Комплексна патогенетична терапія хвороби Паркінсона (клінічні, діагностичні, медико-соціальні аспекти)

Проведено комплексне клініко-функціональне дослідження 117 хворих на ХП середнього і похилого віку по програмі "метаболізм-функція". За даними ¹Н МРС порушення вмісту церебральних метаболітів виявлено у 107 хворих на ХП, що становило 90,6% спостережень. Відзначено зниження, порівняно з контролем, рівня N-ацетиласпартату (NAA) до 10,46±0,54 ммоль/кг і підвищення концентрації холіну (Cho) до 2,62±0,17 ммоль/мг в чорній субстанції (ЧС), які призвели до вірогідного зниження (р<0,05) співвідношення NAA/Cho до 1,36±0,09.

На початкових стадіях ХП вірогідні метаболічні зрушення спостерігались лише в ділянці ЧС, де відзначено зниження співвідношення NAA/Cho до 1,72±0,61 (р<0,05) при відсутності різниці при формуванні клінічних гемісиндромів.

При прогресуванні ХП локалізація метаболічних порушень розширювалась на інші топічні ділянки мозку. Так, при появі постуральної нестійкості спостерігалось зниження співвідношення NAA/Cho до 1,24±0,52, NAA/Cr - до 1,55±0,56, з"являються в лентикулярних ядрах (ЛЯ). Найбільш виражені зміни співвідношень NAA/Cho (1,56±0,39) і Cho/Cr (1,51±0,32) спостерігались у контрлатеральних ЛЯ у найбільш ураженій півкулі, що на пізніх стадіях ХП може опосередковано відображати більшу втрату кількості нігростріатних ДА-нейронів в цих ділянках головного мозку. У хворих на ХП, ускладнену деменцією, були виявлені виражені зміни співвідношень NAA/Cho і NAA/Cr у потиличній (СРГМ) і тім'яній ділянках (р<0,01), що становило 1,24±0,37 і 1,38±0,44 відповідно. У частини хворих виявлявся інтенсивний сигнал ліпідів (Lip) в проекції гіпокампу і в ЧС у 30,1% і 24,7% спостережень, і, що у сполученні з інтенсивністю сигналу Cho, відображало дві сторони процесу, який свідчить про руйнування фосфоліпідного шару мембран нейронів, властивого нейродегенеративному процесу в базальних гангліях. Більш низька інтенсивність сигналу Cho в ЧС (37,7±2,7) і гіпокампі (44,7±3,1) спостерігалась у пацієнтів, у яких реєструвався сигнал Lip. Така ж тенденція простежувалась у гіпокампі, коли наявність у цій структурі сигналу Lip відповідало більш низькій інтенсивності піку Cho (до 46,3±3,1), а в ЧС - до 40,3±3,4 (р<0,01). При наявності сигналу Lip в гіпокампі, інтенсивність Cho негативно корелювала з загальним ХС в плазмі крові (r=-0,33) і ТГ (r=-0,35). У хворих на ХП при виявленні Lip в ЧС наявний позитивний їх зв'язок з Апо-В (r=0,35). У 51,6% обстежених хворих на ХП серед спектрів церебральних метаболітів реєструвався сигнал лактата (Lac), який в нормі, як і сигнал Lip, не спостерігався. Виявлено кореляцію між рівнем Lac в ЧС і ХС ЛПВЩ (r=-0,44) і КА (r=0,65), тобто більш виражена дисліпопротеїнемія сполучалась і відображала низьку інтенсивність сигналу Cho в мозку. При аналізі взаємовідносин між показниками церебрального метаболізму, когнітивним потенціалом Р₃₀₀ і УНХ, яка являє собою варіант моторного потенціалу, встановлено негативну кореляцію між УНХ і співвідношенням NAA/Cr, причому у лівій півкулі виявляється вірогідний зв'язок цих показників у скроневій (r=-0,31), тім'яній (r=-0,42), потиличній (r=-0,27) ділянках, в гіпокампі (r=-0,33) і ЧС (r=-0,31). Слід вважати, що отримані результати свідчать про роль метаболізму мозку у формуванні центральних механізмів моторних реакцій, топічною ділянкою для яких є тім'яна. Наявність більш жорсткого кореляційного зв'язку показників для лівої півкулі поєднується з частотою переваги правостороннього гемітипу паркінсонічного синдрому в дебюті ХП, який спостерігався у 62,5% обстежених пацієнтів.

Показник NAA/Cho корелює з площею УНХ тільки у хворих, які знаходяться на долеводопному етапі лікарської терапії (r=-0,29). Співвідношення NAA/Cr і площа УНХ вірогідно корелюють у хворих на ХП на обох етапах лікування, що свідчить про значимість метаболічних зрушень на рівні NAA, який є маркером функціональної активності нейронів, виконуючи протекторні і антитоксичні функції на фоні патогенетично значущої терапії [P.J.Pouwels, J.Frahm, 1998].

Нами була сформульована гіпотеза про можливості зв"язку зменшення вмісту метаболітів в ділянці гіпокампу і поясної звивини з ризиком розвитку деменції у хворих на ХП. В дослідженні прийняли участь 15 хворих на ХП без ознак деменції (середній вік 58,9±2,2 років) і 12 практично здорових осіб відповідного віку. При оцінці когнітивних функцій за шкалою MMSE рівень ментальності у цих хворих становив 28-30 балів, що відповідало абсолютній нормі.

При волюметричному дослідженні об'єму різних сегментів і сумарного об'єму гіпокампу і вмісту в цій структурі основних церебральних метаболітів (NAA, Cr, Cho) і співвідношень NAA/Cr, Cho/Cr встановлено, що при відсутності вираженої атрофії серединних структур гіпокампу спостерігаєтсья вірогідне зниження співвідношення NAA/Cr в ділянці поясної звивини порівняно зі значеннями в контрольній групі. Подібна тенденція до зниження NAA/Cr аналогічна раніше виявленій для пацієнтів з хворобою Альцгеймера (ХА) [K.Kantarci et al., 2002], що підтверджує припущення про існування єдиних механізмів формування когнітивних порушень при нейродегенеративних захворюваннях, таких як ХА і ХП. Слід гадати, що регіональні значення NAA/Cr можуть бути використані для прогнозу розвитку деменції у пацієнтів з ХП.

