Сексуальна дезадаптація при екскреторно-токсичній безплідності та її психотерапія медико-психологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 616.89 - 008.442.4:616.65 - 002.2] - 055.1 - 085.851

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Сексуальна дезадаптація при екскреторно-токсичній безплідності та її психотерапія медико-психологічні аспекти

Лещинський Валерій Оліянович

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, Українська стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Захист відбудеться " 4 " грудня 2007 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий " 2 " листопада 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Екскреторно-токсична безплідність та хронічний простатит, як захворювання, що знижують якість життя, нерідко є поштовхом до розвитку невротичних розладів та сексуальних порушень (І.Ф. Юнда, 1990; Е.К. Арнольді, 2005; І.І. Горпинченко, 2006). До того ж екскреторно-токсична безплідність, зумовлена хронічним простатитом, є вельми частою андрологічною патологією (В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002). У свою чергу порушення сексуальної функції та невротичні розлади в чоловіка призводять до дезадаптації подружжя, підриваючи міцність шлюбу й нерідко стаючи причиною його розпаду, за даними І.А. Бабюка (2004), В.Є. Бабелюка (2005), Є.Г. Сонника (2005), J.C. Nickel (1998), більш ніж у 20% випадків. Досліджувана проблема має, таким чином, не лише медичне, а й велике соціальне значення. Тим часом патогенетичні механізми і клініка порушення сексуального здоров'я при екскреторно-токсичній безплідності дуже мало вивчені.

У існуючих працях (А.С. Переверзєва, 2004; Б.В. Михайлов, 2007; А.М. Скрипніков, 2007) досліджено переважно біологічні аспекти сексуальних порушень, а психічний стан хворих та їхніх дружин, тобто парний характер сексуальної функції та багатомірність її забезпечення, враховується недостатньо. Зв'язок дезадаптації подружньої пари, у якій чоловік хворий на екскреторно-токсичну безплідність, із соціогенними, психогенними та негативними соціально-психологічними чинниками, а також дисгармонуючий вплив сексуальної дисфункції у чоловіка на систему відносин подружжів, як правило, авторами не розглядаються.

Тим часом безплідність і сексуальний розлад є для чоловіків високозначущою психотравмою, яка ще більше поглиблюється із порушенням подружніх взаємин. Внутрішньоособистісний конфлікт у чоловіка і міжособистісний конфлікт подружжів неминуче призводять до виникнення невротичних розладів у хворих та їхніх дружин, отже - до дезадаптації подружжів.

Таким чином, формування сексуальної дезадаптації за безплідності у чоловіка зумовлене, з одного боку, взаємозв'язком хронічного запального захворювання з невротичними й сексуальними розладами в чоловіка, з іншого - міжособистісним конфліктом подружжів. При цьому причини, механізми розвитку, перебіг та клінічні прояви сексуальної дезадаптації за розглядуваної патології в чоловіків залишаються практично невивченими; отже, не розроблено й методи її диференціальної діагностики та ефективної психотерапевтичної корекції, незважаючи на їх значущість для клінічної практики.

Усе сказане визначає актуальність і необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Профілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0103U004036).

Мета і задачі дослідження. Із позицій системного підходу до вивчення причин та механізмів розвитку сексуальної дезадаптації подружжів при екскреторно-токсичній безплідністі в чоловіків розробити систему її психотерапевтичної корекції.

Відповідно до зазначеної мети було поставлено такі завдання:

Виявити зміни особистості та міжособистісних відносин подружжів при їхній сексуальній дезадаптації у безплідному шлюбі.

Вивчити емоційні реакції чоловіка і дружини на сексуальну дезадаптацію.

Визначити роль соматогенних, психогенних, соціогенних та негативних соціально-психологічних чинників у розвитку сексуальної дезадаптації при екскреторно-токсичній безплідності в чоловіка.

Визначити клінічні форми сексуальної дезадаптації за досліджуваної патології, дослідити їх перебіг та прояви.

Розробити систему психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації при екскреторно-токсичній безплідності в чоловіка.

Об'єкт дослідження - сексуальна дезадаптація при екскреторно-токсичній безплідності в чоловіка.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку та клінічні прояви сексуальної дезадаптації за зазначеної патології в чоловіків.

