Сорбційна терапія тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів

Спосіб ендоекологічної реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, АД та АП з включенням біокоригуючого препарату силіксу з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу здійснювався наступним чином.

Добова доза сорбенту силіксу для внутрішнього вживання призначалася з розрахунку 100 мг на один кг маси тіла хворого на добу для дорослих пацієнтів та 150-200 мг/кг - дітям до 14 років. Курс ентеросорбційної терапії складав 14-21 добу і залежав від клінічної форми дерматозу, а при акантолітичній пухирчатці - від ступеня важкості перебігу. Одна чайна ложка силіксу містить 1 г сорбенту, а 1 столова ложка без верху - 2 г сорбенту. Сорбент висипали в ? склянки води, розмішували до стану суспензії і давали випити пацієнту за 30-60 хвилин до їжі або через 2 години після їжі при псоріазі та АД, а при АП - через 2 години після прийому глюкокортикостероїдних препаратів. Можна запити завись сорбенту, якщо необхідно хворому, ще пів склянкою води. Добову дозу силіксу ділили на три-чотири прийоми. Деяким хворим з еритродермією, на ексудативний та артропатичний псоріаз із великими ділянками ураження шкіри, хворим на АД при різких загостреннях, які супроводжувались вираженою ексудацією, мокнуттям при відсутності протипоказань проводилось експургаторне лікування. Силікс давали на другий день з початку експургаторного методу.

В комплекс лікувального впливу з метою ендоекологічної реабілітації та корекції хворим на псоріаз та АД в дослідній групі крім біокоригуючого препарату силікс, включали антиоксиданти (ретинол, токоферол, аевіт, тріовіт), біостимулятори (ФІБС, алое, плазмол, солкосерил, склисте тіло), адаптогени (настоянки елеутерококу, собачої кропиви, аралії, валеріани, ехінацеї), седативні засоби (мікстура Кватера, новопасит, седасен) на протязі 2-3 тижнів. Призначали пацієнтам дієту з обмеженням вживання кухонної солі, жирів та рафінованих вуглеводів. Враховуючи феномен післясорбційного підвищення чутливості організму до медикаментів, нами відмічена раціональність та обґрунтованість призначення антиоксидантів та адаптогенів в комплексі з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом для покращання результатів ендоекологічної терапії у хворих на псоріаз та АД. Крім внутрішньої терапії хворим на псоріаз і АД дослідної групи проводилось місцеве лікування, яке складалось з призначення при псоріазі 5% борної мазі, 2% саліцилової мазі, 2% чистотілової мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів, а при АД - 5% борної мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів, примочок, заколотяних зависів. Одночасно пацієнти отримували ультрафіолетове опромінення зонально (3-4 біодози), теплі водяні ванни з відварами вівсяної полови (чи соломи) і чистотілу.

В комплекс лікувального впливу з метою ендоекологічної корекції та реабілітації хворих на АП крім біокоригуючого препарату силіксу включали глюкокортикостероїдні препарати (ГКСП) (преднізолон, дексаметазон), знижуючи їх сумарну дозу до переходу на підтримуючу терапію, антиоксиданти (ретинол, токоферол, аевіт, тріовіт, ліпоєва кислота, метіонін), адаптогени (настоянка елеутерокока, собачої кропиви, аралії, валеріани, ехінацеї), препарати калію та кальцію на протязі 3-4 тижнів.

Доцільність призначення ентеросорбентів, а саме біокоригуючого препарату силіксу, у комплексній ендоекологічний терапії акантолітичної пухирчатки обґрунтовувалась гормонорезистентністю пацієнтів з хронічним дерматозом, наявністю протипоказань до призначення ГКСП у великих дозах, тяжким загальним станом із синдромом ендогенної інтоксикації, однією з причин якого є порушення механізмів нейтралізації надмірної кількості ендотоксину, який виробляється грамнегативною флорою кишечника у хворих на справжню пухирчатку, ускладненнями, пов'язаними з використанням ГКСП (агранулоцитоз, гіперкоагуляція з синдромом підвищеної густості, порушенням мікроциркуляції, вторинною бактеріальною інфекцією, пневмонією, сепсисом, як наслідками імуносупресії), зниженням сумарної терапевтичної дози ГКСП до переходу на підтримуючу терапію і зниженням добової дози ГКСП, які дозволяють припинити загострення справжнього пемфігусу, зниженням підтримуючої дози, підвищенням резистентності організму (зменшення вмісту циркулюючих автоантитіл і циркулюючих імунних комплексів, покращання показників клітинного та гуморального імунітету, стійкій реабілітації імунної системи), зменшенням токсичної дії препаратів на організм хворого. Призначали пацієнтам дієту з обмеженням вживання кухонної солі (замість неї добавляли в їжу калію хлорид), жирів, рафінованих вуглеводів і збільшенням кількості білкових продуктів. Слід відмітити, що призначення в комплексній ендоекологічний терапії хворим на АП антиоксидантів обґрунтовувалося тим, що це найважливіші засоби з антирадикальними, антиоксидантними та метаболічними властивостями захисту організму від дії і уражень токсичними речовинами екзогенного та ендогенного походження.