Клінічно значущими є дані про метаболізм головного мозку хворих на ХП, отримані при порівняльній оцінці ефективності препаратів на початкових етапах лікування. Результати порівняння концентрацій метаболітів і відношень інтегральних інтенсивностей відповідних сигналів в МР-спектрах класифіковані нами як первинний метаболічний ефект терапії. Препаратами порівняння були наком (леводопа/карбідопа) и сталево (леводопа/карбідопа/ентакапон), які призначались хворим на ХП в режимі леводопа-тесту. При застосуванні препарата сталево відбувалось збільшення абсолютної концентрації NAA в ЧС (від 10,46±0,59 мМоль/кг до 11,03±0,60 мМоль/кг) і в ділянці гіпокампу (від 9,5±0,2 мМоль/кг до 10,41±0,2 мМоль/кг) при р<0,05. В тих же ділянках мозку відзначалось збільшення концентрації Cr від 7,07±0,65 мМоль/кг до 8,13±0,60 мМоль/кг і від 6,56±0,2 мМоль/кг до 9,9±0,2 мМоль/кг відповідно, а також зниження інтенсивності сигналу Cho в ділянці гіпокампу від 3,1±0,2 мМоль/кг до 2,64±0,12 мМоль/кг (р<0,05). Зміни абсолютної концентрації метаболітів на тлі лікування препаратом леводопа/карбідопа в усіх обстежених ділянках мозку були менш вираженими. Первинний метаболічний ефект терапії з застосуванням леводопавміщуючих препаратів полягає в зростанні концентрації NAA, Cr при одночасному зменшенні концентрації Cho, які були найбільш суттєвими на ділянці ЧС і гіпокампі. Ступінь відносних змін в групі пацієнтів, які приймали сталево, вище, порівняно з тими, що спостерігались у пацієнтів, які приймали леводопу/карбідопу.

Беручи до уваги відоме положення про зв'язок метаболізму мозку з церебральною гемодинамікою [С.М.Кузнецова и соавт., 2004; В.И.Скворцова и соавт., 2006] проведено кореляційний аналіз стану мозкового кровообігу у хворих на ХП з інтегральною інтенсивністю основних церебральних метаболітів. Виявлено негативну кореляцію між гемодинамікою в СМА і абсолютною концентрацією NAA у скроневій, тім'яній, потиличній ділянках і гіпокампі (р<0,05), а також рівнем кровотоку в НБА и абсолютною концентрацією Cho в потиличній ділянці і ЧС (р<0,05), позитивна кореляція між співвідношенням NAA/Cr і гемодинамікою в ОА (р<0,05).

Тісний, високовірогідний зв'язок рівня церебральної гемодинаміки з основними клінічними проявами рухових і немоторних порушень при ХП спостерігався у хворих з супутньою АГ і стосувався стану мнестичних функцій, які визначаються за шкалою MMSE (r=0,40), тривалості хвороби (r=-0,61), ступенів вираженості основних симптомів ХП за даними UPDRS-I (r=-0,48), UPDRS-II (r=-0,40), UPDRS-У (r=-0,53), стадійності захворювання (r=0,44).

Результати проведених комплексних досліджень за програмою "метаболізм-функція" дали можливість визначити чотири варіанти прогнозу перебігу ХП, які отримали умовні назви: оптимальний, невизначений, негативний і екстремальний. Головними компонентами, які формують варіанти прогнозу, були: вираженість клінічних симптомів ХП (UPDRS), тривалість хвороби і лікування, вік дебюту захворювання, стан церебрального метаболізму за вмістом Cho і співвідношенням NAA/ Cr в ЧС, рівень мозкового кровообігу і наявність деменції.

Принципи компексної патогенетичної терапії хвороби Паркінсона. Згідно зі стратегічною метою патогенетичного лікування ХП терапія цього захворювання має бути комплексною на всіх стадіях розвитку, у зв'язку з чим обгрунтовано введення поняття етапності лікування. Етапність лікування ХП визначалась хронічним прогресуючим характером перебігу захворювання, стадійністю нейродегенеративного процесу і етапністю диспансерного спостереження за хворими на ХП від моменту первинного звертання до подальших планових візитів у спеціалізований центр з метою лікарської оцінки клінічного перебігу захворювання і адекватності призначеної схеми лікування. Вибір препарату І етапу лікування у первинного хворого (так зван. parkinsonism de novo) здійснювався послідовним титруванням протипаркінсонічних препаратів долеводопного рівня під контролем їх ефективності по даним ЕМГ, з урахуванням індивідуальної переносності (толерантності) препаратів, віком хворого і тривалості захворювання.

Алгоритм КПТ хвороби Паркінсона відображає етапний підхід до вибору окремих класів протипаркінсонічних препаратів в систему КПТ на різних стадіях перебігу захворювання у пацієнтів різного віку. На І (долеводопному) етапі КПТ, який відповідає 1,0-2,0 стадії ХП, важливим критерієм для планування схеми лікування є вік хворого, що особливо важливо, якщо лікування передбачається починати препаратами леводопи. На ранніх стадіях ХП у 46% хворих КПТ І етапу була достатньою протягом 4-5 років. Первинна терапія у хворих середнього віку починалась за допомогою агоністів ДА-рецепторів у сполученні з блокаторами глутаматних рецепторів і інгібіторами МАО-Б.

При погіршенні функціонального стану хворого на ХП, що відповідає 2,5-3,0 стадіі захворювання починали II (леводопний) етап КПТ. Леводопа-вміщуючі засоби (ЛВЗ) були препаратами першого вибору, як основа подальшої КПТ, у хворих з дебютом ХП після 60 років.

На фоні препаратів І етапу ЛВП застосовувались після індивідуально підібраних добових доз, які не перевищували 500 мг/добу. На II етапі лікування позитивний ефект в КПТ здійснювали препарати з антиапоптозною дією (церебролізин) і ендотелій-стабілізуючі засоби (екстракт гінкго білоба), які сприяють нейропротекції ДА-нейронів нігростріатума і поліпшенню транспорту базисних протипаркінсонічних препаратів через ГЕБ.

Застосування КПТ в умовах тривалого, довічного лікування ХП дозволяло уповільнити прогресування захворювання і на максимальний час зберегти функціональні можливості повноцінного самообслуговування і якості життя у хворих.

