Атопічний дерматит: характеристика змін системного та локального імунітету

Загальний рівень концентрації цитокінів у крові не відображує функціонального цитокін-продукуючого потенціалу клітин, мобілізованих з лімфоїдної системи в кровотік. Синтез цитокінів клітинами повинен проявити себе безпосередньо, після виходу цих клітин з кровотоку, в зоні запалення, де відбувається активація їх функції. У даному дослідженні зроблено вивчення цитокін-продукуючих властивостей клітин мононуклеарної фракції крові хворих з різними формами АД. Визначався рівень продукції цитокинів мононуклеарними клітинами в умовах in vitro без дії на них стимулюючого чинника (спонтанна продукція) і при неспецифічній стимуляції мітогеном (індукована продукція). Припускали, що в умовах in vitro повинна проявити себе як генетично обумовлена недостатність клітин щодо продукції того або іншого цитокіна, або ж особливість, що була придбана клітинами при їх диференціюванні. В цілому, в цих властивостях повинна виявитися особливість формування відповіді на системному рівні імунітету.

Таблиця 4 Показники спонтанної та індукованої продукції цитокінів клітинами периферичної крові у хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форму АД (pg/ml).

*- р < 0,05 достовірно в порівнянні з показниками в контрольній групі

При проведенні зіставлень (табл.4) була показана наявність певних відмінностей у потенційній здатності мононуклеарних клітин крові продукувати цитокіни. При зіставленні показників функціональної активності клітин in vitro при загостренні IgE-залежної і IgE-незалежної форм АД була виявлена висока активність клітин взятих у хворих на IgE-залежну форму захворювання, що виявилося у високому рівні продукції IL-2, IL-4, IL-5 та IL-10. У зіставленні відмічено, що в гострому періоді IgE-незалежної форми АД рівень синтезу цих цитокінів був значно меншим, а синтез IL-10 був навіть нижчим за рівень норми (спонтанна продукція -125.4 pg/ml, індукована -487.5 pg/ml; норма - відповідно -134.4 pg/ml та -613.3 pg/ml). Зворотні співвідношення виявилися в здатності клітин до спонтанної та індукованої продукції IFN-г, TNF-б та TGF-в. Показники продукції клітинами in vitro цих цитокінів виявилися менше рівня норми при IgE-залежній формі АД, при належній реактогенності в умовах загострення IgE-незалежної форми захворювання, де продукція IFN-г, TNF-б та TGF-в перевищувала показники норми (табл.4). При хронічному перебігу процесу в IgE-залежній формі АД продукція IFN-г, TNF-б та TGF-в підвищувалася, а рівень продукції IFN-г і TNF-б навіть перевищував показники норми. До показників норми підвищувалася й продукція TGF-в (спонтанна -87.5 pg/ml, індукована -105.3 pg/ml; норма -85.3 pg/ml і -118.6 pg/ml відповідно). Відмічені зміни відповідають даним досліджень, що вказують на зміну характеру імунної відповіді з Тh2 на Тh1 тип, для якого характерна продукція IFN-г, що співпадає за часом з хронізациею IgE-залежної форми АД. Для хронічного перебігу IgE-незалежної форми АД було характерне істотне підвищення продукції IL-10 з перевищенням рівня норми (спонтанна -165.3 pg/ml, індукована -808.6 pg/ml; норма -134.4 pg/ml та -613.3 pg/ml відповідно) до рівня, характерного для хронічної стадії IgE-залежної форми.

В цілому, гострий період IgE-залежної фори АД відзначається високим рівнем цитокін-продукуючої здатності мононуклеарних клітин крові до синтезу IL-4, IL-5 і малою здібністю синтезувати IFN-г, TNF-б та TGF-в. Загострення IgE-незалежної форми АД характеризується також циркуляцією в крові клітин з малою здатністю до продукції IL-10. Ці особливості можуть бути використані як критерій розмежування різних клінічних форм АД при загостренні захворювання, а також повинні враховуватися при розробці коригуючої терапії. Зіставляючи показники функціональної активності клітин при хронічному перебігу IgE-залежного та IgE-незалежного АД необхідно відзначити наявність у хворих на IgE-незалежну форму АД низької здатності клітин крові до синтезу IL-5, IL-12 і, особливо, IFN-г та TNF-б. Виявлені потенційні особливості синтезу мононуклеарними клітинами крові цитокінів in vitro у хворих на хронічний IgE-незалежний АД співпадають з проявами фонового рівня IL-5, IL-10, IFN-г та TNF-б в сироватці крові та підтверджує виявлений в даному дослідженні низький рівень системної продукції цих цитокінів. В цілому, це свідчить про те, що при різних формах АД існує певна збитковість реакції на системному рівні імунітету, де відбувається взаємодія клітин за допомогою цитокінів та формується здатність клітин до їх продукції.

Представляють інтерес і вимагають подальшого вивчення деякі особливості синтезу цитокінів in vitro при різних формах АД: високий рівень спонтанної продукції IL-2, IL-4, IL-12 та TGF-в в умовах хронічного перебігу IgE-залежної форми АД і зниження продукції цих цитокінів в умовах стимуляції мононуклеарних клітин мітогеном, дія якого зазвичай супроводжується підвищенням рівня синтезу цитокінів. Такі ж тенденції відмічені й при хронічному перебігу IgE-залежного АД: зниження продукції IFN-г та зменшення продукції IL-5, IL-12 та TGF-в в умовах стимуляції міогеном (індукована продукція).

