Пошук та вивчення потенційних протипухлинних засобів – похідних кислот фосфору

- препарат не впливає на показники периферичної крові в експериментах з вивчення хронічної токсичності і лікувальних курсів (вміст лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобіну);

- під час вивчення хронічної токсичності мало місце збільшення частоти серцевих скорочень, зниження вольтажу зубців Р і Т на тлі тривалого введення препарату; курсове введення мебіфону не спричиняє змін частоти дихання і біоелектричної активності серця;

- при тривалому застосуванні препарат не справляє патологічного впливу на функції печінки і нирок, не викликає патоморфологічних змін в органах і тканинах;

- в умовах хронічного експерименту визначається підвищений руховий режим дослідних тварин (рухова і орієнтувально- дослідницька реакції);

- ін`єкційна форма мебіфону не чинить пірогенної дії.

В умовах клінічного вивчення підтвердилася здатність препарату, крім відзначеного прискорення згортання крові, знижувати вольтаж зубців Р і Т у окремих хворих, що наведено в інструкції з його клінічного застосування.

Як згадувалось раніше, важливою особливістю бісфосфонатів є структурна аналогія з неорганічним пірофосфатом із заміною зв'язку -Р-О-Р- на зв'язок - Р-С-Р-, стійкий до ферментативного гідролізу, лужного і кислотного гідролізу (Peterson S. et al., 1977). Сполуки з тетраедричною системою фосфору зазвичай погано проникають через плазматичні мембрани з посиленням цієї здатності при патологічних станах, відмінностях її вираженності залежно від структури. Для метиленбісфосфонової кислоти, найбільш близької за структурою до неорганічного пірофосфату, що містить два тетраедричні іони РО43-, описана здатність проникати в клітини імунної системи, опорних тканин тощо шляхом полегшеної дифузії з присутністю специфічного переносника (Fleisch Н. et al., 1969; Bonjour J.P. et al., 1973; Trochler U. et al., 1975; Peterson S. et al., 1977; Янимирский К.Б. и соавт., 1983; Robertson W.G. et al., 1972, 1973; Subramaniav B. et al., 1975, 1983; Ell P.J. et al., 1976; Fischer K. et al., 1977; Trechsel U., Schenk R., 1977; Yughes S.P.F., Kelly P.J., 1977; Wang Т. et al., 1979; Silberstein E.B. et al., 1979; Haseman M.K., 1983; Maniel G.A. Heyman S., 1983; Gerson M.C. et al., 1984; Фомовская Г.Н., 1986; Комиссаренко С.В., 1989). Від ступеня проникнення бісфосфонатів в клітини залежить вираженість їх впливу на процеси метаболізму, активність окремих ферментних систем і, загалом, здатність бісфосфонатів гальмувати пухлинний ріст, знімати пов'язану з ним алгогенну дію, вплив на організм речовин, подібних до паратгормону тощо (Shorey R.L. et al, 1971; Murray A.W., 1971; Kramer G. et al., 1976; Bodan G.A. et al, 1977; Дмитренко Н.П., 1984; Комиссаренко С.В.,1989; Золотухина М.М.и соавт.,1993; Ichinose Y. et al, 2000; Bergstrom JD. et al, 2000; Montalvetti A. et al, 2001; Martin MB. et al., 2001;). Важливою загальною властивістю бісфосфонатів, від якої залежить їх тропність до кісткових тканин, мезенхімних утворень загалом, є здатність утворювати стійкі комплекси з Са2+, іншими рідкоземельними і перехідними металами. З вираженістю цієї властивості пов'язана здатність їх впливу на розчинений і кристалічний СаР - основу мінеральної фази кістки (Fleisch H. et al., 1969; Robertson W.G. et al., 1972; 1973; Гулая Н.М., Комиссаренко С.В., 1982).

Опираючись на дані літератури стосовно різновидів біологічних ефектів бісфосфонатів у наших подальших дослідженнях були з`ясовані особливості можливого механізму дії мебіфону за наведеними напрямками.

Вивчення комплексоутворюючих властивостей мебіфону здійснювали полярографічним методом з використанням ртутно-крапаючого електроду (Kostyuk P.G. et al., 1981) у порівнянні з бонефосом (клодроновою кислотою), для якого ця властивість є визначеною. Показано, що мебіфон, подібно до бонефосу, має здатність до взаємодії з іоном кальцію, хоча і поступається препарату порівняння за вираженістю хелатуючих властивостей. Проте, варто відзначити, що протипухлинна активність мебіфону має місце на всіх використаних штамах експериментальних пухлин, зокрема, на стійкому до цитостатичних агентів варіанті карциноми Герена. Бонефос в аналогічних умовах не виявляє значущої протипухлинної активності, поступаючись у цьому мебіфону.

