Роль факторів гуморальної регуляції в формуванні порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.03.04 - Патологічна фізіологія

Роль факторів гуморальної регуляції в формуванні порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби

Кишеня Марія Сергіївна

Донецьк 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Зябліцев Сергій Володимирович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач відділу молекулярно-генетичних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ткаченко Михайло Миколайович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри радіології з курсом радіаційної медиціни, Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу фізіології кровообігу;

доктор медичних наук, професор Кривобок Григорій Кирилович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри патологічної фізіології.

Захист відбудеться “21” грудня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий “16” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Г.А. Ігнатенко

1. Загальна характеристика роботи

гемодинаміка травматичний нуклеотид хвороба

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується значним зростанням травматичних ушкоджень у результаті інтенсивного розвитку промисловості, збільшення кількості транспортних засобів, висотного містобудування, прискореного темпу й ритму життя людей. Особливе місце належить високому відсотку військового травматизму у зв'язку з проблемою локальних війн і збройних конфліктів останніх десятиліть, шахтного травматизму (Ельский В.Н., 2002). За даними ВООЗ, смертність унаслідок травматизму посідає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, у людей у віці до 40 років виходить на перше місце (Селезнев С.А., 2002). Проблемі травматичної хвороби (ТХ) присвячена велика кількість наукових праць (Пастернак В.Н., 2000; Климовицкий В.Г., Золотухин С.Е., 2004; Ельский В.Н. и соавт. 2004), що підтверджує актуальність обраної теми й необхідність більш глибоких і різнобічних досліджень.

Сучасний травматизм характеризується високим рівнем множинних і сукупних ушкоджень. Серед методів лікування травматичної хвороби на першому плані відновлення циркуляторного, водно-електролітного, газового гомеостазу (Пастернак В.Н., 2000; Лысенко Б.Ф. и соавт., 2002), що, безумовно, виправдано високим ризиком формування вже в ранньому посттравматичному періоді циркуляторних, дихальних ускладнень, гострої ниркової недостатності (Сингаевский А.Б., 2002). Розвиток гіпоксемії, ендотоксемії при ТХ супроводжується тяжкими й значимими для життя порушеннями серцево-судинної діяльності. Від 6,4 % до 59,6 % випадків механічних травм різної локалізації характеризуються розвитком вторинних змін серця у вигляді посттравматичної міокардіодистрофії, що мають причинно-наслідкові зв'язки з травмою (Жуков Ю.Б., 2000; Мазуркевич Г.С., Багненко С.Ф., 2004). Актуальність вивчення питань діагностики ушкодження міокарда при ТХ визначається наявністю ряду важливих питань, таких, як зміни системної гемодинаміки, механізми порушень і компенсації насосної функції серця, діагностичні критерії й характер ушкодження міокарда в різні періоди ТХ.

Вивчення патогенетичних механізмів, що беруть участь у реалізації пристосувальних реакцій серцево-судинної системи (ССС), на сьогоднішній день є одним із першочергових завдань. У зв'язку із цим концепція ТХ вимагає доповнення фундаментальних знань для корекції порушень системної гемодинаміки й ушкодження міокарда з метою зниження кількості ускладнень і летальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як фрагмент комплексної науково-дослідної роботи “Дисфункція гуморальної регуляції в патогенезі травматичної хвороби”, що виконується згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького державного медичного університету ім. М. Горького в Центральній науково-дослідній лабораторії в 2006-2008 р., номер держреєстрації 0105U008712. Дисертант є співвиконавцем теми.

Мета і задачі дослідження. Установити патогенетичну роль факторів гуморальної регуляції в порушенні системної гемодинаміки й ушкодженні міокарда в ранньому періоді ТХ і обґрунтувати принципово можливі напрями кардіопротекції.

Для досягнення мети дослідження були поставлені задачі:

1. Вивчити комплексно стан системної гемодинаміки в ранньому періоді ТХ. Виявити особливості різних типів її реакції на травму. Визначити діагностичні критерії ушкодження міокарда.

2. Установити роль симпатоадреналової системи у формуванні порушень системної гемодинаміки й ушкодження міокарда.

3. З'ясувати значення системи простагландинів і циклічних нуклеотидів у формуванні порушень системної гемодинаміки.

4. Визначити роль системи оксиду азоту в патогенезі порушень системної гемодинаміки й ушкодження міокарда.

5. На основі аналізу отриманого матеріалу встановити роль змін факторів гуморальної регуляції в патогенезі порушень системної гемодинаміки й ушкодженні міокарда в ранньому періоді ТХ.

Об'єкт дослідження: 258 білих безпородних щурів-самців із травмою за моделлю Кеннона у модифікації Штихно Ю.М. і співавт. (1979), 50 контрольних і 10 інтактних тварин.

Предмет дослідження: летальність, стадійність, характер і ступінь порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби (через 3, 12, 24, 48 годин, 3-4-у, 7-10-у, 14-у добу після травми); вміст кардіоселективного маркера - креатинфосфокінази міокардіального волокна (КФК-МВ) у крові, вміст катехоламінів, простагландинів і циклічних нуклеотидів у крові й тканині серця, стан процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту, стан системи синтезу оксиду азоту (NO) й метаболізму

L-аргініну - сечовини й нітриту у крові й тканині міокарда.

Методи дослідження: біохімічні (визначення метаболітів

L-аргініну й оксиду азоту, КФК-МВ, стану про- і антиоксидантних систем), імуноферментні (визначення вмісту простагландинів, катехоламінів, циклічних нуклеотидів), фізіологічні (дослідження параметрів системної гемодинаміки), імуногістохімічний (визначення ендотеліальної NO-синтази у тканині міокарда), математичні (варіаційний, регресійний і кореляційний аналіз).

