Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корекція

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

19.00.04 - Медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корекція

Бовт Михайло Валентинович

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія після-дипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юр'єва Людмила Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії факультету післядипломної освіти, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Мартиненко Анатолій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, професор кафедри

Захист відбудеться "18" грудня 2007 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176 м. Харків, вул. Корчагінців, 58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176 м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Автореферат розісланий "16" листопада 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Високий відсоток овдовілих і його зростання в усьому світі, у тому числі в нашій країні, спричиняє серйозну занепокоєність громадськості і останнім часом є пред-метом переважно соціологічних досліджень (С.П.Агарков, 2004; Е.Г.Ейдеміллер, І.В.Добряков, І.М.Нікольська, 2006). Проте ця проблема має й інший аспект, який, на жаль, залишається поза увагою дослідників. Чимало психологічних та сексологічних причин перешкоджають удруге одружитися значній частині овдовілих чоловіків активного віку, які врешті-решт залишаються самотніми. Через свої характерологічні риси (сором'язливість, не-комунікабельність, боязкість) вони уникають служби знайомств, а звертаються по допомогу до лікарів і психологів. Зазвичай у цих чоловіків мають місце також особистісні риси, невротичні розлади та сексуальні проблеми, що унеможливлюють друге од-руження, і це глибоко переживають овдовілі.

І в нашій країні, і за кордоном сексуальним розладам у чоловіків, як відомо, присвячено безліч праць, а також запропоновано різноманітні методи лікування сексологічних хворих (В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 2002; В.В.Івлєва, 2006; Л.Берг-Кросс, 2004; Леслі Б.Кейдіс, Рут Мак Клендон, 2006). Але оскільки вони припускають обов'язкову наявність у хворого сексуальної партнерки, на чому й грунтується розробка терапевтичної тактики, їх застосування у розглядуваних нами випадках є неможливим.

Отож, значна частина населення - овдовілі чоловіки, які не мають сексуальної партнерки із зазначених вище причин, практично залишаються без ефективної психотерапевтичної допомоги. Це знижує якість їхнього життя, призводить до розвитку внутрішньоособистісного конфлікту і перешкоджає створенню подружньої пари.

Усе сказане зумовлює не лише медичне й медико-психологічне, а й соціальне значення проблеми і, отже, необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти в межах теми "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0103U004036).

Мета дослідження - на основі системного підходу до вивчення в овдовілих чоловіків причин утруднення укладання нового шлюбу розробити систему його психотерапевтичної корекції.

Задачі дослідження:

Вивчити відмінності особистості, психічний стан овдовілих чоловіків без партнерки і стан їхньої сексуальної функції.

Визначити чинники, що зумовили комунікативну неспроможність овдовілих чоловіків.

Дослідити причини, механізми, умови розвитку та прояву порушень сексуальної комунікації в овдовілих чоловіків без партнерки.

Виявити типи та клінічні форми порушення міжособистісної адаптації та сексуального здоров'я в овдовілих чоловіків без партнерки.

Розробити систему психотерапії та основи профілактики порушення міжособистісного і сексуального спілкування та сексуальної дисфункції в овдовілих самотніх чоловіків. особистість сексуальний розлад овдовілий

Об'єкт дослідження - порушення комунікації та сексуальна дисфункція в овдовілих чоловіків без партнерки.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку невротичних розладів і порушення загальної та сексуальної комунікації, клінічні форми сексуальної дисфункції в овдовілих чоловіків без партнерки.

Методи дослідження - клініко-психопатологічні, спеціальні сексологічні методи; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків у овдовілих чоловіків без партнерки; методи математичної статистики.

Наукова новизна. Уперше проведено системне, міждисциплінарне дослідження особистості, міжособистісного спілкування та сексуального здоров'я овдовілих чоловіків без партнерки, яке дало змогу виявити особливості їхнього соматосексуального та психосексуального розвитку, закономірності формування в них характерологічних та особистісних рис, що перешкоджають успішній загальній та сексуальній комунікації.

Новим у роботі є визначення співвідношення соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у генезі порушення сексуальної функції овдовілих чоловіків без партнерки та аргументація зв'язку між наявним у них сексуальним розладом і порушенням комунікації. Уперше також виокремлено клінічні форми порушення сексуальної функції овдовілих чоловіків без партнерки, розроблено систему психотерапевтичної корекції їхнього психічного та сексуального здоров'я та визначено принципи і напрями профілактики самотності.