Відсутність показань для взяття біопсії у хворих з гострим перебігом АД не дозволила провести розмежувальні дослідження запаленої шкіри при загостренні та хронічній стадії різних клінічних форм АД. Відповідно до потреб клінічної диференціальної діагностики АД та інших захворювань шкіри (Т-клітинна лімфома шкіри) проведено дослідження біоптатів шкіри виключно у хворих з хронічним перебігом АД. Досліджувалися особливості клітинного складу дермального компоненту запаленої шкіри хворих на різні форми АД з використанням моноклональних антитіл до CD1a, CD2, CD3, CD4, CD5, CD8, CD11c, CD19, CD22, CD45RA, CD45RO, HLA-DR та CD25. Проведення зіставлень показує істотне накопичення в запальних інфільтратах клітин із всім спектром досліджуваних маркерів, за винятком CD19+ та CD22+В-лімфоцитів, які в шкірних інфільтратах практично не зустрічалися. Звертає на себе увагу перевага у вогнищі запалення CD4+Т-лімфоцитів і CD45RO+ клітин пам'яті, а також накопичення CD1a+ дендритних клітин, що мігрують з епідермісу через дерму в лімфатичні вузли. Значно менше містилося CD8+Т-лімфоцитів та CD45RA+ "наївних" Т-лімфоцитів. У зіставленні показників клітинного складу інфільтратів шкіри при IgE-залежній та IgE-незалежній формі АД виявлені незначні відмінності, пов'язані з дещо великими величинами характерними для IgE-залежної форми АД. Вагомі відмінності в клітинному складі інфільтратів між різними клінічними формами АД виявилися в кількості клітин що несуть маркери активації HLA-DR і CD25 (IgE-залежна форма - 69.8% HLA-DR+клітин та -67.3% CD25+ клітин); При IgE-незалежній формі вміст цих клітин склав - 10% HLA-DR+клітин та - 8% CD25+ клітин відповідно. Все це вказує на високу напруженість місцевого імунологічного процесу в умовах хронічного перебігу IgE-залежної форми АД.

У контексті певних властивостей шкірного бар'єру, його участі у формуванні локального запалення, представляв інтерес з вивчення імунологічних властивостей епідермісу запаленої шкіри хворих з хронічним перебігом АД. Вивчали імунологічні властивості й вміст в епідермісі клітин Лангергансу (CD1а+, HLA-DR+ та CD80+, CD86+ клітини), імунологічні властивості кератиноцитів (експресія HLA-DR антигену та молекул ICAM-1, CD119), а також присутність клітин лімфоїдного ряду (CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ та CD45RO+клітини). Необхідно відзначити, що лімфоцити в епідермісі у зоні запалення зустрічали рідко в одиничному числі, а CD22+ В-лімфоцитів зовсім не спостерігали. У співвідношенні до чисельності кератиноцитів число CD1а+ клітин Лангерганса в епідермісі зростало щодо контролю (7.1±0.025%) як при IgE-залежній (23.1±3.2%), так і при IgE-незалежній (13.3±1.3%) формі АД. Такі ж кількісні співвідношення клітин Лангерганса виявилися й в експресії HLA-DR антигенів. Все це вказує на функціональну зрілість клітин Лангерганса їх здатності до міграції та презентації антигену. Представляє інтерес вивчення особливості експресії в епідермісі CD80 і CD86 молекул, яка була характерна тільки для клітин з морфологією дендритних клітин. Звичайно такої експресії не спостерігається в незміненому епідермісі (контрольне дослідження). На відміну від норми у чисельності CD80+ та CD86+ клітин при різних формах АД були знайдені певні відмінності. Для IgE-залежного АД число CD80+ і CD86+ клітин складало -9.7±0.11% та -16.3±1.3% відповідно. Менша чисельність CD80+ і CD86+ клітин була відмічена в епідермісі хворих на IgE-незалежну форму АД (CD80+ клітин -5.3±0.11%; CD86+ клітин -8.4±0.13%). Експресія клітинами Лангерганса ко-стімуляторних молекул CD80 і CD86 вказує на високий рівень зрілості цих клітин, що створює умови для презентації антигена зразу ж після виходу клітин за межі епідермісу. Оскільки представлення антигена відбувається в лімфоїдній тканині, прояв таких властивостей в межах запаленої дерми визначатиме вплив на напруженість локального запального процесу.

Кератиноцити нормальної шкіри конституційно не експресують молекулу міжклітинної адгезії ICAM-1. Проте в умовах хронічного перебігу АД експресія цієї молекули виявлялася в кератиноцитах базального відділу епідермісу. Прояв ICAM-1 позитивності клітин топічно співпадав з прилеглими запальними інфільтратами дерми і проявлялася локусами, складеними з ICAM-1+ кератиноцитів. Відмічені відмінності між IgE-залежною та IgE-незалежною формою АД в чисельній кількості в епідермісі ICAM-1+ кератиноцитів: клітинні скупчення у вигляді локусів із вмістом до 30 ICAM-1+ кератіноцитов при IgE-залежному АД та клітинні скупчення із вмістом до 10 ICAM-1+ кератіноцитов при IgE-незалежному АД. Відміченими властивостями кератиноцити привертають лейкоцити в зону ураження шкіри і запалений епідерміс.

