Наукове обґрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров’я народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ ПОКРАЩАННЯ ЗДОРОВ'Я НАРОДУ

14.02.03 - Соціальна медицина

ГАЙДАЄВ ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Міністерства охорони здоров'я України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Корнацький Василь Михайлович, завідувач наукового відділу медико-соціальних проблем кардіології, головний лікар-заступник директора по клінічній роботі Інституту кардіології імені М.Д. Стражеска АМН України.

Офіційні опоненти: - член-кор. АМН, доктор медичних наук, професор Проданчук Микола Георгійович, директор Інституту екогігієни і токсикології ім. М.І. Медведя;

- доктор медичних наук, професор Солоненко Іван Миколайович, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров'я Академії державного управління при Президентові України;

- доктор медичних наук, професор Гапон Василь Олександрович, завідувач кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я Вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія”, м.Полтава.

Захист відбудеться 26 жовтня 2007 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ - 112, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Міністерства охорони здоров'я України за адресою: 04112, м. Київ - 112, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий р. 24.09.2007

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. Бугро

АНОТАЦІЯ

Гайдаєв Ю.О. Наукове обґрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров'я народу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03 - соціальна медицина. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Міністерства охорони здоров'я України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню моделі впровадження Державних цільових програм. Визначено, що система охорони здоров'я потребує цілеспрямованого адресного впливу на вирішення найбільш актуальних проблем стану здоров'я з метою досягнення оптимальної ефективності шляхом розробки і впровадження Державних цільових програм, досвід яких накопичений протягом останнього десятиріччя. Досліджено, що прийняті Державні цільові програми хоча і внесли позитивний вклад у забезпечення медичної допомоги населенню, але лише зменшили темпи негативної динаміки стану його здоров'я, що свідчить про недостатню їх ефективність. Обґрунтовано Концепцію розробки та модель упровадження Державних цільових програм покращення рівня здоров'я і подовження середньої тривалості очікуваного життя громадян, у відповідності до якої обов'язковими складовими виступають: комплексний динамічний аналіз проблем стану здоров'я, епідеміологія і соціальна вага проблемного захворювання, кліматичні й екологічні особливості території та соціально-економічні особливості життя населення.

Ключові слова: Державні цільові програми, система охорони здоров'я, стан здоров'я, захворюваність, смертність, народжуваність, середня очікувана тривалість життя.

АННОТАЦИЯ

цільовий державний здоров'я населення

Гайдаєв Ю.О. Научное обоснование модели внедрения в Украине Государственных целевых программ улучшения здоровья народа. - Рукопись. Диссертация на получение научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.03 - социальная медицина. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика Министерства здравоохранения Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена обоснованию модели внедрения Государственных целевых программ. Определено, что система здравоохранения нуждается в целенаправленном адресном влиянии на решение наиболее актуальных проблем для достижения оптимальной эффективности при ограниченном финансировании путем разработки и внедрения Государственных целевых программ, опыт которых накоплен в течение последнего десятилетия. Изучено, что принятые Государственные целевые программы хотя и внесли позитивный вклад в обеспечение медицинской помощи населению, но лишь уменьшили темпы негативной динамики состояния его здоровья, то есть обнаружена их недостаточная эффективность, это стало основанием для научного обоснования Концепции разработки и модели внедрения Государственных целевых программ по наиболее актуальным проблемам здоровья народа. Показано, что за последние 10 лет динамика состояния здоровья продолжает оставаться негативной: общая заболеваемость выросла на 10,6%, распространенность болезней - на 38,9%, смертность увеличилась на 8,9%, естественный прирост носит отрицательный характер и колеблется с -5,8 до -7,8 на 1000, количество населения уменьшилось на 7,7%, то есть такая ситуация угрожает национальной безопасности страны. Исследовано, что ресурсное обеспечение выполнения программ было крайне недостаточным, поскольку 4% их не финансировались, 6% были ограничены на треть, 10% - почти на половину, 26% финансированные частично и как следствие - низкая эффективность их внедрения. Научно обосновано Концепцию разработки и модель внедрения Государственных целевых программ по улучшению уровня здоровья и продления средней продолжительности качественной жизни граждан, в соответствии которой обязательными составляющими программ выступают: комплексный динамический анализ проблем состояния здоровья, эпидемиология и социальный вес проблемного заболевания, климатические и экологические особенности территории и социально-экономически особенности условий жизни населения.

Эффективность модели исследована на примере разработанной и принятой 31 мая 2006 года Постановлением Кабинета Министров № 761 Государственной целевой программы “Предупреждение и лечение сердечно-сосудистых и сосудисто-мозговых заболеванийна 2007-2010 гг.”, а концепция ее разработки внедрена при подготовке и принятии Постановления Кабинета Министров Украины № 106 от 31.01.2007 г. относительно порядка и выполнения Государственных целевых программ.

Ключевые слова: Государственные целевые программы, система здравоохранения, состояние здоровья, заболеваемость, смертность, рождаемость, средняя ожидаемая продолжительность жизни.

ANNOTATION

Yu.O.Gaidayev. The Scientific ground of model of introduction in Ukraine of the Government having a special purpose programs of improvement of health of people. It is Manuscript. P.L.Shupyk National medical academy for postgraduate education, Kiev, 2007.

Dissertations on the receipt of scientific degree of doctor of medical sciences after speciality 14.02.03 is social medicine.

Dissertation is devoted the problems of saving and improvement of health and introduction of the system of his guard. Certainly, that the system of health protection needs purposeful address influence on minimization of most issues of the day the limited financing, arriving at optimum efficiency, that developments and introductions of the Government having a special purpose programs experience of which is accumulated during the last decade. Probed, that the Government having a special purpose programs are accepted although and brought in a positive contribution to providing of medicare a population, but only decreased the rates of negative dynamics of the state of his health, that found out their insufficient efficiency. Grounded Conception of development and model of introduction of the Government having a special purpose programs on the improvement of level of health and continuation of mean time of high-quality life of citizens, in accordance to which come forward obligatory constituents: complex dynamic analysis of problems of the state of health, epidemiology and social weight of problem disease, climatic and ecological features of territory and socially-economic features of population.

