Порушення антиоксидантної, імунної і детоксикаційної систем організму за умов експериментальної печінково-ниркової недостатності та шляхи їх корекції

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження З метою реалізації поставлених завдань проведено досліди на 240 білих нелінійних щурах-самцях масою 0,14-0,18 кг. Тварин утримували в віварії Тернопільського державного університету імені І.Я.Горбачевського. Годування щурів проводили відповідно до норм інституту харчування АМН України, призначених для даного виду тварин (Наказ МОЗ СРСР № 1179 від 10 жовтня 1983 року. - “Об утверждении нормативов затрат кормов для лабораторных животных в учреждениях здравоохранения”). Догляд за тваринами та всі маніпуляції проводили у відповідності з положенням “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1986 р.), а також “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001р.) та вимог додатку до “Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я № 755 від 12 серпня 1977 р. “Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних форм роботи з використанням експериментальних тварин”. Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного університету (протокол № 11 від 2006 р.), порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи на експериментальних тваринах не виявлено.

Всі піддослідні тварини були поділені на такі групи: 1 - контроль (28 тв.), 2 - тетрахлорметан (24 тв.), 3 - етиленгліколь (24 тв.), 4 - тетрахлорметан + етиленгліколь (24 тв.), 5 - тетрахлорметан + етиленгліколь + полісорб (28 тв.), 6 - тетрахлорметан + етиленгліколь + “Селен-хелат” (28 тв.), 7 - тетрахлорметан + етиленгліколь + есберітокс (28 тв.), 8 - тетрахлорметан + етиленгліколь + “Селен-хелат” + есберітокс + полісорб (28 тв.), 9 - тетрахлорметан + етиленгліколь + легалон (28 тв.).

Модель експериментального токсичного ураження тетрахлорметаном викликалася за допомогою підшкірного введення токсиканта у дозі 4 мл/кг у вигляді 50 % розчину на рослинній олії щоденно протягом чотирьох діб (А.А. Гудима, М.С. Гнатюк, 1998; А.С. Саратиков и другие, 2003). Токсичне ураження етиленгліколем викликали шляхом введення 1 % розчину його протягом семи діб з питною водою (Е.Ю. Бонитенко, 2003).

Комбіноване ураження тетрахлорметаном і етиленгліколем моделювали шляхом уведення тваринам тетрахлорметану підшкірно в дозі 4 мл/кг у вигляді 50 % розчину на рослинній олії щоденно протягом чотирьох діб і з тієї ж самої доби 1 % розчину етиленгліколю з питною водою протягом семи діб, що призводить до виражених патологічних змін у печінці і нирках з порушенням їх фільтраційної та реабсорбційної функції. Дослідження проводили на восьму добу.

Як засоби корекції токсичних уражень тетрахлорметаном і етиленгліколем використовували полісорб (порошок для приготування суспензії по 12 г, Джанкойсько-Сивашський ДЕЗ, АР Крим, Україна), який вводили внутрішньошлунково у вигляді водної суспензії, селеновмісний препарат “Селен-Хелат” (APOZEMA, Німеччина) у дозі 50 мг/кг з третьої по сьому доби експерименту внутрішлунково у вигляді 1 % крохмальної суспензії. Імуномодулюючий засіб - настойка кореня ехінацеї пурпурової (ESBERITOX) (Schaper & Brummer, Німеччина) вводилась у дозі 20 мл/кг маси тварини інтрагастрально з третьої по сьому добу досліду. Комбіноване введення препаратів проводили за наступною схемою: полісорб у дозі 500 мг/кг внутрішньошлунково зондом з четвертої по сьому добу експерименту за 3 год до введення препарату селену та есберітоксу, “Селен-хелат” у дозі 50 мг/кг з четвертої по сьому добу експерименту внутрішньошлунково зондом через 3 год після введення полісорбу, есберітокс у дозі 20 мг/кг внутрішньошлунково зондом з четвертої по сьому добу експерименту разом із препаратом селену. Легалон вводили внутрішньошлунково з четвертої по сьому добу експерименту у дозі 40 мг/кг. Гострі досліди проводили через 24 год після останнього введення корегувальних агентів. Евтаназію проводили пiд легким ефiрним наркозом.

Активність аланінамінотрансферази (АлАТ) в сироватці крові визначали за методом Reitman-Frankel. Активність процесів вільнорадикального окиснення досліджували у тканині печінки й нирок, а саме малонового диальдегіду (МДА) та дієнових кон'югат (ДК) у гомогенатах печінки і нирок проводили за методом Z. Placer.