Кератіноцити нормальної шкіри не експресують також рецептора до IFN-г (CD119 молекула), проте відомо, що секреція Т-лімфоцитами IFN-г може, через таке посередництво, активувати кератиноцити, індукуючи експресію ними HLA-DR антигенів. Було проведено дослідження епідермісу зони запалення в хронічному періоді IgE-залежного і IgE-незалежного АД. В епідермісі експресія CD119 виявлялася в групах кератиноцитів по 5-15 клітин, з переважною локалізацією в базальних і парабазальних відділах епідермісу, безпосередньо над дермальними запальними інфільтратами. При зіставленні кількості клітин що єкспресують CD119 в різних формах АД відмічено приблизно рівний кількісний склад у вмісті CD119+ кератиноцитів в клітинних локусах по 10-15 клітин при IgE-залежній формі АД і до 10 клітин епідермісу при IgE-незалежній формі АД.

З метою з'ясування проліферативних властивостей лімфоцитарного компоненту клітинних інфільтратів запаленої шкіри хворих на хронічний IgE-залежний АД подрібнений біоптат шкіри інкубувався в культуральному середовищі з додаванням IL-2 та IL-4. Після шестиденної інкубації виділені з культурального середовища мононуклеарні клітини вивчали за допомогою проточного лазерного цитофлуоріметра з використанням мічених моноклонарних антитіл в одно (CD3, CD4, CD8, CD56, CD19) та двобарвному (CD3+HLA-DR+, CD4+CD45RO+, CD4+ CD45RA+) імунофлюресцентному тесті. Паралельно досліджувалися реактогенні властивості мононуклеарної фракції периферичної крові тих же хворих. У зіставленні показників визначали реактогенно-проліфератівні відмінності між клітинами вогнища запалення АД і клітинами що циркулюють у крові. Аналіз показав високу проліферативну активність CD3+, CD4+, CD8+ клітин запаленої шкіри із співвідношенням CD4:CD8=3.17:1 що співпадає з якісними особливостями проліферації клітин крові (CD4:CD8=3.26:1). Проте CD56+клетки, що виділені із запаленої шкіри мали меншу реактивність і склали 4.8% проліферуючої маси клітин (CD56+клітини периферичної крові - 9.5%). Більшість проліферуючих in vitro CD3+ Т-лімфоцитів (71.3%), виділених з шкіри, була в активованому стані і експресувала HLA-DR антиген. Виділені з крові і проліферуючі in vitro CD3+клітини були менше активовані і лише 3% з них експресували HLA-DR антиген. Необхідно відзначити відсутність в проліферуючій масі клітин, виділених зі шкіри, CD19+ В-лімфоцитів, що в цілому було характерно для запаленої шкіри АД. У масі проліферуючих CD4+ Т-лімфоцитів виділених із запаленої шкіри та одержаних після активації, 73.4% володіли фенотипом CD4+CD45RO+ клітин пам'яті за відсутності "наївних" CD4+CD45RA+ Т-лімфоцитів. У масі проліферуючих CD4+Т-лімфоцитів, виділених з крові, тільки 35% мали фенотип CD4+CD45RO+ Т-клітин пам'яті.

У контексті відомих даних про участь стафілококових токсинів (суперантигенів) у формуванні імунної відповіді при АД було проведено дослідження проліферативної активності лімфоцитів, виділених в умовах культивування біоптатів запаленої шкіри хворих на АД. Культивування проводилося з додаванням зростаючих доз стафілококового токсину-1 токсичного шоку (TSST-1) або ж стафілококового ентеротоксину В (SEB). Зіставлення індексів активацї показало підвищення проліферативної активності клітин при дії TSST-1 як в IgE-залежному АД, так і в IgE- незалежному АД. Для IgE-залежної форми АД відзначили триразове підвищення, щодо норми, проліферативної активності клітин, а для IgE-незалежної форми АД підвищення було двократне. Проте для IgE-незалежної форми АД зберігалася чутливість до підвищення доз токсину, чого не було відмічено в IgE-залежній формі АД, де високий рівень проліферації не залежав від дози токсину. Цікаво, що в обох формах АД відзначили, у протилежність ефекту TSST-1, зниження проліферативної активності у присутності SEB з більшою виваженістю в IgE-незалежній формі АД. Одержані результати вказують на те, що мікробні суперантигени в зоні запалення виконують важливу роль, проявляючи стимулюючий (TSST-1) або ж подавляючий (SEB) ефект, впливаючи на лімфоцитарний компонент запалення. При цьому велика чутливість клітин до дії TSST-1 виявляється в лімфоцитах хворих на IgE-залежну форму АД.

