Обґрунтування заходів щодо зміцнення здоров’я дітей Харківської області у практичній діяльності лікаря загальної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ - СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

14.01.10 - педіатрія

ЄФІМЕНКО ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Пархоменко Людмила Костянтинівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри підліткової медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коренєв Микола Михайлович, ДУ „Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України”, директор інституту, завідувач відділення педіатрії;

доктор медичних наук, професор Крючко Тетяна Олександрівна ВДНЗУ „Українська медична стоматологічна академія” завідувач кафедри госпітальної педіатрії та дитячих інфекцій

Захист відбудеться „21” листопада 2007р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул.Корчагінців,58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичній академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців,58)

Автореферат розісланий „19” жовтня 2007р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

Кандидат медичних наук, доцент В.М.Савво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

дитячий сімейний медицина диспансеризація

Актуальність теми. Дисертаційну роботу присвячено медичній проблемі державної ваги - зміцненню стану здоров'я дітей в умовах практичної діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини. За умови реалізації державної політики щодо розвитку ПМСД на принципах сімейної медицини все більшої актуальності набуває необхідність дослідження стану здоров'я дітей та визначення заходів щодо його збереження, розробка науково обґрунтованих рекомендацій з питань забезпечення доступності і якості медичної допомоги дітям [О.О.Дудіна та співав., 2000; Р.О.Моісеєнко, 2003; М.М.Коренєв та співав., 2004].

У сучасних дослідженнях наводяться дані щодо погіршення стану здоров'я дітей. Зберігається негативна тенденція до захворюваності та поширеності хвороб у дітей, зростає їх інвалідність [Н.Г.Гойда, 2004].

Стан здоров'я дітей у сільській місцевості є гіршим, ніж у міській, оскільки медична допомога їм залишається малодоступною, має обмежені обсяги лікувальних і профілактичних заходів, що пов'язано з недостатньою укомплектованістю лікарями та їх недостатнім забезпеченням медичним обладнанням [В.Л.Весельський, 2000; В.Л.Весельський та співав., 2006].

Протягом останніх років в Харківській області сформована мережа закладів сімейної медицини. Однак, на сьогодні не визначеним є концептуальний підхід до надання медичної допомоги дітям в перехідний період, залишаються невідпрацьованими обсяги обстеження та лікування сімейним лікарем дітей при певних захворюваннях, невирішені варіанти співпраці сімейних лікарів та лікарів - педіатрів, не визначені найбільш адекватні моделі надання медичної допомоги дітям в різних типах закладів ЗПСМ [О.О.Дудіна та співав., 2000; В.М.Пономаренко та співав., 2004; А.Ф.Короп та співав., 2005; М.М.Коренєв та співав., 2006].

У наукових джерелах майже не висвітлено вітчизняний досвід сімейної практики з надання медичної допомоги дітям, а наукові дослідження з цього питання вкрай обмежені. В країнах західної Європи та в деяких країнах пострадянського простору впровадження сімейної медицини здійснюється в контексті загального обов'язкового медичного страхування.

Дана робота належить до перших базових досліджень у визначенні провідних питань динаміки стану здоров'я дітей за період впровадження сімейної медицини в різних типах закладів і факторів, які впливають на нього, ставлення населення і медичних працівників до інституту сімейної медицини, а також розробки заходів щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей в діяльності лікаря ЗПСМ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково - дослідної теми Харківської медичної академії післядипломної освіти „Наукове обґрунтування розвитку сімейної медицини і системи охорони здоров'я в регіоні (в адміністративній області)” № державної реєстрації 0103U004138 (2003 - 2005р.р.)

Мета дослідження: науково обґрунтувати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я дітей на основі вивчення стану їх здоров'я та факторів формування у них патології в діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини.

Задачі дослідження:

Проаналізувати вихідний стан здоров'я дітей Харківської області та його динаміку за період впровадження сімейної медицини (2001 - 2004 роки).

Вивчити стан здоров'я дитячого населення та його динаміку в різних типах закладів загальної практики - сімейної медицини (2001 - 2004 роки).

Показати динаміку доступності ПМСД дітям за період 2001 - 2004 років в залежності від типу закладів сімейної медицини.

Надати порівняльну оцінку динаміки рівня диспансеризації дітей, структури диспансерних звернень, своєчасності, повноти охоплення диспансеризацією та повного обсягу диспансерних звернень в різних типах закладів ЗПСМ.

Провести соціологічні дослідження серед медичних працівників і населення з метою вивчення їх задоволеності наданням медичної допомоги дітям в умовах сімейної медицини та визначення факторів, які впливають на це.

Розробити рекомендації з питань збереження та зміцнення здоров'я дітей в умовах діяльності лікаря ЗПСМ.

Об'єкт дослідження - стан здоров'я дітей та його динаміка в різних типах закладів ЗПСМ в умовах впровадження сімейної медицини.

Предмет дослідження - патологія дітей, що потребує надання кваліфікованої медичної допомоги та фактори її розвитку в різних типах закладів ЗПСМ.

Методи дослідження: викопіювання результатів медичних оглядів дітей лікарями ЗПСМ та лікарями-педіатрами; експертна оцінка основних показників стану здоров'я і захворюваності дітей; соціологічне дослідження, анкетування та інтерв'ювання у визначенні несприятливих медико-соціальних чинників формування здоров'я дітей в умовах впровадження сімейної медицини; аналітичний, медико - статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті проведених власних досліджень вперше наведені переваги та недоліки надання медичної допомоги дітям в умовах розвитку сімейної медицини.

Вперше досліджено динаміку стану здоров'я дітей Харківської області та факторів, що впливають на неї в різних типах закладів ЗПСМ.

Вперше проведена порівняльна характеристика доступності ПМСД та її якості в різних типах закладів сімейної медицини, доведено збільшення доступності ПМСД в закладах охорони здоров'я сільської місцевості (І та ІІ типи закладів).

Дана оцінка диспансеризації дітей як провідному методу діяльності сімейних лікарів у профілактиці захворювань за її основними показниками в залежності від типу закладів ЗПСМ. Вперше доведено, що ефективність диспансеризації достовірно вища у закладах охорони здоров'я сільської місцевості (І тип закладу).

На основі соціологічних досліджень, які проведені вперше, встановлено більшу задоволеність населення наданням медичної допомоги дітям в умовах сімейної медицини в закладах охорони здоров'я сільської місцевості (І та ІІ типи закладів).

Вперше доведено, що найбільш ефективна діяльність притаманна для закладів ЗПСМ сільської місцевості (І та ІІ типи закладів).

Вперше наведені недоліки впровадження сімейної медицини в умовах центральної районної лікарні та визначені фактори, які на це впливають.