Якість життя і психо-соціальна адаптація хворих на хворобу Паркінсона. Кількісна оцінка якості життя хворих на ХП за допомогою спеціалізованого опитувальника - шкали самооцінки соціальної адаптації (ШССА) була проведена в трьох сферах життєдіяльності хворого - суспільно-трудовій (професійній), сімейно-побутовій і сфері самообслуговування. Встановлено, що суспільно-трудова діяльність була збережена у 19% хворих, активність у сімейно-побутовій сфері у 16,4% спостережень, збереження самообслуговування виявлено лише у 40,5% випадків. При аналізі рівня соціальної дезадаптації хворих на ХП розрізняли 5 ступенів вираженості цього показника. Тільки у 11,2% хворих встановлено 1-й ступінь соціальної дезадаптації, що відповідало збереженій трудовій діяльності на фоні початкового ступеня вираженості клінічних симптомів ХП і спостерігалось при 1,0 стадії хвороби. 2-й ступінь - часткова соціальна дезадаптація встановлена у 31,9% спостережень і була характерна для пацієнтів з 1,5-2,0 стадією ХП. Помірна соціальна дезадаптація (3-й ступінь) виявлена в 38,8% випадків при важкості хвороби 2,5-3,0. Виражена соціальна дезадаптація, що відповідало 4-му і 5-му ступеню, виявлялась у 18,1% випадків, причому у більшості цих хворих були виразні мнестико-інтелектуальні порушення. Гірші показники соціальної адаптації спостерігались у хворих з перевагою в клінічній картині захворювання акінезії порівняно з хворими, у симптоматиці яких домінував тремор і ригідність. У міру старіння хворих спостерігалось відносне зниження (р<0,05) показників якості життя, що корелювало з прогредієнтністю перебігу ХП і поєднаними когнітивними порушеннями.

Значний вплив на якість життя хворих на ХП здійснювала адекватна, ефективна патогенетична терапія. у пацієнтів, які лікувались комплексом амантадин-холіноблокатори, віздначено вірогідне поліпшення якості життя в усіх сферах життєдіяльності, що відповідало зменшенню ступеня інвалідизації з 74,2±5,2 до 51,4±4,4 балів за шкалою UPDRS-III (p <0,01). Суттєвий вплив на життєдіяльність хворих на ХП здійснювала терапія леводопа-вміщуючими засобами, при якій показники шкали ШССА корелювали із зниженням вираженості рухових порушень за даними UPDRS-III з 116±6,9 до 82,3±5,6 балів (p <0,01). Значний вплив на стан соціальної адаптації здійснювали супутні тривожно-депресивні розлади. За даними спеціалізованого опитувальника PDQ-39 встановлено кореляцію всіх пунктів цієї шкали за стадією ХП , що високовірогідно визначалось для субшкал, які відображають стигматизацію (r = 0,51, p < 0,001), денну активність (r = 0,58, р < 0,001) і емоційність хворих (r = 0,41, р < 0,001).

Показники самооцінки соціальної адаптації були кращі у хворих з дрижальною формою ХП, дезадаптація зростала у хворих старших за 60 років, при цьому в меншій мірі знижувались показники самообслуговування порівняно з показниками трудової і соціально-побутової активності.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної проблеми підвищення ефективності патогенетичної терапії хворих на хворобу Паркінсона на основі комплексного діагностичного підходу до оцінки клінічного перебігу захворювання, його зв'язку з результатами лікування на різних стадіях розвитку і медико-соціальними факторами інвалідизації, розробленого алгоритму діагностики і лікування ХП і принципів етапної патогенетичної терапії захворювання.

2. Порівняльний аналіз ефективності основних класів протипаркінсонічних препаратів в умовах багаторічного комбінованого їх застосування і при лонгітудинальному спостереженні показав, що терапія леводопа-вміщуючими препаратами викликає явища клінічного патоформорфозу основних симптомів ХП, які проявляються лікарськими дискінезіями, виснаженням ефекту разової дози, моторними флюктуаціями, частота яких зростає при збільшенні ступеня тяжкості захворювання, віку хворого, тривалості хвороби і тривалості лікування. Препарат першого вибору в початковій схемі лікування визначається відповідно до віку хворого на початок хвороби, тривалістю захворювання і стадійністю ХП.

3. Значний вплив на особливості клінічного перебігу ХП здійснюють коморбідні захворювання - цукровий діабет 2 типу і артеріальна гіпертензія. При ХП відбувається поглиблення характерного для процесу старіння зниження толерантності до глюкози, яке поєднується з дисліпопротеїдемією, особливо у хворих на ХП з ЦД 2 типу, що є ризиком розвитку судинної патології. Агоністи ДА-рецепторів є препаратами вибору для диференційованої терапії у хворих на ХП з порушеною толерантністю до глюкози на всіх стадіях перебігу захворювання.

У хворих на ХП без АГ відзначаєтся поступове зниження швидкості мозкового кровотоку протягом 5-8 років від дебюту захворювання, а при супутній АГ вірогідне зниження швидкості мозкового кровотоку реєструється вже в початкових стадіях захворювання. Патогенетично значущими препаратами для корекції гемодинаміки у хворих на ХП з АГ є альфа-адреноблокатори, які сприяють регуляції нейромедіаторного балансу.

4. Немоторні симптоми при ХП (когнітивні порушення, депресія) суттєво ускладнюють перебіг захворювання. Встановлено відсутність кореляційних зв'язків між показниками когнітивних функцій (балами мнестичної шкали MMSE, латентним періодом Р₃₀₀) і вираженістю екстрапірамідних рухових порушень.

Вираженість когнітивних порушень не залежить від тривалості ХП, але пов'язана з віком на початок захворювання. Виявлено лінійну залежність між ступенем когнітивних розладів, порушеннями мови і постуральною стабільністю.

Депресивні розлади у хворих на ХП переважають у перші три роки хвороби (54,5%), значно зменшуютсья зі збільшенням тривалості захворювання.

5. При клініко-генеалогічному аналізі родин хворих на ХП встановлені аутосомно-домінантний (у 76,6% випадків) і аутосомно-рецесивний (у 23,4% випадків) типи успадкування захворювання. Нейрофізіологічним критерієм визначення можливості успадкування ХП від пробанду до родичів 1-го ступеня спорідненості можна вважати ЕМГ-ознаки субклінічної екстрапірамідої недостатності, які реєструютсья в 46,8% випадків і можуть розглядатися як фактор ризику розвитку ХП.

У клінічно здорових пацієнтів, котрі мають брата чи сестру близнюка, виявляютсья ЕМГ-ознаки екстрапірамідної недостатоності, які співпадають зі сторонністю гемісиндрому паркінсонізму у хворого близнюка.

Скорочення довжини теломер є найбільш раннім предиктором доклінічної стадії ХП. Довжина теломер має негативний кореляційний зв'язок (r=-0,761) з акінезією і ригідністю.