Наукова новизна отриманих результатів. Одержала подальший розвиток концепція порушення регуляторних гуморальних механізмів при ТХ. Вперше показано, що адаптивною (захисною) реакцією симпатоадреналової системи (САС) є посилення її функціональної активності, яка при надмірній активації набуває характеру ушкодження й зумовлює пригнічення діяльності ССС і зростання летальності. Чітко визначені напрями реакцій стрес-лімітуючих і стрес-реалізуючих систем. Установлено, що пригнічення функціональної активності стрес-лімітуючих систем, простацикліну й NO, односпрямовано відповідає порушенням системної гемодинаміки, тяжкості перебігу і виходу раннього періоду ТХ. Вперше постуліровано формування двох типів системної гемодинаміки - гіподинамічного й декомпенсованого. При гіподинамічному типі виявлено механізми адаптивного характеру, спрямовані на відновлення й стабілізацію діяльності CCC. Виявлені компенсаторно-пристосовні й патологічні реакції системної гемодинаміки вперше було оцінено з позицій стадійности. Вперше визначено роль гуморальних механізмів при різних типах системної гемодинаміки залежно від стадії порушення. Доведено діагностичну цінність кардіоселективного маркера КФК-МВ у визначенні ушкодження міокарда при ТХ. Установлено характер і взаємозв'язок змін про- і антиоксидантної систем, системи циклічних нуклеотидів і простаноїдів при різних типах порушення системної гемодинаміки. Уперше показано, що баланс протилежнодіючих простагландинів, має патогенетичне значення у формуванні захисних і ушкоджувальних реакцій для серцевої діяльності. Співвідношення циклічних нуклеотидів визначало активацію як цАМФ, так і цГМФ-залежної системи з перевагою цАМФ. Уперше вивчено систему синтезу NO в міокарді в ранньому періоді ТХ. При ТХ у міокарді відзначається пригнічення синтезу NO, зменшення активності NO-синтази й збільшення активності неокиснювального аргіназного механізму з нагромадженням кінцевого продукту - сечовини. Показано, що пригнічення синтезу NO відбувалось за рахунок активації вільнорадикального окиснення, інтенсифікації ліпопероксидації й пригнічення системи антиоксидантного захисту.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені порушення системної гемодинаміки й регуляторних систем дозволили визначити механізми недостатності кровообігу й ушкодження міокарда при ТХ. Визначено діагностичну цінність маркера КФК-МВ функціонально-метаболічного ушкодження міокарда при ТХ. Дослідження рівня кінцевих продуктів NO, активності NO-синтази в міокарді визначили роль системи NO в регуляції системної гемодинаміки при ТХ.

Результати дослідження впроваджено в науковий і навчальний процес у ЦНДЛ, на кафедрах патологічної фізіології, травматології й ортопедії, анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії, Інституті травматології й ортопедії Донецького національного медичного університету ім М. Горького; в Інституті невідкладної й відновлювальної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, на кафедрах патологічної фізіології Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського, Одеського, Луганського, Буковинського державних медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з проблеми ТХ і ролі гуморальних факторів регуляції, визначення мети і завдань дослідження, експериментальна частина роботи здійснені здобувачем самостійно. При дослідженні дисертантом було використано фізіологічні, імуногістохімічні, імуноферментні, біохімічні методи. Здобувач самостійно обробила отриманий матеріал статистично, написала усі розділи дисертації і зробила висновки. Дисертант не використовувала результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на науковій конференції, присвяченій пам'яті проф. Я.Д. Кіршенблата (Чернівці, 2003), на IV національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004), Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Нейроендокринні й імунні механізми регуляції гомеостазу в нормі й патології” (Запоріжжя, 2005), Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Критичні стани: патогенез, діагностика, сучасні методи лікування” (Запоріжжя, 2005), XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (Чернівці, 2006), науковій конференції “Актуальні питання патофізіології” (Ялта, 2006), науковій конференції “VI читання ім. В.В. Підвисоцького” (Одеса, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових праць, з них 11 статей в журналах та 2 в збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, 6 тез.

Структура й обсяг дисертації. Робота викладена українською мовою на 150 сторінках і ілюстрована 45 рисунками й 15 таблицями. Дисертація складається із вступу, аналітичного огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків і списку літератури з 295 найменувань, з них 170 кирилицею і 125 латиницею.

2. Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 258 білих безпородних щурах-самцях віком 6 місяців і масою 180-200 г, які були розділені на 2 серії. 1-у серію склали 160 тварин, яких травмували за моделлю Кеннона в модифікації Штихно Ю.М. і спіавт. (1979). Через 3, 12, 24, 48 годин, 3-у, 4-у, 7-у, 10-у й 14-у добу після травми вимірювали показники системної гемодинаміки, тварин виводили з експерименту декапітацією. Визначали вміст нітриту (NO2-), сечовини,

КФК-МВ, продуктів ПОЛ, активність супероксиддисмутази (СОД), лізосомальних ферментів, катехоламінів, простагландинів, циклічних нуклеотидів, проводили імуногістохімічну реакцію на виявлення e-NOS. Контрольну групу для 1-ї серії склали 40 тварин, які піддавалися тим же заходам за винятком відтворення травми. 2-у серію склали 98 щурів, у яких після нанесення травми вивчали стан системної гемодинаміки й летальність. Контрольну групу для 2-ї серії склали 10 тварин.

Нанесення тваринам травми, інвазивні втручання й виведення з експерименту виконували відповідно до вимог Міжнародних принципів Європейської конвенції (Страсбург, 1985), ухвали Першого національного конгресу з біоетики (Київ, 2001), Закону України №3447-IV від 21.02.2006 “Про захист тварин від жорстокого поводження” й за узгодженням із комісією з питань біоетики Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Вимірювання параметрів системної гемодинаміки проводили методом тетраполярної грудної імпедансної реографії за допомогою реоплетизмографа РГ-2-01 (Росія) і самописця Н 338/6 (Росія). Системну гемодинаміку оцінювали за наступними показниками: об'ємна швидкість викиду (ОШВ), ударний об'єм крові (УОК), частота серцевих скорочень (ЧСС), ударний індекс (УІ), серцевий індекс (СІ), середньодинамічний тиск (СДТ), питомий периферійний опір судин (ППОС).