Оскільки у літературі ми не зустріли даних про вплив бісфосфонатів на іонні канали, була досліджена дія мебіфону на кальцієві, натрієві і калієві канали нейронів спінальних і тригемінальних гангліїв щура (Hammill OP. et al., 1981; Kramer et al., 1994; Moraidis I., Bingman D., 1994; Usachev Y. et al., 1995; Reiser MA. et al., 1996; Shirokova N., Rios E., 1996; Yao SL. et al., 1996; Mentz F. et al., 1996]. У дослідах встановлено, що під впливом мебіфону кальцієві іонні канали Т- і L-типів не змінювалися, у каналів N-типу в частини нейронів спінальних гангліїв щура спостерігалося прискорення кінетики активації. Суттєво не змінювалися як швидкі, так і затримані калієві струми. Спостерігався істотний вплив препарату на активність натрієвих іонних каналів: при зовнішній аплікації мав місце зсув вольтамперної характеристики для максимумів вхідних натрієвих струмів з більш негативним значенням потенціалу тощо. Відзначені зміни вимагають подальшого вивчення в плані їх можливого обговорення в механізмах дії бісфосфонатів і мебіфону зокрема.

Як відомо, кістковий мозок є джерелом двох ліній стовбурових поліпотентних клітин: стромальної і гемопоетичної (Фриденштейн А.Я. и соавт., 1973, 1980, 1981; 1985; Астахова B.C., 2000]. Перша дає початок стромальним клітинам-попередникам, які вважаються регенераторним потенціалом кісткової тканини та інш. (фібробласти, ретикуляторні клітини, ендотеліальні клітини, попередники хондробластів, крім остеобластів). Клітини проходять повний цикл диференціювання від ранніх попередників до зрілих форм, які синтезують основну речовину з відкладенням солей кальцію. Друга лінія - гемопоетична, яка дає початок еритропоезу, лейкопоезу, мегакаріоцитам, моноцитам і остеокластам. Особливо важливим моментом є належність остеокластів до моноцитарно- макрофагального ряду. Система «остеобласт - остеокласт» підтримує ремоделювання кістки, містить елементи різних за функцією стовбурових клітин кісткового мозку.

Зважаючи на вищевказане нами було проведене вивчення впливу мебіфону на стромальні стовбурові клітини кісткового мозку людини, їх трансферацію і диференціювання в умовах дослідів клонування КУОф кісткового мозку людини in vitro (Астахова B.C., 2000). Показано, що мебіфон не змінює адгезивних властивостей стромальних клітин кісткового мозку. Спостерігається збільшення кількості багатошарових колоній під впливом препарату при тенденції (+21,4 %) підвищення ефективності клонування. Отримані дані вказують на доцільність подальшого вивчення мебіфону відносно стромальних стовбурових клітин.

Проведене також вивчення гістологічної структури і гістоморфометричних показників компактної і губчастої кісткової тканини щурів-пухлиноносіїв (карцинома Герена), як результуючих станів функціонування системи «остеобласт - остеокласт», в умовах курсового застосування мебіфону. Показано, що мебіфон в режимі 40 мг/кг х 48 г х 6 введень у тварин без пухлин не спричиняв змін кісткової тканини. У тварин-носіїв карциноми Герена препарат запобігав онкогенним впливам, що спостерігалися у тварин з пухлинами без лікувальних дій (зниження групового параметра кількості кісткової тканини, показників, що характеризують активність остеогенезу.

У літературі наведені численні повідомлення щодо впливу бісфосфонатів, у тому числі метиленбісфосфонової кислоти, на імунну систему (Фомовская Г.Н., 1986). Значний об'єм аналітичних і експериментальних досліджень імунотропної та імуномодулюючої дії мебіфону, проведений в Інституті біохімії НАН України в 70-і - 80-і роки і узагальнений в роботах Фомовскої Г.Н. (1986) та Комиссаренко С.В. (1989), можна представити наступними положеннями:

- показано тропізм препарату до лімфоїдних клітин;

- гальмування біосинтезу антитіл до Т-залежних антигенів;

- інгібіція реакцій клітинної імунної відповіді;

- відсутність змін складу субпопуляції лімфоцитів;

- вплив на функціональну активність Т-лімфоцитів;

- не виявлено цитотоксичних властивостей метиленбісфосфонової кислоти (відсутність впливу на утворення імунних лімфоцитів, мітогенного фактору макрофагів, активації макрофагів цим фактором та ін.).

