Обґрунтування ефективності трансуретральних методів лікування звужень сечівника у чоловіків

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Обгрунтування ефективності трансуретральних методів лікування звужень сечівника у чоловіків

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування звужень сечівника є однією із найбільш актуальних проблем урології і обумовлюється збільшенням кількості хворих на дане захворювання, яке призводить до великого відсотку інвалідізації, та відсутністю “золотого стандарту” при його лікуванні. Численні літературні дані по даному питанню [D.Dubey et al., 2003; K.C.Hsiao et al., 2003; S.Park et al., 2004] містять суперечливі вказівки про тактику у відношенні звужень сечівника і недостатньо відображають патогенез захворювання, що, в свою чергу, призводить до використання малоефективних методів лікування, які погіршують клінічний перебіг захворювання і нерідко роблять хворобу невиліковною.

Розвиток сучасної науки привів до створення цілком нової діагностичної і лікувальної ендоскопічної техніки. Створені набори резектоскопів, оптичних уретротомів різних фірм. Це призвело до розробки і нових методик оперативних втручань.

На думку О.Ф.Возіанова і В.І.Виниченко [2003], на жаль, і сьогодні розповсюдженість звужень сечівника не має тенденції до зниження. Цьому також сприяють збільшення травматизму з тяжким пошкодженням кісток тазу і тазових органів. Часто звуження сечівника виникає після простатектомії або трансуретральної резекції передміхурової залози з приводу гіперплазії її або раку [О.Ф.Возіанов, В.І.Виниченко, 2004; М.Ф.Трапезникова и соавт., 2004; V.Pansadoro, P.Emilliozzi, 1999; Y.Akai et al., 2000].

Звертають на себе увагу значні розбіжності результатів різних досліджень, недостатнє висвітлення ефективності відновлення уродинамічних показників сечових шляхів при використанні трансуретральних методів відновлення пасажу сечі, недостатньо проводиться аналіз ранніх і віддалених результатів лікування, не вирішені питання реабілітації хворих на звуження сечівника, відсутні чіткі показання до вибору методу, послідовності та етапності лікування і ведення післяопераційного періоду в залежності від характеру звуження та визваних ним ускладнень. Все це підтверджує аргументованість вибору дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація являється фрагментом науково-дослідних тем Інституту урології АМН України, номери державної реєстрації 0100U000269, 0103U003321. Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу.

Мета роботи. Покращити результати лікування хворих на звуження сечівника шляхом розробки науково обґрунтованої раціональної тактики використання трансуретральних втручань з післяопераційним моніторингом.

Задачі дослідження:

1. Проаналізувати найближчі та віддалені результати лікування і оцінити ефективність трансуретральних методів з визначенням їх місця в комплексному лікуванні звужень сечівника у чоловіків.

2. Визначити можливості та ефективність трансуретральних методів лікування звужень сечівника та діапазон використання внутрішньої оптичної уретротомії і трансуретральної резекції в лікуванні хворих на звуження сечівника різної етіології.

3. Розробити алгоритм вибору методу лікування та схему подальшого спостереження і реабілітації хворих на звуження сечівника після найпоширеніших типів ендоуретральних втручань.

4. Розробити для хворих програму подальшого лікарського спостереження та запобігання розвитку пізніх післяопераційних ускладнень.

Об'єкт дослідження: хворі на звуження сечівника.

Предмет дослідження: наявність обструкції нижніх сечових шляхів та методи відновлення пасажу сечі, результати втручань з відновлення відтоку сечі.

Методи дослідження. В клініці при обстеженні хворих детально вивчали скарги хворих, загальний стан, характер сечовипускання, зміни струменю сечі, з'ясовували чи проводилось бужування.

Фізикальне обстеження включало пальпацію живота для визначення стану нирок, наявності переповнення сечового міхура в результаті гострої або хронічної затримки сечі.

Лабораторне обстеження включало загальний аналіз крові і сечі, біохімічний аналіз крові (сечовина, креатинін, глюкоза, білірубін, загальний білок), при необхідності визначали електролітний склад крові. Оцінювався добовий діурез. При наявності ознак запалення виконували бактеріологічне дослідження сечі на вид мікрофлори, мікробне число та чутливість до антибактеріальних препаратів.