Практична значущість результатів дослідження. Практичну цінність мають: а) розроблена методика психодіагностичного обстеження овдовілих самотніх чоловіків із порушенням загальної та сексуальної комунікації, що дає змогу виявити причини їхньої комунікативної неспроможності; б) запропоновані диференціально-діагностичні критерії типів і клінічних форм порушення сексуального здоров'я, виявлених у овдовілих самотніх чоловіків; в) розроблена ефективна й успішно застосовувана у клінічній практиці система психотерапевтичної корекції особистісних відмінностей та сексуальних розладів у овдовілих чоловіків без партнерки, яка дає змогу їм узяти новий шлюб.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Харківського обласного центру сімейного лікарсько-психологічного консультування при Харківському обласному психоневрологічному диспансері; у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти; на кафедрі психіатрії та медичної психології Донецького державного медичного університету ім. М.Горького; на кафедрах психіатрії Львівського державного медичного університету та Вінницького державного медичного університету.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації доповідались й обговорювалися на засіданнях харківських наукових медичних товариств психотерапевтів (2005) та медичних психологів (2006); на науково-практичній конференції, присвяченій 20-річчю кафедри сексології та медичної психології ХМАПО (2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних наукових статей у спеціальних журналах відповідно до "Переліку" ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 141 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 16 таблицями та 5 рисунками.

Бібліографічний список містить 207 джерел, у тому числі 53 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика пацієнтів. Було обстежено 100 овдовілих чоловіків без партнерки віком від 50 до 70 років, які звернулися по сексологічну та психологічну допомогу до відділення лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру та за телефоном довіри за період 2003 - 2006 рр. У всіх овдовілих чоловіків без партнерки не було сексуальних зв'язків і в усіх спостерігалися невротичні й сексуальні розлади. 855% чоловіків мали різні соматичні захворювання (цукровий діабет 2-го типу, патологічний клімакс, доброякісну гіперплазію передміхурової залози, хронічний простатит), з приводу яких спостерігалися в ендокринологів та урологів.

До контрольної групи входили 30 овдовілих чоловіків відповідного віку без будь-якого сексуального розладу, які мали сексуальні контакти.

В основній групі було більше молодших чоловіків (до 60 років - 535%), а в контрольній - однакова кількість тих та інших. Колишні дружини овдовілих чоловіків переважно входили до однієї вікової групи з ними, лише 205% жінок були молодші від своїх чоловіків на 6 - 7 років.

Подружній стаж чоловіків складав від 20 до 50 років. У 933% обстежених були діти, переважно по одній дитині (834%), у решти - по двоє дітей.

Дружини обстежених основної групи в переважній більшості померли через серцево-судинні захворювання, у решті випадків причиною смерті були онкологічні захворювання.

Більшість із чоловіків мали вищу освіту й займалися розумовою працею, найчастіше були виконавцями. В основній групі соціальні зв'язки чоловіків здебільшого були нижче середніх, тоді як у контрольній - найчастіше широкі, рідше середні.

З обстежених основної групи 634% жили самостійно, решта - з дітьми; всі чоловіки контрольної групи жили самостійно. 103% чоловіків основної і 136% контрольної груп не працювали або перебували на пенсії.

Методи обстеження чоловіків. Усебічне комплексне обстеження пацієнтів - клінічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, спеціальне сексологічне (системно-структурний аналіз сексуального здоров'я) - проводилося з позицій системного підходу з урахуванням багатомірності забезпечення сексуальної функції.

Клінічне обстеження включало вивчення соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного) та психічного стану пацієнтів. Перебуваючи у шлюбі, 174% чоловіків основної групи зазнавали сексуальних утруднень, отже, виникла необхідність у вивченні їхнього соматосексуального та психосексуального розвитку. Аналізуючи порушення статевого дозрівання пацієнтів, ми виходили з концепції психосексуального дизонтогенезу В.М.Маслова, І.Л.Ботнєвої, Г.С.Васильченка (1990).

Клініко-психопатологічне обстеження включало анамнестичний аналіз з акцентом на вивченні типів здобутого виховання й особливостей преморбіду; досліджували емоційні реакції пацієнтів на смерть дружини.