У наших дослідженнях підтверджена наявність імунотропної та імуномодулюючої дії мебіфону (30-50 мг/кг), вивчені нові аспекти впливу препарату на імунну систему. Зокрема, підтверджена здатність препарату гальмувати утворення антитіл (ЙgI ЙgM) проти Т-залежного антигена (еритроцити барана), пригнічувати реакцію гіперчутливості негайного і сповільненого типів (ГСТ ГНТ), знижувати число відповідаючих клітин в змішаній культурі лімфоцитів in vitro, пригнічувати розвиток реакції «трансплантат проти господаря» in vivo.

Нами вивчений також вплив мебіфону на ранні етапи імуногенезу і імунну відповідь. Показано, що мебіфон володіє помірною мітостатичною дією- гальмує розмноження стовбурових клітин кісткового мозку в селезінці (-36,0 % порівняно з контролем); міграцію стовбурових клітин з кісткового мозку (Петров Р.В., Манько М.М., 1971; Петров Р.В., Манько М.М., Хаитов Р.М. та ін., 1972) - 33,0 %; гальмує міграцію Т- і В-лімфоцитів (-39,0 %; -55,0 %) ; кооперативну взаємодію Т- і В-лімфоцитів (-39,0 %). При цьому препарат не виявляє лімфотоксичної дії.

Встановлено низку важливих фактів щодо впливу мебіфону на імунорегуляторні клітини крові і селезінки. Дослідження проведені з використанням моноклональних антитіл, методів імунофлюоресцентного забарвлення та імуноінструментального аналізу фірми Becton Diskinson (США). Показана здатність мебіфону до значного збільшення відсоткової кількості Lyt-2-позитивних клітин серед спленоцитів в експерименті: певного збільшення числа L3T4⁺-клітин в периферичній крові мишей при зниженні Thy-1- і Lyt-1-клітин, що вказує на імунорегуляторну дію Мебіфону. Під впливом препарату спостерігалося тривале збільшення частки Т-кілерів/супресорів (Lyt-2⁺) (селезінка), деяке переважання Т-хелперів (L3T4) в периферичній крові. Доведена здатність мебіфону впливати на експресію маркерів диференціювання та активації при культивації лейкоцитів людини з мебіфоном (0,5 мкг/мл) in vitro: значне зниження числа Т-лімфоцитів без супресорів/кілерів (CD3⁺8^-), T-лімфоцитів-кілерів/супресорів (CD3⁺/8⁺), різке збільшення числа CD3^-/8⁺-клітин, що мають різні функції, зокрема Т-кілерну. Відзначена активація CD8⁺/CD69⁺-клітин - Т-кілерів/супресорів; зниження числа CD3⁺/HLA-DR⁺-клітин. Препарат впливає на активаційні сигнали, опосередковані експресією маркерів CD69⁺ і HLA-DR⁺.

В цілому, можна підсумувати, що мебіфон виявляє помірну регуляторну дію на функціональну активність ряду клітинних субпопуляцій імунокомпетентних клітин. Поряд з цим, у мебіфону відсутня властивість стимулювати функціональну активність NK-клітин мишей (клітини-мішені - лінія пухлинних клітин УАС-1 (Н-2^а).

Отримані результати вказують на імунотропну дію мебіфону, починаючи з ранніх етапів імуногенезу до різних етапів імунної відповіді, що обгрунтовує доцільність його застосування при патологіях імунної системи з конкретними імунними девіаціями.

Зважаючи на той факт, що елементи стромальної і гематопоетичної стовбурових клітин беруть участь у формуванні процесів запалення (Петров Р.В., Манько М.М. и соавт., 1972; Арипов УА. И соавт., 1976), а також те, що пухлинний ріст нерідко супроводжується больовим синдромом, перифокальним запаленням, гіпертермічною реакцією, яка є поганим прогностичним симптомом відносно результату пухлинної хвороби (Тринус Ф.П. и соавт., 1980), нами було проведене вивчення впливу мебіфону на процеси запалення у експерименті. Показано, що для препарату властивий значний анальгезувальний ефект на моделях термічного і хімічного подразнення: зниження порогу больової чутливості на 57,8 і 44,0 %. Мала місце незначна антиексудативна дія (формаліновий набряк), певна жарознижувальна дія (-0,64 0С) на моделі пірогеналової лихоманки. Отримані результати співпадають з відомими даними літератури, які свідчать про наявність у бісфосфонатів антиноцицептивної активності (Зигтз Б.Л., Мелтон Л. Дж., 2000).