Keywords: Government having a special purpose programs, systems of health protection, state of health, morbidity, death rate, birth-rate, mean expected time of life.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Збереження й покращання здоров'я як світова проблема знаходить своє відображення як у національних і зарубіжних публікаціях, так і в офіційних документах ВООЗ. Європейська політика щодо цього на ХХІ століття визначає стратегію й тактику розбудови регіональних систем, передбачає зменшення захворюваності та поширеності хвороб, зниження інвалідності і смертності, подовження середньої тривалості очікуваного життя не менше, ніж до 75 років.

Рівень здоров'я населення України на межі тисячоліть кваліфікується як незадовільний, оскільки в нашій країні протягом останнього десятиріччя спостерігається зростання загальної смертності населення в межах 4%, тоді як у країнах Європи навпаки - на 4% зменшення. Таким чином, серед нашого населення рівень цього показника є вищим більш ніж у півтора рази, а середня очікувана тривалість життя менша на 5-10 років.

Основними причинами смерті населення стають хвороби системи кровообігу - 62,5%, злоякісні новоутворення - 11,7% і нещасні випадки - 8,9%, що у своїй структурі значно перевищують рівні інших держав. Стурбованість викликає цереброваскулярна патологія, яка майже в кожному п'ятому випадку призводить до смерті; особливо це стосується людей працездатного віку. Складною проблемою залишається стан психічного здоров'я населення, що негативно впливає на середню очікувану тривалість життя.

Ситуація ускладнюється деструктивними процесами в економіці і зниженням національного прибутку, внаслідок чого вкрай обмеженими стають видатки на охорону здоров'я, які у 2006 році становили лише 356,8 грн. в розрахунок на 1 жителя, що в доларовому еквіваленті вдвічі менше рівня 1990 року та у 20-30 разів - від інших країн Європи. Украй незадовільними залишаються стан навколишнього середовища та умови праці.

Таким чином, система охорони здоров'я потребує адресного впливу, спрямованого на мінімізацію дії негативних чинників актуальних проблем з метою досягнення оптимальної ефективності навіть при обмеженому фінансуванні, шляхом розробки і впровадження Державних цільових програм.

Проте аналіз динаміки стану здоров'я свідчить про їх недостатню ефективність в існуючій організаційній формі заходів, оскільки не досягнуто позитивних змін у показниках здоров'я порівняно з іншими країнами Європи, що і визначає актуальність дослідження, його мету і завдання, які спрямовані на наукове обґрунтування Концепції розробки і моделі впровадження Державних цільових програм.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика „Вивчення соціальних детермінант популяційного здоров'я та управління ними” (№держреєстрації:0105U000118) з метою дотримання положень Основ законодавства України про охорону здоров'я і подовження середньої тривалості очікуваного життя громадян.

Метою наукової роботи було наукове обґрунтування моделі впровадження Державних цільових програм із найбільш актуальних проблем галузі охорони здоров'я України, для досягнення якої передбачались наступні завдання дослідження:

1. Проведення аналізу стану здоров'я населення України за період з 1997 року по 2006 р. порівняно з іншими країнами Європи;

2. Виявлення найбільш актуальних проблем стосовно покращання здоров'я населення та подовження середньої тривалості очікуваного життя;

3. Проведення аналізу ресурсних можливостей України для покращання стану здоров'я населення України та порівняння їх з іншими країнами;

4. Дослідження ефективності адресного впливу, спрямованого на вирішення проблем здоров'я, тобто прийнятих Державних цільових програм в Україні;

5. Наукове обґрунтування та розробка моделі впровадження Державних цільових програм покращання здоров'я населення;

6. Визначення ефективності впровадження запропонованої моделі виконання Державних цільових програм покращання здоров'я населення.

На виконання поставлених завдань об'єктом дослідження стала система організації охорони здоров'я стосовно розробки і впровадження Державних цільових програм, а предметом - стан здоров'я населення України та його 15-річна динаміка за період незалежності.

У дослідженні використані безпосередньо або в комбінації низка методів, зокрема: системного аналізу й системного підходу, статистичний, соціологічний, експертний, математичний.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в Україні вперше

здійснено науковий аналіз розробки і впровадження Державних цільових програм з найбільш актуальних проблем стану здоров'я населення та науково обґрунтована модель їх реалізації.

Теоретичне значення полягає в суттєвому доповненні теорії соціальної медицини щодо методичних підходів та наукового обґрунтування адресного впливу на вирішення проблем покращання здоров'я і подовження середньої тривалості очікуваного життя шляхом розробки і впровадження Державних цільових програм із найбільш актуальних питань охорони здоров'я.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали підставою для впровадження в галузь охорони здоров'я України уніфікованої моделі реалізації Державних цільових програм покращання здоров'я населення як складової реформування системи медичної допомоги.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначено мету й завдання, розроблено програму та методологію, здійснено збір матеріалу, проведено його системний аналіз і статистичну обробку, розроблено анкети соціологічного дослідження, обґрунтовано концепцію й модель упровадження Державних цільових програм, сформульовано основні положення висновків та рекомендацій, матеріали яких апробовані в опублікованих матеріалах та на виступах:

1. “Організаційні проблеми покращання лікування постраждалих з політравмою” (Національна науково-практична конференція фахівців з питань екстреної медичної допомоги, “Екстрена медична допомога. Сучасні проблеми організації”, Київ, 2001 р.).

2. “Diagnosis and management of the abdominal injuries combined with head trauma” (European Society of Surgery 5th Annual Meeting. University Hospitals Gasthuisberg Leuven - Belgium, 2001).

