Патогенетичні особливості розвитку імунних, метаболічних та мікроциркуляторних порушень в дітей, хворих на пневмонію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Луганський державний медичний університет

УДК 616.24-002-053.2-022.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Патогенетичні особливості розвитку імунних, метаболічних та мікроциркуляторних порушень в дітей, хворих на пневмонію

14.03.04 - патологічна фізіологія

Гайдаш Ірина Анатоліївна

Луганськ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Флегонтова Вероніка Валентинівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри патофізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології

доктор біологічних наук, професор Яковенко Борис Володимирович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка МОН України, професор кафедри хімії

Захист відбудеться “28” вересня 2007 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.600.02 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

Автореферат розісланий “02” липня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент В.М. Шанько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання органів дихання широко розповсюджені серед дитячого населення та мають велику питому вагу в структурі загальної захворюваності. Достатньо частою формою поразки органів дихання у дітей є пневмонії (Самсыгина Г.А., Дудина Т.А., 2002; Антипкін Ю.Г., Гурецька А.О., 2005; Gie R.P., Enarson P.M., 2006). Істинна розповсюдженість пневмонії серед дитячого населення України невідома. Але, згідно до експертної оцінки, вважають, що захворюваність на гостру пневмонію складає від 4 до 20 випадків на 1000 дітей у віці від 1 місяця до 15 років (Волосовець О.П., Кривопустов С.П., 2002). Серед факторів ризику, які сприяють виникненню пневмоній, провідну роль грають вторинні імунодефіцитні стани (Stelmach I. et al., 2005). Схильність до різних запальних поразок бронхолегеневої системи, особливості їх клінічного перебігу багато в чому пов'язані зі станом імунної реактивності організму (Шевченко С.С. та співавт., 2001). Дефіцит Т-системи імунітету, дисбаланс в системі імунорегулюючих клітин, зниження функціональної активності лімфоцитів, неадекватна відповідь гуморальної ланки імунітету приводять до затяжного перебігу захворювання, тим більше, що ряд лікарських препаратів протизапальної дії та антибіотики здатні пригнічувати імунну відповідь і сприяють розвитку в хворих вторинного імунодефіциту (Hou A.C. et al., 2003). Оскільки функціональна активність лімфоїдних клітин залежить від рівня їх метаболізму і, насамперед, від енергетичного забезпечення, а окислювальний стрес при пневмонії пов'язаний з процесами енергетичного обміну, є доцільним вивчення в крові дітей рівня аденілових нуклеотидів - фосфатів аденозину (АТФ, АДФ, АМФ) як відображення біоенергетичної реактивності організму в цілому.

В останні роки найбільший інтерес дослідників привертає вивчення ролі цитокінів - інтерлейкіну-1 (ІЛ-1), ІЛ-2, фактора некрозу пухлини (ФНП) та інших при пневмонії (Одинец Ю.В., Амирханова Н.Х., 2004). У той же час, відомо, що ступінь участі Т1- та T2-хелперів в патогенезі вірусних та бактеріальних інфекцій різний. Функціональне настроювання цих імуноцитів здійснюється сигналами, що виділяються взаємодіючими в процесі імунної відповіді клітинами. Для багатьох з них доведено, що їх дія на клітини опосередкована системою циклічного аденозину монофосфату - цАМФ і циклічного гуанозину монофосфату - цГМФ (Фёдоров Н.А. та співавт., 1990).

Останнім часом у патогенезі пневмоній немаловажну роль відводять мембранодеструктивним процесам, до числа яких належить перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ). Вплив токсичного та інфекційного факторів, гіпоксії створює умови для посилення ПОЛ у мембранах, активації ендогенних фосфоліпаз і пригнічення активності ферментів антиокислювального захисту (АОЗ) - каталази та супероксиддисмутази (СОД) (Козина С.Ю. та співавт., 2007). Це призводить до накопичення в тканинах токсичних продуктів, які порушують ультраструктурні компоненти і функцію клітинних мембран (Иванова В.В. та співавт., 2004).

Активація ПОЛ ініціює каскад перетворення арахідонової кислоти, яка складає більш 40 % усіх клітинних мембран.

Продуктами метаболізму арахідонату є біологічно активні речовини - ейкозаноїди (простагландини - ПГЕ2 та ПГF2, простациклін, тромбоксан - ТхВ2, лейкотрієни), які викликають негативні судинні та імунні порушення (Каминская Г.О., 1993).