У плазмі крові визначали вміст КФК-МВ, NO за рівнем його стабільного метаболіту NO2- за методом Гріса, сечовини за реакцією з діацетилмонооксимом з використанням наборів реактивів фірми “La Chema” (Чехія). Вміст дієнових кон'югатів (ДК) досліджували методом Гаврилов В.Б. і співавт., 1983. Рівень вторинного продукту ПОЛ малонового діальдегіду (МДА) встановлювали за його реакцією з тіобарбітуровою кислотою спектрофотометрично (Knight J.A. et al., 1988). Визначення активності СОД проводили методом О.П. Макаревич і співавт. (1983), Показники біохімічних аналізів реєстрували на спектрофотометрі “Specord 200” (Німеччина). Визначення вмісту простацикліну (Пц) за його стабільним метаболітом простагландином 6-кето-F1б, тромбоксану В2 (ТК), вмісту адреналіну (А) і норадреналіну (НА) проводили імуноферментним методом з використанням стандартних комерційних наборів реактивів виробництва фірми “AMERSHAMM BIOSCINCES” (Англія). Інтенсивність забарвлювання продукту імуноферментної реакції оцінювали на спектрофотометрі PR2100 SANOFI DIAGNOSTIC PASTEUR (Франція). Визначення вмісту цАМФ і цГМФ проводили радіоімунологічним методом з використанням стандартних комерційних наборів реактивів виробництва фірми IMMUNOTECH (Чехія-Франція). Результати радіоімунної реакції реєстрували на лічильнику гамма-імпульсів “ГАМА-800” (Україна). Розрахунок результатів аналізів здійснювали з використанням комп'ютерної програми URAN (Уманский В.Я. и соавт., 2002), що використовує Log-Logit або Spline-перетворення. Імуногістохімічне дослідження тканини міокарда із застосуванням моноклональних антитіл до ендотеліальної NO-синтази (Sigma, США) проводилося за допомогою стрептавідин-біотиново-пероксидазного методу забарвлювання на кріостатних зрізах завтовшки 25 мкм.

Результати досліджень обробляли за допомогою ліцензійних пакетів Statistica 5.5 (Stat Soft Rus), Stadia 6.1. При нормальному розподілі величин розраховували середню арифметичну, стандартну помилку й середньоквадратичне відхилення. При порівнянні значень декількох груп використано критерії Крускала-Уолліса й Данна, при вивченні зв'язків між дослідженими показниками використовували коефіцієнт кореляції Пірсона й Спірмена.

Результати дослідження і їх обговорення. Дослідження параметрів системної гемодинаміки через 3 години після травми дозволило розділити тварин на 2 групи: з гіподинамічним і декомпенсованим типами порушень системної гемодинаміки. В кожній групі порушення системної гемодинаміки мали стадійність, що характеризувала реагування й функціонування ССС. Критерієм диференцировки був вибраний СІ (контрольні величини становили 261,4±2,25 мл/хв/кг). Через 3 години після травми СІ в 1-й групі склав 226,5±2,59 мл/хв/кг, у 2-й - 184,2±5,26 мл/хв/кг. Показники ОШВ, УІ знижувалися в 1-й групі на 11 % і 20 %, у 2-й - на 13 % і 32 % (р<0,05). СДТ істотно не змінювався, відзначалася тахікардія. ППОС збільшувався в 1-й групі на 25 % (р<0,05), у 2-й - на 36 % (р<0,05). 1-а доба після травми для 1-ї групи відповідала стадії гіподинамії, для 2-ї групи - стадії вираженої гіподинамії. Гострий період протягом 48 годин після травми в 1-й групі характеризувався збільшенням ОШВ на 17 % від контролю (р<0,05), УІ - на 23 % (р<0,05) порівняно з періодом 24 годин при зниженні ЧСС на 35 % і СІ на 33 % (р<0,05) від контролю. Розвиток брадикардії при збільшенні систолічної активності відбивав залежність “сила-швидкість” і був пристосувальною реакцією, що сприяє збереженню міокарда. ППОС збільшувався на 47 % (р<0,05) порівняно з контролем, впливаючи на продуктивність серця, про що свідчив зв'язок СІ й ППОС (r=-0,81; р<0,05). СДТ зберігався близьким до контрольних значень, що відображало достатню компенсацію кровообігу. В 2-й групі через 48 годин після травми ОШВ зменшилася на 34 %, УОК на - 58 %, УІ на - 60 %, СІ - на 64 % (р<0,05), СДТ на - 13 % порівняно з контролем. ППОС збільшився на 250 % (р<0,001), СДТ знижувався на 13 %, підтримуючись за рахунок продуктивності серця, що підтверджувалося кореляційним зв'язком між УІ та СДТ (r=+0,71; р<0,05). Це було підставою вважати системну гемодинаміку декомпенсованою. Летальність склала 40 %. Період 48 годин після травми відповідав критичній стадії для 1-ї і 2-ї груп. На 4-у добу в 1-й групі було відмічено відносну стабілізацію гемодинамічних параметрів. Збільшення ОШВ на 30% (р<0,05), УІ - на 33% (р<0,05) порівняно з контрольним рівнем указувало на підвищення насосної функції серця. ППОС знизився на 34 % (р<0,05) порівняно з періодом 48 годин, що свідчило про перерозподіл кровотоку з відновленням периферійної ланки, припинення реакції централізації кровообігу й периферійного вазоспазму. Підвищення СІ до контрольного рівня свідчило про включення компенсаторно-пристосувальних механізмів: відновлення ОЦК за рахунок периферійної вазодилатації, зниження судинного тонусу й навантаження на міокард. У 2-й групі на 4-у добу після травми летальність склала 52 %, прогресувало пригнічення продуктивності серця. ОШВ була знижена на 39 % (р<0,05), УОК - на 68 % (р<0,05), УІ - на 71 % (р<0,05), СІ - на 75 % (р<0,05) від контрольного рівня. Підвищення ППОС на 427 % (р<0,001) при зниженні СДТ на 20 % (р<0,05) і ЧСС на 35 % (р<0,05) указувало на наявність гострої серцевої недостатності і розвиток травматичного шоку. Період 4-ї доби після травми відповідав термінальній стадії, всі тварини гинули при наростанні артеріальної гіпотензії і явищах серцевої недостатності. В 1-й групі на 10-у добу після травми СІ знизився на 29 % (р<0,05), ППОС зріс до 147 % (р<0,05) від контролю. Цей період відповідав стадії вторинної гіподинамії. На 14-у добу спостерігалося зниження УІ на 14 %, СІ - на 33 % (р<0,05) від контролю. ППОС збільшувався на 175 % (р<0,05) порівняно з контролем, що сприяло підтримці СДТ. Спостережуване пригнічення насосної функції серця було зумовлено малим серцевим викидом з розвитком кардіодепресії й міокардіодистрофії як наслідку гіподинамічного типу реакції cистемної гемодинаміки. Кінець раннього періоду ТХ відповідав стадії вторинної посттравматичної міокардіодистрофії.