3. І Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю “Політравма”, Київ, 2002 рік.

4. ХХ з'їзд хірургів України “Хірургія пошкоджень: стратегія і проблеми лікування” (2002).

5. Aesculap factory tour on the 05^th of September 2002.

6. “Actual problems of hip-endoprosthesis”, Kiev, 2002.

7. Hospitation from 2002, Akademisches Lehrkrankenhaus der Universitдt Tьbingen.

8. Міжнародна конференція “Взаємодія органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при організації попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ліквідації їх наслідків на території промислово-міських агломерацій та регіонів держав, які є членами Європейського Союзу, новоприйнятих та співпрацюючих” (2003 р.).

9. Школа-семінар “Організаційно-нормативні питання служби швидкої та невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф” (2003 р.).

10. Науково-практична конференція “Проблеми сучасної медицини” (2004 р.).

11. “Особливості організації медичної допомоги при політравмі в умовах багато-профільної лікарні” (Всеукраїнська наукова школа-семінар “Актуальні питання невідкладних станів”, 2004 р.).

12. Актуальні проблеми стандартизації у невідкладній абдомінальній хірургії: перша всеукраїнська науково-практична конференція (Львів, 2004 р.).

13. ХХІ з'їзд хірургів України, 2005 р.

14. Установчий з'їзд лікарів швидкої і невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф “Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги 20 років (Київ, 2005 р.).

15. “Вплив внутрішньочеревного тиску на розвиток дихальної недостатності в ранньому післяопераційному періоді” (Науково-практична конференція “Сучасні проблеми хірургії ізольованої та поєднаної травми”, 2005 р.).

16. “Досвід розбудови та функціонування служби екстреної медичної допомоги республіки Узбекистан” (V школа-семінар “Проблеми невідкладних станів”, 2007 рік).

17. VІІІ Національний Конгрес кардіологів України (Київ, 2007 р.).

За час підготовки дисертації за її матеріалами опубліковано робіт:

- у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, - 21.

Схематичне відображення програми і методів дослідження показано загальноприйнятим рисунком 1, що наводиться.

Рис. 1. Програми, методи та обсяги дослідження, його завдання й етапи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обсяг і структура роботи. Основний текст дисертаційної роботи викладений на 260 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел викладений на 34 сторінках і містить 334 позиції, з них 267 вітчизняних та країн СНД, 67 зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована 60 таблицями і 7 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Зважаючи на незадовільний стан здоров'я населення України порівняно з іншими державами, що підтверджує протягом останніх 10 років зростання захворюваності на 10,6%, поширеності хвороб відповідно на 38,9%, смертності на 12,2%, збільшення первинної інвалідності за 5 років на 3,5%, зменшення середньої тривалості якісного життя громадян на 5 років порівняно з середньоєвропейським рівнем, а також зменшення чисельності населення - можна стверджувати загрозливу соціально-економічну та суспільно-політичну ситуацію у країні, що є проблемою її безпеки й розвитку.

Враховуючи вкрай обмежене фінансування галузі охорони здоров'я протягом багаторічної динаміки на фоні виразно недостатнього прожиткового рівня більшості населення, слід говорити про необхідність раціонального спрямування бюджетних коштів на вирішення найбільш актуальних проблем здоров'я, тобто розробки і впровадження Державних цільових програм, спрямованих на покращання рівня здоров'я в цілому та забезпечення належної медичної допомоги хворим.

Вирішення окремих проблем стану здоров'я визначає політику Міністерства охорони здоров'я України і держави в цілому, а також напрямок розробки та ефективного впровадження Державних цільових програм, ефективність яких досягатиметься завдяки впровадженню сучасних наукових медичних технологій, оптимальному забезпеченню необхідними ресурсами та удосконаленню організації медичної допомоги.

Збереження й покращання здоров'я та подовження середньої тривалості очікуваного життя прямо пропорційно залежить також від народження й формування здорового покоління в безпечних екологічних умовах, мінімізації негативного впливу умов праці, низького та соціально-економічного рівня проживання громадян та комплексної профілактики негативного впливу різних чинників і рівня медичної допомоги.

Отже, визначена внаслідок системного аналізу стану здоров'я актуальна проблема потребує усунення всіх її негативних складових та обґрунтування шляхів подолання, врахування необхідних затрат і ресурсів та відпрацювання технологій реального комплексного впровадження, що буде основою Державної цільової програми покращання здоров'я нації, практичні результати якої будуть досягнуті згодом.

Аналізуючи прийняті Державні цільові програми за останні десятиріччя за своєю черговістю у вирішенні найбільш актуальних проблем здоров'я, доводиться звертати увагу на деяку непослідовність, що може говорити про ситуаційно-суб'єктивні умови їх розробок та затвердження. Не зменшуючи потреби в покращанні служби стоматологічної чи медицини катастроф, або окремого гематологічного чи неврологічного захворювання, абсолютно незаперечними слід визнати проблеми, що в цілому впливають на рівень здоров'я населення. Серед них, наприклад, існує проблема психічного здоров'я громадян. Незважаючи на світову актуальність, а також на негативну динаміку і складну ситуацію захворюваності та поширеності їх в Україні, на значну внаслідок цього інвалідизацію, на доведену вираженість хронічного стресу, до цього часу практично не розроблено і не прийнято конкретної цільової програми збереження й покращання психічного здоров'я нації. Більше того, ситуаційно-політично був прийнятий Закон України “Про психіатричну допомогу”, але відсутня законодавча база охорони психічного здоров'я та комплексна міжвідомча загальнодержавна програма покращання його рівня й мінімізації негативного впливу на стан громадського здоров'я в цілому. Не впроваджена системна психологічна допомога, що стала би суттєвим напрямком профілактики хвороб.

