Профілактика та лікування післяопераційних інфекційних ускладнень у новонароджених та дітей раннього віку з природженими вадами травного тракту

Таблиця 9. Порівняльна характеристика розвитку післяопераційних ускладнень при застосуванні АБП

За результатами наших досліджень можна сказати, що раціональна АБП зменшує кількість післяопераційних ускладнень, частоту розвитку нозокоміальних інфекцій, тривалості госпіталізації та затрат на лікування в післяопераційному періоді. Продовження загальної тривалості АБП до 24 годин після операції жодною мірою не підвищує її ефективності, сприяє посиленню токсичного впливу антибіотика, підвищує ризик виникнення алергічних реакцій, формує підгрунтя для розвитку антибіотикорезистентних чи антибіотикозалежних штамів, пригнічує активність природних механізмів протиінфекційного захисту і суттєво збільшує економічні затрати. Оптимальними препаратами вибору для АБП в клініці дитячої хірургії є комбіновані препарати амоксицикліну з клавулановою кислотою та група цефалоспоринів ІІ - ІІІ поколінь.

Постійно зростаючий рівень резистентності мікроорганізмів, токсичний ефект препаратів, зростаюча вартість лікування спричинили до перегляду деяких положень антибіотикотерапії. Все більшої популярності набуває монотерапія, а у випадках важких інфекцій, в тому числі сепсису - деескалаційна терапія. Вчасне призначення антибіотика, як правило, потребує емпіричного підходу (до моменту мікробіологічної верифікації збудника). Емпіричне призначення антибактеріальної терапії базується на наступних принципах: клініко-лабораторна характеристика інфекційного процесу, характеристика флори анатомічної ділянки, де планується оперативне втручання, результати експрес-забарвлення по Граму нативного матеріалу, анамнез попередньої антибіотикотерапії, характеристика нозокоміальної флори конкретного медичного закладу та конкретного відділення.

Необхідно відзначити, що бактеріоскопія нативного матеріалу по Граму - один із найпростіших методів, який дозволяє в межах доби верифікувати Гр (-) чи Гр (+) флору і, таким чином, спростити підбір ефективного антибіотика. Важливе значення має неупереджений моніторинг внутрішньолікарняної флори та визначення її чутливості до антибіотиків.

У випадку важкої інфекції, яка супроводжується гемодинамічними розладами, проявами поліорганної недостатності, ми застосовували деескалаційну терапію антибіотиками широкого спектру дії (карбапенеми, тієнам, Цеф ІV, максипім). Покази до проведення деескалаційної терапії наступні: органна дисфункція по двох чи більше системах, шокові стани, індекс важкості стану АРАСНЕ > 15 чи SAPS > 12, чи SOFA > 5, післяопераційний перитоніт, суперінфекція викликана MRSA, ангіогенні вогнища інфекції («катетерна інфекція», бакендокардит), сепсис, медіастиніт, пацієнти з фебрильною нейтропенією.

Проліковано 390 дітей віком від 0 до 3 років, з яких у 279 діагностовано ті чи інші інфекційні ускладнення в післяопераційному періоді. Структура патології, з приводу якої проводилися операційні втручання вищезгаданим пацієнтам, була наступною: природжена кишкова непрохідність - 142, атрезія стравоходу - 69, гастрошизіс - 48, хвороба Гіршпрунга - 131.

Інфекційні ускладнення спостерігались у 71,5% хворих, що у значній мірі було обумовлено інфікуванням їх до моменту поступлення у стаціонар. Вибір програми антибіотикотерапії здійснювався за вищезгаданими принципами (таблиця 10).

Таблиця 10. Схема АБТ при інфекційних ускладненнях в післяопераційному періоді

Стартова антибіотикотерапія підбиралася емпірично з клініко-лабораторним аналізом можливого збудника. Ідентифікація збудника з крові становила 33%, в інших бактеріологічних пробах було виявлено мікстфлору. У хворих, стан яких розцінювався як дуже важкий, застосовувалася деескалаційна терапія (тієнам, максипім). В результаті застосування такої схеми антибактеріальної терапії відмічалось зниження ПОГСУ до 48,7%. Летальність у даної категорії хворих зменшилась на 15%, а тривалість перебування в стаціонарі на 4±0,5 доби.

