Профілактика перинатальної захворюваності та смертності новонароджених від матерів, що хворіли на сифіліс

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

БАШИНСЬКА ОКСАНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 618.33-08-039.79:618.2-06:616.972

Профілактика перинатальної захворюваності та смертності новонароджених від матерів, що хворіли на сифіліс

14.01.01 - акушерство і гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор Венцківський Борис Михайлович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коломійцева Антоніна Георгієвна, ДУ “І-т педіатрії, акушерства і гінекології АМН України”, професор відділення патології вагітності та пологів;

доктор медичних наук, професор Романенко Тамара Григорівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології.

Захист відбудеться 17.01.2008 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 17; т. 234-13-91)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 14.12. 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент Я.М. Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Починаючи з 1994 року в Україні відбувся різкий ріст розповсюдженості сифілісу. На сьогодні, завдяки певному покращенню соціально-економічних умов та вжитим медико-організаційним заходам, інтенсивність епідемії сифілісу в Україні дещо зменшилась, хоча і залишається досить значною. Поряд з цим, помітно, до 60% збільшилась частка жінок репродуктивного віку серед захворівших на сифіліс, причому більшість з них планують народження дітей.

Дослідження вітчизняних та закордонних вчених (Вдовиченко Ю.П. та Бегліце Д.А., Дубоссарська З.М. та Сенчук А.Я., Калюжна Л.Д. та співавт., Скрипкин Ю.К., Тактамышева Э.Ш. та співавт., Губенко Т.В. та співавт., Кияшко Г.П. та співавт., Sparling P.F. et all., De Lissovoy G. et all.) свідчать, що вагітні жінки становлять 8-12% від хворих сифілісом та складають групу високого ризику. В них відзначається підвищений рівень ускладнень перебігу вагітності та пологів: мимовільні ранні та пізні викидні зустрічаються відповідно в 6,7% та 10,7% випадків, фетоплацентарна недостатність у 92,9%, анемія вагітних у 64,3% та пізні гестози у 42,9%, передчасний вилив навколоплідних вод у 76,7% і передчасні пологи у 26,7%, що в свою чергу обумовлює високий рівень перинатальної патології: внутрішньоутробне інфікування - 20,0% та антенатальна загибель плода на тлі вираженої фетоплацентарної недостатності - 20,0%.

Літературні дані свідчать, що даній проблемі приділяється значна увага, причому основними напрямками досліджень є пошук нових та удосконалення існуючих методик діагностики і терапії сифілісу при вагітності, специфічної профілактики вродженого сифілісу. Поряд з цим, в доступній нам літературі, ми не знайшли робіт, присвячених питанням акушерських та перинатальних ускладнень у жінок, які захворіли на сифіліс та пройшли специфічне лікування до вагітності. В той же час епідемія сифілісу в Україні призвела до значного росту частоти вагітності у жінок, які перенесли сифіліс, що обумовлює необхідність удосконалення існуючих лікувально-профілактичних заходів для даного контингенту вагітних.

Все вищевикладене свідчить про актуальність обраного наукового напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця “Охорона репродуктивного здоров'я жінки в сучасних умовах”, № державної реєстрації - 0103U005668, шифр теми - IH.

Мета роботи. Зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок, які перенесли до вагітності сифілітичну інфекцію, на підставі розробки та впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

Виявити особливості перебігу, характер та частоту ускладнень вагітності та пологів у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Дослідити вагінальний мікробіоценоз під час вагітності у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

З'ясувати стан системи антиоксидантного захисту під час вагітності у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Встановити особливості стану системи імунітету під час вагітності у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Вивчити стан фетоплацентарного комплексу у даного контингенту вагітних та оцінити вплив визначених порушень на розвиток перинатальних ускладнень.

Розробити і впровадити комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Обєкт дослідження: акушерські та перинатальні ускладнення у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Предмет дослідження: стан фетоплацентарної системи, вагінального мікробіоценозу, системи імунітету та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) під час вагітності у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Методи дослідження: клінічні, ехографічні, ендокринологічні, мікробіологічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено плин перенесеної до вагітності сифілітичної інфекції, яка призводить до збільшення акушерських та перинатальних ускладнень.

Вперше у вагітних даного контингенту проведені комплексні дослідження стану фетоплацентарної системи, імунологічного статусу, мікробіоценозу статевих шляхів, системи перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та АОСЗ, що має визначальну роль в прогнозуванні перебігу та результатів вагітності.

Вперше встановлено об'єктивні критерії - рівні прозапальних цитокінів IL-1в та TNFб в сироватці крові в першому триместрі вагітності ?200 пкг/мл, які дозволяють своєчасно передбачити розвиток акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних даного контингенту.

На основі отриманих нових даних була обґрунтована, розроблена та впроваджена система лікувально-профілактичних заходів, що призвело до зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження результатів дослідження у практику розширило можливості раннього виявлення ускладнень вагітності та порушеного стану плода у вагітних даного контингенту, що дозволило попередити перинатальні втрати та досягти зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень: мимовільний викидень - в 2,5 рази, прееклампсія - в 2,83 рази, плацентарна недостатність - в 4,08 рази, внутрішньоутробна гіпоксія плода - в 3,2 рази, передчасні пологи - в 5,33 рази, передчасний розрив плодових оболонок - в 2,84 рази, аномалії пологової діяльності - в 2,34 рази, дистрес плода - в 2,85 рази, ускладнення неонатального періоду - в 3,1 рази.

Розроблені та впроваджені практичні рекомендації із застосуванням препаратів “Трансфер ФакторТМ”, “Ліпін” та “Трентал”, щодо зниження частоти акушерської та перинатальної патології у жінок, які перенесли до вагітності сифілітичну інфекцію.

Практичні рекомендації, що випливають з результатів досліджень, є цілком придатними для застосування в родопомічних закладах.