Представляв інтерес з'ясувати якою мірою спостережувані відмінності клітинного складу системи імунітету при IgE-залежній і IgE-незалежній формі АД асоційовані з генетичними особливостями індивіда, з його фенотипом антигенів гистосумісності (HLA). Відомі дані про асоціацію HLA-фенотипу з порушеннями імунної відповіді при АД, проте в наведених дослідженнях немає розмежувань між різними клінічними формами АД. Нами був проведений аналіз розподілу HLA-A (А 24), HLA-B (В 5,В 7, В 8, В 9, В 22, В 27) та HLA-DR (DR2, DR3, DR7) антигенів в двох формах АД. Результати дослідження підтверджують дані про асоціацію IgE-залежного АД з носійством HLA-B7 антигену. Результати дослідження показують, що антиген А 24 можна вважати маркером ризику по локусу HLA-А схильності до виникнення IgE-залежної форми АД. Дослідження локусу В показало наявність атрибутивного ризику розвитку IgE-залежного АД тільки для індивідів з антигенами В 7, В 22, В 27. На нашу думку особливе значення має частота HLA-В 7 антигену, що зустрічається у хворих з IgE-залежною формою (RR1=2.8). Це підтверджує дані літератури про спадкову схильність до формування IgE-опосередкованої відповіді у хворих з атопічними захворюваннями, що мають носійство HLA-В 7 антигену. Нами відмічений той факт підвищення частоти HLA-В 22 антигену при IgE-залежній формі АД, що підтверджує провокаційну роль HLA-В 22 антигену в розвитку IgE-залежного АД. Аналіз розподілу антигенів HLA-DR показав, що у хворих часто зустрічається експресія HLA-DR2 (18.2%), HLA-DR3 (11.4%) та HLA-DR7 (8.4%) антигенів. У хворих на IgE-незалежну форму АД асоціативного зв'язку з носійством HLA-А 24, HLA-В 7, HLA-В 22, HLA-В 27 та HLA-DR2 не виявлено. Це свідчить про многофакторність генезу шкірного синдрому АД у хворих на IgE-незалежну форму АД та відсутність чіткого зв'язку з HLA-фенотипом. По результатах дослідження були проведені більш поглиблені вивчення зв'язку продукції in vitro клітинами крові IFN-г та TGF-в з HLA-фенотипом у хворих на IgE-залежну форму АД. Аналіз даних показав, що продукція TGF-в мононуклеарними клітинами була нижчою у носіїв антигенів ризику HLA-A24, HLA-В 7 і HLA-DR2. Можна припускати, що HLA-фенотип і низький рівень продукції клітинами TGF-в лежать в основі розвитку IgE-залежної форми АД.

Метою першого дослідження було вивчення впливу препарату Ербісол на здатність імунокомпетентних клітин in vitro до продукції цитокінів IFN-, IL-4 та TGF- у хворих з IgЕ-залежною формою АД для обґрунтування можливості застосування даного препарату при цій формі захворювання. Результати дослідження спонтанної і індукованої препаратом Ербісол продукції IFN-, IL-4 та TGF- у здорових донорів і хворих IgЕ-залежною формою АД приведені в табл. 5.

Таблиця 5 Показники спонтанної та індукованої продукції цитокінів in vitro здорових донорів і хворих IgЕ-залежною формою АД під впливом мітогенів та препарату Ербісол.

Примітка:*- достовірна відмінність щодо показників у здорових донорів (p < 0,05)

Як видно з табл. 5, інкубація клітин in vitro із препаратом Ербісол приводила до достовірного підвищення показника індукованої продукції IFN- у всіх хворих IgЕ-залежною формою АД. Як виявилося, препарат Ербісол в умовах in vitro, був здатен вірогідно знижувати високу активність лімфоїдних клітин по їхній спроможності продукувати IL-4 як у здорових, так і у хворих на IgЕ-залежну форму АД. При інкубації клітин хворих IgЕ-залежною формою АД із препаратом Ербісол у терапевтичній дозі відбувалося достовірне підвищення індукованої препаратом клітинної продукції TGF-. Як з'ясувалося в процесі нашого дослідження, при IgЕ-залежній формі АД в умовах хронізації алергійного запалення проявляють себе клітини з відносно низькою спонтанною та індукованою продукцією TGF-. Підтримка цієї продукції на певному рівні при призначенні препарату Ербісол у хворих IgЕ-залежною формою АД в хронічному періоді захворювання може бути використане в клінічній практиці і сприяти вираженому протизапальному ефекту.

Метою другого дослідження було вивчення продукції in vitro цитокінів (IL-4, IL-10, ІFN- і ТGF-) мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих IgЕ-залежною формою АД до і після пролонгованої (3 тижні) терапії антигістамінними препаратами другого покоління. Проведене дослідження з порівняльного вивчення препаратів лоратадин, фексофенадин і цетиризин показали високу ефективність цих препаратів в пролонгованій монотерапії у хворих з IgЕ-залежною формою АД. Через три тижні терапії антигістамінними препаратами у всіх хворих було відзначене зникнення основних симптомів захворювання (сверблячки, гіперемії шкіри, інфільтрації та екскориацій). Однак зменшення основних симптомів алергійного запалення супроводжувалося достовірною зміною показників спонтанної та індукованої продукції цитокінів лише у групі хворих з IgЕ-залежною формою АД, які отримували цетиризин. Порівняльні величини отриманих показників спонтанної та індукованої продукції in vitro мононуклеарами периферичної крові IL-4, IL-10, ІFN- і ТGF- у хворих IgЕ-залежною формою АД до і після проведеної терапії представлені табл. 6.