6. У хворих на ХП виявлено виражені зміни вмісту основних церебральних метаболітів (NAA, Cr, Cho) за даними показників in vivo ¹Н МРС, що дозволяє при їх визначенні значно скоротити тривалість "діагностичної фази" при оцінці взаємовідносин клінічного перебігу захворювання з функціональною активністю головного мозку.

На початкових стадіях ХП спостерігається зниження співвідношення NAA/Cho в ЧС. При прогресуванні ХП розширюється локалізація метаболічних порушень: при постуральній нестійкості знижуєтсья співвідношення NAA/Cho і Cho/Cr як в ЧС, так і в проекції лентикулярних ядер. Найбільш виражені зміни NAA/Cho і Cho/Cr відбуваютсья у контрлатеральній півкулі відносно клінічного гемісиндрому паркінсонізму.

У хворих на ХП вміст Cho в ЧС сутєво вищий, а NAA - нижчий порівняно з клінічно здоровими людьми похилого віку.

Негативна кореляція між вмістом Cho і Lip в структурах гіпокампу і ЧС та концентрацією атерогенних ліпідів крові є предиктором формування супутнього церебрального атеросклерозу.

7. Регіональні розбіжності співвідношень NAA/Cr в ділянці гіпокампу є біохімічним маркером ризику розвитку деменції у хворих на ХП. У недементних хворих з ХП при відсутності вираженої атрофії серединних структур гіпокампу спостерігається зменшення відношення NAA/Cr в ділянці поясної звивини. У недементних хворих з ХП середнього віку відсутня кореляція між атрофією гіпокампу, значеннями Cho/Cr, і абсолютною концентрацією NAA, Cr, Cho.

8. Метод іn vivo ¹Н МРС дозволяє оцінювати первинний метаболічний ефект різних леводопа-вміщуючих препаратів. Збільшення концентрації NAA і Cr і зменшення Cho в ЧС, серединних структурах гіпокампу, порівняно з іншими ділянками головного мозку, є маркером фармакотерапевтичної активності леводопи.

9. Для хворих на ХП похилого віку характерно зниження мозкового кровотоку в усіх судинних басейнах і негативна кореляційна залежність між віком дебюту захворювання, стадійністю ХП і гемодинамічними порушеннями. паркінсон нейропсихологічний деменція мозковий

Встановлено зв'язок між моторним потенціалом УНХ, концентрацією Cho в ЧС, мозковим кровотоком в басейні НБА і порушеннями когнітивних функцій, що свідчить про роль адекватної гемодинаміки і церебрального метаболізму в процесах навчання, уваги і екстрапірамідної регуляції моторики.

10. Згідно зі стратегічною метою патогенетичного лікування хвороби Паркінсона, фармакотерапія цього захворювання має бути комплексною на всіх стадіях його розвитку. Алгоритм комплексної патогенетичної терапії (КПТ) ХП відображає принцип етапності до включення окремих класів протипаркінсонічних препаратів у схему КПТ для хворих різного віку згідно з типовими варіантами клінічного перебігу захворювання. КПТ передбачає індивідуальний підхід до перспективної тактики лікування кожного хворого з клініко-ЕМГ оцінкою біодоступності препаратів.

11. На якість життя хворих на ХП впливають психо-соціальна дезадаптація у професійно-трудовій, сімейно-побутовій сферах і у здатності самообслуговування, пов"язані з прогредієнтністю клінічного перебігу захворювання і ефективністю КПТ. Показники самооцінки соціальної адаптації більш досконалі у хворих з дрижальною (тремтючою) формою ХП, прогностично сприятливішою ніж акінетико-ригідна. Ступінь соціальної дезадаптації хворих на ХП тісно зв"язана з тривалістю хвороби, вираженістю супутніх тривожно-депресивних розладів і когнітивних порушень.

Практичні рекомендації

1. У відповідності зі стратегічною метою патогенетичного лікування ХП, фармакотерапія цього захворювання має бути комплексною на всіх стадіях його розвитку. При плануванні тактики комплексної патогенетичної терапії необхідно враховувати вікові особливості клінічного перебігу ХП і функціонального стану головного мозку на різних стадіях розвитку захворювання, здійснювати етапну оцінку ефективності багаторічної базисної терапії та її ускладнень.

2. Агоністи ДА-рецепторів є препаратами вибору в диференційованій терапії хворих на ХП з порушеною толерантністю до глюкози і з супутнім ЦД 2 типу на всіх стадіях клінічного перебігу захворювання.

3. Застосування альфа-адреноблокаторів (ніцерголін) патогенетично обгрунтовано в КПТ хвороби Паркінсона, яка супроводжується артеріальною гіпертензією, і можуть використовуватися для курсового лікування на всіх етапах медикаментозної терапії захворювання.

4. Клініко-генеалогічне обстеження сімей хворих на БП необхідно поєднувати з ЕМГ-діагностикою родичів І-го ступеня родинного зв"язку, у яких можуть бути зареєстровані субклінічні ознаки екстрапірамідної недостатності, як фактора ризику розвитку захворювання.

5. Немоторні симптоми в клінічній картині ХП (когнітивні порушення, депресія) значно ускладнюють перебіг захворювання і потребують корекції. При клінічних і нейровізуалізаційних ознаках деменції застосування піритинолу (енцефаболу) на фоні КПТ захворювання є патогенетично обгрунтованим.

6. Для оцінки первинного метаболічного ефекту леводопа-вміщуючих препаратів і можливості перспективного їх застосування в КПТ при ХП необхідно здійснювати МРС-дослідження церебральних метаболітів з аналізом динаміки в режимі леводопа-тест.

7. На леводопному етапі позитивний ефект в КПТ здійснюють препарати з антиапоптозною дією (церебролізин) і ендотелій-стабілізуючі засоби (екстракт гінкго білоба), які сприяють нейропротекції ДА-нейронів нігростріатума і поліпшенню транспорту базисних протипаркінсонічних препаратів через ГЕБ.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Болезнь Паркинсона (этиология, клиника, диагностика, лечение, профилактика) / Г.Н.Крыжановский, И.Н.Карабань, С.В.Магаева, В.Г.Кучеряну, Н.В.Карабань. - М.: "Медицина", 2002. - 335 с. (Дисертантом проведено огляд літератури, написано 3, 5 і 10 розділи монографії)

Видання ВАК України

1. Агонисты дофамина (Бромокриптин) в комплексном лечении больных паркинсонизмом / И.Н.Карабань, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карабань, Н.Ю.Бачинская, Г.В.Мусиенко, Н.В.Карасевич // Укр. мед. часопис. - 1999. - V-VI, № 3(1). - С.101-107. (Дисертант здійснив клініко-неврологічне і енцефалографічне обстеження хворих, провів науковий аналіз та обробку результатів, підготував роботу до друку).