Результати дослідження впроваджено у практику в спеціалізованому пологовому будинку № 4 м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора полягає у виборі теми, визначенні мети, формулюванні завдань дослідження, проведенні та аналізі результатів клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, статистичній обробці матеріалу, аналізі даних літератури, аналізі та узагальненні результатів дослідження, підготовці наукових матеріалів до публікації. Особисто сформульовані висновки роботи, розроблені практичні рекомендації і забезпечено їх впровадження у медичну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладались і обговорювались на міжкафедральній раді НМУ імені О.О. Богомольця за участю головного лікаря, заступника головного лікаря з лікувальної роботи, завідуючих відділень та лікарів акушерів-гінекологів пологового будинку № 4 м. Києва (2004, 2005, 2006, 2007), засіданні Асоціації акушерів-гінекологів м. Києва (2005, 2006), докладались на 11 з'їзді акушерів-гінекологів (Донецьк, 2006) та науково-практичній конференції (Одеса, 2007).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 3 наукових роботах в фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 151 сторінках машинопису, і складається з вступу, огляду літератури та чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних рекомендацій, переліку використаних джерел, який включає 268 джерела і займає 22 сторінки. Робота ілюстрована 55 таблицями та 14 рисунками, з яких 2 рисунки розташовані на окремих сторінках.

вагітність ускладнення сифілітичний інфекція

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. В динаміці вагітності було обстежено 150 вагітних, які з дотриманням принципів рандомізації були розподілені в три групи. Контрольну групу склали 50 здорових вагітних. В основну та групу порівняння увійшли по 50 вагітних, які хворіли на сифіліс до настання вагітності, знаходились на диспансерному обліку в шкірвендиспансері, пройшли специфічне профілактичне лікування (згідно Наказу МОЗ № 286 від 07.06.2004) та отримували, за показаннями, загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи. В основній групі, окрім цього, застосовували розроблену нами методику. Сформовані групи - репрезентативні та придатні для оцінки результатів досліджень. Спостереження, обстеження, лікування та розродження вагітних проводилось на базі спеціалізованого пологового будинку № 4 м. Києва.

Відмінними рисами запропонованої нами методики є застосування препаратів “Трансфер ФакторТМ”, “Ліпін” та “Трентал”. “Трансфер ФакторТМ” призначали по 1 капсулі тричі на день, під час їжі. Проводили два курси лікування тривалістю по 3 тижні. Перший курс розпочинали відразу після звернення жінки з приводу бажаної вагітності, другий проводили в терміні 20-22 тижні вагітності. “Ліпін” призначали в дозі 0,5 г внутрішньовенно крапельно, повільно, 1 раз в день, 7 введень на курс. “Трентал” призначали по 1 табл. (100 мг) тричі на день, тривалість курсу 3 тижні. Обидва препарати призначали двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності.

При виборі препаратів для лікувально-профілактичного курсу ми враховували фармакологічні властивості, особливості дії, безпечність у застосуванні.

У всіх обстежених вагітних вивчали показники загального та спеціального акушерсько-гінекологічного анамнезу, клінічний перебіг вагітності, наслідки вагітності та пологів, стан плода і новонародженого. Поряд з загально-клінічним обстеженням у вагітних досліджували вагінальний мікробіоценоз, стан перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту, вивчали особливості системи імунітету при вагітності. Стан фетоплацентарного комплексу оцінювали, визначаючи за даними ультразвукового та кардіотокографічного досліджень, біофізичний профіль плода та вміст в крові вагітних гормонів - прогестерону, естріолу, кортизолу, плацентарного лактогену та хоріонічного гонадотропіну.

У всіх вагітних було проведено вивчення мікробіоценозу цервікального каналу та піхви. Тип біоценозу піхви оцінювали за класифікацією Е.Ф. Кіри (1998). Мікроскопічні методи дослідження включали світову та люмінісцентну мікроскопію одержаного матеріалу. З метою діагностики гонорейної, трихомонадної, хламідійної, мікоплазменної, уреаплазменної інфекції та визначення чутливості до антибіотиків виконували культуральні дослідження. Матеріалом для посівів служили вміст цервікального каналу та піхви. Виділення C.trachomatis проводили на змішаній клітинній культурі (LLC-MK2+L-929+BHK-21), а M.hominis, Ur. urealyticum та N.gonorreae на селективному харчовому середовищі. Діагностика вірусної інфекції проводилась за допомогою методу прямої імунофлюоресценції.

З метою вивчення стану перекисного окислення ліпідів і АОСЗ у обстежуваних вагітних визначали вміст у плазмі крові продуктів ПОЛ, а саме, гідроперекисів ліпідів, малонового альдегіду та одного з основних ферментів системи антиоксидантного захисту - каталази.

Визначення вищевказаних продуктів перекисного окислення ліпідів та каталази проводили методом спектрофотометрії за методикою описаною В.Б. Гавриловим та М.І. Мишкорудною (1983).

Для оцінки стану системного імунітету вивчали субпопуляції В-лімфоцитів (CD20+, CD23+) та Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+) радіоімунологічним методом з використанням моноклональних антитіл.

Використаний метод мембранної імунофлюоресценції на підставі гідриномних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів і антигенів активації серії LT підприємства “Сорбент” (С.С. Вашукова, Н.Г. Макарова, 1992), специфічність яких підтверджена на V Міжнародній робочій нараді по диференційованим антигенам лейкоцитів людини (3-7 листопада 1993 р., Бостон, США).

Вміст лізоциму в сироватці крові визначали за загальноприйнятою методикою Г.Н. Дранника (1996).

Дослідження рівнів інтерлейкіну 1в та фактору некрозу пухлин-б в сироватці крові проводили за допомогою твердофазного імуноферментного методу з використанням наборів реагентів “ProCon IL-1 в” та “ProCon TNFб” виробництва ТОВ “Протеиновый контур” Санкт-Петербург, Росія. Реєстрація результатів здійснювалась на спектрофотометрі для планшетів “Sanofi Diagnostics Pasteur PR 2100” (Франція) з довжиною хвилі 450 нм.

Визначення рівнів естріолу, прогестерону, кортизолу, хоріонічного гонадотропіну та плацентарного лактогену в сироватці крові проводилось методом радіо-імунологічного аналізу з використанням наборів реактивів виробництва Інституту біоорганічної хімії НАН Беларусі та компанії IMMUNOTECH (Чехія).

