Оцінка темпу старіння, стану здоров‘я і життєздатності людини на основі визначення біологічного віку

При цьому слід зазначити наступне:

- у чоловіків (не зважаючи на характер виробництва) ступінь старіння організму в цілому, а також серцево-судинної і дихальної систем більше виражена, ніж у жінок; це узгоджується з даними про те, що смертність чоловіків на підприємстві в 1,21 рази вище, ніж жінок;

- на більшості виробництв (за винятком виробництва іонітів і мінеральних добрив), поза залежності від статі, ступінь вікового зношування серцево-судинної й дихальної систем значно перевищує ступінь постаріння організму в цілому;

- найбільш високі (найгірші) індекси БВ і КПВ у чоловіків зареєстровані у працівників невиробничої сфери (заводоуправління), а також на виробництвах капролактаму й аміаку;

- у жінок найбільш виражений вплив на темп старіння серцево-судинної системи, судячи з індексів КПВ, зареєстровано на виробництві аміаку.

До “шкідливих” факторів хімічної природи на цьому підприємстві відноситься насамперед багатокомпонентний пил, що містить солі азотної кислоти, аміак, двоокис і окис азоту, триметиламін, окис вуглецю, циклогексанон, діхлоретан. Несприятливо впливають на працівників підприємства й такі фактори, як смолисті речовини, магнітні поля, виробничий шум і вібрація. Припустивши, що тривалість контакту зі шкідливими виробничими факторами не може не позначитися на ступені старіння й стані здоров'я працюючих, ми проаналізували цю залежність. Відсутність динаміки індексів БВ і КПВ у робітників ПО “Азот” залежно від тривалості контакту із шкідливими факторами, на перший погляд, могло свідчити про відсутність впливу останніх на ступінь старіння й стан здоров'я. Однак в умовах реального виробництва існує явище стихійного й планового відбору біологічно “елітної” групи - феномен досить відомий у професійній медицині. За нашим даними, цей відбір відбувається вже після перших 5-ти років роботи на хімічному підприємстві. Досить яскравим тому прикладом є перерозподіл кадрів з виробничої в невиробничу сферу (заводоуправління), де ступінь старіння працівників управлінського апарату значно перевищує таку працівників основних технологічних виробництв.

Дослідження в умовах хімічного виробництва азотного профілю показали, що прискорене старіння сполучене з наступними хронічними захворюваннями :

- ожиріння й гіпертонічна хвороба (як у чоловіків, так і у жінок), цукровий діабет (у жінок) - БВ на 8 - 15 ум. років перевищує популяційний “стандарт”;

- виразкова хвороба шлунка й 12-палої кишки (у жінок); хронічний холецистит, вегето-судинна дистонія; хронічні неспецифічні захворювання легенів (у чоловіків) - БВ на 6 - 8 ум. років перевищує популяційний “стандарт”;

- хронічний холецистит (у жінок); остеохондроз хребта й ішемічна хвороба серця (у чоловіків) - БВ на 3-5 ум. років перевищує популяційний рівень.

Таким чином, ненозологічна оцінка (на основі визначення БВ) дозволяє дати кількісну характеристику стану здоров'я при різних видах хронічної патології й установити статеві розбіжності.

Факторний аналіз дозволив виділити з досить великого набору клініко-фізіологічних показників батарей тестів БВ і КПВ, найбільш значущі, які дають найбільший внесок у дисперсію. I головним фактором, що формує БВ, у чоловіків на чотирьох з п'яти виробництв ПО “Азот” є артеріальний тиск (систолічний і діастолічний). У жінок найбільш вагомий внесок у формування БВ (крім артеріального тиску) вносить “шкідливий” стаж і маса тіла. Примітно, що із захворювань із тимчасовою втратою працездатності гіпертонічна хвороба на ПО “Азот” займає одне із провідних місць, а на виробництві капролактаму кількість хворих на гіпертонічну хворобу становить більше 50 %. II і III фактори здебільшого мають очевидний патологічний (патогеричний) характер (СОЗ, ЖЄЛ, ЗДВ, СП) і в у тій чи інший мірі віддзеркалюють наявність хронічної патології. У результаті хімічного впливу модифікуються патогенетичні механізми розвитку патології, нозологічні форми втрачають характерні клінічні прояви, набувають неспецифічні ознаки.

Біологічний вік і аварія на ЧАЕС. Дослідження ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (ЛНА) у віці 25 - 53 р. проводилися у два етапи: перший - в 1989 році (поперечні спостереження), другий - в 1994 році (лонгітудинальні спостереження).

Серед обстежених у поперечних дослідженнях були виділені наступні групи: 1) ЛНА до 40 і більше 40 років; 2) Кадрові працівники ЧАЕС і вільнонаймані; 3) ЛНА, сумарна поглинена доза опромінення яких становила 1 - 2 Гр (хворі на гостру променеву хворобу I ст.); 4) ЛНА, сумарна поглинена доза яких становила 0,25 - 1 Гр.

При повторному обстеженні (1994 р.) досліджувані групи формувалися за тими ж принципами, що й при поперечних дослідженнях.

За даними поперечних досліджень у цілому по групі (незалежно від календарного віку й патології) індекси БВ і КПВ були на рівні популяційного “стандарту”, тобто практично не відрізнялися від належних БВ і КПВ обстежених. Трохи інша картина спостерігалася при розгляді двох вікових груп - до 40 і після 40 років. Так, в “молодшій” групі ступінь постаріння значно перевищувала популяційний “стандарт”. У той же час, інтегральний БВ в осіб старше 40 років не відрізнявся від середньопопуляційного.

Враховуючи перенесену гостру променеву хворобу I cт. (ГПХ) частиною обстежених і дозо-залежний характер цієї патології, був проведений порівняльний аналіз індексів БВ і КПВ у цих хворих і осіб, які одержали значно менші дози опромінення. При оцінці індексів БВ і КПВ у хворих на ГПХ I ст., в порівнянні їх з аналогічними індексами в осіб, що одержали дозу опромінення від 0,25 до 1 Гр., виявилося, що розходження в ступені постаріння як серцево-судинної й дихальної систем, так і організму в цілому, у цих групах невірогідна. З огляду на відносно невелику кількість хворих на ГПХ I ст. (13 чоловік), був проведений індивідуальний аналіз індексів БВ у цієї категорії обстежених. Як з'ясувалося, у переважної більшості хворих (9 осіб), БВ перевищував популяційний “стандарт” на 10,7 ± 2,2 ум. років, р< 0.01. Таким чином, не дивлячись на загальну статистичну невірогідність результатів у цілому по групі опромінених (без дозо-залежного аналізу), дані індивідуального аналізу все ж таки свідчать про значний вплив більш високих доз іонізуючого випромінювання на прискорення інтегральних вікових процесів в осіб з ГПХ I ст.

Порівняння кадрових працівників ЧАЕС з вільнонайманими показало, що у вільнонайманих інтегральне постаріння перевищувало аналогічне у кадрових працівників ЧАЕС (+13,9 ± 4,4 ум. років проти - 1,4 ± 2,5 ум. років). Подібне співвідношення спостерігається й при оцінці індексів КПВ. Звертає увагу той факт, що хронологічний вік вільнонайманих майже на 10 років менше хронологічного віку кадрових працівників ЧАЕС. При цьому дозове “навантаження” у вільнонайманих не перевищувала рівня опромінення кадрових працівників ЧАЕС. Можна припустити, що зареєстровані розбіжності в темпах постаріння обумовлені, по-перше, - віком, по-друге, - більш ретельним медичним відбором кадрових працівників і, по-третє - більш суттєвою професійною підготовкою кадрових працівників ЧАЕС.

Будучи багатофакторною за своєю суттю, батарея тестів БВ і КПВ містить у собі найбільш інформативні показники, що тісно корелюють із хронологічним віком. Проведення парного кореляційного аналізу між БВ, КПВ і їхніми складовими, дозволило скласти певне враження про найбільш значущі зв'язки між ними. Артеріальний тиск і в інтегральній і в парціальній моделях БВ виявився найбільш вагомим стрижньовим фактором, який “зсуває” БВ у той чи інший бік. Це підтверджується й результатами факторного аналізу, де головним у формуванні БВ у ЛНА виступає “фактор артеріального тиску”. З огляду на високу частоту в ЛНА вегето-судинних дистоній за гіпертонічним типом (68 %) і зв'язок підвищеного АТ із прискореним старінням, можна було припустити, що в майбутньому ці зміни можуть підсилюватися.

Таким чином, результати поперечних досліджень свідчать про:

певні вікові залежності між впливом іонізуючого випромінювання й процесами старіння - в осіб більше молодого віку ступінь постаріння організму перевищує ступінь постаріння в осіб більш старшого віку;

більш вираженому негативному впливі іонізуючого випромінювання на ступінь постаріння організму в цілому в порівнянні із впливом на серцево-судинну й дихальну системи;

наявності дозо-залежних ефектів іонізуючого випромінювання на ступінь постаріння організму; у більшості осіб хворих на ГПХ I ст. (поглинена доза 1 - 2 Гр), БВ значно вище в порівнянні з особами, у яких дозові навантаження були менше (0,25 - 1 Гр).

Повторні дослідження за ЛПА через 5 років після I дослідження (а в цілому через 8 років після аварії на ЧАЕС) надали можливість простежити за змінами БВ і КПВ і окремих показників, які їх формують. Інтегральний БВ (у порівнянні з популяційним) збільшився на 8,4 ± 2.0 ум.років, індекс КПВ практично не змінився. Як і в поперечних дослідженнях, збільшення індексів БВ відбулося, головним чином, у більш молодих ЛПА: у групі до 40 років перевищення БВ над популяційним “стандартом” склало 19,0 ± 3,2 ум. років (P < 0,01), а в групі після 40 років лише 3,1 ± 1,1 ум. років. “Незмінність” індексів КПВ знову таки була обумовлена віковим фактором: старша вікова група значно (на - 2,3 роки) “молодше” своїх популяційних однолітків, ніж “молодша” група, у якій індекс КПВ перевищує популяційний рівень на 6,9 ум. років. При цьому істотно (статистично вірогідно) погіршилися такі показники БВ і КПВ як СБ, ЗДВ (майже вдвічі), Ше, Шм₁, Шм₂; збільшилася кількість діагностованих хвороб (КДБ). Дезінтеграційні процеси прискореного старіння, обумовлені негативним впливом іонізуючого випромінювання, приводять до змін, які умовно можна розділити на дві категорії: 1) зміни переважно органічного характеру (про що свідчить погіршення пружного-в`язкого стану артерій - показники Ше, Шм₁, Шм₂; 2) зміни переважно функціональні - (погіршення показників СБ, ЗДВ), кількісна характеристика яких містить у собі певний елемент суб'єктивного впливу самого досліджуваного. У лонгітудинальних дослідженнях у порівнянні з поперечними більш помітними стають і негативні дозо-залежні ефекти опромінення: у хворих на ГПХ, індекси БВ через 5 років збільшилися вдвічі (11,5 ± 2,3 ум. років проти 5,4 ± 1,4 ум. років).

Як відомо, старіння поряд з універсальністю характеризується гетерохронністю і гетеротопністю змін. Іонізуюча радіація підсилює ці особливості старіння, про що свідчить дисоціація оцінок інтегрального й парціального БВ. При цьому, окремі критерії БВ можуть нести значно більшу інформацію про характер вікових процесів, ніж інтегральний показник. Так, результати факторного аналізу свідчать про те, що протягом 5 років відбулася трансформація факторів, що формують біологічний вік ЛНА. Якщо головним фактором під час I дослідження поряд із хронологічним віком був артеріальний тиск, то згодом відбулася своєрідна “патологізація” процесу старіння, що відбилося в збільшенні кількості діагностованих хвороб (КДБ) і збільшенні впливу фактора СОЗ.

Таким чином, довгострокові спостереження не тільки доповнюють і підтверджують результати поперечних досліджень, а навіть уможливлюють спробу прогнозу, відносно дії іонізуючого випромінювання на темп старіння людини. У ЛНА на ЧАЕС реалізація негативного впливу дії іонізуючого випромінювання на темп старіння відбувається через певний відрізок часу. Спостерігається процес прискореної “патологізації”, яка обумовлює процес прискореного старіння.

Таким чином:

Вплив іонізуючої радіації на організм людини слід розглядати в якості прискорювача процесів старіння.

Іонізуюча радіація прискорює темп старіння людини залежно від отриманої дози, у всякому разі це стосується осіб, у яких доза опромінення становила 0,25 - 1 Гр. і 1 - 2 Гр.

Дослідження підтверджують вік-залежну чутливість людини до дії іонізуючого випромінювання: більш молоді люди більш підвладні її негативному впливу.

Іонізуюча радіація не тільки прискорює темп старіння, але значною мірою змінює якість цього процесу, підсилюючи характерні для нього гетерохронність і гетеротопність.

Результатом негативного впливу іонізуючого випромінювання виступає й феномен “патологізації” старіння, розвитку властивих старості поліморбідності.

Біологічний вік осіб, зайнятих операторською діяльністю. Відомо, що вік значною мірою лімітує операторську діяльність. Так, після 45 років більшість операторів переходять на іншу, менш напружену роботу, а після 50-55 років по цій спеціальності працюють лише одиниці. У зв'язку із цим виникає питання про необхідність вивчення, оцінки й обліку цих вікових змін, які в значній мірі обмежують можливість виконання операторської діяльності.

Зіставляючи БВ із НБВ, виявилося, що якщо у віці 30-39 років різниця БВ-НБВ становить у чоловіків і жінок, у середньому 9,1 ± 1,1 ум. років, то в 50-55 років ця різниця в чоловіків зменшується до 2,2 ± 0,7 ум. років, у жінок залишається майже незмінної (близько 8,3 ± 2,5 ум. років). З рис. 6 видно, що в чоловіків ця різниця зменшується вже у віці 40-49 років, і становить 3,4 ± 0,9 ум. роки, у жінок цієї вікової групи в порівнянні з молодими, вона лише трохи зменшується (на 5,1 ± 0,9 ум. років).

Подібна вікова динаміка спостерігається й при порівнянні КПВ із НКПВ, з тією лише різницею, що в жінок-операторів у віці 40-49 років темп старіння кардіо-респіраторної системи навіть трохи уповільнений у порівнянні з популяційним стандартом.

Таким чином, можна припустити, що в умовах виробництва ми зіткнулися із природною елімінацією кадрів. В кінцевому підсумку це приводить до того, що вже у віці більше 40 років операторською діяльністю займаються особи, БВ і КПВ яких мало відрізняється від популяційного стандарту. У той же час оператори у віці до 40 років являють собою гетерогенну групу, яка містить у собі осіб з різним рівнем здоров`я й різним ступенем прояву вікових змін, у цілому перевищуючи популяційний стандарт. У значній мірі це стосується чоловіків-операторів. Серед операторів - жінок, найбільш стабільної виявилася група у віці 40-59 років, що за ступенем “зношування” серцево-судинної й дихальної систем майже не відрізняється від популяційного “еталона”. Нами проаналізовано наскільки хронічна патологія впливає на формування БВ у операторів. В даному випадку проаналізовані особи, БВ яких перевищував належний БВ на 9-15 ум. років (5 функціональний клас). Клінічне обстеження проводилося різними фахівцями до визначення БВ. Цілком логічно, що серцево-судинна патологія (гіпертонічна хвороба і ВСД) прискорює вікові процеси, але не може не дивувати той факт, що в групі чоловіків-операторів, “патологічній” за ненозологічними критеріями, 43 % з них встановлено діагноз “практично здоровий”. Подібний феномен пояснюється насамперед відсутністю у лікаря досить чітких критеріїв при встановленні діагнозу “практично здоровий”. Метод оцінки БВ дозволяє максимально об`єктивізувати і кількісно охарактеризувати вплив вікових і патологічних змін у вигляді узагальнюючих показників стану здоров'я.

Кількісна оцінка стану здоров'я у робітників та службовців суднобудівного підприємства на основі визначення біологічного віку (поперечні та поздовжні дослідження)

У двох-етапному дослідженні (з інтервалом між дослідженнями 2 роки) проводилася кількісна оцінка стану здоров'я робітників та службовців (чоловіків) суднобудівного підприємства “Ленінська кузня” (м. Київ) у віці 40-69 років. Для уніфікації оцінок функціонального стану обстежених була використана шкала функціональних класів (див. табл. 1). Так, до I функціонального класу входило мінімальне число досліджуваних (серед робітників і службовців), у той час як до IV - V класів входило більше половини обстежених (табл. 2). Темп старіння службовців був значно вищий, ніж робітників: до V функціонального класу за темпом старіння серцево-судинної й дихальної систем віднесений 61 % службовців. Середня оцінка функціонального стану (функціональний клас) за індексом КПВ - НКПВ у службовців становив 4,43 ± 0,13, у робітників - 3,70 ± 0,17 (P < 0,05).

Незалежно від визначення БВ і КПВ проводився клінічний огляд досліджуваних. Клінічний діагноз виставлявся до визначення БВ і КПВ. Звертає на себе увагу високий відсоток хворих із серцево-судинною патологією, яка знову ж таки превалює в групі службовців. Серед робітників часто зустрічається патологія легенів і бронхів (14,5 %), а також неврологічні захворювання (16,3 %). Оцінюючи середній БВ і КПВ за п`ятибальною шкалою в групах “практично здорових”, видно, що темп старіння осіб цієї категорії не відрізняється від такого в популяції, а в ряді випадків (частіше в робітників) навіть уповільнений. У той же час хронічна патологія впливає на темп старіння, істотно прискорюючи його.

Таблиця 2 Розподіл робітників та службовців суднобудівного заводу в залежності від їх функціонального стану на основі визначення індексів БВ і КПВ (за п`ятибальною шкалою, %)

Найбільш значний вплив на прискорення темпу старіння вносить артеріальна гіпертензія, хронічна ішемічна хвороба серця, хвороби легенів і бронхів, неврологічні захворювання. Треба відзначити, що при однаковому характері патології темп старіння робітників та службовців помітно розрізняється. У меншій мері це позначається на інтегральному темпі старіння, у більшій - на старінні серцево-судинної й дихальної систем. Так, оцінка функціонального стану хворих на артеріальну гіпертензію за індексами КПВ - НКПВ серед робітників становить 4,00 ± 0,29, серед службовців - 4,68 ± 0,14. Подібні співвідношення зберігаються і в інших нозологічних групах. Найбільші розбіжності спостерігається в групах “практично здорових” осіб: тут розбіжності між робітниками та службовцями за індексами КПВ-НКПВ становлять 1 бал. Пояснення подібного феномена полягає у відсутності досить чітких критеріїв при постанові діагнозу “практично здоровий”. Виходячи з оцінок функціонального стану обстежуваних на основі визначення БВ і КПВ, їм був запропонований перелік лікувальних заходів, щодо диспансеризації і медичної реабілітації. Так, осіб, що входять в IV і V функціональні класи, запропоновано вважати загрозливими за станом здоров'я контингентом, який підлягає обов'язковому диспансерному контролю і обов'язковій медичній реабілітації. В результаті здійснених реабілітаційних заходів протягом 2- років, перше, що звертає на себе увагу, це поліпшення в цілому функціонального стану службовців у порівнянні з робітниками. Кількість службовців, що входять до V функціонального класу (судячи з оцінки інтегрального БВ), зменшилося до 29 % проти 52 %, тоді як у робітників спостерігалася зворотна тенденція - збільшення з 39 % до 45 %. Поряд із цим серед службовців відбулося збільшення числа осіб, що входять в I (найкращий) функціональний клас. Звертає на себе увагу погіршення функціонування серцево-судинної й дихальної систем у робітників - в V (найгіршому) функціональному класі через 2 роки виявилося вдвічі більше людей. У службовців відсоток, що входять в V функціональний клас (за індексом КПВ) залишився на попередньому рівні. Таким чином, функціональний стан службовців, що дотримуються запропонованих лікувальних і профілактичних заходів, покращився, що відбилося на основних показниках БВ і КПВ.

При аналізі показників, що входять у формулу для визначення БВ, у службовців, які “перейшли” з V в IV - II класи, виявилося, що поліпшення функціонального стану організму обумовлено насамперед зниженням АТ, у середньому на 17 мм рт.ст., збільшенням затримки дихання під час вдиху (у середньому на 14 с).

Динаміка середньостатистичних показників, які використовувались для визначення БВ і КПВ, дала можливість судити про лімітуючи ланки, що впливають на темп старіння організму. Так, достовірне зменшення затримки дихання під час вдиху (ЗДВ) і видиху (ЗДВид.), зменшення ЖЄЛ, розкривають причину погіршення стану здоров'я робітників за дворічний період - найбільш уразливою ланкою виявилася дихальна система. У той же час поліпшення функціонального стану, яке спостерігалось у службовців, обумовлено поліпшенням пружного-в`язкого стану артерій еластичного типу (судячи з показника Ше), що у свою чергу пов'язано зі зниженням АТ у цій групі.

Поряд і незалежно від визначення БВ і КПВ проводився клінічний огляд обстежуваних. Звертає на себе увагу загальна тенденція до збільшення числа хворих ІХС і артеріальної гіпертензією як серед робітників, так і серед службовців. Але якщо серед робітників це збільшення супроводжується в цілому погіршенням їхнього функціонального стану, то у службовців спостерігається відносна стабільність функціонального стану, а в ряді випадків навіть деяке його поліпшення. Незважаючи на те, що серед службовців кількість здорових осіб за 2 роки зменшилося більш, ніж в 2 рази, функціональний стан тих що залишилися, виявився надзвичайно високим. У цьому випадку в розряді практично здорових залишилися по-справжньому здорові люди.

При зіставленні даних БВ і КПВ що звільнилися й продовжують працювати встановлено, що темп старіння перших був помітно прискорений; це дозволило припустити, що однієї із причин звільнення було погіршення стану здоров'я.

Таким чином, лонгітудинальні дослідження показали високу інформативність методик визначення біологічного і кардіопульмонального віку для визначення змін функціонального стану організму. При цьому показники БВ і КПВ можуть служити кількісною характеристикою ефективності проведених оздоровчих заходів.

Біологічний вік і валеологічні оздоровчі заходи. Однобічність сучасної медичної освіти, орієнтованої лише на вивчення патології, поліпрагмазія і, як наслідок її, ятрогенія, сприяли бурхливому розвитку альтернативної так званої народної медицини. Використовуючи досвід поколінь (і свій власний), ентузіасти почали створювати товариства здорового способу життя, де в міру своїх сил і можливостей стали навчати своїх однодумців харчуванню, “очищенню організму”, оптимізації відносин людини із природою, фізичним вправам, водним процедурам. По суті справи ці товариства стали своєрідними стихійними осередками і пропагандистами санологічної (валеологічної) культури, які протягом останніх років формують деякий суспільний ідеал, відповідно до якого здоров'я є вища цінність, а здоровий спосіб життя - природна форма поведінки. Крім труднощів чисто економічного характеру, валеологічні товариства мають потребу в об'єктивній, професійній експертній оцінці своєї діяльності. Оскільки перераховані вище санологічні заходи істотно відрізняються від звичного “нормального” лікувального процесу, то й традиційні діагностичні критерії в цьому випадку не цілком прийнятні. Звичний нозологічний підхід не дозволяє об'єктивно оцінити резерви здоров'я, що в нашому випадку важливіше простого (нехай навіть найдетальнішого) перерахування діагнозів. У такому контексті кількісний санологічний підхід, заснований на визначенні БВ стає не стільки змушеним, скільки єдиним із всіх можливих. Метою дослідження з'явилося вивчення БВ і КПВ у членів Київського Валеоцентру (КВЦ) у віці 40-69 років у минулому хворих людей із множинною хронічною патологією (ІХС, ускладнена гострим інфарктом міокарда, гіпертонічна хвороба II - III ст., виражений остеохондроз хребта та ін.), що безуспішно лікувалися за допомогою традиційних методів.

Встановлено, що БВ і КПВ членів КВЦ мав статеві і вікові особливості:

у чоловіків у віковій групі 60-69 років індекси БВ і ДБВ були вірогідно менше популяційного “еталону” (Д БВ =- 4,5 ± 0,5 ум.років, P<0,05; Д КПВ = -14,0 ± 1,2 ум.роки, P<0,01);

у жінок БВ був вірогідно менше у двох досліджуваних вікових групах - 40-49 (Д БВ =- 8,1 ± 0,9 ум.років, P<0,05) і 60-69 років (Д БВ =- 8,5 ± 0,8 ум.років, P<0,05). При цьому позитивний вплив комплексу оздоровчих заходів у жінок більшою мірою відбивався на інтегральних процесах старіння, у чоловіків - на стані серцево-судинної й дихальної систем.

Крім того, ступінь старіння організму залежав від тривалості оздоровчих заходів. Так, індекси БВ в осіб, що займалися в КВЦ від 1-го до 4-х років, становили в середньому 3 ум. роки, члени ж КВЦ із “стажем” оздоровлення 5 - 10 років були молодше своїх популяційних однолітків на 12 і більше ум.років. Позитивна динаміка таких найважливіших фізіологічних показників як ЖЄЛ і швидкість поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного типу свідчать про виражений оздоровлюючий вплив валеологічного комплексу на стан серцево-судинної й дихальної систем. Відомо, що за своїм змістом відчуття, переживання й скарги хворого являють собою сплав об'єктивного й суб'єктивного. Індекс СОЗ - поряд з календарним віком - є інформативним критерієм для оцінки числа наявних хронічних захворювань. Порівняння СОЗ із кількістю зареєстрованих хронічних захворювань свідчить про те, що ці показники в членів КВЦ, по-перше, змінюються в одному напрямі, по-друге, у осіб, що займаються оздоровленням понад 3-х років, перебувають на рівні “практично здорових” осіб. Фактори, що формують БВ у членів КВЦ, підтверджують оздоровлюючий ефект валеологічних заходів, свідченням чого є “фізіологічний” характер I (головних) факторів як у чоловіків, так і в жінок - акомодація й хронологічний вік. Таким чином, оздоровчі заходи (на прикладі КВЦ), демонструючи геропротекторну спрямованість, істотно збільшують “кількість здоров'я”: БВ і КПВ раніше “дуже хворих” виявився цілком порівняним з рівнем здоров'я “практично здорових”. Це може свідчити, з одного боку, про принципову зворотність змін, розцінюваних як вікові, з іншого боку - про метод БВ як інструмента вивчення реального старіння.

Оцінка ризику смерті на основі визначення біологічного віку. Прогнозування поведінки біологічних систем - надзвичайна важка задача, оскільки вона залежить від багатьох чинників. Спроби прогнозування тривалості життя і ризику смерті в клінічній кардіології робляться дуже давно. До найбільш відомих відносяться визначення імовірності розвитку інфаркту міокарда, інсульту, а також смерті від них на основі показників кров`яного тиску, рівня ліпідів, маси тіла і т.п. З поглибленням уяви про сутність БВ, нами зроблена спроба використання його в якості предиктору смерті.

Ретроспективно проаналізовані показники БВ і КПВ в 102 померлих - осіб з випадкової і невипадкової вибірки, що перебували на довгостроковому спостереженні у відділі клінічної та епідеміологічної кардіології Інституту геронтології. Незважаючи на труднощі, пов'язані із з'ясуванням причин смерті (усі без винятку обстежені померли поза клінікою Інституту.

Для ретроспективного аналізу були використані дані досліджень, що найбільш близько відстоять за часом від моменту смерті.

У цілому по групі, ступінь постаріння організму, серцево-судинної й дихальної систем у померлих перевищувала популяційний стандарт. При цьому, найбільші відхилення БВ від популяційної “норми” (8,3 ± 1,2 ум.роки) відзначені у померлих жінок. Серед показників, “збільшуючих” БВ померлих жінок (у порівнянні з померлими чоловіками), нами відзначені такі: АТП, ЗДВ, Здвид, ЖЄЛ, СОЗ, Ше, КДБ. При цьому, два показники - ЖЄЛ і СОЗ некоректно використовувати при аналізі статевих розбіжностей, оскільки, у силу анатомічних особливостей, ЖЄЛ у жінок завжди менше, ніж у чоловіків, а індекс СОЗ (уже в силу психологічних особливостей) завжди більше (Войтенко В.П., 1991).

Відзначене вище перевищення БВ у померлих жінок зберігається у віковому інтервалі 50-79 років. Примітно, що в різні вікові періоди “набір” показників, “збільшуючих” БВ і КПВ у померлих жінок у порівнянні з померлими чоловіками, різний як кількісно, так і якісно. Так, якщо у померлих жінок у віці 50-59 років кількість показників, “збільшуючих” БВ і КПВ у порівнянні з померлими чоловіками, дорівнює 10, то в 70-79 років цих показників лише 5. При цьому, питома вага цих 5 параметрів у структурі БВ і КПВ у померлих жінок не позначається на інтегральних кількісних показниках старіння.

Ретроспективний аналіз динаміки БВ, КПВ і їхніх складових у померлих у процесі довгострокового спостереження, виявив певні статеві розбіжності у швидкості змін (за 1 рік) значень цих показників. Як у померлих чоловіків, так і у жінок вірогідно збільшувалися індекс СОЗ і систолічний показник (СП). При цьому у померлих чоловіків (на відміну від жінок) це супроводжувалося зменшенням інтервалу R-R і погіршенням пружного-в`язкого стану судин еластичного типу (Ше). У померлих жінок відбулося вірогідне збільшення кількості діагностованих хвороб (КДБ).

Таким чином, темпи старіння померлих жінок відбивають інтегральні показники, що ретроспективно характеризують стан їхнього здоров'я незадовго до смерті (індекс СОЗ і КДБ); у померлих чоловіків - це показники, що віддзеркалюють стан серцево-судинної системи.

Після з'ясування статевих розходжень БВ і КПВ у померлих чоловіків і жінок, проведена порівняльна оцінка показників БВ і КПВ померлих і осіб, що вижили, з випадкової вибірки відповідного віку по трьох десятиліттях, починаючи з 50 років.

Група 50-59 років:

- Чоловіки. У цій віковій групі БВ і КПВ у померлих і ті, що вижили, не відрізнявся від популяційного стандарту. Не позначаючись на інтегральних кількісних показниках ступеня постаріння, у померлих значуще відрізнялися такі параметри як АТС, АТД, СБ і ГС.

- Жінки. БВ у померлих на 5,3 ум.років перевищував популяційні

значення, відрізняючись при цьому від тих, що вижили по 8 параметрах: АТС, АТД, МТ, R-R, СП, Ше, Шм1, КДБ.

Група 60-69 років:

- Чоловіки. У цій групі КПВ померлих значуще (на 5,1 ум.років) відрізнявся від тих, що вижили. Якщо у віковій групі 50-59 років у померлих всі 4 показники були “гірше”, чим у тих, що вижили, то в групі 60-69 років з 8 показників, лише 4 “збільшували” КПВ померлих чоловіків: АТС, АТД, СОЗ, Ше. А такі параметри як ЗДВ, Здвид, Ак, КДБ у померлих були вірогідно “краще”, чим у тих, що вижили.

- Жінки. У цій віковій групі як інтегральний так і кардіопульмональний БВ померлих перевищував такий, ніж у тих, що вижили. При цьому 5 показників (АТС, АТД, АТП, Шм2, КДБ), що формують БВ і КПВ, у померлих були вірогідно вище, ніж у тих, що вижили.

Група 70-79 років:

- Чоловіки. Відмінною рисою досліджуваної вікової групи є те, що із всієї батареї тестів лише показник ЖЄЛ у померлих був вірогідно нижче, ніж у тих, що вижили.

- Жінки. Тут, як і в попередній віковій групі, ступінь постаріння

організму, у цілому, а також серцево-судинної і дихальної систем у померлих була вище, ніж у тих, що вижили. Показники, “зсуваючи” БВ і КПВ у бік збільшення, були АТС, АТД, АТП, ЗДВ, Здвид.

Порівняльна оцінка факторної структури БВ померлих і тих, що вижили дозволила виявити ряд нових факторів, які тією чи іншою мірою можна розцінювати як предиктори прогнозу смерті. Крім перерахованих вище показників, що кількісно відрізняються в померлих, у структуру I головного фактора у померлих чоловіків увійшли - маса тіла й пружний-в`язкий стан артерій м'язового типу. У померлих жінок наповнення I фактора становлять електрокардіографічні показники (R-R, Q-T, СП) і показники пружного-в`язкого стану артерій еластичного (Ше) і м'язового (Шм1, Шм2) типів.

Таким чином, ретроспективний аналіз БВ і КПВ померлих у віці 50-79 років дозволив зробити наступні висновки:

У жінок такі інтегральні показники ступеня постаріння організму й серцево-судинної й дихальної систем як БВ і КПВ,СОЗ і КДБ є значущими предикторами прогнозу смерті.

У чоловіків більш інформативними предикторами смерті є не інтегральні, а окремі показники БВ і КПВ. Значимість цих показників у різні вікові періоди різна:

в 50-59 років - артеріальний тиск, статичне балансування, слуховий поріг;

в 60-69 років - артеріальний тиск, пружно-в`язкий стан еластичних судин і суб'єктивна оцінка стану здоров'я,

- в 70-79 років - життєва ємність легенів.

Для прогнозування очікуваної тривалості життя у жінок слід використовувати індекси БВ, у чоловіків - профільний аналіз за окремими критеріями БВ.

біологічний патологія смерть клінічний

Висновки

В дисертації наведені нові підходи до вирішення актуальної наукової проблеми щодо темпів старіння людини на популяційному та індивідуальному рівні. Результати досліджень доповнюють існуючі уявлення про взаємозв`язок між старінням і хронічною вік-залежною патологією; надають можливість використання

показників біологічного віку в якості предикторів смерті.

У формуванні тривалості життя популяцій в різних регіонах України ( Київ, Західна Україна, АР Крим) важливу роль відіграють темпи старіння, адекватним критерієм чого є визначення біологічного віку людини.

Різна швидкість старіння осіб у досліджених популяціях, які відрізняються за етнічною приналежністю і регіонам мешкання багато в чому пояснюється превалюванням тієї чи іншої вік-залежної патології. В популяціях з більш прискореним темпом старіння реєструється більш висока частота кардіо- і церебро-васкулярної патології.

Між темпами старіння і хронічною патологією, яка найбільш часто зустрічається в пізньому онтогенезі немає рівнозначного зв`язку. Такі види хронічної вік-залежної патології як артеріальна гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет II типу тісно пов`язані з темпами старіння, оціненому на основі визначення біологічного віку. При ішемічній хворобі серця, остеохондрозі хребта, хронічних неспецифічних захворюваннях легенів цей зв`язок менш виразний. Це може свідчити про те, що механізми старіння як такі, і механізми розвитку тієї чи іншої форми хронічної патології можуть як співпадати за своєю суттю, так і відрізнятися, прискорюючи або не впливаючи на темпи старіння організму.