В діагностичному алгоритмі звужень сечівника виконували пальцеве ректальне дослідження, абдомінальне, а у частини хворих трансректальне ультразвукове обстеження, рентгенологічне обстеження (оглядова та екскреторна урографія, висхідна та нисхідна мікційна уретроцистографія).

Для визначення функції нирок у частини хворих виконувалась радіоізотопна ренографія.

При об'єктивному обстеженні візуально оцінювали струмінь сечі, проводили урофлоуметрію з визначенням максимальної і середньої швидкості та часу сечовипускання і бужування сечівника з метою визначення прохідності сечівника.

При ректальному обстеженні оцінювали розміри, консистенцію, форму, чутливість передміхурової залози.

Анатомічний та функціональний стан органів сечостатевої системи оцінювали за результатами ультразвукового дослідження, що включало сканування нирок, сечового міхура, передміхурової залози, наявність та об'єм залишкової сечі.

При необхідності виконували комп'ютерну або ядерно-магнітну томографію і сцинтіграфію.

Для вивчення якості життя хворих на звуження сечівника використовувався широко впроваджений в клінічну практику метод оцінки якості життя QoL.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше розроблений і впроваджений в клінічну практику метод трансуретральної резекції звуження сечівника з застосуванням резектоскопа і постійним зрошенням сечівника (патент № 20040403148).

Розроблена сучасна тактика лікування звужень сечівника, яка дозволяє в залежності від протяжності звуження, характеру змін в парауретральних тканинах, наявних супутніх запальних захворювань органів малого тазу визначити вид малоінвазивного втручання.

Визначені показання до виконання трансуретральних втручань при лікуванні звужень сечівника в залежності від протяжності звуження.

Виконана робота дозволяє визначити роль і місце трансуретральних методів лікування звужень сечівника в комплексному лікуванні хворих, доведена висока ефективність даних втручань, при дотриманні показань, для поліпшення уродинаміки як верхніх, так і нижніх сечових шляхів, а також якості життя пацієнтів.

Доведена висока ефективність використання трансуретральних втручань при лікуванні звужень сечівника.

Визначено та науково обґрунтовано роль і місце трансуретральних втручань в комплексному лікуванні хворих на звуження сечівника.

Отримані в ході дослідження дані свідчать, що ефективність лікування звужень сечівника залежить від протяжності звуження, а не від його етіології.

Доведена безпечність застосування трансуретральних методів в лікуванні звужень сечівника, а також їх перевага перед відкритим оперативним втручанням.

Практична значимість дослідження. Доведена ефективність трансуретральних методів лікування звужень сечівника і розроблено алгоритм вибору методу лікування звуження, що дозволило повністю відмовитись від відкритих оперативних втручань.

Запропоновано моніторинг диспансерного нагляду після відновлення прохідності сечівника, що дозволило скоротити період реабілітації.

Впровадження в практику алгоритму діагностики і лікування звужень сечівника з використанням трансуретральних втручань дозволило отримати хороші результати в найближчий післяопераційний період у 100 % хворих, у віддалений - у 97,6 %, скоротити перебування хворого в стаціонарі в 1,8 разів в порівнянні з хворими, яким виконувалось відкрите оперативне втручання.

Доведена мала травматичність трансуретральних втручань як монотерапії в лікуванні хворих на звуження сечівника.

Розроблена і впроваджена в практику методика трансуретральної резекції звуження дозволила у 96,7 % хворих відновити самостійне контрольоване сечовипускання.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи запропонована науковим керівником. Дисертаційна робота повністю виконана дисертантом. Особисто автором виконано: патентний та літературний пошук, розробка історій хвороби тематичних хворих, статистична обробка та аналіз отриманих результатів. Поряд з цим пошукувач самостійно обстежував тематичних хворих і брав участь у виконанні трансуретральних втручань.

Первинний аналіз результатів дослідження, написання аналітичного огляду літератури, результатів особистих досліджень, підсумків та практичних рекомендацій автором виконано самостійно.

Інтерпретація отриманих результатів, наукових положень і висновків виконувались спільно з науковим керівником.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використання трансуретральних втручань при лікуванні звужень сечівника впроваджені в клінічну практику урологічної клініки Інституту урології АМН України, урологічному центрі м. Києва, урологічному відділенні Київської обласної лікарні.