Через те, що легені є одним з центральних органів продукції і інактивації ряду ейкозаноїдів, запальний осередок у легенях стає не тільки інтенсивним джерелом зазначених речовин, але і фактором, який порушує їх природний метаболізм.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є фрагментом наукової роботи кафедри патофізіології Луганського державного медичного університету (ЛДМУ) “Запалення як результат дії бактерій” (№ державної реєстрації 0198U005713). Авторка є співвиконавцем комплексної теми. Мета роботи: Встановити патогенетичні особливості розвитку імунних, метаболічних та мікроциркуляторних порушень в дітей, хворих на гостру пневмонію. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

У дітей різного віку, хворих на пневмонію легкого, середнього ступеня тяжкості та тяжку, в період розпалу хвороби та в період реконвалесценції:

Вивчити стан хромосомного апарату лімфоцитів периферійної крові.

Вивчити стан клітинної та гуморальної ланок імунітету.

Дослідити стан системи ПОЛ, ферментів системи АОЗ та особливості порушень системи ейкозаноїдів.

Дослідити стан аденілової системи еритроцитів та циклічних нуклеотидів лейкоцитів.

Вивчити стан мікроциркуляції.

Об'єкт дослідження: діти, хворі на гостру пневмонію, віком від 2 до 14 років.

Предмет дослідження: стан хромосомного апарату лімфоцитів, клітинної та гуморальної ланок імунітету; системи ПОЛ та ферментів системи АОЗ; особливості порушень системи ейкозаноїдів; стан аденілової системи еритроцитів та циклічних нуклеотидів нейтрофілів та лімфоцитів; стан мікроциркуляції у дітей, хворих на гостру пневмонію.

Методи дослідження: експериментальні, імунологічні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у дітей, хворих на гостру пневмонію, детально вивчені порушення хромосомного апарата лімфоцитів периферійної крові залежно від періоду та ступеня тяжкості захворювання. Встановлено, що в дітей, хворих на гостру пневмонію, розвиваються Т-лімфопенія, зниження вмісту природних кілерів, гіперпригнічувальний варіант імунодефіциту, пригнічується фагоцитарна активність моноцитів і нейтрофілів, збільшення у крові вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) з дисбалансом у їх фракційному складі, дефіцит в крові Ig М та А, збільшення вмісту в крові ІЛ-1в, -6, -8, ФНП- та -інтерферону (ІФН). З боку метаболічних показників в дітей, хворих на пневмонію, виявлено зміни стану прооксидантно-антиоксидантної системи і системи ейкозаноїдів, зниження енергетичного потенціалу еритроцитів периферійної крові і зміни в системі циклічних нуклеотидів лейкоцитів. Детально описані порушення мікроциркуляції у дітей, виразність та тривалість збереження яких залежить від ступеня тяжкості і періоду хвороби.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені критерії для оцінки ефективності терапії та повноти одужання дітей, хворих на гострі пневмонії, а саме слід визначати наступні показники: частоту аберантних метафаз, індекс імунорегуляції CD4+/CD8+, рівень дієнових кон'югатів (ДК), каталази, індекси простациклін/ТхВ2 та ПГЕ2/ПГF2, цАМФ/цГМФ в нейтрофілах і лімфоцитах, енергетичний заряд (ЕЗ) еритроцитів, рівень ЦІК в сироватці крові, а також загальний кон'юнктивальний індекс (КІзаг). При частоті аберантних метафаз більше 2,8 %, значенні індексу CD4+/CD8+, рівному 1,8 у.о. та нижче, ДК - 60 мкмоль/л і вище, каталази - 25 мкат/год_*л і індексу простациклін/ТхВ2 - 0,6 у.о. та вище, ПГЕ2/ПГF2 - 0,7 у.о. і вище, цАМФ/цГМФ нейтрофілів - 1,1 у.о. та вище, цАМФ/цГМФ лімфоцитів - 1,7 у.о. і нижче, ЕЗ еритроцитів - 2,0 у.о. і нижче, концентрації загальних ЦІК - 0,55 г/л і вище, КІзаг - 5,5 і вище констатують незавершеність патологічного процесу в легенях та необхідність продовження подальшого лікування.