Методи дослідження - клініко-психопатологічний метод; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних відносин подружжів; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі системного підходу до вивчення сексуальної дезадаптації подружжів при екскреторно-токсичній безплідності у чоловіка вперше досліджено причини й механізми розвитку невротичних розладів і порушення сексуальної адаптації; показано їх клінічні особливості. Новим у роботі є визначення ролі патогенних психологічних, соціальних, соціально-психологічних та біологічних чинників у порушенні адаптації подружжів за розглядуваної патології у чоловіка. Уперше виділено варіанти й форми сексуальної дезадаптації, що розвивається в цих умовах, визначено причини й механізми їх виникнення, перебіг та клінічні прояви.

Практична значущість отриманих результатів. Для сексологічної клініки практичне значення має розроблена система діагностики, що дає змогу визначити особливості як сексуальних розладів при екскреторно-токсичній безплідності, так і зумовленої ними дезадаптації подружжів у кожному окремому випадку. Практичну значущість має запропонована патогенетично спрямована система диференційованої психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров'я подружжів, яка враховує його багатофакторну зумовленість та клінічний поліморфізм, дає змогу досягнути високого терапевтичного ефекту й запобігти рецидиву порушення сексуальної адаптації.

Результати проведеного дослідження впроваджено у клінічну практику Харківського обласного урологічного центру, відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру; в роботу Поліклініки Апарату Уряду республіки Молдова, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології, на кафедрі урології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях секції сексопатологів Харківського медичного товариства (2004), на ХІІ науково-практичній конференції урологів та сексопатологів із міжнародною та міжрегіональною участю "Здоров'я чоловіка" (Харків, 2004), на засіданнях Харківського товариства медичних психологів (2005, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 самостійних наукових статей у спеціальних наукових виданнях відповідно до "Переліку" ВАК України. подружжя безплідний психотерапевтичний сексуальний

Об'єм та структура дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 158 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 23 таблицями та 6 рисунками.

Бібліографічний список містить 207 джерел, із них 40 зарубіжних.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика подружніх пар. Під спостереженням було 100 дезадаптованих подружніх пар, у яких чоловіки хворіли на екскреторно-токсичну безплідність, зумовлену хронічним простатитом. Контрольну групу склали 50 пар, у яких, незважаючи на наявність безплідності в чоловіків, сексуальної дезадаптації не було.

Відповідно до результатів всебічного клінічного та психопатологічного обстеження пари з сексуальною дезадаптацією було поділено на дві групи: першу склали 50 (505%) пар, у яких у чоловіків були безплідність і вторинна сексуальна дисфункція, зумовлена хронічним простатитом, що супроводжувався больовим синдромом; до другої групи ввійшли 50 (505%) пар, у яких у чоловіків сексуальна дисфункція спостерігалася до проявів безплідності й хронічного простатиту, що поглиблювали існуючі порушення. У другій групі подружніх пар було виділено дві підгрупи. До 1-ої підгрупи було віднесено 20 (407%) пар, у яких сексуальний розлад у чоловіків і дезадаптація виникли внаслідок розбіжності типів сексуальної культури; до 2-ої - 30 (607%) пар, у яких до дезадаптації призвели невідповідність особистісних відмінностей та порушення міжособистісних відносин.

Переважна більшість подружжів першої групи мала вік від 31 до 50 років, другої - від 21 до 40 років.

Стаж подружнього життя складав від одного до 20 років, давність сексуальної дезадаптації подружніх пар складала від декількох місяців до 10 років, давність екскреторно-токсичної безплідності в чоловіків - від 2 до 10 років.

Методи обстеження подружжів. Було проведено всебічне обстеження всіх хворих та їхніх дружин: клінічне (в тому числі урологічне й спермограма - у чоловіків, гінекологічне - у жінок, неврологічне і спеціальне сексологічне - в обох подружжів); антропометричне, психодіагностичне, соціологічне.

Стан статевих органів чоловіків, локалізацію та поширеність запального процесу у передміхуровій залозі досліджували урологічними методами. Активність запального процесу визначали на підставі клінічних показників та результатів аналізів крові, сечі, мікроскопічного та бактеріологічного дослідження секрету передміхурової залози й еякуляту, виділеної мікрофлори.

З метою вивчення механізмів розвитку сексуальних розладів у чоловіків і пов'язаної з ними сексуальної дезадаптації подружжів проводили системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за В.В. Кришталем (2002).

Для вивчення статевої конституції використовували шкали векторного визначення статевої конституції чоловіків за Г.С. Васильченком (1983) та жінок - за І.Л. Ботнєвою (1983), до того ж визначали тип статевої конституції, коефіцієнти статевої активності, генотипу й фенотипу.

