Вплив мінеральної води "Нафтуся" на неспецифічну резистентність організму при неопластичних процессах (експериментально-клінічне дослідження)

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

14.01.33 - Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук

Вплив мінеральної води нафтуся на неспецифічну резистентність організму при неопластичних процессах (експериментально-клінічне дослідження)

Ходак Олександра Леонтіївна

Одеса - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Івасівка Степан Васильович, Інститут

фізіології імені О.О. Богомольця НАН

України, завідувач відділу експериментальної бальнеології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Насібуллін Борис Абдуллайович,

Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний

науковий співробітник відділу фундаментальних та клініко-діагностичних досліджень;

доктор медичних наук, професор

Роздільська Ольга Миколаївна,

Харківська державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії та курортології.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет

ім. М. Горького МОЗ України, кафедра фізіотерапії та ЛФК, м. Донецьк

Захист відбудеться 25 червня 2007 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 41.608.01 при Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 24 травня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В посібниках з курортології вказується, що злоякісні новоутворення будь-якої локалізації є протипоказом для курортного і санаторного лікування (Здравницы профсоюзов СССР.- М.: Профиздат, 1973).

Стосовно хворих після радикального лікування злоякісних пухлин (хірургічного, променевого, комплексного) зазначається, що вони можуть скеровуватись тільки в місцеві санаторії для загальнозміцнюючого лікування при задовільному загальному стані організму.

Однак серед прибулих на санаторно-курортне лікування в Трускавець існує певна кількість людей після радикального лікування онкопатології. Цих людей можна поділити на дві групи: перша група - хворі ще знаходяться під наглядом онколога без рецидивів 5 років і більше, але мають супутні захворювання, лікування яких доцільно здійснювати в санаторно-курортних умовах; друга група - хворі проліковані недавно, але потребують комплексу відновлюючих заходів для компенсації порушених функцій окремих систем і органів, що виникають як в результаті розвитку пухлини, так і в звґязку з проведеним радикальним хірургічним, променевим чи хіміотерапевтичним лікуванням.

Серед онкохворих переважають люди старших вікових груп, які мають різноманітні супутні хронічні хвороби: сечокамґяну, хвороби сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, ендокринно-обмінні порушення, котрі є показами для санаторно-курортного лікування на курорті Трускавець.

Крім того, санаторно-курортне лікування даних груп хворих розцінюється хворим як доказ його виліковності, що є суттєвим з позиції онкологічної деонтології.

Відомо, що пухлинна хвороба є не місцевим процесом, а загальним захворюванням всього організму, яке протікає на фоні зниження як неспецифічної резистентності, так і імунологічної компетентності організму (В.Г Пинчук., 1981; В.А. Воронцов и др., 1984). З цих позицій стратегія лікування онкопатології полягає в ліквідації імунної депресії, підсиленні протипухлинної реакції організму шляхом специфічної імунізації і неспецифічної стимуляції різноманітними біологічними, хімічними і синтетичними стимуляторами (В.Г Пинчук., 1981).

Накопичилось багато експериментальних та клінічних даних про ксенобіотично-адаптогенну дію мінеральної води Нафтуся та вплив її на неспецифічну опірність організму (С.В. Ивасивка и др., 1990; И.Л. Попович и др., 1990, 1995; І.С. Флюнт, 2003). В зв'язку з цим виникла необхідність з'ясувати роль внутрішнього вживання мінеральної води Нафтуся, як адаптогенного фактору, який сприяє посиленню загальної неспецифічної резистентності, що в значній мірі зумовлює протипухлинний захист організму. Це припущення й лягло в основу проведення експериментально-клінічних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом теми Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України "Інтегральна кількісна оцінка загального стану здоров'я (віталітету) різних категорій осіб, котрі прибувають на курорт Трускавець, впливу на нього стандартного бальнеотерапевтичного комплексу та пошук методів підвищення ефективності бальнеотерапії, бальнеореабілітації і бальнеосанації" (№ ДР 0104U007397). Експериментально-клінічні дослідження, присвячені вивченню впливу мінеральної води Нафтуся на неспецифічну резистентність організму при неопластичних процесах, виконані безпосередньо здобувачем.

Мета роботи: вивчити вплив мінеральної води Нафтуся на показники неспецифічної резистентності у щурів з прищепленими пухлинами та у хворих після радикального лікування онкопатології для обгрунтування можливості санаторно-курортної реабілітації.

Для досягнення мети роботи необхідно було виконати наступні завдання:

дати порівняльну характеристику стану показників неспецифічної резистентності у щурів з пухлинами різного походження (карцинома Герена, саркома 45, лімфосаркома Пліса) та хворих після радикального лікування онкопатології;

дослідити вплив різних курсових навантажень мінеральною водою Нафтуся на показники неспецифічної опірності організму (фагоцитарну активність лейкоцитів, мікробне число, індекс перетравлення, лейкоцитарну формулу, реакцію бласттрансформації лімфоцитів, натуральні кілери) піддослідних щурів;

дослідити вплив мінеральної води на показники імунологічної реактивності людей, які в минулому були піддані радикальному лікуванню онкопатології (Т-лімфоцити, Та- лімфоцити , Т-хелпери, Т-супресори, В-лімфоцити, Ig G, Ig A, Ig M, ЦІК).