Отримані дані використовуються в навчальному процесі кафедр патологічної фізіології і мікробіології ЛДМУ МОЗ України, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми наукового дослідження, постановка мети, задач і обговорення одержаних результатів, планування роботи були здійснені разом із науковим керівником професором В.В. Флегонтовою. Авторкою самостійно проведений: патентно-інформаційний пошук за допомогою бази даних “Medline”, аналіз літератури за темою дисертації, виконана експериментальна частина роботи, вивчені та узагальнені результати проведених досліджень, обґрунтовані наукові висновки і рекомендації для практичного використання одержаних результатів, написані всі розділи дисертації та автореферат.

Апробація роботи. Основні наукові положення дисертації були викладені та обговорені на засіданнях: V-ї Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених “Новітні підходи до лікування в сучасній медицині” (Ужгород, 2007); Міжнародної науково-практичної конференції викладачів, лікарів, молодих вчених та студентів Медичного інституту Сумського державного університету “Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини” (Суми, 2007); XI Ювілейного міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, присвяченого 50-річчю заснування Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2007); Міжміської конференції молодих вчених наукового товариства патофізіологів “Актуальні проблеми патофізіології” (Санкт-Петербург, 2007), наукової конференції “Шості читання імені В.В. Підвисоцького” (Одеса, 2007); науково-практичної конференції, присвяченої 85-й річниці з дня народження професора Ю.М. Вітебського “Педіатрія на порозі третього тисячоліття” (Донецьк, 2007);, а також на засіданнях Луганського обласного товариства патофізіологів в 2001-2007 рр.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукових статті в часописах, які відповідають вимогам ВАК України та надруковані згідно вимог, викладених в пункті 3 Постанови ВАК України від 15 січня 2003 р. за № 7-05/1, та 6 тез.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 128 сторінках комп'ютерного набору (4,7 авторського аркуша) та складається з вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літературних посилань. Робота ілюстрована 32 таблицями (загальний обсяг - 0 сторінок). Список літератури включає 142 джерела вітчизняних та іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Під наглядом знаходилось 259 дітей 2-14 років, хворих на гостру пневмонію, в тому числі 137 хлопчиків і 122 дівчинки, які знаходились на лікуванні у відділенні соматичної патології Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 4 з 2001 по 2006 рр. Дітей у віці від 2 років до 5 років 11 місяців та 30 днів було 127 (молодша група), у віці від 6 до 14 років - 132 (старша група). Легкий перебіг пневмонії зареєстрований у 99 дітей, середньотяжкий - у 97, тяжкий - у 63. В молодшій групі дітей легкий перебіг пневмонії зареєстрований у 48 осіб, середньотяжкий - у 44, тяжкий - у 35; в старшій групі - у 51, 53 та у 28 осіб відповідно. Контрольну групу склали 35 практично здорових хлопчиків та 34 дівчинки 2-14 років, із яких 33 дитини були у віці від 2 років до 5 років 11 місяців та 30 днів, і 36 дітей від 6 до 14 років. Роботу виконували відповідно до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Всі батьки (а по можливості - і діти) дали письмову згоду на участь у дослідженні.

Дослідження проводили при надходженні дітей до стаціонару і при виписці. Кров забирали ранком, натще, з пальця на загальний аналіз і з вени ліктьового згину для імунологічних і біохімічних досліджень. Виділення лімфоцитів, моноцитів і нейтрофілів з периферійної крові проводили на градієнті щільності фіколу-верографіну.

Препарати хромосом готували з культур лімфоцитів суцільної гепаринізованої крові. Урахування результатів проводили за допомогою імерсійної системи світлового мікроскопа. Числові аномалії каріотипу аналізували за критеріями, запропонованими Н.П. Бочковим і співавторами (1972). Аналіз кількості сестринських хроматидних обмінів (СХО) проводили під мікроскопом з імерсійною системою. Визначали кількість тотальних Т-клітин, В-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів та Т-супресорів/цитотоксиків, природних кілерів, клітин з маркерами апоптозу методом непрямої імунної флуоресценції з використанням моноклональних антитіл; фагоцитарний індекс (ФІ) і фагоцитарне число (ФЧ) моноцитів і нейтрофілів периферійної крові - чашковим методом; вміст ЦІК в сироватці крові - методом Digeon і співавт. (1977); вміст Ig А, М, G сироватки крові - за Mancini і співавт. (1965); ІЛ-1в, -6, -8, -ІФН і ФНП-б - імуноферментним методом.