Матеріали дослідження включені в програму навчання студентів та інтернів Національного медичного університету ім.. О.О.Богомольця, інтернів та лікарів Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупіка.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і основні положення доповідались і обговорювались на науковій конференції відділу рентгенендоурології і літотрипсії Інституту урології АМН України (2006), науково-практичних конференціях (м. Самбор, 2002; м. Чернівці, 2003; м. Ужгород, 2003; м. Київ, 2003), на засіданні Асоціації урологів м. Києва (2004), засіданні апробаційної ради Інституту урології АМН України (2006, протокол № 46).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 8 наукових роботах, із них 4 статті - в фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України; отримано 1 деклараційний патент.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 167 сторінках комп'ютерного набору. Вона складається із вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, у тому числі 108 джерел вітчизняних авторів та країн СНД і 229 джерел зарубіжних авторів. Дисертація містить 48 таблиць, 32 рисунки.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. В Інституті урології АМН України за період з 1995 по 2004 рр. з приводу звуження сечівника було виконано 275 трансуретральних втручань у 251 хворого.

Під час обстеження пацієнтів проводили загальноклінічні, лабораторні дослідження, визначали показники рівнів сечовини і креатиніну, загального білка, глюкози, білірубіна, застосовували бактеріологічні, рентгенологічні (оглядова і екскреторна урографія, висхідна і нисхідна уретроцистографія), виконувалась ізотопна ренографія, ультразвукове обстеження, а також урофлоуметрія з визначенням максимальної і середньої швидкості сечовипускання і часу сечовипускання, уретроскопія.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз причин виникнення звужень сечівника (табл. 1) показав, що найбільш частою причиною виникнення звуження сечівника були травматичні пошкодження кісток тазу і тазових органів - у 28,7 % обстежених, простатектомія - у 23,9 %, відкриті оперативні втручання на сечівнику - у 18,3 %, гонорея - у 10,0 %, трансуретральна резекція передміхурової залози з приводу гіперплазії - у 10,0 %, рецидив звуження після трансуретральної резекції - у 2,0 %.

Таблиця 1. Чинники, які призвели до виникнення звуження сечівника

Основна кількість хворих поступила в клініку з тривалістю захворювання до 1 року - 61,9 %. В той же час 19 пацієнтів (7,5 %) поступили з тривалістю захворювання більше 10 років. Бужування звуження сечівника проводилось нерегулярно у 165 хворих до поступлення. 43 пацієнта поступили з функціонуючою цистостомою. До поступлення 201 хворому з метою відновлення відтоку сечі було виконано 282 відкритих оперативних втручання, які у 70 чоловік виконувались по кілька разів в різних комбінаціях. Характер виконання відкритих оперативних втручань до поступлення в клініку представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Характер виконаних відкритих оперативних втручань у хворих на звуження сечівника до поступлення в клініку

З приведених в таблиці 2 даних видно, що найбільша кількість відкритих оперативних втручань була виконана з приводу звуження сечівника - різні види пластичних операцій - у 147, що складає 52,4 %, простатектомія - у 60 (21,2 %) і цистостомія - у 63 (22,3 %).

Найбільш часто локалізація звуження сечівника спостерігалась в простатичному, мембранозному і промежинному відділі (відповідно 50,9; 21,5 і 15,1 %).

Протяжність звуження складала у обстежених хворих: до 5 мм у 80, що складає 31,8 %, від 5 до 10 мм - у 90 (35,9 %), від 10 до 15 мм - у 39 (15,6 %), від 15 до 20 мм - у 31 (12,3 %). У 11 пацієнтів (4,4 %) протяжність звуження була від 20 до 50 мм.

Цінну інформацію дає пальпація: у 43 хворих вдалось визначити звуження сечівника, розташоване в висячому і мембранозному відділі, визначити протяжність звуження, оцінити стан парауретральних тканин.

Зміни в загальному аналізі крові відмічено у 64 обстежених. Тривалий запальний процес та хронічна інтоксикація у 21 хворого привели до зниження гемоглобіна і еритроцитів. Лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво - у 7, прискорена швидкість осідання еритроцитів - у 64 пацієнтів.

В загальному аналізі сечі найбільш часто реакція сечі була кислою - у 206 (82,1 %), у 33 (13,1 %) - лужна і лише у 12 (4,8 %) - нейтральна. При дослідженні осадку сечі лейкоцитурія відмічена у 148 (58,8 %), еритроцитурія - у 112 (44,6 %) і протеїнурія - у 180 (71,7 %) обстежених.