на основі отриманих даних сформулювати положення про можливість та доцільність використання мінеральної води Нафтуся в комплексі реабілітаційних заходів для хворих після радикальної онкотерапії в умовах курорту Трускавець.

Об'єкт дослідження: щурі з пухлинами різного походження (карцинома Герена, саркома 45, лімфосаркома Пліса); хворі після радикального лікування онкопатології. мінеральний вода резистентність організм

Предмет дослідження: вплив внутрішнього прийому мінеральної води Нафтуся на показники неспецифічної резистентності організму.

Методи дослідження: клінічні, фізіологічні, біохімічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна. Встановлено, що розвиток експериментальних пухлин різного походження (карцинома Герена, саркома 45, лімфосаркома Пліса) супроводжується розвитком імунної дисфункції (пригнічення реакції бласттрансформації лімфоцитів селезінки, пригнічення маси центральних і периферичних органів імуногенезу, змінами з боку білої крові), однаково вираженою при всіх типах пухлин. Доказано, що мінеральна вода Нафтуся сприяє значному гальмуванню росту привитих пухлин, що поєднується з активацією неспецифічного імунологічного захисту, і в значній мірі визначає протипухлинну опірність організму тварин.

В порівняльних дослідженнях впливу різних режимів застосування мінеральної води встановлено, що оптимальний ефект (гальмування пухлинного росту і зниження вираженості імунної дисфункції) досягається навантаженням мінеральною водою впродовж 21 дня до трансплантації пухлин і протягом 17 днів після їх прививки.

Протипухлинний ефект Нафтусі зумовлений її тривалим ритмічним надходженням в організм, що підтверджує провідну роль індукції детоксикаційних систем органічними речовинами-ксенобіотиками мінеральної води в розгортанні загальної адаптаційної реакції організму. Потужність секреторно-транспортної системи нирок віддзеркалює протипухлинну дію Нафтусі.

Показано, що призначення мінеральної води Нафтуся хворим після радикального лікування онкопатології сприяє підсиленню загальної неспецифічної резистентності, що у великій мірі визначає стан протипухлинного захисту організму.

Практичне значення. Отримані дані дають уявлення про можливість санаторного лікування на курорті Трускавець хворих після радикальної онкотерапії, дозволяють розробити науково обгрунтовані методики лікування таких хворих з супутньою гастроентерологічною та урологічною патологією на підставі отриманих даних про посилення загальної неспецифічної резистентності організму при внутрішньому прийомі мінеральної води Нафтуся. Розробка нових методик лікування хворих після радикальної онкотерапії забезпечить покращення якості життя, загального самопочуття, стимуляцію протипухлинної резистентності організму.

Декларація особистого внеску. Ідея та загальний напрямок роботи належить науковому керівнику д.м.н., проф. Івасівці С.В. Здобувачем самостійно відібрана і проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми, особисто проведені фізіологічні експерименти та клінічні спостереження, здіснена активна участь у імунологічних дослідженнях, проведена статистична обробка одержаних результатів та їх інтерпретація, сформульовані основні висновки роботи та підготовлені до друку публікації за матеріалами дисертації.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені та обговорені на науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми застосування мінеральних вод у медичній практиці" (Трускавець-Моршин, 2001); "Природні лікувальні ресурси (мінеральні води, лікувальні ропи та грязі) України - геологічний потенціал оздоровлення нації в сучасних економічних умовах (Одеса, 2002); ІІ конф. Асоціації учених м. Трускавця (Трускавець, 2002); "Курортні природнi ресурси та фiзичнi чинники в медичнiй реабiлiтацiї" (Слав'янськ, 2002); "Лiкувальнi фiзичнi чинники та здоров'я людини (Одеса, 2003); спільному засіданні відділу експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України та кафедри ФУЛІП Львівського державного університету ім. Д. Галицького (Трускавець, 2005). Апробацію роботи проведено на спільному засіданні відділу експериментальної бальнеології, групи клінічної бальнеології та фітотерапії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України та засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 7 статей в профільних наукових виданнях, 4 тез доповідей.