Вперше доведено, що при існуючій на сьогодні нормативно - правовій базі оптимальним варіантом є впровадження сімейної медицини в сільській місцевості (І та ІІ типи закладів) з наглядом дитини сімейним лікарем від народження.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені найбільш інформативні показники стану здоров'я дітей Харківського регіону в умовах розвитку СМ на основі яких забезпечено моніторинг стану здоров'я дітей для прийняття цільових заходів щодо його покращення.

Визначено, що найбільш оптимальною моделлю надання допомоги дітям СЛ є вік від народження. Разом з тим, СЛ повинен мати змогу отримувати консультативну допомогу як з боку лікаря-педіатра, так і лікарів-спеціалістів, які досконало знають особливості дитячо-підліткового віку.

Встановлено, що впровадження СМ потребує розробки комплексної програми з внесенням змін до існуючої нормативно-правової бази з реорганізації усієї педіатричної служби як на амбулаторному, так і стаціонарному рівні.

Доведено, що з метою більш раннього виявлення хвороб, ефективної диспансеризації та реабілітації дітей необхідно визначити та закріпити між сімейним лікарем, лікарем-педіатром та лікарями-спеціалістами межі повноважень щодо профілактичної, лікувальної та диспансерної роботи.

Визначено, що для підвищення якості підготовки сімейних лікарів з педіатрії необхідно переглянути програми підготовки, перепідготовки та тематичного удосконалення сімейних лікарів, а також створити мережу тренінгових центрів для можливості відпрацювання сімейними лікарями практичних навичок.

Наукові розробки дисертації використовуються в навчальному процесі лабораторії сімейної медицини, кафедрі поліклінічної педіатрії, загальної практики-сімейної медицини та підліткової медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Матеріали дисертації протягом 2002 - 2006 років щорічно включалися до підсумкових колегій Головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

З урахуванням досліджуваних проблем в області розроблено та затверджено рішенням XVII сесій XXIII скликання Харківської обласної ради від 19 червня 2001р. програму „Про удосконалення медичної допомоги жителям сільської місцевості на принципах сімейної медицини на 2001 - 2003 роки” з наступним її продовженням у 2003 та у 2005 роках.

Видано методичні рекомендації „Схема обстеження хворих на паразитози за клінічними показниками у практиці сімейного лікаря”(2005 р.) та нововведення „Спосіб інтегральної оцінки ефективності надання медичної допомоги дітям в закладах загальної практики - сімейної медицини”(2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно провела патентно - інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, проводила основні види робіт дослідження на популяційному рівні: добір матеріалу, шифрування, формування банку даних, розробку програм дослідження та анкет соціологічного дослідження, статистичну і математичну обробку отриманого матеріалу; оформлення роботи, підготовку наукових даних до публікацій та до виступів на конференціях.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорені на I (Львів, 2001р.) та II (Харків, 2005р.) з'їздах сімейних лікарів України, XI Всесвітньому конгресі СФУЛТ (м.Полтава, 2006р.), чотирьох всеукраїнських конференціях з проблем сімейної медицини (Харків, 2002; Харків, 2003; Київ, 2005; Харків, 2006), III Конгресі педіатрів України (Київ, 2006), двох науково - практичних конференціях з проблем державного управління, обласній науково - практичні конференції (2007 р.), колегіях Головного управління охорони здоров'я (2004, 2005, 2006, 2007).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 15 наукових працях, з них 4 статті - у виданнях, що входять до списків ВАК України. Видано методичні рекомендації. Розроблено і оформлено 1 нововведення (№ 159/25/06 - Спосіб інтегральної оцінки ефективності надання медичної допомоги дітям в закладах загальної практики - сімейної медицини /Реєстр галузевих нововведень. Випуск 24 - 25. Київ. 2006. С.113).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційну роботу виконано на 208 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, восьми розділів (огляд літератури, викладення загальної методики і основних методів дослідження, шести розділів власних досліджень), обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку 298 використаних джерел (з них 248 кирилицею та 50 латиницею) та 10 додатків. Текст ілюстровано 28 таблицями та 26 рисунками, що складає 53 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження. Рішенням XVII сесій XXIII скликання Харківської обласної ради від 19 червня 2001 року було затверджено обласну Програму „Про удосконалення медичної допомоги жителям сільської місцевості на принципах сімейної медицини на 2001 - 2003 роки”, де визначено три типи закладів сімейної медицини: І тип - амбулаторії сімейної медицини, створені на базі фельдшерсько - акушерського пункту з населенням 1000 і більше чоловік; ІІ тип - амбулаторії сімейної медицини, перепрофільовані з сільських лікарських амбулаторій або дільничних лікарень; ІІІ тип - відділення (дільниці) загальної практики - сімейної медицини, створені у складі поліклінік центральних районних лікарень.

Дослідження проводилися у різних типах закладів СМ трьох районів Харківської області, які протягом 2001 - 2004 років надавали медичну допомогу населенню, в т.ч. дітям за принципом сімейної медицини.

Перший тип - це амбулаторія ЗПСМ МЖК „Інтернаціоналіст” Харківського району Харківської області. На даній території до створення амбулаторії ЗПСМ населення за місцем проживання мало змогу отримати лише долікарську допомогу. Після організації амбулаторій такого типу медична допомога в них сімейним лікарем надається дитині від народження.

Другий тип - амбулаторія сімейної медицини в с.Коробочкіно Чугуївського району Харківської області. В даному типі закладів до впровадження сімейної медицини працював лікар, як правило, терапевт за фахом, який не мав відповідних знань з питань педіатрії, медичного обладнання для діагностики найбільш поширених захворювань та відповідних нормативно закріплених повноважень. В амбулаторіях такого типу медична допомога дітям також надається від народження дитини.

Третій тип - дільниця ЗПСМ у складі відділення ЗПСМ Балаклійської ЦРЛ. У даному закладі медична допомога дітям надається сімейним лікарем з 10-ти річного віку.

У контрольну групу увійшли Роганська лікарська амбулаторія Харківського району, Малинівська лікарська амбулаторія Чугуївського району та дільниця лікаря - педіатра дитячої консультації Балаклійської ЦРЛ, де медична допомога дітям надавалася лікарем - педіатром.