Таблиця 6 Порівняльні показники функціональної активності клітин по in vitro продукції цитокінів у хворих хронічною стадією IgЕ-залежної форми АД до й після терапії антигістамінними препаратами.

Примітка. Показники достовірні:

при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії і у групі хворих, що приймають лоратадин (P1 < 0,05)

** при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії іу групі хворих, що приймають фексофенадин (P2 < 0,05)

*** при порівнянні показників у контрольній групі після індиферентної терапії і у групі хворих, що приймають цетиризин (P3 < 0,05)

Особливо звертає на себе увагу збільшення показників спонтанної та індукованої in vitro продукції клітинами IL-10 (197,7±5,2 і 925,4±5,3 пкг/мл), IFN- (38,5±2,3 і 158,7±2,1 пкг/мл) і TGF- (192,1±2,3 і 282,3±3,5 пкг/мл), при p3<0,05. у хворих, що приймали цетиризин. Як видно з табл.. 6, показники спонтанної та індукованої продукції досліджуваних цитокінів у хворих, що отримували лоратадин і фексофенадин у наших дослідженнях вірогідно не відрізнялися від показників у контрольній групі.

Метою третього проведеного дослідження було вивчення впливу антигістамінних препаратів другого покоління на експресію кератиноцитами ураженої шкіри молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1) у хворих IgЕ-залежною формою АД в умовах хронічного запалення. Протизапальний ефект препаратів оцінювався по здатності впливати на можливість епітеліальних клітин експресувати молекули адгезії ICAM-1. Контрольну групу склали хворі IgЕ-залежною формою АД, що отримували індиферентну терапію (які не приймали інші антигістамінні препарати і не використовували гормональні мазі). Як з'ясувалося у хворих IgЕ-залежною формою АД в хронічному періоді захворювання спостерігалося значне збільшення кількості клітин, експресуючих молекули міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1). Експресія молекул ICAM-1 проявлялася на кератиноцитах базального відділу, в основному окремими локусами, що складаються з 20-30 ICAM-1+ кератиноцитів. Звичайний прояв клітинної ICAM-1 позитивності локально збігалося з наявністю дермальних запальних інфільтратів, близько прилягаючих до епідермісу. Для кератиноцитів ICAM-1 позитивність була характерна як для цитоплазми, так і для клітинної мембрани. Після проведеного лікування досліджуваними препаратами імуногістохімічна картина осередку ураження перетерпіла зміни, пов'язані зі зменшенням клітинного запального інфільтрату й особливо кількості кератиноцитів, експресуючих молекули ICAM-1. Зіставлення отриманих даних імуногістохімії свідчать про те, що із трьох досліджуваних препаратів (лоратадин, фексофенадин і цетиризин) найбільшою силою впливу на експресію ICAM-1 кератиноцитами хворих IgЕ-залежною формою АД володів цетиризин. Як виявилося, після трьох тижнів застосування в терапевтичній дозі даний препарат, на відміну від фексофенадину та лоратадину був здатний максимально знижувати кількість клітин епідермісу, експресуючих ICAM-1 у хворих IgЕ-залежною формою АД.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення актуальної проблеми - встановлення особливостей патогенезу АД з визначенням характеру і рівню залучення імунної системи у формування запального процесу в шкірі, зіставляючи особливості системних і локальних змін в IgE-залежній і IgE-незалежній формах захворювання. На підставі отриманих даних обґрунтовані імунологічні механізми розвитку різних форм АД, що дозволило оптимізувати критерії їхньої диференціальної діагностики та намітити можливі шляхи медикаментозної корекції.

1. При IgE-залежній формі АД, на відміну від IgE-незалежної форми, у гострому і хронічному періоді захворювання спостерігається активізація системного імунітету, яка супроводжувалася: а) збільшенням у периферичній крові числа CD19+ В-лімфоцитів, а також клітин з експресією маркерів CD25 і HLA-DR; б) підвищенням числа CD4+CD45RО+ Т-лімфоцитів ефекторного типу із збільшенням чисельності CD4+CD45RO+ Т-лімфоцитів, експресуючих на своїй поверхні шкірний лімфоцитарний антиген (CLA+); в) змінами в співвідношенні клітин моноцитарно-макрофагального ряду, пов'язаними із збільшенням чисельності CD14+CD16+ і CD14+FcеRI+ моноцитів.

2. IgE-залежна форма АД, на відміну від IgE-незалежної форми в гострому період захворювання супроводжується збільшенням у крові рівня концентрації цитокінів Th2 профілю (IL-4, IL-5, IL-10) і зниженням рівня концентрації цитокінів Th1 профілю (IFN- і TNF-); для хронічного періоду IgE-залежної форми АД на відміну від IgE-незалежної форми характерне підвищення в крові концентрації IL-2, IL-5, IL-12, IL-16, IL-18, а також підвищення показників рівня концентрації IFN- та TNF-.