Розвиток посттравматичної міокардіодистрофії був зумовлений як гемодинамічними мікроциркуляторними розладами в самому міокарді, так і порушеннями його тканинного енергетичного метаболізму. При дослідженні через 3 години після травми КФК-МВ у 1-й групі було відзначено збільшення активності в 1,5 рази (р<0,05), у 2-й групі - в 4 рази (р<0,001) порівняно з контрольною групою. Через 48 годин відзначено збільшення активності КФК-МВ в 7,2 рази (р<0,001) у 1-й групі й в 17 разів (р<0,001) у 2-й. На 10-у добу величина активності КФК-МВ поступово знизилася На 14-у добу після травми активність КФК-МВ практично досягла контрольних значень, що свідчило про завершення процесів ушкодження міокарда й побічно - про відновлення його енергетичного балансу.

У 2-й групі на 4-у добу активність КФК-МВ зросла більш ніж у 20 разів (p<0,001) порівняно з контрольними значеннями, що свідчило про прогресування процесів ушкодження кардіоміоцитів і про глибокий розлад метаболізму міокарда, що зумовлювало деструктивно-дистрофічні порушення.

Аналіз стану прооксидантної системи показав прогресування збільшення ДК і МДА, які досягли 255 % (p<0,01) і 281 % (p<0,01) від контролю через 48 годин після травми в 1-й групі, а в 2-й - 260 % (p<0,01) і 398 % (p<0,01). У 1-й групі, починаючи з 4-ї доби після нанесення травми, відбувалося поступове зниження ДК і МДА аж до фактичного відновлення до контрольного рівня на 14-у добу. В 2-й групі значення ДК і МДА збільшувалися до 286 % і 429 % від контрольного рівня на 4-у добу після травми (р<0,01).

Таким чином, функціональні резерви організму лише до певного ступеня могли компенсувати ушкоджувальну дію токсичних продуктів ПОЛ, доказом чого була виявлена динаміка відновлення маркерів ушкодження клітинних структур у 1-й групі. У 2-й групі спостерігався зрив компенсаторних механізмів, розвивалася надмірна реакція нагромадження продуктів ПОЛ.

Вивчення активності основного ферменту антиоксидантної системи - СОД через 48 годин після травми виявило пригнічення його активності: в 1-й групі - на 64 %, в 2-й - на 82 % від контрольного рівня (р<0,05). На 4-у добу після травми в 1-й групі різкий спад активності СОД змінювався поступовим її відновленням, хоча до 14-ї доби після травми активність ферменту залишалася зниженою (на 25 % від контрольного рівня; р>0,05). У 2-й групі на 4-у добу відзначалося прогресивне практично десятикратне зниження показників активності ферменту.

Отже, загальною закономірністю перебігу ТХ була активація процесів ліпопероксидації на фоні пригнічення активності антиоксидантної системи. При цьому через 48 годин після травми в 1-й групі показники систем ПОЛ й антиоксидантної системи починали відновлюватися. У 2-й групі резерв антиоксидантної системи виснажувався повною мірою, а вміст продуктів ПОЛ надмірно зростав, що вказувало на зрив компенсаторних реакцій організму. Активність антиоксидантної системи характеризувалася виснаженням, а процеси ПОЛ виявлялися не лімітованими й значно інтенсифікувалися. Закінчення гострого періоду ТХ було критичним моментом для балансу про- і антиоксидантних систем. У тварин з декомпенсованим типом наступав зрив компенсаторно-пристосувальних реакцій, що сприяло формуванню шоку і летальний кінець.

У патогенезі ушкоджень міокарда при ТХ, на наш погляд, одним з основних механізмів є порушення тонусу судин, дисфункції ендотелію. Регуляторний вплив на реакцію судин у першу чергу при стресорних ушкодженнях мають катехоламіни, простагландини й NO, які забезпечують адаптаційний захист. На нашу думку, вкрай необхідним є вивчення функціонування САС, системи простагландинів і системи NO з метою визначення реакцій ціх регуляторних систем при ТХ.

Через 3 години після травми у тварин обох груп виявлено збільшення вмісту катехоламінів у крові й міокарді. У 1-й групі рівень А в крові досяг збільшення до 405 % (р>0,001) з подальшим зниженням до 163 % (р>0,01) у гострий період ТХ. З 3-ї доби ТХ рівень А різко знижувався (до 23 %, р>0,05 від контролю), та виявляв тенденцію до відновлення лише на 14-у добу після травми. Вміст НА характеризувався збільшенням у перші години після травми до 139 % (р>0,05) порівняно з контролем з подальшим зниженням до контрольних величин. Очевидно, настільки значне й швидке зниження рівня катехоламінів вказувало на сприятливий перебіг ТХ, оскільки в цьому періоді активація САС сприяла підтримці скорочувальної функції міокарда за рахунок регуляції тонусу периферійних судин і централізації кровообігу зі збереженням СДТ.

При дослідженні катехоламінів у міокарді в 1-й групі через 48 годин після травми було виявлено підвищення А до 250 % (р<0,01), НА до 225 % (р<0,01) порівняно з контрольною групою. Високий вміст катехоламінів у міокарді сприяв підтримці коронарного кровообігу, скорочувальної функції міокарда. Разом з тим високий рівень адреналіну в міокарді був однією з основних причин ушкодження й розвитку посттравматичної міокардіодистрофії (Борисенко А.Г., 1991). Подальше спостереження виявило низький рівень у крові катехоламінів і показники їхнього вмісту в міокарді. У 2-й групі вміст А характеризувався більш значним і стійким збільшенням порівняно з 1-ою групою, досягаючи у крові 531 % і в міокарді 333 % (р<0,01) від контрольного рівня. Вміст НА в міокарді в 2-й групі збільшувався до 152 % (р<0,05) від контролю з подальшим різким зниженням, що негативно впливало на показники системної гемодинаміки і спричиняло загибель тварин. Таким чином, більш виражене нагромадження А в крові й міокарді в гострому періоді в 2-й групі викликало ушкоджувальний вплив на функціонування гомеостатичних параметрів організму, пригнічувало насосну функцію й продуктивність серця.