Як показали наші дослідження за останні роки кількість важких хворих групи високого ризику серед новонароджених та дітей раннього віку збільшується, що зумовлено збільшенням кількості природжених вад, розширенням об'ємів оперативних втручань у цих хворих. Зростання числа мультирезистентних штамів мікроорганізмів не дає можливості суттєво знизити кількість інфекційних ускладнень після операцій серед вищезгаданого контингенту пацієнтів. Введення АБП в доопераційному періоді забезпечує ефективну профілактику післяопераційних інфекційних ускладнень в дитячій хірургії. Проте жодний, навіть найсучасніший режим АБП, своєчасна та раціональна антибіотикотерапія не будуть ефективними без добротного хірургічного підгрунтя - визнаних методик асептики й антисептики, делікатної хірургічної техніки, педантичного гемостазу, якісного шовного матеріалу та повноцінного післяопераційного лікування і догляду за пацієнтами.

Нутрітивна підтримка в ранньому післяопераційному періоді. При проведенні інтенсивної терапії в ранньому післяопераційному періоді хірургічним хворим поряд з корекцією кровообігу, дихання та ряду інших життєво важливих функцій організму гостро постає проблема раціонального забезпечення організму поживними речовинами.

Операція, будучи потужним стресовим фактором викликає катаболічну реакцію, значно збільшуючи втрати білка й енергії в пацієнтів. Енергетичні витрати пацієнтів при планових хірургічних втручаннях зростають на 35 ккал/кг/добу, а у випадку радикальних операцій з приводу ПВТТ? на 40-50 ккал/кг/добу. Оперативне втручання, яке не відноситься до категорії «малих», збільшує добові втрати азоту на 25-55%, а середня втрата білка у пацієнта в абдомінальній хірургії становить 94 г./добу. Таке сполучення дефіциту і високих патологічних втрат пластичних, енергетичних і каталітичних ресурсів значно обтяжує післяопераційний період, провокуючи ускладнення та несприятливі наслідки. При порушенні харчування ускладнень у хірургії в 4-8 разів більше і летальність в 4-30 разів вища. Хворі з дефіцитом маси тіла більше 10% перебувають у стаціонарі в середньому 20 днів, в той час як хворі без порушень харчування - 12 днів. Застосування ранньої нутрітивної підтримки зменшує тривалість перебування в стаціонарі на 10-30%. Крім того, якщо нутрітивну підтримку розпочато до 3-х діб, то перебування в стаціонарі було на 2,1 доби менше, ніж у хворих, яких розпочали годувати пізніше 3-ї доби (Mullen J.L., Хорошилов І.Є.).

Під нашим спостереженням знаходилось 148 новонароджених (таблиця 11), які були прооперовані з приводу природжених вад травного тракту.

Післяопераційна летальність становила 10,81%. При аналізі летальності виявлено, що 11 дітей померло внаслідок множинних вад розвитку несумісних з життям, 3 дітей мали значну пологову черепно-мозкову травму, 2 дітей з малою масою тіла до 1 кілограма, внаслідок внутрішньоутробного інфікування та розвитку септичних ускладнень.

Однорідність хірургічної патології, типовість операційних втручань та видів анестезіологічного забезпечення, подібність методів передопераційної підготовки дозволило виділити дві групи дітей для порівняння клінічного перебігу та післяопераційних змін метаболізму.

Таблиця 11. Розподіл хворих за характером хірургічної патології

І група - 91 дитина, які отримували повноцінне парентеральне харчування, починаючи з I-ї післяопераційної доби, а з кінця I-ї - початку II-ї післяопераційної доби змішане парентеральне з ентеральним (суміш Alfare) харчування з поступовим переведенням на ентеральне харчування.

ІІ група - 57 дітей, які в комплексі інтенсивної терапії раннього післяопераційного періоду отримували повноцінне парентеральне харчування, починаючи з кінця I-ї післяопераційної доби. Застосування нутрітивної підтримки в комплексі інтенсивної терапії позитивно сприяло покращенню клінічного перебігу раннього післяопераційного періоду у новонароджених. Хоча у двох досліджуваних групах загальна динаміка маси тіла практично не відрізнялась: приріст маси тіла отриманий відповідно 55,6 і 55,3% у дітей обох груп, розмір його приблизно одинаковий - 5,81 ± 1,29 і 5,70 ± 1,20% маси тіла при народженні (М ± m; р>0,5). Але в першій групі дітей, яким нутрітивна підтримка проводилась за допомогою напівелементної суміші Alfare з першої.-другої післяопераційної доби через назогастральний чи назоєюнальний зонд цей приріст по часу був досягнутий на 40% швидше, час перебування дітей I-ї групи в хірургічному відділенні в 1,6 разів менший, ніж дітей II-ї групи. Термін перебування дітей в реанімаційному відділенні складав 7,90 ± 0,85 та 11,06 ± 1,19 діб (М ± m; р<0,05) відповідно у дітей I-ї та II-ї досліджуваних груп, тобто застосування раннього ентерального харчування на 40% скорочує термін лікування дітей в реанімаційному відділенні (таблиця 12).