Стан психічного здоров'я населення є надзвичайно значущим фактором в оцінці рівня здоров'я суспільства, разом з тим за останні роки спостерігається тенденція до його погіршення. Психогенії і фактори невротизації населення України фактично охоплюють усі прошарки популяції. Зміна структури захворюваності випереджає ріст психогенноневротичних і психосоматичних захворювань: за даними світових і вітчизняних досліджень, до 50-60 % пацієнтів загальносоматичної мережі мають недіагностовані невротичні і депресивні розлади. Інвалідизація з приводу психічних захворювань серед усіх первинних причин посідає третє місце.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, поширеність розладів психіки й поведінки складає 2470,0 на 100 тис. працездатного населення, що зумовлює негативні наслідки медичного, соціального, економічного і морального характеру, які потребують значних зусиль охорони здоров'я і суспільства в цілому для вирішення проблем цієї когорти людей.

За останні п'ять років в Україні відбулася оптимізація структури надання психологічної допомоги населенню, зокрема її мережі, системи підготовки кадрів, науково-методичного забезпечення. Найбільш розгалуженою вона є в Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях, АР Крим і місті Києві, на частку яких із усіх 25 областей України припадає 91 кабінет психотерапії, або 41,7% від загальної чисельності.

Важливими проблемами охорони здоров'я є алкоголізм і наркозалежність. Тягар гострих і хронічних захворювань, які виникають унаслідок вживання алкоголю і наркотиків, підтверджено даними ВООЗ. У деяких країнах Європи протягом останніх двох десятиріч суттєво зросла смертність від цирозу печінки як одного з наслідків хронічного алкоголізму. Вірогідні наукові дані переконливо доводять наявність зв'язку між вживанням алкоголю і виникненням високого кров'яного тиску, навіть якщо алкоголь вживається помірними дозами. В Україні поширення пияцтва й алкоголізму також негативно впливають на стан здоров'я взагалі, а тим самим і на продуктивність виробничих сил та економіку держави. Обтяжує суспільство наявність в Україні майже 550 тис. осіб із хронічним алкоголізмом і 13,8 тис. осіб з гострими психосоматичними алкогольними розладами. Розповсюджується наркоманія і токсикоманія, насамперед серед підростаючого покоління.

За оцінкою економістів США, втрати, пов'язані з психічними порушеннями стану здоров'я, досягають до 1000 доларів на 1 жителя в рік. В умовах соціально-економічної кризи в психологічному режимі людей створюється морально-ідеологічний вакуум, що сприяє поширенню ірраціоналізму та містицизму й може призвести до загрозливого зростання антисоціальних явищ та непередбачено катастрофічних наслідків.

У структурі смертності від травм та нещасних випадків, що посідають перше місце за причинами смерті працездатного населення України, самогубства за частотою на 100 тис. населення зрівнялися з частотою смертності від автокатастроф, а в сільській місцевості вони зустрічаються на 25 % частіше, ніж у міській. У 2000 р. зафіксовано 300 випадків на 1 млн. жителів, що втричі більше за показник, який в усьому світі вважається ознакою соціальної кризи в суспільстві.

Погіршення екологічної ситуації призводить до стійких порушень психічного стану. Про серйозність проблеми свідчить визнання Конгресом США необхідності проведення комплексних заходів за програмою "десятиріччя мозку", основними складовими напрямками яких є профілактика негативного впливу порушень з боку центральної нервової системи на розвиток серцево-судинних, онкологічних, ендокринних, імунних, генетичних розладів.

Таким чином, очевидність необхідності радикальних державних заходах щодо зниження негативного впливу на зазначену ситуацію шляхом покращання організації і управління системою охорони психічного здоров'я населення також спонукає до пошуку найбільш оптимальної моделі вирішення проблеми.

Охорона й покращання здоров'я населення мають бути керованими на державному рівні. Необхідні відповідні програми, які б здійснювали профілактичні заходи щодо зменшення негативного впливу соціально-психологічних і еко-біологічних факторів як у побуті, так і на роботі, на його громадян протягом всього життя, від здорового народження до максимально віддаленого моменту смерті.

Встановлено, що однією з проблем, яка впливає на подовження середньої тривалості очікуваного життя, є також травматизм. Першочерговою спрямованістю такої постановки питання є необхідність істотного зниження смертності населення у працездатному віці, що лише за останніх 5 років зросла майже на 30 %, а серед чоловіків більш ніж на 40 %. Серед причин смерті істотними є нещасні випадки, травми і отруєння - 210,4, з них у чоловіків - 349,7 (ріст - 38,1 %). Виробничий травматизм залишається загальнодержавною проблемою тому, що будь-яка травма, зокрема й зі смертельним наслідком, тягне за собою величезні економічні збитки. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України дещо упорядкований облік економічних витрат на компенсацію за втрату працездатності від зазначених причин, разових виплат при реєстрації нещасного випадку або встановленні діагнозу профзахворювання, відшкодування збитків, нанесених здоров'ю, витрати на вироби медичного призначення та лікарські засоби, медичну та професійну реабілітацію. За даними вказаного Фонду, за 2002 рік на ці цілі було витрачено 1,6 млрд. грн., у 2003 р. - 2 млрд. грн., у 2004 - 2,35 млрд. грн.

Кількість травмованих на виробництві за останні 10 років дорівнює 601880 випадків, з них 18401 - зі смертельним наслідком. Хоча й відбувається деяке зниження травматизму, але його рівень ще залишається досить високим порівняно з іншими країнами: кожний 28-й загиблий на виробництві у світі - житель України.

Міжнародна організація праці констатує, що приблизно 170 тисяч робітників сільського господарства щорічно гинуть унаслідок нещасних випадків на виробництві. Крім того, мільйони людей із загальної чисельності (1,3 млрд.) працюючих у сільському господарстві у світі отримують серйозні пошкодження або отруєння пестицидами та хімікатами.