2. Патогенетические основы медикаментозной терапии болезни Паркинсона / И.Н.Карабань, Н.В.Карабань // Междунар. мед. журнал. - 1999. - №1. - С.57-60. (Дисертант здійснив огляд літератури, клінічний аналіз даних, підготовку роботи до друку).

3. Карабань И.Н., Карабань Н.В., Литошенко А.Я. Генетика болезни Паркинсона и паркинсонических синдромов // Пробл. старения и долголетия. - 2000. - Т.9, № 1. - С.90-100. (Дисертант проаналізував дані літератури, підготував роботу до друку).

4. Вазопротекторы (Танакан) в комплексной патогенетической терапии больных болезнью Паркинсона / Н.В.Карасевич, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карабань, М.Т.Капустина, И.Н.Карабань // Пробл. старения и долголетия. - 2000. - Т.9, № 2. - С.141-148. (Дисертант здійснив клінічне і доплерографічне дослідження хворих, обробку результатів, підготовку роботи до друку).

5. Влияние альфа-адреноблокаторов на эффективность комплексной патогенетической терапии больных болезнью Паркинсона / Н.В.Карасевич, Е.П.Луханина, М.Т.Капустина, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карабань, И.Н.Карабань.// Укр. вісн. психоневрології. - 2001. - Т.9, вип.4. - С.92-97. (Дисертант здійснив клінічне, доплерографічне і електроміографічне дослідження хворих, аналіз і обробку результатів, підготовку роботи до друку).

6. Маньковский Н.Б., Карабань И.Н., Карабань Н.В. Болезнь Паркинсона и сосудистый паркинсонизм: критерии диагностики // Междунар. мед. журнал. - 2000. - Т.8, № 3. - С.35-38. (Дисертантом проведено огляд і аналіз літератури, клінічні дослідження та підготовка роботи до друку).

7. Роль селективных ингибиторов МАО-Б в патогенетической терапии болезни Паркинсона / И.Н.Карабань, Е.П.Луханина, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карабань, М.Т.Капустина, Н.В.Карасевич.// Укр. вісн. психоневрології. - 2001. -Т.9, № 1. - С.122-127. (Дисертант здійснив клініко-неврологічне, енцефалографічне, нейро-психологічне обстеження хворих, статистичну обробку даних, підготував роботу до друку).

8. Карабань Н.В. Клинические особенности прогрессирующей болезни Паркинсона и критерии дифференциальной диагностики // Укр. вісн. психоневрології. - 2002. - Т.10, вип. 1(30). - С.64.

9. Применение агонистов ДА-рецепторов в комплексном лечении болезни Паркинсона / Н.Б.Маньковский, Н.В.Карабань, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карасевич, Т.И.Яворская, И.Н.Карабань // Укр. вісн. психоневрології. - 2003. - Т.11, вип. 4(37). - С.20-23. (Дисертант здійснив клінічне обстеження хворих, дослідження ліпідного спектру і толерантності до глюкози, науковий аналіз і статистичну обробку даних).

10. Связь между длиной теломер и клиническими особенностями течения болезни Паркинсона у людей среднего и пожилого возраста / Н.В.Карабань, Н.В.Осипов, С.Н.Новикова, И.Н.Карабань.// Пробл. старения и долголетия. - 2004. - № 2(12). - С.150-154. (Дисертант здійснив огляд літератури, аналіз і статистичну обробку даних, підготував роботу до друку).

11. Маньковский Н.Б., Карабань Н.В. Качество жизни больных болезнью Паркинсона // Журн. психиатрии и мед.психологии. - 2004. - № 2(12). - С.9-13. (Дисертант провів клініко-психологічне і соціологічне дослідження хворих, аналіз і статистичну обробку результатів, підготував роботу до друку).

12. Маньковский Н.Б., Карабань Н.В. Особенности клинического течения и фармакотерапии болезни Паркинсона на разных этапах развития заболевания // Междунар. мед. журнал. - 2005. - Т.11, № 4. - С.47-51. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, науковий аналіз і обробку результатів, підготував роботу до друку).

13. Новикова С.Н., Карабань Н.В., Яворская Т.И. Показатели липидного обмена у больных болезнью Паркинсона с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа, их коррекция агонистами дофамина // Пробл. старения и долголетия. - 2005. - Т.14, № 4. - С.44-49. (Дисертант здійснив клінічне обстеження хворих, дослідження ліпідного спектру і толерантності до глюкози, науковий аналіз і статистичну обробку даних).

14. Карабань Н.В., Гудзенко А.В. Болезнь Паркинсона и депрессия // Укр. вісн. психоневрології. - 2006. - № 3. - С.19-22. (Дисертантом проведено літературний огляд, клінічне, нейропсихологічне, електроенцефалографічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, підготовка роботи до друку).

15. Применение церебролизина в комплексной терапии болезни Паркинсона / Е.П.Луханина, Н.В.Карабань, Н.А.Мельник, Н.В.Карасевич, Н.М.Березецкая, И.Н.Карабань.// Укр. вісн. психоневрології. - 2006. - Т.14, № 4(49). - С.91-95. (Дисертантом проведено літературний огляд, клінічне, нейропсихологічне, електроенцефалографічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, підготовка роботи до друку).

16. Карабань Н.В.Препараты леводопы в патогенетической терапии болезни Паркинсона // Укр. мед. часопис. - 2006. - IX/X, № 5(55). - С.49.

17. Корреляция возраста к началу заболевания, длительности и интенсивности лечения, выраженности тревожно-депрессивных расстройств с двигательными и когнитивными нарушениями при болезни Паркинсона / Н.В.Карабань, Е.П.Луханина, Н.В.Карасевич, Н.М.Березецкая.// Пробл. старения и долголетия. - 2007. - № 1. - С.62-73. (Дисертантом проведено літературний огляд, клінічне, нейропсихологічне, електроенцефалографічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, підготовка роботи до друку).

18. Карабань Н.В., Карасевич Н.В. Влияние артериальной гипертензии на клиническое течение болезни Паркинсона у больных среднего и пожилого возраста // Врачеб. дело. - 2007. - № 5. - С.49-53. (Дисертантом проведено літературний огляд, клініко-неврологічне і доплерографічне обстеження хворих, науковий аналіз і обробку результатів, підготовлено роботи до друку).

19. Карабань Н.В. Клинический анализ эффективности патогенетической терапии у больных болезнью Паркинсона // Врачеб. дело. - 2007. - № 1-2. - С.61-65.