Визначення МДА проводили за Стальною І.Д., Гарішвілі Т.Г. (1977); ДК ненасичених вищих масних кислот - за Стальною І.Д. (1977). Активність каталази вивчали за Королюк М.А. і співавт. (1988), СОД - спектрофотометричним методом. Визначення ТхВ2, простацикліну, ПГЕ2 та ПГF2б в сироватці крові, цАМФ і цГМФ в супернатантах нейтрофілів та лімфоцитів проводили радіоімунним методом. Визначення аденозинофосфатів (АМФ, АДФ, АТФ) в еритроцитах проводили за методом Conh, Carter C.E. (1950). ЕЗ еритроцитів підраховували за формулою: ЕЗ=АТФ/(АДФ+АМФ).

Вивчення мікроциркуляції проводили методом широкопольної капіляроскопії нігтьового ложа за допомогою капіляроскопу МК-70. Кожний сектор мікроциркуляції оцінювали самостійно: судинні зміни - як кон'юнктивальний індекс-1 (КІ1), внутрішньосудинні зміни - як КІ2, позасудинні зміни - як КІ3. Загальну суму індексів визначали як загальний КІ - КІзаг.

Характер виявлених змін був проаналізований з використанням варіаційної статистики на ЕОМ.

Результати дослідження та їх аналіз. Цитогенетичні показники. В гострому періоді пневмонії спостерігали суттєве збільшення частоти аберантних метафаз і середньої кількості аберацій на клітину. В загальній групі хворих дітей вказані показники перевищували показники в групі здорових дітей у 5,48 і в 2,78 рази відповідно. Домінуючим типом аберацій були хроматидні, питома вага яких в загальній структурі цитогенетичних поломок хромосомного апарату лімфоцитів склала 95 %; на хромосомні аберації прийшлось 5 %. Хроматидні аберації були подані поодинокими фрагментами та обмінами, аберації хромосомного типу - парними фрагментами, дицентриками, центричними і ацентричними кільцями. Цитогенетичні порушення були зареєстровані у всіх 90 обстежених дітей (100 % випадків).

Виразність цитогенетичних змін була різною в залежності від ступеня тяжкості пневмонії. Частота аберантних метафаз і середня кількість аберацій на клітину прогресивно збільшувались по мірі наростання ступеня тяжкості пневмонії. Незалежно від ступеня тяжкості, серед поломок хромосомного апарату лімфоцитів домінували хроматидні аберації, але по мірі збільшення тяжкості пневмонії їх питома вага зменшувалась, а частота хромосомних аберацій - зростала. В періоді реконвалесценції рівень цитогенетичних порушень у дітей знижувався, після легкого перебігу рівень зсувів був найменшим.

Найбільш часто пошкодженими виявлялись 1-а, 8-а та 14-а хромосоми. Порівняно однаково часто пошкодження реєстрували в 2-й, 7-й, 11-13-й та 21-й хромосомах.

У загальній групі дітей, хворих на пневмонію, у розпалі захворювання кількість СХО перевищувала показник у групі здорових дітей у 2,38 рази. При цьому виразність мутагенних процесів залежала від ступеня тяжкості пневмонії і була найбільшою у дітей, які переносили тяжкий перебіг. Виразність залишкових змін СХО в періоді реконвалесценції була різною залежно від ступеня тяжкості перенесеної пневмонії.

Суттєво вищий рівень цитогенетичних порушень мав місце у групі дітей молодшого віку. Відзначена особливість простежувалась як в періодах розпалу хвороби і реконвалесценції, так і при різних ступенях її тяжкості. Підтвердження висновку про більш глибокі цитогенетичні порушення у дітей молодшого віку, які перенесли пневмонію, було отримано і при аналізі результатів дослідження частот ідентифікації СХО в гострому періоді і в періоді реконвалесценції.

Стан клітинної ланки імунітету. Динаміка зниження абсолютного вмісту CD3+-клітин в гострому періоді пневмонії виявилась найбільшою у дітей молодшого віку, особливо при тяжкому перебігу. Динаміка змін кількості CD4+- та CD8+-лімфоцитів, а також показники імунорегуляторного індексу CD4/CD8 свідчили про формування у дітей, хворих на пневмонії, відносного гіперпригнічувального варіанта імунодефіциту. Імунодефіцитний стан був найменшим в гострому періоді пневмонії легкого ступеня, підсилювався при середньотяжкому перебігу і був найбільшим при тяжкому перебігу. При легкому та середньотяжкому перебігу пневмонії дисбаланс в системі CD4/CD8 був більш значним в групі дітей молодшого віку, а при тяжкому перебігу ступінь порушень в системі CD4/CD8 був практично однаковим.