В цілому, отримані матеріали з експериментального фармакологічного вивчення Мебіфону засвідчують його здатність впливати на пухлинний ріст, імуногенез, імунну відповідь, біль, запалення та тощо. Ці особливості препарату у порівнянні з рядом відомих речовин групи бісфосфонатів обґрунтовують його місце в онкологічній практиці при злоякісних новоутвореннях з метастазами в кістках, перспективи використання препарату при імунних девіаціях, запальних захворюваннях тощо.

Загальні висновки

У дисертації наведені результати пошуку потенційних протипухлинних речовин серед похідних гідразидів кислот фосфору, фосфорильованих похідних сечовини, уретану та урацилу, похідних фосфорної кислоти та фосфоранів. Отриманий масив даних використаний для вивчення залежності «структура-дія» з визначенням шляхів пошуку нових протипухлинних засобів. Надані результати доклінічного вивчення препарату «Мебіфон», який впроваджений у клінічну практику як засіб для лікування онкологічних хворих з метастазами у кістках.

1. Вивчення протипухлинної активності 57 фосфоровмісних сполук 5 груп (фосфорильовані гідразиди, уреїди, уретани, урацили, біс- і монофосфонати) дозволило виявити 10 оригінальних речовин з вираженою протипухлинною дією, перспективних для подальшого вивчення як потенційних протипухлинних засобів (Ф-433, Ф-550, Ф-551, Ф-555, ФП-1, ФП-10, ФП-12, М-1, 160189, 350189).

2. Вивчення залежності «структура - дія» серед 57 фосфоровмісних сполук з використанням дисперсійного, кореляційного аналізу, визначення електронної будови серед масиву сполук і окремих груп дозволило визначити особливості, які можуть бути корисними при подальшому конструюванні та оцінюванні нових сполук у зазначених напрямах:

- серед фосфорильованих сечовин значною протипухлинною дією володіють речовини з локалізацією ВЗМО на сечовинному або гідразидному фрагментах;

- протипухлинна активність аддуктів 5-фторурацилу з фосфоровмісними кислотами знижується при введенні замісників в бензольне кільце, заміні дифенілових ефірів на диметилові;

- у карбамоїлурацилів введення 2-ої карбомоїльної групи знижує протипухлинний ефект;

- введення замісників в метиленовий місток бісфосфонатів зменшує протипухлинну активність та ін.

3. Відмічена кореляція вираженості протипухлинної дії вивчених сполук:

- між лімфосаркомою Пліса, саркомою 45 і саркомою 180;

- між епідермоїдною карциномою легенів Льюїс, меланомою В-16 і саркомою 180; отримані дані вказують на можливість прогнозування активності сполук в зазначених системах за їх активністю на 1 -2 моделях.

4. Вперше, серед відомих бісфосфонатів, встановлена виражена протипухлинна дія мебіфону в експерименті. Мебіфон:

- володіє протипухлинною активністю 70,0 % на 6 моделях пухлинного росту (вимога - 3);

- володіє протипухлинною активністю 90,0 % на 2-х штамах (вимога - 1);

- на 2-х моделях протипухлинну дію Мебіфону перевершує референс-препарат на 50,0 % і більше (лімфосаркома Плісса, епідермоїдна карцинома легенів Льюїс).

5. Мебіфон володіє стійким протипухлинним ефектом, здатністю гальмувати занедбаний пухлинний ріст в межах прийнятого критерію значимості (лімфосаркома Пліса - 50,0 % гальмування пухлинного росту).

6. Для орієнтації клінічної апробації проведено вивчення мебіфону на злоякісних пухлинах молочної залози людини в підкапсульному тесті (відсоток гальмування - 46,7 при критерії значимості 25,0 %). Зазначене показання було підтверджене при клінічній апробації препарату.

7. Доклінічні токсикологічні дослідження Мебіфону, проведені відповідно до вимог ДФЦ МОЗ України, підтвердили нешкідливість препарату. Відзначена у експерименті властивість препарату до прискорення згортання крові, зниження на ЕКГ потенціалів зубців Р і Т була підтверджена при клінічній апробації. Ця інформація внесена як застереження до інструкції з клінічного застосування.

8. На відміну від існуючих цитостатиків мебіфон не пригнічує систему кровотворення; вигідним доповненням його фармакодинаміки є наявність вираженої анальгезувальної, певної жарознижувальної дії.

9. Показана здатність мебіфону впливати на ранні етапи імуногенезу і імунну відповідь (мітостатична дія, зниження показника міграції стовбурових клітин кісткового мозку, зниження інтенсивності міграції Т- і В-лімфоцитів та їхньої кооперативної взаємодії). Для мебіфону характерний вплив на імунорегуляторні клітини крові і селезінки, функціональну активність ряду клітинних субпопуляцій імунокомпетентних клітин.