Враховуючи феномен післясорбційного підвищення чутливості організму до медикаментозної терапії, нами відмічена раціональність та обґрунтованість призначення ГКСП, антиоксидантів, адаптогенів та препаратів калію і кальцію в комплексі з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом для покращання результатів ендоекологічної терапії у хворих на АП.

Крім внутрішньої терапії, хворим на АП дослідної групи проводилось місцеве лікування, яке складалось з призначення анілінових барвників, 5% борної мазі, крему Унни з додаванням кортикостероїдів. Одночасно пацієнти отримували теплі водяні ванни з відваром вівсяної полови (чи соломи) чистотілу, і з марганцевокислим калієм.

Хворі на псоріаз порівняльної групи (68 чоловік) отримували комплексну традиційну терапію без силіксу, яка включала призначення вугільних сорбентів, седативних (мікстура Кватера, персен, седасен, новопасит), гіпосенсибілізуючих (тіосульфат натрію, хлористий кальцій, глюконат кальцію), антигістамінних (діазолін, димедрол, супрастин, цетрин, лоратадин та інш.), пірогенних (пірогенал, продигіозан), нейролептичних (еленіум, сибазон, седуксен, діазепам та інш.), стабілізуючих ліпідний обмін та мікроциркуляцію (продектин, місклерон, трентал, теонікол, андекалін, пармідин, ксантинола нікотинат) препаратів, вітамінотерапії (В₁, В₂, В₆, В₁₂, Р, аскорутин та інш.), дієтотерапії. В окремих особливо тяжких випадках (при артропатичному, пустульозному псоріазі, еритродермії) призначались кортикостероїдні, цитостатичні та нестероїдні протизапальні препарати. Місцево - кортикостероїдні мазі, 2% саліцилову мазь, 2% борно-дігтярну мазь та інш. Одночасно пацієнтам призначали ультрафіолетове опромінення, ультразвук, електрофорез, дарсонвалізацію, діатермію, бальнеотерапію (теплі водяні ванни з морською сіллю, хвойним екстрактом) та інш.

Хворі на АД порівняльної групи (27 чоловік) отримували комплексне традиційне лікування без силіксу, яке полягало в призначенні вугільних сорбентів, нейролептичних, седативних (бром, валеріана, еленіум, седуксен, та інш.), седативних, які впливали на ретикулярну формацію стовбура мозку (сонапакс, тазепам, феназепам та інш.), седативних з антигістаміновою, антисеротоніновою дією (амізил, настоянку пустирника з валеріаною та бромом), антигістамінних (димедрол, фенкарол, піпольфен, діазолін, супрастин, тавегіл, кетотифен, перитол, телфаст, еріус, цетрин, лоратадин), гіпосенсибілізуючих (тіосульфат натрію, хлористий кальцій, глюконат кальцію), пірогенних (пірогенал, продигіозан), стабілізуючих мікроциркуляцію (теонікол, андекалін, пармідин, продектин, ксантинола нікотинат та інш.), ферментних (панкреатин, холензим, мезим, фестал, дигестал, панзинорм та інш.) препаратів, вітамінотерапії (А, В₁, В₂, В₆, В₁₂, Р, Є та інш.), дієтотерапії. У виключних випадках при різких загостреннях, які супроводжувалися вираженою ексудацією, призначали ГКСП в невеликих дозах (15-30 мг преднізолону на добу), нетривалий час (1-2 тижня) з поступовим зменшенням до повної відміни. При наявності вторинної пустулізації призначали антибіотики широкого спектра дії та імунотерапію. Місцево - 2% борно-дегтярну мазь, іхтіолову та просту сірчану мазі, анілінові барвники, мазі, які крім кортикостероїдів, містять антибіотики, примочки, заколотні зависі. Одночасно пацієнтам призначали ультрафіолетове опромінення, ультразвук, електрофорез, д'арсонвалізацію, діатермію, бальнеотерапію (теплі водяні ванни з морською сіллю, хвойним екстрактом) та інш.