Причини й механізми порушення сексуальної функції чоловіків виявляли, застосовуючи системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за В.В.Кришталем (2002). Цей метод, згідно із запропонованою концепцією забезпечення сексуального здоров'я, передбачає вивчення біофізіологічної основи сексуальності та соціальних, психологічних, соціально-психологічних чинників, які детермінують сексуальну поведінку. Для вирішення цього завдання необхідно оцінити стан усіх компонентів сексуального здоров'я - соціального, психологічного, соціально-психологічного і анатомо-фізіологічного (біологічного) - та їх складових.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за методикою Г.С.Васильченка (1990), типи сексуальної мотивації і мотиви статевого акту - за В.В.Кришталем (2002).

Для вивчення відмінностей особистості пацієнтів використовувалися психодіагностичні методи. Багатобічне дослідження особистості проводилося за методикою ММРІ в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976), що налічує 566 тверджень щодо низки клінічних симптомів, а також сфери соціальних настанов, самооцінки та інших аспектів особистості. За відповідями обстежуваного складали профіль особистості, що включає три контрольних шкали (брехні, вірогідності, корекції) та 10 клінічних шкал: іпохондрії, депресії, істерії, психопатії, мужності - жіночності, параної, психастенії, гіпоманії та соціальної інтроверсії.

Для вивчення акцентуації характеру чоловіків використовували методику Г.Шмішека (1999). Статеворольову поведінку пацієнтів - маскулінну й фемінінну поведінку на соціогенному рівні (рівні Я-концепції) - досліджували за допомогою шкали ACL A.B.Heilbrun (1981).

Основні тенденції поведінки обстежуваних у групі та їхні уявлення про себе визначали, застосовуючи методику Q-сортування В.Стефансона (2000), що включає 60 тверджень і дає змогу дістати уявлення про шість основних тенденцій поведінки людини: залежність - незалежність, товариськість - нетовариськість, прийняття "боротьби" - уникання "боротьби". Перелічені тенденції складають три сполучені пари, кожна з яких може бути як істинною, тобто внутрішньо притаманною особистості, так і зовнішньою - своєрідною "маскою", що ховає справжнє обличчя.

Механізми психологічного захисту пацієнтів у спілкуванні вивчали за методикою В.В.Бойка (2000), що містить 24 питання, які дають змогу виявити три стратегії психологічного захисту у спілкуванні - миролюбність, уникання, агресію.

Проаналізувати рівні суб'єктивного відчуття самотності - низький, середній і високий - дала змогу методика Д.Рассела, М.Фергюсона (2000), що включає 20 питань. Рівні потреби у відчуттях - високий, середній і низький - визначали за методикою М.Цукермана (2000), що складається з 16 питань, відповіді на які дають уявлення про зазначені рівні.

Із соціологічних характеристик обстежених вивчали рівень освіти, характер трудової діяльності, соціальний стан і соціальні зв'язки, середовище життя.

Усі дані, здобуті завдяки клінічним та клініко-психопатологічним дослідженням, статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967), результати психодіагностичних досліджень - за допомогою методики перевірки вірогідності різниць вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Клінічне обстеження овдовілих чоловіків, які не мають партнерки, дало змогу визначити, що наявні в більшості з них названі вище соматичні захворювання могли послабити еректильну функцію. У всіх пацієнтів було діагностовано ті чи інші невротичні розлади, найчастіше (475%) переважно нав'язливі думки й міркування та коїтофобію (264%), значно рідше інші розлади: неврастенію (123%), соматизований (103%) та іпохондричний (73%).

На комунікації чоловіків несприятливо позначилися й існуючі у них явні акцентуації характеру, до того ж виявлялася певна залежність характерологічних особливостей обстежених від типів здобутого ними виховання: загостренню найпоширеніших серед чоловіків педантичних (375%), а також застрягаючих (62%) рис сприяло виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності, загостренню тривожних рис (254%) - емоційне відторгнення, а збудливі й дистимічні риси (по 123%) загострювалися під впливом виховання в умовах жорстоких взаємин.