При бактеріологічному дослідженні сечі, виконаному у 168 (67 %) хворих один збудник було виділено у 93 (37 %), мікробну асоціацію - у 44 (17,4 %) і у 31 (12,3 %) - бактеріурія була відсутня.

У 95,9 % обстежених виділена мікрофлора була чутлива до цефтриаксону, абакталу, амікацину, цефобіду, цифрану, фурамагу, фортуму. У 7 обстежених (4,1 %) виділена мікрофлора не була чутлива до жодного із досліджених антибактеріальних препаратів.

При гістологічному дослідженні видалених тканин під час трансуретральної резекції звуження виявлена фіброзна тканина з явищами вираженої та вогнищевої лімфоїдногістіоцитарної інфільтрації. Відмічаються гнізда Бруна, явища вираженого місцевого патоморфоза.

Оглядова урографія виконана у всіх обстежених. У 9 виявлено сечокам'яну хворобу. На екскреторних програмах у 4 хворих виявлено двобічний уретерогідронефроз, у 2 - зниження секреторно-екскреторної функції обох нирок, у 2 - зниження функції лівої нирки та відсутність функції правої нирки у одного пацієнта.

На ізотопній ренограмі зниження секреторно-екскреторної функції виявлено у 10, лівої нирки - у 7, правої - у 3 обстежених. Підвищення показника Вінтера до 70 % - у одного хворого.

При ультразвуковому обстеженні камені нирок виявлені у 9, сечового міхура - у 6, передміхурової залози - у 5, двобічний уретерогідронефроз - у 2, поширення порожнинної системи нирок - у 9, кісти нирок - у 24, дивертикул сечового міхура - у 7, ділянки ущільнення передміхурової залози - у 16 пацієнтів.

Для вивчення якості життя хворих на звуження сечівника використовувався широко впроваджений в повсякденну клінічну практику метод оцінки якості життя QоL. Для визначення показань до об'єму використання ендоуретральних методів лікування звужень сечівника було складено алгоритм - графічна схема діагностики і надання медичної допомоги даній категорії хворих.

Алгоритм діагностики і лікування звужень сечівника

Віддалені результати ефективності використання трансуретральних втручань для лікування звужень сечівника вивчались шляхом анкетного опитування, а також обстеження хворих, при необхідності, в стаціонарі.

По виду трансуретрального втручання всі хворі були поділені на три групи (табл. 3).

В першій групі хворих, яким для відновлення прохідності сечівника виконувалось бужування звуження, було 75 пацієнтів віком від 21 до 73 років і тривалістю захворювання від 2 місяців до 16 років. У 45 з них (60 %) з протяжністю звуження сечівника до 5 мм відновилось самостійне контрольоване сечовипускання. У 21 хворого з протяжністю звуження від 5 до 8 мм позитивний результат отримано лише у 28 %. В той же час у 9 пацієнтів (12 %) з протяжністю звуження більше 8 мм позитивний результат отримано лише у 2 (22 %).

Таким чином, основним показанням для проведення бужування є протяжність звуження до 5 мм при відсутності змін в парауретральних тканинах, наявності прохідності сечівника для бужа.

Бужування проводилось під внутрішньовенним знеболюванням і залишенням в сечовому міхурі постійного катетера в середньому на 6+0,57 діб. Після видалення катетера відновилось самостійне контрольоване сечовипускання, нормалізувались показники урофлоуметрії (Q_max - 19,2+0,3 мл/сек, Q_сер. - 12,8+0,1 мл/сек.), покращилась якість життя QоL (1,3+0,05), при р < 0,01.

Із ранніх ускладнень після бужування відмічено: гострий епідідіміт - у 3, незначна уретрорагія - у 2 обстежених. У 19 чоловіків (протяжність звуження у них перевищувала 5 мм) через 1-1,5 місяці після втручання наступив рецидив захворювання. 12 з них виконано повторне бужування, у 7 - трансуретральна резекція звуження з позитивним результатом.

В другу групу ввійшли 57 хворих віком від 17 до 77 років і тривалістю захворювання від одного місяця до 20 років, яким для відновлення прохідності сечівника виконувалась внутрішня оптична уретротомія.