Хворі на АП порівняльної групи (35 чоловік) отримували комплексне традиційне лікування без силіксу, яке полягало в призначенні ГКСП (преднізолон, дексаметазон, полькортолон, тріамцинолон, преднізон, дипроспан) перорально чи парентерально в середніх та великих дозах в залежності від важкості клінічного перебігу дерматозу, вітамінотерапії (В₁, В₂, В₆, В₁₂, аскорутину, аскорбінової кислоти, рутину та інш.), препаратів калію (калію хлориду, калію оротату, панангіну, аспаркаму), препаратів кальцію (глюконат кальцію, хлористий кальцій, кальцемін, кальцій з вітаміном D₃), анаболічних гормонів (ретаболіл, нераболіл та інш.), протигрибкових антибіотиків (ністатин, леворин), кверцетину, доксицикліну, пармідину, гліцераму, діуретичних засобів, затримуючих калій, препаратів, захищаючих слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (вікалін, альмагель, фосфалюгель, лужна мінеральна вода). Місцево - кортикостероїдні мазі, аерозолі з вмістом кортикостероїдів, анілінові барвники, синтоміцинову емульсію. Одночасно пацієнтам призначали ванни зі слабким розчином перманганату калію, при поширених ерозіях на слизових оболонках ротової порожнини - зрошення та полоскання слабким розчином перманганату калію, борної кислоти, соди з додаванням 0,25-0,5% розчину новокаїну, таніну, розчином з кухонної солі та яєчного білку.

Нами було проведено дослідження та аналіз інформаційно-індексних показників стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД та АП після комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу в дослідній групі та після традиційної терапії без силіксу в порівняльній групі і контрольній групі (здорових осіб) (табл. 2).

Як видно з даних табл. 2, після проведеної комплексної ендоекологічної терапії вміст ПСММ у хворих на псоріаз дослідної групи знизився в 1,4 раза і був достовірно нижчим за показника у хворих порівняльної групи (в 1,3 раза), у хворих на АД - в 1,3 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,2 раза, у хворих на АП - в 1,7 раза і в 1,25 раза відповідно. Також слід відмітити достовірне зниження показника СЗЕ у хворих на псоріаз дослідної групи в 1,5 раза в порівнянні з показником порівняльної групи - в 1,4 раза, у хворих на АД - в 1,3 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,2 раза, у хворих на АП - в 1,4 раза і в 1,3 раза; показника сигма-ШОЕ (ЕСП) у хворих на псоріаз в 1,6 раза і в 1,3 раза, у хворих на АД - в 1,6 раза (відбулась нормалізація показника) і в 1,3 раза, у хворих на АП - в 1,5 раза і в1,3 раза відповідно. Використання розробленої нами комплексної ендоекологічної ентеросорбційної терапії сприяло динаміці в напрямку нормалізації основної маси показників, характеризуючих глибину ендотоксикозу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.

У хворих на псоріаз дослідної групи після комплексної терапії показник ГП ліпідів знизився в 1,4 раза і був достовірно нижчим за показника у хворих порівняльної групи (в 1,2 раза); показник МДА - в 1,3 раза і в 1,2 раза; у хворих на АД показник ГП ліпідів - в 1,3 раза і в 1,1 раза, показник МДА - в 1,2 раза і в 1,1 раза; у хворих на АП показник ГП ліпідів - в 1,3 раза і в 1,2 раза, показник МДА - в 1,2 раза і в 1,1 раза відповідно. Показник активності СОД у хворих на псоріаз дослідної групи після лікування підвищився в 1,9 раза і був достовірно вищим за показника порівняльної групи (в 1,6 раза); у хворих на АД - в 2,1 раза і в 1,7 раза; у хворих на АП - в 2,3 раза і в 1,8 раза відповідно. Використання розробленого нами комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції сприяло динаміці в напрямку нормалізації показників прооксидантно-антиоксидантних систем, але вони не досягли контрольних цифр у хворих на псоріаз, АД і АП.

Таблиця 2. Інформаційно-індексні показники стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку після комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу в дослідній групі та після традиційної терапії без силіксу в порівняльній групі і контрольної групи

Після комплексного методу ендоекологічної терапії у хворих на псоріаз дослідної групи показники клітинної ланки імунітету підвищилися (кількість Т-лімфоцитів в 1,2 раза, показник РБТЛ в 2,1 раза) і були достовірно вищими за показників порівняльної групи (в 1,1 раза і в 1,9 раза); у хворих на АД - в 1,2 раза і в 1,9 раза проти в 1,1 і в 1,8 раза; у хворих на АП - в 1,2 раза і в 2,1 раза проти в 1,1 раза і в 2,0 раза відповідно. А показники гуморальної ланки імунітету у хворих на псоріаз дослідної групи суттєво знизилися (ЦІК - в 1,6 раза, ІgА - в 1,3 раза, ІgМ - в 1,2 раза, IgG - в 1,05 раза) і були достовірно нижчими за показників порівняльної групи (1,4 раза, в 1,1 раза, в 1,1 раза і в 1,01 раза); у хворих на АД - ЦІК в 1,5 раза, ІgА - в 1,3 раза, IgМ - в 1,2 раза, IgG - в 1,06 раза, ІgЕ - в 1,5 раза (відбулась нормалізація показника) проти в 1,3 раза, в 1,2 раза, в 1,1 раза, в 1,01 раза, в 1,2 раза; у хворих на АП - ЦІК - в 1,4 раза, IgМ - в 1,2 раза, IgG - в 1,12 раза проти в 1,25 раза, в 1,1 раза, в 1,05 раза відповідно. В процесі використання методу ендоекологічної реабілітації та корекції відбулась суттєва позитивна динаміка в напрямку нормалізації показників клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих на псоріаз, АД і АП дослідної групи в порівнянні з хворими порівняльної групи.