Зміни кількості CD22+-лімфоцитів в залежності від ступеня тяжкості пневмонії були різноспрямованими. При легкому перебігу пневмонії в обох вікових групах зареєстроване вірогідне збільшення вмісту В-клітин, при середньотяжкому перебігу рівень CD22+-лімфоцитів у дітей молодшого віку був вірогідно зниженим, тоді як у хворих 6-14 років він залишався у межах відповідної вікової норми. При тяжкому перебігу вміст В-лімфоцитів вірогідно знижувався в обох контингентах хворих. Система природних кілерів у дітей молодшого віку, хворих на пневмонію, пригнічувалась більш значно, ніж у дітей старшої групи.

Гострий період пневмонії характеризувався збільшенням в крові дітей кількості лімфоцитів, які несли на клітинних мембранах маркери готовності до реалізації апоптозної програми. Співставлення рівнів CD38+ та CD95+-клітин в молодшій та старшій групах дітей дозволили відмітити переважання у пацієнтів молодшого віку рівня CD38+-клітин при середньотяжкому перебігу у 1,53 рази, а CD95+-лімфоцитів - у 1,21 рази (р0,05 в обох випадках). Незалежно від ступеня тяжкості пневмонії, а також від віку дітей, мало місце суттєве переважання рівня CD38+-клітин над рівнем CD95+-лімфоцитів. У гострому періоді захворювання у всіх обстежених дітей було констатоване зниження показників ФІ та ФЧ нейтрофілів і моноцитів.

У періоді реконвалесценції змінені імунні показники покращувались, однак виразність цих зсувів також залежала від ступеня тяжкості перенесеного захворювання і від віку дітей. У дітей реєстрували Т-лімфопенію за рахунок дефіциту субпопуляції Т-хелперів/індукторів, а також зберігання відносного гіперпригнічувального варіанта імунодефіциту, дефіцит природних кілерів.

Стан гуморальної ланки імунітету. В гострому періоді пневмонії спостерігали збільшення в сироватці крові дітей загальної кількості ЦІК, яке супроводжувалось зменшенням питомої ваги великомолекулярних ЦІК і збільшенням найбільш патогенних середніх та дрібних фракцій. Найменший дисбаланс фракційного складу ЦІК спостерігали в гострому періоді пневмонії легкого ступеня. При пневмонії середнього ступеня тяжкості дисбаланс фракційного складу ЦІК був більш виразним, ніж при легкому перебігу. В періоді розпалу тяжкого перебігу пневмонії питома вага великих ЦІК була зниженою за відносним показником у 1,57 рази в групі дітей молодшого віку, і в 1,49 рази - в групі дітей старшого віку. Абсолютні величини великих ЦІК від відповідних вікових норм вірогідно не відрізнялись. Вміст середніх та дрібних ЦІК в гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії збільшувався як за відносним, та і за абсолютним показником. У дітей молодшого віку, хворих на пневмонії з тяжким перебігом, кратність збільшення середніх ЦІК порівняно з референтною нормою склала 2,89 рази, дрібних ЦІК - 3,57 рази. У пацієнтів 6-14 років аналогічна кратність змін склала 2,64 та 3,18 рази відповідно.

У періоді реконвалесценції у дітей молодшого віку, які перенесли пневмонію легкого ступеня, концентрація в крові загальних ЦІК знизилась проти показника в гострому періоді у 1,1 рази і не мала вірогідних відмінностей з референтною нормою. В межах фізіологічного діапазону виявились і концентрації середніх та дрібних ЦІК. Аналогічна динаміка змін загальних ЦІК та їх фракційного складу була зареєстрована і в групі реконвалесцентів 6-14 років, які перенесли легкий перебіг пневмонії. У дітей молодшого віку, які перенесли пневмонію середнього ступеня тяжкості, вміст загальних ЦІК та їх великомолекулярної фракції вірогідних відмінностей з показниками норми не мали. У дітей 6-14 років рівень загальних ЦІК у періоді одужання був вірогідно вищим показника норми, не дивлячись на його зниження у 1,24 рази проти показника в гострому періоді. Динаміка змін фракційного складу ЦІК у реконвалесцентів 6-14 років була схожою з такою для дітей молодшої вікової групи. В періоді реконвалесценції після тяжкого перебігу пневмонії залишкові зміни ЦІК були найбільш виразними.