В терміні вагітності до 30 тижнів для оцінки функціонального стану плода використовували данні ультразвукового дослідження. Обстеження проводили за допомогою ультразвукового апарата “ALOKA SSD-2000” (Японія), що працює в режимі реального масштабу часу, за допомогою трансабдомінального сканування датчиком з частотою 3,5 МгГц.

Затримку росту плода під час вагітності визначали за основними фетометричними параметрами при ультразвуковому скануванні. Серцеву діяльність оцінювали визначаючи ЧСС плода при УЗД в реальному масштабі часу. Оцінку дихальних рухів, рухової активності, тонусу плода та структури плаценти проводили за загальновизнаними методиками М.В. Медведєва (1996).

Після 30 тижнів вагітності, крім ультрасонографічного дослідження, проводили кардіотокографічне обстеження для оцінки серцевої діяльності плода. Для проведення інтерпретації отриманих за допомогою кардіомоніторного дослідження даних розглядалась наявність реактивного або нереактивного нестресового тесту за допомогою бальної системи оцінки за H. Krebs et all. (1978).

Допплерометричні дослідження кровообігу у функціональній системі “мати-плацента-плід” проводили на тому ж апараті, що дозволяє одержувати зображення досліджуваної судини з наступною реєстрацією допплерограм. Застосовували комбінований датчик з частотою 3,5 МГц, що працює в імпульсному режимі, і частотний фільтр на рівні 100 Гц. Досліджували індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне відношення (СДВ).

Допплерометричні дослідження кровотоку робили в артерії пуповини (АП), у правій і лівій маткових артеріях (МА), середній мозковій артерії плода (СМА). Кровообіг в АП використовували в її середній частині на достатньому віддаленні від місця її входження в черевну порожнину плода і плаценту. Кровообіг у МА досліджували при подовжньому скануванні в області бокових стінок матки.

У наших дослідженнях ми використовували діагностичні критерії порушень кровообігу у функціональній системі “мати-плацента-плід” у ІІІ триместрі вагітності, запропоновані А.І. Стрижаковим і співавт. (1990). Допплерометричні дослідження робили в стандартних умовах у період апное і рухового спокою плода.

Всі вагітні були ознайомлені з метою і методикою проведення досліджень та дали письмову згоду на участь в них.

Математичну обробку результатів проведено з використанням стандартних методів варіаційної статистики на ПК за допомогою пакету програм “Statistica 5,0” виробництва фірми StatSoft. Аналіз та статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили згідно з визначенням середніх значень та стандартної похибки. Для оцінки вірогідності різниці між групами параметричних показників використовували t-критерій Ст'юдента. Кореляційний аналіз проводився з обчисленням парних коефіцієнтів кореляції Пірсона.

Результати досліджень та їх обговорення. Перебіг вагітності в групі порівняння (І група) характеризувався суттєво вищою, ніж в контрольній, частотою виникнення ускладнень, як у І-й, так і у ІІ-й половині вагітності, відповідно у 66% вагітних порівняно з 14% та у 84,4% порівняно з 28%.

При аналізі ускладнень в І-й половині вагітності по більшості параметрів істотних розходжень між І та ІІ групами не відзначено. Проте відмічено суттєве зниження частоти мимовільного викидня, що свідчить про ефективність запропонованих удосконалень до існуючих лікувально-профілактичних заходів. В ІІ-й половині вагітності відмінності між групами по більшості показників були значними та полягали у суттєвому зниженні частоти таких ускладнень, як генітальна інфекція та порушення мікробіоценозу, плацентарна недостатність, гестаційна анемія та прееклампсія, передчасні пологи у вагітних ІІ групи порівняно з даними в І групі.

Саме результатом ускладненого перебігу гестаційного періоду став, на нашу думку, високий рівень різноманітних ускладнень при розродженні в І групі, причому всі ці ускладнення взаємопов'язані між собою: передчасний розрив плодових оболонок (35,5%), аномалії пологової діяльності (24,4%), дистрес плода (17,7%), дефект плацентарної тканини (8,9%) та акушерські кровотечі (11,1%).

При аналізі перинатальних наслідків розродження у вагітних І групи звертає на себе увагу висока частота інтранатальної асфіксії різноманітного ступеня тяжкості (42,2%), у тому числі і тяжкого (6,7%), та рівень синдрому затримки росту плода (асиметрична форма), який становив 13,3%. Перинатальні наслідки розродження у вагітних ІІ групи виявились суттєво більш благоприємні порівняно з І групою, так більш ніж втричі нижчою виявилась частота інтранатальної асфіксії (12,5%) та синдрому затримки росту плода (4,16%).

У неонатальному періоді у І групі мала місце значна частота функціональних порушень з боку нервової системи 31,1% (синдром нервово-рефлекторного збудження, синдром пригнічення, синдром м'язевої дистонії, судомний синдром, підвищення рефлексів орального та пригнічення рефлексів спинального автоматизму), постгіпоксичної енцефалопатії 20,0%, гіпотрофії 13,3%, реалізації інтраамніального інфікування 8,9%, геморагічного синдрому 8,9% і гіпербілірубінемії 11,1%. Поряд с цим, у ІІ групі частота ускладнень у неонатальному періоді була значно меншою порівняно з І групою, перебіг неонатального періоду ускладнився функціональними порушеннями нервової системи у 14,6% новонароджених, гіпербілірубінемія мала місце у 6,25%, а гіпотрофія лише у 2,08%.

Таким чином, у немовлят від матерів І групи спостерігається високий рівень ускладнень, в тому числі тяжких, що знаходить відображення у незадовільних перинатальних показниках.

Післяпологовий період перебігав з ускладненнями відповідно у 12 (26,7%) жінок І та 6 (12,5%) ІІ групи. Тобто, частіше післяпологовий період ускладнювався у породіль, які отримували лікувально-профілактичні заходи згідно існуючих рекомендацій.

Отже, як показали результати проведених клінічних досліджень, жінки І групи, не дивлячись на застосування традиційних методів профілактики та лікування, складають групу високого ризику щодо розвитку перинатальної патології. Тому, для більш глибокого вивчення причин незадовільних результатів вагітності у жінок даного контингенту, що стало передумовою удосконалення існуючих лікувально-профілактичних заходів, було проведено дослідження функціонального стану фетоплацентарного комплексу, особливостей в системі імунітету і антиоксидантної системи захисту під час вагітності та мікробіоценозу статевих шляхів.