20. Карабань Н.В. Клинико-генеалогические особенности болезни Паркинсона у лиц старших возрастов // Пробл. старения и долголетия. - 2007. - № 3. - С.249-261.

21. Роль ноотропных препаратов (энцефабол) в комплексной патогенетической терапии болезни Паркинсона / Н.В.Карабань, Е.П.Луханина, Н.В.Карасевич, В.В.Гаркавенко, Н.М.Березецкая, И.Н.Карабань.// Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1(50). - С.112-118. (Дисертантом проведено літературний огляд, клінічне, нейропсихологічне, електроенцефалографічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу, підготовка роботи до друку).

22. Карабань Н.В., Рожкова З.З., Карабань И.Н.Первичный метаболический эффект терапии болезни Паркинсона для сравнительной оценки препарата Сталево (леводопа/карбидопа/энтакапон) // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.2(51). - С.67-71. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, науковий аналіз і статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

23. Карабань Н.В., Рожкова З.З. Морфологические и метаболические признаки когнитивных нарушений у пациентов с болезнью Паркинсона по данным волюметрических и in vivo ¹Н спектроскопических исследований // Междунар. мед. журнал. - 2007. - Т.13, №7. - С.35-38. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, науковий аналіз і статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

Інші видання України

1. Актуальные проблемы фармакотерапии болезни Паркинсна / Н.Б.Маньковский,Н.В.Карабань,Н.В.Карасевич, Т.И.Яворская, И.Н.Карабань.// Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров"я населення України. - Тернопіль: "Укрмед. книга", 2001. - С.386-391. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, аналіз і обробку даних, підготовку роботи до друку).

2. Эффективность сермиона в комплексной патогенетической терапии пациентов с болезнью Паркинсона / И.Н.Карабань, Е.П.Луханина, В.В.Гаркавенко, Н.В.Карабань, М.Т.Капустина, Н.В.Карасевич.// Нейропсихиатрические эффекты сермиона. - К.: "Морион", 2001. - С.117-136. (Дисертант здійснив клініко-неврологічне, енцефалографічне, доплерографічне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку даних).

3. Применение метода in vivo ¹Н МРС для изучения особенностей метаболизма головного мозга пациентов, страдающих болезнью Паркинсона / И.Н.Карабань, В.А.Рогожин, З.З.Рожкова, Н.В.Карабань.// Нейрон ревю. - 2004. - № 2(13). - С.40-43. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

4. Карабань И.Н., Карабань Н.В., Маньковский Н.Б. Патогенетические аспекты лекарственной терапии и клинического течения болезни Паркинсона // Междунар. неврологический журнал. - 2006. - № 9. - С.13-18. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, науковий аналіз і обробку результатів, підготував роботу до друку).

5. Карабань Н.В., Рожкова З.З. Магнито-резонансная спектроскопия в дифференциальной диагностике болезни Паркинсона и синдромов паркинсонизма // Укр. неврологіч. журнал. - 2006. - № 4. - С.50-57. (Дисертант здійснив огляд літератури, клініко-неврологічне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

6. Карабань Н.В. Применение леводопа-содержащих препаратов на современном этапе лечения болезни Паркинсона // Междунар. неврологический журнал. - 2006. - № 6(10). - С.16-20.

Методичні рекомендації

1. Карабань И.Н., Карабань Н.В. Патогенетическая терапия болезни Паркинсона: Метод. рекоменд. - К., 2002. - 28 с. (Дисертант здійснив аналіз даних літератури, клініко-неврологічне обстеження, сформулював висновки і практичні рекомендації).

2. Карабань И.Н., Карабань Н.В., Карасевич Н.В. Селективные ингибиторы МАО-Б (Юмекс) в патогенетической терапии болезни Паркинсона: Метод. рекоменд. - К., 2003. - 24 с. (Дисертант здійснив аналіз даних літератури, клініко-неврологічне обстеження, сформулював висновки і практичні рекомендації).

3. Карабань И.Н., Карабань Н.В., Карасевич Н.В. Агонисты дофаминовых рецепторов (Роналин) в патогенетической терапии болезни Паркинсона: Метод. рекоменд. - К., 2004. - 28 с. (Дисертант здійснив аналіз даних літератури, клініко-неврологічне обстеження, сформулював висновки і практичні рекомендації).

4. Карабань И.Н., Карабань Н.В., Карасевич Н.В. Блокаторы глутаматных рецепторов (Неомидантан) в патогенетической терапии болезни Паркинсона и других неврологических заболеваний: Метод. рекоменд. - К., 2004. - 24 с. (Дисертант здійснив аналіз даних літератури, клініко-неврологічне обстеження, сформулював висновки і практичні рекомендації).

Патенти на винахід та корисні моделі

1. Патент № 23354, Україна, МПК А61В 5/055. Спосіб візуалізації функціонального стану головного мозку і диференційної діагностики хвороби Паркінсона і паркінсонічних синдромів / Н.В.Карабань, З.З.Рожкова, В.А.Рогожин, Заява № u200612149 від 20.11.2006; Опубл. 25.05.2007. Бюл. № 7. (Дисертант здійснив аналіз клінічних і МР-спектроскопічних даних, сформулював наукові висновки і формулу патенту).

Наукові праці в матеріалах конгресів та конференцій

1. Принцип комплексной патогенетической терапии в стратегии и тактике лечения болезни Паркинсона / Г.Н.Крыжановский, И.Н.Карабань, С.В.Магаева, В.Г.Кучеряну, Н.В.Карабань // III Всероссийский Конгресс патофизиологов. - М., 2004. - С.12. (Дисертант здійснив клініко-неврологічні обстеження хворих, науковий аналіз і обробку даних).

2. Комплексная патогенетическая терапия болезни Паркинсона / Н.Б. Маньковский, Г.Н.Крыжановский, И.Н.Карабань, Н.В.Карабань, Н.В.Карасевич // II Укр. симпозиум "Экстрапирамидные заболевания и возраст". - К., 2004. - С.52. (Дисертант здійснив клініко-неврологічні обстеження хворих, науковий аналіз і обробку даних).

3. Роль антагонистов глутаматных рецепторов в комплексной патогенетической терапии болезни Паркинсона / А.П.Гребенюк, Б.Н.Пиневич, Н.В.Карабань, А.В.Гудзенко // II Укр. симпозиум "Экстрапирамидные заболевания и возраст". - К., 2004. - С.29-30. 12. (Дисертант здійснив клінічне, енцефалографічне і нейропсихологічне обстеження хворих, науковий аналіз результатів та підготовку роботи до друку).