Визначення показників системного (гуморального і клітинного) імунітету при різних методах ентерального харчування показало, що у новонароджених обох груп вміст сироваткових IgG i IgA знижений, вміст IgМ не відрізнявся від показників у здорових дітей даної вікової групи.

Таблиця 12. Характеристика клінічного перебігу раннього післяопераційного періоду

В динаміці хвороби у дітей першої групи концентрація сироваткового IgG достовірно підвищувалась, у дітей другої групи - достовірно не змінювалась. Характер ентерального харчування суттєво не впливав на вміст сироваткових IgA i IgM. Можливо це пов'язано з тим, що власний синтез цих імуноглобулінів починається пізніше і інтенсивність синтезу в значній мірі залежить від поступлення в організм дитини грудного молока в перші місяці життя. Щодо показників клітинного імунітету, то показники його суттєво змінювались під впливом ентерального харчування сумішшю Alfare. При першому дослідженні число Т-лімфоцитів у дітей обох груп було зниженим, що зумовлено, мабуть, основним захворюванням і несприятливим впливом антенатальних факторів, які були виявлені у всіх дітей з ПВТТ. При цьому зниження числа Т-лімфоцитів було переважно за рахунок Т-лімфоцитів-хелперів, що і призводило до значного зниження імунорегуляторного індексу. Враховуючи провідну роль Т-хелперів у синтезі імуноглобулінів, можна припустити, що порушення клітинного імунітету у дітей з ПВТТ було первинним, яке і сприяло гіпоімуноглобулінемії. В динаміці хвороби у дітей першої групи, яка отримувала суміш Alfare, суттєво покращились показники клітинного імунітету, свідченням чого було підвищення числа Т-лімфоцитів за рахунок субпопуляції лімфоцитів-хелперів та підвищення імунорегуляторного індексу. У дітей групи порівняння спостерігали тенденцію до підвищення Т-лімфоцитів, яка виявилась недостовірною.

Детоксикація. Аналізуючи огляд літератури і отримані результати в роботах багатьох авторів показано позитивні результати впливу ентеросорбентів на різні екзо- і ендогенні токсини. Метод сорбційної детоксикації в порівнянні з іншими методами детоксикації має ряд переваг: простота проведення, фізіологічність, високий кліренс токсичних метаболітів. Ентеросорбція в хірургічній практиці, особливо в хірургії дитячого віку, застосовується недостатньо, що і заставило нас звернутись до цієї теми. Одним з підходів до вивчення морфофункціональних функцій в патологічних умовах є моделювання їх в експерименті на тваринах. Аналіз експериментального матеріалу забезпечує в подальшому вирішення клінічних проблем.

Завданням було розробити та вивчити в експерименті новий метод сорбційної детоксикації - тотальну пролонговану перитонеосорбцію як метод санації черевної порожнини при експериментальному моделюванні абдомінальних гнійно-септичних ускладнень.

Нами було проведено три серії експерементальних дослідів на 56 безпородних собаках з середньою вагою 15 ± 3 кг чоловічої статі.

В першій серії дослідів визначалась оптимальна концентрація розчину ентеросгелю при промиванні черевної порожнини без моделювання експериментального перитоніту.

В другій серії дослідів перед нами була поставлена задача розробити та вивчити методику сорбційного промивання черевної порожнини. Модель перитоніту викликалась введенням 40% розчину аутокалу.

Всім собакам проводилось визначення об'єму перитонеального ексудату та його мікробіологічне дослідження, взятого до проведення перитонеосорбції та на 3-5-ту доби від першої операції.