Аналіз динаміки вмісту в крові циклічних нуклеотидів показав істотні відмінності між 1-ю і 2-ю групами. У 1-й групі динаміка вмісту цАМФ характеризувалася різким підйомом через 3, 24 і 48 годин після травми відповідно в 7, 13, і 19 разів порівняно з контрольними значеннями (р<0,001 у всіх випадках). Вміст цГМФ перевищував контрольні значення через 3, 24 і 48 годин в 6, 4 і 5 разів відповідно (р<0,001 у всіх випадках). На 4-у добу після травми вміст цАМФ і цГМФ знижувався порівняно з попереднім періодом, але все-таки залишався значно вищим від контрольного рівня. На 10-у добу вміст цАМФ і цГМФ прогресивно знижувався. Період 14-ї доби після травми характеризувався чіткою тенденцією рівня цАМФ й цГМФ до відновлення. Вміст цАМФ вірогідно знизився порівняно з рівнем 10-ї доби в 2 рази (p<0,05), але все-таки був в 3 рази вищим від контрольних значень (p<0,01). Рівень цГМФ знижувався фактично до контрольного рівня. Отже, у 1-й групі зафіксовано чітку тенденцію до істотного збільшення вмісту в крові цАМФ і цГМФ з поступовим зниження їх вмісту, при цьому рівень цАМФ до кінця раннього періоду ТХ залишався підвищеним, тоді як рівень цГМФ відновлювався до контрольних значень.

У 2-й групі через 3, 24 і 48 годин після травми було виявлено збільшення рівня цАМФ відповідно в 11, 18 і 23 рази порівняно з контролем (р<0,001 у всіх випадках), що значно перевищувало рівень цАМФ в 1-й групі. Вміст цГМФ у 2-й групі характеризувався більш різким підйомом через 3, 24 і 48 годин: відповідно в 9, 6 і 12 разів порівняно з контролем (p<0,001). На 4-у добу після травми в 2-й групі відзначався подальший приріст рівня цАМФ (в 25 разів порівняно з контрольною групою; р<0,001). Вміст цГМФ на 4-у добу знизився більш ніж у 2 рази порівняно з попереднім терміном, при цьому він майже в 5 разів (p<0,01) перевищував контрольні значення. Більш високе зростання показників вмісту циклічних нуклеотидів у 2-й групі порівняно з 1-ю групою вказувало на більше напруження регуляторних процесів, що супроводжувало розвиток декомпенсації гемодинаміки.

Реакція Пц і ТК у 1-й групі як у крові, так і в міокарді мала односпрямовану дію, але відрізнялася більш вираженими зрушеннями в міокарді. Протягом 4-ї доби після нанесення травми рівень Пц поступово знижувався, досягаючи у крові 80 % (р<0,05) і в міокарді 48 % (р<0,05) від контрольного рівня. З 7-ї до 14-ї доби вміст Пц відновлювався в циркулюючій крові, а в міокарді був знижений на 38 % (р<0,05) порівняно з контролем. Кореляційний аналіз показав наявність тісних прямих зв'язків Пц із показниками продуктивності серця: з УОК (r=+0,88), з УІ (r=+0,87) та із СІ (r=+0,92; p<0,05 у всіх випадках). Це відображало, на наш погляд, позитивний стрес-лімітувальний ефект Пц: чим менше був пригнічений його синтез, тим вищими були показники продуктивності серця. Для рівня ТК було відзначено збільшення з максимумом на 4-у добу: у крові - на 13 %, а в міокарді - на 64 % (р<0,05) порівняно з контролем. До кінця раннього періоду ТХ рівень ТК у крові відповідав контрольним величинам, а в міокарді - перевищував на 18 % (р<0,05). Пригнічення продуктивності серця, що розвивалось до кінця раннього періоду ТХ, супроводжувалося зниженою продукцією Пц і збільшеним вмістом ТК у тканині серцевого м'яза. Ймовірно, дефіцит Пц і нагромадження кардіодепресивного ТК спричиняли розвиток вторинної посттравматичної міокардіодистрофії із пригніченням скорочувальної здатності серця.

У 2-й групі через 48 годин рівень Пц у крові знизився на 35 %, а ТК збільшився на 14 % порівняно з контрольним рівнем (р<0,05 в обох випадках). Патогенетична роль гіпертромбоксанемії в плані потенціювання периферійної вазоконстрикції й пригнічення продуктивності серця підтверджувалася наявністю кореляційних зв'язків ТК і ППОС (r=+0,58; p<0,05), а також ТК і СІ (r=-0,59; p<0,05) у кінці 1-ї доби після травми. На 4-у добу відзначено наростання пригнічення синтезу Пц, рівень якого був знижений на 52 % (р<0,05) порівняно з контролем. Вміст ТК на 4-у добу збільшувався на 25 % від контролю (р<0,05). У міокарді зниження синтезу Пц на 4-у добу досягало 38 % від контролю (р<0,05), дворазове збільшення продукції ТК супроводжувалося вираженим пригніченням гемодинамічних параметрів. Таким чином, виявлені порушення спричиняли пригнічення коронарного кровообігу, гіпоперфузію тканини міокарда киснем і прогресування гіпоксії. Ця реакція у групі з декомпенсованим типом розцінювалася як дезадаптивна й зумовлювала декомпенсацію серцевої діяльності й високу летальність.