У дітей молодшого віку з легким перебігом хвороби мало місце вірогідне зниження рівнів Ig А та М в сироватці крові при невірогідному зменшенні концентрації Ig G. При пневмонії середнього ступеня тяжкості зміни рівнів імуноглобулінів були більш значними в обох групах, а при тяжкому перебігу зміни були найбільшими. Встановлена зворотна кореляційна залежність між рівнем загальних ЦІК і концентрацією Ig M (r=-0,748), а також між загальними ЦІК та концентрацією Ig А (r=-0,683).

У періоді одужання в обох вікових групах відбувався вірогідний приріст вмісту Ig А, М та G в сироватці крові, однак динаміка змін залежала від ступеня тяжкості пневмонії і від віку пацієнтів.

В гострому періоді пневмонії при легкому перебігу кратність збільшення концентрації ІЛ-1в у дітей молодшого віку склала 2,17 рази, ІЛ-6 - 3,09 рази, ІЛ-8 0 2,58 рази, ФНП- - 2,17 рази, -ІФН - 4,38 рази. У дітей 6-14 років підвищення вмісту ІЛ-1в склало 2,36 рази, ІЛ-6 - 3,21 рази, ІЛ-8 - 2,31 рази, ФНП- і -ІФН - 2,84 та 4,73 рази відповідно (р0,05 в усіх випадках в обох групах). У розпалі пневмонії середнього ступеня тяжкості у дітей молодшого віку кратність збільшення ІЛ-1в проти норми склала 3,26 рази, ІЛ-6 - 4,51 рази, ІЛ-8 - 4,08 рази, ФНП- та -ІФН - 3,91 та 3,5 рази (р0,05 в усіх випадках). У пацієнтів 6-14 років приріст проти відповідних вікових норм склав для ІЛ-1в 3,57 рази, для ІЛ-6 - 4,51 рази, для ІЛ-8 - 4,08 рази, для ФНП- - 3,91 рази, для -ІФН - 3,5 рази (р0,05 в усіх випадках). В гострому перебігу тяжкої пневмонії у дітей молодшого віку ступінь збільшення ІЛ-1в проти норми склав 5,23 рази, для ІЛ-6 - 6,32 рази, для ІЛ-8 - 5,62 рази, для ФНП- та -ІФН - 5,1 та 2,61 рази відповідно. Для старшої групи кратність збільшення в крові ІЛ-1в склала 5,1 рази, для ІЛ-6 - 6,4 рази, для ІЛ-8 - 5,45 рази, для ФНП- та -ІФН - 5,08 та 2,61 рази.

В періоді реконвалесценції при легкому перебігу пневмонії концентрації ІЛ-1в та ФНП- залишались у межах норми, тоді як вміст ІЛ-6 перевищував референтну норму у молодших дітей у 1,22 рази, у старших - у 1,19 рази, ІЛ-8 - у 1,17 та у 1,16 рази. Вміст в крові -ІФН був у дітей молодшого віку вищим норми у 1,72 рази, а в дітей 6-14 років - у 1,85 рази (р0,05 в обох випадках). В періоді одужання після пневмонії середнього ступеня тяжкості при загальній тенденції до зниження рівні всіх медіаторів були вірогідно вищими відповідних норм. В періоді реконвалесценції після тяжкого перебігу пневмонії залишкові зміни вмісту медіаторів були найбільш вираженими.

Стан процесів ПОЛ і системи АОЗ. Розвиток гострої пневмонії у дітей супроводжувався активацією процесів ПОЛ та виходом до крові внутрішньоклітинних ферментів системи АОЗ - каталази та СОД. Виразність вказаних змін залежала від періоду пневмонії і в меншій мірі - від віку дітей. Встановлено, що процеси ПОЛ активувались у гострому періоді пневмонії та стихали в періоді реконвалесценції. Найбільшу активацію ПОЛ спостерігали при тяжкому перебігу пневмонії, найменшу - при легкому перебігу. Інтенсивність процесів ПОЛ, особливо при середньотяжкому і тяжкому перебігу пневмонії, була більш вираженою у молодших дітей. Залишкові зміни активності ПОЛ в періоді одужання вказують на незавершеність патологічних процесів в дітей обох вікових груп.