Дані про стан здоров'я дітей були одержані з „Історій розвитку дитини” шляхом викопіювання, а також медико-статистичної звітності про захворювання дітей (ф.12). Дослідження базувалися на основі вивчення 3264 амбулаторних карт (ф.112) дітей у віці від 0 до 6 та від 7 до 14 років у визначених закладах, в т.ч.1041 з контрольної групи. Крім того у роботі використовувався аналіз форм державної статистичної звітності - ф.12 (8880 випадків хвороб); ф.63 (3264 дитини); ф.30 (481 дитина). Вивчення доступності ПМСД та диспансеризації дітей здійснено шляхом аналізу числа звернень дітей в заклади ЗПСМ різних типів, структури звернень, числа викликів додому та їх структури, а також інших показників діяльності закладів ЗПСМ (обсяги роботи сімейного лікаря, профілактична робота, диспансеризація та інші). З цією метою використано 3 джерела інформації: обліково - звітні медико - статистичні дані та матеріали моніторингу розвитку ПМСД на засадах сімейної медицини і діяльності закладів ЗПСМ в 2001 - 2004 роки в наведених вище 3 - х типах закладів. Оцінка медико - соціальних чинників ризику медичної допомоги здійснювалась за даними анонімного анкетування 976 респондентів з числа населення та медичних працівників.

Порівняльна оцінка основних показників стану здоров'я дітей в експериментальних закладах сімейної медицини проводилася з такими ж у дітей регіону (Харківська область) та України, як контрольної вибірки.

Визначення поширеності класів хвороб та нозологічних форм захворювань дітей, які обумовлювали потребу надання медичної допомоги сімейним лікарем та фахівцями, здійснювалося згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ - 10). Вірогідність різниць відносних показників встановлювалась за допомогою показників достовірності (Стьюдента, Фішера). Таким чином, аналізувалися основні показники стану здоров'я дітей (поширеності хвороб, захворюваності та їх структури) з урахуванням типу закладів сімейної медицини та динаміки спостереження.

Результати досліджень та їх обговорення. В результаті дослідження встановлено, що у 2001 році загальна поширеність захворювань дітей в Харківському регіоні була нижче, ніж по Україні на 11,1±0,06% - у дітей 0-6 років та на 4,2±0,02% - у дітей 7-14 років і складала 1581,4 проти 1779,0 на 1000 та 1568,4 проти 1636,4 на 1000 (відповідно у дітей 0-6 та 7-14 років).

За чотири роки впровадження сімейної медицини відмічалося зростання загальної поширеності захворювань у дітей 0 - 6 р. - на 27,8±0,08%; 7 - 14 р. - на 22,7±0,06%, що в 3,8 - 4,6 рази перевищує приріст захворювань по Україні.

Структура поширеності провідних класів хвороб майже не відрізнялася від такої по Україні, крім хвороб крові та кровотворних органів серед дітей молодшого віку - показник поширеності яких складав 44,9 на 1000 проти 87,6 на 1000 по Україні та хвороб ендокринної системи серед дітей 7 - 14 років, показник поширеності яких був у 4 рази менше, ніж по Україні і складав 29,8 на 1000 проти 120,8 на 1000.

У 2004 році у дітей 0-6 років поширеність хвороб крові та кровотворних органів в області зросла в 1,9 рази (з 44,9 до 86,1 на 1000) і даний клас хвороб почав реєструватися в числі провідної патології, як і у дітей України. Серед дітей 7-14 років у 1,5 рази частіше почали реєструватися хвороби нервової системи (85,2 проти 55,9 на 1000) та в 1,9 разів хвороби ендокринної системи (58,5 проти 29,8 на 1000), однак показник поширеності ними був у 2,1 рази менше, ніж у дітей України (122,9 на 1000) і тому вони продовжували реєструватися в числі рідкої, а не провідної патології, як у дітей України.

Накопичення хронічної патології, як і в 2001 р., реєструвалось у 2,1 рази частіше серед дітей шкільного віку, ніж дошкільного (31,7±1,8% проти 14,8±2,0% р<0,05) із її зростанням у дітей молодшого віку (з 12,2±0,07% до 14,8±2,0%) щодо більшості класів хвороб.

Загальна поширеність захворювань дітей 0-6р. в усіх типах досліджуваних закладів була менша у 1,1-2,8 разів відносно такої у Харківському регіоні, дітей 7-14 років менша в 2,7 рази у І типі закладу та в 1,2 рази більша у ІІ та ІІІ типах закладів.

Показники поширеності провідної патології у дітей в досліджуваних закладах мали певні особливості і не відповідали такій у дітей Харківської області. Найпоширеніша серед усіх класів хвороб патологія органів дихання в обох вікових групах мала значні коливання: у дітей 0-6 років від 310,0 та 798,0 на 1000 (ІІ та ІІІ типи закладів) до 837,5 на 1000 (І тип) при показнику в Харківської області 912,8 на 1000, у дітей 7-14 років - від 325,3 та 761,0 на 1000 (І та ІІІ типи) до 1265,1 на 1000 (ІІ тип) при показнику в Харківській області 728,2 на 1000.

Хвороби органів травлення реєструвались в 3-4 рази частіше у дітей в ІІІ типі закладів, ніж у Харківському регіоні (192,5 проти 58,3 на 1000 та 330,4 проти 168,1 на 1000 відповідно у дітей 0-6 р. та 7-14 р.), в той час, як у ІІ типі їх частота була вкрай низька (3,7 проти 58,3 на 1000 та 73,8 проти 168,1 на 1000 відповідно у дітей 0-6 та 7-14 рр.), а у І типі вони зовсім не реєструвалися у дітей 0 - 6 років та складали 6,0 на 1000 у дітей 7 - 14 років.

Поширеність хвороб ока і придаткового апарату була вища, ніж по Харківському регіону у дітей 7-14 р. у ІІ та ІІІ типах закладів в 1,7 разів (164,4 та 146,5 проти 93,8 на 1000) та у дітей 0-6 р. у ІІІ типі - в 1,2 рази (66,1 проти 55,5 на 1000), в той час як в інших досліджуваних ЛПЗ у дітей 0-6 років вона не реєструвалася зовсім.

Хвороби крові та кровотворних органів мали коливання за поширеністю у дітей 0-6 р. від 51,6 на 1000 (ІІІ тип) до 125,5 на 1000 (ІІ тип) і зовсім не реєструвалися у І типі при показнику по Харківському регіону 44,9 на 1000. У дітей 7-14 років їх частота відповідала 6,7 та 13,6 на 1000 (ІІ та ІІІ типи) та не реєструвалася у І типі при показнику 12,4 на 1000 в Харківському регіоні.

Захворювання кістково-м'язової системи, навпаки, в 5,5 разів частіше діагностувались у дітей 7-14 років, ніж дітей 0-6 років (5,2±0,5% проти 0,9±0,2%, р 0,05) з частотою у дітей 7-14 р. 18,1; 87,3 та 91,5 на 1000 (І, ІІ, ІІІ типи відповідно) при показнику 61,4 на 1000 по Харківському регіону. У дітей 0-6 років така патологія діагностувалась тільки у ІІІ типі закладу з частотою 15,2 на 1000, що відповідало показнику 17,0 на 1000 в Харківському регіоні.