Об'єм і структура роботи. Дисертація викладена на 152 сторінках машинописного тексту. Ілюстрована 58 таблицями, 27 рисунками. Робота складається із вступу, досліджень, підсумків, висновків і списку літератури, в котрому приведено 209 джерел, з них 186 вітчизняних та 23 іноземних авторів.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження. Всі дослідження проведені на щурах лінії Вістар обох статей (160 щурів), масою тіла (м.т.) 200-220 г. Штами перевивних пухлин: карциноми Герена, лімфосаркоми Пліса і саркоми 45 отримані із Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Проведено три серії експериментів. В кожній серії досліджували вплив води Нафтуся на ріст одного із зазначених штамів перевивних пухлин. Всі пухлини (0,5 мл 10 %-ї суспензії) прищеплювали за стерильних умов підшкірно, з правого боку, між передньою і задньою лапками. У кожній серії, після 7-денного латентного періоду приживлення пухлини, тварин рандомізували на контрольну і дві дослідні групи, згідно розмірів пухлинних вузлів. Щурів контрольної групи утримували на стандартному раціоні віварія і вільному доступі до водопровідної води з автопоїлок, впродовж 10 днів. Щурів першої дослідної групи утримували за аналогічних умов, водночас щоденно примусово поїли водою Нафтуся при допомозі зонду, в дозі 1,5 % м.т. Щурі другої дослідної групи споживали Нафтусю довільно з автопоїлок, для підтримки водного балансу організму. Харчування щурів цієї групи аналогічне контрольній, проте водопровідна вода відсутня. У кожній серії експериментів третю дослідну групу складали щурі, котрих щоденно примусово поїли Нафтусею в дозі 1,5 % м.т., 21 день до прищеплення і 17 днів після. Інтактні щурі служили додатковим контролем у кожній серії експериментів.

Після завершення поїння у всіх щурів кожної із серій визначали вміст гемоглобіну, підраховували чисельність еритроцитів і лейкоцитів периферійної крові та оцінювали активність секреторного транспорту в нирках, згідно відносної (%) секреції фенолроту, використовуючи властивість барвника вибірково поглинати видиме світло довжиною 540-580 нм у лужному середовищі. Фенолрот (0,35 мг/кг) вводили щурам внутрішньоочеревинно, у формі 0,01 %-го розчину, зразу ж після перорального навантаження тварин водопровідною водою (2 % м.т.). Тривалість збору сечі - 1 год. Стандартні розчини фенолроту (5, 10 і 20 мг/л) готували із вихідного 0,01 %-го розчину, котрий вводили щурам. Проби сечі попередньо центрифугували при 3 000 об/хв, впродовж 5 хв. Стандартні розчини фенолроту і супернатант сечі змішували із 1N розчином NaOH у співвідношенні 1:5. Стійкість забарвлення контролювали спектрофотометрично, для чого через 10 хв для всіх стандартних розчинів і однієї із проб реєстрували суцільний спектр поглинання на спектрофотометрі Specord UV VIS (ФРН). Діапазон поглинання (540-580 нм) і максимум поглинання (560 нм) узгоджувалися з літературними даними. Оптичну щільність вимірювали фотоколориметрично, при зеленому світлофільтрі (540 нм).

В подальшому тварин декапітували. Кров забирали на 4 %-ий лимоннокислий натрій, центрифугували при 1500 об/хв впродовж 10 хв, для отримання фракції лейкоцитів. Реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) оцінювали стандартними методами. Визначали масу пухлини, а також масу тимуса, селезінки, наднирників (індикатори імуногенезу, адаптації, стресу).

Отримані результати опрацьовували статистично.

Клінічні дослідження. Обстежено 184 особи у віці від 21 до 67 років, з них мужчин - 38, жінок - 146. Хворих поділили на 7 груп згідно локалізації пухлинного процесу, а саме: І група - 20 хворих раком щитовидної залози, ІІ - 30 хворих раком органів травлення, ІІІ - 48 жінок з новотворами молочної залози, IV - 19 жінок хворих раком матки, V - 44 пацієнтів раком органів сечовидільної системи, VI - 8 хворих раком шкіри, VII- 15 хворих новотворами інших локалізацій. Матеріалом для дослідження була периферійна кров. Фактори неспецифічної резистентності та субпопуляції імунокомпетентних клітин досліджували до та після базисної терапії (Е.У. Пастер та співавт., 1989; Л.Є. Лаповець, Б.Д. Луцик, 2002, І.Л. Попович та ін., 2003).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дані. Отримані результати засвідчують, що мінеральна вода Нафтуся не лише не викликає прискорення темпу росту перевивних пухлин, але зумовлює чітку тенденцію до його гальмування (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив Нафтусі на ріст експериментальних пухлин у щурів

Примітка. Тут і в подальшому #, ##, ### - р < 0,05; 0,01; 0,001 стосовно контролю.

Максимальне гальмування росту карциноми Герена, саркоми 45 і лімфосаркоми Пліса забезпечується курсовим примусовим поїнням щурів Настусею в дозі 1,5 % м.т. (еквівалентна тій, що призначається людям), превентивно 21 день перед трансплантацією і 17 днів після. Розпочате через 7 днів після прищеплення 10-денне курсове поїння в тій же дозі забезпечує дещо нижчий гальмівний ефект для всіх перевивних пухлин, тоді як довільне споживання Нафтусі щурами-пухлиноносіями для підтримки водного балансу організму супроводжується незначним пригнічення пухлинного росту.