З перитонеального ексудату через 24 години після моделювання перитоніту в основному в усіх тварин висіяна група факультативно-анаеробних збудників, серед яких найчастіше зустрічались Enterobakter spp., Klebsiella spp. 10⁵ КУО/мл, E.coli 10⁵ КУО/мл. Мікробіологічні дослідження ексудату свідчать, що через 24 години з часу моделювання перитоніту та проведення перитонеосорбції в 1-шу та 3-тю доби у собак в третій серії дослідів загальна концентрація аеробних та анаеробних мікроорганізмів у тварин контрольної групи (перитонеосорбція 5% розчином ентеросгелю - 1 л з експозицією до 10-15 хвилин) становила 7,68±0,55 КУО/мл та 12,76±0,78 КУО/мл відповідно і була вірогідно вищою при порівнянні з вказаними показниками в групі тварин, яким проводилась перитонеосорбція за модифікованою методикою - 6,87±0,32 КУО/мл (Р<0,05) та 8,63±0,67 КУО/мл. Після проведення інтраопераційних лаважів на 5 добу черевна порожнина санувалась, про що свідчило різке зниження концентрації S.epidermidis з 7,38±0,30 до 4,3±0,33 КУО/мл (Р<0,001), E. coli з 7,98±0,45 до 5,88±0,47 КУО/мл (Р<0,05); S.faecalis з 5,98±0,39 до 5,98±0,43 КУО/мл (Р<0,05); B. fragalis з 6,43±0,39 до 4,87±0,32 КУО/мл (Р<0,001); Peptococcus з 7,96±0,45 до 6,15±0,32 КУО/мл (Р<0,001); Peptostreptococcus з 6,87±0,41 до 4,58±0,37 КУО/мл (Р<0,05); Clostridium з 8,47±0,38 до 3,87±0,37 КУО/мл (Р<0,01). Середній об'єм перитонеальномго ексудату в першій групі тварин складав на 3 добу 165,40±15,45 мл (Р<0,001), і був значно вищий, ніж у тварин другої групи - 38,17± 10,48 мл (Р<0,001).

Думка про високу інформативність лейкоцитарного індексу інтоксикації в оцінці важкості ендотоксикозу в наших дослідженнях не знайшла достатнього підтвердження. В таблиці 13 показана динаміка лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) у двох груп тварин, яким були застосовані різні методики санації гнійних вогнищ: перша група тварин, яким проводилась традиційна санація гнійного вогнища в черевній порожнині та друга група тварин, яким проводилась перитонеосорбція 5% гелеподібним розчином ентеросгелю.

Таблиця 13. Динаміка ЛІІ в ранньому післяопераційному періоді

Як видно з таблиці 13, в обох групах тварин відмічається зростання ЛІІ в ранньому післяопераційному періоді, хоча в II групі його кількісне значення дещо менше. Наші дослідження підтверджують детоксикаційну ефективність інтраопераційного сорбційного лаважу при гнійній інфекції абдомінальної порожнини. Запропонований метод тотальної перитонеосорбції черевної порожнини є технічно простий у виконанні, економічний, не дає небажаних ускладнень. Отримані результати дають змогу рекомендувати даний метод інтраопераційної сорбційної детоксикації для впровадження в клінічну практику, як новий метод в лікуванні гнійно-септичних процесів.

Проведені нами експерименти на собаках свідчать про фізіологічність методу, нешкідливий вплив сорбенту на органи черевної порожнини, високий поглинаючий ефект розчину ентеросгелю на перитонеальний ексудат.

Метод ентеросорбції в комплексному лікуванні ПОГСУ.

Однорідність хірургічної патології, типовість операційних втручань та видів анестезіологічного забезпечення у 143 дітей, що знаходились під нашим спостереженням, в період з 2000 по 2004 роки дозволило виділити дві групи хворих для порівняння клінічного перебігу раннього післяопераційного періоду (таблиця 14).

І група - 71 дитина, яким інтенсивну терапію в післяопераційному періоді проводили по загальноприйнятих протоколах

II група - 72 дітей, яким в післяопераційному періоді проводили інтенсивну терапію по загальноприйнятих протоколах, застосовуючи з метою детоксикації ентеросорбцію.

Ентеросорбція нами проводилась 5% розчином ентеросгелю у віковому дозуванні, який вводився перорально та у вигляді кишкового зрошення. Добрий ефект від ентеросорбції спостерігався при проведенні її з І доби після операції, ніж з моменту відновлення моторики шлунково-кишкового тракту. Детоксикаційний ефект ентеросорбції підтверджений зниженням токсичності плазми крові за допомогою біологічних тестів, зниженням ЛІІ, середньомолекулярних поліпептидів в крові, нормалізацією показників калікраїн-кінінової системи. Виникнення ПОГСУ спостерігалось в обох групах з однаковою частотою, відповідно 49,65% та 50,35% випадків (p<0,05). Хоча, застосування ентеросорбції дозволило знизити частоту виникнення інфекції органа на 10,48%, інфекції в ділянці післяопераційної рани на 7,22%, розвитку сепсису з поліорганною дисфункцією на 4,32%. В середньому, у дітей, яким проводилась ентеросорбція, загоєння післяопераційної рани відбувалось значно швидше, ніж у дітей, яким дана методика не проводилась на 2,9 ± 0,3 дня раніше (p<0,05). Діти, яким проводили ентеросорбцію, виписувались зі стаціонару на 5,4±0,5, р<0,5 дні швидше, ніж діти, яким дана методика не проводилась.