У дітей 0-6 років поширеність хвороб сечостатевої системи складала відповідно 3,6; 12,5 до 61,7 на 1000 (ІІ, І та ІІІ типи) при показнику 50,1 на 1000 в Харківському регіоні. Серед дітей 7-14 років така патологія діагностувалась в 3 рази рідше, ніж у дітей 0-6 років, а їх частота відповідала 13,4; 24,1 та 20,6 на 1000 (ІІ, І та ІІІ типи відповідно) при показнику 42,3 на 1000 у Харківському регіоні.

За період спостереження зросла загальна поширеність захворювань дітей обох вікових груп майже у всіх досліджуваних закладах за виключенням І типу відносно дітей віком 0-6 р.(зниження на 20,1±1,5% з 887,5 до 709,1 на 1000). У ІІ та ІІІ типах поширеність захворювань дітей 0-6 р. стала більшою в 1,6 та 2,2 рази (з 557,2 до 1218,9 та з 1495,1 до 2425,3 на 1000 відповідно), а у дітей 7-14 р. - в 1,1-2,0 рази відповідно у І - ІІІ типах (з 566,3 до 1150,7; з 2006,7 до 3165,5 та з 1750,2 до 1777,5 на 1000).

Зростання поширеності захворювань обумовлено приростом різних класів хвороб із значними коливаннями в кожному типі закладів.

Так в І типі приріст захворювань у дітей віком 0-6 та 7-14 рр. був переважно обумовлений зростанням патології органів травлення (20,6±6,7% та 25,4±3,6% ), ока та придаткового апарату (13,7±7,0% та 10,8±3,8% ), нервової системи (10,3±7,1% та 21,1±4,6%), шкіри та підшкірної клітковини (24,1±6,5% та 2,3±1,2%), а також вуха і соскоподібного відростка у дітей 0-6 р. (17,1±5,1%) та органів дихання у дітей 7-14 р. (32,3± 2,0%). У ІІ типі - хворобами органів дихання (52,3±1,9% та 18,2±0,8%), інфекційними і паразитарними хворобами (12,0±3,3% та 18,0±3,0%), хворобами шкіри та підшкірної клітковини (5,4±1,8% та 13,2±4,4%), нервової системи (4,0±1,8% та 23,5±3,0%), органів травлення (3,9±1,7% та 6,5±2,4%), а також хворобами крові та кровотворних органів у дітей 0-6р. (12,6±2,2%) і хворобами кістково-м'язової системи у дітей 7-14р. (11,5± 2,7%). В ІІІ типі - хворобами органів травлення (11,7±1,8% та 18,0 ±2,0%), шкіри і підшкірної клітковини (12,8±2,5% та 32,7 ±4,5%), крові та кровотворних органів (4,4±1,7% та 10,9±3,0%), а також хворобами органів дихання (52,9±1,4%), вуха та соскоподібного відростка (9,7±2,5%) у дітей 0-6 р. та хворобами ендокринної системи (14,7±4,0%), нервової системи (23,4±4,1%) у дітей 7-14 р.

Зростання поширеності патології, її багатопрофільність і поєднаність у сполучення хвороб у дітей визначали подальше дослідження факторів, які вплинули на її формування в умовах розвитку сімейної медицини в Харківській області.

Таблиця 1

Динаміка кількості амбулаторних звернень в досліджуваних закладах

Тип закладу	Кількість амбулаторних звернень (на 1 дитину)	Кількість викликів додому (на 1 дитину)
	2001	2004	2001	2004
І тип	6,1	6,4	3,0	2,6
ІІ тип	9,7	11,4	7,2	5,0
ІІІ тип	2,9	4,9	0,7	1,4

За період спостереження кількість звернень дітей в заклади сімейної медицини, що опосередковано характеризує доступність ПМСД, зросла в усіх типах закладів відповідно на 4,7±0,6%, 14,9±0,5% та 40,8±1,9% і є найбільш оптимальною до рекомендованої (7,5 звернень на рік на дитину) у ІІ типі закладів(табл.1). Кількість викликів додому зменшилася у І та ІІ типах закладів з 3,0 до 2,6 та з 7,2 до 5,0 на одну дитину і обумовлена викликами з профілактичною метою (відповідно 78,8±1,5% та 69,2±1,0% переважно за рахунок дітей першого року життя); у ІІІ типі кількість викликів зросла з 0,7 до 1,4 і обумовлена викликами з приводу захворювань - 86,9±2,6%.

У І та ІІ типах закладів у порівнянні з контрольними відзначається більша питома вага дітей, що розпочали та закінчили лікування у СЛ (відповідно 85,6±2,2% та 74,1±2,4% проти 53,1±3,3% та 53,2±2,3%) та менша кількість направлених на консультацію до спеціаліста (25,0±2,7% та 24,6±2.3% проти 33,6±3,1% та 36,5±2.2%) (табл. 2). В усіх типах закладів СМ питома вага дітей, які повернулися для лікування після консультації лікаря - спеціаліста є меншою, ніж в контрольних закладах, що свідчить про певну недовіру лікарів-спеціалістів до діяльності сімейних лікарів та неврегульованість взаємовідносин між ними.

Рівень диспансеризації у 2004 році зріс у ІІ та ІІІ типах закладів сімейної медицини на 20± 4,2% та 67,4±5,7% відповідно, у І типі - зменшився на 13,9±4,2%.

Таблиця 2

Окремі показники діяльності сімейних лікарів в різних типах закладів сімейної медицини у порівнянні з контрольними закладами за 2004 рік (%)

Показник	І тип	Контроль ний заклад	ІІ тип	Контроль ний заклад	ІІІ тип	Контроль ний заклад
% дітей, що розпочали і закінчили лікування у сімейного лікаря	85,6±2,2*	53,1±3,3	74,1±2,4*	53,2±2,3	81,9±1,5*	78,8±0.8
Направлено на консультацію до спеціаліста %	25,0±2,7*	33,6±3.1	24,6±2,3*	36,5±2,2	18,1±1,5*	13,2±0,6
Закінчило лікування у спеціаліста (з числа направлених) %	67,1±2,9*	57,6±3,2	82,0±2,1*	18,1±1,8	77,9±1,7*	29,0±0,9

Примітка: * - Р < 0,05 по відношенню до контролю

У І та ІІІ типах закладів у порівнянні з 2001р. при зростанні питомої ваги усіх звернень дітей, що знаходилися на диспансерному обліку відповідно з 20,6±0,9% до 24,0±1,0% та з 25,6±1,2% до 68,9±0,8% зменшилася кількість звернень безпосередньо з приводу диспансеризації з 93,3±0,8% до 82,9±1,0% та з 88,9±0,8% до 52,3±1,1%. У ІІ типі закладів спостерігалося як зростання загальної кількості звернень диспансерних хворих з 10,4±1,5 до 17,4±1,3%, а безпосередньо з приводу диспансеризації з 77,2±0,9 до 81,9±0,8%.