У гомогенатах печінки і нирок визначали активність (СОД), вміст сульфгідрильних і дисульфідних груп, вітаміну Е. Концентрацію вітаміну Е визначали флюориметричним методом. Концентрацію імуноглобулінів класів А, М, G визначали біохімічним методом згідно Badin, Ronsellet у модифікації Є.І.Ларського і М.П.Кравченко. Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) визначали за методикою Ю.А.Гриневича і А.Н.Алферової. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за вмісту МСМ, які визначали при довжині хвилі 254 нм (МСМ₁) і 280 нм МСМ₂), за методом Н.І.Габріеляна і співавт. Визначали креатинін по кольоровій реакції Яффе (метод Поппера) і сечовину в сироватці крові і сечі. Морфологічні дослідження печінки і нирки проводились під світловим мікроскопом традиційно підготовлених зрізів забарвлених гематоксилін-еозином.

Всі цифрові результати підлягали статистичній обробці загальноприйнятими методами з розрахунком середнього арифметичного (М), стандартної похибки середнього арифметичного, t - критерію Ст'юдента, рівня значущості Р. Зміни вважали достовірними при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих нами результатів показав, що введення тетрахлорметану в дозі 4 мл/кг призводить до ураження печінки й нирок, з перевагою гепатотоксичної дії, на що вказує значне зростання в плазмі крові активності АлАТ - маркерного ферменту цитолізу гепатоцитів. Так, порівняно з контрольною групою активність АлАТ під впливом тетрахлорметану зростала в 1,7 раза (Р<0,05), а при застосуванні етиленгліколю - в 1,1 разa (Р<0,05). Застосування двох ксенобіотиків призводить до більш виражених токсичних змін, що підтверджуються підвищенням АлАТ на 27 % порівняно з групою ураженою лише чотирихлористим вуглецем (Р<0,05) та на 95 % з групою, якій вводили етиленгліколь (Р<0,05).

Дослідження вмісту продуктів ліпопероксидації в печінці і нирках, свідчать про посилення перекисного окиснення ліпідів у цих органах. Так, у печінці вміст МДА після введення тетрахлорметану зростав в 1,8 раза (Р<0,05), при використанні етиленгліколю в 1,3 раза (Р>0,05), а при введенні етиленгліколю та тетрахлорметану одночасно показник МДА зростав у 2,5 раза (Р<0,05). У свою чергу вміст ДК відповідно зростав в 1,8 раза (Р<0,05) і в 1,4 раза (Р<0,05), а при поєднаному впливі токсикантів - у 2,7 раза (Р<0,05).

Введення тетрахлорметану та етиленгліколю сприяє накопиченню МДА і ДК у гомогенатах нирки. Так, МДА зростав під впливом тетрахлорметану в 1,6 раза та в 1,8 раза (Р<0,05) під впливом етиленгліколю. Поєднання токсикантів призводило до зростання МДА нирок у 5,4 раза (Р<0,05). Відповідно зростав і вміст ДК. Порівнюючи концентрації МДА та ДК у тканині печінки та нирок, з'ясувалося, що чотирихлористий вуглець в більшій мірі активує процеси переокиснення ліпідів у печінці, тоді як етиленгліколь має переважно нефротропне спрямування своєї дії. Так, в гомогенатах печінки ураження під впливом тетрахлорметану за показником МДА було вище на 15 %, а ДК - на 50 %, ніж під впливом етиленгліколю. В гомогенатах нирки ураження під впливом етиленгліколю за показником МДА було вище на 38 %, а ДК - на 7 %, ніж під впливом тетрахлорметану. Разом з тим, активність СОД під впливом токсикантів зменшується на 55,9 %, а вміст вітаміну Е - на 37,2 %. Під впливом тетрахлорметану рівень SH-груп у нирках зменшився на 43,1 %, вітаміну Е - на 10,9 %, а активність СОД - на 6,7 %, проте зросла кількість S-S-груп, відповідно в 1,6 раза. Введення етиленгліколю супроводжувалось вираженішими змінами з боку нирок, а також зафіксовано зменшення вмісту SH-груп і вітаміну Е відповідно на 45,3 і 26,6 %, тоді як активність СОД знижувалась на 41,0 %, а вміст S-S-груп зріс у 2 раза в порівнянні з контролем.

При поєднаному застосуванні тетрахлорметану і етиленгліколю рівень SH-груп зменшився в 3,1 раза, вітамін Е - на 38,1 %, активність СОД - тільки на 45,6 %, тоді як рівень S-S-груп зріс в 3,1 рази у порівнянні з контрольними тваринами. Під впливом тетрахлорметану відбувалось зростання кількості ЦІК у 2 раза та імуноглобулінів, відповідно А - в 1,8, G - в 1,4 і М - в 2,6 раза у порівнянні з контролем. Під впливом етиленгліколю також отримано збільшення вмісту ЦІК на 45 %, імуноглобулінів А і G відповідно на 80 і 27 % у порівнянні з контрольними тваринами. Введення етиленгліколю на тлі тетрахлорметану супроводжувалось значно інтенсивнішими змінами імунних процесів - концентрація ЦІК збільшилася у 2,95 раза, а рівень імуноглобулінів А і М зріс в 1,45 і 2,76 раза у порівнянні з контрольними тваринами.