Як свідчать дані дослідження, в стані фетоплацентарного комплексу у термін 18-20 тижнів вагітності в І та ІІ групах не виявлено суттєвих відмінностей.

Результати досліджень свідчать, що в терміні 28-30 тижнів у вагітних ІІ групи спостерігався суттєво кращий функціональний стан плода порівняно з відповідним в групі порівняння (рис. 1).

Рис. 1 - Підсумкова оцінка стану фетоплацентарного комплексу за даними УЗД в 28-30 тижнів (%)

У вагітних І групи в цей термін гестації реєструвались гемодинамічні порушення, що характеризувалися підвищенням СДВ КШК та ІР в артерії пуповини (СДВ КШК - 5,3±0,3 та ІР - 1,3±0,1 порівняно з 3,70,3 та 0,70,03 в контрольній групі, р<0,05) і в маткових артеріях порівняно з відповідними показниками контрольної групи (СДВ КШК 2,4±0,1 та ІР - 0,7±0,03 порівняно з 1,80,2 та 0,40,03 в контрольній групі, р<0,05). При цьому в середньомозковій артерії плода відповідні показники достовірно не відрізнялись від даних контрольної групи, хоча і були дещо зниженими (СДВ КШК 6,10,9 та ІР-0,60,07 порівняно з 6,60,7 та 0,80,05 в контрольній групі, р<0,05). Таким чином, середній показник цереброплацентарного відношення (ЦПВ) в І групі був нижче одиниці, як наслідок підвищення резистентності судин плаценти, що свідчить про порушення плацентарної перфузії. На відміну від даних І групи, в якій в цей термін гестації реєструвались гемодинамічні порушення порівняно з відповідними показниками контрольної групи, в ІІ групі відмінності в показниках порівняно з групою контролю були недостовірними, що свідчить про відсутність суттєвих порушень плацентарної перфузії.

В цей термін вагітності у жінок І групи виявлено порушення гормонпродукуючої функції фетоплацентарного комплексу, що проявлялося достовірним зниженням порівняно з контролем рівня естріолу (28,1±4,2 та 35,85,6 нмоль/л, р<0,05) на тлі збільшеного вмісту кортизолу (718,3±27,2 та 645,223,5 нмоль/л, р<0,05). У жінок ІІ групи, на відміну від І групи, не виявлено порушень гормонпродукуючої функції фетоплацентарного комплексу.

Функціональний стан плода напередодні розродження (38-40 тижнів) оцінювали за допомогою картіотокографії та УЗД (рис. 2).

Рис. 2 - Підсумкова оцінка стану фетоплацентарного комплексу в 38-40 тижнів (%)

При аналізі даних дослідження стану фетоплацентарного комплексу у вагітних І групи звертає на себе увагу висока частота затримки росту плода, що склала до терміну напередодні розродження (38-40 тижнів) - 13,3%. Також часто реєструвались досить виражені порушення серцевої діяльності - ареактивний нестресовий тест 15,5%, суб- і декомпенсовані дихальні рухи відповідно 15,5% і 2,2% та рухової активності плода відповідно 22,2% і 4,4%, а також змінами з боку тонусу плода 11,1%.

Напередодні розродження (38-40 тижнів) в І групі було відзначено поглиблення змін матково-плацентарно-плодового кровотоку порівняно з попереднім обстеженням в терміні 28-30 тижнів вагітності, що підтверджується зниженням СДВ КШК та ІР в середній мозковій артерії плода (коефіцієнт достовірності відносно контрольної групи < 0,05) при достовірному підвищенні відповідних показників в маткових артеріях та артерії пуповини. Таким чином, порушення плацентарної перфузії, які мали місце у вагітних І групи в терміні 28-30 тижнів, поглибились та напередодні розродження, призвели до порушення плодової гемодинаміки, що характеризується компенсаторною централізацією кровообігу. Ці зміни, на нашу думку, є одним з основних патогенетичних механізмів затримки росту плода, що часто зустрічається у вагітних І групи.

Дослідження матково-плацентарно-плодового кровотоку в ІІ групі свідчить, що не виявлено порушень плацентарної перфузії, які мали місце у вагітних І групи. Ці результати підтверджують ефективність розроблених профілактичних заходів.

У відповідності з вищенаведеними даними щодо порушеного стану ФПК у вагітних І групи напередодні розродження відмічено поглиблення початкових порушень гормонпродукуючої функції фетоплацентарного комплексу, які мали місце в терміні 28-30 тижнів. Зареєстровано більш виражене зменшення рівня естріолу та збільшення вмісту кортизолу (відповідно 30,2±2,1 нмоль/л та 932,1±17,8 нмоль/л, достовірність р відносно контрольної групи < 0,01). До цих змін додалось зниження інших досліджуваних показників: прогестерону (до 481,5±12,1 нмоль/л, р<0,05), хоріонічного гонадотропіну (до 252,1±21,4 нмоль/л, р<0,05) та плацентарного лактогену (до 202,1±12,5 нмоль/л, р<0,05).

В ІІ групі суттєвих відхилень від даних контролю в ендокринологічних показниках не виявлено.

Як свідчать результати проведених досліджень по вивченню стану мікробіоценозу статевих шляхів в ранні (до 12 тижнів) терміни вагітності у жінок контрольної групи спостерігався переважно нормоценоз піхви з домінуванням нормальної флори (лактобацили - 98,0%, біфідобактерії - 76,0%). У порівнянні з цим у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію (І група), відзначені порушення мікробіоценозу переважно по типу дисбактеріозу. Також у вагітних І групи виявлено збудники TORCH-інфекцій: хламідії (8,0%), уреаплазми (8,0%), мікоплазми (6,0%), НSV ІІ (14,0%), CMV (6,0%) та зафіксовано носійство токсоплазмозу (2,0%). В більшості вищевказаних випадків мав місце безсимптомний перебіг інфекцій.