Повнота охоплення диспансерним наглядом дітей в цілому в регіоні зросла з 23,4±0,1% до 28,2±0,1%. У закладах СМ зазначене зростання відбулося лише у І типі - на 35,6±5,8%. У ІІ та ІІІ типах закладів, навпаки, повнота охоплення знизилася на 3,7±2,0% та 2,0±1,7% відповідно. У І типі закладів спостерігається найбільш повне охоплення диспансерним наглядом майже за усіма класами захворювань, тоді як у ІІ типі закладів є нижчим у порівнянні із регіональним показником ще за трьома класами хвороб, а у ІІІ типі закладів - за шістьма класами (табл.3).

В усіх типах закладів ЗПСМ спостерігалося розширення структури диспансерних звернень: у І та ІІ типах закладів у віковій категорії від 1 до 6 років за рахунок не терапевтичної патології на 2,0±0,5 та 6,5±0,5% відповідно (з 10,4±0,6% до 12,4±0,5% (І тип) та 15,1±0,5% до 21,6±0,5% (ІІ тип)). У віковій категорії від 7 до 14 років розширення диспансерних звернень за рахунок не терапевтичної патології відбулося у І типі закладів на 7,7±0,4%, у ІІІ - на 9,8±0,4%, а у ІІ типі закладів за рахунок зростання диспансерних звернень із соматичною патологією на 6,3±0,5%.

Таблиця 3

Динаміка повноти охоплення диспансерним наглядом дітей в різних типах закладів ЗПСМ

Показник	І тип	ІІ тип	ІІІ тип	Регіональний показник
	2001/2004	2001/2004	2001/2004	2001/2004
Усі хвороби	1,8±4,2/37,4±4,1 ** *;**	28,0±3,1/24,3±2.5	18,3±0,8/16,3±0,7 ** **	23,4±0,1/28,2±0.1*
Інфекційні та паразитарні хв.	0/0 ** **	0/0 ** **	0,9±0,2/2,3±0,3 ** *;**	7,4±0,8/27,6±0,8 *
Новоутворення	0/0 ** **	0/0 ** **	14,6±0,7/84,8±0,7 ** *;**	68,9±1,7/54,4±1.6 *
Хв. крові та кровотворних органів	0/100,0 ** *;**	25,0±2,9/35,7±2,8 ** *;**	100,0/100,0 ** **	66,5±1,6/67,3±0.5
Хв.ендокринної системи	100,0/100,0 ** **	50,0±3,4/96,2±1.1 ** *;**	100,0/100,0 ** **	67,2±0,7/73,2±0.5 *
Розлади психіки	0/0 ** **	0/0 ** **	96,9±0,3/100,0 ** **	88,9±0,5/89,7±0,5
Хв. нервової системи	0/100,0 ** *;**	75,8±2,9/84,4±2.1 ** *;**	39,4±0,9/41,9±0,9 ** **	61,5±0,5/67,0±0,4 *
Хв. ока та придаткового апарату	0/25,0±3,6 ** *;**	81,6±2,6/87,1±2,0 ** **	30,0±0,9/48,0±1.0	48,9±0,6/45,9±0.5
Хв. вуха та соскоподібного відростка	0/0 ** **	25,0±2.9/0 ** *;**	7,3±0,5/6,2±0,5 **	7,7±1,0/12,1±1 *
Хв. системи кровообігу	0/100,0 ** *;**	38,1±3,3/92,9±1.5 ** *;**	100,0/100,0 ** **	73,9±0,5/76,4±0.4
Хв. органів дихання	0/10,3±4,7	13,4±2.3/11,7±1.9 **	4,7±0,4/4,6±0,4	5,3±0,2/7,5±-0,2
Хв. органів травлення	0/100,0 ** *;**	69,6±3.1/77,1±2,5 ** **	9,5±0,6/8,1±0,5 ** **	49,2±0.5/49,6±0,
Хв. шкіри та підшкірної клітковини	0/90,0±2,5*;**	0/0 **	11,6±0,6/10,7±0,6 **	9,8±0,6/19,2±0,7 *
Хв. кістково-м'язової системи	0/100,0 ** *;**	80,8±2,7/28,2±2.7 ** *;**	20,1±0,8/66,8±0,9 ** *	66,7±0,5 *
Хв. сечостатевої системи	20,0±3,3/100,0 ** *;**	20,0±2,7/20,0±2,4 ** **	24,6±0,9/38,0±0,9 ** *;**	47,3±0,8/48,6±0,7

Примітка. * - р<0,05 по відношенню до 2001р; ** - р <0,05 по відношенню до регіонального показника

Своєчасність диспансерних заходів зросла в усіх типах закладів ЗПСМ, проте лише в І типі закладів вона є вищою, ніж в контрольному закладі (табл.4). Найвища своєчасність охоплення диспансерними заходами в усіх типах закладів спостерігалася у дітей з хворобами органів дихання (від 100% у І та ІІ типах закладів до 94,1±0,7% у ІІІ), сечостатевої системи (І тип - 100%, ІІ тип - 88,9±1,7%) - найнижчі - з ендокринною патологією (І тип - 54,3±3,4%; ІІ тип - 63,4±3,3%, ІІІ тип - 55,4±1,4%).

Питома вага дітей, яким проведено повний обсяг диспансерних заходів зріс у І та ІІ типах закладів та знизився у ІІІ. У порівнянні з контрольними закладами більший обсяг диспансерних заходів проводився лише у І типі закладів (табл.4).

Таблиця 4

Своєчасність та повний обсяг проведення диспансерних заходів в різних типах закладів ЗПСМ (%)

Тип закладу	2001	2004	2004 контрольний заклад
Своєчасність
І тип	47,7±7,5*	98,5±1,5**	91,1±3,0
ІІ тип	84,3±4,3	88,4±3,4	89,1±4,0
ІІІ тип	91,0±2,3	56,7±6,0*;**	84,6±3,8
Повний обсяг Д заходів
І тип	36,4±7,2*	92,4±3,2*;**	76,4±4,5
ІІ тип	53,0±5,9*	68,5±4,9*	95,0±2,8
ІІІ тип	60,7±4,0	43,3±6,0*;**	60,4±5,1

Примітка: * - Р < 0,05 по відношенню до контрольного закладу; ** - Р < 0,05 по відношенню до 2001 року.