3. Мононуклеарні клітини крові хворих IgE-залежною формою АД характеризуються in vitro високим рівнем спонтанної продукції IFN-, IL-5 і TNF- при відсутності істотних змін у продукції клітинами IL-1, IL-10 і TGF-; спостерігається також високий рівень стимульованої продукції клітинами IL-5, IL-12, TNF- та IFN- при незначному підвищенні рівня продукції IL-1, IL-2, IL-10 і зменшенні продукції TGF-. Для мононуклеарних клітин крові хворих IgE-незалежною формою АД характерний високий рівень in vitro спонтанної продукції TGF- і IFN-, при незначному підвищенні IL-5, IL-1, IL-12, IL-4, відсутності змін в стимульованій продукції IL-10 і IL-2 та значному підвищенні стимульованої продукції IL-12, TGF-, TNF-, IL-4, IL-1, IL-2, IL-5, IL-10 при зниженні продукції IFN-.

4. Культивування in vitro лімфоцитів, виділених із запальної шкіри хворих IgE-залежною формою АД, виявило переважний вміст CD4+ Т-лімфоцитів з фенотипом клітин пам'яті (CD4+CD45RO+) і відсутність "наївних" CD4+CD45RA+ Т-лімфоцитів, CD19+ В-лімфоцитів та CD56+ клітин. При впливі in vitro на культивовані клітини стафілококовий токсин-1 токсичного шоку (TSST-1) на відміну від ентеротоксина B (SEB), значно підвищував індекс активації лімфоцитів, виділених зі шкіри хворих IgE-залежною формою АД, у порівнянні з індексом активації клітин хворих IgE-незалежною формою захворювання.

5. В інфільтратах дерми хворих IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, спостерігається більша чисельність клітин, експресуючих маркери клітинної активації - HLA-DR і CD25, а локалізація CD56+ натуральних кілерних клітин в епідермісі і дермі хворих IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, топічно збігалася з локалізацією клітин, експресуючих CD1a та HLA-DR антигени.

6. При зіставленні імуноморфологічних змін в епідермісі ураженої шкіри у хворих IgE-залежною формою АД на відміну від IgE-незалежної форми АД виявлене збільшення кількості клітин Лангерганса та CD1а+клітин, що експресують ко-стимуляторні молекули CD80 і CD86. При цьому експресія HLA-DR і CD1а антигену, була властива й кератиноцитам, які групуються навколо клітин Лангерганса. У хворих IgE-залежною формою АД на відміну від IgE-незалежної форми спостерігалося значне збільшення в базальному відділі чисельності кератиноцитів, експресуючих молекулу ICAM-1 а також рецептор IFN-.

7. У хворих з IgE-залежною формою АД, на відміну від IgE-незалежної форми, виявлена достовірна асоціація з HLA-А 24, HLA-В 7, HLA-В 22 і HLA-DR2 фенотипом. Аналіз даних показав, що продукція TGF-в мононуклеарними клітинами in vitro була нижчою у хворих IgE-залежною формою АД, носіїв антигенів ризику HLA-A24, HLA-В 7 і HLA-DR2. Можна припускати, що визначений HLA-фенотип і низький рівень функціональної активності клітин по продукції TGF-в лежать в основі розвитку IgE-залежної форми АД.

8. В умовах культивування in vitro мононуклеарів периферичної крові хворих IgE-залежною формою АД препарат Ербісол проявляв властивість стимулювати продукцію клітинами IFN- і TGF-, що дає підстави для патогенетично обґрунтованого використання препарату в лікуванні цієї форми захворювання.

9. Після пролонгованої терапії цитиризином у хворих IgE-залежною формою АД відзначено підвищення спонтанної і, особливо, індукованої продукції мононуклеарними клітинами периферичної крові IFN- та ІL-10, а також зменшення в запаленій шкірі експресії молекул клітинної адгезії ICAM-1 кератиноцитами базального відділу епідермісу що вказує на системні та локальні протизапальні властивості дії препарату в умовах IgE-залежного ураження шкіри.

10. У IgЕ-залежному і IgЕ-незалежному АД виявилися відмінності в рівнях залучення імунної системи в запальний процес: в умовах IgЕ-залежного АД виявляється активація як гуморальної, так і клітинної ланки системного імунітету, а також гіперреактивність імунної системи на локальному рівні (шкіра). В умовах IgE-незалежного АД - переважають прояви активації імунної системи на локальному рівні. Характер залучення імунної системи при різних формах АД, можливо, визначається генетично обумовленими властивостями клітин шкірного бар'єру (кератиноцити, дендритні клітини епідермісу) та імунної системи в цілому.

11. У діагностичному диференційному розмежуванні різних форм АД, крім показників рівня загального та специфічного імуноглобуліну Е, можуть бути використані виявлені в даному дослідженні відмінності в показниках фонової концентрації у сироватці Th1 і Th2 цитокінів, відмінності в цитокін - продукуючих властивостях клітин крові, імунофенотипічних особливостях клітин єпидермісу та дерми ураженої шкіри, а також особливості фенотипу антигенів гистосумісності (HLA) індивіда.