У процесі психодіагностичних досліджень визначали існуючі в подружжів акцентуації характеру за Г. Шмішеком (Сексопатология: Справочник, 1990). Особистісні відмінності чоловіків і жінок досліджували за допомогою опитувальника MMPI (варіант Ф.Б. Березіна зі співавт., 1976). Для визначення системи відносин обстежених, пов'язаних із захворюванням, і цілісного типу їхнього реагування на хворобу застосовували опитувальник "Тип ставлення до хвороби" (Л.М. Вассерман, Б.В. Іовлев, 1983).

Вивчалися також ступінь порушення функцій сім'ї (І.А. Семьонкіна, 2000) та типи шлюбу (В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002). Вивчаючи статеворольову поведінку для визначення маскулінності чоловіків на біогенному рівні, застосовували проективну методику - шкалу Dur-Moll L. Szondi (1960), на рівні Я-концепції - методику A.B. Heilbrun (1981).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника Bienvenu (за C. Schaap, 1982). Сексуальну самооцінку пацієнтів досліджували за шкалою сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini (1989); задоволеність подружніми стосунками - за методикою D.H. Sprenkle, B.L. Fisher (за О.С. Кочаряном, 1996).

Рівень сексуально-еротичної адаптації визначали за допомогою спеціального опитувальника та карт ерогенних зон чоловіка і жінки (В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002). Значення для подружжів сексуального життя взагалі й сексуального розладу зокрема оцінювали за шкалою С.С. Лібіха (2001).

Було вивчено такі соціологічні чинники, як рівень освіти подружжя, характер їхньої трудової діяльності та посади, вплив сексуальної дезадаптації на міцність шлюбу, трудову діяльність, соціальні зв'язки та взаємини обстежених із колективом.

Дані, здобуті під час бактеріологічних досліджень, статистично оброблено за методом Стьюдента - Фішера, результати решти досліджень - за таблицями відсотків та їхніх помилок В.С. Генеса (1967).

Роботу виконано на базі Поліклініки Апарату Уряду республіки Молдова, Кишинів.

Результати досліджень. У жодного з подружжів не було виявлено соматичної патології, яка могла б послабити сексуальну функцію, за винятком хронічного простатиту, що зумовив екскреторно-токсичну безплідність у чоловіків. У деяких чоловіків і жінок (до 244%) виявлялася розсіяна неврологічна симптоматика і в усіх хворих та переважної більшості їхніх дружин (905%) спостерігалися невротичні розлади - найчастіше іпохондричний розлад (відповідно у 305 і 264%), рідше неврастенія, короткочасна депресивна реакція, невроз очікування невдачі, у жінок також соматизований розлад.

Під час сексологічного обстеження визначалося існуюче в подружжів порушення практично всіх інтегральних критеріїв сексуального здоров'я. Водночас системно-структурний аналіз за його компонентами й складовими дав змогу визначити стрижневе ураження в усіх клінічних групах усіх трьох складових анатомо-фізіологічного компонента в чоловіків, у 1-й підгрупі другої групи - обох складових соціального компонента, а у 2-й підгрупі цієї групи - ураження психологічного й соціально-психологічного компонентів. Стрижневе ураження зазначених компонентів стало безпосередньою причиною сексуальної дезадаптації подружжів, що перебували під спостереженням. Окрім того, існуюче в кожному випадку послаблення решти компонентів та складових сексуального здоров'я сприяло розвиткові дезадаптації й посилювало її. На підставі здобутих даних було визначено два варіанти дезадаптації - зумовлений вторинною та первинною сексуальною дисфункцією у чоловіків, а також клінічні форми другого варіанта: соціокультурна та комунікативна.

Результати психодіагностичних досліджень дали змогу визначити, що за малим винятком у всіх подружжів були явно виражені акцентуації характеру, що само по собі знижувало їхні адаптивні можливості. Проте ще більш патогенну роль відігравало несприятливе сполучення типів акцентуації в парі, що спостерігалося у другій клінічній групі подружжів, а саме збіг однакових акцентуацій (передусім збудливого типу) або сполучення збудливого типу з демонстративним, тривожним, застрягаючим.

Дані, здобуті за допомогою опитувальника ММРІ, підтвердили виявлені особистісні відмінності обстежених.