Соціологічні дослідження свідчать про більшу задоволеність населення сімейним лікарем у І та ІІ типах закладів: відповідно 90,5±2,7% та 89,7±2,2% при 63,5±3,3% у ІІІ типі. Визначена профілактична спрямованість у роботі СЛ. Майже третина опитаного населення (30,1±1,7%) відповіла, що звертаються постійно до СЛ за порадами з приводу профілактики захворювань (49,2±4,6%, 29,3±3,3%, 11,5±2,2% відповідно у трьох типах закладів), 58,8±1,8% - в разі необхідності, 9,6±1,1% не звертаються взагалі. У разі хвороби 51,0±1,8% звертається до СЛ (І тип - 70,7±4,2%, ІІ тип - 64,7±3,5%, ІІІ тип - 32,2±3,2%), 41,5 ± 1,8 до лікаря - педіатра, ще 7,5±0,9% до лікарів - спеціалістів.

Більшість респондентів (65,6±1,7%) відповіли, що СЛ не вистачає часу для якісного надання медичної допомоги, в той час як недостатній рівень знань лікарів зазначено лише у 9,5±1,1% відповідей. Серед опитаних медичних працівників 16,9±3,0% зазначили, що їм не вистачає знань з педіатрії, 25,0±3,4% - досвіду роботи з дітьми, 50,0±1,5% - невідповідність нормативній кількість прикріпленого населення. 37,5±3,8% медичних працівників зазначили, що в програмах навчання необхідно покращити теоретичну підготовку, ще 57,5±3,9% - відпрацювання практичних навичок.

Опитування населення щодо віку дитини, з якого вона може бути передана під нагляд СЛ встановило, що найбільша кількість прихильників передачі дитини від народження є у закладах охорони здоров'я сільської місцевості - 39,6±4,5% (І тип), 51,1±3,7% (ІІ тип), в той час як у ІІІ типі закладу лише 3,0±1,2%. Дещо по іншому на це питання відповіли медичні працівники: І тип - 36,4±6,4%; ІІ тип - 16,1±6,6%; ІІІ тип - 2,0±2,0%.

Для проведення порівняльної оцінки діяльності різних типів закладів сімейної медицини та стану здоров'я дітей в них була розроблена система бальної оцінки показників діяльності сімейного лікаря щодо надання допомоги дітям за результатами якої І тип закладу має найбільшу кількість балів - 156. Відкриття АСМ даного типу позитивно вплинуло на доступність ПМСД, диспансеризацію дітей даної місцевості, має позитивне відношення населення. Разом з тим, встановлено, що СЛ потребує консультативної допомоги як лікаря - педіатра, так і лікарів-спеціалістів, які досконало знають особливості дитячо-підліткового віку. У ІІ типі закладів кількість умовних балів - 101. Має місце позитивна динаміка доступності ПМСД, диспансеризації дітей, впровадження СМ має позитивні відгуки населення. Разом з тим, має місце недостатня підготовка СЛ, який має базову підготовку „терапія” з питань педіатрії. У ІІІ типі закладів найменша кількість балів - 76 - переважно за рахунок показників поширеності хвороб та захворюваності, їх структури, що пов'язано з доступністю спеціалізованої допомоги. Фактично впровадження СМ на рівні ЦРЛ не вплинуло на доступність ПМСД. Однак віковий склад населення на дільниці, її перевантаженість негативно вплинули на диспансерну роботу СЛ. У даному типі закладів населення найменше задоволено впровадженням сімейної медицини.

При порівнянні середньоарифметичних значень усіх розглянутих показників встановлено, що найвища ефективність функціонування була притаманна для закладів І типу (2,05±0,07), яка на 54,14% перевищувала таку у закладах ІІ типу (1,33±0,05; р<0,001) і на 105% ІІІ типу (1,00±0,04; р<0,001).

Ефективність функціонування закладів ІІ типу була достовірно вища на 33% (р<0,001) у порівнянні з закладами ІІІ типу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі щодо збереження і зміцнення здоров'я дітей в різних типах закладів сімейної медицини в період реформування ПМСД на принципах сімейної медицини в Харківській області.

У 2001 році поширеність захворювань у дітей Харківської області була меншою, ніж у дітей України на 11,1±0,06% - у віковій категорії 0-6 років та на 4,2±0,02% - у віковій категорії 7-14 років. За період впровадження сімейної медицини відбулося зростання загальної поширеності захворювань у дітей 0 - 6р. - на 27,8±0,08%; 7 - 14 р. - на 22,7±0,06%, що в 3,8 - 4,6 рази перевищує приріст захворювань по Україні. Структура поширеності хвороб у дітей Харківської області стала аналогічною Україні, крім хвороб ендокринної системи показник поширеності яких, незважаючи на зростання з 29,8 до 58,5 на 1000, залишався у 2,1 рази менше, ніж у дітей України (122,9 на 1000).

В умовах впровадження сімейної медицини в амбулаторії ЗПСМ МЖК „Інтернаціоналіст” Харківського району (І тип) мало місце зростання поширеності хвороб у дітей обох вікових груп за рахунок покращення виявлення та реєстрації хвороб органів травлення (20,6±6,7% та 25,4±3,6%), ока та придаткового апарату (13,7±7,0% та 10,8±3,8%), нервової системи (10,3±7,1% та 21,1±4,6%), шкіри та підшкірної клітковини (24,1±6,5% та 2,3±1,2%). Доступність ПМСД зросла і стала достовірно вища, ніж у ІІ типі на 158,5% та на 351,1%,ніж у ІІІ. Ефективність диспансеризації також вища, ніж у ІІ типі на 51,57% та на 70,92%, ніж у ІІІ типі. Разом з тим, у цьому типі закладу залишається низьким показник поширеності хвороб у дітей обох вікових груп.

В амбулаторії ЗПСМ с.Коробочкіно (ІІ тип) за цей період відбулося зростання загальної поширеності хвороб у дітей обох вікових груп переважно за рахунок хвороб органів дихання (53±1,9% та 18,2±0,8%), інфекційних і паразитарних хвороб (12,0±3,3 та 18,0±3,0%), шкіри та підшкірної клітковини (5,4±1,8% та 13,2±4,4%), нервової системи (4,0±1,8% та 23,5±3,0%), органів травлення (3,9±1,7% та 6,5±2,4%). Зросла доступність ПМСД, яка на 74,47% вища, ніж в закладі ІІІ типу. Ефективності диспансеризації характеризується підвищенням рівня диспансеризації з 173,7 до 217,0 на 1000, своєчасності диспансерних заходів - на 5,1±3,3%, повного обсягу диспансерних заходів - на 15,5±5,2%, розширенням структури диспансерних звернень на 6,5±0,5% за рахунок не терапевтичної патології серед дітей 0 - 6р. та на 6,3±0,5% серед дітей 7 - 14р. за рахунок соматичної патології.