Такі ж проблеми є актуальними і для робітників сільського господарства України, вирішенню яких приділяється недостатньо уваги у зв'язку зі значними змінами форм власності на обладнання й засоби виробництва. У теперішній час в агропромисловому комплексі зайнято близько 8 млн. осіб працездатного віку, що складає близько 50 % усього сільського населення і які на 30% забезпечують добробут країни, але мають значні проблеми зі здоров'ям, пов'язані з незадовільними соціальними, гігієнічними виробничими умовами.

Встановлено також, що за період із 1991 по 2004 р. зареєстровано 2653 випадків професійних захворювань. За цей час динаміка показників характеризується суттєвим зниженням кількості постраждалих від 495 в 1991 р. до 34 у 2003 р. Серед осіб, що працюють в умовах підвищених параметрів шкідливих факторів, майже половина зазнає впливу шуму й вібрації, кожен третій - пилу та хімічних речовин, кожний п'ятий працює в умовах значної важкості та напруженості. У структурі профпатології за галузями промисловості сільське господарство займає п'яте-шосте місця, а його питома вага сягає щорічно від 2 до 8 % уперше виявлених випадків.

Разом з тим необхідно зазначити, що на тлі несприятливих умов праці “зниження” кількості професійних захворювань пов'язано насамперед з погіршенням медичного обслуговування сільського населення, що призвело до погіршення якості періодичних оглядів, низького виявлення професійної патології. Якщо порівняти кількість випадків профзахворювань у сільському господарстві України в останні роки, що значно знизились, із кількістю випадків травматизму та травматизму зі смертельними наслідками, число яких зростає і які неможливо приховати, то можна побачити невідповідність, що свідчить про приховування та недовиявлення професійних захворювань в агропромисловому комплексі. В останні роки в сільському господарстві щорічно в 90 % випадків ставиться діагноз про втрату працездатності, що свідчить про виявлення захворювання на пізніх стадіях, коли вже відбулись незворотні зміни в організмі, що також вказує на низьку якість періодичних медичних оглядів.

Наведені факти свідчать про недостатню обґрунтованість необхідності розробки Програм щодо покращання здоров'я населення, які повинні передбачати комплексні здоровоохороні заходи на тривалий період, оскільки за рік - два неможливо суттєво вплинути на рівень покращання здоров'я.

Отже, об'єктивна обґрунтована оцінка актуальності проблеми переовсім має бути вирішальною складовою розробки Програми на державному рівні, а управлінське рішення щодо прийняття повинно відповідати Концепції підготовки і затвердження Державних цільових програм із врахуванням усіх її складових.

- Особливість суб'єкту керуючого: складна ієрархічна, динамічна соціальна система, спрямована на досягнення єдиної мети стосовно напрямку програм.

- Особливість об'єкту керованого: характеризується інтеграцією складових у напрямку досягнення мети.

- Блок наукового регулювання представлений як директивною, так і науковою інформацією, а також інформацією з власних джерел.

Розробка Державної цільової програми, спрямованої на вирішення тієї чи іншої найбільш актуальної проблеми стану здоров'я населення, повинна базуватись, виходячи із комплексного аналізу рівня динаміки та тенденцій погіршення здоров'я, всебічного вивчення причин ситуації, дослідження негативних факторів впливу, регіональних особливостей та соціально-економічних наслідків (рис. 2).

Рис. 2. Схема КОНЦЕПЦІЇ розробки і моделі впровадження Державних цільових програм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динамічний аналіз має носити порівняльний характер на регіональному та міждержавному рівні, враховувати статеві й вікові відмінності, специфіку сільської та міської території, а також темпи погіршення за відповідний термін часу. Вивчення причин ситуації повинно проводитись із використанням епідеміологічних досліджень з метою розробки чітко спрямованих профілактичних державних заходів. Врахування впливу негативних факторів має бути комплексним. Необхідно враховувати природні умови (кліматично-екологічні) в аспекті їх негативного впливу на людський організм - рівень забруднення повітря, води тощо. Регіональні та соціально-економічні особливості умов проживання населення також відповідно впливають на формування рівня здоров'я на тій чи іншій території, оскільки наявні відмінності будуть істотно впливати на спосіб життя.

Таким чином, вказані складові повинні відображатись у відповідних конкретних заходах державної цільової програми, які не можуть бути однаковими на всій території України. Їх вивчення та врахування стало основою Концепції розробки і обґрунтування Державних цільових програм у цілому, адаптованих до специфіки регіону. Такий підхід забезпечить більш оптимальну дієвість, покращить ефективність, стане психологічно сприйнятливішим і для населення в цілому, і для медичних працівників, що також є істотно важливим у реальному впровадженні Програми.

Запропонована методологія апробована на прикладі невеликих за населенням і територією Європейських країн, у кожній із яких запроваджуються власні Програми, але при подібній спрямованості мають відповідні відмінності залежно від особливостей. Аналогічно Україна за кількістю населення і площею території відповідає 5-10 іншим країнам Європи, а її природні та історичні особливості в окремих регіонах такі, як і в окремих державах.

Отже, така методологія є науково обґрунтованою в розробці і впровадженні Державних цільових програм в Україні на прикладі Європейського досвіду, який забезпечив у багатьох країнах значно кращий рівень здоров'я населення та набагато більшу в них середню очікувану тривалість якісного життя (таб.1, 2).

Ця методологія стала доказовою базою дослідження дієвості та ефективності Державних цільових програм, оптимізації їх розробки на прикладі країн: Данії, Норвегії, Голландії, Швеції і Фінляндії - перша група вивчення; Польщі, Чехії, Словакії, Болгарії та бувшої Югославії - друга група дослідження; Іспанії, ФРН, Великобританії - третя група порівняльного аналізу з Україною; РФ і Бєларусь - четверта група. Усього - 15 держав Європи.