Таким чином, максимальний протипухлинний ефект Нафтусі зумовлений її тривалим ритмічним надходженням в організм, що підтверджує провідну роль індукції детоксикаційних систем її органічними речовинами-ксенобіотиками в розгортанні загальної адаптаційної реакції організму.

Встановлено, що потужність секреторно-транспортної системи нирок, оцінена згідно інтенсивності секреції фенолроту (табл. 2), віддзеркалює протипухлинну дію Нафтусі. Двохкратне підсилення виведення цього барвника стосовно інтактних тварин і в 1,6 рази щодо контролю зареєстроване у щурів із саркомою 45, котрих примусово поїли Нафтусею. Аналогічне поїння щурів з карциномою Герена забезпечує вірогідний приріст секреції фенолроту лише стосовно інтактних тварин. У контрольних і дослідних щурів з лімфосаркомою Пліса інтенсивність секреції фенолроту зросла вдвічі стосовно інтактних. Проте, у контрольній групі індукція секреторного транспорту в нирках зумовлена виключно ендогенними індукторами, зокрема продуктами розпаду пухлинної тканини, а в дослідних групах в якості індуктора підключаються гідрофільні органічні речовини води Нафтуся і їх роль полягає в пришвидшенні детоксикації організму від продуктів катаболізму, який превалює в організмі пухлиноносіїв. Останнє узгоджується зі змінами в системі червоної крові.

Суттєве зниження чисельності еритроцитів і вмісту гемоглобіну у всіх контрольних щурів, незалежно від природи пухлини, зумовлене загальною інтоксикацією організму.

Таблиця 2. Порівняльна оцінка впливу Нафтусі на детоксикаційну функцію нирок і червону кров

Примітка. Тут і в подальшому *, **, *** - р <0,05; 0,01; 0,001 стосовно інтактних.

Максимальна стимуляція Нафтусею детоксикаційних систем перед прищепленням досліджуваних пухлин забезпечує вірогідне збільшення чисельності червонокрівців в 1,2 р. у всіх пухлиноносіїв, незалежно від природи пухлини. 10-денне примусове поїння щурів Настусею через 7 днів після прищеплення пухлини запобігає розвитку еритропенії при карциномі Герена і лімфосаркомі Пліса. У щурів з саркомою 45 спостерігається тенденція до відновлення популяції червонокрівців, їх чисельність зросла в 1,2 р. стосовно контролю. Вільний доступ до автопоїлок з Нафтусею впродовж 10 днів після 7-денного лат-періоду є ефективним лише при лімфосаркомі Пліса.

Таблиця 3. Порівняльна оцінка впливу Нафтусі на білу кров, центральні і периферичні органи імунопоезу

Вміст гемоглобіну є вірогідно вищим стосовно контролю у всіх дослідних щурів із саркомою 45 і лімфосаркомою Пліса, незалежно від способу споживання Нафтусі. У всіх дослідних щурів із карциномою Герена вміст гемоглобіну ідентичний контрольній величині.

Відомо, що індукція цитохрому Р-450 у 12-палій кишці супроводжується активацією всмоктування харчового заліза, зв'язування з трансферином і засвоєння на синтез гемоглобіну. Гідрофобні органічні речовини Нафтусі є потенційними індукторами мікросомальних монооксигеназ ентероцитів. Разом з тим встановлено, що Нафтусі властива виражена трофічна дія на тонкий кишечник щурів, що включає гіперплазію і гіпертрофію ендокринних клітин дванадцятипалої кишки і їх збагачення аргірофільними гранулами.

Таким чином правомірно стверджувати, що активація синтезу гемоглобіну у дослідних щурів з перевивними пухлинами саркомою 45 і лімфосаркомою Пліса зумовлена місцевою адаптаційною реакцією, що включає активацію ентероцитів і кишечних ендокриноцитів органічними речовинами Нафтусі.

Разом з тим, ентероцити щурів з карциномою Герена є, мабуть, філогенетично чутливі до ендотоксинів цієї пухлини епітеліального походження, що гальмує дію Нафтусі.

Суттєвий лейкоцитоз щурів всіх контрольних груп (табл.3) є базовою захисною реакцією при пухлинному рості і зумовлений у щурів з карциномою Герена виключно зменшенням масової частки тимуса, у щурів з лімфосаркомою Пліса вірогідним збільшенням чисельності мієлокаріоцитів, а виснаження кісткового мозку і тимуса у щурів із саркомою 45 компенсується гіпертрофією селезінки, її масова частка зросла вдвічі.