У роботі сімейного лікаря відділення ЗПСМ Балаклійської ЦРЛ (ІІІ тип) суттєвих позитивних змін не встановлено. Виявлення та реєстрація поширеності хвороб у дітей залишилася майже без динаміки (1777,5 проти 1750,0 на 1000), в той час, як серед дітей, які були під наглядом педіатра (0-6р.) зросла на 38,3±0,3%. Зросла кількість звернень з 2,9 до 4,9 на дитину, однак зросла і кількість викликів додому з 0,7 до 1,4 на дитину. При зростанні рівня диспансеризації з 198,4 до 519,4 на 1000, питома вага звернень безпосередньо з приводу диспансерних оглядів зменшилась на 36,6±1,0%, повнота охоплення на 2,0±0,7%, своєчасність диспансерних заходів на 34,3±4,2%, повний обсяг диспансерних заходів на 17,4±5,0%.

Результати соціологічних досліджень довели, що задоволеність населення наданням допомоги дитині сімейним лікарем в закладах сімейної медицини І типу перевищувала таку в закладах ІІ типу на 34,56% та на 251,8% у закладах ІІІ типу. Одним з суттєвих факторів, які негативно впливали на роботу сімейного лікаря, респондентами визначено обмеженість часу (65,6±1,7%) та недостатність його знань (9,5±1,1%), медичними працівниками невідповідність нормативній кількість прикріпленого населення (50,0±1,5%), відсутність досвіду (25,0±3,4%) та знань з питань педіатрії (16,9±3,0%). 39,0±1,8% опитаних батьків дітей та 20,0±3,2% медичних працівників є прихильниками нагляду сімейним лікарем за дитиною від народження.

Узагальнені результати дослідження свідчать, що найвища ефективність функціонування притаманна для І типу закладу (156 умовних балів; 2,05±0,07), яка на 54,14% перевищувала таку у ІІ типі (101 бал; 1,33±0,05;) і на 105% у ІІІ (76 балів; 1,00±0,04).

За результатами дослідження встановлено, що найбільш оптимальним є впровадження сімейної медицини в сільській місцевості (І та ІІ типи закладів), а також надання медичної допомоги сімейним лікарем починаючи з народження дитини. Впровадження сімейної медицини на рівні центральної районної лікарні (ІІІ тип закладу) має бути комплексним, з внесенням змін до існуючої нормативно-правової бази з реорганізацією усієї педіатричної служби як на амбулаторному, так і стаціонарному рівні.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Необхідно продовжити впровадження сімейної медицини в сільській місцевості з урахуванням досвіду Харківської області в Україні в цілому.

Потребує розробки нормативно - правова база, яка регламентує діяльність сімейного лікаря, особливо з питань надання медико - санітарної допомоги дітям. Для підвищення якості підготовки сімейних лікарів з питань педіатрії підлягають перегляду програми підготовки, перепідготовки та тематичного удосконалення сімейних лікарів, а також створення мережі учбово - методичних і тренінгових центрів для можливого відпрацювання сімейними лікарями практичних навичок.

З метою більш раннього виявлення хвороб, ефективної диспансеризації та реабілітації дітей необхідно визначити та закріпити між сімейним лікарем, лікарем - педіатром та лікарями - спеціалістами межі повноважень щодо профілактичної, лікувальної та диспансерної роботи.

З метою мотивації сімейних лікарів у результатах роботи, спрямованої на збереження та зміцнення здоров'я дітей необхідно розробити та впровадити систему мотивації праці з відповідним фінансовим забезпеченням.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Єфіменко Т.П. Від педіатра до сімейного лікаря // Проблеми медичної освіти та науки. - 2006. - №1 - С. 74 - 77.

Єфіменко Т.П. Обсяги спеціалізованої медичної допомоги дітям у закладах сімейної медицини Харківської області // Сімейна медицина. - 2006. - №1. - С. 99 - 102.

Єфіменко Т.П.. Захворюваність дитячого населення Харківської області та деякі аспекти її динаміки в умовах реформування первинної медико - санітарної допомоги на засадах сімейної медицини // Медицина сьогодні і завтра. - 2006. - №2. - С. 123 - 126.

Єфіменко Т.П., Немірова О.А., Коломієць М. та ін. Динаміка стану здоров'я дітей Харківської області за часи реформування галузі на засадах сімейної медицини // Проблеми медичної освіти та науки. - 2007. - №2. - С. 15 - 19. Автором проведено збір матеріалу в цілому по області та в досліджуваних закладах, проаналізовано і вивчено структуру захворюваності та її динаміку за 2001 - 2004 роки.

Єфіменко Т.П., Волос Б.О. Регіональний досвід та перспективи реформування первинної медико - санітарної допомоги на засадах сімейної медицини // Матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участі „Формування та реалізація регіональної політики в галузі охорони здоров'я”. - Одеса, 2002. - С.186 - 193. Автором проведено збір матеріалу та досліджено розвиток сімейної медицини в Харківській області, підготовлено матеріали до друку.

Єфіменко Т.П., Бодня К.І. Роль семейного врача в диагностике и профилактике паразитарних болезней // Матер. наук.-практ. конф. „Актуальні питання стаціонарної допомоги інфекційним хворим”. - Х., 2002. - С. 18 - 21. Автором вивчено роль сімейного лікаря у діагностиці та лікуванні паразитарних захворювань, визначені основні проблеми у підготовці та перепідготовці сімейних лікарів з означених питань, підготовлені матеріали.

Єфіменко Т.П. Дільничні терапевти та педіатри про сімейну медицину // Актуальні питання реформування системи охорони здоров'я на сучасному етапі соціально - економічного розвитку суспільства: Тез. доп. міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2002. - С. 69.

Єфіменко Т.П. Перші результати діяльності амбулаторій сімейної медицини в Харківській області. // Сімейна медицини - досягнення та перспективи: Тез. доп. всеукр. наук.-практ. конф.- К., Х., 2002. - С. 23 - 24.

Єфіменко Т.П., Хвисюк О.М., Марченко В.Г. та ін. До напрямків та етапів подальшої реструктуризації первинної медико - санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в регіоні // Матер. ХІ Конгресу СФУЛТу - Полтава - Київ - Чикаго: Тез. доп., 2006. - С.91 - 92. Автор брала участь у визначенні обсягів спеціалізованої допомоги та диспансерної роботи, що може бути передана сімейному лікарю.

Єфіменко Т.П., Короп А.Ф. Доступність первинної медико - санітарної допомоги дітям в умовах реформування її на засадах сімейної медицини // Матер. конф. з міжнар. участю „Актуальні питання внутрішньої медицини в практиці сімейного лікаря”. - Х., 2006. - С. 43 - 44. Автором розроблена програма дослідження доступності ПМСД у дітей, проведено збір матеріалу, його узагальнення, матеріали підготовлено до друку.

Єфіменко Т.П., Короп А.Ф., Жук О.В. Спеціалізована медична допомога в закладах загальної практики - сімейної медицини // Актуальні питання внутрішньої медицини в практиці сімейного лікаря. Матер. конф. з міжнар. участю: Тез. доп. - Х., 2006. - С. 44. Автором розроблена програма дослідження, проведено збір матеріалу, його узагальнення та підготовка до друку.