До терміну другого дослідження (32-36 тижнів) зміни в стані мікробіоценозу статевих шляхів у жінок контрольної групи поглибились, хоча принципово мали аналогічний характер. Не дивлячись на лікувально-профілактичні заходи, клініко-лабораторні ознаки вагініту мали місце у 44,4% випадків, а бактеріального вагінозу у 13,3%, причому серед виділених збудників переважали асоціації мікроорганізмів. Поряд з цим, після проведеного лікування спостерігалось зниження частоти виявлення хламідій (2,2%), а мікоплазм та уреаплазм не виявлено взагалі. Проте у частоті вірусних інфекцій, не дивлячись на проведені заходи, суттєвих позитивних результатів не отримано - частота НSV ІІ склала 10%, а CMV 6%.

Як свідчать результати проведених досліджень по вивченню стану мікробіоценозу статевих шляхів в ранні (до 12 тижнів) терміни вагітності у жінок ІІ групи спостерігалися порушення мікробіоценозу піхви аналогічні таким, як у вагітних І групи. По результатам спеціальних досліджень у жінок цієї групи встановлено: вагініт - у 22%, бактеріальний вагіноз - у 8% випадків. Етіологічним чинником вагініту виступала переважно мікст-інфекція. Також у вагітних ІІ групи виявлено збудники TORCH-інфекцій: хламідії (10,0%), уреаплазми (6,0%), мікоплазми (8,0%), НSV ІІ (12,0%), CMV (6,0%) та зафіксовано носійство токсоплазмозу (4,0%). Щодо виявлених збудників TORCH-інфекцій, то у всіх вищевказаних випадках мав місце безсимптомний перебіг інфекцій.

В терміні 32-36 тижнів в ІІ групі після проведених лікувальних заходів, згідно розробленої нами методики, відмічено позитивні зміни в стані мікробіоценозу статевих шляхів, котрий характеризувався лише незначними відмінностями від показників жінок контрольної групи. Проведені лікувально-профілактичні заходи дозволили досягти стійкого виліковування вагініту та бактеріального вагінозу у жінок ІІ групи.

Отримані нами результати свідчать, що вже в І-й половині вагітності на тлі проведення розроблених нами заходів щодо корекції імунологічного статусу в ІІ групі спостерігаються відмінності в показниках імунограми порівняно з відповідними в І групі. В ІІ-й половині вагітності тенденція щодо розбіжностей в показниках імунограми між І та ІІ групами поглибилась: на відміну від І групи, де мало місце зниження порівняно з контролем імунорегуляторного індексу (СД4+/СД8+) та достовірне зниження порівняно з відповідними показниками контрольної групи рівня СД16+ (10,9±1,1%, р<0,05), СД20+ (10,1±1,4%, р<0,05) і лізоциму (6,1±0,5 мкг/л, р<0,05) на тлі одночасного росту СД23+ (12,3±1,1%, р<0,05), в ІІ групі відповідні показники не відрізнялись від даних контролю.

Найдієвішими прозапальними цитокінами, які приймають участь в регуляції репродуктивних процесів, є члени родини TNF і IL-1 - IL-1в та TNFб. З огляду на вищевказане, ми вирішили вивчити особливості системного балансу основних прозапальних цитокінів у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію, встановивши рівні в сироватці крові цитокінів інтерлейкіну 1в (IL-1в) та фактору некрозу пухлин (TNFб) в динаміці вагітності.

Як показали дані обстеження у вагітних І групи в І-й половині вагітності рівні інтерлейкіну 1в були достовірно вищі порівняно з контрольною групою: так в І групі відповідний показник становив 209,2±51,33 пкг/мл, а в контрольній 22,6±3,21 пкг/мл, p<0,01. В ІІ-й половині вагітності на фоні проведеного курсу лікувально-профілактичних заходів показник інтерлейкіну 1в в І групі склав 89,2±19,64 пкг/мл, що достовірно відрізняється від відповідних показників в І-й половині вагітності та в групі контролю - 25,3±3,67 пкг/мл, p<0,05 (рис. 3).

Рис. 3 - Рівні інтерлейкіну 1в в сироватці крові

Визначення в І-й половині вагітності рівнів TNFб в сироватці крові показало достовірно вищий, порівняно з контрольною групою, рівень TNFб у вагітних І групи: так в І групі відповідний показник становив 207,8±58,76 пкг/мл, а в контрольній 27,58±3,43 пкг/мл, p<0,01.

На тлі лікувально-профілактичних заходів рівень TNFб в І групі вагітних дещо знизився, відповідний показник склав в ІІ-й половині вагітності 147,35±46,82 пкг/мл, однак відмінності від відповідного показника в І-й половині вагітності були недостовірні, p>0,05. Поряд з цим, показники TNFб в І групі вагітних та в групі контролю (33,52±8,67 пкг/мл) відрізнялись достовірно, p<0,05 (рис. 4).



Рис. 4 - Рівні фактору некрозу пухлин-б в сироватці крові

Показано, що при взаємодії децидуальних ендометріальних гранулярних лімфоцитів (ендометріальні природні кілери - NK) з молекулами головного комплексу гістосумісності (МНС) трофобласту, принципове значення має спектр продукованих при цьому цитокінів, деякі з яких, зокрема TNFб, обмежують інвазивні властивості трофобласта, впливаючи на функції інтегрину і синтез металопротеїназ.

Тому, на нашу думку, підвищення рівню TNFб в сироватці крові вагітних основної групи може бути одним з основних патогенетичних механізмів розвитку плацентарної недостатності, яка часто ускладнює перебіг вагітності у обстежених групи порівняння.

Як показали дані обстеження у вагітних ІІ групи в І-й половині вагітності рівні інтерлейкіну 1в були достовірно нижчі порівняно І групою (відповідно 86,3±25,73 та 209,2±51,33 пкг/мл), хоча і вищі порівняно з контролем (22,6±3,21 пкг/мл, p<0,05).

В ІІ-й половині вагітності в результаті проведення розробленого нами курсу лікувально-профілактичних заходів рівень інтерлейкіну 1в в ІІ групі вдалося знизити до 32,6±4,12 пкг/мл, що достовірно не відрізняється від даних контролю, p<0,05 (див. рис. 3).