Таблиця 14. Розподіл хворих в залежності від характеру ПОГСУ і застосування ентеросорбції

Під час застосування методу детоксикації у 72 дітей, а також при спостереженні цих дітей в ранньому післяопераційному періоді алергічних реакцій, токсичної дії ентеросгелю та інших побічних ефектів ми не відмічали.

Висновки

В науковій клініко-експериментальній роботі вирішена актуальна медико-соціальна проблема профілактики, діагностики та лікування післяопераційних інфекційних ускладнень у новонароджених та дітей раннього віку з природженими вадами травного тракту в результаті чого суттєво зменшилась кількість ускладнень та летальність пацієнтів.

1. У новонароджених та дітей раннього віку (655) з природженими вадами травного тракту в післяопераційному періоді гнійно-септичні ускладнення розвинулись у 239 (36,48%) дітей. Найчастіше серед всіх видів ПОГСУ спостерігалась інфекція органу (29,71%) спричинена виразково-некротичним ентероколітом, перитонітом, гангренозно-перфоративним дивертикулітом, кишковою непрохідністю з некрозом та розвитком сепсису.

2. Серед досліджуваних груп найвища частота розвитку ПОГСУ (48,95%). спостерігалась у групі новонароджених дітей. В даній віковій групі серед всіх видів ПОГСУ переважала інфекція органу (53%) спричинена в основному виразково-некротичним ентероколітом, гангренозно-перфоративним дивертикулітом, перитонітом, внутрішньоутробним інфікуванням.

3. У віковій групі дітей від одного місяця до року ПОГСУ відмічені у 27,62%. Інфекція в ділянці післяопераційної рани зустрічалась у 34,84%, інфекції кров'яного русла в 25,76%, сепсис з поліорганною дисфункцією у 22,73%.

4. У дітей віком від одного року до трьох років ПОГСУ (23,43%) найчастіше зареєстровані у вигляді інфекції кров'яного русла (33,93%) та ШВЛ-залежної пневмонії (19,64%).

5. При атрезії стравоходу серед всіх видів ПОГСУ переважала ШВЛ-залежна пневмонія (36,16%). Резервом зниження ПОГСУ та летальності (6,2-10,14%) вважаємо 100% антенатальну діагностику цієї вади, створення перинатальних центрів з реанімацією новонароджених та організація умов транспортування відповідно до потреб даної категорії хворих дітей, вибір оптимальної хірургічної тактики з врахуванням морфофункціональних особливостей, загального стану та наявністю супутньої патології (Waterston).

6. При аналізі післяопераційних інфекційних ускладнень у 96 (67,6%) дітей, оперованих з приводу природженої високої кишкової непрохідності інфекція органу виявлена у 44, ранові інфекції у 23, сепсис - 18. Найменш травматичні та найбільш ефективні методи операційного лікування є дуоденоєюноанастомоз на короткій петлі, дуодено-дуоденостомія, розділення ембріональних тяжів, висічення мембрани дванадцятипалої кишки, повернення кишківника у положення нормальної незакінченої ротації, анастомоз кінець-в-кінець, інвагінаційний тонко-товстокишковий анастомоз кінець-в-бік, накладання кишкових стом. Раннє виявлення вад розвитку кишківника дозволяє запобігти важким ускладненням. Застосування перелічених методів корекції дозволило знизити летальність в даній групі пацієнтів до 11,26%.

7. У немовлят, оперованих з приводу гастрошизісу відмічений високий відсоток розвитку ПОГСУ - 75,0%, зумовлених розвитком ШВЛ-залежної пневмонії у 27,78%, інфекції органу у 25%, сепсису з поліорганною дисфункцією у 19,44% дітей. Адекватне ведення хворих з гастрошизісом включає комплекс заходів в пологовому будинку, комфортне транспортування, передопераційну підготовку. Операцією вибору є первинна чи відтермінована пластика передньої черевної стінки з проведенням моніторингу внутрішньочеревного тиску. При високому ступені вісцеро-абдомінальної диспропорції ефективні етапні операції з використанням синтетичних матеріалів, що дозволило суттєво знизити післяопераційну летальність з 90% до 12,3%.

8. При лікуванні хвороби Гіршпрунга ПОГСУ відмічені у 45,8%, серед яких переважали інфекції кров'яного русла - 31,66% та інфекція в ділянці післяопераційної рани - 30%. Шляхом зниження ПОГСУ є виконання одним етапом радикальної операції за методикою Soave-Boley. У дітей з важким перебігом ХГ (перфорація кишки, ентероколіт, значна дилятація кишки, гіпотрофія, важка анемія) корекцію вади слід проводити двома етапами з виконанням колостомії на перехідну зону аґангліозу під час першого етапу та радикальної операції другим етапом. Оптимальною операцією при хворобі Гіршпрунга у дітей раннього віку та новонароджених ми вважаємо проведення корекції природженої вади за методикою Soave-Boley з накладанням первинного колоректального анастомозу в модифікації клініки НІІ ПАГ м. Київ.