Інтоксикація тварин тетрахлорметаном та етиленгліколем супроводжувалась значним зростанням показників ендогенної інтоксикації. Так, після введення тетрахлорметану спостерігалось підвищення вмісту МСМ₁ на 20,1 %, а МСМ₂ - у 2,4 раза у порівнянні зі здоровими щурами. Інтоксикація етиленгліколем в меншій мірі стимулювала накопичення проміжних продуктів обміну, ніж тетрахлорметан. Вміст МСМ₁ суттєво не змінювався, а МСМ₂ - зростав на 68,6 % у порівнянні з контрольною групою тварин. При поєднаному введенні тетрахлорметану і етиленгліколю виявлено зміни показників, які вказують на значне зростання ендотоксикозу, а саме: концентрація МСМ₁ у крові збільшувалась в 1,8 раза, а МСМ₂ - у 6 разів у порівнянні з контрольними тваринами.

Аналіз результатів дослідження вмісту креатиніну в крові показав, що введення в дозі 4 мл/кг призводить до зростання цих показників. Так, при застосуванні тетрахлорметану креатинін крові збільшувався на 83 % в порівнянні до групи контролю, використання етиленгліколю - на 116 %. Комбіноване ураження токсикантами призводило до підвищення креатиніну крові на 134 % більше за показник контрольної групи (Р<0,05). Відмічено негативний вплив токсикантів й на показники сечовини крові. Під дією тетрахлорметану вміст сечовини зріс в 1,6 раза (Р<0,05). Введення етиленгліколю також призводило до збільшення концентрації сечовини в 1,7 раза, а поєднане введення токсикантів - до 1,8 раза (Р<0,05). При застосуванні тетрахлорметану та етиленгліколю відмічено наростання креатиніну та сечовини в сечі. Введення тетрахлорметану супроводжувалося зниженням показників креатиніну сечі на 24,5 %, в порівнянні із групою контролю. Введення етиленгліколю призводило також до зниження цього показника на 29,2 %, а поєднане введення токсикантів викликало зменшення рівня креатиніну сечі на 31,5 % (Р<0,05). При застосуванні тетрахлорметану концентрація сечовини у сечі порівняно з групою контрольних тварин була на 26,2 % нижчою. Відмічено більш виражений негативний вплив етиленгліколю. Так рівень сечовини був на 39 % нижчим за контрольну величину. Поєднане введення токсикантів зумовлювало ще більше відхилення вмісту сечовини в сечі, а саме на 46,3 % нижче у порівнянні з групою контролю (Р<0,05).

Результати вказували, що комбіноване введення тетрахлорметану й етиленгліколю приводило до дискоординації захисних механізмів: значно активуються процеси ліпідної пероксидації, порушується ферментна та неферментна ланки антиоксидантної системи, зазнають значних змін показники імунного захисту та ендогенної інтоксикації. Це вимагає пошуку патогенетично обґрунтованих засобів корекції викликаних ксенобіотиками порушень. З цією метою нами було вивчено ряд середників, які, на наш погляд, можуть мати нормалізуючий вплив на ті процеси, які зазнали порушень під впливом тетрахлорметану та етиленгліколю.

За останні роки зріс інтерес дослідників до вивчення ролі селену в регуляції різноманітних метаболічних функцій організму. Зокрема, встановлено, що препарати селену беруть участь у процесах детоксикації продуктів пероксидації арахідонової кислоти, синтезу гормонів щитовидної залози, а також контролюють стан гуморального та клітинного імунітету. Снітинський В.В. та Антонюк Г.Л. (2006) у своїх роботах по вивченню селену вказують, що недостатність мікроелемента селену посилює токсичний вплив ксенобіотиків. Тому з метою зниження токсичної дії тетрахлорметану та етиленгліколю на організм, ми використовували препарат селену - “Селен-хелат”.

Аналіз отриманих нами результатів показав, що застосування препарату селену при комбінованому ураженні печінки і нирок тетрахлорметаном і етиленгліколем сприяє покращенню функціонально-біохімічного стану печінки і нирок. Так, активність АлАТ при цьому зменшувалась на 38,7 % у порівнянні з нелікованими тваринами. Відмічено зменшення МДА у плазмі крові на 29,5 %, відносно уражених тварин, яким корекція не проводилась (Р<0,05). Дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів у печінці та нирках також засвідчило наявність у препарату селену вираженої антиокиснювальної дії. Так, вміст МДА в печінці під впливом селену знижувався. Вміст МДА в нирках теж зменшувався (Р<0,05).