10. Мебіфон володіє здатністю зв'язуватися з іонами Са²⁺, не змінює адгезивних властивостей стовбурових стромальних клітин кісткового мозку, підвищує ефективність їх клонування, коригує онкогенні впливи на кісткову тканину в експерименті.

11. Отримані дані послужили підставою для дозволу на клінічне застосування мебіфону. Препарат зареєстрований в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Наукові статті

1. Скульская Н.Я., Проценко Л.Д., Авруцкая И.А., Кудрявцева И.Г. и др. Синтез и антибластическая активность гидразидов фосфорилированных хлорэтиламинов, модифицированных нитроксильными радикалами// Химико-фармацевтический журнал. - 1992. - № 5. - С. 58-59.(Кудрявцева І.Г. брала участь у вивченні антибластомної активності об'єктів дослідження, в аналізі та узагальненні отриманих результатів)

2. Шарикіна Н.І., Кудрявцева І.Г., Танина С.С. та інші. Основні напрями пошуку засобів лікування пухлинного захворювання// Ліки. - 1994. - № 4. - С. 30-34. (Кудрявцевою І.Г. здійснено літературний пошук та узагальнення даних).

3. Бобкова Л.С., Шарикіна Н.І., Кудрявцева І.Г. та інші. Антиокислювальні властивості протипухлинних речовин - натулану та 3(2',3',4'-окси-) та 4'-метокси-фенілімінометилпіридинів//Фармацевтичний журнал. - 1997. - №2. - С.79-82. (Кудрявцева І.Г. брала участь у експериментальних фармакологічних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів).

4. Шарикіна Н.І., Пуськов О.М., Павловська Г.П., Таніна С.С., Кудрявцева І.Г. та інші. Пухлинний ріст в умовах модуляції активності адрено- та холінореактивних систем та протипухлинної терапії// Ліки. - 2000. - №5. - С. 36-43. (Кудрявцева І.Г. брала участь у експериментальних фарма-кологічних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

5. Кудрявцева І.Г., Голубов М.І., Бобкова Л.С. Комплексоутворення мебіфону з катіоном кальцію// Ліки. - 2003. - № 3-4. - С. 101-103. (Кудрявцева І.Г. визначила завдання та мету дослідження, брала участь у експериментальних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

6. Шарыкина Н.И., Кудрявцева И.Г., Павловская Г.П. Влияние бифолара и хлофидэна на синтез ДНК саркомы 45 и митотическая активность эпителия тонкого кишечника крыс//УБЖ. - 2002. - №5. _ С. 112-116. (Кудрявцева І.Г. визначила завдання та мету дослідження, брала участь у експериментальних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

7. Шарыкина Н.И., Кудрявцева И.Г., Павловская Г.П. Белоксинтезирующий аппарат клеток при злокачественном росте и фармакотерапии хлофидэном//УБЖ. - 2002. - № 4. - С. 80-84. (Кудрявцева І.Г. визначила завдання та мету дослідження, брала участь у експериментальних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

8. Шарыкина Н.И., Кудрявцева И.Г., Павловская Г.П. К механизму действия нового противоопухолевого препарата хлофидэна. Влияние на синтез РНК// УБЖ. - 2003. - № 1. - С. 27-29. (Кудрявцева І.Г. визначила завдання та мету дослідження, брала участь у експериментальних дослідженнях, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

9. Комісаренко С.В., Шарикіна Н.І., Андріанова С.М., Кудрявцева І.Г., Карлова Н.П. Фармакологічні властивості та механізм дії біфосфонатів// Ліки. - 2003. - № 1-2. - С. 27-29. (Кудрявцева І.Г. брала участь у визначенні завдання та мети дослідження, постановці експериментальної частини, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті.).

10. Кудрявцева І.Г. Вплив мебіфону на проліферацію і диференціювання стромальних клітин - попередників кісткового мозку людини// Ліки. - 2003. - № 5-6. - С. 67-70. (Кудрявцевою І.Г. визначено мету, завдання роботи, проведено досліди, аналіз, узагальнення результатів та написання статті).

11. Шарыкина Н.И., Кудрявцева И.Г., Павловская Г.П. Цитотоксические эффекты бифолара и хлофидэна. Влияние на синтез белка и клеточный цикл// УБЖ. - 2004. - № 1. -С.123-129. (Кудрявцева І.Г. брала участь у визначенні завдання та мети дослідження, постановці експериментальної частини, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

12. Кудрявцева І.Г., Шарикіна Н.І. Сучасний стан пошуку і вивчення ФАР з протипухлинною дією серед похідних кислоти фосфору. Огляд літератури (частина І)// Ліки. - 2004. - № 1-2. - С. 31-40. (Кудрявцевою І.Г. здійснено літературний пошук, аналіз та узагальнення літературних даних, підготовку статті до друку).