12. У розробці і застосуванні терапії АД необхідно враховувати особливості імунологічних змін, характерних для кожної форми АД, здійснюючи корекцію формування імунної реакції на системному і локальному рівні. Все це знаходить своє віддзеркалення у ряді показників: 1) у продукції загального та специфічного імуноглобуліну Е; 2) у особливостях фонового спектру цитокінів крові, яким визначається характер програмування фенотипічних і функціональних властивостей клітин асоційованою зі шкірою лімфоїдної тканини; 3) у цитокін- продукуючих особливостях клітин, що поступають в кровотік, а також 4) у проліферативній активності клітин, що мігрують в шкіру і формують вогнище запалення; та 5) у їх високій чутливості до дії стафілококового токсину (TSST-1).

Практичні рекомендації

1) Використовувати в умовах клініки наявності у хворих з високим рівнем загального та специфічного IgE; збільшення у периферичній крові числа CD19+ В-лімфоцитів; клітин з експресією маркерів активації CD25 і HLA-DR; підвищення числа CD4+CD45RО+ Т-лімфоцитів ефекторного типу із збільшення чисельності CD4+CD45RO+ Т-лімфоцитів, експресуючих на своїй поверхні шкірний лімфоцитарний антиген (CLA+) та збільшення чисельності CD14+CD16+ і CD14+FcеRI+ моноцитів як додатковий диференційний критерій між IgE-залежною та IgE-незалежною формами АД.

2) Для скринінгового методу діагностики IgE-залежної форми АД можуть бути застосовані:

а). Показники підвищення у крові фонового рівня цитокінів Th2 профілю (IL-4, IL-5, IL-10) та зниження рівня концентрації цитокінів Th1 профілю (IFN- і TNF-) в гострому періоді захворювання.

б) Характерне для хронічного періоду IgE-залежної форми АД підвищення в крові концентрації IL-2, IL-5, IL-12, IL-16, IL-18, а також підвищення показників рівня концентрації IFN- та TNF-.

3) Додатковим диференційним критерієм різних форм АД може слугувати високий рівень in vitro спонтанної продукції мононуклеарними клітинами крові хворих IgE-залежною формою АД IFN-, IL-5 і TNF- при відсутності істотних змін у продукції клітинами IL-1, IL-10 та TGF-;. Для мононуклеарних клітин хворих IgE-незалежною формою АД диференційною ознакою є характерний високий рівень in vitro спонтанної продукції TGF- і IFN-, при незначному підвищенні IL-5, IL-1, IL-12, IL-4 та відсутності змін в стимульованій продукції IL-10 і IL-2.

4) Використовувати імуногістохімічну диференційну діагностику різних форм АД, що базується на: а). збільшенні в інфільтратах ураженої шкіри хворих на IgE-залежну форму АД на відміну від IgE-незалежної форми чисельності клітин, експресуючих маркери клітинної активації HLA-DR і CD25; б). збільшенні в епідермісі кількості клітин Лангергансу і CD1а+ клітин, експресуючих ко-стимуляторні молекули CD80 і CD86; в). збільшенні в базальному відділі чисельності кератиноцитів, експресуючих молекулу ICAM-1 та рецептор IFN-.

5). Використовувати для диференційної діагностики IgE-залежної форми АД показники асоціації проявів захворювання з HLA-А 24, HLA-В 7, HLA-В 22 і HLA-DR2 фенотипом.

6). Відповідно до виявлених особливостей проявів імунологічної реактивності в клінічних формах АД використовувати терапію, направлену на корекцію порушень системного і локального рівнів імунітету. Рекомендувати в терапії АД препарат Ербісол, що проявив ефективність в корекції порушень у продукції цитокінів мононуклеарними клітинами крові в умовах in vitro, Цитиризин, що має виразну протизапальну дію, пов'язану зі зменшенням експресії молекул адгезії в шкірі, а також локальну терапію, що запобігає колонізації запаленої шкіри стафілококом.

Перелік основних праць,опублікованих за темою дисертації

1. Дранник Г.Н., Курченко А.И. Иммуногистохимические особенности воспалительного инфильтрата пораженной кожи больных атопическим дерматитом // Імунологія та алергологія -2000. -№1. -С.38-43.(Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

2. Курченко А.І. Роль клітин Лангерганса в імунній системі шкіри // Український журнал дерматології венерології косметології -2001. -№2-3. - С. 6-9.

3. Курченко А.І. Особливості імунної відповіді при атопічному дерматиті // Український журнал дерматології венерології косметології -2001. -№4. - С. 18-27.

4. Курченко А.И. Глухенькая А.Б Глухенький Б.Т. Лечение аллергодерматоза с применением антигистаминных препаратов второго поколения // Український журнал дерматології венерології косметології -2002. -№1. - С. 35-38. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки).