В жодного з обстежених не було правильного статевого виховання. Вони або взагалі не здобули статевого виховання (515%), або дістали пуританське виховання (495%), яке культивує неприйняття сексу, стверджує його гріховність. Це сприяло розвиткові сексуального розладу, особливо за наявності біологічної основи (слабкої статевої конституції).

Обстеження за інтегральними критеріями сексуального здоров'я показало, що соматосексуальний розвиток наших пацієнтів був здебільшого своєчасним, тоді як психосексуальний у 906% - порушеним, причому у 874% спостерігалася його ретардація; асинхронії статевого дозрівання, переважно сукупні, відзначалися у 864% хворих. Психосексуальна орієнтація у всіх була гетеросексуальною. Статеворольова поведінка обстежених була трансформованою (фемінінною). Усі чоловіки в період обстеження практикували мастурбацію.

Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою у всіх обстежених, і всі вони неправильно оцінювали свої сексуальні прояви. У всіх чоловіків був також найпримітивніший - генітальний - тип сексуальної мотивації, а мотивом статевого акту було бажання перевірити свої сексуальні можливості. Не сприяли сексуальному здоров'ю і типи сексуальної культури хворих - невротичний або примітивний.

Статева конституція овдовілих чоловіків без партнерки була слабкою (445%) або послабленою середньою (565%). Сексуальне лібідо було збереженим у 325% пацієнтів, а платонічного й еротичного ні в кого не було. У 754% обстежених, до того ж у всіх зі слабкою статевою конституцією, не виникали сексуальні фантазії. Адекватні ерекції були знижені в усіх чоловіків, і у 284% відзначалася передчасна еякуляція, причому ніхто не вмів її регулювати.

Жоден з обстежених не зазнавав якихось почуттів до жінки й не виявляв сексуальної заповзятливості. Психосексуальної незадоволеності зазнавали всі наші пацієнти.

Таким чином, у овдовілих самотніх чоловіків були порушені майже всі критерії сексуального здоров'я, що відбиває порушення як їхньої сексуальної функції, так і загальної, і сексуальної комунікації.

У всіх чоловіків позначалося ураження компонентів і складових сексуального здоров'я: соціального - внаслідок недостатньої та неправильної обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя й низької сексуальної культури; психологічного - внаслідок рис характеру, які утруднюють спілкування, насамперед із жінками, і пов'язаного із цим внутрішньоособистісного конфлікту; соціально-психологічного - в результаті міжособистісного конфлікту, пов'язаного з труднощами спілкування, що зумовили неможливість знайти сексуальну партнерку. Порушення психічної складової біологічного компонента спричинилося наявними в чоловіків невротичними розладами, порушення нейрогуморальної та нейрорегуляторної складової - ретардацією статевого дозрівання, інволюційними змінами та соматичною патологією, генітальної складової - урологічними захворюваннями.

Психодіагностичні дослідження дали змогу виявити в овдовілих чоловіків без партнерки низку характерних для них відмінностей особистості. Домінуючою мотивацією в них були частіше побут, рідше - виробничі інтереси. Перше місце за значущістю серед ціннісних орієнтацій посіла сексуальна сфера, потім у низхідному порядку йшли престиж, творчість і малозначущим було хобі. Більшість чоловіків у проведенні дозвілля віддавали перевагу відпочинку, решта - самовдосконаленню, ніхто не прагнув розваг.

Багатобічне дослідження особистості у пацієнтів дало змогу виявити три варіанти усередненого профілю особистості: перший відзначався переважно в чоловіків із тривожним, рідше з дистимічним та емотивним, другий - із збудливим і третій - з педантичним і застрягаючим типами акцентуації характеру. Вивчення статеворольової поведінки показало, що найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції мали місце в чоловіків із другим варіантом, найнижчі - у пацієнтів із першим варіантом; найвищі показники фемінінності на тому самому рівні - в чоловіків із першим і найнижчі - з другим варіантом профілю особистості; за третього варіанта і маскулінність, і фемінінність обстежених наближалися до середніх показників. Оцінка своїх сексуальних можливостей була високою у пацієнтів із другим і низькою - з першим і третім варіантами профілю особистості. У чоловіків із другим і третім варіантами була висока сексуальна заклопотаність, а показники сексуальної депресії були найвищими за першого варіанта.