13. Кудрявцева І.Г., Шарикіна Н.І. Сучасний стан пошуку і вивчення ФАР з протипухлинною дією серед похідних кислоти фосфору. Огляд літератури (частина ІІ)// Ліки. - 2004. - № 3-4. - С. 40-52. (Кудрявцевою І.Г. здійснено літературний пошук, аналіз та узагальнення літературних даних, підготовку статті до друку).

14. Кудрявцева І.Г., Шарикіна Н.І. Сучасний стан пошуку і вивчення ФАР з протипухлинною дією серед похідних кислоти фосфору. Огляд літератури (частина 3)// Ліки. - 2004. - № 5-6. - С. 19-23. (Кудрявцевою І.Г. здійснено літературний пошук, аналіз та узагальнення літературних даних, підготовку статті до друку).

15. Кудрявцева И.Г., Шарыкина Н.И., Карацуба Т.А. и др. Новый представитель группы бисфосфонатов (доклинические исследования)// Онкология. - 2004. - № 3. С. 193-198. (Кудрявцева І.Г. брала участь у визначенні завдання та мети дослідження, проведенні експериментальної частини, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

16. Шарикіна Н.І., Кузьменко І.І., Бухтіарова Т.А., Кудрявцева І.Г. та інші. Біотрансформація хлофідену in vitro та in vivo// Ліки. - 2004. - № 5-6. - С. 56-59. (Кудрявцева І.Г. брала участь у визначенні завдання та мети дослідження, постановці експериментальної частини, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

17. Шарикіна Н.І., Кудрявцева І.Г., Підгорський В.С. та інші. Імуномоделюючі властивості бактерійних лектинів// Ліки. - 2007. - № 5-6. - С. 42-43. (Кудрявцева І.Г. брала участь у визначенні завдання та мети дослідження, постановці експериментальної частини, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, написанні статті).

Патенти

18. Авторское сивдетельство № 1835289 от 1992 г. Вещество, обладающее антибластической активностью/ Овруцкий В.М., Клебанов Б.М., Шарыкина Н.И., Глушко Л.П., Курочкина А.Ф., Кудрявцева И.Г. (Кудрявцева І.Г. здійснила патентний пошук, брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

19. Патент України № 12053 від 25.12.1996 р. Дигідрат динатрієвої солі метиленбісфосфонової кислоти, який виявляє протипухлинну активність/ Комісаренко С. В., Шарикіна Н. І., Кудрявцева І. Г. та інш. (Кудрявцева І.Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

20. Патент України № 10018 від 30.09.2006р. 3-(2',3',4'-окси) та 4'-метоксифенілімінометилпіридинів, що мають протипухлинну активність/ Бобкова Л.С., Овруцький В.М., Коляди О.П., Овруцький О.В., Шарикіна Н.І., Кудрявцева І.Г. (Кудрявцева І.Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

21. Патент України № 17082 А від 21.04.1997. Потенційна протипухлинна речовина/Сергєєв В. С., Овруцький В. М., Шарикіна Н. І., Кудрявцева І. Г. (Кудрявцева І. Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

22. Патент України № 21453 А від 16.12.1997 р. Засіб, що має інтерфероногенну та антибластичну активність/Овруцький В.М., Шарикіна Н.І., Рибалко С.Л., Овруцький О.В., Кудрявцева І.Г. та інші. (Кудрявцева І. Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

23. Патент України № 29639 А від 15.11.2000 р. Протипухлинний засіб/ Кузьменко І. Й., Зволінська Т. В., Шарикіна Н. І, Кудрявцева І. Г. (Кудрявцева І. Г. здійснила патентний пошук, брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

24. Патент України №36756 А від 15.08.2001 р. Спосіб лікування хворих із злоякісними пухлинами молочної залози (мебіфон)/ Шарикіна Н. І., Кудрявцева І. Г., Кас'яненко І. В. та інш. (Кудрявцева І. Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

25. Патент України №40714 А від 15.08.2001р. Протипухлинний засіб - динатрієва сіль метиленбісфосфонової кислоти (мебіфон)/ Комісаренко С.В., Шарикіна H.I., Лозинський М.О., Кудрявцева І.Г. та інш. (Кудрявцева І. Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