9. З метою покращення ефективності лікування, зменшення важких післяопераційних інфекційних ускладнень, зниження летальності новонароджених та дітей раннього віку нами проведено 18 лапароскопічних втручань. Летальності і ПОГСУ не спостерігалось. Наявність необхідного обладнання, кваліфікованого медичного персоналу, а також здобування досвіду в лапароскопії новонароджених та грудних дітей є об'єктивною можливістю широкого впровадження малоінвазивних методів в практику неонатальної хірургії.

10. Застосування АБП та раціональної АБТ у новонароджених та дітей раннього віку дозволило знизити ПОГСУ з 71,5% до 48,7%, зменшити летальність на 15%, тривалість перебування в стаціонарі на 4±0,5 (р<0,5) доби. Для проведення емпіричної АБТ доцільним є призначення антибіотиків широкого спектру дії до моменту верифікації збудника. Подальше прицільне призначення раціональної АБТ - ванкоміцин, Цеф ІV (максипім Амін ІІІ (анікін), ФХ (цифран, занозин), карбопенеми, монобактами, а при розвитку сепсису з поліорганною дисфункцією - монотерапія Цеф ІV (максипім), імепенем.

11. Нутрітивна підтримка (парентеральне та ентеральне харчування) в ранньому післяопераційному періоді призводить до значного зменшення ознак інтоксикації, покращення загального стану дітей. Зокрема, терміни відновлення моторно-евакуаційної функції кишківника скорочуються до 2,3±0,32% (р<0,5), збільшується приріст маси тіла, розмір його приблизно однаковий - 5,81 ± 1,29 і 5,70 ± 1,20% (р>0,5) маси тіла при народженні, хоча достовірної відмінності у пацієнтів обох груп нами не виявлено. Застосування раннього ентерального харчування на 40% скорочує термін лікування дітей в реанімаційному відділенні - 7,90 ± 0,85 та 11,06 ± 1,19 діб (р<0,05) відповідно у дітей I-ї та II-ї досліджуваних груп. Впровадження раннього ентерального харчування в комплексі інтенсивної терапії в 1,6 раз (з 38,08±1,92 до 23,8±1,71, р<0,5) скоротило терміни перебування новонароджених у лікарні та є економічно вигіднішим, ніж парентеральне харчування.

12. Ентеросорбція, як метод детоксикації, призводить до значного покращення перебігу раннього післяопераційного періоду, зниження кількості післяопераційних інфекційних ускладнень. Виникнення ПОГСУ спостерігалось в обох групах з однаковою частотою, відповідно 49,65% та 50,34% випадків (p<0,5). Хоча, застосування ентеросорбції дозволило знизити частоту виникнення інфекції органу на 10,48%, інфекції в ділянці післяопераційної рани на 7,22%, розвиток сепсису з поліорганною дисфункцією на 4,32%. Тривалість важкого стану складала 4,9±1,3 дні (р<0,05), а у хворих, яким застосовувалась дана методика детоксикації - 4,3±0,5 дні (р<0,05).

13. Проведені експериментальні дослідження на 56 безпородних собаках свідчать про те, що застосування інтраопераційної сорбційної детоксикації, під час санації черевної порожнини є ефективним методом в лікуванні розлитих перитонітів. Найбільш оптимальним посередником при санації перитонеального ексудату під час оперативного втручання є застосування 5% розчину ентеросгелю з експозицією 5 - 10 хвилин. Використання 5% сорбенту на основі полівініл-піролідону, іммобілізованого антибіотиком та протеолітичними ферментами призводить до вагомого підвищення якості проведення механічного лаважу інфікованої черевної порожнини, зменшення інтоксикації та більш швидкому виведенню токсинів при розлитому перитоніті. Відмічалось зниження рівня середніх молекул до 0,286 ± 0,04 (0,348±0,12 до проведення лаважу), зменшення індексу лейкоцитарної інтоксикації з 4,27±0,17 до 2,43±0,7 та загальної протеолітичної активності. Експерементальні дослідження підтверджують детоксикаційну ефективність інтраопераційного сорбційного лаважу при гнійній інфекції абдомінальної порожнини.