Основними тенденціями поведінки овдовілих чоловіків без партнерки були залежність, нетовариськість та песимізм за першого і третього варіантів профілю особистості; товариськість була низькою у всіх обстежених. Домінуючою стратегією психологічного захисту у спілкуванні було уникнення і лише в чоловіків із другим варіантом профілю особистості - агресія. Рівень суб'єктивного відчуття самотності перевищував мінімальну нормативну величину в усіх чоловіків, а потреба в пошуках відчуттів була високою в осіб із другим варіантом профілю особистості.

Перелічені особистісні риси, особливо за наявного в пацієнтів сексуального розладу, безперечно, сприяли їхній поведінці, а в багатьох випадках і визначали її, що перешкоджало пошукові партнерки й зумовлювало самотність чоловіків.

Як показало проведене дослідження, причини відсутності пари в овдовілих чоловіків не лише різноманітні, але, як правило, перебувають у комплексі, причому зовсім не завжди головною з них є сексуальний розлад. Саме цей розлад також має різні причини. Як було показано вище, в основі самотності цих чоловіків і в генезі наявної у них сексуальної дисфункції відіграють роль і психогенні, і соціогенні, і негативні соціально-психологічні, і біогенні чинники.

Водночас аналіз конкретних причин, механізмів формування, проявів та перебігу цих розладів дає змогу виокремити різні їх типи та клінічні форми, що має принципове значення для розробки й вибору методів корекції. Можна запропонувати таку класифікацію порушень сексуального здоров'я овдовілих чоловіків без партнерки.

Невротичний варіант (154%).

Комунікативна форма (83%).

Коїтофобія (42%).

Очікування сексуальної невдачі (32%).

Соматичний варіант (854%).

Ендокринні захворювання (484%).

Цукровий діабет 2-го типу (174%).

Патологічний клімакс (164%).

Патологічний клімакс у сполученні з хронічним простатитом (154%).

Урологічні захворювання (374%).

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (254%).

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози у сполученні з хронічним простатитом (123%).

В основі комунікативної форми дезадаптації, що сполучається із сексуальним розладом, лежало порушення міжособистісних стосунків хворих із жінками. Коїтофобія, що характеризується нав'язливим, непереборним страхом зазнати фіаско у статевому акті, у наших пацієнтів сформувалася внаслідок невдалої спроби статевого акту після втрати дружини. Очікування сексуальної невдачі могло бути спочатку зумовлено різними екзогенними або ендогенними чинниками, але спричинене ними тривожне очікування анерекції призводило до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Паторефлекторна форма сексуальної дисфункції являла собою патологічну фіксацію невдачі статевого акту, зумовленої несприятливим ситуаційним моментом. Конституціональна форма статевого розладу була наслідком слабкої статевої конституції чоловіків.

За всіх обставин на розвиток зазначеної патології впливали характерні для наших пацієнтів несприятливі чинники, а саме: психологічні - риси особистості, які перешкоджають спілкуванню; соціально-психологічні - нездатність до продуктивної, зокрема сексуальної, комунікації; соціальні - насамперед виховане з дитинства неправильне ставлення до сексу і низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. При цьому зниження потенції поглиблювалося в овдовілих чоловіків тривалим статевим утриманням за умов відсутності партнерки.

Виявлені причини й механізми порушення сексуального здоров'я овдовілих самотніх чоловіків, його клінічні прояви, характеристики особистості і відмінності міжособистісних стосунків обстежених стали основою для розробленої нами системи психотерапевтичної корекції.

Пропонована система психокорекції грунтується на використовуваних у сучасній медичній психології та сексології принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності психотерапевтичних впливів. Вона відповідає структурі міжособистісної взаємодії і складається з чотирьох компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного), конативного (поведінкового) та особистісного. При цьому психотерапія адресується до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної - і проводиться в трьох напрямах: 1) корекція характерологічних особливостей пацієнтів; 2) корекція їхніх міжособистісних стосунків; 3) нормалізація процесу персоналізації.

Кожен із компонентів психотерапії здійснювався у три основних етапи. Це інформаційний етап, етап вироблення настанови і етап навчення - вироблення навичок правильної поведінки, в тому числі сексуальної. На кожному з них застосовувалися психотерапевтичні методи, найефективніші за існуючої форми порушення психічного і сексуального здоров'я, такі, що відповідають відмінностям особистості пацієнта.