Зіставлення усереднених профілів чоловіків за групами показало, що чоловікам першої групи, тобто особам із первинною сексуальною дисфункцією, були притаманні іпохондрична фіксація на болісних відчуттях, гостре переживання невдач, невпевненість у собі. Для чоловіків 1-ої підгрупи другої групи, тобто за соціокультурної форми дезадаптації, були характерні тривожно-помисливі риси, невпевненість у собі, замкненість, нерішучість. У обстежених 2-ої підгрупи даної групи, тобто за комунікативної форми дезадаптації, у обох подружжів відзначалася стійкість афективно забарвлених переживань, що проявлялася у хворобливій уразливості, підозрюваності, емоційній нестриманості, конфліктності, агресивності. Як у чоловіків, так і в жінок (висока 5-а шкала в жінок і низька - у чоловіків) не було м'якості у спілкуванні, здатності до глибокої душевної прихильності.

Виявлені в подружжів під час такого обстеження особистісні риси знижували їхні адаптивні можливості й були підгрунтям для виникнення міжособистісних конфліктів.

У процесі вивчення статеворольвої поведінки пацієнтів було визначено, що вона тісно пов'язана з існуючими в них акцентуаціями характеру. На рівні Я-концепції у чоловіків найвищі показники маскулінності спостерігалися за гіпертимної, демонстративної і збудливої, найнижчі - за екзальтованої, емотивної, дистимічної та тривожної акцентуаціях. Відповідно за останніх мали місце найвищі показники фемінінності на даному рівні. На біогенному рівні гіпермаскулінними були чоловіки із збудливим, а гіпомаскулінними - з педантичним, тривожним, дистимічним, емотивним, екзальтованим, циклотимічним та демонстративним типами акцентуації. За застрягаючого та гіпертимного, а також в осіб без явних акцентуацій характеру (б/а) коефіцієнт маскулінності був близьким до нормативного.

Величини показників маскулінності в чоловіків з різними типами акцентуації характеру можна ранжувати в такій послідовності:

Дем=Г=Зб>б/а=Ц=П=З>Т=Дис=Ем=Екз,

а рівні фемінінності в аналізованих групах пацієнтів можуть бути показані формулою

Ем=Т=Дис=Дем=Екз=З>Г=б/а>П=Зб>Ц.

Розташування груп чоловіків у статеворольовому ознаковому просторі показано на рис.1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Розташування груп чоловіків із різними типами акцентуації характеру у статеворольовому ознаковому просторі маскулінність - фемінінність

Приблизно такі самі залежності було відзначено й під час обстеження жінок.

Дані маскулінності жінок можна ранжувати в такій послідовності:

Зб=Г=П=Ц=Дем>б/а>Дис=Ем=Екз=Т,

а рівні фемінінності можна зобразити такою формулою:

Екз=Ем=б/а=Дем=Т=Г=Зб=Ц>Дис>П.

Розташування груп жінок у статеворольовому ознаковому просторі наведено на рис.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2. Розташування груп жінок із різними типами акцентуації характеру у статеворольовому ознаковому просторі маскулінність - фемінінність

При цьому виявлені особливості статеворольової поведінки жінок дають змогу говорити про міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність) за педантичного, тривожного, емотивного та дистимічного типів акцентуації характеру, а в чоловіків дискордантність спостерігалася за демонстративної акцентуації. Розбіжність вираженості маскулінності на соціогенному та біогенному рівнях дає змогу припустити наявність внутрішньоособистісного конфлікту і у зв'язку із цим - суперечливість настанов щодо шлюбного партнера. Крім того, вивчення сполучення статеворольової поведінки подружжя в парі підтверджує закономірність, яка полягає в тому, що чим адекватніша статеворольова Я-концепція подружжів, тим гармонійніші їхні взаємини, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менше значущим щодо цього.

Рівень подружньої адаптації та подружнього щастя був вищим у подружжів першої групи, оскільки в них меншою мірою була порушена сфера міжособистісних відносин. У другій групі в обох підгрупах сфера спілкування була порушена більшою мірою.

Вивчення різних аспектів сексуальності дало змогу з'ясувати, що подружжя першої групи високо оцінювали свою сексуальність, але показники сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності в них також були високими. Подружжя 1-ої підгрупи другої групи низько оцінювали свої сексуальні можливості, мали середні оцінки сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності. Подружжя 2-ої підгрупи другої групи мали середні оцінки сексуальних можливостей та сексуальної депресії й низькі оцінки сексуальної заклопотаності.

Із типів ставлення пацієнтів до своєї хвороби в першій групі до діагностичної зони потрапляли тривожний, іпохондричний та неврастенічний, у другій групі в 1-й підгрупі - тривожний, неврастенічний та сенситивний, у 2-й підгрупі - ергопатичний та анозогнозичний типи. Гармонійне, адекватне реагування на свою хворобу можна було відзначити лише в контрольній групі обстежених, де воно спостерігалося у 1/3 пацієнтів.