Перша група за кількістю населення сукупно наближена до України. У кожній із країн розробляються і впроваджуються Державні програми покращання рівню здоров'я і подовження середньої тривалості очікуваного життя, показники яких істотно не відрізняються. Маючи однакову спрямованість, окремі відмінності та акценти адаптовані відповідно до особливостей. Друга група подібна до України за тривалістю свого розвитку. Показники здоров'я хоча і поступаються рівню першої, але все таки кращі, ніж у нашій країні. Розроблені в зазначених країнах програми враховують реальні особливості та можливості у вирішенні найбільш актуальних проблем здоров'я свого населення, чим досягається вища ефективність.

Таблиця 1. Динаміка рівня смертності в Україні та країнах Європи

Країна	Рівень смертності (%0)
	1975 р	1980 р	1985 р	1990 р	1995 р	2000 р	2005 р
Україна	10,00	11,40	12,13	12,19	15,46	15,39	16,6
Польща	8,69	9,84	10,25	10,19	10,01	9,52	9,56
Велика Британія	11,84	11,82	11,85	11,18	11,01	10,60	10,28
Німеччина	-	-	-	11,61	10,83	10,31	10,35
Франція	10,64	10,19	10,01	9,27	9,14	9,10	9,18
Фінляндія	9,31	9,31	9,86	10,04	9,66	9,58	9,50

Таблиця 2. Середня очікувана тривалість життя в Україні та інших країнах Європи

Країна	Тривалість життя (років)
	1975 р.	1980 р.	1985 р.	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.
Україна	70,16	69,63	69,94	70,54	66,86	67,70	67,1
Польща	71,1	70,36	70,64	71,01	72,01	74,00	74,7
Велика Британія	72,62	73,59	74,65	75,95	76,86	77,50	78,4
Німеччина	-	-	-	75,54	76,84	78,20	78,7
Франція	73,48	74,91	75,99	77,62	78,71	79,30	79,4
Фінляндія	71,93	73,73	74,49	75,13	76,75	77,90	78,72

Держави третьої групи за своїм суспільним устроєм є регіонально-федеральними, а тому їх загальнодержавні програми формуються із врахуванням відповідної специфіки. Показники здоров'я і тривалості життя досить наближені до середньоєвропейського рівня, але ресурси систем охорони здоров'я, зокрема і для реалізації державних програм, до 10 разів вищі від наших можливостей (табл. 3, 4).

Росія і Бєларусь майже аналогічні за станом здоров'я і здоровоохоронними заходами з Україною. Відсутність принципових відмінностей підтверджує необхідність орієнтації на організацію та управління системою охорони здоров'я у зазначених державах перших трьох груп, показники здоров'я населення яких і їх тривалість життя є кращими.

Таким чином, розробка і обґрунтування Державної цільової програми покращання здоров'я українського народу також має враховувати особливості населення регіонів східного і західного, північного і південного, тобто показники їх здоров'я залежно від умов проживання та праці, екологічного благополуччя, соціально-економічних відмінностей та інших зазначених факторів, що впливають на формування здоров'я.

Таблиця 3. Демографічні показники та рівень забезпечення лікарями (вибірково) за даними ВООЗ на 1.01.2002 р.

Країни	Чисельність населення (тисяч)	Природний приріст, %	Відсоток населення віком від 60 років	Відсоток населення працездатного віку	Тривалість життя (роки) усе населення чоловіки жінки	Кількість лікарів на 10 тис. населення	Частка лікарів ПМСД %
	2001 р.	1991-2001 рр	1991 р.	2001 р.	1.01.2000 р.	1991 р.	2001 р.	2001 р.	2001 р.	2001 р.	2001 р.
Великобританія	59541	0,3	20,8	20,7	49,9	76,2	77,5	75,1	79,9	16,1	38,0
Італія	57502	0,1	21,5	24,3	41,0	77,2	79,3	76,2	82,2	55,8	18,0
Німеччина	82006	0,3	20,5	23,7	48,7	75,7	78,2	75,1	81,1	35,8	29,4
Франція	59452	0,4	19,3	20,5	45,0	77,8	79,3	75,6	82,9	32,8	48,5
США	285925	1,1	16,6	16,2	-	-	77,0	74,3	79,5	-	-
Японія	127334	0,3	18,0	23,8	-	-	81,4	77,9	84,7	-	-
Польща	38576	0,1	15,1	16,6	44,4	70,7	74,0	69,9	78,1	22,6	34,8
Росія	144663	-0,3	16,2	18,5	47,7	69,0	65,2	58,9	72,3	42,0	5,5
Бєларусь	10146	-0,1	16,8	18,8	47,2	70,7	68,5	62,9	74,2	45,8	12,9
Україна	49111	-0,6	18,6	20,7	45,8	69,7	67,7	62,2	73,3	30,0	7,5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 4. Фінансово-економічні показники в охороні здоров'я (ОЗ) за даними ВООЗ на 1.01.2001 р.