При дослідженні функціонального стану системи NO і її ролі у регуляції системної гемодинаміки при ТХ було визначено, що з перших годин після травми відбувалось зменшення вмісту NO-2 у крові: через 3 години на 13 % і через 12 годин на 29 % порівняно з контрольним рівнем (р<0,05). Вміст сечовини через 3 і 12 годин збільшувався відповідно на 12 % і 28 % порівняно з контролем (р<0,05), що вказувало на зсув реакції вбік аргіназного шляху утворення сечовини. Через 24 і 48 годин відзначалося прогресування зниження вмісту NO-2 в крові на відповідно 44 % і 63 % порівняно з контролем (р<0,05 в обох випадках). Вміст сечовини в крові підвищувався на 43 % і 66 % від контролю (р<0,05 в обох випадках), що свідчило про пригнічення синтезу NO. Ці зміни вказували на прогресування гіпоксемії й гальмування синтезу NO. На 4-у добу вміст нітриту, підвищувався, але на 49 % був нижчим порівняно з контрольним рівнем (р<0,05). Рівень сечовини зменшився на 30 % порівняно з періодом 48 годин, (р<0,05 в обох випадках). На 14-у добу вміст NO-2 відновлювався й становив 91 % (р<0,05) від контрольного рівня. Вміст сечовини перевищував контрольні показники на 18 % (р<0,05). Динаміка пригнічення продукції NO-2 з паралельним нагромадженням сечовини з максимумом через 48 годин свідчила, по-перше, про зрушення реакції L-аргініну вбік неокиснювального аргіназного шляху, що спричиняло утворення сечовини. По-друге, розвиток оксидативного стресу при ТХ з утворенням і нагромадженням вільних радикалів, зокрема супероксидного аніона, сприяло активній взаємодії його з NO.

У 2-й групі через 48 годин виявилося зниження NO-2 на 67 % порівняно з контрольним рівнем (р<0,05). У термінальний період - 3-4-ї доби після травми пригнічення синтезу NO виражалося в зниженні рівня нітриту на 74 % порівняно з контрольними значеннями (р<0,05). Істотно збільшувався рівень сечовини, перевищуючи вихідний на 72 % (р<0,05). У термінальний період відзначалося більш ніж двократне збільшення вмісту сечовини порівняно з контрольним рівнем (р<0,05). Це вказувало на високу ферментативну активність аргінази, що бере участь у запуску циклу сечовини. Отримані дані свідчили про виснаження функціональних резервів системи синтезу NO, пов'язаних з декомпенсацією ССС, розвитком гіпоксії, пригніченням процесів аеробного дихання. За даними кореляційного аналізу, наявність високого зворотного зв'язку між ППОС і NO-2 (r=-0,93; р<0,05) свідчила про пригнічувальний вплив вираженого периферійного вазоспазму на синтез ендотелієм судин NO. Показники СІ й NO-2 характеризувалися наявністю тісного кореляційного зв'язку (r=+0,87; р<0,05), що відображало взаємний вплив пригнічення синтезу NO і продуктивності серця. Імуногістохімічне дослідження е-NOS у міокарді показало зменшення розподілу імунопозитивних комплексів в обох групах через 48 годин після травми, ступінь якого була більш виражена в 2-й групі. До кінця раннього періоду в 1-й групі було відзначено збільшення імунопозитивних комплексів з е-NOS, що вказувало на відновлення синтезу NO. У 2-й групі в термінальний період імуногістохімічна реакція з е-NOS практично була відсутня, що свідчило про виснаження системи синтезу NO. Виявлений паралелізм між активністю е-NOS, синтезом NO у міокарді й рівнем NO-2 у крові дав підставу вважати, що для ТХ є характерною загальна реакція пригнічення синтезу NO. Ступінь цього пригнічення мав пряму залежність із порушенням діяльності ССС.

Висновки

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення наукової проблеми встановлення ролі факторів гуморальної регуляції в порушенні системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби. Аналіз проведеного комплексного експериментального дослідження порушень регуляторних механізмів серцево-судинних реакцій у ранньому періоді травматичної хвороби дозволив визначити механізми формування недостатності кровообігу й ушкодження міокарда при травматичній хворобі.

1. Комплексно вивчений стан системної гемодинаміки при травматичній хворобі. Визначено два типи реакції системної гемодинаміки: гіподинамічний і декомпенсований. Порушення системної гемодинаміки мали стадійність, що характеризувала реагування й функціонування серцево-судинної системи. Доведено діагностичну цінність кардіоселективного маркера КФК-МВ - збільшення активності більш ніж в 10 разів свідчило про розвиток необоротних ушкоджень у міокарді.

2. Установлено роль симпатоадреналової системи у формуванні порушень системної гемодинаміки. Вираженість порушень системної гемодинаміки й ушкоджень міокарда прямо залежала від функціональної активності симпатоадреналової системи. Активація симпатоадреналової системи була біологічно доцільною реакцією ушкодженого організму, спрямованою на реалізацію адаптивних і гомеостатичних механізмів. Разом з тим посилена продукція адреналіну при декомпенсованому типі (більш ніж у 4 рази) викликала виражений ушкоджувальний ефект на діяльність серцево-судинної системи, ускладнюючи перебіг травматичної хвороби.

3. З'ясовано значення системи простагландинів і циклічних нуклеотидів у формуванні порушень системної гемодинаміки. Баланс простацикліна і тромбоксана мав патогенетичне значення у формуванні компенсаторно-пристосувальних реакцій серцево-судинної діяльності. Для гіподинамічного типу системної гемодинаміки були характерні менша амплітуда коливань, синхронні й односпрямовані зміни простацикліна і тромбоксана. При декомпенсованому типі баланс зміщався вбік ушкоджувального міокардіодепресивного тромбоксана із паралельним пригніченням синтезу простацикліна. Встановлено значення системи циклічних нуклеотидів у формуванні порушень системної гемодинаміки. Група з гіподинамічним типом характеризувалася перевагою цАМФ-залежного шляху регуляції надходження сигналу в клітину. Стабільний рівень цГМФ із незначним перевищенням і тенденцією до стабілізації свідчив про помірний вплив ушкоджувальних факторів на клітину. В 2-й групі поряд з високим вмістом цАМФ (у 25 разів більший від контролю) виражена паралельна активація цГМФ-залежного шляху регуляції супроводжувала формування декомпенсації системної гемодинаміки й розвиток посттравматичної міокардіодистрофії.

4. Визначено роль системи оксиду азоту в патогенезі порушень системної гемодинаміки й ушкодженні міокарда. Синтез оксиду азоту характеризувався пригніченням для обох типів системної гемодинаміки. При гіподинамічному типі зниження синтезу оксиду азоту супроводжувалося подальшим відновленням. При декомпенсованому типі пригнічення синтезу оксиду азоту досягало трикратного зниження, не мало тенденції до відновлення, супроводжувалося високою летальністю. Установлено, що інгібування ендотеліальної NO-синтази зумовлено активацією аргінази, нагромадженням продуктів перекисного окиснення ліпідів, пригніченням антиоксидантної системи.