Аналізуючи показники цитохімічної ферментативної активності у хворих на псоріаз дослідної групи після лікування слід відмітити, що активність МПО підвищилась в 1,2 раза і СДГ - в 1,2 раза, активність КФ знизилась в 1,2 раза і ЛФ - в 1,3 раза та були достовірно вищими (МПО і СДГ) і нижчими (КФ і ЛФ) за показників порівняльної групи (в 1,1 раза; в 1,2 раза, і в 1,1 раза в 1,2 раза); у хворих на АД - в 1,2 раза, в 1,2 раза і в 1,2 раза, в 1,4 раза проти в 1,1 раза, в 1,1 раза і 1,1 раза, в 1,2 раза; у хворих на АП - в 1,25 раза, в 1,2 раза і в 1,15 раза, в 1,2 раза проти в 1,2 раза, в 1,1 раза і в 1,05 раза, в 1,1 раза відповідно. Застосування розробленого нами комплексного методу ендоекологічного ентеросорбційного лікування сприяло динаміці в напрямку нормалізації показників каталітичної активності в клітинах крові у хворих на псоріаз, АД і АП, але вони не досягли цифр контрольної групи.

В процесі ендоекологічного ентеросорбційного лікування позитивно коригувалися порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Клінічна ефективність запропонованого нами методу підтверджувалась відсутністю побічних ефектів та ускладнень, обмеженням небажаної поліпрагмазії в процесі лікування хворих на псоріаз, АД і АП. Використання в комплексному лікуванні хворих на АП біокоригуючого препарату силіксу скорочувало тривалість перебування хворих в стаціонарі, дозволяло зменшити морбідостатичні та підтримуючі дози ГКСП в порівнянні з традиційними методами лікування без силіксу, чим підвищувалась ефективність лікування цього контингенту хворих.

Тривалість лікування методом комплексної ендоекологічної ентеросорбційної терапії порушеного стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз дослідної групи в умовах стаціонару в середньому становила 21,9 ± 0,4 дня, а в порівняльній групі хворих на псоріаз при застосуванні загальноприйнятих методів без використання медичного ентеросорбенту (препарату) силіксу 26,6 ± 0,5 дня; у хворих на АД - 14,7 ± 1,2 дня проти 19,2 ± 1,1 дня; у хворих на АП - 29,0 ± 1,3 дня проти 41,4 ± 1,3 дня.

Аналіз результатів комплексної терапії хворих на псоріаз дослідної групи показав, що клінічне одужання наступило у 30 (45,4%) пацієнтів, значне покращання - у 28 (42,4%), покращання - у 8 (12,2%), а в порівняльній групі - у 14 (20,6%), 14 (20,6%), у 38 (55,9%), лікування не дало результатів, тобто без змін, - у 2 (2,9%) хворих на псоріаз; хворих на АД дослідної групи - у 16 (57%), у 8 (28,6%), у 4 (14,4%); порівняльної групи - у 10 (37%), у 5 (18,5%), у 9 (33,3%), і у 3 (11,2%); у хворих на АП дослідної групи клінічне одужання - у 27 (75%), значне покращання - у 9 (25%); порівняльної групи - у 16 (45,7%), у 17 (48,6%), без змін - у 2 (5,7%) відповідно.

У хворих на псоріаз, які перебували на диспансерному нагляді протягом 3 років та лікувались силіксом, тривалість ремісії збільшилась з 10,4 ± 0,6 до 17,3 ± 0,8 місяця, у хворих на АД - з 10,1 ± 0,4 до 16,9 ± 0,7 місяця. А у хворих на АП, які перебували на диспансерному нагляді протягом 4 років та лікувались силіксом, тривалість ремісії збільшилась з 9,8 ± 0,7 до 21,9 ± 0,8 місяця.

У хворих на АП дослідної групи, які в амбулаторних умовах з метою попередження рецидиву отримували біокоригуючий препарат силікс підтримуюча доза була на 1-2 таблетки (5-10 мг) ГКСП (преднізолон, дексаметазон) нижчою, ніж в порівняльній групі. Аналіз диспансерного спостереження також показав, що підтримуючу дозу ГКСП відміняли на деякий час у 6 (16,7%) хворих, які отримували комплексну терапію на основі запропонованого нами методу, у хворих на АП, які отримали традиційну терапію без силіксу підтримуючу дозу не відміняли

Отже, розроблений і запроваджений нами комплексний метод ендоекологічного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, АД і АП) з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу ефективний, доступний у використанні, простий, економічний, без ускладнень і може широко застосовуватись в різних умовах практичної дерматології для підвищення ефективності медико-соціальних реабілітаційних заходів у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування нового підходу до практичного розв'язання наукової проблеми ефективного комплексного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози, який суттєво скорочує строки терапії пацієнтів в стаціонарі і подовжує клінічні ремісії дерматозів. Запропоновано оригінальний комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції з допомогою біокоригуючого препарату силіксу хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітична пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження стану ендотоксикозу.

