуляторов лиц влияет вид психоактивного вещества, тип темперамента, а также длительность периода наркотизации.

Изучена структура аффективных расстройств у больных с зависимостью от психоактивных веществ на начальных стадиях формирования синдрома отмены посредством комплексного многомерного психодиагностического исследования. Доказано, что аффективные расстройства у больных, зависимых от опиоидов, и у больных, зависимых от психостимуляторов, на момент их госпитализации в стационар можно адекватно описать относительно стабильными комбинациями психодиагностических характеристик.

В результате кластерного анализа все обследованные больные, (независимо от вида употребляемого психоактивного вещества), были разделены на 5 групп-кластеров со следующими характерными вариантами аффективных расстройств: группа-кластер А - высокая эмоциональная нестабильность с частыми дисфориями, психопатоподобным поведением и склонностью к агрессии (20 больных, зависимых от опиоидов, и 20 - зависимых от психостимуляторов); группа-кластер В - значительная эмоциональная нестабильность и психопатоподобное поведение с преобладанием пассивно-оборонительных реакций (16 зависимых от психостимуляторов); группа-кластер С - стабильная депрессия с постоянно сниженным фоном настроения (68 зависимых от опиоидов и 43 зависимых от психостимуляторов); группа-кластер D - гипомания с благодушием, ироничностью, снисходительным отношениям к окружающим, непоследовательностью мышления и двигательной расторможенностью (6 зависимых от опиоидов); группа-кластер E - ригидная астено-анергическая депрессия, апатия, в сочетании с тяжелой неврологической (паркинсоноподобной) симптоматикой (27 зависимых от психостимуляторов).

Из пяти полученных групп-кластеров два (А и С) включали в себя больных, употребляющих как психостимуляторы, так и опиоиды, что свидетельствует о том, что вид употребляемого наркотика не оказывает решающего воздействия на формирование аффективных расстройств. Их спектр является результатом действия многих относительно равноправных факторов.

Использованная формальная процедура кластеризации позволила решить важную клиническую задачу - сформировать однородные (по вариантам аффективных расстройств) группы больных, в которых можно проводить дифференцированную терапию.

В диссертации разработаны предложения по оптимальной коррекции аффективных расстройств, проведено изучение динамики их обратного развития в результате проведенного лечения и дана катамнестическая оценка отдаленной эффективности комплексной психофармакотерапии у больных с зависимостью от опиоидов и психостимуляторов. Осуществлено внедрение полученных результатов путем докладов и публикаций.

Ключевые слова: опиоиды, психостимуляторы, зависимость, аффективные расстройства, диагностика, коррекция, прогноз.

Annotation

Samoylova E.S. Complex diagnosis and pharmacotherapeutic correction of affective disorders owing to the use of opiates and psychostimulants. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical science degree in specialty 14.01.17 - narcology. - Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of AMS of Ukraine, Kharkov, 2006.

The dissertation contains the theoretic generalization of results of complex diagnosis of affective disorders in patients with use of opioids and ephedronelike psychostimulants of handicraft manufacturing (then - psychostimulants) in order to further pharmacotherapeutic correction.

The hereditary charge as one of risk factors of formation of affective disorders in patients with dependence from psychoactive substances (first of all, in development of opiomania) is determined.

The research of influence of personal characteristics on character, on structure and on degree of expressiveness of affective disorders is carried out in this work. It is proved, that a type of psychoactive substances, type of temperament, and also duration of drug intake period is influence essentially on formation of concrete spectrum of affective disorders in persons with dependence from psychoactive substances during withdrawal syndrome.

Advantage of therapy with using of antidepressants above therapy without using of these medicines is proved. It is established, that dynamics of back developments of depression essentially depends on a type of used antidepressants. Propositions concerning optimization of treatment of affective disorders are developed.

Introduction of the received results by means of reports and publications are carried out.

Key words: opioids, psychostimulants, dependence, affective disorders, diagnostics, correction, prognosis.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены