Особливості мікрофлори урогенітального тракту у жінок в нормі та в патології

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В останні десятиліття відмічають ріст дисбіотичних захворювань урогенітального тракту у жінок. Зміни екологічного стану довкілля, нераціональне харчування, перенесені гострі кишкові інфекції, хронічні захворювання та дисфункція шлунково-кишкового тракту, широке застосування антибіотиків, зниження імунологічної реактивності організму можуть бути причинами порушень рівноваги представників резидентної мікрофлори і виникнення дисбактеріозу піхви (Сергеев А.Ю, 2000; Мавров И.И., 2002; Кисина В.И., 2004; Липова Е.В., 2004).

Життєдіяльність людини не можлива без нормального функціонування єдиного екологічного комплексу макро- і мікроорганізму. За останні 20-30 років зросла кількість різних патологічних станів, в основі яких є порушення нормального мікробіоценозу організму людини - дисбактеріоз. За суттєвих відхилень складу нормофлори організму необхідним є її корекція за допомогою введення препаратів на основі мікробних культур - пробіотиків (Лактофлор, Вагілак, Вагінорм), (Кунцевич Л.Д., 1996; Глазкова Л.К., 1998; Проценко Т.В., 2004; Reff S., 1995). Проте залишаються недостатньо вивченими механізми антагоністичних взаємовідносин між представниками умовно-патогенної мікрофлори та нормальної непатогенної різних екотопів макроорганізму.

У той же час відомо, що розвиток різних форм інфекційних процесів, як гострого так і хронічного, залежить від прояву патогенності та персистенції потенційного збудника. Тому для раціональної терапії і профілактики різних патогенетичних станів доцільним є дослідження впливу пробіотиків на прояв біологічних властивостей збудників інфекційних захворювань - представників умовно-патогенної мікрофлори людини (Антонова Л.В., 1996; Прилуцький А.С., 2004; Azzeni D., 1997).

Мета роботи: дати характеристику бактеріальній флорі людини, вивчити основні порушення мікрофлори, та можливості лікування та профілактики пробіотичними препаратами.

1. Особливості мікрофлори урогенітального тракту у жінок

1.1 Загальна характеристика мікрофлори урогенітального тракту у жінок в нормі

Нормальна мікрофлора піхви складається з 90% бактерій, що виділяють кислоту. У разі якщо вагінальна середа по тим чи іншим причинам стає лужною, тоді рівень бактерій, які виділяють кислоту, дуже сильно знижується. Слизова оболонка піхви піддається дії цілого ряду мікробів, які провокують розвиток венеричних або запальних недуг. Нерідко ці мікроби стають причиною розвитку раку шийки матки. Нормальної флори піхви властиво весь час змінюватися. Цей факт обумовлений наявністю в клітинах даного органу глікогену (полісахариду), за обмін якого відповідають жіночі статеві гормони. При народженні в вагінальній флорі дівчаток домінують біфідобактерії і лактобацили. Поступово їх кількість знижується, внаслідок чого піхву починає заселяти кокова флора, представлена сапрофітними і епідермальними стафілококами. У момент статевого дозрівання відбувається стрибок статевих гормонів, що, звичайно ж, провокує збільшення числа глікогену. У літньому віці знову починає домінувати кокова флора.

Розвиток запального процесу жіночих статевих органів залежить від стану захисних сил організму та біологічних особливостей збудника. У піхві здорової жінки постійно присутні різні види мікроорганізмів. Необхідно підкреслити, що в нормі секрет піхви має кислу реакцію, зумовлену вмістом у ньому молочної кислоти, що утворюється в результаті життєдіяльності піхвової палички Додерлейна, при наявності якої утруднюється розвиток патогенних бактерій. Прийнято розрізняти чотири ступені чистоти піхвового вмісту 1 ступінь чистоти. У матеріалі піхвового вмісту під мікроскопом можна бачити піхвові палички Додерлейна та клітини плоского епітелію. Реакція кисла.

2 ступінь чистоти. Переважають піхвові палички Додерлейна (кількість їх менша ніж при І ступені), клітини плоского епітелію, зустрічаються поодинокі лейкоцити, коки. Реакція кисла.

І та II ступені чистоти піхвового вмісту вважаються нормальними.

3 ступінь чистоти. Піхвових паличок мало, переважають інші види бактерій, в основному коки, багато лейкоцитів, реакція слаболужна.

4 ступінь чистоти. Піхвові палички відсутні, багато патогенних мікробів(коків, трихомонад, гарднерел), безліч лейкоцитів, епітеліальних клітин мало. Реакція лужна.

Наявність 3 і 4 ступенів чистоти піхви свідчить про патологічні зміни у статевому апараті.

Мікроорганізми, які присутні у піхві, за певних умов можуть стати високовірулентними і призвести до виникнення запального процесу. Бар'єром на їх шляху є фізіологічні захисні механізми, до яких належать фактори загального та місцевого імунітету, бактерицидні властивості піхвового секрету. Слизова пробка, яка є у цервікальному каналі, також має антибактеріальні речовини і є перешкодою для проникнення мікроорганізмів у матку, в якій захисну функцію виконує функціональний шар ендометрія, що відокремлюється під час менструації.

1.2 Особливості мікрофлори урогенітального тракту в різні періоди життя жінки

Нормофлору вагіни жінок прийнято розглядати як єдину мікроекологічну систему, що забезпечує захисну функцію репродуктивних органів жінки. Вона стерильна при народженні. Потім впродовж декількох днів заселяється переважно грампозитивною флорою, що складається з анаеробних бактерій, стафілококів, стрептококів, дифтероїдів. До початку менструації рН піхви нейтральний - 7.0. У період статевого дозрівання під впливом естрогенів піхвовий епітелій товщає, у ньому зростає рівень глікогену, і піхвова флора починає мінятися з перевагою лактобацил, а рН знижується до 4.4.

Важливим фактором резистентності жіночих статевих органів до урогенітальних інфекцій, які передаються статевим шляхом є нормальна мікрофлора піхви. У здорових жінок репродуктивного віку вона характеризується більшою різноманітністю видів бактерій, життєдіяльність яких багато в чому залежить від їхньої здатності до адгезії на клітини піхвового епітелію і можливості конкуренції між собою за місця перебування і продуктами харчування. Мікрофлора піхви здорових жінок репродуктивного віку включає широкий спектр мікроаерофілів, факультативних та облігатних анаеробів.

Кількість лактобацил у піхві здорових жінок відповідає звичайно 105-107 КУО на 1 мл досліджуваного матеріалу, що становить 95% від загального числа мікроорганізмів у даній екологічній ніші. Виділяють більше 6 видів лактобацил, об'єднаних загальною назвою - палички Додерлейна.

Серед представників облігатних анаеробів з високою частотою (30-90 %) виявляють групу Peptostreptococcus, що включає в себе всіх членів роду, раніше відомих як Peptococcus (за винятком Р. niger) і всі грампозитивні анаеробні коки, раніше ідентифіковані як Hafnia anaerobia.

Грампозитивні палички, строгі анаероби - Bifidobacterium sрр. Виявляються в здорових жінок із частотою рівної 12 %, Сlostridium sрр. - в 10-25 % випадків відповідно. У рідких випадках (0-5 %) у вагінальному секреті виявляють види Mobiluncus.

Типовими представниками нормальної мікрофлори генітального тракту в жінок є Propionibacterium sрр. (Р. asnec), які можуть бути виділені із частотою до 25 %. Грамнегативні строго анаеробні паличковидні бактерії, такі як Васteroidides sрр. (В. urealyticum, В. flagilis, В. vulgatus, B. ovatus, В. distasonis, В. uniformis, В. coccae, В. multiacidus), виявляються в 9-13 % жінок, Fusobacterium sрр. В 14-40 %, Porphyromonas sрр. в 31 %, Ргevotella sрр. присутні в піхві в жінок в 60% випадків. В.fragilis виділяють із статевих шляхів здорових жінок, за різними даними, в 5-12 % випадків. Мікроаерофіли в піхві здорових жінок крім лактобактерій представлені Gardnerella vaginalis.

За даними різних авторів G. vaginalis зустрічається в 6-60% випадків у сексуально активних жінок, причому їхня кількість нерідко досягає 106 КУО/мл досліджуваного матеріалу . G. vaginalis мають виражену здатність до адгезії на поверхні вагінальних епітеліоцитів і можуть продукувати токсичні біопродукти, до яких відносяться муколітичні ферменти й гемолізин, що є також лейкотоксичним фактором.

Серед факультативно-анаеробних мікроорганізмів часто виділяють каталазопозитивні, коагулазонегативні Staphylococcus epidermidis, іновобіоцинрезистентні Staphylococcus saprophitycus (62%), Streptococcus sрр. (-альфа (або гама), гемолітичні, стрептококи серологічної групи В (S.agalactie) і стрептококи серологічної групи В (ентерококи), непатогенні коринебактерії (С. minutissium, С. equi (нова назва Rhodococcus equi), С.aquaticum, С. xerosis) присутні в 30-40 %.

Еscherichia coli, за різними даними, виділяють в 5-30 % жінок. Інші ентеробактерії (Кlebsiella sрр.,Сіtrobacter sрр., Enterobacter sрр.) зустрічаються менш ніж у 10 % здорових жінок. Для нормоценоза характерна присутність геніальних мікоплазм М. hominis і U. urealyticum у кількості, що не перевищує 104 КУО/мл (зустрічаються в 2-15 % сексуально активних жінок).

Дріжджеподібні гриби роду Сandidа: С. аlbicans, С. tropicalis і Torulopsis glabrata (Сandidа glabrata)виявляються в піхві здорових жінок в 15-20% випадків. С. аlbicans - найбільш характерний вид, обумовлений в 80-90% жінок, піхва яких колонізована грибами роду Саndidа. Ці мікроорганізми можуть висіватися в кількостях, що досягають 104 КУЕ /мл досліджуваного матеріалу, при цьому не викликаючи розвиток патологічних процесів.

Вагінальний секрет в нормі містить 108-1012 КУО/мл мікроорганізмів, при цьому факультативно-анаеробні бактерії становлять 103-105 КУО/мл, анаеробні - 105-109 КУО/мл.

Вагінальна флора може змінюватися в різні фази менструального циклу. Найменша кількість мікроорганізмів визначається в період менструації. Деякі автори вважають, що число аеробів впродовж менструального циклу є досить постійною величиною, а кількість анаеробів може змінюватися. Крім того, поняття норми по-різному для різних етнічних груп і навіть географічних зон. Тому можливі варіації нормального мікробіоценозу піхви.

Величина рН зберігається без змін до настання менопаузи, коли знижується продукція естрогенів, піхвовий епітелій тоншає й знову відновлюється змішана флора, яка складається зі стафілококів, стрептококів дифтероїдів; рН піхви підвищується до 6.0.

Ряд авторів відзначають, що G.vaginalis виділяється з піхви в 5 - 60 % здорових жінок, Мobiluncus рр. - в 5 % здорових жінок, а співвідношення анаеробів і аеробів становить принаймні 10:1.

Органічні кислоти, які продукуються грамнегативними анаеробами, а також бактеріями роду Мobiluncus , зокрема янтарна кислота, інгібують функціональну активність полінуклеарних нейтрофілів, із чим зв'язують малу кількість останніх або їх повна відсутність у виділеннях з піхви при бактеріальному вагінозі.

У піхві здорових жінок коринебактерії виявляються в кількості 104-105 КУО/мл. Генітальні мікоплазми, стафілококи зустрічаються в кількості не більше 104 КУО/мл. Кількість стрептококів у вагинальному секреті значно варіює і за різними даними становить 104 -105КУО/мл.

Ентеробактерії - Е. сoli, Proteus sрр., Кlebsiella sрр., а також P. aeruginosa зустрічаються в кількості 103-104 КУО/мл і можуть бути етнологічним агентом урогенітальних інфекційних захворювань.

У наш час установлено, що піхвовій флорі властиві ферментативна, вітаміноутворююча, імуностимулююча й інші функції. Її варто розглядати не тільки як індикатор певного стану піхви, але й деякою мірою як і індикатор здоров'я в цілому, тому що піхвовий біоценоз є інтегрованим показником сумарних впливів ендокринної, імунної, судинної й іншої систем організму. Нормальна бактеріальна флора виконує антагоністичну роль, перешкоджаючи інвазії патогенних мікроорганізмів, а будь-яка інвазія в здоровий епітелій майже завжди супроводжується змінами мікрофлори піхви.

2. Дисбіотичні порушення урогенітального тракту

2.1 Функції нормальної мікрофлори

Основною функцією лактофлори піхви є формування особливо кислого середовища, яке у свою чергу виконує свої функції, а саме:

Еволюційну - кислому середовищі властиво знищувати сперматозоїди, внаслідок чого подолати кислотний бар'єр вдається тільки найздоровішим сперматозоїдам.

Захисну - кисле середовище знищує всі хвороботворні мікроорганізми. Крім цього лактофлорі піхви властиво підвищувати місцевий імунітет, а саме посилювати синтез інтерферону (захисного білка) і секреторних імуноглобулінів (основного виду антитіл, які беруть участь у формуванні місцевого імунітету). Вона також провокує синтез макрофагів (клітин, які активно захоплюють бактерії).

2.2 Причини та ознаки дисбіотичних порушень урогенітального тракту у жінок - бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз (БВ) відносять до захворювань, які передаються статевим шляхом, тим не менше, епідеміологія багато в чому залишається неясною. З одного боку, висока частота виявлення ГВ у здорових жінок і дітей дозволяє розглядати дані бактерії як компонент нормальної мікрофлори піхви. На користь ендогенного походження БВ свідчать наступні факти: висока частота виявлення ГВ у жінок, що використовують ВМС або пероральні гормональні контрацептиви; висока частота виявлення ГВ і розвитку клінічних симптомів захворювання у вагітних жінок, в післяпологовому, післяабортному і менопаузальному періоді, що, ймовірно, пов'язано з напругою адаптаційних можливостей макроорганізма; висока частота виявлення ГВ при наявності захворювань, що передаються статевим шляхом.

З іншої сторони, на користь статевого шляху передачі захворювання свідчать наступні факти: одночасне виділення ГВ з статевих шляхів жінок, які страждають БВ, і від їх сексуальних партнерів; висока частота реінфекції у вилікуваних жінок, статеві партнери яких не лікувалися одночасно; достовірні випадки захворювання вагінозом здорових жінок після статевих контактів з чоловіками, у яких виявлені ГВ.

Бактеріальний вагіноз (гарднерельоз). Під цим терміном розуміється комплекс патологічних змін піхвового середовища, обумовлений анаеробними неспорогенними мікроорганізмами, можливо, полімікробної етіології. Цей синдром характеризується появою виділень з неприємним запахом при мінімальній запальній реакції слизових оболонок. Відсутність вираженої запальної реакції припускає використання терміну "вагіноз", а не "вагініт" або "дисбактеріоз піхви ". Відбувається різке зниження кількості лактобацил, у нормі забезпечують придушення зростання багатьох хвороботворних мікроорганізмів. У результаті посилено розмножуються гарднерели, бактероїди, пептококи і інші мікроби. Тому бактеріальний вагіноз іноді називають гарднерельозом, хоча це не зовсім правильно: гарднерели зустрічаються і у здорових жінок. Найбільш істотним етіопатологічним компонентом даного синдрому є гарднерели вагіналіс (ГВ),які вперше виділив Leopold в 1953 р. з сечі чоловіка з неспецифічним уретритом, а потім з цервікального каналу жінки - статевого партнера. Спочатку ГВ позначалися як Haemophylus vaginalis, і цим терміном широко користувалися до 1961 р., коли було виявлено, що при культивуванні їм не потрібні фактори росту (Х-фактор і У - фактор), необхідні для зростання гемофілії.

Подальше вивчення показало їх морфологічну схожість з коринебактеріями, на підставі чого був запропонований термін Corynebacterium vaginale. Проте в ході вивчення таксономічних ознак Corynebacterium vaginale були отримані докази того, що даний мікроорганізм не є представником роду Corynebacterium. У 1980 р. на підставі визначення структури клітинної стінки, ферментативних властивостей, ДНК-гібридизації, результатів електронно-мікроскопічних досліджень було запропоновано виділити досліджувані бактерії в нові оригінали та інший рід - гарднерелли.

2.3 Клініка вагінального гарднерельозу

Захворювання проявляється рясними, часто пінистими, виділеннями з піхви, які неприємно пахнуть, зниженням кислотності піхвового середовища і зміною спеціальних лабораторних тестів. Часто спостерігається свербіж, печіння в області зовнішніх статевих органів, неприємні відчуття при статевому акті, болі в області піхви і промежини. Виникненню бактеріального вагінозу може сприяти тривалий прийом антибіотиків, гормональні порушення, зниження імунітету організму та інші факторії.

Крім дискомфорту, захворювання може призводити до різних запальним ускладнень, особливо небезпечним під час вагітності. З приводу шляхів передачі захворювання поки немає єдиної думки.

Деякі дослідники вважають, що бактеріальний вагіноз може передаватися статевим шляхом, інші це заперечують. Діагностика бактеріального вагінозу ґрунтується на скаргах, даних огляду жінки та результатах лабораторних методів дослідження. У більшості хворих в мазках виявляються так звані ключові клітини і відсутність лейкоцитів.

Кислотність піхвового середовища зменшується (pH> 4,5).При бактеріологічному дослідженні виділень визначається значне перевищення числа анаеробів над аеробами. Характерно, що багато жінок, які страждають цим захворюванням, раніше довгостроково лікувалися з приводу кольпіту. Застосовувані при цьому різні препарати, в тому числі антибіотики, ще більше посилюють перебіг бактеріального вагінозу.

Діагноз бактеріальний вагіноз може бути поставлений при наявності з 3 - 4 перерахованих нижче ознак: "ключові" клітини (більше 20%) рН> 4,5 кремоподібні, гомогенні виділення позитивна проба з 10% КОН.

Методи лабораторної діагностики: мікроскопічні методи, мікробіологічні методи, реакція імунофлюоресценції (РІФ) ДНК-гібридизація, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) .Найбільш широко в практичній медицині поширені мікроскопічні методи дослідження: дослідження нативного матеріалу, фарбованого 0,5% водним діамантовим зеленим,фарбування за Грамом ,РИФ. Матеріалами для дослідження є відокремлюване цервікального каналу, склепінь і стінок піхви, відокремлюване уретри, взяте після масажу, сеча.

Матеріал беруть ложкою Фолькмана або жолобкуватим зондом, сечу для дослідження збирають у пробірку або беруть стерильним катетером, з каналу шийки матки матеріал беруть пінцетом.

Найпоширенішим методом лабораторної діагностики БВ є забарвлення мазків за Грамом. Діагностичними критеріями вважають наступні: виявлення "ключових" клітин (більше 20%) невелика кількість лейкоцитів (1 - 2 в полі зору), зменшення кількості паличок Додерлейна або їх повна відсутність. Патогномонічною лабораторною ознакою є наявність "ключових" клітин. "Ключові" клітини - це клітини піхвового епітелію, суцільно або частково покриті грамваріабельною, але частіше грамнегативною флорою.

2.4 Кольпіт (неспецифічний вагініт)

Кольпіт (неспецифічний вагініт) - інфекційно-запальне захворювання піхви, зумовлене дією умовно-патогенетичних мікроорганізмів (тобто соli, стрептококів, стафілококів та ін.). Виділяються гостра, підгостра і хронічна (рецидивуюча) форми захворювання.

Виникнення вагініту сприяють порушенню трофіки тканин піхви, викликані загальними або місцевими причинами. Найчастіше зустрічаються дві форми запалення піхви - серозно-гнійний вагініт і дифузний вагініт.

Серозно-гнійний вагініт характеризується дуже різноманітною клінічною картиною: при обстеженні жінок можна спостерігати як самі незначні зміни слизової оболонки піхви, так і важке гнійне запалення, коли слизова оболонка різко потовщена, набрякла, гіперемована на всьому протязі, місцями ерозована і покрита рясним гнійним виділеннями.

Симптоми кольпіту.

Симптоми вагініту залежно від тяжкості запального процесу можуть бути різними. Виділення - основний симптом хвороби - можуть бути рідкими, водянистими, гнійними, іноді пінистими. При сильному злущуванні епітелію вони можуть ставати густими; часто смердючі, у важких випадках з'являються кров'янисті виділення.

При гострому неспецифічному вагініті хворі також скаржаться на:

- свербіння в області входу в піхву, почуття печіння;

- відчуття тиску, ваги і спека в статевих органах і малому тазі;

- іноді дизуричні розлади.

Внутрішнє дослідження або введення дзеркал часом неможливо внаслідок болю і набряку піхвових стінок. Також із-за больового синдрому стають неможливими статеві зносини.

При хронічних формах запалення біль відсутній. В основному хворі скаржаться на білі, свербіж, печіння і на невеликі виразки в області вульви і зовнішньої третини піхви. Загальний стан страждає мало. Саме ця форма неспецифічного вагініту найбільш часто нагадує бактеріальний вагіноз.

Діагностика кольпіту.

Діагноз неспецифічного вагініту легко може бути поставлений на підставі огляду в дзеркалах. Як правило, піхву більшою чи меншою мірою заповнено різною по консистенцією вмістом, який часто виділяється назовні. Слизова оболонка при серозно-гнійному вагініті різко потовщена, набрякла, гіперемована і на всьому протязі місцями покрита щільно лежачими сірими плівками. Ці нальоти можна видалити зшкрібаючи, викликавши невеликі травми і кровотеча.

При дифузному вагініті сосочки мають вигляд яскраво-червоних дрібних зерняток, що піднімаються над слизовою оболонкою.

При діагностиці неспецифічної вагініту особливо важливе значення має бактеріоскопія мазка. В мазках вдається абсолютно чітко визначити не тільки грампозитивність мікроорганізмів, але за унікальною морфологією деяких бактерій можлива їх індикація до роду. Частіше виявляється кілька видів мікроорганізмів. При неспецифічному вагініті завжди зустрічається велика кількість лейкоцитів (від 30 до 60 і більше).

Ключові клітини відсутні, але досить багато клітин опущеного епітелію піхви. В цілому мікроскопічна картина характерна для запального ексудату.

Бактеріологічна діагностика неспецифічного вагініту малоінформативна із-за великого різноманіття мікроорганізмів в піхві як в нормі, так і при патологічних станах. Більш значущі результати можна отримати при використанні кількісних методів дослідження мікрофлори піхви, використовуючи обов'язково сувору анаеробну техніку.

Лікування кольпіту.

Бактеріальний вагіноз і неспецифічний вагініт є різними за походженням і розвитком захворювання, що мають характерні діагностичні ознаки. Неспецифічний вагініт - це первинно запальний процес, в той час як бактеріальний вагіноз є по своїй суті дисбактеріозом піхви. Отже, і принципи лікування цих захворювань повинні бути різними.

Лікування кольпіту комплексне, воно включає:

- застосування етіотропних, протизапальних засобів;

- лікування супутніх захворювань, нейроендокринних, обмінних та інших функціональних порушень;

- припинення статевих зносин до повного одужання, обстеження і лікування партнера.

В комплексній терапії найважливіше значення має санація піхви і вульви, яка нерідко втягується в запальний процес. Рекомендується підмивання зовнішніх статевих органів слабким розчином перманганату калію, відваром ромашки (шавлії) 3 рази в день; в гострій стадії кольпіту, при гнійних виділень призначають спринцювання піхви відваром ромашки або дезінфікуючими засобами (розчинами перманганату калію 1:6000 - 1:8000, риванолу 0,5-0,1%). Спринцювання роблять не більше 3-4 днів, так як вони сприяють десквамації клітин покривного епітелію слизової оболонки піхви, що містять глікоген. Тривале застосування спринцювань може загальмувати відновлення нормальної флори і кислотності вмісту піхви.

З урахуванням резистентності багатьох збудників до антибіотиків доцільність їх застосування при бактеріальному кольпіті сумнівна. Місцеве застосування антибактеріальних препаратів (в розчинах, емульсіях) доцільно при наполегливому протязі кольпіту і чутливості до них мікроба - збудника (асоціації мікробів). Застосування цих препаратів не повинно бути тривалим.

Можна скористатися ампульним 0,1 % масляним розчином естрадіолу дипропіонату, 1 мл якого розчиняють в 20 мл 5 % або 10 % емульсії стрептоміцину, такій же кількості масла шипшини, персикового або будь-якої іншої рослинної олії, попередньо пастеризованого. Стінки піхви обробляють через день протягом 7-10 днів. Успіху сприяють щоденні піхвові ванночки з настою ромашки або хлорфіліпта, застосування вітамінів.

Також є успішна санація піхви шляхом місцевого використання молочнокислих бактерій, що є антагоністами багатьох патогенних і умовно-патогенних мікробів.Надалі рекомендується протирецидивне лікування через 4-5 міс. [20,22].

3. Застосування бактерійних препаратів для корекції мікрофлори

Найбільш фізіологічними за регулюючого впливу на мікрофлору і механізм терапевтичної активності справедливо вважати препарати з живих бактерій нормального біоценозу, вільні від побічної дії хімічних еубіотиків. Бактерійні біологічні препарати (ББП) - пробіотики, пребіотики, еубіотики, синбіотики, мають антагоністичну активність щодо багатьох патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, сприяють відновленню нормального біоценозу.

В даний час відомо багато різних ББП. Їх основу складають живі культури представників нормальної мікрофлори людини - молочнокислих бактерій і біфідобактерій. ББП - це обезводнені культури виробничих штамів названих систематичних груп у відповідних ростових і суспензійних середовищах. Пробіотиками називають препарати, що містять живі мікроорганізми в керованому достатній кількості, завдяки яким підтримується оптимальний рівень здоров'я людини. При їх призначенні в адекватних кількостях виявляється нормальний вплив на стан макроорганізму шляхом зміни властивостей нормальної мікрофлори.

Традиційна схема лікування дисбіозу піхви припускає 2 етапи: на першому застосовуються антибактеріальні та антисептичні препарати, які пригнічують розмноження умовно патогенної мікрофлори, на другому - препарати, що сприяють відновленню нормальної мікрофлори. Якщо дисбіоз піхви пов'язаний з статевою інфекцією, то починати треба з її лікування. Воно проводиться за допомогою антибактеріальних препаратів.

Антимікробна терапія проводиться з урахуванням клінічних, бактеріологічних даних, результатів додаткових методів діагностики, виду збудника і його чутливості до антибактеріальних препаратів, а також з урахуванням характеру попередньої терапії. Оскільки в розвитку дисбіозу піхви зазвичай є кілька мікроорганізмів, зазвичай використовують препарати широкого спектру дії (включаючи грампозитивні і грамнегативні бактерії, гриби роду candida та вагінальні трихомонади).

Якщо інфекції, що передаються статевим шляхом, не виявлено, лікар не завжди призначає протимікробні препарати. Якщо він все-таки приходить до висновку, що вони необхідні, вибір найчастіше падає на антимікробні засоби, застосовувані місцево (вони краще переносяться і викликають менше побічних ефектів). Це можуть бути гель або вагінальні таблетки метронідазолу, вагінальний крем з антибіотиком з групи лінкозамідов - кліндаміцин. Недолік більшості антибактеріальних препаратів в тому, що вони пригнічують ріст не тільки "шкідливої" мікрофлори, але і лактобактерій. Тому вони можуть погіршити дисбиоз піхви, а нерідко і спровокувати появу молочниці. З російських препаратів можна відзначити вагінальні свічки на основі хлоргексидину - Гексикон. Перевага цих свічок не тільки в широкому спектрі і зручній лікарській формі, але і в тому, що препарат в процесі лікування не пригнічує корисну лактофлору. Ряд препаратів вже містить у своєму складі протигрибковий компонент ністатин - Поліжинакс, Макмірор. Для зменшення надмірного зростання умовно патогенної мікрофлори можуть бути використані також місцеві антисептики, наприкладБетадин.Ідеального препарату не існує, лікар обирає той чи інший із них, зважуючи всі "за" (користь) і"проти" (можливі ризики).

На другому етапі лікування застосовують препарати, що представляють собою біомасу лакто - або біфідобактерій в активному або ліофілізованому стані (Біфідумбактерін, Лактобактерин, Аципол, Ацілакт, Біфікол, Бифидин, Вагилак). Особливий інтерес представляє застосування препарату Вагилак. В даний час Вагилак - єдиний оральний пробіотик, виготовлений на основі лактобацил, виділених з урогенітального тракту здорових жінок. Що входять до його складу лактобактерії, успішно долають агресивне середовище шлункового вмісту та заселяють піхву. Тому Вагилак можна застосовувати не місцево, як більшість інших пробіотиків, а всередину, що значно зручніше. Достатньо приймати по 1 капсулі препарату 2 рази в день. До переваг Вагилака також можна віднести те, що цей препарат містить дуже високу концентрацію живих лактобактерій в одній капсулі - 109 КУО. Ефективність препарату підтверджена цілим рядом клінічних досліджень. Вони показали, що Вагилак швидко усуває неприємні симптоми захворювання, ефективно відновлює нормальну мікрофлору піхви, підвищує стійкість слизової оболонки піхви до впливу патогенних мікроорганізмів. Препарат може застосовуватися для лікування і профілактики запальних захворювань органів малого тазу, для профілактики розвиткувнутрішньоутробної інфекції і ускладнень післяпологового періоду.

Деякі препарати для корекції піхвового дисбіозу (Вагинорм С) містять в своєму складі вітамін С. Він знижує рН піхви, а також має антиоксидантнудію.

Іноді в комплексному лікуванні дисбіозів піхви застосовують імуномодулятори: препарати на основі інтерферонів (в свічках), Епіген інтим. Останній відносять до іммуномодуляторів рослинного походження. Його діюча речовина -0,1% активована гліциризинова кислота, що виділяється з кореня солодки. Епіген інтим створює умови для розмноження лактобактерій, загоює слизову оболонку піхви, усуває дискомфорт, свербіж.

Критерії ефективності лікування бактеріального вагінозу - зникнення клінічних проявів симптомів захворювання і нормалізації лабораторних показників. Перше контрольне клініко-лабораторне обстеження слід проводити через тиждень після завершення терапії, повторне - через 4-6 тижнів.

Висновки

мікрофлора урогенітальний статевий вагіноз

Отже, на основі всього вище сказаного можна стверджувати про актуальність та перспективи вивчення нормальної мікрофлори урогенітального тракту жінки, яка в даний час знаходиться в центрі уваги лікарів акушер-гінекологів.

Нормальну флору піхви жінок при усьому її різноманітті складають лактобактерії (95-95% від загального числа виявлення мікробних клітин). Рівень (підпис) лактобактрій в піхві досягає 108-109 КОЕ/мл. Захисні властивості лактобактерій здійснюються за рахунок продукування ними так званих ендобіотиків - речовин, дія яких подібна до антибіотиків. Лактобактерії виробляють молочну кислоту , яка створює кисле середовище піхвового вмісту. Крім кислого середовища, розмноження патогенних мікроорганізмів перешкоджає здатність лактобацил до продукції перекису водню, лактобактерії стимулюють синтез секреторного імуноглобуліну, який підтримує місцевий імунітет. Зниження кількості або зникнення в піхві лактобацил сприяє розвитку інфекційних захворювань.

Порушення кількісного співвідношення бактеріальних видів призводить до клінічних проявів інфекційного процесу в піхві. Ступінь порушення мікрофлори може бути різний і стосуватися як видового складу , так і кількісного рівня кожного виду. Тому що виникають зміни,які найчастіше носять полімікробний характер.

Через війну спринцювання, застосування протизаплідних засобів,які містять 9-ноноксинол (свічки «Патентекс Овал», свічки «Ноноксинол»); зміни статевого партнера зменшується частка лактобацил в мікрофлорі піхви. Одночасно зростає частка Gardnerella vaginalis, Mycoplasma hominis і анаеробних бактерій. У цьомувиникає дисбактеріоз піхви - так званий бактеріальний вагіноз.

Хронічні запальні процеси органів малого тазу займають провідне місце у структурі гінекологічних захворювань. Це спричиняє негативний вплив не тільки на репродуктивне здоров'я жінки, але і на якість соціального життя.

Стабільність кількісного та якісного складу нормальної вагінальної мікрофлори підтримує фізіологічний стан статевих органів жінки, забезпечує їх нормальну функцію та попереджує заселення піхви патогенними мікроорганізмами.

Широке застосування антибіотиків, несприятливі екологічні умови проживання, несвоєчасне звернення жінки до лікаря при порушенні менструального циклу та інші чинники створюють передумови для порушення мікробіоценозу піхви, що призводить до розвитку гінекологічної патології та зниження рівня репродуктивного здоров'я.

Для лікування використовувались препарати широкого спектра антимікробної дії з тривалим періодом напіввиведення і низькою вірогідністю розвитку резистентних штамів мікроорганізмів (Заноцин ОД “Ранбаксі Лабораторіз Лімітед”, Протефлазід, свічки “Нео-Пенотрон” форте. Встановлено, що своєчасна активація місцевого імунітету зв'язана з нормалізацією мікрофлори піхви, прискорює епітелізацію ендоцервіксу, протидіє розвитку урогенітальної інфекції, попереджує розвиток полірезистентних штамів мікроелементів, поліпшує загальний стан.

Література

1. Корчинська О.О. Мікроекологічна система піхви: репродуктивное здоровье женщин / О.О. Корчинська. - К: Експерт, 2006. - С.194-398.

2. Векірчик К.М. Практикум з мікробіології: Навчальний посібник / К.М. Векірчик. - К: Либідь, 2001. - С.144.

3. Вершигора А.Ю., Бранцевич Л.Г., Василевская И.А. и др. Общая микробиология / Вершигора А.Ю., Бранцевич Л.Г., Василевская И.А. и др. -- К: Вища школа. Головное издательство, 1988. -- С. 342.

4. Генкель Л.А. Микробиология с основами вирусологии / Л.А. Генкель. -- М: Просвещение, 1974. -- С.270.

5. Гусев М.В., Минова Л.А. Микробиология / М.В.Гусев, Л.А. Минова. - М: Изд-во Моск. ун-та, 1992.- С. 448.

6. Микробиологическая диагностика дисбактериозов: Методические рекомендации / - Киев., 1986. - 27с.

7. Дикий И.Л., Холупяк И.Ю., Шевелева Н.Ю. и др. Микробиология: Руководство к лабораторным заняттям / Дикий И.Л., Холупяк И.Ю., Шевелева Н.Ю. и др. - Х.: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2002. - С. 444.

8. Анкирская А.Е. Бактериальный вагиноз. Акуш. и гинек. / А.Е. Анкирская -1995, - № 6, С. 13-56.

9. Бондаренко В.М., Э.И. Рубакова, В.А. Лаврова. Иммуностимулирующее действие лактобактерий, используемых в качестве основы препаратов пробиотиков. Журн. микробиол. эпидемиол. иммунобиол. 1998. 5:107-112.

10. Воробьев А.А., Е.А. Лыкова. Бактерии нормальной микрофлоры: биологические свойства и защитные функции. Журн. микробиол. эпидемиол. иммунобиол. 1999. - С.365.

Размещено на Allbest.ru