У дітей, хворих на гостру пневмонію, мало місце підвищення в сироватці крові активності ключових внутрішньоклітинних ферментів системи АОЗ - каталази та СОД. Ступінь збільшення вказаних ферментів залежав від періоду і ступеня тяжкості пневмонії, а також від віку дітей. Найбільші зміни активності каталази та СОД спостерігали у гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії у дітей молодшого віку, найменші - в періоді реконвалесценції після легкого перебігу пневмонії у дітей 6-14 років. В періоді реконвалесценції спостерігали залишкову активність каталази та СОД. Стан системи ейкозаноїдів. При легкому перебігу пневмонії коефіцієнт простациклін/ТхВ2 в обох групах хворих дітей був зниженим у 1,26 рази проти відповідної вікової норми. При пневмонії середнього ступеня тяжкості зміни в системі простациклін/ТхВ2 були більш вираженими в обох групах: коефіцієнт простациклін/ТхВ2 у дітей молодшої вікової групи виявився нижчим референтної норми в 1,73 рази (р0,01), у хворих дітей 6-14 років - у 1,59 рази (р0,05). У гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії коефіцієнт простациклін/ТхВ2 у дітей молодшого віку знижувався у 1,94 рази, у дітей 6-14 років - у 1,69 рази (р0,001). В періоді реконвалесценції виразність позитивних змін була неоднаковою в залежності від ступеня тяжкості перенесеної пневмонії і віку дітей.

Гострий період пневмонії характеризувався збільшенням у сироватці крові хворих дітей вмісту ПГЕ2 та ПГF2, що було найбільш вираженим при тяжкому перебігу захворювання. Співвідношення між ПГЕ2 та ПГF2 в гострому періоді пневмонії в обох групах пацієнтів вірогідних відмінностей з показниками референтной норми не мало. При середньотяжкому перебігу пневмонії у дітей молодшого віку коефіцієнт ПГЕ2/ПГF2 підвищився у 1,48 рази порівняно з нормою, у дітей 6-14 років - у 1,32 рази. В гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії кратність збільшення коефіцієнта ПГЕ2/ПГF2 у дітей молодшого віку та у дітей 6-14 років склала 1,71 (р>0,05) та 1,58 (р0,05) рази відповідно. У періоді реконвалесценції рівні ПГЕ2 та ПГF2 знижувались, дисбаланс між ними зменшувався. Найбільші позитивні зміни при цьому мали місце в дітей, які перенесли пневмонію легкого ступеня, а у дітей обох вікових груп після середньотяжкого і тяжкого перебігу пневмонії реєстрували значущі залишкові зміни.

Стан аденілової системи еритроцитів. У гострому періоді пневмонії легкого ступеня ЕЗ в групі дітей молодшого віку знизився проти референтної норми у 1,38 рази, а в групі старших дітей - у 1,41 рази (р>0,05 при порівнянні груп хворих дітей); при пневмонії середнього ступеня ЕЗ у хворих молодшого віку був зниженим відносно норми у 1,89 рази проти 1,60 рази в групі хворих 6-14 років (р<0,05). У гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії ЕЗ у дітей молодшого віку знизився у 2,32 рази проти референтної норми, а у дітей старшого віку - у 2,4 рази (р>0,05).

В фазі реконвалесценції змінені показники забезпечення клітин енергією покращувались, що особливо динамічно відбувалось у реконвалесцентів після легкого перебігу пневмонії. Найбільші залишкові порушення в аденіловій системі еритроцитів спостерігали в періоді реконвалесценції у дітей, які перенесли пневмонію в тяжкій формі.

Стан системи циклічних нуклеотидів нейтрофілів та лімфоцитів. В гострому періоді легкого перебігу пневмонії співвідношення цАМФ/цГМФ у нейтрофілах збільшувалось у 1,37 рази проти референтної норми; середнього ступеня - у 1,64 рази, тяжкої пневмонії - у 1,91 рази (р0,05 в усіх випадках).

У періоді реконвалесценції зсуви в системі циклічних нуклеотидів мали позитивну динаміку, що виражалось у зниженні внутрішньоклітинного вмісту цАМФ, збільшенні цГМФ і зниженні співвідношення цАМФ/цГМФ. Найбільш виражені позитивні зсуви мали місце в культурах нейтрофілів, виділених з периферійної крові дітей, що перенесли легкий перебіг пневмонії.