При виконанні втручання у 50 хворих з протяжністю звуження від 5 до 10 мм у всіх досягнуті позитивні результати. Серед пацієнтів з протяжністю звуження більше 10 мм позитивний результат отримано лише у 4 (57 %).

Втручання виконувалось під внутрішньовенним і спинномозковим знеболюванням і залишенням після втручання постійного катетера в середньому на 10+0,3 доби. Після видалення катетера у всіх хворих відновилось самостійне контрольоване сечовипускання, нормалізувались показники урофлоуметрії (Q_max - 22,6+0,2 мл/сек, Q_сер. - 13,0+0,3 мл/сек., час сечовипускання - 19+0,33 сек), покращилась якість життя QоL (0,65+0,06), при р < 0,01.

Таблиця 3. Показники урофлоуметрії, якості життя, IPSS до виконання трансуретральних втручань, після видалення катетера і через 1,5 місяці після втручання

Із ранніх після втручання ускладнень відмічено: гострий епідідіміт - у 3, гостра затримка сечі - у 3, невтримання сечі в вертикальному положенні тіла до 8 тижнів - у 3, помірна уретрорагія - у 2 хворих. У трьох пацієнтів із 7 з протяжністю звуження більше 10 мм після виконання внутрішньої оптичної уретротомії в строки від 6 до 10 місяців наступив рецидив захворювання, який був ліквідований виконанням трансуретральної резекції звуження з позитивним результатом.

Таким чином, показанням для виконання внутрішньої оптичної уретротомії являлись протяжність звуження до 10 мм і відсутність змін в парауретральних тканинах.

В третю групу ввійшло 119 пацієнтів віком від 18 до 87 років і тривалістю захворювання від 2 місяців до 15 років, яким для лікування звуження сечівника була виконана трансуретральна резекція звуження.

Основним показанням для виконання втручання були протяжність звуження і відсутність гострих запальних процесів з боку сечівника, сечового міхура, передміхурової залози, органів калитки. Оперативне втручання виконувалось під спинномозковим знеболюванням і залишенням після втручання постійного катетера в середньому на 10+0,46 доби.

Першим етапом втручання було виконання внутрішньої оптичної уретротомії. Розсічення рубців проводилось на 12 годин умовного циферблата годинника до тих пір, поки тубус резектоскопа не був проведений в порожнину сечового міхура. Втручання проводилось при постійній циркуляції рідини, що важливо при рухах тубуса резектоскопа в малих об'ємах, при цьому стінки сечівника при мінімальному напору промивної рідини перестають спадатися. Проводилась контрольна цистоскопія, яка визначала проксимальний кінець звуження та всі топографоанатомічні особливості. Після заміни “холодного” ножа на електрод-петлю для резекції ретельно, поетапно висікалась стриктура по всьому периметру і на всьому протязі, починаючи з проксимального відділу до незміненої дистальної стінки сечівника. Показником достатності резекції є зникнення “ефекту регідності стінки”, яку визначають по пружинистому ефекту захопленої в петлю рубцьової тканини при її механічному русі, а також появі легкості при пересуванні тубуса резектоскопа, коли “зникає опір рубцевої тканини”.

Середня тривалість лікування складала 24,3+1,17 доби. Після видалення катетера у всіх хворих відновилось самостійне контрольоване сечовипускання, нормалізувались показники урофлоуметрії (Q_max - 22,7+0,15 мл/сек, Q_сер. - 12,2+0,6 мл/сек., час сечовипускання - 21,9+0,2 сек), покращилась якість життя QоL (0,3+0,05), при р < 0,01.

Із ранніх після втручання ускладнень відмічено: гострий епідідіміт - у 3, рецидив надлобкової сечової нориці - у 4, невтримання сечі в вертикальному положенні тіла до 8 тижнів - у 5, помірна уретрорагія - у 3 обстежених.

Після виконання трансуретральної резекції звуження сечівника в строки від 1 місяця до 1 року у 11 хворих виявлено рецидив звуження протяжністю до 0,8 см. Їм повторно виконано трансуретральну резекцію звуження з хорошим результатом.

Після виконання бужування, внутрішньої оптичної уретротомії і трансуретральної резекції звуження сечівника після видалення постійного катетера і через 1,5 місяці після втручання достовірно (р < 0,01) нормалізувались показники урофлоуметрії (час сечовипускання, максимальна і середня швидкість сечовипускання). Значно зменшилась сума балів по Міжнародній шкалі IPSS, а також покращена якість життя.