Переважання у хворих тривожного, іпохондричного, неврастенічного типів ставлення до хвороби і відсутність гармонійного типу реагування на хворобу негативно впливали на перебіг основного захворювання чоловіків і посилювали сексуальну дезадаптацію подружжя.

Суттєвим дисгармонуючим чинником була невідповідність спрямованості особистості подружжів, а також розбіжність самооцінки, оцінок, які давали подружжя одне одному, та рівня домагань. Невідповідність цих категорій значною мірою сприяла або навіть призводила до виникнення сексуальної дезадаптації, особливо в подружжів 2-ої підгрупи другої групи. Визначення системи відносин, фрустраційної толерантності, ціннісних орієнтацій показало, що невідповідність диспозицій особистості та порушення міжособистісних відносин були основними причинами розвитку дезадаптації у подружніх пар другої групи і не мали особливого значення у подружжів першої групи.

Аналіз впливу сексуальної дезадаптації подружжів на їхню трудову діяльність, соціальні зв'язки, просування по службі, взаємини в колективі показав, що найчастіше такого впливу не було. У випадках негативного або позитивного впливу дезадаптації на ці сфери він був пов'язаний з особистісними відмінностями подружжів та їхньою емоційною реакцією на існуючі розлади. Водночас відзначався негативний вплив сексуальної дезадаптації на міцність сімейних відносин - переважна більшість (809%) подружжів другої групи і понад половину чоловіків 2-ої підгрупи цієї групи думали про розлучення і навіть робили спроби розлучитися. Не припускали думки про розлучення лише більшість чоловіків та жінок першої групи.

Таким чином, у результаті проведених психодіагностичних досліджень визначено низку закономірностей, що стосуються впливу певних характерологічних рис на міжособистісні відносини подружжів, що, у свою чергу, призводить до виникнення й посилення в них сексуальної дезадаптації.

Соціологічне обстеження подружніх пар підтвердило думку про те, що виникнення сексуальної дезадаптації у бездітних сім'ях, як правило, є неминучим і вона негативно впливає й на міцність шлюбу.

Загалом результати проведених досліджень показали, що дезадаптація подружньої пари, у якій чоловік хворіє на екскреторно-токсичну безплідність, має багатофакторну зумовленість та різноманітні клінічні прояви, і дали змогу навести таку класифікацію виявлених її варіантів та форм.

На основі здобутих даних було визначено два варіанти дезадаптації - обумовлений вторинною, зв'язаною з екскреторно-токсичним безпліддям, і первинною сексуальною дисфункцією чоловіків посиленою безпліддям, а також клінічні форми другого варіанту: соціокультурна та комунікативна.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я показав, що за всіх варіантів сексуальної дезадаптації має місце сукупне ураження його компонентів і складових. При цьому за всіх варіантів та форм дезадаптації у чоловіків спостерігалося стрижневе ураження всіх трьох складових анатомо-фізіологічного компонента. За другого варіанта окрім цього були уражені й інші компоненти сексуального здоров'я: за соціокультурної форми дезадаптації - обидві складові соціального компонента, за комунікативної форми - психологічний та соціально-психологічний компоненти. Водночас порушення цих компонентів посилювало перебіг першого варіанта дезадаптації, за соціокультурної її форми таким, що посилює дезадаптацію, а також патопластичним чинником було порушення психологічного й соціально-психологічного компонентів, за комунікативної форми таку роль відігравало послаблення соціального компонента сексуального здоров'я, особливо його інформаційно-оцінної складової.

Таким чином, складність генезу сексуальної дезадаптації подружжів підтверджує той факт, що, навіть коли вона зумовлюється соматичним захворюванням, значний вплив на розвиток дисгармонії подружніх відносин справляють не лише біогенні, а також і соціальні, і психологічні, і соціально-психологічні чинники.

Визначені причини, механізми формування й клінічні прояви сексуальної дезадаптації при екскреторно-токсичній безплідності в чоловіка було покладено нами в основу розробленої етіопатогенетично спрямованої системи її психотерапевтичної корекції.