Країни	Загальні витрати на ОЗ в $ США на душу населення	Бюджетні витрати на ОЗ в $ США на душу населення	Загальні витрати на ОЗ, % від ВВП	Частка державних витрат на ОЗ, в % від бюджетних	Частка державних витрат на ОЗ, в % від загальних	Частка власних витрат на медичну допомогу, %	Частка витрат соціальної допомоги від бюджетних, %
	1995	2000	1995	2000	1995	2000	1995	2000	1995	2000	1995	2000	1995	2000
Великобританія	1357	1747	1138	1415	7,0	7,3	13,1	14,9	83,9	81,0	16,1	19,0	11,3	11,2
Італія	1415	1498	1022	1103	7,4	8,1	10,0	12,7	72,2	73,7	27,8	26,3	0,4	0,1
Німеччина	3194	2422	2449	1819	10,6	10,6	14,5	17,3	76,7	75,1	23,3	24,9	86,3	91,7
Франція	2566	2057	1954	1563	9,6	9,5	13,2	13,5	76,1	76,0	23,9	24,0	96,9	96,8
США	3621	4499	1639	1992	13,3	13,0	16,8	16,7	45,3	44,3	54,7	55,7	32,1	33,7
Японія	2950	2908	2308	2230	7,0	7,8	14,1	15,4	78,2	76,7	21,8	23,3	84,7	89,1
Польща	198	246	144	177	6,0	6,0	9,1	10,2	72,9	69,7	27,1	30,3	0	0
Росія	126	92	103	66	5,5	5,3	11,7	14,5	81,5	72,5	18,5	27,5	28,1	24,5
Бєларусь	58	57	49	47	5,7	5,7	10,9	13,1	84,8	82,8	15,2	17,2	0	0
Україна	42	26	35	18	5,8	4,1	11,4	7,6	84,0	70,1	16,0	29,9	0	0

Така Державна цільова програма буде значно ефективнішою у впровадженні, дієвішою в досягненні результатів та оптимальнішою у розробці, а враховуючи епідеміологічні й патогенетичні особливості розвитку тієї чи іншої нозологічної форм хвороб, забезпечить можливість обґрунтування комплексних профілактичних і лікувальних заходів на істотне покращання медичної допомоги в цілому та відповідно на вирішення проблем здоров'я, а також на подовження середньої тривалості очікуваного життя.

Одночасно основою впровадження Державних цільових програм є ресурсна база, тобто фінансування заходів, обґрунтованих при розробці та необхідних для їх практичного виконання з метою реалізації мети - покращання здоров'я в цілому й мінімізації негативного впливу на його стан тієї чи іншої проблеми.

З метою дослідження проблеми розробки і впровадження Державних цільових програм в Україні із найбільш актуальних питань здоров'я народу проведено соціологічне вивчення у відповідності до підготовленої та поширеної серед керівників органів і закладів охорони здоров'я різних рівнів, а також головних фахівців анкети. Абсолютно всі вони підтримують розробку і впровадження Державних цільових програм як один із основних напрямків подальшого розвитку системи охорони здоров'я в цілому та регіональних зокрема. Але стосовно методології і технології підготовки та реалізації вирізняються особливості, які можна об'єднати по регіонах України - західному, південному, промисловому східному і північному, а по окремих питаннях спостерігається власне бачення також в областях, що мають свої специфічні відмінності від сусідніх. Це говорить про необхідність врахування їх при розробці та впровадженні програми.

Найбільш актуальними причинами проблем здоров'я регіону, що потребують Державної підтримки для мінімізації негативного впливу на його стан, у західному регіоні вважають 57,6% соціально-економічні, 14,8% - екологічні і 27,6 - медико-профілактичні. У промисловому східному відповідно

39,2%, 37,9% та 27,9%, тобто більше турбують екологічні проблеми, а у Запорізькій і Дніпропетровській областях вони ще більш актуальні (від 50 до 75%), тоді як соціально-економічні лише від 10 до 20%. Істотно відрізняються у своїх баченнях північний і південний регіони (50,29 і 21 відсотки та відповідно 35,15 і 50), хоча Миколаївську область екологічні проблеми хвилюють більше - 45% майже нарівні із Чернівецькою (40%). Центральний регіон оцінює причини незадовільного стану здоров'я 53,7% як соціально-економічні, 21,2% - екологічні і 25,1% - медичні, хоча знову таки в Кіровоградській області екологічні більш важливі (30%).

На питання про найбільш негативні чинники недостатнього виконання розроблених і прийнятих Державних цільових програм респонденти Західного регіону відзначають законодавчі на 22,9%, фінансування - 59,9% та недостатню комплексну взаємодію всіх галузей - 17,2%. Подібні тенденції спостерігаються і в інших: центральний - 4,6%, 63,6% і 31,8%; північний - 40%, 42% і 18%; південний - 17%, 73% і 10%; східний - 25,1%, 62,9% і 22,0% (за винятком Донецької, де фінансові проблеми турбують менше (25%), а більше законодавчі - 50%).

Оцінка ефективності виконання раніше прийнятих і впроваджуваних Державних цільових програм у кожному регіоні також різна. У східному позитивно її сприймають лише 56%, західному - 62,8%, центральному - 63,3%, північному - 68%, а у південному - 86% респондентів.

Необхідність врахування при розробці програм специфічних особливостей регіонів відмічають у західному 49,5% анкетованих або опитаних, 53,3% - у східному, 84% - північному, 85% - центральному, 82% - на півдні України, хоча у Тернопільській області вказують лише 8%, Хмельницькій - 20%, Сумській - 30%, Донецькій - 50%, а в Криму зауважень не мають.

Регіональні конкретні програми на виконання Державних приймались у північних областях в середньому на 84% від потреби, центральних - 85%, західних - 90,9%, східних - на 96,7%, південних - 100%.

Недостатню інформованість населення стосовно впровадження Державних цільових програм на покращання здоров'я вважають у північному регіоні 56% опитаних, східному - 69,3%, центральному - 65,8%, західному - 58,9%, південному - 84%, хоча в окремих областях ситуація ще більше незадовільна (Чернівецька - 40%, Чернігівська - 31%, Закарпатська - 40%, Харківська - 40%, Черкаська - 50%, Миколаївська - 50%).

Це пов'язують із недостатньою можливістю санітарно-освітньої роботи через засоби масової інформації у східних областях - 55,7%, центральних - 58,6%, північних - 70,4%, західних - 73,7%, південних - 100%.

Таким чином, доведені істотні відмінності в питаннях розробки і впровадження Держаних цільових програм із найбільш актуальних проблем збереження і покращання рівня здоров'я населення регіонів України, що говорить про необхідність враховувати ці особливості в подальшому для досягнення належної ефективності.