5. Встановлено роль змін гуморальних факторів регуляції в патогенезі порушень системної гемодинаміки й ушкодженні міокарда в ранньому періоді травматичної хвороби. Визначено функціональний стан, характер і фазність реагування вазоактивних систем, взаємозв'язок з гемодинамічними реакціями й метаболічними порушеннями.

Список опублікованих робіт здобувача за темою дисертації

1. Зябліцев С.В., Пищуліна С.В., Кишеня М.С. Нова технологія оцінки балансу нейрогуморальних систем і вторинних посередників у гострий період травматичної хвороби // Фізіологічний журнал. - 2002. - Т. 48, № 4. - С. 119-120. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, проведені експерименти).

2. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Пищулина С.В., Кишеня М.С. Исследование состояния нейрогуморальных систем баланса вторичных посредников при травматической болезни // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - № 3. - С. 35-38. (Особисто здобувачем проведено експериментальні дослідження, проведена статистична обробка даних).

3. Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Роль оксида азота и цитокинов при травматической болезни // Буковинський медичний вісник. - 2003. - Т. 7, № 1-2. - С. 49-51. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, проведені експерименти, проведено узагальнення результатів, сформульовано висновки).

4. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Механизмы апоптоза в миокарде при травматической болезни // Клінічна та експериментальна патологія. - 2004. - Т. III, № 2, Ч. 2. - С. 338-340. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, експерименти, аналіз отриманих даних).

5. Зяблицев С.В., Пищулина С.В., Кишеня М.С. Взаимодействие оксида азота и цитокинов при травматической болезни // Травма. - 2004. - Т. 5, № 1. - С. 18-21. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, проведені експерименти, проведено узагальнення результатів, сформульовано висновки).

6. Ельский В.Н., Кишеня М.С. Состояние функциональной активности гипофизарно-кортикоадреналовой системы, метаболизма NO и цитокинов в остром периоде травматической болезни // Запорожский медицинский журнал - 2005. - № 3. - С. 118. (Особисто здобувачем проведені експерименти, проведено узагальнення результатів, сформульовано висновки).

7. Ельский В.Н., Кишеня М.С. Особенности синтеза оксида азота в миокарде при травматической болезни // Патологія. - 2005. - Т. 2, № 2. - С. 49. (Особисто здобувачем проведені експерименти, статистична обробка, описані результати роботи).

8. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Влияние симпатоадреналовой системы на гемодинамические реакции и состояние прооксидантной и антиоксидантной системы при травматической болезни // Запорожский медицинский журнал - 2007. - № 5. - С. 6-10. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, експерименти, аналіз отриманих даних).

9. Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Типы реакций сердечно-сосудистой системы в раннем периоде травматической болезни // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2007. - Т. 8, № 2. - С. 272-275. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, проведені експерименти, проведено узагальнення результатів, сформульовано висновки).

10. Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Функциональная активность системы оксида азота при травматической болезни // Укр. мед. альманах. - 2007. - Т. 10, № 5. - С. 91-93. (Особисто здобувачем проведені експерименти, проведено узагальнення результатів, сформульовано висновки).

11. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Изменения в системе оксида азота при травматической болезни // Патологія. - 2007. - Т. 4, № 3. - С. 19-22. (Особисто здобувачем проведені експерименти, статистична обробка, описані результати роботи).

12. Кишеня М.С. Роль оксида азота в повреждении миокарда при травматической болезни // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб. статей. - Донецьк: ДонДМУ, 2004.-Вип. 8, т. 1. -С. 87-92.

13. Кишеня М.С. Состояние системной гемодинамики в раннем периоде травматической болезни // Питання експериментальної та клінічної медицини. / Зб. статей Донецьк: ДонДМУ, 2007. - Вип. 11, т. 1. - С. 139-145.

14. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С., Пищулина С.В. Метаболизм оксида азота при травматической болезни // Материалы конференции: “Пурины и монооксид азота (регуляторная функция в организме)” / Ред.: В.Н. Гурин, В.А. Кульчицкий, А.Г. Чумак.- Мн.: УП “Технопринт”, 2003. - С. 36-37. (Особисто здобувачем проведені експерименти, статистична обробка і аналіз отриманих даних).

15. Кишеня М.С., Зяблицев С.В., Пищулина С.В., Чернобривцев П.А. Особенности метаболизма оксида азота в остром периоде травматической болезни // Нефрология и диализ. - 2003. - Т. 5, № 3. - С. 314-315. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел і аналіз отриманих даних).

16. Ельский В.Н., Кишеня М.С., Пищулина С.В. Содержание оксида азота в сыворотке крыс при травматической болезни // IV читання В.В. Підвисоцького: Бюлетень матеріалів наукової конференції (26-27 травня 2005 р.) - Одеса: Одес. держ. мед ун-т, 2005. - С. 39-40. (Особисто здобувачем проведені експерименти, аналіз отриманих даних, описані результати роботи).

17. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Роль оксида азота в миокардиальной дисфункции при травматической болезни // Матеріали XVII з'їзду Українського фізіологічного товариства 18-20 травня 2006 р., м. Чернівці. - Фізіологічний журнал - 2006. - Т. 52, № 2. - С. 92. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, експерименти, описані результати роботи).

18. Ельский В.Н., Зяблицев С.В., Кишеня М.С. Состояние системы оксида азота в миокарде при травматической болезни // Матеріали науковій конференції “Актуальні питання патофізіології” 5-6 жовтня 2006 р. - Труды Крымского госуд. мед. университета им. С.И. Георгиевского - 2006. - Т. 142, № 3. - С. 215-216. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, експерименти, проведено узагальнення результатів).

19. Ельский В.Н., Кишеня М.С., Зяблицев С.В. Взаимосвязь оксида азота и сердечно-сосудистых реакций при травматической болезни // Бюлетень VI читань ім. В.В. Підвисоцького, присвячених до 150-річчя з дня народження: Бюлетень матеріалів наукової конференції (31 травня-1 червня 2007 р.). - Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2007. - С. 68-69. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, експерименти, описані результати роботи).