1. Клініко-лабораторне обстеження 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз -134, атопічний дерматит - 55, акантолітична пухирчатка - 71) виявило, що у цих пацієнтів має місце порушення стану ендоекологічної безпеки організму, складовими якого є наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення стану антиоксидантно-прооксидантної рівноваги, імунної реактивності, зміни адаптаційно-компенсаторних механізмів. Ступень виразності синдрому ендогенної інтоксикації, визначеного за рівнем пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) та показників сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ), прямо пропорційна важкості патологічного стану.

2. За допомогою дослідження величини показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу), стану проооксидантно-антиоксидантних систем (вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах) у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку виявлені порушення з боку процесів запалення та пероксидації в організмі хворих. Встановлено наявність тісних кореляційних зв'язків показників сигма-ШОЕ, гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду, активності супероксиддисмутази з показниками вмісту ПСММ та СЗЕ і ці показники можуть служити додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу.

3. Доведено, що токсичні метаболіти ПСММ, які характеризують глибину синдрому ендогенної інтоксикації, накопичуючись надмірно в еритроцитах крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (підвищення показника СЗЕ) дестабілізуюче порушують мембранні процеси в еритроцитах, наслідком яких є виникнення гіпоксії в організмі хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку через порушення киснетранспортної функції еритроцитів, що, в свою чергу, веде до потенціювання в крові процесів імунодепресії.

Як наслідок, в пошкоджених та з порушеною функцією еритроцитах, через надмірне накопичення в них ПСММ та підвищення рівня процесів перекисного окислення ліпідів (порушення стану проооксидатно-антиоксидантних систем) знижується електричний потенціал мембран еритроцитів. Це призводить до зростання седиментації еритроцитів в крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (підвищення показника сигма-ШОЕ або електроседиментаційного потенціалу).

4. Доведено, що однією з причин підвищення показника електроседиментаційного потенціалу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку є зниження (падіння) електричного потенціалу мембран еритроцитів, яке не тільки залежить від концентрації циркулюючих імунних комплексів в крові хворих, а також пов'язане з інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів в сироватці крові та зниженням активності систем антиоксидантного захисту. Показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, для визначення прогресування, стабілізації, контроля ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і акантолітичну пухирчатку.

5. Встановлено, що цитохімічні порушення (зниження активності окислювально-відновних, енергетичних та підвищення активності гідролітичних лізосомальних ферментів) при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах є наслідком синдрому ендотоксикозу і можуть служити одним з додаткових діагностичних критеріїв, що відображають глибину ендоінтоксикаційного синдрому, який слід враховувати при призначенні комплексного лікування з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу.

6. Доведені тісні кореляційні зв'язки показників клітинної та гуморальної ланок імунітету з показниками вмісту ПСММ, СЗЕ, електроседиментаційного потенціалу і встановлено, що виявлені відхилення в цих показниках слід враховувати як додаткові патогенетичні інформаційно-індексні критерії для оцінки клінічної ефективності методу комплексної інтенсивної дезинтоксикаційної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.

7. З урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу розроблено та впроваджено в практику комплексний метод реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку, що включає антиоксиданти, біостимулятори, адаптогени, седативні засоби, а при акантолітичній пухирчатці - глюкокортикостероїдні препарати, препарати калію та кальцію в комбінації з біокоригуючим ентеросорбентом силіксом. Добова доза якого для внутрішнього вживання призначалася з розрахунку 100 мг на кг маси тіла на добу для дорослих пацієнтів та 150-200 мг на кг тіла - дітям до 14 років. Курс ентеросорбційної терапії складав 14-21 добу і залежав від клінічної форми дерматозу, а при акантолітичній пухирчатці - від ступеня важкості перебігу.

8. Призначений 66 хворим на псоріаз, 28 хворим на атопічний дерматит комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу сприяв динаміці нормалізації інформаційно-індексних показників ендотоксикозу, пероксидації, імунної реактивності, адаптаційно-компенсаторних механізмів в порівнянні з лікуванням хворих традиційними методами терапії. В процесі лікування позитивно коригувалися порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і клінічна ефективність запропонованого нами методу підтверджувалась відсутністю побічних ефектів та ускладнень, обмеженням небажаної поліпрагмазії в процесі лікування хворих, що в кінцевому результаті дозволило досягнути повної медико-соціальної реабілітації в 88% хворих на псоріаз дослідної групи проти 41% в порівняльній групі, у хворих на атопічний дерматит - в 86% проти 56% відповідно. При цьому зменшились терміни перебування хворих на псоріаз в стаціонарі на 4,7+0,4 дня, збільшилась тривалість ремісії на 6,9+0,6 місяця, хворих на атопічний дерматит - на 4,5±1,1 дня, на 6,8±0,5 місяця відповідно.