Визначення в І-й половині вагітності рівнів TNFб в сироватці крові у вагітних показало, що в ІІ групі рівень TNFб достовірно нижчий порівняно з І групою (відповідно 94,2±26,45 та 207,8±58,76 пкг/мл), але вище, ніж в контрольній (27,58±3,43 пкг/мл, p<0,05) (див. рис. 4). В ІІ-й половині вагітності показник TNFб в ІІ групі знизився (38,24±7,32), що достовірно відрізняється від відповідного показника в І групі (147,35±46,82 пкг/мл, p<0,05), та не відрізняється від контролю (33,52±8,67). Рівні прозапальних цитокінів IL-1в та TNFб в сироватці крові в першій половині вагітності, що ?200 пкг/мл, корелюють з підвищеним ризиком акушерських та перинатальних ускладнень (r=0,76, р<0,05).

Отримані результати дослідження свідчать, що у вагітних групи порівняння в динаміці вагітності розвивається надмірна активація процесів перекисного окислення ліпідів та викликає стан оксидного стресу. Так концентрації продуктів перекисного окислення ліпідів в них були збільшені порівняно з контрольною групою, причому більш виражено в ІІ-й половині вагітності і склали відповідно: гідроперекиси ліпідів - 3,24±0,45 та 5,69±0,8 (мкмоль/л), малоновий діальдегід - 4,87±1,65 і 10,12±0,21 (нмоль/мл).

Визначення вмісту “захисного” ферменту каталази у вагітних в І групі показало, що в І-й половині вагітності відбувається достовірне підвищення порівняно з контролем активності каталази, рівень якої склав 62,26±7,2 нмоль/л, в ІІ-й половині вагітності рівень ферменту становив 60,33±7,4 нмоль/л, тобто практично не змінився порівняно з І-ою половиною на відміну від показників ПОЛ.

Отримані результати дослідження свідчать, що у вагітних ІІ групи в І-й половині вагітності розвивається активація процесів перекисного окислення ліпідів, вираженість якої, однак, є меншою порівняно з показниками І групи. Визначення вмісту “захисного” ферменту каталази у вагітних ІІ групи показало, що в І-й половині вагітності відбувається підвищення порівняно з контролем активності каталази, рівень якої склав 57,41±6,3 нмоль/л, в ІІ-й половині вагітності рівень ферменту становив 54,27±7,1 нмоль/л, тобто практично не відрізнявся порівняно з показником контролю.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі - обґрунтування, розробка та впровадження системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію.

Вагітність та пологи у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію, часто ускладнюються, що негативно впливає на стан плода та новонародженого. Найбільш частими ускладненнями перебігу вагітності є: порушення мікробіоценозу - 73,3%, плацентарна недостатність - 51,1%, мимовільний викидень - 10%, загроза переривання вагітності - 18%, гестаційна анемія - 46,7% та прееклампсія - 17,7%; пологів: передчасні пологи - 11,1%, передчасний розрив плодових оболонок - 35,5%, аномалії пологової діяльності - 24,4%, дистрес плода - 17,7%. Результатом частих ускладнень стала висока частота перинатальних ускладнень: інтранатальна асфіксія - 42,2%, синдром затримки росту плода (асиметрична форма) - 13,3%.

Дослідження вагінального мікробіоценозу у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію, виявило збільшення частоти виділення штамів стафілококів - 62,2%, кандид - 55,5%, гарднерел - 20%, стрептококів - 17,7%, ешерихій - 13,3%, протей - 11,1%. Зафіксовано зниження кількості лактобацил до 46,7% та біфідобактерій до 37,7%, виявлено збудники TORCH-інфекцій: хламідії (8,0%), уреаплазми (8,0%), мікоплазми (6,0%), НSV ІІ (14,0%), CMV (6,0%). Клініко-лабораторні ознаки вагініту мали місце у 44,4% випадків, а бактеріального вагінозу у 13,3%, причому серед виділених збудників переважали асоціації мікроорганізмів.

Вплив перенесеної сифілітичної інфекції призводить до активації перекисного окислення ліпідів у вагітних (гідроперекиси ліпідів до 5,69±0,8 мкмоль/л, малоновий діальдегід плазми до 10,12±0,21 нмоль/л). У відповідь на активацію ПОЛ відбувається активація ферментної ланки антиоксидантної системи захисту, причому напруження її компенсаторних можливостей у першій половині вагітності змінюється виснаженням у другій, результатом чого є декомпенсований ріст активності ПОЛ.

У вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію виявлено зміни імунологічного статусу, котрі полягають в збільшенні порівняно з контролем числа СД8+ Т-лімфоцитів (до 35,62,1%, р<0,05) та зменшенні СД4+ (до 32,32,5%, р<0,05), що призвело до зниження імунорегуляторного індексу (СД4+/СД8+). Окрім цього, спостерігалось достовірне зниження порівняно з відповідними показниками контрольної групи рівня СД16+ (10,9±1,1%, р<0,05), СД20+ (10,1±1,4%, р<0,05) і лізоциму (6,1±0,5 мкг/л, р<0,05) на фоні одночасного росту СД23+ (12,3±1,1%, р<0,05). Виявлено зміни цитокінового профілю. Значно, майже в 5 разів, підвищені порівняно зі здоровими вагітними рівні основних прозапальних цитокінів IL-1в та TNFб в сироватці крові відповідно до 209,2±51,33 пкг/мл та 207,8±58,76 пкг/мл.

Проведені дослідження стану фетоплацентарної системи свідчать, що перенесена до вагітності сифілітична інфекція сприяє частому розвитку порушень стану системи, вираженість яких збільшується в динаміці вагітності.

Так напередодні розродження компенсовані ехографічні зміни з боку фетоплацентарного комплексу зустрічалися в 46,7% випадків, субкомпенсовані в 20,0% та декомпенсовані відповідно в 6,7%. Виявлено порушення матково-плацентарно-плодового кровотоку, які призвели до порушення плодової гемодинаміки, що характеризується компенсаторною централізацією кровообігу (зниження СДВ КШК - 3,60,2 та ІР - 0,50,01 в середній мозковій артерії плода при підвищенні відповідних показників в маткових артеріях та артерії пуповини).