Таким чином, бужування було ефективним у 45 хворих з протяжністю звуження до 5 мм. При протяжності від 5 до 8 мм - лише у 28,0 %, а при протяжності звуження більше 8 мм - лише у 22 %.

Внутрішня оптична уретротомія найбільш ефективна при протяжності звуження від 5 до 10 мм.

Найбільш ефективним було використання для лікування звужень сечівника трансуретральної резекції, де було отримано позитивні результати у всіх обстежених хворих при протяжності звуження від 5 до 20 мм і більше.

З стаціонару виписалось 92,9 % пацієнтів з хорошим результатом і лише 7,1 % - частково задоволені результатами втручання, у яких повноцінне сечовипускання повністю не відновилось. Вони важко це переносять морально і фізично. Все вищезгадане, а також можливий латентний перебіг запального процесу з віддаленим клінічним проявом ускладнення обумовлюють необхідність продовження спостереження за хворими у віддаленому післяопераційному періоді.

Контроль за подальшим перебігом післяопераційного періоду може бути забезпечений активним залученням до нього хворого через самоспостереження. Для цього хворий веде щоденник, в якому один раз на місяць відмічає частоту сечовипускання за добу, середню швидкість сечовипускання.

При виписуванні із стаціонару доводять до його відома контрольні показники (сечовипускання вдень до 6, вночі - до 2 раз, середня швидкість сечовипускання не менше 10 мл/с).

Вивчення віддалених результатів лікування звужень сечівника з використанням трансуретральних втручань в строки від 1 до 10 років після виконання втручання у 91 пацієнта показало, що 96,7 % хворих оцінюють своє самопочуття як добре і лише 3,3 % - як задовільне. Протягом років спостереження ніхто з обстежених не був прооперований з використанням відкритих оперативних втручань.

ВИСНОВКИ

В дисертації приведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання - підвищення ефективності лікування хворих на звуження сечівника шляхом науково обґрунтованого вибору засобу відновлення самостійного контрольованого сечовипускання, обґрунтованої концепції диференційного підходу до лікування, яка базується на основних клінічних критеріях - протяжності звуження та стану парауретральних тканин, запропонованого алгоритму діагностики і лікування, що дозволяє зменшити частоту рецидивів, подовжити тривалість безрецидивного періоду, поліпшити якість життя.

1. Розроблено алгоритм діагностики і лікування звужень сечівника з використанням трансуретральних втручань, що дозволило отримати позитивні результати в найближчий післяопераційний період у 100 %, у віддалений - у 97,6 %, скоротити перебування хворого в стаціонарі в 1,8 разів в порівнянні з хворими, яким виконувалось відкрите оперативне втручання.

2. Розроблена сучасна тактика лікування звужень сечівника, яка дозволяє в залежності від протяжності звуження, характеру змін в парауретральних тканинах, наявності супутніх гострих запальних захворювань органів малого тазу визначити вид малоінвазивного втручання.

3. Бужування для лікування звужень сечівника використовують при лікуванні звужень протяжністю до 5 мм при повній відсутності змін в парауретральних тканинах. Спроби використання методу при інших показаннях приречені на 100 % рецидив захворювання.

4. Показаннями для виконання внутрішньої оптичної уретротомії як монометоду є звуження сечівника протяжністю до 10 мм та відсутність гострих запальних процесів з боку сечівника, сечового міхура, передміхурової залози, органів калитки.

5. Доведено, що трансуретральна резекція звужень сечівника являється універсальною для різних локалізацій звужень і являється операцією вибора при лікуванні звужень сечівника незалежно від їх етіології та протяжності, що дозволило знизити до 6,2 % кількість рецидивів захворювання і у 97,6 % відновити самостійне контрольоване сечовипускання.

6. Система реабілітації хворих на звуження сечівника включає диспансерний нагляд: кожні три місяці в перший рік після втручання, один раз в 6 місяців на другий рік та раз на рік після другого року з моменту втручання, а також самоспостереження хворих з визначенням самопочуття, середньої швидкості сечовипускання, часу сечовипускання та якості життя.