Пропонована система включала, з одного боку, лікування основного захворювання чоловіка - хронічного простатиту й зумовленої ним екскреторно-токсичної безплідності, з іншого - психотерапію сексуальної дезадаптації подружньої пари. Здійснювана психокорекція грунтувалася на прийнятих у сучасній сексології й медичній психології принципах системності, диференційованості, комплексності, етапності, послідовності і включала в себе три компоненти, що відповідали трикомпонентній структурі міжособистісної взаємодії, - інформаційний (когнітивний), емоційний (афективний) та поведінковий (конативний). Використовувані методи й конкретний зміст здійснюваних психотерапевтичних заходів визначалися клінічною формою дезадаптації та індивідуальною ситуацією, що спостерігається в кожної подружньої пари. Вибір і зміст застосовуваних методів психотерапії визначалися формою дезадаптації в кожному конкретному випадку. При цьому коригувальні заходи здійснювалися послідовно: спочатку в подружжя вироблялася настанова на психотерапію дезадаптації, потім проводилося навчення правильної її реалізації.

З метою вироблення настанови використовували когнітивну (інформаційну) психотерапію, раціональну психотерапію методами роз'яснення, переконання у формі індивідуальних і парних бесід, групову психотерапію, для зняття невротичних реакцій - симптоматичне медикаментозне лікування, гіпносугестію. У процесі навчення застосовували переважно різноманітні тренінги: поведінковий, рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний, а також особистісно орієнтовану психотерапію і як допоміжний метод - бібліотерапію. Лікування простатиту супроводжувалося опосередкованою і потенціювальною психотерапією.

У результаті проведення описаної системи психотерапії повне відновлення сексуальної адаптації було досягнуто у 815% подружніх пар, значне поліпшення, що практично забезпечує гармонійні сексуальні контакти подружжів, - у 175%. У віддалений період після проведеної корекції рецидиви виникли лише в тих подружжів, у яких удалось досягнути тільки часткової корекції дезадаптації. Нормалізація спермограми і, отже, вилікування екскреторно-токсичної безплідності, було досягнуто у 943% чоловіків першої та в усіх пацієнтів другої групи.

Нами було визначено також основні напрями профілактики сексуальної дезадаптації за розглядуваної патології у чоловіка, яка передбачає, поряд із підвищенням рівня соціальної, психологічної, соціально-психологічної, сексуально-поведінкової адаптації подружжя, запобігання розвиткові й рецидуванню самого простатиту. Профілактичні заходи при цьому проводяться у двох напрямах - етіопатогенетичному і реабілітаційному.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й практичне розв'язання наукової задачі психокорекції сексуальної дезадаптації подружжів при екскреторно-токсичній безплідності у чоловіка. Проблему по-новому розв'язано з позицій системного підходу до вивчення причин та механізмів розвитку клінічних форм дезадаптації з метою розробки системи її психотерапевтичної корекції.

У подружніх парах із сексуальною дезадаптацією, у яких чоловік хворіє на екскреторно-токсичну безплідність, у переважної більшості подружжів (965% чоловіків і 925% жінок) існують явно виражені акцентуації характеру: у чоловіків найчастіше збудливий, гіпертимний або тривожний, у жінок збудливий та демонстративний її типи. Несприятливе сполучення цих акцентуацій у парі справляє патогенний вплив на сексуальну адаптацію.

Чоловікам у дезадаптивних парах притаманні такі усереднені профілі особистості, як іпохондрична фіксація на болісних відчуттях, невпевненість у собі, тривожна помисливість або стійкість афекту, конфліктність, агресивність. У жінок відсутні м'якість у спілкуванні, здатність до глибокої душевної прихильності. Ці особистісні риси знижують адаптивні можливості подружжя і є підгрунтям для виникнення міжособистісних конфліктів.

Існує чітко виражений зв'язок між статеворольовою поведінкою пацієнтів і акцентуаціями характеру. На рівні Я-концепції найвища маскулінність спостерігається за гіпертимної, демонстративної та збудливої, найнижча - за емотивної, дистимічної та тривожної акцентуацій. На біогенному рівні гіпермаскулінними є особи із збудливим, а гіпомаскулінними - з тривожним, педантичним, емотивним та демонстративним типами акцентуації. При цьому існує міжрівнева неузгодженість (дискордантність) за демонстративної, педантичної, тривожної, дистимічної та емотивної акцентуацій, що дає змогу говорити про наявність внутрішньоособистісного конфлікту. Сполучення статеворольової поведінки в парі свідчить про існування закономірності: що вона адекватніша на соціогенному рівні, то гармонійніші взаємини подружжів, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менше значущим щодо цього.

Рівень подружньої адаптації і подружнього щастя є найвищим за сексуальної дезадаптації, зумовленої вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіків, і найнижчим - за первинної сексуальної дезадаптації. Подружжя з першим із цих варіантів високо оцінюють свою сексуальність, але в них є високими й показники сексуальної заклопотаності та сексуальної депресії. За другого варіанта дезадаптації всі ці показники є нижчими.