4. Принципы комплексной патогенетической терапии болезни Паркинсона / Н.Б. Маньковский, Н.В.Карабань, Н.В.Карасевич, И.Н.Карабань // IV Национальный конгресс геронтологов и гериатров Украины (Киев) Пробл. старения и долголетия. - 2005. - Т.14, № 4. - С.166. (Дисертант здійснив клініко-неврологічні обстеження хворих, науковий аналіз і обробку даних).

5. Карабань Н.В., Карасевич Н.В., Яворская Т.И. Нарушения липидного обмена у больных болезнью Паркинсона, их коррекция агонистами дофаминовых рецепторов // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1(50). - С.59. (Дисертант здійснив клінічне обстеження хворих, дослідження ліпідного спектру і толерантності до глюкози, науковий аналіз і статистичну обробку даних).

6. Карабань Н.В., Рожкова З.З. Первичный метаболический эффект терапии болезни Паркинсона для сравнительной оценки эффективности препарата Сталево (леводопа/карбидопа/энтакапон) // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1(50). - С.59. (Дисертант здійснив науковий аналіз клінічних і МРС-даних, підготував роботу до друку).

7. Карабань Н.В. Когнитивные нарушения у больных болезнью Паркинсона и клинические особенности течения заболевания // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1(50). - С.60.

8. Карабань Н.В., Карасевич Н.В. Роль церебральной гемодинамики в функциональной активности ЦНС при болезни Паркинсона // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1(50). - С.60-61. (Дисертант здійснив науковий аналіз клінічних і доплерографічних даних та їх статистичну обробку).

9. The use of cerebrolysin in pathogenetic combined therapy of Parkinson's disease / E.P. Lukhanina, I.N. Karaban, N.V. Karaban, J.A. Burenok and N.A. Melnik // 7^th EFNS Congress, Helsinki, Finland (30 August-2 September, 2003); European Journal of Neurology - 2003, Vol.10, Suppl.1. - P.166. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

10. ¹H MR spectroscopy (MRS) study of peculiarities of the cerebral metabolism in nondemented patients with Parkinson's disease / V.A.Rogozhyn, Z.Z.Rozhkova, I.N.Karaban', N.V. Karaban' // European Radiology (16^th European Congress of Radiology; Vienna, Austria, 2004). - 2004. - Vol.14, Suppl. 2. - P.242. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

11. Content of T₂ relaxation time distribution of the main cerebral metabolites in the functionally active regions of the brain in patients with Parkinson's disease / V. Rogozhyn, Z. Rozhkova, I. Karaban', N. Karaban' // Book of Abstracts of the World Parkinson Congress (February 22-26, 2006, Washington, DC, USA). - P.121. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

12. Determination of regional differences in content and T₂ relaxation times of the main cerebral metabolites in patients with Parkinson's disease (PD): In vivo ¹H MRS study. / V. Rogozhyn, Z. Rozhkova, I. Karaban', N. Karaban' // European Radiology, Supplements Book of Abstracts of the 18^th European Congress of Radiology, March 3-7, 2006, Vienna, Austria, Febr.2006. - P.281. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

13. In vivo ¹H MRS study of STALEVO-treated and untreated patients with Parkinson's disease (PD) / N.V.Karaban', Z.Z.Rozhkova, V.A.Rogozhyn, I.N.Karaban' // Neuroradiology. - 2006. - Suppl.2 (September 2006). - P.78. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

14. STALEVO-treated and untreated patients with Parkinson's disease (PD): In vivo ¹H MRS study / N.V.Karaban', Z.Z.Rozhkova, V.A.Rogozhyn, I.N.Karaban' // Book of Abstracts of the Movement Disorder Society International Congress, October 28 - November 2, 2006. - Kyoto, Japan. - P.467. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

15. Karaban' N., Karaban' I., Rozhkova Z. Content and T₂ relaxation time of cerebral metabolites in patients with Parkinson's disease (PD): In vivo ¹H MRS study // 11^th EFNS Congress, Brussels, Belgium, (August 25-28, 2007); Neurodegenerative Diseases. - 2007. - Vol.4, Suppl.1. - P.310. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

16. Karaban' N., Karaban' I., Rozhkova Z. Quantitative ¹H Magnetic Resonance Spectroscopic Imaging for Determination of Therapeutic Efficacy in STALEVO-treated patients with Parkinson's disease (PD) // Ist World Congress on Controversies in neurology, Berlin, Germany, 2007. - P.23. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

17. Karaban' N., Karaban' I., Rozhkova Z. Content and T₂ Relaxation of Cerebral Metabolites in Patients with Parkinson's disease; in vivo ¹H MRS study// Alzheimer's and Parkinson's Diseases: Progress and New Perspectives, 8^th International Conference AD/PD, Salzburg, Austria, 2007. Neurodegenerative Diseases. - 2007. - Vol.4, Suppl.1. - P.310. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

18. Rozhkova Z., Karaban' N., Karaban' I. In vivo ¹H MRS study of STALEVO-treated and untreated patients with Parkinson's disease (PD) // Alzheimer's and Parkinson's Diseases: Progress and New Perspectives, 8^th International Conference AD/PD, Salzburg, Austria, 2007. Neurodegenerative Diseases. - 2007. - Vol.4, Suppl.1. - P.108. (Дисертант здійснив клінічний аналіз і узагальнення МРС-даних, статистичну обробку результатів, підготовку роботи до друку).

АНОТАЦІЯ

Карабань М.В. Комплексна патогенетична терапія хвороби Паркінсона (клінічні, діагностичні, медико-соціальні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню ефективності патогенетичної терапії у хворих на хворобу Паркінсона (ХП) на основі комплексного діагностичного підходу до оцінки клінічного перебігу захворювання, його зв'язку з результатами лікування на різних стадіях розвитку і з медико-соціальними факторами інвалідізації, розробки алгоритму діагностики, лікування ХП і принципів етапної патогенетичної терапії.

Побічні ефекти при багаторічній леводопа-терапії пов'язані із стадією ХП, віком хворого, тривалістю хвороби і лікування. Коморбідні захворювання (цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертезія) викликають у хворих на ХП дисліпопротеідемію, зменшення швидкості мозкового кровотоку, що є ризиком для розвитку судинної патології, а немоторні симптоми при ХП (когнітивні порушення, депресія) ускладнюють перебіг захворювання. Церебральна атрофія, за даними МРТ, виявлена у скроневій і потиличній корі, а ступінь когнітивних порушень корелює з порушеннями мови і постуральною нестабільністю. Вкорочення довжини тіломер є найбільш раннім предиктором доклінічної стадії ХП. При хворобі Паркінсона відбувається пониження співвідношення церебральних метаболітів (NAA/Cho і Cho/Cr) в чорній субстанції (SN) і лентикулярних ядрах, збільшення Cho і зменшення NAA в SN.