26. Патент України №52279 А від 16.06.2003.р. Бактерійний лектин - протипухлинний засіб/ Подгорський В.С., Шарикіна Н.І., Коваленко Е.О., Кудрявцева І.Г., Гетьман К.І. (Кудрявцева І. Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

27. Патент України №73679 від 5.08.2005 р. Сполука 1,1'-(2»-бром-2»-хлоретеніл)-біс(5фторарацил)-у, яка має протипухлинну активність/ Стефанов О.В., Вельчинська О.В., Шарикіна Н.І., Кудрявцева І.Г. (Кудрявцева І.Г. здійснила патентний пошук, брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

28. Заявка на патент № 200703652 от 03.04.2007 р. Аддукт 5-фторурацилу та натрієвої солі дифеніл-фосфорної кислоти, який має протипухлиннк активність (ФП-8)/Стефанов А.В., Шарикіна Н.І., Демченко А.М., Кудрявцева І.Г. та інші. (Кудрявцева І.Г. брала участь у виконанні фармакологічних досліджень, оформленні патенту).

Матеріали з'їздів і конференцій

29. Олійник Г.М., Кудрявцева І.Г., Найштетік В.Я. та інші. Препарат для лікування хворих на злоякісні пухлини головного мозку («Біпеск»)//Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє: Тез.доп.І Всеукр. НПК, Київ, 14-15 жовтня 2004 р. - Онкологія. - 2004. - № 3. - С. 38-40.

30. Захаренко В.В., Найштетік В.Я, Кудрявцева І.Г., Шарикіна Н.І. та інші. Фармакологічні властивості препарату «Пропес» (експериментальне дослідження)//Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє: Тез.доп.І Всеукр. НПК, Київ, 14-15 жовтня 2004 р. - Онкологія. - 2004. - № 3. - С. 36-37.

31. Шарикіна Н.І., Бухтіарова Т.А., Кузьменко І.Й., Кудрявцева І.Г. та інші. Протипухлинний препарат Хлофіден (експериментальні і клінічні дослідження)//Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє: Тез.доп.І Всеукр. НПК, Київ, 14-15 жовтня 2004 р. - Онкологія. - 2004. - № 3. - С. 19-21.

Анотація

Кудрявцева І. Г. Пошук та вивчення потенційних протипухлинних засобів - похідних кислот фосфору (експериментальне дослідження) -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2007.

Дисертаційна робота присвячена пошуку та вивченню фосфоровмісних сполук з протипухлинною дією. Відібрано 10 нових молекул з вираженою протипухлинною дією серед фосфорильованих метилгідразидів, уреїдів піримідинів та моно-і дифосфатів, перспективних для подальшого вивчення і можливого впровадження. Вивчено залежність «структура-дія» з визначенням шляхів пошуку нових протипухлинних засобів.

Запропонований перший бісфосфонат «Мебіфон», що поєднує біологічні властивості бісфосфонатів з вираженою протипухлинною активністю: 70,0 % гальмування пухлинного росту (саркома 180, карцинома Герена, епідермоїдна карцинома легенів Льюїс, лімфосаркома Пліса, саркома М-1, карцинома 755). На 2-х останніх моделях протипухлинна активність Мебіфону досягає 90,0 %. Препарат стійко утримує протипухлинний ефект, активний при занедбаних формах пухлинного росту.

Мебіфон справляє значну анальгезувальну дію, виявляє жарознижувальні властивості, здатність індукувати ангіогенез при відсутності пригнічення гемопоезу. Показана здатність Мебіфону до сполучення з іонами кальцію, відсутність впливу на адгезивні властивості стовбурових стромальних клітин, підвищення активності їхнього клонування, запобігання онкогенним впливам на кісткову тканину. Підтверджені імунотропні властивості Мебіфону, визначена його здатність впливати на ранні етапи імуногенезу, активність імунорегуляторних клітин, систему «остеокласт-остеобласт».

Препарат зареєстрований в Україні як засіб лікування хворих із злоякісними новоутвореннями молочної і передміхурової залоз з метастазами до кісток.

Ключові слова: фосфорильовані функціонально активні реагенти, біс-монофосфонати, протипухлинна активність, залежність «структура-дія», Мебіфон, механізм дії.

Аннотация

Кудрявцева И. Г. Поиск и изучение потенциальных противоопухолевых средств - производных кислот фосфора (экспериментальное исследование) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора фармацевтических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2007.