Позитивний вплив селену відмічено також відносно концентрації ДК. Так, вміст ДК у печінці зменшився в порівнянні з нелікованими тваринами (Р<0,05). Рівень ДК нирок теж знижувався під впливом селену. Оскільки селен входить до складу глутатіонпероксидази - одного з ключових ферментів глутатіонової ланки антиоксидантної системи, важливо було дослідити вплив препарату селену на показники антиоксидантного захисту у тварин з печінково-нирковою недостатністю. Отримані нами результати вказують на позитивний вплив препарату селену на досліджувані нами показники. Так, рівень SH-груп під впливом препарату селену в печінці зростав в 1,7 рази, а S-S-груп - зменшувався в 1,1 рази. Відмічалась також позитивна динаміка показників антиоксидантного захисту в нирках під впливом селеновмісного препарату. Ці зміни були більш вираженими, ніж у печінці. Рівень SH-груп зростав у гомогенаті нирок у 2,6 рази, а рівень S-S-груп знижувався в 1,6 рази. Нами відмічено також значне зростання активності СОД, що достовірно перевищувало рівень показників уражених тварин і практично досягало рівня здорових. Так, під впливом селену активність СОД печінки зростала у 2,3 рази і досягала рівня контролю, а активність СОД у нирках - в 1,7 рази. Концентрація вітаміну Е у печінці та нирках теж змінювалася під впливом селену. Вона зросла на 39,9 % у печінці та на 35,6 % - у нирках.

Позитивні зміни відмічені й у гуморальній ланці імунітету. Так, відмічено зменшення ЦІК на 23,7 %, тенденція до зменшення імуноглобулінів А і G та зниження концентрації імуноглобулінів М у 2,1 рази. Під впливом селену змінювалась концентрація середніх молекул, так МСМ₁ зменшились на 27,9 %, а МСМ₂ - на 73,9 %.

Позитивні зміни спостерігалися й при дослідженні креатиніну та сечовини. Так, після введення селену концентрація креатиніну в крові зменшилася на 51,8 %, а сечовини - на 35,0 %.

Популярним імуномодулятором та адаптогеном в Україні, також як в Європі і Америці, є ехінацея пурпурова у вигляді різних препаратів: таблеток сухого соку, рідкого екстракту, настойки, льодяників, мазі, гомеопатичних засобів, тощо (Н.Горчакова, 2002; И.С.Чекман, 2001). При застосуванні нами ехінацеї, ми виявили позитивний вплив на стан плазматичних мембран гепатоцитів. Відмічена тенденція до зниження активності АлАТ (на 27,5 % у порівнянні з ураженими тваринами).

Подібна закономірність спостерігалась і відносно одного з показових параметрів активності ліпідної пероксидації - МДА, вміст якого знижувався під впливом ехінацеї на 17,3 % відносно уражених тварин (P>0,05). Дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів у печінці та нирках також засвідчило наявність в ехінацеї певної антиокиснювальної активності. Так, вміст МДА у печінці знизився під впливом ехінацеї на 62,5 %, а ДК - на 21 %, що було достовірно меншим, ніж в уражених тварин, котрим медикаментозну корекцію не проводили (P<0,05). У нирках також відмічено зміни показників перекисного окиснення ліпідів. Введення ехінацеї призводило до зниження рівня МДА на 32,1 %, а ДК - на 22,6 %, порівняно з нелікованими тваринами.

Відмічено позитивний вплив ехінацеї на показники антиоксидантного захисту в тканині печінки і нирок уражених тварин. Так, рівень SH-груп у печінці під впливом коригуючого середника зріс в 1,4 рази, порівняно з групою тварин, уражених токсикантами, а показник S-S-груп зменшився в 1,3 рази.

Нами відмічено також зростання активності СОД в тканині печінки в 1,5 рази. Концентрація вітаміну Е збільшувалась під впливом ехінацеї в 1,3 рази порівняно з групою тварин уражених токсикантами. Під впливом ехінацеї система антиоксидного захисту в нирках також зазнавала позитивної динаміки. Рівень SH-груп зростав у гомогенаті нирок у 2 рази, а рівень S-S-груп знижувався в 1,2 рази. Активність СОД в нирках сягала майже рівня контрольної групи, а вміст вітаміну Е був вищим в 1,3 рази, порівняно з тваринами, яким корекція не проводилась.

Позитивні зміни від застосування ехінацеї були виявлені й з боку показників гуморального імунітету організму. Під впливом препарату зменшувався вміст ЦІК у крові в 1,4 рази. Спостерігалося зменшення вмісту імуноглобулінів А, G та М (відповідно на 15,8, на 12,7 та 44,5 %). Вміст, МСМ₁ під впливом препарату ехінацеї знижувався всього на 4,7 % (P>0,05). Kонцентрація МСМ₂ зменшувалася на 65,8 % (P<0,05) порівняно з групою тварин уражених тетрахлорметаном та етиленгліколем.

Суттєві зміни спостерігалися також при дослідженні креатиніну та сечовини крові та сечі. Зокрема, після введення препарату ехінацеї концентрація креатиніну в крові зменшувалась на 42,5 % в порівнянні з групою тварин, уражених ксенобіотиками (Р<0,05), а вміст сечовини в крові зменшувався на 28,7 % (Р<0,05). Позитивні зміни відмічено з боку показників азоту сечі.