7. Доказано, що обґрунтований вибір трансуретральних методів для лікування звужень сечівника дозволяє повністю відмовитись від використання відкритих оперативних втручань та покращити якість життя у 96,7 % хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Внутрішня оптична уретротомія з трансуретральною резекцією являється методом вибору при лікуванні звужень сечівника любої протяжності і локалізації. Перевагою методу є невелика тривалість втручання, точний розтин тканини під оптичним контролем, можливість повторного виконання втручання.

2. При протяжності звуження до 10 мм і відсутності змін в парауретральних тканинах слід використовувати внутрішню оптичну уретротомію.

3. Бужування являється вимушеною мірою в лікуванні звужень сечівника і може використовуватись при лікуванні звужень протяжністю до 5 мм при відсутності змін в пара- уретральних тканинах.

4. Сучасні трансуретральні втручання при лікуванні звужень сечівника дозволяють у 97,6 % відновити самостійне сечовипускання, нормалізувати показники урофлоуметрії, покращити якість життя і являються альтернативою відкритим оперативним втручанням.

5. Запропонований алгоритм діагностики і лікування звужень сечівника сприяє вибору раціонального методу трансуретрального втручання в залежності від протяжності звуження та наявності змін в парауретральних тканинах.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

сечівник трансуретральний втручання

1. Возіанов С.О., Вініченко В.І., Байло О.В. Використання бужування та трансуретральної резекції в лікуванні післятравматичних звужень сечівника // Практична медицина.- 2000.- Т. 8.- С. 114-115. Здобувач самостійно провів аналіз та обробку результатів, брав участь у підготовці статті до друку.

2. Возианов А.Ф., Возианов С.А., Виниченко В.И., Байло О.В. Эндоуретральные методы лечения стриктур уретры у мужчин // Здоровье мужчины.- 2003.- № 4.- С. 102-104.

Здобувач самостійно провів аналіз та обробку результатів, брав участь у підготовці статті до друку.

3. Возианов А.Ф., Возианов С.А., Пасечников С.П., Виниченко В.И., Байло О.В. Возможности эндоскопических операций при лечении стриктур мочеиспускательного канала // Здоровье мужчины.- 2004.- № 4.- С. 118-119.

Здобувач самостійно провів аналіз та обробку матеріалів, брав участь у підготовці статті до друку.

4. Возіанов О.Ф., Возіанов С.О., Вініченко В.І., Байло О.В. Ендоскопічні методи лікування звужень сечівника у чоловіків // Клінічна хірургія.- 2003.- № 7.- С. 50-52. Здобувач самостійно провів аналіз та обробку результатів, брав участь у підготовці статті до друку.

5. Возіанов С.О., Вініченко В.І., Байло О.В. Аналіз результатів ендоуретрального оперативного лікування постгоноройних звужень сечівника у чоловіків // Матеріали науково-практ. конф. “Актуальні питання урології”.- Чернівці, 2003.- С. 69-71.

Здобувач самостійно провів аналіз та обробку результатів дослідження, брав участь у підготовці статті до друку.

6. Байло О.В. Використання внутрішньої оптичної уретротомії для лікування звужень сечівника // Матеріали 58-ї науково-практ. конф. студентів та молодих вчених НМУ ім. О.О.Богомольця “Актуальні питання сучасної медицини”.- Київ, 2003.- С. 153.

7. Байло О.В. Трансуретральні методи лікування постгоноройних звужень сечівника // Матеріали 58-ї науково-практ. конф. студентів та молодих вчених НМУ ім. О.О.Богомольця “Актуальні питання сучасної медицини”.- Київ, 2003.- С. 19.

8. Vozianov O.F., Vozianov S.O., Vinichenko V.I., Baylo O.V., Baylo V.D. Opportunity of Endoscopical Treatment Urethral and Stricture of the Men // Advances in clinical and experimental medicine.- 2003.- V. 12, N 4.- P. 155-156.

Здобувач самостійно провів аналіз та обробку матеріалів, брав участь у підготовці статті до друку.

9. Патент № 4350 А Україна 7 А61В17//00, 17/32 Спосіб трансуретральної резекції стриктури уретри // Возіанов О.Ф., Возіанов С.О., Виниченко В.І., Байло О.В. // Заявл. 27.04.2004; опубл. 17.01.2005. 20040403148; Бюл. № 1.- 2005.- 3 с.

Ідея винаходу і розробка методу належить здобувачу. Ним же проведено аналіз і обробка матеріалів і підготовка їх до друку.

Размещено на Allbest.ru