Загальнодержавний підхід необхідний лише у визначенні проблеми здоров'я та її впливу на суспільство, а методологія розробки і технологія впровадження повинні базуватися на об'єктивній оцінці специфіки області та регіону стосовно соціально-економічних і екологічних умов проживання населення, можливостей мережі медичних закладів та їх фінансування щодо забезпечення доступності та якості медичної допомоги. На державному рівні має вдосконалюватись законодавча база і комплексна взаємодія всіх відомств, але на місцевому необхідні конкретні заходи для їх виконання та власні акценти. Це підтверджують і узагальнені по регіонах пропозиції першочергових завдань, спрямованих на більш ефективне впровадження Державних цільових програм.

У західному - забезпечення медичних закладів за рахунок державних закупівель високовартіснї медичної апаратури для надання спеціалізованої високотехнологічної допомоги при найбільш поширених хворобах.

У північних областях - суттєве зміцнення матеріально-технічної бази первинної медико-санітарної допомоги та підвищення рівня заробітної плати медичних працівників, насамперед у сільській місцевості.

Промисловий східний регіон турбують екологічні проблеми території, стан питної води і продуктів харчування, формування здорового способу життя та відповідальність самого населення за втрату здоров'я.

Центральна частина областей пріоритетними вбачає зміщення акцентів до покращання ресурсів первинної медико-санітарної допомоги, а також істотного впливу на існуючу екологічну ситуацію.

Південний регіон наголошує на проблемах імунопрофілактики, охорони материнства і дитинства та фінансового забезпечення гарантованого у відповідності до стандартів рівня і обсягів медичної допомоги.

Отже, загальнодержавні заходи мають передбачатися на всій території України й гарантувати її населенню:

- законодавчу відповідальність про збереження здоров'я і попередження його втрати внаслідок незадовільних умов проживання та праці, а також безумовну компенсацію з боку винних за нанесену шкоду;

- законодавчу зацікавленість у формуванні здорового способу життя, народження генетично здорового покоління і збереження здоров'я, збільшення народжуваності та подовження середньої тривалості очікуваного життя;

- законодавчим забезпеченням фінансування гарантованого рівня необхідної медичної допомоги та адекватної оплати праці працівників охорони здоров'я, а також оснащення необхідним обладнанням і лікарськими засобами, які забезпечать застосування сучасних медичних технологій.

Це має бути основою ефективності будь-яких програм та Державної політики збереження і покращання здоров'я, без впровадження якої неможлива та недоцільна розробка цільових програм стосовно окремих проблем.

Таким чином, підсумовуючи результати соціологічного дослідження серед керівників органів і закладів охорони здоров'я України регіонального і державного рівня (300), можна дійти таких висновків стосовно оптимізації розробки та моделі більш ефективного впровадження Державних цільових програм:

- внаслідок надмірної кількості прийнятих Державних цільових програм (45) і їх рівня заходів (більше 10) ресурсне забезпечення виявилось вкрай недостатнім, у результаті чого низька ефективність впровадження не забезпечила досягнення мети їх розробки, спрямованої на покращання рівня здоров'я населення, хоча як інструмент подальшого розвитку системи вони однозначно підтримуються;

- перешкодами адекватному впровадженню цільових програм вважаються недосконала законодавча база збереження і покращання здоров'я (21,9%), обмежене фінансування їх заходів (60,3%) та недостатня комплексна взаємодія із різними галузями (19,8%), а також наявність специфічних особливостей регіонів (70,8%), які не були враховані при розробці, що зумовило їх ефективність лише на 56-86%;

- розробку Державних цільових програм та забезпечення їх упровадження слід здійснювати з урахуванням соціально-економічних і екологічних чинників, а також ресурсної бази медико-профілактичних закладів України.

Обов'язкове врахування всіх цих факторів значно покращить обґрунтованість Концепції розробки Державних цільових програм та оптимізує модель їх впровадження, що сприятиме зміцненню здоров'я і продовженню середньої очікуваної тривалості якісного життя громадян України.

Елементи запропонованої моделі були використані при розробці програм щодо збереження здоров'я дітей та жінок репродуктивного віку, впровадження яких призвело до позитивної динаміки інтегральних показників здоров'я, що свідчить про дієвість зазначеної моделі (рис.3, 4).

Рис. 3 Динаміка рівня материнської смертності (на 100 тис. народжених живими)



Рис. 4. Динаміка рівня малюкової смертності (на 1000 народжених живими)

Саме така модель знайшла своє впровадження при розробці Державної цільової програми “Запобігання і лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 рр.” № 761 від 31 травня 2006 року, а також на етапі реалізації заходів зазначеної програми.

Проаналізувавши стан поширеності серцево-судинної патології в Україні, рівень інвалідизації і смертності з цієї причини порівняно з іншими країнами Європи, а також врахувавши пропозиції управлінь охорони здоров'я державних адміністрацій та ресурсні можливості виконання, було розроблено конкретну програму дій. Обґрунтування заходів враховувало суттєві відмінності регіонів, їх кліматичні і екологічні особливості, соціально-економічну ситуацію щодо умов проживання населення, обставини їх праці та побуту, ресурсну базу медичних закладів, їх віддаленість від потужних медичних центрів.

Виходячи з наявних обставин, заплановано відповідне фінансування на закупівлю необхідного сучасного обладнання з метою створення регіональних центрів спеціалізованої кардіологічної і неврологічної медичної допомоги. Розроблено заходи на зміцнення матеріально-технічної бази первинної медико-санітарної ланки охорони здоров'я і її кадрового забезпечення з метою ранньої діагностики хвороб та ефективної профілактики. Враховуючи досвід інших країн із значно кращим станом здоров'я населення, зміщено акценти на виховання і формування здорового способу життя, покращання демографічної ситуації, збільшення народжува...