Праці Кравчик А.А. (2004 р.) та інших вказують, що зв'язуючи в кишечнику ендотоксин грамнегативних бактерій і знижуючи ступінь ендотоксемії, ентеросорбція покращує функціональний стан нирок, дозволяє зменшити навантаження на печінку і в той же час попередити її ушкодження. З цією метою нами використовувався препарат полісорб.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що полісорб зумовлює стабілізуючий вплив на плазматичні мембрани гепатоцитів. На це вказує зниження активності АлАТ на 26,2 % порівняно з тваринами, ураженими тетрахлорметаном та етиленгліколем (Р<0,05). При цьому змінювалась також активність переокиснення ліпідів. Так, вміст МДА у крові за введення полісорбу знижувався на 41,0 % відносно уражених тварин (Р<0,05). Активність процесів ПОЛ у печінці та нирках також послаблювалася під впливом сорбенту. У печінці вміст МДА знизився в 1,4 рази, в порівнянні з величиною, що спостерігалась при ураженні, а в нирках - в 3,5 рази. Концентрація ДК в органах під впливом полісорбу теж суттєво змінювалась. Так, відмічено зменшення ДК у печінці в 1,4 рази, а в нирках ? в 1,2 рази (Р<0,05). Рівень SH-груп у печінці під впливом ентеросорбенту дещо зростав, хоча зміни виявились статистично достовірними. Поряд з цим вміст S-S-груп зменшився в 1,4 рази (P<0,05). Концентрація вітаміну Е у печінці за цих умов підвищувалась. Так, під впливом полісорбу вміст вітаміну Е підвищувався 16,1 %, відповідно до групи ураження. Активність СОД зростала на 55,9 %.

Система антиоксидного захисту в нирках змінювалася під впливом коригуючого середника в напрямку її стабілізації. Так, вміст SH-груп зростав у 2,5 рази, вміст S-S-груп зменшувався у 2,4 рази. Активність СОД зростала в 1,6 рази, а вміст вітаміну Е підвищився в 1,4 рази під впливом полісорбу. Застосування полісорбу позитивно впливало й на досліджувані показники гуморального імунітету. На це вказує зменшення вмісту ЦІК у крові у 2,2 рази. Спостерігалася тенденція до зменшення імуноглобуліну А та істотно знижувалися концентрації імуноглобулінів G та М.

В роботах В.А. Пайкуш, Л.С. Виговської та інших (2002) вказують, що механізм ентеросорбції при застосуванні сорбентів подібний до кишечного діалізу. Тобто, наголошується на високу поглинальну здатність сорбентів стосовно до інтегрального показника ендогенної інтоксикації організму - середніх молекул. Як свідчать результати наших досліджень полісорб зменшував рівень ендогенної інтоксикації. Так, під впливом сорбенту вміст МСМ₁ знижувався на 27,2 %, а МСМ₂ зменшувалися на 74,6 % (P<0,05). При застосуванні полісорбу в групах тварин на фоні дії ксенобіотиків спостерігалися зниження вмісту креатиніну та сечовини в крові. Так, концентрація креатиніну в крові зменшилася на 37,4 %, а сечовини крові ? на 16,5 %. У сечі рівень креатиніну збільшився на 30,1 %, а сечовини зріс під впливом сорбента на 41,7 %.

Роздільне введення препаратів селену, ехінацеї та полісорбу супроводжувалось переважаючим впливом кожного з них на окремі ланки патогенезу печінково-ниркової недостатності, викликаної введенням тетрахлорметану та етиленгліколю, однак жоден з цих середників не спричиняв нормалізації всіх досліджуваних нами ланок захисних систем організму. Зважаючи на це, ми досліджували ефективність комбінованого застосування цих препаратів. З метою порівняння ефективності досліджуваних нами засобів, ми використовували легалон - препарат з гепатопротекторними властивостями, який входить у схеми традиційної терапії токсичних уражень печінки.

Аналізуючи отримані нами результати можна констатувати, що досліджувана нами комбінація в більшій мірі стабілізує плазматичні мембрани гепатоцитів, ніж кожен з цих препаратів окремо, а також гепатопротектор легалон. На це вказує нормалізація активності АлАТ. Так, ензимна активність порівняно з ураженими тваринами була нижчою у 2,05 рази і знаходилась майже на рівні контролю. Виявилось, що величина АлАТ при комбінованому застосуванні препаратів була на 17,0 % нижчою порівняно з групою тварин, яка отримувала легалон. Вміст у сироватці крові МДА також знижувався в 1,7 рази і лише на 5,0 % перевищував показник контрольних тварин (Р>0,05), а у групі з застосуванням легалону - на 7 % (Р>0,05).