14. Комплексна етіопатогенетична оцінка всіх ланок патологічного процесу, раціональний вибір хірургічного втручання, оптимізація напрямків етіологічної, патогенетичної та посиндромної терапії, оптимальна хірургічна техніка, ретельний гемостаз, якісний шовний матеріал та повноцінне післяопераційне лікування і догляд за пацієнтами, зокрема застосування патогенетично обгрунтованих режимів АБП, емпіричної та раціональної антибіотикотерапії, постійнодіючого контролю внутрішньолікарняної флори, визнаних методик асептики й антисептики, ранньої нутрітивної підтримки, ефективних методів детоксикації, дозволило попередити розвиток гнійно-септичних ускладнень і покращити результати лікування немовлят та дітей раннього віку з природженими вадами травного тракту.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Боровый Е.М., Бас В.М., Боровая О.Е. Инородные тела, оставленные после операций на органах брюшной полости // Клиническая хирургия. - 1975. - №6. - С. 74-77.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровый Е.М., Бас В.М., Борова О.Е. Кровотечение из пупочной вены круглой связки печени // Вестник хирургии им. И.И. Грекова. - 1976. - №6. - С. 113-114.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровый Е.М., Борова О.Е. Гепатаргия на почве врожденной кисты общего желчного протока // Педиатрия. - 1978. - №4. - С. 74-75.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровый Е.М., Бас В.М., Нестеренко Л.Н., Борова О.Е. Отдаленные результаты хирургического лечения осложненной язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки у детей и подростков // Клиническая хирургия. - 1978. - №6. - С. 70-71.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровый Е.М., Борова О.Е. Диагностика и лечение пилефлебита // Советская медицина. - 1979. - №3. - С. 114-115.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Е. Применение внутривенного питания в комплексе интенсивной терапии у детей, оперированных по поводу острых хирургических заболеваний органов брюшной полости // Клиническая хирургия. - 1981. - №6. - С. 30-33.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Е., Борова-Галай О.Е. Парентеральное питание детей после неотложных операций на органах брюшной полости // Клиническая хирургия. - 1988. - №6. - С. 24-27.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження та лікування дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровый Е.М., Сидорчук И.В., Семенчук К.П., Борова О.Е., Денищук В.Ф., Пархоменко С.М. Эффективность парентерального питания и энтерального питания в комплексном лечении послеоперационных свищей пищеварительного канала // Клиническая хирургия. - 1991. - №8. - С. 75-76.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Е.М., Денищук В.Ф., Сидорук І.В., Борова О.Є., Саковський А.М., Білоус П.С., Павлюк В.М., Галай О.О., Ридзак В.І. Деякі актуальні питання лікування нориць травного тракту // Тези доповідей ХVII з'їзду хірургів України. - Львів, 1994. - С. 160.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Гроховський В.Й., Ковальський Р.Я., Николайчук Б.Я., Борова О.Є. Подвійна гастростома з фундоплікацією по Ніссену // Реєстр медикобіологічних і науково-технічних нововведень / МОЗ України. - Київ, 1994. - Вип.3. - №77/3/4. - C.80-81.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Є.М., Денищук В.Ф., Саковський А.М., Семенюк Ю.С., Вовк С.В., Борова О.Є. Лікування ранніх та пізніх ускладнень ранової інфекції після втручання на органах черевної порожнини // Актуальні проблеми панкреатогепатобіліарної та судинної хірургії: Збірник робіт науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження академіка О.О. Шалімова. - К.: «Клінічна хірургія», 1998. - С. 16-17.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Е.М., Денищук В.Ф., Саковський А.М., Сидорук І.В., Семенюк Ю.С., Маслій Я.О., Маліков О.І., Борова О.Є., Вовк С.В. Лікування панкреонекрозу та його ускладнень в спеціалізованому центрі обласної лікарні // Актуальні проблеми панкреатогепатобіліарної та судинної хірургії: Збірник робіт науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження академіка О.О. Шалімова. - К.: «Клінічна хірургія», 1998. - С. 97-99.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Є.М., Борова О.Є. Хірургія магістральних позапечінкових жовчних шляхів (при деяких патологічних станах). - Т.: Укрмедкнига, 1998. - 53 с.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є. Парентеральне харчування дітей в невідкладній хірургії // Матеріали ХІХ з'їзду хірургів України. - Харків, 2000. - С. 237-238.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Є.М., Семенюк Ю.С., Денищук В.Ф., Борова О.Є., Борова-Галай О.Є., Денищук О.В. Хірургічне лікування кісти та нориці підшлункової залози // Клінічна хірургія. - 2003. - №1. - С. 40.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Микичак І.