Інакше кажучи, загальна інтоксикація організму при пухлинному рості спричинює суттєву дисгармонію мієлоїдної і лімфоїдної тканин в продукуванні імунокомпетентних клітин, що дозволяє перевивним пухлинам будь-якої природи “уникати” ефективного імунного нагляду.

Превентивне поїння щурів Нафтусею найкраще внормовує чисельність лейкоцитів після трансплантації їм пухлин.

Двократне збільшення чисельності лейкоцитів у щурів цієї групи із саркомою 45 зумовлене суттєвою активацією проліферативних процесів у кістковому мозку (чисельність мієлокаріоцитів вірогідно зросла в 1,3 р.) при збереженні масової частки тимуса і селезінки в межах норми. У щурів аналогічної групи із лімфосаркомою Пліса помірний лейкоцитоз супроводжується вірогідним приростом чисельності мієлокаріоцитів і масової частки тимуса, тоді як у щурів з карциномою Герена проліферативні процеси в тимусі пригнічені (масова частка зменшена в 1,8 р. щодо норми), однак простежується тенденція до збільшення чисельності мієлокаріоцитів і масової частки селезінки.

Таким чином, здатність Нафтусі стимулювати гемопоез при згаданому курсовому навантаженні запобігає його виснаженню при пухлинному рості.

10-денне примусове поїння всіх пухлиноносіїв Нафтусею, як і вільний доступ до автопоїлок з цією водою, розпочаті через 7 днів після інокуляції відповідних пухлин, дещо слабше ліквідують напруження у центральних і периферичних органах імуногенезу (табл.3), внаслідок чого чисельність лейкоцитів у відповідних дослідних групах така ж, як і у контрольних тварин, незалежно від типу пухлини.

Крім цього, застосування Нафтусі вірогідно відновлює здатність лімфоцитів до бласттрансформації (табл.4).

Таким чином, певне підвищення імунокомпетентності організму щурів-пухлиноносіїв є одним із механізмів гальмівної дії Нафтусі на неопластичний процес.

Таблиця 4. Вплив Нафтусі на бласттрансформацію лімфоцитів

Ступінь гіпертрофії наднирників залежить, перш за все, від природи перевивної пухлини (табл. 5). Нафтуся регулює їх ріст лише у щурів з лімфосаркомою Пліса.

Отримані дані переконливо засвідчують перевагу анаболічних процесів у щурів-пухлиноносіїв, котрих поїли Настусею, що правомірно розцінювати як суттєву перебудову клітинного метаболізму, внаслідок додаткового залучення енергії і пластичного матеріалу, завдяки запуску процесу індукції органічними речовинами-ксенобіотиками цієї води.

Таблиця 5. Вплив Нафтусі на масу наднирників

Враховуючи деякі розбіжності в характеристиках антитоксичної резистентності організму, його імунологічної компетентності і активності місцевих адаптаційних реакцій при різних типах пухлин, правомірно припустити, що Нафтуся підтримує оптимальне для кожного типу досліджуваних пухлин співвідношення нетрансформованої форми ксенобіотиків та кількісний і якісний склад їх метаболітів, чим забезпечує оптимальне поєднання детоксикаційного та імуномодулюючого ефекту, а отже, і суттєву протипухлинну дію.

Таким чином, протипухлинна дія води Нафтуся ґрунтується на здатності її органічних речовин-ксенобіотиків запускати загальну адаптаційну реакцію організму. Активність індивідуальних складових цієї реакції визначається природою перевивної пухлини.

Клініко-фізіологічні спостереження. На першому етапі аналізу отриманих результатів весь контингент ретроспективно розділено на 4 однорідні за всією сукупністю ознак групи, які прийнято називати кластерами.

У І кластер увійшли 29 пацієнтів (16%), у ІІ - 46 (25%), у ІІІ - 48 (26%) і у IV - 61 (33%). Всі кластери суттєво відрізняються між собою (віддалі Евкіда між їх центрами: 4,2ч9,0).

За критерієм з2 і F найсуттєвішу роль у розподілі контингенту на кластери відіграє рівень ЦІК (з2=0,71; F=151), далі йдуть відносні рівні популяції Т-лімфоцитів (з2=0,59; F=87), 0-лімфоцитів (з2=0,46; F=52), субпопуляцій Т-кіллерів (з2=0,42; F=44) і теофілінчутливих лімфоцитів (з2=0,33; F=30), абсолютний вміст останніх (з2=0,23; F=18), а також нульових (з2=0,20; F=15)і Т-кіллерів (з2=0,18; F=13), відносний вміст теофілінрезистентної субпопуляції Т-лімфоцитів (з2=0,13; F=9), бактерицидна здатність нейтрофілів (з2=0,12; F=8), відносний вміст В-лімфоцитів (з2=0,10; F=7), "активної" субпопуляції Т-лімфоцитів (з2=0,09; F=6), індекс кіллінгу нейтрофілів (з2=0,08; F=5,5), їх мікробне число (з2=0,06; F=3,9) і, нарешті, природна кіллерна активність (з2=0,05; F=3,0) та рівень реалізуючих її натуральних кіллерів (з2=0,04; F=2,6). Вклад у розподіл контингенту на кластери решти параметрів імунітету, а також показників загального аналізу крові, віку, статі, локалізації пухини - виявився несуттєвим (з2<0,04; F<2,6; р>0,05). Для дальшого аналізу відібрано 9 параметрів імунітету із найбільшими величинами з2 (0,71ч0,13), тобто головних кластероутворювальних параметрів.