Досліджувана нами комбінація препаратів у значно більшій мірі, ніж кожний препарат окремо, впливала на нормалізацію показників ліпідної пероксидації в печінці та нирках. Так, вміст МДА у печінці знизився в 1,7 рази, ніж в нелікованих тварин. Встановлено, що поєднане застосування препаратів зумовлює на 24,0 % більше зниження цього показника, в порівнянні з групою тварин, які одержували легалон. Вміст МДА нирки під впливом комбінованого застосування коригуючих середників зменшився у 5 разів і фактично досягнув рівня контрольної групи. Отримано, що комбіноване застосування препаратів ехінацеї, полісорбу та селену на 66,7 % мало вищі показники за групу з легалоном, за даними МДА нирок.

Позитивні результати нами зафіксовані й під впливом комбінування препаратів і при визначенні ДК печінки та нирок. Так, вміст ДК у печінці зменшився в 2,1 рази під впливом комбінації коригувальних середників. Порівняння впливу легалону та комбінації препаратів вказувало, що група з застосуванням селену, ехінацеї та полісорбу ефективніша за даними ДК печінки на 25,0 %, а нирок - на 26,9 %. Аналіз динаміки показників ДК нирок під впливом комбінацій препаратів засвідчив зниження в 1,6 рази порівняно до групи уражених тварин. Вміст вільних SH-груп у печінці зріс в 1,7 рази стосовно групи ураження, а при використанні легалону показники були на рівні контролю. Порівнюючи групу з застосуванням легалону та групу з комбінуванням препаратів, ми з'ясували, що препарати селену, полісорбу та ехінацеї в 1,3 раза ефективніші за групу з легалоном. Рівень S-S-груп знизився в 1,6 раза під впливом комбінованих середників, а під впливом легалону 1,2 раза, тобто комбіноване введення середників на 24,2 % виявилося дієвіше за групу з легалоном. Активність СОД при введенні селену, полісорбу та ехінацеї в порівнянні з ураженими тваринами підвищилась в 1,9 рази, що на 21,5 % вище, ніж після введення легалону. Вміст вітаміну Е під впливом комбінації препаратів зріс в 1,5 рази (Р>0,05).

Аналіз показників антиоксидантної системи захисту в нирках за даних умов також вказував на позитивну динаміку змін при застосуванні селену, полісорбу та ехінацеї при токсичному ураженні органів. Свідченням того було зростання вмісту вільних SH-груп. Порівнюючи групи комбінованого введення лікувальних середників було виявлено більшу ефективність на 16,0 %, ніж при застосування легалону. Відмічено при цьому зниження S-S-груп під впливом комбінацій препаратів у 2 рази порівняно з групою контролю. Препарат полісорб, селен та ехінацея виявилися на 22,6 % дієвіші при комбінованому їх застосуванні, ніж введення легалону. Активність СОД зросла в 1,8 рази і практично досягнула рівня контрольних тварин (P>0,05), а це на 10,7 % вище за введення легалону, особливе значення в активації цього ферменту мав препарат ехінацеї. Вміст вітаміну Е підвищувався у порівнянні з ураженими щурами в 1,5 рази, під впливом комбінованої дії середників. Комбінація селену, полісорбу та ехінацеї за підрахунками, виявилася ефективнішою за легалон на 12,8 %.

Досліджуваний нами комплекс препаратів виявився ефективнішим в нормалізації показників гуморального імунітету, ніж при окремому застосуванні цих середників. Так, концентрація в крові ЦІК зменшилася у 2,4 рази стосовно уражених тварин. Порівнюючи групу комбінованих середників та групу з легалоном виявилося, що перша ефективніша на 42,3 %. Окреме введення досліджуваних нами середників не призводило до нормалізації вмісту імуноглобулінів. Однак їх комбінація дозволила нормалізувати ці показники. Зокрема вміст Ig A зменшився в 1,5 рази і майже досягнув рівня контрольних тварин. Концентрація Ig G та Ig M знижувалась відповідно в 1,3 та 2,4 рази. Обидва показники не відрізнялись від контролю, що вказує на виражений імуномодулюючий ефект даної комбінації. Група з легалоном виявилася менш ефективною, за показниками імуноглобулінів класу А, G та M на 27,3, 19,5, і 40,7 % у порівнянні з групою, що отримувала комбіноване лікування.

При аналізі показників ендогенної інтоксикації, нами також виявлено потенціюючий ефект досліджуваної комбінації. Під впливом коригуючого комплексу виявлено зменшення концентрації МСМ₁ на 38,0 %, ніж в уражених тварин. Дана комбінація мала більш виражений позитивний вплив, ніж легалон на 18,4 %. Вміст МСМ₂ під впливом комбінацій полісорбу, селену та ехінацеї зменшився на 76,5 % від рівня уражених тварин, що статистично достовірно, ніж при окремому введенні кожного з препаратів. Причому введення комбінації цих середників, має на 28,5 % вищі показники, ніж при використанні легалону (P<0,05).