9. Комплексний метод ендоекологічної реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму призначений 36 хворим на акантолітичну пухирчатку сприяв динаміці нормалізації інформаційно-індексних показників ендогенної інтоксикації, пероксидації, імунної реактивності, адаптаційно-компенсаторних механізмів в порівнянні з лікуванням хворих порівняльної групи. В процесі лікування запропонованим методом були відсутні побічні ефекти та ускладнення. При цьому була знижена сумарна терапевтична доза глюкокортикостероїдних препаратів до переходу на підтримуючу терапію, знижена добова доза глюкокортикостероїдних препаратів в комбінації з біокоригуючим препаратом силіксом. Терапевтичний ефект досягнуто у 27 (75%) з 36 хворих дослідної групи, в порівняльній групі у 16 (46%) з 35 хворих. При цьому зменшились терміни перебування хворих в стаціонарі на 12,4+1,2 дня, збільшилась тривалість ремісії на 12,1+0,7 місяця.

Практичні рекомендації

Результати всебічно проведеного обстеження та комплексного лікування статистично значимої групи хворих (260 осіб) на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку) дають підставу рекомендувати для впровадження в практику охорони здоров'я:

1. Виявлення синдрому ендогенної інтоксикації є показанням для призначення комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу.

2. Показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, а також для визначення прогресування, стабілізації, контролю ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит і акантолітичну пухирчатку.

3. Дослідження величини інформаційно-індексних показників електроседиментаційного потенціалу, стану прооксидантно-антиоксидантних систем (вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах) є додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу і вимагає призначення комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції хворих на хронічні дерматози.

4. Дослідження величини інформаційно-індексних показників цитохімічної активності ферментів мієлопероксидази, сукцинатдегідрогенази, кислої та лужної фосфатаз є додатковими діагностичними критеріями в оцінці глибини ендотоксикозу і також слугує основою для призначення методу комплексної інтенсивної ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на хронічні дерматози.

5. Рекомендовано застосування комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу, антиоксидантів, біостимуляторів, адаптогенів, седативних засобів, глюкокортикостероїдних препаратів, препаратів калію та кальцію для нормалізації порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. Використання органічних та неорганічних радіопротекторів у комплексній терапії псоріазу // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2002. - №2 (5). - С. 25-27.

2. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. Комплексна радіопротекторна терапія хворих на екзему // Дерматовенерол., косметол., сексопатол. - 2002. - №1-2 (5). - С. 91-94.

3. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. Один з підходів до комплексної реабілітації хворих на нейродерміт // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2003. - №3 (10). - С. 21-23.

4. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. Комплексна радіопротекторна терапія хворих на акантолітичну пухирчатку // Дерматол. та венерол. - 2003. - №2 (20). - С. 35-38.

5. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Луцюк М.Б., Труніна Т.І., Анфілова М.Р. Ентеросорбент силікс: властивості та застосування в дерматології // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2004. - №4 (15). - С. 40-44.

6. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Скляров С.В. Комплексний метод лікування еритродермії з включенням ентеросорбції // Вісн. Вінниц. держ. медуніверситету. - 2001. - №2 (5). - С. 382-383.

7. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І., Малащук О.О., Чуйко Н.О. Динаміка показників запалення і ендотоксикозу у хворих на алергодерматози та ентеросорбційна їх терапія // Вісн. Вінниц. держ. медуніверситету. - 1999. - №1 (3). - С. 203-205.

8. Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Труніна Т.І., Луцюк М.Б. Лікування хворих на екзему та псоріаз з приєднанням в комплекс терапевтичних засобів ентеросорбенту силларду П // Вісн. Вінниц. держ. медуніверситету - 1999. - №2 (3) - С. 377-379.

9. Бочаров В.А., Псюк С.К., Мазорчук С.Г., Гармаш Л.Л., Бондар С.А., Бочарова О.А., Зяблінцев С.В., Куц Л.В., Тарнопільська С.М., Ваел Юсеф, Муат Алавніх. Нові дані про патогенетичне обґрунтування комплексної терапії хронічних дерматозів // Вісн. Вінниц. держ. медуніверситету - 2002. - №1 (6) - С. 250-251.

10. Миронюк Т.М., Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Труніна Т.І. Гастроентерологічна патологія у дітей, хворих на атопічний дерматит // Дерматол. та венерол. - 2004. - №4 (26). - С. 62-64.

11. Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Труніна Т.І. До питання про поєднання істинної акантолітичної пухирчатки і злоякісних пухлин // Дерматовенерол., косметол., сексопатол. - 2004. - №1-2 (7). - С. 171-173.

12. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І., Анфілова М.Р., Миронюк Т.М., Бельц С.Є., Голодюк С.М., Добровольська О.Й. Динаміка деяких показників ендотоксикозу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози в процесі використання комплексного методу ендоекологічної реабілітації та корекції // Дерматол. та венерол. - 2006. - №2 (32). - С. 48-50.