На інформаційному етапі ми проводили когнітивну психотерапію, раціональну (роз'яснювальну) психокорекцію у формі бесід та лекцій, застосовуючи так званий психоосвітній метод, а також бібліотерапію, індивідуальну і в групі. З метою зняття невротичних реакцій пацієнтів, особливо при неврозі очікування й коїтофобії, проводили раціональну, для нівелювання несприятливих для спілкування рис характеру - групову психотерапію, переважно у формі дискусії. Психомалюнок і методи соціометрії використовувалися як допоміжні методи.

Здійснюючи особистісний компонент системи психокорекції, застосовували персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного росту.

Психотерапевтична допомога на етапі вироблення настанови включала тренінгові форми спілкування у різностатевій групі й роз'яснювальну роботу в галузі психології статі та міжособистісного спілкування. Основними умовами успішного лікування на даному етапі було розширення кола спілкування пацієнтів, знаходження кожним з них потенціальної сексуальної партнерки і створення в неї настанови на участь у лікувальному процесі.

На етапі навчення використовували, природно, поведінкові стратегії, відробляли прийоми спілкування, проводили різні тренінги - комунікаційний, рольовий, а на завершення курсу психокорекції - сексуально-еротичний тренінг.

Проведення описаної системи допомоги овдовілим самотнім чоловікам із сексуальною дисфункцією дало змогу здобути досить високий і стійкий терапевтичний ефект. У всіх чоловіків було ліквідовано невротичний розлад. Переважна більшість пацієнтів, які пройшли курс лікування і протягом тривалого часу не мали сексуальних контактів, відновили статеве життя: 495% із них узяли другий шлюб, у 415% сформувалися постійні сексуальні зв'язки, що переважно мали цілком гармонійний перебіг, і лише 103% пацієнтів епізодично вступали в сексуальний контакт, який не завжди виявлявся вдалим.

Катамнестичні спостереження, що проводилися упродовж 2 років, показали, що за цей період ще 225% пацієнтів одружилися, тобто загалом 784% чоловіків узяли шлюб.

Таким чином, усі пацієнти позбулися самотності, оскільки й ті з них, хто вдавався до сексуального контакту лише час од часу, стали почувати себе вільніше у спілкуванні з жінками. Сексуальна функція нормалізувалася у 905% чоловіків.

На підставі результатів проведених досліджень нами було визначено основні напрями психопрофілактики самотності овдовілих чоловіків і заходи щодо їх медичної та соціально-психологічної реабілітації. Вони полягають у запобіганні розвиткові невротичних розладів, дезадаптивних характерологічних та особистісних відмінностей, порушенням сексуального й соматичного здоров'я.

Для вирішення зазначених завдань слід застосовувати, з одного боку, методи психотерапевтичної корекції - індивідуальну і групову раціональну, інформаційну, поведінкову психотерапію, за наявності соматичної патології - опосередковану і потенцюючу психотерапію, з іншого боку, проводити своєчасне виявлення й лікування існуючих у пацієнтів соматичних захворювань.

У психопрофілактичній роботі мають брати участь кваліфіковані лікарі (ендокринологи, урологи), психотерапевти, сексопатологи, медичні психологи та геронтологи.

Здіснення психопрофілактики порушення психічного й сексуального здоров'я самотніх овдовілих чоловіків, хоч і пов'язане з неминучими організаційними труднощами, є цілком реальним і, як нам уявляється, може бути достатньо ефективним для запобігання самотності овдовілих чоловіків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв'язання проблеми порушення загальної та сексуальної комунікації овдовілих чоловіків без партнерки. Проблему розв'язано з позицій системного підходу до вивчення особистісних, невротичних та сексуальних розладів, причин, механізмів розвитку і клінічних форм порушення сексуального здоров'я овдовілих чоловіків з метою розробки ефективної системи психотерапевтичної корекції цих порушень та ліквідації самотності чоловіків.

У всіх самотніх овдовілих чоловіків є характерологічні особистісні відмінності та сексуальна дисфункція, які зумовлюють порушення комунікації та формування невротичних розладів, здебільшого (у 855% пацієнтів) за наявності соматичної патології, переважно вікового характеру.