Анотація

Кишеня М.С. Роль факторів гуморальної регуляції в формуванні порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.04 - патологічна фізіологія.- Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню ролі регуляторних гуморальних механизмів в формуванні порушень системної гемодинаміки при травматичній хворобі. Встановлено формування гіподинамічного та декомпенсованого типів системної гемодинаміки. Виявлені порушення системної гемодинаміки вперше було оцінено з позицій стадійности, визначено роль гуморальних механізмів при різних типах системної гемодинаміки залежно від стадії порушення. Доведено діагностичну цінність кардіоселективного маркера КФК-МВ у визначенні ушкодження міокарда при травматичній хворобі. Встановлено характер і взаємозв'язок змін симпатоадреналової, про- і антиоксидантної систем, системи циклічних нуклеотидів і вазоактивних простаноїдів при різних типах порушення системної гемодинаміки. Вивчення системи синтезу оксиду азоту в міокарді при травматичній хворобі показало пригнічення синтезу NO, зменшення активності NO-синтази й збільшення активності неокиснювального аргіназного механізму з накопиченням кінцевого продукту - сечовини. Вивчено реакції пригнічення синтезу NO за рахунок активації ліпопероксидації й пригнічення антиоксидантної системи.

Ключові слова: травматична хвороба, системна гемодинаміка, гуморальная регуляція.

Аннотация

Кишеня М.С. Роль факторов гуморальной регуляции в формировании нарушений системной гемодинамики в раннем периоде травматической болезни. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология.- Донецкий национальный медицинский университет им. М.Горького МЗ Украины, Донецк, 2007.

В результате комплексного изучения состояния системной гемодинамики в раннем периоде травматической болезни были выделены гиподинамический и декомпенсированный типы реакции. Гиподинамический тип характеризовался ростом периферического сосудистого сопротивления на 175 %, снижением ударного индекса на 20 %, сердечного индекса - 30 %, стабильным артериальным давлением. При декомпенсированном типе отмечено 4-х кратное увеличение периферического сосудистого сопротивления, прогрессирующим снижением ударного индекса на 66 %, сердечного индекса на 75 %, артериального давления - на 24 %. Нарушения системной гемодинамики имели стадийность. При гиподинамическом типе были выделены стадия гиподинамии, критическая стадия, стадия относительной стабилизации, вторичной гиподинамии, вторичной посттравматической миокардиодистрофии; при декомпенсированнном типе - стадия выраженной гиподинамии, критическая и терминальная. Диагностическим критерием повреждения сердца являлась активность КФК-МВ, которая при гиподинамическом типе после 7-кратного увеличения восстанавливалась до контрольных значений, а при декомпенсированном - имела более чем 20-кратный подъем.

При гиподинамическом типе в критической стадии отмечено увеличение содержания в крови адреналина на 404 %, норадреналина - на 140 % с дальнейшим их снижением. В миокарде прирост концентрации катехоламинов был выражен в меньшей степени. Декомпенсированный тип характеризовался значительным увеличением содержания адреналина на 530 % в крови. Усиленная продукция адреналина и накопление его в миокарде во 2-й группе оказывала выраженный повреждающий эффект на деятельность сердечно-сосудистой системы, утяжеляя течение ТБ.

На состояние системной гемодинамики, тяжесть и течение травматической болезни существенное влияние оказывал дисбаланс в системе вазоактивных простагландинов. В группе с гиподинамическим типом системной гемодинамики изменения содержания простагландинов в миокарде носили более выраженный характер: снижение синтеза простациклина на 52 %, с увеличением содержания тромбоксана на 164 % и дальнейшим их восстановлением. При декомпенсированном типе в миокарде синтез простациклина снижался на 61 %, уровень тромбоксана увеличивался в 2 раза. Угнетение вазодилатирующего эффекта простациклина с накоплением тромбоксана усиливало функциональные нарушения сердечно-сосудистой системы. Баланс простациклина и тромбоксана имел патогенетическое значение в формировании компенсаторно-приспособительных реакций сердечно-сосудистой деятельности. Для гиподинамического типа системной гемодинамики были характерны меньшая амплитуда колебаний, синхронные и однонаправленные изменения. При декомпенсированном типе баланс смещался в сторону повреждающего тромбоксана с параллельным угнетением синтеза простациклина. Изменения в системе циклических нуклеотидов с преобладанием при гиподинамическом типе цАМФ (в 17 раз), а при декомпенсированном типе цАМФ в 25 раз, цГМФ - в 5 раз сопутствовали формированию нарушений системной гемодинамики.

Синтез оксида азота характеризовался угнетением для обоих типов системной гемодинамики. При гиподинамическом типе снижение синтеза оксида азота сопровождалось последующим восстановлением. При декомпенсированном типе угнетение синтеза оксида азота достигало 3-х кратного снижения, не имело тенденции к восстановлению, сопровождалось летальностью животных. Установлено, что ингибирование NO-синтазы обусловлено активацией аргиназы, накоплением продуктов ПОЛ, угнетением АОС.

Ключевые слова: травматическая болезнь, системная гемодинамика, гуморальная регуляция.

Summary

Kishenya M.S. The role of humoral regulation factors in systemic hemodynamics disoders formation at early period of traumatic disease.

Thesis for Candidate of Medicine scientific degree by speciality 14.03.04 ? Pathological Physiology. ? Gorky National Medical University, Donetsk, Ukraine, 2007.

The dissertation is devoted a studies of the role of regulatory humoral mechanisms in formation ofcardiovascular disturbances at traumatic disease. The formation of hypodynamic and decompensated types of systemic hemodynamics are determined. We pioneer to study the alterations of systemic hemodynamics with staging side are determined. The role of humoral processes was determined at different types of systemic hemodynamics according to disturbance stage. The diagnostic value of cardioselective marker KPK-MV was proved in the injury of myocardium determination at traumatic disease. The character and interrelation of changes of the sympathoadrenal system, pro- and antioxidative systems, system of cyclic nucleotides and vasoactive prostanoids in different types of systemic hemodynamics disturbances were investigated. The study of nitric oxide system in myocardium showed decrease of NO synthesis, reduction of activity of e-NOS and increase of activity nonoxidizing arginaze mechanism with the last product urea accumulation. The reactions of the NO synthesis was depressed by activation of the lipoperoxidation and the oppression of antioxidant system.

Key words: traumatic disease, systemic hemodynamics, humoral regulation.

Размещено на Allbest.ru