13. Скляров С.В. Ляшенко І.Н., Скляров В.І., Бондар С.А. Вплив комплексної терапії з приєднанням дибазолу, сиропу солодкового кореня та радіо-гепато-протекторної дієти на динаміку органоспецифічних ферментів у хворих на псоріаз, які мешкають на забруднених радіонуклідами територіях // Дерматовенерол., косметол., сексопатол. - 2000. - №2 (3). - С. 76-79.

14. Скляров С.В., Ляшенко І.Н., Скляров В.І., Бондар С.А. Імунологічні порушення у хворих на псоріаз під впливом радіонуклідів та коригуюча комплексна терапія дибазолом і гепато-радіо-протекторною дієтою // Лік. справа. - 2001. - №1. - С. 27-29.

15. Скляров С.В. Ляшенко І.Н., Скляров В.І., Бондар С.А. Захворюваність на псоріаз та її зв'язок з рівнем забрудненості радіонуклідами продуктів харчування в районах, які постраждали в результаті наслідків аварії на Чорнобильський атомній електростанції // Вісн. Вінниц. держ. медуніверситету - 2000. - №1 (4) - С. 171-172.

16. Скляров С.В., Ляшенко І.Н., Скляров В.І., Бондар С.А. Перекисне окислення ліпідів і деякі показники антиоксидантної системи у хворих на псоріаз, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях // Дерматол. та венерол. - 2001. - №4 (14). - С. 36-37.

17. Миронюк Т.М., Ляшенко І.Н., Бондар С.А. Коригуючий вплив спіруліни на показник сорбційної здатності еритроцитів у хворих на атопічний дерматит дітей // Дерматовенерол., косметол., сексопатол. - 2002. - №3-4 (5). - С. 98-100

18. Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Луцюк М.Б. Функціональний стан імунної системи у хворих на герпетиформний дерматит Дюринга (ГДД) та їх лікування ентеросорбентом силлардом П і аглютеновою дієтою // Дерматовенерол., косметол., сексопатол. - 2003. - №1-4 (6). - С. 111-113.

19. Патент 56745 А Україна, МКІ 7А61К31/695. Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз / Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. - №2002087077; Заявл. 30.08.2002; Опубл. 15.05.2003, Бюл. №5. - 2 с.

20. Патент 66471 А. Україна, МКІ 7А61К31/00. Спосіб комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку / Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І. - №2003043881; Заявл. 25.04.2003; Опубл. 17.05.2004, Бюл. №5. - 2 с.

21. Патент 71140А Україна, МКІ 7А61К31/65. Спосіб комплексного лікування хворих на нейродерміт / Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Труніна Т.І., Миронюк Т.М. - №2003109076; Заявл. 07.10.2003; Опубл. 15.11.2004, Бюл. №11. - 2 с.

22. Ляшенко И.Н., Бондарь С.А., Мороз Е.В., Трунина Т.И. Применение полисорба в дерматологии // Сб. матеріал научн.-практ. конференц. «Новый сорбент широкого диапазона действия «Полисорб». - Винница - Пермь, 1994. - С. 27-29.

23. Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Мороз О.В., Труніна Т.І. Лікарські рослини і силлард П у комплексній терапії хронічних дерматозів // Вісн. проб. мед. реабілітац. і фізіотерап. - 1997. - вип. 2. - №2-3. - С. 162-165.

24. Бондарь С.А. Динамика активности некоторых оксидоредуктаз и гидролаз в клетках больных аллергодерматозами при энтеросорбционной терапии // Наук.-практ. зб. статей «Актуальні питання дерматовенерології» - Дніпропетровськ, 1999. - вип. 12. - С. 16-18.

25. Бондарь С.А. Цитохимические изменения в клетках крови в процессе комплексной терапии акантолитической пузырчатки с присоединением сорбента силларда П // Наук.-практ. зб. статей «Актуальні питання дерматовенерології» - Дніпропетровськ, 1999. - вип. 12. - С. 12-13.

26. Бондарь С.А. Изменения активности миелопероксидазы (МПО), сукцинатдегидрогеназы (СДГ), щелочной и кислой фосфатаз (ЩФ, КФ) в клетках крови больных псориазом после энтеросорбционной терапии // Наук.-практ. зб. статей «Актуальні питання дерматовенерології» - Дніпропетровськ, 1999. - вип. 12. - С. 14-15.

27. Ляшенко И.Н., Псюк С.К., Бондарь С.А., Трунина Т.И. Колебания среднемолекулярных пептидов в крови при тяжелых формах псориаза в процессе комплексного лечения с включением фитосборов и полисорба // Журн. дерматол. и венерол. - 1997. - №1 (3). - С. 66-67.