Також виявлено порушення гормонпродукуючої функції фетоплацентарного комплексу: зменшення рівня естріолу та збільшення вмісту кортизолу відповідно 30,2±2,1 нмоль/л та 932,1±17,8 нмоль/л (р<0,01), зниження прогестерону до 481,5±12,1 нмоль/л, хоріонічного гонадотропіну до 252,1±21,4 нмоль/л та плацентарного лактогену до 202,1±12,5 нмоль/л (р<0,05). Виявлено пряму залежність між порушеним станом фетоплацентарного комплексу та новонароджених (r=0,81, p<0,05).

Застосування розробленого методу лікувально-профілактичних заходів для вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію, дозволило знизити частоту акушерських та перинатальних ускладнень: мимовільний викидень - в 2,5 рази, прееклампсія - в 2,83 рази, плацентарна недостатність - в 4,08 рази, внутрішньоутробна гіпоксія плода - в 3,2 рази, передчасні пологи - в 5,33 рази, передчасний розрив плодових оболонок - в 2,84 рази, аномалії пологової діяльності - в 2,34 рази, дистрес плода - в 2,85 рази, синдром затримки росту плода - в 3 рази, ускладнення неонатального періоду - в 3,1 рази.

Практичні рекомендації

Жінкам, що перенесли сифілітичну інфекцію, доцільно проводити прегравідарну підготовку з метою корекції можливих відхилень в системі імунного захисту та мікробіоценозу піхви, для чого доцільно використовувати препарат “Трансфер ФакторТМ”.

Критерієм підвищеного ризику розвитку акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних даного контингенту є рівні прозапальних цитокінів IL-1в та TNFб в сироватці крові в першій половині вагітності, що ?200 пкг/мл.

В практику роботи родопомічних закладів доцільно впровадити розроблений для вагітних даного контингенту комплекс лікувально-профілактичних заходів, який включає використання препаратів “Трансфер ФакторТМ”, “Ліпін” та “Трентал”.

“Трансфер ФакторТМ” призначати по 1 капсулі тричі на день протягом 3 тижнів, двома курсами в ранні терміни (до 12 тижнів) та в 20-22 тижні вагітності.

“Ліпін” призначати в дозі 0,5 г внутрішньовенно крапельно, повільно, 1 раз в день, № 7, двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності. “Трентал” по 1 таб. (100 мг) тричі на добу протягом 3 тижнів, двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Венцківський Б.М., Башинська О.В. Стан фетоплацентарного комплексу та корекція його порушень у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію // Здоровье женщины. - 2007. - № 2 (30). - С. 92-96 (дисертантом особисто проведено клінічне обстеження жінок, аналіз отриманих результатів, статистичне оброблення, підготовлено статтю до друку).

2. Венцківський Б.М., Башинська О.В. Корекція змін вагінального мікробіоценозу та системи імунітету під час вагітності у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію // Репродуктивное здоровье женщины. - 2007. - № 3 (32). - С. 188-191 (дисертантом особисто виконано набір матеріалу, аналіз, статистичне оброблення, підготовлено статтю до друку).

3. Венцківський Б.М., Башинська О.В. Профілактика та корекція перинатальних ускладнень у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію // Лікарська справа. Врачебное дело. - 2007. - № 4 (1092) - С. 44-48 (дисертантом особисто забезпечено виконання клінічної частини роботи, проведено аналіз отриманих результатів, підготовлено статтю до друку).



АНОТАЦІЯ

Башинська О.В. Профілактика перинатальної захворюваності та смертності новонароджених від матерів, що хворіли на сифіліс. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2007.

Роботу присвячено зниженню частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію до вагітності, на підставі розробки та впровадженні комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Встановлено, що у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію, вагітність часто ускладнюється (вагініт та бактеріальний вагіноз, плацентарна недостатність, синдром затримки росту плода, мимовільний викидень, загроза переривання вагітності, гестаційна анемія, передчасні пологи, передчасний розрив плодових оболонок, аномалії пологової діяльності, дистрес плода).

Це обумовлює підвищення частоти перинатальних ускладнень та втрат.

З'ясовано особливості мікробіоценозу піхви, змін клітинного імунітету та цитокінового профілю у вагітних, що перенесли сифілітичну інфекцію.

Виявлено активацію перекисного окислення ліпідів та виснаження антиоксидантної системи захисту, що призводить до стану “оксидантного” стресу у вагітних.

Виявлено порушення матково-плацентарно-плодового кровотоку, які призвели до порушення плодової гемодинаміки.

Визначено, що вираженість порушень в стані фетоплацентарної системи має тенденцію до збільшення в динаміці вагітності.

Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на профілактику та корекцію виявлених змін, показана їх ефективність щодо запобігання розвитку акушерських та перинатальних ускладнень.

Ключові слова: вагітність, сифіліс, акушерські ускладнення, перинатальна захворюваність, профілактика.



АННОТАЦИЯ

Башинская О.В. Профилактика перинатальной заболеваемости и смертности новорожденных от матерей, которые болели сифилисом. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальный медицинский университет имени О.О. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2007.

Цель исследования: снижение частоты акушерских и перинатальных осложнений у женщин, которые перенесли до беременности сифилитическую инфекцию, на основании разработки и внедрения комплекса лечебно-профилактических мероприятий.

Для решения поставленных задач в динамике беременности обследовано 150 беременных, которые с соблюдением принципов рандомизации были распределены в три группы. В основную и группу сравнения вошли по 50 беременных, которые болели сифилисом до наступления беременности, находились на диспансерном учете в кожвендиспансере и прошли специфическое профилактическое лечение согласно Приказа МЗ Украины № 286 от 07.06.2004. Контрольную группу составили 50 здоровых беременных. У женщин группы сравнения применяли, по показаниям, общепринятые лечебно-профилактические мероприятия, а в основной группе, кроме этого, использовали разработанную нами методику. Сформированные группы - репрезентативные и пригодны для оценки результатов исследований. Наблюдение, обследование, лечение и родоразрешение беременных проводилось на базе специализированного родильного дома № 4 г. Киева.