Після введення цих середників концентрація креатиніну в крові зменшилась на 53,2 % від рівня нелікованих тварин. Рівень креатиніну в крові був нижчим на 28,5 % від групи, що отримувала легалон. Концентрація сечовини в крові при цьому на 35,6 % була меншою від уражених тварин. Рівень сечовини в крові при застосуванні комбінації препаратів селену, ехінацеї та полісорбу був на 23,0 % ефективніший, ніж при застосуванні легалону (P<0,05). Аналіз креатиніну в сечі вказував, що комбіноване введення препаратів підвищує показник на 30,6 %, стосовно нелікованих тварин. А порівнюючи нашу комбінацію з групою, що лікована легалоном, виявлено більш позитивний вплив селену, ехінацеї та полісорбу на 15,2 % (P<0,05).

Гістологічні дослідження печінки піддослідних тварин в умовах комплексного лікування після отруєння етиленгліколем та тетрахлорметаном показали покращення структури органу у порівнянні з нелікованими щурами. Значно менше розширення та кровонаповнення судин, тільки на окремих ділянках синусоїдні гемокапіляри потовщені, а їх просвіти заповнені форменними елементами крові. Лейкоцитарна інфільтрація строми незначна, наявна лише біля тріад. Нормалізується структура часточок, балкове розташування гепатоцитів. Більшість клітин печінки мають базофільні ядра, оксифільну цитоплазму. Проте наявні гепатоцити з пікнотичними ядрами та просвітленою цитоплазмою. Такі ділянки невеликі за площею.

Гістологічні дослідження нирки в умовах застосування коригуючих препаратів показали, що деструктивні зміни структурних компонентів органа менш виражені, ніж у нелікованих тварин. Встановлене помірне кровонаповнення судин, крововиливи майже відсутні. Частина ниркових тілець збільшена за розмірами, має добре виражені судинні клубочки і невелику капсулу. Звивисті і прямі канальці нефронів тільки на окремих ділянках мають пошкоджений епітелій та розширені просвіти. Гемокапіляри перитубулярної сітки також помірно змінені, вогнищево розширені і кровонаповнені лише окремі ділянки.

Впливаючи на різні ланки патогенезу печінково-ниркової недостатності, викликаної введенням терахлорметану і етиленгліколю, значно ефективніше впливала комбінація препаратів на показники захисних систем організму, ніж ізольоване введення кожного з досліджуваних препаратів. Зокрема, завдяки її застосуванню вдалося нормалізувати імунний статус організму, на що вказують показники циркулюючих імунних комплексів, рівень імуноглобулінів А, G, М, вітаміну Е, чого не вдавалось отримати при окремому застосуванні жодного з препаратів.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що знайшло своє відображення у встановленні особливостей ферментної та неферментної антиоксидантної системи, активності процесів пероксидації ліпідів, імунологічної реактивності, ендогенної інтоксикації та детоксикаційних систем за умови печінково-ниркової недостатності хімічної етіології та підвищенням ефективності корекції порушень захисних систем організму шляхом включення селеновмісних, імуномодулюючих препаратів та ентеросорбції.

1. Чотирихлористий вуглець та етиленгліколь при їх введенні, призводять до зростання активності процесів ліпідної пероксидації та пригнічення антиоксидантного захисту. Комбіноване застосування цих токсикантів супроводжується посиленням їх негативного впливу, на що вказує ще більше зростання в печінці МДА - у 2,1 раза і в нирках - 2,4 раза та ДК відповідно - в 1,7 та в 3,2 раза у нирках порівняно зі здоровими тваринами, а також зниження показників антиоксидантного захисту, особливо у нирках: рівень SН-груп знизився в 3,1 рази, активність СОД - на 46 %, вміст вітаміну Е - 39 %.

2. Токсичне ураження тетрахлорметаном і етиленгліколем, а особливо їх комбінацією, супроводжується порушенням показників гуморального імунітету, що проявляється зростанням вмісту в крові циркулюючих імунних комплексів (у 2,9 рази) та імуноглобулінів класів А в 1,4 рази та М - у 2,8 рази порівняно зі здоровими тваринами.

3. Дискоординація метаболічних процесів, що виникає внаслідок інтоксикації тетрахлорметаном і етиленгліколем, як наслідок цього є наростання ендогенної інтоксикації: концентрація в крові МСМ₁ збільшується в 1,8 раза, МСМ₂ - у 4,9 раза, а також сечовини і креатиніну у плазмі крові (відповідно в 1,8 та 2,3 раза), за одночасного зниження їх вмісту у сечі (в 1,5 та 1,3 раза) порівняно з контрольними тваринами.

4. Застосування селеновмісного препарату “Селен-хелат” у тварин з печінково-нирковою недостатністю, викликаного комбінованим ураженням тетрахлорметаном та етиленгліколем, знижує активність у сироватці крові АлАТ (на 38,7 %), вміст в органах малонового диальдегіду і дієнових кон'югатів, дисульфідних груп і підвищує вміст сульфгідрильних груп, токоферолу, активність супероксиддесмутази (у 2,3 рази).