28. Труніна Т.І., Гезь Б.М., Бондар С.А. Вміст середньомолекулярних пептидів (СМП) в крові при псоріазі // Зб. тез VI з'їзду дерматовенерологів України. - Харків, 1992. - С. 42.

29. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Гезь Б.М., Труніна Т.І. Коливання показників вмісту Т- і В-лімфоцитів в крові хворих на псоріаз у сполученні з захворюваннями системи травлення // Зб. матеріал. I Подільської наук.-практ. конференц. гастроентерологів. - Вінниця, 1993. - С. 20-21.

30. Гезь Б.М., Бондар С.А., Труніна Т.І., Ляшенко І.Н. Кількісні зміни вмісту Т- і В-лімфоцитів в крові хворих на псоріаз та органи дихання // Зб. матеріал. I з'їзду фтизіатрів та пульмонологів України. - Вінниця, 1993. - С. 144-145.

31. Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Псюк С.К. Активність сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах крові хворих на екзему, алергічний дерматит та псоріаз // Зб. праць «Патогенез і терапія шкірних та венеричних хвороб». - Хмельницький - Львів, 1994. - вип. 1. - С. 9-10.

32. Бондар С.А., Гелевера К.В. Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на псоріаз // Зб. праць Першої Університетської наук. - практ. конференц. молодих вчених. - Вінниця, 1995. - С. 10.

33. Ляшенко І.Н., Псюк С.К., Бондар С.А., Труніна Т.І. Видозмінена схема ультрафіолетових опромінень в реабілітації хворих на дерматози // Республ. межведомств. сб. «Актуальные проблемы научной и практической дерматологии и венерологии». - Днепропетровск - Хмельницкий, 1996. - вып. 6. - С. 15.

34. Бондарь С.А., Трунина Т.И. Энтеросорбционная терапия в дерматологии // Республ. межведомств. сб. «Актуальные проблемы научной и практической дерматологии и венерологии». - Днипропетровск - Хмельницкий, 1996. - вып. 6 - С. 255.

35. Бондарь С.А., Ляшенко И.Н., Псюк С.К. Энтеросорбент силлард П в комплексном лечении больных экземой и псориазом // Зб. матеріал. наук.-практ. конференц. «Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці». Під ред. проф. В.П. Маленького - Вінниця, 1996. - С. 10-11.

36. Бондар С.А. Диференційна діагностика псоріазу та екземи за допомогою визначення активності мієлопероксидази в лейкоцитах крові // Зб. праць «Матеріали з наукової роботи співробітників Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (60-річчя ВДМУ)» - Вінниця, 1994. - С. 56.

37. Бондар С.А., Ляшенко І.Н. Вплив комплексної терапії з приєднанням сорбенту силларду П на показники ендотоксикозу у хворих на акантолітичну пухирчатку // Зб. тез VII З'їзду дерматовенерологів України. - Київ, 1999. - С. 50.

38. Бондар С.А., Труніна Т.І. Динаміка показників запалення у хворих на псоріаз в процесі ентеросорбційної терапії // Зб. тез VII З'їзду дерматовенерологів України. - Київ, 1999. - С. 39.

39. Мазорчук С.Г., Бондар С.А., Гармаш Л.Л. Псюк С.К. Аутоалергічні механізми акантолітичної пухирчатки та червоного вовчака // Матер. наук. праць І з'їзд Алергологів України. - Київ, 2002. - С. 101.

40. Ляшенко І.Н., Псюк С.К., Бондар С.А., Пархоменко І.Л., Мазорчук С.Г., Салабай А.Т., Анфілова М.Р.; Комплексна дезинтоксикаційно-антиоксидантна терапія хворих на еритродермії // Матеріали наук. - практ. конференц. «Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря» 30-31 березня 2006 року, КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2006. - С. 46.

41. Ляшенко І.Н., Псюк С.К., Бондар С.А., Пашинська О.С., Луцюк М.Б., Мазорчук С.Г., Анфілова М.Р., Шевчук А.М. Комплексна радіопротекторна терапія хронічних захворювань шкіри // Матеріали обл. наук.-практ. конференц. «Чорнобиль - біль України. Медико-соціальні аспекти» - Вінниця, 2006. - вип. 3. - С. 76.

42. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Псюк С.К., Анфілова М.Р., Мазорчук С.Г., Труніна Т.І., Добровольська О.Й., Голодюк С.М., Салабай А.Т. Ендоекологічні методи реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози // Матер. наук.-практ. конеренц. «Досягнення молодих вчених дерматовенерологів» 7-8 грудня 2006 року, НМАПО ім. П.Л. Шупика - Київ, 2006. - С. 19-20.

43. Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Луцюк М.Б., Пентюк О.О., Бондарчук О.І., Псюк С.К., Труніна Т.І., Анфілова М.Р. Силікс - кращий препарат еферентної терапії // Пам'ятка для дерматовенеролога (застосування Силіксу в дерматовенерології), реєстраційний номер: Р.07.02/05110. - Київ, 2005. - 8 с.

Размещено на Allbest.ru