Єфіменко Т.П., Сердюк О.І., Федченко Ю.Г. Сімейна медицина на Харківщині - від з'їзду до з'їзду // Матеріали ІІ з'їзду лікарів загальної (сімейної) практики України. - Х., 2005. - С. 76 - 78. Автором вивчено та проведено аналіз впровадження різних типів закладів сімейної медицини, підготовлено матеріали до друку.

Єфіменко Т.П., Хвисюк О.М., Хвисюк О.М. та ін. Наукове обґрунтування покращення доступності та якості первинної медико - санітарної допомоги на засадах сімейної медицини населенню Харківського регіону // Сімейна медицина. - 2006. - №4. - С.41 - 42. Автором проведені дослідження стану здоров'я дітей в різних типах закладів ЗПСМ, обґрунтовані оптимальні моделі організації медичної допомоги дітям в умовах сімейної медицини.

Єфіменко Т.П., Короп А.Ф. Порівняльна оцінка якості лікування дітей в різних типах закладів загальної практики - сімейної медицини // Сімейна медицина. - 2006. - №4. - С. 34. Автором розроблена програма для вивчення якості лікування дітей в залежності від типу закладу сімейної медицини, проведено збір та обробку матеріалу.

Єфіменко Т.П., Короп А.Ф. Лікувальні технології при захворюванні дітей на нейроциркуляторну дистонію в різних типах закладів загальної практики - сімейної медицини. // Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині. Матер. наук.-практ. конф.: Тез. доп. - Одеса, 2007. - С. 52. Автором вивчено відповідність лікування нейроциркуляторної дистонії в різних типах закладів ЗПСМ загальноприйнятим схемам лікування, проведено аналіз, підготовлено матеріали до друку.

АНОТАЦІЯ

Єфіменко Т.П. Обґрунтування заходів щодо зміцнення здоров'я дітей Харківської області у практичній діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10-педіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2007.

Одержані нові дані, що обумовлюють динаміку стану здоров'я дітей Харківської області за період впровадження сімейної медицини та фактори, які на нього впливають. Вивчено динаміку доступності первинної медико - санітарної допомоги дітям за період впровадження сімейної медицини. Досліджено диспансеризацію дітей в різних типах закладів сімейної медицини у порівнянні з контрольною групою. Вивчено відношення населення та медичних працівників до найбільш актуальних питань сімейної медицини.

Розроблені методичні рекомендації щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей в умовах діяльності лікаря ЗПСМ, а також нові підходи до підготовки та перепідготовки сімейних лікарів з питань педіатрії в учбово - методичному центрі ХМАПО.

Ключові слова: стан здоров'я, патологія, захворюваність, поширеність, доступність, диспансеризація, первинна медико - санітарна допомога, сімейна медицина.

АННОТАЦИЯ

Ефименко Т.П. Обоснование мероприятий по укреплению состояния здоровья детей Харьковской области в практической деятельности врача общей практики - семейной медицины. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10. - „Педиатрия”. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2007.

Диссертация посвящена медицинской проблеме государственного значения - укреплению состояния здоровья детей в условиях практической деятельности врача общей практики - семейной медицины.

По результатам деятельности трех типов учреждений (два сельской местности, один городской) семейной медицины Харьковской области исследовано состояние здоровья 3264 детей за период 2001 - 2004г., данные о 8880 случаев заболеваемости, изучено мнение 976 респондентов о внедрении семейной медицины и факторы, которые на это влияют.

Изучена динамика заболеваемости и распространенности болезней у детей Харьковской области за период 2001-2004 г.г., их структура, проведена сравнительная характеристика с аналогичными данными по Украине.

Дана оценка состояния здоровья детей в условиях внедрения семейной медицины в зависимости от типа учреждения семейной медицины. Получены новые данные, которые обуславливают динамику состояния здоровья детей Харьковской области за период внедрения семейной медицины в зависимости от типа учреждения общей практики - семейной медицины. Определены факторы, которые негативно влияют на развитие семейной медицины по каждому типу учреждений.

Изучена динамика доступности первичной медико-санитарной помощи за период внедрения семейной медицины в трех типах учреждений. Дана оценка увеличению доступности первичной медико -санитарной помощи на принципах семейной медицины в учреждениях семейной медицины сельской местности.

Изучена диспансеризации детей в разных типах учреждений общей практики - семейной медицины в динамике и в сравнении с учреждениями, где медицинская помощь детям оказывается врачом-педиатром. Дана оценка диспансерной работы врачей общей практики в зависимости от типа учреждения семейной медицины. Описаны факторы, которые затрудняют работу семейного врача по диспансеризации детей.

Определено отношение населения и медицинских работников к наиболее актуальным проблемам семейной медицины. Установлена большая удовлетворенность внедрением семейной медицины в учреждениях сельской местности. Выявлено и описано разное отношение населения и медицинских работников относительно возраста детей, переданных под наблюдение семейному врачу. На основании социологических исследований установлены факторы, негативно влияющие на деятельность семейного врача, выявлены устраняемые причины. Описана система бальной оценки деятельности семейных врачей по оказанию помощи детям в разных типах учреждений семейной медицины, разработанная для проведения сравнительного анализа. Представлены преимущества внедрения семейной медицины в лечебно - профилактических учреждениях сельской местности и недостатки на уровне центральных районных больниц. Доказана более высокая эффективность функционирования учреждений семейной медицины в сельской местности по сравнению с городской.

Разработаны рекомендации по сохранению и укреплению состояния здоровья детей, своевременного выявления определенных заболеваний и предупреждение их прогрессирования в деятельности врача общей практики - семейной медицины.

Ключевые слова: состояние здоровья, патология, заболеваемость, распространенность, доступность, диспансеризация, первичная медико-санитарная помощь, семейная медицина.

ANNOTATION

T.P. Yefimenko. Substantiation of measures for improving the health status of children in Kharkov region in the routine work of general practitioner / family doctor. A manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty - 14.01.10. Kharkov Medical Academy for Postgraduate Education, Kharkov, 2007.

The thesis considers a medical problem of state importance, namely improving the health status of children under treatment conditions provided by a physician who specializes in general practice and family medicine.

New data that define dynamics of health status of children in Kharkov region in the course of family medicine practice being introduced were obtained. Some factors that exercise negative influence of family medicine development were determined. The dynamics of availability of primary medico-sanitary aid in the course of family medicine introduction was studied. Investigation prophylactic medical examination of the institutions of general practice / family medicine of various types was performed. There was determined the attitude of people of large and medical staff to the most urgent problems of family medicine. There were worked out recommendations on methods of preserving and improving health status of children in the routine work of general practitioner / family doctor.

...