В овдовілих чоловіків без партнерки спостерігаються явно виражені акцентуації характеру, найчастіше (805%) педантичного й тривожного, а також застрягаючого, збудливого та дистимічного типів. Загостренню цих рис сприяло здобуте пацієнтами неправильне виховання, особливо часто - виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності (585%). У всіх чоловіків діагностуються невротичні розлади, що відповідають за формою рисам особистості: переважно нав'язливі думки або міркування та коїтофобія (735%), рідше неврастенія, соматизований та іпохондричний розлади (284%).

Відсутність партнерки в овдовілих чоловіків є наслідком їхньої комунікативної неспроможності, пов'язаної з такими особистісними відмінностями, як песимізм, замкнутість, занижена самооцінка і невпевненість у собі, нетовариськість, залежність та уникання боротьби, уникання як основна стратегія психологічного захисту у спілкуванні; низький рівень потреби у відчуттях та їх пошуку і, як наслідок, дуже високий (до 52,5 бала) рівень суб'єктивного відчуття самотності; фемінінна статеворольова поведінка на соціогенному рівні.

За відсутності партнерки в овдовілих чоловіків виявляються наслідки порушення практично всіх інтегральних критеріїв сексуального здоров'я: ретардації психосексуального розвитку (874%) та сукупних асинхроній статевого дозрівання (864%); трансформації статеворольової поведінки; недостатньої та неправильної поінформованості в питаннях сексу; дисгармонійних типів сексуальної мотивації і сексуальної культури; слабкої або послабленої середньої статевої конституції. У всіх чоловіків наявна еректильна дисфункція, що в 284% випадків сполучається з передчасною еякуляцією.

Причинами самотності овдовілих чоловіків без партнерки, за сукупного порушення всіх компонентів та складових сексуального здоров'я, є соматична патологія, а також ураження психологічного компонента, зумовлене внутрішньоособистісним конфліктом, та психічної складової біологічного компонента внаслідок існуючого у хворих невротичного розладу.

6. У результаті впливу зазначених патогенних чинників у овдовілих чоловіків без партнерки формуються два варіанти порушення сексуального здоров'я. Перший (154%) - невротичний варіант, що включає комунікативну форму, коїтофобію та очікування сексуальної невдачі; другий (854%) - соматичний варіант, що об'єднує ендокринні (цукровий діабет 2-го типу, патологічний клімакс) та урологічні захворювання (доброякісну гіперплазію передміхурової залози, хронічний простатит).

7. Психотерапевтична корекція особистісних відмінностей, невротичних, сексуальних розладів та самотності овдовілих чоловіків має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, етапності, послідовності, диференційованості та індивідуалізації. На різних етапах психокорекції слід використовувати відповідні існуючим формам невротичних та сексуальних розладів психотерапевтичні методи: когнітивну, раціональну, групову психотерапію, персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного росту, поведінковий, комунікаційний та сексуально-еротичний тренінги.

Застосування розробленої системи психокорекції дає змогу ліквідувати в усіх чоловіків невротичні розлади і в переважної більшості з них (905%) нормалізувати сексуальну функцію, що дає змогу чоловікам узяти новий шлюб (784%) або вступити в сексуальний зв'язок.

8. Профілактика самотності овдовілих чоловіків повинна мати системний характер і включати запобігання розвитку в них невротичних розладів, дезадаптивних характерологічних та особистісних рис, порушенням сексуального й соматичного здоров'я. Для вирішення цих завдань мають застосовуватися, з одного боку, методи психотерапевтичної корекції (раціональна, інформаційна, поведінкова психотерапія), з другого - проводитися своєчасне виявлення та лікування соматичних захворювань, яке супроводжується потенцюючою та опосередкованою психотерапією.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бовт М.В. Причины и механизмы нарушения общей и сексуальной коммуникации у овдовевших одиноких мужчин // Медицинская психология. - 2006. - Т.1, №4. - С. 71-75.

Бовт М.В. Психокоррекция и психопрофилактика одиночества овдовевших мужчин // Медицинская психология. - 2007. - Т.2, №1. - С. 8-14.

Бовт М.В. Роль личности в одиночестве овдовевших мужчин // Медицинская психология. - 2007. - Т.2, №2. - С. 38-44.

Бовт М.В. Сексуальное здоровье одиноких мужчин-вдовцов // Международный медицинский журнал. - 2007. - Т.13, №1. - С. 18-20.