5. Курченко А.И., Глухенькая А.Б. Особенности экспрессии CD45RO+ и CLA+ на Т-лимфоцитах хелперах у больных хронической стадией атопического дерматита //Дерматология. Косметология. Сексопатология -2005. -№ 3-4(8). - С. 59-63. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

6. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Селективная экспрессия молекул HLA-DR и ICAM-1 на кератиноцитах у больных хронической стадией атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2006. -№1. -С.67-70. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

7. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Экспрессия рецепторов ІFN-г на кератиноцитах больных хронической стадией атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2006. -№2. -С.42-45. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

8. Курченко А.И., Дранник Г.Н., Вагалюк Л.Н., Фесенкова В.И. Влияние in vitro препарата Ербисол на продукцию цитокинов иммунокомпетентными клетками больных IgE-зависимой формой атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2006. -№3. -С.30-33. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки).

9. Курченко А.И., Дранник Г.Н., Фесенкова В.И., Петрина Е.П. Особенности в проявлении фенотипов антигенов гистосовместимости у больных различными формами атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2006. -№4. -С.41-44. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки).

10. Курченко А.И., Глухенький Б.Т. Исследование иммунологических особенностей противовоспалительного действия антигистаминных препаратов у больных IgE-зависимой формой атопического дерматита. // Дерматология. Косметология. Сексопатология -2006. -№ 1-2(9). - С. 59-62. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

11. Курченко А.И., Глухенькая А.Б., Глухенький Б.Т. Иммуногисто-химические особенности противовоспалительного действия антигистаминных препаратов у больных IgE-зависимой формой атопического дерматита. // Дерматология. Косметология. Сексопатология -2006. -№ 1-2(9). - С. 153-156. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки).

12. Курченко А.И., Курченко И.Ф. Экспрессия костимуляторных молекул на антигенпредставляющих клетках эпидермиса воспаленной кожи при атопическом дерматите // Клінічна та експериментальна патологія. -2006. -Т.V, -№ 1, -С.53-57. .(Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

13. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Изучение характера межклеточного взаимодействия между CD1a+ дендритными клетками и СD3-С 56+натуральными киллерными клетками пораженной кожи больных хронической формой АД // Імунологія та алергологія -2005. -№3. -С.56-58. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

14. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипическая картина и цитокиновый профиль периферической крови больных в острой и хронической стадии развития атопического дерматита // Український журнал дерматології венерології косметології -2006. -№2. - С. 9-12. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

15. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Участие CD7- негативных Т-лимфоцитов хелперов в патогенезе острой и хронической стадии атопического дерматита // Дерматологія та венерологія -2006. -№3(33), -С.42-46. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

16. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипическая характеристика моноцитов периферической крови больных острой стадией атопического дерматита // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения -2006. -ТОМ № 142, -С.115-119. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

17. Курченко А.І. Дослідження рівню IL-16 крові у хворих на IgE-залежну та IgE-незалежну форми атопічного дерматиту при гострому та хронічному перебігу захворіння.// Вісник наукових досліджень -2007. -№1, -С.15-18.

18. Курченко А.И., Фесенкова В.И., Дранник Г.Н. Уровень сывороточных цитокинов (IL- 2, IL-10, IL-12,IL-18) у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита // Проблеми екології та медицини -2006. -№1-2, -С.19-21. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана частина статті, зроблені висновки).

19. Курченко А.И. Сравнительная характеристика иммуногисто-химической картины очагов поражений кожи у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита // Український медичний часопис. -2006. -№1(51), -С.1-4.

20. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Иммунофенотипический анализ лимфоцитов инфильтрирующих кожу больных атопическим дерматитом // Таврический медико-биологический вестник. -2006. -№1, -С 69-73. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

21. Курченко А.І. Роль стафілококових суперантигенів в патогенезі атопічного дерматиту // Інфекційні хвороби. -2006. -№3, -С.46-49.

22. Курченко А.И. Цитокиновый профиль периферической крови больных с разными клинико-иммунологическими подтипами АД // Таврический медико-биологический вестник. -2006. -№2, -С.70-72.

23. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Курченко И.Ф. Особенности соотношений клеток иммунной системы крови и воспаленной кожи при хронической форме атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2005. -№2. -С.47-50. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

24. Курченко А.И., Дранник Г.Н. Курченко И.Ф. Особенности проявления экспрессии CLA-антигена Т-лимфоцитами периферической крови больных хронической формой атопического дерматита // Імунологія та алергологія -2005. -№4. -С.87-90. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

25. Курченко А.И., Курченко И.Ф. CD1a дендритические клетки лангерганса эпидермиса воспаленной кожи при атопическом дерматите // Клінічна та експериментальна патологія. -2006. -Т.V, -№ 2, -С.49-51. (Здобувачем проведений вибір та обстеження хворих, аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження, написана стаття, зроблені висновки).

26. Курченко А.И. Исследования функциональной активности моно-нуклеарных клеток периферической крови in vitro у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита по продукции IL-1, TNF-б и IL-12 в остром и хроническом периоде заболевания // Імунологія та алергологія -2007. -№1. -С.58-62.

27. Курченко А.И. Исследования in vitro продукции цитокинов (IL-2 и IFN-г) мононуклеарными клетками периферической крови у больных IgE-зависимой и IgE-независимой формой атопического дерматита в остром и хроническом периоде заболевания // Імунологія та алергологія -2007. -№2. -С.29-32.

Размещено на Allbest.ru