Для кількісно-якісної оцінки імунодисфункції нами використано дві шкали (табл. 6). Перша з них створена на основі градацій, приведених в керівництвах по імунології (В.Г. Передерій і співавт., 1995; А.В. Караулов і співавт., 2002).

Таблиця 6. Кількісно-якісні шкали оцінки імунодисфункції за різними параметрами

В ній розглядається відношення величини індивідуального чи групового показника до нормальної. Друга шкала створена І.Л. Поповичем (2006) шляхом синтезу шкали Гаррінгтона та індекса t Лося-Сердюка. В даній шкалі конкретна величина імунного показника за спеціальною формулою, яка включає в себе нормальну величину та її варіабельність у здорових, перераховується у безрозмірний індекс t, який має 7 якісних градацій - від відсутності імунодисфункції до її дуже значної вираженості.

Таблиця 7. Порівняльна характеристика мажорних кластероутворювальних параметрів імунітету

Примітки: П - параметр імунітету;

з2 - доля міжкластерної дисперсії параметру у його загальній дисперсії;

CV - варіабільність параметра серед здорових осіб;

Х±m - середнє значення параметра та його стандартна похибка;

ID±m - індекс відносної девіації параметра (доля середньої норми) та його стандартна похибка;

t - індекс Лося-Сердюка стану параметра за шкалою Harrington

Виявлено, що характерними рисами імунного образу осіб І кластеру є гіперЦІКемія ІІ ступеня в поєднанні із дефіцитом І ст. відносного вмісту Т-лімфоцитів, їх теофілінчутливої і теофілінрезистентної субпопуляцій, а також субпопуляції Т-кіллерів; абсолютний вміст Т-кіллерів і теофілінчутливих Т-лімфоцитів знижений до рівня ІІ ст.; натомість рівень 0-лімфоцитів значно підвищений. Позаяк серед них знаходяться або незрілі лімфоцити, або такі, що вже втратили поверхневі рецептори внаслідок патогенних впливів, тобто функціонально неповноцінні, їх рівень зображено із так званим "від'ємним фізіологічним знаком". Натомість IV кластер характеризується протилежним відхиленням рівня ЦІК - зниженням до рівня ІІІ ст. Це поєднується із такими ж, як і в І кластері, відхиленнями рівнів решти імунних параметрів. Особи ІІІ кластеру характеризуються максимально вираженими відхиленнями від норми 0- і теофілінчутливих лімфоцитів та Т-кіллерів в поєднанні із легким дефіцитом ЦІК та Т-популяції в цілому. Нарешті, в ІІ кластері 5 параметрів знаходяться в межах норми, рівень ЦІК і абсолютний вміст Т-кіллерів знижені до І ст., а 0-лімфоцитів - підвищений до ІІ ст. Характеристика кластерів при використанні другої шкали в цілому подібна, за винятком ЦІК. Це пов'язано з тим, що вміст ЦІК дуже варіабельний навіть в нормі - від 10 до 110 од., що не враховано в першій шкалі. Видно, що відхилення найвідчутніші в ІІІ кластері і найменші - в ІІ, а І і IV найбільше відрізняються за ЦІК і відносним рівнем теофілінчутливих лімфоцитів.

При аналізі ефектів бальнеотерапії на головні імунні параметри констатовано (табл. 7), що у осіб І кластера наприкінці лікування різко підвищений рівень ЦІК знизився до норми, з-поміж 8 знижених імунних параметрів у 6 наступали сприятливі зміни, при цьому 3 нормалізувалися, і лише абсолютний вміст теофілінчутливих лімфоцитів і Т-кіллерів залишились без змін. В ІІ кластері 4 початково нормальних параметри знизились, але лише до нижньої межі норми, дефіцитність трьох параметрів поглибилась, знижений рівень ЦІК залишився без змін і лише початково нормальний рівень тофілінчутливих лімфоцитів знизився. В ІІІ кластері бальнеотерапія спричинила сприятливі зміни 7 параметрів, при цьому для 5 вони мають не лише кількісний, але й якісний характер. Початково нормальний рівень теофілінрезистентних лімфоцитів залишився без змін, а рівень ЦІК знизився до нижньої межі норми. Нарешті, у осіб IV кластера два значно відхилені параметри залишились без змін, як і ще два, близьких до нижньої межі норми. Разом з тим, суттєві сприятливі зміни виявлено для ЦІК, Т-кіллерів і теофілінчутливих лімфоцитів.