У всіх чоловіків із екскреторно-токсичною безплідністю має місце неадекватне реагування на хворобу. За вторинної сексуальної дезадаптації це найчастіше тривожний, іпохондричний та неврастенічний його типи, за соціокультурної форми дезадаптації - тривожний, неврастенічний та сенситивний, за комунікативної - ергопатичний та анозогнозичний. Неправильне ставлення чоловіків до свого основного захворювання негативно впливає на його перебіг та посилює сексуальну дезадаптацію подружжя.

За сексуальної дезадаптації подружжя в безплідному шлюбі відзначається порушення практично всіх інтегральних критеріїв сексуального здоров'я і сукупне ураження його компонентів та складових. Системно-структурний аналіз дає змогу запропонувати таку класифікацію порушень сексуального здоров'я, що формуються в цих умовах.

І варіант: сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції, зумовленої екскреторно-токсичною безплідністю та хронічним простатитом, що супроводжується больовим синдромом у чоловіка (505%).

ІІ варіант: первинна сексуальна дезадаптація, посилена екскреторно-токсичною безплідністю (505%):

Соціокультурна форма (407%).

Комунікативна форма (605%).

6. Причиною вторинної сексуальної дезадаптації подружжя є сексуальна дисфункція у чоловіків, зумовлена больовим синдромом, що супроводить хронічний простатит. Первинна сексуальна дезадаптація виникає з самого початку подружнього життя, і причиною її є невідповідність типів сексуальної культури подружжя - соціокультурна форма дезадаптації - або їхній міжособистісний конфлікт - комунікативна форма.

У розвитку сексуальної дезадаптації відіграє роль конституціональний чинник: за слабкої статевої конституції у чоловіків особливістю дезадаптації є невротична реакція дружин на сексуальну незадоволеність; у чоловіків жінок зі слабкою статевою конституцією такої реакції зазвичай не виникає. Однією з причин сексуальної дезадаптації в цих випадках є ураження нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров'я.

7. Психотерапевтична корекція сексуальної дезадаптації при екскреторно-токсичній безплідності має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, диференційованості, етапності та включає широкий арсенал сучасних методів психотерапії. Залежно від клінічної форми дезадаптації та конкретної ситуації слід використовувати когнітивну, раціональну індивідуальну та парну, групову психотерапію, гіпносугестію, для лікування простатиту - опосередковану та потенціювальну психотерапію, бібліотерапію та різноманітні тренінги: поведінковий, рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний, а також особистісно орієнтовану психотерапію.

Розроблена система дає змогу досягнути повної сексуальної адаптації у 815% подружніх пар.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лещинский В.О. Невротические и сексуальные расстройства у супругов при экскреторно-токсическом бесплодии у мужчин // Медицинская психология. - 2007. - Т.2, №2. - С.34-37.

2. Лещинский В.О. Причины и механизмы сексуальной дезадаптации при экскреторно-токсическом бесплодии у мужчин // Медицинская психология. - 2007. - Т.2, №3. - С.90-96.

3. Лещинский В.О. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дезадаптации супругов в бесплодном браке вследствие хронического простатита // Международный медицинский журнал. - 2007. - Т.13, №2. - С.21-25.

4. Лещинский В.О. Полоролевое поведение супругов при экскреторно-токсическом бесплодии у мужа // Архив психиатрии. - 2007. - Т.13, №3-4 (49). - С.90-94.

5. Лещинский В.О. Психическое состояние и состояние сексуальной функции мужчин с экскреторно-токсическим бесплодием // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.1 (50). - С.200-201.

6. Лещинский В.О. Отношение к своей болезни мужчин с экскреторно-токсическим бесплодием // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т.15, вип.2 (51). - С.73-75.



АНОТАЦІЯ

Лещинський В.О. Сексуальна дезадаптація при екскреторно-токсичній безплідності та її психотерапія. Медико-психологічні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2007.