В., Децик М.В., Міщук В.Р., Ковальський Р.Я., Ленів О.М., Семенюк О.В., Ільїн А.С., Стасишин Р.О., Собко М.Б., Гижа Л.Ю., Гижа Б.І. Досвід лікування новонароджених з природженими вадами розвитку органів грудної клітки // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - V.9, Suplement №1. - С. 9-12.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Бурда О.Й., Борова О.Є., Стеник Р.В., Микичак І.В., Дворакевич А.О., Кузик А.С., Гижа Л.Ю., Захарусь М.Б., Гижа Б.І., Яндьо Р.Я., Богута Л.Ю., Попович Р.Я. Хірургічні ускладнення при природжених і набутих вадах передньої черевної стінки // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - V.9, Suplement №1. - С. 15-17.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Міщук В., Стеник Р., Борова О., Микичак І., Захарусь М. Тактика антибактеріальної терапії інфекційних ускладнень після хірургічних втручань у новонароджених // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - V. 9, Suplement №1. - С. 72-75.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Семків І.І., Стеник Р.В., Міщук В.Р., Опікан Н.М., Кузик А.С., Поліщук О.В., Захарусь М.Б. Актуальність антибіотикопрофілактики в клініці дитячої хірургії // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - Т.9, №4. - С. 19-22.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Микичак І.В., Опікан Н.М., Децик М.В., Кузик А.С., Захарусь М.Б., Підвербецька О.М. Сучасні аспекти лікування хірургічної інфекції у новонароджених та дітей раннього віку // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - Т. 9, №4. - С. 23-26.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Гроховський В.Й., Борова О.Є., Микичак І.В., Поцюрко А.Р., Гримак І.Я., Гижа Б.І., Гижа Л.Ю. Досвід лікування дітей з природженим гідронефрозом // Acta Medica Leopoliensia. - 2003. - Т.9, №4. - С. 38-39.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Чайковська Г.С., Бомк А.С., Волк І.С., Борова О.Є. Стан гомеостазу при сепсисі немовлят на фоні лікування біоенергетичними препаратами // Матеріали конгресу педіатрів України. - К., 2003. - С. 248-249.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є. Парентеральне харчування при невідкладних оперативних втручаннях на органах черевної порожнини у дітей. - Львів: Кварт, 2005. - 33 с.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Боровий Є.М., Борова О.Є., Борова-Галай О.Є. Спогади з практичної хірургії: Збірник наукових праць. - Львів: Кварт, 2005. - 83 с.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Захарусь М.Б., Наконечний А.Й., Киричук А.А. Використання розчину ентеросорбенту для санації черевної порожнини у дітей раннього віку з перитонітом // Клінічна хірургія. - 2006. - №11-12. - С. 8-9.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Захарусь М.Б. Перитоніт новонароджених та дітей раннього віку: найбільш часті причини виникнення // Клінічна хірургія. - 2006. - №11-12. - С. 8.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, хірургічної корекції патології, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Міщук В.Р. Діти першого року життя - група ризику виникнення післяопераційних гнійно-септичних ускладнень // Хірургія дитячого віку. - 2006. - Т.3, №1. - С. 19-24.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Борова О.Є., Наконечний А.Й., Лопадчак М.П., Гоменюк І.С., Осим Ф.М., Кульба С.В., Ковальський Р.Я., Ленів О.М. Наш досвід діагностики і лікування гострої деструктивної пневмонії у дітей // Матеріали V Українсько-Польської науково-практичної конференції присвяченої 100-річчю торакохірургії. - Львів-Вроцлав, 2006. - С. 180-183.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

29. Борова О.Є., Горбатюк О.М., Міщук В.Р. Нозокоміальні інфекції у відділеннях інтенсивної терапії // Современная педиатрия. - 2007. - №1. - С. 66.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

30. Борова О.Є., Горбатюк О.М., Міщук В.Р., Захарусь М.Б. Антибактеріальна терапія післяопераційних інфекційних ускладнень у новонароджених та дітей раннього віку // Вісник Вінницького національного університету. - 2007. - №11. - С. 30-32.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

31. Борова О.Є., Ковальський Р.Я., Ленів О.М., Гижа Л.Ю., Гижа Б.І., Цюпка Б.В., Кунта Н.П., Кузик А.С. Шляхи зниження летальності у дітей з атрезією стравоходу // Вісник Вінницького національного університету. - 2007. - №11. - С. 27-29.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

32. Borova O., Zakharus M., Dvorakevych A., Polishchuk O. Drug selection for antibacterial prophylaxis in the clinic of pediatric surgery // Eur. Surg. - 2007. - V.39, Supplement №25. - P.116.

Дисертантом зроблена добірка клінічного матеріалу, обробка і узагальнення результатів обстеження хворих дітей, сформульовані висновки та рекомендації.

Размещено на Allbest.ru