Диссертационная работа посвящена поиску и изучению фосфорсодержащих соединений с противоопухолевым действием. Найдено 10 новых молекул с выраженным противоопухолевым действием: -метилгидразид Ф-433; фосфорилированные мочевины Ф-550, Ф-551 и Ф-555; фосфорилированные урацилы ФП-10, ФП-12; бисфосфонаты М-1 и О-1; производные фосфорной кислоты 160189, 350189. Отмеченные вещества представляют интерес для дальнейшего изучения как потенциальные противоопухолевые средства. В соответствии с существующими требованиями к потенциальным противоопухолевым средствам (90,0 % торможения - 1 штамм; 70,0 % - 3 штамма) каждое из приведенных веществ 90,0 % тормозит 1 из принятых штаммов опухоли и более, значительное число веществ проявляет активность 70,0 % торможения роста опухолей либо на уровне принятого критерия значимости каждой модели. Полученный при фармакологическом исследовании массив данных использован для изучения зависимости «структура-действие» с определением путей поиска новых противоопухолевых средств.

Результаты фармакологического скрининга позволили выделить для дальнейшего изучения с целью создания нового противоопухолевого препарата бисфосфонат под шифром «М-1», получивший название «Мебифон». Мебифон сочетает биологические свойства бисфосфонатов с выраженной противоопухолевой активностью: 70,0 % торможения опухолевого роста (саркома 180, карцинома Герена, эпидермоидная карцинома легких Льюис, лимфосаркома Плисса, саркома М-1, карцинома 755). На 2-х последних моделях противоопухолевая активность Мебифона достигает 90,0 %. Препарат стойко удерживает противоопухолевый эффект, активен при запущенных формах опухолевого роста.

Мебифон оказывает выраженное анальгезирующее действие, выявляет жаропонижающие свойства, способность индуцировать ангиогенез при отсутствии угнетающего влияния на гемопоэз.

Показана способность Мебифона связываться с ионами кальция, не изменять адгезивных свойств стволовых стромальных клеток, повышать активность их клонирования, снимать онкогенные влияния на костную ткань.

Подтверждены иммунотропные свойства Мебифона, отмечена его способность влиять на ранние этапы иммуногенеза (митостатическое действие, снижение способности стволовых клеток к миграции из костного мозга, ослабление миграции Т-и В-лимфоцитов и их кооперативного действия при отсутствии лимфотоксичности). С помощью моноклональных антител отмечен ряд важных фактов о влиянии мебифона на иммунорегуляторные клетки крови и селезенки. Отмечена активация CD8⁺/CD69⁺-клеток - Т-киллеров/супрессоров; снижение числа CD3⁺/HLA-DR⁺-клеток. Препарат влияет на активационные сигналы, опосредованные экспрессией маркеров CD69⁺ і HLA-DR⁺. Не отмечено способности мебифона к стимуляции функциональной активности NK-клеток мышей (клетки-мишени - линия опухолевых клеток УАС-1 (Н-2^а).

Доказана безопасность Мебифона при кратковременном и продолжительном использовании.

Мебифон разрешен для медицинского применения как средство лечения больных со злокачественными новообразованиями молочной и предстательной желез с метастазами в кости. Зарегистрирован в Украине.

Ключевые слова: фосфорилированные функционально активные реагенты, бис- и монофосфонаты, противоопухолевая активность, зависимость «структура-действие», Мебифон, механизм действия.

Summary

A thesis for Doctor in Pharmacy Degree in Specialty 14.03.05 - Pharmacology. - National University of Pharmacy, Kharkov, 2007.

The dissertation is devoted to search and study of phosphor containing combinations with antitumour action. Ten new molecules with the marked antitumour action are found among phosphorylated methylhydrazides, ureides, pyrimidines and monophosphates. The «structure-action» relation was studied.

The first biophosphonate Mebifon combining the properties of biophosphonates with the marked antitumour action presented the following: the antitumour growth inhibition (sarcoma 180, Heren's carcinoma, Luis's pulmonary epidermoid carcinoma, Plis's lymphatic sarcoma, sarcoma M-1, adenocarcinoma of breast - Ca755) > 70.0%. In two last models the effect is > 90%. The drug keeps steady the antitumour effect and is active in neglected stage of tumour growth.

The drug showed the marked analgesic action, febrifugal activity, can induce the angiogenesis under the absence of hemopoesis depression.

The immunotropic properties of the drug Mebifon were proved, and its ability to influence on the early stages of the immunogenesis, on the activity of the immunoregulatory cells, on the «osteoblast-osteclast» system was determined.

The Mebifon is certified in Ukraine.

Key words: phosphorylated functionally active reagents, pyrimidines, bis- and monophosphonates, antitumour effect, «structure - action» relation, Mebifon, antitumour activity, mechanism of action.

Размещено на Allbest.ru