У роботі на основі системного підходу вивчено зміни особистості та міжособистісних відносин подружжя при екскреторно-токсичній безплідності в чоловіка. Визначено роль соматогенних, психогенних, соціогенних та негативних соціально-психологічних чинників у розвитку сексуальної дезадаптації при даному захворюванні, визначено її клінічні форми. Показано, що у всіх чоловіків із екскреторно-токсичною безплідністю має місце неадекватне реагування на хворобу. За вторинної сексуальної дезадаптації це найчастіше тривожний, іпохондричний та неврастенічний його типи, за соціокультурної форми дезадаптації - тривожний, неврастенічний та сенситивний, за комунікативної - ергопатичний та анозогнозичний. Неправильне ставлення чоловіків до свого основного захворювання негативно впливає на його перебіг та посилює сексуальну дезадаптацію подружжя. Розроблено ефективну систему психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров'я у безплідному шлюбі, зумовленому екскреторно-токсичною безплідністю в чоловіка.

Ключові слова: системне дослідження, екскреторно-токсична безплідність у чоловіків, сексуальна дезадаптація, психотерапія.



АННОТАЦИЯ

Лещинский В.О. Сексуальная дезадаптация при экскреторно-токсическом бесплодии и ее психотерапия. Медико-психологические аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2007.

В диссертации на основе системного подхода к изучению нарушения сексуального здоровья при экскреторно-токсическом бесплодии у мужчин установлены причины, механизмы развития и клинические проявления сексуальной дезадаптации супругов.

Установлены характерологические и личностные черты супругов, которые оказывают неблагоприятное влияние на их межличностное и сексуальное общение, снижают адаптивные возможности и служат почвой для возникновения конфликтов. Изучено полоролевое поведение пациентов и показана его связь с имеющимися у них акцентуациями характера. Показана большая значимость сочетания полоролевого поведения в паре на социогенном уровне, нежели на биогенном.

Изучен уровень супружеской адаптации и супружеского счастья и показано, что он наиболее высок при сексуальной дезадаптации, обусловленной вторичной сексуальной дисфункцией у мужчин, и наиболее низок при первичной сексуальной дезадаптации. У всех мужчин с экскреторно-токсическим бесплодием выявлено неадекватное реагирование на свое заболевание, отрицательно влияющее на его течение и усугубляющее сексуальную дезадаптацию супругов.

Установлено, что при сексуальной дезадаптации супругов в бесплодном браке отмечается нарушение практически всех интегральных критериев сексуального здоровья и сочетанное поражение его компонентов и составляющих. На основе полученных данных автором разработана классификация формирующихся в этих условиях нарушений сексуального здоровья. Выявлены первичный и вторичный варианты и клинические формы его расстройства, причины и механизмы их развития, течение и проявления. Показано, что причиной вторичной сексуальной дезадаптации супругов служит сексуальная дисфункция у мужчин, обусловленная сопровождающим хронический простатит болевым синдромом. Причиной первичной сексуальной дезадаптации является несоответствие типов сексуальной культуры супругов - социокультурная форма дезадаптации - или их межличностный конфликт - коммуникативная форма. Установлена роль патогенных психологических, социальных, социально-психологических и биологических факторов в нарушении адаптации супругов при экскреторно-токсическом бесплодии у мужа.

Автором разработана система психотерапевтической коррекции сексуальной дезадаптации супружеской пары, в которой муж страдает экскреторно-токсическим бесплодием. Предлагаемая система основана на принципах комплексности, дифференцированности, этапности и включает широкий арсенал современных методов психотерапии. В зависимости от клинической формы дезадаптации и конкретной ситуации используются когнитивная, рациональная индивидуальная и парная, групповая психотерапия, гипносуггестия, при лечении простатита - опосредующая и потенцирующая психотерапия, библиотерапия и разнообразные тренинги: поведенческий, ролевой психосексуальный, коммуникационный, сексуально-эротический, а также личностно ориентированная психотерапия.

Разработанная система психокоррекции дает возможность достигнуть полной сексуальной адаптации у 815% супружеских пар.

Ключевые слова: системное исследование, экскреторно-токсическое бесплодие у мужчин, сексуальная дезадаптация, психотерапия.



ANNOTATION

Leschinsky V.O. The sexual desadaptation at the excretoral-tocsic infertility and its psychotherapy. Medical-psychological aspects. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. - Kharkov, 2007.

On the basis of systemic approach personality and spouses interpersonal relations changes are studied in the thesis at the excretoral-tocsic infertility in husband. The role of somatogenic, psychogenic, socialgenic and negative social-psychological factors in the sexual desadaptation development is revealed at this disease, its clinical forms are determined. An effective sexual health disorder psychotherapeutic correction system in infertile marriage caused by the excretoral-tocsic infertility in husband is worked out.

Key words: systemic investigation, excretoral-tocsic infertility in men, sexual desadaptation, psychotherapy.

Размещено на Allbest.ru

...