З метою об'єктивнішої загальної оцінки імунотропних ефектів обчислювали для кожного кластера інтегральні індекси імунодисфункції як середньогеометричне головних кластероутворювальних параметрів імунітету. Виявлено, що у осіб ІІІ кластера виразність імунодепресії зменшилась від нижньої межі ІІІб ст. до нижньої межі ІІб ст., тобто відбулось значне покращення. В І і IV кластерах відбулися менш відчутні сприятливі зміни відносно початкового рівня, при цьому кінцевий інтегральний індекс виявлено вищим в І кластері. Разом з тим, в ІІ кластері інтегральний імунотропний ефект несприятливий, проте слід відзначити, що кінцеві інтегральні індекси за двома шкалами виявились на рівні таких І кластера.

На наступному етапі було проаналізовано ефекти на окремі ланки імунітету шляхом обчислення інтегральних індексів імунодисфункції. Виявлено, що на 7 відносних параметрів Т-ланки бальнеотерапія чинить вельми сприятливий вплив у значно депресованих осіб ІІІ кластера і сприятливий - у середньо депресованих осіб І і IV кластерів, натомість легка депресія у ІІ кластері залишається без змін.

Сказане, в принципі, стосується і шести абсолютних параметрів Т-ланки, хіба що чіткіше видно несприятливий ефект у ІІ кластері.

Інтегральний стан кіллерної ланки оцінений за шістьма параметрами: відносним і абсолютним вмістом Т-кіллерів (CD8) і натуральних кіллерів (CD16), а також реалізованою останніми природною антитіланезалежною кіллерною активністю і антитілазалежною цитотоксичністю, реалізованою К-кіллерами. При застосування першої шкали стан кіллерної ланки оцінено як приблизно одинаково виражена депресія ІІ ступеня, натомість за іншою шкалою, яка враховує варіабельність параметрів, депресія ІІб ст. констатована лише в ІІІ кластері, тоді як у решти має місце депресія Іб ст. Попри неоднозначність оцінок початкового стану ефекти бальнеотерапії принципово збігаються за обидвома шкалами. Значне покращення наступає в ІІІ кластері, покращення - в І і IV кластерах, відсутність змін - в ІІ кластері.

Стан В-ланки, оцінений за 6 параметрами - рівнем В-лімфоцитів, імуноглобулінів G,A,M та ЦІК - виявився приблизно одинаково нормальним за індексом Т і суттєво не змінювався під впливом лікування. При оцінці за процентним відхиленням від норми стан В-ланки цілком нормальний в ІІ і ІІІ кластерах, на верхній межі норми - в І і на нижній межі - в IV кластері. Під впливом бальнеотерапії ці мінімальні девіації цілком нівелюються.

Стан фагоцитарної ланки оцінено за 9 параметрами: активністю лізоциму, активністю, інтенсивністю і завершеністю фагоцитозу нейтрофілів та їх бактерицидною здатністю. За першою шкалою у осіб трьох кластерів констатовано пограничний дефіцит, тоді як в ІІ кластері - нижня межа норми. За другою шкалою - дуже слабкий дефіцит (Іа ст.) у всіх кластерах. Бальнеотерапія спричиняє незначні, але сприятливі зміни у випадках пограничних станів і неефективна стосовно початково нормального стану у осіб ІІ кластера.

Найвідчутніший сприятливий імунотропний ефект бальнеотерапія чинить на осіб ІІІ кластера із початково найглибшою імунодепресією. У осіб І і IV кластерів із менш вираженим імунодефіцитом ефект теж сприятливий, але й менш відчутний відносно початкового стану. Натомість мінімально відхилені чи нормальні параметри імунного статусу у осіб ІІ кластера не змінюються чи навіть дещо погіршуються.

З метою уможливлення кількісної оцінки клінічних синдромів і співставлення їх з імунними нами використано цю ж 7-розрядну шкалу Гаррінгтона, за якою відсутність проявів синдрому оцінюється нулем, дуже слабка вираженість - індексом 0,1; слабка - 0,285; середня 0,5; більша за середню - 0,715; значна - 0,9 і дуже значна - одиницею. Виявилось, що песимальний клінічний стан має місце у осіб ІІІ кластера, проміжний - І і IV кластерів та найлегший - в ІІ кластері. Внаслідок лікування клінічний стан суттєво поліпшився в осіб трьох кластерів, натомість в ІІ - залишився без змін.

При кореляційному аналізі виявлено тісний обернений зв'язок між інтегральним індексом Т головних імунних параметрів та виразністю синдрому хронічної втоми (r=-0,97), больового синдрому (r=-0,93) і диспепсичного синдрому (r=-0,97),.