Динаміка змін в системі циклічних нуклеотидів в лімфоцитах була схожою з такою для нейтрофілів. Ступінь виразності відмічених зсувів визначався ступенем тяжкості пневмонії і періодом хвороби. Найбільші зміни в системі циклічних нуклеотидів лімфоцитів спостерігали в гострому періоді тяжкого перебігу пневмонії.

Стан мікроциркуляторного річища. В загальній популяції дітей, хворих на гостру пневмонію, ступінь виразності мікроциркуляторних розладів залежав від періоду хвороби. Так, показник КІзаг у хворих дітей у розпалі гострої пневмонії перевищував норму у 3,97 рази. КІ1, який характеризує рівень судинних порушень, виявився збільшеним проти референтної норми у 3,09 рази, а КІ2, який характеризує внутрішньосудинні зміни, був збільшеним у 4,33 рази. Аналогічна ситуація мала місце і відносно КІ3, який характеризує позасудинні зміни.

В періоді реконвалесценції мікроциркуляторні порушення суттєво зменшувались, однак їх повної нормалізації не відбувалось. Так, КІзаг перевищував показник норми у 2,47 рази, КІ1 - у 1,95 рази, КІ2 - у 2,92 рази, КІ3 - у 6,0 разів.

Порушення мікроциркуляції, які виявляли в гострому періоді пневмонії, характеризувались звуженням артеріол і розширенням венул, зниженням артеріоло-венулярного коефіцієнта до 1:4-1:5, зменшенням кількості функціонуючих капілярів з утворенням в ряді випадків аваскулярних зон, звивистістю і нерівномірністю калібру венул, уповільненням кровообігу, сладж-синдромом 1-2 ступеня у венулах і капілярах, появою аваскулярного набряку.

Ступінь виразності мікрогемодинамічних порушень у дітей, хворих на гостру пневмонію, корелював із ступенем тяжкості патологічного процесу, тобто найбільші зміни в мікроциркуляторному річищі відзначали при тяжкому перебігу захворювання. Кратність зміни КІзаг також знаходилася в залежності від тяжкості пневмонії. У дітей, які перенесли захворювання в легкій формі, КІзаг перевищував показники здорових дітей лише в 3,0 рази, при середньотяжкому перебігу - в 4,0 рази, при тяжкому перебігу - у 4,9 рази.

В процесі одужання спостерігали збільшення артеріоло-венулярного коефіцієнта у середньому по групі до 1:2-1:3, зростання кількості функціонуючих капілярів, зникнення звивистості судин і периваскулярного набряку, прискорення кровообігу і ліквідацію сладж-синдрому в капілярах. Практично в 50 % хворих дітей відзначали повну нормалізацію стана мікроциркуляції до моменту виписки, КІзаг при цьому сягав нормальних значень. При капіляроскопії спостерігали збільшення кількості капілярних петель у полі зору (7-9 петель на 1 мм), прискорення кровообігу, зникнення сладж-феномену, фон ставав блідо-рожевим, кровообіг - помірно швидким. У той же час, у частини реконвалесцентів, які переважно перенесли гостру пневмонію у середньотяжкій формі, порушення в системі мікроциркуляції до моменту виписки зі стаціонару зберігались. Це виявлялося у вигляді сладж-синдрому першого ступеня, низького артеріоло-венулярного коефіцієнта, редукції капілярної мережі, уповільнення току крові.

ВИСНОВКИ

пневмонія терапія лімфоцит імунітет

У дисертації викладено теоретичне узагальнення ролі цитогенетичних, імунних, метаболічних та мікроциркуляторних порушень при гострій пневмонії в дітей 2-14 років, та наведений аналіз виразності виявлених змін залежно від ступеня тяжкості (легкий, середній, тяжкий) і періоду гострої пневмонії (розпал хвороби, реконвалесценція), а також від віку хворих дітей (молодша група - від 2 років до 5 років 11 місяців та 29 днів, старша група - від 6 до 14 років).

У дітей, хворих на гостру пневмонію, має місце порушення хромосомного апарата лімфоцитів периферійної крові, що має прояв у збільшенні частоти аберантних метафаз, кількості аберацій на клітину та СХО. Кількість хромосомних аберацій збільшується в гострому періоді захворювання та знижується в періоді реконвалесценції. Найзначніші порушення хромосомного апарата лімфоцитів зареєстровані у дітей з тяжким перебігом пневмонії.