Отличительными особенностями предложенной нами методики стало применения препаратов “Трансфер ФакторТМ”, “Липин” та “Трентал”. “Трансфер ФакторТМ” назначали по 1 капсуле три раза в сутки, во время еды. Проводили два курса лечения продолжительностью по три недели. Первый курс начинали сразу после обращения женщины по поводу желанной беременности, второй проводили в сроке 20-22 недель беременности. “Липин” назначали в дозе 0,5 г внутривенно капельно, медленно, 1 раз в день, 7 введений на курс. “Трентал” назначали по 1 табл. (100 мг) трижды в день, продолжительность курса 3 недели. Оба препарата применяли дважды: 18-20 и 30-32 недели беременности.

При выборе препаратов мы учитывали их фармакологические свойства, особенности действия, безопасность в применении.

У всех обследованных беременных изучали показатели общего и специального акушерско-гинекологического анамнеза, клиническое течение беременности, состояние плода и новорожденного. Помимо общеклинических исследований у беременных изучали вагинальный микробиоценоз и состояние перекисного окисление липидов, особенности системы иммунитета при беременности. Состояние фетоплацентарного комплекса оценивали, определяя по данным ультразвукового и кардиотокографического исследований, биофизический профиль плода и содержание в крови беременных гормонов - прогестерона, эстриола, кортизола, плацентарного лактогена и хорионического гонадотропина.

Установлено, что беременность и роды у женщин, которые перенесли сифилитическую инфекцию, часто осложняются, что отрицательно влияет на состояние плода и новорожденного. Наиболее частыми осложнениями были: нарушение микробиоценоза влагалища - 73,3%, плацентарная недостаточность - 51,1%, самопроизвольный выкидыш - 10%, угроза прерывания беременности - 18%, гестационная анемия - 46,7%, преэклампсия - 17,7%, преждевременные роды - 11,1%, преждевременный разрыв плодовых оболочек - 35,5%, аномалии родовой деятельности - 24,4%, дистрес плода - 17,7%. Результатом частых осложнений стала высокая частота перинатальных осложнений: интранатальная асфиксия - 42,2%, синдром задержки роста плода (ассиметричная форма) - 13,3%.

Исследование вагинального микробиоценоза у беременных, которые перенесли сифилитическую инфекцию, выявило клинико-лабораторные признаки вагинита в 44,4% случаев, а бактериального вагиноза в 13,3%, причем среди выделенных возбудителей преобладали ассоциации микроорганизмов.

У беременных, которые перенесли сифилитическую инфекцию, выявлены изменения иммунологического статуса, которые заключаются в увеличении, сравнительно с контролем, числа СД8+ Т-лимфоцитов (до 35,6±2,1%, р<0,05) и уменьшении СД4+ (до 32,3±2,5%, р<0,05), что привело к снижению иммунорегуляторного индекса (СД4+/СД8+). Кроме этого наблюдалось достоверное снижение, сравнительно с соответствующими показателями контрольной группы, уровня СД16+ (10,9±1,1%, р<0,05), СД20+ (10,1±1,4%, р<0,05) и лизоцима (6,1±0,5 мкг/л, р<0,05) на фоне одновременного роста СД23+ (12,3±1,1%, р<0,05). Выявлены изменения цитокинового профиля. Значительно, почти в 5 раз, повышены, сравнительно со здоровыми беременными, уровни основных провоспалительных цитокинов IL-1 и TNF в сыворотке крови (соответственно 209,2±51,33 пкг/мл и 207,8±58,76 пкг/мл).

Влияние перенесенной сифилитической инфекции приводит к активации перекисного окисления липидов у беременных (гидроперекиси липидов 5,69±0,8 мкмоль/л, малоновый диальдегид плазмы 10,12±0,21 нмоль/л).

Проведенные исследования состояния фетоплацентарной системы свидетельствуют, что перенесенная до беременности сифилитическая инфекция способствует частому развитию нарушений, выраженность которых увеличивается в динамике беременности. Выявлены нарушения маточно-плацентарно-плодового кровотока, которые привели к нарушению плодовой гемодинамики, характеризующейся компенсаторной централизацией кровообращения (снижение СДВ КШК - 3,6±0,2 и ІР - 0,5±0,01 в средней мозговой артерии плода при повышении соответствующих показателей в маточных артериях и артерии пуповины). Также выявлены нарушения гормонпродуцирующей функции фетоплацентарного комплекса. Выявлена прямая зависимость между нарушенным состоянием фетоплацентарного комплекса и новорожденным (r=0,81, p<0,05).

Применение разработанного лечебно-профилактического комплекса для беременных, которые перенесли сифилитическую инфекцию, позволило снизить частоту акушерских и перинатальных осложнений в 2 - 3 раза.

Ключевые слова: беременность, сифилис, акушерские осложнения, перинатальная заболеваемость, профилактика.



SUMMARY

Bashynska O.V. Prophylaxis of perinatal morbidity and death rates of newborns from mothers who were sick with a syphilis. - Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of medical sciences in speciality 14.01.01 - obstetrics and gynecology. - National medical university name of O.O. Bogomolets Ministry of Public Health of Ukraine, Kуiv, 2007.

The work has devoted to substantiation and engineering of the system of treatment-and-prophylactic actions directed on reduction of obstetrics and perinatal complications frequency in pregnant women which have transferred a syphilitic infection.

It is established, that at women who have transferred a syphilitic infection pregnancy frequently becomes complicated (vaginitis and bacterial vaginosis, feto-placental insufficiency, fetus growth restriction syndrome, involuntary abortus, threat of interruption of pregnancy, gestational anemia, premature birth, premature break of fetal environments, anomalies of patrimonial activity, fetus distress). It causes increase of frequency of perinatal complications and losses.

Features of vaginal microbiocenosis, changes of cellular immunity and cytokines type, in pregnant women that have transferred a syphilitic infection were found out. The activation of lipids peroxydation and exhaustion of the antioxydant system that brings the oxyd-stress condition in pregnant was revealed.

The disorders of uteral-placental-fetal blood-groove which have led to disorders of fruits hemodynamic were revealed. It was determined, that expressiveness of disorders in a condition of feto-placentary system tends to increase in dynamics of pregnancy.

The complex of actions directed on preventive maintenance and correcting the revealed changes was offered, their efficiency, for preventions of the development of the obstetrics and perinatal complications was shown.

Key words: pregnancy, syphilis, obstetrics complications, perinatal morbidity, preventive maintenance.

Размещено на Allbest.ru

...