Бовт М.В. Характерологические особенности и психическое состояние одиноких овдовевших мужчин // Международный медицинский журнал. - 2007. - Т.14, №2. - С. 6-9.

АНОТАЦІЯ

Бовт М.В. Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2007.

У роботі проведено системне дослідження особистості, міжособистісного спілкування та сексуального здоров'я овдовілих чоловіків без партнерки, виявлено особливості їхнього статевого життя, закономірності формування в них характерологічних та особистісних рис, що перешкоджають успішній загальній та сексуальній комунікації.

Вивчено генез сексуальної дисфункції овдовілих самотніх чоловіків і виокремлено її клінічні форми. Розроблено ефективну систему психотерапевтичної корекції психічного й сексуального здоров'я овдовілих чоловіків без партнерки, визначено принципи та напрями профілактики самотності.

Ключові слова: овдовілі чоловіки без партнерки, порушення комунікації, сексуальна дисфункція, психотерапія.

АННОТАЦИЯ

Бовт М.В. Невротические, личностные и сексуальные расстройства у овдовевших мужчин без партнерши и их психотерапевтическая коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2007.

С позиций системного подхода проведено исследование личности, межличностного общения и сексуального здоровья овдовевших мужчин без партнерши.

Показано, что у всех одиноких овдовевших мужчин имеются характерологические, личностные особенности и сексуальная дисфункция, обусловливающие нарушение коммуникации и формирование невротических расстройств, в большинстве случаев (у 855% пациентов) при наличии соматической патологии, в основном возрастного характера.

У пациентов выявлены выраженные акцентуации характера, чаще всего педантического и тревожного типов, и невротические расстройства: преимущественно навязчивые мысли или размышления и коитофобия (735%), реже неврастения, соматизированное и ипохондрическое расстройства (284%).

При сексологическом обследовании у овдовевших одиноких мужчин выявлено нарушение практически всех критериев сексуального здоровья, у всех обследованных эректильная дисфункция, в 284% случаев сочетающаяся с преждевременной эякуляцией.

Причинами одиночества овдовевших мужчин без партнерши, при сочетанном нарушении всех компонентов и составляющих сексуального здоровья, являются соматическая патология, а также поражение психологического компонента, обусловленное внутриличностным конфликтом, и психической составляющей биологического компонента вследствие имеющегося у больных невротического расстройства.

Показано, что у овдовевших мужчин без партнерши формируются два варианта нарушения сексуального здоровья. Первый (154%) - невротический вариант, включающий коммуникативную форму, коитофобию и ожидание сексуальной неудачи; второй (854%) - соматический вариант, объединяющий эндокринные (сахарный диабет 2-го типа, патологический климакс) и урологические заболевания (доброкачественную гиперплазию предстательной железы, хронический простатит).

Разработана система психотерапевтической коррекции личностных особенностей, невротических, сексуальных расстройств и одиночества овдовевших мужчин, приведены использованные методы психотерапии. Применение разработанной системы психокоррекции позволяет ликвидировать у всех мужчин невротические расстройства и у подавляющего большинства из них (905%) нормализовать сексуальную функцию, что дает мужчинам возможность вступить в новый брак (784%) или в сексуальную связь.

Определены основные принципы и направления профилактики одиночества овдовевших мужчин.

Ключевые слова: овдовевшие мужчины без партнерши, нарушение коммуникации, сексуальная дисфункция, психотерапия.

ANNOTATION

Bovt M.V. Neurotic, personality and sexual disorders in widowers without a partner and their psychotherapeutic correction. - Manuscript.

Thesis for a candidate of medical science degree on speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of a postgraduate study Ukraine MPH. - Kharkov, 2007.

In the work there was realized the systemic investigation of widower without a partner personality, interpersonal contact and sexual health. The sexual development peculiarities, regularities of forming characteristic and personality features in them hampering a successful common and sexual communication were revealed.

The single widower sexual dysfunction genesis was studied and its clinical forms were determined. An effective psychotherapeutic correction system of widowers without a partner psychic and sexual health was worked out, the loneliness prophylaxes principles and directions were determined.

Key words: widowers without a partner, communication disorder, sexual dysfunction, psychotherapy.

Размещено на Allbest.ru

...