З метою співставлення та унаочнення імунотропних і клінічних ефектів бальнеотерапії було обчислено інтегральні індекси Т імунного та клінічного статусів, при цьому клінічні індекси були трансформовані у доповнювальні, так що вони відображують не рівень патології, а рівень здоров'я, точніше валідності. Як бачимо, у осіб ІІІ кластера середньо виражений імунодефіцит, асоційований із аналогічним клінічним станом, під впливом бальнеотерапії значно поліпшується, до рівня слабовираженого. Сприятливі зміни наступають у осіб І і IV кластерів, проте вони не такі разючі внаслідок вищого початкового рівня. Разом з тим, зміни імунного статусу мають якісний характер - індекс Т переміщується від ІІа до Іб ступеня. Натомість початково слабко виражений імунодефіцит у осіб ІІ кластера непідлеглий імунотерапії.

Виникає логічне запитання: чи можна спрогнозувати імунотропний ефект бальнеотерапії? Адже, судячи із викладеного, особам ІІ кластера вона, принаймі, не показана чи потребує додаткового застосування сильніших імунотропних засобів. Вирішення цього завдання зводиться до апріорної класифікації конкретного пацієнта, тобто віднесення його до того чи іншого кластера із вже відомими нам ефектами. Поставлене завдання вирішено шляхом ретроспективного дискримінантного аналізу початкових параметрів спостережуваного контингенту осіб. Програмою відібрано 13 параметрів, які в сукупності визначають приналежність особи до того чи іншого кластера. Судячи за критерієм Л, найбільшою розділяючою, а отже і прогностичною інформацією володіє рівень ЦІК (Л=0,28; F=154), далі слідують, значно поступаючись першому, інші параметри імунітету: CD3-лімфоцити (Л=0,116; F=116), 0-лімфоцити (Л=0,099; F=76), бактерицидна здатність нейтрофілів (Л=0,093; F=57), CD8-лімфоцити (Л=0,088; F=46), Еа-РУЛ (Л=0,085; F=38), IgG (Л=0,082; F=33), лізоцим (Л=0,079; F=29), антитілазалежна цитотоксичність (Л=0,074; F=24), фагоцитарний індекс (Л=0,071; F=22), природна кіллерна активність (Л=0,069; F=20), IgM (Л=0,068; F=19).

Перелічені параметри, будучи включені у чотири (за числом кластерів) класифікуючі функції, дозволяють віднести пацієнта до І кластера з точністю 93%, ІІ - 98%, ІІІ - 92% і IV -97%. В цілому точність класифікації, а отже і прогнозу складає 95%. Розмежування кластерів за сукупністю 13 дискримінуючих параметрів кількісно характеризується віддалями Магаланобіса, яка складає між І і IV - 5,1 (F=36; p<10-6); І і ІІ - 4,6 (F=26; p<10-6); ІІ і ІІІ - 4,0 (F=27; p<10-6); І і ІІІ - 3,7 (F=17; p<10-6); ІІ і IV - 2,9 (F=16; p<10-6); ІІІ і IV - 2,7 (F=14; p<10-6).

Позаяк перші два радикали містять 95% розділяючої інформації (І - 57%; ІІ - 38%), можна обмежитись ними для візуалізації на їх площині всіх 184 осіб чотирьох кластерів. Видно чітке просторове розмежування членів кластерів.

Таким чином, експериментально-клінічне дослідження впливу мінеральної води Нафтуся на неспецифічну резистентність при неопластичних процесах виявило її позитивну дію на загальну опірність організму, в тому числі і протипухлинну резистентність.

ВИСНОВКИ

В дисертації вирішено важливе наукове завдання - з'ясовано фізіологічні механізми підвищення неспецифічної резистентності організму під впливом мінеральної води Нафтуся у щурів з прищепленими пухлинами та у хворих після радикального лікування онкопатології.

Мінеральна вода Нафтуся в експерименті викликає помірне гальмування росту перевивних пухлин. Максимальне гальмування забезпечується курсовим примусовим напоюванням щурів Нафтусею в дозі 1,5% м.т. (еквівалентна тій, що призначається людям) превентивно 21 день перед трансплантацією і впродовж всього досліду.

Протипухлинний ефект мінеральної води Нафтуся в експерименті зумовлений її тривалим ритмічним надходженням в організм, що підтверджує провідну роль індукції детоксикаційних систем органічними речовинами-ксенобіотиками мінеральної води в розгортанні загальної адаптаційної реакції організму. Потужність секреторно-транспортної системи нирок віддзеркалює протипухлинну дію мінеральної води Нафтуся.

Пацієнти, котрі прибувають на курорт Трускавець після радикального лікування онкологічних захворювань, характеризуються різновираженими і різноскерованими відхиленнями від норми параметрів імунного статусу, розмаїття яких може бути зведене до чотирьох однорідних груп-кластерів.

Виявлено 16 параметрів імунітету, які суттєво (з2 =0,71ч0...