5. Препарат ехінацеї пурпурової “Есберітокс” володіє помірною ефективністю стосовно впливу на переокиснення ліпідів та антиоксидантну систему, не впливає на показники ендогенної інтоксикації, однак більш виражено нормалізує показники гуморального імунітету (вміст ЦІК зменшується в 1,3 раза, та концентрації імуноглобулінів класів A в 1,3 раза, G - 1,2 раза та M - у 1,5 раза).

6. Ентеросорбція полісорбом за умови поєднаної дії тетрахлорметану та етиленгліколю запобігає деструкції печінки і нирок та призводить до зниження в крові активності аланінамінотрансферази, вмісту продуктів пероксидації ліпідів, підвищення рівня токоферолу, зростання активності супероксиддесмутази (на 55,9 % - у печінці та у 2,5 рази - у нирках), а також зниження вмісту дисульфідних груп, циркулюючих імунних комплексів у крові (у 2,2 рази), імуноглобулінів класів A, G і M, рівня ендогенної інтоксикації за вмістом молекул середньої маси, концентрації в крові креатиніну і сечовини та підвищення екскреції їх сечею.

7. Комбіноване введення “Селен-хелату”, есберітоксу та полісорбу, впливаючи на різні ланки патогенезу печінково-ниркової недостатності, викликаної токсичним ураженням чотирихлористого вуглецю й етиленгліколю, супроводжується найбільш вираженим нормалізуючим впливом на показники захисних систем організму, у порівнянні з ізольованим застосуванням цих середників та препаратом легалоном, на що вказує нормалізація співвідношення ПОЛ/АОС, відновлення показників гуморального імунітету та детоксикаційної системи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Корильчук Т.Б. Корекція печінково-ниркових порушень, викликаних токсичними ураженнями хімічної етіології // Медична хімія. 2006. Т. 8, № 4. С. 70-73.

2. Корильчук Т.Б. Застосування корекційних схем з препаратом селену при печінково-нирковому ураженні хімічної етіології // Biomedical and biosocial anthropology. 2006. № 7. С. 139-141.

3. Корильчук Т.Б. Функціонально-біохімічний стан печінки та нирок за умов токсичного ураження // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2006. №1. С. 68-70.

4. Корильчук Т.Б. Ефективність комбінованого застосування полісорбу, препарату “Селен-хелат”, трекрезану і есберітоксу при експериментальній печінково-нирковій недостатності хімічної етіології // Мед. хімія. 2000. Т.2, № 3. С. 41-42.

5. Шманько В.В., Корильчук Т.Б. Ефективність препарату “Селен-хелат”, трекрезану та есберітоксу при експериментальній печінково-нирковій недостатності хімічної етіології //Ліки. - 2000. № 5-6. С. 18-22. (Здобувачем проведено огляд літератури, підбір та лабораторне дослідження тварин, зроблено аналіз дослідження та підготовлено роботу до друку).

6. Шманько В.В., Корильчук Т.Б. Ефективність трекрезану, селеновмісного препарату, та полісорбу при експериментальній печінково-нирковій недостатності // Матеріали республіканської науково-практичної конференції “Досягнення та невирішені питання гастроентерології”.Харків, 1998. С. 221. (Здобувачем проведено огляд літератури, підбір та лабораторне дослідження тварин, зроблено аналіз дослідження та статистичний аналіз, підготовлено роботу до друку).

7. Корильчук Т., Мисак А., Твердохліб В. Ефективність селеновмісного препарату, есберітоксу та полісорбу при експериментальній печінково-нирковій недостатності // Матеріали ІІ Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. Тернопіль, 1998. С. 78. (Здобувачем проведено підбір та лабораторне дослідження тварин, зроблено аналіз дослідження та статистичний аналіз, підготовлено до друку).

8. Вплив фуросеміду на гепатоі нефротоксичність тетрахлорметану. / Т.Б.Корильчук, В.В.Шманько, І.П.Мосейчук та ін. // Матеріали підсумк. конф. “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”. 1999. Тернопіль. C. 404-408. (Здобувачем проведено огляд літератури, підбір та лабораторне дослідження тварин, зроблено аналіз дослідження, підготовлено роботу до друку).

9. Ефективність імуномодулюючого засобу есберітокс при експериментальній печінково-нирковій недостатності з переважним ураженням печінки / Т.Корильчук, І.Когут, О.Шманько, І.Мосейчук // Матеріали ІV Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених.Тернопіль, 2000. С. 361-362. (Здобувачем проведено, підбір та лабораторне дослідження тварин, зроблено аналіз дослідження та статистичний аналіз, підготовлено роботу до друку).

10. Корильчук Т.Б. Препарати селену, як метод корекції печінково-ниркової недостатності, хімічної етіології //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Дні науки - 2005”.Дніпропетровськ, 2005. Т.20. С. 41-42.

11. Корильчук Т.Б. Вплив токсичного ураження на морфологічну структуру печінки та нирок // Материалы 1 международной научно-практической конференции “Наука и технологии: шаг в будущее - 2006”.Белгород, 2006. Т.15. С. 66-67.