Регіональні відмінності NAA/ Cr в області гіппокампу є нейрохімічним маркером ризику розвитку деменції у хворих на ХП. MRS-показником фармакотерапевтичної активності препаратів леводопи можна вважати збільшення концентрації NAA і Cr і зменшення Cho в SN. Алгоритм комплексної патогенетичної терапії (КПТ) при ХП базується на принципі етапності лікування у відповідності з типовими варіантами клінічного перебігу захворювання і показниками психо-соціальної адаптації хворих.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, діагностика, немоторні ускладнення, ефективність лікування, якість життя.

АННОТАЦИЯ

Карабань Н.В. Комплексная патогенетическая терапия болезни Паркинсона (клинические, диагностические, медико-социальные аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению эффективности патогенетической терапии у больных болезнью Паркинсона (БП) на основе комплексного диагностического подхода к оценке клинического течения заболевания, его связи с результатами лечения на разных стадиях развития и с медико-социальными факторами инвалидизации, разработке алгоритма диагностики, лечения БП и принципов этапной патогенетической терапии.

Сравнительный анализ эффективности основних классов противопаркинсонических препаратов в условиях многолетнего комбинированного их применения показал, что терапия леводопасодержащими препаратами вызывает побочные явления, выраженность которых зависит от стадии БП, возраста больного, длительности болезни и лечения. При БП происходит снижение толерантности к глюкозе, сочетающееся с дислипопротеидемией у больных БП с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа. Сочетание БП с артериальной гипертензией приводит к снижению скорости мозгового кровотока уже на начальных стадиях заболевания. Немоторные симптомы при БП (когнитивные нарушения, депрессия) осложняют течение заболевания. При МРТ исследовании определяется наличие церебральной атрофии в 46,1% наблюдений у недементных больных. Выраженность когнитивных нарушений не зависит от длительности БП, но связана с возрастом к началу заболевания, нарушениями речи и постуральной стабильностью. Наиболее ранним предиктором доклинической стадии БП является укорочение длины теломер, а фактором риска развития заболевания является экстрапирамидная недостаточность, выявляемая при ЭМГ диагностике у родственников больных и здоровых со-близнецов. При БП происходит снижение соотношения церебральних метаболитов (NAA/Cho и Cho/Cr) в черной субстанции (ЧС) и лентикулярных ядрах, увеличение абсолютной концентрации Cho и уменьшение NAA в ЧС. Региональные различия NAA/Cr в области гиппокампа являются нейрохимическим маркером риска развития деменции у больных БП. Показателем фармакотерапевтической активности препаратов леводопы можно считать увеличение концентрации NAA и Cr и уменьшение значений Cho в ЧС. Для больных БП пожилого возраста характерно снижение мозгового кровотока и отрицательная корреляционная связь с возрастом дебюта заболевания, стадийностью БП и степенью гемодинамических нарушений. Выявлена связь между моторным потенциалом (CNV), концентрацией Cho в ЧС, мозговым кровотоком в бассейне НБА и нарушениями когнитивных функций, что свидетельствует о роли адекватной гемодинамики и церебрального метаболизма в процессах обучения, внимания и экстрапирамидной регуляции моторики. Основными направлениями стратегии лечения БП являются замедление темпа прогресса заболевания посредством активации дофаминовой трансмиссии, процессов естественной защиты и компенсации в мозге, улучшения функции ГЭБ. Алгоритм комплексной патогенетической терапии (КПТ) при БП основан на принципе этапности лечения в соответствии с типовыми вариантами клинического течения заболевания и показателями психо-социальной адаптации больных. Степень социальной дезадаптации при БП связаны с длительностью заболевания, выраженностью сопутствующих тревожно-депрессивных расстройств и когнитивных нарушений.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, диагностика, немоторные осложнения, эффективность лечения, качество жизни.

SUMMARY

Karaban N.V. Complex pathogenetic therapy of the Parkinson's disease (clinical, diagnostic, and medico-social aspects). - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of a Doctor of Medical Science in speciality 14.01.15 - nervous diseases. - The National Academy for Postgraduate Education named after P.L. Shupik of the Health Ministry of Ukraine, Kiev, 2007

This dissertation is devoted to study of the pathogenetic therapy effectiveness in Parkinson's disease (PD) patients on the basis of complex diagnostic approach to evaluating clinical course of disease, its relationship with treatment outcomes observable at various stages of disease advancement and with medico-social factors leading to the disability; development of the algorithm for diagnosis and treatment of the PD, and elaboration of the step-by-step principles of pathogenetic therapy.

Adverse phenomena due to long-term levodopa therapy are associated with the PD stage, patient's age, disease duration and length of treatment. Comorbid illnesses (Type 2 diabetes mellitus, arterial hypertension) cause dyslipoproteinemias in the PD patients, representing the risk factor for cerebral blood flow deceleration and vascular pathology onset. The PD accompanying nonmotor symptoms (cognitive impairments, depression) aggravate disease course. Cerebral atrophy, according to MRI data, is found in the temporal and occipital cortex; and degree of cognitive impairments correlates with speech disorders and postural stability. Shortening of the telomeres length is the earliest predictor of preclinical PD stage. In PD, the ratios of cerebral metabolites (NAA/Cho and Cho/Cr) are reduced in the substantia negro (SN) and lenticular nuclei; Cho is increased and NAA is decreased in the SN.

Regional differences of NAA/Cr in hippocampus provide a neuro-chemical marker of the risk of a development of the dementia in PD patients. MRS-indicator of the pharmaco-therapeutic activity of the levodopa drugs is considered to be increase of NAA concentration and decrease of Cho concentration in the SN.

The algorithm of complex pathogenetic therapy (CPT) at PD is based on the step-by-step treatment principle in compliance with standard variants of clinical course of the disease and indices of the psycho-social adaptation of patients.

Key words: Parkinson's disease, diagnostics, nonmotor complications, treatment efficacy, quality of life

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Н МРС - in vivo протонна магнітно-резонансна спектроскопія

CGI - clinical global impression

Cho - холін; Cr - креатин

MMSE - mini mental state examination

NAA - N-ацетиласпартат

UPDRS - Unified Parkinson's Disease Rating Scale

ВСА - внутрішня сонна артерія